Курсовая работа: Фемінізм
Волинські Реферати
Всі права збережено
Referats@360.com.ua
Фем інізм
Здавалося б, чому сучасним українкам не брати приклад зі своїх матерів, що скоряли космос, що піднімали цілину, і не приступити до освоєння цілини вітчизняного бізнесу? Чому б їм не очолити найбільші трастовые компанії, торгові і рекламні фірми?
Цього, однак, не спостерігається. Для успішної кар'єри в державній чи установі приватній фірмі жінці необхідно бути більш висококваліфікованим фахівцем, чим колеги-чоловіка — адже при інших рівних перевага завжди віддається сильній підлозі. По статистиці працюючі жінки більш освічені, чим чоловіка, але заробітна плата в них майже на третину нижче.
Так що сьогодні представниці слабкої підлоги найчастіше або безробітні, або працюють на самих малооплачиваемых посадах. Суспільна думка 90-х років пропонує жінці єдину альтернативу стати дружиною процвітаючого бізнесмена. Верхи жіночої самостійності можна вважати кар'єру в модельному бізнесі, але знову ж тільки до щасливого заміжжя.
Початок пострадянському відродженню домострою було покладеноще при Михайлові Горбачову, що перший заговорив про повернення жінок до «домашнього вогнища» і "ідеалу материнства". Начебто б цілком благий намір: жінка дійсно повинна мати можливість приділяти більше часу дітям, чоловіку і будинку. Однак на практиці це привело до майже повного витиснення слабкої підлоги з ділового і громадського життя.
Подібна ситуація могла обрадувати тільки тих радянських жінок середнього покоління, що давно махнули рукою на роботу. Чи взагалі не починали всерйоз займатися професійною кар'єрою. Помнете розповсюджений тип сорока- літньої плановички в розтягнутій кофті, з важкої авоськой і варикозним розширенням вен на ногах?
Після важкого і неясного початку 90-х років горбачовський ідеал оформився остаточно: багатий чоловік — от панацея від усіх негод! Тим часом, насаджуючи за допомогою мас-медіа образ чоловіка — «джерела всіх благ», чоловіка не в останню чергу керувалися таким немаловажним розумінням: не допустити жінок до перерозподілу фінансів, владі і власності! Галантні кавалери виявилися не дуже сумлінними, хоча і більш щасливими конкурентами своїх прекрасних дам.
Операція по відлученню слабкої підлоги від найбільш дохідних сферекономіки була проведена швидко і безболісно. Цьому сприяв ще один ідеологічний стереотип, що склався в нашому суспільстві задовго до перебудови. Це — негативний образ ділової жінки.
Памятаєте «Службовий роман» Ельдара Рязанова? Лише після того, як ділова мимра закохалася і забула про кар'єр, з її «вилупилася» прекрасна жінка… Радянський кінематограф створив целую галерею таких мымр — у рогових окулярах, із зализаними назад волосс і без найменшого натяку на жіночність. Вважалося, що «начальниця» обов'язково в чомусь збиткова, а в особистому житті — нещаслива. Зустріну з жінкою, що займає більш високе суспільне становище, наші чоловіки сприймають як катастрофу. Недарма обаятельнейший герой фільму «Москва сльозам не вірить» просто запив від такого горя. І сьогодні жінки часто зіштовхуються з тим, що їхні ділові успіхи розглядаються чоловіками як особиста образа.
У 1995 році був навіть виданий спеціальний президентський указ про призначення жінок на державні посади. Однак фактично він не був виконаний. Жінок в уряді, ні в президентській адміністрації не додалося. У Верховній Раді — жінок всего 10,2%. При цьому по-справжньому впливових політиків серед жінок майже немає: Вітренко, Григорович… Є ще Юлія Тимошенко — яскравий, скандальний персонаж політичного життя, ідейний борець з теперішнім президентом (чи своєю жадобою?). Всі інші — не стільки жінки-політики, скільки «жінки в політику».
Те ж саме у великому і середньому бізнесі. Чоловіка, захопивши «командні висоти», якщо і беруть жінок у справу, те навіть не на другі і треті, а лише на технічні, підсобні ролі. Чому знаходяться відповідні «логічні» обґрунтування. Так, на думку чоловіків-бізнесменів, жінки — погані стратеги і звикли довіряти почуттям, а не тверезому розуму. У приватній бесіді один з керівників московської торгової мережі помітив, що оскільки багато бізнесменів люблять обговорювати справи й укладати угоди в «до- вірчій обстановці» — у чи лазні за випивкою, жінки для нього — не занадто бажані партнери. Лише деякі мої співрозмовники погоджувалися визнати, що головною перешкодою, що перепиняють жінкам дорогу в бізнес, є його сильна криміналізація, а не особливості жіночої психології.
Якщо ж комусь із представниць слабкої підлоги удасться домогтися хоч якогось успіху в справах, для початку її неодмінно запідозрять у всіх смертних гріхах. Чоловіки щиро упевнені, що шлях у бізнес для жінок відкривається тільки через «постіль». І як і раніше процвітаючим діловим жінкам відмовляють у праві на жіночність, вважаючи їхніми істотами «середньої підлоги».
Можливо, у бізнесі в жінок дійсно псується характер: вони стають жорсткіше, прагматичнее. Однак і чоловіки міняються не в кращу сторону. Багато хто перетворюються в безпринципних циніків, і, до речі, набагато частіше, ніж жінки, не стримують себе в емоціях. Але це нікого не обурює — скоріше, викликає співчуття. Таким чином, на жінку виявляється подвійний тиск. Якщо вона розслаблюється і дає волю почуттям, неї обвинувачують у непрофесійному, занадто «жіночому» стилі роботи. Змушена твердість також стає предметом дорікань.
Як же своє положення оцінюють самі жінки, що займаються бізнесом? На думку Тетяни Лифантьевой, віце-президента корпорації LВ, сьогодні звичайній жінці — з чисто жіночим характером, у бізнесі не вижити. «Західним колегам набагато легше, — говорить Тетяна. — Умови російського бізнесу зовсім не для жінок. Мені здається, що в мені сполучаються і жіночі, і чоловічі риси. Хоча успіху я домоглася багато в чому завдяки саме своїм жіночим якостям. Але мені повезло з компаньйоном».Вона вважає, що їй вдається обмежувати свою роботу стінами офісу і не переносити керівні замашки в особисте життя. Проте, спілкуючись з чоловіками поза офісом вона, як правило, не розповідає їм про свою роботу. Не хоче травмувати «ніжну» чоловічу психіку: їй прекрасно відомо, що більшість чоловіків не переносять жінок, що заробляють більше, ніж вони. Хоча сама Тетяна зовсім спокійно відноситься до ситуації, коли головний заробіток у семью приносить жінка.
Що ж стосується загального положення, то, на її думку, зараз виявляються дві тенденції. З одного боку, жінкам усе-таки вдається проникати в ділові сфери, а з інший, — виник цілий шар жінок, що не тільки живуть на утриманні своїх чоловіків, але навіть і не намагаються вникнути в те, чим займаються їхні чоловіки.
Що ж, завдяки твердому добору жіночий істеблішмент формується з найдужчих і цілеспрямованих. Однак дійсна жіноча еліта з'явиться лише тоді, коли самі чоловіки зрозуміють, що прихід жінок у політику і бізнес — неодмінна умова того, щоб ці сфери суспільної діяльності придбали нарешті більш цивілізований характер.