Курсовая работа: Шляхи розвитку уявлень про декоративно-прикладне мистецтво у початкових класах

Реферат

«Шляхирозвитку уявлень про декоративно-прикладнемистецтво

упочаткових класах»

План

Вступ

Мета художнього виховання

Роль декоративного мистецтва у виховання учнів початкових класів

Основний зміст занять з декоративно-прикладного мистецтва в школі

Список використаноїлітератури

Вступ

З-поміж інших видівмистецтва декоративно-прикладнемистецтво є унікальним у вирішеннізавдань як художнього, так і особистісногорозвитку, громадського і духовногостановлення підростаючого покоління.Це зумовлено не тільки природою сприйманняцього виду образотворчого мистецтва, а й тим, що вже в ранньому віці образотворчадіяльність стає однією з найдоступнішихі емоційно-захоплюючих форм творчості.

Мету художньоговиховання засобами декоративно-прикладногомистецтва можна визначити як розвитоку дітей високих естетичних ідеалів, формування потреб і здібностей дообразотворчого мистецтва в процесіхудожнього осмислення світe.Все це однаковою мірою стосуєтьсявиконання школярами творчих завдань усфері декоративного малювання.

Мета художньоговиховання

Розглядаючи сучаснедекоративно-прикладне мистецтво, миоцінюємо і його місце у людськійдіяльності, житті. Останнім часом вукраїнській науковій літературіактивізувалась увага до висвітленняпитань духовної культури. Декоративно-прикладнемистецтво безпосередньо входить у сферуматеріальної і духовної культури народу.

У цьому планістановлять інтерес думки дослідниківпро аспекти умовного розмежуванняматеріальної і духовної культури, спеціальне виділення художньої культурина тій основі, що в останній відбуваєтьсяпроцес злиття матеріальної, реальноїформи і духовного змісту. Килими, кераміка, одяг, тканини, вишивка єрезультатом як духовної, так і практичноїдіяльності людей. Вони матеріальновиражені і несуть інформацію прокомпозицію, орнамент, колорит, яказберігається в колективній пам'ятілюдей. Декоративно-прикладне мистецтвооб’єднує і сферу теоретичних образотворчихзнань, естетичні погляди, смаки, звичаєво-обрядові аспекти, етичніпереконання тощо. Це одна із частиннародної художньої культури.

Сьогоднідекоративно-прикладне мистецтворозглядається як важлива художняцінність, що виконує численні функції– пізнавальну, комунікаційну, естетичну[6, 78].Декоративне мистецтво збагачуєтьсяновими аспектами естетичного звучання, його змістовна краса потрібна людині, в наш час зростає його художньо-культурнацінність.

На уроках декоративногомалювання учні ознайомлюються з кращимизразками українського народногодекоративно-прикладного мистецтва, вивчають побудову узорів, самі складаютьузори і підбирають кольори для оздобленнярізних предметів. В творах декоративногомистецтва видно любов до Батьківщини, життєстверджуючу силу, спостережливість.Уроки декоративного малювання особливорозвивають учнів, якщо проводяться зпідбиранням наочних посібників ізсправжніх зразків творчості.

Показування на урокахвишивок, мережива, кераміки з розписом, предметів, оздоблених різьбою по дереву, по кістці, та інших збуджує цікавістьучнів. Бесіди з учнями, демонструванняпосібників, навчальних таблиць іфотографій треба проводити так, щобпоказати всю різноманітність видівнародної творчості.

Пояснювати основикомпозиції узорів особливо корисно назразках прикладного мистецтва. Під часбесіди звертаємо увагу учнів на те, щов оздобленні предметів ясно видновзаємозв'язок малюнка з формою і розміромпредмета. Малюнок завжди розробляють, враховуючи те, з якого матеріалу зробленийпредмет: дерево, метал, кістка та ін.Розуміння законів композиції, ритму внародних узорах гармонійно поєднуєтьсяз гідним подиву почуттям кольору.Показуючи зразки творчості, ми доведемо, який талановитий наш народ і як збагатиласьтематика творчості.

Роль декоративногомистецтва у виховання учнів початковихкласів

На уроках декоративногомалювання учні дізнаються, як працюютьхудожники над оздобленням предметів, як розробляється композиція малюнка.Якщо є змога, дуже корисно показатичерез епідіаскоп, який є в кожній школі, фотографії народних виробів. За останніроки випущені набори листівок: «Різьбапо кістці», «Дерев'яна скульптура»,«Іграшки», «Кераміка», «Фарфор», «Художнєскло» та інші. Є багато наборів, щовідбивають творчість китайського, німецького, в'єтнамського, польського,індійського народів. Їх можна використатидля показування учням. Після проведеннятаких бесід учні самі збиратимутьлистівки і зразки народної творчості, Для проведення бесід з епідіаскопомможна об'єднати кілька класів. Ілюстрованабесіда дає змогу ознайомити дітей зкольором і композицією в оздобленняхпредметів побуту.

Декоративне малюванняза кількістю годин займає друге місцепісля малювання з натури і тісно пов'язанез ним: складанню візерунка передуємалювання з натури листя, квітів, метеликів тощо. Уроки декоративногомалювання завжди слід пов'язувати зуроками праці. Це закладає початкиестетики праці.

Основний зміст занятьз декоративного мистецтва у початковихкласах полягає в ознайомленні учнів зорнаментом. У середніх класах програмапропонує заняття різними видамидекоративної і декоративно-графічноїроботи: складання візерунків, графічнеоформлення книги, заголовка стінгазетиабо всієї газети, виконання художніхлистівок і ескізів виробів, наприкладіграшок.

Навчання починаєтьсяознайомленням учнів з декоративниммистецтвом, що супроводжується цікавоюрозповіддю. У бесідах треба зробитиогляд світового прикладного мистецтва.Звичайно, велику увагу слід приділитиознайомленню учнів з українськимнародним декоративно-прикладниммистецтвом, насамперед з мистецтвомсвого краю. Бесіди завжди маютьсупроводжуватися показом ілюстрацій, а ще краще – матеріальних зразків, зібраних під час проведення пошуковоїроботи.

Основний змістзанять з декоративно-прикладногомистецтва в школі

Велике значенняукраїнського декоративно-прикладногомистецтва полягає в естетичному тахудожньому вихованні дітей у сучаснійпочатковій школі. Чимало педагогів, учених, методистів, художників імистецтвознавців вивчали й аналізувалиукраїнський народний розпис. Їхнірекомендації зводяться, як правило, додвох варіантів. Один з них – найбільшийвплив на естетичний розвиток молодшихшколярів має вільна імпровізація, виконання розпису одразу фарбами, аінший – виконання підготовчого малюнкаі цілої низки підготовчих вправ.

В.С. Кузін – відомийросійський методист, який багато науковихпраць присвятив вивченню та методицівикладання образотворчого та декоративногомистецтва у загальноосвітніх школах, з метою підвищення дієвостінавчально-виховного впливу творівдекоративно-прикладного мистецтва научнів рекомендує використовувати такупослідовність виконання декоративногомалюнка:

збір матеріалу, необхідного для виконання декоративного розпису (листя дерев, репродукції, фотографії);

вивчення об'єктів, форми яких повинні втілитись в декоративні форми (листя, квіти, фрукти тощо);

виконання декількох варіантів декоративних елементів;

виконання ескізу декоративного малюнка невеликого розміру;

виконання декоративного рисунка олівцем;

виконання декоративного малюнка фарбами.

У відомій Петриківськійшколі вчитель В. Соколенко, прихильникнавчання дітей розписів з наймолодшоговіку, переконаний у доцільності виконанняїх одразу фарбами, із визначеннямкольорів та композиції.

Професор Є. А. Антонович, який чимало працював над дослідженняму галузі декоративного мистецтва, рекомендує послідовне вивчення технікипетриківського розпису, виробленнявмінь та навичок шляхом багаторазовоговиконання елементів аж до ґрунтовногоїх засвоєння.

Ці та інші методиможна використовувати у педагогічнійпрактиці, але остаточний вибір вартозалишити за дітьми, вони самі оберутьсвій улюблений метод малюваннядекоративних композицій. Основне, щобметодика враховувала вікові психологічніособливості дітей.

Індивідуальність умистецтві взагалі є доволі важливою, ав декоративно-прикладному мистецтві –особливо. Як відомо, уславлені майстридекоративного розпису працювали, застосовуючи власні методи і техніку.Часто вони самі виготовляли пензлі, фарби та інше приладдя. Наприклад, Катерина Білокур починала малюватикартину з однієї квітки і поступовозаповнювала все полотно, а іноді, якщоцього полотна не вистачало, вона дошиваладо нього додаткові шматки. Цілком іншийметод малювання у Параски Хоми, якаспочатку виконувала дуже точний контурниймалюнок олівцем всього розпису, а потімвиконувала малюнок фарбами. Обидвіхудожниці досягли вершин майстерностіу своїй творчості. їх талант високооцінений не лише в нашій країні, але йдалеко за її межами.

Дітям, учням шкіл, які починають займатися декоративно-прикладниммистецтвом, слід виконувати допоміжнівправи для вивчення першооснови розписівхарактерних елементів, засвоїти технічніприйоми, колорит, основи композиції.

Завдання на урокахдекоративно-прикладного мистецтвавиконуються як по готовому контуру, такі без нього, прямо пензлем. Простимимазками при дотриманні ритму можнастворити узор. Часто намічаємо олівцеммежі узору і осьові лінії, а весь узорвиконуємо пензлем без попередньогомалюнка. Ці роботи розвивають окомір; через те що виправляти не можна, учніретельно визначають відстань очима, перш ніж покласти мазок.

Підбір кольору дляузору залежить від завдання, поставленогона уроці, від фону, на якому малюютьузор, від фарб (акварель, гуаш). Требапояснити учням значення виступаючих івідступаючих кольорів, показати, якрозфарбовувати узор, щоб головне намалюнку не зникло, щоб кольори, щооточують головне, допомагали йоговиявити. Розповідаючи, як треба підбиратиколір для узору, вчитель демонструєготові таблиці, на яких узор зображенийна фоні теплого і холодного, теплого іхолодного кольору розміщений на білому, сірому, чорному, світло-жовтому абоблакитному фоні. Учні бачать, як по-різномусприймається колір залежно від поєднанняз іншими кольорами, як один і той самийузор може сприйматись по-різному. Водному поєднанні узор ніби зникає, віншому його добре видно. Розфарбовують2–3 кольорами. Багато кольорів учні незуміють використати. Треба показати, як при контрастному поєднанні кольоруможна добавлянням чорної фарби погаситиабо послабити колір.

Завжди треба пам'ятати, що колір змінюється залежно від того, поруч з яким іншим кольором він перебуває.Блакитний біля фіолетового здаєтьсязеленуватим, червоний поруч з жовтимздається дуже яскравим, червоний біляфіолетового бачимо жовтуватим, блакитнийпоруч із зеленим набирає фіолетовоговідтінку, зелений поруч з жовтимздаватиметься голубуватим. Колір абозберігає свою яскравість, або зменшуєїї залежно від сусідніх кольорів.

Для орієнтуваннявчителям початкової школи, що викладаютьмалювання й часто не знають, як приступитидо підбирання кольору і розфарбовування, можна рекомендувати такі поєднання: пурпуровий з темно-зеленим, червоно-оранжевийз блакитно-зеленим, оранжевий з синім, жовто-оранжевий з синьо-фіолетовим іт.д. Яскраві кольори добре поєднуютьсяз сірим кольором, а світлі з білим, світло-сірим, але білий з темнимикольорами не завжди доцільний. Чорнийколір добре застосовувати для роз'єднаннятонів, в дуже малій кількості, коливідділяємо одну форму від іншої (ворнаменті). Поєднання чорного зтемно-зеленим, темно-синім і фіолетовимрекомендувати дітям не слід – виходитьпохмуро, і дітям поєднання не подобається.Добре поєднується кіновар з синім, сурикз світлим жовто-зеленим, оранжевий зультрамарином, темно-оранжевий іззеленим, з фіолетовим і ще краще, якщододати третій колір – жовто-зелений.Жовтий колір, який дуже виступає навітьна великій відстані, добре поєднуєтьсяз синім, особливо добре з ультрамарином.При добавлянні синього кольору жовтийзмінює тон. Жовто-зелений колір добрепоєднується з фіолетовим, з пурпуровим.

При розфарбовуваннівеликої площі блакитно-зеленим кольоромдобре залишати ділянки для фарбуваннясуриком або кіновар'ю. Синій колір добрепоєднується з червоним і жовтим і гіршеіз зеленим. Коричневий колір добрепоєднується зі всіма кольорами. Згаданіпоєднання кольорів корисно застосовуватив орнаментальному малюванні, вонирозвивають почуття гармонії кольору.Діти люблять також контрастні поєднання:їх можна застосовувати в орнаментальномумалюванні. Вивчаючи колірні поєднанняв роботі контрастними кольорами, вводимоі ахроматичні кольори.

Під час орнаментальногомалювання на уроках декоративно-прикладногомистецтва розвивається техніка роботифарбами, що впливає на виробленняспеціальних навичок та естетичневиховання учнів. Наприклад: рівномірнерозфарбовування, вміння не переходитичерез контур малюнка, вміння працювативсім пензлем і кінчиком пензля, вміннярозфарбувати узор з пропуском. Щобзапобігти помилці під час розфарбовування, вчитель показує, як розфарбовуєтьсяузор, в якій послідовності наноситифарби, що розфарбовується спочатку, якзакінчити розфарбовування і як можнаперекрити один колір іншим.

Техніку виконанняроботи фарбами вчитель демонструє передкласом на всіх уроках до тих пір, покивесь клас не оволодіє навичкою правильноїроботи. Успіх уроків орнаментальногомалювання фарбами залежить від поясненняприйомів розфарбовування, від закріпленнянавичок роботи фарбами, від умінняпідібрати колір, від розвитку колірногозору і почуття кольору, що досягаєтьсяправильним підбором навчальнихпосібників, таблиць. Таблиці повиннібути такого розміру, щоб їх було добревидно з останніх парт.

У подальшому композиціяузорів розробляється більш складна.Учні комбінують природні форми згеометричними, зв'язно передають намалюнках зображення ритмічних одиниць, часто в одну форму вмальовують іншу. Цізнання і навички формуються при методичноправильно побудованих уроках, припостійному застосовуванні навчальнихпосібників, таблиць, малюнків, колиставляться чіткі мета і завдання накожний урок як щодо малюнка, так ікольору. При розфарбовуванні ставимоконкретні завдання з підбирання кольорув орнаменті. Наприклад, розфарбовуванняузору одним кольором в різну силу тону, хроматичним кольором з добавляннямчорної фарби та інші.

Якщо малюють аквареллю, то залишають білий фон, працюючи гуашшю, використовуємо кольоровий фон.Використовуючи обкладинки класнихучнівських зошитів, маємо готовий сірий, сіро-блакитний, сіро-фіолетовий та іншийфон. В молодших класах на кольоровихобкладинках можна рекомендуватирозфарбовувати кольоровими олівцями.

В орнаментальномумалюванні на уроках декоративно-прикладногомистецтва, коли за бажанням дітирозфарбовують самостійно, не можнаобмежувати учнів в підборі кольору.Учні в творчих роботах часто знаходятьоригінальні колірні вирішення, до якихтреба ставитись схвально.

Головним удекоративно-прикладного мистецтві, які в будь-якому іншому виді мистецтва, єцілеспрямоване багаторазове повтореннявправ, які стануть основою творчості.Простота виконання, виразність, яскравістькольорових барв, значні можливостіімпровізації роблять творидекоративно-прикладного мистецтвадоступними і в початкових, і в середніх,і в старших класах національноїукраїнської школи.

Декоративно-прикладнемистецтво є стійкою системою створенняобразів, естетичних уявлень, історичносформованих у певному середовищі.Основне у виховних традиціях народногодекоративного мистецтва – матеріал, техніка його обробки, характер виготовленняпредметів, а також принципи і прийомивтілення образу. Вирішальну рольвідіграють художні особливості сюжетнихзображень, форми виробів, орнамент, виражені живописними, пластичними абографічними засобами. Залежно відхарактеру взаємозв'язків ці факториформують специфічні риси окремих видівмистецтва. В історичному аспектівідбувається постійний процес відновленняі розвитку традицій, але принципи, особливості художньої форми у мистецтвінароду зберігаються віками, традиціївідбивають ту якість, яку ми називаємокласикою мистецтва.

Твори декоративно-прикладногомистецтва є особливо цінними длявиховання та розвитку дітей у нашихшколах. Вони з усією переконливістюдоводять, що найбільших успіхів досягаєтой, хто вміло поєднує теорію і практику, яка базується на досвіді вивчення основмистецтва.

Список використаноїлітератури

Антонович Є. А., Проців В. І., Сеид С П. Художні техніки в школі. – К.: ІЗМН, 1997. – 312 с.

Барщ А.О. Наброски и зарисовки. – М.: Педагогика, 1970. – 112 с.

Ватагин В.А. Изображение животного. – М.: Искусство, 1957. – 56 с.

Виноградова Г. Малювання з натури. – К.: Рад. школа, 1976. – 118 с.

Выготский Л.С. Психология искусства. – М.: Искусство, 1986. – 573 с.

Гайдамака О. Календарне планування до програми «Мистецтво» // Поч. школа. – 2003. – №6. – С. 28–31.

Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. – К.: Вища школа, 1995. – 237 с.

Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1–3 классах. – К.: Педагогіка, 1978. – 186 с.

Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. – 1974. – №3. – С. 23–25.

Демченко І. Творчий розвиток молодших школярів засобами образо-творчого мистецтва // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 62–64.

Кащенко Л. Катерина Білокур. – К.: Мистецтво, 1975. – 86 с.

Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы. изобразительного искусства. – М.: Сов. художник, 1954. – С. 31–45.

Морди Анри де. История декоративно-прикладного искусетва. – М.: Капитолий, 1992. – 688 с.

Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. – М.: Педагогика, 1975. – 136 с.

Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. – М.: Педагогика, 1966. – 216 с.

Рабинович М.Ц. Пластическая анатомия человека, четвероногих животных и птиц и ее применение в рисунке. – М.: Просвещение, 1978. – 212 с.