Лекция: Міфічний «людино-місяць» в програмотворенні

Рис.15

При цьому, ніяких додаткових конкретизацій, наприклад, типу взаємодії самих функцій і т.і. не здійснюється. Вважаємо, що порядок взаємодії визначається змістом самого завдання. В цьому проявляється взаємність збагачення в парі <завдання, функція>.

Збагачення характеристики «функція» через «завдання».Дане збагачення підтримується змістовною операцією «функціональна конкретизація». Однією з найважливіших загально значних властивостей будь-якої функції є можливість її застосування до аргументу. Причому природа застосувань є також досить складною. В першому наближенні, необхідно розрізняти безпосередні та опосередковані застосування. Зокрема, останні складають основу широко відомого -числення, що складає фундамент об’єктно-орієнтованого підходу. Не вдаючись до глибокого аналізу цих застосувань, обмежимось лише їх змістовними трактовками.

Змістовно процедура безпосереднього застосування засобу побудови об’єктів, зокрема функції, включає виконання наступних трьох дій: а) вибір об’єктів, на яких визначений цей засіб, з сукупності засобів побудови об’єктів (зокрема даних та функцій), б) побудова, взагалі кажучи неоднозначна, з обраних об’єктів нових об’єктів (зокрема функцій та відношень), і, нарешті, в) посилка збудованих об’єктів в унiверсум об’єктів.

Процедура опосередкованого застосування засобів побудови об’єктів виконує ці ж дії а)-в), але, на відміну від процедури безпосереднього застосування не безпосередньо, а опосередковано. Конкретно, воно опосередковане попереднім вибором самого засобу побудови об’єктів, залежно від того чи іншого конкретного кроку в покроковому використанні цієї процедури застосування.

Фактично, будь-яка функція, що характеризує поточний вузол дерева підлеглостей може бути або виконана безпосередньо на самому вузлі (безпосереднє застосування), або аплікована (передана) в якості завдання на один з підлеглих вузлів (опосередковане застосування). В першому випадку вся необхідна конкретизація функції виконується виключно на вузлі-володарі. В іншому випадку функція, передається як завдання до підлеглого вузла і проходить знову весь процес збагачення, починаючи з розпаралелювання. Зазначимо, що в даному випадку функція опосередковано збагачується характеристикою «завдання». Домовимось, функції, що застосовуються безпосередньо називати базовими функціями, а виконувані опосередковано – складними функціями. Тоді весь процес можна представити в першому наближенні, у вигляді наступної діаграми:

Рис.16

Інформаційне збагачення характеристик «функція» та «завдання».Дане збагачення теж є взаємним. З одного боку «інформація» змістовно збагачує безпосередньо базові функції та опосередковано складні функції та завдання. З іншого боку, функції не тільки отримують інформацію, але й збагачують інформаційне поле. З огляду на достатню прозорість цих процесів, ґрунтовно зупинятись на них немає потреби. Єдине, що необхідно зазначити, це те, що на відміну від складних функцій, інформаційне збагачення яких не є обов’язковим з огляду на не первинність самої функції, будь-яка базова функція повинна(!) бути повністю конкретизована на вузлі-володарі. Тобто, вона повинна бути збагачена щонайменше джерелами та витоками інформації. Адже подальших конкретизацій її вже не передбачається.

Зазначимо, що з змістовної точки зору процеси розпаралелювання та функціональної конкретизації (ФК) являють собою декомпозицію (у розумінні розкладу) задачі, що уточнюється складною функцією по контекстній умові у вигляді «завдання».

Таким чином, процес репродукції завдань і функцій, в загальному вигляді, можна представити так:

Рис.17

Виходячи із змістовних характеристик процесів взаємозбагачення характеристик тепер можна зробити деякі безпосередні їх збагачення у вигляді параметрів, що підтримують вищерозглянуті процеси.