Лекция: Персональні комп'ютери можуть об'єднуватися в мережі, що дозволяє багатьом користувачам легко обмінюватися інформацією.
Незважаючи на те, що існують комп'ютери різного класу і різного призначення, їх основні компоненти і принципи компонування несуттєво відрізняються між собою. Тому компоненти комп'ютера надалі будемо розглядати стосовно IBM-сумісних ПК. У них закладена можливість вдосконалення його окремих частин та використання нових пристроїв. Фірма IBM забезпечила можливість збирання IBM PC із незалежно виготовлених частин аналогічно дитячому конструктору. Фактично IBM PC став стандартом персонального комп'ютера. Зараз такі комп'ютери складають більшість з усіх персональних комп'ютерів, що виробляються у світі.
На основній електронній платі комп'ютера IBM PC (системній, або материнській, платі) розміщені тільки ті блоки, які здійснюють обробку інформації (обчислення). Схеми, що керують рештою пристроїв комп'ютера — монітором, дисками, принтерами тощо, реалізовані на окремих платах. До цих електронних схем підводиться електроживлення з єдиного блока живлення, а для зручності та надійності все це розміщується в загальному корпусі — системному блоці.
Завдяки відкритій архітектурі IBM PC користувачі можуть самостійно розширювати можливості своїх комп'ютерів, під'єднуючи відповідні пристрої у вільні розняття на системному блоці.
Функціонування комп'ютера потребує такого мінімального набору пристроїв:
— материнська плата (motherboard);
— центральний процесор (processor);
— пам'ять (storage);
— стандартний пристрій виведення — дисплей (display) чи монітор (monitor);
— пристрій, що з'єднує дисплей з комп'ютером — відеокарта (video card));
— стандартний пристрій введення — клавіатура (keyboard);