Методичка: Генетично модифіковані рослини

--PAGE_BREAK--Процедури перевірки «звичайних» продуктів давно розроблені й широко застосовуються, проводяться й вивчення безпеки трансгенних рослин. У Західній Європі «зелені» шуміли особливо голосно, і міри безпеки були прийняті більше строгі. Спеціальною комісією ЄС дозволені до використання трансгенний рапс, стійка до гербіцидів трансгенна соя й стійка до комах трансгенна кукурудза. У деяких випадках справа дійшла вже до повного абсурду – європейці вимагають, щоб на імпортованому зі США соєвому маслі було зазначено, з якої сої воно зроблено – із ГМ або не із ГМ. Однак у соєвому маслі немає ніяких модифікованих генів, взагалі немає ніяких генів – тільки чисте масло! Яке в принципі навіть «не знає», з якої сої його зробили, і вже ніяк не може привести до мутацій в організмі людини!
Інакше кажучи, можна зовсім точно сказати, що ГМ-продукти харчування не тільки не шкідливі, але завдяки більш строгій перевірці більше безпечні, чим звичайні продукти – будь-який читач зіштовхувався із гнилою картоплею й зацвілим сиром. Проте «зелені» із задоволенням годину за годиною «перевіряють» наявність вказівки на змісті ГМ-складових на етикетках ковбаси й сиру й хтиво викривають виробників. Проти запису на етикетці важко заперечити, оскільки споживач має право на інформацію. Хоча, з іншого боку, чи багато користі звичайному покупцеві від того, що він знає про зміст у жувальній гумці «підсолоджувача ацесульфама» або «консерванту бензойної кислоти»? Спробуйте провести експеримент і запитаєте в знайомих – а що це таке й чи небезпечно? Результат опитування передбачуваний.4
Чому споживачі проти? Сказати важко. З тих пір як Гм-сорти почали вирощувати в промислових масштабах, продукти з них їли і їдять мільйони людей і незліченне число тварин. І за всі ці роки не зафіксовано жодного свідчення того, що «творча» наукова процедура несе шкоду або небезпеку. Навпроти, відповідно до опублікованій в 2004 році доповіді Союзу німецьких академій наук і Гуманітарної комісії із зелених біотехнологій, вміст токсичних й алергенних речовин у продуктах із Гм-рослин виявився нижче, ніж в аналогічних традиційних, за рахунок більш твердого контролю й меншої концентрації паразитичних грибків. Розвіялися й страхи, пов'язані із широким застосуванням ГМО, – перед витісненням трансгенними рослинами диких форм, перед нестабільністю «підсаджених» генів й їхнім безконтрольним поширенням. Проте суспільство (особливо європейське) зберігає упередження проти наднових культур.
Можливо, справа в загальному рості недовіри до науки і її даним? Або в тім, що всі «передові» властивості Гм-рослин важливі, поки що лише для виробників і переробників (стійкість до посухи, морозів, шкідників, довга «лежкість» у сховищах...), а покупцям байдужі? Правда, всі великі біотехнологічні компанії обіцяють от-от змінити це положення й випустити на ринок «друге покоління» ГМО, більше «цікаве» саме для публіки. Наприклад, створений ще шість років тому «золотий рис» з високим змістом вітаміну А призначений для країн, що розвиваються, де щорічно півмільйона дітей одержують різні порушення зору через недостачу цієї речовини.7

3. Навколишнє середовище та ГМО Справжня небезпека. Поява будь-якого нового для даного регіону рослини або тварини завжди викликає побоювання. Відомі сумні для екосистеми історії про завезених в Австралію кроликів, про молюска мнеміопсіса в Чорному морі або з у Північній Америці. Всі ці нові організми, що не мають природних ворогів на новій території, придушують місцеві види, різко скорочують їхній харчовий ресурс, розмножуються з неприродною швидкістю й приносять величезну шкоду місцевому сільському господарству й населенню. Не виключене, що вирощування ГМ-культур може призвести до аналогічних наслідків. Наприклад, рослини із властивостями стійкості до яких-небудь шкідників можуть непомірно розростися й статі, по суті, бур'янами, а про корисні властивості прийдеться забути. До речі, таке зустрічалося й раніше – їстівна лобода стала бур'яном злакових культур. Може відбутися «перезапилення»- і сусідні не-ГМ-рослини одержати нові гени з непередбаченими наслідками. Може відбутися природний добір серед комах, проти яких трансгенні рослини розроблялись, – у результаті може вивестися монстр, здатний зжерти що завгодно.
Однак у світі щодня переносяться на «чужі» території десятки нових видів живого – припливають на днищах кораблів, переносяться вітром, завозяться туристами як сувеніри й т.д. Ці процеси практично не піддаються регулюванню. І тільки із трансгенними організмами все відбувається інакше. Процес їхнього впровадження ретельно контролюється – наприклад, по краях поля із трансгенною картоплею саджають звичайну, котрою й буде ласувати (щоб не мутувати) колорадський жук. У країнах, де досягненнями біотехнології користуються вже досить широко, що контролюють органи ретельно стежать за наслідками впровадження Гм-рослин. Як вже говорилося, вже незабаром 20 років, як ніякого негативного впливу на екосистеми не виявлено.
Справедливості заради слід зазначити, що небезпека такого впливу в принципі існує. Треба бути насторожі.9
Фахівці відзначають побоювання, що результатом масового застосування біотехнологій може бути виникнення незапланованих організмів-мутантів внаслідок, наприклад, перезапилення Гм-рослин з дикоростучими видами. Крім того, говорять фахівці, існує ризик появи нових, більше небезпечних штамів фітовірусів і розвиток стійкості до трансгенних токсинів у комах. А ряд учених не виключає, що Гм-рослини в майбутньому зможуть витиснути популяції своїх диких родичів.
До протестів екологів і лікарів додаються заперечення економістів. Зокрема, як нагадують автори книги «ГМО: контроль над суспільством або суспільний контроль?», перехід на трансгенні культури може привести до залежності національної економіки від компаній, що володіють біотехнологіями, що, у свою чергу, являє загрозу продовольчої безпеки країни.
На думку супротивників ГМО, неспроможна й теза про те, що Гм-культури можуть вирішити проблему голоду. Тільки в 2002 році в Індії було знищено 60 млн. тонн зерна, тому що за нього не було кому платити, а в Замбії в 2003 р. по тій же причині на складах пропало 300 тис. тонн маніоки, нагадують вони.
Якщо трансгенний пилок попадає в дикі види близькорідних рослин, то не виключена небезпека передачі генів стійкості до гербіцидів диким видам, що зробить їх «супербур'янами», боротися з якими буде вкрай складно.
Рослини з вбудованими генами, що прискорюють ріст і розвиток, більшою мірою, чим звичайні виснажують ґрунт і порушують її структуру. Токсини ГМ рослин придушують життєдіяльність ґрунтових безхребетних, мікрофлори й мікрофауни. Відбувається порушення природної родючості.
У майбутньому впровадження чужорідних природі Гм-рослин може поставити під погрозу все сільське господарство, оскільки селекція й створення нових сортів залежить від розмаїтості природних генетичних ресурсів.8
Погроза спонтанної гібридизації трансгенів і бур'янів також розглядається зпоміж фахівців як перебільшена. «Бур'яни набагато більш життєстійкі й краще пристосовані до змін у навколишнім середовищі. Так що вони просто заб'ють чужинців», – відзначають деякі біологи.
На відміну від супротивників Гм-продуктів, які бачать у них «погрозу продовольчої безпеки», прихильники трансгенів таку погрозу бачать у відмові від них. «Ми не усвідомлюємо, що в нас немає альтернативи, – пояснює «РИА Новости» президент Російського Зернового Союзу (РЗС) Аркадій Злочевський – вводячи мораторій на вирощування Гм-сої, ми знижуємо виробництво цієї культури й змушені компенсувати це за рахунок імпорту. Якщо ж заборонити й імпорт, то знизиться виробництво м'ясної продукції (соя – основа кормів для худоби). У підсумку нам доведеться везти м'ясо через границю, а воно там давно вже має трансгенне походження».
Підтримують вирощування Гм-культур й в Інституті харчування. Дозволяти це, за словами Тишко, треба «обережно» – проте треба. «За цим майбутнє», – говорить вона.
Супротивники ГМО заперечують: тому що попит на екологічно чисту продукцію неухильно росте, Росія могла б стати найважливішим постачальником такої продукції на світові ринки. Але це буде можливо, тільки якщо масове вирощування трансгенів буде заборонено.3

4. Досягнення та недоліки в ГМ рослинництві В 1983 році були створені перші трансгенні рослини (відразу в трьох лабораторіях), а в першій половині 90-х з'явилися й комерційні ГМ-культури. З 1996 року публікується світова статистика по їхньому обробленню. За цей час зайняті ними площі виросли з 1,7 до 90 млн га (55% яким доводиться на США), причому щорічний приріст ніколи не був менше 10%. По оцінці найбільшої американської біотехнологічної корпорації Monsanto (чиїм насінням засіяне близько 90% всіх площ, зайнятих ГМ-культурами), в 2009 році загальна площа трансгенних посівів у світі досягне 140 млн га. Загальний обсяг ринку агробіотехнологій торік склав 5,25 млрд доларів, але це тільки гроші, отримані безпосередньо біотехнологічними фірмами (виторг від продажу посівного матеріалу плюс роялті за технологію). Вартість сумарного світового врожаю ГМ-сортів, звичайно, багаторазово перевищує цю суму – відповідно до довідки Мінпроменерго РФ, світовий оборот сільськогосподарської й харчовий біотехнологічної продукції становить близько 45 млрд доларів.
Не настільки рівномірно, але неухильно розширюється клуб країн, що практикують трансгенне рослинництво. В 2004 році таких країн було 17, але при цьому в них жило біля половини людства (оскільки в їхнє число входили такі гіганти, як Китай, Індія, США й Бразилія). Торік до них додалися ще 4: три країни Євросоюзу (Франція, Португалія й Чехія), що традиційно вважались оплотом опозиції ГМ-культурам, а також Іран, першим у світі, що приступив до промислового вирощування трансгенного рису (у нинішньому році його прикладу повинен був піти Китай). Однак у тому ж році Швейцарія офіційно ввела п'ятирічний мораторій на вирощування будь-яких ГМ-рслин у відкритому ґрунті.
Унікальна ситуація склалася в Бразилії. На півдні цієї країни фермери вже давно вирощували трансгенну сою, контрабандою завезену із сусідньої Аргентини. Проект закону, що регулює оброблення ГМ-культур, був внесений у бразильський парламент ще в минулому столітті, але його прийняття довго блокувалося супротивниками генної інженерії. У результаті протягом семи років президент країни щорічно підписував «тимчасові дозволи» на посів трансгенних культур на «обмеженій площі» (що визначалася на ділі «від досягнутого», тобто за даними сільськогосподарської статистики попереднього року). У січні 2005 року компромісний варіант закону був, нарешті, прийнятий і набутив чинності. Незважаючи на те, що він передбачає тверді обмеження на оброблення ГМ-культур, зайняті ними площі в перший же рік після прийняття закону виросли з 5 до 9,4 млн га. Залишається лише здогадуватися, яка частина цих полів і в попередні роки була засіяна трансгенною соєю, але тільки тепер потрапила в офіційну статистику. В 2006/2007 р. не менш 50% бразильської сої буде трансгенною. І скільки таких посівів уже існує в країнах, де трансгенне землеробство офіційно не дозволене.
За повідомленням американського видання «Маркетуотч», «Монсанто» заявила, що всі в Бразилії, хто незаконно закупив Гм-насіння (вони рекламуються в США) і залишив частину врожаю на насіння (це заборонено), зобов'язаний виплатити виробникові «технологічний гонорар» у розмірі 2% від продажної ціни 60 кілограмового мішка сої. Зробити це слід до травня 2007 року. Тих, хто не заплатить до цього часу, зобов'яжуть виплатити більше — 2,7% від вартості мішка.9
Популярність Гм-культур розуміється їх воістину «надрослинними» властивостями. Вони крупніші, стійкіші до змін клімату, шкідникам, гербіцидам, вірусним, бактеріальним і грибним хворобам, більш урожайні.3
Учені з Університету Коннектикуту (США) опублікували в журналі Science роботу (Jisheng Li, Haibing Yang, Wendy Ann Peer et al. Arabidopsis H+-PPase AVP1 Regulates Auxin-Mediated Organ Development. Science 7 October 2005: 121-125)16, що вимагає перегляду деяких класичних постулатів ботаніки.
Як виявився, раніше малопривабливий ген AVP1 несе важливу функцію по регуляції транспорту гормону росту рослин – ауксину. Функцій у фітогормону ауксину багато; досить лише сказати про запуск розподілу клітин, регуляції диференціювання тканин, залучення клітинами меристеми до себе живильних речовин, як стане зрозуміло, наскільки коштовним виявилося відкриття вчених.
У своїх дослідах вони модифікували рослину Arabidopsis thaliana в одному випадку за допомогою підвищення експресії гена AVP1, в іншому – за допомогою вимикання цього гена. У результаті вчені спостерігали або підвищений розподіл клітин і прискорений органогенез зі збільшенням транспорту ауксину, що проявлялося зміцненням кореневої системи й збільшенням кількості листя на 60%, або поганий ріст Arabidopsis thaliana.
Багато фахівців пророкують бурхливий ріст досліджень у цьому напрямку й створення трансгенних рослин за запропонованою методикою. Керівник проекту проф. Гаксіола заявив, що збільшення транспорту ауксину може вирішити багато проблем сільського господарства, тим більше що трансгенні рослини показали високу стійкість до несприятливих умов.10
У найближчі роки Департамент сільського господарства США очікує надходження заявок на дозвіл вирощувати генетично модифіковані дерева в промислових масштабах. В університеті штату Північна Кароліна вже є плантації генетично модифікованої осики, деревина якої при меншому вмісті лігніну має більший вміст целюлози. Це робить її привабливою сировиною для виробництва целюлози. У Південній Кароліні компанія ArborGen, спільне підприємство американських лісопромислових гігантів International Paper й MeadWestwaco збирається запропонувати для комерційного впровадження генетично модифіковані породи дерев уже до кінця потокового десятиліття. Вчені прогнозують, що в найближчі три роки різко збільшиться кількість експериментальних посадки, після чого будуть створені комерційні плантації.
Генетично модифіковані породи дерев створять ряд нових проблем. Крім того, що вони можуть жити набагато довше (до 100 років), пилок цих дерев може розноситися на кілометри, відносячи генетично модифікований матеріал у навколишнє середовище. Щоб вирішити проблему генетичного забруднення, вчені намагаються домогтися стерильності запилення.
Плани створення та вирощування генетично модифікованих порід дерев нерідко зустрічають лютий опір. Так, в 2001 році були знищені посадки генетично модифікованих дерев, створені по програмі роботи університету штаті Орегон. У тому ж році був здійснений підпал одного з будинків університету штату Вашингтон, де дослідники працювали над створенням порід тополя, що швидко ростуть.11
З ініціативи Duke University було проведено конференцію «Нове століття. Нові дерева». На ній обговорювалися проблеми, пов'язані з перспективами широкого комерційного впровадження генетично модифікованих порід дерев. Фінансову підтримку цьому заходу виділив Національний науковий фонд США (National Science Foundation).
У пресі не раз обговорювалася можливість створити на базі ГМО безін'єкційні вакцини. Уявіть собі: ні дитячих сліз і лементів, ні витрат кваліфікованої сестриної праці. З'їв банан або морквину – і ти вже щеплений. Правда, ентузіастам «їстівних вакцин» поки не вдалося придумати, яким образом трансгенні фрукти або молоко допоможуть білкам-антигенам уникнути переварювання. Зате фармакологи затверджують, що на підході принципово новий тип ліків – «спеціально сконструйовані молекули» (звичайно ж, білкові). Їхнє виробництво непредставимо без ГМО, так що застосування генетичних технологій у фармацевтиці в найближчі роки стане ще ширше.7
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><shape id="_x0000_s1027" type="#_x0000_t75" alt="" o:allowoverlap=«f»><imagedata src=«1.files/image001.jpg» o:><img width=«300» height=«303» src=«dopb54170.zip» v:shapes="_x0000_s1027">Якщо ви з'їдаєте по п'ятьох бананів у тиждень, то цілком можливо, що один з них виведений в Ізраїлі. Якщо ви поїдете на північ від Нагарії убік ліванського кордону, за вікном вашого автомобіля будуть простиратися безкрайні бананові поля. Будуть вони й біля Ахцива, і біля Рош-ха-Нікра. Саме в тут розташовуються штаб-квартира й лабораторії компанії «Рахан Меристем». Вона була заснована в 1998 р. і за цей час вона вже встигла стати світовим лідером у бананових біотехнологіях.
Ми самий великий виробник бананів у світі. Ми вирощуємо їх близько 10 мільйонів у рік. Вони продаються в усьому світі. Ми підрахували, що близько 20% бананів, продаваних у західному світі, були виведені або безпосередньо вирощені в Рахані, – розповідає д-р Елі Хаят. Він очолює відділ досліджень і розвитку в Рахані. Крім того, він працює професором ботаніки в Єврейському університеті й Техніоні.
    продолжение
--PAGE_BREAK--