Практическая работа: Бюджетне планування в Україні

--PAGE_BREAK--Доходи бюджету виражають економічні відносини, які виникають у держави з юридичними і фізичними особами в процесі формування бюджетного фонду країни. 
Формою прояву категорії доходи бюджету служать різні види платежів підприємств, організацій і населення в бюджет, а їх матеріальним втіленням -грошові кошти, які мобілізуються в бюджет.
Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку є результатом розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками відтворювального процесу, а з іншого — виступають об'єктом подальшого розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.
Головне матеріальне джерело доходів бюджету — національний дохід.  Якщо для покриття фінансових потреб його недостатньо, держава залучає  національне багатство (сукупність матеріальних благ, створених  працею попередніх і нинішніх поколінь і залучених в процес відтворення  природних ресурсів, якими розпоряджається суспільство на визначений  момент часу).
Основними методами перерозподілу національного доходу і  джерелами формування бюджетних доходів є податки, державний кредит і емісія  грошей [10, c.57].
Склад бюджетних доходів, форми мобілізації грошових коштів в  бюджет залежать від системи і методів господарювання, а також від  економічних задач, які вирішуються суспільством. Так, країни з  ринковою економікою доходи своїх бюджетів формують, в основному, за  рахунок податків. В доходах центральних бюджетів розвинутих країн вони  досягають 80 — 90%, а в США — більше 95%.
Наступним за своїм фінансовим значенням доходом  бюджету є державні  позики. До цього методу держава удається при бюджетних дефіцитах.  Існує два шляхи отримання державних позик:
державні позики, отримані  у фізичних і юридичних осіб шляхом випуску цінних паперів від імені  держави; кредити, отримані у центрального банку і інших кредитних  установ. Зростання обсягу кредитних операцій призводить до росту  державного боргу. Державний борг пов'язаний з податками. Його  погашення і виплата по ньому відсотків здійснюється в значній мірі за  рахунок податкових платежів або новими кредитними операціями.
При надзвичайних ситуаціях, коли отримання податкових платежів,  державних позик виявляється скрутним, держава звертається до емісії  паперових грошей. Це самий непопулярний захід, так як він посилює  інфляційні процеси і має високі соціально-економічні наслідки.
Доходи бюджету класифікують за різними ознаками.
В залежності від  джерел формування вони поділяються на податки з юридичних осіб,  податки з населення, позики, надходження від реалізації державної  власності, надходження від державного майна та угідь. За методами  мобілізації доходи бюджету поділяються на податкові, неподаткові,  позичкові; по видах податків — ПДВ, акцизний збір, податок на  прибуток, прибутковий податок з громадян та ін. Щодо планування надходжень до бюджету, то тут необхідно відмітити, що основну частину доходів складають різні податки та збори. Так останніми роками в Україні намітилася стійка тенденція збільшення надходжень прибуткового податку до зведеного бюджету, причому темпи зростання його надходжень за останні два роки значно перевищують надходження інших податків та платежів (рис. 1).
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><shape id="_x0000_i1025" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image001.emz» o:><img width=«663» height=«258» src=«dopb53831.zip» v:shapes="_x0000_i1025">\sРис. 1 Темп зростання прибуткового податку
            Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
Збільшення надходжень прибуткового податку знаходиться у прямій залежності від збільшення особистих доходів громадян, підвищення заробітної плати на підприємствах, установах, організаціях, її своєчасної виплати, суттєвого зменшення заборгованості з заробітної плати. Поступове збільшення розміру мінімальної зарплати у законодавчому порядку приводить до перегляду співвідношення тарифної сітки та посадових окладів, що також впливає на рівень доходів працюючих громадян.
На рисунках 2 і 3 зображено питому вагу надходжень податків у Зведеному бюджеті України за 2001 та 2002 рр.
<shape id="_x0000_i1026" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image003.emz» o:><img border=«0» width=«577» height=«283» src=«dopb53832.zip» v:shapes="_x0000_i1026">\s
Рис. 2 Питома вага надходжень податків у Зведеному бюджеті України у 2001р.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
<shape id="_x0000_i1027" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image005.emz» o:><img border=«0» width=«613» height=«300» src=«dopb53833.zip» v:shapes="_x0000_i1027">\sРис. 2 Питома вага надходжень податків у Зведеному бюджеті України у 2002р.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
            В таблиці 1 наведено порівняльну характеристику доходів зведеного бюджету України за період 2003-2005 рр.
Таблиця 1
Порівняльна характеристика доходів зведеного бюджету України у 2003-2005 рр.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
Як видно з наведених даних, планується, що у 2005 році показники бюджетних надходжень з суттєво перевищуватимуть відповідні показники, закладені у бюджеті  поточного року.
Проте для коректного співставлення темпів зростання показників доходної частини у 2004 та 2005 роках,  їх слід попередньо відкоригувати на 1) суму очікуваних (а не запланованих) у 2004 році надходжень до державного та зведеного бюджетів; 2) на суму заниження податкових надходжень у 2004 році через врахування суми реструктурованого бюджетного відшкодування з ПДВ із від'ємним знаком у доходах Державного бюджету на 2004 рік; та 3) на суму взаємозаліку податкової заборгованості підприємств ЖКХ і ПЕК та комунальної заборгованості населення в рахунок погашення знецінених заощаджень, передбаченого у проекті Державного бюджету на 2005 рік.
Таким чином у даному параграфі ми розглянули особливості формування і планування доходів бюджету. Наступним логічним кроком буде розгляд основних засад планування видатків бюджету.

2.2 Засади планування видатків бюджету
Державні видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізовних доходів держави.
Складаються державні видатки з прямих витрат держави, які здійснюються через систему бюджетних і позабюджетних фондів, і витрат державних підприємств, організацій, установ. Отже, видатки державного бюджету це лише частина державних видатків.
Категорія видатків бюджету проявляється через конкретні види видатків, кожний з яких може бути охарактеризований з кількісної і якісної сторони. Якісна характеристика дозволяє установити економічну природу і суспільне призначення кожного виду бюджетних видатків, а кількісна — їх величину.
Витратна частина бюджету відрізняється різноманітністю, але в більшості країн призначена для фінансування загальнодержавних програм (інвестиційні, економічні, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури і ін.). Бюджетні асигнування направляються у вигляді субсидій, кредитів, державних гарантій і поручительств для фінансової підтримки фермерських господарств, малих підприємств, житлового господарства і ін. Бюджет відіграє також важливу роль в соціальному захисті громадян, розвитку невиробничої сфери. Частину бюджетних коштів держава направляє на оборону, утримання правоохоронних органів, апарату управління і ін.
Бюджетні видатки класифікують за такими ознаками:
за роллю в  суспільному виробництві, відповідно до суспільного призначення, по  галузях виробництва і видах діяльності, за формами фінансування, згідно цільового призначення. За роллю у суспільному виробництві  розрізняють поточні витрати і витрати на розвиток. В окремих випадках  це закріплюється в офіційному поділі бюджету на дві частини: поточний  і капітальний бюджети. Поточні витрати пов'язані з наданням бюджетних  коштів юридичним особам на їх утримання і покриття поточних потреб. Це  витрати на утримання економічної і соціальної інфраструктури, поточні  витрати державних установ, поточні субсидії нищестоящим органам влади,  державним і приватним підприємствам, виплата відсотків по державному  боргу і ін. [6, c.117]
Витрати на розвиток включають капіталовкладення за рахунок  бюджету у різні галузі народного господарства, інвестиційні субсидії і  довгострокові бюджетні кредити державним і приватним підприємствам і  місцевим органам влади.
Групування витрат відповідно до суспільного призначення  відображає використання коштів для забезпечення виконання державою ії  функцій.
Управління суспільством → на управління;
оборона країни   →  на оборону;
економічна   →  на економічну діяльність;
соціальна →  на соціальний захист та соціальну сферу.
Основу галузевої класифікації, видатків державного бюджету  складає загальноприйнятий поділ економіки на галузі і види діяльності.  Виходячи з цього видатки у виробничій сфері поділяються по галузях  народного господарства:
на розвиток промисловості, сільського  господарства, транспорту, зв'язку і ін.; у невиробничій сфері — по  галузях і видах суспільної діяльності:
на освіту, культуру, охорону  здоров'я, соціальне забезпечення, державне управління і ін.             За формами фінансування розрізняють такі державні видатки:
інвестиції, бюджетні кредити, державні дотації, субсидії і виплати, кошторисне фінансування. Згідно цільового призначення видатки класифікують за статтями  витрат, наприклад, капітальні вкладення, капітальний ремонт, заробітна  плата, господарські витрати та ін.
Одночасно з економічною класифікацією видатків державного  бюджету використовується і організаційне їх групування, в основі якого  лежить розподіл асигнувань по цільових програмах і рівнях управління [6, c.118].
            Видатки Державного бюджету України затверджуються на кожен рік Законом України „Про державний бюджет” на відповідний рік, так на 2004 рік розмір видатків становив 59.916.042,4 тис. гривень, у тому числі видатки загального фонду Державного бюджету України –46.273.026,7 тис. гривень та видатки спеціального фонду Державного бюджету України –13.643.015,7 тис. гривень [1].
            На рис. 3-5 наведено порівняльну характеристику видатків зведеного бюджету за період 2003-2005 рр.
            <shape id="_x0000_i1028" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image007.wmz» o:><img border=«0» width=«493» height=«290» src=«dopb53834.zip» v:shapes="_x0000_i1028">\s
Рис. 3 Склад видатків зведеного бюджету України за 2003 р.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
<shape id="_x0000_i1029" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image009.wmz» o:><img border=«0» width=«493» height=«290» src=«dopb53835.zip» v:shapes="_x0000_i1029">\s
Рис. 4 Склад видатків зведеного бюджету України за 2004 р.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
<shape id="_x0000_i1030" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image011.wmz» o:><img border=«0» width=«493» height=«290» src=«dopb53836.zip» v:shapes="_x0000_i1030">\s
Рис. 4 Склад видатків зведеного бюджету України за 2005 р.
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
<shape id="_x0000_i1031" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«110054.files/image013.wmz» o:><img border=«0» width=«624» height=«323» src=«dopb53837.zip» v:shapes="_x0000_i1031">\s
Рис. 5 Порівняння обсягу планових видатків Державного бюджету України соціального спрямування та їх частки у ВВП за 2003-2005 роки
Джерело: Міністерство фінансів України www.minfin.gov.ua
Показовим є аналіз зміни питомої ваги видатків державного бюджету соціального спрямування по відношенню до номінального ВВП. Прогнозується, що темп росту номінального ВВП у 2005 році складатиме 8,6%. При цьому, як видно з діаграми, номінальний обсяг видатків державного бюджету соціального спрямування зростає, в основному за рахунок видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення. Співвідношення  до ВВП обсягу видатків на охорону здоров’я зменшується на 0,1 відсоткового пункту (з 1 до 0,9 %), видатків на духовний та фізичний розвиток залишається без змін, частка видатків на освіту збільшується на 0,4%  а  видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення збільшуються набагато швидше — на 1,9 відсоткового пункту (з 2,6 до 4,5 %).
Що стосується інших видатків та надання кредитів з Державного бюджету України (без врахування міжбюджетних трансфертів) на 2005 рік, хоча у номінальному вираженні вони збільшуються (див. діаграму 7), але їх частка у структурі всіх видатків державного бюджету знизилась.
Таким чином, на шляху подальшого вдосконалення бюджетного процесу, і процесу бюджетного планування зокрема, потрібно  передусім чіткіше визначитися і суворіше дотримуватися всебічно  виважених пріоритетів щодо витрачання вкрай обмежених коштів.  Принциповим питанням є запровадження моніторингу проходження видатків  до їх кінцевих отримувачів і забезпечення прозорості бюджету.
2.3 Програмно-цільове планування показників бюджету  
Діяльність будь-якої держави у сучасному світі – це конкуренція з іншими державами, в якій перемагає та країна, яка має кращу систему управління. Існує економічна та політична конкуренція. Деколи ці форми конкуренції переростають у силові конфронтації – найгіршу форму конкуренції, для якої неможливо встановити правила. Але зрештою виграє той, хто зумів найкраще розробити свою стратегію, визначити цілі і завдання з її реалізації та точно розрахувати необхідні для цього ресурси. Країни та уряди, які це не розуміли або неспроможні були робити, програвали у конкурентній боротьбі. Однією з таких країн був Радянський Союз.
Будуючи власну державу, Україна має знаходити і запроваджувати найкращі світові здобутки у галузі державного управління. Усе це має безпосереднє відношення до бюджету як одного з найважливіших інструментів управління державою.
Успадкований від попередньої системи постатейний метод складання і виконання бюджету ґрунтувався на обрахунку потреби у видатках, виходячи з прийнятих політичних рішень та складених на їх виконання планів. Але ці рішення і плани формувались і оцінювались на дуже високому рівні й не були зрозумілі не лише  громадянам, але й навіть управлінцям середньої та нижчої ланки. Вони працювали як “сліпі” виконавці прийнятих рішень, не маючи ані власної стратегії, ані розуміння свого місця у глобальній системі управління державою. За такого підходу проблема ресурсних обмежень розглядалась, знову ж таки, лише на центральному рівні. Нижче цього рівня гроші розглядались як необмежений ресурс за умови виконання натуральних та об’ємних показників. Результатами такого способу управління були:
планування бюджету лише на 1 рік; зосередження на досягненні об’ємних показників (кількість установ, ліжок, класів і т.д.), яке в свою чергу гарантувало збільшення грошей; відсутність відповідальності за результати діяльності; фінансування надання громадянам не суспільних послуг, а “безкоштовних” державних благ, що не передбачало зв’язку між затраченими ресурсами і отриманими результатами. Тому ціна результату була непомірно високою. Загалом такий метод складання і виконання бюджету може бути придатний за адміністративної централізованої системи управління державою. При переході до більш демократичних і децентралізованих способів управління, розвитку приватного бізнесу цей спосіб призводить до виникнення диспропорцій, утворення заборгованостей, використання бюджету як джерела корупції та марнотратства, перетворення органів управління на “пожежні команди”, які не встигають реагувати на події.
Що ж пропонує програмно-цільовий метод? Цей підхід до бюджетного процесу передбачає, що будь-які бюджетні видатки мають здійснюватись на цілі, що відповідають середньо, або довгостроковій стратегії розвитку держави. Бюджети міністерств, відомств, місцевих органів влади – це витрати на досягнення політично визначених пріоритетів на основі розподілу функцій і повноважень. Кожен керівник органів влади чи бюджетної установи повинен замислюватись над тим, як витратити кошти з кращим результатом і меншими затратами згідно із пріоритетами державної політики чи рішеннями територіальної громади.
За такого підходу увага зосереджується не на розвитку мережі та збільшенні штатів установ, а на результатах програм, тобто не на тому, як витратити більше коштів на соціальну та виробничу сферу, а на тому, як послуги, надані за ці витрачені кошти, відповідають потребам громадян, що сплатили податки до бюджету. Відповідно для визначення результативності програм розробляється низка показників, за допомогою яких можна оцінити результати використання коштів.
    продолжение
--PAGE_BREAK--