Практическая работа: Підручник

--PAGE_BREAK--104


Менеджмент:  теорія  та   практика

-  визначення тенденцій відхилення та причини, що його
викликала;


-   розроблення нормативів, що реально враховують умови
функціонування виробництва за показниками та факто­
рами відхилення;

,-розроблення та вдосконалення методів і моделей узгод-«    ження всіх сторін та елементів розвитку суспільного ви­робництва;

-   визначення конкретної величини рішення з усунення нега­
тивних та закріплення позитивних відхилень;

-   стандартизація рішень.

За формою прояву та забезпечення прийнятого рішення:

-наказ, розпорядження про технологічні,  організаційні,
адміністративні, заохочувальні заходи;

-положення, інструкція про проведення нових робіт чи вдосконалення існуючих;

-   планові завдання;

-   технічні завдання, технічні та робочі проекти подальшого
розвитку виробництва.

2.1.3. етзли процесу прийняття управлінських рішень

Згідно з класифікацією управлінських рішень можна викла­сти системний зміст процесу прийняття рішень, склад його ос­новних етапів:

1.  Уточнення цілей розвитку системи та її підсистем.

2.  Уточнення критеріїв ефективності управління та розвитку си­
стеми й її підсистем.

3.             Виявлення ступеня досягнення критеріїв за кінцевими та
проміжними цілями розвитку.

4.  Виявлення основних причин відхилень у досягненні цілей та ла­
нок (рівнів) системної ієрархії, які впливають на ці відхилення.

5.  Встановлення тенденцій та повторюваності причин, що вик­
ликають відхилення.

6.             Порівняння ситуацій, що виникли, та причин відхилень з на­
бором стандартних ситуацій та причин, їх кількісно-якісних
оцінок з варіантами прийняття рішень за ними.

105




--PAGE_BREAK--112


 

Me

н е дж мент:  те о

ною, самостійним етапом процесу управління, доцільним є засто­сування цих принципів для розв'язання досліджуваної проблеми.

Необхідно з позицій системного підходу сформулювати такі принципи управління, які б дозволили спрямувати систему управління будь-яким об'єктом суспільного виробництва на до­сягнення кінцевих цілей розвитку суспільства, на забезпечення системного взаємозв'язку всіх аспектів розвитку цих об'єктів та їх діяльності.

Нижче представлено такі принципи управління вироб­ництвом:

1.  Спрямованість елементів системи на кінцевий результат усієї
системи — співпадання цілей розвитку системи та всіх її
підсистем.

2.  Територіально-технологічна взаємодія всіх підсистем системи.

3.            Єдність об'ємних, якісних та споживчих характеристик роз­
витку системи, — єдність локальних та кінцевих результатів
діяльності та розвитку системи.

4.            Мінімалізація витрат простих елементів процесу праці при
одержанні кінцевих результатів.

5.            Структурна єдність обробки інформації за функціями та ме­
тодами управління та адекватність методів управління суті
процесів, які вони відбивають.

6.            Динамічний взаємозв'язок результатів розвитку системи.

7.            Наскільки управлінські рішення відповідають змісту функцій
персоналу кожного ієрархічного рівня та суті керованих про­
цесів.

8.  Повнота й достатність усіх видів забезпечення (кадрового,
соціального, організаційно-економічного, інформаційно-алго­
ритмічного, технічного та технологічного, екологічного, мате­
матичного та юридичного) системи управління та її підсистем.

Виконання першого принципу в умовах ринку дозволяє забезпечити сумірність різних сторін діяльності (розвитку) систе­ми та її підсистем через єдиний критерій ефективності управління та набір стандартних техніко-економічних показників.

Другий принцип дозволяє в узагальненому вигляді пока­зати в системі управління взаємодію підрозділів на всіх етапах суспільного виробництва (всередині народного господарства, будь-якої його галузі, окремих підприємств та їхніх підрозділів). Тут відображається структура суспільного виробництва, його складові, враховується зазначена раніше ієрархічна структура

113




--PAGE_BREAK--120


Менеджмент:  теорія  та   практика

ня з оцінки виконання поточних завдань, адекватності методів уп­равління реальним процесам розвитку виробництва, тенденцій зміни рівня використання вихідних елементів та стану організації виробничих процесів, вимог споживачів до готової продукції. Рішення, ухвалені за цими оцінками, можуть охоплювати як по­точні, так і перспективні періоди часу та втілюватися відповідно в річних чи перспективних планах розвитку підприємства.

У перспективному управлінні основний зміст ухвалюва­них рішень — вибір варіантів докорінного технічного переосна­щення підприємства на період 5-10 років. Для досягнення зба­лансованості планів необхідно поряд із забезпеченням підпри­ємств сировиною та матеріалами передбачати планомірне онов­лення основних виробничих фондів, заміну їх активної частини, а при розподілі капітальних вкладень та інших ресурсів варто на­давати пріоритет вирішенню саме цих проблем. Це відповідає об'єктивній закономірності систематичного оновлення та технічного переоснащення народного господарства відповідно до потреб людини, що постійно змінюються, розвитку науки й техніки, нових можливостей суспільного виробництва, що відкриваються при цьому.

Відповідність управлінських рішень змісту функцій персоналу кожного ієрархічного рівня

Поділ праці та ієрархія управління визначають структуру та зміст управлінських рішень на кожному рівні. При цьому мож­на виділити в ухвалюваних рішеннях те, що об'єднує зміст та структуру їх на всіх ієрархічних рівнях, та те, що є відмінним.

(/«о + Рк + Рп) — 0 = m, m-> мах

Спільною ознакою є єдність підходу до показників та кри­теріїв розвитку (
V
,
С„ Сп, Р0з />к, Рп, m). На будь-якому з рівнів уп­равління підприємством та його діяльністю вирішують завдання одержання результатів Р0, Рк, Рп при забезпеченні ефективного використання V
,
С„ Сп в напрямку забезпечення максимально можливого при цьому розміру m. Звичайно, на кожному рівні враховуватиметься специфіка цих показників, властива для кож­ного рівня, а, відповідно, ухвалення рішень спрямовуватиме ко­лективи виконавців кожного рівня на досягнення запланованого (або еталонного) розміру цих показників. Відмінності кожного

121




--PAGE_BREAK--129





--PAGE_BREAK--138


Менеджмент:  теорія  та   практика

його матеріального добробуту, так і для рівня його соціального та духовного розвитку:

-  асортимент продукції та послуг;
; >:?,    — якість продукції та послуг;

'      — інтенсивність процесів отримання послуг;

-   використання у виробництві вихідних ресурсів;

-   екологічна чистота виробництва та довкілля;

-            соціальна захищеність працівників та населення.
Відповідно до наведеного змісту вихідних складових фор­
мується аналогічний склад завдань з управління процесом досяг­
нення найкращого результату за кожною з складових у напрямку
одержання в цілому по регіону та кожному його місту й району
найвищого рівня добробуту населення на основі вирішення цих
завдань у процесі діяльності підприємств та організацій, що роз­
ташовані на цій території. При цьому формується інформаційна
підтримка    вирішення   кожного    завдання    за   допомогою
комп'ютерної техніки. Разом з тим така підтримка є можливою
лише за наявності певних умов забезпечення, що створюються в
цілому по регіону, до яких можуть належати:

-   єдина законодавча база;

-   інформаційна єдність планування та аналізу розвитку ре­
гіону;

-   єдина система фінансової та банківської діяльності;

-   єдина статистична та науково-технічна звітність;

-           економічно обгрунтована судова та арбітражна діяльність.
Всі ці види умов забезпечення мають пронизувати перера­
ховані раніше складові досягнення найвищого рівня добробуту
населення, а їхня сукупність дає набір вирішуваних завдань для
досягнення головної мети соціально-економічного розвитку дер­
жави, республіки.

Через те, що головна мета соціально-економічного роз­витку має складну структуру та досягається послідовно через відповідні вихідні складові, виникає необхідність у визначенні пріоритетів за інформатизацією серед цих складових.

На перше місце претендують завдання інформаційної підт­римки управління процесами задоволення матеріальних, соціаль­них та духовних потреб населення в асортиментному наборі всіх ви­дів продукції та послуг, що виробляють та здійснюють підпри­ємства та організації свого регіону чи ті, що надходять з інших регіонів. Так само сюди тяжіють питання якості продукції та послуг.

139





--PAGE_BREAK--154


____________ Менеджмент:  теорія
  та   практика

го процесу. В основі цієї роботи лежить створення класифікації управлінських завдань з досліджуваного об'єкту та опис їх ор-ганізащйно-економічної суті. При цьому для умов цеху описують відмінність функцій управління, наприклад, обсягом вироб­ництва продукції начальника цеху, його заступника чи поміч­ників, начальників ділянок, змінних майстрів та диспетчера, да­ють склад техніко-економічних показників та інформації. Що при цьому використовуються, особливості передання цієї інфор­мації від ланки до ланки управління. Цінність цієї роботи тим ви­ща, чим більше розробок охоплює типізація процесів загалом уп­равління, загалом цеху та конкретних технологічних переділів.

При створенні масивів інформації у наведених типових су­купностях вирішують завдання кількісного обмеження можливо­го Інтервалу коливання значень техніко-економічних показників. Іакі Інтервали за окремими показниками (кількість агрегатів розмаїття асортиментних груп та підгруп, технологічних ділянок І т.І.) допомагають розв'язати проблему типізації інформаційних масивів та підсистем АСУ. На цій основі відповідно до умов кон­кретних підприємств та цехів з'являється можливість здійснення логічного контролю над правильністю даних, що готуються для обробки на ЕОМ.

Спеціальні кількісні обмеження відхилень значень техно­логічних параметрів та техніко-економічних показників передба­чають видання даних про відхилення на екран та друк з комп ютера лише у випадку перевищення ними певних норма­тивних величин, за якими дійсно потрібним є управлінське втру­чання. Якщо відхилення окремих показників, наприклад, знахо­дяться в межах 0,1-0,5% від абсолютного їхнього планового зна­чення при загальному позитивному результаті діяльності агрега­ту, ділянки чи цеху, то ці відхилення в оперативному аналізі не повинні надаватися управлінському персоналу. При загальному негативному результаті передбачають до видання з ЕОМ у певній послідовності всіх негативних відхилень з пріоритетом найбільшого з них у спадаючій послідовності. Найкращим варі­антом є видання лише негативних відхилень окремих показників, Що перевищують рівень відхилення загального результату діяль­ності. Найбільш обгрунтованим варіантом вирішення цього за­вдання є розроблення моделей формування показників — основи лобального, проміжних та локальних критеріїв управління та идання на їх основі відповідної аналітичної інформації загаль-

155






--PAGE_BREAK--163



--PAGE_BREAK--169










--PAGE_BREAK--176


177




--PAGE_BREAK--Статичні,   якщо   вимірювана   величина   залишається   по­стійною в часі.

Динамічні, якщо в процесі вимірювання величина змінюється і є несталою в часі.

По способу отримання результатів вимірювань їх поділяють на прямі, побічні, сукупні і спільні.

Прямі — це вимірювання, при яких шукане значення фізичної величини знаходять безпосередньо з експериментальних даних.

Побічні — це вимірювання, результат яких визначають на основі прямих вимірювань величин, пов'язаних з вимірюваною величиною відомою залежністю.

Сукупні — це вимірювання, при яких одночасно проводяться вимірювання кількох однойменних величин, а значення шуканої величини знаходять рішенням системи рівнянь, отриманих при прямих вимірюваннях.

Спільні — це вимірювання, що проводяться одночасно для двох або декількох неоднойменних величин для знаходження функціональної залежності між ними.

За умовами, що визначають точність результатів, вимірювання поділяються на три класи:

— 121 -





--PAGE_BREAK--