Практическая работа: Управління трудовим колективом підприємства на прикладі Відділу охорони здоров`я

--PAGE_BREAK--1.4. Ефективність діяльності сформованого колективу підприємства

Функціонування груп можливе шляхом реалізації функцій менеджменту: планування, організації взаємодії, мотивації і контролю.

Центральним елементом функціонування будь-яких груп є збори, на яких вирішуються проблеми і приймаються рішення. Тому важливо чітко визначити періодичність їх проведення, зміст проблем, які будуть розглядатися, перелік учасників, технічні засоби, які будуть застосовуватися.

Для забезпечення ефективності проведення зборів доцільно скористатися рекомендаціями американського спеціаліста Бредфорда:

— складати конкретний порядок денний;

— забезпечувати вільний обмін інформацією між членами групи повністю використати здібності її членів (компетентність, досвід, знання, ідеї тощо);

— створювати атмосферу довіри, самовираження;

— розглядати конфлікт як позитивний фактор і управляти ним;

— підбивати підсумки та розробляти майбутні заходи за результатами зборів;

— забезпечувати вільне передавання інформації з метою боротьби з однодумством;

— призначати «опонента» для висунення альтернативних ідей та «адвоката» для захисту навіть неправедного діла;

— забезпечувати вислуховування різних поглядів, їх критику;

— організовувати збір усіх пропозицій та їх обговорення;

— вислуховувати ідеї підлеглих.

Менеджер повинен розуміти, що група зможе реалізувати свою мету й забезпечити ефективну діяльність при позитивному впливі таких факторів:

Чисельність групи, на думку різних фахівців, має становити 3-4, 4-5, 6-8, 8-11 чол. Так, відомо, що найбільш ефективно працюють бригади робітників, які мають у своєму складі від 5-ти до 25-ти чоловік.

Склад групи. Досвід показує, що група повинна складатися з несхожих людей, з різними позиціями, ідеями, способами мислення тощо.

Групові норми: гордість за свою роботу, бажання досягти мети та забезпечити прибутковість, принципи колективної праці, професійна підготовка, ставлення до нововведень, стосунки з замовниками, способи захисту чесності, стосунки між членами колективу, методи розподілу заробітків тощо.

Ефективна діяльність трудового колективу визначається низкою параметрів, які оцінюються результатами роботи колективу та задоволеністю його учасників і характеризують його соціальну структуру та загальний соціально-психологічний клімат колективу. Проте залежність від названих факторів не завжди носить однозначний характер. Характер залежності обумовлено взаємодією змінних різних видів та рівнів.

Так, залежність ефективності від розміру колективу може бути обумовленою як процесом діяльності, так і загальним рівнем розвитку міжособистісних відносин у колективі.

У загальному випадку у міру збільшення розміру колективу спілкування між її членами ускладнюється, що призводить до труднощів у досягненні погодження з питань, що пов'язані з груповою діяльністю. Збільшення колективу підсилює також тенденцію до розподілу колективу на неформальні підгрупи, що може призвести до конфронтації намірів таких підгруп.

Наявність у трудовому колективі людей різного віку, з різним стажем роботи веде до кращої орієнтації, взаємодопомоги та обміну досвідом між його працівниками. Показники роботи одностатевого колективу, як правило значно нижчі, ніж там, де приблизно однакове співвідношення між представниками різної статі. Кваліфікація працівників прямо впливає як на кінцеві результати їх діяльності, так і на систему взаємовідносин у самому колективі. Стиль роботи керівника, рівень і характер соціально-психологічних відносин всередині колективу, рівень задоволеності соціальних та побутових потреб його працівників складають ефект офіційних і неофіційних організаційних зв'язків [5, 47].

Ефективність діяльності колективу залежить і від ступеня подібності особистісних характеристик, точок зору, підходів до вирішення проблем. Це умовно можна назвати композиційними характеристиками складу колективу. Складні види діяльності, що вимагають різноманітних дій, напрацювання різнопланових рішень, найбільш ефективно виконують колективу, до складу яких входять учасники, що відносяться до різних типів особистостей, що мають різні стилі мислення, точки зору і переваги у засобах досягнення цілей.


РОЗДІЛ 2. Аналіз процесу формування трудового колективу Відділу охорони здоров’я

2.1. Загальна характеристика Відділу охорони здоров’я

Відділ охорони здоров’я відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» створюється і ліквідовується міською радою в межах затвердженої структури та чисельності апарату ради та її виконавчих органів.

Відділ є виконавчим органом міської ради, підзвітним та підконтрольним їй. У своїй діяльності відділ підпорядковується виконавчому комітету, міському голові, а з питань здійснення делегованих йому повноважень органів виконавчої влади є також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

У своїй діяльності відділ керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, рішеннями міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями міського голови, цим Положенням та іншими нормативними актами

Основним завданням відділу є забезпечення надання кваліфікованої медичної допомоги населенню та всебічний розвиток охорони здоров'я населення.

Керівництво відділом здійснює начальник відділу, який
призначається на посаду та звільняється з посади міським головою.
На посаду начальника відділу призначається особа, яка працює за
фахом в охороні здоров'я не менше 10 років і має досвід
організаторської роботи.

Заступник начальника відділу призначається начальником відділу за погодженим з міським головою.

Відділ є юридичною особою, має самостійний баланс,
розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку, штамп, є
розпорядником бюджетних коштів галузі.

Обов'язки щодо здійснення власних повноважень:

— управління закладами охорони здоров'я, які належать територіальним громадам або передані їм, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення;

— організація медичного обслуговування у закладах освіти, культури, фізкультури і спорту, оздоровчих закладах, які належать територіальним громадам або передані їм;

Обов'язки щодо здійснення делегованих повноважень:

— забезпечення у межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території;

— забезпечення відповідно до закону розвитку всіх видів медичного обслуговування, розвитку і вдосконалення мережі лікувальних закладів усіх форм власності, визначення потреби та формування замовлень на кадри для цих закладів, укладання договорів на підготовку спеціалістів, організація роботи щодо вдосконалення кваліфікації кадрів.

— забезпечення пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення відповідно до чинного законодавства;

— контроль за діяльністю фармацевтичних закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території;

— внесення пропозицій до відповідних органів про ліцензування та акредитацію недержавної підприємницької діяльності у сфері охорони здоров'я та фармацевтики.

Відділ охорони здоров’я має право:

— виносити на розгляд міської ради програми розвитку сфери охорони здоров'я;

— здійснювати зміни структури профілю, мережі та штатної чисельності закладів охорони здоров'я, які належать територіальним громадам, відповідно до покладених на них завдань та з урахуванням потреб населення у медичній допомозі. Призначати на посади та звільняти керівників лікувально-профілактичних установ міста, що належать до комунальної власності.

— організовувати планово-фінансову роботу в підвідомчих закладах та затверджувати штатні розписи і кошториси, складати перспективні та річні плани розвитку мережі закладів, здійснювати їх фінансування;

— організовувати первинний облік у підвідомчих закладах, отримувати в установленому порядку статистичну та бухгалтерську звітність;

— проводити регулярні ревізії та перевірки підпорядкованих закладів.

— організовувати матеріально-технічне постачання підпорядкованих закладів, здійснення контролю за ефективним використанням виділених коштів та використання їх за призначенням. Вирішувати в межах своєї компетенції питання, пов'язані з капітальним ремонтом та будівництвом підпорядкованих закладів охорони здоров'я;

— організовувати роз'яснення серед населення законодавства про охорону здоров'я, надавати інформацію стосовно показників здоров'я територіальної громади.

Керівництво відділом здійснюється начальником, а при його відсутності заступником, який призначається міським головою.

Начальник відділу:

— керує діяльністю відділу і несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділ завдань;

— у відповідності до чинного законодавства приймає на роботу і звільняє з роботи працівників відділу;

— діє від імені відділу та підпорядкованих установ, представляє його в усіх установах та організаціях, органах виконавчої та законодавчої влади.

-         розпоряджається коштами в межах затвердженого кошторису витрат.

При відділі охорони здоров'я створюється медична рада у складі начальника відділу, заступника, інших керівних працівників відділу, керівників підпорядкованих закладів. При необхідності створюютьсятимчасові комісії із залученням позаштатних спеціалістів, якіпризначаються начальником відділу. При відділі створюєтьсяінформаційно-статистична служба за рахунок штатної чисельностіпідпорядкованих установ.

Реорганізація та ліквідація відділу проводиться за рішенням Рівненської міської ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».У разі реорганізації відділу його права та обов'язки переходять до правонаступників. Ліквідація відділу здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється органом, що прийняв рішення про ліквідацію відділу. При реорганізації і ліквідації відділу працівникам, які звільняються, гарантується додержання їх прав та інтересу відповідно до трудового законодавства України.

Відділ є правонаступником департаменту соціального обслуговування населення Рівненського міськвиконкому, реорганізованого рішенням Рівненської міської ради № 76 від 23.11.1998 р. «Про структуру і штати виконавчих органів ради, апарат-ради та її виконавчого комітет», в частині повноважень, прав та обов'язків, віднесених до відання відділу. Відділ та підпорядковані установи, утримуються за рахунок коштів місцевого бюджету та інших доходів з джерел, не заборонених законодавством.
2.2. Управління трудовим колективом Відділу охорони здоров’я

Управлінська праця є складовою частиною трудової діяльності людей, а тому вона також має бути організована на науковій основі. Раціональна організація управлінської праці, забезпечуючи оптимальне функціонування всієї системи управління Відділом охорони здоров’я, є одним з важливих напрямів підвищення ефективності виробництва і управління, поліпшення якості всієї роботи.

Праця в апараті управління кооперативних підприємств (організацій) — специфічна система спільної праці.

Зміст і характер управлінської праці визначаються комплексом процесів в організаційній системі під час виконання функцій управління.

Виходячи з вимог розподілу управлінської праці, на кожного працівника апарату управління кооперативного підприємства (організації) покладається виконання певних функцій. Організовуючи управлінську працю, слід ураховувати характерні для неї відмінні риси і особливості, які зумовлюються специфікою процесу управління. До них належать такі:

— управлінська праця спрямоване на організацію і координацію діяльності колективу підприємства і разом з тим на організацію праці працівників колективу;

— управлінська праця є специфічно складною працею, що визначається передусім складністю управлінських функцій і ступенем самостійності виконання їх;

— безпосереднім предметом праці працівників управління є не матеріальні елементи, а інформація про coціально-економічні, організаційно-технічні та інші процеси;

— управлінська праця є творчою і розумовою — досвіду та інтуїції в ній належить досить важлива роль. Вона вимагає високої кваліфікації, організаційних навичок і здібностей, високого рівня сприйняття, запам'ятовування і мислення [12, 16].

Соціально-економічна природа і зміст управлінської праці в споживчій кооперації аналогічні праці працівників управління будь-якої галузі. Разом з тим слід ураховувати специфічні особливості управлінської праці в споживчій кооперації, що зумовлюються її завданнями і сутністю.

Організація управлінської праці ґрунтується на загальних принципах організації трудового процесу. Вищою її формою є наукова організація управлінської праці (НОУП).

НОУП — це організація праці, заснована на досягненнях науки, техніки, передового досвіду господарського керівництва, яка забезпечує ефективне використання трудових і матеріальних ресурсів за оптимальних умов діяльності людини.

Організація управлінської праці в апараті управління споживспілки, кооперативу або їхніх структурних підрозділів покликана максимально забезпечують виконання управлінських функцій і ефективну взаємодію з торгово-виробничим і обслуговуючим персоналом, широке застосування технічних засобів управління.

При вирішенні питань управління трудовим колективом в умовах розвитку ринкових відносин слід застосовувати диференційований підхід, тому що праця різних працівників апарату управління неоднакова за своїм змістом і родом завдань, що вирішуються. Щодо кожного окремого працівника управління організації праці має сприяти досягненню максимальних результатів роботи; забезпечувати постійну узгодженість його діяльності з діяльністю інших співробітників; створювати і підтримувати оптимальні умови праці; зацікавлювати співробітника в своєчасному і якісному виконанні службових обов'язків.

Організація управління трудовим колективом в умовах розвитку ринкових відносин підприємствах повинна ґрунтуватися на таких принципах:

— спеціалізація праці в апараті управління, яка забезпечує чіткий розподіл функцій, прав і обов'язків з урахуванням посади, яку обіймає людина, складності виконуваних функцій, кваліфікації, освіти та індивідуальних властивостей;

— пропорційність — забезпечення оптимального співвідношення чисельності працівників апарату управління різних спеціальностей і кваліфікації до обсягів і трудомісткості управлінських робіт;

— синхронізація — виконання кожної управлінської операції згідно з чітко визначеною послідовністю і обсягами, узгодженістю в діяльності працівників за видами, обсягами і часом виконання;

— прямоточність — усунення зайвих проміжних ланок управління і забезпечення найкоротших шляхів проходження інформації та управлінських рішень;

— безперервність виконання робіт — забезпечення безперебійного виконання кожної управлінської функції, усунення втрат і невиробничих витрат робочого часу працівників управління;

— економічність виконання робіт — зведення до мінімуму матеріальних витрат і робочого часу на здійснення цього процесу при мінімальних витратах фізичної та нервової енергії працівників;

— гуманізація праці — цей принцип слід розглядати як оптимізацію трудового процесу в апараті управління[7, 18].

Розглянуті принципи управління трудовим колективом в умовах розвитку ринкових відносин повинні забезпечити:

— економічність управління — досягнення найбільшої ефективності витрат і оптимального використання коштів при виконанні управлінських робіт;

— оперативність управління — реалізацію в найкоротший строк прийнятих управлінських рішень;

— надійність управління — ефективну роботу апарату управління, яка сприяє стабільному функціонуванню всієї системи управління;

— оптимальність управління — знаходження оптимальних рішень.

Організація управління трудовим колективом полягає у вирішенні таких основних питань: удосконалення форм розподілу і працівників управління; вибір і використання раціональних методів і прийомів роботи; організація робочих місць і створення оптимального виробничого середовища в апараті управління.

Розподіл управлінської праці являє собою розчленування всього обсягу управлінських робіт на окремі складові частини (функції), кожну з яких виконує окремий працівник (або група працівників). Цілісність і ефективність діяльності апарату управління забезпечується кооперацією управлінської праці, узгодженістю функцій окремих працівників, завдяки якій окремі елементи поєднуються в єдиний управлінський процес. Раціональне поєднання розподілу і кооперації управлінської праці є основою спільної діяльності учасників процесу управління.

Організація управлінської праці включає такі основні форми розподілу праці: функціональну, технологічну, кваліфікаційну.

Функціональний розподіл праці передбачає закріплення конкретних функцій за підрозділами або окремими працівниками. Наприклад, основною функцією планового відділу кооперативу є планування, а товарознавця-організатора — впровадження прогресивних методів обслуговування покупців. Функціональний розподіл праці реалізується також і шляхом відокремлення основних робіт від допоміжних.

Технологічний розподіл праці в апараті управління передбачає спеціалізацію співробітників за однотипними видами робіт або сферами діяльності.

Кваліфікаційний розподіл праці — це розподіл робіт усередині підрозділів апарату управління між співробітниками відповідно до їхньої кваліфікації та з урахуванням досвіду роботи.

Розподіл праці залежно від кваліфікації працівників забезпечує раціональне використання кадрів і диференційовану оплату праці.

Функціональний, технологічний і кваліфікаційний розподіл праці визначають спеціалізацію праці апарату управління. Проте нераціональна спеціалізація праці працівників управління може мати деякі негативні наслідки.

Застосування раціональних форм розподілу і кооперації управлінської праці забезпечує найбільш доцільну спеціалізацію співробітників, визначає більш високий рівень відповідальності кожного з них за доручену ділянку роботи, сприяє чіткій взаємодії працівників. Це створює умови для підвищення ефективності та поліпшення якості роботи апарату управління завдяки найбільш раціональному використанню робочого часу.

Впровадження раціональної технології і техніки особистої праці передбачає глибоке вивчення трудового процесу апарату управління і проектування на цій основі нового, більш раціонального трудового процесу.

Кожний новий метод організації особистої праці, який проектується для впровадження, повинен забезпечувати усунення зайвих, неефективних трудових операцій, найбільш раціональну послідовність їх завдяки правильному плануванню робочих місць, використанню раціональних прийомів і методів планування роботи.

Значний вплив на організацію праці апарату управління має планування особистої роботи кожним співробітником. Початковим етапом планування є складання розкладу обсягів робіт. Другий етап планування—розподіл фонду часу на виконання обсягів робіт і визначення конкретного строку виконання.

Для планування особистої роботи використовують календарні, настільні книги і календарі, а також спеціальні картотеки оперативної роботи.

На вдосконалення організації управлінської праці суттєвий вплив мають організація робочих місць і умови праці.

Під робочим місцем розуміють обмежену зону площі службового приміщення, яка розрахована на одного працівника.

Організація робочих місць передбачає раціональне компонування службових приміщень, розподіл працівників по робочих кімнатах і розміщення в них робочих. Сутність раціонального планування службових приміщень і розміщення в них робочих місць полягає в тому, щоб скоротити тривалість виконання роботи, усунувши всі зайві переміщення працівників, найбільш ефективно використовувати площу службових приміщень.

При розподілі приміщень між структурними підрозділами апарату управління слід ураховувати функціональну значущість підрозділів, зміст і технологію виконуваних у них робіт, а також взаємозв'язок між ними в процесі праці.

Дуже важливо правильно розмістити меблі та обладнання в робочому приміщенні, враховуючи вимоги ергономіки та санітарні норми. Меблі мають забезпечити людині зручне положення під час роботи, сприяти гарному зоровому сприйняттю документації. До комплексу службових меблів належать письмові (звичайні, спеціалізовані), допоміжні столи та інші види меблів (картотеки, крісла, стільці, сейфи, полиці, етажерки, звичайні або спеціальні шафи).

Специфіка праці управлінського персоналу полягає в тому, що значне місце в ній займає робота з документами. Саме тому організація робочого місця має забезпечити найбільш раціональне розміщення документів, технічних засобів збирання.

Найкращий вид освітлення — природне. Воно справляє сприятливий психологічний вплив на працюючих. Тому конторські будівлі повинні мати достатню площу віконних прорізів.

Розрізняють штучне освітлення загальне і місцеве. Загальне має забезпечувати рівномірне освітлення всього приміщення. Для цього джерела світла доцільно розміщувати на стелі, над робочим місцем. Окремі види робіт вимагають посиленого освітлення. Для цього використовують місцеві джерела світла. Проте вони викликають швидку втому зору, тому слід поєднувати місцеве освітлення з загальним.

Ефективність світлового контрасту службових приміщень залежить від кольорового вирішення стін, стелі. Світлий колір збільшує освітленість, оскільки відбиває велику кількість світла. Темні кольори поглинають частину світла. Використання відповідного кольору при фарбуванні службового приміщення поліпшує його зовнішній вигляд, світловий контраст приміщення і підвищує працездатність управлінських працівників, зменшує втомлюваність, позитивно психологічно впливає на них.

Максимальна норма рівня шуму для конторських приміщень 40-50 децибел. Для того щоб зменшити шум, слід передусім визначити його джерело. З метою його приглушення застосовують звуковбирні матеріали при облицюванні внутрішньої поверхні приміщень, ізоляцію обладнання, що є джерелом шуму, і окремих робочих місць звуковбирними перегородками.

Застосування звуковбирних перегородок і покриттів стін, стель, підлог і меблів дає можливість підвищити продуктивність праці, зменшити кількість помилок.
    продолжение
--PAGE_BREAK--