Презентация: Родной край - Украина
--PAGE_BREAK--III. КЛІМАТПоняття “погода”. Можна сказати, що люди живуть на дні океану, тільки не водного, а повітряного. Скрізь навколо Землі існують товщі повітря, які утворюють повітряну оболонку (атмосферу). У повітря внаслідок випаровування з водойм надходить водяна пара. Від поверхні Землі повітря нагрівається або охолоджується. Тепле повітря легше, воно з меншою силою тисне на земну поверхню, а холодне, навпаки, важче і тисне сильніше – так змінюється атмосферний тиск. Стан повітря в нижніх, прилеглих до Землі, шарах постійно змінюється: тут дмуть вітри, утворюються хмари, випадають опади. В різних місцях земної кулі ці зміни різні. Погодою називають стан прилеглого до поверхні Землі повітря в даній місцевості в певний час. Основними показниками погоди є температура повітря, атмосферний тиск, швидкість і напрям вітру, вологість повітря, хмарність та опади.
В районі Києва, за даними багаторічних спостережень, середня температура повітря найтеплішого місяця (липня) становить 190С, найхолоднішого (січня) — -60С. Бувають роки, коли температура відхиляється від цього рівня. Опадів випадає досить багато — 600 мм на рік. Найбільше опадів випадає в теплу пору року, коли над нашою територією дмуть вологі західні вітри. Найменше — взимку, коли панують сухі, холодні східні та південно-східні вітри.
Зміна погоди.Початком осені вважають день, коли добові температури становлять менше 100С, (29 вересня — 7 жовтня). Перша половина осені суха і тепла, особливо вересень. Цей період називають бабиним літом. Похмура, з дощами погода наступає в кінці жовтня. Закінчується осінь 19-25 листопада. Київ прекрасний у будь-яку пору року, але особливо гарний у розпалі золотої осені, коли безкінечно багата палітра кольорів, земля вкрита різнокольоровим килимом і дерева багряно палають під ласкавим промінням вже не спекотного сонця.
Початок зими визначається зниженням середньої добової температури повітря нижче 00С. Зима досить тривала, але порівняно тепла. Часто буває похмура погода. Стійкий сніговий покрив встановлюється в грудні. Сніг лежить в середньому 90-95 днів. Середня висота снігового покриву 15-20 см. Зимою часто надходить тепле повітря з моря, що призводить до відлиг, під час яких температура І повітря іноді підвищується до 5-100С. У ці періоди може випадати мокрий сніг або дощ і утворюватись ожеледь чи льодова кірка. Значне зниження температури зимою пояснюється, насамперед, приходом холодного повітря з півночі та сходу. Через це окремі роки відзначаються суворими зимами.
Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -350С
За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури повітря 0С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна продовжується біля двох місяців.
Літо починається в кінці травня, коли середньодобова температура повітря більше 15C, і закінчується на початку вересня. Воно тепле і вологе. Середні місячні температури всіх літніх місяців перевищують 18С, максимальні температури в липні і серпні досягають 39С. Характерними для Києва є літні зливи і грози.
На Київщині погодні умови сприятливі для життя людей, вирощування різноманітних сільськогосподарських культур, роботи транспорту тощо.
IV. ВНУТРІШНІ ВОДИ
Річка — це водний потік, який тече у природному заглибленні — руслі.
Дніпро.Чи можна уявити Київ без його окраси — Дніпра-Славутича! Важко переоцінити його значення для господарства не тільки нашого міста, а й всієї держави. Дніпро — найбільша річка України, загальна довжина його — 2201 км (у межах України вона становить 981 км).
Витік(початок річки) — в Росії, там з болота витікає Дніпро маленьким струмком. Далі він тече по території Білорусі та України і впадає в Чорне море. Місце впадання річки в іншу водойму називають гирлом,
Тече Дніпро по широкій долині (зниженню в рельєфі). Русло (заглиблення долини, зайняте водним потоком) звивисте. Ширина Дніпра в межах Києва — 400-600 м, глибина -6-12 м, на мілководних ділянках — 4-5 м. Найбільші притоки (річки, що несуть свої води до головної): Прип'ять (вона майже подвоює кількість води в Дніпрі), Тетерів, Ірпінь, Десна. В межах самого міста Дніпро приймає тільки невеликі притоки: Сирець, Глибочицю, Либідь. Це рівнинна річка (тече по рівнині), течія її повільна і спокійна.
Живлення(надходження води в річку) змішане: снігове, дощове та підземними водами. Повінь (щорічне підняття рівня води) наступає весною, коли тануть сніги. В межах Києва русло Дніпра ділиться на декілька рукавів (відгалужень русла): Чорторий (Десенка), Старик, Русанівський та ін. Зустрічаються острови: Труханів, Гідропарк, Муромець, Долобецький.
Малі річки.Велике значення мають малі річки. Наче густе блакитне мереживо, пронизують вони нашу землю, збираючи воду з великої площі (басейну) і несучи її до великих рік. Без малих річок не можливе існування й великих. Разом з тим їм не надається належної уваги. Вирубування дерев і чагарників вздовж берегів, скидання неочищених стоків промислових підприємств завдають малим річкам значної шкоди.
Колись на території Києва існувало багато річок: Либідь, Сирець, Глибочиця, Хрещатик, Горенка, Нивка, Клов, Совка. Без цих назв важко уявити собі наше місто. Де вони зараз? Сумне питання. На жаль, назви лишились, а річок уже немає. Вони перетворені на придаток міської каналізації. Береги ж інших закуті в бетон. Та й те, що тече по тих трубах та бетонних ложах, водою назвати уже не можна.
Либідь бере початок із джерел біля станції Київ-Волинський, впадає в Дніпро з правого берега поблизу с. Корчувате. Довжина річки— 14км. її основні притоки—Скоморох, Совка, Оріхуватка, Бусловка, Клов та інші (взяті в колектори). Колись річка була повноводною і на ній стояли водяні млини. З кінця19століття у зв'язку з розвитком міста поверхня басейну Либеді зазнала значних змін. (Пригадайте, яких саме?).
Малі річки Києва мають дійсно незначну протяжність: Глибочиця— 9км, Сирець— 9км, Нивка— 19км. Ширина русла Нивки— 2м, живиться річка переважно підземними водами і тому в посушливі періоди пересихає. На ній створена система ставків. На Лівобережжі Києва тече річка Дарниця.
Водотоки малих річок Києва повністю або частково заточені в колектори, по трубах вони протікають під забудованою частиною міста і спостерігати їх тепер неможливо.
Дніпро, що протікав у давнину біля самісіньких круч Правобережжя, змінив русло і залишив на рівнині свій рукав—річку Почайну. Ця назва відома з часів Київської Русі. Починалась Почайна на Оболоні, від Дніпра була відділена піщаною косою. Довжина рукава становила8км. В19столітті коса була розмита Дніпром і він «поглинув» Почайну. В минулому тут існувала гавань. Згодом вона перетворилась на ряд невеликих озер, які були знищені при будівництві масиву «Оболонь». У басейні Почайни розташовані житлові масиви Подолу і Оболоні.
Мені відкрилась істина печальна:
Життя зникає, як ріка Почайна
Через віки, а то й через роки,
ріка вже стане спогадом ріки.
І тільки верби знатимуть старі:
киян хрестили в ній, а не в Дніпрі.
Ліна Костенко
І все ж у Києві ще збереглась річка в природному стані. Єдинай остання. Це Віта, її довжина всього12км. Протікає вона на південних околицях міста, впадає в Дніпро навпроти острова Козачий. Зберегти останню річку Києва можна, захистивши басейни (території, з яких річки збирають воду) трьох її приток—Сіверки, Путиля і Малої Віти.
Значення річок.Невпізнанне змінилися з тих прадавніх часів, коли прийшли у наші місця Кий з братами, береги Дніпра, і тільки сам він, як і колись, гордо й велично «плине і в'ється по зеленому світу...» Сьогоднішній Дніпро невтомно трудиться, примушуючи працювати турбіни електростанцій (Київська ГЕС), зрошуючи землі . життєдайною вологою, несучи на своїх хвилях кораблі. Дніпро і його притока Десна є основними джерелами питної води для міста. Вода в Дніпрі м’яка і вважається однією з кращих питних вод, якби не сильне забруднення її стічними водами. Надходження води здійснюється Дніпровським, Деснянським, Новодніпровським, Північним та артезіанським водопроводами. На кожного киянина припадає біля500л води на добу. За рік місто використовує в цілому814,5млн. куб. м. При цьому власне «випиває» місто— 423,9млн. куб. м(52%).Дніпру належить виключна роль у водопостачанні промислових підприємств Києва.
По обидва береги Славутича розташовані прекрасні місця відпочинку – Труханів острів, Гідропарк, Довбичка, Матвіївська затока, Венеціанська протока.
В Києві та його околицях є майже всі типи вод суходолу, крім льодовиків. Це – озера, болота, підземні води, штучні (створені людиною) водойми та канали.
Озера.Озеро-це природна заглибина на суходолі, заповнена водою. В Києві найбільше озер біля Дніпра. Це так звані заплавні озера. Під час повені вони затоплюються водами Дніпра і площа їх значно збільшується. Розміри водної поверхні київських озер невеликі (менше5га). Найбільші за площею—Вирлиця, Радунка і Тельбин. Відомі також Біле, Василькове, Лукове, Синякове, Вузьке, Довге, Синє. (Знайдіть ці озера на плані Києва). Замерзають київські озера переважно на початку грудня, скресає крига на в середині березня. Товщина льоду в суворі зими досягає 60 см. Найвища температура води у липні. Озера використовуються для спортивної риболовлі та відпочинку.
Болота.Болото - надмірно зволожена ділянка земної поверхні, в якій утворюється торф. Заболочені ділянки поширені на околицях Києва в долинах річок Дніпра, Ірпеня, на дні балок та струмків. Заболочуванню сприяє рівнинний рельєф та погодні умови Київщини (Подумайте, які саме?).
Штучні водойми.Найбільшою штучною водоймою поблизу Києва є Київське водосховище. Воно створене у 1964-1966 роках після спорудження Київської ГЕС. Це велика водойма. Площа водосховища більша за площу Києва: довжина -110 км, ширина до 12 км. Недаремно водосховище називають Київським морем. Середня глибина водосховища — 4 м, найбільша — 14,5 м. Використовується для потреб електроенергетики, рибного господарства, водопостачання, як місце відпочинку.
Разом з тим, створення водосховищ викликає ряд негативних явищ: «цвітіння води», розмивання водою берегів, підтоплення прилеглих територій. Зміна температури води у водосховищі, зменшення швидкості течії, в порівнянні з річкою, наявність значних мілин призвело до сильного розвитку в них синьо-зелених водоростей. Відмирання водоростей супроводжується поглинанням кисню і виділенням у воду отруйних речовин, тому часто буває замор риби. Значної шкоди водосховищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, що спричинила цілий ряд проблем, пов'язаних з використанням його для господарських потреб.
У наш час на території міста існує більше150невеликих штучних водойм (переважно ставків), які влаштовані на струмках і невеликих річках. Деякі ставки, наприклад Оріхуватські, за останні роки відновлені, здійснено їх благоустрій. Ставки створені на річці Нивка, струмку Сирець, в басейні Либеді, в Голосіївському лісі.
У1961році при будівництві житлового масиву на Русанівці був спеціально прокладений обвідний канал. Він служив кар'єром для намиву піску під забудову Русанівки. Довжина каналу— 2,7км, ширина— 40м, глибина— 3—4м. Канал з його фонтанами є окрасою не тільки Русанівки, а й всього Києва.
Підземні води—ті, що знаходяться у верхній частині земної поверхні внаслідок просочування туди дощових та талих вод. Вони заповнюють проміжки в пісках і гальці, тріщини та пустоти під землею. Ближче до поверхні лежать грунтові води. На території Києва вони залягають порівняно неглибоко: від1до20м і більше. І Через забудову міста та водотривкий асфальт на дорогах проникнення води вглиб значно зменшується. Рівень ґрунтових воді знижується у зв'язку із створенням кар'єрів при намиві ділянок під забудову нових житлових масивів. Та особливо різко знижується рівень ґрунтових вод (до26м) при будівництві метрополітену.
На глибині250—300м в центрі міста протікає велика підземна річка. В ній прекрасна питна вода, яка добувається за допомогою свердловин на Подолі (на Поштовій площі) і використовується для виготовлення мінеральної води «Оболонська». А справжні мінеральні води в районі Києва не утворюються, оскільки місто знаходиться в зоні активного водообміну.
Водопостачання населення Києва на 15% здійснюється за рахунок підземних вод (артезіанським водопроводом). На території міста існує 369 свердловин.
В результаті проникнення каналізаційного змиву з вулиць і автодоріг вглиб землі підземні води забруднюються.
продолжение
--PAGE_BREAK--V. ГРУНТОВО-РОСЛИННИЙ ПОКРИВ І ТВАРИННИЙ СВІТ
Властивості грунту.Кожному з вас відомо, що грунт—пухкий шар, який вкриває земну поверхню. Всі знають, що на ньому ростуть трави, кущі, дерева. На піску, глині, граніті рослини не ростуть. Грунт має певну особливість, яка відрізняє його від гірських порід,—родючість. Родючість—це здатність забезпечувати рослини необхідними їм для життя поживними речовинами. Тепер зрозуміло, чому грунт називають особливим природним утворенням. Родючість грунту залежить відкількості в ньому перегною — решток рослин і тварин. Перегній надає грунту темного забарвлення.
Отже, грунт—це верхній пухкий родючий шар земної поверхні. Він утворюється століттями. При густому рослинному покриві й за сприятливих умов для утворення шару грунту завтовшки2—3смпотрібно від200до700років. З чого ж утворюється грунт? Можна подати таку спрощену формулу грунту: (гірські породи+перегній +вода+повітря)х час=грунт.
Грунти нашої місцевості.Утворення грунтів відбувається за різних природних умов, тому формуються різні типи грунтів на поверхні Землі. Навіть в межах одного міста грунти досить різноманітні. Так, у північній, північно-західній та західній частинах Києва утворились дерново-підзолисті (кольору золи) грунти. Вони досить бідні на поживні речовини, тому що мають незначний вміст перегною. В південній і східній частинах міста грунти цілком інші—сірі лісові(район Голосієва). Островами поширені чорноземні грунти, які є дуже родючими. У заплаві Дніпра на піщаних відкладах переважають піщані грунти, їх родючість низька. Як бачимо, майже кожна назва грунту несе в собі визначення кольору. (Визначте за цією ознакою найродючіші грунти).
В наш час у Києві природне ґрунтоутворення майже припинилось. Це викликане тим, що при забудові міста ґрунтовий покрив було знято або він опинився захороненим під спорудами, житловими будинками, дорогами тощо. Отже, характер ґрунтового покриву і грунтоутворенння в значній мірі залежить від господарської діяльності людини. Зараз на території Києва відбувається перетворення ґрунтового покриву, пов'язане з освоєнням нових територій для містобудування, особливо з намивними роботами. На Лівобережжі в Києві, на масивах пісків, за рахунок привезеного матеріалу, збагаченого перегноєм, створено цілком новий ґрунтовий покрив. Його формування підтримується періодичним торфуванням і майже повсюдним зрошенням (ґазони, квітники, садово-паркові насадження), без чоґо створені на намивних пісках грунти швидко руйнуються.
Охорона грунтів.Поля, які розкинулись за межами міста, годують киян. Неправильним обробітком людина сприяє таким природним руйнівним процесам, як видування верхнього родючого шару грунту, змивання його зливами, утворення ярів. Надмірне внесення мінеральних добрив, використання отрутохімікатів для боротьби із шкідниками сільськогосподарських культур призводить до забруднення грунту. Аварія на Чорнобильській АЕС призвела до радіоактивного забруднення грунтів на значній площі. Використання їх тепер неможливе.
Руйнування грунтів вітром поширене там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній рослинний покрив. Таке руйнування спостерігається і на піщаних грунтах. Залежно від швидкості вітер видуває різної величини частинки і переносить їх на значну відстань. Для запобігання цьому створюють смуги з багаторічних трав та дерев (лісосмуги). Руйнування водою відбувається внаслідок змивання й вимивання частин грунту опадами, талими та проточними водами. Щоб запобігти руйнуванню водними потоками грунтів на схилах, їх розорюють упоперек. На крутосхилах насаджують ліси або сади, які їх надійно захищають. Дуже зруйновані землі треба переводити з орних на луки. Внесення мінеральних добрив, осушення чи зрошення грунтів повинні бути науково обгрунтованими.
Грунти -це наше багатство, треба вміло ними користуватися і охороняти від виснаження та забруднення.
Рослинний світ надзвичайно різноманітний. Рослини пристосувались до життя в різних умовах: одним потрібно багато світла, інші люблять тінь; для росту одних потрібно багато вологи, а іншим — сухі місця. Але всім без винятку рослинам необхідний грунт, сонячне світло і тепло, повітря та вода.
Дикорослі рослини.Ви вже знаєте, що в далекому минулому рослинний покрив Києва мав інший вигляд. Безкінечний праліс, безкрая нерубана пуща — таким був тогочасний краєвид. Пуща підходила під самий Київ: "… був коло города ліс і бір великий і ловили звірів", — оповідає найдавніший літопис про київських полян. Які величезні зміни пройшли за довгий ряд століть! Великі лісові масиви винищувалися. Їх місце зайняли квартали й вулиці.
Положення Києва на межі двох природних зон — лісової і лісостепової — обумовило різноманітність рослинного покриву: мішаних лісів і лісостепової рослинності.
Північні і західні околиці міста розташовані в зоні мішаних лісів (Полісся), де переважають хвойні і широколисті ліси. Це Святошинський і Пуща-Водицький лісові масиви. В таких лісах ростуть сосна, береза, дуб, граб, липа, клен; в підліску — ліщина, крушина, бузина, калина. Є в них лісові суниці, купина, деревій, конвалія, герань та інші трав'яні рослини.
У східній частині Києва переважають хвойні ліси — соснові бори. Рослинність тут бідніша. Таким є Дарницький ліс, де з деревних порід, крім сосни, росте береза, а грунт вкривають кущики вересу, брусниці та чорниці.
Південні і південно-західні околиці міста заходять в лісостепову зону, де серед трав'яної рослинності поширені острівці широколистих лісів. Таким є Голосіївський ліс, де ростуть дуб, граб, ясен, липа, клен, черешня, явір, дика груша, яблуня, глід, ліщина, бузина чорна, малина, вовчі ягоди. Багатий трав'яний покрив: папороть, копитняк, барвінок, купина, фіалка шерстиста, медуниця, будра та ін. У Голосіївському лісі зустрічаються дуби віком до 600 років. Він є єдиним біля Києва місцем, де в невеликій кількості зустрічається підсніжник. Ліс не може не викликати замилування, ось які слова знайшла Ліна Костенко, щоб передати його красу і неповторність:
Цей ліс живий, у нього добрі очі.
Шумлять вітри у нього в голові.
старезні пні, кошлаті поторочі,
літопис тиші пишуть у траві.
Дубовий Нестор дивиться крізь пальці
на білі вальси радісних беріз.
І сонний гриб в смарагдовій куфайці
дощу напився і за день підріс.
У вологих заболочених місцях, по берегах річок і струмків — суцільні зарості вільхи. Підлісок в таких вільшняках утворюють калина і ліщина, грунт вкривають папороть, хвощі, мох, калюжниця болотна, очерет та високі осоки. Такі вільшняки зустрічаються в районі Голосієва, Святошина, Пуща-Водиці.
Внаслідок хижацьких вирубок первинних лісів майже не збереглося. В наш час переважають вторинні, окультурені рубками ліси. Більше половини лісів відновлені посадками дуба та сосни. Середній вік лісів навколо Києва — 37 років. Вони досить молоді. Ліси мають важливе грунто- та водозахисне значення.
Значна частина території зайнята заплавними луками, де ростуть різноманітні трави: спориш, молочай, мітлиця, тонконіг, конюшина, жовтець тощо.
Зелена зона Києва.Приміські ліси, лісопарки, міські парки, сквери, зелені насадження бульварів, вулиць утворюють зелену зону Києва. Вона має декоративне, естетичне, санітарне і захисне значення на території міста і навколо нього. Площа всієї зеленої зони Києва близько 57, 8 тисяч га, займає вона майже 70% території міста. В лісопарках і парках нараховується більш як 250 видів дерев та кущів, серед яких широко відомі київські каштани та пірамідальні тополі. До основних порід декоративного убранства міста відносять також липи і клени.
Особливе місце в зеленому господарстві Києва займають парки. Володимирська гірка здавна була улюбленим місцем відпочинку киян. Поряд — ) Хрещатий парк. Міський сад — один і з найстаріших парків у Києві. Він бувзакладений ще в середині 18 століття. ( Колись у парку був ставок, але до початку минулого століття він пересох. На його місці побудували стадіон «Динамо». Кияни вважають цей старовинний парк одним з найкращих. На Дніпрових схилах розташовані також Парк Вічної Слави та Аскольдова могила. Внизу, біля самого Дніпра, — Наводницький парк. Він порівняно молодий, як і Парк дружби народів. Вигляд на правобережну частину міста ні з чим не порівнянний — це океан зелені, із хвиль якого піднімаються до неба золоті бані та висотні будинки.
Ще одне улюблене місце відпочинку киян — Труханів острів на Дніпрі. Ніколи не буває безлюдним Гідропарк.
Багато в наших парках представників рослинного світу, завезених з інших країн та континентів. Так, Сирецький дендропарк (з грецької «дендро» — дерево) у своїй колекції нараховує 480 видів та форм дерев і чагарників. Тут ростуть рідкісні та екзотичні види: тис далекосхідний, гінкто дволопатеве, кипарисовик горохоплодий, сосна австрійська, різні види ялини.
В місті існує 9 парків-пам'яток садово-паркового мистецтва. Зелені вулиці Києва справедливо порівнюють з тінистими алеями парків. Щорічно в місті висаджується більше 3 тисяч дерев, близько 10 тисяч кущів та 7 млн. квітів. Бульвар ім. Тараса Шевченка, обсаджений пірамідальними тополями, є пам'яткою природи і входить до об'єктів природно-заповідного фонду Києва.
Загальновідомо, що Київ — одне з найзеленіших міст світу. Мешканці нашого міста знаходяться ніби в обіймах природи. На кожного жителя міста приходиться 20 кв. м насаджень. Це більше, ніж у таких європейських містах, як Лондон, Рим, Москва, Санкт-Петербург, Берлін. Наприклад, в Парижі цей показник дорівнює 5,6 кв. м, в Токіо — всього 1 кв. м.
Тварини лісів та водойм.У густих широколистих лісах із сивими мохами, грибними та ягідними полянами тваринний світ дуже різноманітний. Продираються крізь зарості велетні лосі та дикі кабани. Пасуться дикі кози. Полюють вовки та лисиці, стрибає полохливий заєць-русак. На деревах миготять руді білки та куниці, а внизу ховаються тхори, кроти, землерийки, клопочеться їжак. У верховітті справжнє пташине царство: зяблики, дятли, дрозди, зорянки, горихвістки, синиці, солов'ї та ін. Є й хижі птахи: сіра сова, шуліка. В траві зустрічаються вужі, мідянки та ящірки.
У соснових лісах (борах) тваринний світ значно бідніший. Тут поширені лисиця, заєць-русак, білка, їжак, лісова миша, кілька видів кажанів. З птахів водяться сова, дятел, мухоловка, зяблик, синиця. Є ящірки та жаби.
У заплавах Дніпра багато водяних полівок, тхорів, кротів. Зустрічаються єнотовидний собака, ласка, бобер. Сила-силенна птахів — деркачі, водяні курочки, плиски, жайворонки, бугайчики, чайки; з перелітних зустрічаються гуси, крячки, кулики, журавлі.
В Дніпрі, ставках та озерах водяться такі види риб: короп, карась, лящ, плітка, окунь, судак, лин, щука, сом. Колись зустрічались осетр і стерлядь. У малих річках поширена менш цінна риба: окунь, йорж, піскар.
Звірі міста.Вони представлені як природними загальнопоширеними видами, так і багатими колекційними фондами Київського зоопарку, а також собаками та котами, чисельність яких сягає 150-170 тисяч особин. Місто з його будівлями та парками є звичним } місцем існування для багатьох тварин. Досить поширена білка, її можна зустріти навіть у центрі міста (Ботсад ім. Фоміна).
Звичними є щурі, які належать до найбільш шкідливих гризунів. Вони знищують харчові продукти, псують тару, розгризають дерев'яні частини будівель, пошкоджують лінії електропередач, кабелі. Оселяючись в таких місцях, як смітники та стічні канави, щурі стають носіями більше ЗО різних хвороб (чуми, тифу, дизентерії, холери, сказу та ін.). У підвалах, каналізації, тунелях метро (в нижньому ярусі міста) живуть сірі щурі (пацюки), а чорні витіснені ними на горища. За світовою статистикою, сьогодні на кожного жителя міста припадає як мінімум по одному щуру.
Найбільш поширеною є хатня миша. Вона, як і щур, з давніх-давен живе біля людини і теж належить до небезпечних шкідників: шкодить у зерносховищах, продовольчих складах, житлових приміщеннях. Миші також є носіями захворювань. Пристосувалась до життя в міських умовах куниця кам'яна, яка поселяється на горищах старих будинків. Ці спритні тваринки активні вночі, а вдень ховаються в свої лігва. Як хижаки, куниці живляться гризунами, дрібними; пташками, нерідко нападають на голубів. Влітку і восени вони з задоволенням поїдають ягоди, яблука, груші, сливи, шипшину тощо.
Трапляються в місті деякі види кажанів. Це нічні тварини. В Києві вони гніздяться в темних кутках залізничного моста через Дніпро. Вечорами величезна кількість цих маленьких крилатих істот літає над поверхнею річки.
Птахиміста. Навряд чи кому спаде на думку пов'язувати пташине царство з великим сучасним містом. Проте саме тут, поруч з нами, нехтуючи правилами прописки, мешкають різноманітні птахи. Вони населяють житлові масиви, парки, сади та водойми Києва,
Деякі з пташок постійно мешкають у Києві, вважаючи його рідною домівкою. Це добре знайомі, іноді навіть докучливі, голуби та горобці, а також кільчасті горлиці, сороки, сойки та чорні дрозди, які стали «киянами» зовсім недавно. Чорних дроздів вчені спеціально завезли з Польщі для окраси краєвиду міста.
Чимало пернатих перебуває в нашому місті лише в теплу пору року. Це шпаки, серпокрильці, солов'ї, ластівки, кропив'янки.і зорянки та мухоловки. Інші птахи з'являються у місті виключної у зимовий період. До них належать снігурі та омелюхи, чечітки та горіхівки. Взимку вони живляться плодами горобини та омели,( насінням бур'янів і бруньками дерев. Багатотисячні зграї граків та гав з початком холоднечі заповнюють двори, сквери і парки. ^ Значно збільшується кількість синиць. У місті й тепліше, і, головне, їжі більше.
Місць гніздування в Києві не вистачає. Сучасні «коробки», на відміну від старих споруд, які мають ніші і душники на горищі, мало приваблюють птахів. За таких умов допомогти може тільки збільшення кількості штучних гнізд. Розвішувати шпаківні і синичники доречно не тільки в парках, садах і скверах, а й на балконах і дахах будинків. Можна було б запропонувати київським архітекторам, створюючи проекти нових будівель, враховувати інтереси пернатих мешканців міста, як це роблять у Західній Європі. Треба пам'ятати, що птахи не тільки наші найближчі сусіди, що розважають нас чудовим співом, а й надійні помічники, які знищують багатьох шкідників зелених насаджень.
Багато у нашому місті птахів, що прив'язані до водойм. На островах та узбережжі Дніпра, Десенки, багатьох ставків і озер мешкають норці, чаплі, качки, плиски, водяні курочки; є мартини, крячки, кулики. Безліч дрібних співочих пташок: очеретянки, синьошийки, вусаті синиці та ін. Частина цих птахів, завдяки впливу теплих стоків міста, теплоелектроцентралей і Київської ГЕС, перебувають зиму на незамерзаючих ділянках та поблизу від них.; В останні роки, завдяки не дуже суворим зимам і організації більш-менш регулярної підгодівлі водолюбних птахів, у Києві стали зимувати лебеді!
Свійські тварини.У сиву давнину людина приручила деяких тварин, які тепер забезпечують її продуктами харчування, вовною та допомагають виконувати різну роботу. Тепер їх називають свійськими тваринами (назвіть цих тварин).
продолжение
--PAGE_BREAK--