Реферат: Бюджетний кодекс України

БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 37-38, ст. 189 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, ВВР, 2003, N 24, ст.161 N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003, ВВР, 2004, N 5, ст.34 N 1158-IV ( 1158-15 ) від 15.10.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.67 N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 17-18, ст.250 N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.218 N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004, ВВР, 2004, N 23, ст.323 N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004, ВВР, 2004, N 43-44, ст.493 N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004, ВВР, 2005, N 4, ст.103 N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.122 N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 7-8, ст.162 N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.189 N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005, ВВР, 2005, N 17, N 18-19, ст.267 N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18 N 3200-IV ( 3200-15 ) від 15.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.116 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 ) Цим Кодексом визначаються засади бюджетної системи України,її структура, принципи, правові засади функціонування, основибюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність запорушення бюджетного законодавства. ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Відносини, що регулюються Бюджетним кодексом України 1. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, щовиникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконаннябюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю завиконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Стаття 2. Визначення основних термінів 1. У цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такомузначенні: 1) бюджет — план формування та використання фінансовихресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюютьсяорганами державної влади, органами влади Автономної РеспублікиКрим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетногоперіоду; 2) бюджети місцевого самоврядування — бюджети територіальнихгромад сіл, селищ, міст та їх об'єднань; 3) бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупуваннядоходів, видатків (в тому числі кредитування за вирахуваннямпогашення) та фінансування бюджету за ознаками економічноїсутності, функціональної діяльності, організаційного устрою таіншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнароднихстандартів; 4) бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання якихпропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно допокладених на нього функцій; 5) бюджетна система України — сукупність державного бюджетута місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічнихвідносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв іврегульована нормами права; 6) бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України ( 254к/96-ВР ), а також установа чиорганізація, створена у встановленому порядку органами державноївлади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органамимісцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахуноквідповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів. Бюджетніустанови є неприбутковими; 7) бюджетне асигнування — повноваження, надане розпорядникубюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяттябюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метоюв процесі виконання бюджету; 8) бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно добюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операційпротягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснитиплатежі протягом цього ж періоду або у майбутньому; 9) бюджетне призначення — повноваження, надане головномурозпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державнийбюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісніта часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування; 10) бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядникомбюджетних коштів, що містить пропозиції з відповіднимиобгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для йогодіяльності на наступний бюджетний період; 11) бюджетний процес — регламентована нормами правадіяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженнямбюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядомзвітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну системуУкраїни; 12) бюджетний розпис — документ, в якому встановлюєтьсярозподіл доходів та фінансування бюджету, бюджетних асигнуваньголовним розпорядникам бюджетних коштів по певних періодах рокувідповідно до бюджетної класифікації; 13) видатки бюджету — кошти, що спрямовуються на здійсненняпрограм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за виняткомкоштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірусплачених до бюджету сум; 14) витрати бюджету — видатки бюджету та кошти на погашенняосновної суми боргу; 15) головні розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установив особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексуотримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень; 16) державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи боргмісцевого самоврядування) — загальна сума заборгованості держави(Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), якаскладається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язаньдержави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Кримчи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантійза кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставізаконодавства або договору; 17) дефіцит бюджету — перевищення видатків бюджету над йогодоходами; 18) дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт навирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує; 19) доходи бюджету — усі податкові, неподаткові та іншінадходження на безповоротній основі, справляння яких передбаченозаконодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти); 20) закон про Державний бюджет України — закон, якийзатверджує повноваження органам державної влади здійснювативиконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду; 20-1) залишок бюджетних коштів — обсяг коштів на рахункахвідповідного бюджету та розпорядників коштів цього бюджету накінець дня; ( Статтю 2 доповнено пунктом 20-1 згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 21) запозичення — операції, пов'язані з отриманням бюджетомкоштів на умовах повернення, платності та строковості, врезультаті яких виникають зобов'язання держави, АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами; 22) кредитування за вирахуванням погашення — операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, в результаті яких з'являютьсязобов'язання перед бюджетом, та операції, пов'язані з поверненнямцих коштів до бюджету; 23) кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — податкиі збори (обов'язкові платежі), що закріплені цим Кодексом напостійній основі за бюджетами місцевого самоврядування тавраховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів; 24) коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовуєтьсяпри розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, щопередаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, зметою зміцнення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування; 25) міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно ібезповоротно передаються з одного бюджету до іншого; 26) місцеві бюджети — бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджетимісцевого самоврядування; 27) місцевий фінансовий орган — установа, що відповідно дозаконодавства України здійснює функції по складанню, виконаннюмісцевих бюджетів, контролю за витрачанням коштів розпорядникамибюджетних коштів, а також інші функції, пов'язані з управліннямкоштами місцевого бюджету. Для цілей цього Кодексу Міністерствофінансів Автономної Республіки Крим віднесено до місцевихфінансових органів; 28) надходження до бюджету — доходи бюджету та кошти, залучені в результаті взяття боргових зобов'язань органамидержавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим абоорганами місцевого самоврядування; 29) фінансовий норматив бюджетної забезпеченості -гарантований державою в межах наявних бюджетних ресурсів рівеньфінансового забезпечення повноважень Ради міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчихорганів місцевого самоврядування, що використовується длявизначення обсягу міжбюджетних трансфертів; 30) органи стягнення — податкові, митні та інші державніоргани, яким відповідно до закону надано право стягнення добюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та іншихнадходжень; 31) платіж — погашення зобов'язання, що виникло в поточномуабо попередніх бюджетних періодах; 32) повноваження на майбутні бюджетні зобов'язання -повноваження на взяття бюджетного зобов'язання здійснювати платежів бюджетному періоді, що настає після закінчення поточногобюджетного періоду; 33) проект бюджету — проект плану формування та використанняфінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, щоздійснюються органами державної влади, органами влади АвтономноїРеспубліки Крим та органами місцевого самоврядування протягомбюджетного періоду, який є невід'ємною частиною проекту закону продержавний бюджет або проекту рішення відповідної ради про місцевийбюджет; 34) профіцит бюджету — перевищення доходів бюджету над йоговидатками; 35) рішення про місцевий бюджет — нормативно-правовий актВерховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради, виданий в установленому законодавством України порядку, що міститьзатверджені повноваження відповідно Раді міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцевій державній адміністрації або виконавчомуоргану місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевогобюджету протягом бюджетного періоду; 36) розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особіїх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету; 37) субвенції — міжбюджетні трансферти для використання напевну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняврішення про надання субвенції; 38) фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язкуіз зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштівпо бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходамиі видатками бюджету. Стаття 3. Бюджетний період 1. Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетнусистему, становить один календарний рік, який починається 1 січнякожного року і закінчується 31 грудня того ж року. НеприйняттяВерховною Радою України закону про Державний бюджет України до1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду. 2. Відповідно до Конституції України бюджетний період дляДержавного бюджету України за особливих обставин може бути іншим, ніж передбачено частиною першою цієї статті. 3. Особливими обставинами, за яких Державний бюджет Україниможе бути прийнято на інший, ніж передбачено частиною першою цієїстатті, бюджетний період, є: 1) введення воєнного стану; 2) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих їїмісцевостях; 3) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайноїекологічної ситуації, необхідність усунення природних читехногенних катастроф. 4. У разі прийняття Державного бюджету України на інший, ніжпередбачено частиною першою цієї статті, бюджетний період місцевібюджети можуть бути прийняті на такий же період. Стаття 4. Склад бюджетного законодавства 1. Нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетнівідносини в Україні, є: 1) Конституція України; 2) цей Кодекс; 3) закон про Державний бюджет України; 4) інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу; 5) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законівУкраїни, передбачених пунктами 3 та 4 частини першої цієї статті; 6) нормативно-правові акти центральних органів виконавчоївлади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, іншихзаконів України та нормативно-правових актів Кабінету МіністрівУкраїни, передбачених пунктами 3, 4 та 5 частини першої цієїстатті; 7) рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевихдержавних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів, передбачених пунктами 3, 4, 5 і 6 частини першої цієї статті. 2. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положеннянормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якійвони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексута закону про Державний бюджет України. 3. Якщо міжнародним договором України, поданим наратифікацію, встановлено інші положення, ніж у відповідних нормахбюджетного законодавства України, такі положення приймаютьсяокремими законами про внесення змін до відповідних законів ірозглядаються Верховною Радою України одночасно з ратифікацієюміжнародного договору України, яким такі положення передбачені. 4. Розгляд законопроектів, які впливають на доходну чивидаткову частину бюджетів, здійснюється за особливою процедурою, що визначається статтею 27 цього Кодексу. Глава 2 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ПРИНЦИПИ Стаття 5. Структура бюджетної системи України 1. Бюджетна система України складається з державного бюджетута місцевих бюджетів. 2. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджетитериторіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань. 3. Місцевими бюджетами визнаються бюджет АвтономноїРеспубліки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів умістах та бюджети місцевого самоврядування. Стаття 6. Зведений бюджет 1. Зведений бюджет є сукупністю показників бюджетів, щовикористовуються для аналізу і прогнозування економічного ісоціального розвитку держави. 2. Зведений бюджет України включає показники Державногобюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим тазведених бюджетів областей та міст Києва і Севастополя. 3. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включаєпоказники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів їїрайонів та бюджетів міст республіканського значення. 4. Зведений бюджет області включає показники обласногобюджету, зведених бюджетів районів і бюджетів міст обласногозначення цієї області. 5. Зведений бюджет району включає показники районнихбюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільськихбюджетів цього району. 6. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показникиміського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. Уразі, коли місту або району у місті адміністративно підпорядкованіінші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району вмісті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Стаття 7. Принципи бюджетної системи України 1. Бюджетна система України грунтується на таких принципах: 1) принцип єдності бюджетної системи України — єдністьбюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою,єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетівта ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) принцип збалансованості — повноваження на здійсненнявитрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету навідповідний бюджетний період; 3) принцип самостійності — Державний бюджет України тамісцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджетуне несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевогосамоврядування коштами відповідних бюджетів не несутьвідповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також забюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетівзабезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів владиАвтономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування навизначення напрямів використання коштів відповідно дозаконодавства України, правом Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим та відповідних рад самостійно і незалежно одне від одногорозглядати та затверджувати відповідні бюджети; 4) принцип повноти — до складу бюджетів підлягають включеннювсі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюютьсявідповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування; 5) принцип обгрунтованості — бюджет формується нареалістичних макропоказниках економічного і соціального розвиткудержави та розрахунках надходжень до бюджету і витрат бюджету, щоздійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності — при складанні та виконанні бюджетівусі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягненнязапланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетнихкоштів та досягнення максимального результату при використаннівизначеного бюджетом обсягу коштів; 7) принцип субсидіарності — розподіл видів видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевимибюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближеннінадання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача; 8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетнікошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетнимипризначеннями; 9) принцип справедливості і неупередженості — бюджетнасистема України будується на засадах справедливого інеупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами ітериторіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорості — Державний бюджетУкраїни та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звітупро їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами; 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу -кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої діїабо бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Стаття 8. Бюджетна класифікація 1. Бюджетна класифікація України застосовується дляздійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державноївлади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевогосамоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведеннянеобхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпеченнязагальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетнихпоказників. 2. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходіві видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональнимипризначеннями і економічним характером видатків бюджету Міністрфінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також змінидо неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну РадуУкраїни. 3. Бюджетна класифікація має такі складові частини: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків (в тому числі кредитування завирахуванням погашення) бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. Стаття 9. Класифікація доходів бюджету 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. 2. Податковими надходженнями визнаються передбаченіподатковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. 3. Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи віднекомерційного та побічного продажу; 3) надходження від штрафів та фінансових санкцій; 4) інші неподаткові надходження. 4. Трансферти — це кошти, одержані від інших органівдержавної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органівмісцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організаційна безоплатній та безповоротній основі. Стаття 10. Класифікація видатків бюджету 1. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки(функціональна класифікація видатків); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні якихздійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомчакласифікація видатків); 4) за бюджетними програмами (програмна класифікаціявидатків). 2. Функціональна класифікація видатків має такі рівнідеталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів наздійснення відповідно загальних функцій держави, АвтономноїРеспубліки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямиспрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функційдержави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяютьсяна поточні видатки, капітальні видатки та кредитування завирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансівУкраїни. 4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелікголовних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державнеказначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєструсіх розпорядників бюджетних коштів. 5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується приформуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Стаття 11. Класифікація фінансування бюджету 1. Класифікація фінансування бюджету визначає джерелаотримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіцитубюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися врезультаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієїкатегорії належать платежі з погашення основної суми боргу). 2. Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такимиознаками: 1) фінансування за типом кредитора — за категоріямикредиторів або власників боргових зобов'язань; 2) фінансування за типом боргового зобов'язання — зазасобами, що використовуються для фінансування дефіциту абопрофіциту. Стаття 12. Класифікація боргу 1. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі борговізобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевогосамоврядування. 2. Борг класифікується за типом кредитора та за типомборгового зобов'язання. Стаття 13. Складові частини бюджету 1. Бюджет може складатися із загального та спеціальногофондів. 2. Загальний фонд бюджету включає: 1) всі доходи бюджету, крім тих, що призначені длязарахування до спеціального фонду; 2) всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загальногофонду бюджету; 3) фінансування загального фонду бюджету. 3. Спеціальний фонд бюджету включає: 1) бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретновизначених джерел надходжень; 2) гранти або дарунки (у вартісному обрахунку), одержанірозпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету; 3) різницю між доходами і видатками спеціального фондубюджету. 4. Розподіл бюджету на загальний та спеціальний фондивизначається законом про Державний бюджет України. Джерелаформування спеціального фонду визначаються виключно законамиУкраїни. 5. Підставою для рішення відповідної ради про створенняспеціального фонду у складі місцевого бюджету може бути виключнозакон про Державний бюджет України. 6. Передача коштів між загальним та спеціальним фондамибюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхомвнесення змін до закону про Державний бюджет України чи рішеннявідповідної ради. 7. Платежі за рахунок спеціального фонду здійснюються в межахкоштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету. 8. Створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевогосамоврядування та іншими бюджетними установами не допускається. Глава 3 ЗАПОЗИЧЕННЯ Стаття 14. Дефіцит та профіцит бюджету 1. Прийняття Державного бюджету України або місцевих бюджетівна відповідний бюджетний період з дефіцитом дозволяється у разінаявності обгрунтованих джерел фінансування дефіциту відповідногобюджету з урахуванням особливостей, визначених статтею 72 цьогоКодексу. ( Частина перша статті 14 із змінами, внесеними згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Профіцит бюджету затверджується виключно з метою погашенняосновної суми боргу та на забезпечення збереження розміруоборотної касової готівки. ( Частина друга статті 14 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 14-1. Залишок бюджетних коштів 1. Оборотна касова готівка — частина залишку коштівзагального фонду відповідного бюджету, яка формується на початокпланового бюджетного періоду з метою покриття тимчасових касовихрозривів. 2. Збереження розміру оборотної касової готівки на кінецьбюджетного періоду має бути обов'язковим. 3. Оборотна касова готівка встановлюється у розмірі не більше2 відсотків планових видатків загального фонду бюджету ізатверджується відповідно у законі про Державний бюджет України тарішенні про місцевий бюджет. 4. Різниця між залишком коштів загального фонду бюджету таоборотною касовою готівкою на кінець бюджетного періоду складаєвільний залишок бюджетних коштів, який не підлягає вилученню йвикористовується на проведення видатків згідно з рішеннямвідповідної ради.( Закон доповнено статтею 14-1 згідно із Законом N 1086-IV( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) Стаття 15. Джерела фінансування дефіциту бюджету 1. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державнівнутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органіввлади Автономної Республіки Крим, внутрішні та зовнішнізапозичення органів місцевого самоврядування, а також вільнийзалишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених цимКодексом. ( Частина перша статті 15 із змінами, внесеними згідноіз Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Кабінет Міністрів України може брати позики в межах, визначених законом про Державний бюджет України. Запозичення невикористовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточнихвидатків держави, за винятком випадків, коли це необхідно длязбереження загальної економічної рівноваги. 3. Міністр фінансів України з урахуванням вимог частинидругої цієї статті з метою економії коштів та ефективності їхвикористання має право вибрати кредитора, вид позики і валютузапозичення. 4. Витрати на погашення зобов'язань із боргу здійснюютьсявідповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та борговізобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевогосамоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цюмету в законі про Державний бюджет України або рішенні промісцевий бюджет. 5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державногоборгу перевищать обсяг коштів, передбачений в законі про Державнийбюджет України на таку мету, Міністр фінансів України невідкладноінформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет МіністрівУкраїни невідкладно інформує про очікуване перевищення такихвитрат Верховну Раду України та подає у двотижневий термінпропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджетУкраїни. 6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бутиджерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України. Стаття 16. Право на здійснення запозичень 1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніхзапозичень у межах і на умовах, передбачених законом про Державнийбюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів Україниза дорученням Кабінету Міністрів України. 2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим таміські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення(за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього Кодексу).Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст зчисельністю населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційнимиданими державної статистики на час ухвалення рішення проздійснення запозичень. Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов'язань 1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансівУкраїни, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особіМіністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради вособі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантіїщодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межахповноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджетУкраїни чи рішенням про місцевий бюджет. 2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від іншихсуб'єктів. 3. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по боргу. 4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язаньщодо погашення та обслуговування наданих на умовах поверненнякредитів, залучених державою або під державні гарантії, іншихгарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованостіперед Державним бюджетом України з наданих підприємствам іорганізаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих зарахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовуютьмеханізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченомузаконом для стягнення не внесених у строк податків і неподатковихплатежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунокмайна боржників. Стаття 18. Граничний обсяг боргу 1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державногоборгу, боргу Автономної Республіки Крим чи місцевогосамоврядування, граничний обсяг надання гарантій встановлюється накожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджетУкраїни чи рішенням про місцевий бюджет. 2. Величина основної суми державного боргу не повиннаперевищувати 60 відсотків фактичного річного обсягу валовоговнутрішнього продукту України. 3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиноюдругою цієї статті, Кабінет Міністрів України зобов'язаний вжитизаходів для приведення цієї величини у відповідність з положеннямицього Кодексу. Глава 4 БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС ТА ЙОГО УЧАСНИКИ Стаття 19. Стадії бюджетного процесу 1. Стадіями бюджетного процесу визнаються: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідностівнесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення промісцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету іприйняття рішення щодо нього. 2. На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюються фінансовийконтроль і аудит та оцінка ефективності використання бюджетнихкоштів. Стаття 20. Учасники бюджетного процесу та їх повноваження 1. Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. 2. Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов'язкиучасників бюджетних правовідносин. Стаття 21. Розпорядники бюджетних коштів 1. Для здійснення програм та заходів, які проводяться зарахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаютьсярозпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих праврозпорядники бюджетних коштів поділяються на головнихрозпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштівнижчого рівня. 2. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичніособи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачібюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетнихкоштів. 3. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення убудь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позичкиюридичним та фізичним особам, крім випадків, передбачених закономпро Державний бюджет України. Стаття 22. Головні розпорядники бюджетних коштів та їх основні функції 1. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бутивиключно: 1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом проДержавний бюджет України, — органи, уповноважені відповідноВерховною Радою України, Президентом України, Кабінетом МіністрівУкраїни забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, атакож міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та іншіспеціалізовані суди; установи та організації, які визначеніКонституцією України ( 254к/96-ВР ) або входять до складу КабінетуМіністрів України, а також спеціально уповноважені законом органина здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наукУкраїни, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наукУкраїни, Академія педагогічних наук України, Академія правовихнаук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників;( Пункт 1 частини першої статті 22 із змінами, внесеними згідно ізЗаконами N 599-IV ( 599-15 ) від 06.03.2003, N 3200-IV ( 3200-15 )від 15.12.2005 ) 2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетомАвтономної Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи(бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної РадиАвтономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної РеспублікиКрим, а також міністерства та інші органи влади АвтономноїРеспубліки Крим в особі їх керівників; 3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншимимісцевими бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад та їх секретаріатів, керівники головнихуправлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурнихпідрозділів місцевих державних адміністрацій, виконавчих органіврад. 2. Головні розпорядники коштів Державного бюджету Українивизначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті тазатверджуються законом про Державний бюджет України шляхомвстановлення їм бюджетних призначень. 3. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаютьсярішенням про місцевий бюджет із дотриманням умов, визначенихпунктами 2 і 3 частини першої цієї статті. 4. Головний розпорядник бюджетних коштів: 1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань тафункцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи знеобхідності досягнення конкретних результатів за рахунокбюджетних коштів; 2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису табюджетні запити і подає їх Міністерству фінансів України чимісцевому фінансовому органу; 3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження узаконі про Державний бюджет України чи рішенні про місцевийбюджет, доводить у встановленому порядку до розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів)відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетнимиасигнуваннями; 4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштівнижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством; 5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня таодержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетнихкоштів; 6) одержує звіти про використання коштів від розпорядниківбюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів іаналізує ефективність використання ними бюджетних коштів. Стаття 23. Бюджетні призначення 1. Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можназдійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. 2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державнийбюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. 3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагаєменших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністрфінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймаєрішення про приведення у відповідність бюджетного призначенняДержавного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет МіністрівУкраїни (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцевадержавна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) удвотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної РадиАвтономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленомупорядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетнихпризначень Державного бюджету України (місцевого бюджету). 4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетнепризначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і зарахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно ззаконодавством, якщо законом про Державний бюджет України(рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. 5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначеньподаються та розглядаються у порядку, встановленому для поданняпропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених убюджетні призначення змін здійснюються лише після набраннячинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), якимвнесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часібюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі проДержавний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет)відповідного положення. 6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України(рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконанняфункцій або надання послуг, на які затверджено бюджетнепризначення, передається відповідно до законодавства від одногоголовного розпорядника бюджетних коштів іншому головномурозпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення неприпиняється і застосовується в порядку, встановленому законом проДержавний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), длявиконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядникомбюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерствофінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє КабінетМіністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради)та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної РеспублікиКрим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін. 7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність післязакінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, колиокремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. Стаття 24. Резервний фонд бюджету 1. Резервний фонд бюджету формується для здійсненнянепередбачених видатків, що не мають постійного характеру і немогли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядоквикористання коштів з резервного фонду бюджету визначаєтьсяКабінетом Міністрів України. 2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджетуприймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радоюміністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державнимиадміністраціями та виконавчими органами місцевого самоврядування. 3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одноговідсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. 4. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АвтономноїРеспубліки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчіоргани місцевого самоврядування щомісячно звітують відповідноперед Верховною Радою України, Верховною Радою АвтономноїРеспубліки Крим та відповідною радою про витрачання коштіврезервного фонду відповідного бюджету. 5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачаєтьсяобов'язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фондумісцевого бюджету приймає відповідна рада. Стаття 25. Безспірне списання коштів бюджету 1. Державне казначейство України здійснює безспірне списаннякоштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджетуУкраїни та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнятедержавним органом, що відповідно до закону має право на йогозастосування. 2. У разі списання коштів з реєстраційних рахунків бюджетнихустанов, з вини яких виникли відповідні зобов'язання, протягоммісяця з часу проведення такої операції розпорядники бюджетнихкоштів повинні впорядкувати свої зобов'язання з урахуваннямбезспірного списання коштів і привести їх у відповідність збюджетними призначеннями на відповідний бюджетний період. Прицьому безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуютьсякошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, в рахунокпогашення зобов'язань таких бюджетних установ не допускається. Стаття 26. Аудит та фінансовий контроль 1. Внутрішній фінансовий контроль, який здійснюється на всіхстадіях бюджетного процесу, повинен забезпечувати: 1) постійну оцінку достатності та відповідності діяльностібюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; 2) оцінку діяльності на відповідність результатіввстановленим завданням та планам; 3) інформування безпосередньо керівника бюджетної установипро результати кожної перевірки (оцінки, розслідування, вивченнячи ревізії), проведеної підрозділом внутрішнього фінансовогоконтролю. 2. Керівник бюджетної установи відповідає за організаціюефективної системи внутрішнього контролю за фінансовою тагосподарською діяльністю цієї установи з урахуванням: 1) положень цього Кодексу та інших нормативно-правових актів; 2) вимог цілеспрямованого, ефективного і економногоуправління функціями кожного структурного підрозділу, правильногорозмежування функціональних обов'язків; 3) правил бухгалтерського обліку та контролю щодо активів, пасивів, доходів та видатків бюджетної установи; 4) забезпечення відповідності діяльності бюджетної установивимогам внутрішнього фінансового контролю. 3. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність заорганізацію і стан внутрішнього фінансового контролю та аудиту яку своїх закладах, так і в підвідомчих бюджетних установах. 4. Зовнішній контроль та аудит фінансової та господарськоїдіяльності бюджетних установ здійснюються Рахунковою палатою — вчастині контролю за використанням коштів Державного бюджетуУкраїни, Головним контрольно-ревізійним управлінням України -відповідно до його повноважень, визначених законом. Стаття 27. Порядок подання та розгляду законопроектів, які впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів 1. Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів подається до Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету для проведення експертизи щодо його впливу надоходну та/або видаткову частину бюджетів та виконання закону проДержавний бюджет України у поточному бюджетному періоді. 2. Протягом двох тижнів, якщо Верховною Радою України невизначено інший термін, Комітет Верховної Ради України з питаньбюджету забезпечує підготовку експертного висновку щодо впливувідповідного законопроекту на доходну та/або видаткову частинубюджетів. До проектів законів, набрання чинності якими в поточномучи наступному бюджетних періодах призведе до збільшення видатківабо скорочення доходів бюджету, суб'єктом законодавчої ініціативидодаються пропозиції про видатки, які належить скоротити, та/абопропозиції про джерела додаткових доходів для покриття збільшеннявидатків. Жодна з таких змін не повинна призвести до збільшеннядержавного боргу і державних гарантій, розмір яких встановленийзаконом про Державний бюджет України. При цьому: 1) законопроекти, які згідно з експертним висновком тарішенням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету невпливають на доходну та/або видаткову частину бюджетів, вносятьсядо порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України дляїх розгляду у загальному порядку, встановленому РегламентомВерховної Ради України; 2) законопроекти, які згідно з експертним висновком тавідповідним рішенням Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету впливають на доходну чи видаткову частину бюджетів, протягом трьох днів передаються Міністерству фінансів України дляекспертного висновку щодо визначення вартісної величини впливузаконопроектів на доходну чи видаткову частину бюджетів та дляпропозицій щодо доцільності їх прийняття, можливості та термінунабрання ними чинності. Міністерство фінансів України удвотижневий термін готує експертний висновок та пропозиції дозаконопроектів і передає Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету для підготовки висновків щодо доцільності їх прийняттяВерховною Радою України і термінів набрання ними чинності. 3. Закони України, які впливають на формування доходної чивидаткової частини бюджетів, повинні бути офіційно оприлюднені до15 серпня року, що передує плановому. В іншому разі нормивідповідних законів, що впливають на формування доходної та/абовидаткової частини бюджетів, застосовуються не раніше початкубюджетного періоду, наступного за плановим. Стаття 28. Доступність інформації про бюджет 1. Інформація про бюджет повинна бути оприлюднена.Міністерство фінансів України забезпечує доступність дляпублікації: 1) проекту закону про державний бюджет; 2) закону про Державний бюджет України на відповідний періодз додатками, що є його невід'ємною частиною; 3) інформації про виконання Державного бюджету України запідсумками кварталу та року; 4) інформації про показники виконання зведеного бюджетуУкраїни; 5) іншої інформації про виконання Державного бюджету України. 2. Проект закону про державний бюджет підлягає обов'язковійпублікації в газеті «Урядовий кур'єр» не пізніше ніж через сімднів після його подання Верховній Раді України. 3. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та Рада міністрівАвтономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації таоргани місцевого самоврядування забезпечують публікацію інформаціїпро місцеві бюджети, в тому числі рішень про місцевий бюджет таперіодичних звітів про їх виконання. Рішення про місцевий бюджетповинно бути оприлюднене не пізніше десяти днів з дня йогоприйняття. 4. Інформація про виконання Державного бюджету України тамісцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ) підлягаєобов'язковій публікації не пізніше 1 березня року, що наступає зароком звіту: Державного бюджету України — в газетах «ГолосУкраїни» та «Урядовий кур'єр»; місцевих бюджетів — у газетах, визначених відповідними радами. Міністерство фінансів України до 20 березня за участюКомітету Верховної Ради України з питань бюджету, Рахунковоїпалати здійснює публічне представлення звіту про виконанняДержавного бюджету України за попередній рік у розрізі економічноїкласифікації видатків. Інформація про час і місце публічногопредставлення публікується разом із звітом про виконанняДержавного бюджету України. Головні розпорядники коштів Державного бюджету Україниздійснюють публічне представлення звітів про витрачання бюджетнихкоштів у розрізі економічної класифікації видатків до 15 квітня. Рішення про час і місце представлення звітів визначаєтьсярішенням Кабінету Міністрів України, яке підлягає публікації вгазеті «Урядовий кур'єр». Головні розпорядники бюджетних коштівзобов'язані додавати до звітів розшифрування (деталізацію) витратза статтями, які перевищують 5 млн. гривень (крім заробітної платиз нарахуваннями на неї та комунальних платежів). Публічне представлення звітів (в розрізі економічноїкласифікації видатків) про виконання місцевих бюджетів (крімбюджетів сіл і селищ) здійснюється до 20 березня. Інформація прочас і місце публічного представлення звітів публікується разом іззвітом про виконання відповідних бюджетів. До звітів додаєтьсярозшифрування (деталізація) витрат за статтями, розмір якихперевищує (крім заробітної плати з нарахуваннями на неї такомунальних платежів): для бюджету міста Києва — 2 млн. гривень; для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетуміста Севастополя — 1 млн. гривень; для бюджетів міст, районів -500 тис. гривень.( Статтю 28 доповнено частиною четвертою згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) ОСОБЛИВА ЧАСТИНА Розділ II ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ Глава 5 ДОХОДИ І ВИДАТКИ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 29. Склад доходів Державного бюджету України 1. Доходи Державного бюджету України включають: 1) доходи (за винятком тих, що згідно з статтями 64, 66 та 69цього Кодексу закріплені за місцевими бюджетами), що отримуютьсявідповідно до законодавства про податки, збори і обов'язковіплатежі та Закону України «Про основи соціальної захищеностіінвалідів» ( 875-12 ), а також від плати за послуги, що надаютьсябюджетними установами, які утримуються за рахунок Державногобюджету України, та інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу активів, що належать державі абопідприємствам, установам та організаціям, а також проценти ідивіденди, нараховані на частку майна, що належить державі в майнігосподарських товариств; 2) гранти і дарунки у вартісному обрахунку; 3) міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів. Стаття 30. Склад видатків Державного бюджету України 1. Видатки Державного бюджету України включають бюджетніпризначення, встановлені законом про Державний бюджет України наконкретні цілі, що пов'язані з реалізацією державних програм, перелік яких визначено статтею 87 цього Кодексу. Стаття 31. Таємні видатки 1. Державний бюджет України має містити пояснення всіхвидатків, за винятком видатків, що пов'язані з державною таємницею(таємних видатків). 2. Таємні видатки, передбачені на діяльність органівдержавної влади, в інтересах національної безпеки включаються доДержавного бюджету України без деталізації. 3. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюєтьсяРахунковою палатою та Міністерством фінансів України у порядку, визначеному Верховною Радою України. 4. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються КомітетомВерховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань законодавчого забезпечення правоохоронноїдіяльності, Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби зорганізованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань національної безпеки і оборони. 5. Окремі звіти про проведені таємні видатки розглядаютьсяВерховною Радою України на закритому засіданні. Глава 6 СКЛАДАННЯ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 32. Організаційні засади складання проекту Державного бюджету України 1. Кабінет Міністрів України розробляє проект закону проДержавний бюджет України. 2. Міністр фінансів України відповідає за складання проектузакону про Державний бюджет України, визначає основніорганізаційно-методичні засади бюджетного планування, яківикористовуються для підготовки бюджетних запитів і розробленняпропозицій проекту Державного бюджету України. 3. Міністр фінансів України на підставі основнихмакропоказників економічного і соціального розвитку України нанаступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету употочному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів тавидатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету дляскладання пропозицій проекту Державного бюджету України. Стаття 33. Визначення Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період 1. Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датоюдня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній РадіУкраїни відбуваються парламентські слухання з питань бюджетноїполітики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основнінапрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступаєПрем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансівУкраїни. 2. Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради Українипроект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведенняпарламентських слухань з питань бюджетної політики на наступнийбюджетний період. 3. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період містить пропозиції Кабінету Міністрів Українищодо: 1) граничного розміру дефіциту (профіциту) Державного бюджетуУкраїни у відсотках до прогнозного річного обсягу валовоговнутрішнього продукту; 2) частки прогнозного річного обсягу валового внутрішньогопродукту, що перерозподіляється через зведений бюджет України; 3) граничного обсягу державного боргу та його структури; 4) обґрунтувань і розрахунків питомої ваги обсягуміжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України ікоефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; ( Пункт 4 частинитретьої статті 33 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 5) питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державногобюджету України та пріоритетних напрямів їх використання; 6) взаємовідносин Державного бюджету України з місцевимибюджетами в наступному бюджетному періоді; 7) змін до законодавства, прийняття яких є необхідним дляреалізації бюджетної політики держави; 8) переліку головних розпорядників коштів Державного бюджетуУкраїни; 9) захищених статей видатків бюджету; 10) обґрунтування необхідності поділу бюджету на загальний таспеціальний фонди; 11) встановлення розміру мінімальної заробітної плати тарівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетнийперіод. ( Частину третю статті 33 доповнено пунктом 11 згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 4. Проект Основних напрямів бюджетної політики на наступнийбюджетний період грунтується на прогнозних макропоказникахекономічного і соціального розвитку України на наступний бюджетнийперіод із зазначенням показників обсягу валового внутрішньогопродукту, індексів споживчих та гуртових цін, прогнозованогоофіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінецьроку, прогнозованого рівня безробіття. 5. Національний банк України до 1 квітня року, що передуєплановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету МіністрівУкраїни: 1) проект основних засад грошово-кредитної політики нанаступний бюджетний період; 2) проект кошторису доходів та видатків Національного банкуУкраїни на наступний бюджетний період. 6. За результатами парламентських слухань Верховна РадаУкраїни приймає постанову про схвалення або взяття до відомаОсновних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної РадиУкраїни до проекту Основних напрямів бюджетної політики нанаступний бюджетний період виключно з питань, визначених частиноютретьою цієї статті, в тому числі відповідні доручення КабінетуМіністрів України. Стаття 34. Інструкції з підготовки бюджетних запитів 1. Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджетуУкраїни Міністерство фінансів України розробляє і доводить доголовних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовкибюджетних запитів. 2. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можутьзапроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, якихзобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів упроцесі підготовки бюджетних запитів. Стаття 35. Розроблення бюджетного запиту 1. Головні розпорядники бюджетних коштів організуютьрозроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансівУкраїни в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансівУкраїни. 2. Головні розпорядники бюджетних коштів несутьвідповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданихМіністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають міститивсю інформацію, необхідну для аналізу показників проектуДержавного бюджету України, згідно з вимогами Міністерствафінансів України. Стаття 36. Аналіз бюджетних запитів і розробка пропозицій проекту Державного бюджету України 1. Міністерство фінансів України на будь-якому етапіскладання і розгляду проекту Державного бюджету України проводитьаналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядникомбюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетнихкоштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів Україниприймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиціїпроекту Державного бюджету України перед поданням його на розглядКабінету Міністрів України. 2. На основі аналізу бюджетних запитів, що подаютьсявідповідно до статті 35 цього Кодексу, Міністерство фінансівУкраїни готує проект закону про Державний бюджет України. 3. Міністерство фінансів України в період підготовкипропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживаєзаходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядникамибюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгодженихпитань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету МіністрівУкраїни. Стаття 37. Схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України 1. Міністерство фінансів України подає проект закону проДержавний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цьогопроекту в Кабінеті Міністрів України. 2. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схваленняпроекту закону про Державний бюджет України та подає його разом звідповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше15 вересня року, що передує плановому. Стаття 38. Проект закону про Державний бюджет України та матеріали, що до нього додаються 1. Разом з проектом закону про Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України, подаються: 1) пояснювальна записка до проекту закону про Державнийбюджет України, яка повинна містити: а) інформацію про економічне становище держави та основніпрогнозні макропоказники економічного і соціального розвиткуУкраїни на наступний бюджетний період, покладені в основу проектуДержавного бюджету України; б) оцінку надходжень доходів та інших коштів (позик), щопропонуються для забезпечення фінансовими ресурсами витратбюджету; в) пояснення до основних положень проекту Державного бюджетуУкраїни та проекту закону про Державний бюджет України, включаючианаліз пропонованих обсягів видатків на виконання функцій, програм у розрізі територій. Обгрунтування включають бюджетніпоказники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди врозрізі класифікації видатків бюджету; ( Підпункт «в» пункту 1частини першої статті 38 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) г) інформацію щодо врахування Основних напрямів бюджетноїполітики на наступний бюджетний період та пропозицій ВерховноїРади України до них, якщо вони були прийняті Верховною РадоюУкраїни відповідно до частини шостої статті 33 цього Кодексу;( Підпункт «г» пункту 1 частини першої статті 38 в редакції ЗаконуN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) ґ) аналітичні дані, розрахунки з обґрунтуваннями особливостейміжбюджетних взаємовідносин, а саме: детальні розрахунки прогнозного загального обсягу доходів тавидатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертівміж державним бюджетом та місцевими бюджетами, за видами доходівта за функціями; базові показники та результати обрахунку індексів відносноїподаткоспроможності в розрізі місцевих бюджетів; детальний розрахунок розміру фінансового нормативу бюджетноїзабезпеченості по функціях та видах місцевих бюджетів; детальний розрахунок коригуючих коефіцієнтів та коефіцієнтувирівнювання; розрахунки обсягів субвенцій з державного бюджету місцевимбюджетам за видами пільг і допомог та детальними фінансовими такількісними показниками;( Підпункт "ґ" пункту 1 частини першої статті 38 в редакції ЗаконуN 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) д) інформацію щодо обсягів державного боргу, в тому числі затипом боргового зобов'язання, графіка його погашення, обсягів таумов запозичень; е) прогноз основних макропоказників економічного ісоціального розвитку України, показників зведеного бюджету Україниза основними видами доходів, видатків та фінансування на наступнітри бюджетні періоди; 2) прогнозні показники зведеного бюджету України (включаючиоцінку Державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповіднодо бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансовихресурсів України; 3) перелік пільг по податках, зборах (інших обов'язковихплатежах) із розрахунком втрат доходів бюджету від їх надання; 4) показники видатків Державного бюджету України, необхіднихна наступні бюджетні періоди для завершення програм, що врахованів проекті Державного бюджету України, за умови реалізації цихпрограм протягом більш як одного бюджетного періоду; 5) зведення та структура фінансових зобов'язань із державногоборгу та державних гарантій на поточний і наступний бюджетніперіоди до повного погашення боргових зобов'язань, включаючи сумина обслуговування державного боргу; 6) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетнийперіод, під які можуть надаватися гарантії Кабінету МіністрівУкраїни; 7) доповідь про хід виконання Державного бюджету України употочному бюджетному періоді; 8) проекти кошторисів усіх державних цільових фондів, якістворюються за рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів)відповідно до закону; 9) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів допроекту Державного бюджету України (подаються до КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету); 10) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає КабінетМіністрів України. У разі зміни Кабінетом Міністрів України показників обсягівміжбюджетних трансфертів під час розгляду та доопрацювання нимпроекту закону про Державний бюджет України Кабінет МіністрівУкраїни подає розрахунки відповідно до вимог підпункту "ґ" цієїчастини статті. ( Частину першу доповнено абзацом згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Законом про Державний бюджет України визначаються: 1) загальна сума доходів і загальна сума видатків(з розподілом на загальний та спеціальний фонди, а також зрозподілом видатків на поточні і капітальні); 2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) Державногобюджету України в наступному бюджетному періоді і державного боргуна кінець наступного бюджетного періоду, повноваження щодо наданнядержавних гарантій, а також обсягу цих гарантій відповідно достатті 17 цього Кодексу; 3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштівДержавного бюджету України за бюджетною класифікацією; 4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією; 5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів; 5-1) розмір оборотної касової готівки Державного бюджетуУкраїни; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-1 згідно ізЗаконом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 5-2) розмір мінімальної заробітної плати на плановийбюджетний період; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-2згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 5-3) рівень забезпечення прожиткового мінімуму на плановийбюджетний період; ( Частину другу статті 38 доповнено пунктом 5-3згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 6) додаткові положення, що регламентують процес виконаннябюджету. 3. Видатки проекту закону про Державний бюджет України поголовних розпорядниках бюджетних коштів повинні бути деталізованіза підрозділами функціональної класифікації (програмноїкласифікації у разі складання проекту бюджету запрограмно-цільовим методом). Глава 7 РОЗГЛЯД ТА ПРИЙНЯТТЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 39. Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України 1. Не пізніше ніж через п'ять днів після подання КабінетомМіністрів України проекту закону про Державний бюджет України доВерховної Ради України Міністр фінансів України представляє йогона пленарному засіданні Верховної Ради України. Голова КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету доповідає провідповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогамцього Кодексу, Основним напрямам бюджетної політики на наступнийбюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основнихнапрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період, прийнятим згідно з частиною шостою статті 33 цього Кодексу. 2. За результатами обговорення проекту закону про Державнийбюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивованерішення про його відхилення у разі невідповідності цьому Кодексута Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетнийперіод та пропозиціям Верховної Ради України до них, прийнятимзгідно з частиною шостою статті 33 цього Кодексу. ( Частина другастатті 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 3. У разі відхилення проекту закону про Державний бюджетУкраїни Кабінет Міністрів України зобов'язаний у тижневий термін здня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект законупро Державний бюджет України на повторне представлення зобгрунтуванням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішеннямВерховної Ради України. Міністр фінансів України повторнопредставляє проект закону про Державний бюджет України не пізнішетрьох днів після його повторного подання до Верховної РадиУкраїни. Стаття 40. Підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання 1. Після прийняття до розгляду представленого проекту законупро Державний бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщопроект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного поданняКабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, проектзакону про Державний бюджет України розглядається народнимидепутатами України, а також у комітетах, депутатських фракціях тагрупах Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради Україниформують свої пропозиції до проекту закону про Державний бюджетУкраїни і передають їх до Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету та призначають представників для участі у роботі КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторногоподання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому, прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питаньбюджету припиняється. 2. Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджетуУкраїни мають визначати джерела покриття таких видатків; пропозиції стосовно зменшення доходів Державного бюджету Українимають визначати джерела компенсації втрат доходів Державногобюджету України або види та обсяги видатків, що підлягаютьвідповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повиннапризводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно зїх обсягом, передбаченим у представленому проекті закону проДержавний бюджет України. Якщо принаймні одна із вимог невиконується, відповідна пропозиція до розгляду Комітетом ВерховноїРади України з питань бюджету не приймається. Не допускаєтьсявнесення пропозицій щодо змін до прогнозу податкових надходжень, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палативиявлені неточності в їх розрахунку. 3. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше15 жовтня (20 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий дорозгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України)року, який передує плановому, спільно з уповноваженимипредставниками Кабінету Міністрів України розглядає пропозиції допроекту закону про Державний бюджет України і готує Висновки тапропозиції до нього, а також таблиці пропозицій суб'єктів правазаконодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи відхилити,і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, щомістяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону проДержавний бюджет України, мають бути збалансованими. 4. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державнийбюджет України, а також таблиці пропозицій Апаратом Верховної РадиУкраїни розповсюджуються серед народних депутатів України непізніше ніж за два дні до розгляду проекту закону про Державнийбюджет України у першому читанні на пленарному засіданні ВерховноїРади України. Стаття 41. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні 1. Перше читання проекту закону про Державний бюджет Українипочинається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту закону проДержавний бюджет України. В обговоренні цього питання берутьучасть представники комітетів Верховної Ради України, депутатськихфракцій та груп, народні депутати України, представники КабінетуМіністрів України та Рахункової палати. 2. Висновки та пропозиції до проекту закону про Державнийбюджет України голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення неприйнято, відбувається постатейне голосування. Під часпостатейного голосування розглядаються пропозиції, які КомітетомВерховної Ради України з питань бюджету пропонується відхилити іна розгляді яких наполягають їх автори. Прийняття рішення щодоВисновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджетУкраїни вважається прийняттям проекту закону про Державний бюджетУкраїни у першому читанні. Показники бюджету, що містяться уВисновках та пропозиціях до проекту закону про Державний бюджетУкраїни, мають бути збалансованими. Схвалені Верховною РадоюУкраїни Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків ВерховноїРади України. 3. Верховна Рада України приймає проект закону про Державнийбюджет України у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторногоподання Кабінетом Міністрів України) року, що передує плановому. Стаття 42. Підготовка проекту закону про Державний бюджет України на друге читання 1. Після прийняття проекту закону про Державний бюджетУкраїни у першому читанні Кабінет Міністрів України у двотижневийтермін готує і подає не пізніше 3 листопада (8 листопада, якщопроект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного поданняКабінетом Міністрів України) року, що передує плановому, проектзакону про Державний бюджет України, доопрацьований відповідно доБюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицющодо їх врахування з вмотивованими поясненнями щодо неврахованихпропозицій. 2. Доопрацьований до другого читання проект закону проДержавний бюджет України має містити текстові статті та показники, які пропонувались Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. У разі, якщо Кабінет Міністрів України пропонує нові текстові статті, доних додається детальне обгрунтування їх необхідності. Ці вимогищодо цифрових показників можуть бути змінені виключно у випадку, якщо основні прогнозні макропоказники економічного і соціальногорозвитку України на наступний бюджетний період, покладеніКабінетом Міністрів України в основу проекту Державного бюджетуУкраїни, поданого до Верховної Ради України 15 вересня року, щопередує плановому, змінилися на час розгляду в другому читаннібільше ніж на два відсотки. 3. Проект закону про Державний бюджет України, підготовленийКабінетом Міністрів України з порушенням вимог частини другої цієїстатті, повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання іподається ним на повторне друге читання у тижневий термін з дняприйняття Верховною Радою України відповідного рішення. 4. Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягомтрьох днів після внесення проекту закону про Державний бюджетУкраїни, підготовленого Кабінетом Міністрів України до другогочитання, готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державнийбюджет України у другому читанні. Стаття 43. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні 1. При розгляді проекту закону про Державний бюджет України удругому читанні пропозиції народних депутатів України, комітетівВерховної Ради України, депутатських груп та фракцій щодо змін допроекту закону про Державний бюджет України не розглядаються, крімвисновків Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодорозгляду проекту закону про Державний бюджет України у другомучитанні, в тому числі щодо врахування Кабінетом Міністрів УкраїниБюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проектузакону про Державний бюджет України до другого читання. 2. Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансівУкраїни щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновківВерховної Ради України проекту закону про Державний бюджетУкраїни. Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджетудоповідає висновки Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України Бюджетнихвисновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону проДержавний бюджет України до другого читання. Друге читання проекту закону про Державний бюджет Українипередбачає в першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту(профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України, розміру мінімальної заробітної плати та рівня забезпеченняпрожиткового мінімуму на плановий бюджетний період з подальшимпостатейним голосуванням проекту закону про Державний бюджетУкраїни, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.( Абзац другий частини другої статті 43 із змінами, внесенимизгідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 3. Друге читання проекту закону про Державний бюджет Українизавершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.При цьому загальний обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатківДержавного бюджету України, розмір мінімальної заробітної плати тарівень забезпечення прожиткового мінімуму на наступний бюджетнийперіод, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів, повинні бути прийнятіу другому читанні в обов'язковому порядку і не підлягають розглядуу третьому читанні. ( Частина третя статті 43 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 4. Статті проекту закону про Державний бюджет України, неприйняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьомучитанні. Стаття 44. Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у третьому читанні 1. Комітет Верховної Ради України з питань бюджетудоопрацьовує проект закону про Державний бюджет України та вноситьйого на розгляд Верховної Ради України у третьому читанні непізніше 25 листопада року, що передує плановому. 2. Третє читання проекту закону про Державний бюджет Українипочинається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України. 3. Після доповіді Голови Комітету Верховної Ради України зпитань бюджету та співдоповіді Міністра фінансів України ВерховнаРада України проводить голосування по пропозиціях КомітетуВерховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту законупро Державний бюджет України, що не були прийняті у другомучитанні, та по проекту закону в цілому. 4. У разі якщо рішення про схвалення закону про Державнийбюджет України із запропонованими пропозиціями Комітету ВерховноїРади України з питань бюджету в цілому не прийнято, проводитьсяголосування по кожній запропонованій Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань бюджету пропозиції. 5. Закон про Державний бюджет України приймається ВерховноюРадою України до 1 грудня року, що передує плановому. Стаття 45. Особливості розгляду проекту закону про Державний бюджет України 1. Терміном перебування проекту закону про Державний бюджетУкраїни на розгляді у Верховній Раді України є час з моменту йогоофіційного подання Кабінетом Міністрів України Верховній РадіУкраїни до його прийняття Верховною Радою України за вирахуваннямчасу, коли цей проект знаходився в Кабінеті Міністрів Українизгідно з процедурою, визначеною цим Кодексом. 2. У разі відхилення Верховною Радою України проекту законупро Державний бюджет України відлік терміну перебування проекту нарозгляді у Верховній Раді України поновлюється з моментуповторного його подання Кабінетом Міністрів України. 3. Термін перебування прийнятого Верховною Радою Українизакону про Державний бюджет України на розгляді у ПрезидентаУкраїни, а також термін повторного розгляду Верховною РадоюУкраїни, у разі повернення його Президентом України ізвмотивованими і сформульованими пропозиціями до цього закону знаступним його поверненням до Верховної Ради України на повторнийрозгляд, не включаються до загального терміну перебування проектузакону про Державний бюджет України у Верховній Раді України. Стаття 46. Бюджетні призначення в разі несвоєчасного прийняття закону про Державний бюджет України 1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не набравчинності закон про Державний бюджет України, Кабінет МіністрівУкраїни має право здійснювати витрати Державного бюджету Українивідповідно до цієї статті Кодексу з наступними обмеженнями: 1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватисялише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет Українина попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проектізакону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України; 2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можутьперевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом проДержавний бюджет України на попередній бюджетний період, крімвипадків, передбачених частиною четвертою статті 15 та частиноючетвертою статті 23 цього Кодексу; 3) до прийняття закону про Державний бюджет України напоточний бюджетний період провадити капітальні видаткизабороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного чинадзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонаминадзвичайної екологічної ситуації. 2. Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності закономпро Державний бюджет України Міністр фінансів України інформуєВерховну Раду України про взяті бюджетні зобов'язання та здійсненіплатежі згідно з частиною першою цієї статті, по яких бюджетніпризначення у затвердженому Державному бюджеті України непередбачені. 3. До прийняття закону про Державний бюджет України напоточний бюджетний період запозичення можуть здійснюватися лише зметою погашення основної суми державного боргу. 4. До прийняття закону про Державний бюджет України напоточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) таінші надходження справляються відповідно до закону про Державнийбюджет України на попередній бюджетний період та іншихнормативно-правових актів. Глава 8 ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 47. Організація виконання державного бюджету 1. Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Державногобюджету України. Міністерство фінансів України здійснює загальнуорганізацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питаньвиконання бюджету. Стаття 48. Казначейське обслуговування Державного бюджету України 1. В Україні застосовується казначейська форма обслуговуванняДержавного бюджету України, яка передбачає здійснення Державнимказначейством України: 1) операцій з коштами державного бюджету; 2) розрахунково-касового обслуговування розпорядниківбюджетних коштів; 3) контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; 4) бухгалтерського обліку та складання звітності провиконання державного бюджету. Стаття 49. Бюджетний розпис 1. Державний бюджет України виконується за розписом, якийзатверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетнихпризначень у місячний термін після набрання чинності законом проДержавний бюджет України. До затвердження розпису Міністромфінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповіднийперіод. Примірник затвердженого бюджетного розпису передається доКомітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшимінформуванням про внесені до нього зміни. 2. Міністр фінансів України протягом бюджетного періодузабезпечує відповідність розпису Державного бюджету Українивстановленим бюджетним призначенням. Стаття 50. Виконання Державного бюджету України за доходами 1. Міністерство фінансів України здійснює прогнозування тааналіз доходів бюджету і має виключне право надання відстрочок посплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовахподаткового кредиту за поданнями органів стягнення на термін дотрьох місяців в межах поточного бюджетного періоду. 2. Державне казначейство України веде бухгалтерський обліквсіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та заподанням органів стягнення здійснює повернення коштів, що булипомилково або надмірно зараховані до бюджету. 3. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повномуобсязі надходження до державного бюджету податків, зборів(обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно дозаконодавства. 4. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходидержавного бюджету зараховуються безпосередньо на єдинийказначейський рахунок Державного бюджету України і не можутьакумулюватися на рахунках органів стягнення. 5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходидержавного бюджету визнаються зарахованими в доход державногобюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунокдержавного бюджету. Стаття 51. Виконання Державного бюджету України за видатками 1. Стадіями виконання Державного бюджету України за видаткамивизнаються: 1) встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетнихкоштів на основі затвердженого бюджетного розпису; 2) затвердження кошторисів розпорядникам бюджетних коштів; 3) взяття бюджетних зобов'язань; 4) отримання товарів, робіт та послуг; 5) здійснення платежів; 6) використання товарів, робіт та послуг на виконаннябюджетних програм. 2. Відповідно до затвердженого бюджетного розписурозпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетніасигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.Затвердження, а також коригування протягом бюджетного рокукошторисів бюджетних установ здійснюється розпорядниками коштіввідповідно до затвердженого бюджетного розпису Державного бюджетуУкраїни. Затвердження змін до кошторисів вищих навчальних закладівIII-IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності узв'язку із зміною обсягів доходів і видатків відповідно дозатвердженого бюджетного розпису здійснюється керівниками цихзакладів. Кошторис є основним плановим документом бюджетноїустанови, який надає повноваження щодо отримання доходів іздійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів длявиконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. 3. Державне казначейство України здійснює контроль завідповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розписуДержавного бюджету України. 4. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність зауправління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю завиконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом. 5. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язаннята провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. 6. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичнимиособами за коштами Державного бюджету України без відповіднихбюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державногобюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. 7. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно доумов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштівприймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійсненняплатежу органу Державного казначейства України, якщо інше непередбачено нормативно-правовими актами. 8. Державне казначейство України здійснює платежі задорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: 1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежуу бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України; 2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштівбюджетному асигнуванню; 3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористанихбюджетних асигнувань.( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV( 2229-15 ) від 14.12.2004 ) Глава 9 ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ УКРАЇНИ Стаття 52. Порядок внесення змін до закону про Державний бюджет України 1. Зміни до закону про Державний бюджет України можутьвноситися у випадках виникнення відхилення оцінки прогнозумакропоказників економічного і соціального розвитку України танадходжень до бюджету від прогнозу, врахованого при затвердженніДержавного бюджету України на відповідний бюджетний період, атакож зміни структури видатків державного бюджету та в іншихвипадках, передбачених цим Кодексом. Міністерство фінансів Українипроводить щомісячну оцінку відповідності прогнозу надходженьпоказникам, встановленим Державним бюджетом України. КабінетМіністрів України проводить щоквартальну оцінку відповідностіпрогнозних макропоказників економічного і соціального розвиткуУкраїни показникам, врахованим при затвердженні Державного бюджетуУкраїни на відповідний бюджетний період. ( Частина перша статті 52в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 ) 2. Зміни до закону про Державний бюджет України подаються уформі проекту закону про внесення змін до закону про Державнийбюджет України. Стаття 53. Перевиконання доходної частини Державного бюджету України 1. Доходи, що перевищують враховані у законі про Державнийбюджет України показники доходної частини Державного бюджетуУкраїни, розподіляються відповідно до закону про внесення змін дозакону про Державний бюджет України. 2. Факт перевиконання доходної частини Державного бюджетуУкраїни визнається за результатами офіційних висновків Рахунковоїпалати та Міністерства фінансів України щодо виконання Державногобюджету України за підсумками трьох кварталів у разі перевищенняпоказників доходів, врахованих у розписі державного бюджету навідповідний період, більше ніж на 15 відсотків. Такі висновкиподаються Комітету Верховної Ради України з питань бюджету до 15жовтня поточного року. 3. Кабінет Міністрів України протягом двох тижнів з дняоголошення зазначених офіційних висновків зобов'язаний податиВерховній Раді України відповідний проект закону про внесення зміндо закону про Державний бюджет України. Стаття 54. Скорочення видатків загального фонду Державного бюджету України 1. У разі якщо за результатами місячного звіту про виконаннязагального фонду Державного бюджету України виявиться, щоотриманих надходжень недостатньо для здійснення бюджетнихасигнувань відповідно до бюджетних призначень з урахуваннямграничного рівня дефіциту (профіциту), затвердженого законом проДержавний бюджет України, Міністерство фінансів України встановлюєтимчасове обмеження асигнувань загального фонду Державного бюджетуУкраїни. 2. У разі якщо за результатами квартального звіту провиконання Державного бюджету України має місце недоотриманнядоходів загального фонду Державного бюджету України більше ніж на15 відсотків від суми, передбаченої розписом державного бюджету навідповідний період, Міністерство фінансів України готує пропозиціїпро внесення змін до Державного бюджету України. Кабінет МіністрівУкраїни, розглянувши ці пропозиції, подає до Верховної РадиУкраїни розроблений на їх основі проект закону про внесення зміндо закону про Державний бюджет України не пізніше двох тижнів здня подання пропозицій Міністром фінансів України. 3. Верховна Рада України приймає рішення щодо зазначеногопроекту закону стосовно скорочення видатків Державного бюджетуУкраїни у двотижневий термін з дня відповідного подання КабінетомМіністрів України. До прийняття Верховною Радою Українивідповідного рішення видатки провадяться з урахуванням тимчасовихобмежень бюджетних асигнувань, встановлених Міністерством фінансівУкраїни. Стаття 55. Захищені статті видатків бюджету 1. Захищеними статтями видатків бюджету визнаються статтівидатків Державного бюджету України, обсяг яких не можезмінюватися при проведенні скорочення затверджених бюджетнихпризначень. 2. Перелік захищених статей видатків Державного бюджетуУкраїни визначається законом про Державний бюджет України. Глава 10 БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА ЗВІТНІСТЬ ПРО ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ Стаття 56. Ведення бухгалтерського обліку виконання Державного бюджету України 1. Єдині правила бухгалтерського обліку всіх фінансовихоперацій, активів і фінансових зобов'язань держави визначаютьсяДержавним казначейством України за погодженням з Міністерствомфінансів України. 2. Бухгалтерський облік усіх операцій щодо виконанняДержавного бюджету України здійснюють органи Державногоказначейства України. Цей облік повинен відображати всі активи тазобов'язання держави. 3. Розпорядники бюджетних коштів ведуть бухгалтерський обліквідповідно до правил, встановлених Державним казначействомУкраїни. 4. Усі надходження до бюджету та витрати бюджетуобліковуються у валових показниках незалежно від того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначенняхвзаємозарахування цих показників. 5. Усі надходження до бюджету та витрати бюджету повиннізаноситися на рахунки в хронологічному порядку відповідно довстановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записиповинні підтверджуватися документально. Стаття 57. Порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду 1. Не пізніше 31 грудня або на останній день іншогобюджетного періоду Державне казначейство України закриває всірахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За винятковихобставин Міністр фінансів України може визначити інший термінзакриття рахунків, який повинен настати не пізніш як через п'ятьробочих днів після закінчення бюджетного періоду. 2. На кінець бюджетного періоду Державне казначейство Українизберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду Державногобюджету України для покриття відповідних витрат у наступномубюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення. Рахункиспеціального фонду Державного бюджету України відкриваються внаступному бюджетному періоді із записом про всі не витрачені впопередньому бюджетному періоді кошти, які були одержані навиконання відповідних завдань. 3. Усі надходження і витрати записуються в тому бюджетномуперіоді, в якому вони були здійснені. Стаття 58. Звітність про виконання Державного бюджету України 1. Зведення, складання та надання звітності про виконанняДержавного бюджету України здійснюються Державним казначействомУкраїни. 2. Розпорядники бюджетних коштів відповідно до єдиноїметодики звітності складають та подають детальні звіти, що містятьбухгалтерські баланси, дані про виконання кошторисів, результатидіяльності та іншу інформацію за формами, встановленимизаконодавством України. 3. Єдині форми звітності про виконання Державного бюджетуУкраїни встановлюються Державним казначейством України запогодженням з Рахунковою палатою та Міністерством фінансівУкраїни. 4. Звітність про виконання Державного бюджету України єоперативною, місячною, квартальною та річною. Стаття 59. Місячна звітність про виконання Державного бюджету України 1. Місячна звітність про виконання Державного бюджету Українинадається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерствуфінансів України не пізніше 15 числа місяця, наступного зазвітним. 2. Зведені показники звітів про виконання бюджетів,інформація про виконання захищених статей Державного бюджетуУкраїни, інформація про використання коштів з резервного фондуКабінету Міністрів України надається Державним казначействомУкраїни Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше25 числа місяця, наступного за звітним. Звіт про бюджетнузаборгованість надається не пізніше 15 числа другого місяця, наступного за звітним. 3. Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів(обов'язкових платежів) та інших доходів до бюджету, місячний звітпро податкову заборгованість, включаючи суми недоїмки та переплат(у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерелдоходів та форм власності), надається органами стягнення ВерховнійРаді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті таМіністерству фінансів України не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним. Стаття 60. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету України 1. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету Українинадається Державним казначейством України Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерствуфінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітногокварталу. 2. Квартальний звіт про виконання Державного бюджету Українивключає такі частини: 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджетуУкраїни; 2) звіт про рух грошових коштів; 3) звіт про виконання Державного бюджету України; 4) інформацію про стан державного боргу; 5) зведені показники звітів про виконання бюджетів; 6) звіт про кредити та операції, що стосуються державнихгарантійних зобов'язань. 3. Органи стягнення надають інформацію Верховній РадіУкраїни, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті таМіністерству фінансів України про втрати доходів бюджету внаслідокподаткових пільг, а також про суми реструктуризованої та списаноїподаткової заборгованості (у галузевому і територіальному розрізі, а також у розрізі джерел доходів та форм власності) і сумивідстрочених та розстрочених платежів не пізніше 35 днів післязакінчення кварталу. Стаття 61. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України 1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджетУкраїни подається Кабінетом Міністрів України Верховній РадіУкраїни не пізніше 1 травня року, наступного за звітним. 2. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджетУкраїни включає такі частини: 1) звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджетуУкраїни; 2) звіт про виконання Державного бюджету України; 3) звіт про рух грошових коштів; 4) інформацію про виконання захищених статей видатківДержавного бюджету України; 5) звіт про бюджетну заборгованість; 6) звіт про використання коштів з резервного фонду КабінетуМіністрів України; 7) інформацію про стан державного боргу; 8) звіт про кредити та операції, що стосуються державнихгарантійних зобов'язань; 9) зведені показники звітів про виконання бюджетів; 10) інформацію про виконання місцевих бюджетів; 11) іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів Українинеобхідною для пояснення звіту. Стаття 62. Розгляд звіту про виконання закону про Державний бюджет України 1. Рахункова палата протягом двох тижнів з дня офіційногоподання Кабінетом Міністрів України річного звіту про виконаннязакону про Державний бюджет України готує висновки щодовикористання коштів Державного бюджету України. 2. Верховна Рада України розглядає звіт про виконання законупро Державний бюджет України у двотижневий термін з дня отриманнявисновків Рахункової палати щодо використання коштів Державногобюджету України. 3. Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною РадоюУкраїни про виконання закону про Державний бюджет Українипредставляє Міністр фінансів України. Верховна Рада України можезаслухати головних розпорядників коштів Державного бюджету Українищодо використання ними бюджетних коштів. 4. Із співдоповіддю про виконання закону про Державний бюджетУкраїни виступають Голова Комітету Верховної Ради України з питаньбюджету та Голова Рахункової палати. 5. За результатами розгляду Верховна Рада України приймаєрішення щодо звіту про виконання закону про Державний бюджетУкраїни.

Розділ III

МІСЦЕВІ БЮДЖЕТИ

Глава 11

НАДХОДЖЕННЯ ТА ВИТРАТИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Стаття 63. Структура місцевих бюджетів

1. Місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить в собі

надходження і витрати на виконання повноважень органів влади

Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та

органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати

складають єдиний баланс відповідного бюджету.

Стаття 64. ( Дію статті 64 зупинено на 2005 рік в частині

закріплення та застосування нормативів відрахувань податку з

доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який

справляється з грошового забезпечення, грошових винагород та інших

виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і

начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів

виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з

виконанням обов'язків несення служби, за рахунок бюджетних

асигнувань установ (організацій), що утримуються із державного

бюджету, які є джерелом доходів цих осіб згідно із Законами

N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від

25.03.2005 ) ( Дію статті 64 відновлено в частині закріплення та

застосування нормативів відрахувань податку з доходів фізичних

осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який справляється з

фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних

дипломатичних установ України під час їх перебування у

довготерміновому закордонному відрядженні згідно із Законом

N 1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004 ) ( Дію статті 64 зупинено на

2004 рік в частині закріплення та застосування нормативів

відрахувань податку з доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого

самоврядування, який справляється з грошового забезпечення,

грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями

та особами рядового і начальницького складу (в тому числі

відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних

установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання

покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків

несення служби, а також з фонду оплати праці в іноземній валюті

працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх

перебування у довготерміновому закордонному відрядженні згідно із

Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) Склад доходів, що

закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та

враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів

1. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого

самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних

трансфертів, належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

1) податок з доходів фізичних осіб у частині, визначеній

статтею 65 цього Кодексу;

2) державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

3) плата за ліцензії на провадження певних видів

господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими

органами відповідних рад;

4) плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

5) плата за торговий патент на здійснення деяких видів

підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання

торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними

станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими

органами відповідних рад;

6) надходження адміністративних штрафів, що накладаються

виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в

установленому порядку адміністративними комісіями;

7) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва у

частині, що належить відповідним бюджетам.

2. Податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у цій

статті, складають кошик доходів, що закріплюються за бюджетами

місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів

міжбюджетних трансфертів.

3. При цьому податок з доходів фізичних осіб, який

сплачується юридичною особою (працедавцем), зараховується до

відповідного місцевого бюджету за її місцезнаходженням та

місцезнаходженням її підрозділів, уповноважених підрозділів в

обсягах податку, нарахованого працівникам цих підрозділів.

( Статтю 64 доповнено частиною третьою згідно із Законом N 1086-IV

( 1086-15 ) від 10.07.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 )

( Стаття 64 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV

( 1086-15 ) від 10.07.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 )

Стаття 65. ( Дію статті 65 зупинено на 2005 рік в частині

закріплення та застосування нормативів відрахувань податку з

доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який

справляється з грошового забезпечення, грошових винагород та інших

виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і

начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів

виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з

виконанням обов'язків несення служби, за рахунок бюджетних

асигнувань установ (організацій), що утримуються із державного

бюджету, які є джерелом доходів цих осіб згідно із Законами

N 2285-IV ( 2285-15 ) від 23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від

25.03.2005 ) ( Дію статті 65 відновлено в частині закріплення та

застосування нормативів відрахувань податку з доходів фізичних

осіб за бюджетами місцевого самоврядування, який справляється з

фонду оплати праці в іноземній валюті працівників закордонних

дипломатичних установ України під час їх перебування у

довготерміновому закордонному відрядженні згідно із Законом N

1801-IV ( 1801-15 ) від 17.06.2004 ) ( Дію статті 65 зупинено на

2004 рік в частині закріплення та застосування нормативів

відрахувань податку з доходів фізичних осіб за бюджетами місцевого

самоврядування, який справляється з грошового забезпечення,

грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями

та особами рядового і начальницького складу (в тому числі

відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних

установ) органів внутрішніх справ, органів і установ виконання

покарань, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків

несення служби, а також з фонду оплати праці в іноземній валюті

працівників закордонних дипломатичних установ України під час їх

перебування у довготерміновому закордонному відрядженні згідно із

Законом N 1344-IV ( 1344-15 ) від 27.11.2003 ) Нормативи

відрахувань від податку з доходів фізичних осіб до бюджетів

місцевого самоврядування

1. До доходів бюджетів міст Києва і Севастополя зараховується

100 відсотків загального обсягу податку з доходів фізичних осіб,

що сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Про

податок з доходів фізичних осіб» ( 889-15 ) на території цих міст.

2. До доходів бюджетів міст республіканського (в Автономній

Республіці Крим) та обласного значення зараховується 75 відсотків

від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, що

сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Про

податок з доходів фізичних осіб» ( 889-15 ) на території цих міст.

3. До доходів бюджетів міст районного значення, сіл, селищ чи

їх об'єднань зараховується 25 відсотків від загального обсягу

податку з доходів фізичних осіб, що сплачується (перераховується)

згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб»

( 889-15 ) на цій території.

( Стаття 65 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV

( 1086-15 ) від 10.07.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 )

Стаття 66. Склад доходів бюджету Автономної Республіки

Крим, обласних та районних бюджетів, які

враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних

трансфертів

1. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних

і культурних програм територіальних громад доходи бюджету

Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, які враховуються

при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, формуються за

рахунок:

1) 25 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що

сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Про

податок з доходів фізичних осіб» ( 889-15 ) на відповідній

території;

2) 25 відсотків плати за землю, що сплачується

(перераховується) згідно з Законом України «Про податок з доходів

фізичних осіб» ( 889-15 ) на території Автономної Республіки Крим

та відповідної області;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів

господарської діяльності та сертифікати, що видаються Радою

міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними

адміністраціями.

2. Для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних

і культурних програм територіальних громад доходи районних

бюджетів, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних

трансфертів, формуються за рахунок:

1) 50 відсотків податку з доходів фізичних осіб, що

сплачується (перераховується) згідно з Законом України «Про

податок з доходів фізичних осіб» ( 889-15 ) на території сіл,

селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

2) 15 відсотків плати за землю, що сплачується на території

сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) плати за ліцензії на провадження певних видів

господарської діяльності та сертифікати, що видаються районними

державними адміністраціями;

4) плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

діяльності, що сплачується (перераховується) згідно з Законом

України «Про податок з доходів фізичних осіб» ( 889-15 ) районними

державними адміністраціями;

5) надходження адміністративних штрафів, що накладаються

районними державними адміністраціями або утвореними ними в

установленому порядку адміністративними комісіями.

( Стаття 66 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV

( 1086-15 ) від 10.07.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 )

Стаття 67. Особливості формування бюджету Автономної

Республіки Крим та бюджетів міст Києва і

Севастополя

1. Надходження та витрати бюджету Автономної Республіки Крим

та бюджетів міст Києва і Севастополя формуються в порядку,

встановленому цим Кодексом, із урахуванням Закону України

«Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим»

( 350-14 ), Закону України «Про столицю України — місто-герой

Київ» ( 401-14 ) та закону, що визначає особливий статус міста

Севастополя. При цьому:

1) склад видатків бюджетів міст Києва та Севастополя

визначається відповідно до переліку видатків, передбачених

статтями 88-91 цього Кодексу;

2) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, що

застосовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів для

бюджетів міст Києва та Севастополя, визначаються на основі

фінансових нормативів бюджетної забезпеченості для обласних

бюджетів та бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки

Крим) та міст обласного значення з урахуванням особливостей їх

статусу.

Стаття 68. Склад доходів та видатків бюджетів районів

у містах

1. Склад доходів та видатків бюджетів районів у містах

(у разі їх створення) визначається міською радою відповідно до

повноважень, переданих районним у містах радам.

Стаття 69. Доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при

визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при

визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів

місцевого самоврядування;

2) 100 відсотків плати за землю — для бюджетів міст Києва та

Севастополя; 75 відсотків плати за землю — для бюджетів міст

республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного

значення; 60 відсотків плати за землю — для бюджетів сіл, селищ,

міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок з власників транспортних засобів та інших

самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до

відповідного бюджету;

4) надходження сум відсотків за користування тимчасово

вільними бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів

місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)

господарських товариств, що є у власності відповідної

територіальної громади;

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у

частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній

власності, в тому числі від продажу земельних ділянок

несільськогосподарського призначення, що перебуває у комунальній

власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що

зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у

комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії, надані з дотриманням умов, визначених

статтею 17 цього Кодексу;

13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;

14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за

рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів

місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені законом.

Стаття 70. Видатки місцевих бюджетів

1. Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення,

встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, що

пов'язані з реалізацією програм, перелік яких визначено статтями

88-91 цього Кодексу.

Стаття 71. Бюджет розвитку місцевих бюджетів

1. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів

включають:

1) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній

власності, в тому числі від продажу земельних ділянок

несільськогосподарського призначення;

2) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї)

господарських товариств, що є у власності відповідної

територіальної громади;

3) кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного

бюджету до набрання чинності цим Кодексом, та відсотки, сплачені

за користування ними;

4) кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету

за рішенням відповідної ради;

5) запозичення, здійснені у порядку, визначеному цим Кодексом

та іншими законами України (крім випадку, передбаченого статтею 73

цього Кодексу);

6) субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних

проектів.

2. До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

1) погашення основної суми боргу відповідно Автономної

Республіки Крим та місцевого самоврядування (крім боргу, що

утворюється за умовами, визначеними статтею 73 цього Кодексу);

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів

місцевого самоврядування у статутні фонди суб'єктів

підприємницької діяльності.

3. Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною

спеціального фонду місцевих бюджетів.

Стаття 72. Дефіцит місцевих бюджетів

1. По загальному фонду місцеві бюджети можуть прийматися з

дефіцитом шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за

результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого

бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного

залишку бюджетних коштів.

2. По спеціальному фонду можуть прийматися з дефіцитом

виключно бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети у

частині дефіциту бюджету розвитку, який покривається за рахунок

запозичень.

( Стаття 72 в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від

10.07.2003 )

Стаття 73. Позички місцевим бюджетам

1. Для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під

час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів

Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації,

виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради

Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати

короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін

до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду.

Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством

фінансів України.

2. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

Стаття 74. Запозичення до місцевих бюджетів

1. Запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену

мету і підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до

відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету

розвитку, крім випадку, передбаченого статтею 73 цього Кодексу.

2. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за

запозиченнями до місцевих бюджетів.

3. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок

коштів загального фонду бюджету.

4. Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не

можуть щорічно перевищувати 10 відсотків видатків від загального

фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого

бюджетного періоду, коли планується обслуговування боргу.

5. Якщо у процесі погашення основної суми боргу та платежів

по його обслуговуванню, обумовленої договором між кредитором та

позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини

позичальника, відповідна рада не має права здійснювати нові

запозичення протягом 5 наступних років.

6. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів

встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов,

визначених цим Кодексом.

Глава 12

СКЛАДАННЯ, РОЗГЛЯД, ЗАТВЕРДЖЕННЯ, ВИКОНАННЯ

ТА ЗВІТНІСТЬ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Стаття 75. Порядок складання проектів місцевих бюджетів

1. Міністерство фінансів України доводить Раді міністрів

Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та

виконавчим органам відповідних рад особливості складання

розрахунків до проектів бюджетів на наступний бюджетний період.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві

державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад

зобов'язані надавати необхідну інформацію: Міністерству фінансів

України — для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних

трансфертів та інших показників; Верховній Раді України — для

перевірки достовірності цих розрахунків.

3. Згідно з типовою формою бюджетних запитів, визначеною

Міністерством фінансів України, і відповідно до статті 34 цього

Кодексу та з урахуванням особливостей складання проектів місцевих

бюджетів місцеві фінансові органи розробляють і доводять до

головних розпорядників бюджетних коштів інструкції з підготовки

бюджетних запитів.

4. Головні розпорядники бюджетних коштів організують

розроблення бюджетних запитів для подання місцевим фінансовим

органам в терміни та порядку, встановлені цими органами. Головні

розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за

своєчасність, достовірність та зміст поданих місцевим фінансовим

органам бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію,

необхідну для аналізу показників проекту місцевого бюджету, згідно

з вимогами місцевих фінансових органів.

5. Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і

розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного

запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки

зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та

ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів

аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про

включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого

бюджету перед поданням його на розгляд відповідно Раді міністрів

Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та

виконавчим органам відповідних рад.

6. Виконавчі органи сільських, селищних, міських (міст

районного значення) рад, районні державні адміністрації в містах

Києві та Севастополі подають відповідно районним чи міським

фінансовим органам пропозиції щодо показників проектів відповідних

бюджетів, визначених з урахуванням вимог частин третьої — п'ятої

цієї статті.

7. Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону

про Державний бюджет України Міністерство фінансів України

доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим

державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад

розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів, методику

їх визначення та інші показники, необхідні для складання проектів

місцевих бюджетів, а також пропозиції щодо форми проекту рішення

про місцевий бюджет (типова форма рішення).

8. У тижневий термін після ухвалення закону про Державний

бюджет України в другому читанні Кабінет Міністрів України

доводить Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим

державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад

положення та показники міжбюджетних відносин (обсяги міжбюджетних

трансфертів для відповідних бюджетів і текстові статті, що

визначають особливості міжбюджетних відносин на наступний

бюджетний період), які були проголосовані Верховною Радою України

при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України в

другому читанні.

9. На підставі інформації, отриманої відповідно до частин

п'ятої — восьмої цієї статті, Рада міністрів Автономної Республіки

Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи

відповідних рад готують проекти рішень про відповідні місцеві

бюджети.

Стаття 76. Проект рішення про місцевий бюджет та матеріали,

що до нього додаються

1. Проект рішення про місцевий бюджет перед його розглядом на

сесії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради

схвалюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою

державною адміністрацією чи виконавчим органом відповідної ради.

Разом з ним необхідно подавати:

1) пояснювальну записку до проекту рішення, яка повинна

містити:

а) інформацію про соціально-економічний стан відповідної

адміністративно-територіальної одиниці і прогноз її розвитку на

наступний бюджетний період, які покладено в основу проекту

місцевого бюджету;

б) оцінку надходжень доходів з урахуванням втрат доходів у

результаті наданих відповідною радою податкових пільг;

в) пояснення до основних положень проекту рішення про

місцевий бюджет, включаючи аналіз пропонованих обсягів видатків

щодо функцій та програм. Обгрунтування включають бюджетні

показники за попередній, поточний, наступний бюджетні періоди в

розрізі класифікації видатків бюджету;

г) обгрунтування особливостей міжбюджетних взаємовідносин

(для районних, міських з районним поділом, міських, що об'єднують

бюджети села, селища, міста районного значення) та надання

субвенцій на виконання інвестиційних проектів (для бюджету

Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва та Севастополя,

обласних бюджетів);

ґ) інформацію щодо погашення боргу Автономної Республіки Крим

та місцевого самоврядування, обсягів та умов запозичень;

2) прогноз показників відповідного бюджету за основними

видами доходів, видатків та фінансування на наступні три бюджетні

періоди;

3) проект показників зведеного бюджету району, міста з

районним поділом, міста, що об'єднує бюджети села, селища, міста

районного значення;

4) показники видатків, необхідні на наступні бюджетні періоди

для завершення проектів, що враховані в бюджеті, за умови, якщо

реалізація проекту триває більше одного бюджетного періоду;

5) перелік інвестиційних програм на наступний бюджетний

період та на наступні три бюджетні періоди;

6) інформацію про хід виконання відповідного бюджету у

поточному бюджетному періоді;

7) пояснення головних розпорядників бюджетних коштів до

проекту відповідного бюджету (подаються до бюджетної комісії

відповідної ради);

8) інші матеріали, обсяг і форму яких визначає Рада міністрів

Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація чи

виконавчий орган відповідної ради.

2. Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів і видатків (з розподілом на

загальний та спеціальний фонди), а також з розподілом видатків на

поточні і капітальні;

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого

бюджету в наступному бюджетному періоді і боргу Автономної

Республіки Крим чи місцевого самоврядування на кінець наступного

бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій Автономної

Республіки Крим та місцевого самоврядування, а також розміри цих

гарантій з урахуванням положень статті 17 цього Кодексу;

3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за

бюджетною класифікацією;

4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

5-1) розмір оборотної касової готівки місцевого бюджету;

( Частину другу статті 76 доповнено пунктом 5-1 згідно із Законом

N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

6) додаткові положення, що регламентують процес виконання

бюджету.

3. Перелік захищених статей місцевого бюджету визначається

відповідно до статті 55 цього Кодексу.

Стаття 77. Затвердження місцевих бюджетів

1. Відповідно до частин восьмої та дев'ятої статті 75 цього

Кодексу Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні

ради при затвердженні місцевих бюджетів повинні врахувати обсяги

міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для

формування місцевих бюджетів, що були затверджені Верховною Радою

України при прийнятті проекту закону про Державний бюджет України

у другому читанні.

2. Бюджет Автономної Республіки Крим, обласні і районні

бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського

Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) бюджети на

наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради

Автономної Республіки Крим, відповідної обласної, районної чи

міської ради не пізніше ніж у двотижневий термін після офіційного

опублікування закону про Державний бюджет України.

3. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах

(якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний

бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської,

районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж у

двотижневий термін після затвердження районного чи міського (міст

Києва і Севастополя, міста республіканського Автономної Республіки

Крим чи міста обласного значення) бюджету.

Стаття 78. Виконання місцевих бюджетів

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві

державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або

міські, селищні чи сільські голови (в разі, якщо відповідні

виконавчі органи не створені) забезпечують виконання відповідних

місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну

організацію та управління виконанням відповідного місцевого

бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з

питань виконання бюджету.

2. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється

територіальними органами Державного казначейства України за

функціями, визначеними статтею 48 цього Кодексу.

Державне казначейство України веде облік всіх надходжень, що

належать місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення,

погодженим з відповідними фінансовими органами, здійснює

повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до

бюджету. ( Частину другу статті 78 доповнено абзацом другим згідно

із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

3. Місцевий бюджет виконується за розписом, який

затверджується керівником місцевого фінансового органу. До

затвердження розпису керівником місцевого фінансового органу

затверджується тимчасовий розпис на відповідний період. Керівник

місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду

забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим

бюджетним призначенням.

4. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого

бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів

відповідного бюджету.

5. Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи

місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок

відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі

Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на

рахунках органів стягнення. Податки, збори (обов'язкові платежі)

та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з

моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в

територіальному органі Державного казначейства України.

Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі

надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обов'язкових

платежів) та інших доходів відповідно до законодавства. ( Частину

п'яту статті 78 доповнено абзацом другим згідно із Законом

N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

6. Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється за

процедурою, визначеною статтею 51 цього Кодексу.

7. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет

ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку

місцевого фінансового органу про обсяг вільного залишку бюджетних

коштів, перевиконання чи недовиконання доходної частини загального

фонду відповідного бюджету. Факт перевиконання доходної частини

загального фонду місцевого бюджету визнається за підсумками

першого півріччя та наступних звітних періодів поточного

бюджетного періоду на підставі офіційних висновків місцевого

фінансового органу за умови перевищення доходів загального фонду

місцевого бюджету (без урахування міжбюджетних трансфертів),

врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період, не

менше ніж на 5 відсотків. Факт недоотримання доходів загального

фонду місцевого бюджету визнається на підставі офіційних висновків

місцевого фінансового органу за підсумками квартального звіту при

недоотриманні доходів загального фонду місцевого бюджету,

врахованих у розписі місцевого бюджету на відповідний період,

більше ніж на 15 відсотків. ( Частина сьома статті 78 в редакції

Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

8. Рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет

можуть бути також ухвалені відповідною радою з урахуванням

положень статті 52 цього Кодексу та у разі настання інших

випадків, передбачених цим Кодексом. ( Частина восьма статті 78 із

змінами, внесеними згідно із Законом N 1086-IV ( 1086-15 ) від

10.07.2003 )

9. Ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів

та порядок закриття рахунків місцевих бюджетів після закінчення

бюджетного періоду здійснюються з урахуванням положень статей 56 і

57 цього Кодексу.

10. Після введення в дію закону про Державний бюджет України

органам державної влади та їх посадовим особам забороняється

приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних

зобов'язань місцевих бюджетів, які не забезпечені бюджетними

асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою

для виконання цих зобов'язань.

Стаття 79. Особливості затвердження та виконання місцевих

бюджетів у разі несвоєчасного їх прийняття

1. Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято

відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів Автономної

Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі

органи відповідних рад мають право здійснювати витрати з

відповідного бюджету лише на цілі, які визначені у рішенні про

місцевий бюджет на попередній бюджетний період. При цьому

щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків,

визначених рішенням відповідної ради про бюджет на попередній

бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною четвертою

статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу. До

прийняття рішення про місцевий бюджет на поточний бюджетний період

провадити капітальні видатки забороняється.

Стаття 80. Періодичність, структура та терміни подання

звітності про виконання місцевих бюджетів

1. Періодичність, структура та терміни подання звітності про

виконання місцевих бюджетів визначаються Державним казначейством

України відповідно до вимог, встановлених для подання звітності

про виконання Державного бюджету України в статтях 58-61 цього

Кодексу.

2. Територіальні органи Державного казначейства України

складають та подають відповідним місцевим фінансовим органам

баланси, звіти про виконання місцевих бюджетів та інші фінансові

звіти за правилами та формами, встановленими Державним

казначейством України за погодженням з Міністерством фінансів

України та Рахунковою палатою. Зведені показники звітів про

виконання бюджетів одночасно подаються територіальними органами

Державного казначейства України відповідно Міністерству фінансів

Автономної Республіки Крим, фінансовим органам місцевих державних

адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад на умовах,

передбачених частиною першою цієї статті.

3. Органи стягнення надають місцевим фінансовим органам

відповідні звіти, передбачені частиною третьою статті 59 цього

Кодексу.

4. Квартальний та річний звіти про виконання місцевого

бюджету подаються до Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

відповідної ради Радою міністрів Автономної Республіки Крим,

місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної

ради чи міським, селищним, сільським головою (у разі, якщо

відповідні виконавчі органи не створені) у двомісячний строк

після завершення відповідного бюджетного періоду. Перевірка звіту

здійснюється Рахунковою палатою Автономної Республіки Крим (щодо

використання органами виконавчої влади коштів бюджету Автономної

Республіки Крим) чи комісією з питань бюджету відповідної ради,

після чого відповідні ради затверджують звіт про виконання бюджету

або приймають інше рішення з цього приводу.

Розділ IV

МІЖБЮДЖЕТНІ ВІДНОСИНИ

Глава 13

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 81. Поняття та мета регулювання міжбюджетних

відносин

1. Міжбюджетні відносини — це відносини між державою,

Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо

забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами,

необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією

України ( 254к/96-ВР ) та законами України.

2. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення

відповідності між повноваженнями на здійснення видатків,

закріплених законодавчими актами України за бюджетами, та

бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих

повноважень.

Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень

1. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за

рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів,

поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави,

державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а

також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути

передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому

самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути

передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому

самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх

виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов'язків Автономної

Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий

характер та визначені законами України.

Стаття 83. Джерела здійснення видатків бюджетів

1. Видатки, визначені пунктом 1 статті 82 цього Кодексу,

здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Видатки, визначені пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу,

здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, у тому числі

трансфертів з Державного бюджету України.

Стаття 84. Відповідальність за здійснення видатків

1. Відповідальність за здійснення видатків, визначених

пунктом 1 статті 82 цього Кодексу, покладається на відповідні

органи державної влади.

2. Відповідальність за здійснення видатків, визначених

пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, покладається на Раду

міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні

адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міських,

селищних, сільських голів (якщо відповідні виконавчі органи не

створені).

Стаття 85. Передача державою права на здійснення видатків

1. Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки

Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення

видатків лише за умови відповідної передачі бюджетних ресурсів у

вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних

податків і зборів (обов'язкових платежів) або їх частки, а також

трансфертів з Державного бюджету України.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві

державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад, міські,

селищні, сільські голови (якщо відповідні виконавчі органи не

створені) зобов'язані забезпечити здійснення видатків, визначених

пунктами 2 і 3 статті 82 цього Кодексу, з відповідних місцевих

бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами,

визначеного статтями 88-91 цього Кодексу. Забороняється планувати

та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим

Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки

на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, за

винятком державних професійно-технічних навчальних закладів, вищих

навчальних закладів державної форми власності. При цьому

фінансування зазначених навчальних закладів за рахунок коштів

місцевих бюджетів може здійснюватися виключно у разі перевиконання

доходної частини загального фонду відповідного бюджету.

( Стаття 85 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV

( 1158-15 ) від 15.10.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 року,

N 2229-IV ( 2229-15 ) від 14.12.2004 )

Стаття 86. Критерії розмежування видів видатків між

місцевими бюджетами

1. Розмежування видів видатків, визначених пунктами 2 і 3

статті 82 цього Кодексу, між місцевими бюджетами здійснюється на

основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти

надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача.

Відповідно до цих критеріїв види видатків поділяються на такі

групи:

1) перша група — видатки на фінансування бюджетних установ та

заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання

соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані

найближче до споживачів;

2) друга група — видатки на фінансування бюджетних установ та

заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг,

гарантованих державою для всіх громадян України;

3) третя група — видатки на фінансування бюджетних установ та

заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги

для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба

в яких існує в усіх регіонах України.

2. Видатки першої групи здійснюються з бюджетів сіл, селищ,

міст та їх об'єднань.

3. Видатки другої групи здійснюються з бюджетів міст

республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного

значення, а також районних бюджетів.

4. Видатки третьої групи здійснюються з бюджету Автономної

Республіки Крим та обласних бюджетів.

5. З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки

всіх трьох груп.

Глава 14

РОЗМЕЖУВАННЯ ВИДАТКІВ МІЖ БЮДЖЕТАМИ

Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету

України

1. До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України,

належать видатки на:

1) державне управління:

а) законодавчу владу;

б) виконавчу владу;

в) Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння

науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні

наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту:

а) загальну середню освіту:

спеціалізовані школи (в тому числі школи-інтернати),

засновані на державній формі власності;

загальноосвітні школи соціальної реабілітації;

б) професійно-технічну освіту (навчальні та інші заклади

освіти, засновані на державній формі власності);

в) вищі навчальні заклади, засновані на державній формі

власності;

г) післядипломну освіту (крім закладів і заходів, визначених

підпунктом «г» пункту 2 статті 90 цього Кодексу);

ґ) позашкільні навчальні заклади та заходи з позашкільної

роботи з дітьми, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом

Міністрів України;

д) інші заклади та заходи в галузі освіти, що забезпечують

виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком,

затвердженим Кабінетом Міністрів України;

8) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та

стаціонарну допомогу (багатопрофільні лікарні та поліклініки, що

виконують специфічні загальнодержавні функції, згідно з переліком,

затвердженим Кабінетом Міністрів України);

б) спеціалізовану, високоспеціалізовану

амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (клініки

науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри,

лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни,

спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані

поліклініки, спеціалізовані стоматологічні поліклініки, згідно з

переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) санаторно-реабілітаційну допомогу (загальнодержавні

санаторії для хворих на туберкульоз, загальнодержавні

спеціалізовані санаторії для дітей та підлітків, спеціалізовані

санаторії для ветеранів Великої Вітчизняної війни);

г) санітарно-епідеміологічний нагляд

(санітарно-епідеміологічні станції, дезінфекційні станції, заходи

боротьби з епідеміями);

ґ) інші програми в галузі охорони здоров'я, що забезпечують

виконання загальнодержавних функцій, згідно з переліком,

затвердженим Кабінетом Міністрів України;

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) виплату пенсій військовослужбовцям рядового, сержантського

та старшинського складу строкової служби та членам їх сімей,

пенсії військовослужбовцям та особам начальницького і рядового

складу органів внутрішніх справ, іншим особам, визначеним законом;

сплату до Пенсійного фонду України страхових внесків за окремі

категорії осіб, передбачені законом; фінансування доплат,

надбавок, підвищень до пенсій, встановлених законом; ( Підпункт

«а» пункту 9 статті 87 в редакції Закону N 3108-IV ( 3108-15 ) від

17.11.2005 )

б) державні програми соціальної допомоги (грошову допомогу

біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування;

програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі

програми і заходи Фонду України соціального захисту інвалідів;

відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з

поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших

національностей, які були незаконно депортовані з України; щорічна

разова грошова допомога ветеранам Великої Вітчизняної війни;

довічна стипендія для учасників бойових дій; кошти, що передаються

до Фонду соціального страхування на випадок безробіття; часткове

покриття витрат на виплату заборгованості з регресних позовів

шахтарів);

в) державну підтримку громадських організацій інвалідів і

ветеранів, які мають статус всеукраїнських;

г) державні програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок,

сім'ї;

ґ) державну підтримку молодіжних громадських організацій на

виконання загальнодержавних програм і заходів стосовно дітей,

молоді, жінок, сім'ї;

д) державні програми підтримки будівництва (реконструкції)

житла для окремих категорій громадян;

10) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (національні та

державні бібліотеки, музеї і виставки національного значення,

заповідники національного значення, міжнародні культурні зв'язки,

державні культурно-освітні заходи);

б) державні театрально-видовищні програми (національні

театри, національні філармонії, національні та державні музичні

колективи і ансамблі та інші заклади і заходи мистецтва згідно з

переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);

в) державну підтримку громадських організацій культури і

мистецтва, що мають статус національних;

г) державні програми розвитку кінематографії;

ґ) державну архівну справу;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення,

преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми підготовки резерву та складу

національних команд та забезпечення їх участі у змаганнях

державного і міжнародного значення (утримання центральних

спортивних шкіл вищої спортивної майстерності, перелік яких

затверджується Кабінетом Міністрів України, формування

національних команд, проведення навчально-тренувальних зборів і

змагань державного значення з традиційних та нетрадиційних видів

спорту; підготовка і участь національних збірних команд в

олімпійських та паралімпійських іграх, у тому числі фінансова

підтримка баз олімпійської підготовки); ( Підпункт «а» пункту 12

статті 87 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2264-IV

( 2264-15 ) від 16.12.2004 )

б) державні програми з інвалідного спорту та реабілітації

(центр "Інваспорт", участь у міжнародних змаганнях з інвалідного

спорту, навчально-тренувальні збори до них);

в) державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та

пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного

значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього

господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської

катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної

безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та

наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування

політичних партій; ( Пункт 20 статті 87 із змінами, внесеними

згідно із Законом N 1349-IV ( 1349-15 ) від 27.11.2003 )

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Стаття 88. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ,

міст районного значення та їх об'єднань та

враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних

трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст

районного значення та їх об'єднань та враховуються при визначенні

обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного

значення;

2) освіту:

дошкільну освіту;

загальну середню освіту (школи-дитячі садки);

( Пункт 3 частини першої статті 88 виключено на підставі

Закону N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 — дію Закону зупинено

на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 ) 3) первинну медико-санітарну,

амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні

лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та

фельдшерські пункти);

( Пункт 4 частини першої статті 88 виключено на підставі

Закону N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 — дію Закону зупинено

на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 ) 4) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби

та бібліотеки;

5) місцеву міліцію. ( Статтю 88 доповнено пунктом 5 згідно із

Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 — дію Закону зупинено

на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону

зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 )

Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та

бюджетів міст республіканського Автономної

Республіки Крим і міст обласного значення та

враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних

трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з районних бюджетів та

бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст

обласного значення та враховуються при визначенні обсягу

міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського

Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

б) органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

а) дошкільну освіту (у містах республіканського Автономної

Республіки Крим та містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні

заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для міст

республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного

значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми,

вечірні (змінні) школи;

( Дію підпункту «в» пункту 2 частини першої статті 89

зупинено на 2006 рік в частині фінансування дитячих будинків

сімейного типу і прийомних сімей згідно із Законом N 3235-IV

( 3235-15 ) від 20.12.2005 ) в) заклади освіти для громадян, які

потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні

школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і

дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (у разі,

якщо не менше 70 відсотків кількості учнів загальноосвітніх

шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт

і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків

формується на території відповідного міста чи району), дитячі

будинки сімейного типу та прийомні сім'ї, допомога на дітей, які

перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми;

ґ) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів

акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки

Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі

навчальні заклади державної та комунальної форм власності)

відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та

стаціонарну допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки,

станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, поліклініки і

амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки, дільничні

лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та

фельдшерські пункти, в тому числі ті, що знаходяться на території

сіл, селищ, міст районного значення відповідного району);

( Підпункт «а» пункту 3 частини першої статті 89 із змінами,

внесеними згідно із Законом N 2350-IV ( 2350-15 ) від 13.01.2005 -

дію Закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV

( 3235-15 ) від 20.12.2005 )

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні

центри здоров'я і заходи по санітарній освіті);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального забезпечення: притулки для

неповнолітніх (у разі, якщо не менше 70 відсотків кількості дітей,

які перебувають в цих закладах, формується на території

відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення

соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального захисту: пільги ветеранам

війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати

населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг,

компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій

громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції)

житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації

державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні та театрально-видовищні

програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки

культури, школи естетичного виховання дітей);

б) сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та

бібліотеки;

( Пункт 5 частини першої статті 89 в редакції Закону N 2350-IV

( 2350-15 ) від 13.01.2005 — дію Закону зупинено на 2006 рік

згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005 )

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту:

утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких

спортивних шкіл всіх типів (крім шкіл республіканського Автономної

Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури

і спорту та фінансова підтримка організацій

фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд

місцевого значення;

7) місцеву міліцію. ( Статтю 89 доповено пунктом 7 згідно із

Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 — дію Закону зупинено

на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону

зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 )

( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV

( 2229-15 ) від 14.12.2004 )

Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної

Республіки Крим та обласних бюджетів і

враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних

трансфертів

1. До видатків, які здійснюються з бюджету Автономної

Республіки Крим і обласних бюджетів та враховуються при визначенні

обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) державне управління:

а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки

Крим;

б) обласні ради;

2) освіту:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують

соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні

навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та

(або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати;

загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати

для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування,

дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів,

загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які

позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків, визначених

у підпункті «в» пункту 2 статті 89 цього Кодексу, та дитячих

будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної освіти, що перебувають у

власності Автономної Республіки Крим і виконують державне

замовлення;

в) вищу освіту (вищі навчальні заклади I-IV рівнів

акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки

Крим, спільній власності територіальних громад, а також вищі

навчальні заклади державної та комунальної форм власності)

відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів;

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти

вчителів та центри і заходи з підвищення кваліфікації державних

службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого

самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення

кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та

агропромислового комплексу, що знаходяться у комунальній

власності);

ґ) інші державні освітні програми;

3) охорону здоров'я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та

стаціонарну допомогу (лікарні республіканського Автономної

Республіки Крим та обласного значення);

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну

допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи

стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів

Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання

крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на

туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної

реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги

(медико-соціальні експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри

медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров'я і

заходи санітарної освіти, інші програми і заходи);

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального захисту та соціального

забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи

внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога

малозабезпеченим сім'ям; виплати компенсації реабілітованим;

дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування

інвалідів; будинки-інтернати для престарілих і інвалідів;

будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри по нарахуванню

пенсій; притулки для неповнолітніх (крім притулків, визначених у

підпункті «а» пункту 4 статті 89 цього Кодексу);

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні

програми і заходи з реалізації державної політики стосовно дітей,

молоді, жінок, сім'ї;

в) інші державні соціальні програми;

5) культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні програми (республіканські

Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та

виставки);

б) державні театрально-видовищні програми (філармонії,

музичні колективи і ансамблі, театри, палаци і будинки культури

республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення,

інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми;

6) фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту

(навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх

типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного

значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського

Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного спорту і реабілітації

(республіканський Автономної Республіки Крим та обласні центри з

інвалідного спорту і дитячо-юнацькі спортивні школи інвалідів та

спеціалізовані спортивні школи паралімпійського резерву;

проведення навчально-тренувальних зборів і змагань з інвалідного

спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного

значення);

( Підпункт «б» пункту 6 статті 90 із змінами, внесеними згідно із

Законом N 2264-IV ( 2264-15 ) від 16.12.2004 )

7) місцеву міліцію. ( Статтю 90 доповено пунктом 7 згідно із

Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 — дію Закону зупинено

на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону

зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 )

( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2229-IV

( 2229-15 ) від 14.12.2004 )

Стаття 91. Видатки місцевих бюджетів, що не враховуються

при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів

1. До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при

визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

1-1) місцеву міліцію; ( Статтю 91 доповено пунктом 1-1 згідно

із Законом N 1577-IV ( 1577-15 ) від 04.03.2004 — дію Закону

зупинено на 2005 рік згідно із Законами N 2285-IV ( 2285-15 ) від

23.12.2004, N 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005; дію Закону

зупинено на 2006 рік згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від

20.12.2005 )

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок,

сім'ї;

б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій

населення;

в) програми соціального захисту малозабезпеченої категорії

учнів професійно-технічних навчальних закладів;

4) місцеві програми розвитку житлово-комунального

господарства та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми місцевого значення;

6) програми підтримки кінематографії та засобів масової

інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток

архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями

органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (в тому

числі роботи, що проводяться спеціалізованими

монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг

місцевого значення;

10) заходи з організації рятування на водах;

11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

13) управління комунальним майном;

14) регулювання земельних відносин;

15) інші програми, затверджені відповідною радою згідно із

законом.

( Стаття 91 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV

( 1158-15 ) від 15.10.2003 — набуває чинності з 01.01.2004 року)

Стаття 92. Передача видатків на виконання власних

повноважень між місцевими бюджетами

1. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати

на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання

власних повноважень.

2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим

та міст обласного значення) ради та районні ради можуть передати

видатки на виконання всіх або частини власних повноважень

Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з

передачею відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим

чи до обласного бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту.

3. Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради

можуть передавати видатки на виконання всіх або частини власних

повноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з

передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді міжбюджетного

трансферту.

4. Передача видатків здійснюється за спільним рішенням

відповідних рад на договірних засадах. Всі угоди про передачу

видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Стаття 93. Передача видатків на виконання делегованих

державних повноважень

1. Передача прав на здійснення видатків на виконання

делегованих державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст

районного значення та їх об'єднань може здійснюватися за рішеннями

районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки

Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у

вигляді міжбюджетного трансферту.

2. Міські (міст республіканського Автономної Республіки Крим

та міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків

на виконання делегованих державних повноважень районній раді з

відповідними коштами районному бюджету у вигляді міжбюджетного

трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на

виконання делегованих державних повноважень міській раді (міста

республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного

значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді

міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі

спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

3. Якщо інше не визначено договором, розмір переданих коштів

на виконання делегованих державних повноважень має бути

пропорційний частці користувачів зазначеними послугами в повній

вартості цих послуг, розрахованих за фінансовими нормативами

бюджетної забезпеченості для органу влади Автономної Республіки

Крим чи органу місцевого самоврядування, який передає ці

повноваження.

4. Якщо на території міста (республіканського Автономної

Республіки Крим чи міста обласного значення) чи району недостатньо

бюджетних установ, які забезпечують надання послуг, визначених

пунктом 2 частини першої статті 86 цього Кодексу в обсязі,

визначеному фінансовими нормативами бюджетної забезпеченості,

обрахований обсяг видатків на фінансування цих послуг враховується

при визначенні міжбюджетного трансферту бюджету, з якого

утримуються бюджетні установи, що надають ці послуги.

5. Всі угоди про передачу видатків на виконання делегованих

державних повноважень укладаються до 1 серпня року, що передує

плановому.

Глава 15

РОЗРАХУНОК ВИДАТКІВ, ЩО ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ОБСЯГУ

МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ

Стаття 94. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості

1. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості

використовується для визначення розподілу міжбюджетних

трансфертів.

2. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості визначається

шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів, що

спрямовуються на реалізацію бюджетних програм, на кількість

мешканців чи споживачів соціальних послуг тощо.

3. Загальний обсяг фінансових ресурсів, що спрямовується на

виконання бюджетних програм місцевими бюджетами, розподіляється

між видами видатків відповідно до пріоритетів бюджетної політики

держави.

4. При розрахунку фінансового нормативу бюджетної

забезпеченості може передбачатися обсяг нерозподілених видатків,

який об'єднує види видатків на ті повноваження, встановлення

нормативів по яких є недоцільним.

Стаття 95. Коригуючі коефіцієнти фінансових нормативів

бюджетної забезпеченості

1. Фінансові нормативи бюджетної забезпеченості для місцевих

бюджетів коригуються коефіцієнтами, що враховують відмінності у

вартості надання соціальних послуг залежно від:

1) кількості населення та споживачів соціальних послуг;

2) соціально-економічних, демографічних, кліматичних,

екологічних та інших особливостей (з часу їх визначення)

адміністративно-територіальних одиниць.

2. Коригуючі коефіцієнти затверджуються Кабінетом Міністрів

України.

Глава 16

МІЖБЮДЖЕТНІ ТРАНСФЕРТИ

Стаття 96. Види міжбюджетних трансфертів

1. Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенцію;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та

місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Стаття 97. Трансферти, які надаються з Державного бюджету

України місцевим бюджетам

1. У Державному бюджеті України можуть передбачатися такі

міжбюджетні трансферти місцевим бюджетам:

1) дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим,

обласним бюджетам, бюджетам міст Києва та Севастополя, районним

бюджетам та бюджетам міст республіканського Автономної Республіки

Крим та міст обласного значення;

2) субвенція на здійснення програм соціального захисту;

3) субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого

самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання

пільг, встановлених державою;

4) субвенція на виконання інвестиційних проектів;

5) інші субвенції.

2. У Державному бюджеті України затверджується обсяг дотації

вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Республіки

Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та

Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим,

міст обласного значення та районних бюджетів, а також коштів, що

передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів,

якщо є підстави для надання та отримання відповідних міжбюджетних

трансфертів.

Стаття 98. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та

Севастополя, міст республіканського Автономної

Республіки Крим, міст обласного значення і

районним бюджетам

1. Дотація вирівнювання бюджетам міст Києва та Севастополя,

міст республіканського Автономної Республіки Крим, міст обласного

значення і районним бюджетам визначається як перевищення обсягу

видатків, перелік яких визначено статтею 89 цього Кодексу (для

бюджетів міст Києва та Севастополя — статтями 88-90 цього

Кодексу), і який обраховано із застосуванням фінансових нормативів

бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів:

над кошиком доходів бюджетів місцевого самоврядування — для

бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського

Автономної Республіки Крим та міст обласного значення;

над доходами, визначеними частиною другою статті 66 цього

Кодексу, — для районних бюджетів.

2. Розподіл обсягу міжбюджетних трансфертів, визначених

пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу,

затвердженого законом про Державний бюджет України, між бюджетами

міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної

Республіки Крим, міст обласного значення і районними бюджетами,

визначається на основі формули.

3. Формула розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів,

визначених пунктами 1 та 3 частини першої статті 96 цього Кодексу,

затверджується Кабінетом Міністрів України і повинна враховувати

такі параметри:

1) фінансові нормативи бюджетної забезпеченості та коригуючі

коефіцієнти до них;

2) кількість мешканців та кількість споживачів соціальних

послуг;

3) індекс відносної податкоспроможності відповідного міста чи

району;

4) прогнозний показник кошика доходів бюджетів місцевого

самоврядування для бюджетів міст Києва та Севастополя, міст

республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного

значення, і прогноз доходів, визначених частиною другою статті 66

цього Кодексу, — для районних бюджетів;

5) коефіцієнт вирівнювання.

У разі внесення змін до Формули розподілу обсягу

міжбюджетних трансфертів на плановий бюджетний період проект таких

змін та аналітичні розрахунки і порівняльні таблиці щодо впливу

запропонованих змін подаються разом з проектом закону про

Державний бюджет України, схваленим Кабінетом Міністрів України.

( Частину третю статті 98 доповнено абзацом згідно із Законом

N 1086-IV ( 1086-15 ) від 10.07.2003 )

4. Обсяг кошика доходів відповідного бюджету визначається із

застосуванням індексу відносної податкоспроможності бюджету міста

чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного

бюджету за три останні бюджетні періоди.

5. Індекс відносної податкоспроможності є коефіцієнтом, що

визначає рівень податкоспроможності адміністративно-територіальної

одиниці у порівнянні з аналогічним середнім показником по Україні

у розрахунку на одного мешканця.

6. Для визначення індексу відносної податкоспроможності

відповідних бюджетів використовується кошик доходів бюджетів

місцевого самоврядування, визначений відповідно до статті 64 цього

Кодексу, а також доходи, передбачені пунктами 1, 3-5 частини

другої статті 66 цього Кодексу.

7. При визначенні індексу відносної податкоспроможності кошик

доходів місцевого самоврядування збільшується на суму втрат у

доходах, що виникли внаслідок надання пільг платникам податків

згідно з рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та

відповідних рад.

8. Індекси відносної податкоспроможності відповідних бюджетів

не можуть змінюватися і переглядатися частіше, ніж раз на три

роки.

9. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за

формулою обсягу дотації вирівнювання і визначається в межах від

0,60 до одиниці. При цьому загальний обсяг коштів, на який

зменшується сума дотацій вирівнювання, є тотожним загальному

обсягу коштів, на який зменшується сума коштів, що передаються до

Державного бюджету України з місцевих бюджетів у разі застосування

коефіцієнту вирівнювання.

Стаття 99. Дотація вирівнювання бюджету Автономної

Республіки Крим та обласним бюджетам

1. Дотація вирівнювання бюджету Автономної Республіки Крим та

обласним бюджетам визначається як перевищення обсягу видатків цих

бюджетів, перелік яких визначено статтею 90 цього Кодексу, і який

обраховано із застосуванням фінансових нормативів бюджетної

забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над прогнозними

показниками доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних

бюджетів, що зараховуються до них відповідно до частини першої

статті 66 цього Кодексу.

2. Обсяг доходів бюджету Автономної Республіки Крим та

обласних бюджетів обчислюється на основі прогнозних показників

доходів, що зараховуються до цих бюджетів відповідно до частини

першої статті 66 цього Кодексу, із застосуванням індексу відносної

податкоспроможності з дотриманням умов його обчислення, визначених

частинами п'ятою, сьомою та восьмою статті 98 цього Кодексу.

Стаття 100. Кошти, що передаються до Державного бюджету

України з бюджету Автономної Республіки Крим,

обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва

і Севастополя, міст республіканського Автономної

Республіки Крим та міст обласного значення)

бюджетів

1. Якщо прогнозні показники доходів бюджету Автономної

Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва

і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим

та міст обласного значення) бюджетів, визначених відповідно до

статей 64 та 66 цього Кодексу, перевищують розрахунковий обсяг

видатків відповідного бюджету, обрахований із застосуванням

фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих

коефіцієнтів, для такого бюджету встановлюється обсяг коштів, що

підлягають передачі до Державного бюджету України.

2. Коефіцієнт вирівнювання застосовується до обчисленого за

формулою обсягу коштів, що підлягають передачі до Державного

бюджету України, і визначається в межах від 0,60 до одиниці.

Стаття 101. Міжбюджетні трансферти між місцевими

бюджетами

1. Міські (міст Києва і Севастополя, міст республіканського

Автономної Республіки Крим та міст обласного значення) та районні

ради можуть передбачати у відповідних бюджетах дотації

вирівнювання бюджетам районів у містах, бюджетам сіл, селищ, міст

районного значення та їх об'єднань, а також кошти, що передаються

з цих бюджетів.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні

ради можуть передбачати у відповідних бюджетах такі види

міжбюджетних трансфертів:

1) субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи

ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного

користування;

2) субвенції на виконання власних повноважень територіальних

громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

3) субвенції на виконання інвестиційних проектів;

4) інші субвенції.

Стаття 102. Субвенція з Державного бюджету України місцевим

бюджетам на здійснення програм соціального

захисту

1. Видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б»

пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за

рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 103. Субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів

місцевого самоврядування на виконання власних

повноважень внаслідок наданих державою

податкових пільг

1. Надання державою податкових пільг, що зменшують доходи

бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних

повноважень, має супроводжуватися внесенням змін до закону про

Державний бюджет України на поточний бюджетний період, що

передбачають надання субвенції на компенсацію відповідних втрат

доходів бюджетів місцевого самоврядування.

Стаття 104. Субвенції на утримання об'єктів спільного

користування чи ліквідацію негативних наслідків

діяльності об'єктів спільного користування

1. Субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи

ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного

користування надається з одного місцевого бюджету іншому для

компенсації цих видатків.

2. Умови утримання об'єктів спільного користування чи

ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного

користування та надання субвенції визначаються на договірних

засадах між надавачем субвенції та її отримувачем.

Стаття 105. Субвенції з Державного бюджету України на

виконання інвестиційних проектів

1. Субвенції з Державного бюджету України на виконання

інвестиційних проектів надаються з Державного бюджету України

бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам

міст Києва та Севастополя з їх подальшим перерозподілом для

бюджетів місцевого самоврядування.

2. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на

засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та

передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у

здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у

яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання

бюджетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг,

визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної

забезпеченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на

виконання інвестиційних проектів.

3. Основні засади надання субвенцій визначаються окремим

законом, порядок та умови їх надання визначаються Кабінетом

Міністрів України, а обсяг субвенцій на наступний бюджетний період

визначається законом про Державний бюджет України.

Стаття 106. Субвенції на виконання власних повноважень

територіальних громад сіл, селищ, міст та їх

об'єднань

1. Субвенції на виконання власних повноважень територіальних

громад можуть передбачатися в складі їх бюджетів у разі, якщо

інший орган державної влади чи місцевого самоврядування може

виконати цю функцію ефективніше.

2. Умови та порядок надання субвенції на виконання власних

повноважень територіальних громад визначаються відповідною угодою

сторін.

Стаття 107. Субвенції на виконання інвестиційних проектів з

місцевих бюджетів

1. Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з

одного місцевого бюджету іншому на підставі договору між надавачем

субвенції та її отримувачем.

Стаття 108. Порядок надання міжбюджетних трансфертів

1. Дотація вирівнювання та субвенції з Державного бюджету

України місцевим бюджетам перераховуються з рахунків Державного

бюджету України органами Державного казначейства України бюджету

Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам, бюджетам міст Києва

і Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим

та міст обласного значення і районним бюджетам. Перерахування

коштів, що передаються до Державного бюджету України з бюджету

Автономної Республіки Крим, бюджетів міст Києва і Севастополя,

бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст

обласного значення, районних і обласних бюджетів, забезпечується

відповідними органами Державного казначейства України.

2. Порядок перерахування дотації вирівнювання та субвенцій з

Державного бюджету України місцевим бюджетам, коштів, що

передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, а

також порядок перерахування міжбюджетних трансфертів між місцевими

бюджетами визначаються Кабінетом Міністрів України і повинні

забезпечувати своєчасність, рівномірність, гарантованість та

повноту перерахування трансфертів.

Розділ V

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО

ЗАКОНОДАВСТВА ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ

ПРАВОПОРУШЕННЯ

Глава 17

КОНТРОЛЬ ЗА ДОТРИМАННЯМ БЮДЖЕТНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Стаття 109. Повноваження Верховної Ради України по

контролю за дотриманням бюджетного

законодавства

1. До повноважень Верховної Ради України належить контроль за

дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного

процесу.

2. Комітети Верховної Ради України беруть участь у підготовці

до розгляду Верховною Радою України проекту закону про Державний

бюджет України, готують і попередньо розглядають питання щодо

контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету

України в частині, що віднесена до компетенції комітетів.

3. До повноважень Верховної Ради України по контролю за

дотриманням бюджетного законодавства належить:

1) заслуховування звітів про стан виконання Державного

бюджету України, в тому числі заслуховування звітів розпорядників

бюджетних коштів про використання коштів Державного бюджету

України;

2) контроль за використанням коштів резервного фонду

державного бюджету.

4. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань

бюджету по контролю за дотриманням бюджетного законодавства

належить:

1) контроль за відповідністю поданого Кабінетом Міністрів

України проекту закону про Державний бюджет України Основним

напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та

підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на

розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

Стаття 110. Повноваження Рахункової палати по контролю за

дотриманням бюджетного законодавства

1. До повноважень Рахункової палати по контролю за

дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю

за:

1) використанням коштів Державного бюджету України відповідно

до закону про Державний бюджет України;

2) утворенням, обслуговуванням і погашенням державного боргу

України;

3) ефективністю використання та управління коштами Державного

бюджету України;

4) використанням бюджетних коштів у частині фінансування

повноважень місцевих державних адміністрацій та делегованих

місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади по

доходах і видатках.

Стаття 111. Повноваження Міністерства фінансів України по

контролю за дотриманням бюджетного

законодавства

1. Міністерство фінансів України здійснює контроль за

дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного

процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюджетів,

якщо інше не передбачено законодавством України.

Стаття 112. Повноваження Державного казначейства України

по контролю за дотриманням бюджетного

законодавства

1. Державне казначейство України:

1) здійснює бухгалтерський облік всіх надходжень та витрат

Державного бюджету України;

2) встановлює єдині правила ведення бухгалтерського обліку та

складання звітності про виконання бюджетів, кошторисів, видає

інструкції з цих питань та здійснює контроль за їх дотриманням;

3) здійснює контроль за відповідністю платежів взятим

зобов'язанням та бюджетним асигнуванням.

Стаття 113. Повноваження органів Державної

контрольно-ревізійної служби України за

дотриманням бюджетного законодавства

1. Органи Державної контрольно-ревізійної служби України

здійснюють контроль за:

1) цільовим та ефективним використанням коштів державного

бюджету та місцевих бюджетів;

2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів,

одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;

3) порядком ведення бухгалтерського обліку та достовірністю

звітності про виконання Державного бюджету України та місцевих

бюджетів, кошторисів.

2. Державна контрольно-ревізійна служба України щомісячно

надає Верховній Раді України та Міністерству фінансів України

узагальнені результати звітів про проведені перевірки.

Стаття 114. Повноваження Верховної Ради Автономної

Республіки Крим та відповідних рад по контролю

за дотриманням бюджетного законодавства

1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні

ради у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства

здійснюють:

1) контроль за виконанням рішення відповідної ради про

бюджет;

2) інші повноваження, передбачені цим Кодексом та законом про

Державний бюджет України.

Стаття 115. Повноваження Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, місцевих державних

адміністрацій та виконавчих органів відповідних

рад по контролю за дотриманням бюджетного

законодавства

1. Контроль за відповідністю бюджетному законодавству України

показників затверджених бюджетів, бюджетного розпису та кошторисів

бюджетних установ здійснюється:

1) Радою міністрів Автономної Республіки Крим — стосовно

бюджетів міст республіканського значення та районних бюджетів

Автономної Республіки Крим;

2) обласними державними адміністраціями — стосовно районних

та міських (міст обласного значення) бюджетів;

3) міськими державними адміністраціями в містах Києві та

Севастополі — стосовно районних у цих містах бюджетів;

4) районними державними адміністраціями — стосовно міських

(міст районного значення), сільських, селищних та їх об'єднань

бюджетів;

5) виконавчими органами міських рад — стосовно бюджетів

районів у місті, сільських, селищних чи міст районного значення,

що входять до складу цих міст.

Глава 18

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА БЮДЖЕТНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Стаття 116. Поняття бюджетного правопорушення

1. Бюджетним правопорушенням визнається недотримання

учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими

нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду,

затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про

виконання бюджету.

Стаття 117. Підстави для призупинення бюджетних асигнувань

1. Міністерство фінансів України, Державне казначейство

України, Державна контрольно-ревізійна служба України, місцеві

фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного

значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники

бюджетних коштів у межах своїх повноважень можуть призупиняти

бюджетні асигнування у разі:

1) несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання

бюджету;

2) невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання

звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними

коштами і недотримання порядку перерахування цих коштів;

3) подання недостовірних звітів та інформації про виконання

бюджету;

4) порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо

прийняття ними бюджетних зобов'язань;

5) нецільового використання бюджетних коштів.

Стаття 118. Заходи, що застосовуються до розпорядників та

одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними

бюджетні правопорушення

1. У разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство

фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної

контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи,

голови виконавчих органів міських міст районного значення,

селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів

у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих

розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели

відповідні бюджетні асигнування:

1) застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у

бюджетних правопорушеннях відповідно до закону;

2) зупинення операцій з бюджетними коштами.

2. Накладення на особу заходу стягнення за бюджетне

правопорушення не звільняє її від відшкодування заподіяної таким

правопорушенням матеріальної шкоди в порядку, встановленому

законом.

Стаття 119. Нецільове використання бюджетних коштів

1. Нецільове використання бюджетних коштів, тобто витрачання

їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням,

встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про

місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису,

має наслідком зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів

на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і

притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної,

адміністративної чи кримінальної відповідальності у порядку,

визначеному законами України.

2. У разі нецільового використання бюджетних коштів,

отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають

обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку,

визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи

притягаються до відповідальності згідно з законом.

Стаття 120. Зупинення операцій з бюджетними коштами

1. Зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у

зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку

порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з

бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.

2. Зупинення операцій з бюджетними коштами можливе на термін

до тридцяти днів, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 121. Відповідальність за бюджетні правопорушення

1. Особи, винні у порушенні бюджетного законодавства, несуть

цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну

відповідальність згідно з законами України.

2. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи

одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення

до відповідальності згідно з законом його керівника чи інших

відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними

діянь.

3. Посадові особи органів державної влади, органів влади

Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а

також підприємств, установ та організацій, які вчинили бюджетне

правопорушення, несуть передбачену законом цивільно-правову

відповідальність згідно з законом незалежно від накладення

передбачених цим Кодексом заходів стягнення на розпорядника чи

одержувача бюджетних коштів.

Стаття 122. Відповідальність органів місцевого самоврядування

за порушення бюджетного планування

1. У разі порушення вимог цього Кодексу та закону про

Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в

частині державних делегованих повноважень Кабінету Міністрів

України надається право протягом місяця з дня прийняття рішення

про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя призупиняти

дію цього рішення з одночасним зверненням до суду. Рада міністрів

Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська

міські державні адміністрації наступного дня після підписання

Головою Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної

ради рішення про місцевий бюджет або внесення до нього змін

надсилають його Міністерству фінансів України.

2. У разі порушення вимог щодо формування бюджету згідно з

цим Кодексом та законом про Державний бюджет України в частині

державних делегованих повноважень Голові Ради міністрів Автономної

Республіки Крим, голові обласної, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій надається право протягом місяця з

дня прийняття рішення про районний, міський (міст

республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного

значення), районний у містах Києві та Севастополі бюджети

призупинити дію рішення про відповідний бюджет з одночасним

зверненням до суду. Районні державні адміністрації, виконавчі

органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим

і міст обласного значення) та районних рад у містах наступного дня

після підписання керівником відповідної ради рішення про місцевий

бюджет або внесення до нього змін надсилають його Раді міністрів

Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та

Севастопольській міським державним адміністраціям, виконавчим

органам міських рад.

3. У разі порушення вимог щодо формування бюджету згідно з

цим Кодексом, законом про Державний бюджет України чи рішенням

районної чи міської (міста республіканського Автономної Республіки

Крим та міст обласного значення) ради про бюджет в частині

державних делегованих повноважень голові районної державної

адміністрації, голові виконавчого органу міської (міста

республіканського Автономної Республіки Крим чи міста обласного

значення) ради надається право протягом місяця з дня прийняття

рішення про міський (міст районного значення), сільський, селищний

та районний у місті бюджети призупиняти дію рішення про

відповідний бюджет з одночасним зверненням до суду. Виконавчі

органи міських міст районного значення, сільської, селищної,

районної у місті рад наступного дня після підписання керівником

рішення про відповідний бюджет або внесення до нього змін надсилає

його районній державній адміністрації чи виконавчому органу

міської (міста республіканського Автономної Республіки Крим чи

міста обласного значення) ради.

4. У разі призупинення рішення про місцевий бюджет видатки з

нього здійснюються у порядку, визначеному статтею 79 цього

Кодексу.

Стаття 123. Відповідальність органів Державного казначейства

України

1. Органи Державного казначейства України відповідно до

закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення

бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання

бюджетів.

2. Керівники органів Державного казначейства України несуть

персональну відповідальність у разі вчинення ними бюджетного

правопорушення та невиконання вимог щодо казначейського

обслуговування бюджетів, встановлених цим Кодексом.

Стаття 124. Порядок накладення стягнення за бюджетні

правопорушення

1. Передбачені цим Кодексом стягнення за бюджетні

правопорушення накладаються за рішенням Міністра фінансів України,

керівника органу Державного казначейства України, керівника органу

Державної контрольно-ревізійної служби України, Міністра фінансів

Автономної Республіки Крим, керівника місцевого фінансового

органу, голови виконавчого органу міської міста районного

значення, селищної та сільської ради.

2. Рішення про накладення стягнення за бюджетне

правопорушення приймається особами, визначеними в частині першій

цієї статті, на підставі протоколу про бюджетне правопорушення або

акта ревізії та доданих до нього документів.

3. Рішення про накладення заходу стягнення за бюджетне

правопорушення набирає чинності з дня його підписання і підлягає

негайному виконанню.

4. Форма, порядок складання та передачі за належністю

протоколу про бюджетне правопорушення встановлюється Міністерством

фінансів України.

Стаття 125. Оскарження рішення про накладення стягнення за

бюджетне правопорушення

1. Рішення про накладення стягнення за бюджетне

правопорушення може бути оскаржене у порядку, встановленому

законом. Рішення може бути оскаржене в органі, що його виніс, або

в суді протягом 10 днів з дня його винесення, якщо інше не

передбачено законом.

2. Оскарження рішення про накладення стягнення за бюджетне

правопорушення не зупиняє виконання зазначеного рішення.

3. У разі визнання судом рішення про накладення заходу

стягнення за бюджетне правопорушення повністю чи в частині

незаконним особі, щодо якої воно було винесене, перераховуються

недоотримані бюджетні кошти та поновлюються інші обмежені таким

рішенням її права.

4. Рішення суду може бути оскаржене у порядку, встановленому

законом.

Розділ VI

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з дня його опублікування, а

статті 16, 29-31, 49, 61, 63-72, 77, 78, 83-85, 87-91, 97,

102-107 — з 1 січня 2002 року.

2. З набранням чинності цим Кодексом інші нормативно-правові

акти застосовуються в частині, що не суперечить йому.

3. Протягом п'яти років після набрання чинності цим Кодексом

може застосовуватися міжбюджетний трансферт з Державного бюджету

України на зменшення фактичних диспропорцій між місцевими

бюджетами через нерівномірність мережі бюджетних установ. Розмір

цього міжбюджетного трансферту встановлюється в таких пропорціях:

1) перший рік — 5 відсотків від загального обсягу дотації

вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;

2) другий рік — 4 відсотки від загального обсягу дотації

вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;

3) третій рік — 3 відсотки від загального обсягу дотації

вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;

4) четвертий рік — 2 відсотки від загального обсягу дотації

вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам;

5) п'ятий рік — 1 відсоток від загального обсягу дотації

вирівнювання з Державного бюджету України місцевим бюджетам.

4. При розробці проектів законів про Державний бюджет

України на 2002-2010 роки індекси відносної податкоспроможності

розраховуються щороку. Положення частини восьмої статті 98 цього

Кодексу застосовуються для розрахунків обсягів місцевих бюджетів

при розробці проекту закону про Державний бюджет України на

2011 рік.

( Пункт 4 розділу VI в редакції Закону N 1086-IV ( 1086-15 ) від

10.07.2003 )

5. Розробити та внести на розгляд Верховної Ради України

проект закону України про державний контроль за дотриманням

бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні

правопорушення.

6. Кабінету Міністрів України:

1) протягом шести місяців підготувати та внести на розгляд до

Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих

актів у відповідність із цим Кодексом, у тому числі про зміни до

Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

( 334/94-ВР ) у частині визначення бюджетних установ

неприбутковими;

2) протягом шести місяців привести свої нормативно-правові

акти у відповідність з цим Кодексом та забезпечити приведення

центральними органами виконавчої влади прийнятих ними

нормативно-правових актів у відповідність з цим Кодексом;

3) протягом року забезпечити прийняття центральними органами

виконавчої влади нормативно-правових актів відповідно до цього

Кодексу, в тому числі необхідних інструкцій, правил;

4) протягом двох років відповідно до цього Кодексу

підготувати та внести на розгляд до Верховної Ради України

законопроект про врегулювання міжбюджетних відносин на рівні села,

селища, міста районного значення та району;

5) до 1 березня 2002 року забезпечити у порядку, визначеному

законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування

видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

7. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про

бюджетну систему України» ( 512-12 ) (Відомості Верховної Ради

УРСР, 1991 р., N 1, ст. 1, N 50, ст. 705; Відомості Верховної Ради

України, 1993 р., N 26, ст. 277; 1995 р., N 26, ст. 195; 1996 р.,

N 27, ст. 126; 1998 р., N 11-12, ст. 43; 2000 р., N 8, ст. 51,

N 35, ст. 282).

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 21 червня 2001 року

N 2542-III