Реферат: Цикорій дикий цикута отруйна цмин пісковий 2

Назва реферату: Цикорій дикий, цикута отруйна, цмин пісковий
Розділ: Біологія

Цикорій дикий, цикута отруйна, цмин пісковий

ЦИКОРІЙ ДИКИЙ
(батiжок, волошка городня, голубiй, петровi батоги,
придорожник, серпівник, синя плічка, синявка,
терник, терпник, цикорія)
Cichorium itibus
/>

Багаторiчна трав'яниста розсiяно-волосиста з молочним соком рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, ребристе, до 120 см заввишки, з розчепiреними прутоподібними гiлками. Прикореневi листки в розетцi, стругоподібно-перистороздiльнi. Квiтки двостатевi, в кошиках, розташованих по 1 — 3 у пазухах листкiв; вiночок голубий, язичковий. Цвiте у липнi — серпнi. Плід — сiм'янка.
Росте вздовж дорiг, по канавах, як бур'ян на засмiчених мiсцях.
Для виготовлення галенових препаратів заготовляють коріння цикорію, рiдше — траву. Траву зрізають у перiод цвiтiння, коріня викопують восени.
Корiння цикорiю мiстить гiркий глiкозид (iнтибiн), цукри (фруктозу, левулозу), пентозани, холiн. У травi є гiркi речовини (лактуцин, лактукоприн), кумариновий глiкозид (цикорин), тритерпени, вiтамiни.
Галеновi препарати цикорію мають: заспокiйливу, сечогiнну, жовчогiнну, тиреостатичну дiю, стимулюють обмiн речовин.
Галенові препарати цикорію застосовують при цукровому дiабетi, анорексiї, холециститах, гепатитах, неврозах, гiпертонiчнiй хворобi, атеросклерозi, тиреотоксикозi, колiтах, шкiрних захворюваннях (екзема, дерматити, тривалонезаживаючі виразки та рани), пов'язаних з порушенням обмiну речовин, нервових розладах, злоякiсних пухлинах, а також як замiнник натуральної кави i цiнну добавку до її сурогатiв.
Внутрiшньо — вiдвар цикорію звичайного (2 ст ложки трави або 1 ст ложка корiння на 500 мл окропу, дати закипiти, i настоювати 1 год). Приймати по 2 ст ложки 4 рази на день до їди.
Зовнішньо — відвар коріння з травою цикорію звичайного (50 г сировини залити 500 мл окропу, кип'ятити протягом 10 хв) для примочок, компресів, промивання ран та виразок.

ЦИКУТА ОТРУЙНА (Омег водяний)
(омег водяний, цикута)
Cicuta virosa (Oenanthe aquatica)
Вех ядовитый

/>

Багаторiчна трав'яниста рослина родини селерових. Стебло прямостояче, розгалужене. Листки двiчi, тричi перистi з лiнiйно-ланцетними кiнцевими долями. Квiтки зiбранi у зонтики. Кореневище м'ясисте, рiпоподібної або шароподібної форми. Цвiте у травнi — вереснi. Плід — двосiм'янка
Росте на узлiссях, лiсових галявинах, луках, засмiчених мiсцях.
До складу корiння i кореневища входять алкалоїди (цикутоксин та iншi). У шлунково-кишковому трактi цикутоксин швидко всмоктується i пошкоджує центральну нервову систему (викликає судоми). Крiм алкалоїдiв, рослина містить фiтонциди, флавоноїди.
Привертає увагу дiтей виглядом, приємним запахом i солодкуватим смаком, що нагадує петрушку. Кореневище на розрiзi подiлено поперечними перегородками на порожнини i камери, заповненi жовтим соком.
Для виготовлення лiкарських препаратів викопують восени корiнь i кореневище, а траву збирають пiд час цвiтiння рослини.
У народнiй медицинi та гомеопатiї застосовують мазь i настоянку трави i кореневища для зняття болю при ревматизмi, артритах, мiозитах. Дії цикути присвячена медико-ботанічна поема «Про властивості трав» Псевдо — Макра.
У смертоносной цикуты природная холода сила,
И потому, если выппьешь, убьет как холодные яды.
Пятнами кожа покрыта у тех, кто погиб от цикуты;
Смерть от нее подтвердить мы по призакам этим сумеем;
Карой публичной она по обычью служила в Афинах;
С жизнью простился великий Сократ, принявший цикуту;
Как это было, не нам говорить, полагаю, пристало,
Ведь не о вредном наш долг, но о том, что полезно, поведать
Если принявший цикуту у смертной черты оказался,
Чистое пусть подогретым он выпьет вино, и спасется.
Как бы она ни была вредоносна, коль выпита будет,
Но приложи, — и она превосходным является средством;
Глаз воспаление летом она исцеляет прекрасно,
Если наложишь на лоб ты зеленые, тертые листья,
Или же соком ее ты глаза заболевшие смажеш.
Гнойные сипы она и «священный огонь» изгоняет.
Тертая зелень цикуты в грудях молоко иссушает;
Гасит желанье она с истечением семени всяким,
Если ты часто лобок будешь тертою зеленью мазать цикутой.
Жар всевозможного вида сможеш цикутой унять,
Если тертой ее ты приложишь.
У гомеопатiї використовують препарати цикути iз свiжих кореневищ при епiлепсiї, правцю i судомах.
Iнтоксикацiя може спостерiгатись навiть у тварин, і не тiльки при поїданнi рослини, але й пiд впливом фiтонцидiв, якi видiляє цикута.
Симптоми отруєння: уже через 10 — 20 хв пiсля потраплення галенових препаратів цикути у шлунок вiдмiчається загальна слабiсть, нудота, блювання, болi в животi, у ротi солодкуватий присмак який змiнюється гiрким. Характерні симптоми при отруєнні цикутою — вiдчуття холоду по всьому тiлi, атаксiя (порушення координації тіла), зниження чутливостi у кiнцiвках, скрегiт зубами, головокружiння, судоми, серцево-судинна недостатнiсть, паралiч дихання.
Лiкування: для попередження всмоктування цикутоксина проводять промивання шлунка значною кількістю води або розчином калiю перманганату i штучно викликають блювання, дають активоване вугiлля (3 ст ложки на 500 мл води), сольовi послаблюючi i сечогiннi засоби, для покращення роботи серця призначають засоби, нормалізуючі діяльність серцево-судинної системи.
Для посилення дезiнтоксикацiйної функцiї печiнки вводять внутрiшньовенно розчин глюкози 40% -20 мл разом із кислотою аскорбiновою 5% — 1 мл, гiдрокортизон гемісукцинат 0,2% -1 мл, унітіол 5% — 5 мл, токоферолу ацетат 30% -1 мл, гемодез.
При судомах призначають хлоралгiдрат в клiзмi (0,5 г), внутрiшньом'язово розчин барбамiлу 10% — 10 мл, дроперидол 0,25% — 1 мл, всередину амiналон, гамалон.
Для нормалiзацiї функціонування серцево-судинної системи i дихання вводять пiд шкiру розчин кофеїну натрiю бензоат 10% — 1 мл, розчин камфори олiйний 20% — 2 мл. При брадикардiї розчин атропiну сульфат 0,1% — 1 мл пiд шкiру. При гострій серцевiй недостатностi вводять внутрiшньовенно розчин строфантину 0,05% — 1мл. При зниженому артерiальному тиску вводять розчин мезатону 1% — 1 мл. Постраждалому дають вдихати кисень.

ЦМИН ПІСКОВИЙ
(блошки, жовтушник, жовтяниця, золотуха,
котячi лапки, сварливець, сухарики, сухоцвiт,
цварка, цмин, чмин)
Helichrysum arenarium
Цмин песчаный

/>

Багаторiчна трав'яниста з бiлоповстистим опушенням рослина родини айстрових. Стебло прямостояче, до 20 см заввишки, в суцвiттi розгалужене. Листки черговi, цiлiснi, цiлокраї. Квiтки дрiбнi, рiзнорiднi, зiбранi в кулястi кошики, що утворюють густе щиткоподібне суцвiття. Обгортки кошикiв черепичастi, листочки їх — жорсткоплiвчастi, лимонно-жовтого кольору. Цвiте у червнi — вереснi. Плід — сiм'янка.
Росте в соснових лiсах та на схилах на пiщаному грунті.
Заготовляють суцвiття на початку цвiтiння.
Cуцвiття цмину мiстять флавоноїднi глiкозиди (кемпферол, салiпуринозид), флавоноїди (апiгенiн, наригенiн), стероїднi сполуки, барвники, вiтамiни (А, С, К ), ефiрнe олiю, кумарини (скополетин), гiркi i слизистi речовини.
Галеновi препарати цмину піскового сприяють пiдвищенню секрецiї жовчi, мають спазмолiтичну, антибактерiальну, протизапальну дiю, посилюють секрецiю залоз шлунка i пiдшлункової залози, проявляють сечогiнну активність.
Галенові препарати цмину піскового застосовують при холангiтах, гепатитах, жовчнокам'янiй i нирковокам'янiй хворобах, а також нирок i сечового мiхура, при набряках, кровотечах, раку печiнки та яєчникiв.
Внутрiшньо — вiдвар суцвiть (10 г сировини на 200 мл окропу), приймати по 50 мл тричі на день за 20 хв до їди. Екстракт цмину (сухий) — по 1 г тричі на день.