Реферат: Оцінка та управління операційною діяльністю комерційних підприємств
--PAGE_BREAK-- продолжение--PAGE_BREAK--Поведінка постійних і змінних витрат також можна представити графічно.
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><imagedata src=«dopb423580.zip» o:><img width=«372» height=«187» src=«dopb423580.zip» v:shapes="_x0000_i1025">
Мал. 1.1 Поведінка постійний і змінних витрат.
Оскільки CVP-аналіз вимагає розподілу витрат на змінні й постійні, то при аналітичних розрахунках необхідно відокремлювати одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цю величину називають маржінальним доходом (чи валовою маржею).
Маржінальній доход — це результат реалізації продукції (товарів, послуг) після відшкодування перемінних витрат.
МД = ЧВ — ЗВ,
де
МД — маржінальний доход;
ЧВ — чистий виторг (без ПДВ і акцизного збору);
ЗВ — змінні витрати.
Маржінальний доход є важливим джерелом покриття постійних витрат і формування прибутку. Однією з головних цілей фінансового менеджменту є максимізація маржінального доходу.
На практиці використовується безліч методів оцінки витрат, але найбільш простими з них є методи:
· максимуму-мінімуму;
· візуального контролю.
За 6 місяців 2007 р. підприємство «Супер» зробило пледи і понесло при цьому наступні витрати (табл. 1.2). Необхідно установити, які витрати необхідно передбачити в липні 2007 р., використовуючи два методи розподілу витрат.
Таблиця1.2
Залежність об’єму випуску від собівартості випуску
Місяці
Об'єм випуску (шт.)
Собівартість випуску (грн.)
Січень
20
1350
Лютий
10
800
Березень
30
1500
Квітень
25
1400
Травень
19
1000
Червень
22
1450
Перший метод максимуму — мінімуму найбільш простий, тому що з витрат минулих досліджуваних періодів беруться найбільш високі і найбільш низькі витрати. Найбільш високий рівень витрат, виходячи з даних, приходиться на березень:
1500 = ПостВ + ЗВ х 30
Найбільш низький рівень витрат приходиться на лютий:
800 = ПостВ + ЗВ х 10
Щоб вирішити систему двох рівнянь і знайти змінні витрати, віднімемо від першого рівняння друге й одержимо:
700 = 0 + ЗВ х 20
ЗВ = 700/20 ЗВ = 35 грн.
Отже, сума постійних витрат буде визначена в сумі 450 грн.
1500 = ПостВ + 35 х 30
1500 = ПостВ + 1050
ПостВ = 450 грн.
Тоді передбачені витрати в залежності від об'єму випуску будуть:
В = 450 + 35 х Д0
Другий метод візуального спостереження дозволяєодержати різні оцінки функції витрат. Він суб'єктивний і, на відміну від попереднього методу, не обмежується екстремальними точками. Цей метод має недолік, який полягає у тому, що не дозволяє визначити точність оцінки.
Допустимо, що підприємство «Супер» у липні планує збільшити об'єм випуску продукції до 35 шт. Використовуючи вище розглянуті методи, можна підрахувати очікувані витрати: метод максимуму-мінімуму — 450 + 35 х 35 = 1675 грн. Метод максимуму-мінімуму передбачає перемінні витрати на кожну додатково випущену одиницю продукції в сумі 35 грн.
1.2 Фінансовий леверідж Ідеальні умови для бізнесу — сполучення низьких постійних витрат із високим валовою маржею. Операційний аналіз дозволяє установити найбільш вигідне сполучення змінних і постійних витрат, ціни й об'єми реалізації.
Процес керування активами, спрямований на збільшення прибутку, характеризується у фінансовому менеджменті як леверідж (важіль). Це такий процес, навіть несуттєва зміна якого приводить до істотних змін результативних показників.
Існують три види леверіджа, що визначаються шляхом перекомпонування й деталізації статей звіту про фінансові результати (мал. 1.2).
<imagedata src=«dopb423581.zip» o:><img width=«374» height=«166» src=«dopb423581.zip» v:shapes="_x0000_i1026">
Мал. 1.2Схема взаємозв'язку доходів і леверіджа.
Виробничий (операційний) леверідж — це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.
Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:
Свов = МД / П,
де
Свов — сила впливу операційного важеля;
МД — маржінальний доход;
П — прибуток.
Керівництво підприємства «Технологія» має намір за рахунок росту об'ємів продажів електротоварів збільшити виторг від реалізації на 10% (з 50 000 грн. до 55 000 грн.), не виходячи при цьому за межі релевантного періоду. Загальні змінні витрати складають для початкового варіанта 36 000 грн. Постійні витрати дорівнюють 4 000 грн. Можна розрахувати суму прибутку відповідно до нового розміру виручки від реалізації продукції традиційним методом чи за допомогою операційного важеля.
Традиційний метод:
1. Початковий прибуток дорівнює 10 000 грн. (50 000 — 36 000 — 4 000).
2. Змінні витрати на запланований об'єм продукції зростуть на 10%, тобто будуть рівні 39 600 грн. (36 000 х 1,1).
3. Новий прибуток: 55 000 — 39 600 — 4 000 = 11 400 грн.
Метод операційного важеля:
1. Сила впливу операційного важеля: (50 000 — 36 000 / / 10 000) = 1,4.
Це означає, що 10% росту виторгу повинні принести приріст прибутку на 14% (10 х 1,4), тобто 10 000 х 0,14=1 400 грн.
Виходить, маємо однакові результати, використовуючи обидва методи.
Сила впливу операційного важеля, як відомо, залежить від величини постійних витрат. Для підприємств, перевантажених громіздкими виробничими фондами, високий рівень операційного важеля являє значну загрозу: в умовах економічної нестабільності, падіння купівельної спроможності клієнтів і досить високої інфляції кожен відсоток зниження виторгу може обернутися катастрофічним падінням прибутку й входженням підприємства в зону збитків. Менеджмент такого підприємства є заблокованим, тобто позбавленим варіантів вибору продуктивних рішень. Але все-таки існує вихід: сьогодні консалтингові центри Української Консалтингової Мережі пропонують курс «Антикризове керування підприємством», опанувавши яким фінансові менеджери зможуть знайти рішення щодо виходу підприємства з кризи. Цей курс був з успіхом випробуваний у Хмельницькому Чернівецьким бізнес-центрами і Хмельницьким Консалтинговим Центром "Інфо-Лайн". Навчання проходили представники великих промислових підприємств Хмельницького, які знаходяться зараз у несприятливому фінансовому положенні. У результаті навчання вони одержали цінні знання й навички для вирішення конкретних проблем на своїх підприємствах.
Фінансовий леверідж — це інструмент, який впливає на прибуток підприємства шляхом зміни структури й об'ємів довгострокових пасивів. Дія фінансового важеля полягає в тому, що підприємство, яке використовує позикові кошти, змінює чисту рентабельність власних коштів і свої дивідендні можливості. Рівень ефекту фінансового важеля вказує на фінансовий ризик, пов'язаний з підприємством.
Оскільки відсотки за кредит відносяться до постійних витрат, то ріст у структурі фінансових ресурсів підприємства частки позикових коштів супроводжується ростом сили операційного важеля й підвищенням підприємницького ризику. Категорія, що узагальнює дві попередні, зветься виробничо-фінансовий леверідж, для якого характерний взаємозв'язок трьох показників: виторгу, витрат виробничого й фінансового характеру і чистого прибутку.
Ризики, пов'язані з підприємством, мають два основних джерела:
1. Сам вплив операційного важеля, сила якого залежить від питомої ваги постійних витрат у їх загальній сумі і визначає ступінь гнучкості підприємства, генерує підприємницький ризик. Це ризик, пов'язаний з конкретним бізнесом у ринковій ніші.
2. Нестійкість фінансових умов кредитування, непевність власників акцій у поверненні вкладень у випадку ліквідації підприємства з високим рівнем позикових коштів, по суті, сама дія фінансового важеля генерує фінансовий ризик.
Рівень приведеного ефекту = Сила впливу операційного важеля x Сила фінансового важеля.
Допустимо, що для підприємства «Технологія», про яке йшла мова в прикладі 2, сила впливу фінансового важеля дорівнює 1,5. Сила впливу операційного важеля, розрахованого в прикладі, дорівнює 1,4. Виходить, що рівень приведеного ефекту складає 1,5x1,4 = 2,1. Результат обчислення показує на скільки відсотків зміниться чистий прибуток при зміні виторгу від реалізації продукції на один відсоток.
Дуже важливо те, що поєднання могутнього операційного важеля з могутнім фінансовим може виявитися руйнівним для підприємства, тому що підприємницький і фінансовий ризики взаємно множаться, збільшуючи негативні ефекти. Таким чином, задача по зниженню сукупного ризику, пов'язаного з підприємством, зводиться, головним чином, до вибору одного з трьох варіантів:
1. Високий рівень впливу фінансового важеля в співвідношенні зі слабкою силою впливу операційного важеля.
2. Низький рівень впливу фінансового важеля в співвідношенні із сильним операційним важелем.
3. Помірні рівні впливу фінансового й операційного важелів.
1.3 Аналіз беззбитковості та поріг рентабельності, запас фінансової стійкості Операційний аналіз часто називають аналізом беззбитковості. Аналіз беззбитковості виробництва є могутнім інструментом для прийняття управлінських рішень. Аналізуючи дані про беззбитковість виробництва, менеджер може відповісти на виникаючі питання при зміні напрямку дій, а саме: який вплив на прибуток буде мати зниження ціни реалізації, який необхідний об'єм продажів для покриття додаткових постійних витрат у зв'язку з передбаченим розширенням підприємства, скільки людей необхідно найняти і тощо. Менеджеру у своїй роботі постійно необхідно приймати рішення про ціну реалізації, перемінні і постійні витрати, про придбання й використання ресурсів. Якщо він не зможе зробити достовірний прогноз про рівень прибутків і витрат, його рішення можуть принести тільки шкоду компанії.
Таким чином, ціль аналізу беззбитковості діяльності -установити, що буде з фінансовими результатами, якщо певний рівень продуктивності чи об'єм виробництва зміниться.
Аналіз беззбитковості будується на залежності між змінами об'єму виробництва і змінами сукупного прибутку від продажів, витрат та чистого прибутку.
Під точкою беззбитковості розуміється така точка об'єму продажів, при якій витрати дорівнюють виторгу від реалізації всієї продукції, тобто немає ні прибутку, ні збитку.
Для розрахунку точки беззбитковості можна використовувати 3 методи:
· рівняння;
· маржінального доходу;
· графічного зображення.
Застосування цих методів розглянемо на прикладі.
Підприємство «Мир канцелярії» планує продавати ручки на ринку. Купує ці ручки підприємство за ціною 0,40 грн. за одиницю, а планує продавати за ціною 0,80 грн. за кожну. Одночасно за місяць підприємство платить за місце на ринку 90 грн. Скільки необхідно ручок продати, щоб досягти критичної точки?
Метод рівняння ґрунтується на використанні для розрахунку формули:
П = В — ЗВ — ПостВ,
де
П — прибуток;
В — виторг;
ЗВ -змінні витрати;
ПостВ — постійні витрати.
або
П = (Ц х К0) — (ЗВ х К0) — ПостВ,
де
Ц — ціна за одиницю;
К0 — кількість одиниць.
Позначимо через Z кількість одиниць, яку необхідно продати, щоб досягти критичної точки.
0,8Z — 0,4Z — 90 = 0
0,4Z = 90
Z = 90/0,4 = 225 од.
Метод маржінального доходу.
Маржінальний дохід — це виторг, зменшений на суму перемінних витрат. Маржінальний доход на одиницю дорівнює ціні за мінусом питомої ваги змінних витрат.
Мд = 0,8 — 0,4 = 0,4 грн.
Тб = ПостЗ / Мд,
де
Тб — точка беззбитковості;
Мд — маржінальний доход;
Тб = 90/0,4 = 225 одиниць
Графічний метод:
<imagedata src=«dopb423582.zip» o:><img width=«381» height=«150» src=«dopb423582.zip» v:shapes="_x0000_i1027">
Мал. 1.3 Складові графічного методу.
<imagedata src=«dopb423583.zip» o:><img width=«394» height=«198» src=«dopb423583.zip» v:shapes="_x0000_i1028">
Мал. 1.4 Графік аналізу поведінки затрат, прибутку та об'єму продажів (СVP).
Виторг і змінні витрати змінюються прямо пропорційно щодо фізичного об'єму, у той час як постійні витрати, незмінні при будь-якому об'ємі в межах релевантного періоду.
Поріг рентабельності, запас фінансової стійкості
Розрахунок точки беззбитковості зв'язаний з розрахунком запасу фінансової стійкості, тобто з'ясовує, як далеко «тікає» запланований виторг від точки беззбитковості (порога рентабельності).
Запас фінансової стійкості — це перевищення фактичного чистого виторгу над точкою беззбитковості.
ЗФС = ЧП — Тб,
де Тб — точка беззбитковості.
За допомогою цього показника можна спрогнозувати прибуток.
П = ЗФС х Кмд,
де КМд — коефіцієнт маржінального доходу. Він розраховується як частка від розподілу маржінального доходу на чистий виторг.
Кмд = Мд/ЧП.
Таблиця 1.3
Розрахунок точки беззбитковості, запасу фінансової стійкості, прибутку й сили впливу операційного важеля.
Зі збільшенням виторгу сила впливу операційного важеля слабшає а запас фінансової стійкості росте, а при зменшенні виторгу — зворотна картина.
У реальному житті дуже часто виникають ситуації, що впливають на фінансовий результат. Мається на увазі зміна об'єму виробництва продукції, товарообігу, витрат і тощо. З цією метою менеджерами використовується аналіз чутливості. Інструментом аналізу чутливості є маржа безпеки, тобто величина виторгу, що знаходиться за критичною точкою. Її сума показує, до якої межі може упасти виторг, щоб уникнути збитків.
Допустимо, що фірма «Мир канцелярії», яка торгує ручками, купує їх не по ціні 0,40грн. за одиницю, а по 0,60грн., і продасть за ціною 0,80 грн. У цьому випадку питомий маржінальний доход упаде з 0,40 грн. до 0,20 грн., а точка беззбитковості (поріг рентабельності) підніметься в 2 рази.
Величина перемінних витрат залежить від об'єму продажів. У випадку, коли зменшується об'єм продажів, як правило, зменшуються відпускні ціни і збільшуються комерційні витрати, у той же час робиться спроба підвищити продуктивність праці, заготовити матеріали по більш низьких цінах, підсилити контроль за витратами. Постійні витрати також не знаходяться в статичному стані. Через це менеджер безперервно аналізує поводження витрат і періодично визначає критичну точку. Фінансовий результат у значній мірі залежить від об'єму продажів.
Хмельницький Консалтинговий Центр "Інфо-Лайн", що має досвід у проведенні аналізу беззбитковості для фармацевтичних підприємств Хмельницького, хоче дати корисну пораду менеджерам – будьте обережні при проведенні CVP-аналізу! Оскільки не завжди збуваються первісні припущення, то при переміні умов виникає й імовірність зміни критичної точки і припустимого прибутку.
Управління асортиментом продукції
Вирішуючи питання про те, якому з виготовлених товарів надати перевагу, а виробництво якого товару скоротити, менеджеру необхідно врахувати, що:
· чим більше валова маржа, тобто чистий виторг підприємства після відшкодування перемінних витрат, тим більше маса і приємніша динаміка прибутку;
продолжение
--PAGE_BREAK--· виробництво й продаж товарів завжди пов'язані з якимись обмежуючими факторами, залежними від характеру самого бізнесу й особливостей зовнішнього середовища.
Границі можливостей підприємства можуть бути обкреслені об'ємом його основних виробничих потужностей, можливостями використання живої праці, джерелами сировинної бази, місткістю ринку збуту, ступенем напруги конкурентної боротьби, величиною рекламного бюджету і тощо. Але найбільш жорсткий обмежуючий фактор — час.
Практика бізнесу підтверджує те, що вибір придбаного товару за допомогою критерію «максимальний коефіцієнт валової маржі до одиниці продукції (співвідношення маржінального доходу до чистого виторгу) — максимальний прибуток» може привести до серйозних прорахунків. На жаль, навіть досвідчені фінансові аналітики нерідко помиляються й одержують прямі збитки замість очікуваного максимуму прибутку. Необхідно об'єднати два вищезгаданих принципи, засновуючи свій вибір на критерії «максимальна валова маржа й фактори обмеження (про які згадувалося вище) — максимальний прибуток».
Підприємство «Рось» виготовляє сорочки й штани. У прогнозованому періоді може бути відпрацьовано 20 000 людино-годин. При цьому за одну людино-годину є можливість пошити одну сорочку, чи три пари штанів.
Таблиця 1.4.
Залежність ціни реалізації, змінних витрат та валової маржи
Менеджеру необхідно вирішити, який з товарів доцільніше виготовляти підприємству. Відповідь зводиться до визначення того товару, який за 20 000 людино-годин принесе підприємству максимальну валову маржу, а виходить, прибуток.
Розрахуємо величину валової маржі на 1 людино-годину:
· на сорочки 9 грн. х 1 сорочка = 9 грн.
· на штани 4 грн. х 3 пари штанів = 12 грн.
Відповідно, за 20 000 людино-годин:
· сорочки 20 000 х 9 грн. = 180 000 грн. валової маржі
· штани 20 000 х 12 грн. = 240 000 грн. валової маржі.
Таким чином, доцільніше підприємству «Рось» виготовляти не сорочки з великим коефіцієнтом валової маржі на одиницю виробу, як це видно з показників таблиці 4, а штани — із більшою сумою валової маржі на людино-годину. Менеджер, прийнявши таке рішення, врахував поряд з іншими й обмежуючий фактор (можливості використання живої праці).
У фінансовому менеджменті підприємства також необхідно враховувати основні етапи теорії життєвого циклу товару. В асортиментній політиці необхідно враховувати наступні обставини:
1. Різна еластичність попиту визначає різні типи поводження покупців при зміні ціни на товар. Тому динаміка виторгу від реалізації також залежить від рівня еластичності попиту.
2. Фінансові цілі підприємства на різних етапах життєвого циклу товару різні. На етапі розробки нового товару підприємство піклується про підтримку своєї беззбитковості в цілому. Витрати на розробку перекриваються прибутком від продажу більш зрілих товарів. На етапах виведення товару на ринок і росту продажів головна фінансова ціль підприємства — це неухильне збільшення прибутку. При цьому необхідно враховувати, що великий прибуток обертається великим податком на прибуток. Після переходу порога рентабельності при стрімких темпах нарощування прибутку стає небезпечною велика сила впливу операційного важеля, багато проблем може доставити ріст дебіторської заборгованості, що може привести до уповільнення оборотності коштів і виникнення погрози неплатоспроможності підприємства. На етапі зрілості товару підприємство підтримує достатню масу прибутку за рахунок скорочення витрат (в основному, постійних), сила впливу операційного важеля, як правило, знижується. На етапі насичення ринку й падіння попиту для підтримки прибутковості необхідно ще більш значне скорочення витрат -, головним чином, перемінних, однак не слід послабляти увагу і до поводження постійних витрат.
3. Визначаючи асортиментну політику підприємства, краще визначати набір товарів, доходи від яких мають різноспрямовану динаміку. Тоді капризи попиту менше будуть позначатися на сукупному прибутку.
4. Виключати з асортименту в першу чергу треба товари, які приносять незначний прибуток, тому що збільшення частки цієї продукції дасть перевищення приросту витрат над приростом доходу.
1.4 Управління бюджетом підприємства Незважаючи на складні економічні умови, у яких знаходяться підприємства сьогодні (нестача оборотних коштів, податковий прес, непевність у завтрашньому дні й інші фактори), усе-таки кожне підприємство повинне мати стратегічний фінансовий план, бюджет на певний період: місяць, квартал, рік і більше, для чого на підприємстві варто впровадити систему бюджетування.
Бюджетування — це процес планування майбутньої діяльності підприємства й оформлення його результатів у виді системи бюджетів.
Цілі бюджетування полягають у наступному:
· забезпечення поточного планування;
· забезпечення координації, кооперації й комунікації між підрозділами підприємства;
· змусити менеджерів кількісно обгрунтовувати їхні плани;
· обгрунтування витрат підприємства;
· утворення бази для оцінки й контролю планів підприємства;
· виконання вимог законів і контрактів.
Система бюджетування на підприємстві базується на концепції центрів і обліку відповідальності.
Центр відповідальності — це сфера діяльності, у межах якої встановлена персональна відповідальність менеджера за показники діяльності, які він зобов'язаний контролювати.
Облік відповідальності — система обліку, яка забезпечує контроль і оцінку діяльності кожного центра відповідальності. Створення й функціонування системи обліку по центрах відповідальності передбачає:
· визначення центрів відповідальності;
· складання бюджету для кожного центра відповідальності;
· регулярне складання звітності про виконання;
· аналіз причин відхилень і оцінка діяльності центра.
На підприємстві, як правило, існує три типи центрів відповідальності: центр витрат, керівник якого відповідає за витрати, впливає на них, але не впливає на доходи підрозділу, об'єм капіталовкладень і не відповідає за них; центр прибутку, керівник якого несе відповідальність не тільки за витрати, але і за доходи, фінансові результати; центр інвестицій, керівник якого контролює витрати, доходи, фінансові результати, а також інвестиції.
Для правильного визначення відповідальності варто правильно розподілити витрати підприємства на ті, які підлягають контролю і не підлягають. Для цього застосовуються нормативні витрати (нормативи),що встановлюються для певних умов діяльності і є цільовим рівнем витрат і основою для їхнього порівняння. В обліку під нормативами розуміють фінансові витрати на одиницю продукції. Різниця між бюджетами й нормативами полягає в тому, що нормативи визначаються на одиницю, а бюджети на загальний об'єм, а в остаточному підсумку складаються на основі нормативних витрат. Облік відповідальності на основі нормативних витрат показаний на малюнку:
<imagedata src=«dopb423584.zip» o:><img width=«398» height=«235» src=«dopb423584.zip» v:shapes="_x0000_i1029">
Мал. 1.5 Облік відповідальності на основі нормативних витрат.
Існує п'ять основних типів нормативів:
· «Базові» стандарти — не коректуються після їхнього визначення, якщо не відбувається істотних змін у технічних характеристиках продукції чи процесі виробництва;
· «Поточні» стандарти — визначають величину витрат коштів для даного періоду часу. Передбачають постійне коректування на основі зміни технічних умов, цін і тарифів;
· "Ідеальні" стандарти — містять у собі нормативи тільки тих елементів витрат і на тім рівні, що приймаються й виникають в оптимальних умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;
· «Мотивуючі» стандарти — їх можна витримувати, якщо докладати розумних зусиль у нормальних виробничих умовах. Такі нормативи повинні давати можливість «напружуватися».
· «Реальні» стандарти — визначають нормативні витрати, які можна чекати при даних імовірних умовах функціонування виробництва.
Процес підготовки основного бюджету підприємства можна розділити на дві частини: складання операційного бюджету і фінансового бюджету. А вони, у свою чергу, складаються з безлічі функціональних бюджетів, що дають можливість відслідковувати стан справ у всіх підрозділах. Основні з функціональних бюджетів наступні:
· Бюджет продажів.
Містить інформацію про запланований об'єм продажів, ціну й очікуваний доход від реалізації кожного виду продукції. Центром відповідальності є відділ маркетингу. Фактори, які впливають на прогнозування цього бюджету наступні: об'єм продажів минулих періодів, виробничі потужності, залежність від загальноекономічних показників, відносна прибутковість ринку, рекламна кампанія, цінова політика, конкуренція, сезонні коливання і тощо.
· Бюджет виробництва.
Це виробнича програма, яка визначає заплановану номенклатуру й об'єм виробництва продукції у бюджетному періоді. Для прогнозування цього бюджету використовується формула:
Об'єм виробництва = Об'єм продажів + необхідний запас готової продукції на кінець періоду — запас готової продукції на початок періоду.
· Бюджет витрат на оплату праці.
Плановий документ, у якому визначаються витрати на оплату праці, необхідні для виробництва товарів чи послуг за бюджетний період. Він підготовляється виходячи з бюджету виробництва, даних щодо продуктивності праці й ставок оплати праці основного виробничого персоналу.
· Бюджет виробничих накладних витрат.
Визначає накладні витрати, пов'язані з виробництвом продукції чи послуг у бюджетному періоді. У ньому прогнозується об'єм усіх витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, за винятком витрат на прямі матеріали й витрат на оплату праці.
· Бюджет витрат на реалізацію й управління.
Документ, у якому приводяться витрати, пов'язані зі збутом продукції у бюджетному періоді. Він прогнозує очікувані витрати на керування й обслуговування підприємства в цілому.
· Бюджетний звіт про прибуток.
Це форма фінансової звітності, що складається до початку планового періоду і відбиває результат планованої діяльності. Він складається для того, щоб врахувати виплати податку на прибуток у грошовому потоці.
· Бюджет коштів.
Плановий документ, що відбиває майбутні платежі й надходження грошей. Цей бюджет зводить усі негативні й позитивні грошові потоки й обов'язково враховує використання позикових фінансових коштів за умови негативного грошового потоку.
· Бюджетний баланс.
Це форма фінансової звітності, яка містить інформацію про майбутній стан підприємства на кінець прогнозованого періоду. Бюджетний баланс може розкрити фінансові проблеми, рішенням яких керівництво не планувало займатися. Бюджетний баланс також є інструментом контролю всіх інших бюджетів і дозволяє робити розрахунки різних фінансових показників.
Це тільки деякі з основних бюджетів, які складаються на підприємстві.
Робота над основним бюджетом складається з наступних основних етапів:
· установлення загальних цілей розвитку підприємства;
· прогнозування обґрунтованих об'ємів продажів.
· конкретизація загальних цілей і визначення задач для кожного окремого підрозділу. Підготовка відділами й підрозділами оперативних бюджетів;
· аналіз підготовлених бюджетів вищестоящим керівництвом і їхнє коректування;
· підготовка основного бюджету.
Перевіркою стратегічних і фінансових планів займається, як правило, бюджетний комітет підприємства, який складається з менеджерів. Крім ретельної перевірки планів, комітет дає рекомендації, усуває розбіжності і вносить корективи в діяльність компанії.
На підставі усього вищесказаного можна зробити висновок, що впровадження бюджетування дозволить підприємству заощадити фінансові ресурси, скоротити невиробничі витрати, досягти гнучкості в управлінні й контролі за собівартістю продукції.
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «АРЕАЛ» 2.1 Характеристика діяльності підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал» (код ЄРДПОУ 32192890) було зареєстровано 16 квітня 1998 року у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (рішення № 60-РП). Засновниками підприємства є фізичні особи — громадяни України. Метою створення підприємства було одержання прибутку.
Предметом діяльності підприємства є фінансово-господарська діяльність, пов'язана зі здійсненням оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами, а також відповідним інструментарієм.
Підприємство має ліцензію Державного департаменту ветеринарної медицини України на здійснення діяльності з оптової торгівлі ветеринарними медикаментами і препаратами.
Враховуючи напрям та обсяги діяльності, підприємство знаходиться на загальній системі оподаткування і є платником ПДВ (за ставкою 20%), податку на прибуток (за ставкою 25%), плати за землю, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також комунального податку.
Основними постачальниками підприємства є вітчизняні (ЗАТ «Київський вітамінний завод», ЗАТ «Харківська біофабрика») та європейські:
«Biovet Pulavi» — Польща, «PFIZER» — Швейцарія, «HUVERPHARMA» — Болгарія, біофармацевтичні підприємства і концерни: «Норвак»- Росія, «Мосагроген»- Росія, «БіоХімФарм»-Росія, «Pfizer»- США, «Gedeon Richter»- Венгрії, Текро"- Чехія, «Nirbac»- Франція, «Adisso»-Франція, «Hover Pharma»- Болгарія, «Biovet Fulavi»- Польща, «Гріндекс»- Латвія.
Питома частка вітчизняних постачальників складає 37%, а закордонних – 63%. Таким чином, діяльність підприємства можна охарактеризувати як імпорто-орієнтовану.
Основними товарними позиціями підприємства є:
1) Медикаменти: Агрижерм 1000, Агрижерм 2000, Агрижерм 1510, Агритартр, Аквацид, Абревалтаб, Дермасепт голубий, Моус 999, Транстанк (розфасовані у каністри по <metricconverter productid=«5 кг» w:st=«on»>5 кг), Агрисект Дельта, Манекс Аутосечант (у флакони ємністю 1л), Агрисан 140 (каністри по <metricconverter productid=«22 л» w:st=«on»>22 л), Аквацид Спешл (каністра по 7кг), Ауто-Мосс (каністри ємністю 20л), кріплення для флакону.
2) Ветпрепарати: —
— вакцини: Астерион, Таурус, Комбовак, Мультикан;
— лікувально-профілактичні сироватки: Гискан, Глобкан, Полиферрин, Феррибион, Биокан, Метакам:
— протипаразитні засоби: Гиподектин, Новомек, Зальбен, Циперил, Акаромектин, Тронцил;
— антибактеріальні засоби: Энтросепт, Теразол, Римокс, Триприм.
Основними покупцями підприємства є сільськогосподарські підприємства Східного, Північного, Центрального та Південного регіонів України, які спеціалізуються на тваринництві, найбільшими з яких є СФГ «Медок», ТОВ «Птахокомплекс Губін», ТОВ СФ «Агроукрптаха», ТОВ «Агро-Овен», ПП СПФ «Агро» й ін.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--Оцінюючи доцільність взяття кредиту для поповнення своїх активів, керівництво ТОВ «Ареал» з одного боку, орієнтується на середній рівень, що склався (прибутки ), а з іншого боку, вартістю капіталу для позичальника є величина процентної ставки, яку треба буде заплатити за можливість використання фінансових ресурсів протягом певного періоду часу. Насправді єдиної норми відсотка або прибутку не існує. Навпаки, має місце безліч різних процентних ставок: по короткострокових і довгострокових позиках, облігаціях і т.д. Інвестори вибирають найбільш вигідну форму вкладення грошових коштів з декількох альтернативних варіантів.
При виборі інвестиційного проекту підприємства неможливо звести всю безліч чинників і поєднання різних інтересів потенційних учасників проекту до одного лише економічного аспекту інвестиційного проекту.
В умовах розвиненого ринку критерієм ефективності інвестиційного проекту є рівень прибутку, отриманого на вкладений капітал. В даний час існує велика кількість учасників ринку капіталів, що в рівній мірі володіють можливістю продавати або купувати фінансові ресурси. При цьому окремі позичальники, позикодавці не можуть впливати на середній рівень процентної ставки. При цьому під прибутковістю, рентабельністю або прибутковістю слід розуміти не просто приріст капіталу, а такий темп збільшення останнього, який, по-перше, повністю компенсує загальну (інфляційну) зміну купівельній спроможності грошей протягом даного періоду часу, по-друге, забезпечить мінімальний гарантований рівень прибутковості і, по-третє, покриє ризик інвестора, пов'язаний із здійсненням проекту.
Таким чином, можна зробити висновок: проект ТОВ «Ареал» буде привабливим для потенційних інвесторів, якщо його реальна норма прибутковості перевищуватиме таку, що для будь-якого іншого способу вкладення капіталу.
Отже, сенс оцінки будь-якого інвестиційного проекту полягає в з'ясуванні відповіді на питання: чи виправдають майбутні вигоди сьогоднішні витрати?
3.2 Вибір форми фінансування інвестиційного проекту ТОВ «Ареал» На успіх проекту дуже великий вплив робить раціональний вибір форми фінансування, тому при розробці схеми фінансування необхідно розглянути всі альтернативні варіанти і визначити економічну ефективність кожного з них, з тим щоб забезпечити максимальну віддачу від вкладень.
Фінансування проекту повинне забезпечити рішення двох основних задач:
— забезпечення такої динаміки інвестицій, яка дозволила б виконувати проект відповідно до тимчасових і фінансових обмежень;
— зниження витрат фінансових коштів і ризику проекту за рахунок відповідної структури інвестицій і максимальних податкових пільг.
Фінансування проекту включає чотири етапи: [15]
— попереднє вивчення життєздатності проекту;
— розробка плану реалізації проекту;
— організація фінансування;
— контроль за виконанням плану і умов фінансування.
На першому етапі до представлення проекту інвесторам проводиться попередній аналіз життєздатності проекту. Робиться це для того, щоб визначити чи коштує проект подальших витрат часу і засобів і чи буде потік готівки досить для покриття всіх витрат і отримання середнього прибутку.
Етап планування реалізації проекту охоплює процес від моменту попереднього вивчення його життєздатності до організації фінансування. На цьому етапі проводиться оцінка всіх показників і ризиків за проектом з аналізом можливих шляхів розвитку економічною, політичною і інших ситуацій; прогнозується вплив на життєздатність проекту таких чинників, як: процентні ставки за кредитами, темпи зростання інфляції, валютні ризики і т.д.
Після завершення перших двох етапів розробляються пропозиції по організації схеми фінансування проекту. На цьому етапі необхідно розглянути всі альтернативні варіанти фінансування і підрахувати економічний ефект по кожному з них, з тим щоб вибрати таку схему залучення фінансових ресурсів, яка забезпечувала б максимальну віддачу від вкладень.
Після організації фінансування за проектом на фазі його реалізації здійснюється контроль за виконанням плану і умов фінансування.
Як було зазначено вище, керівництво ТОВ «Ареал» вирішило інвестувати кошти саме в реальні активи, бо у стратегічному плані розвитку підприємства на 2009-2012 роки передбачено розширення ринку збуту медикаментів та ветпрепаратів на 25-30% за рахунок розповсюдження їх на сільськогосподарські підприємства Західного регіону України, який на сьогоднішній день не входить до переліку покупців ТОВ «Ареал».
Для реалізації стратегічного плану розвитку підприємства, а саме транспортування медикаментів та ветпрепаратів в Західні регіони України, потрібно розширити автотранспортний парк ТОВ «Ареал» за рахунок придбання двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом, тобто запровадити на підприємстві інвестиційний проект по оновленню виробничих фондів
Існує багато форм фінансування інвестиційних проектів, але, розглянемо лише три форми фінансування: власні фінансові кошти, лізингове фінансування і позикові фінансові кошти. Джерелами фінансування відповідно розглядаються: прибуток ТОВ «Ареал», фінансовий лізинг і банківський кредит. Розрахункова вартість інвестиційного проекту складає 550 тис. грн.
За підсумками роботи ТОВ «Ареал» за 2008 рік отримало 10,0 тис. грн. чистого прибутку.
Виходячи з вартостіінвестиційного проекту, ТОВ «Ареал» не може фінансувати його за власні кошти, тобто за рахунок прибутку. Але проведена фінансово-економічна оцінка інвестиційного проекту ТОВ «Ареал» (підпункті 3.1 дипломної роботи) показав, що ліквідність активів ТОВ «Ареал» відповідає банківським критеріям і підприємство в змозі в строк погасити свої зобов'язання перед банком.
Тому і пропонується, або взяти два вантажних автомобіля типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом в лізинг, або купувати їх за позикові кошти.При цьому виникає питання кредит або лізинг?, яке переростає в проблему і яку в інвестиційному проекту потрібно вирішити принципово. Для оцінки обох фінансових альтернатив використовується метод дисконтування потоку реальних грошей. Первинний платіж, поточні лізингові і інші додаткові виплати за лізинговою угодою є тоді частиною відтоку реальних грошей, замінюючою всі первинні інвестиційні витрати, розраховані для варіанту закупівлі. Оскільки термін лізингових угод зазвичай значно коротше, ніж технічний і економічний термін життя активів, необхідно враховувати залишкову вартість (притока реальних грошей) активів, що орендуються, при порівнянні лізингу з позиковим фінансуванням.
Якщо інвестор має вибір між позиковим і лізинговим фінансуванням, він порівнюватиме обидва ряди дисконтованих потоків реальних грошей, щоб визначити, яка альтернатива принесе більший дохід (ВНД, ЧДД), пам’ятаючи, про те, що потрібно враховувати аспект ліквідності і ризики.
3.3 Лізингова угода ТОВ «Ареал» Врегулювання законодавства та розвиток лізингових компаній сприяли появі на фінансовому ринку продукту, який може змістити позиції звичного банківського кредиту.
В пошуках фінансових ресурсів для розвитку бізнесу більшість українських підприємств надають перевагу банківському кредиту. Проте, як відмічають експерти, підприємства з прогресивним менеджментом постійно шукають нові засоби вирішення старих завдань.
Одним із таких альтернативних інструментів, до використання якого останнім часом експерти відмічають зростання попиту, є лізинг.
Через різницю відсоткових ставок між банками та лізинговими компаніями існує упередження щодо занадто великої вартості лізингу порівняно із кредитом. Оскільки клієнти схильні безпосередньо порівнювати місячні платежі по одному та іншому інструменту. Проте, подібний підхід є некоректним через те, що при кредитуванні банк пропонує одиничну послугу – надає кредит (засоби для купівлі), а інші обов'язкові платежі та турбота про придбаний об'єкт лягають на плечі позичальника. В той час як лізингова послуга – продукт комплексний. Порівняння можливе лише при умові, якщо до вартості банківського продукту додати всі включені платежі, пов'язані з об'єктом лізингу (страхування за весь період, оформлення застави, проценти за обслуговування, комісію за відкриття рахунку, перерахування грошей постачальнику і т.д.) [37].
Але треба зазначити також, що, різниця між кредитом і лізингом ще полягає в тому, що при лізингу підприємство не стає власником автомобіля відразу після підписання договору. Тільки виплативши всі лізингові платежі, лізингоотримувач (підприємство) стає володарем права власності на автомобіль або права обміну його на новий з доплатою. До цього машиною володіє лізингова компанія, а клієнт тільки «катається».
В якості лізингодавця, для здійснення інвестиційного проекту, пропонується залучити ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль».
ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» входить до австрійської банківської групи «Райффайзен» з 150 літньою історією і європейськими традиціями, перевіреними роками. Діяльність компанії направлена на надання високоякісних послуг і встановлення довгострокового взаємовигідного партнерства [47].
ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» — універсальна лізингова компанія, що надає українським підприємствам послуги з передачі у фінансовий лізинг виробничого технологічного устаткування, техніки і автотранспорту. Початок діяльності — серпень 2006. Акціонери: 60% — Райффайзен Банк Аваль, 40% — Raiffeisen Leasing International [47].
Клієнтами ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» є юридичні особи і приватні підприємці, що мають стабільне фінансове положення і постійне джерело доходів. Клієнти компанії можуть отримати у фінансовий лізинг різне устаткування і техніку, що класифікуються як основні фонди. Пріоритетними напрямами розвитку лізингу є: устаткування, техніка, транспорт.
Для оформлення лізингової угоди, згідно з розглянутими вище етапами оформлення договірних відносин, між ТОВ «Ареал» і ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» по процедурі треба оформити цілий ряд документів на фінансовий лізинг двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом.
Для ухвалення рішення про фінансування, зокрема при ухваленні рішення про лізинг, з боку ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» передбачається проведення цілого ряду заходів.
1. Аналіз кредитоспроможності ТОВ «Ареал», що є невід'ємною частиною процесу підготовки лізингу.
Адже ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» в своїй діяльності приймає на себе кредитний ризик лізингоотримувача (ТОВ «Ареал») і без проведення оцінки кредитоспроможності будь-які зміни в економіці або в діяльності лізингоотримувача можуть привести до непередбачених наслідків.
Проведення аналізу кредитоспроможності дозволяє визначити ступінь ризику, який приймає на себе ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль». Залежно від ступеня ризику ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» може здійснювати структуризацію угод, яка дозволить понизити рівень кредитного ризику (наприклад, запросити додаткове забезпечення у формі майна або поручительства платоспроможній компанії, яка зв'язана з лізингоотримувачем; розробити графік платежів, який відповідає особливості діяльності лізингоотримувача та ін.
2. При характеристиці видів діяльності ТОВ «Ареал» буде дана оцінка організації діяльності підприємства, яке включає наступні основні елементи:
- оцінка основних засобів (устаткування, нерухомість);
- організація виробництва;
- організація збуту і постачань;
- наявність відокремлених підрозділів і порядок роботи з ними;
- особливості діяльності;
- наявність претензій, позовів по відношенню до ТОВ «Ареал», арештів майна, податкової застави і т.д.
3. Проведення оцінки кредитної історії ТОВ «Ареал», яка здійснюється через огляд кредитів і позик, термін дії яких закінчився. Наявність прострочень при обслуговуванні позик негативно характеризує клієнта. Але в українських умовах фактично єдиним джерелом інформації про кредитну історію є сам клієнт, а також банки, де на дату аналізу є заборгованість по позиках (яку-небудь негативну інформацію про обслуговування кредитів в інших банках клієнт не надасть). Тому оцінка кредитної історії далеко не завжди є коректною.
3. Аналіз цілей фінансування є невід'ємною частиною оцінки платоспроможності ТОВ «Ареал». В процесі аналізу фінансової інформації виділяються 3 базових елементу:
- аналіз надходжень на рахунки в банках і в касу;
- аналіз поточної заборгованості по кредитах і позиках;
- аналіз фінансової звітності.
4. Аналіз грошових потоків, який передбачає через аналіз наявних потоків (доходів і витрат) з'ясування джерел і можливих об'ємів платежів на обслуговування привернутого фінансування. При цьому діяльність ТОВ «Ареал» розбивається на 3 види: основна діяльність, фінансова діяльність і інвестиційна діяльність. Основна діяльність є надходженням і використанням засобів, які забезпечують виконання виробничо-господарських функцій. Даний вид діяльності є основним джерелом прибутків і грошового потоку, саме тому при оцінці грошових потоків в першу чергу звертається увага на даний вигляд діяльності. Інвестиційна діяльність включає надходження і використання грошових коштів, які пов'язані з продажем і придбанням довгострокових активів, і доходи від інвестицій. Фінансова діяльність включає надходження в результаті залучення, фінансування і емісії акцій, а також витрати на погашення раніш привернутих кредитів і виплату дивідендів.
5. Аналіз надходжень на рахунки в банках і в касу ТОВ «Ареал» використовується для оцінки достатності для обслуговування привернутого фінансування. Тому дуже важливим є коректне визначення джерел надходжень (враховуються ті джерела грошових потоків, які генерують постійні надходження — виручка від реалізації товарів). Для прогнозу об'ємів надходжень здійснюється оцінка за останні 6 місяців. Оцінка достатності надходжень здійснюється через співвідношення об'ємів платежів на обслуговування привернутого фінансування до оцінних надходжень. Нормальним вважається, коли не більше 25% грошових надходжень прямує на обслуговування довга.
6. При аналізі поточної заборгованості по кредитах і позиках розглядаються наступні базові елементи:
- об'єми кредитного навантаження;
- забезпечення по діючих кредитах і позиках;
- терміни погашення діючих кредитів.
7. Ключовим елементом аналізу платоспроможності є аналіз фінансової звітності. Баланс ТОВ «Ареал» і звіт про фінансові результати є основними джерелами інформації для проведення такого аналізу. Проте використання лише даних джерел інформації не є достатнім для проведення аналізу, оскільки фінансова звітність достатньо часто не відображає реального стану речей на підприємстві. Саме тому перед аналізом фінансової звітності проводиться перевірка достовірності і коректування фінансових звітів (або формування аналітичного балансу).
Головним моментом у формуванні лізингових взаємовідносин між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» і ТОВ «Ареал» є розрахунок лізингових платежів.
Зробимо розрахунок лізингових платежів по методиці, викладеній вище.
Первинні дані для розрахунків:
1. Вартість двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом, що здається в лізинг — 550 тис. грн.
2. Термін лізингу — чотири роки.
3. Норма амортизаційних відрахувань на повне відновлення обладнання — 10% річних.
4. Процентна ставка по кредиту, що залучається для здійснення лізингової угоди — 10% річних.
5. Погоджений відсоток комісії по лізингу — 4% річних.
В лізинговій угоді передбачається, що капітальний ремонт обладнання, його технічне обслуговування здійснюється лізингоотримувачем (ТОВ «Ареал»). Лізингоотримувач відшкодовує ряд означених в угоді додаткових послуг:
— відряджувальні видатки робітників лізингодавця — 0,16 тис. грн.;
— видатки на надання юридичних консультацій з питань укладення лізингової угоди – 0,15 тис. грн.;
— видатки лізингодавця (ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль») на консультації по експлуатації вантажних автомобілів, включаючи організацію спробних іспитів – 0,25 тис. грн.
Для визначення середньорічної вартості двох вантажних автомобілів розрахуємо розмір амортизаційних відрахувань, які отримує Лізингодавець, по формулі [37]:
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK-- — середньорічна вартість основних виробничих фондів (ОВФ) ТОВ «Ареал» за період 2006-2008 роки притерпіла зміни — вартість ОВФ мала стабільну тенденцію до зростання (36,4%), але при цьому на підприємстві застарілі основні засоби і вони щорічно продовжують старіти — коефіцієнт зносу ОЗ у 2008 році склав 0,49 проти 0,46 у 2007 році, відповідно коефіцієнт придатності ОЗ з 0,54 у 2007 році знизився до значення 0,51 у 2008 році, тобто наявні основні засоби не в змозі забезпечити виконання запланованих об’ємів торгівлі;
- продуктивність праці одного працюючого зросла з 640,1 тис.грн у 2006 році до 885,8тис. грн у 2008 році, або на 38,4%, при цьому за цей же період чисельність працюючих практично не зросла, а середньомісячна зарплата 1 працюючого зросла з 1234,94 грн у 2006 році до 2214,29 грн у 2008 році. Зростання склало 979,35 грн, або 73,5%;
- фінансові ресурси підприємства практично на 50% складаються з власних коштів і на протязі 2006-2008 років спостерігається стійка тенденція до їх зростання — на кінець 2008 року, по відношенню до 2006 року, власні кошти виросли у 3 рази, а у структурі капіталу у 2006-2008 роках вони складають найбільшу питому вагу (68,7%);
- Кредиторська заборгованість ТОВ «Ареал» перед постачальниками за товари, роботи, послуги на кінець 2008 року, у порівнянні з 2006 роком, зросла у 1,7 рази і склала 4085,0 тис грн;
— коефіцієнт фінансової стійкості та коефіцієнт концентрації власного капіталу (автономії) підприємства знаходяться в межах рекомендованих значень, коефіцієнт оборотності власного капіталу ТОВ «Ареал» високий (2,2) і його значення свідчить, що у 2008 році власний капітал підприємства у процесі реалізації товару обернувся 2,2 рази. Взагалі ліквідність активів ТОВ «Ареал» відповідає банківським критеріям і підприємство в змозі в строк погасити свої зобов'язання перед банком.
Проведений аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ «Ареал» за 2006-2008 роки свідчить, що підприємство працювало стабільно, нарощувало об’єми реалізації товарів і повністю забезпечувало свою діяльність наявними фінансовими ресурсами (капіталом), отриманими від її реалізації. Їх розмір і стан розміщення в активи, що характеризується бухгалтерським балансом підприємства, показує стабільний процес нарощування валюти балансу, а позитивна динаміка зростання фінансових ресурсів, якими володіє ТОВ «Ареал» на звітну дату, характеризує стійкий фінансовий потенціал підприємства. ТОВ «Ареал» має ліквідний баланс, поточні активи перевищують за величиною поточні зобов'язання, підприємство має можливість погашати свої поточні зобов'язання і може розглядатись як таке, що успішно функціонує.
3. В дипломній роботі, для подальшого розвитку діяльності ТОВ «Ареал» та підвищення його ефективності, запропоновано здійснити інвестиційний проект, а саме інвестувати кошти в реальні активи підприємства, що сприятиме виконанню стратегічного плану розвитку підприємства на 2009-2012 роки, яким передбачено розширення ринку збуту медикаментів та ветпрепаратів на 25-30% за рахунок розповсюдження їх на сільськогосподарські підприємства Західного регіону України. Для цього пропонується розширити автотранспортний парк ТОВ «Ареал» за рахунок придбання двох вантажних автомобілів типу MERCEDES 2541 Actros із закритим кузовом. Розрахункова вартість інвестиційного проекту складає 550,00 тис. грн.
В проекті розглянуто три основні форми фінансування: власні фінансові кошти, лізингове фінансування і позикові фінансові кошти. Джерелами фінансування відповідно розглядаються: прибуток ТОВ «Ареал», фінансовий лізинг і банківський кредит.
Проведені розрахунки показали:
- уразі застосування для впровадження інвестиційного проектуТОВ «Ареал» фінансового лізингу, підприємство зекономить 194,43 тис. грн., тобто при застосуванні в якості інвестиційних коштів — позикові фінансові кошти (банківський кредит), підприємство заплатить банку за кредит на 194,43 тис. (на 41,6%) грн. більше, ніж залучення коштів через лізингове фінансування;
- загальна сума лізингу становить 467,86 тис. грн, загальна сума кредиту становить 662,29 тис. грн. Отже, застосування фінансового лізингу дає можливість ТОВ «Ареал» зекономити 82,14 тис. грн. інвестиційних коштів, тобто здешевити інвестиційний проект на 82,14 тис. грн, а застосування банківського кредиту, навпаки, робить проект дорожчим на 112,29 тис. грн. і змушує ТОВ «Ареал» шукати додаткові джерела фінансування проекту;
- з урахуванням залишків грошових коштів на рахунках ТОВ «Ареал»на кінець 2008 року, щорічних надходжень від фінансово-господарської діяльності підприємства та грошових виплат, у тому числі виплат по лізингу, підприємство щорічно матиме прогнозуємий прибуток з позитивною тенденцією до стабільного зростання;
— даний інвестиційний проект ТОВ «Ареал» починає приносити прибуток вже в першому році здійснення інвестиційного проекту. ПДЧп – ПДІВ > 0, звідси витікає, що кошти, вкладені в інвестиційний проект ТОВ «Ареал», окупаються на першому році. ІД (індекс дохідності) = 13,3 >1, це означає, що сума результатів за проектом (прибуток) більша, ніж сума вкладених коштів, отже, проект ефективний та доцільним.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // Відомості Верховної Ради України. —1991.— №47. — С.646-664, від 18.09.91 р. №1560-ХІІ.
2. Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» від 12.07.01 р. №512/2001.
3. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 №959-ХХІ, зі змінами та доповненнями // Відомості Верховної Ради УРСР. — 1991. — №29. — С. — 377.
4. Закон України «Про лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97-ВР.
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2006-2010 роки» від 28.12.05 р. № 1801.
6. БалацькийО.Ф, О.М. Теліжко Управління інвестиціями. Навчальний посібник. Університетська книга, 2003. – 225 с.
7. Білик М.Д. Форми інвестицій державних виробничих підприємств та їх розвиток в сучасних умовах // Фінанси України. – 2007. — № 4. – С. 7-19.
8. Бочаров В.В. “Инвестиционный менеджмент”- СПб. изд «Питер», 2000. – 160 с.
9. Бурков В.Н., Новиков Д.А. Как управлять проэктами: научно-практическое издание. – М.: ИНФРА – М, 2003. – 432 с.
10. Бендерський Ю. Інвестиційна діяльність та шляхи її активізації // Економіст. — 2000. — №4. — С. 22-25.
11. Борщ Л.М. Інвестиції в Україні: стан, проблеми і перспективи. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. — 318 с.
12. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. — К.: Атака, 2002. – 480 с.
13. Бондар Н.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: А.С.К., 2004. – 400 с.
14. Бирман Г., Шмидт С… Экономический анализ инвестиционных проектов. — М..: Аланс. 2007. — 288 с.
15. Виленский П.Л., Смоляк С.А. “Как рассчитать эффективность инвестиционного проекта”. – М.: Информэлектро, 2004. – 326 с.
16. Горохів Н.Ю., Малев В.В. Бізнес-планування й інвестиційний аналіз. – М.: Інформаційно-видавничий будинок Филинъ, 2005. – 208 с.
17. Данілов О.Д. Інвестування: Навчальний посібник. – Видавничий Дім “Комп’ютер прес”, 2001.- 364с.
18. Дорошенко В.К. “Инвестиционная деятельность: теория и практика”. М.:“АиН”,1998– 64с.
19. Дениэлс Дж. Д., Радеба Ли X. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М., 2004 -265 с.
20. Дребот Н.П. Інвестиційна стратегія підприємництва: засади і особливості формування в сучасних умовах. // Регіональна економіка. – 2000.-С. 56-67.
21. Ендовицкий Д.А. Комплексный анализ и контроль инвестиционной деятельности: методология и практика /Под ред. проф. Л.Т. Гиляровской. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 400 с.
22. Завлен П.В. Васильев А.В. Оценка эффективности инвестиций:– СПб, Издательский дом “Бизнесс – пресса” 2006. –216 с.
23. Игошин Н.В. Инвестиции. Организация управления и финансирование: Учебник для вузов. – М: Финансы, ЮНИТИ, 2000.-413с.
24. Кириченко О.А. Реформи і зовнішня торгівля // Політика і час. — 1997. — № 3. С. – 9-13
25. Киреев АЛ. Международная экономика: В 2 ч.- М., 2004. – 415 с.
26. Козаченко Г.В., Антіпов О.М., Ляшенко О.М., Дібніс Г.І.Управління інвестиціями на підприємстві. — К.: Лібра, 2004. — 368 с.
27. Кормнов Ю. Оценка эффективности проектов внешнеэкономического сотрудничества // Экономист. – 2005. — № 7. – С. 64-71.
28. Колтынюк Б.А. Инвестиционные проекты. Учебн. – СПб:. Рема, 2000 –422с.
29. Крейнина М.Н. Аналіз фінансового стану та інветиційної привабливості акціонерних товариств у промисловості, будівництві, торгівлі – К.ИКЦ “ДИС”, 2004. –342 с.
30. Ложникова А.В. Инвестиционные механизмы в реальной экономике. М.: М3 – ПРЕСС. –2001. – 176с.
31. Майорова Т.В.Інвестиційна діяльність: Навчальний посібник. — Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. — 376 с.
32. Методические рекомендации по курсу: “Основы бизнеса” на тему: «Расчет эффективности предпринимательского проекта» для студентов экономического факультета очной и заочной формы обучения, Днепропетровск, 2009. – 28 с.
33. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності: Навч. посіб. / За науковою редакцією В. Г. Федоренко. — К.: Алерта, 2004. — 431 с.
34. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К.: Лібра, 2002.- 472с.
35. Попов В.М. Медведев Г.В. и др. Бизнес-план инвестиционного проекта – М.: Финансы и статистика, 2006. – 280 с.
36. Радионова С.П. Радионов Н.В. “Оценка инвестиционных ресурсов предприятий” (Инновационный аспект).- СПб.: Альфа, 2001.-208с.
37. Роль лизинга в воспроизводстве основных фондов. Зубцова О.В., Колесниченко Е.Ю., Хобта В.М.: Учебник. — СПб. — 2000. – 506 с…
38. Рут Франклін Р., Філіпенко А. Міжнародна торгівля та інвестиції: Пер. з англ.-К., 1998. – 435 с.
39. Савельев Є.В. Міжнародний маркетинг: Навч. посіб.: Пер. з рос. — К., 2005. – 279 с.
40. Серегеев И.В. “ Организация и инвестирование” К.: ІЗМН, 1996. — 200 с.
41. Соколов С.И. “Инвестиционная деятельность: теория и практика”. – М.:“АиН”, 2004. -264с.
42. Стратегії економічного розвитку: національні та глобальні аспекти: Навчальний посібник / За ред. Орловської Ю.В. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.Федоренко В., Гаврилова Т. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси // Економіка України. — № 5. – 2003. – С. 28-33.
43. Хобта В. М. Управление инвестициями. Механизм, принципы, методы. – Донецк 2004. – 645 с.
44. Харитонов А.А. «Лизинг как механизм развития инвестиций и предпринимательства». М.: ООО Изд. – консал компания «Дока», 2004.- 280 с.
45. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств: навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2003. – 622с.
46. Шапиро В.Д. Управление проектами. М.: Издательство БЕК, 2005. — 704с.
47. www.e-finansist.ru
48. www.ukrstat.gov.uа
49. www.ek-lit.agava.ru/books.htm бібліотека економічної та ділової літератури
Додаток А — Форма 1 Підприємство
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ареал»
за ЄДРПОУ
00034186
Територія
за КОАТУУ
8038200000
Форма власності
ПРИВАТНА ВЛАСНIСТЬ
за КФВ
10
Орган державного управління
за СПОДУ
08474
Галузь
Торгівля
за ЗКГНГ
96220
Вид економічної діяльності
Інші послуги у сфері торгівлі
за КВЕД
66.03.0
Одиниця виміру:
тис. грн.
Контрольна сума
Адреса:
м. Дніпропетровськ, вул. Жилянська, 75
Баланс на 31.12.2007
Актив
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
— залишкова вартість
010
0
0
— первісна вартість
011
0
0
— накопичена амортизація
012
0
0
Незавершене будівництво
020
0
0
Основні засоби:
— залишкова вартість
030
1986,8
2539,0
— первісна вартість
031
2341,4
3091,0
— знос
032
354,6
552,0
Довгострокові біологічні активи:
— справедлива (залишкова) вартість
035
0
0
— первісна вартість
036
0
0
— накопичена амортизація
037
( 0 )
( 0 )
Довгострокові фінансові інвестиції:
— які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств
040
— інші фінансові інвестиції
045
1300,0
1750,0
Довгострокова дебіторська заборгованість
050
0
0
Відстрочені податкові активи
060
0
0
Інші необоротні активи
070
0
0
Усього за розділом I
080
3286,8
4289,0
II. Оборотні активи
Виробничі запаси
100
0
0
Поточні біологічні активи
110
0
0
Незавершене виробництво
120
0
0
Готова продукція
130
0
0
Товари
140
4682,6
4678,0
Векселі одержані
150
0
0
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
— чиста реалізаційна вартість
160
1156,9
766,0
— первісна вартість
161
1156,9
766,0
— резерв сумнівних боргів
162
0
0
Дебіторська заборгованість за рахунками:
— за бюджетом
170
0
0
— за виданими авансами
180
0
0
— з нарахованих доходів
190
0
0
— із внутрішніх розрахунків
200
0
0
Інша поточна дебіторська заборгованість
210
17,7
6,0
Поточні фінансові інвестиції
220
0,0
0,0
Грошові кошти та їх еквіваленти:
— в національній валюті
230
141,2
118,0
— в іноземній валюті
240
0
0
Інші оборотні активи
250
5,8
25,0
Усього за розділом II
260
6004,4
5593,0
III. Витрати майбутніх періодів
270
0
0
Баланс
280
9291,2
9882,0
Пасив
Код рядка
На початок звітного періоду
На кінець звітного періоду
1
2
3
4
I. Власний капітал
Статутний капітал
300
3070,6
6100,0
Пайовий капітал
310
0
0
Додатковий вкладений капітал
320
0
0
Інший додатковий капітал
330
0
0
Резервний капітал
340
21,9
22,0
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
350
16,4
28,0
Неоплачений капітал
360
0
0
Вилучений капітал
370
0
0
Усього за розділом I
380
3108,9
6150,0
II. Забезпечення наступних виплат та платежів
Забезпечення виплат персоналу
400
0
0
Інші забезпечення
410
0
0
Сума страхових резервів
415
0
0
Сума часток перестраховиків у страхових резервах
416
0
0
Цільове фінансування
420
0
0
Усього за розділом II
430
0
0
ІІІ. Довгострокові зобов’язання
Довгострокові кредити банків
440
3030,0
0
Інші довгострокові фінансові зобов’язання
450
0
0
Відстрочені податкові зобов’язання
460
0
0
Інші довгострокові зобов’язання
470
0
0
Усього за розділом III
480
3030,0
0
ІV. Поточні зобов’язання
Короткострокові кредити банків
500
729,7
3189,0
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
510
0
0
Векселі видані
520
0
0
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги
530
2396,4
444,0
Поточні зобов’язання за розрахунками:
— з одержаних авансів
540
0
0
— з бюджетом
550
7,6
12,0
— з позабюджетних платежів
560
0
0,0
— зі страхування
570
0
16,0
— з оплати праці
580
0
35,0
— з учасниками
590
0
0
— із внутрішніх розрахунків
600
0
0
Інші поточні зобов'язання
610
18,6
36,0
Усього за розділом IV
620
3152,3
3732,0
V. Доходи майбутніх періодів
630
0
0
Баланс
640
9291,2
9882,0
еще рефераты
Еще работы по банку