Реферат: Страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень

РЕФЕРАТ

на тему:

«Страхування врожаю сільськогосподарських

культур і багаторічних насаджень»

Зміст

1. Необхідність та особливість страхування врожаю

сільськогосподарських культур……………………………………………………3

2. Основні умови страхування врожаю сільськогосподарських

культур і багаторічних насаджень…………………………………………………5

3. Стан і перспективи розвитку страхування врожаю

сільськогосподарських культур в Україні…………………………………………9

Список використаної літератури………………………………………………………11

1. Необхідність та особливість страхування

врожаю сільськогосподарських культур

На виробничий процес у сільському господарстві знач­но сильніше, ніж в інших галузях, впливають несприятливі природно-кліматичні умови, які можна розподілити на дві групи. Першу складають постійнодіючі, тобто звичайні для певної місцевості природні фактори: невисока якість грунтів, короткий вегетаційний період, вітри в окремі періоди тощо. До другої групи відносяться випадкові, незвичайні відхи­лення від умов розвитку сільськогосподарських культур чи утримання тварин: градобій, засуха, ранні заморозки тощо. Нейтралізація впливу на сільськогосподарські результати факторів другої групи досягається за допомогою створення страхових фондів.

Найбільш ризикованим є вирощування врожаю сільськогоспо­дарських культур та багаторічних насаджень. Під це виробниц­тво відведено більш як половину території України. Рослинницт­во — це діяльність, здійснювана переважно під відкритим небом, і на результати господарювання тут істотно впливають коливаннякліматичних умов та інші природні чинники, які точно прогнозу­вати неможливо.

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі юридичні й фізичні особи, що використовують земельні угіддя. Об'єктами страхування в рослинництві є зернові (озимі та ярові), зернобобові, технічні, овочеві, баш­танні, кормові культури, урожай садів, ягідників, вино­градників. Страхуватись можуть також розсадники, теплиці тощо. Об'єктами страхування багаторічних насаджень висту­пають безпосередньо самі вони як основні або оборотні фон­ди, а також врожай цих насаджень. Поряд з оцінкою і відшко­дуванням втрат від загибелі чи пошкодження застраховано­го врожаю оцінюються і відшкодовуються втрати господар­ства, зумовлені пересівом чи підсівом (пересадкою) культур після стихійного лиха.

Згідно з чинним законодавством в Україні протягом останніх десяти років страхування врожаю сільськогосподарських культур у колективних і фермерських господарствах було добровільним, а в державних — обов'язковим. З реформуванням аграрного сек­тору економіки питома вага державних підприємств у виробниц­тві продукції рослинництва і тваринництва різко скоротилася. У державній власності залишилися переважно господарства при аг­рарних наукових та навчальних закладах та деяких відомствах, які використовують продукцію для внутрішніх потреб. Для цих господарств спеціального положення про страхування врожаю так і не було опрацьовано. Тривалий час діяли умови страхуван­ня, затверджені в 1977р. Мінфіном СРСР для радгоспів. Але оскільки державні господарства були здебільшого неплатоспро­можними, страхових внесків вони не сплачували. Передбачені за­значеними умовами дотації з бюджету також не видавалися. То­му практично страхування державних підприємств, незважаючи на його обов'язковість, як правило, не здійснювалося.

У НАСК «Оранта» діють два варіанти добровільного сільськогосподарського страхування. Перший із них охоплює страхування врожаю сільськогосподарських культур, тварин, бу­дівель, споруд, сільськогосподарської техніки, інших матеріаль­них цінностей. Другий варіант (застосовується з 1999 року) має особливості лише щодо страхування сільськогосподарських культур. На відміну від першого варіанта, де об'єктом страху­вання є вартість втраченого врожаю певної культури, яка визна­чається порівнянням урожайності цієї культури з гектара за поточ­ний рік і середньої її врожайності за попередні 5 років, у другому варіанті страховий захист розрахований на відшкодування витрат на посів (садіння) та вирощування сільськогосподарських куль­тур у разі їх загибелі або пошкодження.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування вро­жаю починається з дня посіву їх і припиняється в день закінчення збирання врожаю, хоча для визначення цьо­го моменту враховуються особливості деяких культур. Так, страхування зернових, зернобобових та інших культур, зби­рання яких передбачає обмолот, припиняється тоді, коли врожай складений в скирти чи обмолочений. При страхуванні луб'яних культур (коноплі, кенафу тощо) дія договору при­пиняється тоді, коли врожай перероблено в зеленому свіжо-збираному стані або вивезено з поля до місця здавання, збері­гання чи обробки. Врожай картоплі, овочевих та баштанних культур, садів, виноградників страхується до вивозу його з поля (саду), а врожай коренеплодів — при залишенні його на зберігання в полі до закладення в бурти, ями, траншеї. Такі ж умови властиві й страхуванню зеленої маси силосних культур. Після завершення збирання врожаю його страху­вання замінюється страхуванням продукції, для чого засто­совуються інші умови й правила.

2. Основні умови страхування врожаю сільськогосподарських

культур і багаторічних насаджень

Тривалий час перелік страхових подій у сіль­ському господарстві був надто великий. Страховикові важко було визначати справжні причини та розміри конкретних ризиків. До того ж існував порядок, згідно з яким платежі з добровільного страхуван­ня могли здійснюватися тільки за рахунок прибутку, що залишався в господарстві після оподаткування. Через це платити за страхові по­слуги для більшості господарств було непосильним.

Останнім часом застосовується значно коротший перелік страхових ризиків, а страхові платежі дозволено відносити на ви­трати виробництва.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур і бага­торічних насаджень здійснюється на випадок їх пошкодження або загибелі з таких причин: вимерзання, град, злива, буря, ура­ган, повінь, пожежа. Крім того, до страхових подій належать вимокання, випрівання, спричинені стихійним лихом. На прохан­ня страхувальника перелік страхових випадків можна доповню­вати або скорочувати.

Уточнено склад страхових ризиків у разі вирощування вро­жаю в захищеному ґрунті. Тепер страхування врожаю може здій­снюватися на випадок: граду, бурі, урагану, пожежі, а також по­шкодження самої споруди.

Страхування багаторічних насаджень здійснюється на випа­док повної загибелі внаслідок вимерзання, сильних снігопадів, по­вені, бурі, зливи, граду, землетрусу, пожежі.

Зауважимо, що й після уточнення наведений перелік страхових ризиків значно ширший, ніж застосовуваний у країнах із розвине­ною ринковою економікою. Так, у Великій Британії, Нідерландах і багатьох інших країнах страхування врожаю сільськогосподарських культур обмежується такими ризиками: пожежа, повінь, град, об­прискування хімічними речовинами (третьою стороною).

Поряд із наведеними умовами з лютого 1999 р. НАСК «Оранта» ввела в дію Правила добровільного страхування сільськогос­подарських культур за іншим варіантом, де об'єктом страхування є майновий інтерес товаровиробника, пов'язаний з відшкодуван­ням фактичних затрат на посів та вирощування сільськогоспо­дарських культур у результаті повної загибелі рослин на всій по­сівній площі або на її частині незалежно від фази розвитку. Страховими подіями за цим видом страхування можуть бути:

• вимерзання озимих культур і багаторічних сіяних трав посі­ву минулих років;

• градобій, злива, буря, ураган або затоплення посівів (якщо воно є наслідком стихійного лиха);

• вогонь на пні колосових та інших сіяних культур.

На страхування не приймаються культури, які висівають щоб отримати зелене добриво або пасовище, а також культури, посіви яких протягом останніх трьох років жодного разу не дали врожаю.

Отже, господарства мають змогу вибирати варіанти страху­вання сільськогосподарських культур. Це особливо важливо з огляду на те, що останніми роками (крім 2001р.) істотно змен­шувалися показники врожайності сільськогосподарських куль­тур. Відшкодування вартості втраченого врожаю, визначеної по­рівнянням урожаю з гектара в поточному році із середнім показником за останні 5 років, досить суб'єктивне. Адже показ­ники врожайності можуть бути низькими не лише через стихійні події, а й унаслідок безгосподарності, нестачі потрібних сортів насіння, органічних та мінеральних добрив, пестицидів, машин і механізмів, а також пального для своєчасного й повного вико­нання агротехнічного комплексу робіт. Водночас за умов рестру­ктуризації сільського господарства нині вже здебільшого немож­ливо дістати дані про врожайність окремих культур за попередні роки в межах нових господарських формувань.

Страхова сума встанов­люється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розра­хунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страхо­виком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бу­ти вищою за 70 % вартості врожаю (50 % — у разі обов'язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Без­перечно, така велика й фактично примусова франшиза не випра­вдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ри­зиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. Їм потрібно дати право диференціювати роз­мір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Страхові платежі визначаються в цілому за договором і за ко­жним видом майна, що передається на страхування.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільсь­когосподарських культур і не менш як 50% відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхуван­ня в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування за­трат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх за­гибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на по­сів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна пере­вищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. Як видно з наведеної далі таблиці, тарифні ставки з добровільного страхування затрат на вирощування сільськогосподарських куль­тур значно нижчі, ніж зі страхування врожаю сільськогосподар­ських культур.

Визначення збитку і страхового відшкодування. Розмір зби­тку в разі загибелі (пошкодження) сільськогосподарських куль­тур визначається після збирання.врожаю згідно з вартістю втра­ченої внаслідок страхової події продукції за певною культурою або групою культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування) і розраховується множенням на всю площу посіву різниці між вартістю прийнятого на страхування врожаю з 1 га, прийнятого на страхування та вартістю фактично одержаної про­дукції в поточному році з 1 га.

Якщо на всій площі або її частині, де загинула (була пошко­джена) основна культура, або на частині такої площі здійснено пересів (підсів), збиток визначається з урахуванням вартості фак­тично одержаного валового врожаю цієї культури (за цінами, про які досягнуто домовленості під час укладання договору страху­вання), а також фактичної вартості врожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації відповідної продукції.

У разі, якщо будь-яку культуру посіяно на площі, більшій за ту, котру було взято в розрахунок під час страхування, розмір збитку при її загибелі (пошкодженні) визначається з розрахунку всієї фактичної площі посіву даної культури.

Збиток у разі пошкодження (загибелі) кормів, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначаєть­ся на підставі облікових даних про рух цих цінностей.

Розглянуті щойно умови страхування сільськогосподарських підприємств переконливо показують: страховики відійшли від шаблонного, непосильного і неефективного застосування прин­ципу «страхування від усіх бід». Набір страхових послуг посту­пово стає індивідуалізованим і дедалі повніше враховує інтереси страхувальника. Водночас механізм страхового захисту аграріїв потребує істотного вдосконалення. Насамперед він має значно більше сприяти залученню капіталу, який можна спрямовувати на розвиток усіх галузей виробництва та переробки сільськогос­подарської продукції. Доцільно посилити взаємозв'язок між страхуванням і кредитуванням, між натуральними і грошовими резервами, передбачити страхування відповідальності за контра­ктами із сільськогосподарськими товаровиробниками, зменшити страхові тарифи, скоротивши витрати на ведення справи і звіль­нивши страховиків від оподаткування премій, отриманих за стра­хування сільськогосподарських ризиків.

У більшості країн Західної Європи застосовується виключно добровільна форма страхування ризиків у рослинництві й тва­ринництві. При цьому страхові поліси купують майже всі ферме­ри. У Великій Британії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах фермери створили товариства взаємного страхування(ТВС), котрі тісно взаємодіють із національними фермерськими спілками, банками та іншими суб'єктами бізнесу. Можна споді­ватися, що в далекій перспективі в Україні страховий захист сільськогосподарських товаровиробників також здійснюватиме­ться виключно на добровільних засадах. З поліпшенням фінансо­вого становища сільськогосподарських підприємств почнуть, на­певно, створюватися й товариства взаємного страхування. Проте нині цілком обґрунтовано вирішується питання про відновлення обов'язкового страхування врожаю, зернових культур і цукрових буряків для всіх товаровиробників за відчутної фінансової під­тримки їх з боку держави. Йдеться про те, що не менше як 50 % платежів за страхування таких культур здійснюватиметься за ра­хунок бюджету.

3. Стан і перспективи розвитку страхування врожаю

сільськогосподарських культур в Україні

Сільське господарство — одна з найдавніших, найважливіших і найбільш ризикованих галузей економіки. В Україні на нього по­кладено завдання дедалі повніше забезпечувати внутрішні потре­би країни в сировині і продовольстві та нарощувати відповідні експортні можливості. За належних інвестицій аграрний потенці­ал України може досягти рівня, достатнього для того, щоб наго­дувати більш як половину населення Європи. Фактичні показни­ки — на порядок нижчі.

АПК нашої країни вже давно зазнає дефіциту фінансових ре­сурсів, який був і певною мірою лишається наслідком низької врожайності сільськогосподарських культур, нееквівалентного міжгалузевого обміну, недосконалої податкової та митної полі­тики. Ціни на сільськогосподарську продукцію нерідко занижую­ться через погану організацію її закупівлі, монопольне становище деяких заготівельників. Матеріально-технічні засоби продаються селу за цінами, не завжди адекватними якості добрив, машин, обладнання. Останніми роками багатократно зросла вартість енергоносіїв. Триває відплив із села найактивнішої частини трудових ресурсів. Вельми низькою лишається платоспромо­жність більшості населення — споживача продукції. Ось ті головні чинники, які зумовили відчутне зниження темпів роз­витку вітчизняного аграрного сектору порівняно не лише з іншими державами, а й із середніми макроекономічними пока­зниками України.

Нині в Україні прискорюється аграрна реформа, стратегічна мета якої — забезпечити повне й надійне продовольче постачан­ня населення, досягти високого експортного потенціалу галузі, відродивши господаря землі й створивши багатоукладний конку­рентоспроможний аграрний сектор економіки.

Залучення інвестицій у розвиток сільськогосподарського ви­робництва безпосередньо залежить і від того, як вирішується проблема зменшення та розподілу ризику товаровиробників.

З початку 1990-х років страховий захист сільськогосподарсь­ких товаровиробників значно послабився. Різко скоротилася ре­альна бюджетна допомога господарствам. Комерційні банки не можуть покривати збитки, спричинювані природними катаклізмами, дається взнаки інфляція грошової одиниці. За цих умов годі було й сподіватися на високу страхову активність. Аграрна ре­форма має докорінно змінити ситуацію. Приватизація землі, де­далі інтенсивніше її використання, зміна стосунків із банками, перехід до сплати єдиного податку — ці та багато інших чинни­ків спонукають до організації страхового захисту сільських това­ровиробників на нових засадах. Ідеться, насамперед, про впрова­дження системи комерційного та взаємного страхування за відчутної державної підтримки.

Такий захист здатні здійснювати лише ті страховики, котрі мають достатні страхові резерви, розгалужену мережу філій та представництв, а також фахівців, добре ознайомлених з особливо­стями аграрного виробництва. Раніше понад 95 % усіх застрахова­них сільськогосподарських об'єктів припадало на НАСК «Оранта» та компанії, що виокремилися з її складу. Інші компанії, які мають ліцензії на ці види страхування, тривалий час утримували­ся від прийняття на себе значних ризиків. Ситуація може зміни­тися, якщо провідні страховики об'єднають свої зусилля в цьому напрямку (шляхом створення страхових пулів), а також наладять ринок перестрахування сільськогосподарських ризиків.

Список використаної літератури

1. Заруба О. Страхова справа: Підручник.-К.: Тов. «Знання», КОО, 1998. -321с

2. Осадець С.С. Страхування: Підручник..-Вид. 2-ге, перероб і доп. –К.: КНЕУ, 2002. -599с