Реферат: Аналіз валютних операцій банку з метою підвищення їх ефективності
--PAGE_BREAK--Отже, ведення валютних рахунків клієнтів банку передбачає переміщення грошових коштів різних за призначенням та пов'язаних, як правило, з операціями торгівельного і неторгівельного характеру. Останні передбачають здійснення виплат, перерахувань та обмінних операцій з іноземною валютою.1.2 Механізм операцій банку з валютними цінностями Першочерговий етап аналізу діяльності банку – оцінюванняструктури його валютних активів і пасивів, визначення масштабів його діяльності на валютному ринку. Для цього необхідно визначити та проаналізувати питому вагу валютних активів та зобов’язань банку в їх загальному обсязі, динаміку та тенденції розвитку у цій сфері діяльності.
Масштаби діяльності банку оцінюються за питомою вагою валютних активів та зобов’язань банку в їх загальній масі. Для цього використовуються дані балансу комерційного банку (форма 1 Д), оборотно-сальдового балансу комерційного банку (форма 10), звіт про структуру активів та пасивів з а рядками (форма 631) та розшифрування валютних рахунків (форма 550).
Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі розраховується за такими формулами:
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><imagedata src=«1.files/image001.png» o:><img width=«270» height=«33» src=«dopb417283.zip» alt=" Частка валютних активів (Чв.а) та зобов’язань банку (Чв.з) у їх загальному обсязі" v:shapes="_x0000_i1025"> (1.1)
Важливо оцінити динаміку змін цих показників на початок та кінець звітного періоду. Крім того, необхідно визначити абсолютний приріст валютних активів та валютних зобов’язань, врахувавши зміни у курсі іноземної валюти, який діяв у порівнюваних періодах.
Абсолютний приріст валютних активів (зобов’язань) розраховується як різниця суми валютних активів (валютних зобов’язань) на кінець та початок періоду:
<imagedata src=«dopb417284.zip» o:><img width=«93» height=«23» src=«dopb417284.zip» alt=«Абсолютний приріст валютних активів» v:shapes="_x0000_i1026">, (1.2)
де – <imagedata src=«dopb417285.zip» o:><img width=«25» height=«24» src=«dopb417285.zip» v:shapes="_x0000_i1027">абсолютний приріст валютних активів;
<imagedata src=«dopb417286.zip» o:><img width=«24» height=«24» src=«dopb417286.zip» v:shapes="_x0000_i1028">– валютні активи на початок періоду;
<imagedata src=«dopb417287.zip» o:><img width=«25» height=«24» src=«dopb417287.zip» v:shapes="_x0000_i1029">– валютні активи на кінець періоду.
<imagedata src=«dopb417288.zip» o:><img width=«86» height=«23» src=«dopb417288.zip» alt=«Абсолютний приріст валютних зобов’язань» v:shapes="_x0000_i1030">, (1.3)
де <imagedata src=«dopb417289.zip» o:><img width=«24» height=«24» src=«dopb417289.zip» v:shapes="_x0000_i1031">– абсолютний приріст валютних зобов’язань;
<imagedata src=«dopb417290.zip» o:><img width=«20» height=«23» src=«dopb417290.zip» v:shapes="_x0000_i1032">– зобов’язання в іноземній валюті на початок звітного періоду;
<imagedata src=«dopb417291.zip» o:><img width=«21» height=«23» src=«dopb417291.zip» v:shapes="_x0000_i1033">– зобов’язання в іноземній валюті на кінець звітного періоду.
Темп зростання валютних активів (Тв.а) та зобов’язань (Тв.з) розраховується як співвідношення валютних активів (зобов’язань) на кінець періоду до валютних активів (зобов’язань) на початок періоду:
<imagedata src=«dopb417292.zip» o:><img width=«64» height=«45» src=«dopb417292.zip» alt=«Темп зростання валютних активів (Тв.а)» v:shapes="_x0000_i1034">; <imagedata src=«dopb417293.zip» o:><img width=«60» height=«45» src=«dopb417293.zip» alt=«Темп зростання валютних зобов’язань (Тв.з)» v:shapes="_x0000_i1035">. (1.4)
Темп приросту валютних активів (Тп.в.а) та валютних зобов’язань (Тп.в.з) визначається як співвідношення різниці суми валютних активів (зобов’язань) на кінець та початок періоду до їх суми на початок періоду:
<imagedata src=«dopb417294.zip» o:><img width=«147» height=«45» src=«dopb417294.zip» alt=«Темп приросту валютних активів (Тп.в.а)» v:shapes="_x0000_i1036">; <imagedata src=«dopb417295.zip» o:><img width=«139» height=«45» src=«dopb417295.zip» alt=«Темп приросту валютних зобов’язань (Тп.в.з)» v:shapes="_x0000_i1037">. (1.5)
Розрахунок темпів приросту валютних активів дає можливість оцінити активність банку на валютному ринку. При цьому необхідно з’ясувати, які чинники впливають на ті чи інші зміни. Якщо збільшення абсолютних та процентних значень показників приросту активів не пов’язано зі збільшенням офіційного курсу іноземних валют, то ці зміни є наслідком розвитку масштабів валютних операцій.
Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань проведемо за допомогою табл. 1.1 на підставі інформації балансу банку.
Таблиця 1.1. Аналіз динаміки валютних активів та зобов’язань, тис. грн…
З даних табл. 1.1 видно, що абсолютний приріст валютних активів банку збільшився на 1608,0 тис. грн. (у гривневому еквіваленті), або на 6,47%, валютні зобов’язання зросли на 534,0 тис. грн., або на 2,74%. Водночас частка валютних активів у загальних активах у звітному періоді зменшилась із 36,6% на 1 січня 2006 р. до 33,6% на 1 січня 2007 р., тобто на 3,0 процентних пункти. Відповідно зменшилась і частка валютних зобов’язань у загальних зобов’язаннях банку. Так, на 1 січня 2006 р. вона становила 42,2% від загальної суми зобов’язань, а на 1 січня 2007 р. – 40,3%, тобто зменшилась на 1,9%. Отже, в банку намітилася тенденція зменшення масштабів діяльності з валютою. Частково це пов’язано з нарощуванням власного капіталу банку в національній валюті, що зменшило обсяг валютних коштів у загальній діяльності банку.
Такі показники обсягів валютних коштів свідчать про їх значимість у загальному обсязі коштів банку, про масштабність операцій та активну роль банку на валютному ринку.
Структурний аналіз валютних активів та пасивів може проводитись за такими групами (класифікаційними ознаками):
· за статтями активів і пасивів;
· за видами валют;
· за видами операцій;
· операції, що здійснюються з резидентами та нерезидентами;
· операції, що здійснюються у вільно конвертованій валюті та неконвертованій валюті. [11, c. 94]
Для визначення питомої ваги обсягу коштів в іноземній валюті звітного періоду у їх загальному обсязі використовуються дані оборотно-сальдового балансу. Розрахунок здійснюється як співвідношення суми оборотів за дебетом та кредитом в іноземній валюті до загальної суми оборотів банку у звітному періоді.
Ці показники залежно від їх значень будуть характеризувати ємність валютних операцій та їх частку у загальній масі. Їх можна порівняти з показниками інших банків і визначити у такий спосіб місце конкретного банку на валютному ринку та значимість операцій із валютними коштами у діяльності банку.
Питома вага валютних активів та зобов’язань, динаміка змін у структурі активів та пасивів банку, показники у розрізі валют, резидентності визначать основні тенденції діяльності банку, їх стабільність на внутрішньому та міжнародних валютних ринках.
Розглянемо методику структурного аналізу валютних активів та пасивів на прикладі таких даних (табл. 1.2).
Таблиця 1.2. Аналіз структури валютних активів та пасивів за їх видами
Таблиця 1.2
Як видно з даних табл. 1.2 на 1 січня 2006 р. основну частку в валютних активах становлять кредити, надані юридичним особам – 32,9%, та кошти на коррахунках в інших банках – 24,9%. Значну частку в активах банку складали міжбанківські кредити та депозити – 15,8% та інші активи – 21,9%. Приблизно така ж тенденція спостерігалась і в базисному періоді, де питома вага цих видів активів становила 98,2%.
У структурі валютних зобов’язань спостерігалась перевага строкових депозитів фізичних осіб – 26,1%, коштів до запитання юридичних осіб – 17,2%, коштів до запитання фізичних осіб – 13,8%. Велику питому вагу склали кошти на валютних рахунках юридичних осіб – 9,5%. Аналогічна структура спостерігалась і в базисному періоді, але там переважали строкові депозити фізичних осіб – 36,6% та кошти до запитання юридичних осіб – 19,5%. У структурі залучених валютних коштів дещо посилилася роль коштів на «лоро» рахунках. Так, на 1 січня 2007 р. вони зросли на 700 тис. грн., або на 3,9 процентного пункту.
Таблиця 1.3. Аналіз структури валютних активів за видами валют (станом на 1 січня 2007 р.), тис. грн.
Зміни у структурі у розрізі валют дадуть інформацію, операціям у яких саме валютах, віддає перевагу банк. У разі принципових змін у обсягах та змін частки виду валют банку слід проаналізувати причини, що призвели до цих змін. Це має особливе значення, оскільки кожна валюта має свій ризик, і відповідно може вплинути на прибутковість.
Як видно з наведених даних у структурі валют, за видами переважають залишки за статтями активів у доларах США. Їх частка на 1 січня 2007 р. становила 44% у загальному обсязі валютних активів. Високу питому вагу займають активи в євро – 31%. При цьому частка доларів США найбільша за такими статтями активів, як готівкові кошти (52%), кошти на коррахунках в інших банках (51%), кредити юридичним особам (46%), а за статтями «дорожні чеки» та «МБК надані», «цінні папери в іноземній валюті» перевага надається євро. Їх питома вага становила відповідно 46%, 49% та 51%. Аналіз структури в динаміці дає змогу зробити висновок про чітку тенденцію збільшення частки валютних активів у євро. [24, c. 114]
Подібний аналіз може проводитись не тільки за залишками на статтях активу та пасиву, а й за оборотами за цими рахунками. Оцінка структури обсягу коштів за операціями в іноземній валюті буде корисною для розрахунку прибутковості операцій.
1.3 Характеристика нормативно правової бази валютних операцій вітчизняних банків Здійснюючи валютні операції за дорученням клієнту, банк керується великою кількість нормативно-правових актів, законів, постанов, також, що не менш важливо власним досвідом, та досвідом інших провідних банків, але в даному розділі увага насамперед приділяється нормативній базі.
Декількома принципами підприємницької діяльності є: « самостійне здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд; право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом». [5, c. 2] Це означає, що суб’єкт господарювання на свій власний розсуд обирає напрями своєї діяльності (крім випадків, що передбачені законом) у тому рахунку й зовнішньоекономічні стосунки. Тому банки повинні бути готові до задоволення потреб клієнта у сфері валютних відносин. Українське законодавство спрямовано на те, щоб допомогти банкам та клієнтам розібратися в зовнішньоекономічних відносинах та застерегти від помилок, які можуть виникнути в процесі роботи.
Одним з найважливіших законодавчих документів є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність « від 19.02.1992 р. Цей закон містить ряд принципів, на яких базується організація зовнішньоекономічної діяльності України. Одним з таких принципів, є принцип, який надає право підприємцям мати стосунки з іноземними партнерами. Це принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:
– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;
– праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;
– обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;
– виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.
Також цей закон визначає які напрямки зовнішньоекономічної діяльності дозволені в Україні, основні критерії, щодо складання зовнішньоекономічного договору
Іншим нормативним документом є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.2003 р. Згідно цього документу валютними операціями в Украіні визнаються, операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
продолжение
--PAGE_BREAK--Зокрема документ містить норми, щодо отримання ліцензій Національного банку України, використання надходжень в іноземній валюті, продажу іноземної валюти. Визначає повноваження Національного банку України та Кабінету міністрів України в сфері валютного регулювання.
При відкритті рахунків в іноземній валюті та в подальшому при використанні рахунків банк керується інструкцією «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» затвердженою Постановою Національного банку України №492 від 12.11.2003 р.
Постанова Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 «Про затвердження Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями»: регламентує порядок розрахунків між суб’єктами господарювання при експортно-імпортних операціях. Також постанова визначає норми контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями клієнтів банку.
За цією постановою Банки зобов'язані при перерахуванні резидентом коштів на користь нерезидента, при надходженні від нерезидента коштів на користь резидента або – якщо резидент зазначений у реєстрі вантажної митної декларації (далі по тексту ВДМ), вимагати від останнього (залежно від виду операції) копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями його клієнтів. «Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 23.12.96 №327, реєстраційний №406.» [2, c. 4]
Вантажна митна декларація – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року №82 «Про затвердження Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання» встановлює «загальні вимоги Національного банку України до оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійснення транскордонних переказів (крім банківських металів) і переказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ (далі – уповноважені банки) та порядку їх виконання….». [3, c. 4]
Постанова Правління Національного банку України від 4 вересня 1998 року №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів» визначає норму 50% обов’язкового продажу іноземної валюти, яка надійшла на користь резидентів (юридичних осіб та фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності), крім випадків, які передбачені цією ж постановою.
Постанова Правління Національного банку України від 18 березня 1999 року №127 «Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України» визначає порядок та умови торгівлі іноземною валютою, порядок підготовки та контролю за документами, на підставі яких здійснюються на міжбанківському валютному ринку України операції купівлі-продажу іноземної валюти за гривні. Також постанова передбачає відповідальність уповноважених банків, за порушення цих правил.
Зокрема існує багато інших нормативних документів, до яких звертається банк при наданні послуг клієнтам, які є учасниками зовнішньоекономічних відносин, а саме: Постанова Правління Національного банку України від 30.12.2003 р. №597 «Про переказування у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями.», Закон України «Про інвестиційну діяльність», Наказ Державної митної служби України «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації», Постанова №574 від 09.06.1997 р. Кабінету міністрів України «Про затвердження Положення про вантажну митну декларацію», Постанова №515 від 03.12.2003 р. Правління Національного банку України «Про затвердження положення про зупинення операцій, арешт та примусове списання коштів в іноземних валютах та банківських металів», Постанова №135 від 11.04.2000 р. Правління Національного банку України «Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності», Постанова Правління Національного банку України №49 від 08.02.2000 р. «Про затвердження Положення про валютний контроль», Розпорядження Кабінету міністрів України №77‑р від 24.02.2003 р. «Про перелік офшорних зон», Постанова Правління Національного банку України №555 від 17.11.2004., яка затверджує інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України.
2. Дослідження валютних операцій акціонерного комерційного банку 2.1 Оцінка організації діяльності АКБ Найменування банку – ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМ КРЕДІТ БАНК».
Місцезнаходження – Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Курсантська, 24.
Організаційно-правова форма банку – закрите акціонерне товариство
Загальна інформація про діяльність банку
Згідно з банківською ліцензією та письмовим дозволом ВАТ «ХК БАНК» має право на здійснення наступних банківських операцій:
1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
3. розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;
4. надання гарантій і поручительств та інших зобов’язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
5. придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, беручи на себе ризик виконання таких вимог та приймання платежів (факторинг);
6. лізинг;
7. послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
8. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
9. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
10. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;
11. операції з валютними цінностями:
- неторговельні операції з валютними цінностями;
- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;
- ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;
- ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;
- відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банків України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;
- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
12. емісія власних цінних паперів;
13. організація купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
14. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
15. перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;
16. операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
- з інструментами грошового ринку;
- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
17. довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
18. депозитарна діяльність зберігача цінних паперів. [16, c. 8].
Протягом 2007 р. банк виконував більшість операцій, передбачених ліцензією та письмовим дозволом. При цьому, більш популярними між клієнтами ВАТ «ХК БАНК» послугами були:
- депозитні операції;
- кредитування;
- розрахунково-касове обслуговування;
- операції з валютними цінностями;
- операції з платіжними картками.
Стратегічна мета банку
Стратегічна мета Банку – створення надійного, універсального фінансового інституту, що надає повний комплекс сучасних банківських послуг юридичним і фізичним особам. Головним завданням Банку є перерозподіл грошових ресурсів шляхом акумулювання вільних коштів суб’єктів господарської діяльності і приватних осіб на рахунках у банку і надання кредитних ресурсів для розвитку різних галузей промисловості, сільського господарства, поліпшення добробуту населення.
Спеціалізація банку
ВАТ «ХК БАНК» є універсальним банком, що надає широкий спектр банківських послуг своїм клієнтам.
Характеристика банківської діяльності.
2007 рік став відправною точкою нової ери роботи Банку, роком реалізації нових можливостей. Входження в групу Home Credit Group посилило позиції банку в кредитуванні населення та підприємств різних галузей економіки, що є одним з головних напрямків діяльності банку.
10 серпня 2007 р. ВАТ «Агробанк», що ввійшов у грудні 2006 року до складу Home Credit Group – крупного міжнародного оператора ринку споживчого кредитування – офіційно змінив назву на ВІДКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ХОУМ КРЕДІТ БАНК». Цей факт ознаменував закінчення підготовчого періоду, протягом якого сіть бізнес-процесів Банку реформувалася з врахуванням корпоративних стандартів Home Credit Group. Розпочатий в Банку ребрендинг символізував собою вихід на цілком новий рівень ведення бізнесу, надавши шанс не лише зміцнить свої позиції в банківському співтоваристві України, але й увійти в коло лідерів.
Розвиваючись, ВАТ «ХК БАНК» підтримує стратегію соціально відповідального і прозорого бізнесу, забезпечуючи постійні податкові відрахування.
За результатами комплексної оцінки банків за системою CAMELS, проведеної НБУ в 2007 році, Банку другий рік поспіль надано коефіцієнт «2», що свідчить про стабільний фінансовий стан і надійність установи.
ВАТ «ХК БАНК» забезпечує гарантії засобів позичальників і вкладників, що підтверджується участю у Фонді гарантування внесків фізичних осіб.
Участь Банку в міжнародній фінансовій групі Home Credit Group, а також плідне співробітництво з провідними вітчизняними і зарубіжними фінансово-кредитними інститутами відображає високу довіру до Банку, що дозволяє на вигідних умовах залучати ресурси для клієнтів, ефективно управляти власною ліквідністю і проводити платежі.
В умовах зростаючої конкуренції в 2007 році ВАТ «ХК БАНК» диверсифікував клієнтську базу, розширив географію регіональної мережі, відкривши за рік 14 відділень в 6 ключових містах України. На сьогодні регіональна мережа Банку налічує 41 відділення і представлена в 7 областях України – Дніпропетровській, Київській, Донецькій, Харківській, Одеській, Запорізькій і Полтавській.
Послідовне втілення стратегії, спрямованої на розширення лінійки банківських продуктів із запровадженням останніх досягнень у області інформаційних технологій, диверсифікація бізнесу, підвищення стабільності та ефективності Банку, дозволили зробити ВАТ «ХК БАНК» привабливішим і надійнішим партнером для клієнтів.
Станом на 31.12.2007 р. на розрахунково-касовому обслуговуванні у банку знаходилося 4002 суб’єкта господарювання, 69453 приватних клієнта.
Банк активно працював на міжбанківському ринку України і здійснював наступні операції:
– залучення і розміщення тимчасово вільних грошових коштів в національній і іноземній валютах;
– купівлю / продаж іноземної валюти за гривню за дорученням клієнтів та за власні кошти;
– конверсію однієї іноземної валюти в іншу.
На протязі 2007 року Банком до портфелю цінних паперів на продаж були придбані цінні папери, а саме – векселі, облігації та ощадні сертифікати, з наміром їх подальшого перепродажу й отримання доходу від різниці між ціною купівлі та ціною продажу, або які Банк був готовий продати у випадку зміни ринкових відсоткових ставок чи потреб ліквідності. Під час находження в портфелі банку на продаж цінні папери принесли відсотковий дохід.
На протязі звітного року Банком придбались ОВДП, що емітовані Міністерством Фінансів України і рефінансуються НБУ.
Станом на 31 грудня 2007 року банком обліковуються облігації внутрішньої державної позики:
ОВДП (серія 14070) дата погашення 17.12.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн..;
ОВДП (серія 20800) дата погашення 02.01.2008 року номінальна вартість 6692 тис. грн..;
ОВДП (серія 22301) дата погашення 03.09.2008 року номінальна вартість 5 млн. грн…
Також крім ОВДП Банком придбались боргові цiннi папери – депозитні сертифікати, емітовані НБУ. Станом на 31 грудня 2007 року ці цінні папери були погашені.
Велика увага приділяється обслуговуванню корпоративних клієнтів, серед яких крупні підприємства хімічної, харчової, перероблюючої промисловості, сфери торгівлі і послуг, небанківські фінансові установи. ВАТ «ХК БАНК» пропонує весь спектр послуг корпоративним клієнтам, включаючи використовування новітніх електронних технологій і персональне обслуговування, починаючи від інкасації, зарплатних проектів, корпоративних карток i закінчуючи сучасними комплексними банківськими продуктами. Головними послугами банку є розрахунково-касове обслуговування; відкриття поточних, депозитних, валютних рахунків, кредитування (у т.ч. торгове, кредитні лінії, овердрафти), міжнародні перекази через систему SWIFT, купівля-продаж іноземної валюти на МВР, обслуговування за системою «Клієнт-банк», операцій з цінними паперами, документарні операції, консультаційні послуги.
Банк надає максимально широкий спектр послуг приватним клієнтам, зокрема споживче кредитування за різноманітними спеціальними програмами, грошові перекази в національної і іноземної валютах через систему «Western Union», приймання коштів на депозити, операції з готівкою, послуги страхування, надання в оренду індивідуальних сейфів. Клієнтам пропонується повний набір сучасних платіжних інструментів з використанням пластикових карток найбільших міжнародних систем – MasterCard International & Viza International, зокрема – зарплатні проекти, карткові кредити, корпоративні картки, карткові послуги VIP‑клієнтам. Банк пропонує широкий спектр послуг дистанційного управління рахунками клієнта. З мобільного та звичайного телефонів, електронної пошти, Інтернету клієнт може отримати інформацію про стан рахунку, проведення операцій по рахунку, курс валют, тощо. За рахунок впровадження нових продуктів споживчого кредитування населення значно зріс обсяг операцій з фізичними особами.
продолжение
--PAGE_BREAK--Банк здійснює управління залученими коштами згідно до вимог законодавства України та укладених з довірителями договорів про участь в ФФБ.
Модифікація кредитних продуктів для населення та надання кредитів підприємствам України, суттєво збільшила загальний кредитний портфель Банку – він виріс на 5 260,13 тис. грн… в порівнянні з попереднім роком і склав 1 114 496 тис. грн…
Протягом року основну увагу ВАТ «ХК БАНК» приділяв кредитуванню приватних клієнтів і малого та середнього бізнесу. Кредити клієнтів-приватних осіб складають 90,72% загального кредитного портфелю банку, кредити клієнтів юридичних осіб – 8,53%, кредити, видані на міжбанківському ринку – 0,75%.
Станом на 31.12.2007 р. сума основного боргу за наданими кредитами клієнтам Банку у гривневому еквіваленті становила 1 114 496 тис. грн.., у тому числі:
За овердрафтами – 3 226 тис. грн…
За кредитами в поточну діяльність – 945 301 тис. грн…
За кредитами в інвестиційну діяльність – 9 855 тис. грн…
За іпотечними кредитами – 156 114 тис. грн…
Протягом року банк велику увагу приділяв нарощуванню ресурсної бази за рахунок збільшення депозитних портфелів юридичних та фізичних осіб. Збільшення депозитного портфелю багато в чому пов’язано з надійністю та фінансовою стабільністю банку. Станом на 31.12.2007 р. обсяг залишків на рахунках клієнтів банку склав 858117 тис. грн…
Для покриття можливих втрат за кредитними операціями у національній та іноземній валютах Банк формував резерви.
Резерви поділялися на:
– спеціальні резерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від втрат активів та під позабалансові зобов’язання Банку за рахунок витрат;
– загальні резерви, які створювались для відшкодування можливих збитків від різних видів ризиків за рахунок нерозподіленого прибутку.
Спеціальні резерви створювались за всіма видами активів в необхідних сумах.
Станом на 31.12.2007 р. Банком було сформовано спеціальні резерви для покриття кредитного ризику:
За операціями з клієнтами Банку:
– за стандартною заборгованістю у сумах 5 923 тис. грн..;
– за нестандартною заборгованістю у сумах 26 244 тис. грн..,
Сума сформованих резервів під заборгованість за наданими кредитами дорівнювала 32 168 тис. грн…
За операціями з іншими банками:
Резерви під заборгованість банків, що віднесені до категорії «стандартні» і «під контролем» створені в сумі 1865 тис. грн.., зокрема:
– за стандартною заборгованістю у сумі 459 тис. грн…
– за нестандартною заборгованістю у сумі 1406 тис. грн…
У 2007 році рішенням Загальних зборів акціонерів ВАТ «ХК БАНК» (протокол №3 від 27.04.2007 р.) 5 відсотків прибутку за 2006 рік в сумі 291 тис. грн… було направлено до резервного фонду. Таким чином, Банком було сформовано резерв під заборгованість для можливих збитків у сумі 489 тис. грн…
У 2007 році ставка податку на прибуток у порівнянні з 2006 р. не змінилася і складала 25 відсотків до об’єкту оподаткування. Сума податку на прибуток, обчисленого за даними податкового обліку за 2007рік складає 8 879 тис. грн…
Крім того, протягом року в банку відбувся ряд важливих подій, спрямованих на покращення якості обслуговування клієнтів, розширення спектра послуг, що надаються, збільшення ефективності та надійності банку, а саме:
- збільшення статутного фонду банку до 307 млн. грн..;
- кількість відділень до кінця 2007 року збільшилася до 41;
- вдосконалення системи клієнтоорієнтованої поведінки робітників відділень;
- послідовно здійснювалася програма оптимізації операційних процесів;
- здійснювалося запровадження останніх досягнень у області інформаційних технологій.
2.2 Аналіз динаміки обсягів та структури валютних операцій які здійснює АКБ Перейдемо до розгляду розвитку одного з комерційних банків України на ринку валютних послуг. Для аналізу мною вибраний акціонерний комерційний банк ВАТ «ХК Банк».
В даний час банк володіє генеральною ліцензією НБУ на здійснення банківських операцій, таким чином із законодавчої точки зору банком отриманий найголовніший дозвіл на роботу в банківській сфері, яке тільки може отримати український банк (за винятком права роботи з дорогоцінними металами). Отже на даному етапі розвиток банку залежить тільки від грамотного і розумного управління ним, його персоналом і активами, від досвідченості і передбачливості як керівництва банку так і всього його персоналу, від заповзятливості і швидкості реагування управлінського персоналу на ринок банківських послуг, що швидко змінюється, і зокрема валютних.
Активні операції Банку були зосереджені в наступних основних секторах фінансового ринку: ринок цінних паперів, кредитування підприємств, фізичних осіб, міжбанківське кредитування. У таблиці 2.1 можна побачити сектори фінансового ринку і об'єми проведення активних операцій комерційного банку в кожному з них.
Таблиця 2.1. Об'єми проведення активних операцій АКБ ВАТ «ХК Банк» в основних секторах фінансового ринку
З таблиці видно, що об'єми проведення активних операцій в різних секторах фінансового ринку достатньо відмінні. Найбільш більший об'єм проведення активних операцій складає сектор кредитування підприємств. З цього виходить, що основним напрямом по залученню засобів є кредитування підприємств. Також це можна побачити на рисунку 2.1, де представлена секторна діаграма.
<shape id="_x0000_i1038" type="#_x0000_t75" o:ole="" fillcolor=«black»><imagedata src=«1.files/image015.wmz» o:><img width=«471» height=«202» src=«dopb417296.zip» v:shapes="_x0000_i1038">\s
Рис. 2.1 Об'єми проведення активних операцій в секторах фінансового ринку
Банк, згідно прийнятої політики, прагне уникати залежності від крупних клієнтів і надалі необхідно дотримуватися стратегії по залученню на обслуговування якомога більше число середніх, фінансово-стійких підприємств і організацій.
А також активна динаміка розвитку валютних операцій вимагає від Банку проведення жорсткої політики по контролю і управлінню ризиками. Динаміку розвитку валютних операцій на 2006, 2007, 2008 рр. відображає таблиця 2.2 і рисунок 2.2. Для ефективного контролю і управління діяльності Банку при проведенні активних операцій необхідно використовувати фінансові і функціональні методи контролю за ризиками, які включають всестороннє вивчення клієнтів служби економічній безпеці Банку, аналіз їх кредитоспроможності, аналіз економічної кон'юнктури і ступеня залежності від неї позичальників, аналогічно процентних ставок, що існують на ринку, прогноз зміни курсів валют, прогноз операційних і поточних витрат Банку. Крім того, безперечно оцінюватися технічні можливості виконання операцій – наявність відповідного програмного забезпечення і кваліфікованих кадрів.
Дотримання строгого контролю за рівнем ліквідності банку в майбутньому забезпечить, довіра існуючих і потенційних клієнтів, дозволяє вимушеного неприбуткового продажу активів і обмежувати витрати по залученню пасивів.
Система управління ризиками ліквідності і платоспроможності повинна бути заснована на щоденному контролі за станом приведених вище показників, аналізу чинників, що впливають на їх зміну.
У завершенні можна відзначити, що в перспективі Банк прагне до подальшої реалізації стратегічних цілей і завдань, встановлених бізнес-планом, і виконання своєї місії – сприяння розвитку бізнесу своїх клієнтів через інвестиції в їх бізнес і кредитування їх діяльності, оптимізація фінансових потоків, надання повного спектру якісних банківських послуг, розвитку на цій основі високодохідного банківського бізнесу, що забезпечує захист і постійний приріст вкладених в нього засобів акціонерів.
Таблиця 2.2. Динаміка розвитку валютних операцій АКБ ВАТ «ХК Банк» на 2006, 2007, 2008 рр.
<imagedata src=«1.files/image017.wmz» o:><lock v:ext=«edit» rotation=«t»>\s<img width=«500» height=«251» src=«dopb417297.zip» v:shapes="_x0000_s1026">
Рис. 2.2 Динамика развития валютных операций АКБ ВАТ «ХК Банк»
В даний час широко розвиваються зовнішньоторговельні зв'язки наший країни з іншими країнами. Багато ділових партнерів займаються імпортними постачаннями, а виробники хочуть використовувати імпортне устаткування в своєму виробничому циклі, оскільки воно надійніше, а часто із-за надання деяких пільг при його покупці. Все це приводить до підвищення попиту підприємств – клієнтів банку на кредити в різних валютах. Також вигідність валютних кредитів посилюється в даний час деякою стабілізацією курсу долара США, це привертає клієнтів, оскільки вартість валютних кредитів значно нижча, ніж вартість гривневих кредитів на той же термін (якщо ставки по гривневих кредитах для клієнтів банку коливаються в межах 170 відсотків річних, то по валютних кредитах ставка складає близько 25 – 30 відсотків річних, що при стабільному курсі долара значно дешевше). Динаміку курсу долара США за період 2006–2008 років можна побачити в приведеній таблиці 2.3 і рисунку 2.3.
Таблиця 2.3. Курс долара США по відношенню до гривні за період 2006–2008 року
<shape id="_x0000_i1041" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image019.wmz» o:><img width=«521» height=«262» src=«dopb417298.zip» v:shapes="_x0000_i1041">\s
Рис. 2.3 Динаміка курсу долара США по відношенню до гривні
Видачею валютних кредитів АКБ ВАТ «ХК Банк» почав займатися ще в 2004 р., і на початку своєї діяльності банк задовольняв практично всі потреби клієнтів у валютних засобах. Як вже було сказано вище, потреба в кредитних ресурсах у валюті значно зросла (є зважаючи на заявку на кредитні ресурси, які приймаються банком як вигідні і надійні). Але звичайне кредитування в обмежене валютним законодавством по термінах – не більше шести місяців, інакше це буде операція, пов'язана з рухом капіталу і клієнтові банку необхідно буде отримати спеціальний дозвіл НБУ (причому це робитиметься в Києві, що звичайно, значно подовжить час отримання кредитних коштів), а АКБ ВАТ «ХК Банк» вже має такий дозвіл у вигляді генеральної ліцензії НБУ. Другим вузьким місцем при видачі валютних кредитів є проблема забезпеченості кредиту, тобто гарантія його повернення. Добре, коли клієнт має можливість забезпечити хорошу заставу під свій кредит (нерухомість, рухоме майно і так далі), але встає питання про оцінку цього майна, а також про валютні ризики, оскільки напевно об'єкт застави буде знаходиться на території України і його оцінка буде вироблена в гривнях (а реалізація товарів на території України проводиться в основному тільки за валюту України). Отже банк повинен врахувати всі ці ризики і від оцінної вартості майна залишиться відсотків сорок. Підприємств, а особливо нових, що володіє такими основними засобами не так вже і багато. Іншим видом забезпечення може послужити гарантія іншого підприємства або банку. Але знову ж таки АКБ ВАТ «ХК Банк» хотів би бачити цю гарантію у валюті кредиту, або як мінімум в гривневому еквіваленті цієї валюти. Можна прийняти в забезпечення кредиту і цінні папери (краще всього папери самого банку), але тут встане питання про їх ціну і ліквідність, особливо якщо ці цінні папери з номіналом в гривнях.
В принципі деяким рішенням цих проблеми може стати лізинг. Лізинг – це договір оренди заводу, промислових товарів, устаткування, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендарем, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає за собою право власності. Розглянемо деякі позитивні сторони лізингу для застосування його як одна з форм кредитування:
– лізинг дає можливість отримати устаткування у використання без його повної оплати, організувати нове виробництво без мобілізації необхідних крупних фінансових ресурсів;
– оскільки устаткування при лізингу купує банк, то воно числиться на його балансі;
– можливість випробувати устаткування до його повної оплати;
– закупівля устаткування, що надається по лізингу, по оптимальних ринкових цінах. Не тільки лизингополучатель, але і лизингодатель зацікавлені в мінімізації ціни на устаткування. Як правило, банк має більше можливостей для досягнення мінімальних контрактних цін, чим орендар;
– лізингові платежі можуть проводитися з виручки від продажу вироблюваної продукції і не тільки в грошовій формі, але і в товарній;
– податкові вигоди. По-перше, орендна плата користувача устаткування в лізинговій операції відноситься на витрати виробництва і відповідно знижує оподатковуваний податком прибуток, а значить і розмір податку, що вилучається до бюджету. По-друге, як правило, податкове законодавство передбачає для лізингових операцій систему прискореної амортизації, тобто додаткових податкових пільг не тільки орендареві, але і орендодавцеві;
– вигоди для орендаря, витікаючи з можливості викупити устаткування за номінальною або залишковою вартістю після закінчення терміну договору лізингу.
– щоб лізинг був вигідний банку, загальна прибутковість по ньому повинна бути вище чим по аналогічному кредиту. Тут потрібно враховувати довгостроковість лізингового вкладення засобів банку.
З лізингом у валюті, кредитуванням і платежами клієнтів в іноземних валютах має глибокий зв'язок така широко відома на Заході послуга, як хеджування (страхування від валютних ризиків). Дійсно при висновку контрактів в іноземних валютах завжди існує небезпека різкої зміни курсу однієї валюти щодо національної або іншої валюти, або взагалі трудністю придбання потрібної валюти до моменту розрахунків. Засобом, що захищає від таких рисок, є хеджування. Звичайне хеджування здійснюється у формі висновку термінових операцій на покупку продаж валюти.
В даний час клієнти АКБ ВАТ «ХК Банк» не використовують хеджування. Основне завдання банку підтримувати і розвивати своїх клієнтів, оскільки від їх добробуту залежить і стійкість, і розвиток самого банку. Отже, думаю, що банк повинен всіма силами допомагати клієнтам, особливо при роботі на зовнішніх ринках, адже відома істина, що банківські службовці набагато досвідченіше у сфері вибору форм і умов розрахунків між підприємствами. Не всі підприємства, наприклад, використовують висновок контрактів в різних валютах. Вся сума контракту в цьому випадку розбивається на декілька частин і виражається в різних валютах по курсах на момент укладення оборудки. Таким чином, якщо протягом часу виконання контракту відбудеться значною зміна в курсах цих валют, то валютні ризики значно знизяться або зникнуть зовсім. Прикладом може послужити швидке падіння долара США щодо євро, що можна побачити виходячи з побудованої таблиці 2.4.
Таблиця 2.4. Динаміка курсу долара США по відношенню до EUR євро» за період 2002–2006 року
продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--Застосування акредитивів у міжнародних розрахунках регулюється Уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів, які розроблені Міжнародною Торговою Палатою і затверджені в 1993 р. Ці Уніфіковані правила визначають документарний акредитив як угоду, згідно з якою банк, що діє на прохання та на підставі інструкції свого клієнта, повинен зробити платіж третій особі або за наказом клієнта сплатити чи акцептувати, чи негоціювати (тобто купити чи взяти на облік) тратти проти передбачених документів, якщо було додержано всіх умов акредитива.
Інакше кажучи, документарний акредитив – це грошове зобов'язання банку, яке виставляється на підставі доручення його клієнта-імпортера на користь експортера.
Банк, який видає зобов'язання, повинен виконати платіж експортеру або забезпечити здійснення платежу іншим банком. Коли банк виставляє акредитив, він надає гарантію платежу від імені свого клієнта. Тому банк погоджується на виставлення акредитива тільки у випадку, коли він довіряє своєму клієнту.
Залежно від ступеня забезпечення платежу для продавця документарні акредитиви поділяються на:
* безвідзивні;
* відзивні
* непідтверджені;
* підтверджені; [33, c. 65]
У зовнішній торгівлі доцільно застосовувати тільки безвідзивні акредитиви, оскільки безвідзивний акредитив може бути змінений чи відмінений тільки після отримання згоди всіх сторін цього акредитива.
Відзивний акредитив дозволяє іноземному покупцеві, навіть після відвантаження товарів, змінити чи відмінити цей акредитив без попереднього повідомлення експортера.
Непідтверджений акредитив означає, що банк експортера обмежується тільки повідомленням експортера про відкриття акредитива і платить тільки в тому випадку, якщо банк імпортера перерахує йому відповідну суму.
Підтверджений акредитив – це зобов'язання двох банків (один з яких, як правило, знаходиться в країні експортера, а інший – у країні покупця).
Схема розрахунків за допомогою акредитива така. Після укладення контракту, в якому передбачена акредитивна форма розрахунків, імпортер звертається до свого банку з проханням виставити акредитив на експортера. Банк виставляє акредитив і тим самим гарантує платіж експортеру за умови, що будуть дотримані умови акредитива. Банк імпортера просить банк експортера повідомити останнього про виставлення акредитива. Банк експортера слідкує за дотриманням умов акредитива (зазначених банком імпортера). При цьому банк експортера не приймає на себе жодних зобов'язань щодо гарантії платежу за акредитивом. Цю гарантію надає тільки банк імпортера.
Банк імпортера може попросити банк експортера додати до вже існуючого підтвердження своє підтвердження акредитива. Підтвердження акредитива банком експортера буде означати, що банк експортера також стає гарантом платежу за акредитивом при дотриманні умов останнього. Таким чином, підтверджений акредитив має гарантію двох банків (одного – в країні імпортера, а іншого – в країні експортера).
Після відвантаження товарів експортер повинен подати у зазначений в акредитиві банк документи, що відповідають умовам акредитива (транспортні документи, копії рахунків-фактур та інші).
Документарні акредитиви можуть передбачати подання експортером разом з іншими документами переказного векселя, виписаного постачальником на:
• банк імпортера;
• імпортера;
• інший банк, зазначений в акредитиві.
Якщо документи подані експортером і на думку перевіряючого банку оформлені правильно, постачальник може вибрати один із способів платежу залежно від того, що передбачено умовами акредитива:
• негайний платіж по векселю;
• відстрочений платіж по векселю;
• акцепт векселя;
• облік векселя.
Ця форма розрахунків гарантує отримання платежу експортером при додержанні останнім умов акредитива і дозволяє до того ж імпортеру отримати короткостроковий кредит, якщо умови платежу передбачають акцепт чи облік торгового чи банківського векселя. Експортер також може отримати платіж достроково шляхом обліку строкового векселя.
Крім вищезгаданих, існують спеціальні види акредитивів: резервний, переказний, револьверний та компенсаційний.
Револьверний акредитив – це зобов'язання зі сторони банку-емітента відновити акредитив до початкової суми після того, як він був використаний.
У свою чергу, револьверний акредитив може бути комулятивним та некомулятивним. [32, c. 68]
Комулятивний – це коли невикористані суми можуть бути додані до наступного чергового внеску.
Некомулятивний – це коли додавання невикористаних своєчасно сум за строками не проводиться.
Компенсаційний акредитив – це новий акредитив, відкритий на базі вже існуючого, непереказного (базового акредитива) на користь іншого бенефіціара (експортера). Технічно цей акредитив роздрібнюється на два простих акредитиви:
• перший, який виставляється від імені зарубіжного покупця на посередника в банку покупця, тобто бенефіціаром виступає посередник;
• другий, який виставляється від імені посередника в його банку, при цьому бенефіціаром є постачальник.
2. Фінансування експортно-імпортних угод
Комерційні банки надають своїм клієнтам ряд кредитів і послуг кредитного характеру на проведення операцій, пов'язаних з експортом та імпортом продукції.
Банківське кредитування здійснюється у таких формах:
* акцепт векселів;
* видача гарантій;
* облік векселів;
* підтвердження акредитивів;
* кредитування по відкритому рахунку;
* видача позички в іноземній валюті під контракт і під заставу.
Підтвердження акредитива застосовується як форма кредитування імпортера і виражається в тому, що банк, який обслуговує імпортера, повинен: або перевести в банк експортера на свій коррахунок суму коштів, зазначену в акредитиві; або якщо на цьому рахунку достатньо коштів для виконання акредитива, послати повідомлення оплатити акредитив зі свого коррахунку без додаткового переказу грошей.
Підтвердження акредитива може проводити і банк експортера, але при цьому збільшуються витрати імпортера при розрахунках акредитивами.
Кредитування по відкритому рахунку як форма кредитування експортно-імпортних операцій може надаватися як у розрізі міжбанківських, так і міжурядових відносин.
У міжбанківських відносинах такий рахунок відкривається в комерційному банку, що обслуговує експортера. По цьому рахунку встановлюється ліміт кредитування або кредитна лінія, в межах яких здійснюються платежі експортеру. На цей же рахунок надходять платежі від імпортера. Дозволяється наявність дебетового сальдо по відкритому рахунку в межах ліміту і протягом певного періоду. При використанні ліміту оплата експортно-імпортних операцій не проводиться (подібно до контокорентного рахунку).
Кредит під контракт на виробництво продукції для експорту видається і погашається у валюті.
Умови надання кредиту:
• наявність гарантії вітчизняного банку або гарантії зарубіжного ділового партнера;
• наявність забезпечення. Як забезпечення по кредитах в іноземній валюті банк може приймати акредитиви або платіжні гарантії, виставлені іноземними банками-кореспондентами на користь позичальника чи його гаранта.
Кредити видаються на звичайних комерційних умовах, однак з урахуванням валютного курсу, що складається на валютному ринку по вільно конвертованій валюті (ставку по іноземній валюті встановлюють поквартально).
Джерело погашення кредиту – виручка в іноземній валюті.
Для отримання кредиту позичальник подає до банку заяву, в якій зазначається така інформація:
* мета, сума, термін кредиту;
* найменування і кількість товару, що купують, його вартість, країна придбання і валюта платежу (валюта, в якій товар оплачується), валюта ціни (валюта, в якій товар оцінюється);
* економічне обгрунтування кредиту;
* джерела погашення кредиту в іноземній валюті.
До заяви додаються:
– гарантійний лист банку чи іноземного партнера;
– техніко-економічне обгрунтування кредиту, включаючи кошторис витрат по кредитованому проекту і розрахунок окупності кредитованих витрат;
– графік поставки імпортного товару;
– розрахунок строків погашення кредиту і сплати процентів.
Після розгляду документів укладається кредитний договір. Позичальник подає банку строкові зобов'язання, в яких обумовлюються суми і строки погашення кредиту.
З позичкового рахунку оплачуються доручення клієнтів на проведення розрахунків з іноземними партнерами.
Нарахування процентів починається з моменту виникнення позичкової заборгованості.
Заходи впливу за несвоєчасну сплату процентів:
• припинення подальшого кредитування в іноземній валюті;
• дострокове погашення кредиту;
• збільшення розміру плати за кредит;
• блокування валютного рахунку позичальника і гаранта.
У процесі кредитування клієнтів в іноземній валюті особлива увага приділяється техніко-економічному обгрунтуванню. Воно має містити таку інформацію:
• терміни і графік проведення заходу;
• технологія реалізації валютної угоди;
• запланований обсяг іноземної валютної виручки;
• заплановані витрати, включаючи податки і мито;
• витрати на погашення кредиту і сплату процентів;
• непередбачені витрати;
• передбачуваний обсяг доходів, за рахунок яких може бути погашений кредит.
Кредитування під заставу. Заставою можуть виступати грошові вимоги до покупців в іноземній валюті і сама іноземна валюта, яка є у позичальника.
3. Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою
Під іноземною валютою розуміється як власне іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідної держав, так і платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземки валюті або монетарних металах.
Під валютній операціями розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, та операції, пов’язані з ввезенням (вивезенням), переказуванням і пересиланням на територію України або за її межі валютних цінностей.
Під торгівлею валютою розуміють купівлю-продаж іноземної валюти за національну або інші конвертовані валюти.
Купівля та продаж іноземної валюти здійснюється на валютному ринку. При цьому тут складається така система взаємовідносин:
· між комерційними банками та їх клієнтами у даній країні;
· між комерційними банками однієї і тієї ж країни;
· між комерційними банками різних країн;
· між комерційними та центральними емісійними банками;
· між центральними емісійними банками.
У першій ланці з цих сфер валютного ринку ведеться роздрібна торгівля іноземною валютою, а в решті – оптова торгівля. Торгівля валютою може здійснюватись комерційними банками на комісійних засадах або за власний рахунок.
Валюти розрізняють за двома ознаками:
1. Конвертованістю:
• вільно конвертована;
• неконвертована.
2. Строковістю:
• касова, або операція спот, при якій розрахунки між продавцем і покупцем валюти здійснюються не пізніше, ніж на другий робочий день після укладення угоди;
• строкова, або форвардна угода, що передбачає розрахунок між продавцем та покупцем валюти не раніше, ніж через два робочі дні після її укладення за курсом, зафіксованим в угоді.
І касовою і строковою угодою передбачається фіксація певного валютного курсу в момент її укладення. Касові угоди укладаються за поточним ринковим курсом – так званим спот-курсом валюти, а тому часто й сам ринок таких контрактів називають спотовим. Валютний курс, за яким здійснюються контракти на ринку строкових угод, називається форвардним курсом, а ринок відповідно – форвардним.
Більш складним різновидом форвардної угоди є угода своп, що укладається між банками і дозволяє їм тримати свою валютну позицію закритою, тим самим запобігаючи ризику зміни курсу валюти. Валютні операції своп полягають в одночасному проведенні двох протилежних за змістом операцій: купівлі (продажу) валютних коштів на умовах спот та продажу (купівлі) на умовах форвард. Якщо продаж валюти проводиться на спотовому ринку і одночасно укладається угода про купівлю тієї саиої валюти на форвардному ринку, то це валютна операція своп, що має назву репорт. Якщо ж ідеться про купівлю валюти на умовах спот у поєднанні з одночасним продажем на форварді, то відповідну операцію називають депорт.
Валютна позиція банку – це співвідношення між сумою активів та позабалансових вимог у певній іноземній валюті та сумою балансових і позабалансових зобов'язань у цій самій валюті. Різниця між сумою активів у іноземній валюті і пасивів у тій самій валюті називається експозицією щодо даної валюти. Експозиція визначає розмір валютного ризику, на який наражається банк внаслідок незбалансованості активів і пасивів в іноземній валюті. Чим більший розмір експозиції, тим більший валютний ризик існує в банку, і навпаки.
Валютна позиція банку буває закритою і відкритою. Валютна позиція називається закритою, якщо сума активів та позабалансових вимог збігається із сумою балансових та позабалансових зобов'язань у кожній іноземній валюті, а відкритою, – якщо сума активів та позабалансових вимог не збігається із сумою балансових і позабалансових зобов'язань.
Валютна позиція відкрита довга – це коли сума активів і позабалансових вимог перевищує суму балансових і позабалансових зобов'язань. Якщо відбувається навпаки, то відкрита валютна позиція називається короткою.
Валютна позиція банку визначається щоденно і окремо стосовно кожної іноземної валюти. На розмір відкритої валютної позиції банку впливають такі операції:
– купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, як поточні так і строкові операції (на умовах своп, форвард, опціон та інші), за якими виникають вимоги та зобов’язання в іноземних валютах, незалежно від способів та форм розрахунків за ними;
– одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на гривневих рахунках;
– купівля (продаж) основних засобів та товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;
– надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду:
– погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті (списання, якої здійснюється з гривневого рахунку витрат):
– інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті при розрахунках за ними в іншій валюті, в т.ч. і національній).
Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.
Обрахування загальної величини відкритої валютної позиції проводиться таким чином:
* визначається відкрита валютна позиція за кожною іноземною валютою як різниця між сумою активів за балансовими та позабалансовими рахунками та сумою пасивів за балансовими та позабалансовими рахунками. При цьому довга відкрита валютна позиція показується зі знаком плюс, а коротка відкрита валютна позиція – зі знаком мінус;
продолжение
--PAGE_BREAK--* довгі і короткі відкриті валютні позиції за кожною іноземною валютою переводяться в гривневий еквівалент за офіційним курсом НБУ;
* загальна величина відкритої валютної позиції банку дорівнює сумі абсолютних величин довгої та короткої відкритої валютної позиції банку у гривневому еквіваленті за кожною іноземною валютою.
Збалансованість активів і пасивів у іноземній валюті є одним із методів управління валютним ризиком. Зайнявши певну валютну позицію, можна отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу, оскільки:
* довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;
* коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу.
Розмір прибутків і збитків залежить від розміру експозиції та змін у валютних курсах.
Управління валютною позицією банку може здійснюватися на основі структурного балансування активів та зобов’язань в іноземній валюті за строками і сумами, тобто методами натурального (природного) хеджування. До них відносяться: структурне балансування валютних потоків; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання), дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті тощо.
Обмеження величини валютної позиції також може бути досягнуте методами штучного хеджування, які базуються на проведенні позабалансових операцій, таких як строкові валютні угоди, форвардні валютні контракти, валютні ф’ючерси, валютні опціони та валютні своп-контракти.
Комерційні банки відіграють головну роль на валютних ринках, оскільки вони:
* купують і продають іноземну валюту, що сприяє безперебійності розрахунків по міжнародних угодах;
* допомагають учасникам зовнішньоекономічної діяльності уникати чи зводити до мінімуму експозицію до іноземної валюти. Це ситуація, при якій експортер або імпортер піддаються впливу валютного ризику, тобто невизначеності фінансових результатів угоди.
Це досягається завдяки таким заходам:
1. Введенню банківського рахунку в іноземній валюті.
2. Наданню позички в іноземній валюті.
3. Укладанню форвардних валютних угод. При цьому банк дає згоду продати або купити певну кількість іноземної валюти по фіксованому обмінному курсу для поставки її в майбутньому.
Експортери та імпортери можуть уникнути своєї експозиції до іноземної валюти шляхом фіксації зі своїм банком обмінного курсу наступних валютних надходжень або платежів.
Суми контрактів та тривалість форвардного періоду можуть довільними і визначаються в угоді за домовленістю сторін, відповідаючи їхнім потребам.
Основним питанням при укладанні форвардного валютного контракту є рівень обмінного курсу, який визначається на дату угоди і за яким операція купівлі-продажу валюти буде здійснена на дату валютування. Щоб не втратити значних коштів на форварді, учасникам бажано мати прогноз зміни валютних курсів і враховувати вплив відповідних чинників на процес формування форвардних валютних курсів.
Для європейських умов, коли котирування показує кількість валюти за один долар США, короткотерміновий (до року) форвардний курс можна розрахувати за формулою:
<shape id="_x0000_i1042" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image021.wmz» o:><img width=«208» height=«78» src=«dopb417299.zip» v:shapes="_x0000_i1042">, (2.1)
де: ФКВ/Д – форвардний курс валюти до долара США;
СКВ/Д — спот-курс валюти до долара США;
КВ — річна відсоткова ставка за даною валютою;
КД — річна відсоткова ставка за доларом США;
n – форвардний період у днях;
Т – максимальна кількість днів у році за умовами договору.
Для розрахунку довготермінових форвардних курсів використовується формула:
<shape id="_x0000_i1043" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image023.wmz» o:><img width=«189» height=«46» src=«dopb417300.zip» v:shapes="_x0000_i1043">, (2.2)
де: ФКВ/Д – форвардний курс валюти до долара США;
СКВ/Д — спот-курс валюти до долара США;
КВ — річна відсоткова ставка за даною валютою;
КД — річна відсоткова ставка за доларом США;
n – кількість років;
Якщо іноземна фірма має намір вкласти 300000 доларів США на термін 6 місяців. Є два варіанти вкладення коштів: євродоларовий депозит під 8% річних або облігації внутрішньої державної позики уряду України під 23% річних. На дату інвестування спот-курс гривні становив USD/UAH = 2,9700.
Необхідно проаналізувати дохідність та рівень ризику кожного з напрямків вкладення коштів, а також переваги та недоліки укладання форвардного валютного контракту.
Розв’язок: У першому варіанті валютний ризик відсутній, оскільки іноземна фірма має у розпорядженні долари США і відсутня конвертація однієї валюти в іншу. Дохід фірми в цьому разі складе, доларів США:
<shape id="_x0000_i1044" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image025.wmz» o:><img width=«200» height=«35» src=«dopb417301.zip» v:shapes="_x0000_i1044">
У другому варіанті фірмі необхідно обміняти долари США на гривні, шо за спот-курсом складатиме 891000 грн… (300000 х 2,9700). Через 6 місяців буде одержано дохід у розмірі, грн..:
<shape id="_x0000_i1045" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image027.wmz» o:><img width=«203» height=«35» src=«dopb417302.zip» v:shapes="_x0000_i1045">
Після закінчення терміну інвестування необхідно конвертувати основну суму та одержаний дохід у долари США, але курс гривні на цей час може змінитися. Отже, за другого варіанта існує валютний ризик, пов’язаний зі зміною валютного курсу протягом 6 місяців.
При обміні доларів США на гривні в іноземної фірми утворюється відкрита довга позиція за гривнями, яка принесе дохід у разі підвищення курсу гривні і збитки – у разі його зниження. Якщо фірма вибирає цей варіант вкладення коштів, то їй необхідно вирішити: узяти на себе валютний ризик і залишити позицію відкритою чи хеджувати валютний ризик, уклавши форвардну угоду. Якщо за 6 місяців курс не зміниться, то фірма отримає дохід у розмірі 34500 дол. та не втратить коштів на основній сумі. При підвищенні курсу гривні до долара, фірма одержить додатковий дохід, який виникає в результаті узятого нею на себе валютного ризику та сприятливої кон’юнктури ринку. Але цей ризик може призвести і до недоодержання запланованого доходу через зниження курсу гривні.
Якщо фірма вирішує застрахувати валютний ризик, то вона має укласти форвардний контракт терміном на 6 місяців на суму 993465 грн… (891000 + 102465). Другий учасник угоди – український банк визначає форвардний курс гривні через 6 місяців. Для цього використовується формула:
<shape id="_x0000_i1046" type="#_x0000_t75" o:ole=""><imagedata src=«1.files/image029.wmz» o:><img width=«277» height=«78» src=«dopb417303.zip» v:shapes="_x0000_i1046">
Банк пропонує курс USD/UAH = 3,1842, і в разі згоди інвестора такий курс фіксується у форвардному контракті.
Через 6 місяців, одержавши за ОВДП загальну суму 993465 грн.., фірма реалізує форвардний контракт і одержує, доларів США:
993465: 3,1842 = 311998,30 доларів США
Сума доходу в 11998,30 доларів США (311998,30 – 300000) майже дорівнює ставці за євродоларовим депозитом у 8%. Отже, операція хеджування валютного ризику захищає від збитків через несприятливу зміну курсу, але й виключає можливість одержання додаткових прибутків.
Укладення форвардного валютного контракту за курсом USD/UAH = 3,1842 не дає змоги іноземній фірмі скористатися значно вищим, ніж у євродоларовому депозиті, рівнем дохідності ОВДП. Але укладення форвардної угоди за будь-яким вищим курсом гривні до долара, ніж 3,1842, може надати можливість одержання вищої дохідності, ніж у євродоларовому депозиті.
4. Укладанню валютних опціонів. Вони дають власникам право (але не зобов'язання) купувати чи продавати в майбутньому визначену кількість іноземної валюти по фіксованому курсу обміну. Існує два типи валютних опціонів – опціони покупця і опціони продавця. Опціон покупця дає право купувати, опціон продавця дає право продавати.
Призначення валютних опціонів полягає в захисті власника від несприятливих коливань валютних курсів. Водночас, якщо валютний курс змінився у сприятливому для власника напрямку, то опціон дає можливість скористатись перевагами. У цьому разі власник може обміняти валюту за вигіднішим ринковим курсом, не користуючись опціоном. Валютний опціон обмежує валютний ризик учасника ринку, пов’язаний зі змінами валютних курсів. Розмір ризику при використанні опціону як інструменту страхування валютних ризиків обмежується розміром опціонної премії. Премія, тобто вартість опціону, залежить від співвідношення спот-курсу валюти в момент укладення угоди та курсу опціону, а також від тривалості періоду дії опціону.
Якщо Українська фірма 12 жовтня відвантажила товар, за який має одержати виручку на суму 700000 доларів США протягом листопада, але точна дата надходження коштів невідома. Після одержання коштів фірмі потрібно буде придбати гривні за долари США для закупівлі устаткування на ринках України. Протягом періоду з 12 жовтня по 30 листопада очікується підвищення курсу гривні відносно долара США. З метою страхування валютного ризику фірма звертається до комерційного банку і укладає з ним опціонний валютний контракт на таких умовах: опціон продажу за доларами США на суму 700000 доларів США; термін з 01 по 30 листопада; ціна виконання USD/UAH = 2,5800; опціонна премія становить 50000 грн… Платіж у доларах США фірма одержала 26 листопада.
Необхідно визначити та проаналізувати результати опціонної валютної угоди при різних спот-курсах на дату отримання коштів: а) USD/UAH = 2,5800; б) USD/UAH = 2,6400; в) USD/UAH = 2,5000.
Розв’язок:
1. У першому варіанті виконання опціону не надає переваг фірмі, оскільки ціна виконання і спот-курс співпали. Фірма втратила опціонну премію в розмірі 50000 грн.., для банку ця ж сума є доходом.
2. У другому варіанті, коли курс змінився до рівня USD/UAH = 2,6400, то фірмі вигідніше обміняти долари США за діючим курсом і одержати 1848000 грн… (700000 х 2,6400). У такому разі опціон втрачає свою доцільність. Фірма втрачає опціонну премію 50000 грн.., але виграє завдяки падінню курсу гривні. Цей виграш становить 42000 грн… (1848000 – 1806000). Результат для фірми – втрата коштів у розмірі 8000 грн… (50000 – 42000). Сума доходів банку становить 50000 грн…
3. У третьому варіанті фірма пред’являє опціон до виконання і одержує 1806000 грн… (700000 х 2,5800). Якщо б фірма не придбала опціон, то 26 листопада при обміні доларів США за спот-курсом фірма одержала б 1750000 грн… (700000 х 2,5000). Виграш, як різниця між даними сумами, становить 56000 грн… (1806000 – 1750000). Результат для фірми – виграш коштів у розмірі 6000 грн… (56000 – 50000), для банку – втрата коштів у розмірі 6000 грн… При підвищенні курсу гривні понад рівня 2,5000 фірма отримувала б більші прибутки від операції з опціоном, а банк, навпаки, – збитки.
Для проведення розрахунків за опціонною угодою відводять 2 робочі дні. Тому валютний опціон має бути пред’явлений до виконання його власником не пізніше як за 2 робочі дні до дати розрахунків за умови прийняття рішення про його виконання.
Використання валютних опціонів фірмами для страхування валютних ризиків доцільне у таких випадках:
* коли час та сума валютних надходжень і платежів точно не визначені, а отже, застосування форвардів та ф’ючерсів неможливе;
* при захисті експортних або імпортних товарів, які чутливі до зміни цін, виражених у конкретній валюті;
* при публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;
* для підтримки комерційної пропозиції на укладання контрактів із зарубіжним партнером, які оцінюються в іноземній валюті.
Для банків основними напрямками використання валютних опціонів є страхування відкритої валютної позиції та захист інвестиційного портфеля, деномінованого в іноземній валюті.
3. Шляхи підвищення ефективності валютних операцій комерційних банків 3.1 Напрями вдосконалення механізму валютних операцій в АКБ За своєю природою діяльність банка в основному пов’язана з використанням фінансових інструментів, в тому числі похідних фінансових інструментів. Основними факторами, що впливають на ефективність надання фінансових послуг банком, є різноманітні ризики. Кредитний ризик – це реальний або потенційний ризик втрати кредитних коштів, який виникає у банка внаслідок нездатності контрагента виконати умови фінансової угоди з банком. Кредитний ризик присутній у всіх видах діяльності банка, результат яких залежить від дій позичальників, емітентів, інших контрагентів та виникає кожного разу, коли банк надає кошти, бере на себе зобов’язання їх надати чи здійснює інвестиції.
Функція управління ризиками в банку здійснюється відносно фінансових ризиків (кредитного, ринкового, географічного, валютного, ризику ліквідності та ризику відсоткової ставки), а також операційних та юридичних ризиків. Основна мета управління фінансовими ризиками – визначити ліміти ризику та встановити контроль над тим, щоб ці ліміти не перевищувалися. Керування операційними та юридичними ризиками повинно забезпечити належне функціонування внутрішніх процедур та політики, спрямованих на зведення цих ризиків до мінімуму.
Наприклад, процес визначення кредитного ризику у комерційному банку слід розподіляти на оцінку індивідуального та портфельного кредитного ризику. Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий конкретний контрагент – позичальник, боржник, емітент цінних паперів. Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого контрагента, тобто його індивідуальну здатність вчасно та в повному обсязі виконати прийняті на себе зобов’язання. Портфельний ризик виявляється в зменшенні вартості активів банка. Джерелом портфельного ризику є сукупна заборгованість перед банком за операціями, яким притаманний кредитний ризик, тобто портфель однорідних кредитних операцій. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банка.
Управління кредитним ризиком здійснюється шляхом оцінки та моніторингу кредитоспроможності позичальників, визначення й постійної актуалізації рейтингу якості кредитної угоди, структурування кредитних угод, визначення та встановлення лімітів, постійного моніторингу якості кредитного портфелю в розрізі регіонів та програм кредитування, вдосконалення внутрішніх процедур проведення активних операцій та методик аналізу кредитоспроможності контрагентів банка.
Окрім різноманітних ризиків, що впливають на результативність діяльності банку, існують й інші фактори. Безпосередньо це: зобов’язання, операційні витрати, кредити як юридичним, так і фізичним особам, депозити, власний капітал, акціонерний капітал та активи. Можна провести аналіз впливу того чи іншого фактору на основні показники діяльності банку. за наступною формулою:
<imagedata src=«dopb417304.zip» o:><img width=«179» height=«58» src=«dopb417304.zip» v:shapes="_x0000_i1047"> (3.1)
де хі – фактор, що впливає на основні показники діяльності банку; уі – показник діяльності банку.
На сьогоднішній день в Україні помітно загострилася конкуренція на ринку банківських послуг. Безперечну перевагу над своїми конкурентами мають банки, які пропонують клієнтам велику кількість послуг. До основних продуктів банку належать: видача грошових кредитів; прийом депозитів; здійснення грошових розрахунків і платежів; випуск кредитних та платіжних карток; консультування, надання економічної та фінансової інформації.
Окрім зовнішніх факторів, на надання фінансових послуг комерційними банками, впливають також і внутрішні показники. Таким чином, можна запропонувати наступні шляхи вдосконалення банком основних показників діяльності:
1. Розширення клієнтської бази. Зазначений фактор дає банкові ряд переваг, основними з яких є наявність залишків на розрахункових рахунках, можливість використовувати стабільно частину коштів клієнтів для проведення активних операцій, надходження готівки до каси банку, одержання комісійного доходу за розрахунково-касове обслуговування. З метою збільшення кількості клієнтів банку слід розробити програму залучення клієнтів і встановлення з ними довгострокових взаємовигідних відносин, яка складається з таких напрямів:
– створення найсприятливіших умов обслуговування клієнтів, таких, як комфортність і безпека обслуговування, створення атмосфери довіри і взаєморозуміння, конфіденціальність операцій і дотримання комерційної таємниці;
продолжение
--PAGE_BREAK--
еще рефераты
Еще работы по банку