Реферат: Розвиток лізингу в Україні

--PAGE_BREAK--Лізинг постачальнику. Ця форма лізингу схожа з типом «ліз-бек». Постачальник обладнання виступає в подвійній ролі: продавця та основного лізингоотримувача, який не є користувачем обладнання. Лізингоотримувач зобов‘язаний знайти суборендаторів та здати їм обладнання в суборенду. Для цього не потрібна згода лізингодавця, здача обладнання в суборенду є обов‘язковою.
Оновлений лізинг. Характерним для цієї форми є те, що відбувається періодична зміна раніше зданого в лізинг обладнання більш сучасним. Ця модель досить розповсюджена при лізингу ЕОМ.
Вендор-лізинг. У цьому випадку в ролі лізингової компанії виступає асоціація фірм-виробників спільно з лізинговою компанією чи банком. Ця модель використовується при просуванні на ринок особливо дорогого обладнання. При цьому виробник бере на себе пошук партнерів та технічне обслуговування обладнання об‘єкту лізингу, а лізингова компанія — організаційну розробку проектів, вирішення адміністративних питань, надання консультаційних послуг.

2. Розвиток лізингу в Україні
2.1 Суб’єкти ринку лізингу в Україні
Для підтримання темпів економічного зростання в Україні є нагальна потреба у оновленні та заміні застарілого обладнання, включаючи промислове обладнання. Як було визначено вище, лізинг являє собою фінансовий інструмент для придбання промислового обладнання, устаткування, транспортних засобів та інших активів та, як такий, є одним з найбільш підходящих інструментів для оновлення та зміни цих активів.
Визначення рівню морального зносу у різних секторах економіки та інвестицій, необхідних для заміни основних фондів у цих секторах, продемонстрували, що для того, щоб здійснити швидку заміну основних фондів, слід вжити усіх можливих заходів для сприяння таким механізмам, як лізинг.
Згідно з офіційними даними, приблизно 50% основних засобів усіх підприємств є застарілими, а рівень зносу транспортів та обладнання наблизився за експертними оцінками до 80% — 90%.[9]
 Загальний обсяг інвестицій, потрібний для оновлення основних фондів в Україні, складає приблизно 90 млрд. дол. США. Якщо порівняти цю цифру з українським ВВП (65 млрд. дол. США), стає зрозуміло, що Україна знаходиться на межі технічної катастрофи.
Найвищий рівень морального зносу спостерігається у рибній промисловості, переробній промисловості, виробництві та розподілі електроенергії, газовому та водному секторі, будівництві, водному транспорті, освіті, медицині та секторі соціальних послуг.
Вже зараз велику частку інвестицій Україна отримує з-за кордону та, скоріше за все, найближчим часом збільшить імпорт капітального обладнання та технологій. Тоді іноземний капітал повинен буде стати основним джерелом фінансування українських інвестицій. Лізинг має великий потенціал стати улюбленим інструментом іноземних інвесторів, та є велика вірогідність того, що його частка в загальному обсязі інвестицій стабільно зростатиме найближчим часом.
Стартувавши з дуже низького рівня, за останні роки лізинг в Україні значно розвинувся. На кінець 2004 р. загальний лізинговий портфель склав приблизно 221 млн. дол. США у порівнянні з 94 млн. дол. США на кінець 2003 р.[18]
 Зростання ринку лізингу в Україні можна проілюструвати, використавши різні показники зростання, наприклад:
·                   Загальну вартість лізингових активів протягом року;
·                   Загальну вартість договорів лізингу, укладених протягом року;
·                   Обсяг портфелів договорів лізингу.
Загальна вартість лізингових активів в Україні збільшилася майже на 90% у порівнянні з 2003 роком. За той же самий період загальна вартість договорів лізингу збільшилася на 120% та загальний портфель договорів лізингу (як зазаначено вище) збільшився на 135%.[9] Незважаючи на збільшення деяких показників, український ринок лізингу перебуває на початковій стадії розвитку.
Базуючись на типовому для ринкової економіки співвідношенні рівня ВВП та обсягів ринку лізингу та, враховуючи, частку лізингового ринку у загальному обсязі інвестицій у основні фонди підприємств, можна спрогнозувати, що загальна вартість укладених договорів лізингу досягне 452 млн. дол. США у 2006 році.
Реєстраційна статистика Державної комісії з регулювання ринку фінанасових послуг України (далі – Комісія) являє собою гарне джерело інформації про український сектор лізингу. Комісія здійснює нагляд та мониторинг за розвитком ринку лізингових послуг та операцій. Реєстрація лізингових компаній в Україні не є перешкодою, оскільки процес реєстрації є простим та невитратним. Станом на 1 липня 2005 року в Комісії було зареєстровано 74 лізингові компанії, з яких дійсно займаються лізингом десь 40.
Система лізингової індустрії в Україні представлена наступними суб’єктами: [10]
<img width=«510» height=«282» src=«dopb215385.zip» v:shapes="_x0000_s1026 _x0000_s1027 _x0000_s1028 _x0000_s1029 _x0000_s1030 _x0000_s1031 _x0000_s1032 _x0000_s1033 _x0000_s1034 _x0000_s1035 _x0000_s1036 _x0000_s1037 _x0000_s1038 _x0000_s1039 _x0000_s1040 _x0000_s1041">  

Рисунок 2.1. Суб’єкти ринку лізингу в Україні
Комерційні лізингові компанії, що створені за галузевою чи виробничою ознакою, зорієнтовані на обслуговування підприємств певної галузі, наприклад сільського господарства (компанія «Лізинг-техніка»), будівництва та транспорту (концерн «Електрон»).
Напівкомерційні лізингові компанії створюються за участю державних чи муніципальних органів влади та фінансуються за рахунок відповідних бюджетів. Прикладом може бути створення компанії «Украгролізинг».
Основна мета лізингових компаній, створених торговельними компаніями, чи таких, що безпосередньо не пов’язані з державними ресурсами, полягає у залученні корпоративних клієнтів, які мають можливості закуповувати велику кількість обладнання. До такого типу компаній належать ТОВ «Серго-Гамма-Лізинг» та дочірнє підприємство «Ханса-Лізинг-Україна».
Міжнародні лізингові компанії в основному фінансують поставки обладнання закордонних виробників українським підприємствам і підприємствам, організованим за участю іноземного капіталу.
Активізували сьогодні свою роботу в Україні іноземні фірми – постачальники обладнання, технологій і засобів автотранспорту (в основному автомобілів), а також розмножувальної техніки і оргтехніки.
Комерційні лізингові компанії, що створені банками, й спеціалізовані відділи комерційних банків становлять найпотужнішу групу лізингових компаній, які активно функціонують на ринку України. Вони надають лізингові послуги широкому колу клієнтів, але не виключені і такі випадки, коли банк надає перевагу лише власним постійним клієнтам. Для прикладу: лізингова компанія «Укрексімлізинг», лізингове відділення банку «Надра» тощо.
Серед невеликої кількості діючих компаній наявний суттєвий ступінь концентрації. Приблизно 75% нових лізингових угод у 2004 році уклали сім провідних компаній. 79% українських лізингових компаній розташовано у Києві, 6% — в Одессі, ще 6% — в Донецьку та 9% — у Львові. Існує великий потенціал для розширення лізингової діяльності в регіонах. На даний момент є лише шість компаній, які працюють в областях країні через створені ними агентські мережі.[19]
Розглянувши склад засновників лізингових компаній можна зазаначити наступну закономірність: у 16,1% компаній серед засновників переважають банки та інші фінансові установи, у 3,2% — державні лізингові компанії, та у 80,7% фізичні та юридичні особи. В той же час, у 23% лізингових компаній повністю володіють іноземні юридичні особи, та ще в 9% компаній присутній іноземний капітал.
Головними операторами на ринку лізингових послуг в 2003 році в Україні були вітчизняні компанії: банки – до них зверталися за лізинговими послугами – 46% підприємств та лізингові компанії – 40%. До іноземних лізингодавців звертались 16% підприємств від загальної кількості тих, хто планував отримати обладнання в лізинг. В табл.2 подано переваги споживачів щодо взаємодії із лізингодавцями.
Таблиця 2.1
Індекс справджування лізингових заявок різними лізингодавцями
Найбільше незадоволення лізингоодержувачі отримали в іноземних лізингових компаніях, які пропонували більш сприятливі фінансові умови, але негативний фон пов’язаний із жорсткими умовами і пропозицією тільки імпортного обладнання, тобто іноземні лізингової компанії пріоритетно використовують тільки збутову функцію лізингу, що не відповідає основним інтересам українських споживачів, у яких є попит саме на інвестиційну функцію лізингу відповідно до Цивільного кодексу України.
2.2 Ринок фінансового лізингу
Відповідно до підпункту 5 статті 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансовий лізинг віднесено до фінансових послуг, а його регулювання віднесено до компетенції Уповноваженого органу з регулювання діяльності фінансових установ.
Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 292/2003 Уповноваженим органом виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг було визнано Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Держфінпослуг).
Слід зазначити, що до компетенції Держфінпослуг відноситься регулювання ринків фінансових послуг та нагляд за небанківськими фінансовими установами, для яких надання фінансових послуг, в тому числі і фінансового лізингу, є виключним видом діяльності.
З метою впорядкування діяльності небанківських фінансових установ, які надають фінансові послуги у тому числі і фінансового лізингу, Держфінпослуг розпорядженням від 05.12.03 № 152, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україні 29.12.03 за № 1252/8573 (із доповненнями, затвердженими розпорядженням Держфінпослуг від 18.03.04 № 184, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 06.04.04 за № 432/9031) затвердила „Положення про внесення інформації щодо фінансових компаній до Державного реєстру фінансових установ та встановлення вимог до облікової та реєструючої системи фінансових компаній”.
Реєстрація фінансових компаній розпочалася у першому кварталі 2004 року. Станом на 1 березня 2005 року до Державного реєстру фінансових установ було внесено 50 юридичних осіб, 14 з яких серед іншого мають намір надавати і послуги фінансового лізингу. [18]
Слід також зазначити, що переважна більшість фінансових компаній новостворені і тільки починають діяльність на фінансовому ринку.
З метою регулювання діяльності юридичних осіб не фінансових установ, в тому числі і лізингових компаній, Держфінпослуг розпорядженням від 22.01.2004 р. № 21 зареєстрованим Міністерством юстиції України 16 квітня 2004 р. за № 492/9091 затвердило „Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особами – суб`єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами”, яким було запроваджено ведення Переліку юридичних осіб, які мають право надавати фінансові послуги та перебувають на обліку в Держфінпослуг. До вказаного Переліку відповідно до пункту 1.4 включаються юридичні особи, які систематично надають фінансові послуги, в тому числі і послуги фінансового лізингу. Причому до Переліку включаються юридичні особи, які надали до Держфінпослуг визначений Положенням перелік документів. Тобто встановлено дуже м’який безкоштовний механізм обліку юридичних осіб, які систематично надають фінансові послуги.
Облік таких юридичних осіб Держфінпослуг розпочало у другому кварталі 2004 року. Станом на 1 березня 2004 року до Переліку було внесено 126 юридичних осіб, 38 з яких позиціонують себе як лізингові компанії. Динаміку зареєстрованих фінансових компаній та взятих на облік юридичних осіб Держфінпослуг наведено на рисунку 2.1.
<shapetype id="_x0000_t75" coordsize=«21600,21600» o:spt=«75» o:divferrelative=«t» path=«m@4@5l@4@11@9@11@9@5xe» filled=«f» stroked=«f»><path o:extrusionok=«f» gradientshapeok=«t» o:connecttype=«rect»><lock v:ext=«edit» aspectratio=«t»><imagedata src=«dopb215386.zip» o:><img width=«342» height=«215» src=«dopb215386.zip» v:shapes="_x0000_i1025">
Рисунок 2.1. Кількість внесених до Реєстру фінансових компаній та внесених до Переліку юридичних осіб
З метою, запровадження системи збору та обробки статистичної інформації щодо обсягу і кількості укладених та виконаних договорів фінансового лізингу, строку їх дії, галузі використання предмету лізингу та обладнання, яке є предметом лізингу та інші Держфінпослуг розпорядженням від 27.01.2004 № 27 затвердила “Порядок надання звітності фінансовими компаніями і юридичними особами – суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але мають визначену законами та нормативно-правовими актами Держфінпослуг можливість надавати окремі види фінансових послуг”, яке зареєстровано у Міністерстві юстиції України 06.04.2004 р. за № 431/9030. Для покращення якості, достовірності та темпів збору та аналізу звітності суб‘єктів, які здійснюють лізингові операції, Держфінпослуг розпорядженням від 22.04.04 № 412 визначило електронний формат надання звітних даних.
На сьогодні Держфінпослуг запроваджено механізм збору та обробки інформації, яку надають фінансові компанії, які включені до Реєстру, та юридичні особи, які включені до Переліку та надають послуги фінансового лізингу.
Так зокрема, за результатами наданої до Держфінпослуг інформації лізингові компанії, які встали на облік, на кінець року мають невиконані зобов’язання за 1 378 договорами фінансового лізингу, протягом 2004 року уклали 327 договорів фінансового лізингу, а виконали – 18 договорів (таблиця 2.2). Разом з тим, фінансові компанії не уклали жодного договору фінансового лізингу протягом 2004 року, тому наведені узагальнені дані виключно юридичних осіб (лізингових компаній).
За цей же період узагальнені дані щодо обсягу договорів фінансового лізингу наведено в таблиці 2.3
Таблиця 2.2.
Кількість укладених та виконаних договорів
Період
Кількість компаній, які надали звіти, шт.
Кількість чинних договорів на початок періоду, шт.
Кількість укладених договорів, шт.
Кількість виконаних договорів, шт.
Кількість чинних договорів на кінець періоду, шт.
ІІ квартал 2004
4
57
24
1
80
ІІІ квартал 2004
28
366
169
8
527
ІV квартал 2004
33
646
134
9
771
Всього
1 069
327
18
1378
Аналіз таблиці 2.3 свідчить, що за результатами узагальненої інформації наданої до Держфінпослуг на кінець 2004 року загальний обсяг не виконаних договорів фінансового лізингу склав 2,3 млрд. грн., в той час як з початку року лізингові компанії уклали договорів фінансового лізингу загальним обсягом близько 140 млн. грн.
Таблиця 2.3
Обсяг лізингових операцій, тис. грн.
Аналіз інформації свідчить, що використання лізингових операцій при заміні основних фондів підприємств залишається середньостроковим інструментом (термін дії договору 2 – 5 років), частка довготермінових договорів (більше 5 років), які не виконані на кінець року, складає лише близько 4 % (Рис. 2.2).
<imagedata src=«44463.files/image003.png» o:><img width=«325» height=«262» src=«dopb215387.zip» v:shapes="_x0000_i1026">
Рисунок 2.2. Розподіл невиконаних договорів за терміном їх дії станом на 31.12.05 р.
Станом на кінець року, частка договорів з лізингоодержувачами, які представляють транспортну галузь, становила 74 % від загального обсягу невиконаних договорів (Рис. 2.3), разом з тим, майже 5 % ринку припадає на підприємства сільського господарства.
    продолжение
--PAGE_BREAK--<imagedata src=«44463.files/image005.png» o:><img width=«408» height=«270» src=«dopb215388.zip» v:shapes="_x0000_i1027">
Рисунок 2.3. Розподіл невиконаних договорів станом на 31.12.04 р.
Цілком очевидно, що саме транспорт як об’єкт лізингу, складає найбільшу частку серед обладнання, яке передано в лізинг, на кінець періоду, а саме 80 % (Рис. 2.4).
<imagedata src=«44463.files/image007.png» o:><img width=«372» height=«275» src=«dopb215389.zip» v:shapes="_x0000_i1028">
Рисунок 2.4. Об'єкти лізингу за видами обладнання
І основні труднощі, які відчувають лізингові компанії, це труднощі фінансування договорів лізингу. Узагальнені дані щодо джерел фінансування лізингових операцій наведено в таблиці 2.4.
Таблиця 2.4.
Джерела фінансування лізингових операцій, тис. грн.
Аналіз таблиці 2.4 свідчить, що основним джерелом фінансування лізингових операцій, є банківський кредит, так у 2004 році за рахунок банківських кредитів було профінансовано понад 80% всіх договорів укладених протягом вказаного періоду.[7]
Таким чином, лізинговий портфель компаній внесених до Переліку, який веде Держфінпослуг, на кінець року склав 2,3 млрд. грн., що становить 0,66% ВВП.
Очевидно, що статистичні дані щодо лізингових операцій у минулому році дещо неповні, адже основна маса лізингодавців почала надавати звітність лише у другому півріччі. Разом з тим, можна очікувати, що у 2005 році Держфінпослуг буде мати повну інформацію щодо наданих послуг фінансового лізингу у небанківському сегменті.
Значення банківського сектора для розвитку лізингу надзвичайно важливе, оскільки для всіх учасників лізингових операцій банківське кредитування є значним джерелом фінансування їх діяльності:
лізингодавці використовують банківські кредити як основне джерело фінансування закупівлі машин, обладнання та інших активів, призначених для передачі у лізинг;
лізингоодержувачі нерідко позичають у банків гроші для своїх авансових платежів лізингодавцю;
виробники предметів лізингу фінансують процес їх розробки та виробництва, залучаючи серед інших джерел і банківські кредити.
Крім того, банківське кредитування певною мірою є альтернативою лізингу і потенційно формує здорову конкуренцію на ринку фінансових послуг, пов’язаних з придбанням у користування та власність машин, обладнання, транспортних засобів та інших видів майна.
З огляду на це, потужність банківського сектора країни, динаміка його розвитку, обсяги банківського кредитування, ціна та тривалість кредитів є визначальними у розвитку її лізингової індустрії.
2.3 Аналіз банківського сектору України
Банківська система України діє на основі Закону «Про банки та банківську діяльність» і складається з Національного банку України (НБУ) та універсальних банків.
На 1 червня 2005 року в Україні зареєстровано 185 комерційні банки, 162 з яких (88%) мали ліцензію на здійснення банківських операцій.
Банки можуть створюватися у формі акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю та кооперативних банків. Нині в Україні переважна більшість банків діє у формі відкритих акціонерних товариств (82,1%), при цьому 4,3 % всіх зареєстрованих банків є банками зі 100 відсотковим іноземним капіталом.
Власний капітал банків включає в себе статутний капітал, резерви, накопичений нерозподілений прибуток тощо. Станом на 1 червня 2005 року у структурі власного капіталу банків-резидентів України переважає статутний капітал (62,2%), нерозподілений прибуток складає лише близько 15% (Рисунок 2.6):
<shape id="_x0000_i1029" type="#_x0000_t75" alt="" o:bordertopcolor=«this» o:borderleftcolor=«this» o:borderbottomcolor=«this» o:borderrightcolor=«this»><imagedata src=«44463.files/image009.png» o:><img width=«342» height=«172» src=«dopb215390.zip» v:shapes="_x0000_i1029">
Рисунок 2.6. Склад та структура власного капіталу банків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Банківський сектор в економіці України є найбільш динамічним. Упродовж останніх двох років загальний обсяг власного капіталу банків-резидентів збільшився майже вдвічі, при цьому темпи росту сплаченого статутного капіталу цих банків були ще вищі (Таблиця 2.5).
Таблиця 2.5
Динаміка власного капіталу банків-резидентів України
Незважаючи на те, що банківський сектор України розвивається досить швидко, у переважної більшості банків-резидентів донині залишається невеликий за розмірами власний капітал і, у тому числі, статутний капітал. За оцінками зарубіжних експертів банківський сектор України є недостатньо капіталізованим, що є перешкодою на шляху залучення банками великих обсягів довгострокових запозичень, результатом чого є обмеженість обсягів довгострокових банківських кредитів.
НБУ, реалізуючи політику державного нагляду за банківською системою та керуючись необхідністю збільшення капіталізації банків, встановлює вимоги щодо розмірів регулятивного капіталу. Банки-резиденти України зобов’язані дотримуватися певних нормативів адекватності регулятивного капіталу. Для діючих банків встановлена наступна абсолютна величина регулятивного капіталу (Таблиця 2.6):
Таблиця 2.6
Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу діючих банків
На 1 червня 2005 року загальний обсяг регулятивного капіталу банків в Україні становив 20,8 млрд. грн. (4,1 млрд. дол. США).
Як зазначалося вище, власний капітал банків у загальному обсязі їх фінансових ресурсів нині складає лише 13% в цілому по країні. Решта фінансових ресурсів (87%) представлена зобов’язаннями, які формуються за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, що є клієнтами комерційних банків, а також інших запозичених банками коштів. Станом на 1 червня 2005 року у структурі зобов’язань банків майже 40% припадало на вклади фізичних осіб, 36% — на кошти суб’єктів господарської діяльності. Решта зобов’язань формувалася за рахунок міжбанківських кредитів та депозитів (трохи більше 11%), коштів НБУ (майже 1%) тощо (Рисунок 2.7).
<shape id="_x0000_i1030" type="#_x0000_t75" alt="" o:bordertopcolor=«this» o:borderleftcolor=«this» o:borderbottomcolor=«this» o:borderrightcolor=«this»><imagedata src=«44463.files/image011.png» o:><img border=«0» width=«336» height=«221» src=«dopb215391.zip» v:shapes="_x0000_i1030">
Рисунок 2.7 Склад та структура власного капіталу банків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Таблиця 2.7
Динаміка зобов’язань банків-резидентів України
Нині банки в Україні мають досить прогресивну структуру вкладів населення з точки зору строковості. Строкові вклади (вклади, терміном більше 1 року) складають 41,1 млрд. грн. (78 % загальної суми вкладень), а вклади до запитання 11,8 млрд. грн. (22 %). Населення віддає перевагу вкладам у національній валюті, які формують 57% загальної суми вкладів фізичних осіб. Упродовж останніх двох років загальний обсяг зобов’язань банків-резидентів збільшився більше ніж вдвічі, при цьому випереджаючими темпами (більше, ніж у 5 разів) зросли вклади клієнтів (Таблиця 2.7).
На 1 червня 2005 року загальний обсяг зобов’язань банків-резидентів України становив 135,7 млрд. грн. (26,6 млрд. дол. США). [18]
Нині у структурі активів банків-резидентів левову частку (майже 70% всіх активів) займають надані банками кредити. Основні засоби та нематеріальні активи складають близько 6%, інвестиції в цінні папери трохи більше 7% (Рисунок 2.8).
За експертними оцінками у середньому по банківській системі України активи банків мають низьку рентабельність через загальну їх низьку якість, високу питому вагу неприбуткових активів у загальних активах банків та невиправдано високу вартість ведення бізнесу.
<shape id="_x0000_i1031" type="#_x0000_t75" alt="" o:bordertopcolor=«this» o:borderleftcolor=«this» o:borderbottomcolor=«this» o:borderrightcolor=«this»><imagedata src=«44463.files/image013.png» o:><img border=«0» width=«336» height=«183» src=«dopb215392.zip» v:shapes="_x0000_i1031">
Рисунок 2.8Склад та структура активів банків-резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Таблиця 2.8
Динаміка активів банків-резидентів України
За останні два роки загальний обсяг активів банків-резидентів України зріс більше ніж у двічі, при цьому темпи росту наданих кредитів біли дещо нижчими (Таблиця 2.8).
Кредитний портфель банків-резидентів України станом на 1 червня 2005 року мав наступну структуру (загальний обсяг кредитного портфеля — 100%):
·                   кредити, що надані суб'єктам господарювання — 72,8 %;
·                   кредити, надані іншим банкам та НБУ – 10,2 %;
·                   кредити, надані фізичним особам – 15,8 %;
·                   кредити, надані органам державного управління – 0,1 %;
·                   строкові вклади (депозити) в НБУ – 1,1 %;
·                   кредити, надані небанківським фінансовим установам – 0,0 1 %.
Довгострокові кредити (кредити, тривалістю більше 1 року) становили 54,3 млрд. грн. (48% наданих кредитів); кредити в інвестиційну діяльність – 8,1 млрд. грн. (10% кредитів, наданих суб'єктам господарської діяльності).
Банківське кредитування пов’язане з кредитним ризиком, тому банки мають ретельно оцінювати кредитоспроможність своїх контрагентів. За оцінками експертів у більшості банків в Україні відсутні ефективні механізми та інструменти управління ризиками.
На фоні гострого дефіциту інвестицій в оновлення техніки та технології підприємств різних галузей банки-резиденти України надають кредити переважно для фінансування поточної, а не інвестиційної діяльності своїх клієнтів. Про це свідчить те, що заборгованість по кредитах інвестиційного характеру нині становить лише трохи більше 9% загального обсягу вимог за наданими кредитами. Заборгованість по наданих банками кредитах за договорами фінансового лізингу складає лише 0,017 млрд. дол. США, або 1% всієї заборгованості по кредитах інвестиційного характеру. Згідно інструкції НБУ, для розрахунку адекватності регулятивного капіталу будь-якого банку його активи за ступенем ризику поділяються на п’ять груп. Кожній групі присвоєно відповідний коефіцієнт. Зазначимо, що кредитування лізингових угод віднесено нині активів зі ступенем ризику 100% (V група активів).
На величину відсоткових ставок по банківських кредитах значною мірою впливає рівень облікової ставки Національного банку України та відсоткових ставок за депозитами. Крім того, рівень відсоткових ставок за банківськими кредитами формується під впливом ризиків, які мають місце при кредитуванні банками своїх клієнтів, адміністративних, операційних та інших витрат банків.
За період 2002-2004 років середньозважені відсоткові ставки за депозитами суб’єктів господарювання збільшилася з 6,6% до 8,5%, при цьому швидше росли відсотки по депозитах у національній валюті (Таблиця 2.9).
Таблиця 2.9
Відсоткові ставки банків-резидентів України за строковими депозитами (депозитами, тривалістю більше 1 року)
У цей же період відсоткові ставки за депозитами фізичних осіб зменшилися з 14,8% до 12,2%. Зазначимо, відсотки за депозитами у національній валюті зменшилися майже на 4%, а по депозитах у іноземній валюті – дещо зросли.
Разом з тим, нині спостерігається позитивна тенденція розвитку банківського сектора України, що проявляється у зменшенні частки проблемних кредитів у кредитному портфелі банків. За перше півріччя 2005 року цей показник зменшився з 3,2 % до 2,9 %.
Аналіз динаміки відсоткових ставок за банківськими кредитами свідчить, що вартість кредитів для всіх позичальників має тенденцію до зменшення. У 2004 році відсотки по кредитах у національній валюті для суб’єктів господарювання складали у середньому 18%, а в іноземній валюті 12%. Для фізичних осіб відповідно 19 та 14% (Таблиця 2.10).
Таблиця 2.10
Процентні ставки банків-резидентів України за кредитами
Серед відсоткових ставок по банківських кредитах, наданих у різні галузі економіки, найвищими були ставки для позичальників з галузі освіти (більше 20,4%), фінансової діяльності (18,9%). Серед галузей реального сектору найдорожчими були кредити для галузі будівництва (18,2%) та сільського господарства (17,5%).
Вартість банківських кредитів в Україні є досить високою. За висновками експертів високі ставки за кредитами значною мірою обумовлені наступним чинниками:
·                   процентні ставки змушені перекривати ризик неповернення кредитів, у тому числі іншими позичальниками;
·                   неефективна структура витрат банків, коли процентні доходи виступають не тільки компенсатором процентних витрат, але і чи не єдиним джерелом покриття витрат адміністративних;
·                   недосконала практика управління кредитними ризиками, зокрема відсутність інструментів пом’якшення такого ризику;
·                   недосконала конкуренція на ринку банківських послуг та висока вартість залучених коштів.
На 1 червня 2005 року загальний обсяг доходів банків-резидентів України склав 9,7 млрд. грн. (1,9 млрд. дол. США), а витрат – 8,9 млрд. грн. (1,7 млрд. дол. США). Доходи банків зростають більш високими темпами порівняно з витратами. Левова частка доходів банків (69%) формується за рахунок надходжень від сплачених банкам відсотків. Комісійні надходження забезпечують 21% доходів банків (Рисунок 2.9).
    продолжение
--PAGE_BREAK--<shape id="_x0000_i1032" type="#_x0000_t75" alt="" o:bordertopcolor=«this» o:borderleftcolor=«this» o:borderbottomcolor=«this» o:borderrightcolor=«this»><imagedata src=«44463.files/image015.png» o:><img border=«0» width=«336» height=«206» src=«dopb215393.zip» v:shapes="_x0000_i1032">
Рисунок 2.9 Структура доходів банків резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
<shape id="_x0000_i1033" type="#_x0000_t75" alt="" o:bordertopcolor=«this» o:borderleftcolor=«this» o:borderbottomcolor=«this» o:borderrightcolor=«this»><imagedata src=«44463.files/image017.png» o:><img border=«0» width=«336» height=«183» src=«dopb215394.zip» v:shapes="_x0000_i1033">
Рисунок 2.10 Структура витрат банків резидентів України, станом на 1 червня 2005 року
Найбільшою складовою витрат банків-резидентів України (44%) є сплачені банками відсотки. Загальні адміністративні витрати складають 36% (Рисунок 2.10).
НБУ використовує нормативи обов’язкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком без нарахування процентів за залишками коштів, що формують обов’язкові резерви.
Перед банківською системою України нині поставлена ціла низка завдань, серед яких:
·                   розширити спектр та збільшити обсяг продуктів та послуг на банківському та фінансовому ринках;
·                   продовжити роботу по адаптації банківського законодавства України до законодавства Європейського Союзу, рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду та інших міжнародних організацій;
·                   оптимізація банківського законодавства щодо витрат на формування банками резервів під активні операції та процедури списання заборгованості за рахунок таких резервів;
·                   створення умов для розвитку небанківських фінансових установ (розвиток інституційного та законодавчого забезпечення лізингу, незалежність та ефективність функціонування Держфінпослуг);
·                   активніше використовувати лізингові схеми кредитування, зокрема для підтримки підприємств сільського господарства та сфери послуг.

3.Лізингові платежі – основа лізингових взаємовідносин
3.1 Склад, види та форми лізингових платежів
Основу економічних взаємозв‘язків між лізингоодержувачем та лізингодавцем створюють лізингові платежі, котрі відображають відносини власності, користування реалізація та присвоєння прав власності на засоби виробництва.
Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:
·                   суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;
·                   накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);
·                   вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;
·                   прибуток лізингодавця;
·                   експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);
·                   сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);
·                   витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;
·                   витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;
·                   втрати від знецінення майна в результаті інфляції.
Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і податок на майно (в разі його введення). Таким чином, загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту.
Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здіснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розраховувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему платежів).
3.2 Методи розрахунку лізингових платежів
Фінансування лізингових контрактів та погашення заборгованості по них може здійснюватися за допомогою різноманітних схем. Лізингоотримувач та лізингодавець обирають найбільш зручний по строку та розмірам платежів графік платежів. При цьому є два основні критерії, за яких обрані умови та схема платежів будуть задовольняти обидві сторони і лізинговий контракт буде укладено:
·                   розмір лізингових платежів повинен забезпечити лізинговій компанії прибуток не нижче середньої норми прибутку на вкладений капітал та покриття всіх витрат, пов'язаних з виконанням та обслуговуванням контракту;
·                   ціна лізингу для лізингоотримувача не повинна бути вище за ціну банківського кредиту на придбання відповідного майна.
Методи розрахунку лізингових платежів базуються на теорії зміни вартості грошей у часі. Для всіх схем розрахунків основною вимогою є рівність теперішньої вартості всіх лізингових платежів та вартості майна, яке пропонується у лізинг. Згідно з загальноприйнятим принципом вартості грошей у часі, мати певну кількість грошей сьогодні завжди краще ніж мати їх завтра. Це пояснюється дією декількох основних факторів:
·                   інфляція (з часом, внаслідок загального подорожчання товарів, гроші знецінюються);
·                   ризик (невизначеність майбутнього збільшує цінність грошей, що є в наявності: сьогодні гривня на рахунку вже є, а чи буде вона там завтра, – ще питання);
·                   оборотність (грошові кошти здатні з часом самостійно генерувати дохід: можна покласти гроші на депозит чи провести якусь іншу інвестиційну операцію і додатково до вкладених грошей отримати певний прибуток).
Лізингова компанія, фінансуючи лізинговий контракт повинна враховувати в лізингових платежах часовий розрив між сплатою грошових коштів постачальнику та отриманням грошей від лізингоотримувача.
Здебільшого, сукупність усіх платежів по договору лізингу в основному складається з (1) авансового платежу, (2) періодичних лізингових платежів та (3) викупної (залишкової) вартості. При цьому сплата періодичних лізингових платежів може бути визначена у декількох схемах:
·                   регулярні платежі, тобто лізингові платежі, що здійснюються через рівні проміжки часу; вони поділяються на:
·                   постійні платежі (ануїтети),
·                   платежі с постійним темпом зміни та
·                   платежі з амортизацією боргу (відшкодуванням вартості предмета лізингу) рівними частинами;
·                   нерегулярні платежі – лізингові платежі погоджуються сторонами відповідно до графіку, в якому вказані певні строки та суми платежів.
Та чи інша схема платежів застосовується виходячи з побажань сторін договору. На прийняття рішення щодо схеми платежів з точки зору лізингоотримувача впливають: сезонність виробництва, небажання одночасно інвестувати велику суму коштів у розвиток матеріально-технічної бази виробництва; швидке погашення вартості майна і отримання більш ліквідного балансу з метою подальшого отримання кредитів, інвестиційна політика тощо. Лізингова компанія зазвичай пропонує схему розрахунків платежів таку саму, як і схема залучення та погашення компанією ресурсів для фінансування лізингових контрактів. Зазвичай банк, що фінансує лізингову компанію нараховує відсотки за користування кредитними ресурсами виходячи з фактичної заборгованості, що діяла в певні проміжки часу за однакової процентної ставки, тому для лізингової компанії прийнятна будь-яка схема лізингових платежів, що забезпечує отримання запланованої норми прибутку та погашення всіх витрат, пов'язаних з контрактом. Якщо ж лізингова компанія для фінансування лізингових контрактів застосовує альтернативні банківському кредиту джерела залучення коштів або ж залучає кредити, що передбачають жорсткий графік сплати заборгованості та процентів, то при погодженні схеми лізингових платежів необхідно бути досить обережним оскільки застосування різних схем залучення та розміщення ресурсів може привести до ситуації, коли лізингова компанія в певні періоди часу не буде мати «живих» грошей для повернення залучених ресурсів та сплати процентів за користування ними.
Розглянемо поетапно різні схеми розрахунку лізингових платежів. Для цього введемо деякі позначення:
P – первісна вартість предмету лізингу (якщо договором передбачено авансовий платіж, то до уваги береться вартість за мінусом суми авансового платежу);
n – строк лізингу в місяцях, кварталах, роках (загальна кількість лізингових платежів);
і – відсоткова ставка за період (в розрахунках річну відсоткову ставку ділять на кількість періодів лізингу в році. Так, для щомісячних лізингових платежів річну відсоткову ставку необхідно розділити на 12);
S – залишкова (викупна) вартість предмету лізингу. При цьому слід зазначити, що незалежно від методу розрахунку, чим вищою буде викупна вартість предмету лізингу – тим більший розмір процентів сплатить лізингоотримувач і отримає лізингова компанія.
A – Лізинговий платіж.
Регулярні постійні платежі (ануїтет)
Регулярні постійні платежі передбачають виплату однакової суми лізингового платежу через однакові проміжки часу. Такий механізм припливу (відпливу) грошей має назву ануїтету. Сума лізингового платежу розраховується за формулою:
<imagedata src=«dopb215395.zip» o:><img border=«0» width=«213» height=«40» src=«dopb215395.zip» v:shapes="_x0000_i1034">
Загальна сума лізингових платежів обраховується як добуток отриманого лізингового платежу та кількості лізингових платежів.
Приклад
Вартість предмета лізингу 1000 грн., ставка 15% річних або 1.25% на місяць, строк лізингу приймемо за 5 місяців, залишкова (викупна) вартість становить 200 грн.
Підставивши значення змінних у наведену формулу отримаємо суму лізингового платежу:
<imagedata src=«dopb215396.zip» o:><img border=«0» width=«412» height=«43» src=«dopb215396.zip» v:shapes="_x0000_i1035">
Розподіл лізингового платежу на амортизацію боргу (погашення вартості майна) та проценти проводиться послідовно. Сума, що йде в погашення вартості майна, визначається як різниця суми лізингового платежу та процентів на залишок заборгованості:
<imagedata src=«dopb215397.zip» o:><img border=«0» width=«107» height=«23» src=«dopb215397.zip» v:shapes="_x0000_i1036">
де дt – сума, що відноситься в погашення вартості майна в періоді t =1,…n.
Дt-1 – залишок заборгованості за предмет лізингу на кінець періоду t-1.
Для зручності наведемо графік сплати лізингових платежів, погашення вартості майна та процентів в табличній формі:
Таблиця 3.1
Лізингові періоди
Залишок заборгованості,(гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна,(гр.5-гр.4)
Проценти, (гр.2* ставка лізингу)
Лізинговий платіж
1
1 000,00
156,05
12,50
168,55
2
843,95
158,00
10,55
168,55
3
685,95
159,98
8,57
168,55
4
525,97
161,98
6,57
168,55
5
364,00
164,00
4,55
168,55
Всього
200,00
800,00
42,75
842,75
З таблиці видно, що сума процентів з плином часу зменшується, в той час як сума амортизації боргу, навпаки, збільшується. При цій схемі в перших періодах лізингу баланс компанії-лізингоотримувача буде менш ліквідним, фінансова стійкість компанії – порівняно меншою, у звіті про прибутки і збитки компанії буде вказано значні фінансові витрати. Якщо компанія-лізингоотримувач на протязі перших періодів лізингу планує для розвитку виробництва отримувати кредитні кошти в банку, а вартість лізингового контракту для компанії є достатньо значною, необхідно погодити з лізингодавцем іншу схему лізингових платежів.
Зазначена схема побудови лізингових платежів (ануїтет) здебільшого використовується під час лізингу основних засобів загальногосподарського призначення та обладнання, амортизація якого відбувається лінійним методом (віддача або, так би мовити, економічний ККД основного засобу практично не залежить від строку використання та пов'язаного з ним фізичного зносу).
Регулярні платежі з постійним темпом зміни
Умови погашення заборгованості по лізингу передбачають зміну (збільшення чи зменшення) лізингових платежів з постійним темпом приросту (зменшення) в кожному періоді. Іншим чином, задається прискорена (зменшена) амортизація боргу (погашення вартості майна). Розміри лізингових платежів розраховуються за допомогою таких формул:
<imagedata src=«44463.files/image022.jpg» o:><img border=«0» width=«109» height=«26» src=«dopb215398.zip» v:shapes="_x0000_i1037">
де А1 – розмір першого лізингового платежу;
t – період лізингу = 1, …, n;
k – темп приросту. Якщо k>0 – відбувається прискорене погашення вартості майна, якщо k<0 – навпаки відбувається зменшення розміру платежів з плином часу.
Розмір першого лізингового платежу визначається:
<imagedata src=«dopb215399.zip» o:><img border=«0» width=«213» height=«63» src=«dopb215399.zip» v:shapes="_x0000_i1038">
Розподіл лізингового платежу на амортизацію боргу (відшкодування вартості предмета лізингу) та проценти проводиться так само як і в попередньому прикладі: сума, що йде в погашення вартості майна, визначається як різниця суми лізингового платежу та процентів на залишок заборгованості.
Використовуючи дані попереднього прикладу та приймаючи темп приросту рівним 36% річних (3% в місяць) перший лізинговий платіж буде дорівнювати:
<imagedata src=«dopb215400.zip» o:><img border=«0» width=«403» height=«66» src=«dopb215400.zip» v:shapes="_x0000_i1039">
Наведемо графік сплати лізингових платежів, відшкодування вартості предмета лізингу та процентів в таблиці:

Таблиця 3.2
Лізингові періоди
Залишок заборгованості, (гр.2-гр.3)
Погашення вартості майна,(гр.5-гр.4)
Проценти, (гр.2*ставка лізингу)
Лізинго-вий платіж
1
1 000,00
146,35
12,50
158,85
2
853,65
152,95
10,67
163,62
3
700,70
159,77
8,76
168,53
4
540,93
166,82
6,76
173,58
5
374,11
174,11
4,68
178,79
Всього
200,00
800,00
43,37
843,37
Як бачимо з таблиці, кожен наступний лізинговий платіж на 3% більший за попередній.
Якщо необхідно, щоб лізингові платежі зменшувались з плином часу значення коефіцієнту k необхідно зробити від'ємним. Використовуючи дані попереднього прикладу приймемо темп приросту рівним –36% річних (–3% в місяць) та наведемо графік сплати лізингових платежів в табличній формі:
    продолжение
--PAGE_BREAK--