Реферат: Механізм та види рефінансування банків центральними банками держав

--PAGE_BREAK--ціни продажу-купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО центральний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО [20].

Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржевому ринку використовуються такі види операцій [4]:

а) нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксуєтьється на весь термін проведення операції);

б) відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди, процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);

в) строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачаються:

а) термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;

б) перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

в) зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

г) порядок установлення маржі або процентного доходу.

Обов'язковою умовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності [24].

Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк — продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію центрального банку про зміну права власності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов'язань про зворотний викуп державних цінних паперів центральний банк — у першій частині операції РЕПО покупець — отримує гарантійний внесок, на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об'єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами.

З метою залучення додаткової ліквідності комерційних банків у світовій практиці використовують іпотечні фінансові інструменти – довгострокові цінні папери [заставна на нерухомість, іпотечний сертифікат та облігація], які випускаються під забезпечення застави нерухомості та які приносять твердий процент її власнику [17]. Механізм іпотечного рефінансування полягає в наступному:

а) комерційний банк кредитує власника будівництва (або власник майданчика під будівництво) під заставу нерухомості (іпотеку);

б) згідно з умовами іпотечного договору банк випускає заставну, забезпечену іпотекою;

в) банк продає заставну центральному банку (регіональному управлінню ЦБ), або інший фінансовій установі, підвищуючи таким чином власну ліквідність;

г) ЦБ або інша фінансова установа випускає іпотечні сертифікати, забезпечені іпотекою, та продає їх інвесторам;

д) по закінченню терміну будівництва інвестори пред'являють іпотечні сертифікати до сплати ЦБ або іншій фінансовій установі, яка сплачує їх за рахунок повернених кредитних ресурсів.

З метою вирівнювання тимчасових коливань ліквідності банківської системи, центральний банк використовує постійно діючу лінію рефінансування, надаючи комерційним банкам кредит «овернайт» — кредит на один робочий день. Кредит «овернайт» надається під заставу державних цінних паперів. Його розмір становить до 100% від балансової вартості наданих під забезпечення кредиту державних цінних паперів [23,27].

У разі виникнення потреби миттєвої підтримки ліквідності комерційний банк може в будь-який робочий день тижня до 17 години подати до Департаменту монетарної політики центрального банку заявку на отримання кредиту «овернайт». Відповідне територіальне управління центрального банку оперативно розглядає можливість надання банку кредиту «овернайт», вивчає його кредитоспроможність, імовірність повернення кредиту та за допомогою електронної пошти протягом дня до 17 години 30 хвилин у день звернення банку повідомляє про своє рішення Департамент монетарної політики центрального банку. Департамент монетарної політики надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до 18 години забезпечує перерахування банку коштів за наданим кредитом «овернайт» з одночасним блокуванням державних цінних паперів у Депозитарії центрального банку. Кошти кредиту повертаються банком до 13 години наступного робочого дня. Повернення банком кредиту «овернайт» здійснюється одночасно з процентною платою [23,27].

Процентна ставка, за якою надається кредит, надсилається електронною поштою банкам щоденно (у робочі дні) до 10 години; її розмір повинен перевищувати облікову ставку центрального банку принаймні на один процентний пункт. Якщо банк отримує кредит «овернайт» три дні підряд, то, починаючи з четвертого, кожний наступний кредит «овернайт» підряд надається за подвійною обліковою ставкою центрального банку. У разі невиконання банком умов генерального кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом «овернайт» і процентів за його користування територіальне управління центрального банку виписує платіжну вимогу, на підставі якої здійснює списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування [23,27].

Комерційний банк, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення має право на отримання від центрального банку стабілізаційного кредиту.

Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови забезпечення його заставою ліквідними активами банку-позичальника (після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансово стабільного банку або фінансової установи. Крім того, банк має надавати звіт про оцінку (акт оцінки) майна, що надається під забезпечення стабілізаційного кредиту [23]. Банку не дозволяється здійснювати операції з надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту.

Для отримання стабілізаційного кредиту банк подає до територіального управління центрального банку клопотання і затверджену радою банку програму фінансового оздоровлення. Після здійснення аналізу фінансового стану банку і його програми фінансового оздоровлення територіальне управління центрального банку надсилає пропозиції Генеральному департаменту банківського нагляду центрального банку, який готує пропозиції на розгляд Правління центрального банку щодо можливості надання банку стабілізаційного кредиту. У разі прийняття позитивного рішення відповідне територіальне управління центрального банку проводить організаційні заходи щодо укладення з банком договору про надання кредиту [27].

Стабілізаційний кредит надається за процентом, не нижчим за офіційну облікову ставку строком до трьох років, а якщо програма фінансового оздоровлення забезпечує достатні грошові потоки, то банку може надаватися середньостроковий кредит строком до 1 року. У разі зміни офіційної облікової ставки підлягає коригуванню відповідно і процентна ставка за користування стабілізаційним кредитом [23].

Після отримання стабілізаційного кредиту комерційний банк має розробити графік погашення позики і дотримуватися його строків.
1.3 Політика рефінансування в Україні
У країнах із розвинутою ринковою економікою політика рефінансування реалізується шляхом переобліку комерційних векселів та надання ломбардного кредиту. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були як банки так і господарюючі суб'єкти, і Міністерство фінансів України. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, опосередковано покриваючи нестачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки.

Взагалі НБУ застосовував такі методи кредитування [12]:

а) адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

б) безпосереднє централізоване кредитування міністерств для
покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

в) безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту
державного бюджету;

г) проведення закритих і цільових кредитних аукціонів;

надання комерційним банкам облікового й ломбардного
кредиту;

д) проведення операцій РЕПО.

З розвитком ринкових відносин в нашій країні відбувалася трансформація кредитних відносин між Національним та комерційними банками України. Зокрема, обсяг кредитів, наданих НБУ комерційним банкам постійно зростав, з'явилялись нові інструменти проведення політики рефінансування. В наш час рефінансування комерційних банків НБУ відбувається згідно з Положенням НБУ «Про механізм рефінансування банків України» від 28.02.2002, Положенням НБУ «Про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ними НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі:

а) для задоволення тимчасових потреб банків (для забезпечення ліквідності, і тимчасових потреб);

б) для кредитування цільових програм пов’язаних з реорганізацією, модернізацією виробництва.

До 1997 р. НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва. Перелік цих підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю з НБУ. Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а також інші документи, що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їхньої діяльності, готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначали реальність повернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на свою участь в Аукціонний комітет НБУ. Цільові кредитні аукціони проводилися у такому самому порядку, що й закриті кредитні аукціони [20].

Нині НБУ не проводить аукціонів із продажу кредитів комерційним банкам для подальшого кредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядом програмами. Він здійснює лише рефінансування комерційних банків з метою підтримання їхньої ліквідності та для регулювання кредитно-грошового ринку України. НБУ застосовує такі механізми рефінансування банків [23,26]:

а) рефінансування банків через операції на відкритому ринку;

б) надання стабілізаційного кредиту.

Національний банк здійснює операції на відкритому ринку через:

а) рефінансування банків на строк до 14 днів;

б) рефінансування банків на строк до 270 днів;

в) використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів «овернайт»;

г) операцій з купівлі/продажу державних цінних паперів та казначейських зобов'язань на відкритому ринку;

д) операції РЕПО.

Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку тільки під забезпечення державних цінних паперів, векселів суб'єктів господарської діяльності — резидентів України і векселів Державного казначейства України, що враховані банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. В окремих випадках рефінансування банків може здійснюватися під забезпечення векселів нерезидентів України, авальованих іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж "інвестиційний клас" [23,26].

У разі потреби в підтримуванні ліквідності банки звертаються до Департаменту монетарної політики Національного банку (ДМП НБУ) та відповідних територіальних управлінь Національного банку за схемою залежно від різних механізмів рефінансування, які будуть розглянуті нижче. НБУ може прийняти рішення про підтримування ліквідності банку, якщо банк дотримується таких основних вимог:

а) має ліцензію НБУ на здійснення відповідних банківських операцій;

б) термін діяльності — не менше ніж один рік;

в) має у своїй власності активи (державні цінні папери та враховані векселі), які можуть бути прийняті в заставу;

г) виконує зобов'язання щодо таких економічних нормативів: мінімального розміру регулятивного капіталу, адекватності основного капіталу, поточної ліквідності з урахуванням установленого нормативно-правовими актами Національного банку перехідного періоду для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації;

д) сформував резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями відповідно до встановлених обсягів;

е) здійснює своєчасне погашення одержаних від НБУ кредитів.

Водночас НБУ може приймати рішення щодо рефінансування банку, який не забезпечує виконання умов, викладених вище, після детального аналізу платоспроможності банку та якщо:

а) прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку становлять до 10% від суми кредитного портфеля;

б) у кредитному портфелі банку кредити, що надані іншим банкам на міжбанківському ринку, не перевищують 5%.

Національний банк надає кредити рефінансування за процентною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку. Національний банк здійснює рефінансування банків через операції на відкритому ринку на строк до 14 днів та на строк до 270 днів через кількісний або процентний тендер. Під забезпечення наданого кредиту приймаються державні цінні папери, строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які перебувають у власності банків, та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30 днів після строку погашення кредиту [23]. Державні цінні папери приймаються під забезпечення кредиту за умови, що вони перебувають у власності банку, який є клієнтом Депозитарію Національного банку (або депонентом клієнта Депозитарію) і не обтяжені будь-якими іншими зобов'язаннями. Під забезпечення кредиту приймаються також векселі, які видані лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та враховані банком з відображенням їх на відповідних рахунках бухгалтерського обліку. При цьому рефінансування банків здійснюється у розмірі до 100% від балансової вартості державних цінних паперів та до 70% від балансової вартості врахованих векселів.

Національний банк проводить тендери з рефінансування банків через операції на відкритому ринку щосереди з такою періодичністю:

а) три середи підряд — рефінансування на строк до 14 днів;

б) одна середа — рефінансування на строк до 270 днів.

Повідомлення про проведення НБУ тендера надсилає ДМП НБУ електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до 11 години. У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера: тип тендера; строк користування кредитом; загальна сума кредиту, що пропонується НБУ (або без оголошення такої); мінімальна сума заявки для одного банку; вид забезпечення кредиту тощо. Умови проведення тендера визначаються залежно від стану грошово-кредитного ринку та ліквідності банківської системи.

Наступного дня банк, який потребує підтримки своєї ліквідності, подає до ДМП НБУ заявку на участь у тендері, яка містить перелік державних цінних паперів (ДЦП) або врахованих банками векселів. Після перевірки наявності в банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань ДЦП та строків їх погашення ДМП НБУ передає копію заявки до відповідного територіального управління НБУ для подальшої перевірки фінансової надійності та юридичної дійсності забезпечення. Відповідне територіальне управління Національного банку повідомляє ДМП НБУ про можливу участь банку в тендері та надійність запропонованого банком забезпечення [23].

Банк може подати на участь у тендері тільки одну заявку і не надсилати ніяких змін до неї. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі). Один банк не може одержати більше ніж 50% запропонованого на тендері обсягу кредитів.

Розподіл кредитів під час проведення кількісного тендера здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголошеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок. У разі проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до 0,1 процентного пункту за якою вони погоджуються одержати кошти [26].

Результати проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у проведенні тендера, та територіальним управлінням НБУ наступного дня. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір та договір застави з відповідним територіальним управлінням НБУ, яке має повідомити про це ДМП НБУ для забезпечення перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі, та блокування цих цінних паперів у Депозитарії Національного банку згідно з чинним законодавством.

Надані кредити банк повертає у строки відповідно до укладеного договору. Одержані через тендер кредити Національного банку не можуть бути пролонговані й підлягають обов'язковому поверненню. У разі невиконання банком умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за наданим кредитом і процентів за його користування територіальне управління НБУ виписує платіжну вимогу на списання з кореспондентського рахунку банку заборгованості за кредитом і процентів за його користування. Такий банк-порушник не допускається до участі в наступних 5 тендерах.

Національний банк як кредитор останньої інстанції через лінію рефінансування може надавати кредити «овернайт», надання кредитів відбувається тільки під забезпечення державних цінних паперів, що перебувають у власності банку та не обтяжені зобов'язаннями в обігу. Механізм надання кредиту «овернайт» в Укрїні полягає в наступному: комерційний банк для отримання кредиту подає заявку до ДМП НБУ, ДМП НБУ передає копію заявки до відповідного територіального управлінні НБУ, територіальне управління, вивчаючи платоспроможність та кредитоспроможність банка повідомляє про своє рішення ДМП НБУ, ДМП НБУ надсилає банку повідомлення і на підставі генерального кредитного договору та задоволеної заявки до 18 години забезпечує перерахування банку коштів з одночасним блокуванням державних цінних паперів у Депозитарії Національного банку.

У разі неповернення банком кредиту «овернайт» і процентів за його користування до 13 години наступного після отримання кредиту робочого дня до банку застосовується безспірне списання заборгованості з кореспондентського рахунку банку відповідно до статті 73 Закону України «Про Національний банк України». У разі неможливості погашення заборгованості Національний банк відносить її на рахунок простроченої заборгованості за кредитами і нараховує пеню в розмірі 0,5 процента від заборгованості до часу надходження на кореспондентський рахунок банку відповідної для списання суми коштів, але не більше ніж на 10 днів. За факт порушення банком строку повернення кредиту «овернайт» банк не має право отримувати такий кредит протягом 3 місяців.

У зв'язку за розбудовою фондового ринку державних цінних паперів виникла можливість застосовувати при рефінансуванні операціі РЕПО. З 1997 р. рефінансування комерційних банків активно здійснюється за допомогою операцій «прямого» РЕПО. У разі накопичення надлишкової ліквідності в банківській системі, НБУ застосовує операції «зворотного» РЕПО. Облік, переміщення та збереження ДЦП, які є предметом договору операції РЕПО, здійснюється Депозитарієм ДЦП НБУ. Механізм проведення таких операцій затверджений положенням НБУ «Про порядок здійснення НБУ з банками операцій РЕПО» від 29.05.2001 [30]. Згідно з цим положенням, при «прямом» РЕПО ціною купівлі цінних паперів є їх ринкова вартість; ціна ж зворотного продажу залежить від суми отриманих банком коштів, строку дії операції РЕПО, ставки рефінансування НБУ та інших факторів. Операції РЕПО можуть здійснюватися як шляхом безпосередньої домовленості, так і шляхом проведення тендера заявок на участь в цих операціях. У разі згоди на проведення операції РЕПО між ії учасниками укладається спеціальний договір. Залежно від строку НБУ може здійснювати операції нічного, відкритого та строкового РЕПО [30].

Одним із важливих інструментів політики рефінансування в Україні є облікове рефінансування. НБУ здійснює переоблік тільки тих векселів, які видано в оплату за товари, роботи, послуги і строк платежу за якими не перевищує три місяців. До переобліку приймаються лише авальовані комерційним банком строкові векселі в оригіналі, номінальною вартістю не менше 100000 грн., платниками за якими є резиденти України, в разі, якщо вексель є переказним, він повинен бути акцептованим.

Для здійснення операції переобліку векселів банк подає до територіального управління НБУ заявку разом з оригіналом векселів та з ішими документами, що характеризують фінансовий стан і кредитоспроможність банку, угодами обліку векселів. На підставі висновків щодо можливості прийняття векселів до переобліку територіальне управління НБУ подають до ДМП НБУ інформацію про обсяги кредитних коштів, необхідних для здійснення рефінансування. У разі позитивного рішення щодо переобліку НБУ укладає з комерційним банком угоду про переоблік авальованих комерційним банком векселів та перераховує кошти за переобліченими векселями на рахунок комерційного банку.

З метою підтримання ліквідності банків і регулювання грошово-кредитного ринку Національний банк може здійснювати позабіржові операції з купівлі/продажу державних цінних паперів, казначейських зобов'язань та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку, на відкритому ринку. Ініціатором такої операції, як правило, є сторона, яка зацікавлена в терміновому проведенні операції з купівлі/продажу таких цінних паперів. При необхідності підвищення ліквідності НБУ скуповує ДЦП, а при необхідності зменшення грошової маси в обороті – навпаки продає ДЦП комерційним банкам.

Пасивною формою рефінансування комерційних банків в Україні можна вважати надання їм стабілізаційного кредиту. Національний банк може надавати стабілізаційний кредит за плату, що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку таким банкам:

а) фінансово стабільному банку, який узяв на себе борг банку, що перебуває в режимі фінансового оздоровлення;

б) банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту під заставу державних цінних паперів;

в) банку, який перебуває в режимі фінансового оздоровлення і звернувся з клопотанням про надання стабілізаційного кредиту, під гарантію чи поруку фінансово стабільного банку.

Рішення про надання стабілізаційного кредиту банку приймається Правлінням Національного банку на підставі аналізу й оцінки програми фінансового оздоровлення, що здійснені територіальним управлінням Національного банку, та пропозицій Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку. У цьому рішенні визначаються строк користування кредитом, порядок його погашення і сплати процентів за користування стабілізаційним кредитом. Стабілізаційний кредит може надаватись банкам строком від 1 до 3 років [23].

На нашу думку, у період становлення фондового ринку в Україні, коли ще не існує інших механізмів підкріплення ліквідності, розглянутий вище порядок рефінансування комерційних банків, задекларований положеннями Національного банку, сприяє розв'язаннню проблем забезпечення ефективного та оперативного рефінансування комерційних банків.


РОЗДІЛ 2

ПОЛІТИКА РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
2.1Європейській досвід політики рефінансування
Процес інтеграції економік країн Західної Європи, уніфікація розрахунків між економічними суб’єктами в межах єдиної економічної системи призвели до появи можливості використання спільних методів проведення грошово-кредитної політики. Загальними правилами ЄС по інструментам і процедурам проведення грошово-кредитної політики передбачені три основні механізми регулювання банківської ліквідності [21]:

а) операції на відкритому ринку;

б) постійні послуги;

в) мінімальні резерви.

При необхідності банки мають змогу отримати ліквідні кошти від центрального банку в основному через операції на відкритому ринку, але для регулювання розрахункових операцій по постійним послугам передбачено маргінальне (граничне) кредитування. Таким чином, стара система рефінансування, згідно з якою банкам ресурси надаються як через операції РЕПО, так і шляхом переобліку векселів, надання ломбардних кредитів, поступово змінюється.

Операції на відкритому ринку включають основні операції рефінансування, що являють собою операції регулювання ліквідності при повторному викупі цінних паперів, що його щотижнево проводить центральний банк на основі постійних тендерів. Вони відіграють вирішальну роль в операціях на відкритому ринку ЄС і забезпечують основну частину кредитів рефінансування фінансовому сектору. Операції по довгостроковому рефінансуванню    продолжение
--PAGE_BREAK--також проводяться на основі постійних тендерів, але щомісяця надають ліквідність строком на три місяці. Мета цих операцій – забезпечення країн-учасників додатковим довгостроковим рефінансуванням [31]. Новими європейськими нормами рефінансування зазначено, що операції довгострокового рефінансування проводяться як правило у формі стандартних тендерів на регулярній основі. Тільки у виключних випадках Європейський центральний банк виконує довгострокові операції рефінансування через тендери за фіксованою ставкою. Забезпеченням операцій рефінансування є типи активів першого і другого порядку, що розрізняються залежно від їх ліквідності (типу активів, процедури розрахунків, типу емітента, гаранта активів, місцезнаходження емітента, місцезнаходження активу). Операції “точної настройки”введені для цілей підтримки ліквідної ситуації на ринку і управління процентними ставками. В ролі операцій “точної настройки ”може при необхідності використовуватись продаж “аутрайт”, валютні свопи. Типи угод визначаються в залежності від конкретних умов з використанням швидких тендерів і двосторонніх процедур. Такі операції можуть проводитись нерегулярно. Центральний банк ЄС може проводити структурні операції через випуск сертифікатів, обернені угоди і угоди “аутрайт”. Ці операції виконуються щоразу, коли ЦБЄ (центральний банк Європи) бажає врегулювати структурні позиції з фінансовим сектором. Структурні операції у вигляді у вигляді обернених угод і випуску сертифікатів здійснюються національними і центральними банками через стандартні тендери, угоди у формі “аутрайт”проводяться опосередковано через двосторонні процедури [16].

Метою надання ЦБЄ постійних послуг є забезпечення і поглинання ліквідності “овернайт”, відображення основних позицій грошової політики і граничних ставок “овернайт” грошового ринку. Постійні послуги різняться в залежності від напряму дії на граничне (маргінальне) кредитування і депозитні відносини. Маргінальне кредитуванняпризначене для регулювання добової ліквідності. Кошти від ЦБЄ надаються по заздалегідь встановленій процентній ставці під прийнятні активи, але ЦБЄ має право змінювати умови кредитування і призупиняти дію даного механізму регулювання в будь-який час за його бажанням. Для європейського співтовариства вирішені єдині умови надання таких позик. Ставка процента за маргінальними кредитами є верхньою границею для добових ринкових процентних ставок. Банки отримують кошти шляхом добових угод РЕПО або як короткострокові (на добу) позики під забезпечення. Комерційнібанки мають змогуотримати доступ до такіх кредитів через свої національні банки.

Заявкою для автоматичної видачі коштів є дебетові позиції на кінець дня. Однак кредити можуть надаватись лише в ті дні, коли діють національні системи розрахунків RTGSі системи розрахунків по цінним паперам.

В тому випадку, коли забезпеченням кредиту слугують прийнятні активи, обмеження на сукупну кількість коштів, що надаються не встановлюються, однак при необхідності ЄЦБ може обмежувати доступ до цього механізму. Кредит погашається через добу на слідуючий робочий день через систему TARGET(Trans-EuropeanAutomatedReal-timeGrosssettlementExpressTransfer), після відкриття національних RTGSі систем розрахунків по цінним паперам.

Центральним інструментом політики рефінансування ЄЦБ сьогодні є “основні операції рефінансування”, що полягають у наданні кредитів строком на 14 днів і являють собою фактичний аналог покупки банками цінних паперів з зобов'язанням викупу (РЕПО).

Ломбардні відносини не виділяються в якості окремого інструмента. Перехід акценту політики рефінансування на операції РЕПО пояснюється лібералізацією умов залучення коштів для регулювання банківської ліквідності [18].

В Німеччині взаємовідносини Національного федерального банку (НФБ) з комерційними банками на початкових етапах еволюції грошово-кредитного регулювання суттєво різнилися як з американським досвідом, так і з практикою інших західноєвропейських країн.

Особливістю НФБ тривалий час залишалось право надання прямих кредитів федеральним і земельним органам влади в чітко визначеній кількості і часових межах. Окрім того, Бундесбанк надавав кредити спеціальним фондам і об'єктам, що знаходились у власності держави. Кредитна підтримка банків з часткою держави і спеціалізованих комерційних установ, крім прямих кредитів за рахунок емісії, здійснюється через купівлю боргових зобов'язань. Згідно п.19 Закону про Німецький федеральний банк, може надавати кредити під заставу цінних паперів, векселів та інших зобов'язань. Крім того, згідно п.21, НФБ може використовувати боргові зобов'язання банків в операціях на відкритому ринку для регулювання банківської ліквідності. Кредити, що надаються в такий спосіб, є короткостроковими, однак за умови постійного відновлення цих операцій, вони дають можливість отримання банками ресурсів на тривалий термін.

Вплив Бундесбанку на економіку ФРГ довгий час визначався не тільки нарощуванням банківського і кредитного капіталу, але й потребами країни в стимулюванні експортних галузей [22]. Економічна політика Німеччини базувалась на протекціоністських методах розвитку таких галузей. В цих умовах НФБ взаємодіяв зі спеціалізованими інститутами, наприклад, з Аусфуркредит – заснованим 1952 р. на базі консорціуму з 32 банків (сьогодні — 52 банки). Аусфуркредит надає кредитні ресурси позичальникам як за рахунок коштів, що входять в його систему банків, так і за рахунок Бундесбанку у формі переобліку векселів німецьких експортерів. Бундесбанк відіграє суттєву роль у функціонуванні даного фінансового інституту, оскільки надає близько 25% кредитів для Аусфуркредиту.

Всередині 1949 р. НФБ надав комерційним банкам спеціальну позику для середньо- і довгострокових кредитів промисловим підприємствам, цей засіб разом з іншими інструментами грошово-кредитної політики використовувався для забезпечення зовнішньої і внутрішньої стабільності марки [22].

Після об'єднання Німеччини відбулося пожвавлення ломбардних операцій. В червні 1990 р. був скорочений об'єм операцій РЕПО. Договори про майбутній вику цінних паперів не забезпечували чіткого і швидкого управління ліквідністю, тому що банки Східної Німеччини ще не мали можливості повноцінної участі у цьому процесі. Тому НФБ будував свої відносини з банками східних земель в основному на ломбардному рефінансуванні.

При запровадженні політики рефінансування у Франції застосовуються більш традиційні методи впливу на ліквідність банків.

В 60-80 роках для грошово-кредитної політики Франції було характерним жорстке регулювання кредиту. Для цього, у перші післявоєнні роки Банк Франції з метою обмеження кредиту застосовував ліміти переобліку і систему мінімальних меж купівлі казначейських векселів, зобов'язавши таким чином банки зберігати у цій формі значну частину своїх депозитів.

Ліміти переобліку виявились ефективним інструментом тільки в той період, коли банки були змушені звертатись за допомогою до центрального банку для задоволення попиту на короткострокові суди. Надалі потреби реконструкції економіки призвели до розвитку середньострокового кредиту. Головний принцип регулювання кредиту того часу полягав у “дозуванні”пропозиції грошей в економіку шляхом контролю за основним джерелом їх створення – банківським кредитом.

З середини 70-х до початку 80-х років у Франції застосовувались засоби “селективної політики”з підтримки інвестицій, експорту і житлового будівництва. Для цього використовувались кредити по льотній процентній ставці Банку Франції, відсоткова різниця за якими покривалась за рахунок бюджету. Банки, що надавали кредити такім фірмам отримували можливість автоматично отримувати кредит у Банка Франції у формі рефінансування по зниженому проценту, що сприяло стимулюванню інвестиційної активності [22].

На сьогодні централізовані ресурси надаються у Франції в основному при проведенні кредитних аукціонів як кредити під заставу векселів на строк від 5 до 10 днів. Всі інтервенції проводяться по процентним ставкам, що встановлюються центральним банком.

Коли Банк Франції, враховуючи ситуацію з банківською ліквідністю, вважає за необхідне провести кредитний аукціон, він здійснює запит до кредитних установ щодо можливих обсягів і процентної ставки інтервенції. Після узагальнення відповідей Банк визначає процентну ставку і загальну суму кредитів. Загальна сума рефінансування розміщується в рівних долях поміж учасників аукціону. Всі надані через кредитні аукціони позики повинні мати забезпечення у вигляді депонованих державних або комерційних цінних паперів, що задовольняють вимогам, встановленим центральним банком.

Розвиток системи рефінансування в Європі пройшов історично тривалий шлях, на початкових етапах якого принципіальним було питання строків надання централізованих коштів комерційним банкам. У 80-ті роки більшість європейських країн почала відходити від старої системи рефінансування. З 1986 р. у Франції відбувається становлення системи “тонкої відладки”, що представляє собою угоду центрального банку з кредитними інститутами на дуже короткий термін (одну добу) на домінуючих на ринку умовах. Процентна ставка по одноденним позикам як правило встановлюється між процентними ставками кредитних аукціонів і кредитів під заставу векселів, які часто називаються “базисними процентними ставками”. Однак вона може і варіюватись в залежності від ринкової коньюктури [28].

Якщо процентні ставки ростуть всупереч бажанню Банка Франції, його вплив на ринок проявляється у вигляді додаткового вливання в формі одноденних позик під заставу векселів. Якщо ринкові процентні ставки необхідно підтримати, Банк Франції проводить процедуру вилучення коштів, в тому числі і за рахунок депозитів.


2.2 Політика рефінансування в країнах з перехідною економікою на прикладі Російської Федерації
Згідно ст. 36 Федерального закону «Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)» кредити можуть надаватися банкам в межах загального обсягу видаваних Банком Росії кредитів, визначеного Банком Росії відповідно до прийнятих орієнтирів єдиної державної грошово-кредитної політики.

Кредити, що надаються банку, віднесеному до категорії фінансово стабільних банків відповідно до критеріїв, встановлених листом Банку Росії від 28.05.97 №457 «Про критерії визначення фінансового стану банків», що здійснює заходи щодо фінансового оздоровлення (санації) проблемного банку, банкрутство якого може загрожувати стабільності банківської системи. Кредит, надається банку — санатору на покриття недоліку його ліквідності, обумовленого здійсненням заходів щодо фінансовому оздоровленню проблемного банку [13].

Кредит надається банку у валюті Російської Федерації в розмірі не більше 50% від обсягу фінансової допомоги, яку планується надати проблемному банку, на строк до одного року по процентній ставці встановлюваною Радою директорів Банку Росії. Під вказаною фінансовою допомогою для цілей справжнього Положення розуміється надання грошових засобів банку на термін не менше одного року, зокрема на збільшення статутного капіталу, у вигляді субординованих позик, кредитів, депозитів [29].

Процентна ставка за кредитом змінюється пропорційно зміні ставки рефінансування Банку Росії. Вказана умова встановлюється в кредитному договорі. Кредит надається банку траншами у міру виконання плану фінансового оздоровлення (санації) проблемного банку. Розмір траншу не може перевищувати 50% від суми фінансової допомоги, перерахованої банком — санатором на кореспондентський рахунок проблемного банку. Транші перераховуються на кореспондентський рахунок банку — санатора в триденний термін після надання банком — санатором Банку Росії відповідних документів. Документами, зокрема, є відповідні договори, копії платіжних документів, виписка по кореспондентському рахунку проблемного банку, відкритого в установі Банку Росії.

Кредити надаються в порядку і на умовах, встановлених діючим Положенням і кредитним договором. Рішення про надання кредиту приймається Радою директорів Банку Росії на підставі заяви банку — санатора, підготовленого з урахуванням вимог діючого Положення. Банк Росії має право переглянути умови кредитного договору в частині розміру траншів, величини процентної ставки з урахуванням виконання заходів по фінансовому оздоровленню проблемного банку і зміни ситуації на фінансовому ринку. Порядок розгляду Банком Росії заяви банку — санатора, порядок бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з отриманням і погашенням кредиту і регламент надання кредиту встановлюється окремим нормативним актом Банку Росії. Банк Росії надає кредит тільки банкам — санаторам, що здійснюють заходи щодо фінансового оздоровлення проблемних банків банкрутство яких може загрожувати стабільності банківської системи [22].

Банк Росії надає ломбардні кредити на термін від 3 до 30 календарних днів включно. Ломбардні кредити надаються двома способами:

а) за заявами банків. В цьому випадку ломбардний кредит надається у будь-який робочий день по фіксованій ломбардній процентній ставці встановленій Банком Росії; термін кредиту визначається в заяві банку;

б) за наслідками проведеного ломбардного кредитного аукціону. У цьому випадку ломбардні кредити надаються після проведення аукціону по процентній ставці, визначуваній умовами і підсумками аукціону; термін кредиту визначається Банком Росії в офіційному повідомленні про проведення аукціону.

Ломбардні кредитні аукціони проводяться Банком Росії (місце їх проведення — місто Москва) як процентні конкурси заявок банків на отримання ломбардного кредиту. Підставою для проведення аукціону є офіційне повідомлення Банку Росію про проведення ломбардного кредитового аукціону, в якому встановлюються спосіб проведення аукціону, загальна сума кредиту, що виставляється Банком Росії на аукціон, і термін, на який надається кредит [31].

Кредитніаукциони.З лютого 1994 р. частина централізованих кредитних ресурсів ЦБР(біля 10%) стала розподілятися на демократичній основі — за допомогою проведення кредитних аукціонів.

Кредитні аукціони організовуються комітетом ЦБРза участю ГУ ЦБР. Він визначає періодичність, дату і спосіб проведення аукціону, об'єми централізованих кредитних ресурсів, що виставляються не торги, термін їхповернення. Організаторами проведення аукціонів на місцях виступають ГУ ЦБР. Сума виділеного аукціонного кредиту передається їм лімітним сповіщенням ЦБР, повернення ліміту здійснюють вони ж наступного дня після погашення кредитів комерційними банками. Придбані кредитні ресурси можуть бути використані комерційними банками — позичальниками на їх власний розсуд до того ж ЦБРне визначає рівень маржі при перерозподілі аукціонних кредитів. ЦБРвстановлені вимоги до комерційних банків, що беруть участь в аукціоні. Так, до аукціону допускаються КБ, що мають ліцензію ЦБРі що пропрацювали не меншого 1 року (філіали КБ не можуть бути учасниками аукціонів).

Комерційний банк не може запитати більше 25% запропонованого на даному аукціоні кредиту. Одночасно загальна заборгованість банку по всіх аукціонних кредитах з урахуванням запрошуваного на даному аукціоні не повинна перевищувати двократну величину його капіталу і 10% всій заборгованості по кредитах, наданих даним комерційним банком своїм клієнтам.

Право на участь в аукціоні отримують ті претенденти, в заявках яких передбачені максимальні процентні ставки. При цьому загальна сума заявлених кредитів повинна відповідати об'єму позик, що виділяються Центральним банком для проведення аукціону. Наприклад, сукупний обсяг заявлених кредитів складає 65 млн. дол., проте ЦБвиділяє для проведення аукціону лише 50 млн. дол., що не дає можливості задовольнити всі заявки. На участь в аукціоні представлені заявки від 7 банків, які розподілялися таким чином:
Таблиця 2.1. – Розподіл заявок на кредити рефінансування



В результаті право на участь в аукціоні отримують тільки перші 5 претендентів, що надали заявки на загальну суму 50 млн. дол., і їх заявки називаються такими, що «виграли» [30].

Кредити овернайт надаються Банком Росії банкам, розташованим в регіонах, розрахункова система яких дозволяє здійснювати розрахунки з обліком надходжень поточного операційного дня шляхом проведення списання засобів з кореспондентського рахунку банку по платіжних документах за відсутності або недостатності засобів на рахунку банку в розрахунковому підрозділі Банку Росії.

Кредити овернайт надаються Банком Росії для завершення банком розрахунків в кінці операційного дня шляхом зарахування на кореспондентський рахунок банку суми кредиту і проведення списання засобів з його кореспондентського рахунку по невиконаних платіжних документах, що знаходяться у розрахунковому підрозділі Банку Росії.

Підставою для надання Банком Росії банку кредиту овернайт є:

а) наявність в кінці операційного дня невиконаних платіжних доручень банку і інших платіжних документів і (або) наявність непогашеного внутрішньоденного кредиту, наданого банку відповідно до генерального кредитного договору;

б) наявність у банку на момент надання кредиту державних цінних паперів, що враховуються в розділі «Блоковано Банком Росії» свого рахунки депо, відкритого в Депозитарії, вартість яких достатня для отримання певної суми кредиту овернайт з урахуванням нарахованих відсотків по ньому.

При цьому подання в Банк Росії заяви банку на отримання кредиту овернайт не потрібне. Днем видачі кредиту овернайт є день зарахування суми кредиту на кореспондентський рахунок банку в розрахунковому підрозділі Банку Росії. Кредити овернайт надаються Банком Росії на термін, що обчислюється відпочатку проведення кредитної операції до її завершення (до дати погашеннякредиту і сплати відсотків по ньому). Факт надання Банком Росії кредиту овернайт банку підтверджується документами, які передаються банку — позичальникові в установленому порядку [3].

У 1998 році банк Росії здійснював кредитування банків на ринкових принципах. Банк Росії надавав кредити банкам в межах загального обсягу кредитів, що надавались, визначеного відповідно до прийнятих орієнтирів єдиної державної грошово-кредитної політики.

Залежно від встановлених критеріїв фінансового стану банків термінів і умов кредитування Банк Росії надавав різні види кредитів банкам. До середини червня 1998 року Банк Росії надавав банкам, що виконуютьйого вимоги, два види кредитів:

а) ломбардні кредити під заставу державних цінних паперів, що входять в Ломбардний список строком до 30 календарних днів включно. З 1 червня 1998 року надання ломбардних кредитів здійснювалося строком до 20 днів по фіксованій ставці і до 30 днів — на аукціонній основі;

б) одноденні розрахункові кредити (кредити «овернайт»), що не мали забезпечення. Ці кредити надавалися тільки банкам — первинним дилерам на ринку державних цінних паперів в жорстко встановлених лімітах (до 50 млн. рублів).

З 19 червня 1998 року Банк Росії припинив практику надання банкам незабезпечених одноденних кредитів і вів в дію новий порядок рефінансування для крупних банків Московського регіону і банків міста Санкт-Петербург, надавши їм можливість користуватися внутрішньоденними кредитами і кредитами «овернайт» під заставу (блокування) державних цінних паперів. Новий порядок надання забезпечених кредитів Банку Росії банкам, що уклали Генеральний кредитний договір, спростив і прискорив процедуру надання кредитів і їх оформлення [3].

З 8 липня 1998 року Банк Росії ухвалив рішення про скорочення терміну надання ломбардних кредитів, обмеживши його 7 днями, і про видачу цих кредитів тільки на аукціонній основі. Ломбардні кредитні аукціони сталипроводитися щотижнево по понеділкам і четвергам по американськомуспособу.

Після подій 17 серпня 1998 року Рада директорів Банку Росії оперативно приймав рішення про внесення змін до механізму кредитування банків, що діяв. В цілях впорядкування процедури проведення ломбардних аукціонів і недопущення завищення банками процентних ставок починаючи з 27 серпня 1998 року банки, що мали можливість отримання кредитів «овернайт» не допускалися до участі в ломбардних кредитних аукціонах Банку Росії.    продолжение
--PAGE_BREAK--