Реферат: Рослинність Октябрського району м. Полтави
--PAGE_BREAK--4.Опис рослин, проростаючих в Октябрському районі
Рослинний покрив Октябрського району значною мірою трансформований і представлений сукупністю штучних, різною мірою порушених та умовно корінних ценозів, рослинність яких найменше постраждала від антропічного втручання. Нижче наведена характеристика деяких видів представників флори, що проростають в Октябрському районі.
Кінський каштан(Aesculus hippocastanum) — велике листяне дерево родини Aesculus (ще відоме як гіркий каштан. Родиною кінського каштану вважається підвенно-східна Європа. На даний час каштан вирощується практично по всьому світі.
Кінський каштан виростає до висоти у тридцять шість метрів, має купольну крону і товсте гілля. На старих деревах зовнішні гілки часто відвислі з кучерявим закінченням. Листки протилежні, нагадують пальці рук, з п'ятьма, сімома пелюстками. Кожний пелюсток 13 — 30 см довжиною. Весь листок може сягати в поперек до 60 см. Цвіт за звичай білий з маленькими червоними цяточками. Каштан цвіте на весні. Цвіт має вертикальну форму нагадуючи волоть10 — 30 см заввишки з 20 — 50 квіточками в кожній волоті. В кожній волоті як правило виростає від 1 до 5 плодів. Фрукт — зелена, м'яка капсула з шипами. У кожній капсулі по одному (рідко два або три) горіхо-подібниї плоди які називаються каштанамиабо кінськими каштанами. Кожний каштан діаметром 2 — 4 см., має блискуче коричневе покриття з білявим протином в основі.
Кінський каштан не можна відносити до сім'ї інших каштанів які в свою чергу належать до родини Букових. За не підтвердженими даними назву кінський, каштан отримав внаслідок схожості на підкову падаючого жовтого листка каштана.
Акація біла— Robinia pseudoacaciaL. — деревородини бобових, світлолюбне, до 35 м заввишки, проріджене дерево, що пізно розпускається, з коричневою корою з глибокими тріщинами. Квітки білі, 2 см в довжину, в червні, в густих кистях завдовжки 10-20 см, сильно запашні.
Робінія псевдоакація — найрозповсюдженіший в Україні вид, який використовується, передусім, на півдні для озеленення та захисних насаджень. У себе на батьківщині в Східній частині Сполучених Штатів Америкиросте невеликими групами або окремими екземплярами у листяних лісах.
Кронавелика, розлога. Корасіра, темно-сіра або ж коричнувата, вподовж стовбуріві старих гілоквона потріскана; молоді гілки зеленуваті або червонуваті.
Листки18-20 см завдовжки, чергові, непарноперисті з 4-10 парами довгастих, довгасто-овальних або овальних листочків від 2 до 4 (6) см завдовжки. Листочки цілокраї з округлою або трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям. Зверху листочки зелені, зісподу блідо-зелені або сірувато-зелені, по жилках трохи опушені. Прилистки (до 2 см завдовжки) мають вигляд прямих або трохи зігнутих колючок.
Квітки(15-20 см завдовжки) зібрані в негусті (коротші за листки) пазушні пониклі китиці (10-20 см завдовжки). Оцвітинаподвійна. Чашечка(6-8 мм завдовжки, 45 см завширшки) зросло-листа, п'яти-зубчаста, коротко-опушена. Віночокметеликового типу з п'яти вільних пелюсток, білий або блідо-рожевий. Тичинок десять, з них дев'ять зрослися нитками в трубочку, маточкаодно, зав'язьверхня, стовпчикзігнутий, з головчастою приймочкою.
Плід — довгасто-лінійний біб (4-8 см завдовжки), насінини вузько-ниркоподібні, коричневі або темно-бурі, матові.
Росте в культурі в чистих і мішаних насадженнях. Солевитривала, світлолюбна рослина. Цвіте у травні—червні.
Абрико́с(абрикоса, жерделя, мореля; Prunus armeniaca L.) (грец.praikokionвід лат.praecox — швидкостиглий) — плодове деревородини розових, близький родич мигдалю, персика, сливиі вишні, батьківщина — Середня Азіята Китай. Є 8 видів, ростуть в основному в Азії, тривалий час вирощувалися в Вірменії, звідки потрапили в Європуі Америку(звідки латинська назва — «вірменська слива». Давні греки називали абрикос «золотими яйцями Сонця».
Дикі абрикоси — не така вже й ботанічна рідкість. У горах Середньої Азії трапляються невеликі абрикосові ліси. На півдні Приморського краю, на півночі Китаю, в Кореї на сухих кам'янистих схилах ці дерева ростуть групами або поодинці. Абрикоси пристосувалися навіть до сибірськихморозів. У Забайкалліта Монголіїкущі абрикосів витримують температуру до -50 °C. Плоди диких абрикосів дрібніші, вони мають гіркуватий присмак, у м'якоті трапляються грубі волокна. Абрикси дуже швидко ростуть. За спрятливих умов за рік молода рослина сягає півтора метра. Абрикоси люблять світло і добре переносять посуху. Дерева живуть до 50 і більше років.
Абрикосові дерева мають гарну деревину, у центрі — блискучу темно-коричневу, з країв — світлішу, жовту або буру. З деревини виготовляють музичні інструменти, що добре звучать, сувеніри.
У плодах їстівних сортів містяться цукри, органічні кислоти, вітаміни. Плоди — солодкі, соковиті, їх споживають свіжими, сушеними та в переробленому вигляді. Великим попитом завжди користуються сушені абрикоси: вони містять калій(K), що стимулює роботу серцята цілого організму. Сушені абрикоси без кісточок називаються курага, з кісточками — урюк. Сушені плоди містять 50-60% цукру.
Береза(Betula) — рід дерев родини березових (Betulaceae) з гладенькою білою корою, при основі стовбура корачорно-сіра, глибокотріщинувата. Квіткиодностатеві, рослина однодомна. Загальна кількість видів — близько 60.
Лікарська, харчова, медоносна, деревинна, смолоносна, танідоносна, фарбувальна, кормова, ефіроолійна, декоративна, фітомеліоративна рослина.
У науковій медицині використовують бруньки — Gemmae Betulae, листки — Folium Betulae, березовий дьоготь — Ріх Betulae i активоване вугілля — Cabro activatus.
Березові бруньки й листки використовують як сечогінний і жовчогінний засіб. Бруньки рекомендують при пролежнях, подразненнях і ерозіях шкіри, а зовні — при ревматизмі, як ранозагоювальний засіб, внутрішньо — при простуді, хворобах і спазмах шлунка, при туберкульозі, гастриті, гострих і хронічних екземах. Бруньки берези містять ефірні олії, сапонін, глюкозу, смолу, бетулоретинову кислоту, а листки — антоціани, кумарини, флаваноли, сапоніни, ефірну олію, смолу, каротин, вітамін С.
Березовий дьоготь, який одержують шляхом перегонки з березової кори, застосовують як ранозагоювальний засіб і для лікування хвороб шкіри, опіків, корости, лишаїв. З нього добувають також березову ефірну олію, яку використовують як глистогінний засіб. Таблетки активованого вугілля вживають при отруєннях, бактеріальних токсикозах і метеоризмі. У народній медицині бруньки і листки використовують як сечогінний, жовчогінний, відхаркувальний засіб, при болючих менструаціях, запаленні нирок і сечового міхура, шлункових хворобах, хворобах серця, як кровоочисний засіб.
Вишня звичайна(Prunus cerasus) — рослина роду сливародини розових(Rosaceae), що вирощується як плодове дерево.
Вишня звичайна — деревоабо чагарник, сягає до 10 м у висоту.
Листячерешкові, широкоеліптічні, загострені, темно-зелені зверху, знизу світліше, досягають у довжину 8 см.
Квітибілого кольору, зібрані в суцвіттяпо 2-3 квітки. Чашолистківта пелюстків — по п'ять, тичинок — 15-20, маточка — одна.
Плід — кисло-солодкий, куляста сім'янка, до 1 см в діаметрі.
Цвіте в кінці березня — початку квітня, плодоносить з другої половини травня.
Клен(Acer L.) — рід деревта кущівродини сапіндових(Sapindaceae). Існує біля 125 видів, бітьківщина більшості з яких — Азія, але кілька видів також зустрічаються в Європі, північній Африціі Північній Америці. Раніше клен класифікували до окремої родини кленових (Aceraceae), але зараз (наприклад, у системі APG-II) вважають частиною родини сапіндових.
Дуб звичайнийабо черешчатий (Quercus robur L.) — могутнє деревородини букових(Fagaceae) (20-40 м заввишки) з шатроподібною або широкопірамідальною кроною, міцними гілками і товстим стовбуром (1-1,5 м у діаметрі). Кора темно-сіра, товста з поздовжніми тріщинами. У молодих дубків кора сіра, гладенька. Молоді пагони голі, оливково-бурі, ребристі, з овальними бруньками. Листки короткочерешкові, видовжено-оберненояйцеподібні, донизу звужені, перистолопатеві (7-40 см завдовжки). Лопаті тупі, округлі, вирізи між ними неглибокі. Молоді листки опушені, у старих листках опушення тільки на жилках. Листорозміщення чергове.
Квітки одностатеві. Рослина однодомна. Тичинкові квітки зібрані в пониклі сережки, кожна квітка має 68-роздільну зеленувату оцвітину і 6-10 тичинок. Маточкові квітки зібрані по 2-5 у пазухах верхніх листків на довгих квітконосах, дрібні (до 2 мм у діаметрі) з редукованою оцвітиною. Маточка одна з червонуватою трилопатевою приймочкою і нижньою зав'яззю.
Плід — горіх (жолудь) голий, бурувато-коричневий (1,5-3,5 см завдовжки), на довгій (3-8 см завдовжки) плодоніжці. Жолудь розміщений у блюдце- або чашоподібній мисочці (0,5-1 см завдовжки).
Відомі дві форми дуба звичайного — рання та пізня. У раннього дуба листки розпускаються у квітні і на зиму обпадають, а у пізнього листки розпускаються на два-три тижні пізніше і на молодих рослинах залишаються на зиму. Дуб звичайний — основна лісоутворююча порода Лісостепу, росте в суміші з сосною, грабом, ясенем, ялиною, буком. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні. Плоди достигають у вересні — жовтні.
Росте на більшій частині України, в Степу— рідше, головним чином по долинах річок. Він займає 26,3% площі державного лісового фонду України. Основні заготівлі роблять під час рубок догляду і головних рубок у Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Вінницькій, Черкаській, Київській, Чернігівській, Полтавській, Сумській, Харківській, Донецькій, Івано-Франківській, Львівськійі Чернівецькій областях.
Ясен(Fraxinus) — рід листопаднихдеревродини маслинових(Oleaceae). Листкиепарноперисто-складні, рідше прості. Квіткиодностатеві (рідше дводомні) або полігамні. Плід— крилатка. Крилатки лінійні або довгасто-ланцетні, з крилом, більш розвинутим ближче до верхівки.
Рід налічує близько 65 видів, у тому числі на Україні — 9, одним з найбільш поширених є ясен звичайний(F. excelsior). Деревина видів роду Ясен використовується в мебльовій промисловості і будівництві. Як декоративне дерево на Україні культивуються Я. пенсильванський (F. pennsylvanica), Я. американський (F. americana) та Я. ланцетний (F. lanceolata).
Шовковиця, тутове дерево, морва (Morus), рід рослин родини шовковицевих; дерева або кущі. Відомо більш 10 видів, поширених у помірній та субтропічній зонах, у дикому стані і в культурі. В Україні найбільше значення мають шовковиця чорнаі шовковиця біла. Листям шовковиці вигодовують гусіньшовковичного шовкопряда.
Я́блуня(Malus), рід рослин родини розових. Дерева або високі кущі. Плід несправжній (яблуко), соковитий, багатий на вітаміни, цінний харчовий продукт. Яблуня поширена у північній півкулі. Культурні форми яблуні у світовому асортименті начисляють до 15 тис. сортів. Яблуня — є одним з найбільше культивованих фруктівв світі.
Яблука є важливим джерелом поживних речовин в країнах з помірним кліматом. Зимові яблука, збирають в кінці осені і зберігають в камерах або на складах при температурі вищій за точку замерзання. В Україні вирощують близько 60 сортів яблук (літні — паперівка, боровинкай ін.; осінні — антонівка, макінтошй ін.; зимові — ренета золота, ренета Симиренка, крим. зимове та ін.).
Ліщи́на звича́йнаабо європе́йська (Corylus avellana L.; місцеві назви — горішник, орішина, горіх) — рослина родини березових (Betulaceae).
Ліщина звичайна — деревовиднийкущ2-4 м заввишки. Кора — темно-сіра з характерними сочевичками.
Гілки дугоподібно розходяться в різні боки, утворюючи оберненоконусоподібну крону. Пагони й молоді листки опушені. Бруньки заокруглені з війчастими лусочками. Листки — чергові, оберненояйцеподібні, широкі (7-16 см завдовжки і 4-8 см завширшки), при основі скошеносерцеподібні, нерівномірно зубчасті, на коротких черешках.
Тичинкові квіткибез оцвітини, зібрані у видовжені (3-5 см завдовжки) сережки, луски їх густо опушені, а голі пилякимають вгорі характерний пучок волосків.
Маточковіквітки у двоквіткових розвилках, що розміщені в пазусі покривної луски і приховані в черепичастій кулястій бруньці, з якої виступають червонуваті приймочки.
Плід — горіх(15-20 мм у діаметрі) у зеленій дзвоникуватій обгортці, вкритій оксамитовимпушком. Ліщина звичайна цвіте у березні — квітні, плоди достигають у серпні
Гороби́на звича́йна(Sorbus aucuparia L.) Місцеві назва — грабина, горобина. Невисоке дерево або кущ родини розових (Rosaceae) до 15 м заввишки з гладенькою сірою корою та густою кроною. Молоді гілочки сірувато-червоні, опушені, з великими пухнастими бруньками. Листки опушені (10-20 см завдовжки), чергові, непарноперисті, складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, загострених, зубчастих по краю листочків. Квітки численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття, всі частини яких опушені. Квітколоже, урноподібної форми, шерстисто-повстисте або голе; чашечка з п'ятьма широкотрикутними війчастими чашолистками. Віночок білий (0,8-1,5 см у діаметрі), пелюсток п'ять, тичинок багато, маточка одна, стовпчиків три, зав'язь нижня. Плід — кулястий, оранжево-червоний.
Горобина звичайна росте в підліску або другому ярусі хвойних, мішаних, зрідка листяних лісів, па лісовик галявинах і узліссях. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте в травні, плоди достигають у вересні.
Шипши́на соба́ча(Rosa canina L.) — високий кущродини розових(1,5—2,5 м заввишки) з дугоподібно звисаючими гілками, вкритими міцними гачкуватими шипиками.
Молоді пагонизеленувато-червоні з шилоподібними шипиками і щетинками. Листкичергові непарноперисті, з сімома, рідше дев'ятьма листочками (10—16 см завдовжки, 6—12 см завширшки). Листочки з обох боків голі, овально-видовжені, пильчасті, прилистки довгі, зрослися з черешком.
Квіткипоодинокі, рідше зібрані по три-п'ять у щиткоподібних суцвіттях, оточених приквітками. Чашолистківп'ять, вони перисторозсічені, після цвітінняспрямовані вниз, а незадовго до достигання плодівчастково відпадають. Віночок (до 5 см у діаметрі) рожевий або біло-рожевий з п'ятьма вільними пелюстками. Квітколожеувігнуте, тичинок і маточокбагато. Плоди ягодоподібні (18—20 мм завдовжки), червоно-оранжеві, різні за формою, з численними волосистими сім'янками.
Шипшина собача росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішанихі листяних лісів, уздовж доріг, на пустищах.
Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у серпні — вересні. Поширена шипшина собача на Поліссі, в Лісостепу, Степу.
Подорожник великий(Plantago major L.) — багаторічна трав'яниста рослина родини подорожникових. Місцеві назви — бабка, порізник, ранниктощо.
Стебло10 — 60 см заввишки, з коротким кореневищемі розеткою прикореневих листків, безлисте, тонкоборознисте, голе або трохи опушене. Листки яйцеподібні або еліптичні з трьома-сімома жилками, цілокраї, голі, з клиноподібною основою і розширеним жолобчастим черешком, що за довжиною дорівнює пластинці. Суцвіття(5-15 см завдовжки) довгоциліндричне, колосоподібне, при основі рідкувате. Приквітки яйцеподібні, тупі, за довжиною дорівнюють чашечці. Квіткидрібні, з приквітками, правильні, зрослопелюсткові. Чашечкачотирироздільна з овальними тупими, перетинчастими частками, віночок(до 3 мм завдовжки) буруватий, сухий, плівчастий, трубчастий з яйцеподібними тупуватими частками. Тичинок чотири з фіолетовими або жовто-бурими пиляками, маточка одна з верхньою зав'яззю, одним стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід — багатонасінна темно-коричнева яйцеподібна коробочка (0,7 — 1,2 мм завдовжки) .
Подорожник великий росте на галявинах, луках, уздовж просік, на лісокультурних площах і як бур'ян на розсадниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні — липні. Поширений по всій Україні. Заготовляють у всіх областях України. Запаси сировини значні.
Кульбаба лікарська(Taraxacum officinale) — багаторічнатрав'янистарослина родини айстрових(Asteraceae).
Рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Стебла безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками. Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Квітколоже голі, всі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня. Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.
продолжение
--PAGE_BREAK--