Реферат: Управління утворенням прибутку підприємства

--PAGE_BREAK--




                                  Т =    ВОпост        *    100 ,

                                         РВД – РВО
ВО, Возм, ВОпост  -  відповідно загальна сума витрат обігу підприємства, ії      

                                     зміна та постійна частина;

Рвозм                      –   рівень змінних витрат обігу у відсотках до товарообороту;

Т                              –   обсяг товарообороту.
За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовільняє уявлення власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількостю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склался в теперешній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

Сума мінімального прибутку може бути розрахована, виходячи з даного припущення:

                                         Пмін = К * МРР ,

                                      100 – Сп

де:

     Сп    –  частка прибутку, яка сплачується в бюджет і вигляді податків та

                  обов”язкових платежів;

     МРР –  мінімальний рівень рентабельності капіталу, відсотків;

     К      –  обсяг інвестованого капіталу.

Визначення обсягу діяльності, що забезпечує одержання мінімальної рентабельності здійснюється з формулою:
                                                   ВО пост + К * МРР     * 100

                                 Т мрр =                        100 – Сп                                ;

                                                          Рвд     -    Рвозм
де:

      Тмрр   – обсяг товарообороту, що забезпечує одержання мінімального

                     прибутку.

      Тт/об     –   обсяг товарообороту, при якому досягається  беззбитковість;

      Тмрр – обсяг товарообороту, при якому досягається мінімальна рентабельность на вкладений капітал.

Графічна інтерпретація точки мінімальної рентабельності буде мати наступний вигляд ( рис.1.2. ).
Під нормальним розуміється прибуток,  котрий відповідає нормі прибутку на капітал (МПК), що в середньому склалс на ринку.

Кількісно розмір нормального прибутку ( Пнорм ) розраховується наступним чином:

                                   Пнорм = К * МПК    ,

                                                    100 – Сп

де:

        К      –   капітал підприємства;

        МПК -  нормальний рівень прибутковості, відсотків.
Під необхідною розуміється сума прибутку, яка відповідає  потребам підприємства в коштах  на виробничий та соціальний розвиток, що утворюються за рахунок прибутку після сплати податків.
Поняття “максимальний прибуток” пов”язане з реалізацією мети поведінки підприємства на ринку. Підприємство, яке намагається максимізувати одержуваний прибуток, мусить, з одного боку, визначити доцільність наращування обсягів діяльності, з другого – розрахувати обсяг діяльності, що дозволяє одержати максимально можливий прибуток.
I.                   Залежно від порядку відшкодування витрат підприємства виділяють

маржинальний прибуток. Розмір маржимального прибутку визначається як різниця між валовим доходом і умовно-змінненими витратами. Маржинальний прибуток виступає джерелом покриття витрат і формування прибутку підприємства.

Важливим аспектом діяльності підприємства є процес визначення запасу фінансової міцності або інтервалу надійності  в абсолютному виразі:
                                              Зфм = Ттфм – Ттб ,

де:

       Зфм   – зона фінансової міцності (інтервал надійності);

       Ттфм – обсяг діяльності в точці беззбитковті.

В відносних показниках:



                                   Зфм = Ттфм – Ттб       * 100;

                                                     Ттфм

Чим більша різниця між фактичним товарооборотом і товарооборотом в точке беззбитковості, тим вищий запас фінансової міцності підприємства, тобто вище його фінансова сталість.

Зниження запасу фінансової міцності означає зменьшення платоспроможності підприємства й збільшення імовіроності банкрутства.

Графічна інтерпретація визначення запасу фінансової міцності підприємства має наступний вигляд ( рис. 1.3. ).
В процесі управління прибутком торговельного підприємства вирішуються дві основні задачі:

1.      Підвищення загальної суми прибутку в процесі за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропоції розподілу прибутку на підприємстві залежать від ії рішення.

2.      Ефективний розподіл одержаного прибутку за окремими напрямками його використання. Серед цих задач важливою являється перша, так як форми та пропозицій розподілу прибутку на підприємтсві залежать від ії рішення.
В торговлі, з урахуванням специфіки виконуваних функцій і особливостей формування доходів та витрат, прибуток визначається як різниця між доходом і його поточними витратами ( рис. 1.4. ).
Прибуток виконує ряд функцій:

1.     Оціночна функція.

Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності.  Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2.     Розподільча функція.

Ії зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпоряджені піприємства.

3.     Стимулююча функція.

Виконання  цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивидентів, пайовий фонд, тощо).
    продолжение
--PAGE_BREAK--                                        Рф  =             БП           *   100
                                                               ОФ + ОК
Цей показник використовується для оцінки ефективності виробничіх фондів підприємства та показує розмір прибутку в розрахунку на сто одиниць основних фондів і оборотних коштів.

Динаміка рентабельності виробничих фондів обумовлюють зміни рівнів фондоотдачі і оборотність оборотних коштів, а також рентабельність товарообороту. Залежність рентабельності виробничих фондів від названих факторів може бути відображена так:
                  Рф =            БП / Т        
      =             Ро        
.
                 
    

                                    ОФ / Т  +  ОК / Т                             Т / Ф*  +  Т / ОЗ*

де:

      Ф*     -   коефіціент фондоотдачі;

     ОЗ*    -   коефіціент оборотності;
Цей показник рівня рентабельності узагальнює всі сторони господарської діяльності торговельного підприємства, тим самим найбільш повно виражає ефективність його роботи. У цьому показнику враховується вся сокупність засобів торговельного підприємства і відображається ефективність їх використання.

4.          Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

-         прибутком в розрахунку на одного робітника підприємства, обчисленням як відношення суми прибутку до середньоспискової чисельності працівників підприємства;

-  прибутком в розрахунку на одиницю витрат, що пов”язані з утримуванням 

   трудових ресурсів (фонд споживання, витрат на підготовку кадрів, охорону 

   праці тощо).

5. Рентабельність вкладень у підприємство (активів) (РА).

Цей показник характеризує прибуток в розрахунку на одиницю майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства, визначається як відношення балансового прибутку (БП) до вартості майна, яке знаходиться в розпорядженні підприємства (А):
                               РА  =  БП / А  *  100.

6.     Рентабельність власного капіталу.

Цей показник характеризує розмір прибутку, який отримав власник підприємства на одиницю коштів, що вкладені в підприємство, та служить критерієм для оцінки котирування акцій підприємства на біржі.

7.     Рентабельність функціонуючого капітаоу.

Даний показник характеризує розмір прибутку в розрахунук на кожні 100 одиниць функціонуючого капіталу. Під останнім розуміється розмір власного капіталу, який реально брав участь в одержанні прибутку (сума всіх джерел власних коштів за мінусом капітальних вкладень, невстановленого обладнання та поданих авансів).

8.     Рентабельність перманентного капіталу.

Цей показник характеризує прибутковість використання капіталу, який знаходиться в тривалому (довгочасному) розпорядженні підприємства. Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довогострокових кредитів підприємства.

Показники рентабельності обороту і рентабельності капіталу взаємопов”язані:
                          Ро  =  П / Т *100,

звідки:

                                П  =  Ро  *  Т  / 100,

 

     Ро = П / Т *100 = Ро * Т / 100 * К  * 100 = Ро * Ч, 
де:

       Ч – кількість оборотів капіталу, яке визначається як Т / К.
Розглянуті показники рентабельності можна розраховувати як за балансовим прибутком, так і за прибутком від основної діяльності, прибутком, який лишається в розпорядженні підприємства (чистим прибутком).

Використання системи показників рентабельності дозволяє визначити, за рахунок яких видів ресурсного потенціалу і авнсованих коштів підвищилися або знизилася рентабельність на торговельному підприємстві.

Прибуток торговельного підприємства як результативний показник його діяльності, залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності.

Залежність прибутку від величини доходів і витрат може бути подана так:
        П = Д – ПВ = ( ВД  ±  Дінш. )  -  ( Во  ±  Зінш. )  = 

               =  ( Цреал. – Цзак. ) * К – ВО ± Пінш.,

де:

      Д   –           доход від усів видів діяльності;

      ПВ  –          поточні витрати для здійснення усіх напрямків діяльності;

      ВД   -          валовий дохід від реалізації товарів;

      Дінш.-        доход від інших видів діяльності;

      ВО    –        витрати обігу;

      Зінш. –       витрати, пов”язані зі здійсненням інших видів діяльності;

      Цреал.,  

      Цзак.  –      відповідно, ціна реалізації і закупівлі товарів;

      К    –          кількість товарів, що реалізується;

      Пінш. -      прибуток від іншої діяльності (як різниця між доходами,

                           витратами від іншої діяльності).

          Таким чином, розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої (позареалізаційної) діяльності. Управління даними факторами та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є  рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійснені комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки товарів в період їх сезонного розпродажу.

Зростання розмірів одержання прибутку пов”язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів.

Управління цінами реалізації залежить від обгрунтованості вибору ценової політики підприємства на споживчому ринку, використання торговельної кон”юнктури в окремі періоди року.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообороту), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік  взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

Фактори, які ми розглянули, прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємств.

При тій же величині доходів підприємство може мати різний розмір прибутку, що залежить від величини витрат обігу. Розмір витрат обігу формується під впливом таких факторів, як: обсяг товарообороту, його склад та асортиментна структура, джерела надходження товарів, ступень використання ресурсів, структура капіталу – ці фактори впливають на прибуток від реалізації товарів.

Джерелом зростання прибутку підприємства можуть бути також доходи від позареалізаційних операцій за мінусом витрат на ці операції.

Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери; продажу їх на фінансовому ринку; відкриття в банку депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів; урахування суми витрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди.

Прибуток від позарелізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків.

Функціонування підприємства в умовах ринку визначається його спроможністю приносити достатній доход та прибуток.
Прибуток – це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи.

Діяльність підприємства пов”язана з визначенням головної мети, яка формулюється як досягнення повного рівня рентабельності на вкладений капітал і одержання прибутку.

Відомо, прибуток пілприємства залежить, з одного боку від величини доходів, що одержує підприємство, з другого боку, від розмірів витрат обертання. Формування доходів і затрат підприємства пов”язано передусім з обсягами його діяльності – обсягом товарообороту, а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообороту.


2.   
Дослідження порядку формування прибутку по СП ”Афамія” за 1998 – 1999 р.р.
2.1 Аналіз валового доходу по СП ”Афамія” за 1998 – 1999 р.р.
Фінансовим підсумком господарської діяльності торговельного піжприємства є його прибуток.

Розмір прибутку підприємства залежить від багатьох факторів, як внутрішнього так і зовнішнього характеру. Найважливішими внутрішними факторами є обсяг діяльності, стан та ефективність використання ресурсів підприємства, рівень доходів та витрат підприємства, ефективність його цінової та саортиментної політики. Прибуток торговельного підприємства залежить і від факторів, що виходять за межі його діяльності. Це – рівень цін на споживчі товари, а також цін і тарифів на ресурси (фактори виробництва), що застосовує підпприємство, податкова політика держави, кон”юнктура ринку та інші.

Знання факторів, що впливають на прибуток, дозволяє розробити ефективний механізм отримання та використання прибутку, який відповідає стратегії соціально-економічного розвитку підприємства

Кожному торговельному підприємству необхідно систематично проводити аналіз формування, використання і розподілу прибутку, щоб знати величину чистого прибутку, його складові частини та основні тенденції їх зміни.

Основними цілями аналізу прибутку є:

1.     Перевірка обгрунтованості і напруженості планового прибутку.

2.     Загальна оцінка виконання плану, прогнози, динаміка.

3.     Визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого планом (розрахунком, прогнозом). Вивчення динаміки прибутку за звітний період.

4.     Вивчення впливу на зміну прибутку факторів, які одночасно є і складовими частинами прибутку.

5.     Визначення суми резервів зростання прибутку і розробка рекомендацій щодо використання їх у виробництві.

6.     Визначення основних напрямків розподілу прибутку.
Інформаційною базою для аналізу прибутку підприємства СП “Афамія” є:

1.     Баланс підприємства (форма № 1) (додаток 3).

2.     Звіт про фінансові результати та їх використання за попередній та звітній періоди (форма№ 2) (додаток 4).

3.     Декларація про прибуток підприємства (додаток 5).

4.     Доходи від реалізації товарів (робіт та послуг).
Аналіз фінансових результатів та фінансовго стану підприємства є важливим елементом для прийняття конкретних рішень, спрямованих на подальше збільшення прибутковості, виявлення причин збитковості, а також забезпечення стабільного фінансового стану.

Економічний аналіз фінансових результатів починається з дослідження валового доходу.

Стійке функціонування торговельного підприемства, фінансова стійкість залежить від його здатності приносити достаатній обсяг доходів.

     Одним із головних економічних важелів у  господарському  механізмі торгівлі є  валовий доход.  Як економічна категорія валовий доход від реалізації товарів являє собою частину вартості товару, яка призначена для покриття витрат обігу утворення прибутку торговельного підприємства. За надані послуги по доведенню товарів до споживачів, по їх реалізації торговельне підприємство отримує плату, яку можна назвати ціною торговельних послуг.

Цією ціною стає торговельна надбавка до ціни закуплених товарів. Сума всіх торговельних надбавок від реалізації товарів і є валовим доходом від реалізації.

Валовий доход є складовою частиною вивчення фінансових результатів діяльності торговельного підприємства .

Аналіз валового дохода проводять за окремими його видами і в цілому по підприємству. В прцесі аналізу вивчають його динаміку, вимірюють вплив факторів на суму і рівень валового дохода, виявляють та використовують резерви росту торговельних надбавок.

По СП  “ Афамія ” м. Чернівці валовий доход за 1998-1999 рр.  характеризується слідуючими даними, таблиця 2.1.1.
У формуванні валового дохода за даними СП “ Афамія “ головне місце займає доход від торговельної діяльності.

В результаті проведених розрахунків можна зробити висновок, що у 1998 р. підприємством було отримано валового доходу на суму 79,7 тис. грн., у 1999 р. сума валового доходу не змінилась порівнянно з минулим роком, товарооборот знизився на 44,9 тис. грн., відповідно на  93 %. Рівень валового дохода до обороту у 1998 році склав 12,8 %, у 1999р. -  13,8 %, що на 1 % більше ніж в минулому році. Незначна зміна рівня торговельної  надбавки на 1 % не вплинула на ріст валового доходу, на обсяг товарооборота у 1999

році в цілому, змін валового дохода в динаміці не відбулось.

Динаміка валового доходу від роздрібної реалізації по СП “ Афамія “ м. Чернівці за 1998-1999 рр. наведена в таблиці 2.1.2.

Приведені дані свідчать про незначне збільшення розміру середнього рівня валового доходу, при цьому темп росту валового доходу відносно темпу росту товарооборота дає позитивний результат 7%, що характеризує діяльність            СП “ Афамія “ по реалізації окремої групи товарів.

Проведемо аналіз розподілу валового дохода СП “ Афамія “, дані у таблиці 2.1.3.
В результаті проведених розрахунків рівень валового доходу відносно товарообороту за 1999 рік незначно зріс на 1 %, рівень витрат обігу порівняно з минулим роком збільшився на 4,6 %, що негативно впливає на прибуток, на підприємстві спостерігаються перевитрати. Рівень прибутку від реалізації та баланссового прибутка у 1999 році знизився на 3,6 %, що призвело до збитків на суму 18,4 тис.грн..

Узагальнення результатів аналізу достатності валового доходу по СП “ Афамія” наведені в таблиці 2.1.4.

Як свідчать дані, у 1999 році збиткова реалізація призвела до зниження товарообороту на 44,9 тис. грн., валовий доход за два роки не змінився, чисельність працюючих зменшилась на 2 чол., витрати обігу порівнянно з минулим роком зросли на 20,6 тис. грн., що нагативно впливає на отримання прибутку підприємства. Валовий доход на 1 грн. до обороту практично не змінився, на одну особу зменшився на 0,4, на 1грн. витрат обігу також знизився на 0.22 тис.грн.
    Узагальнюючи проведені розрахунки, можна встановити, що сума валового доходу у 1999 році по СП “ Афамія “ не може бути джерелом фінансування витрат обігу і утворення прибутку, необхідного для нормального функціонування підприємства.

                                                                                                                            
2.2.       
АНАЛІЗ ВАЛОВИХ ВИТРАТ ПО СП «АФАМІЯ»

                                     ЗА 1998-1999 Р.Р…
  На прибуток торговельного підприємства крім валового доходу впливає також інші показники – це валові витрати.

  Показник “ Валові витрати платника податку  “, який використовується в податковому та бухгалтерському обліку підприємств відповідно закону “ Про оподаткування  прибутку підприємств “, та згідно зі ст. 5 – валові витрати виробництва та обігу ( валові витрати ) є сумою будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, придбаних ( виготовлених ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

   Таким чином, показник “ валові витрати “ є принципово новим і не ототожнюється з будь-яким показником, що традиційно використовувався.

   Кількісно показник “ валові витрати ” більший за показник “ витрат обігу “ підприємства, оскільки охоплює витрати, пов”язані з неторговельними видами діяльності, та показник “ поточні витрати “, оскільки включає до свого складу ще певне коло витрат торговельного підприємства. Показник “ валові витрати” значною мірою орієнтований на рух грошових коштів підприємства, а не на обчислення ( розрахунок ) окремих видів витрат.

Для проведення аналізу валових витрат на матеріалах СП “ Афамія “ використовуємо бухгалтерську звітність  ( ф. № 2 “ Звіт про фінансові результати діяльності підприємства ”) (додаток 4) за 1998-1999 роки. Згідно звітності підприємства сума валових витрат дорівнює сумі витрат обігу.

Проаналізуємо динаміку витрат обігу за 1998-1999 рр. по СП “ Афамія “, дані таблиці 2.2.1.

Аналізуючи дані бачимо, що загальна сума витрат обігу у 1999році по          СП “ Афамія “ зросла на 20,6 тис. грн., відповідно на 26,6%, що негативно впливає  на рост товарооборота, який зменшився на 44,9 тис.грн.або на 7 %.


Середній рівень витрат обігу також збільшився на 4,6 тис.грн… Витрати на оплату праці зменшились порівняно з 1998 роком на 0,6 тис.грн., що пояснюється зменшенням чисельності працівників. Витрати обігу без витрат на оплату праці ( матеріальні затрати, на соціальні заходи, амортизаційні відрахування, відсотки за кредит та інші витрати ) в сумі зросли на 21,2 тис.грн., відповідно на 51,3 %, рівень витрат без витрат на оплату праці також збільшився на 3,8 %.

Дані таблиці свідчать, що витрати обігу у 1999 році збільшились, їх середній рівень зріс, що негативно впливає не тільки на обсяг товарооборота та на всі фінансові показники.

Розглянемо зміни витрат обігу за складом і структурою по СП “ Афамія “, дані таблиці 2.2.2.

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що в постатейному розрізі витрат відбулись такі зміни: матеріальні затрати у 1999 році зросли на 1,2  тис. грн., відповідно на 18,75 %.

Витрати на оплату праці відносно минулого року по сумі знизились на 0,6 тис.грн. або на 1,66 %.

Витрати на соціальні заходи у 1999 р. збільшились на 2,4 тис.грн. або на 33,33 %.

Амортизаційні відрахування у структурі витрат обігу займають основну питому вагу, у 1999 році порівняно з минулим роком зросла на 12 тис. грн., відповідно на 148,14 %, що негативно впливає на розмір прибутку. Відсотки за кредит зросли на 6,5 тис.грн. або на 1,2 %.

Витрати на обов”язкове страхування майна незначно змінились на суму 0,1 тис.грн., відповідно на 1,78 %, але питома вага у структурі витрат обігу порівняно з минулим роком знизилась на 1,4 %. Інші витрати, що включаються в структуру витрат обігу, зменшились у 1999 році порівняно з 1998 роком на 1,0 тис.грн. або на 25,0 %, відповідно, питома вага цих  витрат знизилась на 2,2 %.

В результаті аналізу структури витрат обігу за окремими статтями по СП «Афамія» можна визначити, що критичною статтею витрат обігу є амортизаційні відрахування. У 1998 році згідно закону “Про оподаткування прибутку підприємств” на підприємстві застосовували норму амортизаційних відрахувань з коефіцієнтом 0,7 %, а у 1999 році – коефіцієнт 0,8 %, що вплинуло на збільшення суми витрат. Також підприємством були придбані і введені в експлуатацію додаткові основні фонди (нове обладнання), що призвело до перевитрат та зменшення розміру прибутку.
2.3.       
АНАЛІЗ ПРИБУТКУ І ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА ЙОГО ВЕЛИЧИНУ ПО СП «АФАМІЯ» ЗА 1998 – 1999 РОКИ.
Головним показником ефективності роботи торговельного підприємства є прибуток, в якому відображаються результати всієї діяльності підприємства – обсяг продукції, що реалізувалася, його склад і асортиментна структура, продуктивність праці, рівень доходів та рівень витрат підприємства. Прибуток торговельного підприємства розраховується, як різниця між всіма його валовими доходами і витратами.

Визначення факторів, що впливають на величину прибутку, передбачає вивчення економічних умов його формування.
    Формування розміру прибутку залежить від слідуючих основних показників:

1.             обсягу реалізації товарів ;

2.             валового дохода, його рівня ;

3.             витрат обігу та їх рівня ;
    Управління даними факторами дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

    Аналіз прибутку базується на використанні наступних джерел інформації  підприємства СП «Афамія»: форма № 2 “Звіт про фінансові результати “ (додаток № 4 ), форма № 1-КР “ Звіт про товарооборот “ ( додаток № 5 ), форма №1 “ Баланс “ ( додаток № 3 ).

    За даними СП “ Афамія “ м. Чернівці проаналізуємо, за рахунок яких джерел доходів сформовано балансовий прибуток підприємства, дані таблиці 2.3.1.
     Як видно з наведених даних, СП “ Афамія “ не здійснює розширення своєї діяльності і отримує доходи тільки від одного виду діяльності: роздрібної торгівлі.

За даними таблиці видно, що у 1998 році на СП «Афамія» прибуток від реалізації товарів був у сумі 2,2 тис.грн., за 1999 рік спостерігається погіршення ефективності діяльності підприємства, в результаті чого отримано збитків на суму 18,4 тис.грн.

Далі проаналізуємо основні фінансово-господарські показники за 1998-1999 рр. по СП “ Афамія “, дані таблиці 2.3.2.

          За даними таблиці бачимо, що у 1999 році порівняно з минулим роком на СП «Афамія» обсяг товарообороту знизився на 44,9 тис.грн., відповідно на 17,19 %; валовий доход не змінився за два роки, що складає 79,7 тис.грн.; витрати обігу збільшились на 20,6 тис.грн., відповідно на 26,6 %, що негативно вплинуло на розмір прибутку підприємства. Якщо у 1998 році на підприємстві спостерігається прибуткова діяльність: розмір прибутку складає 2,2 тис.грн., то у 1999 році значне зниження обсягу реалізації – на суму 44,9 тис.грн. та при загальному рості витрат обігу — на суму  20,6 тис.грн., що призвело до збитків на суму 18,4 тис.грн.

На загальну суму прибутку впливають і зміни інших запланованих і незапланованих доходів, витрат і збитків, їх вплив визначають прямим рахунком.

До незапланованих доходів відносять: штрафи, пені, неустойки, отримані надлишки, товарно-матеріальні цінності та інше.

До незапланованих витрат відносять: витрати від списання дебіторської заборгованості, збитки від стихійних лих, втрати по тарі, втрати зверх норм природного збитку.

Для СП “ Афамія “ у 1998-1999 роках характерним є відсутність позареалізаційних операцій. Через збиткову діяльність на протязі 1999 року підприємство не сплачувало до бюджету податку з прибутку, хоча у 1998 році сплатило 0,7 тис.грн.
Від розміру отриманого прибутку залежить поповнення фондів, матеріальне заохочення робітників, сплати податків та інше. В зв”язку з цим доцільним є дослідження напрямків витрачання коштів з чистого прибутку. Але через збиткову діяльність СП “ Афамія “ у 1999 році такі дані відсутні.

В процесі аналізу  прибутку вимірюють вплив факторів на його величину. Розмір одержаного прибутку залежить від зміни обсягу товарооборота, середнього рівня валового дохода, середнього рівня витрат та дохода від реалізації.

Проаналізуємо вплив факторів на розмір прибутку за 1998-1999 рр. по       СП “ Афамія “ м. Чернівці, дані таблиці 2.3.3.

          В результаті проведеного аналізу видимо, що у 1999 році товарооборот знизився на 44,9 тис.грн., що призвело до зниження суми прибутку на 0,2 тис.грн., це залежить від зниження реалізації товарів споживача і підвищення цін постачальниками товарів. Рівень валового доходу зріс на 1 %, це вплинуло на збільшення прибутку на 5,8 тис.грн… Рівень ПДВ у 1999 році порівнено з минулим роком знизився на 7,5 тис.грн., що не вплинуло на розмір прибутку підприємства. Рівень витрат обігу у 1999 році зріс на 20,6 тис.грн., що негативно в цілому впливає на ріст прибутку. Рівень доходу від реалізації СП «Афамія» у 1999 році порівняно з минулим роком знизився на 3,6 %, рентабельність знизилась, що складає 20,9 тис.грн.

          Розглянуті фактори прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на величину прибутку.

Далі проведемо аналіз рентабельності СП “ Афамія “ за 1998-1999 роки, дані у таблиці 2.3.4.

Показник рентабельності характеризує прибутковість ( збитковість ) використання капіталу, який знаходиться в довгостроковому розпорядженні підприємства.

Величина перманентного капіталу становить суму всіх джерел власних коштів і довгострокових кредитів підприємства.
Показники рентабельності по СП “ Афамія “ свідчать про зниження ефективності використання всього майна підприємства у 1999 році, коефіцієнт збитковості всього капіталу знизився з 0.008 грн. до 0.081 грн.

Коефіцієнт збитковості власного капіталу свідчить про те, що на кожну гривню, вкладену власниками підприємства, СП “ Афамія “ отримано на початок 1999 року -  0,010 грн., а на кінець – 0,102 грн. збитку.

Прибутковість виробничих фондів на початок 1999 року 0,010 грн., а на кінець –0,010грн. збитку на кожну гривню вартості основних і обігових засобів.

Прибутковість продажу знизилась у 1999 році порівнянно з минулим роком від 0,004 грн. до – 0,032 грн. тому, що зменшились обсяги реалізації.

Прибутковість перманентного капіталу знизилась з 0,010 грн. до – 0.102 грн. Це пояснюється відсутністю використання довгострокових кредитів на протязі 1999 року і підвищенням збиткової роботи.

За рахунок зростання вартості основних фондів на протязі 1999 року і збиткової діяльності рентабельність основних засобів та інших позабігових активах від 0,009 грн.знизилась до –0,117 грн.

Про ефективність управління по СП “ Афамія “ за 1998-1999 рр. свідчать дані таблиці 2.3.5.

Проведений аналіз даних таблиці свідчить про те, що у 1998 році на СП “ Афамія “ всі показники рентабельності мають позитивне значення. У 1999 році спостерігаються негативні зрушення збільшення рівня збитковості обороту ПО обороту всієї реалізації і по збитковості чистого прибутку + 0,02 грн. до – 0,23 грн. Однаковість розрахунків у 1999 році пов”язана з тим, що відсутній податок на прибуток.

Таким чином, проведений аналіз свідчить про збиткову діяльність                  СП “ Афамія “ і погіршення основних показників.

З метою виходу з зони збитковості, яка мала місце у 1999 році, СП “ Афамія “ повинно розробляти стратегічні заходи по плануванню прибутку та підвищення прибутковості діяльності. Про це буде йти мова у наступному розділі дипломної роботи.
3.    
ОБГРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВА НА НАСТУПНИЙ РІК.
3.1. СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ПРИБУТКОМ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА.
В третьому розділі дипломної роботи розглянемо стратегію управління формуванням прибутку торговельного підприємства.
За спеціально розробленою політикою торговельне підприємство здійснює розробку однієї з найбільш важких задач – це управління прибутком.

Ця політика призвана відображати вимоги загальної стратегії розвитку підприємства, забезпечувати підвищення його вартості на ринку, Формувати необхідний обсяг фінансових ресурсів, задовільняти матеріальні інтереси власників і персоналу.

     В процесі управління формуванням прибутку вирішуються дві основні задачі:

1.     підвищення загального розміру прибутку в прцесі його формування ;

2.     ефективний розподіл отриманого прибутку за окремими напрямками його використання.
   Серед цих задач найвагомішою являється перша, тому що від її вирішення залежать форми та пропорції  розподілу прибутку на торговельному підприємстві.

         Механізм управління формуванням прибутку від реалізації товарів ( робіт, послуг ) будується в тісному взаємозв”язку цього показника з показникамиобсягу товарооборота, доходов і витрат обігу торговельного підприємства.

Система цього взаємозв”язку дозволяє виявити роль окремих факторів, які впливають на формування прибутку від реалізації товарів ( робіт, послуг ) та забезпечити ефективне управління цим процесом.

Стратегія управління підприємством пов”язана з визначенням головної мети його функціонування. Найчастіше ця головна мета формулюється як досягнення певного рівня рентабельності на вкладений капітал і, відповідно, одержання певної маси чистого прибутку.

Маса прибутку підприємства залежить від величини доходів, що одержує підприємство та від розмірів витрат обігу. Формування доходів і витрат підприємства обумовлюються передусім обсягами його діяльності (товарообороту), а також асортиментною, ціновою політикою і ресурсним  забезпеченням товарообороту.

На першому етапі визначають цільову суму прибутку підприємства, величина якої залежить від стадії життевого циклу підприємства, стратегічних завдань, які стоять перед підприємством в майбутньому періоді, тактики їх вирішення. При цьому величина прибутку може знаходитися в інтервалі від точки беззбитковості до точки рівноваги, яка відповідає одержанню максимального прибутку.

Як відомо, кожна одиниця товарообороту додає певну величину до доходу і витрат торговельного підприємства. Цей приріст отримав назви: граничні доходи і граничні витрати. Якщо різниця між доходами і витратами зростає, то це означає і зростання прибутку підприємства. Максимум прибутку досягається при такому обсязі товарообороту, коли :
                                          МR=МС

де:

       МR –     граничні доходи, що одержуються від реалізації кожної додаткової

                     одиниці товарообороту,

       МС –     граничні витрати при реалізації кожної додаткової одиниці

                     товарообороту.
     Приріст на кожну одиницю товарообороту визначається так :
                                 ∆П=Пп – Пп-1 ,                         ( * )

де:

        ∆П –    змінювання прибутку, що пов”язане зі збільшенням товарообороту

                    на одну одиницю;

  Пп, Пп-1 – прибуток підприємства при реалізації п-ої одиниці товарообороту

                    та (п-1) – ої одиниці товарообороту.
Прибуток підприємства визначається як різниця між загальним доходом і витратами при відповідному обсязі товарообороту тобто :
                             Пп = ТРп – ТСп                    ( ** )

                     Пп-1 = ТРп-1 – ТСп-1               ( *** )

де:

       ТРп, ТРп-1 – відповідно загальний валовий доход від реалізації п-ої та

                              (п-1)-ої одиниці товарообороту;

      ТСп, ТСп-1 – загальні затрати при реалізації п-ої та (п-1)-ої

                             одиниці товарообороту;

  

Підставимо вирази  ( ** )  і  ( *** ) в рівняння ( * ), одержимо :
        ∆П = (ТRп – ТСп) – (ТRп-1 – ТСп-1) =

                  (ТRп – ТRп-1) – ( ТСп – ТСп-1) МR  — МС      

Оскільки 
                 MR = TRп – TRп-1 ;   МС = ТСп – ТСп-1.
Підприємство одержить максимальний прибуток при такому обсязі товарообороту, коли збільшення обсягів реалізації не приведе до зміни обсягів прибутку тобто:

                                              ∆П = 0.

Це досягається при умові:

                              

                                          ∆П = MR – MC = 0  

тобто:

                                       MR = MC.
Подальше збільшення обсягів реалізації економічно невигідно підприємству, тому що не буде забезпечувати подальше зростання прибутку.
На другому етапі обгрунтування стратегій визначають обсяг товарообороту, який забезпечує одержання цільової суми прибутку. Для цього розраховують необхідний обсяг товарообороту, який відповідає попиту на товари і ресурсозабезпеченості обороту  ( можливий обсяг закупки товарів, потужність торговельного підприємства і її визначення   , чисельність робітників і продуктивність їх праці ).

Розробка асортиментної політики підприємства ( третій етап ) має бути спрямована на оптимальну товарно-групову структуру відповідно до структури попиту населення.

Обгрунтування цінової політики ( четвертий етап ) має бути спрямоване на визначення оптимальних цін реалізацій товарів, при яких досягається оптимальний обсяг товарообороту, а як наслідок – максимальний прибуток.

Формування ресурсної політики підприємства, яка здійснюється в ході п”ятого етапу обгрунтування стратегій управління прибутком, має передбачати залучення ресурсів, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності із найменшими затратами.
Шостий та сьомий етапи розробки стратегій пов”язані з розв”язанням завдань управління валовим  доходом та поточними витратами торговельного підприємства. Результатом розробки стратегії є визначення можливого ( реального ) обсягу отримання доходів та здійснення поточних витрат на плановий період, порівняння яких дозволяє оцінити можливий обсяг прибутку підприємства.

На восьмому етапі можливий обсяг отримання прибутку ( П можл. ) необхідно порівняти з його цільовим розміром  ( П ціл.). Якщо відповідність досягнута, тобто ( П можл.)  більше або рівне    ( П ціл.), стратегічний план приймається до виконання ( дев”ятий етап ), здійснюються заходи контролю за ходом його реалізації.

Якщо відповідність не досягається, необхідно виявити можливі резерви збільшення прибутку за рахунок раціонального використання ресурсів, зниження витрат та збільшення доходів, або ж варто відкоригувати (зменьшити) цільову суму прибутку.
3.2. ОБГРУНТУВАННЯ ОБСЯГУ ФОРМУВАННЯ ПРИБУТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА НА 2000 РІК.

 

В системі управління утворення прибутку торговельного підприємства головна роль належить його плануванню на майбутній період.
Ефективність аналізу залежить від виявлення основних тенденцій формування прибутку, економічної обгрунтованості планів прибутку на майбутній період.

Обгрунтування розміру прибутку підприємства на плановий період не передбачає визначення цільової величини прибутку, що забезпечує умови самофінансування торговельного підприємства і вирішення тих стратегічних і тактичних задач, що стоять перед ним, дивлячись з іншого боку – розрахунок можливості отримання прибутку при прогнозній величині товарообороту, розмірів доходу і затрат.

Величина прибутку, як цільової функції діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Величина прибутку може бути мінімальною, нормальною і необхідною.

Для визначення мінімального ( Пмін ) і   ( Пнорм.) прибутків виходять із прогнозної величини капіталу торговельного підприємства, прогнозу мінімального рівня рентабельності капіталу ( прогноз процентної ставки банків) і прогнозу норми прибутку на капітал (середньогалузева рентабельність капіталу ). При прогнозуванні величини капіталу необхідно вра ховувати склад і розмір джерел його збільшення  ( кредити банків, випуск облігацій та інше ).

Необхідна величина прибутку (Пнеобх.) підприємство розраховується, виходячи із потреби підприємства в фінансуванні його виробничого і соціального розвитку, утворення фондів ризику і фонду виплати дивідентів власникам, створення фінансових резервів, а також виплати податків і інших  обов”язкових платежів. Таким чином, необхідний прибуток визначає умови для самофінансування підприємства.

     Механізм обгрунтування прибутку підприємства на майбутній період показано на рис. 3.2.1.

    Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється у такому порядку:

Розглянемо перший варіант.
Розрахуємо мінімальний прибуток, використавши середні банківські ставки 24 % річних.

Капітал підприємства станом на 1.01.2000р становить 203,3 тис.грн.
                    Пмін. = (К * МРР) / (100 – Сп ) =

                    ( 203,3 * 24 ) / 70 = 69,7 тис.грн.

де:

         Сп – частка прибутку, яка сплачується в бюджет у вигляді податків та обов”язкових платежів ;

       МРР – мінімальний рівень рентабельності капіталу, % ;

            К – обсяг капіталу.
Визначимо, при якому обсязі діяльності СП “ Афамія “ перетне крапку беззбитковості :

    

               Ткб = ВОпост. / ( Рвд – Рвозм ) *100 =

             25,8 / (13,8 – 11,9 )* 100 = 1357,8 тис.грн.
      Далі проведемо рорахунок розміру товарообороту для визначення порогу безпеки :
      Тпб = ( ВОпост + Пмін ) / ( Рвд – Рвозм ) *100 =

          ( 25,8 +69,7 ) / ( 13,8 – 11,9 ) * 100 = 5026,3 тис.грн.
Ми бачимо, що СП “ Афамія “ при товарообороті 1357,8 тис.грн. зможе покрити всі затрати, які пов”язані  з операційною діяльністю. А при товарообороті 5026,3 тис.грн. підприємство отримає можливість сформувати кошти на виробничий і соціальний розвиток, сплатити всі податки і обов”язкові платежі в бюджет.

Нормальний прибуток базується на використанні середньогалузевої рентабельності підприємств роздрібної торгівлі ( НПК ) по Чернівецькій області.

Згідно статистичної звітності за 1999 рік балансовий прибуток склав 73,1 тис.грн., а роздрібний товарооборот 306,2 тис.грн. Середньогалузева рентабельність товарообороту – 25,2 % .

Розрахуємо розмір нормального прибутку:
                Пнорм = К * НПК / (100 – Сп) =        

                    203,3 * 25,2%  / 70 = 73,2 тис.грн.
З проведених розрахунків ми бачимо, що СП “ Афамія “ у 2000 році нормальний прибуток досягти не зможе.

  Розрахунок розміру необхідного прибутку на плановий період здійснюється у такому порядку :

1.       Проводиться обгрунтування потреб підприємства у фондах фінансових ресурсів на виробничий і соціальний розвиток, що утворюється за рахунок чистого прибутку. Управління підприємства визначило потреби в прибутку, керуючись результатами економічного аналізу прибутку, за слідуючими напрямками :
     -   на приріст нормативу обігових активів –  5,8 тис.грн. ;

-         на соціальний розвиток – 7,4 тис.грн.

-         на придбання нового устаткування  — 9 тис.грн.
Таким чином, на власні потреби СП “ Афамія “ потрібно буде прибутку в розмірі 22,2 тис.грн.

2.       Визначається питома вага податків і обов”язкових платежів із прибутку. В плановому періоді Кабінетом Міністрів України не планується змінювати порядок оподаткування прибутку торговельного підприємства, тому  процентна ставка податку з прибутку, як раніше, складатиме 30%.

3.       Розраховується величина необхідного прибутку, виходячи із потреби прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства:
             Пнеобх = 22,2 / ( 100 – 70)* 100 = 74,0 тис.грн.
Як видно, необхідний прибуток визначено, тепер перейдемо до розрахунку його можливого розміру.
Розглянемо другий варіант.

Розрахунок можливого розміру одержання прибутку може здійснюватись методом прямого розрахунку або розрахунково – аналітичним методом.

Метод прямого розрахунку передбачає визначеннясуми прибутку як різниці між прогнозним розміром доходів, податком на добавлену вартість та поточними витратами торговельного підприємства.

Розрахунково – аналітичний метод базується на вивченні тенденції змін прибутку і рентабельності та прогнозуванні змін факторів, що впливають на їх величину. Величина можливого прибутку визначається за формулою :
               Пможл =  ( Ррпт * Тп+1  + — ∆П∆ф  ) /  100;

де:

       Ррпт –   рівень рентабельності товарообороту звітного п-го періоду, %

      Тп+1 –   плановий товарооборот ( п+1 )-го  періоду ;

    ∆П∆ф -  прогнозні зміни прибутку підприємства за рахунок змін факторів, що впливають на його величину.
    Для визначення величини можливого прибутку візьмемо за основу розрахунково- аналітичний метод, користуючись формулою :
                                П = ВД – ВО                        (...)

Тоді:                    ВД = Рвд * Т  /  100                   (...)   

                         ВО = Рво * Т  /  100                    (...)
З формули  (...) визначимо :
                        Т = ВО / Рво * 100                       (...)
Зробимо підстановки значень у формулу  (...) :
              П = ( Рвд – Рво ) * Т  /  100                  (...)

              П = ( Рвд – Рво ) * ВО /  Рво                (...)

              Ррент = Рвд – Рво                                 (...)

Тоді:
              П = Ррент * ВО / Рво                          (...)

де:

      Ррент –     рівень рентабельності ;

      ВО –          витрати обігу ;

      Рво –         рівень витрат обігу.
Вважаємо, що рівень рентабельності – 1,0 %; прогнозний товарооборот 700 тис.грн. Прогнозні зміни впливу факторів на прибуток –           21 тис.грн. :
          Пможл. = 1,0% * 700 / 100  +  21 = 28,0 тис.грн.
Наступним етапом є розрахунок чистого прибутку :
                       Пчист = БП * ( 100-Сп)  /  100 ;

де:

      БП – балансовий прибуток ;

      Сп -  ставка податку на прибуток.
     Пчист = 28,0 * ( 100 – 30)  /  100  = 19,6 тис.грн.
Кінцевим етапом є розрахунок факторів, що впливають на розмір прибутку підприємства. У другому розділі визначили, що за рахунок зміни товарообороту, зміни рівня валового дохода, витрат обігу, ПДВ змінився розмір кінцевих фінансових результатів. Якщо вплив факторів зросте у 2000 році в порівнянні з 1999 роком то сума прибутку складе :
                   Пмакс = Пможл + ∆П∆ф =

                                  28,0 + 21,0 = 49,0 тис.грн.
Результати розрахунків цільового прибутку  і можливої його величини необхідно порівняти. Якщо можливості отримання прибутку відповідають його цільовому розміру, то такий варіант є плановим.

У випадку, якщо підприємство немає можливості отримати достатній розмір прибутку для забезпечення самофінансування, то треба розробити заходи для мобілізації додаткових резервів підвищення доходів та зниження витрат.
Проведемо порівняння результатів розрахунків, дані таблиці 3.2.1.
Таблиця 3.2.1.
--PAGE_BREAK--