Реферат: Державний заповІдник дунайськІ плавнІ

Реферат з соціоекології

на тему:

“ДЕРЖАВНИЙ ЗАПОВІДНИК

ДУНАЙСЬКІ ПЛАВНІ”

Дунай, друга після Волги річка за довжиною в Європі(2850 км) із загальним перепадом рівня води 678 м, утворює одну з найбільших усвіті дельту за площею близько 5000 км2. Дельта має ряд рукавів,найбільші з яких Кілійський, Сулинський (головний судохідний) та Георгіївський.З природоохоронного погляду район дельти — один з небагатьох природнихмалопорушених в Європі середовищ, яке при цьому є також наймолодшоюгеоморфологічною формацією континенту. Тут відбуваються велетенська ібезперервна трансформація ландшафтів, рельєфу, ґрунтового покриву, змінаконфігурації окремих островів, проток, озер, єриків, намивання нових островів,кіс протягом багатьох століть.

У дельті діють три основні сили, які істотно впливаютьна процеси її формування. Це боротьба між суходолом і водою, різними умовамирозвитку біогеоцено-зів та боротьба між тваринами за певні середовища. У ційгігантській лабораторії природи з м'яким кліматом, на якому позначаєтьсяблизькість Чорного моря, відбуваються постійні весняно-літні повені, які інодітривають протягом трьох-чотирьох місяців, а рівень води піднімається на 4 м.Дуже велике значення має також ізольоване положення та інші природні факторицієї частини дельти Дунаю, що сприяє розвитку величезної різноманітності флориі фауни.

Дельта Дунаю здавна привертала увагу вчених. Докладновивчати цей регіон радянські вчені почали з 1946 р. Значна роль у цьомуналежить ученим Академії наук УРСР, співробітникам Вилковської біологічноїстанції та Одеському державному університету. Питання про заповідання ділянокдельти Дунаю постало з кінця 50-х рр. Уже в 1967 р. уряд УРСР проголосив дельтуДунаю заповідною, а в 1973 р. Дунайські плавні разом з прибережною акваторієюморя загальною площею 7758 га віднесено до Чорноморського державногозаповідника на правах філіалу.

Як самостійний державний заповідник Дунайські плавністворено 23 квітня 1981 р. Загальна площа 14851 га, суходільна частинастановить 9251 га, а на акваторію Чорного моря припадає 5600. До складузаповідника ввійшли острови Гнеушів, Полуденний, третина Очаківського, половинаплощі Акундінова, Стамбульського, Кубанського, дві третини Кубану, повністюКурильський і Циганка з новоутвореними острівцями і мілководдями островівКурильських і Циганських. Дуже важливо, що в межах заповідника є кути — такназиваються невеликі затоки-озера, відвойовані суходолом у моря з мілководдямиі косами. Кути — найулюбленіші кормові угіддя ряду видів птахів, серед нихнайбільші — Желан-н^й, Отножий, Ананькин кут, а також Рибачинські плеса.

Таким чином, заповідник Дунайські плавні розташованийна крайньому сході дельти Дунаю, на схід і південний схід від міста Вилкове, уКілійському районі Одеської області. За фізико-географічним районуванням вінзнаходиться в області Задністровського Причорномор'я у се-редньостеповійпідзоні степової зони України. Усі ландшафтні комплекси заповідника цілкомхарактерні для всієї дельти Дунаю, він дає повне уявлення про свій регіон.

У геоморфологічному відношенні район заповідника — цеприморська низовинна рівнина, розчленована балками, а в самому заповідникуканалами-єриками. Сучасний ландшафт формувався досить швидко, оскільки найбільшзнижена частина території цього району являла собою велику затоку-лиман. Тутглибина ерозійного розчленування коливається в приморській смузі від 20 до 50м. Причому заповідник розташований у районі, де відбувається тектонічнепрогинання (опускання). За розрахунками геологів швидкість цього процесу вдельті Дунаю становить 2—4 мм за рік.

Своєрідний також клімат заповідника. Це районнайбільших теплових ресурсів Дунайсько-дністровського Причорномор'я, який маєнайменшу континентальність. найтепліші зими. За багаторічними спостереженнямисередньорічна температура повітря тут становить 12,5 °С. Середньомісячнатемпература липня +23 °С. Січнева середньомісячна температура повітря —1,5 °С.Абсолютний максимум температур  +39 °С, абсолютний мінімум

—15 °С. Від'ємні середньомісячнітемператури повітря спостерігаються, крім січня, лише в лютому (—0,2 °С до —0,5°С). Середньорічне коливання температур досить стале і здебільшого становить24—25 °С. Загалом безморозний період триває понад 200 днів.

Таким чином, теплові умови і температурний режим узаповіднику надзвичайно сприятливі для рослинного і тваринного світу.Зволоження території також у цілому сприятливе (багато протоків і вплив самогоДунаю), але опадів у середньому випадає всього близько 400 мм при річномувипаровуванні до 900 мм.

Найважливішою особливістю району заповідника є те, щозими тут досить м'які, з дуже частими відлигами. Постійний сніговий покривщороку не утворюється. Акваторія моря, озер, каналів і єриків замерзає всередньому раз у 10—12 років. Таким чином, клімат заповідника приморський, ізжарким тривалим літом і відносно короткою м'якою зимою.

Гідрографія заповідника Дунайські плавні, йогоостровів, які повністю або частково затоплюються під час повеней, озерноїдельти, протоків і єриків в основному залежить від часу і розміріввесняно-літніх повеней. Тим більше, що тривалі повені промивають засоленіділянки заповідника. Грунтові води залягають відносно неглибоко, частинапідземних вод значно мінералізована і засолена.

На підвищених частинах островів заповідника грунтичастково складаються із солонцевих різновидностей південних чорноземів, щоутворюються зеленою масою своєрідної підстилки, щільні шари якої сягають до 1,8м і складаються з переплетених стебел і.волокон коріння очерету.

Цей грунт починається по краях озер і продовжуєтьсяпід водою. З кожним роком він стає щільнішим і товщим від рослинного перегною(гумусу), відкладень тваринного походження і наносів мулу від повеней.

Трапляються на островах ітемно-каштанові грунти, а на низьких терасах і деградовані солончаки. Наморському узбережжі відкладення піску зверху намулів створює піщані обмілини інавіть дюни. Місцями піщані наноси, зовсім не вкриті будь-якою рослинністю, заходятьвглиб плавнів.

Грунти заповідника сформовані насуглинках і глинах внаслідок дерново-лучного і болотоутворюючих процесів припорівняно значному зволоженні поверхневими і ґрунтовими водами. Загальноюособливістю грунтів заповідника є малогумусність і висока мінералізація.

Флора дельти дуже різноманітна, щопов'язано з наявністю тут кількох флористичних комплексів — справжньоговодного, лучно-болотного, лучного, солончакового, алювіального і степового.

У заповіднику багато ендемічних видівпричорноморсько-каспійського регіону. Водяний горіх дунайський —вузьколокальний ендем дельти Дунаю. Водяний горіх плаваючий занесено доЧервоної книги СРСР. Цей самий вид, а також сальвінія плавуча—до Червоної книгиУкраїнської РСР. У флорі заповідника в значній кількості є види, дуже рідкіснідля Причорномор'я, такі, як коро-лиця пізня, лутига карликова, азолапапоротевидна і азола каролінська.

У заповіднику представлена такарослинність: лісова, прісноводна, болотна, піщана, галофітна та морська.Поширена вона досить нерівномірно. Ліси, здебільшого -у вигляді смуг, ростутьпо берегах островів біля водотоків. Займають вони у заповіднику всього близько300 га, тобто 3,2 % всієї заповідної площі суходолу. Міцніші лісові угрупованнясформувалися біля русла Дунаю, а в заповіднику — у нижній частині наКурильських островах.

Лісова і кущова рослинністьпредставлена формаціями верби білої, верби тритичинкової, верби попелястої, атакож обліпихи крушиновидної, аморфи кущової і тамариксу галузистого.Угруповання двох останніх формацій поширені на невеликих ділянках.

Болотна і водна рослинність у заповіднику займаютьнайбільші площі — понад 9000 га. Болотна рослинність представлена формаціямирогозу вузьколистого, очерету звичайного, осоки стрункої, осоки загостреної таін. Улітку дельта здається суцільним очеретяним зеленим лісом. Очеретзвичайний, який росте тут, є дунайською різновидністю, досягає у висоту 4 м.Серед багатої рослинності то тут, то там виділяються численні заводі (озера,єрики, затоки, кути) з піщаними обмілинами та банками. Тут чимало сплавин зхарактерними для південних регіонів угрупованнями рослинності.

Рослинність на піщаних грунтах і засолених ділянкахздебільшого росте на приморському березі островів і кіс. Загальна площа цихтипів рослинності становить близько 160 га або всього лише 1,7 % всієї площізаповідника. Піщана рослинність найрізноманітніша. Вона представлена формаціяминетреби звичайної, гірчака перцевого (водяний перець), колоснякачорноморського, осоки піщаної, галіміони бородавчастої, турнефорції сибірськоїта ін. Рослинність на пісках відіграє надзвичайно важливу протиерозійну роль ізахищає піски від сильних вітрів.

Галофітна-рослинність займає зовсім невеликі площі взаповіднику і представлена дуже простими формаціями — солонця звичайного, кураюсодового і деякими іншими видами солончакової рослинності.

Прісноводна рослинність досить різнорідна, в основномуце групи формацій узбережно-водноі і справжньої водної рослинності. Вонапоширена на значних площах і дає досить повне уявлення про аналогічні типирослинності всього стародавнього Середземномор'я. Саме в заповіднику середцього типу рослинності є угруповання рідкісних, реліктових і зникаючих видів, якіза своєю площею е найбільшими в Європі.

Морськарослинність заповідника характеризується дифузним поширенням імонодомінантністю угруповань, тобто окремі види займають значні площі. Вонапредставлена формаціями рупії морської, занікелії морської і морської травизвичайної.

Значногопоширення, особливо за останні 5—7 років, у заповіднику набули угрупованняадвентивних (занесених з інших районів поширення) видів — азолипапоро-тевидної, азоли каролінської, ряски малої, лутиги карликової, молочаюплямистого та деяких інших видів.

Рослинністьзаповідника виконує важливу функціональну роль у плавневих біогеоценозах і маєвелике кліматичне та гідрологічне значення. Значною мірою вона підтримуєекологічну рівновагу в дельті Дунаю. Рослинний світ з наукового погляду — дужеважливий еталон малопорушених плавневих екосистем для розробки питаньвідтворення плавневих ландшафтів, які вже в багатьох дельтах річок півдняреспубліки зазнали значних антропічних змін.

Рослинність такожвідіграє величезну роль як один з основних компонентів екосистем заповідника,що забезпечує кормову базу для численних представників тваринного світу,особливо для орнітофауни.

Тваринний світзаповідника має свої характерні відмінності порівняно з навколишнімисуходольними ділянками. Тут мало видів ссавців, які є типовими представникамифауни степової, зони. З копитних у плавнях Дунаю тільки дикі свині почуваютьсебе добре і не тільки на суходолі, вони навіть влаштовуються на певний час наплавучих острівцях, де вдосталь їжі. У просторих заростях очерету водитьсязначна кількість видр. З інших цінних хутрових ссавців у заповіднику є такожнорка європейська і горностай.

У плавні часто заходять лисиці. В дуже малій кількостітут диких котів і вовків. За останні десятиріччя в дунайські плавні мігрувавєнотовидний собака.

З гризунів тут чимало різних полівок. Особливо багатополівок водяних та пацюків сірих. З'явилася також ондатра, якої в довоєнні рокив дельті Дунаю не було.

Досить часто зустрічаються представники комахоїдних —їжак звичайний, землерийки, кілька видів кажанів.

Провідне місце серед хребетних у заповіднику належитьптахам. Дельта Дунаю — одне з найважливіших місць відпочинку мігруючих птахів.Саме тут пролягають п'ять найважливіших маршрутів перелітних птахів, томувесною і восени вона стає справжнім царством птахів.

У Кілійському гирлі дуже багато видівпромислово-мисливських та інших корисних для народного господарства птахів:багато з них представлені значною кількістю особин. Таке зосередження видівптахів в УРСР спостерігається лише на окремих ділянках Чорноморськогозаповідника.

З водоплавних птахів гніздяться і зимують у районізаповідника багато представників з ряду гусиних, починаючи з лебедя-шипуна,який зрідка і тепер в невеликій кількості гніздиться в найбільш важкодоступних,віддалених від селищ куточках, і закінчуючи чисельними видами качок. Великацінність заповідника в тому, що тут в значній кількості ще гніздиться гускасіра.

Найбільш масові серед промислово-мисливських птахівкрижні, качка сіра (нерозень) та чернь білоока (чорнушка).Нерозень—найпоширеніший з усіх качок. Оселяється найчастіше на значних відкритихпросторах стоячої води і на узбережжі моря та солоних лиманів. У заповідникунемало лисок. На глухих важкодоступних водоймах у значній кількості гніздитьсяпредставник ряду норців — норець сірощокий.

З куликів найпоширеніші шилодзьобка,чайки (чибіси), дерихвости — лучний і степовий. Численними є зуйки. У невеликійкількості трапляється ходуличник—вид, занесений до Червоної книги УкраїнськоїРСР. З мартинів у заповіднику досить поширений мартин звичайний, водятьсякрячки: чорний, білокрилий і річковий.

З дрібних співочих птахів є синицявусата, очеретянки (8 видів), вівсянка очеретяна та ін. З воронових — багатоворон сірих і сорок, у невеликій кількості крук.

У заповіднику гніздиться багатопредставників голінастих, які досить часто тут утворюють мішані великі й маліколонії. Особливо багато чапель великих і малих білих,.чимало чапель жовтих,звичайних сірих, є квак, бугайчик і бугай, коровайка. Єдине місце гніздуванняколпиці на Україні — це пониззя гирла Дунаю.

З ряду веслоногих тут гніздятьсябаклани великий і рідше малий. Прилітають з румунської частини дельти нагодівлю пелікани — рожевий і кучерявий, але в заповіднику вони не гніздяться.

У дельті Дунаю трапляються деякі видихижих птахів. Удень орлани, луні, яструби і шуліки чорні, кібці та деякі інші,а вночі їх змінюють сови. З видів, занесених до Червоної книги Української РСР,тут бувають на гніздуванні поодинокі пари орлана-білохвоста, а під часперельотів — беркут, могильник, скопа, підорлик великий.

Акваторія заповідника — важливе місцезимівлі на території УРСР, в основному водоплавних птахів. Восени і взимку тутперебуває близько 20 видів тільки качиних птахів, які гніздяться не тільки вУРСР, а й по всій європейській частині Союзу РСР. Особливо багато в цей часкрижнів, шилохвостів, свищів, чирків-тріскунків і чирків-свистунів, деякихвидів черні та ін.

На зимівлі можна побачити великізграї лебедів-шипунів, лебедів-кликунів і навіть зрідка поодинокі особинилебедя малого, який сюди прилітає з тундрової зони європейської частини СРСР.Зимують тут і такі рідкісні птахи, як гуска велика білолоба і гуска малабілолоба, гуменник, а останнім часом у невеликій кількості червоно-волаказарка, вид, занесений до Червоної книги СРСР.

Усього на зимівлі буває понад 120 видів птахів, якіналежать до 16 рядів. Але особливо багато птахів під час весняних і осінніхперельотів. У цей час спостерігається близько 150 видів птахів, які належать до18 рядів.

Характер місцевості, географічне положення, кліматичніумови, різнорідність біотопів і багатство кормової бази створюють надзвичайносприятливі умови для життя земноводних, їх тут 9 видів. В єриках, протокахчимало тритонів — звичайних і гребінчастих. Добре почувають себе кумказвичайна, ропуха зелена. На піщаних ділянках зустрічаються часничниця звичайна,а на лучних — жаба гостроморда. Добре почувають себе, а їх тут багато, жабиозерна і ставкова. Усюди на кущах і навіть на очереті багато квакш.

Плазуни представлені сімома видами. Досить численначерепаха болотяна. Ящірки в невеликій кількості. З двох підвидів ящірки прудкоїнайчастіше зустрічається прудка південна, досить рідко — ящірка чорноморськапрудка. Цей підвид поширений на піщаному узбережжі уздовж Чорного моря відДунаю до Кінбурнської коси, але після освоєння піщаних пляжів стає дедалірідкісним. Ще рідше в заповіднику можна побачити ящірку кримську. Рідкісним,зникаючим видом є піщана ящірка, яка в минулому була' поширена по всійбереговій території дельти Дунаю. У значній кількості є вужі — звичайний іводяний. Дуже рідко трапляються гадюка степова й мідянка. Вважають, що вонисюди потрапили випадково, були занесені в плавні водами Дунаю.

Водойми в гирлі Дунаю, його численні канали, єрики,протоки і озера та вся узбережна акваторія заповідника багаті на рибу (майже100 видів). Найбільш цінні осетрові. Деякі з них — осетр чорноморський,севрюга, білуга та осетр звичайний — заходятьу Дунай на нерест, тоді як стерлядь живе тут постійно. У невеликій кількостводиться цінний вид лососевих—дунайський лосось.

Мільйони окунів, лящів, коропів, карасів та іншихвидії відгодовуються у водоймах плавнів Дунаю. Багато ту щук, сомів та іншиххижих видів риб. Великими кося ками йде на нерест у Кілійське гирло оселедецьдунай ський. У кути заходять на відгодівлю косяки кефалі та деякі інші морськіриби. Водойми дельти переповнен ракоподібними, які є кормом для птахів і риб, адеяк види (рак річковий) мають промислове значення.

Район заповідника, що має багатітеплові ресурсі і підвищену зволоженість, являє собою оптимальну з; умовамитериторію на півдні республіки, де живуть без хребетні, їх налічується тутблизько 10 тис. видів. Дужі важливо й те, що кількість особин деяких видів безхребетних у заповіднику в кілька разів перевищує щіль ність їх на суміжнихтериторіях. Так, кількість тількі жуків жужелиць на узбережних ділянках місцямидосягаї до 300 особин на один квадратний метр. З безхребетних серед кільчастихчерв'яків тут велин скупчення на мілководдях утворюють поліхети — основи; їжа багатьох видів куликів. Чималовидів олігохет, п'явої та ін. Багато тут також різних молюсків.

Але найбільше, звичайно, комах. Тут їх налічуєтьсяблизько 4600 видів. Основну масу становлять двокрилі мокриці—17 видів, мошки—5,куліциди—13, ґедзі— ЗО, а також інші кровососи. У величезних кількостямвиплоджуються метелики, веснянки, комарі-дзвінці, жуки водолюби та інші, що єскладовою частиною кормової бази мисливсько-промислових тварин.

У заповіднику наукові працівники проводять певнуроботу біогеоценологічного та екологічного характеру

Заповідник Дунайські плавні входить до Міжнарод ногоСписку найважливіших водно-болотних угідь, голов ним чином як місць оселеннярідкісних птахів.