Реферат: Основи екології

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Черкаськийдержавний  бізнес-коледж

Цикловакомісія  загальноосвітніх дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

зпредмета: “ Основи екології ”

Виконав студент

Заочноговідділення

І курсу

групи  ПЗ-06

Дяченко В.В.

Перевіриввикладач

Грек Л.К.

Спеціаліст вищоїкатегорії

ЧЕРКАСИ2006

План

1. Поняття,  види і  властивості   екосистем.

2.Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні.3.Атмосфера

1. Поняття,  види і властивості    екосистем .

Основноюфункціональною одиницею біоекології є екосистема. Цей термін вперше буввведений англійським біологом А.Тенслі в 1935 р.

Система - це впорядковановзаємодіючі і взаємопов'язані компоненти, що утворюють єдине ціле.

Екологічнасистема — складна ієрархічна структура організованої матерії, в якій при об'єднаннікомпонентів в більші функціональні одиниці виникають нові якості, що відсутніна попередньому рівні; є єдиним стійким природним комплексом живих організмів іприродного середовища, в якому вони існують; відкритою термодинамічною системою,що існує за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії та речовиниі має здатність до саморозвитку та саморегуляції.

Властивостіекологічних систем.

Екологічнійсистемі властиві ознаки систем:

Емерджентність-виникнення нових  властивостей, які характеризують систему, зарахунок взаємодії її окремих елементів

Якіснонові, емерджентні властивості екологічного рівня, не можна передбачити,виходячи з властивостей компонентів, що становлять цей рівень. Дійсно, окремілісові дерева, кущі, трави, гриби, птахи, комахи, звірі мають свої якісніхарактеристики, але всі разом вони творять нову якість — ліс.

Сукупність – сума властивостей кожноїсистеми, тобто наявність сукупних властивостей (наприклад,народжуваність для популяції — сума індивідуальної плодючості особин виду).

Гетерогенність системи (або принципрізноманіття) полягає в тому, що система не може складатися з абсолютноідентичних елементів.

Алене всяка комбінація “життя — середовище” — може бути екосистемою.Нею може стати лише середовище, де має місце стабільність і чітко функціонуєвнутрішній колообіг речовин.

Підчас вивчення екосистем характеризують:

видовийчи популяційний склад і кількісне співвідношення видових популяцій;

абіотичніумови та ресурси, що властиві даній системі;

сукупністьусіх зв’язків, у першу — ланцюгів живлення, співвідношення організмів з різнимтипом живлення;

розмірпервинної і вторинної продукції;

просторовийрозподіл окремих елементів;

швидкістьколообігу.

Видиекосистем

Зарозмірами розрізняють екосистеми:

мікроекосистеми (трухлявий пень,мурашник, мертві стовбури дерев);

мезоекосистеми, або біогеоценози (ділянкалісу, озеро, водосховище);

макроекосистеми (континент, океан);

глобальноюекосистемою — охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерними дляних макрокліматами і відповідають цілим природним зонам (екосистеми тундри,тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу,субтропічного і тропічного лісів, морські екосистеми, а також біосфера нашоїпланети).

Заступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поді­ляються на:

природні — у промислове розвинутихкраїнах екосистем не захоплених людською діяльністю майже не залишилося, хібащо в заповідниках;

антропогенно-природні — лісові насадження, луки,ниви хоча й складаються, майже, виключно з природних компонентів, але створеніі регулюються людьми;

антропогенні — переважають штучностворені антропогенні об'єкти і крім людей можуть існувати лише окремі видиорганізмів, що пристосувалися до цих специфічних умов. Прикладом є міста,промислові вузли, села (в межах забудови), кораблі тощо.

2. Державне управління природокористуванням і природоохороною в Україні.

Ключове місце всистемі державних органів управління природокористуванням і природоохороною  займаєМіністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпекиУкраїни, положення про яке затверджено Указом Президента України від 10.02.1995р.

Згідно зПоложенням Мінекобезпеки України є центральним органом державної виконавчоївлади, підвідомчим Кабінету Міністрів України, створеним з метою реалізаціїдержавної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища,раціонального використання і відтворення природних ресурсів, захисту населеннята навколишнього природного середовища від негативного впливу господарськоїдіяльності шляхом регулювання екологічної, ядерної та радіаційної безпеки наоб’єктах у всіх формах власності.

Положеннямвизначаються завдання, функції, права Мінекобезпеки України, компетенціядержавних управлінь екологічної безпеки в областях, містах Києві та Севастополіспеціально уповноважених органів державної виконавчої влади в галузіекологічної безпеки Автономної Республіки Крим, інші організаційні структури,що входять до його сфери управління, передбачаються й інші юридичні таорганізаційні засади функціонування Міністерства.

Державнийконтроль дотримання природоохоронного

законодавства

В системіМінекобезпеки України функції державного контролю покладені на Державнуекологічну інспекцію, а заступник міністра є одночасно Гооловним державнимінспектором України з охорони навколишнього природного середовища.

Забезпеченняефективного державного контролю дотримання природоохоронного законодавства єодним з пріоритетів Мінекобезпеки. Відповідно до Програми розбудови державногокордону України Мінекобезпеки створює службу екологічного контролю надержавному кордоні. Міністерством підготовлена і Кабінетом Міністрів Україниприйнята постанова від 20. 03. 1995 р. N 198 ‘ Про здійснення екологічногоконтролю в пунктах пропуску через державний кордон’, якою затверджена програмастворення пунктів екологічного контролю в пунктах пропуску через державнийкордон на період 1995 — 2000 років. За цей період планується облаштувати 115пунктів екологічного контролю, на 1995 рік було облаштовано 31 пункт.Здійснення екологічного контролю регламентується також ‘ Положенням проекологічний контроль в пунктах пропуску через державний кордон України’, якепідготовлено Міністерством і зареєстровано в мінюсті України 4.08.95 р. за N285 / 821.

Розроблене і дієПоложення про взаємодію органів Мінекобезпеки з органами Міноборони, Службибезпеки України, МВС, Держкомкордону, Національної гвардії і Штабу цивільноїоборони.

Затверджено ‘Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та сплати збитків,заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та інших плавучих засобівтериторіальних і внутрішніх морських вод України’.

ПідрозділамиДержавної екологічної інспекції контролюється стан будівництва в Україні івведення в дію природоохоронних об’єктів за рахунок державних централізованихкапітальних вкладень.

Держінспекцієюконтролюється ввезення в Україну небезпечних відходів і речовин. Увесняно-літній період проводяться рейди-перевірки дотримання строків заборонивилову риби в період нересту ( операція ‘ Нерест’ ), стану охорони тавикористання мисливської фауни, дотримання правил полювання та лімітівдобування диких звірів, операції ‘ Новорічна ялинка’ по охороні шпильковихнасаджень, ‘ Конвалія’ — по охороні недеревних рослин, що внесені до Червоноїкниги України.

За фактамипорушення підприємствами електроенергетики України встановлених режимівексплуатації дніпровських водосховищ, що призвело до масової загибелі риби вКременчуцькому водосховищі, матеріали передані до Генеральної прокуратури.

Під часпроведення операції ‘ Чисте повітря’ в 1995 р. за порушення законодавства проохорону атмосферного повітря притягнуто до адміністративної відповідальності 3тисячі посадових осіб автопідприємств та 19 тисяч водіїв, призупиняласьексплуатація 26 тис. автомобілів.

Держінспекцієюперевірені об’єкти Чорноморського флоту, визначено їх вплив на природнесередовище, виконана експертна оцінка збитків та заходів, які необхідноздійснити для ліквідації негативних наслідків експлуатації флоту, матеріалипередані до Адміністрації Президента, Верховної Ради та Кабінету МіністрівУкраїни. Для вирішення питань з поліпшення екологічного стану в місцяхбазування Черноморського флоту Російської Федерації Кабінетом Міністрів Українистворена спеціальна комісія, Мінекобезпеки розроблено проект Угоди з РосійськоюФедерацією з цього питання.

Для посиленнядієвості державного екологічного контролю та розширення мережі в системіконтролю Міністерством надані права державних інспекторів з охорони навколишньогоприродного середовища певній категорії посадових осіб інших міністерств тавідомств та їх органів, зокрема Міноборони, Мінчорнобиля, Держводгоспу,Мінрибгоспу, Держкомгеології та Національної гвардії України.

Перевищуютьсявстановлені терміни експлуатації джерел іонізуючого випромінювання,допускається наднормативне накопичення радіоактивних відходів. Все це вимагаєпідвищення ефективності державного контролю в галузі охорони навколишньогоприродного середовища, виправлення ситуації, коли цілий ряд міністерств івідомств самі контролюють свою виробничу діяльність, а єдина цілісна системадержавного контролю в галузі охорони природи відсутня.

Удосконаленняекологічного законодавства

Утвердженняправових засад в регулюванні ефективного використання природних ресурсів,охорони навколишнього природного середовища та забезпечення екологічної безпекисприяли законодавчі акти, які були прийняті у розвиток основних принципів таположень Закону України про охорону навколишнього природного середовища від 25.06.1991р. зі змінами та доповненнями на 6.03.1996 р.

Згідно із ст. 2розділу І ‘ Загальні положення’ Закону України ‘Про охорону навколишньогоприродного середовища’: ‘ Відносини у галузі охорони навколишнього природногосередовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповіднодо нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра,про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного ітваринного світу та іншим спеціальним законодавством’.

Вінцемкодифікації екологічного законодавства можна визнати розробку та прийняттяВерховною Радою України Закону України про екологічну експертизу від9.02.1995 р.

Закон проекологічну екпертизу чітко визначає мету та завдання, принципи, об’єкти цієїекспертизи, форми участі громадськості в еколого-експертному процесі.Передбачається, що екологічна експертиза має спрямовуватися на запобігання іпрогнозування негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишньогоприродного середовища та здоров’я людей, а також оцінку ступеню екологічноїнебезпеки господарської діяльності і екологічної ситуації на окремих об’єктах ітериторіях. Відповідно до цього головним завданням екологічної екпертизи євизначення ступеню екологічного ризику і небезпеки запланованої чи здійснюваноїдіяльності, здійснення комплексної, науково обгрунтованої оцінки об’єктів, щопередаються на експертизу, перевірка дотримання вимог екологічногозаконодавства, стандартів, лімітів та нормативів екологічної безпеки, оцінкаможливого чи реального впливу об’єктів на стан навколишнього природногосередовища, здоров’я людей і якість природних ресурсів та ефективності,повноти, обгрунтованості й достатності природоохоронних заходів і підготовка націй основі об’єктивних, науково обгрунтованих висновків, їх своєчасна передачадержавним органам та заінтересованим особам, інформування громадськості прорезультати екологічної експертизи.

Здійсненняекологічної експертизи відповідно до встановлених вимог має базуватися нагарантуванні пріоритету безпечного для життя і здоров’я навколишньогоприродного середовища, врахуванні екологічних, економічних, медико-біологічнихі соціальних інтересів, забезпеченні екологічної безпеки,територіально-галузевої, еколого-економічної доцільності реалізації об’єктів, щопіддаються еколого-експертній оцінці, наукової обгрунтованості, незалежності,об’єктивності, комплексності, варіантності, гласності, превентивності,врахуванні громадської думки та дотриманні норм і правил міжнародних угод,чинного законодавства.

В якості об’єктівекологічної екпертизи передбачаються проекти законодавчих і нормативно-правовихактів, передпроектні, проектні матеріали, проекти нормативно-технічних таінструктивно-методичних документів, проекти створення нової техніки,технології, матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести допорушення норм екологічної безпеки, негативного впливу на стан навколишньогоприродного середовища, створення загрози для здоров’я людей, а такожекологічної ситуації та діючі об’єкти і комплекси, що мають значний негативнийекологічний вплив.

Норми Законувизначають форми участі громадськості в процесі екологічної експертизи та їїсуб’єктний склад. Для врахування громадської думки особи, які проводятьекологічну експертизу ( суб’єкти експертизи ) зобов’язані провести публічніслухання або відкриті засідання за участю населення. В той же час громадськостінадається право викласти свою думку стосовно об’єкту експертизи у засобахмасової інформації, чи подати письмові зауваження, пропозиції, рекомендації їїзамовникам або суб’єктам експертизи, чи доручити своїм представникам працюватиу складі еколого-експертних комісій та груп.

Проводитиекологічну експертизу уповноважуються відповідно Міністерство охоронинавколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, йогоеколого-експертні підрозділи чи спеціально створювані організації і установи,організації та установи Міністерства охорони здоров’я України, інші органивиконавчої влади та їх експертні формування, громадські об’єднання, громадяни тарізні установи, організації  і підприємства, в тому числі за участю іноземнихюридичних і фізичних осіб, статути яких передбачають здійсненняеколого-експертних функцій. Висновки державної екологічної експертизи післязатвердження відповідними органами управління в галузі охорони навколишньогоприродного середовища та ядерної безпеки є обов’язковими для виконання.Юридичним особам, зацікавленим у спростуванні окремих положень чи в ціломувисновків державної екологічної експертизи, надається право подавати обгрунтованузаяву до відповідних органів, що приймали рішення про проведення такоїекспертизи, а в разі їх відмови звернутися до суду.

За порушеннязаконодавства в галузі екологічної експертизи передбачається притягнення виннихосіб до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та цивільноївідповідальності.

Важливою віхоюпроцесу удосконалення екологічногозаконодавства стало прийняття Верховною РадоюУкраїни Водного Кодексу України від 6.06.1995 р.

Водні об’єктивизнаються за Водним Кодексом України виключною власністю народу України іможуть надаватися тільки у користування. Народ України здійснює право власностіна води через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим імісцеві Ради народних депутатів. Окремі повноваження щодо розпорядження водамиможуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

У контекстіефективного використання та охорони вод поза територіальними водами позитивнезначення має Закон України ‘ Про виключну   ( морську ) економічну зонуУкраїни’ від 16.05.1995 р., прийнятий в розвиток Конвенції ООН з морськогоправа. Тим самим Україна підтвердила свою волю до гармонізації внутрішньогозаконодавства з нормами і принципами міжнародного права.

У своїй виключній( морській ) зоні Україна має суверенні права щодо розвитку, розробки ізбереження природних ресурсів живого і неживого походження, у водах, щопокривають морське дно, на морському дні та в його надрах, управління цимиресурсами та здійснення інших видів діяльності, включаючи виробництво енергіїшляхом використання води, течій і вітру. Україна відповідно до норм Законуреалізує свою юрисдикцію щодо створення і використання штучних островів,установок і споруд, проведення морських наукових досліджень, захисту ізбереження морського середовища. Для здійснення вказаних видів діяльності та їхкоординації Україна на договірних засадах співробітничає з іншими державами.

Удосконаленняекологічного законодавства здійснюється не тільки на законодавчому, але й нарівні підзаконно-правового і нормативно-правового регулювання відносин в галузівикористання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища тазабезпечення екологічної безпеки.

Стандартизаціята нормування у галузі охорони навколишнього

природногосередовища

У 1993 р. уМінекобезпеки створено технічний комітет із стандартизації. Він є активнимчленом двох технічних комітетів ISO ( Міжнародна організація стандартизації ) —147 ‘ Якість води’ та 207 ‘ Система управління охороною навколишньогоприродного середовища’.

Починаючи з 1994року, у Міністерстві формується метрологічна служба, головним завданнямякої є створення системи забезпечення єдності вимірювань та системи оцінкидостовірності та повноти екологічної інформації.

У 1995 роціструктура метрологічної служби доповнилася базовою організацією метрологічноїслужби зі стандартних зразків, функції якої виконує Міжвідомчий екологічнийцентр НАНУ та Мінекобезпеки України.

 

Державнийекологічний моніторинг

Відповідно довимог Закону України ‘ Про охорону навколишнього природного середовища’Мінекобезпеки, починаючи з вересня 1992 р., працює над створенням державноїінформаційної системи моніторингу навколишнього природного середовища, ядерноїта радіаційної безпеки ( СЕМ ‘ Україна’ ), а з серпня 1996 р. — екологічноїпідсистеми Урядової інформаційно-аналітичної системи з надзвичайних ситуацій.

Станом на 1996 р.були розроблені і затверджені технічні завдання на складові частини першоїчерги СЕМ, розроблено базову нормативну документацію системи, виготовленозразки приладів для контролю концентрації шкідливих речовин в атмосферномуповітрі, а також стаціонарної станції та мобільної лабораторії контролю якостіповітря. Останні можуть бути використані як в системі державних, так і відомчихспостережень.

Починаючи з 1992 р. здійснюється розгортання Системираннього попередження про радіаційну аварію в Україні та Білорусі ( ГАММА ).Фінансування проекту здійснюється в основному за програмою TACIS. Перша частинаСистеми — мережа стаціонарних і мобільних постів навколо Запорізької та РівненськоїАЕС, а також регіональних ( Запоріжжя, Рівне ) та національного ( Київ )інформаційних центрів ( ГАММА — 1 ) — створена.    3. Атмосфера

Атмосфера— це газова оболонка, що оточує.Землю. Наявність атмосфери— одна з найго­ловніших умов життя на планеті. Без їжі людина може обходити­сямісяць, без води — тиждень, а без повітря не проживе й кількох хвилин.

Атмосфера, як елемент глобальної екосистеми,виконує кілька основних функцій:

• захищає живі організми від згубного впливукосмічних випромінювань та ударів метеоритів;

• регулює сезонні й добові коливання температури(якби на Землі не існувало атмосфери, то добові коливання температу­ри досягалиб ± 200 °С);

• є носієм тепла й вологи;

• є депо газів, які беруть участь у фотосинтезі йзабезпечують дихання;

• зумовлює низку складних екзогенних процесів(вивітрювання гірських порід, діяльність природних вод, мерзлоти, льодовиківтощо).

Основні компоненти атмосфери: азот (78,084 %),кисень (20,946 %) та аргон (0,934 %). Важливу роль відіграють і так звані малідомішки: вуглекислий газ, метан тощо. Крім того, атмосфе­ра містить водянупару: від 0,2 % у приполярних районах до 3 % поблизу екватора. Такий хімічнийсклад атмосфера Землі мала не завжди. Первісна атмосфера Землі була схожа затмосферами деяких інших планет Сонячної системи, наприклад Венери, йскладалася з вуглекислого газу, метану, аміаку тощо. Нинішня киснево-азотнаатмосфера — результат життєдіяльності живих

організмів.

Маса атмосфери становить приблизно одну мільйоннумаси Землі — 5,15 • 10Ь т. Та атмосферне повітря лише умовно можнавважати невичерпним природним ресурсом. Річ утім, що людині необхідне повітряпевної якості, а під впливом її ж діяльності хімічний склад і фізичнівластивості повітря дедалі погіршують­ся. На Землі вже практично не залишилосямісць, де повітря збе­регло свої первозданні чистоту та якість, а в деякихпромислових центрах стан атмосфери вже просто загрозливий для людськогоздоров'я.

® Щонайменше в 60 містах США десятки мільйонівлюдей дихають повітрям, яке не відповідає сучасним нормам і є шкідливим дляїхнього здоров'я.

«й На кожного жителя цих міст щорічно випадаєблизько тонни небезпечних для здоров'я речовин.

Атмосфера складається з таких шарів(знизу вгору): тро­посфера (до висоти  18 км), стратосфера (до50), мезосфера (до 80), термосфера (1000), екзосфера (1900),геокорона (умоізно до 20 тис. км); далі атмосфера поступово переходить уміжпланет­ний космічний вакуум. Основна маса повітря (90 %) зосереджена внижньому шарі — тропосфері. Тут же відбуваються найінтен-сивніші тепловіпроцеси, причому атмосфера нагрівається знизу, від поверхні океанів і суходолу.Надзвичайно важливе екологічне значення для біосфери має озоновий шар устратосфері, повітря якого збагачене триатомним киснем (О3). Вінрозташований на висоті 20—50 км і захищає все живе па Землі від згубної дії«жорсткого» ультрафіолетового випромінювання Сонця.

Крім газів, у повітрі атмосфери містяться ще йдомішки так званих аерозолів, тобто дуже дрібних крапель рідин і твердих час­тинокяк природного, так і штучного походження: сірчистих (краплі Н25О4),мінеральних (пил із земної поверхні), вуглеводне­вих (сажа), морських (частинкиморських солей) та ін.

ШПарниковий ефект. Клімат Землі, що залежить в основному від стану її атмосфери,протягом геологічної історії періодично змінювався: чергувалися епохи істотногопохолодання, коли значні території суші вкривалися льодовиками, й епохи по­тепління(до речі, ми живемо саме в епоху потепління, коли роз­танули великі льодовиковіщити в Євразії та Північній Америці). Та останнім часом учені-метеорологи б'ютьна сполох: сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніжбудь-коли в минулому. За даними ООН, із кінця XIX до початку XXI ст. гло­бальнатемпература на земній кулі підвищилася загалом на 0,6 °С. Середня швидкістьпідвищення глобальної температури до 1970 р. становила 0,05 °С за 10 років, аостанніми десятиліттями вона под­воїлась. І це зумовлено діяльністю людини: •по-перше, людина підігріває атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля,нафти, газу, а також уводячи в дію атомні електростанції; • по-друге, і цеголовне, в результаті спалювання органічного палива, а також унаслідок знищеннялісів у атмосфері нагромаджується вуглекис­лий газ. За останні 120 роківуміст СО2в повітрі збільшився на 17 %. У земнійатмосфері вуглекислий газ діє як скло в теплиці чи парнику: він вільнопропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло (рис. 3.1).Це спричинює розігрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект. Зарозрахунками вчених, найближчими десятиліттями через парниковий ефект середньо­річнатемпература на Землі може підвищитися на 1,5—2 °С.

Якщо людство не зменшить обсягу забрудненьатмосфери й.глобальна температура зростатиме й надалі, як це відбуваєтьсяпротягом останніх 20 років, то дуже швидко клімат на Землі стане теплішим, ніжбудь-коли впродовж 100 тис. років. Це прискорить глобальну екологічну кризу.

У чому ж полягає небезпека парниковогоефекту? Розрахунки й моделювання на ЕОМ свідчать: підвищеннясередньорічної тем­ператури спричинить зміни таких найважливіших кліматичнихпараметрів, як кількість опадів, хмарний покрив, океанічні течії, розміриполярних крижаних шапок. Внутрішні райони конти­нентів стануть сухішими, аузбережжя — вологішими, зима буде коротшою й теплішою, а літо — тривалішим іспекотнішим. Основні кліматичні зони в північній півкулі змістяться на північприблизно на 400 км. Це зумовить потепління в зоні тундри, танення шару вічноїмерзлоти й полярних крижаних шапок. У середніх широтах, тобто в головних«хлібних» районах (Ук­раїна, Чорнозем'я Росії, Кубань, «зернові штати» США),клімат стане напівпустельним, і врожаї зерна різко скоротяться.

Глобальне потепління призведе до таненняльодовиків Грен­ландії, Антарктиди й гір, рівень Світового океану підвищитьсяна 6—10 м, при цьому буде затоплено близько 20 % площі суходолу, де сьогодніживуть сотні мільйонів людей, розташовані міста, ферми, сади й поля.

Учені не дійшли єдиної думки про те, за якогопідвищення середньорічної температури можуть відбутися ці негативні для людстваявища: одні метеорологи вважають критичним значення 2,5 °С, інші — 5 °С.

Останнім часом тривога вчених із приводупарникового ефек­ту ще посилилася. Виявилося, що, крім вуглекислого газу, парни­ковийефект спричинюють також деякі інші гази, що входять до групи малих домішок —метан, оксиди азоту, фреони, — вміст яких в атмосфері через антропогеннийфактор стрімко зростає (рис. 3.2).

Моделлю парникового ефекту в масштабах планетиможе слугувати клімат на Венері. її щільна (більш як 9 тис. кПа біля поверхні)атмосфера, що на 98 % складається з вуглекислого газу, за рахунок цього явищарозжарена до температури 500 °С (за та­кої температури залізо починає світитисячервоним кольором).

Занепокоєна загрозою парникового ефекту світоваспільнота намагається запровадити низку запобіжних заходів. У 1992 р.

Конференцією ООН із питань довкілля й розвиткуприйнято Рамкову конвенцію про зміну клімату, мета якої — «досягти стабілізаціїконцентрації парникових газів у атмосфері на такому рівні, який не допускав би шкідливогоантропогенного впливу на кліматичну систему». Конвенцію підписали практично всідержави — члени ООН, у тому числі Україна. Згідно з цією Конвенцією і Кіотськимпротоколом, що є її доповненням, промислово розви­нені країни, до якихвіднесено й Україну, повинні з 2008 по 2012 р. знизити як мінімум на 5 %порівняно з рівнем 1990 р. за­гальні викиди шести газів, котрі спричиняютьпарниковий ефект. Україна має стабілізувати викиди цих газів на рівні 1990 р.

Список використаної літератури

1. Охорона навколишньогоприродного середовища в Україні.  1995 — 1996

2. ЗаконУкраїни ‘ Про охорону навколишнього природного середовища’    ( від 25.03.1991р. зі змінами та доповненнями на 6.03.1996 р. )

3. .В.І.Андрейцев. Екологічне право

4. ЗлобінЮ.А. Основи екології.- К.: Лібра, 1998. – 249.

5. КорсакК.В., Плахотнік О.В. Основи екології, — К.: МАУП, 2000. – 238 с. Кучерявий В.П.Екологія, — Львів: Світ, — 500 с.