Реферат: Особливості фітоценозів Корецького лісництва Рівненського лісгоспу

--PAGE_BREAK--

Рис. 5. Річний хід місячних сум радіації, радіаційного балансу та середньої місячної величини альбедо у районі дослідження.

R– сумарна радіація;

Q– відбита радіація;

Ееф – ефективне випромінювання;

В – радіаційний баланс;

А – альбедо.
Атмосферна циркуляція, тобто переміщення повітряних мас, зумовлена нерівномірностями у розподілі тепла в часі і просторі. Вона помітніше проявляється у холодну пору року, коли зменшується приплив радіаційного тепла. Тому на формування клімату району дослідження впливають вологі повітряні маси, що надходять з Атлантики у вигляді циклонів та спричиняють підвищенню кількості атмосферних опадів, деякого похолодання літом та потепління зимою. Арктичні повітряні маси лише зимою час від часу викликають значне похолодання, а весною пізні заморозки. З другої половини осені зростає повторюваність атлантичних циклонів з притаманними їм дощами, посиленням вітру; зростає кількість днів з туманами, і поступово наближаючи зимову стабілізацію в атмосфері [30].

Серед кліматичних факторів, що негативно впливають на рослинність – це ранні весняні та осінні заморозки, які найчастіше пошкоджують лісові культури.

Середня багаторічна температура в районі дослідження змінюється мало і становить 6,6–6,9 0С. З температурним режимом зими тісно пов’язані строки і тривалість промерзання ґрунту. Стійке промерзанні ґрунту триває від 30 до 100 днів; глибина його досягає 60 см (деколи до 100 см). Болота, які живляться підземними водами, промерзають неглибоко, а в м’які зими не замерзають. Вологість повітря характеризується трьома основними показниками – абсолютною і відносною вологістю та дефіцитом вологості (недостачею насичення). Абсолютна вологість повітря в січні досягає 4 мб, у квітні – 8 мб, в липні – 16 мб та в жовтні – 9 мб. Відносна вологість повітря в осінньо-зимовий період не перевищує 82 % [30].

Особливо висока хмарність у холодну пору року (грудень, січень) і займає 76–88% тривалості світлової частини доби, навесні, цей показник зменшується до 44 – 60 %.

Вітровий режим зумовлюється атмосферною циркуляцією і характером підстеляючої поверхні. У холодну пору року переважають північно-східні та західні вітри, а навесні – вітри південно-східного і північно-західного напрямків. Середня швидкість вітру у зимово-весняний період вища, ніж влітку і восени, і становить до 3,7 – 6,1 м/с. В окремі прохолодні дні, швидкість вітру може сягати 10 – 20 м/с. Середня річна кількість опадів на території дослідження становить 683мм. Основна маса опадів випадає протягом теплого періоду року. Найменша кількість опадів спостерігається у березні (30 мм). Найбільші місячні суми опадів в окремі роки сягають 200 – 250 мм, а добові максимуми 120 – 170 мм. Впродовж року бувають затяжні дощові періоди (до 7-8 діб). Середня ж тривалість бездощових періодів становить 2 – 3 дні. Ймовірність безперервних періодів без опадів тривалістю 40 – 50 днів (велика посуха) становить 5 – 10 %, такі періоди спостерігаються один раз на десять-двадцять років.
Таблиця 1. Кліматичні показники району, дослідження за даними метеостанції, Рівне



Зволоження ґрунту залежить від рельєфу та глибини залягання ґрунтових вод. Річний максимум запасів вологи за близького залягання ґрунтових вод спостерігається у кінці зими та навесні і нерідко перевищує повну волого місткість ґрунту.

Сніговий покрив на території дослідження нестійкий, що пояснюється частими, а деколи і глибокими відлигами. Здебільшого за холодний період висота снігового покриву становить 13–15 см. Потужність його змінюється в залежності від інтенсивності і тривалості снігопадів, вітрового режиму, відлиги тощо.

Випаровування – одна з основних складових теплового і водного балансу території дослідження. Величина випаровування становить 525–550 мм/рік. На літні місяці припадають максимальні значення випаровування (280 мм), протягом осені вона зменшується з 40–45 мм у вересні до 6 – 7 мм у листопаді.Вегетаційний період починається 5 – 9 квітня і триває до першої – другої декади листопада. Середньодобова температура повітря понад 50С утримується 195 – 205 діб. Останні заморозки мають місце в травні, перші заморозки восени у першій декаді вересня – на початку жовтня; тривалість без морозного періоду – 140 – 142 діб.
Таблиця 2. Значення середньомісячних температур (0С) за даними Рівненської метеостанції



Таблиця 3. Значення середньомісячна кількості опадів (мм) заданими Рівне-метеостанції



Отже, деякі кліматичні показники позитивно впливають на стан лісових насаджень, а деякі (град, мокрий сніг, сильні вітри, ранні заморозки) негативно позначаються на житті лісу.


2.4 Гідрологія району дослідження
Відносно високе зволоження території дослідження, зумовлене не стільки надмірною кількістю атмосферних опадів, скільки досить стабільним переважанням опадів над випаровуванням, у сприятливих умовах рівнинного рельєфу є одним з вирішальних факторів формування густої і різноманітної мережі поверхневих вод, представлених річками, численними струмками, каналами і болотами.

Щодо досліджуваної території, то її дренують ліві притоки, а саме: р. Случа, р. Корчик (42 км), р. Стави (49 км) та р. Устя (24 км) з численними річечками, що впадають в р. Стави (р. Топчака, р. Воробіївка (15 км), р. Клецька (17 км)).

Швидкість течії води сягає 0,3 – 1,2 м/г. Річна амплітуда коливання рівнів на малих річках становить 0,7–2,6м, середніх і великих – 1,1–3,2 м. Підвищення рівнів води несе загрозу господарству і населення краю Стік рік протягом року нерівномірний. Ця нерівномірність визначається гідрогеологічними умовами, характером грунтів, опадами.

Під часповеней іпаводків відбувається інтенсивний змив грунтів, ріст ярів, замулення водойм, ставків тощо. Інтенсивність ерозійних процесів у басейнах рік визначається мутністю води і кількістю наносів. Саме навесні переноситься 50-70 % (інколи 80-95%) річного стоку наносів. Весняний льодохід триває 5–7 днів, співпадаючи у часіз найвищими рівнями повені.

Ставки споруджуються з найрозманітнішою метою: риборозведення, водопостачання, боротьба з ерозією, регулювання поверхневого стоку тощо. Значна кількість ставків знаходиться у занедбаному стані, водойми замулюються тазаболочуються.

Водоносний горизонт кристалічних порід Українського щита, умежах території дослідження пов’язаний з тріщинуватими породами нижнього протезою. Ці води виявлено за допомогою численних свердловин. Тріщинуваті утворення кристалічного фундаменту (гранітута гранодіориту) підходять під четвертинні відклади, рівеньводи встановлюються на глибинах0,2-20 м. Глибина залягання підземних вод не перевищує <metricconverter productid=«70 м» w:st=«on»>70 м. Залежно від умов залягання ці води напірні або безнапірні. Дебіти змінюютьсявід0,15до 8,0 л/с. Вода тріщинуватих кристалічних порід характеризується високоюпитноюякістю і придатнадля водопостачання. Вона відноситьсядо гідрокарбонатно-кальцієвихіз загальною мінералізацією – 100 – 600 мг/л і жорсткістю1,32 – 3,84 мг-екв/л[17].

У районі м. Корець та с. Маренин за допомогою свердловин під неогеновими глинами в тріщинуватих гранітах виявлено підземні води з підвищеним вмістом радону, мінералізація води – 1 – 1,1 г/л. Вона належить до гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-магнієвого типу. Це холодна радонова вода, якою лікують органи руху, нервову систему. Місцеве населення використовувало воду із джерел для лікування очей [30].

Слабомінералізовані залізисті води з вмістом загального заліза 11 – 40 мг/дм3 виявленов районім. Корця.

Водозабір підземних вод за видами використання розподіляється так:нагосподарсько-питні потреби – 245 тис. м3 на добу, на виробничо-технічні – 39,4 тис. м3 на добу; самовилив – 6 тис. м3 на добу; нераціональний скид кар’єрних вод– 26,6 тис. м3 на добу. Всього 317 тис. м3 на добу.

Отже,на території дослідження є потужні горизонти поверхневих і підземних вод, які можуть задовольнити потреби господарства.
2.5 Ґрунти
Тому чи іншому типу ґрунтів відповідає той чи інший тип лісу. Там, де грунт піщаний, бідний на поживні речовини і сухий, ростимуть сосняки. Глинистий грунт містить більше поживних речовин і вологи, тож формуються інші типи лісу.

Лісова підстилка – шар опалого листя і хвої. Багато важливих процесів пов’язані з нею. Підстилка впливає на життя рослин, на їх водний режим і надходження поживних речовин у ґрунт. Коренева система деяких лісових трав майже повністю знаходиться в підстилці. В ній зимує також грибниця і спори переважної більшості грибів, зокрема і паразитів лісових рослин.

Найбільш розповсюдженими типами ґрунтів на території дослідження є дерново-підзолисті, болотно-підзолисті, дернові і лучно-болотні, які розпадаються на багато різновидів в залежності від складу материнських порід, і глибини залягання ґрунтових вод.

1. Дерново-підзолисті ґрунти утворюються під шаром листяно-хвойних дерев за участю травної рослинності. За ступенем підзолистості вони бувають слабо- та середньопідзолисті; за ступенем оглеєності – глеюваті, глейові; за механічним складом – піщані, глинисто-піщані та супіщані.

У профілі дерново-підзолистого ґрунту виділяють такі горизонти:

Н0– 0-<metricconverter productid=«3 см» w:st=«on»>3 см – залишки лісової підстилки з хвої, листя, гілок, темно-бурого кольору, перехід поступовий.

Н1 – 3-<metricconverter productid=«6 см» w:st=«on»>6 см – слаборозвинений гумусовий горизонт або сульфатний гумус, пухкий, вологий, перехід поступовий.

Не – 6-<metricconverter productid=«25 см» w:st=«on»>25 см – підзолистий горизонт, світлувато-сірий, місцями плямистий, відмитий від глинистих частинок, супіщаний зустрічається гумусові просякнення і плями, свіжий, перехід поступовий.

ЕІ – 26-<metricconverter productid=«35 см» w:st=«on»>35 см – перехідний горизонт між підзолистим і ілювіальним, ущільнений глинисто-піщаний, свіжий, перехід поступовий.

І – 36-<metricconverter productid=«85 см» w:st=«on»>85 см – ілювіальний горизонт, призмовидно-грудучкуватий, щільний, піщаний, вологий, перехід різкий.

Р – <metricconverter productid=«86 см» w:st=«on»>86 см і більше – материнська порода, світло-жовті шаруваті водно-льодовикові відклади і піщані шари чергуються з бурувато супіщаними шарами.

Тому на водно-льодовикових і давньоалювіальних піщаних та глинисто-піщаних відкладах утворилися такі види ґрунтів: дерново-слабопідозолисті глеєві легкосупіщані ґрунти. На водно-льодовикових і давньоалювіальних легкопусіщаних і супіщаних відкладах – дерново-слабопідзолисті глеєваті легкосупіщані, дерново-слабопідзолисті глеєві супіщані і легкосупіщані, дерново-середньопідзолисті глеєві супіщані та ін.

На водно-льодовикових і давньоалювіальних суглинистих відкладах – дерново-середньопідзолисті глеєві супіщані.

На водно-льодовикових відкладах і близькопідстилаючих елювієм кристалічних породах утворилися дерново-слабопідзолисті глеєві легкосупіщані і супіщані, та дерново-середньопідзолисті глеєві легкосупіщані.

Цей тип ґрунту має низький вміст гумусу (1,0-2,0 %), ємкість вбирання 2-6 мг-екв на <metricconverter productid=«100 г» w:st=«on»>100 г ґрунту, кислу реакцію і низьку насиченість основами. Завдяки інтенсивному промиванню ці ґрунти мають низький вміст поживних речовин, погані водні і фізичні властивості, низький ступінь оструктуреності.

2. Дерново-підзолисті оглеєні (глеюваті та глеєві) ґрунти розташовані у знижених ділянках. Глеюватість, зумовлена тимчасовим застоєм вод, випаданням атмосферних опадів або близькістю залягання ґрунтових вод. Оглеєння – біохімічний процес перетворення окисних сполук, заліза і алюмінію у закисні форми, що відбуваються за анаеробних умов при тривалому перезволоженні ґрунту. Глеюваті ґрунти їх ознаки помітні в материнській породі у нижній частині ілювіального горизонту, оглеєння поширилось на весь ілювіальний горизонт.

Під гумусовим горизонтом дерново-підзолисто-глеєвих ґрунтів залягає вимитий білястий елювіальний пісок. Глибина цього горизонту 10-40 см. Ілювіальний горизонт має вигляд брудно-бурого ущільненого глинисто-піщаного прошарку. Глеєві ґрунти відзначаються малим вмістом гумусу і підвищеною кислотністю, зумовленою рухомим алюмінієм, іоном, найбільш шкідливий для рослин.

Родючість дерново-підзолистих ґрунтів можна підвищувати за допомогою комплекту заходів: вапнуванням і внесенням органічних та мінеральних добрив (азотні, фосфорні і калійні), мікродобрив (мідних, борних, марганцевих).

На цих ґрунтах вирощують овочеві, технічні і кормові культури, зокрема трави.

3. Болотно-підзолисті ґрунти. На водно-льодовикових та давньоалювіальних легкосупіщаних і супіщаних відкладах утворився торфово-підзолистий легкопупіщаний грунт.

4. Дернові ґрунти. Ці грунти мають добре виражений дерновий і слаборозвинений підзолистий горизонти, високий вміст гумусу, слабокислу або найтральну реакцію, міцну грудкувату структуру та інші позитивні властивості, які забезпечують йому високу родючість.

5. Лучно-болотні ґрунти. Вони сформовані у понижених ділянках рельєфу та в заплавах річок на алювіальних і льодовикових відкладах під трав’янистою рослинністю. Ці ґрунти мають глибокий гумусний горизонт і порівняно високий вміст гумусу (3-5%), мають високу потенціальну природну родючість і з успіхом використовують для вирощування овочевих і кормових культур.

На водно-льодовикових і давньоалювіальних легкосупіщаних і супіщаних відкладах утворився лучно-болотний супіщаний. На мергелізованих суглинках – лучно-болотний супіщаний осушений грунт. На водно-льодовикових та давньоалювіальних суглинистих відкладах – лучно-болотні суглинисті і лучно-болотні легкосуглинисті ґрунти. На сучасних алювіальних відкладах – лучно-болотні супіщані.

6. Болотні ґрунти. Вони сформувалить у понижених місцях озерно-льодовикового і річкового походження, де на сучасних елювіальних відкладах сформувався муловато-болотний супіщаний грунт.

Торфувато-болотні грунти мають шар торфу близько 20 см, торфово-болотні – 20-50 см, торфовища – <metricconverter productid=«50 см» w:st=«on»>50 см. Глибина шару торфу 75-300 см Переважаючим типом водного живлення низинних боліт є грунтово-напірне, води якого мінералізовані дещо більше, ніж поверхневі; різноманітний рослинний покрив (очеретяні, осокові), характеризується значним ступенем розкладу (20-50 %), вміст золи коливання у межах 8-20 % (50 %).

Низинні торфовища мають великі запаси N(2,6-4%), Р (0,6-0,8%), К (0,01-0,1%), щоправда азот міститься в них в важкодоступній для рослин формі. Доступність його залежить від інтенсивності процесів мінералізації органічних речовин торфу, мають карбонатну (слабокислу) реакцію ґрунтового розчину.

У профілі цих ґрунтів виділяють такі горизонти: лісова підстилка, торфовий, глейовий та материнська порода. В умовах інтенсивного розкладу органічної маси між торфовим і глейовим горизонтами формується гумусний горизонт (Н). Залежно від режиму ґрунтових вод і їх мінералізації на певній глибині формується рудяковий горизонт – сполучення болотної руди(дод.15, дод. 16 ).

Основними діагностичними ознаками торфових ґрунтів є потужність торфового горизонту, величина зональності, ступінь розкладання і гуміфікація органічних речовин.

Основними меліоративними заходами на цих ґрунтах є зниження рівня ґрунтових вод.

Ерозійні процеси в зоні діяльності лісництва, спостерігаються лише на зрізаних ярами і балками ділянках шляхом змиву верхнього родючого шару грунту. Ґрунтові і кліматичні умови, сприятливі для вирощування високопродуктивних насаджень головних лісоутворюючих порід (сосни звичайної, дуба звичайного, ясена звичайного, вільхи чорної, берези бородавчастої та ін.).

Основними заходами для підвищення родючості цих ґрунтів є вапнування, поглиблення орного горизонту, внесення високих доз органічних і мінеральних добрив, осушення перезволожених ґрунтів, глинування піщаних ґрунтів.




2.6 Ботаніко-морфологічна характеристикаосновних деревнихлісоутворюючих видів
Сосна звичайна (PinussilvestrisL.)– дерево з конусоподібною або пірамідною кроною. Кора внизу сіро-бура, ближче до вершини червоно-бура. Хвоїнки (2,5-7см, довжиною 1-1,5см шириною) по два в пучку, на вкорочених побігах, вони жорсткі, гладкі, темно-зелені. Рослина однодомна. Чоловічі шишки (3-7мм довжиною) сіро-жовті, яйцевидні, зрілі повислі, сіро-бурі, тусклі. Насіння буре або чорне. Запилюються в травні, світлолюбива рослина. Деревину використовують як будівельний матеріал. Відходи деревини застосовують в цеюлозно-паперовій і хімічній промисловості. З живого матеріалу отримують скипидар,каніфоль, дьоготь і вугілля.

Дуб звичайний (QuercusroburL.)– дерево з сильно гілчастою шатровидною чи шарокомірамідальною кроною, товстим стволом і міцними гілками. Кора темно-сіра, у молодих гілках сіра чи червоно-бура, гладенька, гола. Листя (7-15см, іноді 30см), почергове, короткочерешкові, перисто-лопатеві. Квітки дрібні, одностатеві, рослина однодомна. Тичинкові квітки в повислах сережках, вони складаються з 6-8 радіального віночка і 6-10 тичинок. Маточкові квітки на довгих квітколожах з редукованим віночком, зібрані по 1-3 в пазуxах верхніх листочків. Маточка 1, з нижньою зав’яззю і червонуватим трилопатевим рильцем. Плід – довгий овальний жолудь рослина світло-ітеплолюбива. Рослина лікарська, дубильна, декоративна і фітомеліоративна.

Вільха чорна, або клейка (AlnusglutinosaL.)– дерево з темно-буроютріщинуватою корою. Молоді гілки голі, клейкі, червонувато-бурі. Листя (4-10см довжиною, 3-9см шириною) почергове, з клиновидною основою, старі – майже голі, зверху темно-зелені, блискучі, знизу світлі, молоді – дуже клейкі. Квіти одностатеві, розвиваються до розпускання листя. Рослина однодомна. Тичинок 4, маточка1, з нижньою зав’яззю, 2 стовбура і 2 рильця. Плід – плоский, червоно-бурий, яйцеподібний горішок. ЦвітеIV-V. Лікарська, декоративна рослина, в медицині використовують кору і шишечки.

Береза повисла, або бородавчаста(BetulapendulaRoth.) – дерево з гладенькою білою корою. Крона ажурна. Молоді побіги голі, блискучі, покриті як і лится, смолистими бородавочками. Листя почергове (3,8см довжиною, 2,5-5 смшириною). Квітки одностатеві, в сережках. Рослина однодомна. Квіти з 1-2 листковим віночком, прикриті червоно-бурим чашолистком. Тичинюк 2, маточка 1, з нижньою зав’яззю і 2 червоними нитковидними рильцями. Плід – горішок. Світолюбива рослина. Лікарська, декоративна, харчова, медоносна, кормова і ефіромасляна рослина. Із неї отримують березовий сік, деревину використовують в меблевій промисловості, виготовляють паркет і фанеру.

Осика (PopulustremulaL.)– дерево з короткими, товстими гілками і тонкими, оголеними чи опушеними побігами. Крона округла, стовбур рівний, циліндричний, покритий сірою чи зеленувато-сірою корою. Листя (3-7 см довжиною) яйцевидні, знизусизоваті. Черешки довгі, сплюснуті, оголені. Тичинкові сережки (7-15 см довжиною) пониклі; маточкові сережки (4-6 см довжиною) тонкі, менш яскраві. Тичинок 6-8, інколи12. Коробочка темно-зелена, довгасто-конічна. КвітуєІІІ-V.Рослина морозостійка, світлолюбива, лікарська, декоративна, фітомеліоративна. З деревини виготовляють бочки, фанерутощо.

Клен гостролистий (Acerplatanoides)– високе струнке дерево, кора темно-сіра. Листя (5-15 см довжиною) 5-7 пальчасто-лопатеві, з серцеподібною основою, тонкі, оголені, з двох боків зелені. Чашечка 5-роздільна. Віночок із оберненояйцевидних чашолистків. З деревини виготовляють музичні інструменти, сік такору застосовують в медицині.

Горобина звичайна (SorbusaucupariaL.) – дерево, висотою 15 – <metricconverter productid=«20 м» w:st=«on»>20 м, з гладенькою сірою корою. Листя (15 – <metricconverter productid=«20 см» w:st=«on»>20 см довжиною) непарно перисті, з 9 – 15 довгувато-ланцетними листками, зверху зелені, знизу сизуваті. Віночок білий. Тичинок багато, маточка одна, з нижньою зав’яззю й з стовпчиками. Плід (8 – <metricconverter productid=«12 мм» w:st=«on»>12 мм діаметром) яскраво-червоний, ягодоподібний, гіркий. Квітує V–VII. Харчова, декоративна, медоносна, лікарська рослина.

Яблуня лісова (MalussylvestrisMill.) – дерево, висотою 10 – 15 м. Кора світла, молоді побіги голі і злегка опушені, часто закінчуються колючками. Листя овально-яйцевидні чи широко еліптичні, зверху голі, знизу по жилках ніби опушені. Квіти рожеві, інколи білі. Тичинок багато. Маточка 1, з нижньою зав’яззю і п’ятьма стовпчиками. Плід округло-яйцевидний, жовто-зеленого кольору, інколи червонуватого. Квітує IV-V.Харчова, медоносна, декоративна рослина.

Крушина ламка (FrangulaalnusMill.) – кущ з гладенькою, майже чорною корою. Гілки тонкі, однолітні червоно-коричневі. Листя почергове, цілокраї, яйцевидні. Віночок подвійний, п’яти-членний. Пелюстки білі. Тичинок5, маточка 1, з верхньоюзав’яззюі 1 стовпчиком. Плід – кулеподібна, соковита кістянка. Лікарська, медоносна рослина. Використовують в фарбовій промисловості.

Ліщина звичайна (CorylusavellanaL.)– деревоподібний кущ, висотою 2– 6 м. Листя почергове, широкооберненояйцевидні, нерівномірнозубцюваті, на коротких черенках. Квітки одностатеві, рослина однодомна. Тичинюк 4, маточка 1, з нижньою зав’яззю. Плоди – дерев’яні горішки з трубчастою надрізною обгорткою, зібрані від 1до 5. Квітує ІІІ-IV. Харчова, ефіромасляна, медоносна, декоративна рослина.

Бруслина бородавчаста (EuonymusverrucosaScop.) – кущ, висотою 1 – 2 м. Листя супротивне, довгувато-ланцетне, голе, зверху темно- зелене, знизу світле, загострене, короткочеренкове. Квіти правильні, зібрані в пазухах листочків на довгих квітконіжках. Тичинок 4, маточка 1, з верхньою зав’яззю, 1 стовпчиком і 3-5-лопатевим рильцем. Плід – гладенька, рожева чи рожево-червона коробочка. Квітує V-VI.Лікарська, декоративна рослина.

Бузина чорна (SambucusnigraL.) – кущ, вистою 3 – 6 м. Побіги сіро-зелені і м’якою білою серцевиною. Кора і листя з неприємним запахом. Листя (до 35 см довжиною) супротивні, непарно перисті, з 5-7 листочками. Листки яйцевидно-еліптичні, з двох сторін по жилках волосисті. Квіти правильні. Чашечка із 5 зубців. Віночок 5-членний, жовтувато-білий. Тичинок 5. Маточка 1, з напів-нижньою зав’яззю і 3 рильцями. Плід – кістянка з 3-5 кісточками. Квітує V-VI. Харчова, медоносна, лікарська, інсектицидна, декоративна рослина.

Чорниця звичайна (Vacciniummyrtillus) – кущик висотою, 15-30 см із довгим повзучим кореневищем. Стебла прямостоячі, сильно гілчасті, з зеленувато-коричневою корою. Листя почергове, яйцевидне, з тупою вершинкою, з двох боків світло-зелені, знизу з сітчастими жилками. Квітки пониклі, на коротких квітконіжках. Тичинок 8 чи 10. Плід – ягода шароподібна, чорна з сизуватим нальотом. КвітуєV-VI. Плоди дозрівають в липні. Медоносна, лікарська, харчова рослина.

(Звернути увагу на додатки 17, 18, 19, 20, 21, 22 та 23)

Характеристика поширених фітоценозів (екосистем) за Алєксєєвим-Погребняком

Тип лісу: Вологий дубово-сосновий субір (В3/ДС) – 2,6 % (122,30 га).

Тип ґрунту: дерново-підзолистий.

Материнська ґрунтоутворююча порода: лесовидні суглинки елювіально-делювіального походження.

Загальний склад насадження: 7 С 3 Б + Ос

Перший ярус: сосна звичайна.

Другий ярус: дуб звичайний, береза бородавчаста, береза пухнаста, осика, вільха чорна, клен платановидний.

Третій ярус: горобина звичайна, граб звичайний, ясен звичайний, яблуня лісова.

4-й ярус (кущі): крушина ламка, ліщина звичайна, бузина чорна, бруслина бородавчаста.

5-й ярус: малина звичайна, ожика сиза.

6-й ярус (кущики): чорниця звичайна, костяниця, брусниця звичайна, верес звичайний.

7-й ярус (трави): кислиця звичайна, ситник розлогий, ситник нитковидний, орляк звичайний, плаун булавовидний, хвощ зимуючий, суниці лісові, герань лісова, молінія голуба.

8-й ярус (мохи та лишайники): рунянка звичайна, птілій страусове перо, гілокомій блискучий.

Тип лісу: Волога грабово-сосново-дубова судіброва (С3/Г, СД) – 62,1 % (<metricconverter productid=«2914,7 га» w:st=«on»>2914,7 га).

Типи ґрунтів: дернові та дерново-підзолисті.

Материнська ґрунтоутворююча порода: лесовидні суглинки елювіально-делювіального походження.

Загальний склад насадження: 10 С + Д + Б + Ос.

Перший ярус: сосна звичайна.

2-й ярус: дуб звичайний, береза бородавчаста, осика, ялина європейська, вільха чорна.

3-й ярус: клен платановидний, граб звичайний, горобина звичайна.

4-й ярус: ліщина звичайна, бузина чорна, бруслина бородавчаста, крушина ламка.

5-й ярус: ожика сиза, малина звичайна, шипшина собача.

6-й ярус: чорниця звичайна, костяниця.

7-й ярус: кислиця звичайна, тонконіг дібровний, орляк звичайний, ситник нитковидний, молінія голуба, вербозілля звичайне, перстач гусячий, буквиця лікарська, осока струнка, щитник чоловічий, безщитник жіночий, плаун булавовидний, хвощ зимуючий, конвалія звичайна, чина весняна, перлівка поникла, яглиця звичайна, зеленчук жовтий, череда трироздільна.

8-й ярус: плевроцій сизий, птілій страусове перо, гілокомій блискучий.

Тип лісу: Сирий чорновільховий сугрудок (С4/Вл(ч)) – 3 % (142, 3 га).

Типи ґрунтів: лучно-болотні та болотні.

Загальний склад насадження: 4 Вл(ч) 3 Б 1 Д 1 Я 1 Г 1 Ос + С.

Перший ярус: вільха чорна.

2-й ярус: дуб звичайний, ялина європейська, ясен звичайний, береза бородавчаста, осика, сосна звичайна.

3-й ярус: граб звичайний, горобина звичайна, яблуня лісова.

4-й ярус: крушина ламка, ліщина звичайна, бузина чорна, верба козяча, верба біла.

5-й ярус: ожика сиза, малина звичайна.

6-й ярус: костяниця, буяхи.

7-й ярус: осока струнка, осока трясучковидна, осока волосиста, кропива дводомна, калюжниця болотна, жовтець повзучий, материнка звичайна, вербозілля лучне, череда трироздільна, очерет звичайний, підмаренник весняний, підмаренник болотний, ситник нитковидний, кислиця звичайна, яглиця звичайна, хвощ болотний, хвощ лісовий, багно звичайне, щитник чоловічий, безщитник жіночий.

8-й ярус: сфагнум відстовбурчений.
2.7 Фізико-географічний район, стисла характеристика його ландшафту
На основі аналізу геологічних та геоморфологічних даних було запропоновано чимало схем геоморфологічного районування території Українського Полісся.

Територія Стави-Корчицького межиріччя охоплює частину трьох фізико-географічних областей: Волинського Полісся, Житомирського Полісся та Волинської височини, що відповідає трьом ландшафтам – А (Костопільському), Б (Гощанському), В – Новоград-Волинському (Корецькому).

Новоград-Волинський (Корецький) ландшафт, місцевість його слабо хвилястої рівнини на кристалічній основі, перекрита флювіо-гляціальними відкладами з малочисленими лісовими останцями (див. дод. 14, [16]).

Найбільшими урочищами Корецького ландшафту є консервативно-плоскі поверхні з слабким нахилом на північ флювіо-гляціальних відкладах, вкриті вологими сугрудами з ожикою сизою, малиною та ліщиною звичайною в підліску на дерново-слабoпідзолистих і супіщаних ґрунтах, які частково розорані.

Консервативні урочища, площі яких протягом тривалого часу не змінюються. Реліктові урочища, на базі яких формуються нові активні урочища ярів з тимчасовими водостоками, слабо закріплені чагарниками бузини, вільхи сірої, рідше ліщини звичайної на сильно деградованих чи сильноопідзолених чорноземах звичайних.

Досить часто в окремих урочищах виникають ділянки (М. Солнцев, 1949), які з часом розвиваються у відособлені урочища. Такі ділянки на території Стави-Корчицького межиріччя зустрічаються в урочищах плакорів, розчленованих ерозійними ритвинами та ярами, вкриті середніми та легкими суглинками з сірими опідзоленими ґрунтами у місцевості на порфіровидних гранітах, гнейсах і мігматитах, перекритих лесовидними та алювіальними суглинками [16].

Активні урочища на території дослідження представлені глибоковрізаними ярами, що відкривають каолінисті піски на днищах, по боках вкриті різнотравно-злаковими угрупованнями іноді порослі ліщиною звичайною на сильно деградованих чорноземах опідзолених, слабохвилястими знелісненими, частково заболоченими поверхнями, що вкриті різнотравно-злаковими угрупованнями на дерново-підзолистих піщаних і супіщаних ґрунтах, що розвіюються на незадернованих ділянках; заболоченими зниженнями з зелено-мохово-ситниково-осоковими угрупованнями з домішкою берези пухнастої на болотних, оторфованих у верхніх горизонтах ґрунтах, частково зниженнями, вирівняними поверхнями, що дренуються струмками та дренажними канавами на лучно-болотних і лучних ґрунтах, і слабоврізаними долинами струмків і їх русла, вкриті осоково-злаково-різнотравними угрупованнями на дерново-лучних, дернових і лучно-болотних оглеєних грунтах.

Прикладом реліктовищ урочищ є лісові останці з неглибоким заляганням кристалічного фундаменту, з крушиново-ліщиново-дубово-грабовими дібровами, з широким розвитком лінійної та площиної ерозії на схилах західних експозицій, чи дуже круті схили (24-30) лісових останців, на яких відслонюються граніти і пегматити, порізані численними ерозійними ритвинами, незадерновані, чи старичні зниження з заростаючими луками на мулувато-болотних і лучно-болотних ґрунтах на схилах.
<img width=«374» height=«227» src=«ref-1_1408191582-21683.coolpic» v:shapes="_x0000_i1029">    продолжение
--PAGE_BREAK--