Реферат: Экономическая теория

ПЛАН

<span Arial",«sans-serif»">1. Анотація…………………………………………………………………………

<span Arial",«sans-serif»">3

<span Arial",«sans-serif»">2. Еволюція товарного виробництва………………………………………

<span Arial",«sans-serif»">3

<span Arial",«sans-serif»">3. Характеристика товарного виробництва………………………………

<span Arial",«sans-serif»">5

<span Arial",«sans-serif»">    3.1.  Товарне виробництво та його ознаки…………………………….

<span Arial",«sans-serif»">7

<span Arial",«sans-serif»">4. Причини виникнення товарного виробництва……………………….

<span Arial",«sans-serif»">8

<span Arial",«sans-serif»">5. Товар та його властивості…………………………………………………

<span Arial",«sans-serif»">14

<span Arial",«sans-serif»">     5.1. Споживна вартість……………………………………………………..

<span Arial",«sans-serif»">14

<span Arial",«sans-serif»">     5.2. Вартість……………………………………………………………………

<span Arial",«sans-serif»">16

<span Arial",«sans-serif»">6. Закон вартості і категорії товарного виробництва…………………...

<span Arial",«sans-serif»">20

<span Arial",«sans-serif»">7. Теорії вартості…………………………………………………………………

<span Arial",«sans-serif»">24

<span Arial",«sans-serif»">8. Висновки………………………………………………………………………..

<span Arial",«sans-serif»">29

<span Arial",«sans-serif»">9. Література……………………………………………………………………….

<span Arial",«sans-serif»">30

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:«Times New Roman»;mso-ansi-language:UK;mso-fareast-language: RU;mso-bidi-language:AR-SA">

<span Arial",«sans-serif»">Анотація

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Методологічні прийоми вивчення економікиобумовлюють спосіб і напрямки аналізу досліджуваної проблеми. Логічнапослідовність вивчення економічних понять і проблем передбачає використання загальноприйнятої економічноїтермінології. Так, наприклад, поняття “виробництво” – це не тільки процесстворення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще йвідтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засобиїхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей.

<span Arial",«sans-serif»">В цієї роботі я хочу розглянути питаннящо стосуються товарного виробництва. За яких причин виникло товарне виробництво,що є головними ознаками товарного виробництва. Також розглянемо таке поняттяяк  “товар” – що є основним продуктомтоварного виробництва. Які властивості має товар (споживна вартість івартість). А також розглянемо основні закони товарного виробництва.

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language:RU">

<span Arial",«sans-serif»;mso-ansi-language:RU">

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:Arial">1.<span Times New Roman"">   

<span Arial",«sans-serif»">Еволюціятоварного виробництва.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Товарне виробництвоіснувало вже 5-7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тою чи іншоюмірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Так, авторипосібнику “Україна і світ”, характеризуючи економіку Стародавньої Греції,звертають увагу нате, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовийобіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ ст.з’являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки назамовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епохпричини виникнення товарного виробництва.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Першою зцих причин слід вважати суспільний поділ праці, який змінюється у відповідностідо вдосконалення знарядь праці. Технічний прогрес не має часових меж, отженеобмеженим є і розвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконаленнятоварного виробництва. За сучасних умов науково-технічна революція спричинилапояву нового, поглибленого поділу праці – виготовлення окремих деталей складнихвиробів на різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини. Удругій половині ХХ ст. для багатьох підприємств стала характерна неспеціалізація на виготовленні одного виду продукції, а диверсифікація –виробництво декількох товарів.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Другоюпричиною появи товарного виробництва є господарське відокремлення виробників,кожен з яких займається виготовленням якогось певного товару. Такий видорганізаційно-економічних відносин органічно доповнює суспільний поділ праці.Людина обирає якийсь вид роботи і перетворює його на самостійну діяльність. Це,звичайно, підсилює залежність цього товаровиробника від інших,  спричиняє необхідність обмінюватисярізнорідною продукцією та встановлювати господарські зв’язки за допомогоюринку. В цьому разі відпадає всякий позаекономічний примус до праці. Працівниксам відчуває потребу і матеріальну зацікавленість в тому, щоби збільшити іякісно поліпшити виготовлення корисних речей.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Господарськевідокремлення виробників пов’язано з формами власності на засоби виробництва.Воно є найбільш простим і навіть абсолютним, коли товаровиробник – це приватнийвласник. Меншою мірою воно досягається, коли якесь майно дається в оренду –тимчасове володіння і користування. Тоді орендар набуває права тимчасово володітиі розпоряджатися чужим майном. Проте слід зазначити, що і приватна власністьсама по собі не породжує товарно-ринкового господарства. Це помітно наприкладах рабовласницького та феодального суспільств, коли попри існування вобмежених масштабах  товарноговиробництва панівним у суспільстві залишається натуральне.

<span Arial",«sans-serif»; letter-spacing:.2pt;mso-ansi-language:RU"> <span Arial",«sans-serif»; letter-spacing:.2pt">Виробництво товарів не може нормально розвиватися в межахзагальної спільної власності, яка ускладнює господарське відокремленнявиробників корисних речей, їх вільну підприємницьку діяльність. Воно повністюпаралізується, коли держава стає єдиним власником засобів і результатіввиробництва.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Зважаючи на ступіньрозвитку відносин власності і організаційно-економічні відносини можна виділитидва види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене(розвинуте) товарне виробництво. Історично першим було просте товарнегосподарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни таремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю іпорівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність праці працівниківсфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і подекудиіснувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення векономіці.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Другим з’явилосярозширене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичноїсистеми економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, всі продуктиперетворюються на товари. За розширеного товарного виробництва предметомкупівлі-продажу стає і робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидкопрогресує за умов класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичногопривласнення. В ХХ ст. розвиток товарного виробництва відбувався також за умовакціонерної, кооперативної та інших форм колективної власності.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.2pt">Впродовж ХVІІ-ХІХ ст.розширене товарне виробництво поступово набуло загального характеру. Всістворені корисні предмети мали форму товару. Проте в другій половині ХХ ст. підвпливом науково-технічної революції і державного втручання в господарське життяв економіці країн Заходу відокремився нетоварний сектор. До нього увійшливиробництва тих продуктів і послуг, реалізація яких відбувається без допомогиринку. Прикладами цих виробництв є фундаментальні наукові дослідження,безкоштовні види освіти та інших послуг, галузі військово-промисловогокомплексу і т.і. Роль неринкових форм національного багатства в суспільствічимдалі зростає. Зрештою, сучасна економіка є змішаною в тому відношенні, щопоєднує товарні – як провідні і визначальні – та нетоварні зв’язки.

<span Arial",«sans-serif»;letter-spacing:.5pt">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:Arial">3.<span Times New Roman"">   

<span Arial",«sans-serif»">Характеристикатоварного виробництва

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">  Осмисленнясучасних економічних проблем через призму світо­вого досвіду становлення,розвитку товарного виробництва і рин­кових відносин має суттєве значення длятеорії і практики ринко­вої трансформації економіки України.

<span Arial",«sans-serif»">    Яквже згадувалося у попередньому розділі, суспільство знає два основних типи організації економіки: на­туральнегосподарство і товарне господарство. Розглянемо більш детальніше ці види. Їмвідповідають дві основні форми господарювання: натуральна і товарна. Нату­ральнегосподарство, за якого продукти праці як результат вироб­ництвавикористовувались для задоволення особистих потреб без­посередніх виробників ічленів їх родин, тобто для використання в межах господарської одиниці — роду,племені, патріархальної сім'ї, общини тощо як різновидів. В основномунатуральну форму госпо­дарювання мали й великі маєтки традиційного типу.Натуральне господарство характеризувалося суспільним поділом праці взародковому стані, замкнутістю організаційно-економічних зв'язків,роз'єднаністю, відірваністю господарюючих суб'єктів один від одного,примітивною технікою та технологією виробництва, малопродуктивною ручноюпрацею. Тому прогрес у розвитку продуктивних сил і суспільства був дужеповільним. Усі зв'язки натурального господарства обумовлені лише особливостямипроцесу праці та виконання тих чи інших операцій у тісних межах окремихгосподарських одиниць. При цьому робоча сила позбав­лена мобільності, вонавиробниче та територіальне закріплена. В натуральному господарстві виробничівідносини виявляються в нематеріалізованому вигляді як прямі відносини міжучасника­ми створення благ. Продукти праці розподіляються безпосередньо. Вонибез участі ринку надходять в особисте й виробниче споживання.

<span Arial",«sans-serif»">3 розвитком продуктивних силнатуральне господарство стає перешкодою соціально-економічному прогресу.Властиві йому гос­подарська замкнутість, примітивність, відособленість,патріархаль­ність, слабкість внутрішніх стимулів розвитку не відповідають по­требамобміну продукцією між виробниками, який все більше поши­рюється у зв'язку ззростанням продуктивності праці. Всезростаючий вплив на суспільне виробництвотоварних зв'язків в епоху піз­нього Середньовіччя вже можна назватиреволюційним. Натураль­не господарство перестало бути пануючим типомсуспільного ви­робництва, відбувся перехід до загального товарногогосподарства. Однак це ще не означало повного зникнення натурального гос­подарства.Воно ще й сьогодні розповсюджене в країнах, що роз­виваються. В середині XX ст.в їх натуральному і напівнатурально­му виробництві було зайнято 50—60 відсотківнаселення. Деякі його прояви мають місце і в умовах розвинутої економіки(наприклад, натуральне підсобне господарство). В несприятливих для суспіль­стваумовах (наприклад, війна, політика автаркії тощо) може з'яви­тися тенденція донатуралізації виробництва. На зміну натуральному господарству прийшли товарневироб­ництво і заснована на ньому товарна форма господарювання. Проте тривалийчас вони функціонували разом.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:Arial">3.1.<span Times New Roman"">       

<span Arial",«sans-serif»">Товарне виробництвота його ознаки

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Товарневиробництво – така система організаційно-економічних відносин, за якої корисніпродукти створюються для їхнього продажу на ринку. Система товарноговиробництва має три найважливіші специфічні ознаки :

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">відкрите господарство;

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">розподіл праці;

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">непрямі зв’язки.

<span Arial",«sans-serif»">Ціознаки визначають відповіді на основні проблеми будь-якої економічної системи:що створювати, як застосовувати для цього фактори виробництва і для когопризначаються вироблені продукти.

<span Arial",«sans-serif»">Розглянемодокладніше кожну з вищезгаданих основних рис товарного господарства.

<span Arial",«sans-serif»">По-перше,товарне виробництво грунтується на суспільному поділі праці, що склався міжокремими господарськими одиницями. Розвиток поділу праці передбачає прогресвиробництва: зростання кваліфікації і вміння працівників, а також винайденнямашин, що полегшують і скорочують працю, дозволяють одній людині виконуватироботу декількох. Збільшення виробництва благ на спеціалізованому підприємствістворює можливість і необхідність обмінювати їх надлишок на масу корисних речей,створених на іншому виробництві.

Один з класиківполітичної економії Адам Сміт високо оцінював значення поділу праці длязростання добробуту всіх одноосібних власників: “Кожен працівник може матизначну кількість продуктів своєї праці понад ту кількість, яка необхідна длязадоволення його власних потреб; і оскільки всі інші працівники опиняються втакому самому становищі, він виявляється спроможним обміняти більшу кількістьсвоїх продуктів на більшу кількість виготовлених ними продуктів…”.

<span Arial",«sans-serif»">Такимчином, можна зробити висновок, що товарне господарство дає широкий простірзагальному економічному закону поділу праці. У відповідності до цього законуекономіка прогресує внаслідок дедалі більш якісної диференціації трудовоїдіяльності. Зрештою виникає декілька форм поділу праці :

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">міжнародний поділ праці (міжкраїнами);

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">загальний (між великимисекторами національної економіки: промисловістю, сільським господарством тощо);

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">особливий (поділ всерединісекторів на окремі галузі і види виробництва);

Ø<span Times New Roman"">    

<span Arial",«sans-serif»">одиничне  (всередині підприємств на окремі підрозділи).

<span Arial",«sans-serif»">Звичайно,одинична диференціація праці на підприємстві, пов’язана з незакінченимвиготовленням якоїсь частини готового продукту, не може породжувати товарногообміну. Такий обмін виникає внаслідок інших видів поділу праці. Міжнароднийподіл праці породжує зовнішню торгівлю, загальний та особливий – внутрішнюторгівлю.

<span Arial",«sans-serif»">По-друге,товарне господарство уявляє собою відкриту систему організаційно-економічнихвідносин. За умов товарного виробництва працівники створюють корисні продуктине для власного споживання, а для продажу іншим людям. Весь обсяг новостворенихречей за звичай виходить за межі кожної виробничої одиниці і надходить на ринокдля задоволення попиту покупців.

<span Arial",«sans-serif»">По-третє,товарному господарству притаманні непрямі, опосередковані зв’язки міжвиробництвом і споживанням. Вони розвиваються за формулою: виробництво – обмін– споживання. Виготовлена продукція спочатку надходить на ринок для обміну наінші вироби чи на гроші й тільки потім потрапляє у сферу споживання. Ринокпідтверджує (або не підтверджує) необхідність виготовлення даного видупродукції. Саме за допомогою ринкового обміну встановлюються економічнівідносини між виробниками і споживачами товарів.

<span Arial",«sans-serif»">Отже,розвиток поділу праці, відкритість і ринковий характер господарських зв’язківзняли ті перешкоди для прогресу економіки, на які прирікало її натуральнегосподарство. Потенційні можливості протилежного йому товарного виробництватакі, що йому властивий закон розширеного відтворення.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»; mso-fareast-font-family:Arial">4.<span Times New Roman"">   

<span Arial",«sans-serif»">Причинивиникнення товарного виробництва

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Безпосередньою причиною виникнення товарноговиробництва є економічна відособленість товаровиробників. Вона нероздільнопов'язана з розвитком приватної власності на засоби виробництва та економічноюі юридичною свободою виробника. Економічна відособленість товаровиробників —це таке стано­вище, за якого вони самостійно вирішують питання господарськоїдіяльності: що виробляти, якими засобами, які ресурси використо­вувати тощо.Вона передбачає самостійне розпорядження вироб­леною продукцією, володіння нею,її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. Тому економічневідособлення не­віддільне від власності на засоби виробництва і вироблюванупродукцію. На певному ступені суспільного поділу праці економічний зв'язокрізних власників неминуче виступає у товарній формі. 3 економічноювідособленістю товаровиробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарноговиробництва і обміну. Товарне господарство виникає також через наявністьсупереч­ності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживноївартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагаєобов'язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, тобто щогрунтуються на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактичноозначає відсутність товарного господар­ства і товарної форми господарювання. Внатуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лишеособистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою час­тинубез права відкинути її або вільно обирати іншого виробника. Якконкретно-історичний тип організації суспільного виробниц­тва, товарнегосподарство характеризується постійним рухом упе­ред.

<span Arial",«sans-serif»">Товарне виробництво й обіг у своєму розвиткупроходять дві стадії: нижчу — бартерне господарство, вищу — грошовегоспо­дарство. В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обмі­нятина будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар —гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. Вгосподарстві, засновано­му на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніжтам, де обмін здійснюється за допомогою бартеру. Основні загальні ознакитоварного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До нихналежать: суспільний поділ праці; економічна відособленість виробників;еквівалентність відносин; ринковий зв'язок між виробниками і споживачами; виз­наннясуспільного характеру праці через ринок; здійснення еконо­мічних процесів утоварно-грошових формах шляхом купівлі-про­дажу; виробництво для обміну і врозрахунку на вигоду; конкурен­ція. Серед них також відкритість системивідносин, існування та­ких категорій, як товар, вартість, мінова вартість тощо,і законів товарного виробництва та обігу. Ці ознаки мають такий самий об'єк­тивнийхарактер, як і товарне виробництво та обіг. Специфіка товарного виробництванасамперед пов'язана з існу­ванням різних його типів. По-перше, товарневиробництво поділя­ється на просте і підприємницьке (тобторозвинуте, розширене). Просте товарне виробництво грунтується на особистійпраці влас­ників засобів виробництва і є вихідною формою товарного вироб­ництва.Воно невелике за своїм обсягом, характеризується безпо­середнім і добровільнимпоєднанням виробника з засобами вироб­ництва, відсутністю купівлі-продажуробочої сили як товару. В товарній формі виступають лише речові факторивиробництва та го­това продукція. Просте й підприємницьке товарне виробництвомає як спільні риси, так і суттєві відмінності. Спільним є те, що вони існуютьза умови панування приватної власності на засоби виробництва, рин­кової формизв'язку між виробниками і споживачами, конкуренції між товаровиробниками тощо.Відмінності полягають у тому, що при простому товарному виробництві виробник івласник засобів виробництва і продуктів праці — це одна особа, тоді як припідпри­ємницькому виробництві виробник відокремлений від засобів ви­робництва іпродуктів праці. В умовах простого товарного вироб­ництва процес виробництваздійснюється на основі індивідуальної праці. Він спрямований на задоволенняособистих потреб вироб­ника та членів його сім'ї. Підприємницьке виробництвопередбачає спільну працю найманих робітників заради прибутку власника гос­подарства.Просте товарне виробництво засноване, як правило, на нескладній техніці, апідприємницьке — на великій машинній інду­стрії, автоматизованих системах тощо.Сьогодні просте товарне виробництво є характерним для країн, що розвиваються. Врозвинутих країнах воно має залишковий ха­рактер і виступає у вигляді дрібноготоварного господарства реміс­ників, фермерів, роздрібних торговців та ін.Останнє набуває все більше підприємницької спрямованості як дрібний бізнес,поро­джений вже існуючою економічною системою. Розрізняють ще два типитоварного виробництва: перший — із стабільною, другий — з безперервнооновлюваною номенклатурою товарів. Історія першого охоплює період відглибокої давнини до дру­гої половини XX ст. Історія другого типу розпочалась удругій поло­вині XX ст. Так, машинобудівна промисловість Великобританіїпротягом усього XIX ст. використовувала в основному лише два матеріали — чавуні сталь, а текстильна виробляла лише чотири види тканин — бавовняні, вовняні,лляні, шовкові. У другій половині XX ст. спостері­гається безперервнепоновлення номенклатури товарів. Наприклад, в електронній промисловості Японіїце відбувається кожні 5—6 років. Є підстави вважати, що на рубежі XX—XXI ст.процес безперервного поновлення номенклатури товарів буде домінуючим векономіці.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">  Товарномувиробництву властиві особливі сили розвитку, які виявилися в зародковій формівже на початкових етапах виник­нення елементів товарної системи, що протягомтисячоліть пере­творилася на загальну форму виробництва. До них належать силируху та постійного розвитку і вдосконалення виробництва, сили саморозвитку,саморегулювання. Якщо економіка тієї чи іншої краї­ни пов'язана з товарнимвиробництвом, то держава (центр) не може зупинити розвиток виробництва,продуктивних сил, а може стати лише гальмом чи, навпаки, сприяти цьомурозвиткові. Вклинив­шись до економічної системи, якій не властивий такий типвироб­ництва, товарне виробництво поступово розламує цю систему. Спробизупинити його руйнівну силу супроводжуються соціальни­ми катаклізмами і,врешті-решт, є безрезультатними. Для визначення механізму функціонуваннярушійних сил, що втілені в товарному виробництві, необхідно враховувати закондіа­лектики про суперечності як джерело і рушійну силу розвитку, який є ядромдіалектики. В товарному виробництві такою супереч­ністю є суперечність, втіленав товарі, що становить основу сус­пільного багатства в елементарній формі. Цесуперечність між кон­кретною та абстрактною працею. Двоїста, суперечливаприрода праці, яка створює товар, є основою всіх інших, похідних супереч­ностейтовару і виявляється передусім у суперечності між спожив­ною вартістю тавартістю, а також між індивідуальним і суспільне необхідним часом, витраченимна виробництво товару. Суперечності, втілені в товарі, — це єдністьпротилежностей, тобто їх взаємодія. Постійне розв'язання і відтворення супереч­ностейтовару є внутрішнім змістом розвитку виробництва. Незалежно від суспільноїформи виробництво є визначальною умовою існування людства. Його метою єзадоволення потреб лю­дини — споживання. В різних суспільних системах зв'язокміж виробництвом і споживанням здійснюється по-різному. Розв'язан­нясуперечностей товарної форми пов'язано з пошуками найефек­тивніших способівзв'язку між виробництвом і споживанням. Цей зв'язок опосередкований формамиобміну та розподілу, які також мають товарний характер. Суперечності, втілені втоварі, розв'язуються тоді, коли товаро­виробник його реалізує. Отже, споживнавартість перетворюється в свою протилежність — грошову форму. Цим самим праця,витраче­на товаровиробником, одержує суспільне визнання. Корисність бла­га«товару» визначає споживач. Товаровиробник ставиться в певні умови:виробництвом певного виду товару зайнято багато товаровиробників, оскількисуспільні потреби щодо будь-якого товару до­сить великі. Тому взаємовідносиниміж товаровиробниками мають характер конкурентної боротьби, тобто боротьбивиробника за споживача, за вигідні умови реалізації своєї продукції.Перетворення споживної вартості в свою протилежність — вар­тість здійснюється впроцесі реалізації товарів на ринку через по­середництво ціни — грошовоговираження вартості, втіленої в то­варі «праця». Власне через грошовуформу розв'язуються супереч­ності товару. Ціна, за якою реалізується товар наданий момент, виражає рівень суспільно необхідних витрат на його виробництво,зіставленими з суспільною корисністю цього товару. Проте праця товаровиробникавідособлена: кожний виробляє товар за власний рахунок, тобто витрати, що маютьіндивідуальний характер, різні за своєю величиною. Ринок через ціну визначаєлише рівень сус­пільно необхідних витрат праці на виробництво товару, тобто ви­трат,які вважаються суспільне нормальними (типовими, пересіч­ними) умовамивиробництва, за яких створюється основна маса даного виду товару. Це є закономтоварного виробництва, відомим як закон вартості. Виробники товарів, у якихіндивідуальні витрати збігаються із суспільно необхідними, при реалізації їх заринковими цінами від­шкодовують витрати на їх виробництво та одержують надлишок— прибуток. В особливо сприятливих умовах працюють ті товарови­робники,індивідуальні витрати яких нижчі за суспільне необхідні. Їх прибуток зростає навеличину різниці між суспільне необхідни­ми та індивідуальними витратами. Вгіршому становищі знаходять­ся ті товаровиробники, які виробляють товари приіндивідуальних витратах, вищих, ніж суспільне необхідні. При досягненні певноїмежі цього розриву виробництво товару стає економічно невигід­ним,товаровиробники розорюються. Боротьба за досягнення приватного економічногоінтересу, зрос­тання прибутку — мета товаровиробників. Останні потрапляють внеоднакове економічне становище за сумами доходів. Чим біль­ший обсяг товарів,необхідних споживачу, виробляється, чим менші витрати виробництва, тим увигіднішому становищі знаходиться товаровиробник, тим стійкіше його місце всистемі суспільного поділу праці. Перетворення споживної вартості товару навартість, перетворе­ну форму її — ціну зумовлює відповідні, обов'язкові вимогидо товаровиробника. Дотримання цих вимог є необхідним для нього, якщо він хочезалишитися товаровиробником. Увага до якості то­варів, їх асортименту, вивченняпопиту та пропозиції товарів на ринку з наступними висновками щодо обсягувиробництва, рекла­ми, пошуку ринку, зменшення витрат на виробництво товарів-  ці та інші вимоги постійно турбуютьвиробника. Від нього вимага­ються підприємництво, заповзятливість, енергійністьу сфері ви­робництва та реалізації товарів. Рушійні сили розвитку, внутрішньовластиві товарному вироб­ництву, визрівали протягом тисячоліть. Продуктомрозвитку супе­речностей товару є грошова форма вираження суспільне необхід­нихвитрат праці. Перехід від однієї суспільно-економічної системи до наступноїзумовлювався розвитком продуктивних сил, поглиб­ленням на цій основісуспільного поділу праці. Зростала кількість продуктів для обміну. Процесвиміру та визначення індивідуальної праці, втіленої в товарі, як суспільної зчасом надто ускладнився. Суперечності товарного виробництва (між конкретною таабстрак­тною працею, споживною вартістю та вартістю, між індивідуаль­ною тасуспільною працею), їх розвиток визначили специфічний товар — золото, якийпочав виконувати функцію загального екві­валента — грошей. Суперечності товаруяк рушійної сили розвитку активно вияви­лися в період великого машинного виробництва,коли створювала­ся матеріально-технічна основа виробничого підприємницькогогосподарювання капіталу. Товарне виробництво набувало загаль­ного характеру.Суперечності товару стали властивими товару «ро­боча сила».Перетворення споживної вартості робочої сили як здат­ності створювати більшувартість, ніж вона варта, в ціну поставило її носія в специфічні умови. Під часаналізу підприємництва як системи розвинутого ринкового господарства головнаувага звер­талась на ту обставину, що перетворення робочої сили в товарпов'язане з експлуатацією найманого працівника, виробництвом та присвоєннямдодаткової вартості. Все це так, але в тіні залиша­ється інший бік проблеми.Продаж робочої сили, перетворення споживної вартості її в ціну перетворювали їїносія — працівника в соціальне активну особу. Прагнення одержання та підвищеннярівня загальноосвітніх знань, кваліфікації, підвищення якості праці, перемінаостанньої стали нормою життя. 3 цим пов'язані зростання ціни робочої сили,диференціація в оплаті, створення належних умов відтворення її, формуваннянового способу життя в умовах соціальне орієнтова­ного ринку з усімаскладностями та суперечностями. Ринку праці, як і ринку товарів, властиваконкуренція. Боротьба за робочі місця, збереження їх є додатковими стимуламивисокопродуктивної, якісної праці. Інакше можна залишитися без роботи.Суперечності товару «робоча сила», розв'язання їх є важливимистимулами прискорен­ня науково-технічного прогресу. Перетворення робочої силина товар зумовило виникнення ба­гатьох соціальних форм боротьби за створеннясприятливіших умов  продажу тавикористання її, конфліктних ситуацій між роботодавця­ми та продавцями робочоїсили. Власники робочої сили відстоювали право на використання цих форм. Прицьому не завжди досягались необхідні результати, але товаровиробник вимушенийбув зважувати, що його приватний економічний інтерес пов'язаний з певними со­ціальнимимежами, переступати які небажано, а іноді й небезпечно. Рушійні сили товарноговиробництва спонукають виробника до безперервних якісних змін, тому системигосподарювання, осно­вою яких є товарне виробництво, виявилисянайсприятливішими до використання досягнень науково-технічного прогресу.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»"><span Arial",«sans-serif»;mso-fareast-font-family: Arial">5.<span Times New Roman"">   <span Arial",«sans-serif»">Товар та його властивості.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Поняття“товар” є центральним поняттям всієї економічної теорії. За визначеннямА.В.Калини, В.В.Осокіної “товар – це продукт виробництва або діяльності людини,створений для задоволення якихось потреб за допомогою обміну. З цьоговизначення випливають дві властивості товару, дві його сторони: споживна вартістьта здатність обміну одного товару на інший.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

5.1. Споживна вартість товару

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Споживнавартість, тобто здатність товару задовольняти ті чи інші потреби – це якіснасторона товару. Її характеризують певні відмінні риси. Споживна вартість товарумає бути продуктом праці, людської діяльності. Якщо якась корисна річ не єрезультатом такої діяльності (наприклад, вода у природному джерелі), то ця річне має споживної вартості товару.

<span Arial",«sans-serif»">Споживнавартість товару завжди має суспільний характер, адже задовольняє потреби ринку,а отже, суспільства.

<span Arial",«sans-serif»">Споживнавартість товару надходить у споживання тільки за допомогою обміну,купівлі-продажу. Продукти натуральної феодальної ренти, незважаючи на своюкорисність, привласнювалися феодалом безкоштовно, без еквівалентного обміну,отже, не мали споживної вартості товару.

<span Arial",«sans-serif»">Далі,споживна вартість товару завжди має історичний характер, тобто виникає,розвивається і зникає під час виникнення й розвитку товарного виробництва ікожного окремого товару.

<span Arial",«sans-serif»">Два товари обмінюються на ринку через те, щопересіклися потреби їх власників. Отже, споживна вартість товару як економічнакатегорія виражає ринкові відносини між товаровласниками із задоволення їхніхпотреб. Кінцевою метою будь-якого виробництва є створення спожив­них вартостей.Якщо не брати до уваги ті конкретні економічні форми, в яких за певних умоввиступають продукти праці, то ба­гатство суспільства завжди складається ізспоживних вартостей. Споживна вартість продукту праці безпосередньо не виражаєсус­пільних відносин, але має історичний характер, оскільки її роль та значеннязмінюються залежно від змін у суспільстві. Якщо благо створюється виробникомдля особистого споживання, то воно має споживну вартість для самоговиробника. Якщо ж внаслідок сус­пільного поділу праці продукт (послуга)призначається для когось іншого, то він є суспільною споживною вартістю.В умовах товар­ного виробництва споживна вартість — це здатність товару задо­вольнятипотреби не самого виробника, а покупців. Специфічно історичний характерспоживної вартості проявля­ється не лише в тому, що вона є матеріальною основоюобміну, а й у тому, що вона відбиває ступінь суспільного поділу праці, йогоісторичну зрілість. Споживна вартість речей, їх корисність для людей тіснопов'язані з прогресом науки і техніки, розвитком продуктивних сил у ціло­му.Так, корисність заліза стала відомою лише тоді, коли люди на­вчилися виплавлятийого з руди і виготовляти з нього знаряддя і предмети праці. Науково-технічнийпрогрес, запровадження у виробництво досягнень науки і техніки розкривають всенові мож­ливості та способи використання природних і штучних матеріалів, їхнові корисні властивості. Проте загальна економічна теорія вив­чає лише рольспоживної вартості в системі суспільних відносин, які складаються в процесівиробництва, розподілу, обміну і спожи­вання. Сучасний світ споживних вартостейнадзвичайно різноманітний. Його основу становлять товари особистого івиробничого спожи­вання. Крім того, існує ринок ремісничих товарів. Переважнуїх частину становлять вироби ручної чи частково індустріальної праці. Особливимє ринок раритетів (рідкостей). Це, з одного боку, уні­кальні наукові відкриттята конструкторські розробки, а з друго­го — шедеври мистецтва. Товари такогоринку збагачують вироб­ництво культурними і естетичними цінностями татрадиціями. Все більшого значення серед сукупності споживних вартостейнабувають різні види сучасного транспорту, енергії, інформації, комп'ютер­ногозабезпечення, доставки енергоносіїв тощо.

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">5.2. Вартість

<span Arial",«sans-serif»">

<span Arial",«sans-serif»">Другавл