Реферат: Переваги та недоліки показників ВНП та ВВП
ЗМIСТ
Вступ 2ст
1.Валовийнаціональний продукт(ВНП) та валовий внутрішній продукт(ВВП)
якосновні макроекономічніпоказники 4ст
2.Методиобчислення валового внутрішнього продукту (ВВП) 11ст
3.Недолікипоказника ВВП(ВНП) та економічний добробут 20ст
Висновки 23ст
Додатки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Метою даноїроботи є характеристика і аналіз комплексу понять, а саме основнихмакроекономічних показників, які використовуються в системі національнихрахунків(СНР). Вони були створені з метою виміру сукупного виробництва вринковій економіці. Це необхідно для того, щоб показати, що суспільнерахівництво виконує для економіки ті ж функції, що й бухгалтерський облік дляокремого підприємства або суб’єкта, тобто є основною частиною функції управління економікою в цілому.
СНР по сутівиконує ті ж функції: вона дозволяє тримати руку на економічному пульсікраїни.Різні показники, які входять у систему національних рахунків, дозволяютьнам виміряти обсяги виробництва в конкретний момент часу і розкривають фактори,які безпосередньо впливають на функціонування економіки. Інформація, яку намдають національні рахунки, є основною для формування та проведення державноїполітики в області економіки. Рахунки національного доходу дозволяють намстворювати таблиці економічного здоров’я суспільства і розумно вибирати політику, яка б сприялапокращенню цього здоров’я. Також слід сказати, що на основі макроекономічних показників миможемо, приблизно, порахувати економічний добробут населення, про який ще будезгадуватись далі.
Впершеобрахунок національного доходу було проведено майже 300 років тому в АнгліїГрегорі Кінгом для 1688 та 1695 років. Вдруге обрахунок проводився тільки через80 років в 1770 році Артуром Юнгому. Англія, Росія, США, Німеччина, Автралія,Норвегія, — це перші країни, які спробували організувати систему розрахунківнаціонального доходу вже у ХІХ ст. Однак, ці спроби були досить нерегулярними, звипадковими, довготривалими інтервалами, проводились вони тільки деякимивченими, які не ставили перед собою проблему реального існування таких методівобрахунку, і більш за все це були разові операції для окремої країни чиперіоду. Але був створений теоретичний фундамент для подальшого розвитку івдосконалення методів обрахунку національного доходу.
У 20 ст. положення різкозмінилось. Зросла як кількість країн, які стали проводити обрахунокнаціонального доходу, так і самі обрахунки стали методологічно більшдосконалими і точними. По середині 20ст. вже 92 країни стали регулярнопроводити обчислення національного доходу. З’явились нові математичні методи, математичний аналізнародного господарства.Отже, нам було б варто приділити увагу саме математичнимметодам обчислення макроекономічних показників. Тобто уточнення і позбавленняпомилок при обчисленні. А також створення нової, більш досконалої та більшповної, бази для подальшого розвитку прогнозування таких показників. Це б далозмогу, в майбутньому, передбачувати небажані наслідки та запобігати їхвиникненню.
1. ВНПта ВВП як основні макроекономічні показники
Існує багатопоказників економічного добробуту суспільства. Найкращими індикаторами стануекономіку є обсяги річного сукупного виробництва товарів та послуг, сукупнийвипуск продукції в економіці. В Японії та США використовують як показник обсягунаціонального виробництва валовий національний продукт (ВНП), але більшістьєвропейських країн, включаючи Україну, використовують як показник обсягунаціонального виробництва саме валовий внутрішній продукт(ВВП).
Валовий національний продукт
ВНПвизначається для певного географічного регіону: звичайно країни, але можливодля міста, географічного району чи групи країн, наприклад, Європейського Союзу.Він обчислюється на певний період часу, зазвичай рік або квартал. Елемент часупотрібний, бо ВНП є потоковою змінною, тобто такою зміною, що вимірюється запевний проміжок часу (між двома часовими точками). Потокові змінні містятьвимір часу і, отже відрізняються від запасових змінних, які завжди визначаютьсяна момент часу. ВНП країни є вимірником її виробничої діяльності. Вінвизначається як сума доходів, зароблених резидентами[1] країни.Проведені географічні кордони між країнами є однозначними. Економічні кордонидещо тонша матерія. Зокрема, чи слід визначати обсяг продукції країни в межахїї географічних кордонів, чи за діяльністю її резидентів, незалежно від того детака діяльність може мати місце, в межах країни чи за її кордонами. Длявиробництва товарів і послуг фірми використовують фактори виробництва: час,зусилля і вміння працівників, устаткування, землю, будівлі тощо.
Цими факторамивиробництва зрештою, якщо не безпосередньо, володіють домашні господарства. Щосаме домогосподарства отримують у відповідь за їхній вклад, показує першевизначення ВНП.
Визначення 1: ВНП= />доходів резидентів відфакторів виробництваЦідоходи походять з економічної діяльності, яка здійснюється резидентами в межахпевної країни, а саме з продажу товарів і послуг. Це забезпечує основу длядругого визначення.
Визначення2: ВНП = />чистогокінцевого продажу резидентів
Двавизначення рівноцінні, бо видатки на товари і послуги однієї особи є доходоміншої. Слово «чистий» з’являєтьсяу другому визначенні, щоб виключити продаж продукції,
виготовленоїза допомогою факторів виробництва, що належать іноземцям тобто виключитиімпорт. Правда, воно включатиме наш продаж послуг праці і капіталу іноземцям.
Другевизначення також стосується і кінцевого продажу. Кінцевий продаж відповідаєпродажу товарів і послуг споживачам або фірмам, які купують їх для кінцевоговикористання, а не для подальшої переробки, обробки чи перепродажу. Наприкладкупівля сім”єю продуктів харчування чи пральної машини або ж купівля фірмоюавтомобіля чи верстата є кінцевим продажем. Навпаки, комп”ютери або перефиріяпродана ділеру, який продає даний товар протягом вимірюваного періоду, єпроміжним продажем. Проміжний продаж стосується товарів і послуг, що купуютьсяі використовуються для виробництва інших товарів та послуг. Такий продаж включавби, наприклад, продаж пшениці пекарні, хліба ресторану або шин виробникуавтомобілів.
Застереження 1Дляправильного визначення сукупного обсягу виробництва потрібно, щоб всі товари іпослуги вироблені у цьому році, були враховані один раз. Більшість продуктівпроходить через декілька стадій виробництва, перше ніж потрапляє на ринок. Урезультаті частини і
компонентибільшості продуктів продаються і купуються багато разів. Щоб уникнутибагаторазового врахування частин продуктів, які продаються і купуються, приобчислені ВНП враховують лише ринкову вартість кінцевих товарів і не враховуютьоперації, пов’язанііз проміжними товарими. У вартість кінцевих товарів уже входять проміжні діловіоперації, що мали місце у виробництві цих кінцевих товарів. Окреме врахуванняпроміжних товарів означало б подвійний рахунок і завищення величини ВНП.
Доходи, щоотримують наймані працівники, власники акцій, як і доходи на всі інші факторивиробництва, відповідають вкладові факторів у створення доданої вартості. Цезабезпечує і третє визначення ВНП.
Визначення 3: ВНП = /> доданоївартості.
Фірмачи домогосподарство створює додану вартість, перетворюючи сировину в проміжнітовари, які вона може продавати на ринку. Додана вартість — церізниця між сумою продажу (оборотом) і витратами на сировину, проміжні товарита імпорт з-за кордону. Вона є тією різницею, а саме доходом, що отримує фірмачи домогосподарство від застосованих ними факторів виробництва. Звідси випливаєсумісність Визначення 1 та Визначення 3. Якщо фірма виробляєпроміжні товари, то її доходи від продажу входимуть як витрати для її клієнтів,і додана вартість, що створюється, не враховуватиметься двіччі. Коли кінцевийспоживач купує товар чи послугу, то їх ціна включає всю додану вартість, щостворена на кожній стадії виробничого процесу. Звідси випливає сумісність Визначення2 та Визначення 3.
Застереження 2
Друге застереження полягає в тому, що в багатьох менш розвинутихкраїнах велика кількість ділових операцій не реєструється. Наприклад, більшістьпродовольства може вироблятись в середині патріархальної сім’ї або обмінюватись на інші продукти. Отже, дуже низький повідомлюванийВНП на душу населення в країнах що розвиваються занижує справжню величинудоданої вартості. Нарешті ВНП вимірюють в місцеві грошовії одиниці країни абоїї валюті. Цю валюту слід конвертувати у деяку спільну валюту застосовуючинаявний курс.Коливання валютного курсу можуть змінювати вартість ВНП країни віншій валюті досить істотно. Наприклад, зменшення ВНП США у 1985-1990 роками.Це пояснюється різким падінням вартості долара щодо екю в цьому періоді.
Тепер, коли ми розуміємо, як обчислюють величину ВНП, можна з’ясувати, як статистики вирішують одну із перших проблем, а саме, якдати оцінку відносної вартості різних продуктів. Розв’язокполягає в тому, що, використовуючи ціни, перетворюємо обсяги
(кількістьтоварів) у вартості (сума продажу товарів). Припустімо, що економіка виробляєлише два товари і не потребує імпорту. Перемноживши кількості проданих товарів Q/> і Q/>, на їхні ціни, відповідно Р/> і Р/> і додавши отримані добутки,маємо номінальний ВНП, або ВНП у поточних цінах.
ВНП/> = Q/>* Р/> + Q/>* Р/> (1)
Якщоціна товарів зросте за період від одного року до наступного, то номінальний ВНПзбільшиться, навіть якщо обсяг кінцевих товарів і послуг залишиться без змін.Зростання номінального ВНП може відбуватись за рахунок зростання цін, абозбільшенню обсягів виробництва. Щоб відокремити впливи змін у цінах та обсягахпродукції, слід розрізняти номінальний та реальний ВНП. Тоді як номінальний ВНПобчислюється за формолую (1) у фактичних цінах продажу, реальний ВНПрозраховують у цінах базового року.[2]
Зростанняреального ВНП означає збільшення фізичного обсягу продукції. Тобто, якщо цінипродуктів були Р/> Р/> у базовому році, тореальний ВНП в році, коли обсяги продажу товарів становлять Q/> Q/> є:
ВНП/> =P/> * Q/> + P/> * Q/> (2)
Ця відмінність є дуже істотноюі стосується всіх макроекономічних змінних: номінальні змінні виражаютьвартість у поточних цінах, а реальні змінні репрезентують обсяги в сталихцінах.
Відмінністьміж реальними і номінальним ВНП можна використати як міру зростання реальногорівня цін, або інфляції. ВНП-дефлятор, який є одним їз способів вимірюваннярівня цін, визначається як відношення номінального до реального ВНП:
ВНП/>= /> (3)
Темп зростання ВНП-дефлятора можна наближеновиразити такою формулою:
ВНП-дефлятор= темп зростання номінального ВНП – (мінус) темп зростання реальногоВНП. (4)
Якщо у наведеному році номінальний і реальнийВНП збігались, то ВНП-дефлятор є 1,0. Його можна витлумачити як середнєзначення цін на всі кінцеві товари в грошовому вираженні, де при цьому кожнаціна визначається часткою відповідного товару у ВНП. Коли ці частки змінюютьсяз перебігом часу, то змінюють і вагові визначники.
Валовийвнутрішній продукт
ВВП дещо відрізняється від ВНП. Він охоплює вартість усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених умежах певної країни за допомогою факторів виробництва, незалежно від того, комуці ресурси належать, — резидентам чи іноземцям. Іншими словами,вартість товарів, вироблених за допомогою іноземного капіталу, в тому числіприбутки,є, наприклад, частиною українського ВВП. Навпаки доходи отриманіукраїнською фірмою за кордоном, не враховується у ВВП України.
Відмінність між ВВП і ВНПполягає у так званихчистих іноземних факторних доходах,отриманих в країні. Цю суму визначають як різницю між платежами за фактори
виробництва решті світу і надходженнями платежів нафактори виробництва (ресурси), отриманих від решти світу. Чисті іноземніфакторні доходи, отримані в країні, можуть бути величиною додатньою або від’ємною. Наприклад, чисті іноземні факторнідоходи України (згідно Таблиці 1) мали від’ємне значення і становили у 1999р. 2,4 млрд.грн… Це означає, щоіноземні власники ресурсів заробили у цій країні менше, ніж населення цієїкраїни – за кордоном. Оскільки чисті іноземні факторні доходи отримані в ційкраїні, є величина від’ємна, тоВВП цієї країни є меншим за ВНП на 2,4 млрд. грн. Іншими словами, сумарнавартість обсягу продукції, виробленої у межах певної країни(ВВП), менша, ніжсумарна вартість продукції, виробленою певною країною, незалежно відтериторіального розміщення ресурсів.[3]
Грошовий вимір
Нехай у деякіїекономіці вироблено 3 одиниці продукту А і 2 одиниці продукту В за перший рік і2 одиниці продукту А та 3 одиниці продукту В за другий рік. У якому році обсягвиробництва був більшим? На це запитання неможливо відповісти доти, доки нарізні продукти не будуть встановлені ціни, що вказують на суспільну оцінку їхньоївідносної вартості.
Саме це і робитьВВП. ВІн вимірює ринкову вартість річного обсягу виробництва, тобто ВВП євартісним, або грошовим, показником. Він мусить бути таким, якщо нам доводитьсяпорівнювати різні за складом набори товарів і послуг, вироблених у різні роки,і отримати повне уявлення про їхню відносну вартість.
Слід також зауважити, що як для ВНП, так і для ВВПдля правильного визначення сукупного осягу виробництва потрібно уникатиподвійного рахунку.
ВВП вираховує невиробничі операції
ВВП вимірюєщорічний обсяг вироблених економікою товарів і послуг. Невиробничі операції, щомають місце в економіці за рік, не враховуються у ВВП. Невиробничі операціїбувають двох основних видів: 1) чисто фінансові операції; 2) продаж вживаних товарів.
Фінансові операції. Чисто фінансові операції поділяються на три основних види:
1. Державні трансферні платежі. Вони містять виплати на соціальне страхування, допомогу безробітним іпенсії військовим, які уряд надає окремим родинам та особам. Основноюособливістю державних трасферних платежів є те, що особи, одержуючи ці виплатине вносять будь-якого вкладу до поточного виробництва. Отже, врахуваннятрансферних платежів у ВВП призвело б до завищення обсягу виробництва дляпевного року.
2. Приватні трансферні платежі – це, наприклад, щомісячні суми, які студенти отримують з дому, аборазові дарунки від багатих родичів. Вони також не є результатом виробництва, апростою передачею коштів однієї приватної особи іншій.
3. Операції з цінними паперами. Купівля продаж акцій і облігаційтакож вираховують із ВВП. Операції на ринку цінних паперів є звичайним обміномпаперовими активами. Суми, витрачені на ці активи, безпосередньо не збільшуютьпоточного виробництва (послуги брокера з купівлі-продажу цінних паперіввраховують у ВВП). Правда продаж нових випусків акцій і облігацій переміщуєгроші від заощадників до тих, хто їх використовує. Останні не рідко купують за цікошти капітальні блага. Отже, ці операції можуть опосередковано сприятивидаткам, які насправді збільшують обсяг виробництва, а також, і ВВП.
Продаж вживаних речей. Вирахування сум продажу вживаних речей із ВВП грунтується на тому, щовони або не відображають поточного виробництва, або містять подвійний рахунок.Якщо, наприклад, ви продаєте свій персональний комп’ютер 1998 року виробництва знайомому, то ця операція повинна бутивирахувана при обчисленні ВВП, бо вона не збільшує поточного виробництва. Врахуванняпродажу товарів, вироблених декілька років тому, в обсязі ВВП поточного року,призвело б до завищення обсягу виробництва в цьому році. Так само, якщо б викупили новий комп’ютер з фабричнимклеймом і через тиждень продали його сусідові, ми як і в першому випадку,вираховуємо цю операцію перепродажу із поточного виробництва: коли ви спочаткукупили новий комп’ютер, йоговартість була врахована у ВВП. Якщо врахувати вартість його перепродажу, то цепризвело б до подвійного рахунку.
2. Методи обчислення валовоговнутрішнього продукту (ВВП)
Давши загальнеуявлення про ВВП, слід перейти до наступної проблеми: яким чином може бутивиміряна вся ринкова вартісь усього об’єму виробництва.
Підрахувати ринкову вартість об’єму виробництва можна трьома шляхами абометодами. Згідно з виробничим методом ВВП обчислюється як сума валової доданоївартості всіх галузей економіки плюс продуктові податки за мінусом субсидій.Задругим методом ми можемо порахувати скільки споживач, як кінцевий користувачпродукції, заплатив за цю продукцію.Тобто ВВП можна розглядати як сумувидатків, потрібних для купівлі всього обсягу виробництва. За третім методом,ми можемо додати всю заробітну платню, рентні платежі, процент і прибуток,тобто ВВП можна порахувати додаванням усіх доходів отриманих в процесівиробництва. Цей підхід представляє собою техніку підрахунку доданої вартості.Всі ці підходи є різними поглядами на один і той самий процес.
Виробничий підхід
/>
(5)
Як бачимо, ринкова вартістьВВП, розрахованого виробничим методом пов’язана з обчисленням валового випуску і проміжного споживання товарів тапослуг.
Податки на продукти – це податки, які стягуються пропорційно до кількості або вартостітоварів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються підприємствами –резидентами. До них відносяться такі податки як ПДВ, акцизи, податки на окремівиди послуг(послуги транспорту, зв’язку, рекламу), мито тощо.
Субсидії на продукти – це субсидії, що надаються підприємствам-резидентам із державногобюджету з метою відшкодування постійних збитків, які виникають у зв’язку з тим, що продажна ціна на окремі видипродукції складається нижче від середніх витрат виробництва; субсидії на експорт та імпорт та інші.
У Таблиці 2 зображенодинаміку ВВП України, обчисленого виробничим методом.
Видатковий підхід
Для визначення ВВП за видаткамипотрібно підсумувати усі види видатків на готові або кінцеві товари та послуги.При обчисленні ВВП для означення різних видів видатків будемо користуватисяформулою (6) та термінами, які були вжиті у цій формулі.
/>
(6)
— 12 -
Особисті споживчі видаткиТе,що ми називаємо «споживчими видатками домогосподарств», у термінологіїнаціональної статистики називають особистими споживчими видатками, або особистимивидатками на споживання. Вони включають видатки домашніх господарств на товаритривалого користування (легкові автомобілі, пральні машини), на предметипоточного споживання (хліб, одяг) і видатки споживачів на послуги (юристів,лікарів, перукарів).
Валові приватні внутрішні інвестиціїЦимтерміном позначають усі інвестиційні видатки ділових фірм країни. Він містить:
1) усікінцеві закупівлі машин, утаткування і верстатів, що здійснюють діловіпідприємства;
2) усе будівництво;
3) зміни у запасах.
Очевидно, що таке визначення поняття“інвестиції” ширше, ніж застосовуване досі. Далі я спробую пояснити чому ці трикомпоненти зливаються в одне поняття – валові приватні внутрішні інвестиції.
Перша група – просте повторення нашогопочаткового визначення інвестиційних видатків як видатків на купівлю верстатів,машин та устаткування.
Другий компонент – будівництво –скажімо, будівництво нової фабрики, складу або елеватора, також є формоюінвестицій. Чому ж потрібно враховувати житлове будівництво в інвестиціях, а неу споживанні? Причина така: багатоквартирні житлові будинки є капітальнимиблагами, бо, як і фабрики чи елеватори, вони є активами, що приносять дохід.Інші житлові одиниці, що здаються у найм, є, з тієї ж причини, капітальнимиблагами. Крім того, житлові будинки, в яких проживають їхні власники, є такожкапітальними благами, бо ці будинки можна здати у найм і отримувати грошовийдохід, хоча власники і не роблять цього. З цих причин усе житлове будівництворозглядають як інвестиції.
Нарешті зміни у запасах враховують вінвестиціях, бо збільшення запасів є, по суті, “неспожитою продукцією”, А цесаме є тим, що розуміємо під інвестиціями.
Зміни у запасах як інвестиції. Оскільки ВВП вимірює поточний обсягвиробленої продукції, то у ВВП потрібно врахувати усі продукти, які вироблені,але не продані у цьому році. Щоб бути точним вимірювачем сукупного обсягувиробництва, ВВП повинен враховувати ринкову вартість усіх приростів запасівупродовж року. Будь-який товар, вироблений у певному році, повинен враховуватисьу ВВП цього року навіть тоді, коли він ще не був проданий у січні місяцінаступного року. Якщо б ми не враховували збільшення запасів, то занижували бобсяг річного виробництва. Якщо на складах підприємств нагромадилось більшетоварів, ніж їх було на початку року, то це означає, що в економіці упродовжроку було вироблено більше товарі, ніж продано. Цей приріст запасів требадодати до ВВП як показника поточного річного виробництва.
А якщо запаси зменшуються? Цезменшення потрібно вирахувати із показника ВВП, бо обсяг продукції, що проданийв економіці, перевищує обсяг поточного виробництва. При цьому різниця міжданими величинами відображається у зменшені запасів. Частина ВВП, що продана наринку впродовж року, відображає не поточне виробництво цього року, а зменшеннязапасів, що нагромадились на початку року. Запаси, наявні на початку даногороку, є продукцією, що створена у попередні роки. Отже, зниження запасів убудь-якому конкретному році означає, що в економіці продано більше, ніжвироблено впродовж року. Це означає, що суспільство спожило весь річний обсягвиробництва та й ще частину деяких
запасів, щозалишились з попередніх років. Оскільки ВВП є мірою обсягу продукції,виготовленої в даному році, остільки ми не повинні враховувати у ВВП споживанняпродукції, виробленої у попередні роки, тобто будь-яке скорочення запасів.
Неінвестиційні операції. Я з’ясував, що такеінвестиції. Тепер важливо визначити, що не є інвестиціями. До інвестицій неналежить перехід з рук в руки цінних паперів або перепродаж уже наявнихактивів. Економісти виключають купівлю акцій і облігацій із визначенняінвестицій, бо така купівля означає просту передачу права власності на ужестворені активи. Те ж саме стосується і перепродажу.
Валові та чисті інвестиції. Потрібно зосередитись на трьох поняттях – валові, приватні тавнутрішні інвестиції, які використовують при складанні національних рахунків.Приватний і внутрішній говорять нам, що мова йде про видатки діловихпідприємств і, що інвестиції вкладають у даній країні, а не за кордоном.
Валові приватні внутрішніінвестиції – включають виробництво усіх інвестиційнихтоварів, призначених для заміщення машин, устаткування, споруд, що спожиті упроцесі виробництва в цьому році, плюс будь-які чисті додавання до обсягукапіталу в економіці.
Валовіінвестиції включають як заміщувальні інвестиції так і приросткові інвестиції.Чисті приватні внутрішні інвестиції характеризують тільки додаткові інвестиції,тобто їх приріст понад зношення капіталу в цьому році. Різниця між валовими ічистими інвестиціями є вартістю капіталу, зношеного або амортизованого упроцесі виробництва ВВП.
Державнізакупівлі товарів і послуг
Державні закупівлі включають усідержавні видатки – як уряду республіки, так і місцевих органів влади, — накінцеві продукти підприємств та на всі прямі закупівлі ресурсів, зокрема праці.Слід нагадати, що вони не враховують усі державні трансферні платежі.
Чистийекспорт
Накінець остання складова ВВП – чистийекспорт, який враховує зовнішньо-економічні угоди у ВВП. Експорт даної економікиза рік є витратами іноземців на товари національного виробництва даної країниза кордоном. Однак, слід враховувати те, що
частинаспоживацьких та інвестиційних витрат, у тому числі і державних, витрачається натовари та послуги, які були імпортовані, тобто вироблені за кордоном. Очевидно,такі витрати не відображають виробничої активності національної економіки. Длятого щоб уникнути завищення загального об’єму виробництва, об’єм імпорту потрібновиключити з ВВП.
Для цього потрібно порахувати різницюміж експортом та імпортом в поточному році, що і буде чистим експортом. Чистийекспорт товарів та послуг, таким чином, визначається як величина, на якузакордонні витрати на продукти національного виробництва перевищуютьнаціональні витрати на закордонні продукти. Чистий експорт може бути величиноюяк додатньою, так і від’ємною.
У Таблиці 3 зображено динамікуВВП України, обчисленого видатковим методом.
Доходнийпідхід
Іншою стороною розрахунку ВВП єрозрахунок по доходам. В доходну частину ВВП входить заробітна платня, рентніплатежі, процент і прибуток. Однак, крім основних чотирьох складових у ВВПвключають два види розподілу засобів, не пов’язаних з виплатою доходу. Це відрахування на споживання капіталу абоамортизація і непрямі податки на бізнес. Виникають також ускладнення внаслідоктого, що деяка частина заробітної плати, ренти і процента надходить доіноземців.
/>При обчисленні ВВП для означення різних видів видатків будемокористуватися формулою (7) та термінами, які були вжиті у цій формулі.
(7)
Заробітна плата найманих працівниківЦянайбільша категорія доходу містить, головним чином, платню, яку фірми і урядвиплачують тим, хто пропонує працю. Вона також містить низку дповнень дозаробітної плати, зокрема, внески підприємств на соціальне страхування і урізноманітні приватні фонди пенсійного забезпечення, медичного обслуговування ідопомоги на випадок безробіття для найманих працівників. Ці додатки дозаробітної плати є частиною витрат для підприємця, пов’язанихз наймом робочої сили, і розглядаються як компонент загальних витрат компаніїна заробітну плату.
Рента
Рента містить доходи, які отримують домогосподарства та фірми, щозабезпечують економіку ресурсами власності. Прикладами ренти є щомісячніплатежі орендарів землевласникам і щорічні орендні платежі фірм-наймачів закористування офісними площами. Валовий рентний дохід мінус амортизаціяпозиченої власності – чиста рента.
Самерентний дохід залишається після того, як з валового рентного доходу вирахованоамортизацію.
ПроцентПроцентстосується виплат грошового доходу, який здійснює приватний бізнеспостачальникам грошового капіталу. Він містить такі статті: виплата процентівдомогосподарствам на заощаджувальний депозит, на сертифікати депозитів, наоблігації корпорацій. Процентні виплати, що здійснює держава вираховуються зпроцентного доходу. Це стається внаслідок того, що ці проценти виплачуються увідповідь на залучення засобів на такі державні витрати, як національнаоборона, різноманітні соціальні програми, перерозподіл доходів, тобто на некомерційні задачі державного управління.
Доходинекорпоративного сектора
Прибуток,розпадається на види рахунків:
одначастина називається доходом на власність, а друга – прибутками корпорацій.Дохід некорпоративного сектора стосується чисто доходу підприємств, щоперебувають в одноосібній власності, а також партнерств. З прибуткамикорпорацій справа дещо складніша, вони розподіляють у декількох напрямках.
Прибуткикорпорацій
1. Податки на прибутки корпорацій.На певну частину прибутку претендує уряд, який отримує її у вигляді податків наприбуток корпорацій.
2. Дивіденди.Частина прибутку корпорацій виплачується акціонерам у вигляді дивідендів. Ціплатежі доходять до домогосподарств, які, зрештою, є власниками усіх корпорацій.
3. Нерозподілений прибуток корпорації.Та частина прибутку, що залишаяться після сплати податків на прибуток тадивідендів, називається нерозподіленим прибутком корпорації. Цей нерозподіленийзаробіток корпорацій разом з нарахуваннями на відновлення спожитого капіталуінвестується відразу або в
майбутньому на створення нових заводів чи купівлю устаткування, збільшуючи
реальні активи фірм-інвесторів.
Непрямі податки на бізнесКолими додамо попердньо перелічені компоненти то отримаємо національний дохід,тобто весь дохід, зароблений на ресурси певного народу, всередині країни абозакордоном. Щоб перейти від національного доходу до ВВП потрібно розглянути двавиди виплат, не пов’язанихз доходом, що входять у вартість загального обсягу продукції.
Першийвид витрат не пов’язанийз виплатою доходу, виникає через те, що уряд накладає певні податки, якіназиваються непрямими податками на бізнес. Ділові підприємства розглядають їхяк витрати виробництва і, отже, додають до цін на продукти. Такі податки містятьзагальний податок з продажу, акцизи, податки з майна підприємств, ліцензійніплатежі та митні збори. Ці проценти непрямого податку повинні бути виплаченідержаві, перед тим як отримуваний дохід буде виплачений у вигляді заробітноїплати, рентних платежів, процента і прибутку. Причому непрямі податки на бізнесє незаробленим доходом, оскільки держава не вносить ніякого вкладу в обмін нанадходженя від цих податків. Потрібно слідкувати за тим, щоб непрямі податки набізнес виключались при
розрахункузагального обсягу доходів, створеного в поточному році. Частина вартостірічного виробництва відображають непрямі податки, які перекладаються наспоживачів через високі ціни на товари. Ця частина вартості не є заробітноюплатою, орендною платою, процентом та прибутком.
Амортизація
Другимвидом витрат, непов’язанихз виплатою доходу, що входять до загального обсягу продукції є амортизація.Корисний період використання капітального устаткування набагато більший року.Фактичні видатки на купівлю капітальних благ та їх продуктивний строк служби непотрапляють в один і той ж період обліку. Щоб не допустити заниження прибутку,отже, і всього доходу в період купівлі та завищення прибутку, а такожзагального доходу в наступні роки. Окремі підприємства обчислють корисний строкслужби устаткуваня і розподіляють сумарну вартість цього устаткування на увесьстрок його служби. Щорічні відрахування, які показують обсяг капіталу,спожитого у ході виробництва в окремі роки
називають“амортизацією”. Амортизація – бухгалтерський запис, призначений для точногозвіту про дохід у вигляді прибутку і, отже, про загальний дохід фірми в кожномуроці. Якщо ми хочемо обчислити величину прибутку і загального доходу векономіці, то потрібно врахувати в загальних доходах підприємницького секторагігантські амортизаційні відрахування. Ці відрахування, які називаютьсявідрахуваннями на споживання капіталу ідуть на купівлю капітальних благ,“спожитих” у процесі виробництва ВВП упродовж даного року. Ці відрахування істановлять різницю між валовими та чистими інвестиціями.
Виходячиз наших цілей значення цього виду витрат полягає в тому, що ця частина доходівпідприємницького сектору не може використовуватися для розрахунків зпостачальниками ресурсів. Частина цих доходів – а саме: частина вартостівиробництва – є витратами виробництва, що зменшують прибуток компаній. Проте,на відміну від інших витрат виробництва амортизація не збільшує чийогосьдоходу. Мовою фізичних товарів і послуг споживання капіталу означає, що частинуВВП даного року потрібно відкласти для заміщення машин та устаткування,зношених у процесі виробництва. Отже, не весь ВВП можна спожити як дохідсуспільства, не зменшуючи при цьому запас виробничих потужностей.
УТаблиці 4 зображено динаміку ВВП України, обчисленого доходним методом.
Чистііноземні факторні доходи.
Останнійнаш крок – це аналіз поправки ВНП – ВВП, про що уже згадувалось. Сума заробітноїплати, ренти, процента і прибутку становить національний дохід. Додаючи дваінших види витрат, не повязаних з доходами, - непрямі податки на бізнес іспоживання капіталу, отримуемо валовий національний продукт. Щоб перетворитиВНП у ВВП, треба
доВНП додати чисті іноземні факторні доходи, зароблені іноземцями у цій країні.
3.Недоліки показника ВВП(ВНП) та економічний добробут
РеальнийВВП на душу населення використовується на практиці як найобгрунтованішахарактеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значнінедоліки.
По-перше,від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативнихфакторів (забруднення повітря і води, шум, перенаселення тощо.), які пов’язаніз його виробництвом і, зрозуміло завищують рівень нашого матеріальногодобробуту. Для встановлення національної економіки України важливе значення маєрозв’язанняпроблеми врахування будь-якого виду економічної діяльності у макроекономічнихпоказниках. Забруднення навколишнього середовище породжує важливі методичніпитання, одним з яких відображення діяльності, пов’язаноїз природокористуванням, в узагальнюючих вимірниках економічного зростаннязвичайні показники національного доходу або чистого продукту не враховуютьрезультатів природоохоронної діяльності, що спотворює її наслідки та динаміку.Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, щозбільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.
По-друге,до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домогосподарки;робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку;безоплатна праця добровільців). Всі ці види діяльності є доцільними з точкизори економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, невраховуються при розрахунку ВВП.
По-третє, у ВВП, нажаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу,яким розпоряджаються люди) і не відображається повною мірою покращення (або жпогіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічногодобробуту.
Далі,незважаючи на те, що у варіанті СНР 1993р. економічне виробництво охоплює такожі тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести врозрахунки ВВП обсяг продукції створений тіньовим сектором. Хто не користався зпропозицій автомобільного механіка чи маляра зробити деяку роботу “безквитанції”? Зайняті в тіньовій, або підпільній економіці переслідують різніцілі. По-перше, вони хочуть уникнути
податків (податку на додану вартість, виплат по соціальному страхуваннюі податків на прибуток). Інша причина полягає в тому, що зайняті такими видамидіяльності, як наркоти, проституція або рекет, очевидно, краще приховувати.
Наскількизначною є тіньова економіка? Точні її розміри не відомі, але статистикинаціонального доходу часто намагаються встановити її масштаби. Окремі оцінки,що грунтуються на використанні різних методів. Один з них базується на суміготівки у великих купюрах в обігу. Для проведення операцій в підпільнійекономіці не використовують банківських рахунків і прибутки тримають у великихкупюрах. Іншим показником масштабів тіньової економіки є продаж проміжнихфакторів виробництва для певних видів діяльності. Існує, наприклад, великарозбіжність між купівлею будівельних матеріалів і масштабами виробництва, прояке повідомляють. Податкові інспектори використовують багато інформації цьоговиду щоб вистежувати незадекларовані доходи, і їхні дані забезпечують ще одинспосіб оцінки розмірів тіньової економіки
Нашамета – максимально покращити показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсноадекватною характеристикою економічного добробуту. Тому з офіційного обсягу ВВПпотрібно:
· відрахувати вартість впливу наекономіку негативних факторів;
· додати вартісну оцінку не ринковихоперацій;
· додати обсяг продукції, створенийтіньовим сектором економіки;
· додати вартісну оцінку дозвілля тапокращення якості товарів.
Ціперетворення дають показник -чистого економічного добробуту (ЧЕД).Його вивели в 1972 році професори Вільям Нордгауз і Джеймс Тобін з Єльськогоуніверситету. ВВП показує надмірний матеріалізм суспільства, відображаючи лишевироблені товари і послуги. Такий підхід до головного показника економічногодобробуту викликає заперечення радикальних молодих економістів. Тому останнімчасом значно активізувались спроби виправити недоліки ВВП, щоб точнішевідображати задоволення потреб індивідів, таким показником можна вважати і ЧЕД.Розраховуючи ЧЕД до ВВП додаємо величину
дозвілля,підпільну діяльність, а відмінусовуємо (амортизацію)[4], втрати відзабруднення навколишнього середовища, негативні наслідки урбанізації тощо.
ЧЕДне підраховується на підставі тієї методики і тієї інформації, що наявна внашому розпорядженні. Він головним чином нагадує про те, що показник ВВП не єдосконалим мірилом економічного добробуту. Проте, як би там не було, але ЧЕД –це найкращий показник, який ми маємо на сьогодні і яким користується весьсвіт.
ВисновокРозглянувши основнімакроекономічні показники ВНП та ВВП, можна зробити висновок про те, що вонивідіграють важливу роль у визначенні економічного здоров’я суспільства. Вони створюють базудослідження та аналізу макроекономіки.
Безперечно, у показниківВНП та ВВП є певні недоліки. Наприклад, ВНП, як і ВВП, не відображають повністюреальне економічний добробут суспільства. У параграфі №3 було розглянуто цепитання. Слід тільки додати, що домашня робота, яка збільшує добробут, але має неринковийхарактер, а також особливості даної країни, які впливають на вартість життя,тобто багатство, наприклад, кліматичні умови або ж традиції та звичаї, зурахуванням вільного часу також істотно впливають на ці показники.
Створені сьогодні макроекономічніпоказники, які включають усі ці складові або категорії, що впливають наекономічний добробут, не тільки ЧЕД, але й показник випуску продукції на душунаселення (ВНП та ВВП на душу населення), є досить приблизними. Це встаєтьсявнаслідок того, що оцінка добробуту залежить від кількості населення і обсягуВНП, що само по собі є не точним і змінним.
Однак, не зважаючи на всівказані недоліки, ВНП та ВВП є найбільш повними показниками, які посідаютьцентральне місце в структурі системи національних рахунків. Так, звичайно, одніпоказники ВНП та ВВП не дадуть повної картини стану національної економіки тадобробуту суспільства, але у взаємозв’язку та взаємодоповнені з іншими макроекономічнимипоказниками вони розкривають методи роботи та взаємоузгодженого функціонуванняміж елементами економіки, найбільш раціонально та ефективно.
Таблиця 2. Динаміка ВВПУкраїни, обчисленого виробничим методом (млрд.крб.)
Показники Роки 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 Валовий випуск товарів та послуг (в осн. цінах) 0,7 11,3 376,6 2734,9 11869,6 176 199 Проміжне споживаня 0,3 6,1 229,2 1654,9 7121,7 103,9 119,9 Валова додана вартість 0,4 5,2 147,4 1080 4747,9 72,1 79,1 Податки за виключенням субсидій на продукти -0,02 -0,1 0,9 123,8 545,2 9,4 13,4Валовий внутрішній продукт
(у ринков. цінах)
0,4 5,1 148,3 1203,8 5293,1 81,5 92,5 Споживання основного капіталу 0,05 0,9 29,7 228,7 686 10,6 12 Чистий внутрішній продукт 0,35 4,2 118,6 975,1 4607,1 70,9 80,5Таблиця3. Динаміка ВВП, обчисленого видатковим методом (млрд. крб)
Показники Роки 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997ВВП-усього
у тому числі:
100 100 100 100 100 100 100 оплата праці найманих працівників 58,8 51,1 38,5 39,7 43,5 44,9 47,6 валовий корпоративний прибуток та змішаний дохід 44,6 47,9 53,9 43,0 37,4 35,9 30чисті неприбуткові податки
з них:
податки на виробництво та імпорт
субсидій
-3,4 1,0 7,6 17,3 19,1 21,9 22,4 15,1 14,5 21,6 25,2 25,1 22,4 25,8 -18,5 -13,5 -14,0 -7,9 -5,4 -3,2 -3,4Таблиця4. Динаміка ВВП, обчисленого доходним методом (млрд. крб)
Показники Роки 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997ВВП-усього
у тому числі:
100 100 100 100 100 100 100споживчі витрати домашніх господарств
витрати уряду та некомерційних організацій
валове нагромадження основного капіталу
зміна запасів матеріальних оборотніх коштів
чисте придбання цінностей
чистий експорт
52 42 44 44,3 49,7 53,3 57,1 19,4 21,6 20 23,6 26,7 26,3 26,6 20 27,1 24,3 23,5 23,3 20,8 18,3 5 7 11,8 11,6 3,3 1,9 1,7 1,4 0,3 0,2 0,2 0,1 0,1 0,1 2,2 2 -0,3 -3,2 -3,1 -2,4 -3,8
Таблиця 5. Валовий внутрішній продуктза категоріями використання
Рік Випуск Проміжне споживання Валова додана вартість У тому числі Заробітна плата Податки без субсидій Валовий прибутокВиробництво товарів
у тому числі:
1997
1998
127213
139652
78070
95582
40143
44070
21638
23601
3679
4183
14826
16286
Промисловість1997
1998
85590
94429
62595
68904
22995
25525
13790
14463
2111
2904
7094
8158
С\г1997
1998
30032
32800
18769
20505
11263
12295
4156
4796
796
601
6311
6898
Будівництво1997
1998
9658
10218
4834
5124
4824
5094
3002
3620
673
585
1149
889
Виробництво послуг1997
1998
77208
85951
352054
39207
41954
46744
23753
23765
2091
2004
16110
20975
Оплата послуг посередників1997
1998
Х
Х
1030
1784
-1030
-1784
Х
Х
Х
Х
-1030
-1784
Всього (в основних цінах)1997
1998
204421
225603
123354
136573
81067
89030
45391
47366
5770
6187
29906
35477
Податки на продукти1997
1998
12298
14839
Х
Х
12298
14839
Х
Х
12298
14839
Х
Х
ВВП (у ринкових цінах)1997
1998
Х
Х
Х
Х
93365
103869
45391
47366
18068
21026
29906
35477
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />Список використаної літератури
1. Кемпбелл Р. Макконнелл, Стенлі Л. Брю«Макроекономіка». — Львів, «Просвіта», 1997, ч.1 ст.151-181
2. Майкл Бурда «Макроекономіка:Європейський контекст». — Львів, «Просвіта»,1997, ст.33-46
3. І. Шегинський «Врахуванняприродоохоронної діяльності у макроекономічних показниках». Вісник ЛДУ«Становлення національної економіки України» за ред. Ватаманюка З.Г.-Львів, 1997, №27 ст. 28-30
4. П'ятаченко Г. «Яку модель обратиУкраїні. „Урядовий кур'єр від 1 червня 1996р.
5. Панасюк Б., Литвинов В.“Національний продукт: теоретичні основи обчислення». — «Економіка України», 1992, №8
6. Методологічні рекомендації поквартальних розробках валового внутрішнього продукту. — Мінстат України. Київ,1996 ст.111
7. М. Меламед «Методи тапроблеми очислення ВВП за категоріями доходу». — «ЕкономікаУкраїна», 1997, №2 ст.41-51
8. М. Меламед «Методи тапроблеми очислення ВВП за категоріями доходу». — «ЕкономікаУкраїна», 1997, №3 ст.33-47
9. Василик О., Буковинський С., ПавлюкК. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». — «ФінансиУкраїни», 1996, №3 ст.25
10. Василик О., Буковинський С., ПавлюкК. «Фінансова стабілізація: суть, заходи проблеми». — «ФінансиУкраїни», 1996, №4 ст.25
11. Р. Шпек «Тенденції українськоїекономіки». — «Економіка Україна», 1996, №6, ст.5
12. Швець І. «Методичні основиобліку потенціального обсягу виробництва». — «ЕкономікаУкраїни», 1998, №10, ст.42-47
13. Економічна теорія: макро- тамікроекономіка /за ред. Ватаманюка З. та Панчишина С. — Львів:Інтереко, 1998,ст.188-198
А також використовувались такі сайтиу мережі Internet:
1. www.icps.kiev.ua/qp.htm
2. www.bank.gov.ua/Macro/index.htm
3. www.referatov.net