Реферат: Приватизація як засіб припинення державної власності

МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ  ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Вінницький технікум м’ясної та молочної

промисловості

 

КУРСОВА РОБОТА

з предмету “Цивільне та сімейнеправо”

на тему:

“Приватизація як засіб припиненнядержавної власності”

КР.5.060101Група614-А

Розробив

                                                                               студент  О. Ю. Савчук

Керівник: В. Ф. Головатий

Вінниця 2000

 

ЗМІСТВступ

1.  Поняття ізасоби приватизації

2.  Процедураприватизації

3.  Порядокта форма укладання договорів купівлі-продажу державного майна

4.  Формиздійснення підприємницької діяльності приватизованого підприємства

Висновки

Список використаної літератури


1. Поняття і засоби приватизації.

Поняття приватизації вживається в економічному і фор­мально-юридичномурозумінні.

В економічному аспекті приватизація означає перетворен­ня(трансформацію) державних засобів виробництва та іншо­го майна у недержавні,тобто (згідно із Законом «Про власність») у приватну чи колективну власність.Отже, в еко­номічному значенні сутність приватизації полягає у змініекономічних відносин державної власності на відносини приватної чи колективноївласності на засоби виробництва.

Визначення приватизації у формально-юридичному зна­ченні цього поняття даєЗакон України від 4 березня 1992 р. «Про приватизацію майна державнихпідприємств» (Відо­мості Верховної Ради України —1992 —№24 —Ст. 348). Згідно ззазначеним законом приватизація майна державних підприємств України — цевідчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській(Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержав­нихюридичних осіб (ст. 1).

З юридичної точки зору приватизація — це майнова угода між суб'єктамиприватизації, змістом якої є сплатне, част­ково сплатне або безоплатневідчуження державного майна. Закон регулює даний вид угод як особливі угоди(звідси спе­ціальні закони про приватизацію). Як окрема юридична ка­тегоріяугод вони мають власну назву: «угоди приватизації» (ст. 27 Закону «Про приватизаціюмайна державних підприємств»). Оплатні і частково сплатні угоди згідно з за­конодавствомпро приватизацію є особливими договорами купівлі-продажу державного майна. Томузміст, порядок укладання та виконання цих договорів регулюються голов­ним чиномзаконодавчими актами про приватизацію, а та­кож (додатково) — Цивільнимкодексом.  Головні цілі приватизації є одним із засобів досягнення результатівцього суспільно-економічного процесу. Вони залежать від економічних ісуспільно-політичних обставин,

що складаються у країні… В силу своєї динамічностіголовні цілі приватизації регулюмоться державною програмою — за­конодавчимактом, який щорічно перезатверджується. Таке регулювання дає змогу оперативновраховувати «умови до­сягнення» цілей.

Державна програма (загальні положення) визначає такіголовні соціально-еконоімічні та політичні цілі:

1. Фундаментальна соціальна-економічна ціль. Державна програма передбачає в перспективі«зміну відносин влас­ності на засоби виробництва з метою їх якісного відтворен­нята ефективного використання». Ця ціль розрахована на далеку перспективу, бо,так свідчить досвід східноєвропейських приватизацій, на змішу відносинвласності потрібен пев­ний час.

2. Соціально-політична ціль передбачає створення прошар­ку недержавних власниківяк основи багатоукладної соці­альне орієнтованої економіки.

3. Економічні цілі приватизації — це:

— структурна перебудова економіки. Мається на увазі,що після «первинної» приватизації, яка ведеться адміністратив­ними методами, унашій країні буде відбуватися приватиза­ція на ринковій основі. В такому разіекс-державні засоби виробництва стануть звичайним товаром, який його влас­никивільно продаватимуть. Вільний рух цих товарів зумо­вить найбільш доцільнуігалузеву структуру економіки;

— стабілізація економіки;

— розвиток конкуренції;

— обмеження монополізму;

— залучення іноземним інвестицій

Законодавство України про приватизацію з точкизору його змісту становить сукупність законів та інших нормативних актів, щорегулюють майнові-правові та організаційні відно­сини щодо приватизації майнадержавних підприємств. Це комплексне законодавство, яке об'єднує нормицивільного, адміністративного, фінансового та інших галузей права.

   Основними   пріоритетами   приватизації   є    підвищення ефективності   виробництва  та  мотивації  до  праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України.

 Приватизація здійснюється на основі таких принципів:

·    законності;

·    державного регулювання таконтролю;

·    надання громадянам України  пріоритетного права на придбання державного майна;

·    надання пільг  дляпридбання державного майна членам трудових колективів підприємств, щоприватизуються;

·    забезпечення соціальної захищеності  та рівності прав участі громадян України у процесі приватизації;

·    платності відчуженнядержавного майна;

·    пріоритетного праватрудових колективів  на  придбання  майна  своїх підприємств;

·    створення сприятливих умовдля залучення  інвестицій;

·    безоплатної передачі   частки   державного   майна   кожному громадянинові України за приватизаційніпапери;

·    додержанняантимонопольного законодавства;

·    повного, своєчасного та достовірного  інформування  громадян про порядок приватизації та відомості прооб'єкти приватизації;

·    врахуванняособливостей         приватизації         об'єктів агропромислового   комплексу,   гірничодобувної    промисловості, незавершеного  будівництва,  невеликих   державних   підприємств, підприємств    із    змішаною   формою  власності   та   об'єктів науково-технічної сфери;

    Дія  Закону «Про приватизацію майна державнихпідприємств» не поширюється на:

·    приватизацію об'єктів  державного  земельного  та  житлового фондів, а також  об'єктів соціально-культурного  призначення,  що фінансуються  з  державного  бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я,  за винятком тих, які належатьпідприємствам, що приватизуються;

·    змінуорганізаційно-правових   форм   власності    колгоспів, підприємств споживчоїкооперації.

Приватизація   акцій  (часток,  паїв),  що  перебувають  у державнійвласності, у майні  спільних  підприємств  з  іноземними інвестиціями,  проводиться   відповідно   до   законодавства   та установчих документівспільних підприємств.

    Державна програма приватизації визначає  цілі, пріоритети та  умови  приватизації,  розробляється  Фондом  державного  майнаУкраїни і затверджується Верховною Радою України  законом  України щорічно  непізніш як за місяць до затвердження Державного бюджету України, але до початкунаступного бюджетного року.

    Державна програма приватизації складається іззавдання  на  перший  бюджетний  рік і прогнозу на два наступних роки виходячиз пріоритетів приватизації.

 У Державній програмі приватизації визначаються: завдання щодо приватизації майна,  яке перебуває в державній власності,  та державного майна,що належить Автономній Республіці Крим;      відповідні способи приватизаціїдля різних груп об'єктів; квоти обов'язкового  застосування приватизаційнихпаперів для приватизації різних груп об'єктів; завдання відповідним   органам    виконавчої    влади   щодо забезпечення проведення приватизації;заходи щодо залучення в процесі приватизації інвесторів; особливості участі впроцесі приватизації  громадян  України,  іноземних інвесторів та іншихпокупців; розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх відшкодуваннята джерела фінансування; прогноз надходження коштів від  приватизації  та напрями  їх використання.

   Верховна Рада України щорічно заслуховує ізатверджує звіт Фонду державного майна України про  виконання  Державної програми приватизації.

 До    об'єктів    державної   власності,   що   підлягаютьприватизації, належать: майно підприємств,   цехів,   виробництв,   дільниць,  інших підрозділів, які є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в разі  їх  виділення  у  самостійні  підприємства не порушується технологічна єдність   виробництва   з   основної   спеціалізації підприємства, з структуриякого вони виділяються;      об'єкти незавершеного будівництва тазаконсервовані  об'єкти;      акції (частки,    паї),   що   належать   державі  у   майні господарських товариств та інших об'єднань.

 Приватизації   не    підлягають    об'єкти,    що    маютьзагальнодержавне значення.  До об'єктів, що мають загальнодержавне значення,  відносяться   майнові   комплекси   підприємств,    їх структурних  підрозділів,   основним   видом  діяльності  яких  є виробництво товарів(робіт,  послуг),  що  мають  загальнодержавне значення.

     Загальнодержавне значення мають:

1. об'єкти,   які   забезпечують  виконання  державою  своїх функцій,  забезпечують      обороноздатність держави,  її  економічну незалежність,  та  об'єкти  права  власності Українського народу, майно,  що  становить  матеріальну  основу  суверенітету України, зокрема:     

Ø  майно органів   виконавчої   влади   та   органів  місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якогоцим Законом встановлено  особливості  приватизації),  Національної гвардії України,  Служби  безпеки  України,  Прикордонних  військ України,правоохоронних і митних органів;

Ø  надра, корисні  копалини  загальнодержавногозначення,  водні ресурси та інші природні ресурси,  які є об'єктами прававласності Українського народу;

Ø  майнові комплекси     підприємств     з     лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;

Ø  золотий і валютний  фонди  та  запаси,  державні матеріальні резерви;

Ø  емісійна система, майнові комплекси підприємств іустанов, що забезпечують   випуск  та  зберігання  грошових  знаків  і  ціннихпаперів;

Ø  радіотелевізійні передавальні    центри    та  об'єкти,   що становлять загальнодержавну систему зв'язку,  а також об'єкти, що забезпечують зв'язком органи законодавчої та виконавчої влади;

Ø  державні радіоканали та телевізійні канали;

Ø  засоби урядового, фельд'єгерського та спеціальногозв'язку;

Ø  інші об'єкти  права  державної  власності,  які забезпечують виконання державою своїх функцій;

2. об'єкти, діяльність  яких забезпечує соціальний розвиток, збереження  та  підвищення культурного,   наукового   потенціалу, духовних цінностей, зокрема:

Ø  об'єкти Національного  космічного   агентства  України   при Кабінеті Міністрів України;

Ø  архіви;

Ø  майнові комплекси  установ Національної академії наукУкраїни з основних напрямів досліджень;

Ø  об'єкти культури,    мистецтва,    архітектури,   меморіальнікомплекси, заповідники, парки тощо загальнонаціонального значення;

Ø  об'єкти освіти,   фізичної   культури,  спорту  і науки,  що фінансуються з державного бюджету;

3. об'єкти, контроль  за  діяльністю  яких  з  боку  держави гарантує  захист  громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення,  використання абореалізації небезпечної  продукції, послуг або небезпечних виробництв, зокрема:

Ø  майнові комплекси підприємств по виготовленню таремонту всіх видів зброї, яка є на озброєнні Збройних Сил України, Національноїгвардії  України,  Служби  безпеки  України,   майнові   комплекси підприємств,що виробляють вибухові, сильнодіючі речовини;

Ø  майнові комплекси   підприємств   по   випуску  наркотичних, бактеріологічних, біологічних, психотропних, сильнодіючих хімічнихта отруйних засобів (крім аптек);

Ø  майнові комплекси  підприємств,  що забезпечуютьдіяльність у сфері обігу зброї, вибухових та радіоактивних речовин;

Ø  протирадіаційні споруди;

Ø  полігони, будови,  споруди та  устаткування  для  захороненнятвердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;

4. об'єкти,  які   забезпечують  життєдіяльність  держави  в цілому, зокрема:

Ø  структурні підрозділи  майнових  комплексів,  щозабезпечують постійне   розміщення   і   зберігання   державних   резервів    імобілізаційних запасів;

Ø  пенітенціарні заклади;

Ø  майнові комплекси  підприємств  геологічної, картографічної, гідрометеорологічної   служб,   служби    контролю    за   станом навколишнього природного середовища;

Ø  об'єкти державних   систем    стандартизації,метрології   та сертифікації продукції;

Ø  майнові комплекси підприємств авіаційноїпромисловості;

Ø  автомобільні дороги,  крім тих,  що належатьпідприємствам до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств;

Ø  майнові комплекси  підприємств,  які  здійснюють виробництво основної    залізничної    техніки    (електровози,     тепловози,дизель-поїзди, вагони);

Ø  майнові комплекси підприємств залізничного транспорту  з  їх інфраструктурою;

Ø  метрополітен, міський електротранспорт;

Ø  майно, що   забезпечує   цілісність  об'єднаної енергетичної системи   України   та   диспетчерське   (оперативно-технологічне)управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;

Ø  атомні електростанції,  гідроелектростанції  з греблями,  що забезпечують     водопостачання     споживачам    та   проведення гідромеліоративних робіт, теплоелектроцентралі;

Ø  магістральні нафто-    і    газопроводи    та  магістральний трубопровідний  транспорт,  що  обслуговують  потреби  держави  в цілому, підземні нафто- та газосховища;

Ø  транспортні засоби спеціального призначення,  щозабезпечують виконання   робіт,   пов'язаних  з  ліквідацією  пожеж,  наслідківстихійних лих;

Ø  об'єкти інженерної   інфраструктури   та  благоустрою  міст, включаючи  мережі,  споруди,   устаткування,   які  пов'язані   з постачанням споживачам води,  газу,  тепла,  а також відведеннямі очищенням стічних вод;

Ø  майнові комплекси  структурних підрозділівхлібоприймальних і хлібозаготівельних  підприємств,  що  забезпечують  розміщення  і зберігання мобілізаційних запасів;

Ø  майнові комплекси підприємств соляної промисловості;

Ø  акваторії портів,   причали   всіх  категорій  і призначень, причальні у портах і гідрографічні  споруди,  набережні  причалів,захисні   споруди   та   системи   сигналізації,  портові  системи інженерноїінфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та  водовідведення, автомобільні  дороги  та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території  порту),  навчальний  та гідрографічний флот, майнові комплексисудноплавних інспекцій;

Ø  водосховища і    водогосподарські     канали    комплексного призначення,  міжгосподарські меліоративні системи,  гідротехнічнізахисні споруди;

Ø  майнові комплекси підприємств,  що виготовляють спирт,вина і лікеро-горілчані вироби;

Ø  крематорії, кладовища.

 З    метою   технічного   переозброєння   та   відновленнявиробництва,  поліпшення фінансово-економічного стану  підприємств Збройних Сил  України  майно  таких  підприємств,  яке  є  єдиним (цілісним)   майновим   комплексом,    може    корпоратизуватись. Приватизація  таких  підприємств здійснюється  із  збереженням  у державній власності 51 відсотка акцій. Окремими законами  України визначається  порядок  корпоратизації  та приватизації зазначених підприємств.

 За   погодженням    з    Кабінетом    Міністрів   України приватизуються майнові комплекси:

q  підприємств-монополістів на   ринку    відповідних   товарів України, визнаних такими у встановленому порядку;

q  підприємств військово-промислового комплексу,  що підлягають конверсії згідно з відповідною програмою;

q  підприємств, приватизація  яких  здійснюється  із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України;

q  інших об'єктів,  віднесених Державною програмою приватизації до групи 4.

   Перелік об'єктів, віднесених Державною програмоюприватизації до групи 4, приватизація яких здійснюється із залученням іноземнихінвестицій,  затверджується Верховною Радою  України  за  поданням КабінетуМіністрів України.

Перелік   об'єктів   права   державної  власності,  що  не підлягаютьприватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням КабінетуМіністрів України.

   Будівлі   (споруди,   приміщення)   за   бажанням покупця приватизуються  разом  з  об'єктами   приватизації,   що   в   нихрозташовані,  якщо  на  це  немає прямої заборони відповідно Фонду державногомайна України,  Верховної  Ради  Автономної  Республіки Крим.  За  наявності такої  заборони  зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникамприватизованих  об'єктів  за  їх бажанням в оренду на строк не менш як 10років.

Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю,розміщується  два  чи  більше  державних  або заснованих на оренді державногомайна підприємств,  то в  разі  прийняття  рішення  про приватизацію  одного чикількох з них займані ними приміщення,  за відсутності заборони на приватизаціюцього будинку, приватизуються разом з  іншим  майном підприємства післязакріплення за названими співкористувачами  займаних  ними  приміщень  на   праві  повного господарського відання,  оперативного управління або на договірнихзасадах.

     Суб'єктами приватизації є:

1.   державні органиприватизації;

2.   покупці (їх представники);

3.   посередники.

  Державну  політику  в  сфері  приватизаціїздійснюють Фонд державного  майна  України,   його   регіональні   відділення  та представництва   у   районах   і  містах,  органи  приватизації  вАвтономній Республіці Крим,  що становлять єдину систему державних органівприватизації в Україні.

   Фонд державного майна України, його регіональнівідділення та представництва  у  районах  і  містах,  органи  приватизації  вАвтономній  Республіці  Крим діють на підставі Закону України «Про Фонд державного  майна  України», інших  законів України з питань приватизації.

Фонд державного майна України підпорядкований,  підзвітний  іпідконтрольний Верховній Раді України.

Голова Фонду державного майна України призначається на посаду і звільняється  з  посади Президентом України за згодою Верховної Ради України.

   Державні органиприватизації  у  межах  своєї  компетенції здійснюють такі основніповноваження:

·    змінюють у   процесі  приватизації    організаційну    форму підприємств, що перебувають у державнійвласності;

·    здійснюють повноваженнявласника державного майна  у  процесі приватизації;

·    виступають орендодавцем майна,  що  перебуває  у   державній власності, згідно з законодавством;

·    продають майно, щоперебуває у державній власності, в процесі його   приватизації,  включаючи майно  ліквідованих  підприємств, об'єктів незавершеного будівництва та колишнєвійськове майно,  що набуло  статусу  цивільного,  а  також  акції  (частки, паї),  що належать державі у майні господарських товариств;

·    створюють комісії зприватизації;

·    затверджують плани приватизації  майна,   що   перебуває   у державній власності,  планирозміщення акцій акціонерних товариств у процесі приватизації;

·    розробляють проекти державних програм приватизації і подають їх на затвердження Верховній РадіУкраїни;

·    укладають угоди   щодо  проведення  підготовки  об'єктів  до приватизації та їх продажу;

·    укладають угоди  щодо проведення  експертної оцінки вартості об'єктів приватизації;

·    здійснюють ліцензування   комісійної,   представницької   та комерційної діяльності з приватизаційнимипаперами;

·    виступають з боку державизасновником підприємств із змішаною формою власності;

·    беруть участь  у розробці  міжнародних  договорів  України з питань державної власності та їївикористання;

·    здійснюють захист  майнових   прав   державних  підприємств, організацій,  установ,  а також акцій(часток,  паїв), що належать державі, на території України та за її кордоном;

·    контролюють виконання   умов    договорів    купівлі-продажу державного майна.

     Державні органи приватизації  здійснюють інші  повноваження, передбачені законами  України  з  питань приватизації.

  Посадові  особи  державних  органів  приватизації   несутькримінальну,   адміністративну,   матеріальну   та   дисциплінарнувідповідальність   за   неправомірні   дії   щодо    майна,    якеприватизується, у порядку, встановленому законодавством.

 Державні  органи  приватизації не мають права втручатися в діяльність підприємств,  за   винятком   випадків,   передбачених законодавством Українита установчими документами цих підприємств.

   Органи  приватизації  в Автономній Республіці Кримдіють у межах повноважень,  визначених Фондом державного майна України,  іповноважень,  делегованих  Верховною  Радою  Автономної Республіки Крим щодорозпорядження майном, що належить  Автономній Республіці Крим.

Органи приватизації в Автономній Республіці Крим  у  питанняхприватизації  майна,  що  належить  Автономній Республіці Крим,  єпідзвітними   та   підконтрольними   Верховній   Раді   Автономної РеспублікиКрим.

   Продаж  майна,  що  є у комунальній власності,  здійснюютьоргани, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють  у межах  повноважень,  визначених  відповідними  місцевими радами, та є їмпідпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

   Конкурсний   продаж   акцій   за   приватизаційні   папериздійснюється   через   національну  мережу  центрів  сертифікатних аукціонів.

   Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

·    громадяни України,   іноземні    громадяни,    особи     без громадянства;

·    юридичні особи, зареєстровані  на  території  України,  крім передбачених частиною третьою цієїстатті;

·    юридичні особи іншихдержав.

   Для  спільної  участі  в  приватизації  громадяни  можуть створювати   господарські  товариства,  в  тому  числі  із  членівтрудового  колективу,  в  порядку,  встановленому   законодавством України.

Господарське товариство    членів     трудового     колективупідприємства,  що приватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів,  у  яких  брало  участь  більше  50   відсотків працівників підприємстваабо їх уповноважених представників.

 Не можуть бути покупцями:

·    юридичні особи,  у  майні яких  частка  державної  власності перевищує 25 відсотків;

·    органи державної влади;

·    працівники державних  органів  приватизації  (крім  випадків використання ними приватизаційнихпаперів);

·    юридичні особи, майно якихперебуває в комунальній власності, органи місцевого самоврядування.

 Покупці — юридичні особи зобов'язані подати до  державного органу приватизації  документ про розподіл статутного фонду серед учасників.

  Відповідальність за    достовірність    поданого    документапокладається на покупця відповідно до законодавства.

  Державною  програмою  приватизації   стосовно   конкретних об'єктів (груп  об'єктів)  можуть бути встановлені інші обмеження або особливості участіпокупців у приватизації, включаючи галузеві та сумарні квоти на придбанняюридичними особами державного майна, акцій (часток, паїв).

  Для    обслуговування   обігу   приватизаційних   паперів, створенняринку цінних паперів та подальшого його  обслуговування, зниження   ризику  покупців  при  розміщенні  вкладів  в  об'єкти приватизації створюються довірчітовариства, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, інші фінансовіпосередники.

 Звернення покупців до послуг посередницьких  організацій  припридбанні державного майна не є обов'язковим.

 Порядок   створення   і   діяльності  довірчих  товариств,інвестиційних  фондів  та  інвестиційних   компаній   визначаєтьсязаконодавчими актами України.

     З  метою  забезпечення  контролю  за здійсненнямДержавної програми  приватизації,  додержанням  законодавства  України   проприватизацію та аналізу її наслідків з числа депутатів створюється Спеціальнаконтрольна комісія  Верховної  Ради  України  з  питань приватизації.

 Положення  про  Спеціальну  контрольну  комісію  з  питаньприватизації та її склад затверджуються Верховною Радою України.

  З  метою  забезпечення  контролю  за  ходом  приватизації,додержанням  законодавства  України про приватизацію та аналізу її наслідківВерховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради  створюють відповідніконтрольні комісії з питань приватизації.

  Положення про контрольні комісії з питань приватизації та  їх складзатверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповіднимимісцевими радами.

 Що стосується малої приватизації, то вона регулюється законом України“Про приватизацію невеликих державних підприємств”

  Сферою застосування Закону є галузі, які підлягаютьпершочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловістьбудівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі видитранспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговуваннянаселення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство.

Об'єктами малої приватизації є:

1.   цілісні майнові комплексиневеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації догрупи А;

2.   окреме індивідуальновизначене майно;

3.   об'єкти незавершеногобудівництва та законсервовані об'єкти.

 У випадках, коли до складу підприємств входять структурні підрозділи(магазини, перукарні, майстерні, їдальні тощо), які можуть бути виділені усамостійні підприємства, об'єктами малої приватизації є названі структурніпідрозділи.

Будівлі (споруди, приміщення) приватизуються разом з розташованими зними об'єктами приватизації крім випадків відмови покупця від приватизаціїбудівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що приватизуєтьсяшляхом викупу, та якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державногомайна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Радивідповідного рівня. Не можуть бути об'єктами малої приватизації будівлі(споруди, приміщення), в якій окремі частини, які становлять національну,культурну та історичну цінність і перебувають під охороною держави.

 За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди, приміщення), вякій розташований об'єкт приватизації або у разі відмови покупця відприватизації будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, щоприватизується шляхом викупу, зазначені будівлі (споруди, приміщення)передаються в установленому порядку власникам приватизованих об'єктів в орендуна строк не менш як десять років.

 Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю,розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майнапідприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох ізних, займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цьогобудинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення заназваними співкористувачами займаних ними приміщень на праві повногогосподарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

 Не підлягають приватизації визначені в установленому порядкуспеціалізовані підприємства торгівлі, що обслуговують виключно громадян, якімають пільги згідно з чинним законодавством.

 Заклади культури, приміщення та будівлі соціально-побутовогопризначення, споруджені за рахунок коштів державних підприємств, та якіобслуговують населені пункти, райони чи мікрорайони у містах, громадськіорганізації або певні професійні (виробничі) колективи можуть бути вустановленому порядку вилучені з переліку об'єктів малої приватизації зарішенням Фонду державного майна України, його регіональних відділень тапредставництв у районах та містах, Фонду майна Автономної Республіки Крим тайого представництв, а також за рішенням Верховної Ради Автономної РеспублікиКрим, місцевих Рад відповідного рівня.

Приватизаціяоб'єктів малої приватизації здійснюється шляхом:

 - викупу;

 - продажу на аукціоні, за конкурсом.

 Продавцямиоб'єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальнійвласності, є відповідно:

Ø  Фонд державного майна України, його регіональнівідділення та представництва;

Ø  органи приватизації, створені місцевими Радами.

 Продавцями об'єктів приватизації, щоперебувають у власності Автономної Республіки Крим, є органи по управлінню їїмайном, створювані Верховною Радою Автономної Республіки Крим.

 Покупцями об'єктів малої приватизації можуть бути фізичні та юридичніособи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Проприватизацію майна державних підприємств».

  Не можуть бути покупцями:

 - юридичні особи, у майні яких частка державної власності перевищує 25відсотків;

 - органи державної влади та органи місцевого самоврядування;

 - працівники органів приватизації та інші особи, яким відповідно дочинного законодавства заборонено займатися підприємницькою діяльністю (крімвипадків використання ними приватизаційних паперів).

 Об'єкти малої приватизації можуть бути придбані покупцями за рахуноквласних чи позичених коштів, а також приватизаційних паперів.

 У разі придбання об'єкта малої приватизації за рахунок грошових коштівпокупці — фізичні особи подають до державного органу приватизації деклараціюпро доходи.

 Оплата придбаних об'єктів малої приватизації здійснюється за рахунокприватизаційних паперів та у національній валюті.

 За рішенням органів приватизації оплата окремих об'єктів можездійснюватися виключно за рахунок приватизаційних паперів, випущених відповіднодо чинного законодавства.

 Покупці вправі використовувати для придбання об'єктів малоїприватизації грошові кошти лише шляхом їх безготівкового перерахування звідкритих ними у банках України рахунків.

 Кошти громадських організацій інвалідів можуть бути використані дляпридбання об'єктів малої приватизації членами цих організацій у випадках, дляоб'єкти перебувають у користуванні громадських організацій інвалідів.

  

2. Процедура приватизації.

        Порядок приватизації державного майнапередбачає:

·    опублікування спискуоб'єктів, які підлягають приватизації, у виданнях державних органівприватизації, місцевій пресі;

·    прийняття рішення  про приватизацію  об'єкта   на   підставі поданої   заяви   або   виходячи  із завдань  Державної  програми приватизації та створення комісії з приватизації;

·    опублікуванняінформації    про    прийняття    рішення   про приватизацію об'єкта;

·    проведення аудиторської   перевірки   фінансової   звітності підприємства,  що  приватизується  (за винятком  об'єктів   малої приватизації);

·    затвердження плануприватизації або  плану  розміщення  акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та корпоратизації, та їх реалізацію.

   Покупці цілісних   майнових   комплексів  та інвестори,  які бажають придбати контрольний пакет  акцій,  зобов'язані  разом із заявою  подати  бізнес-план  або  техніко-економічне обгрунтуванняпісляприватизаційного розвитку об'єкта, що включає план зайнятостіпрацівників   підприємства,  пропозицію  інвестора  з  зазначенняммаксимального розміру інвестиції,  строків та порядку її внесення, а такождекларацію про доходи для покупців — фізичних осіб.

Заяви про  приватизацію  подаються   до   державних   органівприватизації  за місцезнаходженням об'єкта,  що приватизується,  у письмовійформі та в порядку,  що встановлюється Фондом державного майна України.

Державні  органи  приватизації протягом місяця розглядають заяви  та приймають  рішення  щодо  приватизації  об'єкта   і   в п'ятиденний   строк  письмово   повідомляють   про  це  заявника, адміністрацію    та    трудовий   колектив    підприємства,    що  приватизується,   а  також  відповідний орган  виконавчої  влади, уповноважений управляти цим майном.

У разі відмови в приватизації відповідний орган  приватизаціїповідомляє заявників про причину відмови.

    З  моменту  прийняття  рішення  про  приватизацію   майна державного підприємства:

·    орган, що  здійснює управління  майном  цього  підприємства, передає  у  встановленому  порядкуфункції з управління цим майном державним органам приватизації;

·    стосовно цього  підприємства  припиняється  чинність  частин третьої,   п'ятої,   шостої статті  10,  частин  першої,  третьої статті 12,  частини другої статті 24, частини третьої  статті  25 Закону  України  «Про підприємства вУкраїні» ( 887-12 ) в частині купівлі,  продажу,  передачі,  обміну, здачі  в  оренду,  надання безоплатно,  списання  майна, випуску та придбанняцінних паперів, надання   та   одержання   кредитів  у  розмірах,  що перевищують середньорічний  рівень  таких  операцій  за  останні  три  роки  зурахуванням  рівня інфляції. Якщо ці дії необхідні для ефективногофункціонування     державного     підприємства,     майно    якогоприватизується,   вони   здійснюються   підприємством   з  дозволу державнихорганів приватизації.

    Державний   орган   приватизації  протягом місяця  з  дня прийняття  рішення  про  приватизацію  об'єкта  затверджує  склад комісії  з приватизації об'єкта і встановлює строк подання проекту плануприватизації. Цей строк не повинен перевищувати двох місяців з дня затвердженняскладу комісії.

 До   складу   комісії   входять  за  принципом  однаковогопредставництва представники господарського товариства,  створеного членами трудового  колективу підприємства,  що приватизується,  в тому числі й відпредставницького  органу  трудового  колективу  — профспілкового комітету абоіншого уповноваженого ним органу, інші особи (або їх представники),  якіподали  заяву  на  приватизацію, представники місцевих рад,  фінансовихорганів,  державного органу приватизації,   Антимонопольного   комітету  України   або   його територіальних  відділень,  органу,  уповноваженого  до прийняття рішення про приватизацію управляти відповідним  державним  майном.

Відповідні  органи  та  особи  зобов'язані  в  п'ятиденний строк змоменту  одержання  повідомлення  про   прийняття   рішення   щодо створення комісії  делегувати  до  її складу своїх представників.

Якщо в зазначений строк вони не делегували своїх представників  доскладу комісії,  державний орган приватизації має право затвердити складкомісії без представників цих органів.

 За рішенням  комісії до її роботи можуть залучатися експерти,консультанти  та  інші  спеціалісти,  які   користуються   на   її засіданняхправом дорадчого голосу.

Для забезпечення  гласності  та  прозорості  приватизації   у роботі комісії з приватизації об'єкта можуть брати участь народні депутати України.

   Діяльність    комісії    регулюється   Положенням,    яке затверджується Фондом державного майна України.

При   приватизації   законсервованих   об'єктів,  об'єктівнезавершеного  будівництва,  майна  ліквідованих  підприємств  або об'єктів, які  підлягають  приватизації  у  порядку,  визначеному Законом України«Про приватизацію невеликих державних  підприємств (малуприватизацію)»   (2171-12),   окремого   індивідуально визначеного майна, акцій (часток,  паїв),  що належать державі  у майні   підприємств   із змішаною  формою  власності,  комісія  з приватизації не створюється і планприватизації не складається.

 Комісія зприватизації складає проект  плану  приватизації об'єкта, в якому враховуютьсяпропозиції:

Ø  господарського товариства,      створеного      працівниками підприємства, що приватизується, та інших покупців;

Ø  місцевих рад за місцезнаходженням об'єктаприватизації;

Ø  державних органів приватизації;

Ø  Антимонопольного комітету   України,   його   територіальних відділень.

   Проект  плану  приватизації  повинен передбачатистроки та способи приватизації,  початкову ціну об'єкта приватизації (розмірстатутного  фонду господарського товариства),  рекомендовані форми платежу,квоти обов'язкового застосування приватизаційних паперів, розміри   пакетів акцій  за  напрямами  їх  реалізації,  а  також забезпечення  технологічної  єдності   виробництва,   недопущення руйнування   цілісних  майнових комплексів,  циклів,  технологій, порядок використання майна, що не підлягаєприватизації.

За рішенням  комісії  до  розробки проекту плану приватизації може бути  включено  проект  реорганізації   об'єкта,   в   якому передбачено створення  на  основі  його  структурних  підрозділів юридичних осіб.

 Рішення про необхідність реорганізації приймається в порядку, що  встановлюється   Фондом   державного   майна    України    та Антимонопольнимкомітетом України.

 До проекту плану приватизації додається акт  оцінки  вартості об'єктаприватизації, який складається відповідно до законодавства і затверджуєтьсяорганом приватизації.

 Якщо   трудовий   колектив   підприємства,   майно   якогоприватизується,  або інші покупці не погоджуються з проектом плануприватизації,  розробленим  комісією,  вони   можуть   підготуватиальтернативний варіант плану.

    Проект  плану,  розроблений  комісією,  та альтернативний проект плану трудового колективу чи інших  покупців  подаються на розгляд  регіональних відділень Фонду державного майна України або йогопредставництв у районах та містах,  які протягом десяти  днів зобов'язані   розглянути    подані   проекти,   затвердити   план приватизації і довести йогодо заінтересованих осіб.

 Рішення про  затвердження  плану  може  бути  оскаржено  удесятиденний строк у Фонд державного майна України,  Верховну Раду АвтономноїРеспубліки Крим.

 Приватизаціядержавного майна здійснюється шляхом:

Ø  продажу частини  державного майна кожному громадянинуУкраїни за приватизаційні папери;

Ø  продажу об'єктів  приватизації на аукціоні,  законкурсом,  у тому числі з виключним застосуванням приватизаційних паперів;

Ø  продажу акцій   (часток,   паїв),   що   належать державі  у господарських товариствах,  на аукціоні, за конкурсом, на фондовихбіржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренціюпокупців;

Ø  продажу на  конкурсній  основі  цілісного майновогокомплексу державного  підприємства,  що  приватизується,  або   контрольногопакета   акцій  відкритого  акціонерного  товариства  при  поданні покупцемвідповідних документів;

Ø  викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації.

   Неконкурентні способи  продажу  майна  державних підприємств застосовуються   щодо   об'єктів,  не  проданих  на  аукціоні,  законкурсом.

Створення    колективних    підприємств,     господарських товариств,  крім   відкритих  акціонерних  товариств,  у  процесі приватизації майнадержавних  підприємств  (за  винятком  об'єктів малої приватизації) недопускається.

Приватизація    законсервованих   об'єктів   та   об'єктівнезавершеного  будівництва,  підприємств  торгівлі,   громадськогохарчування,   побутового   обслуговування   населення,  готельногогосподарства, туристичного комплексу здійснюється шляхом: продажу на аукціоні,за конкурсом;      викупу.

Приватизація зазначених   об'єктів  здійснюється  у  порядку,передбаченому  Законом   України   «Про   приватизацію   невеликихдержавних підприємств   (малу   приватизацію)»   (  2171-12  )  таДержавною програмою приватизації.

   Приватизація   майна   невеликих   державних  підприємств (об'єктів малої приватизації) здійснюється  відповідно  до  ЗаконуУкраїни  «Про  приватизацію  невеликих державних підприємств (малуприватизацію)».

Продаж об'єктів  приватизації  на аукціоні,  за конкурсом,  у томучислі з виключним застосуванням приватизаційних  паперів,  та на  фондових біржах  здійснюється  у  порядку,  що затверджується Фондом державного майнаУкраїни, Антимонопольним комітетом України та   Державною  комісією  з  цінних паперів  та  фондового  ринку відповідно  до  розділу  IV  Закону  України  «Про   приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

 Приватизація  зданих в оренду цілісних майнових комплексів державнихпідприємств,  організацій та їх структурних підрозділів, крім невеликихдержавних підприємств,  здійснюється шляхом продажу належних державі акційвідкритих  акціонерних  товариств  (далі  — товариства),   заснованих  державними  органами  приватизації  та орендарями.

 Після  затвердження  плану   приватизації   засновники   удесятиденний  термін  приймають  рішення про створення товариства,затверджують  його  статут  і  у  встановленому  порядку   подають документи до  місцевого  органу  виконавчої  влади  для державної реєстрації товариства.  Плата   за   реєстрацію   товариства   не справляється.   Рішення про  створення  товариства  є  установчим договором.

   При перетворенні  орендних  підприємств у відкритіакціонерні товариства його засновниками виступають з боку держави відповіднийдержавний  орган  приватизації,  а  з боку орендаря – господарське товариство,створене орендарями.

До завершення продажу акцій,  передбаченого планом розміщення акцій(планом приватизації),  і перших загальних зборів акціонерівприватизованого     підприємства     керівництво     підприємствомпокладається   на   адміністрацію   орендного   підприємства,   щоприватизується.

 З  моменту реєстрації товариства договір оренди вважаєтьсярозірваним,   діяльність   підприємства,   створеного   на    базіорендованого   майна,   або  будь-якого  суб'єкта  підприємницької діяльності, який орендує  майно,  припиняється,  товариство  стає правонаступником прав іобов'язків орендаря.

До  статутного  фонду товариства вноситься державне майно, здане воренду (за винятком майна, що не підлягає приватизації або щодо якоговстановлено особливий порядок приватизації),  та майно, що є власністюорендаря.

    На вартість свого внеску орендар отримує акції створеного товариства.

 Продаж акцій,  що належать державі,  здійснюється  державними органамиприватизації згідно з законодавством про приватизацію.

 Члени  організації  орендарів,  члени  трудового колективупідприємства,  створеного орендарем,  а також  колишні  працівники об'єктаприватизації,  які вийшли на пенсію, звільнені на підставі пункту 1 статті 40Кодексу законів про працю України ( 322-08 )  і не  працюють  з моментузвільнення на інших підприємствах,  особи, які  мають  право  відповідно  до законодавства  повернутися   на попереднє   місце  роботи  на  цьому підприємстві,  та  інваліди, звільнені у зв'язку з  каліцтвом  або професійним  захворюванням.

 Якщо  вартість майна,  що вноситься організацією орендарів (орендарем)до статутного фонду  товариства,  становить  менше  25 відсотків  йогостатутного фонду і,  з урахуванням вартості акцій, придбаних на пільговихумовах членами  організації  орендарів,  не перевищує  цього розміру,  члени організаціїорендарів мають право на додаткове придбання за власні кошти і сертифікати, щоотримують громадяни України як компенсацію втрат від знецінення заощаджень вустановах  Ощадного  банку  України  і  колишнього  Укрдержстраху, акцій,  щоналежать державі, за їх номінальною вартістю в межах 25 відсотків статутногофонду товариства,  але не більше ніж на  суму одного  приватизаційного майнового  сертифіката  на кожного члена організації орендарів.

 Орендар має право на викуп об'єкта оренди,  якщо  це  булопередбачено  договором  оренди,  укладеним  до  набрання  чинності ЗакономУкраїни «Про оренду державного майна» ( 2269-12 ).

 Орендар здійснює   викуп   об'єкта   оренди   відповідно   дозаконодавства та договору оренди.  Умови  викупу  (ціна,  порядок, строки, засоби  платежу,  обов'язкова квота використання майнових приватизаційнихсертифікатів) визначаються в договорі оренди. Орендар має право відмовитися відздійснення передбаченого  у договорі права на викуп.

     При  перетворенні  державного  підприємства  в акціонерне товариство   в  процесі  приватизації  його  засновником  виступаєдержавний  орган  приватизації,  який  діє  в  межах  повноважень, передбаченихзаконодавством.

  До засновників    такого    акціонерного    товариства     незастосовуються  обмеження,  передбачені  частиною першою статті 30 ЗаконуУкраїни «Про господарські товариства» (1576-12).

 Засновник акціонерного товариства встановлює відповідно до плану приватизації  (плану  розміщення  акцій)  способи,  обсяг і строки продажуакцій, а також порядок внесення платежів.

 Продаж    акцій    засновником   акціонерного   товариства провадитьсяна конкурсних  засадах,  крім  випадків,  передбачених законодавством.

 Створене відповідно до цієї статті акціонерне товариство єправонаступником підприємства, що приватизується.

 Продаж акцій (часток,  паїв),  що належать державі у майніпідприємств   із   змішаною   формою   власності,   провадиться  зурахуванням   законодавства   та   установчих    документів    цих підприємств.

Якщо продаж  здійснюється  не  на  конкурентних  засадах,  то вартістьцих акцій (часток, паїв) визначається експертним шляхом у встановленомупорядку.

 Інформаціюпро приватизацію складають відомості щодо:

Ø  переліків об'єктів,    щодо   яких   прийнято   рішення  про приватизацію, умови їх продажу;

Ø  терміну, протягом   якого   приймаються   до розгляду  плани приватизації та заяви на право продажу об'єктів приватизації;

Ø  рішення про  затвердження  планів  приватизації  таукладення угод з юридичними особами або спеціалістами на  розробку  проектівпланів  приватизації  та  продажу  об'єкта  приватизації,  а також підстави, наоснові яких були прийняті ці рішення;

Ø  результатів виконання  планів  приватизації,  які підлягають опублікуванню  у  спеціальних  бюлетенях  Фонду  державного  майнаУкраїни  та  його регіональних відділень,  які розповсюджуються за передплатоюі в роздрібній торгівлі, місцевій пресі.

     Інформація про  результати  приватизації  об'єкта (інформація пропереможців конкурсу,  аукціону,  ціну,  за яку придбано об'єкт приватизації, дані  про розподіл акцій (часток,  паїв) між новими власниками   (окремо   по  кожній   юридичній   особі)   підлягає опублікуванню у місцевій пресі за місцемрозташування відповідного об'єкта.

   Інформація  про  строки  та  умови  проведення   аукціону, конкурсу,випуску акцій у вільний продаж повинна бути опублікована в інформаційнихбюлетенях  органів  приватизації,  центральній  та місцевій  пресі  не  пізніш як  за  30  календарних  днів до дати проведення аукціону, конкурсу, випускуакцій у вільний продаж.

    Типовий,  обов'язковий для публікації в  бюлетені  переліквідомостей для різних видів підприємств, порядок їх подання, форма публікаціївизначаються Фондом державного майна України.

    Визначення  початкової  ціни  об'єкта   приватизації   або розмірустатутного фонду господарського товариства, що створюється на основі державного  підприємства,  здійснюється  відповідно  до методики, щозатверджується Кабінетом Міністрів України.

    У разі приватизації об'єкта шляхом його викупу, відповідно до зазначеної  методики,  оцінка  вартості  об'єкта  приватизації здійснюється  експертним  шляхом  або  способами,  що  враховують потенційну прибутковість.

     Загальні критерії  проведення  експертних  оцінок і методикиоцінки визначаються окремим законом.

 Витрати,  пов'язані з проведенням аудиторських  перевірок,відшкодовуються за рахунок підприємств, що приватизуються.

При придбанні об'єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму,  що  перевищує  п'ятдесят  неоподатковуваних   мінімумів доходівгромадян, покупці — фізичні особи повинні подати до органу приватизаціїдекларацію про доходи.

 Покупці — іноземні інвестори та підприємства з  іноземнимиінвестиціями  набувають  державне  майно  у процесі приватизації з оплатою йоговартості у національній валюті на загальних підставах та з поданням відомостейпро джерела надходження коштів.

 Приватизаційні майнові сертифікати  випускаються  на  суму вартості державного  майна,  що  підлягає  безоплатній передачі у процесі  приватизації майна  державних   підприємств   громадянам України.

     Обсяги емісії приватизаційних  майнових  сертифікатів  та  їхномінальна    вартість    встановлюються    відповідними    актамизаконодавства України.

     Номінальна вартість  приватизаційного  майнового  сертифікатавизначається   шляхом   ділення   загальної   суми   емісії    цихприватизаційних паперів на число громадян України.

     Приватизаційні майнові   сертифікати    розподіляються    між громадянами,які мають право на їх одержання, порівну.

  У  разі проведення індексації балансової вартості основних фондів ународному господарстві  України  обов'язковій  індексації підлягає    номінальна    вартість    приватизаційних    майнових сертифікатів.  Коефіцієнт   індексації    номінальної    вартості приватизаційних  майнових сертифікатів  встановлюється  Кабінетом Міністрів України одночасно з проведенням  індексації  балансової вартості основних фондів.

  Кошти,   одержані   від    продажу    державного    майна,зараховуються  до  позабюджетного  Державного  фонду приватизації,позабюджетного фонду приватизації  Автономної  Республіки  Крим  іспрямовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з приватизацією, кредитуваннятехнічного переозброєння приватизованих  підприємств, розвиток  підприємництвата створення нових робочих місць у межах, що визначаються Державною програмоюприватизації, та до Державного бюджету України.

 Забороняється    використання    коштів,   одержаних   від приватизації, на  покриття  дефіциту   державного   та   місцевих бюджетів.

 Кошти,   одержані   від   продажу  об'єктів  незавершеногобудівництва,  що споруджувалися відповідно до програми  ліквідації наслідківаварії на Чорнобильській АЕС,  за вирахуванням витрат на проведенняприватизації спрямовуються у встановленому  порядку  до Фонду   для  здійснення   заходів   щодо   ліквідації   наслідків Чорнобильської катастрофита  соціального  захисту  населення  для фінансування  робіт  на  пускових будовах  згідно  із  зазначеною програмою.

 Фонд державного майна України, Верховна Рада Республіки Крим, місцевіРади народних депутатів затверджують за поданням органів приватизації перелікиоб'єктів, які перебувають відповідно у загальнодержавній власності Автономної РеспублікиКрим, комунальній власності і підлягають:

Ø  продажу на аукціоні, за конкурсом, у тому числі ізвиключним застосуванням майнових сертифікатів і грошових квот, а також вільноконвертованої валюти;

Ø  викупу працівниками підприємств, що приватизуються;

Ø  приватизації іншими способами згідно з Законом України«Про приватизацію майна державних підприємств».

 Органприватизації зобов'язаний повідомити адміністрацію підприємства про включенняданого підприємства або його структурного підрозділу до одного із зазначенихпереліків у місячний строк з дня прийняття відповідного рішення.

 Включенняоб'єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієїстатті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизаціїабо з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

 Покупці подають до відповідного органу приватизації заяву провключення підприємства до одного із зазначених у цієї статті переліківоб'єктів, що підлягають приватизації.

 Заява повинна містити:

 - назву об'єкта малої приватизації, його місцезнаходження;

 - запропоновані умови купівлі та експлуатації об'єкта.

 Разом із заявою покупці — фізичні особи подають:

 - відомості про особу, домашню адресу, громадянство;

 - номери рахунків у банківських установах, з яких здійснюватимутьсярозрахунки за придбаний об'єкт приватизації.

 Покупці — юридичні особи подають:

 - повну назву заявника та його юридичну адресу;

 - прізвище, ім'я, по батькові керівника; номери розрахункових рахунківу банківських установах, з яких здійснюватимуться розрахунки за придбанийоб'єкт приватизації.

 До заяви додаються.

 - документ про внесення плати за подання заяви;

 - нотаріально посвідчені копії установчих документів, що підтверджуютьправо юридичної особи бути покупцем;

 - копія договору про сумісну діяльність (для товариства покупців);

 - декларація про доходи (для громадян).

 Форму заяви та розмір плати за її подання встановлює органприватизації. При цьому розмір плати за подання заяви не повинен перевищуватиполовини розміру мінімальної заробітної плати.

 Додаткові відомості та документи подаються органу приватизації лише зазгодою заявника.

 Орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підставдля відмови у приватизації включає підприємство до переліків, зазначених у частиніпершій цієї статті. Результати розгляду не пізніш як через місяць з дня поданнязаяви доводяться до заявника у письмовій формі.

 З моменту прийняття рішення про включення об'єкта до одного ізпереліків, зазначених у частині першій цієї статті, щодо нього припиняєтьсячинність частин третьої, п'ятої, шостої статті 10, частин першої, третьоїстатті 12, частини другої статті 24, частини третьої статті 25 Закону України«Про підприємства в Україні у частині купівлі, продажу, передачі, обміну,здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання ціннихпаперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищуютьсередньорічний рівень таких операцій за останні три роки. Якщо ці дії необхіднідля ефективного функціонування підприємства, що приватизується, вониздійснюються підприємством з дозволу органу приватизації.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюєтьсяйого підготовка до приватизації.

 Підготовкаоб'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

Ø  визначають ціну продажу об'єкта, що підлягаєприватизації шляхом викупу або початкову ціну продажу об'єкта на аукціоні, законкурсом;

Ø  готують та публікують інформацію про об'єкти малоїприватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, іншихдрукованих виданнях, визначених державними органами приватизації;

Ø  проводять у разі необхідності реорганізацію аболіквідацію державного підприємства.

 Для забезпечення виконання зазначених функцій державні органиприватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку іна умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

 Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизаціюпідприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторськоїперевірки фінансової звітності вказаного підприємства.

За рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майнаоб'єкта приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторськоїфірми) та здійснюється оцінка вартості об'єкта малої приватизації. Актінвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства,акт оцінки вартості об'єкта, що приватизується, — керівником органуприватизації.

Ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початковаціна продажу об'єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсомвизначаються відповідно до методики, що затверджується Кабінетом МіністрівУкраїни.

 Відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені тамісцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації,перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назвуоб'єкта приватизації та його місцезнаходження.

 Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дняприйняття рішення про затвердження: переліку об'єктів, що підлягаютьприватизації шляхом викупу.

  Викуп застосовується щодо об'єктів приватизації:

 - не проданих на аукціоні, за конкурсом;

 - включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхомвикупу;

 - зданих в оренду, якщо право викупу було передбачено договороморенди, укладеним до набуття чинності Законом України „Про внесення змін ідоповнень до Закону України “Про оренду майна державних підприємств таорганізацій» від 14 березня 1995 року .

 Викуп майна підприємств, зданих в оренду проводиться з додержаннямвимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

 Порядок викупу об'єкта приватизації визначається Фондом державногомайна України.

 Інформація про здійснення викупу об'єкта приватизації публікується вінформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованихвиданнях, визначених державними органами приватизації, протягом 15 календарнихднів з дня укладення договору купівлі-продажу.

 Не допускається безоплатна передача у власність будівель (споруд,приміщень), крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі прававласності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.

Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачіправа власності покупцю, який запропонував найкращі умови подальшоїексплуатації об'єкта або за рівних умов — найвищу ціну.

Інформаціяпро об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом, повинна містититакі відомості:

Ø  назву об'єкта приватизації, його місцезнаходження;

Ø  обсяг та основну номенклатуру продукції (робіт,послуг), у тому числі експортної;

Ø  кількість та склад робочих місць;

Ø  баланс активів і пасивів, рентабельність за останнітри роки;

Ø  відомості про будівлі (споруди, приміщення) таземельну ділянку, на якій розташований об'єкт, умови користування ними;

Ø  початкову ціну продажу, умови продажу та експлуатаціїоб'єкта, у тому числі платіжні засоби, за допомогою яких здійснюватимутьсярозрахунки за придбані об'єкти;

Ø  суму грошових коштів, що має вноситися покупцями дляреєстрації їх як учасників аукціону, конкурсу, у розмірі 10 відсотків відпочаткової ціни продажу об'єкта;

Ø  назву банку, адресу та номер рахунку, відкритого длярозрахунків за придбані об'єкти приватизації;

Ø  кінцевий термін прийняття заяви на участь в аукціоні,конкурсі;

Ø  час та місце особистого ознайомлення з об'єктом;

Ø  час та місце проведення аукціону, конкурсу;

Ø  адресу, номер телефону, час роботи служби поорганізації аукціону, конкурсу;

Ø  іншу інформацію, яку визначає орган приватизації.

 Зазначена інформація публікується не пізнішяк за 30 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в інформаційнихбюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначенихорганами приватизації.

 Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом здійснюється занаявності не менш як двох покупців.

 Фонд державного майна України, Верховна Рада Республіки Крим тамісцеві Ради народних депутатів мають право встановлювати додаткові умовиучасті покупців в конкурсі.

 Для реєстрації учасників аукціону, конкурсу покупці сплачуютьвстановлений органом приватизації реєстраційний внесок, розмір якого не можеперевищувати розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, атакож вносять грошові кошти в розмірі одного неоподатковуваного мінімумудоходів громадян, а також вносять грошові кошти в розмірі 10 відсотків відпочаткової ціни об'єкта.

 Вказані грошові кошти вносяться шляхом безготівкового перерахування навідповідний рахунковий рахунок.

 Якщо покупець висловлює бажання брати участь у купівлі кількохоб'єктів, то для реєстрації його як учасника аукціону, конкурсу грошові коштивносяться у розмірі, що визначається на основі суми початкової ціни.

 Після закінчення аукціону, конкурсу внесені покупцями грошові кошти урозмірі 10 відсотків від початкової ціни продажу об'єкта, у десятиденний строкповертаються усім учасникам аукціону, конкурсу. Покупцеві, який придбав об'єктприватизації, вказані грошові кошти зараховуються в установленому порядку приостаточному розрахунку за придбаний об'єкт приватизації.

 Фізичнаабо юридична особа, що бажає зареєструватись як учасник аукціону конкурсу,повинна мати при собі:

Ø  документ, що посвідчує фізичну особу або представникаюридичної особи, їх повноваження;

Ø  квитанцію про сплату реєстраційного внеску;

Ø  документ про внесення грошових коштів у розмірі 10відсотків від початкової ціни об'єкта;

Ø  декларацію про доходи, у разі придбання об'єктаприватизації за рахунок грошових коштів — для покупців — фізичних осіб;

Ø  нотаріально посвідчені копії установчих документів — для покупців-юридичних осіб.

Відомості проучасників аукціону, конкурсу заносяться до книги реєстрації окремо щодо кожногооб'єкта, який підлягає приватизації, і повинні містити:

1.   порядковий номер(відповідно до реєстрації);

2.   прізвище, ім'я,по-батькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичноїособи);

3.   номер рахунку, назву таадресу банківської.установи, до якої зроблено внески.

 Відомості про учасників аукціону або конкурсу, їх кількість іпропозиції покупців щодо умов конкурсу не підлягають розголошенню довизначення-остаточного переможця.

 Кінцевий термін прийняття заяв на участь в аукціоні — три дні допочатку аукціону, для участі у конкурсі — сім днів до початку проведенняконкурсу.

  Інформація про остаточну ціну та переможця конкурсуабо аукціону публікується у інформаційних бюлетенях органів приватизації,місцевій пресі та інших друкованих виданнях, визначених органами приватизаціїпротягом 15 календарних днів після укладення покупцем договору купівлі-продажуз уповноваженим представником відповідного органу приватизації.

 Аукціон проводиться відповідним органом приватизації або уповноваженоюним особою.

 Уповноваженаособа діє відповідно до угоди з органом приватизації. Угода повиннапередбачати:

1.   строки проведенняаукціону;

2.   початкову ціну продажуоб'єкта приватизації і порядок її зниження;

3.   розмір і порядок виплативинагороди;

4.   взаємні зобов'язання,умови розірвання угоди і майнову відповідальність сторін; інші умови на розсудсторін договору.

 Для участі в аукціоні покупці одержують квитки учасників аукціону, якіповинні містити такі відомості:

1.   номер, під яким покупецьбере участь у торгах;

2.   назву об'єкта (об'єктів),у торгах якого бере участь покупець;

3.   умови проведення аукціону.

 На публічних торгах можуть бути присутні й інші особи, якщо вонивнесуть вхідну плату. Розмір вхідної плати визначається органом приватизації.

 Аукціон проводиться безпосередньо ведучим (ліцитатором) шляхомпублічного оголошення пропозицій щодо ціни об'єкта приватизації. Якщо протягомтрьох хвилин після оголошення ціни не буде запропоновано вищу ціну, ліцитатородночасно з ударом молотка робить оголошення про придбання об'єкта тією особою,яка запропонувала найвищу ціну. При цьому кожна наступна ціна, запропонованапокупцями на аукціоні, повинна перевищувати попередню не менш як на 10відсотків від початкової ціни продажу об'єкта.

 До початку торгів ліцитатор описує об'єкт приватизації та умови йогопродажу. Початком торгів вважається момент оголошення початкової ціни продажуоб'єкта. Якщо протягом трьох хвилин після оголошення початкової ціни продажупокупці не висловлюють бажання придбати об'єкт за оголошеною початковою ціною,ліцитатор, відповідно до умов угоди з органом приватизації, має право знизитиціну об'єкта але не більш як на 10 відсотків. Якщо після такого зниження об'єктне вдається продати, торги припиняються.

 Під час аукціону ведеться протокол, до якого заноситься початкова цінапродажу об'єкта, пропозиції учасників аукціону, відомості про учасниківаукціону, результат торгів (ціна продажу, відомості про фізичну або юридичнуособу, яка одержала право на придбання об'єкта);

 Протокол підписується ліцитатором та покупцем (його представником),який одержав право на придбання об'єкта.

 Протокол у триденний термін надсилається відповідному органуприватизації та затверджується ним.

 Відбір покупців за конкурсом здійснює конкурсна комісія, якастворюється органом приватизації. Комісія створюється із спеціалістів,експертів, представника відповідної місцевої Ради та представника трудовогоколективу об'єкта, що приватизується. Кількість членів комісії може становитивід 5 до 9 чоловік. Голова комісії призначається відповідним органомприватизації.

 Делегування до складу комісії представників є обов'язковим длякерівництва державних організацій та установ. За час роботи у складі комісії заїї членам зберігається місце роботи та середній заробіток згідно з чиннимзаконодавством про працю.

 Конкурсна комісія визначає умови та термін проведення конкурсу.

 До умов конкурсу відносяться зобов'язання покупця щодо:

Ø  здійснення програм технічного переозброєннявиробництва, впровадження прогресивних технологій;

Ø  виконання вимог антимонопольного законодавства;

Ø  умов утримання об'єктів соціально-культурногопризначення;

Ø  здійснення заходів щодо захисту навколишньогоприродного середовища, дотримання екологічних норм чи досягнення найкращихекологічних наслідків експлуатації об'єкта.

 Умови конкурсу затверджує відповідний орган приватизації.

Для участі в конкурсі покупець подає до конкурсної комісії планприватизації об'єкта, який повинен включати:

Ø  назву і місцезнаходження об'єкта;

Ø  відомості про покупця;

Ø  запропоновану покупцем ціну придбання об'єкта;

Ø  зобов'язання щодо виконання умов конкурсу;

Ø  додаткові зобов'язання щодо подальшої експлуатаціїоб'єкта.

  Конкурс здійснюється двома етапами. На першому етапіоголошується попередній переможець конкурсу. Інформація про його пропозиціїдоводиться до всіх учасників конкурсу. Якщо протягом п'яти робочих днів від нихне надійдуть додаткові пропозиції, то попередній переможець оголошуєтьсяостаточним переможцем. За наявності інших пропозицій провадиться повторнезасідання конкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасниківконкурсу і визначає остаточного переможця.

 Господарське товариство, до складу якого увійшло не менш як 50відсотків працівників підприємства, що приватизується, і яке бере участь уконкурсі, за інших рівних умов має пріоритетне право на його придбання.

 Засідання конкурсної комісії є закритими. Рішення про вибірпопереднього та остаточного переможця конкурсу приймається 2/3 голосівприсутніх членів комісії.

 Ціна продажу визначається у ході конкурсного розгляду. Продаж об'єктане може здійснюватися за ціною, нижчою 70 відсотків від його початкової ціни.

 Після закінчення засідання конкурсною складається протокол, в якомузазначаються такі відомості:

Ø  умови конкурсу;

Ø  пропозиції учасників конкурсу;

Ø  обгрунтування вибору переможця конкурсу;

Ø  відомості про учасників конкурсу.

 Протокол підписується усіма членами конкурсноїкомісії та у триденний строк з дня проведення конкурсу надсилаєтьсявідповідному органу приватизації.

 Результати конкурсу затверджує орган приватизації.

 Продаж на аукціоні, за конкурсом із застосуванням приватизаційнихпаперів здійснюється у порядку, передбаченому цим Законом, з урахуванням такихособливостей:  право участі в аукціоні або конкурсі мають громадяни України,створені ними господарські товариства, у порядку, визначеному Фондом державногомайна України, а також фінансові посередники, що одержали відповідну ліцензіюзгідно з чинним законодавством;  платіжними засобами є приватизаційні папери тагрошові кошти;  продажу підлягають тільки об'єкти, включені до перелікуоб'єктів, продаж яких здійснюється на аукціоні за конкурсом.

Зазначені порушення можуть бути підставою для визнання судом недійснимиугод, укладених на аукціоні, конкурсі. Заява про визнання угод недійснимиподається будь-ким з учасників аукціону, конкурсу або органом приватизації умісячний строк з дати проведення аукціону, завершення конкурсу.

 Орган приватизації складає переліки об'єктів, не проданих або знятих заукціонів, конкурсів, та приймає рішення про повторний їх продаж на аукціоні,за конкурсом або про їх приватизацію шляхом викупу іншими покупцями, продажучасток (акцій, паїв), ліквідацію об'єкта тощо.

 Об'єкт приватизації може бути запропонований для продажу на аукціоні,за конкурсом не більше двох разів, якщо власник майна або уповноважений ниморган не прийме іншого рішення.

 В разі повторного проведення аукціону конкурсу можлива зміна умовпродажу, включаючи початкову ціну.

 В цьому разі початкову ціну може бути зменшено до початку торгів небільш як на 50 відсотків.

 Право володіння, користування і розпорядження об'єктом приватизації переходитьдо покупця з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

 Післяпридбання об'єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов'язківприватизованого підприємства.

 До набуття покупцем права власності на придбаний об'єкт приватизаціївідповідальність за збереження вказаного майна в установленому порядку несекерівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи,організації), на балансі якого знаходиться об'єкт приватизації.

Право власності на державне майно підтверджується договоромкупівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представникомвідповідного органу приватизації.

 Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальномупосвідченню.

 У разі придбання об'єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом,договір купівлі- продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як уп'ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатіваукціону, конкурсу.

Договір включає:

Ø  назву підприємства, його адресу;

Ø  відомості про продавця та покупця;

Ø  остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, законкурсом або розмір викупу;

Ø  взаємні зобов'язання продавця і покупця;

Ø  номери їх розрахункових рахунків; назви і адресибанківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовамиаукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їхневиконання.

Зобов'язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігаютьсвою дію для осіб, які придбають об'єкт у разі його подальшого відчуженняпротягом терміну дії цих зобов'язань.

У разі несвоєчасного внесення інвестицій покупець сплачує на користьмісцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості невнесених у строкінвестицій за кожний день прострочки.

При недотриманні покупцем зобов'язань щодо збереження протягомвизначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочихмісць, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства), покупецьсплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожногозвільненого працівника, та у місячний термін поновлює кількість скороченихробочих місць. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок службизайнятості за місцем знаходження приватизаційного об'єкта.

 Договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківськуустанову на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об'єктприватизації.

 Покупець зобов'язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарнихднів з моменту переходу до нього права власності на об'єкт приватизації. Терміноплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови оплати не меншяк 50 відсотків ціни продажу об'єкта.

 У триденний термін після нотаріального посвідчення договорукупівлі-продажу уповноважений представник органу приватизації і новий власникпідписують акт передачі приватизованого об'єкта.

3. Порядок та форма укладання договору купівлі-продажу державного майна.  

   Приватизація — це відчуження майна, що перебуває удержавній власності та власності Автономної Республіки Крим на користь фізичнихта недержавних юри­дичних осіб. Правовою формою такого відчуження є договіркупівлі-продажу, за яким продавець зобов'язується передати відповідний об'єктприватизації у приватну чи колективну власність покупцеві, а покупець— прийнятицей об'єкт, спла­тити за нього певну грошову суму, виконати інші обов'язки,передбачені законодавством про приватизацію чи обумовле­ні сторонами.

У зв'язку з тим, що укладення договору купівлі-продажу об'єктівприватизації та виконання основних його умов е важливим етапом процесу змінивідносин власності на засоби виробництва, цей договір має відповідніособливості щодо його сторін, змісту та порядку укладення.

Сторони договору купівлі-продажу об'єктівприватизації. Згідно ізстаттями 6, 7 і 8 Закону У країни «Про внесення змін до Закону України»Про приватизацію майна державних підприємств" від 19 лютого 1997 р.та статтями 4 і 5 Закону України «Про внесення змін і доповнень до ЗаконуУкраїни Про приватизацію невеликих державних підприємств (малуприватизацію)» від 15 травня 1996 р.<sup/>продавцями державно­гомайна у процесі приватизації виступають: щодо об'єктів за гальнодержавноївласності — Фонд державного майна України, його регіональні відділення тапредставництва в районах і містах, щодо об'єктів власності Автономної Респуб­лікиКрим — органи приватизації в Автономній Республіці Крим, щодо об'єктівкомунальної власності — органи, що їх створюють відповідні місцеві ради.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути громадяни України, іноземнігромадяни, особи без громадянства; юри­дичні особи, зареєстровані на територіїУкраїни; юридичні особи інших держав; господарські товариства, створені дляучасті у приватизації громадянами, в тому числі членами тру­дового колективу.Господарське товариство членів трудового колективу підприємства, щоприватизується, засновується на підставі рішення загальних зборів, у яких бралоучасть більше як 50% працівників підприємства або їх уповноважених пред­ставників.У разі приватизації майна, зданого в оренду, по­купцем може виступати орендардержавного майна.

Поряд з іншими юридичними особами та громадянами орендарями можуть бутигосподарські товариства, створені членами трудового колективу державногопідприємства, його структурного підрозділу відповідно до Закону України«Про внесення змін і доповнень до Закону України „Про оренду майнадержавних підприємств та організацій“ від 14 березня 1995 р., абоорганізації орендарів, створені членами трудо­вого колективу державногопідприємства, організації, їх структурних підрозділів відповідно до ЗаконуУкраїни „Про оренду майна державних підприємств та організацій“ від10 квітня 1992 р. Необхідно зазначити, що покупцями майна, зданого в оренду,виступають саме організації орендарів (чи господарське товариство), а неорендні підприємства. В ар­бітражній практиці трапляються випадки, коли доарбітражних судів за захистом своїх прав, пов'язаних з приватизацією державногомайна, звертаються саме орендні підприємства, які не є суб'єктами приватизації.Отже, їхні позови пред'яв­лено безпідставно і задоволенню не підлягають.

Не можуть бути покупцями: юридичні особи, у майні якихчастка державної власності перевищує 25%; органи держав­ної влади; працівникидержавних органів приватизації (крім випадків використання ними приватизаційнихпаперів); юри­дичні особи, майно яких перебуває у комунальній власності;

органи місцевого самоврядування; особи, якимвідповідно до чинного законодавства заборонено займатися підприєм­ницькоюдіяльністю (крім випадків використання ними прива­тизаційних паперів).Відповідно до ст. 2 Закону України „Про підприємництво“ від 7 лютого1991 р. забороняється займа­тися підприємницькою діяльністювійськовослужбовцям;

службовим особам органів прокуратури, суду, державноїбез­пеки, внутрішніх справ, арбітражного суду, державного нота­ріату, органівдержавної влади та управління, які здійснюють контроль за діяльністюпідприємств; особам, яким суд забо­ронив займатися певною діяльністю дозакінчення терміну, встановленого вироком суду; особи, які мають непогашенусудимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини.

Форма та порядок у кладення договорукупівлі-продажу державного майназалежать від способу приватизації відпо­відного об'єкта.

Якщо приватизують об'єкти малої приватизації шляхом ви­купу,продажу на аукціоні, за конкурсом, а також продажу пакетів акцій відкритихакціонерних товариств, створених у процесі приватизації, договіркупівлі-продажу укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальномупосвідченню та реєстрації відповідною місцевою радою, як того вимагають ст. 27Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств“ і ст.23 Закону України „Про приватизацію неве­ликих державних підприємств (малуприватизацію)“.

Шляхом викупу або продажу на аукціоні, за конкурсомпри­ватизуються згідно із Законом України „Про приватизацію невеликихдержавних підприємств (малу приватизацію)“ цілісні майнові комплексиневеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації догрупи А;

окреме індивідуально-визначене майно; об'єкти незаверше­ногобудівництва та законсервовані об'єкти.

Фонд державного майна України, Верховна Рада Автоном­ноїРеспубліки Крим, місцеві ради затверджують за поданням органів приватизаціїпереліки об'єктів, які перебувають відпо відно у загальнодержавній власності,власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають про­дажуна аукціоні, за конкурсом чи викупу.

На підставі таких переліків і поданих покупцями заяв на приватизаціювідповідного об'єкта орган приватизації при­ймає рішення про приватизаціюпідприємства.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України „Про приватизацію неве­ликихдержавних підприємств (малу приватизацію)“ з момен­ту прийняття рішенняпро включення об'єкта до одного з переліків об'єктів, що підлягаютьприватизації відповідним способом, щодо цього об'єкта припиняється дія частин3, 5 та 6 ст. 10, частин 1 і 3 ст. 12, ч. 2 ст. 24, ч. З ст. 25 Закону України»Про підприємства в Україні" у частині купівлі, про­дажу, передачі,обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна та вчинення деякихінших дій.

Крім того, з моменту прийняття рішення про приватизацію державногомайна функції управління цим майном перехо­дять до відповідного органуприватизації згідно з п. 8 Указу Президента України «Про заходи щодоприскорення процесу малої приватизації в Україні» від 30 грудня 1994 р. №824/94, п. З Указу Президента України «Про єдину систему органівприватизації в Україні» від 19 лютого 1994 р. № 56/94.

У зв'язку з цим рішенням Вищого арбітражного суду України від 11—12листопада 1997 р. по справі № 1/43 було визнано недійсною постанову КабінетуМіністрів України «Про передачу до власності міст об'єктівсоціально-економічної Інфраструктури, що перебувають у загальнодержавній влас­ності»від 26 червня 1995 р. № 453 в частині передачі майна бази продовольчихпромислових товарів м. Вугледара, орен­дованого підприємством«Угольок» до комунальної власності м. Вугпедара, оскільки з 16 травня1995 р., тобто з дня прий­няття рішення про включення орендного підприємства«Угольок» до переліку об'єктів малої приватизації (наказ До­нецькогорегіонального відділення Фонду державного майна України № 1804), функції поуправлінню майном бази продо­вольчих і промислових товарів м. Вугледараперейшли до До­нецького регіонального відділення Фонду державного майнаУкраїни. Крім того, з цієї ж дати (16 травня 1995 р.) передача зазначеногомайна забороняється вищезгаданою ст. 7 Зако­ну України «Про приватизаціюневеликих державних підпри­ємств (малу приватизацію)».

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприєм­ства здійснюєтьсяйого підготовка до приватизації, строк якої має не перевищувати двох місяців.

У процесі підготовки об'єкта до приватизації за рішенням органівприватизації проводиться оцінка його вартості відпо­відно до Методики оцінкивартості майна при приватизації, за­твердженої постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 15 сер­пня 1996 р. № 961, у відповідних інформаційних бюлетенях,місцевій пресі та Інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації,публікується інформація про об'єкт малої приватизації.

Відповідний орган приватизації не пізніше як за 15 днів з дня прийняттярішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу,публікує перелік таких об'єктів. У переліку має бути зазначено назву об'єктаприватизації та його місцезнаходження.

Викуп застосовують щодо об'єктів малої приватизації, не проданих нааукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягаютьприватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбаченодоговором оренди, укладеним до набрання чинності Закону України «Прооренду державного майна».

Порядок викупу об'єктів малої приватизації, включених до перелікуоб'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, а також об'єктів малоїприватизації, не проданих на аукціоні, за конкурсом визначає Фонд державногомайна України.

Викуп об'єкта оренди здійснюється відповідно додоговору оренди з правом викупу та чинного законодавства. Згідно з п. 9 ДекретуКабінету Міністрів України «Про приватизацію цілісних майнових комплексівдержавних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду»(із змінами, внесе­ними законом № 3875-12 від 26 січня 1994 р.) приватизаціяцілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурнихпідрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набрання чинностіцим Декретом (тобто до 8 липня 1993 р.) договорами оренди, в яких буловизначено умови викупу (ціна, порядок, терміни та засоби платежу), здійснюєтьсяна умовах, передбачених договорами. Якщо в договорах оренди, укладених з правомвикупу до набрання чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендарне дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторонидоговорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягомпівтора року з дня на­брання чинності цим Декретом повинні внести до вказанихдоговорів належні зміни і доповнення. Якщо у договір оренди з правом викупувказаних змін і доповнень у зазначений термін не внесено, орендар втрачає правона викуп об'єкта приватизації.

Президент України Указом «Про заходи щодоприскорення процесу малої приватизації України» від ЗО грудня 1994 р. (іззмінами, внесеними Указом Президента від 2 червня 1995 р. № 417/95) надав щеодну можливість організації орендарів, товариству покупців, іншим юридичнимособам, створеним працівниками орендного підприємства (структурного підроз­ділуорендного підприємства, що виділяється в окремий об'єкт приватизації), яке єоб'єктом групи А, в тому числі та­кого, договором оренди якого не передбаченоправо на ви­куп, приватизувати орендоване майно, якщо вони до 1 верес­ня 1995р. подали у встановленому порядку про це відповідну заяву. З 1 вересня 1995 р.приватизація зазначених об'єктів малої приватизації здійснюється на загальнихпідставах.

Порядок викупу орендованого майна відповідно до згада­ногоУказу встановлювався Положенням про порядок визна­чення та застосуванняспособів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженим наказомФонду державно­го майна України від 2 лютого 1995 р. № 1023.

Продаж об'єктів на аукціоні — спосіб приватизації,коли власником об'єкта стає покупець, який запропонував у ході аукціонумаксимальну ціну. Продаж об'єктів за конкурсом — спосіб приватизації, за якоговласником об'єкта стає поку­пець, що запропонував найкращі умови подальшоїексплуа­тації об'єкта (некомерційний конкурс) або за рівних фіксова­них умовнайвищу ціну (комерційний конкурс).

За 30 календарних днів до дати проведення аукціону, кон­курсу вінформаційних бюлетенях органів приватизації, міс­цевій пресі, інших друкованихвиданнях, визначених органа­ми приватизації, публікується інформація прооб'єкти, що під­лягають продажу на аукціоні, за конкурсом, яка має міститивідомості, зазначені у ст. 15 Закону України «Про приватиза­цію невеликихдержавних підприємств (малу приватизацію)».

З моменту опублікування інформаційного повідомлення покупцеві надаєтьсяможливість попередньо ознайомитися з об'єктом приватизації.

Якщо під час продажу об'єкта не надано зазначену вище інформацію, об'єктможе бути знято з торгів на вимогу будь-кого з учасників аукціону.

Організаторомаукціону може бути орган приватизації або уповноважена ним юридична особа.Уповноважена юридич­на особа діє згідно з угодою між органом приватизації тацією особою.

Для участі в аукціоні, конкурсі з продажу об'єктів привати­заціїюридичні та фізичні особи подають заяву до органів при­ватизації, сплачуютьреєстраційний внесок, розмір якого не може перевищувати розміру одногонеоподатковуваного мінімуму доходів громадян та вносять кошти у розмірі 10 від­сотківпочаткової ціни продажу. Зазначені кошти вносяться шляхом безготівковогопрорахування коштів на відповідний розрахунковий рахунок. Якщо покупець бажаєвзяти участь у купівлі кількох об'єктів, розмір коштів визначається на основісуми початкової ціни цих об'єктів.

Для участі в аукціоні, конкурсі покупці відповідно до п. З ст. 17Закону України «Про приватизацію невеликих держав­них підприємств ( малуприватизацію)» одержують квитки учасників аукціону, які мають містити таківідомості: номер, під яким покупець бере участь у торгах; назву об'єкта, уторгах якого бере участь покупець; умови проведення аукціону. Щоб одержатиквиток на участь в аукціоні необхідно мати: документ, що посвідчує фізичнуособу або представника юри­дичної особи, їх повноваження, квитанцію про сплатуреєстраційного внеску, документ про внесення коштів у роз­мірі 10 відсотківпочаткової ціни продажу, декларацію про до ходи (для громадян України) в разіпридбання об'єкта прива­тизації за рахунок коштів; нотаріально посвідчені копіїуста­новчих документів — для покупців — юридичних осіб.

Відомості про учасників аукціону, конкурсу вносяться до книгиреєстрації окремо щодо кожного об'єкта, який підлягає приватизації, і маютьмістити порядковий номер (відповідно до реєстрації), прізвище, ім'я та побатькові фізичної особи або представника юридичної особи (назву юридичноїособи), номер рахунку, назву та адресу банківської установи, до якої зробленовнески.

Приймання заяв на участь в аукціоні припиняється за три дні до початкуаукціону.

Продаж об'єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом проводиться занаявності двох і більше покупців.

Якщо на участь в аукціоні ніхто не подав заяву, орган при­ватизаціїприймає рішення про зменшення початкової ціни на 30 відсотків та про повторнийпродаж об'єкта на аукціоні.

Якщо на участь в аукціоні подав заяву один покупець, об'єкт може бутиприватизований шляхом викупу цим по­купцем.

Аукціон проводить ведучий (ліцитатор). Він описує об'єкт приватизаціїта умови його продажу. Початком торгів вва­жається момент оголошення початковоїціни продажу об'єкта.

Якщо протягом трьох хвилин після триразового оголошен­ня ціни не будезапропоновано вищу ціну, ліцитатор одночас­но з ударом молотка оголошує пропридбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну.

В арбітражній практиці відомий випадок порушення цієї вимоги під часпроведення 6 вересня 1995 р. аукціону з про­дажу об'єкта незавершеногобудівництва у смт Богородчани Івано-Франківської області. Учасником. аукціонустав ПП «Семтранс» разом з двома іншими учасниками, претендента­ми напридбання об'єкта незавершеного будівництва. Ліци­татор описав об'єкт таоголосив стартову ціну 440 мли крб. Далі ціна збільшувалася. Коли ліцитатороголосив ціну 580 мли крб., два учасники аукціону опустили квитки і вищу цінуне запропонували. ПП «Семтранс» погодився на цю ціну. Оскількипропозицій щодо вищої ціни не надійшло, ліцитатор по закінченні 3 хвилин післяоголошення останньої ціни 580 млн крб. повинен був зробити оголошення про придбанняоб'єкта ПП «Семтранс» особою, яка запропонувала найвищу ціну. Однаквін запропонував ПП «Семтранс» придбати об'єкт за 4, 5 млн крб., нащо отримав відмову. Після цього ліцитатор зняв об'єкт з торгів і у протоколіаукціону причиною, з якої не був проданий об'єкт приватизації, вказав: змовапокупців, що не передбачено чинним законодавством України.

Арбітражний судІвано-Франківської області рішенням від 11—12 червня 1996 р. визнав аукціонтаким, що відбувся і зобов'язав представництво Фонду державного майна уБого-родчанському районі укласти договір купівлі-продажу об'єкта незавершеногобудівництва з ПП «Семтранс». Арбітражна на­глядова колегія Вищогоарбітражного суду України залишила це рішення в силі своєю постановою від 6грудня 1996 р., бо чинне законодавство не містить норм, які б обмежували правапокупця, що запропонував на аукціоні найбільшу ціну, а суб'єктивна думкаліцитатора про змову покупців не може бути підставою для зняття спірногооб'єкта з аукціону та для відмови в укладенні договору купівлі-продажу.

Під час проведення аукціону йогоучасники піднімають квитки учасника з номером, що повернутий до ліцитатора, іназивають свою ціну.

Якщо під час аукціону протягом 3хвилин після оголошення початкової ціни продажу покупці не виявляють бажання при­дбатиоб'єкт приватизації, ліцитатор має право зменшиш ціну об'єкта, але не більше якна 30 відсотків. Якщо і після змен­шення ціни покупці не виявляють бажанняпридбати об'єкт, торги припиняються.

Підвищення початкової ціниздійснюється шляхом надба­вок, запропонованих учасниками аукціону.,

Під час аукціону ведетьсяпротокол, до якого, вносяться початкова ціна продажу об'єкта, пропозиціїучасників аукціо­ну, відомості про учасників аукціону, результат торгів, цінапродажу, відомості про фізичну або юридичну особу, яка одержала право напридбання об'єкта.

Після оголошення покупця, який придбав об'єкт при­ватизації, ліцитаторта покупець підписують протокол у двох примірниках. Один примірник протоколупередається до відповідного органу приватизації, а другий видається покуп­цеві.Цей протокол є документом, що посвідчує право покуп­ця на укладення договорукупівлі-продажу. Для проведення конкурсу утворюється конкурсна комісія зфахівців, експертів, представників місцевої ради та трудового колективуоб'єкта, що його приватизують, у складі 5—9 чоловік.

Голову конкурсної комісії призначає орган приватизації наказом, якимодночасно затверджується склад комісії.

Комісіяутворюється у 25-денний термін з моменту при­йняття рішення про приватизаціюоб'єкта за конкурсом.

Орган приватизації у 3-денний строк з дня прийняття цього рішеннянаправляє до організацій та установ повідомлення. про направлення їхпредставників для роботи у складі комісії. Ці повідомлення є обов'язковими длякерівництва організацій та установ. У 3-денний строк з дня одержанняповідомлення вони зобов'язані направити до органу приватизації відповідну особуз оформленим дорученням.

Відповідний орган приватизації та конкурсна комісія укла­дають угоду напроведення конкурсу з продажу об'єкта приватизації.

Основні завдання комісії: визначити умови та строки про­веденняконкурсу, прийняти від покупців заяви та інші доку­менти на участь у конкурсі,зареєструвати учасників конкур­су, забезпечити ознайомлення їх з об'єктомприватизації, розглянути пропозиції учасників конкурсу, визначити оста­точногопереможця конкурсу, скласти протокол про резуль­тати конкурсу та подати його довідповідного органу привати­зації. Положення про конкурсну комісію з продажумайна за­тверджено наказом Фонду державного майна від 17 травня 1993р. №219.

Умови та термін проведення конкурсу конкурсна комісія визначає протягом2 місяців після її утворення. Ці умови та термін проведення конкурсу затверджуєорган приватизації.

Для участі у конкурсі покупець подає особисто чи надсилає до конкурсноїкомісії заяву за встановленою формою та план приватизації об'єкта, що маємістити відомості про назву та місцезнаходження об'єкта, який він бажаєпридбати, про покупця, запропоновану покупцем купівельну ціну об'єкта,зобов'язання щодо умов конкурсу, додаткові зобов'язання щодо подальшоїексплуатації об'єкта.

Кінцевий термін для прийняття заяв на участь у конкурсі — сім днів допочатку проведення конкурсу.

Якщо на участь у конкурсі ніхто не подав заяву, орган при­ватизаціїприймає рішення про зміну умов конкурсу та по­вторний продаж об'єкта законкурсом.

Якщо на участь у конкурсі подав заяву один покупець, об'єкт може бутиприватизований шляхом викупу цим по­купцем.

Конкурс здійснюється за два етапи. На першому етапі ого­лошуєтьсяпопередній переможець конкурсу. Інформація про його пропозиції доводиться довсіх учасників конкурсу. Якщо протягом 5 робочих днів від них не надходятьдодаткові про­позиції, попередній переможець оголошується остаточнимпереможцем. За наявності інших пропозицій проводиться до­даткове засіданняконкурсної комісії, яка розглядає додаткові пропозиції учасників конкурсу тавизначає остаточного пере­можця.

Робочі засідання конкурсної комісії є закритими. Рішення

про визначення попереднього та остаточного переможцівконкурсу приймається 2/3 голосів присутніх членів комісії та оголошується навідкритому засіданні за участю всіх покупців.

Після закінчення засіданняконкурсна комісія складає про­токол, в якому зазначаються такі відомості:

Ø  умови конкурсу;

Ø  пропозиції учасників конкурсу;

Ø  мотивації вибору переможця;

Ø  відомості про учасників конкурсу.

Протокол підписують усі члениконкурсної комісії, після чого його надсилають до відповідного органуприватизації, а також учасникам конкурсу.

Результати конкурсу затверджуєорган приватизації.

Не пізніше як у 5-денний термінз дня затвердження орга­ном приватизації результатів аукціону, конкурсу міжпокуп­цем і продавцем укладається договір купівлі-продажу об'єкта приватизації.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Проприватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»порушення правил оголошення та проведення аукціону, кон­курсу, передбачені цимзаконом, можуть бути підставою для визнання судами недійсними угод, укладенихна аукціоні, конкурсі.

Так, рішенням арбітражного суду м. Києва від 26 квітня 1996 р. буввизнаний недійсним протокол засідання конкурс­ної комісії від 4 жовтня 1995 р.№ 9 у частині визначення пе­реможця некомерційного конкурсу з продажу майнадержав­ного підприємства «Стенограф» у зв'язку з порушенням вимогзаконодавства про приватизацію. Переможцем другого етапу і остаточнимпереможцем було оголошено науково-виробни­че комерційне підприємство«Літа», яке подало план експлуа­тації об'єкта, що не відповідаєвимогам законодавства: в ньому не було пропозицій щодо ціни продажу об'єкта,зобо­в'язань щодо умов конкурсу та додаткових зобов'язань щодо подальшоїексплуатації об'єкта. Були також порушені відпо­відним представництвом Фондудержавного майна України вимоги законодавства щодо порядку опублікуванняінформа­ції та в'щомостей про об'єкт, який підлягає продажу за конкур­сом, в«Державному інформаційному бюлетені про прива­тизацію» Фондудержавного майна України.

Арбітражна наглядова колегія Вищого арбітражного суду України,переглянувши матеріали вищезгаданої арбітражної справи, також засвідчилапорушення вимог законодавства про приватизацію під час проведеннянекомерційного кон­курсу другого етапу з продажу майна державного підприєм­ства«Стенограф» і залишила рішення арбітражного суду м. Києва без змін.

Продаж пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених упроцесі приватизації, відповідно до плану приватизації здійснюється шляхомпроведення комерційного чи некомерційного конкурсів у порядку, передбаченому По­ложеннямпро порядок проведення конкурсів з продажу пакетів акцій відкритих акціонернихтовариств, створених у процесі приватизації1, затвердженим наказомфонду дер­жавного майна У країни, Антимонопольного комітету України, Державноїкомісії з цінних паперів та фондового ринку від 4 серпня 1997 р. № 821/55-01/204.

Договір купівлі-продажу пакета акцій відкритогоакціонер­ного товариства, створеного у процесі приватизації, укладає­ться напідставі протоколу про визначення остаточного пере­можця конкурсу,затвердженого органом приватизації.

У разі продажу акцій відкритих акціонерних товариств,створених у процесі приватизації, крім продажу їх пакетом згідно з планомприватизації, договір купівлі-продажу як єди­ний документ не укладається.

Так, пільговий продаж акцій такого відкритого акціонерно­го товариствагромадянам України, які згідно з чинним зако­нодавством мають право на пільговепридбання акцій, здійснюється у порядку, передбаченому Положенням про за­стосуванняспособів приватизації майна державних під­приємств, затвердженим наказом Фондудержавного майна України від 4 лютого 1993 р.

Оплата акцій відкритого акціонерного товариства прово­дитьсяу відповідних установах банку дорученнями про пере­каз на рахунок цьогоакціонерного товариства приватизацій­ного майнового сертифіката чи його залишкуз депозитного рахунку громадянина чи власних коштів громадянина з його іменногорахунку, а також шляхом прийняття акціонерним товариством готівкоюприватизаційного майнового серти­фіката, на який виписується прибутковийкасовий ордер. Відкрите акціонерне товариство перераховує отримані кошти такошти, прийняті до оплати з депозитних рахунків, платіж­ними дорученнями довідповідних позабюджетних фондів приватизації і видає акції громадянам, а такожнадсилає цінними листами працівникам підприємства, громадянам України, які вмісячний строк не отримали їх особисто.

В разі продажу акцій відкритих акціонерних товариствчерез центри сертифікатних аукціонів відповідно до Положен­ня про центрисертифікатних аукціонів, затвердженого поста­новою Кабінету Міністрів Українивід 24 лютого 1995 р. Положення про порядок проведення сертифікат­нихаукціонів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня1995 р. № 218, Тимчасового поло­ження про порядок проведення сертифікатнихаукціонів в окремих регіонах, затвердженого наказом ФДМУ від 21 лю­того 1996 р.№ 189, Положення про порядок проведення спе­ціалізованих сертифікатнихаукціонів за компенсаційні серти­фікати, затвердженого наказом ФДМУ від 5квітня 1996 р. №395, договір купівлі-продажу не укладається, а право власностіпокупця на придбані ним акції підтверджується ви­тягом із протоколу прорезультати сертифікатного аукціону.

Купівля-продаж акцій відкритих акціонерних товариствна фондових біржах згідно з Порядком проведення на Україн­ській фондовій біржі,її центрах та філіях торгів з продажу пакетів акцій підприємств, щоприватизуються, затверд­женим Фондом державного майна України та головоюправління Української фондової біржі 28 лютого 1996 р., здійснюється шляхомукладення біржового контракту.

Предмет договору купівлі-продажу у процесіпривати­зації. Оскількипредметом будь-якого договору купівлі-про­дажу є передача певного об'єкта увласність покупця, то важ­ливим є питання про момент переходу права власностідо покупця. Закон України «Про приватизацію майна державнихпідприємств» у редакції від 19 лютого 1997 р. встановлює пра­вило, за якимправо власності на приватизований об'єкт переходить до покупця з моментунотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, що цілком відповідаєвимогам ЦК України І є позитивним кроком у розвитку приватизаційногозаконодавства. Адже у попередній редакції згаданого закону взагалі не буввизначений порядок переходу права власності на приватизовані об'єкти, а ЗаконУкраїни «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малуприватизацію)» від 6 березня 1992 р. встановлював, що до покупця, який при­дбавна аукціоні, конкурсі об'єкт приватизації, переходить ' право власності на цейоб'єкт з моменту удару молотка ліци-татора або підписання протоколу засіданняконкурсної комісії про визначення остаточного переможця, при викупі під­приємства— з дати прийняття органом приватизації рішення про викуп. Це правовласності на державне майно підтверд­жується договором купівлі-продажу, якийукладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органуприватизації. Договір укладався згідно з Положенням про застосування способівприватизації майна державних підприємств від 4 лютого 1993 р. № 56 (пункти 2.3,2.4, 3.4 та 4.4) та Положенням про порядок визначення та застосування способівприватизації щодо об'єктів малої приватизації (пункти 3.1 та 4.9) післяпроведення аукціону, конкурсу, після прийняття рішення про приватизацію об'єктата після його підготовки до приватизації, тобто після переходу права влас­ностідо покупця.

Така конструкція переходу права власності до покупцявикликала сумнів щодо її відповідності нормам ЦК України. Договіркупівлі-продажу вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди завсіма його істотними умо­вами. Удар молотка ліцитатора (відповідно підписанняпрото­колу конкурсної комісії чи прийняття рішення про викуп) означав перехідправа власності на майно, що приватизує­ться; це свідчило також про те, щосторони погодили усі істотні умови купівлі-продажу і не мають потреби додатковоукла­дати договір купівлі-продажу. Але оскільки передбачалось обов'язковеукладення договору купівлі-продажу на підтвер­дження переходу права власності,то це давало підстави вва­жати, що удар молотка ліцитатора (підписанняпротоколу кон­курсної комісії, прийняття рішення про викуп) фактично нефіксував перехід права власності. Ця думка мала право на існування, бо покупецьне може здійснювати права власника до укладення договору купівлі-продажуоб'єкта приватизації.

Ціна об'єкта приватизації. Відповідно до статей 9,17,18, 21 та 23 ЗаконуУкраїни «Про приватизацію невеликих дер­жавних підприємств (малуприватизацію)» в редакції від 15 травня 1996 р. договір має включатиостаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупуцілісного майнового комплексу чи пакета акцій акціонерного това­риства,створеного у процесі приватизації або корпоратиза-ції. Остаточну ціну об'єктапід час продажу його на аукціоні визначають у ході проведення аукціону наоснові початкової ціни. На початку торгів ліцитатор оголошує початкову цінупродажу об'єкта. Якщо протягом 3 хвилин після оголошення не буде запропоновановищу ціну, ліцитатор одночасно з уда­ром молотка робить оголошення пропридбання об'єкта тією особою, яка запропонувала найвищу ціну. Це і є остаточнаціна продажу об'єкта на аукціоні. При цьому кожна наступна ціна, запропонованапокупцями на аукціоні, має перевищу­вати попередню не менше як на 10 відсотківпочаткової ціни продажу об'єкта.

Остаточна ціна продажу об'єкта на аукціоні може бути йменшою за початкову. Якщо протягом 3 хвилин після оголо­шення початкової цінипродажу покупці не виявляють бажан­ня придбати об'єкт за оголошеною початковоюціною, ліци­татор відповідно до умов угоди з органом приватизації має правозменшити ціну об'єкта, але не менше як на 10 відсотків.

Початкова ціна об'єкта може бути зменшена також у разіповторного проведення аукціону, але не більше як на ЗО відсотків.

Остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні фіксують упро­токолі аукціону.

Остаточну ціну продажу об'єкта за конкурсом визначаютьу ході конкурсного розгляду на основі початкової ціни, запро­понованоїконкурсною комісією чи покупцем у поданому ним плані приватизації об'єкта.Остаточна ціна продажу об'єкта за конкурсом має бути не нижчою за 70 відсотківйого початко­вої ціни.

У разі повторного проведення конкурсу початкова цінаможе бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків.

Умова конкурсу про остаточну ціну продажу об'єктавідображається поряд з іншими умовами конкурсу у прото­колі конкурсу, який, які протокол аукціону, затверджує відпо­відний орган приватизації.

Початкову ціну продажу об'єкта приватизації нааукціоні, за конкурсом, а також ціну продажу об'єкта, що підлягає при­ватизаціїшляхом викупу, визначають відповідно до чинної Методики оцінки вартостіоб'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від15 серпня 1996 р. №961.

Акт оцінки вартості об'єкта приватизації, здійсненоївідпо­відно до названої Методики, затверджує керівник органу при­ватизації, вінє правовим документом, що визначає початко­ву ціну об'єкта на аукціоні, законкурсом або ціну викупу об'єкта.

Якість майна, що підлягає приватизації. Відповідно до ст. 233 ЦК України якістьпроданої речі має відповідати умо­вам договору, а за відсутності вказівок удоговорі — вимогам, що звичайно ставляться.

На практиці у договорах купівлі-продажу об'єктапривати­зації не завжди належним чином узгоджується умова щодо якості майна.Взагалі порядок визначення якості майна, на відміну від порядку його оцінки,нормативне не визначений. Сторони договору повинні самостійно вирішувати всіпитан­ня, пов'язані з якістю майна. Під якістю об'єкта приватизації, на думкуавтора, слід розуміти такий якісний стан майна і таку його комплектність, які бзабезпечували діяльність (роботу) цілісного майнового комплексу відповідно дойого цільового призначення. Крім того, кожна окрема річ (устаткування, ма­шини,механізми, інвентар і т.п.) має відповідати чітко визна­ченим якіснимпоказникам, тобто стандартам, технічним умовам, затвердженим еталонам, зразкам.

Усі ці питання, пов'язані з визначенням якості майната його комплектності, доцільно вирішувати у процесі визначен­ня складу майна,що підлягає приватизації, та оцінки його вартості. Ця робота, особливо навеликих майнових комплек­сах, потребує багато часу, достатньої кількостівисококвалі­фікованих фахівців і постійного контролю з боку органівприватизації. Неправильне визначення якісного стану майна може призвести донеправильного визначення його ціни. Методика оцінки вартості об'єктів приватизаціїне враховує їх фактичного якісного стану. Тому з метою захисту і забезпе­ченняінтересів держави при укладенні договорів купівлі-про­дажу потрібно було брозробити спеціальну інструкцію щодо визначення якості майна, а також внестидоповнення до Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, відповідно дояких вартість об'єкта приватизації залежала б від фактичних показників щодоякості і комплектності об'єкта приватизації на день укладення договору чипередачі об'єкта.

Взаємні зобов'язання сторін. Кожна сторона зобов'я­зується виконатиобов'язки, покладені на неї договором, та сприяти другій стороні у виконанні їїобов'язків.

За будь-яким договором купівлі-продажу, згідно зі ст.224 ЦК України продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, апокупець — прийняти майно і сплатити за нього певну суму грошей.

Відповідно до статей 5, 6 та 23 Закону України«Про вне­сення змін і доповнень до Закону України „Про приватизаціюневеликих державних підприємств (малу приватизацію)“ передача об'єкта, щойого приватизують, здійснюється шля­хом підписання акта про передачу цьогооб'єкта уповноваже­ним представником органу приватизації і новим власником утриденний термін після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Оплата проданого об'єкта відбувається протягом 30кален­дарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору. Термін оплатиможе бути подовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менше як 50відсотків ціни продажу об'єкта. Оплата відбувається шляхом внесення коштів убан­ківську установу на обумовлений договором рахунок. У до­говорі обов'язковозазначаються номери розрахункових рахунків покупця і продавця, назви та адресибанківських установ.

Крім цих умов про передачу об'єкта продажу та йогоопла­ту, законодавством про приватизацію визнаються істотними і умови прозобов'язання сторін, передбачені бізнес-планом чи планом приватизації, а такожзобов'язання, які були ви­значені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодоздій­снення програм технічного переобладнання виробництва, впровадженняпрогресивних технологій; здійснення комплек­су заходів щодо збереженнятехнологічної єдності виробниц­тва та технологічних циклів; збереження тараціонального використання робочих місць; виконання вимог антимоно-польногозаконодавства; збереження номенклатури та обся­гу виробництва продукції(послуг) відповідно до бізнес-плану;

завершення будівництва жилих будинків; утриманняоб'єктів соціально-культурного призначення; виконання заходів щодо створеннябезпечних і нешкідливих умов праці та охорони на­вколишнього середовища;внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконаннявстановле­них мобілізаційних завдань (ст. 27 Закону України „Проприватизацію майна державних підприємств“).

Згаданий закон передбачає, що термін дії зазначенихзобов'язань, за винятком виконання встановлених мобіліза­ційних завдань, має неперевищувати 5 років. Встановлення такого строку, на думку автора, не завждивиправдано. Щодо здійснення програм технічного переобладнання вироб­ництва,впровадження прогресивних технологій такий строк видається занадто коротким. Щостосується такого зобов'я­зання, як виконання заходів щодо створення безпечнихі не­шкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища, то воно взагаліне може бути обмежене у часі. Будь-яке під­приємство протягом усього часу свогоіснування повинне організовувати свою діяльність з додержанням норм про охо­ронунавколишнього природного середовища, що передбачає і відповідні санкції запорушення цих норм.

Обмеження ж строком у 5 років виконання зобов'язаньпро збереження та раціональне використання робочих місць ставить у невигіднестановище трудовий колектив відповідно­го підприємства.

Не повинні обмежуватися у часі також зобов'язання щодоутримання об'єктів соціально-побутового призначення. Тому вважаємо, норму протермін дії вищенаведених зобов'язань доцільно було б переглянути.

Відповідальність сторін за невиконання чиненалежне виконання договору.Ця умова визнається істотною ст. 27 Закону України „Про приватизацію майнадержавних підпри­ємств“, яка встановлює, що до договору купівлі-продажуоб'єкта приватизації включаються санкції за порушення його умов.

Сторони відповідають за невиконання або неналежневиконання умов договору відповідно до законодавства та умов договору. Згідно зЦК України та законодавством про приватизацію на сторони за договоромкупівлі-продажу об'єкта приватизації покладається цивільно-правова відпо­відальністьу таких випадках.

Відповідно до статей 231 і 232 ЦК України, якщопродавець на порушення договору не передає покупцеві продану річ, покупець маєправо вимагати передачі йому проданої речі та відшкодування збитків, завданихзатримкою виконання, або, зі своєї сторони, відмовитись від виконання договоруІ вима­гати відшкодування збитків. Якщо покупець на порушення до­говорувідмовиться прийняти куплену річ або сплатити за неї

встановлену ціну, продавець має право вимагати, щобпоку­пець прийняв річ, сплатив ціну та відшкодував збитки, завдані затримкоювиконання, або може відмовитись від договору І вимагати відшкодування збитків.

У разі прострочення виконання зобов'язань за договоромкупівлі-продажу об'єкта приватизації (наприклад, порушення терміну оплатиоб'єкта приватизації) сторони відповідають згідно зі статтями 213—215 ЦКУкраїни. Боржник, який про­строчив виконання, відповідає перед кредитором зазбитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадковонастала після прострочення. Якщо внаслідок про­строчення боржника виконаннявтратило інтерес для креди­тора, він може відмовитися від прийняття виконання івима­гати відшкодування збитків. У відносинах між організаціями відмова відприйняття простроченого виконання допус­кається тільки у випадках і на умовах,встановлених законом або договором. Боржник не визнається таким, що простро­чив,поки зобов'язання не може бути виконане внаслідок про­строчення кредитора.Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити зачас простро­чення три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом абодоговором не встановлено інший розмір відсотків.

Закон України „Про приватизацію майна державнихпід­приємств“ у п. 4 ст. 29 встановлює, що покупці, які не спла­тили заоб'єкт приватизації протягом встановленого строку, сплачують на користь органуприватизації неустойку у розмірі 20 відсотків ціни, за яку куплено цей об'єкт,відповідно до По­станови Кабінету Міністрів У країни „Про порядок сплати іроз­мір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єктиприватизацГГ1.

При цьому рішення про викуп об'єкта або результати кон­курсу,аукціону підлягають анулюванню.

Залишаються незрозумілими правові наслідки такого ану­лювання,бо в законі про це не йдеться. Виникає питання, чи анулювання рішення про викупабо результатів аукціону, кон­курсу означає фактичне розірвання договору, чиможе бути лише приводом для звернення до суду про його розірвання.

Враховуючи, що Закон України “Про приватизаціюмайна державних підприємств» не передбачає правових наслідків такогоанулювання, можна вважати, що договір купівлі-про­дажу діє аж до йогорозірвання за згодою сторін чи у судовому порядку.

Що стосується кредитора, то він на відміну відвищенаве-деного визнається таким, що прострочив, якщо відмовився прийнятиналежне виконання, запропоноване боржником, або не зробив дій, до вчинення якихборжник не міг виконати свого зобов'язання. Прострочення кредитора даєборжникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредиторне доведе, що прострочення не викликано умислом або необережністю його самогоабо тих осіб, на яких відповідно до закону або доручення кредитора було покладе­ноприйняття виконання. Після закінчення прострочення кре­дитора боржниквідповідає на загальних підставах. За грошо­вими зобов'язаннями боржник неповинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Як уже зазначалося, майно, що його приватизують, маєвідповідати певним якісним показникам, встановленим умо­вами договору, чивимогам, що звичайно ставляться.

У разі продажу покупцеві об'єкта приватизаціїненалежної якості він відповідно до ст. 234 ЦК України має право за своїмвибором вимагати:

Ø  або заміни речі річчю належної якості;

Ø  або відповідного зменшення купівельної ціни;

Ø  або безоплатного усунення недоліків речі продавцем чивідшкодування витрат покупця на їх виправлення;

Ø  або розірвання договору з відшкодуванням покупцевізбитків.

Викликає обгрунтований сумнів реалізація прававимагати заміни речі, оскільки в процесі приватизації маємо справу ізспецифічною річчю (об'єктом приватизації), яку замінити на іншу простонеможливо, і система законодавства про прива­тизацію взагалі не передбачаєможливості такої заміни. Тому, на наш погляд, цю проблему необхідно законодавчеврегулювати, тобто виключити право вимагати заміни речі щодо об'єктаприватизації.

Покупець відповідно до п. 5 ст. 29 Закону України«Про приватизацію майна державних підприємств» несе відпові­дальністьще й у таких випадках.

У разі порушення встановлених умовами договорукупівлі-продажу строків внесення інвестицій у встановленому обсязі покупецьсплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не вне­сених інвестицій за кожнийдень прострочення.

У разі розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку зневиконанням умов поговору щодо внесення інвестицій, час­тково внесеніінвестиції не повертаються, а в разі невнесення інвестицій на день подачіпозову про розірвання договору покупець сплачує штраф у розмірі 10 відсотківзагального обсягу інвестицій.

Якщо покупець недодержав зобов'язань щодо збереженняпротягом визначеного періоду профілю діяльності приватизо­ваного об'єкта, покупецьсплачує штраф у розмірі 10 відсотків вартості придбаного майна.

Крім того, відповідно до ст. 23 Закону України«Про прива­тизацію невеликих державних підприємств (про малу прива­тизацію)»при недодержанні покупцем зобов'язань щодо збе­реження протягом визначеноготерміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочих місць,пов'язаного із санкцією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф урозмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненогопрацівника та у місячний термін понов­лює кількість скорочених робочих місць.

Зазначені штрафи, крім останнього, якийперераховується на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням при­ватизованогооб'єкта, надходять до Державного бюджет України.

Крім розглянутих умов договору купівлі-продажу держав­ногомайна, істотними є також усі ті умови, щодо яких за за­явою однієї із сторіннеобхідно досягнути згоди. Такими умо­вами можуть бути інші зобов'язаннясторін, що не суперечать чинному законодавству, умови про ризик випадкової загибе­ліоб'єкта приватизації, про відповідальність сторін, інші умови залежно відспецифіки об'єкта приватизації та інтересів сторін.

Так, наприклад, представництво Фонду державного майнаУкраїни у Печорському районі м. Києва і ТОВ «Любава» у п.5 договорукупівлі-продажу магазину від 29 вересня 1995 р. передбачили, що ТОВ«Любава» зобов'язано забезпечувати на викупленому підприємствіторговельну діяльність продо­вольчими товарами відповідно до вимог законодавчихактів України щодо їх зберігання та продажу. Покупець (ТОВ «Лю-бава»)цього зобов'язання не дотримався. Перевіряючи його діяльність, державна службаборотьби з економічними зло­чинами та санепідемстанція Печорського району м.Києва 22 січня 1997 р. виявили, що у магазині знаходились ковбасні вироби зпростроченим терміном реалізації, які за органолеп­тичними показниками невідповідали державному стандар­тові 16-290-86. На порушення ст. 17 Закону«Про забезпечен­ня санепідемічного благополуччя населення» ковбаснівиро­би зберігалися у підсобному приміщенні без холоду.

На підставі вказаної перевірки продавець вимагав розір­ватидоговір купівлі-продажу.

Рішенням арбітражного суду м. Києва його вимогу булоза-доволено, і договір розірвано, оскільки покупець не виконав свогозобов'язання за договором.

4. Форми здійснення підприємницької діяльностіприватизованого підприємства.

 Підприємство — основна організаційна ланка народногогосподарства України. Підприємство — самостійний господарюючий статутнийсуб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу,науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідногоприбутку (доходу).

 Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий таінші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а промисловепідприємство — також товарний знак.

 Підприємство не має у своєму складі інших юридичнихосіб.

 Підприємство здійснює будь-які види господарськоїдіяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідаютьцілям, передбаченим статутом підприємства.

 У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщовона визнає продукцію цих підприємств суспільно необхідною, може надавати такимпідприємствам дотацію, інші пільги.

 Відповідно до форм власності, встановлених ЗакономУкраїни «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів:

 - індивідуальне підприємство, засноване на особистійвласності фізичної особи та виключно її праці;

 - сімейне підприємство, засноване на власності тапраці громадян України — членів однієї сім'ї, які проживають разом;

 - приватне підприємство, засноване на власностіокремого громадянина України, з правом найняття робочої сили;

 - колективне підприємство, засноване на власностітрудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства,громадської та релігійної організації;

 - державне комунальне підприємство, засноване навласності адміністративно-територіальних одиниць;

 - державне підприємство, засноване назагально-державній (республіканській) власності;

 - спільне підприємство, засноване на базі об'єднаннямайна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільногопідприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи тагромадяни України, союзних республік, інших держав;

 - підприємство, засноване на власності юридичних осібі громадян союзних республік та інших держав. Створення таких підприємстврегулюється окремим законодавством України.

 Відповідно до обсягів господарського оборотупідприємства і чисельності його працівників (незалежно від форм власності) вономоже бути віднесене до категорії малих підприємств.

 До малих підприємств належать новостворювані та діючіпідприємства:

 у промисловості та будівництві — з чисельністюпрацюючих до 200 чоловік;

 в інших галузях виробничої сфери — з чисельністюпрацюючих до 50 чоловік;

 у науці і науковому обслуговуванні — з чисельністюпрацюючих до 100 чоловік;

 у галузях невиробничої сфери — з чисельністюпрацюючих до 25 чоловік;

 у роздрібній торгівлі — з чисельністю працюючих до 15чоловік.

 Особливості створення і діяльності малих підприємстввстановлюються законодавством України.

 У республіці можуть діяти інші типи та категоріїпідприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчимактам України.

  Підприємства мають право на добровільних засадахоб'єднувати свою виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщоце не суперечить антимонопольному законодавству України.

 Підприємства можуть об'єднуватись в:

 асоціації — договірні об'єднання, створені з метоюпостійної координації господарської діяльності. Асоціація не має прававтручатися у виробничу і комерційну діяльність будь якого з її учасників;

 корпорації — договірні об'єднання, створені на основіпоєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів, з делегуванням окремихповноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

 консорціуми — тимчасові статутні об'єднанняпромислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети;

 концерни — статутні об'єднання підприємствпромисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо наоснові повної фінансової залежності від одного або групи підприємців;

 інші об'єднання за галузевим, територіальним таіншими принципами.

 В об'єднання підприємств, зареєстроване в Україні,можуть входити підприємства інших союзних республік та держав. ПідприємстваУкраїни можуть входити в об'єднання, зареєстровані в інших союзних республікахта державах. Порядок вступу в об'єднання у зазначених випадках здійснюєтьсявідповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.

 Об'єднання є юридичною особою, може мати самостійнийі зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печаткуіз своїм найменуванням.

 Реєстрація об'єднання провадиться в порядку,встановленому цим Законом для підприємства.

 Об'єднання не відповідає за зобов'язання підприємств,які входять до його складу, а підприємства не відповідають за зобов'язаннямиоб'єднань, якщо інше не передбачено установчим договором (статутом).

 Підприємства, які входять до об'єднання, можуть вийтиз його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів зіншими підприємствами та організаціями.

 Вихід структурних підрозділів і самостійнихпідприємств із таких об'єднань може здійснюватись за згодою власника майна чиуповноваженого ним органу та з участю трудового колективу з наданням їм правапідприємства.

 Відмова власника може бути оскаржена трудовимколективом до суду.

 Діяльність всіх підприємств, розташованих натериторії України, здійснюється відповідно до цього та інших законів України, ав випадках, передбачених ними, також рішеннями уряду України.

 Якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, вяких бере участь України, встановлено інші правила, ніж ті, що міститьзаконодавство про підприємство, то застосовуються правила міжнародного договоруабо міжнародної угоди.

Підприємство може бути засноване внаслідок примусовогоподілу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавстваУкраїни.

Підприємство може бути створене в результаті виділенняіз складу діючих підприємств, організації одного або кількох структурнихпідрозділів, а також на базі структурної одиниці діючих об'єднань за рішеннямїх трудових колективів, якщо на це є згода власника чи уповноваженого ниморгану.

 Створення підприємств шляхом виділення здійснюєтьсяіз збереженням за новими підприємствами взаємозобов'язань та укладенихдоговорів з іншими підприємствами.

 У випадках, коли для створення і діяльностіпідприємства потрібна ділянка землі, а також інші природні ресурси, дозвіл наїх використання видається відповідною Радою народних депутатів, а впередбачених законодавчими актами випадках — Верховною Радою України заподанням первинного природокористувача при наявності позитивного висновкудержавної екологічної експертизи або відповідної Ради народних депутатів.Відмова у наданні ділянки землі та інших природних ресурсів може бути оскарженав порядку, передбаченому законодавством України.

Підприємство набуває прав юридичної особи від дня йогодержавної реєстрації.

Державна реєстрація підприємства здійснюється увиконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народнихдепутатів за місцезнаходженням підприємства.

Дані про державну реєстрацію підприємства вдесятиденний строк виконкомом повідомляються Міністерству фінансів України іДержкомстату України. Підприємство включається до державного реєстру Українивід дня його реєстрації.

Для державної реєстрації підприємства виконавчомукомітету відповідної Ради народних депутатів подаються заява, рішеннязасновника про створення, статут та інші документи за переліком, щовизначається Радою міністрів України.

 У разі відсутності у малого підприємства на моментреєстрації власного приміщення вона здійснюється за юридичною адресою одного зйого засновників.

 Державна реєстрація підприємств здійснюється непізніше 30 днів від дня подачі заяви з доданням необхідних документіввиконавчому комітету відповідної Ради народних депутатів.

При зміні основних положень статуту або типупідприємства здійснюється його перереєстрація. Перереєстрація підприємстваздійснюється в порядку, встановленому для його реєстрації.

Якщо державну реєстрацію підприємства у встановленийстрок не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які засновник підприємствавважає необгрунтованими, він може звернутися до суду. Засновник має правостягнути через суд збитки, завдані йому внаслідок незаконної відмови уреєстрації.

За державну реєстрацію підприємства з ньогосправляється плата, розмір якої визначається в порядку, встановленому ЗакономУкраїни «Про підприємництво».

 Одержані кошти зараховуються на рахунок відповідноїРади народних депутатів за місцем реєстрації підприємства.

 Підприємство має право створювати філіали,представництва, відділення та інші відособлені підрозділи з правами відкриттяпоточних і розрахункових рахунків і затверджує положення про них.

 Погодження питання про розміщення таких відособленихпідрозділів підприємства з відповідними місцевими Радами народних депутатівпроводиться в порядку, встановленому для створення підприємства.

 Окремими видами діяльності підприємство можезайматися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії).

 Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню,а також порядок одержання дозволу (ліцензії) для здійснення такої діяльностівстановлюється Законом України «Про підприємництво».

 Підприємство діє на основі статуту. Статутзатверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу.

 У статуті підприємства визначаються власник танайменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності,його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваженнятрудового колективу і його виборних органів порядок утворення майнапідприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

 У найменуванні підприємства визначаються його назва(завод, фабрика, майстерня та інші) і вид (індивідуальне, сімейне, приватне,колективне, державне) та інше.

 До статуту можуть включатися положення, пов'язані зособливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, що виникають напідставі членства; про повноваження, порядок створення та структуру радипідприємства; про товарний знак та інше.

 В статуті підприємства визначається орган, який маєправо представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, радапідприємства, профспілковий комітет та інше).

 Господарськими товариствами визнаються підприємства,організації, установи, створені на засадах угоди юридичними особами ігромадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метоюодержання прибутку.

 До господарських товариств належать: акціонернітовариства, товариства з обмеженою відповідальністю, повні товариства,командитні товариства.

 Товариства є юридичними особами.

 Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькоюдіяльністю, яка не суперечить законодавству України.

 Господарські товариства можуть набувати майнових таособистих немайнових прав, вступати в зобов'язання, виступати в суді,арбітражному суді та третейському суді від свого імені.

 Найменування товариства повинно містити зазначеннявиду товариства, для повних та командитних товариств — прізвища (найменування)учасників товариства, а також інші необхідні відомості.

 Найменування товариства міститься в установчихдокументах товариства.

 Найменування товариства не може вказувати наналежність до відповідних міністерств, відомств, і громадських організацій.Місцезнаходження (розташування) товариства повинно бути на Україні.

 Засновниками та учасниками товариства можуть бутипідприємства, організації, установи, а також громадяни, крім випадків,передбачених законодавчими актами України.

 Підприємства, організації та установи, які сталиучасниками товариства, не ліквідуються як юридичні особи.

 Іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземніюридичні особи, а також міжнародні організації можуть бути засновниками таучасниками господарських товариств нарівні з громадянами та юридичними особамиУкраїни, крім випадків, встановлених законодавчими актами України.

 Акціонерне товариство, товариство з обмеженою ітовариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставіустановчого договору і статуту, повне і командитне товариство — установчогодоговору.

 Установчі документи повинні містити відомості про видтовариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду,порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариствата порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхіднаодностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін доустановчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Відсутність зазначених відомостей в установчихдокументах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.

 До установчих документів можуть бути включені іншіумови, що не суперечать законодавству України.

 Якщо в установчих документах товариства не вказанострок його діяльності, товариство визнається створеним на невизначений строк.

 Товариство набуває прав юридичної особи з дня йогодержавної реєстрації.

 Державна реєстрація товариства проводиться заправилами встановленими Законом України «Про підприємства в УкраїнськійРСР».

 Товариства, що займаються банківською діяльністю,реєструються Національним банком України в порядку, визначеному законодавствомУкраїни про банки і банківську діяльність.

 Зміни, які сталися в установчих документах товаристваі які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тимиж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

 Товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомитиорган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах,для внесення нобхідних змін до державного реєстру.

 Товариство може відкривати розрахунковий та іншірахунки у банках, а також укладати договори та інші угоди тільки після йогореєстрації. Угоди, укладені від імені товариства до моменту реєстрації,визнаються такими, що укладені з товариством тільки за умови їх подальшогосхвалення товариством.

 Угоди, укладені засновниками до моменту реєстраціїтовариства і надалі не схвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідкилише для засновників.

 Товариство має право створювати на території Українита за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємствавідповідно до чинного законодавства України.

 Учасники товариства мають право:

 а) брати участь в управлінні справами товариства впорядку, визначеному в установчих документах;

 б) брати участь у розподілі прибутку товариства таодержувати його частку (дивіденди);

 в) вийти в установленому порядку з товариства;

 г) одержувати інформацію про діяльність товариства.На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річнібаланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів.

 Учасники можуть мати також інші права, передбаченізаконодавством і установчими документами товариства.

 Учасники товариства зобов'язані:

 а) додержувати установчих документів товариства івиконувати рішення загальних зборів та інших органів управління товариства;

 б) виконувати свої зобов'язання перед товариством, втому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачуватиакції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами;

 в) не розголошувати комерційну таємницю таконфіденційну інформацію про діяльність товариства;

 Товариство є власником майна:

 переданого йому засновниками і учасниками увласність;

 продукції, виробленої товариством в результаті господарськоїдіяльності;

 одержаних доходів, а також іншого майна, набутого напідставах, не заборонених законом. Ризик випадкової загибелі або пошкодженнямайна, що є власністю товариства, або передане йому у користування, несетовариство, якщо інше не передбачено установчими документами.

 Вкладами учасників та засновників товариства можутьбути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери,права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками,спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі наінтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

 Вклад, оцінений у карбованцях, складає часткуучасника та засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначаєтьсяв установчих документах товариства, якщо інше не передбачено законодавствомУкраїни.

 У товаристві створюється резервний (страховий) фонд урозмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25 відсотківстатутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України абоустановчими документами товариства.

 Розмір щорічних відрахувань до резервного(страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бутименшим 5 відсотків суми чистого прибутку.

 Прибуток товариства утворюється з надходжень відгосподарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до нихвитрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуютьсяпроценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавствомУкраїни податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний післязазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, якевідповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

 Товариство має право змінювати (збільшувати абозменшувати) розмір статутного фонду.

 Збільшення статутного фонду може бути здійснено лишепісля внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крімвипадків, передбачених цим Законом.

 Зменшення статутного фонду при наявності запереченькредиторів товариства не допускається.

 Рішення товариства про зміни розміру статутного фондунабирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

 Перевірки фінансової діяльності товаристваздійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами умежах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськимислужбами.

 Перевірки не повинні порушувати нормального режимуроботи товариства.

 Товариство здійснює бухгалтерський облік результатівсвоєї роботи, веде статистичну звітність і подає її в установленому обсязіорганам державної статистики.

 Припинення діяльності товариства відбувається шляхомйого реорганізації (злиття, поєднання, поділу, виділення, перетворення) аболіквідації.

 При реорганізації товариства вся сукупність прав таобов'язків товариства переходить до його правонаступників.

 Товариство ліквідується:

 а) після закінчення строку, на який воностворювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

 б) за рішенням вищого органу товариства;

 в) на підставі рішення суду або арбітражного суду:

 за поданням банківських органів у разінеплатоспроможності товариства;

 за поданням органів, що контролюють діяльністьтовариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

 г) з інших підстав, передбачених установчимидокументами.

Ліквідація товариства провадиться призначеною нимліквідаційною комісією, а у випадку банкрутства та припинення діяльностітовариства за рішенням суду або арбітражного суду — ліквідаційною комісією, щопризначається цими органами.

 З дня призначення ліквідаційної комісії до неїпереходять повноваження по управлінню справами товариства. Ліквідаційна комісіяу триденний строк з моменту її призначення публікує інформацію товариства водному з офіційних (республіканському і місцевому) органів преси із зазначеннямстроку подачі заяв кредиторами своїх претензій, оцінює наявне майно товариства,виявляє його дебіторів і кредиторів та розраховується з ними, вживає заходів дооплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам, складаєліквідаційний баланс та подає його вищому органу товариства або органу, щопризначив ліквідаційну комісію.

 Грошові кошти, що належать товариству, включаючивиручку від розпродажу його майна від ліквідації, після розрахунків по оплатіпраці працівників, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань передбюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншимикредиторами, розподіляються між учасниками товариства у порядку і на умовах,передбачених цим Законом та установчими документами у шестимісячний строк післяопублікування інформації про його ліквідацію.

 Майно, передане товариству учасниками у користування,повертається у натуральній формі без винагороди.

 У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованостітовариства, його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками довирішення цього спору або одержання кредиторами відповідних гарантій.

 Ліквідація товариства вважається завершеною, атовариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису проце до державного реєстру.

Управління товариством здійснюють його органи, склад іпорядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

 Посадовими особами товариства визнаються голова тачлени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, дестворена рада товариства (спостережна рада) голова та члени ради товариства(спостережної ради).

 Посадовими особами товариства не можуть бути членивиборних органів громадських організацій, військовослужбовці, посадові особиорганів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, арбітражногосуду, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, якіпокликані здійснювати контроль за діяльністю товариства. Особи, яким судзаборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами тихтовариств, які здійснюють цей вид діяльності. Особи, які мають непогашенусудимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть займатиу товариствах керівні посади і посади пов'язані з матеріальноювідповідальністю.

 Посадові особи відповідають за заподіяну нимитовариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

 Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницюта конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність,передбачену чинним законодавством України та установчими документамитовариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутнийфонд, поділений на визначну кількість акцій рівної номінальної вартості і несевідповідальність по зобов'язаннях тільки майном товариства.

 Акціонери відповідають за зобов'язаннями товаристватільки в межах належних їм акцій.

 У випадках, передбачених статутом, акціонери, які неповністю оплатили акції, несуть відповідальність по зобов'язаннях товаристватакож у межах несплаченої суми.

  До акціонерних товариств належать: відкритеакціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритоїпідписки та куплі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якогорозподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки ікупуватися та продаватися на біржі.

 Закрите акціонерне товариство може бутиреорганізовано у відкрите шляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченомузаконодавством про цінні папери і фондову біржу і внесенням змін до статутутовариства.

Засновниками акціонерного товариства можуть бутиюридичні особи та громадяни.

 Засновники акціонерного товариства укладають міжсобою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності постворенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, щопідписалися на акції і третіми особами.

 Засновники несуть солідарну відповідальність позобов'язаннях, що виникли до реєстрації акціонерного товариства.

 Для створення акціонерного товариства засновникиповинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство,здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстраціюакціонерного товариства.

 Акціонерне товариство має право випуску облігацій таінших цінних паперів відповідно до законодавства України про цінні папери тафондову біржу.

 Акції купуються учасниками при створенні акціонерноготовариства на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випускуакцій у зв'язку із збільшенням статутного фонду — з товариством.

 Якщо інше не передбачено статутом товариства, акціяможе бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем заціною, що визначається сторонами, або за ціною, що склалася на фондовому ринку,а також у порядку спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб.Порядок реалізації акцій визначається відповідно до законодавства України.

При створенні акціонерного товариства акції можутьбути розповсюджені шляхом відкритої підписки на них ( у відкритих акціонернихтовариствах) або розподілу всіх акцій між засновниками (у закритих акціонернихтовариствах).

Відкрита підписка на акції при створенні акціонерноготовариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадкузобов'язані бути держателями на суму не менше 25 відсотків статутного фонду істроком не менш як 2 роки.

 Засновники акціонерного товариства публікуютьповідомлення про наступну відкриту підписку, в якій мають бути вказані йогофірмове найменування, предмет, цілі та строки діяльності товариства, складзасновників, дата проведення установчих зборів, розмір статутного фонду, щопередбачається, номінальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги тапільги засновників, місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки наакції, склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі, найменуваннябанківської установи та номер розрахункового рахунку, на який мають бутивнесені початкові внески. За рішенням засновників у повідомлення можуть бутивключені також інші відомості. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести нарахунок засновників не менше 10 відсотків вартості акцій, на які вонипідписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов'язання про продажвідповідної кількості акцій.

 Після закінчення вказаного у повідомлені строку,підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60відсотків акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, якіпідписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізнішеяк через 30 днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарнувідповідальність.

 У разі, якщо підписка на акції перевищує розмірстатутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова упідписці проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. Уразі, якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чивідмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові засновниками абоустановчими зборами зайвої підписки внесені суми повертаються у порядку,передбаченому частиною четвертою цієї статті.

 До дня скликання установчих зборів особи, якіпідписалися на акції, повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше30 відсотків номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновникивидають тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції акціонерного товаристварозподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликанняустановчих зборів не менше 50 відсотків номінальної вартості акцій.

 Акціонерне товариство має право викупати у акціонераоплачені ними акції тільки за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, дляїх наступного перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анулювання.Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одногороку. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування івизначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахуванняпридбаних акціонерним товариством власних акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами,але не пізніше року після реєстрації акціонерного товариства, зобов'язанийоплатити повну вартість акцій. У разі несплати у встановлений строк, акціонер,якщо інше не передбачене статутом товариства, сплачує за час відстрочки 10відсотків річних від суми простроченого платежу.

 При несплаті протягом 3 місяців після встановленогостроку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції в порядку,встановленому статутом товариства.

Акціонерному товариству забороняється випуск акцій дляпокриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються устрок, зазначений у повідомленні, але не пізніше двох місяців з моментузавершення підписки на акції.

 При пропущенні вказаного строку особа, що підписаласяна акції, має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій.

 Установчі збори акціонерного товариства визнаютьсяправомочними, якщо в них беруть участь особи, які підписалися більш як на 50відсотків акцій, на які проведено підписку.

 Якщо через відсутність кворуму установчі збори невідбулися, протягом двох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо іпри повторному скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму,акціонерне товариство вважається таким, що не відбулося.

 Голосування на установчих зборах провадиться запринципом: одна акція — один голос.

 Рішення про створення акціонерного товариства, йогодочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерноготовариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів акціонерноготовариства та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товаристваповинні бути прийняті більшістю у 3/4 голосів присутніх на установчих зборахосіб, що підписалися на акції, а інші питання — простою більшістю голосів.

 Установчі збори акціонерного товариства вирішуютьтакі питання:

 а) приймають рішення про створення акціонерноготовариства і затверджують його статут;

 б) приймають або відхиляють пропозицію про підпискуна акції, що перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разіприйняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошенопідписку, відповідно збільшується передбачуваний статутний фонд);

 в) зменьшують розмір статутного фонду у випадках,коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума,вказана у повідомленні;

 г) обирають раду акціонерного товариства (спостережнураду), виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;

 д) вирішують питання про схвалення угод, укладенихзасновниками до створення акціонерного товариства;

 є) визначають пільги, що надають засновникам;

 ж) затверджують оцінку вкладів, внесених унатуральній формі;

 з)інші питання відповідно до установчих документів.

Статут акціонерного товариства, повинен міститивідомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками,наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутнийфонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижченомінальної.

 Збільшення статутного фонду здійснюється шляхомвипуску нових акцій, обміну облігацій на акції або збільшення номінальноївартості акцій.

Збільшення статутного фонду акціонерного товариства небільш як на 1/3 може бути здійснено за рішенням правління за умови, що такепередбачено статутом.

 Зміни статуту, пов'язані із збільшенням статутного фонду,повинні бути зареєстровані органом, що зареєстрував статут акціонерноготовариства, після реалізації додатково випущених акцій.

 Статутами банківських та страхових установ, які єакціонерними товариствами, може бути передбачений інший, ніж той, що вказаний уцій статті, порядок збільшення статутного фонду.

 Рішення про зменшення статутного фонду акціонерноготовариства приймається у тому ж порядку, що і про збільшення його статутногофонду.

 Зменшення статутного фонду здійснюється шляхомзменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій шляхомвикупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій.

 Рішенням акціонерного товариства про зменшеннярозміру статутного фонду акції, не подані на анулювання, визначаютьсянедійсними, але не раніше, як через шість місяців після доведення до відома проце всіх акціонерів передбаченим статутом способом.

 Акціонерне товариство відшкодовує власнику акційзбитки, пов'язані із змінами статутного фонду. Спори щодо відшкодування цихзбитків вирішуються судом або арбітражним судом.

 У повідомленні про наступне скликання загальнихзборів для вирішення питання про зміни статутного фонду акціонерного товаристваповинні міститися:

 а) мотиви, спосіб та мінімальний розмір збільшенняабо зменшення статутного фонду;

 б) проект змін до статуту акціонерного товариства,пов'язаних із збільшенням або зменшенням статутного фонду;

 в) дані про кількість акцій, що випускаютьсядодатково або вилучаються, та їх загальну вартість;

 г) відомості про нову номінальну вартість акцій;

 д) права акціонерів при додатковому випуску акцій абоїх вилученні;

 є) дата початку і закінчення підписки на акції, щододатково випускаються, або їх вилучення;

 ж) порядок відшкодування власникам акцій збитків,пов'язаних із змінами статутного фонду;

 Вищим органом акціонерного товариства є загальнізбори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі йогоакціонери; незалежно від кількості і класу акцій, власниками яких вониявляються. Брати участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу можуть ічлени виконавчих органів, які не є акціонерами. Акціонери (їх представники),які беруть участь у загальних зборах, реєструються з зазначенням кількостіголосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретаремзборів.

 До компетенції загальних зборів належить:

 а) визначення основних напрямів діяльностіакціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання;

 б) внесення змін до статуту товариства;

 в) обрання та відкликання членів ради акціонерноготовариства (спостережної ради);

 г) обрання та відкликання членів виконавчого органута ревізійної комісії;

 д) затвердження річних результатів діяльностіакціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердженнязвітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, визначенняпорядку покриття збитків;

 е) створення, реорганізація та ліквідація дочірніхпідприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень;

 є) винесення рішень про притягнення до майновоївідповідальності посадових осіб товариства;

 ж) затвердження правил процедури та інших внутрішніхдокументів товариства, визначення організаційної структури товариства;

 з) вирішення питання про придбання акціонернимтовариством акцій, що випускаються ним;

 и) визначення умов оплати праці службових осібакціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв;

 і) затвердження договорів (угод), укладених на суму,що перебільшує вказану в статуті товариства;

 ї) прийняття рішення про припинення діяльностітовариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційногобалансу.

 Статутом товариства до компетенції загальних зборівможуть бути віднесені й інші питання.

 Загальні збори визнаються правомочними, якщо в нихберуть участь акціонери, що мають відповідно до статуту товариства більш як 60відсотків голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймаютьсябільшістю у 3/4 голосів акціонерів, які беруть участь в зборах з таких питань:

 а) зміна статуту товариства;

 б) прийняття рішення про припинення діяльностітовариства;

 в) створення та припинення діяльності дочірніхпідприємств, філій, та представництв товариства.

 По решті питань рішення приймаються простою більшістюголосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

 Про проведення загальних зборів акціонерів держателііменних акцій повідомляються персонально. Крім того, повинно бути зробленозагальне повідомлення передбаченим статутом способом про наступні збори ззазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомленняповинно бути зроблено не менш як за 45 днів до скликання загальних зборів.

Будь-який з акціонерів вправі вносити свої пропозиціїщодо порядку денного загальних зборів не пізніше як за 40 днів до скликаннязагальних зборів. В цей же строк акціонери, які володіють у сукупності більш як10 відсотками голосів, можуть вимагати включення питань до порядку денного.

До скликання загальних зборів акціонерам повинна бутинадана можливість ознайомитись з документами, пов'язаними з порядком деннимзборів.

 Загальні збори не вправі приймати рішення з питань,не включених до порядку денного.

Голосування на загальних зборах акціонерів проводитьсяза принципом: одна акція — один голос. У статуті товариства може бутивстановлена мінімальна кількість акцій, яка надає право голосу, або обмеженнякількості голосів, які надаються одному акціонеру.

Представник може бути постійним або призначеним напевний строк. Акціонер вправі в будь-який час замінити свого представника увищому органі, довівши про це до відома виконавчий орган акціонерноготовариства.

Загальні збори акціонерів скликаються не рідше одногоразу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства.

 Позачергові збори акціонерів скликаються у разінеплатоспроможності товариства, а також при наявності обставин, вказаних устатуті товариства, і в будь-якому іншому випадку, якщо цього вимагаютьінтереси акціонерного товариства в цілому.

 Збори повинні бути також скликані виконавчим органомна вимогу ради акціонерів (спостережної ради).

Акціонери, які володіють у сукупності більш як 20відсотками голосів, вправі вимагати скликання позачергових зборів у будьякийчас і з будь-якого приводу. Якщо протягом 20 днів правління не виконаловказаної вимоги, вони вправі самі скликати збори.

В акціонерному товаристві може створюватися радаакціонерного товариства (спостережна рада), що здійснює контроль за діяльністюйого виконавчого органу.

 Статутом акціонерного товариства або за рішеннямзагальних зборів акціонерів на раду акціонерного товариства (спостережну раду)може бути покладено виконання окремих функцій, що належать до компетенціїзагальних зборів.

 Члени ради акціонерного товариства (спостережноїради) не можуть бути членами виконавчого органу.

 Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснюєкерівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, передбаченийстатутом.

 Роботою правління керує голова правління, якийпризначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.Правління вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, щовходять до компетенції загальних зборів і ради акціонерного товариства(спостережної ради). Загальні збори можуть винести рішення про передачу частининалежних їм прав до компетенції правління.

 Правління підзвітне загальним зборам акціонерів іраді акціонерного товариства (спостережній раді) та організує виконання їхрішень.

Роботою правління керує голова правління, якийпризначається або обирається відповідно до статуту акціонерного товариства.

Голова правління акціонерного товариства вправі бездовіреності здійснювати дії від імені товариства. Інші члени правління такожможуть бути наділені цим правом згідно з статутом.

 Голова правління товариства організує веденняпротоколів засідань правління. Книга протоколів повинна бути в будь-який часнадана акціонерам. На їх вимогу видаються засвідчені витяги з книги протоколів.

 Головою та членами правління товариства можуть бутиособи, які перебувають з товариством у трудових відносинах.

Контроль за фінансово-господарською діяльністюправління акціонерного товариства здійснюється ревізійною комісією, якаобирається з числа акціонерів.

Порядок діяльності ревізійної комісії та її кількіснийсклад затверджується загальними зборами акціонерів відповідно до статутутовариства.

 Перевірки фінансово-господарської діяльностіправління проводяться ревізійною комісією за дорученням загальних зборів, радиакціонерного товариства (спостережної ради), з її власної ініціативи або навимогу акціонерів, які володіють у сукупності більш як 10 відсотками голосів.Ревізійній комісії акціонерного товариства повинні бути подані всі матеріали,бухгалтерські або інші документи і особисті пояснення службових осіб на їївимогу.

 Ревізійна комісія доповідає про результати проведенихнею перевірок загальним зборам акціонерного товариства або раді акціонерноготовариства (спостережній раді).

 Члени ревізійної комісії вправі брати участь здорадчим голосом у засіданнях правління.

 Ревізійна комісія складає висновок по річних звітахта балансах. Без висновку ревізійної комісії загальні збори акціонерів невправі затверджувати баланс.

 Ревізійна комісія зобов'язана вимагати позачерговогоскликання загальних зборів акціонерів у разі виникнення загрози суттєвимінтересам акціонерного товариства або виявлення зловживань, вчинених посадовимиособами.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнаєтьсятовариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір якихвизначається установчими документами.

 Учасники товариства несуть відповідальність у межахїх вкладів.

 У випадках, передбачених установчими документами,учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннямитовариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Установчі документи товариства з обмеженоювідповідальністю, крім відомостей, зазначених в статті 4 цього Закону, повиннімістити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад тапорядок внесення ними вкладів.

 Зміни вартості майна, внесеного як вклад, тадодаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному фонді,вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбаченоустановчими документами.

 У товаристві з обмеженою відповідальністю створюєтьсястатутний фонд, розмір якого повинен становити не менше 50 тисяч карбованців.

 До моменту реєстрації товариства з обмеженоювідповідальністю кожен із учасників зобов'язаний внести не менше 30 відсотківвказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами,виданими банківською установою.

 Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад непізніше року після реєстрації товариства. У разі невиконання цього зобов'язанняу визначений строк учасник, якщо інше не передбачено установчими документами,сплачує за час прострочки 10 відсотків річних з недовнесеної суми.

 Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю,який повністю вніс свій вклад, видається свідоцтво товариства про це.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю, можеза згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кількомучасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчимидокументами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважнимправом придбання частки (її частини) учасника, який її уступив, пропорційно їхчасткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між нимирозмірі.

 Передача частки (її частини) третім особам можливатільки після повного внесення вкладу учасником, який її уступає.

 При передачі частки (її частини) третій особівідбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, які належалиучаснику, який уступив її повністю або частково.

 Частка учасника товариства з обмеженоювідповідальністю після повного внесення ним вкладу може бути придбана самимтовариством. У цьому випадку воно зобов'язане передати її іншим учасникам аботретім особам у строк, що не перевищує одного року. Протягом цього періодурозподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму у вищому органіпровадяться без урахування частки, придбаної товариством.

При виході учасника з товариства з обмеженоївідповідальністю йому сплачується вартість частини майна товариства,пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться післязатвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад можебути повернений повністю або частково в натуральній формі.

 Учаснику, який вибув, сплачується належна йому часткаприбутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно,передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральнійформі без винагороди.

При реорганізації юридичної особи, учасникатовариства, або у зв'язку із смертю громадянина, учасника товариства,правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

 При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступудо товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийняттідо нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральнійформі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичнійособі (спадкоємцю), вартість якої визначається на день реорганізації аболіквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариствапідлягає зменшенню.

 Рішення товариства з обмеженою відповідальністю прозменшення його статутного фонду набирає чинності не раніш як через 3 місяціпісля державної реєстрації і публікації про це у встановленому порядку.

Звернення стягнення на частку учасника у товаристві зобмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускається.

 При недостатності майна учасника для покриття йогоборгів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку,передбаченому статтею 55 цього Закону.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністює збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених нимипредставників.

 Представники учасників можуть бути постійними абопризначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свогопредставника у зборах учасників, сповістивши про це інших учасників.

 Учасник товариства з обмеженою відповідальністювправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представниковііншого учасника товариства.

 Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміруїх часток у статутному фонді.

 Збори учасників товариства обирають головутовариства.

Збори учасників вважаються повноважними, якщо на нихприсутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як60 відсотками голосів, а питань, які потребують одностайності, — всі учасники.

 Брати участь у зборах з правом дорадчого голосуможуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасникизборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількостіголосів, який має кожний учасник. Цей перелік підписується головою тасекретарем зборів.

 Будь-який з учасників товариства з обмеженоювідповідальністю вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови,що воно було ним поставлено не пізніше як за 25 днів до початку зборів.

 У випадках, передбачених установчими документами абозатвердженими товариством правилами процедури, допускається прийняття рішенняметодом опитування. У цьому випадку проект рішення або питання для голосуваннянадсилаються учасникам, які повинні у письмовій формі сповістити по них своюдумку. Протягом 10 днів з моменту одержання повідомлення від останньогоучасника голосування всі вони повинні бути проінформовані головою про прийняттярішення. Рішення методом опитування вважається прийнятим при відсутностізаперечень хоча б одного з учасників.

 Голова зборів товариства організує ведення протоколу.Книга протоколів має бути у будь-який час надана учасникам товариства. На їхвимогу повинні видаватися засвідчені витяги з книги протоколів.

Збори учасників товариства з обмеженоювідповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше непередбачено установчими документами.

 Позачергові збори учасників скликаються головоютовариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разінеплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цьогопотребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значногоскорочення статутного фонду.

 Збори учасників товариства повинні скликатися такожна вимогу виконавчого органу.

 Учасники товариства, що володіють у сукупності більшяк 20 відсотками голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборівучасників у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльностітовариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеноївимоги, вони вправі самі скликати збори учасників.

 Про проведення загальних зборів товариства учасникиповідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місцяпроведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено неменш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-який з учасниківтовариства вправі вимагати розгляду питання на зборах учасників за умови, щовоно було ним поставлене не пізніше як за 25 днів до початку зборів. Не пізнішеяк за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бутинадана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком деннимзборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматисятільки за згодою усіх учасників, присутніх на зборах.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюєтьсявиконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекціюочолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи,які не є учасниками товариства.

 Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльностітовариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборівучасників. Збори учасників товариства можуть винести рішення про передачучастини належних їм повноважень до компетенції дирекції (директора).

 Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників іорганізує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення,обов'язкові для учасників товариства.

Генеральний директор має право без довіреностівиконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бутинаділені цим правом.

 Генеральний директор (директор) не може бутиодночасно головою зборів учасників товариства.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) товаристваз обмеженою відповідальністю здійснюється ревізійною комісією, що створюєтьсязборами учасників товариства з їх числа, в кількості, передбаченій установчимидокументами, але не менше 3 осіб. Члени дирекції (директор) не можуть бутичленами ревізійної комісії.

 Перевірка діяльності дирекції (директора) товариствапроводиться ревізійною комісією за дорученням зборів, з власної ініціативи абона вимогу учасників товариства. Ревізійна комісія вправі вимагати від посадовихосіб товариства надання їй усіх необхідних матеріалів, бухгалтерських чи іншихдокументів та особистих пояснень.

 Ревізійна комісія доповідає результати проведених неюперевірок вищому органу товариства.

 Ревізійна комісія складає висновок по річних звітахта балансах. Без висновку ревізійної комісії збори учасників товариства немають права затверджувати баланс товариства.

 Ревізійна комісія має право ставити питання проскликання позачергових зборів учасників, якщо виникла загроза суттєвимінтересам товариства або виявлені зловживання службовими особами товариства.

 Учасник товариства з обмеженою відповідальністю, якийсистематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджаєсвоїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключений з товариства наоснові одностайно прийнятого рішення зборів учасників товариства. При цьому цейучасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

 Товариством з додатковою відповідальністю визнаєтьсятовариство, статутний фонд якого поділений на частки, визначених установчимидокументами розмірів. Учасники такого товариства відповідають по його боргахсвоїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум додатковоналежним їм майном у однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внескакожного учасника.

 Граничний розмір відповідальності учасниківпередбачається в установчих документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якогозаймаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарнувідповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

 Ведення справ повного товариства здійснюється зазагальною згодою всіх учасників.

 Ведення справ товариства може здійснюватися або всімаучасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства. Востанньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, якеповинно бути підписано рештою учасників товариства.

 Якщо в установчому договорі визначаються декількаучасників, які наділяються повноваженнями на ведення справ товариства, топередбачається, що кожен з них може діяти від імені товариства самостійно. Вустановчому договорі може бути відзначено, що такі учасники мають право вчинятивідповідні дії лише спільно.

 Учасники, яким було доручено ведення справ повноготовариства, зобов'язані надавати решті учасників на їх вимогу повну інформаціюпро дії, що виконуються від імені та в інтересах товариства.

 Повноваження учасника на ведення справ товаристваприпиняються повністю або частково з припиненням діяльності самого товариства узв'язку з відмовою учасника від доручення чи скасування доручення на вимогухоча б одного з решти учасників.

 Учасник, який діяв у спільних інтересах, не маючиповноважень, у випадках, коли його дії не будуть схвалені рештою учасників,вправі ставити вимогу до товариства відшкодувати витрати за умови, якщодоведено, що внаслідок його дій товариство зберегло чи відповідно надбаломайно, яке перебільшує за вартістю понесені товариством витрати.

Передача учасником повного товариства своєї частки (їїчастини) іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійсненалише за згодою всіх учасників.

 З передачею частки (її частини) третій особіздійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов'язків, що належалиучаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

 При реорганізації юридичної особи, учасника повноготовариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник(спадкоємець) має переважне право вступу до товариства за згодою всієї рештиучасників.

 Правонаступник (спадкоємець) несе відповідальність заборги учасника перед повним товариством, а також за борги товариства передтретіми особами, що виникли за час діяльності товариства.

 У разі відмови правонаступника (спадкоємця) відвступу до повного товариства або відмови товариства у прийнятті правонаступника(спадкоємця) йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованійюридичній особі (спадкоємцю), розмір якої визначається на день реорганізації(смерті)учасника. В цих випадках відповідно зменшується розмір майна товариства,вказаний в установчому договорі.

Учасники повного товариства не вправі від свого іменіта в своїх інтересах здійснювати угоди однорідні з цілями діяльностітовариства, а також брати участь в будь-яких товариствах (крім акціонернихтовариств), які мають однорідну з повним товариством ціль діяльності.

 У разі порушення правил, встановлених цією статтею,учасники повного товариства зобов'язані компенсувати збитки, заподіянітовариству цими діями.

Учасник повного товариства, що було створено наневизначений строк, може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про цене пізніше як за 3 місяці.

 Вихід з товариства, що було створено на визначенийстрок, допускається лише при наявності поважних причин та з умови, щопопередження про це надійшло не пізніше як за 6 місяців.

 Якщо при виході учасника з повного товариствазберігається товариство, учаснику сплачується вартість його внеску відповіднодо балансу, складеного на день виходу. На вимогу учасника та згодою товариствавклад може бути повернено повністю або частково в натуральній формі.

 Учаснику, який вибув, сплачується належна йомучастина прибутку, одержаного товариством у даному році. Майно, переданеучасником товариству тільки для користування, повертається в натуральній формібез винагороди.

Учасник повного товариства, який систематично невиконує чи не належним чином виконує обов'язки або перешкоджає своїми діямидосягненню цілей товариства, може бути виключений з товариства в порядку,передбаченому установчими документами.

Звернення стягнення на частку учасника в повномутоваристві по його власних зобов'язаннях не допускається. При недостатностімайна учасника для покриття боргів по зобов'язаннях кредитори можуть вимагати увстановленому порядку ліквідації товариства або виділення долі учасника-боржника.

 Решта учасників вправі з метою збереження товариствавиділити частку учасника-боржника в грошовій або натуральній формі відповіднодо балансу, складеного на день вибуття такого учасника з товариства.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, щонаявного майна не вистачає для сплачування всіх боргів, за товариство унедостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїммайном, на яке відповідно до законодавства України може бути зверненостягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно відтого, чи виникли вони після або до його вступу до товариства.

 Учасник, який сплатить повністю борги товариства,вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників,які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майнітовариства.

Командитним товариством визнається товариство, якевключає поряд з одним або більшістю учасників, які несуть відповідальність зазобов'язаннями товариства всім своїм майном, також одного або більше учасників,відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Якщо у командитному товаристві беруть участь два абобільше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарнувідповідальність по боргах товариства.

В установчому договорі стосовно вкладників вказуєтьсятільки сукупний розмір їх часток у майні товариства, а також розмір, склад іпорядок внесення ними вкладів.

 Вкладникможе вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових абоматеріальних вкладів.

Вкладники командитного товариства мають право:

 діяти від імені командитного товариства тільки у разінаявності доручення і згідно з ним;

 у разі ліквідації товариства вимагати поверненнявкладу раніше учасників з повною відповідальністю;

 вимагати подання їм річних звітів і балансів, а такожзабезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Вкладники командитного товариства повинні вноситивклади і додаткові внески у розмірі, способами і у порядку, передбаченихустановчим договором.

 Сукупний розмір часток вкладників не повиненперевищувати 50 процентів майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

 На момент реєстрації командитного товариства кожний звкладників повинен внести не менш 25 відсотків свого внеску.

 Управління справами командитного товаристваздійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

 У командитному товаристві, де є тільки один учасник зповною відповідальністю, управління справами здійснюється цим учасникомсамостійно.

 Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників зповною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Якщо вкладник командитного товариства здійснює угодувід імені і в інтересах товариства без відповідних повноважень, то у разісхвалення його дій командитним товариством він разом з учасниками з повноювідповідальністю відповідає по угоді перед кредиторами усім своїм майном, наяке згідно з законодавством може бути звернено стягнення.

 Якщо схвалення не буде одержано, вкладник відповідаєперед третьою особою самостійно усім своїм майном, на яке згідно ззаконодавством може бути звернено стягнення.

 Вкладник командитного товариства відповідає за боргитовариства, які виникли до його вступу у товариство, перед третіми особами, утому ж порядку, як і інші вкладники.

  При вибутті усіх вкладників учасники з повноювідповідальністю вправі замість ліквідації товариства перетворити його в повнетовариство. У цьому випадку, як і у випадку ліквідації товариства, необхідновнести відповідні зміни до установчого договору і державного реєстру.

Списоквикористаної літератури.

1.    Конституція України 1996р. ;

2.    Цивільний кодекс України. – Кодекси України,Юрінком Інтер, 1998р.;

3.    Закон України “Про власність” від 7 лютого1991р.,                                         Державний ІнформаційнийБюллетень про приватизацію – 1992р. — № 3,4;

4.    Закон України “Про приватизацію майнадержавних підприємств” від  15.05.1996р.  №190-94 ВР ;

5.    Закон України “Про приватизацію невеликихдержавних підприємств (малу приватизацію)” від 19.02.97р. № 17.;

6.    Закон України “Про підприємства в Україні” від27 березня 1991р. № 887;

7.    Дзері О. В. “Зобов’язальнеправо”- К.: Юрінком Інтер, 1998р. – 910с.

8.    Дзері О. В. “Цивільне право України” – К.:Юрінком Інтер, 1999р

9.    Підопригора О. А., Боброва Д. В. “Цивільнеправо” – Вентурі, 1997р. – 479с.

10.  Пилипенко А. Я., Щербина В. С. “Господарське право”  — Вентурі, 1996р. – 287с.  

еще рефераты
Еще работы по экономической теории