Реферат: Товарное производство
Міжнародний Соломонів Університет
Економічнийфакультет
/>
Сутність товарного виробництва та закономірності йогорозвитку
Курсова робота студента
першого курсу
м.Київ
2002 р.
План
Вступ… 3
Перехід від натурального до товарноговиробництва та основні умови виникнення товарного виробництва… 4
Товарне виробництво: основні ознаки. Рольтоварного виробництва у економічному прогресі… 7
Сутність економічного розвитку. Виробництвобазисних видів продукції, необхідних для розвитку національної економіки… 10
Основа розвитку суспільства – товарневиробництво. Марксистська теорія… 12
Історія розвитку товарного виробництва іекономічних стосунків у суспільстві… 14
Товарні відносини в умовах капіталізму.Об’єктивна основа товарних відносин… 17
Модель товарного господарства… 21
Висновки… 24
Список використаної літератури… 25
Вступ
Життя людського суспільства складна,багатогранна та сповнена протиріч. Майже у всьому світі, щоб вижити, людинаповинна працювати, тому що оточуючі його речі у своєму природному стані, форміта місцезнаходженні не можуть задовольнити його вимоги.
Людина долає небезпеку і негаразди свогоприродного середовища, змінює форму, стан і місцезнаходження об’єктів природи,займаючись виробництвом матеріальних благ.
Виробництво є процес дії людини на речіприроди з метою створювання матеріальних благ, необхідних для розвиткусуспільства. Історично воно пройшло довгий шлях розвитку від виготовленнянайпростіших продуктів до найскладніших технічних систем, гнучкихпереналагоджувальних комплексів, комп’ютерів. У процесі виробництва не тількизмінювався шлях і вид виготовлення благ, але й виникають й нові формиекономічних відносин, йде удосконалювання самої людини.
Система організаційно-економічних відносин,при котрій корисні продукти створюються для їх продажу на ринку, називаютьсятоварним виробництвом, котре є базисом економічного розвитку суспільства.
Перехід віднатурального до товарного виробництва та основні умови виникнення товарноговиробництва
Суспільству відомі два типи організаціїекономіки: натуральне та товарне господарство. Їм відповідають дві основніформи господарювання – натуральне і товарне. Змоги введення нетоварних формгосподарювання поза межами натурального господарства закінчувались безуспішно.
Історичнопершим типом економічної організації суспільного господарства, панувавши напротязі тривалого часу, було натуральне господарство, при якому всі продуктипраці як результат виробництва використовувались для вдоволення особистихпотреб виробників і членів їх сімей, для використовування в межах господарчоїодиниці: роду, племені та ін.
Натуральнегосподарство характеризувалось суспільним розподілом праці у первісному стані,замкненістю організаційно-суспільних стосунків, відокремленістю господарюючихсуб’єктів один від одного, примітивною технікою та ручною працею.
Назміну натуральному способу господарювання прийшло товарне виробництво іоснована на ньому товарна форма виробництва. Але упродовж тривалого часу вонифункціонували разом. Товарне виробництво – це такий тип організації економіки,при якому продукти праці виробляються для продажу на ринку. Товари виробляютьсяз метою вдоволення потреб споживачів та йдуть до них через використовуванняринкових відносин. Звичайно, що при цьому господарюючий суб’єкт націлений наотримання зиску. Така орієнтація виробництва зумовлює необхідність постійнихекономічних зв’язків між виробниками та споживачами, їх економічний взаємозв’язок,котрий починається з покупкою засобів виробництва і закінчується реалізацієютоварів чи послуг.
Загальноюумовою виникнення, розвитку та функціонування товарного виробництва єсуспільний розподіл праці. На його основі виникають економічні виробничівідносини між людьми у формі обміну продуктами праці.
Однієюз найважніших причин виникнення товарного виробництва є економічнавідокремленість товаровиробників. Вона тісно пов’язана з виникненням приватноївласності на засоби виробництва, а також з економічною та юридичною свободоювиробника.
Економічнавідокремленість товаровиробників – це такий стан, при якому вони самостійновирішують питання господарчої діяльності: що виробляти, якими засобами, якіресурси використовувати і т.ін. Вона передбачає самостійне розпорядженнявиробленою продукцією, користування нею, її відчуження у зв’язку з особистимиінтересами. Тому економічна відокремленість невідривна від власності на засобивиробництва та вироблену продукцію. На певній ступені розвитку суспільногорозподілу праці економічний зв’язок власників виражається в товарній формі.З економічною відокремленістю невідривнопов’язане еквівалентність їх відносин. Це є одним з корінних особистостейтоварного виробництва та обміну.
Товарневиробництво виникає також внаслідок протиріччя між виробництвом та споживанням,невідповідністю споживчої вартості вироблених товарів потребам суспільства тайого членів. Це потребує обов’язкового визнання споживачами виробленоїпродукції апостеріорі, виходячи з певного досвіду. Відсутність саме такоговизнання фактично є відсутністю товарного господарства і товарної формигосподарювання. У натуральному господарстві споживачі також користуютьсяпродуктами не тільки особистої праці, але й праці своїх родичів. Але вониотримують свою частину без права відкинути її чи вільно вибирати іншоговиробника.
Товарневиробництво: основні ознаки. Роль товарного виробництва у економічному прогресі
Товарне виробництво – це така системаорганізаційно-економічних відносин, при котрій корисні продукти створюються дляїх продажу на ринку. Така система має наступні специфічні ознаки, котріпередбачають: що виробляти, як використовувати для цього фактори виробництва ідля кого передбачений товар.
По-перше,виробництво товарів засновано на суспільному розподілі праці, котре виникає міжокремими господарюючими одиницями. Його розвиток передбачає прогресвиробництва: рост кваліфікації та вмінь робітників, а також розробка новихмашин, котрі скорочують працю, дозволяють одній людині виконувати роботу багатьох.Збільшення випуску товару на спеціалізованому підприємстві створює можливість інеобхідність обмінювати зайву їх кількість на більшу масу інших корисних речей.
АдамСміт на простому прикладі так роз’яснивзначення розподілу праці для підвищення заможності усіх відокремленихвласників. “Кожен працівник може мати значну кількість продуктів своєї працібільш тієї кількості, котра необхідна йому для вдоволення своїх потреб; і томущо всі працівники знаходяться в однаковому становищі, він має можливість обмінюватибільшу кількість своїх продуктів на більшу кількість виготовлених нимипродуктів...”[1] Все це дозволяє зробити висновок про те, що товарне господарство доає широкийпростір загальному економічному закону розподілу праці. У згоді з цим законом,економіка прогресує внаслідок все більшої якісної диференціації трудовоїдіяльності. Наприкінці виникає декілька форм розподілу праці:
а.Міжнародне (між странами);
б.Загальне (між значними галузями народного господарства);
в.Особе (розподіл між галузей на підгалузі, види виробництва на окремихпідприємствах);
г.Одиничне (у межах підприємства – на підрозділи).
Звичайно,одинична диференціація праці на підприємстві, пов’язана з незавершенимвиготовленням якоїсь частини продукту не може створювати товарного обміну.Такий обмін – наслідок інших видів розподілу праці: міжнародного (зовнішняторгівля), а також загального та відокремленого (внутрішня торгівля).
По-друге,товарне господарство є відкритою системою організаційно-економічних відносин.Тут робітники створюють корисні продукти не для особистого використання, а дляпродажу іншим людям. Увесь потік нових речей виходе, як правило, за межі кожноївиробничої одиниці і йде на ринок для вдоволення попиту покупців.
По-третє,товарному господарству належні непрямі зв’язки між виробництвом тавикористанням. Вони розвиваються за формулою: виробництво – обмін –використання. Виготовлена продукція йде спочатку на ринок для обміну на іншівироби (або на гроші) і лише після цього попадає у сферу використання. Ринок підтверджує,або не підтверджує необхідність виготовляти дану продукцію для продажу. Самечерез ринковий обмін встановлюються економічні відносини між виробником тапокупцем товарів.
Якнаслідок, розвиток розподілу праці, відкритість та ринковий характер господарчихзв’язків зняли ті обмеження для прогресу економіки, котрі встановило натуральнегосподарство.
Сутність економічного розвитку. Виробництво базисних видівпродукції, необхідних для розвитку національної економіки
Економічнийрозвиток являє собою багатофакторний процес, який відображає як еволюціюгосподарчого механізму, так і зміну на цій основі економічних систем. Разом зтим цей процес ваговимірювальний та сповнений протиріч, котрий не можепроходити рівномірно. Сам розвиток не може проходити нерівномірно, включає всебе періоди росту й спаду, кількісні та якісні зміни в економіці, позитивні танегативні тенденції.
Рівеньекономічного розвитку країни характеризує й показники виробництва деякихосновних видів продукції, які є базисними для розвитку національної економіки;вони дозволяють оцінювати можливості вдоволення потреб країни в цих основнихвидах продукції.
У першучергу до таких показників відносять виробництво електроенергії на душунаселення. Електроенергетика лежить в основі розвитку усіх видів виробництва,і, як наслідок, за цим показником знаходяться й можливості технічного прогресу,і рівень виробництва і якості товарів на даному етапі, і рівень послуги.Співвідношення по цьому показнику у наш час між розвиненими країнами і найменшрозвиненими є 500:1, а іноді і більше.
Середнайважливіших видів промислової продукції, вироблених на душу населення,статистика виділяє також виплавку сталі, виробництво прокату, метало ріжучихприладів, автомобілів, мінеральних добрив, хімічних волокон, паперу та рядуінших товарів.
Іншимпоказником такого роду є виробництво у країні на душу населення основних видівпродуктів харчування: зерна, молока, м’яса, сахару,картоплі та ін. Порівняння цього показника, наприклад, з раціональними нормамивикористовування цих продуктів, розроблених FAO (англ. – Food and Agriculture Organization –Продовольчий і сільськогосподарський комітет ООН) чи національними інститутамидозволяє судити про ступінь вдоволення потреб населення у продуктах харчуваннясвого виробництва, про якість харчового раціону.
Близькимидо вказаних вище є показники наявності (чи виробництва в країні) на 1000населення чи на середньостатистичну сім’ю ряда товарів довгого користування: холодильників,пральних машин, легкових автомобілів, відеоапаратури, персональних комп’ютерівта ін.
Основа розвитку суспільства – товарне виробництво. Марксистськатеорія
Сутнійвплив на формування поглядів багатьох представників економічної науки зробилаконцепція матеріалістичного розуміння історії, основні принципами якої булирозроблені Карлом Марксом (1818-1883).
Початковіположення концепції полягають в тому, що основою існування і розвиткусуспільства є матеріальне виробництво і ті зміни, котрі зумовлені змінами усфері виробництва, прогресом виробничих сил.
Формивиробництва мають свою специфіку, свою внутрішню логіку. З розвиткомвиробництва створюються нові суспільні відносини. Сукупність виробничихвідносин, матеріальний базис суспільства визначають форми уявлень, юридичну таполітичну настройку суспільства. Право, політика, релігія керуються базисом;взаємозв’язок двох сторін суспільного організму надзвичайно складна і сповненапротиріч.
Діючів суспільстві соціологічні закони виражають принцип відповідності міжвиробничими силами і виробничими відносинами, а також між ідеологічною іполітичною настройкою і базисом. Принцип відповідності між рівнем розвиткувиробництва і формою організації суспільства пояснює, чому виникають зміни усуспільних відносинах: виробничі відносини заважають гальмують розвиток виробничихсил і повинні бути перетворені революційним шляхом. “Зі зміною економічноїоснови, — писав К.Маркс, — більш чи менш швидко проходить переворот у всійвеличезній настройці.
Теоретичнаконцепція, запропонована та конкретизована Марксом, виглядає доволі логічно. Їївпливу не уникло багато економістів, істориків, у тому числі крупніпредставники теоретичної думки заходу.
Історія розвитку товарного виробництва і економічних стосунків усуспільстві
Регулярневиробництво товарів існує 5-7 тисячоліть – із часів первіснообщинного ладу донашого часу. Воно обслуговує різні соціально-економічні системи. У зв’язку зцим можна виділити загальні для усіх історичних епох причини його виникнення.
Товарневиробництво з’явилось, перш за все, в результаті суспільногорозподілу праці. Ця загальна форма організаційно-економічних відносин продовжуєзмінюватись при вдосконалюванні засобів праці. Внаслідок того, що технічнийпрогрес не знає тимчасових меж, то не має меж і розвиток розподілу праці усуспільстві, вдосконалювання товарного господарства. Як ми побачимо далі,науково-технічна революція зробила новий, поглиблений розподіл праці – подетальне виготовлення складних виробів на різних заводах, котрі увійшли увзаємні торгові відносини. У другій половині XXст.спеціалізація на випуску одного продукту, а диверсифікація – виробництводекількох товарів.
Іншоюпричиною виникнення виробництва товарів є господарче відокремлення людей навиробництві якогось продукту. Дані організаційно-економічні відносини органічнододають суспільний розподіл праці. Людина обирає якийсь вид роботи і перетворюєйого у самостійну діяльність. Це, звісно, посилює його залежність від іншихтоваровласників, виникає необхідність обмінюватись різнорідною продукцією йвстановлювати господарчі зв’язки через ринок. У цьому випадку відпадає усілякийзовнішньоекономічний примус до праці. Сам робітник має потребу й матеріальнузацікавленість в тому, щоб збільшувати й якісно вдосконалювати виготовленнякорисних речей.
Господарчевідокремлення людей тісно пов’язане із формами власності на засоби виробництва.Так, воно є найбільш повним й навіть абсолютним, коли товаровиробник –приватний власник. У меншій мірі воно досягається, якщо якесь майно віддаєтьсяу оренду – тимчасове користування й власництво. Тоді на якийсь період орендаторможе користуватися чужим майном. Але сама по собі приватна власність не створюєтоварно-ринкове господарство. Це видно на прикладі натурального виробництва прирабовласницькому і феодальному ладі.
Виробництвотоварів не може нормально розвиватися у рамках загальної суспільної власності,котрій робить перешкоди господарча відокремленість виробників корисних речей,їх вільну підприємницьку діяльність. Воно повністю паралізується, коли господарствостає єдиним власником засобів і результатів виробництва.
Узалежності від ступеня розвитку відносин власності й організаційно-економічнихвідносин виникають два види товарного виробництва. По-перше, історично першимбуло просте товарне господарство селян та ремісників, які використовували привиготовленні продуктів свою працю й порівняно прості засоби. У цьому випадкучерез порівняно низьку виробку робітників сфера товарного виробництва розвиненанедостатньо й дуже часто йде поряд із натуральним господарством, яке займаєголовні позиції в економіці. По-друге, при капіталізмі виникає розвиненетоварне виробництво, при котрім натуральне господарство мінімалізується, усіпродукти перетворюються на товари. Предметом купівлі і продажу становиться й робочасила людей. Розвинене товарне виробництво швидко прогресувало в умовахкласичного капіталізму у рамках приватнокапіталістичного присвоєння. У XXст…цьому сприяла також власність акціонерних товариств, кооперативів та ін.
Товарні відносини в умовах капіталізму. Об’єктивна основатоварних відносин
Поглядна товарні відносини як на “капіталізм” існував у вітчизняній економічній науціна протязі десятиріч. Не зник він і сьогодні.
Алечи справедлива “капіталістична” характеристика товарних відносин?
Виробничівідносини виникають, діють й відмирають об’єктивно, відображаючи об’єктивніпотреби виробничих сил. Тому та чи інша економічна форма буде існувати до тихпір, доки вона буде потрібна виробництву. Історія української економіки,насильницьке позбавлена товарних відносин, довго буде служити ілюстрацієюруйнівних наслідків боротьби із “чужими” виробничими відносинами.
Науковеобґрунтування такої боротьби склали уявлення про виключно “капіталістичний”зміст товарних відносин. Однак капіталізм – лише історично перехідна формаексплуатації найманої праці, тоді як товарність – загальноекономічна формасоціалізації результатів відокремленої праці.
Товарнівідносини присутні майже на всіх етапах історичного розвитку. Ось чому їхсоціальний зміст не можна втиснути тільки в рамки капіталістичної специфіки.Капіталістичне виробництво – завжди товарне, але товарне виробництво – необов’язково капіталістичне. Безумовно, капіталістичні відносини є необхіднимелементом механізму капіталістичної експлуатації. Однак діапазон історичнихпотенцій товарних відносин ширше рамок капіталізму. Тому підпорядкуваннякапіталізмом товарних відносин неправильно принимати за їх тождество.
Алечи є у капіталізму і товарності щось спільне? Так, і товарність, і капіталізмрозвиваються на основі економічної відокремленості товаровиробників. При цьомутоварність являє собою універсальний механізм соціального зв’язку економічновідокремлених товаровиробників, тоді як капіталізм – антагоністична модельсуспільства на основі певної “приватнокапіталістичної” відокремленості.
Причинабагаторічного неприйняття товарних відносин в нашій економічній теорії – упануванні адміністративно-командної системи, економічна і соціальнанеефективність якої була би одразу ж розкрита “некерованими” товарними відносинами.Десятиріччями шля дискусія про те, принимати, чи відкидати товарні відносини,хоча для наукової політекономії такої проблеми не існує. Теоретичні свари проприроду товарних форм приховували інший, більш прозаїчний зміст: боротьба йшлачерез вибори методів організації виробництва – економічних, чиадміністративних.
Товарнівідносини повинні бути оцінені у своєму повному значенні. Світовий досвіддовів, що товарні відносини являють собою не тільки унікальну форму організаціїсуспільного виробництва. Вони мають потужний соціальний потенціал: стимулюютьініціативу робітників, створюють економічні гарантії їх соціальної діяльності.Товарні відносини – одна з вершин суспільної цивілізації, геніальний винахідлюдства, який не має альтернатив у теперішній економічній перспективі. Томуекономіка, яка відкидає товарні відносини, відкидає й досягнення світовоїцивілізації, обираючи, тим самим, для себе саморуйнацію.
Класичнахарактеристика товарних відносин дана Леніним: “Під товарним виробництвомрозуміється така організація суспільного господарства, коли продуктивиробляються відокремленими виробниками, кожен з яких спеціалізується навиробці якогось одного виду продукції, так що для вдоволення суспільних потребнеобхідна купівля-продаж продуктів на ринку”. У ленінській характеристицірозкриваються об’єктивні основи виникнення товарних відносин.
Ізсказаного виводиться свого роду “формула” об’єктивної основи товарних відносин,вірних для всіх способів виробництва, у яких вони присутні:
/>
/>/>Дана формула має принципове значення, тому щовона підказує, у якому напрямку треба вести аналіз динаміки причин існуваннятоварних відносин.
Товарнівідносини являють собою складну систему суспільних зв’язків учасниківвиробництва. Вони мають не тільки притаманний їм зміст, зберігаючи якийзалишаються товарними відносинами. Цей специфічний має загальноекономічнийхарактер.
Утой самий час кожна формація має особу соціально-економічну природу. Товарнівідносини – елемент суспільно-виробничих стосунків і вони не можуть бути понадсоціальною сутністю даної формації. І тим не менш, товарні відносини існуютьнавіть у якісно різних економічних системах.
Звідсивиходить тільки одне: товарні відносини не мають постійну соціально-економічнуприроду, сприймаючи у рамках конкретної соціальної системи її соціальнусутність. Товарні відносини такі ж, як і системи, у котрій вони перебувають.Тому для політекономії немає товарних відносин “взагалі”, а є завжди специфічніісторичні товарні відносини.
Дозагальноекономічних, специфічно товарних, відноситься система взаємопов’язанихознак:
-виробництво продуктів має мету їх еквівалентний обмін;
-еквівалентний обмін здійснюється на основі суспільно-необхідних затрат праці;
-суспільно необхідні затрати праці принимають подвійний (“конкретний” та“абстрактний”) вираз;
-подвійний вираз праці придає продуктам необхідну для еквівалентного обмінутоварну форму.
Модель товарного господарства
Модель ринкової економіки, у центрі системиякої знаходиться людина, у своєму розвитку проходить декілька стадій.
Першою стадією є просте, чи не розвиненетоварне виробництво.
При розвиненому товарному виробництвітоварами становляться не тільки усі продукти праці, але й фактори виробництва,у тому числі й робоча сила. Ринкові відносини набирають загального характеру.Здійснюється й матеріалізація усієї системи суспільних відносин, котрівиступають як відносини між речами, виникає товарний фетишизм.
Досягнення товарним виробництвом йогонайвищого ступеню розвитку пов’язане із затвердженням капіталістичного способувиробництва у процесі первісного накопичування капіталу, котре формуєпередісторію капіталу і включає в себе дві сторони:
1. Перетворення маси виробників у особистовільних, але в той же час позбавлених усіх засобів виробництва. Цей процесозначає появу на ринку нового товару – робочої сили.
2. Концентрація грошового багатства і засобіввиробництва в руках меншості.
Перша сторона процесу первісного нагромадження капіталу –відокремлення виробників від засобів виробництва – проходило дуже повільно, ісам по собі цей процес не складав ще епохи первісного накопичування капіталу іпереходу товарного виробництво у нову якість.
Прискорювачем цього процесу стала активнаекономічна роль держави, котра сприяла формуванню первісного накопичуваннякапіталу, а саме відокремлювання безпосередньо виробника від засобіввиробництва, в основу чого було покладено обезземелювання селян.
Друга сторона – це накопичування крупних грошових сум і поява перших капіталістів.
Основні методи первісного накопичуваннягрошей: колоніальна система, система державних займів, податкова система,система протекціонізму. У цьому процесі дуже важливу роль відігравала держава.
Особою формою суспільного господарства єадміністративно-командна, централізована економіка. Хоча по своїй суті вонапримикає до товарної форми, тому що зв’язки виробництва і споживаннязберігаються, вони серйозно деформовані підвищеним впливом єдиного економічногоцентру, котрий віддає накази і доручення, розробляє плани, директиви, нормативи(які мають силу законів) безпосередньому виконавцю-господарю. Таким центромбула держава у обличчі Госплану чи вищих партійних організацій, котрівирішували, що виробляти, як розподіляти ресурси (використовуючи методфондування), прикріплювали виробників до споживачів, централізовановстановлювали ціни.
Матеріальною основою цієї системи булорозвинене машинобудування і розвинена система суспільного розподілу праці. Цяформа суспільного господарства виникає на більш високому рівні виробництва.
Таким чином, адміністративно-командна,централізовано-планова економіка – це така форма суспільного господарства, колив умовах розвиненого суспільного розподілу праці, спеціалізація виробників,великої кількості економічних структур здійснюється жорстке регулюваннярозвитку економіки як органічного цілого з єдиного центру.
Можна виділити дві основні моделі даної формисуспільного господарства: планово-директивну та планово-нормативну.
Обидві ці моделі суспільного господарстваявляють собою жорстко регульовану економіку на основі директивного плану чипланових документів. При цьому самостійність підприємств ігнорується в тому чиіншому ступені, а оцінка їх діяльності здійснюється на основі планів танормативів.
Висновки
Так,прослідкувавши взаємозв’язок товарного виробництва і шляхів економічногорозвитку суспільства можна дійти висновків, що товарне виробництво єнайважливішим фактором світових економічних відносин й відносин у суспільстві,а саме:
1.Товарне виробництво обслуговує різні соціально-економічні системи.
2.Кожен продукт товарного виробництва має обов’язкову притаманну йому якість –корисність, що вдоволяє потреби людей.
3.Зростання об’єму товарного виробництва приводе до збільшення робочих місць,зниженню вартості товару, і, як наслідок, до підвищення рівня достаткусуспільства.
4.Зростання випуску товарів створює можливість і необхідність обмінювати зайву їхкількість на більшу масу інших корисних речей.
5.Товарне виробництво є основою існування і розвитку суспільства.
Список використаної літератури
1. Основы экономической теории: Учеб. пособие / В.Л.Клюня, М.Л.Зеленкевич, Н.В. Черченко и др.; Под ред. В.Л.Клюни. — Мн.: ИП «Экоперспектива», 1997. — 336 с.
2. Экономическая теория/Под ред. А.И.Добрынина, Л.С.Тарасевича: Учебник длявузов. — СПб: Изд. СПбГУЭФ, Изд. «Питер Паблишинг», 1997. — 480 с.; илл.
3. РайзбергР.Б. Рыночная экономика. М., 1993.
4. Борисов Е.Ф. Экономическаятеория: Учебник. — М.: Юристъ, 1997. — 568 с.
5. Экономика:Учебник/Под ред. доц. А.С.Булатова. 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательство БЕК, 1997 — 816 с.
6. Лемешевский И.М. Теориянациональной экономики. Мн., 1994.
7. Дзюбик С., Ривак О. – Основиекономічної теорії. К.: Основи,1994
8. Єльмеєв В.Я. Основиекономіки науки Л.: Видавництво Ленінградського унів-та,1977