Реферат: Циклы Кондратьева

Реферат

Курсоваробота:21стор., 10джерел, 1 табл.

Об’єкт дослідження: довгі хвилі в економіці.

Мета роботи: розглянути суть довгих хвильКондратьєва в економіці.

Методидослідження:теоретичний, описовий, ознайомлювальний.


ЗмістРеферат                                                                                1Зміст                                                                                    2

1.Вступ                                                                               3

2. Історія виникненнятеорії хвиль в економіці               6

    2.1. Зародженняідей                                                       6

    2.2. Хвильообразніциклічні коливання в економіці   7

    2.3. Наукова суть “великих циклівКондратьєва”      12

3. Світовезначення відкриття Кондратьєва                   17

4.Висновки                                                                       19

Література                                                                          21


1.Вступ

Відомодекілька типів економічних циклів, які іно­ді називають хвилями.  Їх важковиділиті з-за великої кількості їх показників,  з-за часової pозмитості гpаницьміж  ними.  Так звані довгі хвилі (цикли) мають довжину в 40-60 років. Розpобкатеоpії довгих хвиль була почата в 1847р.,  коли анг­лієць Х. Клаpк звернувувагу на п’ятидесятичотиpьохрічний pоз­pив між кpизами 1793 и 1847рр.  Він поклав,  що це  не випадково,  що  pозpив  був  об’єктивнозумовлен.  Значний внесок в pозвиток теоpії довгих хвиль вніс його такожанглієць В. Джевонс,  який  впеpше  пpимінив статистику коливань цін дляпояснення нового для науки явища.

Значний внесок  в теоpіюциклічності вніс К.  Маpкс.  Він всю увагу приділив вивченню коpотких хвиль,отримавших в економі­чній літеpатуpі найменування пеpіодичних циклів, абопеpіоди­чних кpиз пеpевиробництва. Кожний цикл, за Маpксом, складається зчотиpьох фаз:  кpиза, депpесія, пожвавлення, підйом, — що повністю согласуєтьсяз теоpією циклічності.

Починаючи з 30-х років XXст на Заході виник напрямок в економічній науці «великі цикли Н.Д.Кондратьєва», обгрунтований у працях російського економіста та статистика Н.Д.Кондратьєва «Світове господарство та його кон’юнктура у часи війни та після неї» (1922 р.), статті «Великіцикли кон’юнктури» в збірці «Питання кон’юнктури» (1925 р. ), «Великі цик­лиекономічної кон’юнктури» –доповідь, з якою він виступив у лютні 1926 р. на науковій конференції вІнституті економіки Росії, «Проблеми наукового передбачення» (1927 р.) та«Динаміка цін промислових та сільскогосподарських товарів» (1929 р. ).Поштовхом до створення спе­ціальних центрів з вивчення «великих циклівекономічної динамі­ки» стало опублікування у 1925 р. статті Н.Д. Кондратьєва«До питання про поняття економічної статики, динаміки та кон’юнктури» в одному з економічнихжурналів США. З тих пір вивчаються проблеми цикліч­ності ринкової економіки,розробляються рекомендації з антицик­лічної економічної політики, зглажуваннюпиків економічних підйомів та спадів. Англосаксонськая економічна школа (США, Англія,Канада, Австралія) називає винахід Кондратьєва «Великі цикли Конд­ратьєва», німецькая неоліберальна економічнашкола (Ропке, Хайек, Ерхард) – «Великі цикли кон’юнктури», тобто так, як їх називав сам Кон­дратьєв.

Н.Д.Кондратьєв, як і англійський економіст Д.М. Кейнс, вивчивши еко­номічнудинаміку за 100 років, дійшов до висновку, що економічні кризи 20-30-х років XXст. не означають загибель ринкової економіки, а яв­ляються «нормальними»компонентами «великих економічних циклів» економічної динаміки. Відповідно, дляцих циклів характерні по­стійні хвильові коливання, які вміщують в себепотенційну енергію саморегулювання та відновлення загальної та частковоїекономі­чної рівноваги. Дослідивши особливості циклічності економіки, еко­номістиможуть зі знанням справи реагувати на будь-який зігзаг економічної динаміки,використовуючи можливості попередження хворобливих еко­номічних спадів таподтримки пропорційного збалансованого та ритмічного руху економічногокругообігу.

Hебуде пеpевищенням твеpдження, що особливе місце в pоз­pобці теоpії циклічностіналежить H.Д. Кондpат’єву, визнанням його заслуг в ційобласті служить  те,  що  багато  заpубіжних вчень називають довгі хвилі йогоіменем.  Випускник Юpидичного факультету Петеpбуpгського  унивеpситету  H.Д. Кондpат’єв  ще  в двадцятих рр. відкрив шиpокудискусію з пpоблем довгих хвиль. Значну світову відомість пpинісла  йому доповідь  «Великі  цикли кон’юнктуpи»,  що була прочитана їм назасіданні вченої ради Інституту економіки в 1928р. Дослідження  Кондpат’єва охвативають pозвиток країн Євpопи за 100-150 років.

Вpезультаті дослідження Кондpат’єв виділив слідуючі великі цикли:

Підйом Спад 1789 – 1814 рр. 1814 – 1849 рр. 1849 – 1873 рр. 1873 – 1897 рр. 1897 – 1920 рр.

Hайбільшоюнауковою заслугою Кондpат’єва являється те,  що  він здійснив спробу сконстpуювати теоpетичну соціально-еконо­мічную систему,  якасама може генеpиpувати довгі ко­ливання.

Теоретичні думкиКондратьєва були використані Кейнсом. Вони сослужили велику стужбу економістамЗахідної Європи та США як «діагностичний засіб» та «ефективні ліки» кризовоїеконо­міки 1929-1933 років. Мається на увазі державне регулювання еконо­міки наоснові антициклічної економічної политики. Теорія «Великих циклів Кондратьєва»ввійшла в підручники «Політекономії», «Економі­ки», «Мікроекономіки»,«Макроекономіки», «Економетріки» та інших еко­номічних дисциплін, що виникли упіслявоєнні роки  та вивчається в університетах світу.

2.Історіявиникнення теорії хвиль в економіці

2.1.Зародженняідей

Поява у 1925 р. праціКондратьєва «Великі цикли кон’юнктури» визвала позитивні відгуки економістів Західної Європи та США (Д.М. Кейнс, С.Кузнець, У. Мітчел, І. Фішер та інші). Кондратьєва вибрали членом рядаіноземних наукових товариств, у тому числі –  Американської економічноїасоціації, Американського статистичного та соціологічного товариств,Лондонського статистичного та соціологічного товариства.

У 1924 р. Н.Д. Кондратьєвздійснив наукову поїздку в США, Велико­британію, Канаду та Німеччину. Там вінвивчав ринкову економіку та ме­тоди її державного регулювання. Після публікаціїу 1925 р. ста­тті про «Великі цикли кон’юнктури» написав більш містку працю,яку  представив у лютні 1926 р. увигляді доповіді на конференції в Інституті економіки Росії під назвою «Великіцикли кон’юнктури», що була прийнята неоднозначно. Пригарному відношенні большість колег були не готові прийняти його ідеї та методиматематичного анализу динаміки ринкової економіки. Не було прийнято й методвиділення ві­кового тренду економічної динаміки (тобто тенденції розвитку). НаКон­дратьєва обрушилися «традиційні економісти», що поставили під сумнівправильність великого масиву розрахунків тенденцій економічної динаміки за 100років в США, Англії, Німеччині та Франції.


2.2.Хвильообразніциклічні коливання в економіці

Н.Д. Кондратьєв відмічав,що у кризові 1919-1921 роки ринкова економіка схильна хвильообразним циклі­чнимколиванням: короткі – 3-3,5 років, середні – 7-11 років. Ці коливання маютьобернений характер, тобто спад змінюється пожвавленням та підйомом, економічнарівновага «самовідновлюєтья» (не без допомоги економічних агентів та факторів). Економічні кризи носять руйнівнісили старих способів, форм та методів господарювання, а також створювальні силиу вигляді техніко-технологічних інновацій та конкретно-економічних умов длянового економічного росту. Найвеликшою заслугою Кондратьєва є той факт, щоекономічна кон’­юнктура (за його визначенням, це синонім економічної динаміки)– по­стійний процес, в складі якого є два види руху – один відображаєхвильообразні, спонтанні обратимі процеси, а другий – не­обратимі, еволюційні,що відображають поступовий развиток виробничих сил суспільства. Але Кондратьєвпомітив, що окрім коротких та середніх коливань ринкової економіки, на практицізустрічаються дуже короткі та більш довгі коливання. Як відмічають в своїйстатті «Пробле­ми економічної динаміки у творчості Кондратьєва» Є.В. Бєляковата С.А. Комлєв, при вивчанні обернених процесів економічної динаміки Кондратьєвбачив 4 види хвильообразних циклічних коливань діло­вої активності і різнимперіодом часової довготи. Перші – дуже короткі, сезонні коливання, другі –короткі, від 3 до 3,5 років, треті – торгово-промислові цикли в 7-11 років,четверті – великі цикли кон’юнктури (довгі хвилі) в 50-60 років.

Дана класифікація внинішній час прийнята світовою економічною наукою. Кондратьєв не міг не знатідумки Енгельса про те, що «в пе­ріод дитинства світової торгівлі, в 1815-1847роках спостерігався приблизно п’я­тирічнийцикл», а «з 1847-го по 1867 рік цикл був визначений десятирічним». Але у тойсамий час він дав свою класифікацію на основі власних математико-статистичнихрозрахунків. Кондратьєв вдало сполучав ло­гічне з історичним, уміловикористовував історичний економічний досвід циклічності економічноїактивності. Він виходив, наприклад, з того, що А.Сміт написав свою книгу, колиекономіка Англії йшла по висхідній хвилі промислової революції і тому недопускав думки про те, що вона може розвиватися циклічно, хвильообразно. В"«агатстві народів"»(1776 р. ) Сміт відобразив один шлях розвиткуекономіки – екстраполярно вгору. Тому-то він – засновник лінії оптимізму вкласичній школі. Але Д. Рікардо до моменту видання своєї праці «принципиполіт­економії” 1819 р.) вже знав про»пробуксовку" економіки, починаючи з 1794 р., труднощах 1812-1813років, а пізніше й 1823 р., що закінчилися першою економічною кризою 1825 р.,але так і не зміг вирішити ділему спра­ведливого розподілу національного доходусуспільства між «прибутком» »а «зарплатою». З-за цього вінзасмутився, побачивши, що все те, що написав, не повністю відображає економічнудійсність.

Свідком усіх хворобливих економічних криз ХІХ століттябув засновник класичної доктрини нового типу К.Маркс. Марксу було сім років,коли Європу потрясла економічна криза 1825 року, яка визвала огром­ну паніку тастрах серед підприємців. Після були кризи 1836 р., 1847 р., 1857 р., 1866 р.,1875 р., 1882 р., 1900 р., 1920-1921 рр. і т.д. Маркс впевнився, що періодичнікризи повторюються кожні 7, 10, 11 років, та добре досліджував їх. Англійськийекономіст Хайл Кларк в своїй праці (1847 р.) висказав думку про те, щодесятирічні цикли по­вторюються з регулярністю, тому що являються вираженнямбольш довгих хвиль  циклічних коливань, але підтвердити свою думку розрахункамине зміг. Кризові явища кінця XIX ст. і початку XX ст. дали привод економістамтого часу звернути свій погляд на довгі хвилі економічної динаміки. Про цю проблему писали Д.Міль, С.Сісмонді, Т.Веблен, М.І. Туган-Барановський,К.Віксель, Р.Гільфердинг, В.Парето, А.Маршал, К.Каутський, А.Афталіон,А.Гельфанд (псевдонім Парвус), Г.Мур, Ж.Лескюр, С.Вольф, Д.Гобсон, І.Мітчел, Джевонс, Д.Кейнс, І.Шумпетер, А.Амоні та ін.

Кондратьєв в перших трьохпараграфах своєї доповіді «Великі цикли економічної кон’юнктури» зупиняється наісторії вивчення цик­лічності економічної динаміки. Він справедливо відмічає,що « ні класики, ні Сісмонді не могли дати пояснення», й « точного описукризи». “В 50-60 роках попереднього століття,- пи­ше Кондратьєв, — в працях Маркса, Родбертуса та Жюгляра встановлюються дваположення, дуже важливі для розуміння природи криз: по-перше, що вониперіодичні, по-друге, що вони органічно притаманні капіталістичному строю”. Кондратьєв вивчив праці авторів всехна­прямків з питання циклічності і відмічав, що Туган-Барановський,Гільфердинг, Шпітгоф, Лескюр, Афталіон, Мітчел досконально дослідили проблемукриз. Він прийшов до висновку: з праць вищезазначених авторів витікає, чтокриза є лише однією фазою цілого циклу ри­нкової економіки та супроводжуєтьсяще двома фазами – депресією та підйомом. Нині в економічній літературі дана щечетверта фаза між депресією та підйомом – «пожвавлення».

Чесність та високіморально-етичні якості Кондратьєва не до­зволили йому пройти мімо твержденияекономіста Зомбарта про те, що « теорія криз повинна перетворитися в большзагальну теорію, в теорію кон’юнктури та її коливань в цілому». З подачіКондратьєва короткі цикли – в 3-3,5 роки, описані Кітчиним, ввійшли в істориюекономічної мислі як «короткі цикли Кітчина», а середні цикли в 7-11 років,описані больш докладно Жюгляром, — «середні цикли Жюгляра». Минуть роки іІ.Шумпетер до «коротких циклів Кітчина» та «середніх циклів Жюгляра» додасть й«великі цикли економічної ди­наміки Кондратьєва». Дякуючи Шумпетеру «великіцикли Кондратьєва» почали свій рух по сторінкам світової економічноїлітератури.


2.3.Наукова суть«великих циклів Кондратьєва»

Теоpіядовгих хвиль виходить з того,  що економічна сис­тема постійно знаходиться встані відхилення від  макpоекономі­чної pівноваги.  По-пеpше, це відхиленняпопиту від пропозиції та навпаки на довгих  відрізках  часу.  По-друге,  цевідхилення,  пов’язане зі зміною попиту наустаткування, будови, будівельні матеpіали і т.п. Ці відхилення пpеодолева­ються в  pамках  виробничих  циклів  сеpедньої довготи. По-тpетє, це довге відхиленнявід рівноваги, тривалість яких  складає  40-60 років.  Вони мають місце на pинках виробничих будівель, будівель інфpастpуктуpи та  pобочої  сили. Відмітимо,  що пеpший та другий типиВідхилень мають місце пpи од­ному і тому ж технологічному засобі виробництва, вpамках якого пpоходить зміна pяду поколінь техніки та технології.  Післе того,як можливості підвищення ефективності в pамках науково-технічних пpинципів, щовикористовуються, вичерпані,  пpоходить пеpехід до використання новихнауково-технічних пpинципів, пеpехід до но­вого технологічного засобувиробництва. Hаступає епоха науково технічної pеволюції. Цей пеpехід займаєзначний час та дає початок новій довгій хвилі,  що й трапляється сьогодні вусіх індустpіально pозвинутих країнах,  істоpія свідчить,  що адміністpативно-командна економічна система невзмозі забезпечити такийпеpехід.  Доказ тому – відставання  HТП в СРСР у зрівнянні з провідними країамизаходу в 70-90 рр.

Можнаствеpджувати,  що pинкова система в цьому відношенні об­ладає властивістюпостійно стимулювати науково-технічний пpог­pес,  так що в цьому зацікавленосамо суспільство, засноване на змішаній pегулюємій pинковій системі.

Ітак, велика заслугаКондратьєва в тому, що висказуючи ще в 1922 році думку про існування великихциклів кон’юнктури, він математичними розрахунками довів, що перехід відвисхідної до низхідної фази великого циклу буде мати місце на границі 20-30-хроків, попереджуючи тим самим Вели­ку світову депресію 1929-1933 рр., щопоразила економіку США, країн Західної Європи та Північної Америки. Пострадаливід неї усі країни. Про це пишуть й економісти світу. Так, американськийекономіст Ш.Майталь фіксує, що «в 1920 р. російський економіст Микола Кондратьєввідмічав, що такі довгохвильові цикли трапляються кожні 60 років. Він звернувувагу на попередні депресії, які починались в 1814 р. (в кінці наполеонівськихвійн) і в 1873 р. За його розрахунками, новий довгохвильовий спад повинен бувби початися близько 1930 р. Так і трапилось, про що возвістив крах Уолл-стрітув 1929 р.”

Великою заслугоюКондратьєва явилось й те, що він вперше створив комплексну економічну схему, щовідображає хвильообразні коливання економічної динаміки трьох видів: короткіцикли, середні та великі з зображенням вікового тренду (тенденції) розвиткуекономіки.

«Серед технічнихвинаходів, — писав Н.Д. Кондратьєв, — можна вказати як найголовніші:динамомашину постійного струму Грамма (1870 р.), вакуум-насос Шпренгеля (1875р.), установку для видобутку аміаку (1875 р.), сверлільний станок (1875 р.),газовий мотор (1876 р.), електропередачу з постійним струмом (1877 р.),електричний телефон (1877 р), Томасів метод виплавки сталі (1878 р.),повітряний тормоз Вестінгауза (1879 р.), електричний локомотив Сіменса (1878р.), електричну залізну до­рогу (1880 р.), електричну зварку й ковку (1881-1889рр.), електричний трамвай (1881 р.), електротрансформатори (1882 р.), бездимнийпорох (1884 р.), перший вдалий дирижабль Ренара та Кредса (1884 р.), бензиновідви­гуни (1885 р.), електропідйомник (1887 р.), електропередачу змінного струму(1891 р.), електроплавку (1892 р.), бездротний телеграф (1892 р.), мотор Дизеля(1893 р.), аероплани (1895 р.) та ін.” Усі вищезазначені наукові відкриття та технічні винаходи знайшли швидкепримінення в промисловості, створюючи глибокий технічний, економічний та орга­нізаційно-структурнийпереворот в області виробничих сил суспільства в цілому. Все це придаловідчутний імпульс темпам господарської діяльності країн не тільки ЗахідноїЄвропи та США, але й інших країн світу.

Помітен і той факт, щопочаток підвищувальної хвилі третього великого циклу співпав не тільки з новимиуспіхами науки та техніки, але також і з трьома крупними явищами в світовійекономіці:

·    різьке збільшеннявидобутку золота з середини 80-х рр. ХІХ ст.;

·    становлення в70-80-х рр. золотого грошового обігу в Німеччині, Швеції, Норвегії,Нідерландах, Росії, Австро-Угорщині, Японії та США;

·    широке залученняв орбіту світової економіки країн молодої куль­тури – Австралія, Чілі, Канадата ін.

За оцінками Кондратьєва,збільшення видобутку золота явилось не причи­ной, а слідством роступідвищувальної хвилі третього великого циклу. Таким чином, у часипідвищувальної хвилі великих економічних циклів вдосконалюються усі економічніпоказники, створюючи новий рівень економічної рівноваги.

Це він відмічав в своїйдоповіді «Великі цикли економічної кон’­юнктури»: «Капіталистичне господарствопереживає не тільки хвильооб­разні коливальні процеси. Воно разом з тимбезперервно еволюціонує, змінюється. В цьому еволюційному процесі змінюється йсамий рі­вень його рівноваги. Інакше кажучи, рівень рівноваги, до якоготягнеться система елементів капіталистичного господарства, являє собою рі­веньпересувної рівноваги, і, відповідно, для кожного даного мо­менту існує свійрівень рівноваги"»

За Кондратьєвим,виникнення великих, середніх та коротких циклів економічної динаміки євнутрішньою закономірністю економі­чної динаміки, іманентно властивій економіціяк системі. Причиною існування великих циклів є довгий цикл часу будівництва тадієздатності засобів виробництва довгого використання та віддачи вкладенихінвестицій – фабрики, заводи, порти, канали, тоне­лі, гідроелектростанції,залізничі дороги і т.д. Їхне будівництво та функ­ціонування мають життєвий циклтривалістю в 50-60 років. Саме ця обставина і породжує появу великих циклівекономічної кон’юнктури.Границею цих циклів служать стики вичерпання дієздатності старих капітальнихблаг та початок будівництва та функціонування нових засобів виробництва, здатних діяти напринципіально новій техніко-технологічній та організаційно-струк­турній основі,створюючи принципіально нові блага довгого використання.


3.Світовезначення відкриття Кондратьєва.

Відкриття Кондратьєвасприяло формуванню певного напрямку в сучасній економічній науці, початок якогопокладено Д.М. Кейнсом в його книзі, що була видана в 1936 р., «Загальна теоріязайнятості, відсотку та грошей». В розділі «Замітки про економічний цикл» вінповторює мислі Н.Д. Кондратьєва: «Підциклічним рухом ми розуміємо такийрозвиток економічної системи, наприклад, в бік підйому, при якому сили, що йоговизивають, накопичуються та посилюють одне одного, але потім посту­повослабіють, доки у відомий момент не заміщаються силами, які діють і протилежномунапрямку» и, що причина циклічності та її найстрашнішої фази – кризи «…знаходиться у певній залежності відстроку служби капітального майнадовгого використання та від нормальних темпів росту в даний іс­торичнийперіод».

Процикли Н.Д. Кондратьєва пише відомий французський історик науки Ф. Бродель, якийв книзі «Час миру» приділяє велике місце» «кон’юнктурним ритмам», або «цикламКондратьєва», висказуючи захоплення його розрахунками та приводячи таблиці,діаграми та схеми Кондратьєва про віковий тренд й великі цикли економічноїдинаміки. Про цикли Кондратьєва на Заході говориться в ряді монографій, статейв журналах.

Хочу зазначити, що 42 лауреати Нобелівської премії зекономіки отримали цю високу нагороду за економіко-математичні моде­лі, задачейяких, прямо або косвено, є зглажуваня пиків хвильообразного руху малих,середніх та великих економічних циклів з метою забезпечення ритмічностівиробництва в світовій економіці. Так, американський економіст В. Леонтьєвзапропонував для боротьби з циклічністю економічної динаміки метод «витративипуск», або міжгалузевий баланс. Стосовно цього методу, уся господарськадіяльність будь-якої країни аналізується на базі конкретних статистичних даних,зважуються диспропорції та дисбаланси і на цій основі, а також на основі«держзаказу» або «заказу» споживачів, складається  план-матриця випуску усіхвидів матеріальних благ з врахуванням усіх витрат на їх виробництво.Економічний процес стає керованим.


4.Висновки

У країнах Західної Європи,Північної Америки, Японії та Китаї, а нині і на Україні у підручниках зекономіки є розділи про «великі цикли Кондратьєва». У світі з довжною увагоюприймаються «моделі економічної динаміки капіталістичного господарства», щобули розроблені Кондратьєвим в 1934 р.

Спираючись на теоріювеликих циклів Кондратьєва, окремі економі­сти світу розмишляють про сучаснийта майбутній стан економічної динаміки. Ось що, наприклад, пише Ш. Майталь:«Пройшло 60 років після початку третього довгого циклу – Великої депресії 30-хроків. Чи знаходимося ми знов напередодні другого нового спаду? Відповідь не зрозуміла. Що, однак,зрозуміло, так це те, що основні продукти світової економіки – автомобілі,компьютери, побутова електроніка – є «перезрілими» про­дуктами. Саме той факт вбільшій степени, ніж будь-який інший, впливає на переключення з масовоговиробництва на масове виробництво на заказ». А цього можна досягти за допомогою«конкуренції на основі співробітництва» – залог досягнення економічноїефективності при дотриманні економічної етики з метою підвищення добробутукожної людини окремо. Усе це було созвучно ідеям Н.Д. Кондратьєва, що поклавпочаток теорії великих циклів економічної динаміки.

На заключення відмітимо,  щоциклічний pозвиток — цо пpояв­лення  самої  суті  pозвитку  виробництва,  йоговластивість, спосіб його пpогpесивного руху.

Тимсамим, циклічність — свідоцтво життєздатності дано­го  економічного стpою, свідоцтво його пpава на існування.


Література

1.  КондратьевН.Д.Проблемы экономичуской динамики. – М.:”Экономика”, 1989.

2.  МарксК., Энгельс Ф. Соч., 2-е изд. Т.25, Ч.ІІ.

3.  Экономист, 1996.– №9.

4.  Шломо Майталь.Экономика для менеджеров. – М.: Изд.”Дело”, 1996.

5.  КейнсД.М. Избранные произведения. – М.: “Экономика”, 1993.

6.  БродельФ. Время мира. – М.: “Прогресс”,1992.

7.  ИмбергГ. Длинные (большие) циклы Кондратьева. Париж, 1959.

8.  РостоуВ.В., Кондратьев Н.Д., И.Шумпетер, С.Кузнец//Журнал экономичуской истории,1975.

9.  ПавловК.В. Волнообразность переходных процессов в экономике//Общественные науки исовременность. – 1998. – №1.

10.      Экономическиеэссе. Теории, исследования, факты и политика: Пер. с англ. – М.: Политиздат,1990.

еще рефераты
Еще работы по экономической теории