Реферат: Экономическая теория

Економічнатеорія не є набір вже готових рекомендацій, Якізастосовуютьсябезпосередньо в господарській політиці. Вона є скоріше засобом, ніж вченням,інтелектуальним інструментом, технікою мислення, допомагаючи тому, хто володієнею, приходити до правильних висновків.

ДжонМейнард Кейнс  

Першимприводом до вивчення економічної теорії є те, що ця теорія має справу з такимипроблемами, що стосуються нас всіх без винятку: Які види робіт потрібновиконувати? Як вони оплачуються? Скільки товарів можна купити на доларзаробітної плати зараз і в період стрибків інфляції? Яка імовірність настаннятакого часу, коли людина не зможе знаходити підходящу для себе роботу лише вмежах прийнятного терміну?

Вминулому люди, що починають вивчати економічну теорію, звичайно вимагали, щобїм було дане стисле, в одній пропозиції, визначення цього предмету. І требасказати, що цей сильний попит не зазнавав недоліку в пропозиції. От деякі зтаких визначення:

1.Економічна теорія є наука про види діяльності, зв'язаних з обміном і грошовимиугодами між людьми.

2.Економічна теорія є наука про використання людьми рідких або обмеженихпродуктивних ресурсів (земля, праця, товари виробничого призначення, наприкладмашини, і технічні знання) для виробництва різноманітних товарів (таких якпшениця, яловичина, пальто, концерти, дороги і яхты) і розподілу їхн міжчленами суспільства.

3.Економічна теорія є наука про повсякденну ділову життєдіяльність людей, витягиними засобів до існування і використанні цих засобів.

4.Економічна теорія є наука про те, як людство справляется зі своїми задачами вобласті споживання і виробництва.

5.Економічна теорія є наука про багатство. Цей перелік достатньо великий сам пособі; однак провівши годину в відповідному відділі гарної бібліотеки, грамотналюдина зможить в багато раз подовжити його. Втиснуть в декілька рядків точнийопис будь-якого предмету, що чітко відділив би його від суміжних дисциплин ідав б подання що починає про всіх питання що охоплюються цим предметом, — ділонадто нелегкое. Економічна теорія, певно, включає в себе всі елементи, означеніяк в цих визначеннях, так і в тих, що могли б війти в більш довгий перелік.

Якщозмусити фахівця вибрати з всіх наведених вище дефініцій лише одну, той в нашчас він, по всій імовірності, зупинився б на другий.

Економічнатеорія є наука про те, що з рідких продуктивних ресурсів люди і суспільство зтечією часу, з допомогою грошей або без їхньої участі, обирають для виробництварізноманітних товарів і розподілу їхн в меті споживання в нинішньому імайбутньому між різноманітними людьми і групами суспільства.

КурсЗагальної Економічної Теорії включає в себе вивчення економічних категорій іявищ притаманних суспільному виробництву незалежно від суспільно економічноїформації, а також вивчає ці економічні закономірності людського суспільства ісуспільного виробництва в загальнолюдському плані.

Життялюдського образу різноманітне, складне і заплутане. Воно складається зчисленних і різноманітних виглядів діяльності людини в виробництві матеріальнихблаг і наданні послуг, в науці і культурі, в політиці і ідеології. Людствопрагне розгадати таємницю відношень. Це прагнення не прагнення до самопізнання,а задоволення потреб в регулюванні економічного життя. А найголовніше бажання — впливати на економічні процеси в потрібних для людини напрямках.

Людствовиявляло завжди великий інтерес основам управління економічними процесами.Багато які важливі економічні процеси розглядалися вченими стародавнього світу:Платоном, Аристотелем і т.д. Однак ці дослідження формувалися як окреміелементи економічних знань в рамках єдиної, ще не розчленованої науки. Значнопізніше відбувся процес розгалуження науки і виникла політична економія.Причому вона виникла в період зарождения капіталістичного засобу виробництва і являласобою науку для задоволення потреб теорії процесу перемога капіталізму надфеодалізмом.

ЕкономічнаТеорія покликана вивчати і пояснювати процеси і явища економічного життя, а дляцього Економічна Теорія повинна проникати в суть глибинних процесів, розчинятизакони і завбачувати шляхи їхнього використання.

ПредметомЗагальною Економічною Теорією є економічні відношення (виробничі відношення) щовиникають між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання,незалежно від економічної формації суспільства.

ЗасібЗагальної Економічної Теорії — це засіб діалектичого матеріалізму. Науковіпізнання економічного життя в відзнаку від її безпосереднього сприйманнядозволяє, використовуючи науковий засіб пізнання або дослідження, проникативглиб економічних процесів і явищ, розкривати їхні зв'язки, виявлятипричино-спадковий зв'язок явищ і розкривати движущие сили розвитку суспільства.Засіб пропонує процес від споглядання до абстрактного мислення і від нього допрактики.

Науковоюабстракцією — називаються узагальнені поняття (гроші, товар, робітнича сила, іт.д.) вироблені людьми шляхом мислення відхиленого від безпосередньоконкретного вивчення явища, а вхідним пунктом наукового пізнання є об'єктивнареальність. І цією реальністю виступає економічне життя людського суспільства.Якщо це об'єктивна реальність то вона не залежить від волі і свідомості людиниводночас з тим, що ця реальність складається з усвідомлених вчинків ідіяльності індивідів. Необхідними елементами економічного дослідження є аналізі синтез. В процесі аналізу мислення від видимого конкретного іде доабстрактного мислення, розчленовуючи елементи, що досліджуються на йогонайпростіші частини і сторони. В процесі синтезу явища, що пізнаютьсядосліджуються у взаємному зв'язку що складають його сторони в русі іпротиріччі, в результаті чого відкриваються шляхи і форми дозволу протиріч, аотже розвитку явищ. Є ще два елементи — якісний і кількісний аналіз. Цезв'язане з тим що будь-якому економічному явищу притаманні якісна і кількісна визначеність.

Вчинкилюдей визначаються їхніми інтересами, і передусім їхніми економічнимиінтересами.

Усвідомленадіяльність індивідів в економічному житті суспільства створює економічні явищаі процеси що діють в відповідності з економічними законами. Тому говориться, щоекономічне життя суспільства, включаючи в себе виробництво, розподіл, обмін іспоживання, підпорядкована чинності об'єктивних економічних законів.

Економічнийзакон — необхідний істотний, який постійно змінюється, зв'язок причино економічнихпроцесів і явищ, що повторюється.

Вматеріальній основі для нормального розвитку людської цивілізації єпрогресивний розвиток суспільного виробництва. Для того, щоб розкритизакономірність відкриття суспільного виробництва, необхідно розглядати розвиненевиробництво, як таке взагалі.

Виробництвовзагалі це наукова абстракція яка являє собою сукупність загальних риспритаманних виробництву, не залежних від його специфічних форм. Ці загальніриси виробництва дають поняття про економічні умови виробництва життєвих благнеобхідних для прогресу людства. В той же час вони дозволяють визначити єдинедля всіх східців розвиток цивілізації притаманну виробництву властивість,причому специфічну властивість. А з іншого боку це дозволяє визначити тезагальне що дасть можливість краще і глибше побачити і зрозуміти існуючівідмінності що разгалужуют ці східці суспільного розвитку. Вивчаючи виробництвотреба чітко зрозуміти, що його кінцевою метою є споживання. І тільки за умовинормального вільного споживання виробництво може бути нормальним. Міжвиробництвом і споживанням лежить складний, теоретичні суперечливий зв'язок, іпри всій важливості виробництва воно має сенс тільки в тому випадку якщо євільне споживання, бо вільне споживання мета і мотиви виробництва. Воновизначає обсяг, структуру і якість суспільного виробництва. Споживанняматеріальних благ не однозначне, слід розрізняти продуктивне і особистеспоживання. Продуктивне споживання це є процес виробництва, де засобивиробництва, що споживаються (знаряддя і предмети праці), а також виробничеспоживання сили людини, т.т. витрата його фізичної і духовної сили. Особистеспоживання воно навпроти відбувається не на виробництві, а за його межами.Особисте споживання включає в себе споживання людьми їжі, одягу, житла і т.д. Ввиробничому споживанні продукт створюється, а в особистому — знищується. Ввиробництві споживають засоби виробництва, а люди споживають предметиспоживання. Взаємозв'язок між виробництвом і споживанням взаємно зумовлюютьсят.т. виробництво визначає споживання, але в той же час споживання визначає івиробництво. Виробництво породжує потребу в вироблених продуктах, т.т. створюєимпульс споживання. Виробництво завжди веде за собою споживання, визначальне вкінцевій лічбі його обсяг і різноманітність, а споживання активно впливає навиробництво. Припиняється виробництво речі непотрібної для споживання,втратившої своє значення як корисного продукту. В той же час споживання якихабо продуктів вимагає подальшого їхнього створення і по мірі задоволення старихпотреб спонукає і викликає до життя нові потреби людей. Зв’язуючимиланками між виробництвом і споживанням є розподіл і обмін. Під розподілом слідрозуміти розподіл вироблених матеріальних і нематеріальних цінностей напринципі панівної форми привласнення, т.т. власності. Як привласнюютьсяпродукти праці, яка частина з них іде на продуктивне і особисте споживання, отці питання складають зміст процесу розподілу продуктів в будь-якому суспільномувиробництві. Розподіл активно впливає на виробництво, воно може сприятизростанню виробництва і в те же час воно може гальмувати це виробництво.

Обміні розподіл входять безпосередньо в процес виробництва, а також складають йогоістотні риси, і залежать, також, від безпосереднього виробництва навіть в тихвипадках, коли вони виходять за його кордони.

Будь-якесуспільне виробництво людської цивілізації для свого здійснення повинно матипевні умови при яких процес виробництва міг б протікати нормально. Цими умовамиє:

1) відношеннялюдини до природи;

2) відношенняміж людьми.

Дляздійснення процесу виробництва необхідно три найпростіші моменти:

1) самапраця,

2) засобипраці,

3) предметпраці.

Праця — доцільна діяльність людини направлена на відділення речовини від природи іпристосувння її до потреб людей. Праця це витрата і витрачання робітничої силилюдини в процесі створення матеріальних і нематеріальних благ.

Робітничасила — це сукупні фізичний і духовний хист людини що може бути направлений настворення матеріальних і нематеріальних благ. Для здійснення процесу працілюдина створює і вживає для виробництва знаряддя і засоби праці.

Засібпраці — це комплекс речей або річ з допомогою яких людинавпливає на природу.

Предметипраці — це матеріали або речовини дані природою, щонаражаються на вплив людини для пристосування їхн до задоволення потреб людей.

Чинникивиробництва:

1)речовинний або об'єктивний чинник;

2)особистий або суб'єктивний чинник.

Політичнаекономія, або політична наука (Economics), займається дослідженнямнормальної життєдіяльності людського суспільства; вона вивчає ту сферуіндивідуальних і суспільних дій, яка сильно пов'язана з створенням івикористанням матеріальних основ добробуту.

Отже,вона, з одного боку, являє собою дослідження багатства, а з іншої — утворюєчастину дослідження людини. Людський характер формувалася в процесі йогоповсякденної праці і повним впливом створюваних їм в цьому процесі матеріальнихресурсів, причому в значно більшому ступені, ніж під впливом будь-яких іншихчинників, виключаючи релігійні ідеали; двома великими силами що формувалисвітову історію, були релігія і економіка. Інколи тимчасово брав гору палкийдух військових або людей мистецтва, але ніде вплив релігійного і економічногочинників не відсував на другий план навіть на короткий термін, і майже завждиці дві сили мали більше значення, ніж всі інші, разом взяті. Релігійні мотивисильніше економічних, але їхній безпосередній вплив рідко розповсюджується нанастільки простору життєву сферу. Заняття, з допомогою якого людина заробляєсобі на життя, заповнює його думки під час спливання переважаючої більшостігодин, коли його розум ефективно працює; саме в ці години його характерформується під впливом того, як він використає свій хист в праці, які думкипочуття ця праця в ньому породжує і які складаються у нього відношення зтоваришами по роботі, работодавцями або його службовцями.

Дужечасто вплив, що впливаї на характер людини розміром його прибутку, ледве чименш — якщо взагалі менш, — ніж вплив, що виявляється самим засобом здобуванняприбутку. Для повноти життя родини немає великої різницї, чи складає її річнийприбуток 1 млн. чи 5 млн., бо дуже велика різниця між прибутком в 30 млн. та в150 млн., бо при 150 млн. родина володіє, а при 30 млн. не володієматеріальними умовами для нормального життя. Щоправда, в релігії, родиннихпривязанностях і дружбі кожний бедняк може знайти додаток для того свого хисту,що служать джерелом вищого щастя. Але умови, супутні крайній убогості, особливов перенаселених районах, можуть убити самі кращі якості. Ті, кого називають 'відбросами'наших великих міст, володіють дуже малими можливостями для дружби; їм неведоміпристойність і добропорядність, вони майже не знають згоди в родинному житті;часто і релігія не одержує до них доступу. Немає сумніву, що їхні фізична, розумоваі моральна ущемленість частково породжуються і іншими причинами, окрім убогості,але останнє служить головною причиною.

Окрім'відтбросів', існують багато людей як в місті, так і в селі, які зростають,скудно харчуючись і вдягаючись, в житловій тісноті, чия освіта перериваєтьсяіз-за того, що їм потрібно рано починати трудиться заради зарабітка, які, отже,під час довгих годин за працею, яка виснажує їх виснажений організм, а томуначисто позбавлені можливості розвивати свій розумовий хист. Вони не обов'язкововедуть нездорове або нещасне життя. Одержуючи радощі в своїх привязанностях добога і людини і володіючи, деякими природженими тонкими почуттями, вони можутьвести життя значно менш ущемлене, ніж життя багатьох, що володіють більшихматеріальним багатством. Але при всьому тому бідність складає для нихвеличезне, істинне зло. Навіть коли вони здорові, їхня утомленість часторавносильна болю, розваг у них мало; коли же настає хвороба, страждання, щопороджуються бідністю, збільшуються. І хоча відчуття задоволеня може в більшіймірі примирити їх з цими лихами, існують інші лиха з якими воно примирити їх нев силі. Перевантажені роботою і залишившись недоучками, виснажені, не маючіспокою і дозвілля, вони позбавлені яких би не було шансів повністю використатисвій розумовий хист.

Можнабуло очікувати, що наука, яка має справи з настільки важливими для добробутулюдства питаннями, залучить до собе увага багатьох найталановитіших мислителівкожної епохи і виявиться тепер на подступах до повної зрілості. Але в дійсностічисло вчених- економістів було завжди невелике в порівнянні зі складністюпроблем, що цій науці надлежало вирішувати, і в результаті вона всі щеперебуває майже в стані немовляти. Одна з причин того полягає в недооцінцівпливу економічної науки на досягнення вищого добробуту людини. В самій справі,наука, предметом вивчення якої є багатство, часто представляється багатьомдослідникам на перший погляд відштовхуючою, бо ті, хто більше всього робить длярозширення кордонів пізнання, рідко печеться про придбання багатства зарадинього самого.

Алеще одна причина такого відставання криєтся в тому факті, що багато хто з тихумов индустриальной життя, з тих засобів виробництва, розподілу і споживання,якими займається сучасна економічна наука, виникли лише в самий останній час.Щоправда, зміни в її змісті в деяких відношеннях не настільки великі, як змінив її формі, причому значно більше з сучасної економічної теорії, ніжпредставляється на перший погляд, може бути застосоване до умов відсталихнародів. Але єдність в змісті, що переховується за різноманітністю форм,виявити нелегко, а зміни в формі призводили до того, що у всі часи меншвитягали користь з робіт своїх попередників ніж вони могли б витягти, якщо бтаких змін не була.

Економічніумови сучасного життя, незважючи на їхню більшу складність, в багатьохвідношеннях представляються більш ясними ніж умови колишніх часів. Господарськадіяльність більш чітко відділяється від інших виглядів діяльності; праваиндивидуумов по відношенню до інших индивидуумам і по відношенню до суспільствастроже визначені; і, що важнее всього, звільнення від влади звичаїв ірозширення свободи господарської діяльності, постійне заглядывание вперед інеустанная предприимчивость придали більшу определенность і більше значенняпобудительным мотивам, що регулюють відносні вартості різноманітних речей ірізноманітних виглядів праці.

Частозатверджують, що сучасні форми индустриального життя відрізняються від старихтем, що вони більш конкурентні. Але така характеристика не зовсім задовільна.Точне значення поняття 'конкуренція', очевидно, полягає в тому, що одна людинасостязается з іншим, особливо при продажі або покупці чого-небудь. Цей вигляд змаганнятепер, певно, интенсивніше і ширше розповсюджений, ніж раніше, однак це лишедругорядне і, можна навіть сказати, випадкове слідство докорінних особливостейиндустриальной життя.

Немаєякого-небудь терміну, що належним образом характеризував ці особливості. Вониполягають в тому, що виникли відома самостійність і звичка кожного самомувибирати свій власний шлях, віра в власні сили; осмотрительность і разом з тимшвидкість в виборі рішень і судженнях; звичка передбачати майбутнє і визначатикурс дій з урахуванням дальніх мети. Ці чинники можуть побуждать і частопобуждают людей конкурувати друг з іншому, але, з іншого боку, вони можутьштовхати, а якраз в нинішній час вони справді штовхають людей в направленнівстановлення співробітництва і створення всякого роду об'єднань — корисливих ібезкорисливих. Однак ці тенденції до колективної власності і до колективноїдіяльності докорінно відрізняються від аналогічних тенденцій в колишні часи, бовони є не результатом звичаю, пасивної схильності до об'єднання сил зі своїмисоседями, а результатом вільного вибору кожним индивидуумом такий лініїповедінки, що — після ретельного обдумывания — представляється йому найбільшпідхожої для досягнення його власної мети, будь то корисливих абобезкорисливих.

Термін'конкуренція' віддає занадто більшим привкусом зла, він почав мати на увазівідому частку егоїзму і байдужості до благополучию інших людей. Щоправда, вколишніх формах виробництва спостерігалася менш свідома корисливість, ніж всучасних, але там було і менше свідомої безкорисливості. Саме тверезийрозрахунок, а не корисливість складає особливість сучасної епохи.

Сучаснаепоха, певно, породила нові можливості для обману в торгівлі. Прогрес знаньвідкрив нові засоби виробництва підробок, дозволив винайти багато новихрізновидів фальсифікацій. Виробник тепер набагато віддалений від кінцевогоспоживача, а за його злочини не слідує настільки швидка і сувора кара, що падаєна голову приреченого жити і померти в рідному селі людини, безчеснообманувшего свого сусіда. Можливості для шахрайства тепер, безумовно більшчисленні, ніж раніше, однак немає підстав вважати, що люди використають більшучастку таких можливостей, ніж раніше. Навпроти, сучасні засоби торгівлівключають в себе ставші звичкою принципи довіри, з одного боку, а з другого — спроможність противстоять спокусі обдурювати, спроможність не властивувідсталим народам. Приклади простодушної правдивості і чесності окремих осібзустрічаються при всіх соціальних умовах, але ті, хто намагався створюватигосподарські підприємства сучасного типу в відсталій країні, виявляли, що вонивряд чи можуть вважатися на тубільне населення при підборі людей на пости, щовимагають довіри. Виникає значно більша необхідність в імпорті робітників длятаких робіт, що вимагають високих моральних якостей, ніж для робіт, що вимагаютьвисокої кваліфікації і умственных хисту. Обман і шахрайство в торгівлі були всередні сторіччя настільки широко розповсюджені, що просто поражаєшся, щотруднощі в тих часи породжувала безкарна злочинність.

Навсіх стадіях цивілізації, в якій зміцнилася влада грошей, поети і прозаики знасолодою живописали минуле, справжно 'золоте сторіччя', доки мир не почув насобі гніт самого матеріального золота. Їх ідилістичні картини були прекрасні,будили шляхетні помисли і наміри, але дуже мало відповідали правді історії.Маленьким общинам з найпростішими потребами, що щедра природа з лихвоюзадовольняла, ніколи справді майже не приходилося предаваться турботам про своїматеріальні потреби і спокусі корисливих намірів. Однак, коли нам вдаєтьсяпроникнути в внутрішнє життя густонаселених країн, проживаючих вже в наш час впримітивних умовах, ми виявляємо більше потреби, більше корисливості, більшежорстокості, ніж можна було помітити на відстані; разом з тим ми ніде незнайдемо більш широко розповсюджений комфорт, сочетающийся з меншимистражданнями, ніж в сьогодняшньому західному мирі. Не слідує тавруватицивілізацію, назвою, що припускає зло.

Бутиможе неправомірно розповсюджувати таку характеристику на поняття 'конкуренція',але фактично вона розповсюджується на нього. В самій справі, коли конкуренціявиноситься на суд, передусім підкреслюються її антигромадські форми, щонастільки важливі для підтримання енергії і самодвижения, що припинення їхньоїчинності може порушити стабільність суспільного добробуту. Торговці абовиробники, що виявляють, що їхн конкурент пропонують товари по більш низькійціні, що не принесуть їм високий зиск, обурюються його вторгненням на ринок іскаржаться на нанесений їм збитки, хоча цілком можуть виявитися, що люди, щонабувають дешеві товари, зазнають більшої потреби, ніж вони самі, і що енергіяі винахідливість їхнього суперника представляють собою виграш для суспільства.В багатьох випадках 'регулювання конкуренції' — ця в оману термін, що ввозить,за яким переховується виникнення привілейованого класу виробників, часто щовикористають свою колективну силу, щоб перешкодити спробам здатної людинипіднятися вище вище по суспільним сходам і наздогнати їх. Під прйменникомподавления антигромадської конкуренції вони позбавляють його можливості скластисобі нову кар'єру, в результаті якої послуги, що надаються їм споживачамтовару, виявляться більшими ніж збитки, наносимый відносно маленькой групі осібнезадоволених його конкуренцією.

Якщоконкуренції протиставляється активне співробітництво в безкорисливій діяльностіна загальне добро, тоді навіть кращі форми конкуренції є відносно дурными, а їїсамые жорстокі і низькі форми попросту мерзотними. В мирі, де всі люди були бцілком доброчесні, конкуренції не було б місця, але те же самое відноситься ідо приватної власності і до всіх форм приватного права. Люди думали б тількипро свої обов'язки, і ніхто не прагнув б отримати більшу, ніж у його соседей,частку життєвих вигод і розкоші. Великі виробники легко могли б дозволити собіпереносити трохи злиднів і, отже, бажати своїм сусідам які слабіші, щоб вони, виробляючименш, споживали більше. Зазнаючи радощі від однієї цієї свідомості, вони сталиб трудиться на загальне добро зі всієї притаманної їм енергією, винахідливістюі винятковою ініціативою. І людство победоносно продвигалось б вперед і впередв своїй вічній боротьбі з природою. Таков це 'золоте сторіччя', що можутьпредвкушать поети і мрійники. Але якщо тверезо підходити до справи, те більшніж безглуздо ігнорувати недосконалість, все ще властиву людській натурі.

Історіявзагалі, історія соціалістичних експериментів в особливості свідчить, щозвичайні люди рідко здатні виявляти чисто ідеальний альтруїзм в течіюскільки-небудь тривалого часу; виняток складають лише тих випадки, колинеукротимое рвение маленькой группки релігійних фанатиків звертає матеріальнітурботи в ніщо у порівнянні з вищою вірою.

Певно,навіть і тепер люди в стані значно більше вчиняти безкорисливих вчинків, ніжвони звичайно вчиняють, і найвидатніша задача економіста полягає в тому, щобвиявити, яким чином швидше і найбільш доцільно навести в чинність і використатина загальне добро ця цінна якість людини. Однак економіст не повинен осуджуватиконкуренцію взагалі, без всякого аналізу; він зобов'язаний дотримуватинейтральної позиції в відношенні будь-якого її прояву, доки не переконається втому, що обмеження конкуренції, враховуючи реальні властивості людської натури,не виявиться на практиці більш антигромадським, ніж сама конкуренція.

Можназробити висновок, що термін 'конкуренція' не цілком придатний дляхарактеристики специфічних рис индустриального життя сучасної епохи. Необхіднийтермін, що не зв'язаний з моральними властивостями, будь то добрими абодурными, а відбиває той безсуперечний факт, що для торгівлі і промисловостінашого часу характерні більша самостійність, більша предусмотрительность, більштверезий і вільний вибір рішень. Не існує єдиного терміну, строго відповідногоданої мети, але вираження свобода виробництва і підприємництва, або, короче,економічна свобода, вказує правильне направлення, і його можна вживати занеимением кращого. Зрозуміло цей тверезий і вільний висновок укладає в собіможливість деякого обмеження індивідуальної свободи, коли співробітництво абооб'єднання сулят найкращий шлях досягнення мети.

Економічнанаука займається вивченням того, як люди існують, розвиваються і про що вонидумають в свойому повсякденному житті. Але предметом її досліджень є головнимчином ті побудительные мотиви, що найбільш сильно і найбільш тривко впливаютьна поведінку людини в господарській сфері його життя. Кожна скільки-небудьгідна людина віддає господарської діяльності кращі свої якості, і тут, як і вінших областях, він подвержен впливу особистих привязанностей, представлений продолге і відданість високим ідеалам. Щоправда, самые здатні винахідники іорганізатори засобів, що вдосконалилися виробництва і машин присвячують ційсправі всі свої сили, рухомі скоріше шляхетним духом змагання, нежели спрагоюбагатства як такого. Але при всім цьому самым тривким стимулом до веденнягосподарської діяльності служить бажання отримати за неї плату, що являє собоюматеріальну винагороду за роботу. Вона після цього може бути витрачена наегоїстичні або альтруїстичні, шляхетні або низменные мету, і тут знаходить свійпрояв многосторонность людської натури. Однак спонукаючим мотивом виступаєпевна кількість грошей. Саме цей певний і точний грошовий вимір самых тривкихстимулів в господарському житті дозволив економічній науці далеко випередити всіхінші науки, що досліджують людини. Але економічну науку не можна прирівняти доточних природних наук, бо вона має діло з постійно тонкими властивостями, щоміняються, дуже людської натури.

Економічнатеорія зовсім не затверджує, що люди егоїсти, або що вони надто матеріалістичні,з обмеженим кругозором, цікавляться тільки грошами і не дошкульні до всьогоіншого. Нічого цього не припускається, коли ми говоримо, що люди прагнуть доможливо більшої чистої користі. В дійсності всі залежить від того, як вони самірозуміють свої інтереси. Деякі зазнають величезного задоволення, допомагаючиіншим. Є, нажаль, і такі — певно, їх небагато — що одержують задоволення, шкодігнавшисвоїм ближнім. Хто-то наслаждается виглядом квітучих троянд. Інші з мисливствомпустились б в спекуляцію міською нерухомістю.

Алеякщо всі люди такі різні, те яким же образом, виходячи з однієї тількипередумови про прагнення кожного задовольнити свої інтереси, економічної теоріївдається щось пояснити або завбачити в їхній поведінці? Хіба з цієї передумовислідує будь-що окрім того, що люди завжди діють так, як хочуть, в ніж б нескладалися їхні інтереси?

Вдійсності люди зовсім не такі уж різні, як могло б показатися з зроблених вищесопоставлений. Всім нам постійно вдається правильно завбачувати вчинки цілкомнезнайомих людей — без цього нормальне життя в суспільстві просто неможливе.Крім того, в будь-якому суспільстві, що широко використовує гроші, майже кожналюдина віддає перевагу мати їхн побольше, тому що гроші поширюють можливості досягненнявласних інтересів (в ніж б вони не складалися). Остання обставина сильнодопомагає завбачувати людську поведінку.

Вонотакож виявляється надто корисним і в тих випадках, коли вимагається вплинути наповедінку інших людей. Економічна теорія затверджує, що, діючи в своїх власнихінтересах, люди створюють можливості вибору для інших і що суспільнакоординація є процес безперервного взаємного пристосування до змін в чистійвигоді, що виникають в результаті їхньої взаємодії. Це, звичайно, дуже абстрактнеміркування.

еще рефераты
Еще работы по экономической теории