Реферат: Экономический анализ
Вступ.
У нових умовахформування ринкових відносин, функціонування підприємств із різними формамивласності необхідно шукати нові шляхи підвищення ефективності суспільноговиробництва, а також уміло використовувати економічні методи керуванняпідприємством.
У цьому зв’язкузростає роль економічного аналізу, що є функцією керування. Такий аналіздозволяє одержати нові характеристики досліджуваного об’єкта дослідження ізастосувати обґрунтоване управлінське рішення, що веде до досягнення метиоб’єкта.
В сучасних умовахнеобхідна система знань про основи економічного аналізу господарськоїдіяльності, його методах і методології, вміти використовуватиекономіко-логічні й економіко-математичні методи і моделі при вивченніекономічних процесів, що відбуваються на виробничих підприємствах, навчитисяметодики аналізу головних показників, що характеризують господарську діяльністьпідприємства, з метою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Цедозволить освоїти методику і методологію побудови аналізу і використання усвоїй практичній діяльності моделей об’єкта дослідження, а також придбатинавички практичної роботи з ними, направити творчу думку на удосконалюванняорганізації і методики економічного аналізу відповідно до вимог теорії іпрактики ринкового господарства.
Володіння прийомамиі методами економічного аналізу створює підґрунтя для розвитку їх економічногомислення, набуття здатності сприймати економічні процеси, що відбуваються напідприємствах (а також в інших об’єктах управління) у всій їх багатогранностіі взаємозумовленості.
Це особливо важливов умовах розвитку і поглиблення ринкових засад в нашій економіці, якіоб’єктивно ускладнюють завдання у сфері прийняття управлінських рішень накожному підприємстві, на кожному об’єкті управління.
Контрольна роботаскладається з двох розділів: теоретичного
( два питання) і практичного ( дві задач ).
І. Теоретична частина.
1. Використання економіко-логічних методів аналізугосподарської діяльності на підприємстві.
В основі методологіїфінансово-економічного аналізу лежить діалектичний метод, тобто економічніявища, що вивчаються, аналізуються, розглядаються у зв’язку і взаємозалежності,русі і розвитку. Застосування діалектичного підходу до вивчення цих явищвикликає до життя такі найхарактерніші особливості методу аналізуфінансово-господарської діяльності підприємств.
По-перше, цесистемний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, який виявляється укомплексному вивченні взаємопов’язаних економічних, організаційних, технічнихта інших факторів, у застосуванні системи показників для аналізу.
По-друге, це широкевикористання логічних методів, а саме: дедукції та індукції.
Дедукція— такий метод вивчення економічних явищ,коли нові знання про об’єкт здобувають шляхом переходу від загальних фактів доокремих висновків.
Індукція— навпаки, такий логічний метод, за якогоміркування ведеться від окремих, поодиноких фактів, положень до загальнихвисновків. Наочним прикладом використання дедуктивного підходу є розв’язанняаналітичної задачі, суть якої зводиться до виявлення причин (факторів), щозумовили той чи інший фінансовий результат діяльності підприємства, наприкладприбуток: спочатку визначають суму прибутку, показники його динаміки,відповідність запланованому рівневі тощо, а далі — всі фактори, які забезпечилисаме такий кінцевий результат.
Інша аналітичназадача — визначення резерву зростання того чи іншого економічного показника,хоча б того самого прибутку: вона потребує вивчення окремих шляхів досягненнявищого результату за рахунок, наприклад, кращого використання засобів праці,предметів праці, скорочення простоїв, удосконалення технології, маркетинговихпрограм тощо. Вона потребує індуктивного підходу, який забезпечує визначеннязагального резерву зростання (у нашому випадку — прибутку) за рахунокрізноманітних факторів, які його формують.
По-третє, вивченняпричин, які спричиняють зміни тих чи інших явищ економічного життя, оскількивсі явища обумовлені причинно-наслідковою залежністю.
Мистецтво аналітикаполягає в умінні відшукати найсуттєвіші причини, які найбільшою мірою вплинулина той чи інший результат.
По-четверте, аналізпередбачає не тільки виявлення напрямків впливу різних причин (факторів) натой чи інший економічний показник, а й надання кожному з цих напрямківконкретної цифрової визначеності і, по можливості, представлення характеруцього впливу у формалізованому вигляді, тобто математично, через певніфункції, моделі.
І, нарешті, по-п’яте,матеріали фінансово-економічного аналізу повинні вміщувати інформацію, яка булаб здатна служити базою для прийняття управлінських рішень, спрямованих нарозробку проектних варіантів розвитку підприємства, на підвищення ефективностідіяльності за рахунок мобілізації резервів, виявлених аналізом.
Серед традиційнихстатистичних методів і прийомів, за допомогою яких здійснюється аналітичнаобробка (головним чином первісна), найпоширеніші такі:
• використанняабсолютних і відносних величин;
• використаннясередніх величин;
• порівняння;
• побудова рядівдинаміки;
• групування;
• балансовийметод;
• індекснийметод.
Абсолютнівеличини економічних явищ і процесів — цеконкретні числові вирази цих явищ і процесів (обсяг виробництва, сума доходів,витрат, прибутку тощо). Без використання даних про ці величини аналіз найчастішене може бути повноцінним, проте, на противагу статистиці, де абсолютні величиниє основними вимірниками, в аналізі вони служать головним чином для розрахункувідносних і середніх величин.
Відносні величини— це величини, які встановлюються шляхомпорівняння з будь-якими іншими (процент, питома вага, індекс, темп зростання,прибуток на одну гривню вкладеного капіталу тощо). Тільки відносні величини даютьточне і наочне уявлення про розвиток того чи іншого економічного явища.
Наприклад, цілком зрозуміло,що вираз: “Підприємство № 1 у 1999р. одержало 2,5 млн. грн. прибутку, апідприємство .№2 — 0,6 млн. грн. прибутку” має незрівнянно менше аналітичнезначення, ніж вираз:
“Підприємство .№ 1 за1999 р. одержало прибуток у розмірі 0,17 грн. на одну гривню вкладеноговласного капіталу, а підприємство № 2 — 0,53 грн. на одну гривню вкладеноговласного капіталу”. Те ж саме можна сказати про вирази: “У 1999 р. підприємствовиробило продукції на суму 3400 тис. грн.” і “Випуск продукції підприємства у 1999р. становив 82,4% до обсягу продукції за 1998 р.” і т. ін.
Середні величини— це абстрактні величини, за допомогою якихдосягається узагальнення відповідних сукупностей типових, однорідних явищ,процесів, показників. Без обчислення середніх величин неможливо досліджуватипроцеси з метою виявлення їх закономірностей, вивчати явища за різнимисукупностями, вивчати явища, що змінюються, у динаміці, нівелювати нетипові,випадкові варіанти значень показників.
Наприклад, ніякіаналітичні висновки не можуть бути зроблені, якщо є дані про фактичні місячнізаробітки 2593 працівників підприємства А за 12 місяців року і 429 працівниківпідприємства Б за ті самі 12 місяців року. Лише підрахувавши середньомісячнізаробітки на одного працюючого на цих підприємствах (наприклад, вони становили167 і 202 грн.), можна робити певні висновки і використовувати ці дані дляаналізу інших економічних показників.
Уфінансово-економічному аналізі найчастіше використовуються такі середнівеличини:
• середняарифметична проста;
• середняарифметична зважена;
• середняхронологічна;
• середняквадратична.
Порівняння— дуже поширений прийом, який застосовуєтьсяв аналізі. Саме з нього, звичайно, розпочинається розв’язання багатьоханалітичних задач, саме воно задає напрямок аналітичному дослідженню. Уфінансово-економічному аналізі застосовуються такі порівняння:
• явищ,показників у динаміці, тобто з аналогічними даними за минулий період (минуліперіоди), що приймається за базовий;
• даних фактичних(звітних) за аналізований період з плановими (бізнес-плановими);
• звітних даних зсередніми (у межах підприємства, галузі, держави в цілому, розвинених країн);
• просторовіпорівняння з даними роботи інших підприємств.
Основна умоваефективності застосування прийому порівняння (і водночас одна з найскладнішихзадач фінансово-економічного аналізу) — це досягнення зіставності показників,які характеризують процес, що аналізується. Тільки після того, як з’являєтьсяповна впевненість, що показники зіставні між собою за всіма параметрами, можнапроводити аналітичні розрахунки, які базуються на порівнянні.
Безглуздо порівнюватибез попередньої обробки, наприклад, фінансові ресурси підприємства за данимизвітних балансів для висновків про їх динаміку в умовах значної інфляції, таксамо, як фондовіддачу основних засобів підприємства хутряної промисловості заналогічним показником підприємства машинобудування, або, скажімо, річні сумиодержаного українським підприємством прибутку в 1992—1997 рр., коли інфляція україні досягала 10 000%, а вимірник прибутку — карбованець, гривня — постійнозмінював свою купівельну спроможність.
Динамічні порівняннямайже завжди потребують перерахунку показників у зіставні ціни за допомогоюіндексів цін і тарифів.
Побудова рядівдинаміки.Длявідображення розвитку аналізованого показника у часі (в динаміці) будують рядидинаміки. Вони являють собою хронологічні (моментні) або часові (інтервальні)ряди значень показника, які дають змогу аналізувати особливості розвитку тогочи іншого економічного явища. Ряди динаміки можуть бути побудовані заабсолютними, відносними або середніми величинами. Прикладом рядів можутьслужити такі дані фінансово-господарської діяльності промислового підприємстваза період 1993—1999 рр. (табл. 1).
Таблиця 1.
Рік
Статутний фонд у зіставних цінах на кінець відповідного року, тис.грн.
Ланцюгові темпи зростання обсягу випуску продукції, %
Середньорічна заробітна плата одного працівника за зістав-ною оцінкою, грн.
1993
3420
100,0
2339
1994
3577
100,6
2501
1995
3949
103,7
2775
1996
2855
86,9
2254
1997
3270
90,4
1968
1998
4600
97,6
2043
1999
4925
98,2
2256
Вже просте прочитанняй осмислення даних, представлених подібним чином, дає підстави для деякихважливих аналітичних висновків. Вони, однак, можливі, якщо витримується основнаумова застосування прийому порівняння взагалі і, зокрема, побудови рядівдинаміки, — йдеться про зіставність усіх величин, що входять у ряди динаміки. Уфінансово-економічному аналізі доводиться досягати зіставності показників абопри збиранні та обробці необхідних для побудови рядів динаміки даних, абошляхом перерахування зібраних незіставних даних. Задача зведення рядівДинаміки до зіставного виду тим складніша, чим більший часовий період охоплюєаналізований масив інформації.
Групування— це прийом аналізу, який полягає у формуванніз масиву даних, що аналізуються, класифікаційних груп за ознаками, істотними зточки зору розв’язання конкретних аналітичних задач. Таке розчленування масивуаналітичної інформації ще до аналітико-статистичної обробки груп, побудованихза певними ознаками, дає можливість виявляти закономірності та тенденції,властиві аналізованим процесам і явищам. З поглибленням аналізу (побудова групза більшою кількістю ознак, за менші часові проміжки тощо), усередненням підсумковихпоказників можна аналізувати структуру, структурні зрушення в об’єктах, щоаналізуються, визначати залежність між різними показниками. Свого завершенняметод групування набуває у формі аналітичних таблиць. Без аналітичних таблицьжодна більш-менш складна аналітична задача не може бути розв’язанараціонально.
Балансовий методаналізу— цевідображення й аналіз кількох (найчастіше — двох) груп взаємопов’язаних івзаємоврівноважених економічних показників. У формі балансу підприємствопланує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стансвоїх фінансових ресурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); великеаналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часуі часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізуватизабезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурсами(трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованихвзаємопов’язаних показників. Наприклад, при складанні фінансового планупідприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержанняприбутку та інших джерел фінансових ресурсів виходячи з суми необхіднихвидатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошукваріантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їхнадходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходженняшляхів розширення сировинної бази тощо).
Особливістю об’єктівфінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування підвпливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними зточки зору можливості вжиття певних конкретних заходів для підвищенняефективності роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений вплив накінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що зумовлюють цейрезультат. Тому задача виключення впливу одних факторів на аналізований об’єктз метою визначення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона маєназву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіходночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовновизначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.
Якщо зв’язок міжаналізованим об’єктом і факторами, що його визначають, представлений функціонально,тобто через модель (формулу), в аналітичній практиці широко застосовуються такіприйоми елімінування:
• індекснийметод;
• методланцюгових підстановок;
• метод різниць.
Індексний методаналізу застосовується для вивчення удинаміці економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, коженз яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об’єкта аналізу данимметодом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливомпевного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що у кожногопідприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів зроку в рік, з місяця в місяць змінюється, так само як і ринкові ціни на цітовари. За таких умов загальні (групові) індекси<sup/> обсягуреалізації (продажу) товарів характеризують динаміку загальної виручки відреалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажутоварів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять незіставні величини),а також як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індексне дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) іцін (якісного) на кінцевий результат — виручку від реалізації.
Індексний методаналізу дає змогу розв’язати ці задачі шляхом побудови агрегатних індексів.Агрегатні індекси — це загальні індекси, у яких з метою елімінуваннявпливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування іншихелементів на незмінному (базовому або звітному) рівні. Форми агрегатнихіндексів для загального індексу обсягу реалізації продукції
I=åg1p1 / åg0 p0 мають такий вигляд:
а) агрегатний індексфізичного обсягу реалізації продукції
Iоп =åg1p0 / åg0 p0 ; (1)
б) агрегатний індексцін на продукцію підприємства
Iц =åg1p1 / åg1 p0 ; (2)
Для побудови індексівIоп і Іц використовується правило побудови агрегатних індексів, якеобґрунтовується у загальній теорії статистики: якісні (інтенсивні) елементи(фактори), які входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду,кількісні елементи — на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменникомагрегатного індексу показує: який відокремлений вплив на загальний результатсправив той чи інший фактор.
Застосуванняіндексного методу виявлення впливу факторів на результатний показникобмежується тим, що за його допомогою досить зручно аналізувати лише два факториу мультиплікативних моделях типу у = аb. Застосування цього методу длявстановлення впливу факторів у багатофакторних моделях досить трудомістке, томууніверсальніше значення для факторного аналізу економічних явищ маєметодланцюгових підстановок. За допомогою цього методу, якщо є функціональнамодель (мультиплікативна чи адитивна), що описує взаємозв’язок факторів ірезультатного показника, можна визначити відокремлений вплив кожного зфакторів (кількість їх не має значення) на кінцевий показник, що аналізується,і перевірити одержані результати аналізу шляхом балансування факторів.
Суть методуланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні у функціональніймоделі, яка описує базисний рівень економічного показника, базисних параметрівна звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні длявизначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають замінікількісні параметри, далі — структурні, в останню чергу — якісні. Якщо уформулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якіснихпоказників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них єосновними, а які — похідними, які – вторинні. За почергової заміни базиснихпоказників у формулі на звітні одержані результати можна зіставляти між собою,різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінуваннявпливу всіх інших факторів, крім заміненого.
Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв’язоканалізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у = аb), тодля визначення факторів, які впливають на зміну показника у в динаміці (або упорівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюговихпідстановок —метод різниць. Для визначення відокремленого впливукожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці міжзвітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютнізначення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними ібазисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значеннябазисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами — наабсолютне значення звітного кількісного.
Наприклад, загальначисельність працівників виробничої фірми за 1998 і 1999 р. становила відповідно520 і 490 чол., середньорічна заробітна плата одного працівника — відповідно2064 і 2548 грн., річний фонд заробітної плати — 1073,2 і 1248,5 тис. грн.Треба визначити, як вплинули фактори кількості працюючих і середньорічноїзаробітної плати на загальний фонд заробітної плати підприємства.
Для розрахунку впливуцих факторів доцільно побудувати таку аналітичну таблицю (табл. 2.).
Таблиця2.
Показник
Базисний
(1998) рік
Звітний
(1999) рік
+/-
Середньоспискова чисельність
працівників, чол.
520
490
-30
Середньорічна заробітна плата
одного працівника, грн.
2064
2548
+484
Річний фонд заробітної плати,
тис.грн.
1073,2
1248,5
+175,3
а) вплив факторачисельності (кількісний): -ЗО * 2064 = -61,9 тис. грн.
б) вплив факторасередньорічної заробітної плати (якісний):
+484 * 490 =+237,2тис. грн.,
Всього: -61,9 + 237,2= +175,3 тис. грн.
Отже,річний фонд заробітної плати зріс у 1999 р. проти 1998р.
на175,3 тис. грн., у тому числі за рахунок зменшення чисельності
персоналу підприємства він зменшився на 61,9 тис. грн., а за
рахунокзростання середньої заробітної плати зріс на 237,2 тис. грн.