Реферат: Виды конкуренции

Зміст

 

Вступ… 2

1.Суть іфункції економічної конкуренції… 4

2. Формиекономічної конкуренції… 8

2.1.Загальне поняття про види економічної конкуренції… 8

2.2. Досконалата недосконала конкуренція… 10

2.2.1.Досконала конкуренція… 10

2.2.2.Недосконала конкуренція… 12

2.3.Ціновата нецінова конкуренція… 16

2.3.1.Ціноваконкуренція… 16

2.3.2.Неціноваконкуренція… 16

2.4.Сумлінната несумлінна конкуренція… 19

2.4.1.Сумліннаконкуренція… 19

2.4.2.Несумліннаконкуренція… 19

Висновки… 30

Списоклітератури… 32

 


/>Вступ

Сучасна ринковаекономіка являє собою складний організм, що складається з різноманітнихвиробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіютьна тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям — ринок.

За визначенням ринок — це організована структура, де «зустрічаються» виробники іспоживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів(попитом називаеться  кількість товару, яку споживачі можуть купити за певноюціною) і пропозиції виробників (пропозиція — це кількість товару, яку виробникипродають за певною ціною) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. Прирозгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількістьвиробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь упроцесі обміну загального еквіваленту вартості (грошей) на якийсь товар. Цякількість виробників і споживачів, характер і структура відносин між нимивизначають взаємодію попиту і пропозиції.[4,5]

Центральним поняттям, щовиражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції(competition).Конкуренція — це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства.Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершитиінших. Предметом конкурентного суперництва на ринках є частки ринку,контрольовані тими чи іншими товаровиробникамиі. Конкурентна боротьба — цединамічний процесс. Он сприяє ліпшому забезпеченню ринку товарами.

В якості засобів вконкурентній боротьбі для поліпшення своїх позицій на ринку компаніївикористовують, зокрема, якість виробів, ціну, сервісне обслуговування,асортимент, умови поставок і платежів, рекламу.

Створення конкурентногосередовища й подолання монополізму є одним з найважливіших напрямів економічноїреформи в Україні. Ще в Законі про економічну самостійність України (серпень1990 р.) та в постанові Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходуУкраїнської РСР до ринкової економіки” (листопад 1990 р.) “передбачалосяпровести роздержавлення і приватизацію, створивши справжнє підприємницькесередовище і ринкову конкуренцію”[9,363].  Проте  здійснена вУкраїні приватизація ще не призвела до створення сприятливого для економічногозростання конкурентного середовища. Схоже на те, що “обмеження діяльності підприємств-монополістів для цьогонедостатньо, позаяк в наш час більше половини великих підприємств ємонополістами у своїх галузях, і тому тільки приватизація, розкрупнення там, деце можливо, й зацікавленість у розвитку альтернативних недержавних виробництвможе забезпечити нормальну конкуренцію на українському ринку» [3,8-9].

 


/>1.Суть іфункції економічної конкуренції.

Конкуренція міжвиробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводувстановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогично можнавизначити конкуренцію між споживачами як їхні  взаємовідносини з приводуформування цін і обсягу попиту на ринку.[2,43].

Слово “сoncurrentia”в перекладі з латинської мови означає “змагання,суперництво”. ” Як  економічна категорія конкуренція – це боротьба міжтоваровиробниками за найвигідніші умови виробництва і збуту товарів і послуг,за привласнення найбільших прибутків”[5,182]. Конкуренція виконуєроль регулятора темпів і обсягів виробництва, спонукаючи виробниказапроваджувати науково-технічні досягнення, підвищувати продуктивність праці,вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція євизначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів(запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяєвитісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використаннюресурсів, забопігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренціявиконує в ринковій економіці наступні функції:

ü функція регулювання;

ü функція мотивації;

ü функція розподілу;

ü функція контролю.

Функціярегулювання.   Для того, щобиутриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагуспоживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціны спрямовуються в тігалузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функціямотивації.   Для підприємця конкуренціяозначає шанс та ризик одночасно:

ü підприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукціюабо виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду ввигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює  технічний прогрес;

ü підприємства, які не реагують на побажання клієнтів абопорушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, отримують покарання ввигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції).

Функціярозподілу.   Конкуренція нетільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподілятидоход серед підприємств і  домашніх господарств у відповідності з їхнімефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі  принципувознаграждения за результатами.

Функціяконтролю.   Конкуренція обмежуєй  контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщомонополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцевіможливість вибору серед декільох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тимсправедливіше ціна.

Политика держави вобласті конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати своїфункції. Керівний принцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» вякості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

ü технічний прогрес швидко поширюється щодо виробництва(інновація під тиском  конкуренції);    

ü підприємства гнучко адаптуються до  зміни умов,наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивностіконкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаютьсяв результаті успішного відтворення інновацій конкурентами.В першучергу це залежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривоквперед підприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності з керівнимпринципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови для нормальногофункціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує «широка»олігополія з «помірною» індивідуалізацією продукції.«Вузька» олігополія із сильною індивидуалізацією продукції, навпаки,зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковійекономіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробуютьухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільноюконкуренцією, вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарнихзнаків. Тому держава повинна видавати нормативні документи, які регламентируютьправила конкурентної боротьбиЗа Смітом сутність конкурентноїо поведінкивиробників становило «чесне»- без змови – суперництво виробниківзавдяки, як правило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво увстановленні ціни, а відсутність можливості впливати на ціну є найважливішиммоментом у сучасній трактовці поняття конкуренції.


/>2. Формиекономічної конкуренції./>2.1.Загальне поняття про види економічної конкуренції.

Залежно відспіввідношення між кількістю виробників і кількістю споживачів розрізняютьнаступні форми економічної конкуренції:

1.  Велика кількість самостійних виробників деякогооднородного товару і маса відокремлених споживачів даного товару. Структура зв`язків між ними є такою, щокожен споживач може купити товар у будь-якого виробника, виходячи з власноїоцінки корисності товару, його ціни, його ціни і власних можливостей придбанняданого товару. Кожен виробник може продати товар будь-якому споживачеві,виходячи тільки з власної вигоди. Жоден зі споживачів не придбаває якусьістотну частку сукупного попиту. Дана структура ринку називается поліполією іпороджуєт так звану досконалу конкуренцію.

2.  Величезна чисельністьвідокремлених споживачів і мала чисельність виробників, кожен з яких можезадовольнити значну частку сукупного попиту. Така структура называетьсяолігополією, і породжує так звану недосконалу конкуренцію. Граничним випадкомданої структури, коли масі споживачів протистоить єдиний виробник, здатнийзадовольнити загальний попит всіх споживачів, є монополія. В разі, коли наринку є відносно велика чисельність виробників, що пропонують   гетерогенну(різнорідну) продукцію, то говорять про  монополистичну конкуренцію.

3.  Єдиний споживач товару і багато  самостійних виробників.При цьому єдиний споживач придбаває весь обсяг пропозиції товару, якийпостачається всіма виробниками. Дана структура породжує особливий тип недоконалої конкуренції, який називають монопсонією (монополія попиту).

4.  Структура взаємозв’язків,де єдиному споживачевіпротистоїть  єдиний виробник (двостороння монополія), взагалі не є конкурентною,але також не є і ринковою.


/>2.2.Досконала та недосконала конкуренція./>2.2.1.Досконала конкуренція.

За умов досконалоїконкуренції (perfectcompetition)ринковаситуація характеризується поліполією, тобто великою кількістю продавців іпокупців того самого товару. Зміни в ціні якогось продавця викликаютьвідповідну реакцію тільки серед покупців, але не серед інших продавців.

Риноквідкрито для кожного.Рекламнікампанії за цих умов не є надто важливими, бо для продажу пропонуються тількигомогенні (однорідні) товари, ринок є прозорим і відсутні будь-які переваги. Наринку з подібною структурою ціна — це задана величина.

Хоча ціна й формуеться впроцесі конкуренції серед всіх учасників ринку, але водночас кожен окремийпродавець не здійснює жодного прямого впливу на ціну. Якщо продавець заправляєбільш високу ціну, всі покупці відразу ж переходять до його конкурентів.

Якщо ж продавецьзаправляє більш низьку ціну, то він виявиться не в змозі задовольнити весьпопит, який  буде орієнтовано на нього, через його незначну частку на ринку, при цьому прямого впливу на ціну з боку цього конкретного продавця невідбувається.

Якщо продавець змушенийзгодитися з цінами, що переважають на ринку, то він може пристосуватися доринку шляхом регулювання обсягу свого продажу. В цьому разі він визначаєкількість, яку він розраховує продати за заданою ціною. Покупцеві такожзалишається тільки обрати, скільки він захоче отримати за заданою ціною.

Умови досконалоїконкуренції визначаються наступними параметрами:

ü велика кількість продавців і покупців, жоден з яких немає помітного впливу на рикову ціну і кількість товару;

ü кожен продавець виробляє однорідний продукт, який вжодному відношенні не відрізняється від продукту інших продавців;

ü бар`єри для входу на ринок в долгостроковому аспекті абомінімальні, або взагалі відсутні;

ü жодних штучних обмежень попиту, пропозиції або ціни неіснує і ресурси — змінні фактори виробництва – мобильні;

ü кожен продавець і покупець має повну й  правильнуінформацію про ціну, кількість продукту, витрати й попит на ринку.

Отже, зрозуміло, щожоден реальний ринок не задовольняє всім перерахованим умовам. Тому схемадосконалої конкуренції має здебільшого теоретичне значення. Проте вона є ключемдо розуміння більш реальних ринкових структур. Саме в цьому її цінність.

Для учасників ринку заумов досконалої конкуренції ціна — це задана величина. Тому продавець може лишевирішувати, яку кількість товару він захоче запропонувати за даною ціною. Цеозначає, що він одночасно акцептант ціни і регулятор кількості.

/>2.2.2.Недосконала конкуренція.

З попереднього пунктукурсової роботи видно, що “…досконально конкурентні ринки ефективнорозподіляють ресурси без державного втручання, але це не означає, що реальноіснуючі ринкові економіки є ефективними” [10,191]. На практиці конкуренціязвичайно є недосконалою.  Прикладаминедосконалої конкуренції (imperfectcompetition) є монолістична  та олігополістична конкуренція.

Монополістична конкуренція

За умов монополістичної конкуренціївелика кількість виробників пропонує схожу, але не ідентичну продукцію, тобтона ринку присутні гетерогенні товари. Якщо за умов досконалої конкуренції фірмивиробляють стандартизовану (однорідну) продукцію, то за умов монополістичноїконкуренції виробляється диференційована продукція. Дифференціаціия стосуєтьсяпередовсім якості продукту чи послуг, завдяки чому у споживача складаютьсяцінові переваги. Продукція може бути диференційована також за умовамипісляпродажного обслуговування (для товарів тривалого користування), заблизькістю до покупців, за інтенсивністю реклами тощо.[7,91].

Таким чином, фірми наринку монополістичної конкуренції вступають в суперництво не тільки (ба навітьне стільки) за допомогою цін, але й шляхом всебічної диференціації продукції йпослуг. Монопольність в такій моделі полягає в тому, що кожна фірма за умовдиференціації продукції має певною мірою монопольну владу над своїм товаром;вона може підвищувати й знижувати ціну на нього незалежно від дій конкурентів,хоч ця влада і обмежується наявністю виробників аналогічних товарів. Крім того,на монополістичних ринках поряд з дрібними й середніми є досить великі фірми.

За такої моделі ринкуфірми прагнуть розширяти свою область переваг шляхом індивідуалізації своєїпродукції. Це відбувається передовсім за допомогою товарних знаків, найменуваньі рекламної кампанії, які наголошують на відмінностях товарів.

Монополістична конкуренціявідрізняється від досконалої за наступними ознаками:

ü наринку продаються не гомогенні, а гетерогенні  товари;

ü для учасників ринкунема повної прозорості ринку, й вони діють не завжди відповідно до економічнихпринципів;

ü підприємства прагнуть розширити свою область перевагшляхом індивідуалізації своєї продукції;

ü доступ на ринок для нових продавців при монополістичнійконкуренції утруднений через наявність переваг.[8,92].

Олігополістичнаконкуренція

Олігополіяхарактеризується небагато-чисельністю учасників конкуренції — коли відносномала (в межах десятку)  кількість фірм панує на ринку  товарів чи послуг.Класичним прикладом олігополії є  «велика трійка» в США — «Дженерал моторз», «Форд», «Крайслер».

За умов олігополіїможуть вироблятися як однорідні, так і диференційовані товари. Однорідністьнайчастіше має місце на ринках сировини й напівфабрикатів: руди, нафти, сталі,цементу тощо; диференціація — на ринках споживчих товарів.

Небагаточисельність фірмсприяє монополістичним угодам між ними: щодо встановлення цін, розділу чирозподілу ринків або щодо інших способів обмеження конкуренції між ними.Доведено, що конкуренція на олігополістичному ринку тим інтенсивніше, чим нижчерівень концентрації виробництва (велика кількість фірм), і навпаки.

Важливу роль в характеріконкурентних відносин на такому ринку відіграють обсяг і структура тоїінформації про конкурентів і про умови попиту, якою фірми володіють: чим меншетакої інформації, ти більш конкурентним буде поведінка фірми. Основнавідмінність олігополістичного ринку від ринку досконалої конкуренції  пов`язано з динамикою цін. Якщоза досконалої конкуренції вони пульсують безперервно й безсистемно залежно відколивань попиту й пропозиції, то за олігополії ціни мають тенденцію до стійкоїфіксації й змінюються не так часто. Типовим є т.зв. лідерство в цінах, коли їхпереважно диктує одна провідна фірма, інші ж олігополісти ідуть слідом  залідером.  Доступ до ринку новим продавцям утруднений. В разі згоди олігополістівз приводу цін, конкуренція все більше зміщується в напрямі якості, реклами ііндивідуалізації.     


/>2.3.Ціновата нецінова конкуренція />2.3.1.Ціноваконкуренція

Однією з традиційнихформ конкурентної боротьби є маніпулювання цінами -  т.зв.«війнацін». Вона здійснюється багатьма способами: зниженням цін, локальнимизмінами цін, сезонними розпродажами, наданням більшого обсягу послуг заіснуючими цінами, подовженням термінів споживчого кредиту тощо. Здебільшогоцінова конкуренція застосовується для виштовхування з ринку слабших суперниківабо  проникнення на вже засвоєнний ринок.

/>2.3.2.Неціноваконкуренція

Більш ефективною й більшсучасною формою конкурентної боротьби є нецінова конкуренція, тобтощопропонується на ринок. Надходження на ринок продукції більш високої якості абонової споживчої вартості утруднює відповідні заходи з боку конкурента, позаякформування якості проходить тривалий цикл, що починається накопиченнямекономічної і науково-технічної інформації. В якості прикладу  можна навеститой факт, що відома японська  фірма «SONY» здійснювала розробку відеомагнітофона одночасно по 10 конкурентних  напрямах.

В наш час набуливеликого розвитку різноманітні  маркетингові дослідження, що мають на метівивчення запитів споживача, його відношення до тих чи інших товарів, позаякзнання виробником подібнлої інформації дозволяє йому точніше уявляти майбутніхпокупців його продукції, точніше розуміти й прогнозувати ситуацію на ринку  врезультаті його дій, зменшувати ризик невдачі тощо.

Велику роль в неціновійконкуренції відіграє до- і піосляпродажне обслуговування покупця. Передпродажнеобслуговування включає задоволення вимог споживачів по умовах поставок:скорочення, регулярність, ритмічність поставок (например, комплектуючих деталейі вузлів). Післепродажне обслуговування передбачає створення різних сервіснихцентрів з обслуговування купленої продукції, включаячи забезпечення запаснимичастинами, ремонт и т.і. 

У зв`язкузізростанням впливу на громадськість засобів масової інформації, преси рекламастала одним з найважливіших  методів ведіння конкурентної боротьби, позаяк задопомогою реклами можна певним чином формувати думку споживачів про той чиинший товар, причому як в ліпший, так і в гірший  бік. В якості доказу  можнанавести наступний приклад.

В часи існування ФРН  узахіднонімецьких споживачів великим попитом користувалося французьке пиво.Західнонімецькі споживачі робили все можливе, щоби не допустити французьке пивона внутрішній ринок ФРН. Ні реклама німецького пива,  ні патріотичні заклики«німці, пийте німецьке пиво», ні маніпулювання цінами ні до чого непризвели. Тоді преса ФРН стала робити наголос  на тому, що французьке пивомістить різні шкідливі для здоров`я хімічні речовини, в той час як  німецьке, мовляв, євиключно чистим продуктом. Почалися різні акції в пресі, арбітражні суди,медичні експертизи. В результаті всього цього попит на французьке пиво все-такивпав — про всяк випадок німці перестали покупати французьке пиво.


/>2.4.Сумлінната несумлінна конкуренція/>2.4.1.Сумліннаконкуренція

З огляду на засоби, які застосовують суперники вконкурентній боротьбі конкуренцію можна умовно поділити на сумлінну йнесумлінну.

Основними методамисумлінної конкуренції є:

ü зниження цін («війна цін»);

ü підвищенняякості продукції;

ü розвитокдо- й післяпродажного обслуговування;

ü створення нових товарів і послуг з використаннямдосягнень НТР тощо.

/>2.4.2.Несумліннаконкуренція.

Але поряд з методамисумлінної конкуренції існують і інші,  менш законні, методи ведінняконкурентної боротьби – т.зв. несумлінна конкуренція:

Основними методами несумлінноїконкуренції є:

ü економічне(промислове) шпигунство;

ü підробка продукції конкурентів;

ü підкуп і шантаж;

ü обдурювання споживачів;

ü махінації з діловою звітністю;

ü валютні махінації;

ü приховування дефектів тощо.

До цього можна такождодати й науково-технічне шпигунство, позаяк будь-яка науково-технічна розробкатільки тоді є джерелом прибутку, коли вона знаходить застосування в практиці,тобто коли науково-технічні ідеї втілюються на виробництві в вигляді конкретнихтоварів або нових технологій.

Саме промисловешпигунство,  так би мовити, «створило» патент на винахід. Позаякзберегти секрети виробництва не вдавалось, винахідник, витративши роки праці,міг і не одержати жодної винагороди за свій винахід, адже з результата винаходучасто користалися цілковито сторонні люди, що не мали жодного відношення довинаходу.

Запобігти такійнесправедливості мав патент, що посвідчує винахід і закріпляє за власникомпатенту виключне право на користування результатами свого винаходу. Якщо патентвикористовується без дозволу  власника, власник може за допомогою судувідшкодувати збитки або припинити незаконне користування його винаходом. Крімтого, він може видати ліцензію іншим особам на використання запатентованоговинаходу.

Але патент, теоретичноспрямований проти промислового шпигунства,  практично став свого роду стимуломцього явища. Один з перших законів про патенти на винахід було видано у Франціїнаприкінці XVIII століття, в ньому передбачалося, що за всяким, хто першимпривезе у Францію якийсь іноземний винахід, визнаються такі самі пільги, якимиб користувався його винахідник. Таким чином, за промисловим шпигуном визнаютьсяправа,  рівні правам винахідника. [1,50]

Часто терміни«промислове шпигунство» та «економічне шпигунство»застосовують як синоніми. Але між ними існує певна відмінність, адже промисловешпигунство, зрештою, є частиною економічного. Економічне шпигунство, крімпромислового, охоплює й такі сфери, як показники валового національногопродукту, тобто сума доходів підприємств, організацій і населення вматеріальному й нематеріальному виробництві й амортизаційних відрахувань), йогорозподіл по галузях економіки, процентні ставки, запаси природних ресурсів,можливі зміни в технічній політиці, проекти створення великих державних об`єктів- заводів, полігонів, магістралей тощо.

Відповідь на питання,чому в центрі уваги економічного шпигунства виявляються  вищепереліченіпоказники держави, полягає в тому, що багато країн дають узагальнені дані, зяких важко встановити формування доходів і видатків тої чи іншої галузі або всієї держави. Особливо це відноситься до таких сфер, як фінансування різногороду науково-дослідницьких робіт в області ядерної фізики й електроники,космічної промисловості і т.і.

Основними об’єктами увагипромислових шпигунів є патенти, креслення, секрети виробництва, технології,структура витрат; економічне шпигунство крім промислових секретів охоплює ймакроекономічні показники і вбирає в себе розвідку природних ресурсів,виявленне промислових запасів; у зв’язку з розвитком маркетингувеликої цінності набуває збирання інформації про смаки й доходи різлнихсоціальних  груп.

З розвитком промисловогошпигунства  монополістичні фірми ретельно  охороняють зміст патентів,результати науково-технічних дослідджень, проекти і ескізи будь-якої своєїпродукції. В організаційну структуру  транснаціональних корпорацій (ТНК)входять т.зв. технічні центри, основним  завданням яких  є розробка новихтоварів, підвищення якості вже існуючої продукції, розробка нових технологійтощо.

З метою підвищенняприбутку ТНК прагнуть до встановлення істинної цінності власної продукції. Дляцього здійснюється детальний аналіз продукції конкурентів для встановленняпорівняльної якості своєї продукції.

Всі промислові монополіїмають засекречені лабораторії, де по всіх параметрах порівнюють рівні технічнихрішень, якість, продуктивність і  надійність своєї продукції з аналогічною продукцієюконкурентів. В цих лабораторіях розбирають кожен вузол і агрегат власних машині аналогічної продукції конкурентів, щоби об’єктивно порівняти їх і виявитидійсну цінність тої чи иншої продукції. Враховуються всі недоліки та перевагисвоїх і чужих товарів. Все ліпше в конкурентів переймають і  пристосовують длясвоїх машин, механізмів і конструкцій, якшо при цьому можна обминути патентнезаконодавство або якщо це вигідно фірмі.

Недоліки своєї продукціїретельно вивчаються. Потім шукаються шляхи їх усунення, якщо це виявляєтьсявигідно. Але ніколи інформація про слабкі  сторони своєї продукції не виходитьза межі таких лабораторій і, звичайно, ніколи не доходить до звичайнихспоживачів. Саме існування таких лабораторій також не афішуеться.[6,78]

Існують різні способиздобуття конфіденційної інформації про діяльність конкурентів, як законних, такі незаконних. Законними засобами вважаються збирання й аналіз інформації зофиційно опубликованих джерел, доповідей, звітів, вивчення продукціїконкурентів тощо.

Основними законнимишляхами збирання інформації про конкурентів є: публікації конкурентів і звітипро діяльність фірм; відомості, що дади публічно колишні службовці конкурентів;щорічні фінансові звіти; огляди ринків і доповіді інженерів-консультантів;видання, що їх видають конкуренти; аналіз виробів конкурентів; звіти зарубіжнихфілій тощо.

Позаяк кожна ТНК знаєпро можливі  дії проти неї конкурентів, дослідження, здійснювані ними, то вофіційних публікаціях і звітах кожна ТНК намагається дати мінімальну інформаціюпро свою діяльність і фінансове становище, про науково-дослідницькі роботи.Здебільшого будь-яка велика компанія складає декілька варіантів звіту.

Звіт, що відбиваєсправжній стан справ, в лічених примірниках подається вищим керівникам ТНК, яківизначають політику і стратегію корпорації.

Інший варіант звіту, зякого вилучена найбільш важлива інформація, структура виробничих витрат,подається керівникам корпорації середнього рівня, деяким управляючимзарубіжними філіями, деяким особам з  середовища основних акціонерів.

Можливий і третій — популярний варіант звіту, в якому відсутній конкретний зміст, але присутнівідмінні ілюстрації, звіт прекрасно видано тощо; такий звіт призначений дляакціонерів і широкої громадськості.

Але  конкурентні фірми,знаючи про можливі способи приховування інформції, збирають конфіденціальнуінформацію наступними шляхами:

ü різноманітні питання, що ставляться спеціалістамконкурента;

ü запрошення на роботу спеціалістів конкурента;

ü удавані пропозиції роботи спеціалістам ізфірм-конкурентів без наміру брати їх на роботу.

Також можуть бутиреалізовані наступні засоби:

ü таємне спостереження за спеціалістом, відділом,лабораторією конкурента;

ü использование профессиональных шпионов для полученияинформации;

ü підкуп співробітниківз основних відділов фірми-конкурента;

ü впровадження «потрібних» осіб в структуруфірми-конкурента;

ü підслуговування розмов тощо;

ü викрадення креслень, зразків, документів;

ü шантаж та інші способи тиску;

ü -здобуття інформації від джерел у державнихструктурах;         

ü збирання інформації від зарубіжних філій і від спільнихпостачальників.

Ще одним  ефективнимспособом економічного шпигунства є впровадження  «своєї людини» вдержавні органи, покликані регулювати діяльность промислових монополій, щодозволяє одержувати необхідну інформацію про конкурентів, контролювати дії, пов’язаны зантимонопольною полытикою тощо. 

Підсумовуючи викладене,можна зробити висновок, що основним змістом  промислового шпигунства як засобунесумлінної конкуренції є збереження своїх секретів і одержання  інформації просекрети конкурента.

Іншим засобомнесумлінної конкуренції є  фальсифікація  фірмової  продукції.

Ці дії також тісно пов’язані зпатентуванням. З економічної точки зору патентування рівнозначно монополізаціївигід, пов’язаних з використанням патенту.

Найчастіше патент надаєреальні вигоди впродовж семи років, що дозволяє за цей час одержувати чималийприбуток його власникові. Але з іншого боку, поява патенту, щоззабороняєвикористовувати  якийсь  запатентований винахід безпосередньо конкурентами,спонукає їх до форсованої розробки якихось нових технічних прийомів,технологій.

Крім того, багатоважливих винаходів часто не патентуються, щоби не привертати до них увагуконкурентів. Це здебільшого стосується технологій, технічних процесів, якітяжко скопіювати, на відміну від створення нових товарів.

Шлях від винайдення докомерційного застосування вимагає великих фінансових, трудових і матеріальнихвитрат. Тому, якщо нема небезпеки, що конкурент не запровадить винахід швидше,ніж сама корпорація, то винахід не патентується, якщо ж існує ризик, що винахідбуде використано конкурентом, то його відразу ж патентують і конкурент змушений15-20 років очікувати, доки мине  строк монопольного права. Секрети виробництватих чи инших товарів не патентуються для того, щоби по закінченні певногостроку не обнародувати технологію їх виготовлення. Наявність патенту служитьпотужним засобом для контролю над ринком, позаяк його порушення караеться конфіскацієюнезаконно виробленої продукції, відшкодуванням збитків і сплатою порушникомвеликих штрафів, що досягають 10 млн. доларів. Патенти застосовуютьсяпередовсім для охорони продукції фірми від підробок чи імітації якіснихтоварів.

Для фірм, чию продукціюкопіюють, підробки мають катастрофічні наслідки: різко звужується ринок збуту,прибуток різко знижується, уходячи до виробників підробок, підробки підриваютьавторитет фірми, бо вони  крім своєї дешевизни мають ще й низьку якість, томупідробки швидко виходять з ладу, погіршуючи в такий спосіб довіру споживачів дофірми, чия марка була підроблена.

Такий метод несумлінноїконкуренції як сучасне промислове шпигунство користується новітнімидосягненнями науки й техніки. Часто стали застосовуватися різні  мікроскопічніприлади на основі електронних схем.

Спеціальна технологіядозволяє перехоплювати будь-яку інформацію,  передається усно, по телефону,телефаксу, комп’ютеру. Віконне скло може служити мікрофоном: за йогоколиванням спеціальні пристрої відтворюють зміст розмови. Застосуванняелектронної  техніки забезпечує спеціальним службам монополій, як і державнимспецслужбам можливість одержувати необхідну інформацію про стан справконкурентів, їхні переговори тощо.

З розвитком комп’ютерной техніки й створеннямкомп’ютернихмереж як глобального  масштабу, так і різних локальних мереж (наприклад,банківських) постає проблема захисту джерел інформації в цих мережах, бобудь-яке несанкціоноване вторгнення скажімо в банківську мережу може призвестидо втрати важливої інформації, до втрати її секретності та, як наслідок,використанню цієї інформації з якоюсь корисливою метою.

Розвиток комп’ютерногопіратства й злодійства змусив уряди багатьох країн застосовувати різні заходи.;наприклад, в США організована спеціальна група, що відповідає за безпеку йнедоторканість комп’ютерних мереж і комп’ютерних баз даних, позаякбудь-яка людина, що має комп’ютер, доступ у мережу та певні навички роботи з комп’ютеромможе здобути доступ у такі комп’ютерні банки даних, що містять конфіденційну й секретнуінформацію, яка не призначена для рядового користувача. В якості прикладу можнанавести випадок, що відбувся в США, коли один користувач зміг підключитися домережі комп’ютерів  міністерства обороны  США, в результаті йогозлого наміру була повністю знищена важлива інформація одного з пентагонівськихкомп’ютерів.  

 
/>Висновки

Конкуренція є необхідноюі визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Явище конкуренціїмає свої плюси й мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізаціюінноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, висока якість продукції,високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплатипраці за її якістю й кількістю, можливість регулювання з боку держави. Донегативних наслідків – те, що перемога одних супроводжується тяжкою, а подекудикатастрофічною поразкою інших, застосування нечесних прийомів, надмірнаексплуатація природних ресурсів, екологічні порушення і т.і.

Як показано в курсовійроботі, надмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями,без відповідного контролю з боку держави може призвести до створення, так бимовити, «держав у державі», якими і є сучасні ТНК. Монополізм призводитьдо уповільнення науково-технічного прогресу, консервує низька якість продукції,роблять цю продукцію неконкурентноспроможною на світовому ринку, втрачютьсястимули пошуку більш ефективных рішень при розв’язанні проблем організаціївиробництва.

Говорячипро негативні методи  здійснення конкурентної боротьби необхідно зазначити, що конкуренції притаманне й таке явище, як промислов шпигунство. Звичайно, неможна заперечувати певну ефективність промислового шпигунства, наприклад вінздійснює значний вплив на розвиток військово-промислового комплексу. Протепромислове шпигунство не може замінити розвитку в галузевих, державних і   глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідницькі роботи, відкриття,адже, якщо постійно користуватися чужим, вкраденим, то при цьому втрачаєтьсядеякий власний потенціал розвитку, що зрештою веде до регресу.

В цілому ж, конкуренціямає менше негативних ознак, ніж позитивних; конкуренція — значно менше лихо,ніж монополія, яка зловживає своїм панівним положенням в економіці.

Конкуренція –визначальна умова підтримання динамізму в економіці, за умов конкуренціїстворюється більше національне багатство при меншій вартості кожного видупродукції порівняно з монополією й  плановою економікою.


/>Списоклітератури

1.  Гасанов Р.М  Промышленный шпионаж на службемонополий. -  М.: Международные отношения,1986

2.  Зайдель. Х, Теммен.Р  Основы учения об экономике.М.: Дело ЛТД,1994

3.  Калина А.В., Осокіна В.В. Економічна теорія іпрактика господарювання: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998.

4.  Маконнелл. К., Брю. С. Экономикс: принципы,проблемы и политика. -  М.: Республика. 1992. Т. 1

5.  Основи економічної теорії/ С.В.Мочерний,С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ “Академія”,1997.

6.  Портер. М. Международная конкуренция. М.:1994

7.  Робинсон. Дж. Экономическая теория несовершеннойконкуренции. М. 1986

8.  Толкачев. С.  Несовершенная конкуренция. //Российский экономический  журнал. 1993. N.5. 

9.  Україна і світ. Історія господарства від первісноїдоби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич, Р.М.Матейко та ін. – К.: Генеза, 194.

10.      Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика.– М.: «Дело ЛТД», 1993.

еще рефераты
Еще работы по экономической теории