Реферат: Гроши /Укр./

Гроши

ТЕМА1.СУТЬ І ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ. 

1.Походженнягрошей.

Наукова думка знаєостаточносформовані теоретічні концепциї походження грошей з 17ст. Основніконцепциї походження грошей:

·    еволюційна

·    раціоналістична

Вони доповнюють одна одну (непротирічать).

Еволюційна концепція декларує, що гроші виникли врезультатібезпосереднього розвитку суспільства: в конкретній момент часу суспільнівідносини досягли рівня. коли виникла потреба мати еквівалент. Існує багатосучасніх доповнень: Фрідмен(Нім.), Харісон, Кнапп, “кембріджська школа”.

Згідно  рационалістичнійконцепції, поява грошей спричинена особливими обставинами суспильногорозвитку. Оскільки відносини товаровиробників виступали як основа економічногоукладу, то з боку виробничих відносин здійснювався постійний вплив на механізмформування вартості. Іншими словами, походження трошей слід розглядати внерозривному зв”язку з розвитком форм вартості. Більше того: розвиток формвартості- причина виникнення грошей.

Суспільні відносини наконкретному проміжку розвитку, коли відокремлене існування товаровиробниківнеможливе. На певному етапі людство розуміє, що із загальної маси продуктівпраці виділяються деякі найбільш популярні, володіння якимидає певні переваги,більш швидко включаються в обмін. Стосунки на цьому щаблі розвитку не мали сталогохарактеру, не були регулярними, носили випадковий характер. Форма вартостіна цьому етапі називається 2.випадковою(простою, звичайною).

На другому етапі видиляєтьсяряд продуктів праці з найбільшим попитом. В залежності від дефіциту того чиіншого продукту та конкретних традицій формується ряд еквівалентів, придатнихдля обміну на всі інші продукти праці. Форма вартості — повна (розгорнута).

Третій етап розвитку формивартості характеризується появою товару-еквіваленту. Форма вартості — еквівалентна. Товар-еквівалент не мав специфічних економічниххарактеристик, але за взаємною згодою товаровиробників приймався при обміні.

Коли обмін набуває постійногорегулярного характеру, виникає потреба в зручному економічному еквіваленті,якими стають гроші. Потреби ринку набувають такаго важливого значення, що грошоваформа вартості закріплюється, а загальний еквівалент — гроші збереглися доцього часу.

Між раціоналістичною таеволюційною концепцією багато спільного. В них виникнення грошей — результаттривалого історичного розвитку. Виникнення грошей пояснюється розвиткомтоварного виробництва та процесу обміну. На основі концепцій походження грошейможна зробити висновки:

·    гроші — не просто товар, а носій певних суспільніхвідносін. Саме формування цих видносин зумовило виділення грошового товару.

·    гроші як результат тривалого розвитку грошей тавартості не є застиглим явищем, вони постійно розвиваються за суттю і заформами.

·    гроші не можуть бути скасовані чи зминені угодамилюдей або рішенням держави, 3.поки існують адекватні грошамсуспільні відносини.

2. Cуть грошей.

   Гроші — загальнийеквівалент і абсолютно ліквідний товар.

Гроші— специфічний товар, що має властивість обмінюватісяна будь-який інший товар.

Товарна природа грошей та їхеквівалентна форма визначається їх походженням. Після закінчення формуваннягрошей товарним носієм грошей  виступали в натурально-речовому виразі золото тасрібло. С і З, виступаючи як звичайний товар, визначали товарну прирду грошей.Суспільну рольгрошей С і З виконували за сумісництвом, але товарна природагрошей витікає не з належності благородного металу до товарй, а  визначаєтьсямісцем грошового еквіваленту в економіці.

Коли роль грошей виконувалоЗ, являючись носієм грошової суті, воно одержало подвійне існування: як товар іяк гроші. Подвійність сутності З на цьому етапі виявлялась у його міновій таспоживній вартості. Виконуючи роль споживної вартості для конкретної людини, Звиступало як носій суспільної вартості. Між конкретною і загальною споживноювартістю З виникла суперечливість, Якщо воно виконує роль конкретної вартостідля людини, це виключає можливість використання його як загального засобуобміну. Суперечність  загострювалась.  Задовольняючи потребу використання  З якГ, суспільство змушене відмовитися від використання З як товару

Для вирішення цієї проблемивихід був знайдений на шляху ідеалізації грошей. Найперший прояв цього процесув товарному обігу, бо при  обслуговуванні руху товарів відмовитися відхарактеристики З як З найлегше. Товарний обіг найменше вимагав від З йогохарактеристик як благородного металу. Оскільки обмін товарів носить миттєвийхарактер, виникла можливість замінити З як товар З як гроші, грошовими знаками.

Т. ч. потреби товарного обігубули задоволені. а З як гроші втратило свої якості як благородний метал.    

Протиріччя товарного обміну. які були вирішені задопомогою грошей

*вартість і мінова вартість

*абстрактна і конкретна праця

* суспільнонеобхідні таідндивідуальні витрати праці

До виникнення грошей б-якийтовар-еквівалент не втрачав цих протиріч. Тому, виконуючи еквівалентну роль,товар залишався товаром. З появою золта як загального товару, відмовою віддеяких його характеристик як благоодного металу для виконання функції обміну,протирічча, властиви золоту як товару втрачали свою гостроту.

В золоті як грошах загальнаспоживна вартість ідентична вартості, тому золото як гроші цінні для людства зточки зору їх властивості обмінюватися на б-який йнший товар. Вартість золота,ін. словамі. виражалася їх споживною вартістю для людей. Оскільки вартістьб-якого товару є результат суспільних витрат.на його виробництво. а дляконкретної особи при обміні має значення тількі еквівалентна сутність грошей,виникає можливість поступового вирішення проблеми протирічча конкретної та абстрактної праці, втіленої в грошах.  Оскільки при обміні товарів для товаровиробникаважливо тільки скільки  вартий товар саме для нього, суспільні витраті навиробництво грошей його не цікавлять. Тому товар набуває властивостей, колисуспільнонеобхідні витрати виступають як індивідуальні.

3.  Фрми грошей, їх еволюція.

Змоменту появи четвертоїформи вартості — грошової — товарний обіг ставить нові вимоги до еквіваленту.Оскільки обмін натуральними продуктами при збільшенні об”ємів виробництва стаєнезручним, виникає потреба у економічному засобі обміну.

Перша реакція на ці вимогі-поява  білонної монеті — перша форма грошей. Вони карбувалися з різнихметалів и їх характерною особливістю було їх виготовлення з суміші благороднихі неблагородних металів. Білонна монета широко використовувалася вже в умовахфеодалізму.

Монета вперше з”явилася, коли окремі товаровиробники дляполегшення обміну товарів отримали дозвіл на виготовлення металевогоеквіваленту. Карбування монет було стихійне. не було заканодавчого обмеженнядля випуску їх в обіг. Спочатку монети  карбувалися  з різних металів і булирізними за формою, вагою і зовнішнім виглядом.З часом виявилось, що є певніметали, монети з якихмають більшу міцьність. довше зберігаються і т. ін.Товарне виробництво зростало і зазначені характеристики набували особливогозначення.

На певному етапі відрізноманітних металів при виробництві грошей суспільство перейшло до срібла ізолота з причин їх особливих якостей. Закріплення в обігу золотих і срібнихмонет в економічній літературі наз. біметалізмом.

З появою масштабних операційобміну висуваються нові вимоги до грошей.Найбільшою вимогою стає економічність.Завдяки конкретним фізичнім та хімічним якостям роль еквіваленту закріплюєтьсяза золотом. характеристики золота:

*здатність довго зберігатися

*портативність

*однорідність

*особливі фізичні та хімічніякості

*відносна рідкість у природі

На певному етапі розвиткутоварного виробництва кількість золота та можливості його потунцийноговидобутку почали відставати від темпів зростання виробництва товарів, золотапочало невистачати для зодоволення потреб товарного обміну. Товарний обігвимушений пристосуватися до іншого загального еквіваленту, виникли  паперовігроші.

Перша поява паперових грошейу Китаї, у Західній Європі паперові гроші затвердилися у обігу в 16-17ст. Зпочатку — паралельний обіг золотих та паперових грошей. Головна причинанеможливочті відмови від золотих монет — національні традиції.

Паперові  гроші - нерозмінні на метал знаки вартості, що наділені державою примусовим курсом іобов”язкові до застосування у всіх видах розрахунків та платежів.

На відміну від повноціннихгрошей (монет), номінал і реальна вартість паперових грошей не співпадали.Паперові гроші — перша відома  неповноцінна форма грошей.

Кредитні гроші відрізняються від паперових грошей  механізмомемісії. Мотив 7.для їх випуску в обіг  — наявність конкретнихпрограм і об”єктів, що потребують коштів. На відміну від паперових, кредитнігроші повинні мати під собою конкретну товарну основу. Теоретично кредитнігроші містять у собі механізм обов”язкового повернення до емітента. На практиців умовах зростаючих бюджетних дефіцитів країн відбулося поступове стирання межіміж паперовими та кредитними грошима. З причини фактичної втрати здатностіповертатися до емітента кредитні гроші в обігу перетворилися на паперові.Найбільш відомі кредитні гроші у обігу:

*вексель

*чек

В обігу розрізняють :

*готівкові

*допозитні

*електронні форми грошей.

Сучасні платіжні засобизатвердилися в обігу завдякивпливу держави.

4. Вартість грошей.

Реалії свідчатьпро роздвоєннявартості грошей як грошей і грошей як товару. При виконанні золотом функциїзагального еквіваленту  його вартість як товару раегувала на зміну потреб вцьому товарі. Якщо розглядати гроші як гроші, то додатковий фактор зміни їхвартості — зміна суспільних потреб в грошах, динаміка золотих запасів,попередні заощадження та ін.

Найбільш чуттєво реагувала назміну вартості золота монета. Під вплівом обігу зменшувалася цінність монети (стиралась,деформувалась та ін.), але номінальна вартість монети не змінювалась. Т. ч.монета продовжувала бути засобом обігу і платежу. Номінальна і реальна вартістьмонети могли не співпадати і під впливом 8.розвитку видобуваннязолота.Вартістьмонети могла зменшуватись, але деякий час суспільствопродовжувало приймати її як повноцінну.

Економічна теорія пояснюєінерційність номінальної вартості золота як грошей в порівнянні з золотом як товаром факторами:

*існує зв”язок золотих монет вобігу з рівнем цін на товари;

*втручання держави в грошовегосподарство; у суб”єктів ринку зростає відчуття гарантованості вартості даноїмонети.

З переходом до неповноціннихформ грошей номінальна і реальна в постійному дисонансі (не співпадають). Існуєбеззаперечний зв”язок між зміною вартості грошей і економічними процесами.Знецінення грошової маси в часі може розглядатися як причина економічних роблемі навпаки.

Функції грошей.

Виділяють п”ять функційгрошей:

*міра вартості

*засіб обігу

*засіб платежу

*засіб нагромадження

*світові гроші

Міра вартості — функція, вякій гроші виступають як засіб вимірювання вартості товарів і засіб їхпорівняння. Завдяки цій функції всітовари стають якісно однорідними і кількісно вимірюваними. За умов обігузолотих  монет існувала категорія масштаб цін- вагова килькість благородногометалу, що прийнята в державі за грошову одиницю.

З переходом до неповноціннихгрошей масштаб цін вмирає, бо держава закріплює за грошовою одиницею курс, якийне зв”язаний з вартістю золота. Своєрідний варіант масштабу цін в сучаснихумовах — товарний вміст грошової одиниці.

Міра вартості — функція. вякій гроші функціонують ідеально.

Засіб обігу — гроші розривають межі товарного обміну. Товарнаметаморфоза Т-Г-Т’ завдяки грошам може розріватися на два акти: Т-Г іГ-Т’. Це — новий етап розвитку товарних відносин. Якщо в догрошовомугосподарстві обмін товарів мав форму Т-Т’, це означало, що не буломожливості накопичувати кошти і пошук потенційного партнера для товарообмінуперетворився на перманентний процес.

З появою цієї функції буладосягнута дуже важлива мета — товаровиробники отримали змогу розірвати часову іпросторову межу обміну.

Гроші виконують цю функціюреально.

Сфера використання грошей якзасобу платежу і засобу обігу — більша частина економічного обороту країни.

Засіб платежу -гроші виступають як миттєвий посередник притоварообміні. Ін словами, гроші допомагають продавцю і покупцю вдоволбнити своїпотреби в найбільш зручній формі.Цю функцію гроші виконують реально

Засіб платежу безпосередньопов”язаний з товарооборотом. Як платіжний засіб гроші отримали змогуздійснювати самостійний рух незалежний від руху товарів.В цій функції рухгрошей і рух товарів — прямопротилежні.Функція засобу платежу потребує сталостігрошей і деформується при знеціненні грошової маси.

Сфера використання грошей якзасобу платежу і засобу обігу — більша частина економічного обороту країни.

Функція засобу платежу повноюмірою включає загрозу неплатежу. При широкомасштабності неплатежів ця функціяпровокує грошово-кредитну кризу.

Взаємопов”язаність функційзасобу обіга і засобу платежу виражається в постійному поглинанні грошима якзасобу платежу сфери їх функції як засобу обігу.Це не має негативного впливу наекономіку і надає більш широкі можливості для суб”єктів господарювання.(знімаються обмеження, які створюються при негайній оплаті товарів.) Функціязасобу обігу- основа для виникнення кредитних відносин в економіці.

Засіб нагромадження -гроші виконують нагромадження вартості у всіх формах впроцесі розширеного відтворення.Перша видома форма нагромаджтоварна. Другийетап_  естетичне накопичення — коштовності, антикваріатів. Сучасні форми — накопичення грошові знаки (д) нерозвинутих країн  інвалюта), ЦП, золото івироби з золота,  вклади в банках і ін.

У Фішер: теорія міжчасовоговибору пояснює, що кожен субєкт економіки постійно вирішує проблему розміщеннясвоїх коштів за принцепом ліквідності. Людина віддає перевагу готівці удовгострокові фінансові вклади.

Світові гроші- поєднує функції засобу платежу, засобу обігу, засобунагромадження на світовихринках.                                                       

ТЕМА 2.КІЛЬКІСНА ТОЕРІЯ ГРОШЕЙ І СУЧАСНИЙ МОНЕТАРИЗМ. 

Кількісна теорія грошей.

Кількісна теорія грошейвиникла на основі класичної теорії, найвідоміший представник якої  А. Сміт. Вінвніс найбільший вклад у розуміння категорій споживача і мінова вартість.Завдяки С економічна теорія збагатилася тезою, що основою мінової вартості єсубстанція вартості, Ця теза — основа для формування К. Марксом тези продвоїстість праці в товарі. Д. Рікардо продовжив теорію Сміта і перший підійшовдо розуміння категорій абстрактна і суспільна праця.

Найбільша заслуга класиків — завдяки їм була закріплена версія щодо товарного походження грошей, а також остаточно сформульовано зв”язок між трудовою теорією вартості і розвиткомгрошей.Класики мали активний вплив на економічну думку до 19ст.

НТП і НТР обумовили появуконцепції, яка трактувала суть грошей як технічний засіб. Основна теза — легкість зміни грошей та існування можливості без будь-яких ускладненьвідмінити гроші.

Поява кількісної теоріїпов”язана з класичною теорією. Незважаючи на спрощений погляд Сміта і Рікардо,ця теорія вважалась найбільш оригінальною в 19 ст. Рікардо формулював своїпостулати на прикладі фінансової  кризи в Англії в 18-19ст. Після відміни обінуфунтів на золото, англійська економіка ввійшла в стан авторефлексії. Рікардовважав, що відкриття нових родовищ  золота може подовжити термін обігу золотихмонет. Тому, поява паперових 12.грошей і закріплення їх в обігунеобхідно пояснювати як нестачу золото в обігу.

Класична теорія внесласвоєрідний вклад в розвиток сучасного розуміння сутності грошей. Але їїпостулати трансформувалися з врахуванням особливостей грошового обігу вищихстадій. Кількісна теорія пояснбє зміну вартості грошей і рівень цін зміноюкількості грошей в обігу. Тобто, всі економічні зміни можуть ініціюватизбільшення або зменшення грошової маси.

Зародження кількісної теорії- в 16ст, але її розквіт — в 19ст. Основна подія в грошовій теорії 16ст. — розвінчання ідей меркантилізму.Але кількісна теорія в тих умовах не могла бутизатверджена як основна, бо домінували ін. ідеї.

Базові положення кількісної теорії .

*постулат причинності (ціназалежить від кількості грошей);

*постулат пропорційності (ціназмінюється пропорційно зміні кількості грошей).

Перший відомий представниккількісної теорії — Ж. Бодден. В своєму трактаті він пояснює зміни економічногоустрою  зміною маси золота і срібла в товарному обігу. (Дж. Локк, Даванзатті, Монтарріні)

Найбіль виразно ідеюкількісної теорії висловив Д. Юм. Він обгрунтував принцип однорідності: якщогроші є однорідними (золото/ срібло/паперові), це веде до подвоєння їх вартості:як матеріалу і як товару.Це подвоєння пояснює виникнення різних цин на різнихтериторіях. Помилка Юма — він вважав гроші нейтральними до впливу ендо- іекзогенних факторів. Основна думка кількісної теорії в цьому варіанті - трактування відсутності зв”язку впливу грошей на рівень цін: ці фактори 13.відокремленіі не мають закономірного взаємовпливу.

В епоху розвинутогокапіталізму виникла т. з. “банківська школа в Англії. Її засновник — Т. Тук — ціноутворення багатофакторний процес. Ціни товарів не залежать від кількостігрошей, а навпаки, сума грошей — наслідок цін. Прогрес у розвитку кількісноїтеорії у 19ст. не розірвав вузьке коло механічного зв”язку товарних цін ігрошей.Зберігся принцип ігнорування функції грошей як міри вартості та засобунагромадження.

2.  Неокласичний варіант кількісної теорії грошей.

На початку 20ст. кількіснатеорія вважалася домінуючою, але для остаточного закріплення її. як наукової,необхідно внесті ряд доповнень. Виникає трансаакційний варіант І. Фішера.Зв”язок кількості грошей з рівнем цін він пояснював формулою:

М*V=P*Q, де

М- грошова маса

V-швидкість обігу грошової одиниці

Р- рівень цін

Q-  товарна маса

M=(P*Q)/V

Фішер вважав. що грошова масапрямо пропорційна рівню цін і обернено пропорційна швидкості обігу.Фішерформулює причинно-наслідкові зв”язки рівень цін змінюється

*прямо пропорційнокількості грошей

*прямо пропорційно швидкості обігу

*обернено пропорційно обсягуторгівлі

Але фішер пояснювавсправедливість такого зв”язку тільки в довгостроковому періоді, вважаючи. що вкороткостроковому періоді це рівняння не обов”язково справедливе, бо можутьдіяти тимчасові фактори, які виводять рівняння з ідеального стану. Фішер довів,що в довгостроковому аспекті обсяг виробництва залежить від техніко-економічнихумов та інфраструктури.Обидва фактори змінюються повільно, тому теорія від нихабстрагується.

Завдяки трансакційномуваріанту остаточно закріпився розрив між грошовою і загальноекономічноютеорією.

В 20 рр. кількісна теоріятрансформувалася т. з. “кембріджською школою”(А. Пігу, Робертсон, Маршал).Аналогічно фішеру КШ виходить з тези про вплив грошей на ціни, але основнийакцент зроблений на мотиви і механізм заощаджень. Особливість КШ — розміризаощаджень пов”язувалися з мотивами поведінки людей. Відома формула Пігупояснює, що між грошовою масою і заощадженнями населення існує постійнийзв”язок:

M=k*R*P. де

R - величина виробництва у фізичному вигляді за одиницючасу

P-ціна продукту

k — частка виробленого продукту, яку людина хоченагромаджувати.

k, Р -стабільні-виникаєоберненопропорційний зв”язок між вартістю (купівельною силою) грошовоїодиниці та величиною наявних касових залишків (нагромаджень). Це — основнийпостулат кількісної теорії.

В 20 ст. кількісна теоріярозглядалася розглядалася державами як стратегія коригування грошовихпараметрів.

В умовах монопольногокапіталізму у регулюванні грошової маси вбачається спосіб впливу на рівеньцін.Економічна активність також пояснюється ефективністю грошової політики.Напочатку своєї діяльності прибічником кількісної теорії був Кейнс.

3.  Кейнсіанська школа і її розвиток в розвиток теорії.

Ускладнення і розвитоккапіталістичної економіки спричинило необхідність пояснити впливгрошово-кредитних установ на товарне виробництво. Оскільки грошові та кредитніінструменти активно використовувалися державою при проведенні економічноїполітики, необхідно пояснити закономірності цього процесу.

Кейнс підкреслювавнеобхідність поєднання кількісної теорії з теорією кон”юнктур, Якщо класичнатеорія визначає гроші як короткочасний посередник, а їх нагромадженнявважається нераціональним, то кембріджська школа намічає певну відмову від тезіпро нейтральність грошей.

Кейнс не намагався відійтивід обох варіантів.Важливістьгрошей він пояснював з точки зору прийняттягосподарських рішень. Нагромадження грошей вважається своєрідним барометромекономіки.Модель Кейнса спростовує розрив між реальними і грошовими процесами,тобто “класичну дихотомію”. На його думку зв”язок між економікою і гршима — норма відсотку і гроші набувають істиної важливості тільки в теорії відсотку.Чим сильніша невпевненість людини в майбутньому економічному розвитку, тимбільша структура гршових заощаджень і менше попит на потчну продукцію.

Кейнс виділяє такі мотиви заощадження:

1.  трансакційний 

2.  обачність

3.  спекулятивний

1 і 2 відображають традиційнуроль грошей як засобу обігу і длатежу. 3-й пов”язаний з попитом на спекулятивнізалишки. Кейнс пов”язував цей мотив з динамікою цін фінансових активів чиоблігацій. В теорії з”являється проблема вибору.

Завдяки Кейнсу проблеми чистомонетарних показників відходять на другтй план. Основними показниками, щохарактеризують економіку  та дають змогу її регулювати стають рівень безробіттяі об”єм виробництва.

Кейнс вперше запропонувавполітику т. з. “дешевих грошей”. На практиці ця політика неминуче призводила доінфляції. В період економічної депресії рецепти Кейнса були ефективні іполітика “дешевих грошей” допомагла вийти з фінансової кризи, але сталосяігнорування грошових показників економіки і перебільшення ролі бюджетногорегулювання.

Сукупний попит на гроші, заКейнсом, складається  з частин: трансакційної та спекулятивної. З одного боку,суб”єкт  еконономіки прагне максимізувати свій прибуток і вкладає кошти вфінансові активи, що найбільш вірогідно прибуткові. З іншого боку, існує метазберегти найбільш ліквідні кошти, а примушує людину потийно вибирати міжоб”єктами вкладень і, як результат, найпривабливіше зберігання готівкою.

Кейнс вперше ввів у грошовутеорію поняття “норма відсотку”. Традиційний  зв”язок грошей і цін відсуното надругий план.

Кейнсіанська доктрина після подоланняекономічної кризи і пожвавлення грошово-кредитних відносинпослаблює свій ефект.За умов стабільної економіки, инструменти. що пропонує Кейнс, нездатніефективно регулювати грошовий обіг. На початку 70-х років ідеї Кейнса 17.зазнаютькритики. Стрімкі темпи інфляції виводять на перший план грошові фактори.

Т. ч. знову зростає интересдо кількісної теорії. За кейнсіанством закріплюється рль “проінфляційноїтеорії”, що ігнорує грошове господарство і виносить на найвищий рівень потреби економічного зросту.

4. Сучасний монетаризм і його позиції.

Марк фрідмен — найвідомішийпредставник.

Монетаризм як самостійнийнапрямок сформувася в США в середині 50-х років на основі кількісної теорії.Монетаристи намагались затвердити інший підхід до  до економічного механізмкпорівняно з Кейнсом.

Основне джерелонестабільності економіки — в грошовій сфері.На думку Йегера. економістом можевважатися людина, яка шукає основні причини кризових явищ в сфері грошовихпоказників. Логічний зв”язок між грошима і економікою в монетаризмітрансформується, лозунг “гроші мають значення” перетворюється на “тільки грошімають значення”.

Завдяки Фрідмену, грошовіфактори економічної стабільності декларуються як основний зміст діловоїактивності. Головна причина економічного хаосу. за Фрідменом, в неефективномурегулюванні грошової маси.Теорія  Фрідмена наз. портфельною моделлю.тобтоекономічний вибір суб”єктив відбувається в межах фінансових активів длявкладів. Такі ідеї згодом підтримали Шарп та Маркоінц (засновник сучасної портфельноїтеорії).

Монетарна теорія базується нанатуралістичному трактуванні капіталу (Бем- Баверк). В сучасній економіціпогляди монетаристів посідають 18.суттєве місце. Розбіжности мижмонетаристами та кейнсіанцями вилилися в протистояння двох основних інструментівмакроекономічного коноторолю: грошово-кредитна і фіскальна політика.

Грошово-кредитна політикапов”язується з впливом Центрального банку. Фіскальна, що грунтується на змініподаткових ставок, трактується монетаристами як свавілля уряду і малоефективнийзасіб.

Андерсен і Джордон (США)співставили ефекти монетарної та кейнсіанської версії. Вони прагнули перевіритисправедливість тверджень Кейнса:

*фіскальні засоби сильнішевпливають на економіку, ніж грошові

*реакція економічної кон”юнктури нафіскальні заходи легше передбачується. ніж ефект грошово- кредитної політики

*вплив фіскальних заходів швидшепроявляється в реальній дійсності. ніж грошово-кредитні інструмунти.

Врезультаті дослідженьз”ясовано. що вплив грошово-кредитних інструментів сильніший і більшпередбачуваний. ніж фіскальні методи. Тому під сумнів був поствлений постулатКейнса першочерговість бюджетної політики. Сантлузькамодельзакріпила позиціїмонетаризму. Протягом багатьох років монетаристи виступають з пропозицією прокардинальну перебудову традиційний грошово-кредитних і банківськіхінститутів.Вплив держави на грошову експансію необхідно зменшити і підняти навищий рівень саморегульованість грошової сфери.

У 80-90-ті роки основна метамонетаристів у встановленні жорстких обмежень на можливість держави фінансувати19.дефіцит бюджету за рахунок емісії.

Найбільший позитивний ефектмонетарна версія мала в Англії (М. Теччер).

5. Рекомендації монетаристів та неокейнсіанців щодосучасної  грошово-кредитної політики.

Основна проблема сучасноїгрошоо-кредитної політики — питання про те чи вистачає грошей для задоволенняпотреб суб”єктів економіки. Найбільш детально в українській науковій літературіце питання досліджено в 1996р. М. Савлуком.

Загальна грошова маса в обугуза 6р. зросла в 4520разів, але темпи її збільшення не рівномірні: до 1993р. — збільшення. з 1993р.  зменшення. Зниження рівня монетизації ВВП (співвідношеннямаси обігу до об”єму ВВП)використовується для звинувачення НБУ вжорсткійгрошово-кредитній політиці. Падіння рівня монетизації біль ніж у 5разів наперший погляд прерконує про дефіцит грошей в обігу.З довгострокових позиційзниження рівня монетизації є негативним. бо означає згортання грошових відносині зменшення ролі грошей в економіці. Реальні причини:

·    широка бартеризація економіки

·    значна доларизація економічного обороту

·    прискорення обігу грошей

Об”єм товарообороту України,включаючи тіньовій, за 1991-96рр. зріс >2рази., а швидкість обігу >5разів.Таке зниження несправедливо пояснюється дефіцитом грошей в обігу.

Динаміка рівня монетизації немає пряиої залежності від грошової маси. Показник монетизації в міру зростаннягрошової маси знижується. бо це зумовлене внутрішніми закономірностямиінфляції(т. з. критичний момент). До критичного моменту темпи інфляціївідстають від темпів емісії грошей. На цьому етапі інфляція позитивно впливаєна економіку. Після критичного моменту темпи інфляції випереджають темпиемісії, інфляція спричиняє збільшення номінального об”єму  ВВП, відповіднознижується рівень монетизації.

В довгостороковому аспектізниження рівня монетизації не має чіткого негативного впливу на грошовусистему. Найкраще цей показник вимірюється за допомогою швидкості обігугрошей.Вдовгостроковому періоді швидкість грошовогообігу показує на скількичасто грошова одиниця змінює власників в межах одного циклу відтворення. Вдовгостроковому аспекті різке збільшення грошової маси не сприяє росту рівнямонетизації.Неминучий наслідок нарощування грошової маси — інфляція. Цепідтверджує факт 1996р. коли інфляціязростала швидше. ніж емісія грошей.

Існує істотна різниця міжпопитом на гроші і попитом на грошовий доход.Останній існує потійно. першийзалежить від багатьох економічних факторів.Якщо зростає попит на грошовийдоход. при незміному попиті на гроші, грошові кошти направляються на валютнийабо товарний ринкйі баланс на цих ринках порушується. Це призводить дозагальноекономічного дисбалансу і не має істотного впливу на покращення рівнямонетизації ВВП.

Призростанні попиту на грошісуб”єкти спрямовують свої заощадження на покриття цього приросту. Врезультатізбільшується грошова маса в обігу, рівень монетизації.Найхарактер ніші ознакицього процесу виявилися в Україні в кінці 1996р. Цьому сприяли:

*випуск в обіг гривні

*збільшення довіри до монетарноїполітики НБУ

*розвиток фінансового ринку

*розвиток валютного ринку ізбільшення реального курсу гривні

На сучасному етапігрошово-кредитної політики будь-якої країни повинен базуватися на реальнихмонетарних показниках. Це спричиняє, зокрама, зміну жорсткої монетарноїполітики на більш м”яку.

На початку 1998р. цевиявилось в політиці НБУ, яка стала менш жорсткою.

ТЕМА 3.  ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І. ГРОШОВІ ПОТОКИ

1.  Процес руху грошей. Грошові потоки.

Економічне середовище, дефункціонують суб’єкти ринку пов’язане з грошовою сферою.

Сфера, в якій функціонютьбанки, складає грошовий оборот.

Організація і управлінняпотоками грошей, що складає грошовий оборот, змінює кон’юнктуру грошового ринку, і т. ч. реалізує свою роль в економіці.Тому суть і основи грошового оборотуважливі для пояснення механізму функціонування грошово-кредитної системи.

Вся сукупність грошовихплатежів, здійснюваних суб’єктами ринку, складає грошовий оборот.

Всі платежі групуються впотоки. В залежності від місця в процесі суспільного відтворення виділяють:

  сплата фірмами необхіднихресурсів, які закуповуються у населення.

  сплата урядовими органами ЗПдержавним службовцям.

  дохди домогосподарств відреалізації ресурсів фірмам

  сплата чистих податків сімейнимигосподорствами

  формування сімейнимигосподарствами заощаджень, що надходять на грошовий ринок

  видатки сімейних господарств наспоживання

  мобілізація фірмами на грошовомуринку інвестиційних коштів

  інвестуваня видатків фірм

  мобілізація державою коштів нагрошовому ринку (державні кредити)

  державні закупки

  сплата продуктів, що надходять вкраїну, як імпортні

  надходження грошових коштів зсектору світового ринку для сплати експорту

Оскільки національнаекономіка постійно взаємодіє з світовою, доцільно виділити:

13. доходи фірм відреалізації своїх товарів і послуг (нац. продукту)

14. чисті надходженнягрошових коштів з світового грошового ринку на внутрішній

15.чистий відтік грошовихкоштів з внутрішнього на світовий грошовий ринок.

Така схема грошового оборотубудується на основі механізму “Модель кругообігу доходів і продуктів”. Цямодель відображає реаольну ситуацію, яка склалася в ринкових економікахрозвинутих країн. Умовним допущенням є те, що всі ресурси, необхідні длядіяльності фірм, як і самі фірми, знаходяться у власності сімейних господарств.(лише один потік безпосередньо пов’язує сімейні гоподарства з урядом). Вдійсності, частина ресурсів і фірм знаходиться в державній власності. Томудеяка частина грошових потоків не проходить 23.через сімейнігосподарства.Особливе значення такі потоки маютьв неринковій економіці(Україна).

Тому, згідно цієї схеми миробимо ще одне припущення, зважаючи, що в майбутньомупроцес приватизаціїтрансформує державну власність в приватну.

Грошовий оборот можнапредставити як взаємозв’язок здійснюваних в економіці грошових потоків. Всісуб’єкти національної економіки в такій схемі поділяються :

*фірми

*сімейні господарства

* уряд

Ці сектори пов’язанігрошовими потоками, які проходять через ринок ресурсів, продуктів, грошовий ісвітовий ринки. В кожному секторі є вхідні та вихідні потоки. Така ситуаціядозволяє збалансувати економіку світу і забезбечити замкнутість кругообігугрошей.Ця замкнутість — основне джерело стабільності економіки.

Номінальні обсягинаціонального продукту та національного доходу і відповідні їм потоки  рівні.

Найбільш очевиднобалансуються потоки національних господарств. З отриманого національного доходу(3), вони сплачують чисті податки (5) і купують необхідні товари (4), заощадженняпродаються на грошовому риноку (6).

На рівні держави грошовіпотоки балансуються за допомогою позичання коштів на грошовому ринку (9). Ценоебхідно, якщо чистих податків (5)  недостатньо для утримання державнихслужбовців і державних закупок. (бюджетний дефіцит).В цьому випадку необхідний6 потік: надходження заощаджень населення на грошовий ринок.

Фірми збалансовують грошовіпотоки за допомогою грошового ринку. Припускається, що доход приватних фірм надходить до сімейних господарств. Тому у фірм не залишається коштів длярозширеня. Ці кошти мобілізуються на грошовому ринку.

Балансування грошовихпотоків, що обслуглвують окремі ринки, досягається інакше.На ринку ресурсіврегулювання автоматичне: все, що витрачається фірмами на ресурси, отримуєтьсясімейними господарствами як НД (1 і 3).

В умовах замкнутої економікибалансування потоків ринку продуктів теоретично також автоматичне. Алеекономіка України — відкрита і має місце притік та відтік грошей (11 і 12). Заумови, коли імпорт дорівнює експорту, відбувається балансування цих потоків.Але, в дійсності, це несе загрозу дестабілізації грошового обороту.

Якщо імпорт більший заекспорт, гроші з національного рівня переходять на світовий (11>12). Тодінаціональний продукт (13) буде більший ніж НД (3). Різниця — чистий імпорт. Вцьому випадку виникнуть труднощі з реалізацією національного продукту в межахкраїни. Ця диспропорція не може бути вирівненою розширенням внутрішньогогрошового обороту. Якщо збільшити пропозицію грошей, це збільшить потік до рівнянаціонального продукту. Проблема реалізації буде вирішена, але ціною інфляції.Додаткові кошти надійдуть до фірм і будуть спрямовані на оплату ресурсів. Цезбільшить сумарний об’єм 4, 8, 10 потоків. Зростання попиту ініціює ріст цін нацих ринках.Тоді для реалізації національнлгл продукту знову невистачатимегрошей.

При чистому імпорті найкращийваріант — запозичення коштів з світового грошового ринку: отримання кредитів віноземних банках для сплати імпорту або продаж на зовнішньому ринкунаціональних фінансових активів. Мобілізовані кошти складають додатковий потіккапіталу (14). Ці кошти збільшать потоки 8 і 10, а також попит на ринкахпродуктів,, що буде сприяти реалізації цих продуктів. Врезультаті — зрівнянняпотоків 3 і 13 без інфляції. 

В умовах чистого експортудодаткові кошти приходять на внутрішній ринок Т. ч. зменшується потребазапозичення коштів іншими шляхами, а це розбалансовує внутрішній грошовийринок. Для вирівнювання ситуації необхідно пропонувати зайві кошти на світовомуринку.

Висновок. Через механізм врівноважування чистого імпорту ічистого експорту досягається збалансування грошових потоків, що пов’язуютьнаціональну економіку зі світовою.

За допомогою фінансовихоперацій реальні активи трансформуються у грошові кошти і навпаки черезмеханізм грошового ринку.Національний продукт і НД повинні балансуватися, щоспричиняє необхідність збалансування їх складових. За спрямування ці складовіподіляються %

*потоки ін’єкційні — На цю сумузростає надходження коштів на внутрішній ринок (інвестиції, держ. закупки).

* потоки витоку — чисті податки,заощадження, сплата чистого імпорту. На цю суму зменшується використаннясімейними господарствами НД

Балансування потоків ін’єкційта потоків витоку- один з найважливіших механізмів регулювання внутрішньоїекономіки.

2.  Економічні основи грошового обороту. структурагрошового обороту.

Грошова маса, що обслуговуєринок товарів постійно рухається бо суспільне  відтворення  є  неперервним  процесом.

Постійне переміщеннягрошей між суб’єктами ринку — грошовий оборот.

На мікрорівні грошіобслуговують оброт індивідуального капіталу.

Г-Т… В… Т’-Г’

Г-Г’- грошовий оборот на мікро рівні., рух грошей яккапітал.

Ці гроші авнсуються навиробництво. але повертаються з приростом. Завдяки цьому можливе розширенняіндивідуального виробництва.

Гроші на мікрорівні — абстрактна самозростаюча вартість.

Грошовий оборот на мікрорівнімає хар-ки:

*замкнутість лінії руху грошей.

* зростання грошової суми приповерненні її на вихідні позиції

Перетворюючись на капітал.гроші і далі виконують свої функції.

На макрорівні грошовий оборотобслуговує рух суспільного капіталу. Обіг суспільного капіталу- не просто сумаобігів індивідуального капіталу., він включає нові елементи і має своюспецифіку.

В умовах ринку підприємці мпозичати гроші.

Гроші купуються як капітал.тому передбачена виплата %.Вільні кошти в конкретний час є у багатьох, і цясукупнусть створює пропозицію грошей. Ця сфера створює внутрішній грошовийринок. Гроші на ньому — позичковий капітал.

Частина грошей, отриманихпісля закінчення виробництва, використовується на погашення позичок. Ін шачастина- затрати на виробництво. Оплата продуктів виробництва надходить до інсубєктів, які повертають її на грош. ринок.

Третя частина Г’  — новостворена вартість у формі ЗП і прибутку.ЗП покидає обіг капітулу, алеприбуток надходить в банки, ЗБІЛЬШУЮЧИ ПРОПОЗИЦІЮ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ,
        На мікрорівні рух грошей замкнутий, починається і закінчується нагрошовому ринку.

Грошовий оборот — єдине ціле,але іноді може розриватися. Такий сегмент грошового обороту називаєтьсяфінансовою сферою, а відповідні відносини — фінансовими.

Другий сугмент грошовогообороту — кредитний ринок.

Сегменти грошового оборотувзаємозвязаі і взаємодіють

Загальна сукупність грошовихпотоків у країні поділяється на дві сфери:

* готівкові

* безготівкові

3.  Маса  грошей  в  обігу  та  грошові  агрегати

Сукупність  грошей  в  усіх іх  формах,  що  знаходяться  у  суб'єктів  економіеки складають  грошову  масу.  Вона  має  складну  структуру  і  динаміку  руху. В  структурному  напряму  грошову  масу  поділяють  на  4  напрями:

1.  за  ступенем  ліквідності

2.  за  формою  грошей 

3.  за  розміщенням  у  конкретних  суб'єктів  ринку

4.  за  територіальним розміщенням.

Чим  менша  грошова маса тим  легше  державі  керувати  грошовими  потоками.  Грошовою  базою  в економіці  називають  найбільш  ліквідні  кошти  у  суб'єктів ринку.  Грошові  агрегати  поділяють  масу  грошей  на  такі  складоіві:

М0- готівка  і  банківські  вклади  до  запитання.

М1 -  це М0 +  строкові  вклади,  заощадження  в  банках,і  взаємні  фонди  грошового ринку.

М2 -  це М1 +  депозитні  сертифікати  номіналом  вище  100.000 долл.,  строкові  угоди про  зворотній  викуп  та  позики  в  євровалюті.

L — М2 +  запаси  ощадних  БОН, комерційних  паперів  та  банківських  акцептів  поза  банківською системою. Агрегати  відрізняються  не тільки  кількістю  але  й  якісно,  наприклад М0 — це  кошти  в  обігу.<a/>[ОА1]  М1-найтісніше  пов‘язане  з товарною  масою,  що  сплачується  в кредит. М2  та  L  враховують  заощадження,  тобто  якісно  новий  елемент  грошової маси.  Градація  грошової  маси  за  ступенм  ліквідності  пояснює  на скільки гроші  готові  до  обороту.  Швидкість  обігу  також  характеризує  грошову масу  і  має  обернено  пропорційний  зв‘язок  з  нею.

Швидкість грошового  обороту — це частота  переходу  грошей  від  одного  суб‘єкта  до  іншого.  Основними чинниками  швидкості  обороту  є:

·    наявна  товарна  маса

·    частота  виплати  доходів

·    загальний  стан  грошового  ринку.

Швидкість  обігу може  вимірюватись  числом  оборотів  за  конкретний  період  (як  правило  1 рік),  або  тривалістю  одного  обороту.  Швидкість  обігу  грошей характеризує  загальну  інтенсивність  економічних   процессів.

4.    Закон  грошового  обігу

Суть  протягом  певного  часу  для  обігу  необідна  конкретна  об‘єктивно-обгрунтована  маса  купівельних  і  платіжних засобів.

Кн=Кф

Кн=SЦт/О               SЦт — сума  цін  товарів,  що  гтові  до  реалізації

              О- швидкість  обігу.

В кожний  конкретний момент  часу  SЦт  непостійна  і  на  неї  можуть  впливати кредитні  відносини,  та  безгрошові  розрахунки.  Саме  тому  формула трансформується:

Кн=(SЦт — SКт + SП — SВп)/О

              SКт- маса  тоарів,  що  купується  в  кредит

              SП — платежі,  строк  погашення  яких  наступає  в данному  періоді

              SВп — взаємопогашені  платежі

Кн  розраховується на  конкретну  дату.

Автоматичне регулювання...

Йому  на  зміну прийшло  державне  регулювання… Бюджетний  дефіцит;  інфляція  (Кф>Кн);  кредитні  гроші;  необхідність  регулювання.

ТЕМА 4  ГРОШОВИЙ  РИНОК 

1. ГР та  його  інституційна  модель.

ГР  балансує  грошові  потоки і  грошовий  обіг  вцілому.  Але  роль  грошового  ринку  не  обмежується межами  грошового  обороту.  Найважливішою  якісною  характеристикою грошового  ринку  є  процент.

Грошовий  ринок

  ринок  грошей  (обіг  до 1  року)

    — валютний  ринок

    — ринок короткострокових  банківських  кредитів

    — ринок короткострокових  фінансових  актвів

  ринок  капіталу  (обіг більше ніж  рік)

    — ринок  ц.п. 

    — ринок  середньо  та довгострокових  банківських  кредитів.

Грошовий  ринок  потребує  регулювання, або  впливу  саморегулюючих  структур

Суб‘єкти  грошового  ринку(продавці, покупці,  посередники).

Грошові  потоки  в  межах грошового  ринку  їстотно розрізняються,  це  пояснюється  суттєвою  різницею прямого  та  опосередкованного  фінансуваня  в  рамках  ринку.

Пряме  фінансування  Найголовніші  канали  руху  грошей:  1.  Канал капітального  акціонерого  фінансування.  2. Канали  позичання  шляхом  емісії облігацій  та  інших  фінансових  активів.  Суб‘єкти:  дом.  господарства; фірми,  держава;  іноземні  фіз  та  юр.  особи.

Пряме  фінансування  це переміщення  коштів  по  ринкових  каналах  безпосередьо  від  власника  до позичальника.

Капітальне  фінансування- це  отримання   коштів  в  облмін  на  право  участі  в  власності  фірми (акції).

Позичання — це  отримання фірмою  коштів  в обмін  на  боргове  забов‘язання  сплатити  борг  в установленний  строк  з  виплатою  процента.

Опосередковане фінансування   Взаємодіфя відбувається  за  допомогою  фінансових  посередників  (класичний  приклад — банк (механізм  дії).  Опосередковане  фінансування  відбувається  за  закономпопиту  та  пропозиції.  Балансування  попиту  та  пропозиції  та  формування %  на  гроші  виступає  найважливішою  функцією  гошового  ринку.

2.Попит  на  гроші  та  грошова  пропозиція

Їснують  суттєві відмінності  формування  попиту  та  пропозицції  на  грошовому  ринку.

ПОПИТ- це  намагання суб‘єктів  мати  в  свлєму  розпорядженні  певну  встановленну ними  масу грошей.

Якщо  розмір  поточної  каси коливається  в  короткостроковому  періоді  при  заданому  обсязі  ВНП  то  це означає  що  проводиться  політика  регулювання  депозитної  ставки.

ПРОПОЗИЦІЯ  грошей  на рівні  окремого  суб‘єкта  залежить  від  зміни  доходності  розміщення  коштів в активи,  отже  от  зміни %.  Чим  вища %  тим  вища  пропозиція.

Пропозиція  на макрорівні-постійний  фактор= загальна  маса  грошей  в  обігу. Незалежить від  %.  Ставка  рівноваги- крива попиту  перетинає  криву  пропозиції.

Інвестиційні  ресурси=заощадження — держ  позички  на  внутрішньому  ринку.

3. Ринок ЦП  як  складова  частина  грошового  ринку.

Ринок  ЦП — це  складва  частина  фінансового  ринку  де відбувається  трансформація  заоадженнь  в  інвестиції  за  допомогою специфічного  товару  ЦП.

ЦП це  боргове  забов‘язання  або  свідотство  про участь  в капіталі.  (види  ЦП) ринок  ЦП  має  механізми  саморегуляції, регулювання  РЦП  в  умовах  ринку  повинне  бути  мінімальним,  урад  на РЦП,  Український  РЦП.

4.  Фактори,  що  визначають  рівновагу  грошового ринку  %.

Грошовий  ринок  повинен абезпечити  повну  трансформацію  заощаджень  в  інвестиції,  їснує 2  позиції щодо  реального  виконання  цієї  задачі:  монетаристи-ТАК;  кейнсіанці- НІ.

Монетаристи-  ринкова  с-ма  має  маханізм  регулювання  що стримує  економічну крзу,  впливає  на  фрми  та  на  сімейні  господарства: стимулюється  бажання  інвестувати  та  заощаджувати  в  рівних  розмірах =%. 

Зростання % призводить  до зростання  заощадженнь  та  падіння  інестицій… Якщо  заощадження перевищать  інвестиції… Але  монетаристи   говорять  що  це  буде тривати  неловго =  точка  рівноваги=рівновага  всієї  економіки.

Кейнсіанці  Рішення  про  заощадження  та  інвестування приймаються  різними  економічними  суб‘єктами,  що  діють  з  різними мотивами.… Наявність  заощадженнь  у  населення  фірму  взагалі  не цікавить.

ТЕМА 5.  ГРОШОВІ  СИСТЕМИ 

1. Грошова  система  та  ії  структурні  елементи

грошова  система-  це  форма організації  грошових  розрахунків  в  Україні

В склад  грошової  системи вкл.

1.Найменування  грошової одиниці  в  національній  економіці

2.Маштаб  цін

3.Форми  гошей  що втановлені  законодавчо  і  знаходяться в  обігу

4.Форми  організації безготівкових  розрахунків

5.Порядок  здійснення готівкового  грошового  обороту.

6.Державні  структури,  що регулюють  грошовий  обіг.

Маштаб  цін- структурний елемент  грошової  системи,  який  характеризує  кількість  товарів,  які можуть  бути  придбані  за  1  грошову одиницю.  Характеризуючи  маштаб  цін виділяють  валютний  курс.  Валютний  курс- це  співвідношення  між  курсами валют  двох  країн.  Деравний  валютний  курс  встановлюється  в  алежності від  конвертованності  валюти.

«Правила  проведення безготівкових  розрахунків  в  Україні»- безготівковий  обіг

«Порядок  проведення касових  операцій  в  економіці»- готівковий  обіг

Основними  суб‘єктами регулювання  є:  НБУ;  Мін.  Фін.;  відповідні  держ  установи.

2. Основні  типи  грошових  систем  та  їх  еволюція

1.  Ринкові  та  неринкові

2.  Регульовані  (паперово-грошові  та  кредитні)  та саморегуюючі  (гроши  з  золота  та сірібла)

3. Монометалічні та  біметалічні  (1.паралельнів-ти; 2.подвійна (держава  встановлювала  співвідношення); 3.«кульгаюча  валюта»(один з  металів  кеарбувався  в  закритому  порядку).

Закон  Коперника Грешена  (був  сформрваний  в  умовах  недоліук  подвійної  валюти,  коли ринкова  вартість  грошей  ен  враховувалась  і  це  призводило  до тезаврації  (здешевлення)  закон  витіснення  хороших грошей  поганими

·    мономеалізм  ділеться  на три  групи:

·    золотомонетний  стандарт

·    золотозливковий  стандарт

·    золотодевізний  стандарт

·    паперові  та  кредитні гроші

3.Державне  регулювання  рошової  системи

Основним  механізмом регулювання  грошового  обігу  є  банківські  операції,  Американський економіст  Самуельсон  вважав,  що  кожен  центральний  банк  має  єдину функцію- контроль  за  грошовою  масою  та  кредитом.  Інструменти  впливу  на грошово-кредитну  систему  можуть  бути  прямі  (емісія)  та  опосередковані (через  кредитні  інститути).

Дворівнева  банківська система(Центробанк та  комерційні,  ділові,  інвестиційні  банки).

Участь  держави  у  капіталі ЦБ  і  наслідки...

У  вітчизняній  літературі  ігнорувалося поняття  державного  борга (наслідки,  ситуація  в  ринковій  економіці).  ЦБє  банком  уряду,  тому  ЦБ  приймає  участь  в  розміщені  і  обслуговуванні державних  боргових  зобов‘язань.

Політика  державного боргу...  Для  краї  що  бажають  вступит  до  ЄС  державний  борг  не повинен  перевищувати  60 %  від  ВНП.

Державне  регулювання грошового  ринку  в  країнах  з  розвинутою  економікою...  фіскальнобюджетними  разом  з  грошово  кредитними  інструментами.

В  Україні  політика  держ. боргу  виражена.......  Ефект  фінансової  піраміди

На  грошовому  ринку україни  політика  держ  боргу  проводиться  в  комплексі  з  %-ою  і резрвною  політикою

4.  Інфляція

Інфляція (от  лат. вздутие) це  переповнення  каналів горошового  обороту  знеціненними  грошовими знаками....  Лаж  на  золото- підвищення  ціни  на  золоті  монети  в паперових.  Дізажіо-  зменшення  реальної  вартості  порівнянно  з номінальним  золотим  вмістом сучасна  інфляція -  це  знецінення грошей відносно  товарів.

Деномінація (обмін старих знаків  на  нові в  певній  пропорції  з  зміною  цін,  і  т. і.)

·    нуліфікація

·    девальвація

·    ревальвація

ТЕМА 6.  НЕОБХІДНІСТЬ  ТА  СУТЬ  КРЕДИТУ 

1.необхідність  кредитних  видносин  в  економіці.

Перший  кредит — при  описі середньовічних  ярмарок.  Кредит (лат. довіряю)  Основна  передумова  кредиту — сезонність  в-ва.

Сезонні  та  несизонні  в-ва = висновки  слідства.

2. Сутність  кредиту

Кредит- це  економічні  відносини  між  юридичними  т фізичними  особами  і  державою  з  приводу  перерозподілу  вартості  на засадах  поверенення  іх  вартості.  Кредит  є  системою  економічних відносин  завдяки  яким  суспільство  мобілізує  вільні  кошти,  та використовує  їх  на  потреби  обороту.

Типи  кредитних  відносин(міжким)

Кредитні  відносини відрізняються  принципом  обов‘язкового  повернення  грошей  власникупередається  лише  споживна  вартість… гарант… коли  кредит  не повертають  він  втрачає  свою  економічну  сутність  і  перетворюється  на  фінансові відносини.

Сплата  %!  Де  беруться кошти  для  кредитів...

3. Функціі  кредиту  в  економіцці

Функція  кредиту  це   спецефічний  прояв  його  внутрішньої  сутності

Виділяють  3  функції: перерозподільчаемісійна  (антиципаційна)  цю  функцію  виконує тільки  банківський кредит.  Етодом  кредитної  експансії  або  рестрикції  регулюється  грошова маса.  Випуск  кредитних  грошей  легше  аніж  іх  вилучення.

Контрольна  3  думки:

·    контроль  це  властивість і  функція  банків,  а не  кредиту

·    контролює  позичальника кредиту

·    їснує  самоконтроль позичальникка  кредиту

Економічні  МЕЖІ кредиту

·    просторова- це співвідношення  кредиту  з  іншими  економічними  категоріями

·    часова- це  наявність ролі  кредиту  в  різних  історичних  проміжках

·    якісна- це  наявність характерних  тільки  для  кредиту  ознак

·    зовнішні- це відокремленність  кредиту  від всіх  інших  суспільних  відносин.

·    внутрішня- це співвідношення  між  різними  формами  та  видами  кредиту

·    перерозподільча- вона обумовлена  обсягом  наявних  в  економіці  ресурсів

·    емісійна- випливає  із функції  створення  грошей  для  обігу

4. Форми та види кредиту

форми:

=грошовий

=товарний

види:

-державний 

-банківський (м\б:внутрішньогосподарським, виробничий, платіжний, розрахунковий, плановий...

за  строками  позики:короткостроковий, середн., довго.)

-комерційний

-споживчий

-міжнародний

Відносини  в  рамках банківського  кредиту  контролюються ЦБ  держави.  НБУ  втановлює  параметри про  які  звітує  банк, в  разі  порушення  сплачує  штраф  (параметри: максимальний  розмір  кредита  на  одного  позичальника;  ризик  на  одного позичальника).

Криза  1-го  банку  може дестабілізувати  банківську  систему  вцілому.