Реферат: Валовий національний продукт
План.
1.ВНП- вимірювач результатівдіяльності національної економіки.
2. Дві міри національногопродукту: потік товарів і потік доходів.
3. Реальний та номінальний ВНП:“дефлярування” через індекс
цін.
4.ВНП, ЧНП, ВВП.
5.ВНП-це найобширніший показник національноговиробництва товарів і послуг.
Якщо ви можете виміряти те, про
що говорите, і виразити його уцифрах
—ви дещо знаєтепро це; якщо ви не можете
виміряти і не можете виразити щось
цифрами, то ваші знання недостатні і
незадовільні;
це, можливо, лишень початкові знання, і ви ще мало просунулися на ниві науки.
Лорд КельвінЯк іінші емпіричні науки, економіка грунтується на поняттях, які можна виміряти:
наприклад, ціни на пшеницю,курси акцій і процентні ставки, чисельність безробітних, обсяг національноговиробництва або рівень цін.
Вимірюваннянаціонального обсягу виробництва конче потрібне для макроекономічної теорії іполітики. Воно готує до сприйняття центральних питань, що стосуютьсяекономічного зростання країн, ділового циклу, взаємозв'язку між діловоюактивністю та безробіттям разом із вимірюванням та детермінантами інфляції.Поки поняття ВНП ще не було розроблене, важко було визначити, у якому станіперебуває економіка. Хоча відкриття ВНП незапатентоване і не виставляється вМузеї науки і техніки — це справді одне з великих відкриттів XX ст.Без вимірювання таких агрегатних економічних величин, як ВНП, макроекономікадрейфувала б у морі невпорядкованих даних. Дані про ВНП допомагають творцямекономічної політики скерувати економіку на досягнення національнихпріоритетів.
Що такеваловий національний продукт? ВНП — це назва, якадається сукупній вартості кінцевих товарів і послуг, що вироблені країною заодин рік. Це цифра, до якої приходять, коли застосовують грошову одиницю довимірювання різних товарів і послуг, від яблук до цитр, від лінкорів дометалообробних верстатів, що їх країна виробляє за допомогою землі, праці ікапіталу. ВНП дорівнює сумі вартостей усіх споживчих та інвестиційних товарів,урядових покупок, обсягу чистого експорту в інші країни.
Показник ВНПвикористовується в багатьох цілях, але найважливішим є те, що він визначаєрезультативність роботи всієї економіки. Якби запитали фахівця з економічноїісторії, що сталося в роки Великої депресії, його коротка відповідь була б: ВНПз104 млрд. дол. в 1929 р. впав до 56 млрд.дол. у 1933 р. Це різке зменшення вартості товарів і послуг,вироблених американською економікою, спричинило злидні, банкрутства, невдачібанків, хаос і політичне безладдя.
Валовий національний продукт (або ВНП)—ценайобширніша міра сукупного обсягу національного виробництва товарів і послуг.Це сума ринкових вартостей споживання, валових інвестицій, урядових покупоктоварів і послуг та чистого експорту.
Як насправдіекономісти вимірюють ВНП? Одна із головних несподіванок полягає в тому, що ВНПможна виміряти двома незалежними способами. ВНП можна виміряти або як потіктоварів, або як суму доходів.
Щоб показатирізні способи вимірювання ВНП, розглянемо спрощену економіку, в якій відсутнідіяльність уряду та зовнішня торгівля, а також й інвестиції. Припустімо, щоекономіка виробляє тільки споживчі товари, які є предметами покупок споживачівдля задоволення своїх потреб.
. Щорокуспоживається широке коло кінцевих товарів і послуг: такі товари, як яблука,апельсини і хліб; такі послуги, як медичне обслуговування і стрижка. У ВНПвключаємо лише кінцеві товари — товари, які, зрештою, куплені івикористані споживачами. Для нашої спрощеної економіки можна легко розрахуватинаціональний доход, або продукт, як суму щорічного потоку кінцевих товарів іпослуг: (ціна апельсина х кількість апельсинів) + (ціна яблука хкількість яблук) +… Валовий національний продукт єсукупною грошовою оцінкою потоку кінцевої продукції, виробленої країною.
Головна частинарозрахунку — це використання ринкових цін як вагів у оцінюваннірізних товарів. Чому використовують ціни, а не масу або кількість товарів, чилюдино-години, витрачені у виробництві? Тому що ринкові ціни відображають відноснуекономічну цінність різних товарів і послуг. Відносні ціни різних товарів відображають,як споживачі оцінюють останні (або граничні) одиниці споживання цих товарів.Отже, вибір ринкових цін як вагів для різних товарів не випадковий; у ринковійекономіці, що добре функціонує ціни відбивають відносне задоволення, що йогоспоживачі отримують від кожного товару.. Другим і еквівалентним способомрозрахунку ВНП є подоходний, або затратний, підхід.Оскільки прибутоквизначається як надлишок над затратами, то обидва підходи дають абсолютнооднаковий обсяг ВНП.
ВНП визначаємояк ринкову вартість товарів і послуг. Для вимірювання ринкової вартості товаріві послуг використовуємо таку міру, як ринкові ціни різних товарів іпослуг. Проте ціни змінюються у часі, бо інфляція, звичайно, з року в рікпідвищує ціни. Чи варто виконувати вимірювання лінійкою, з гуми, якарозтягується у руках, замість лінійки з незмінним масштабом? Проблема зміни цінє однією з проблем, яку економістам доводиться розв'язувати, коли грошівикористовуються як одиниця вимірювання. Зрозуміло, що потрібна міранаціонального доходу та обсягу виробництва, яка застосовує нееластичну,незмінну лінійку. Економісти можуть виправити більшість неточностей, зумовленихеластичною лінійкою, використовуючи індекси цін, які є мірою середньоїціни певного набору товарів.
Ми можемовиміряти ВНП за відповідний рік, використовуючи фактичні ринкові ціни цьогороку. В результаті отримаємономінальний ВНП, або ВНП у поточних цінах.Але частіше нас цікавить визначенняреального ВНП, який вимірює валовий
реальний ВНП, потрібнономінальний ВНП поділити на індекс цін, який відомий як ВНП-дефлятор.
Простий прикладпроілюструє головну ідею цього вимірювання. Скажімо, країна виробляє 1000бушелів кукурудзи протягом першого року і 1010 бушелів —протягом другого. Ціна за бушель відповідно становить 2 дол. і 2,50 дол. упершому та другому роках. Ми можемо розрахувати номінальний ВНП (Р*О) як 2 дол. х 1000=2000 дол.(за1-й рік) і 2,50 дол. х 1010=2525 дол. (за 2-й рік).Отже, номінальний ВНП зріс на 26,25% за два роки.
Але фактичнийобсяг виробництва не зріс так різко. Щоб знайти реальний обсяг виробництва,потрібно застосувати ВНП-дефлятор. Ми беремо перший рік як базовий, тобто якрік, в якому вимірюємо ціни. Встановлюємо індекс цін, ВНП-дефлятор,
як Р1 = 1 у першому році; Р2 = 2,50 дол./ 2 дол.=1,25 у другому році. Реальний ВНП дорівнює відношенню номінальногоВНП до ВНП-дефлятора (Р). Отже, реальний ВНП становитиме:
2000дол./1=2000дол.за 1 рік і 2525дол./1,25=2020за 2 рік.Таким чином зростання реального ВНП, яке коригує зміни у цінах,становить 1% і дорівнює зростаннювиробництва кукурудзи.
Порівняння 1929-1933 рр.покаже процес дефлярування для реального історичного періоду. Цифри ВНП для 1929 р. — 104млрд.дол. і 1933 р. — 56 млрд.дол. ВНП впав у 1933 р. на 48%порівняно з 1929 р. Проте уряд оцінює, що ціни в середньому впали за цейперіод на 23%. Якщо 1929 р. брати як базовий з ВНП-дефлятором = 1, цеозначає, що індекс цін 1933 р. становив приблизно 0,77. Такимчином, наші 56 млрд.дол. валового національного продукту 1933 р.насправді коштували значно більше, ніж половина ВНП 1929 р. — 104млрд.дол.
Реальний ВНП впав тільки на 0,7 від рівня 1929 р. — до 73млрд.дол. у цінах 1929 р., тобто в доларах з купівельноюспроможністю 1929 р. Враження, що ВНП зменшився майже наполовину, виникаєвнаслідок оптичної ілюзії, що пов'язана у даному випадку з порівнянням цін —стягуванням еластичної цінової лінійки.
Зростання номінального ВНП перевищуєзбільшення обсягу виробництва. Чому? Тому що збільшення номінального ВНПвключає інфляцію цін, тобто зростання з року в рік загального рівня цін. Щоботримати точну міру реального обсягу виробництва, потрібно поділити номінальнийВНП на ВНП-дефлятор.
На графіку показано зростання номінальногоВНП з 1929 р., вираженого уфактичних цінах, які були поточними для кожного року. Для порівняння показанореальний ВНП, що виражений у цінах 1982 р. Зрозуміло, що частина зростання номінального ВНПпротягом останньої половини століття спричинена зростанням цін, що означаєрозтягування нашої грошової еластичної лінійки.
Хоча ВНП є найширшезастосовуваним вимірником національного обсягу виробництва у США, існують щедва показники, на які широко посилаються — чистийнаціональний продукт і валовий внутрішній продукт.
ВНПвраховує валові інвестиції, тобто чисті інвестиції плюс амортизація.Врахування амортизації нагадує врахування пшениці у хлібі. Краще було бвраховувати тільки чисті інвестиції в обсязі національного виробництва.Віднімаючи амортизацію від ВНП, отримуємо чистий національний продукт (ЧНП).
ЯкщоЧНП є точнішою мірою національного обсягу виробництва, ніж ВНП, то чомуекономісти і статистики застосовують ВНП? Вони оперують ВНП, тому щоамортизацію досить важко оцінити, тоді як валові інвестиції можна визначитимайже точно.
Альтернативноюмірою національного обсягу виробництва, що широко застосовується в іншихкраїнах, є валовий внутрішній продукт (ВВП). Він є сумою продукції, що їївироблено резидентами країни протягом року.
ВаловийВнутрішній Продукт (ВВП) включає продукцію та послуги, які виробленірезидентами країни протягом року.
Резиденти—це:
1) фізичні особи країни зпостійним місцем проживання в цій країні (в тому числі ті, хто тимчасовознаходиться за її межами);
2) юридичні особи країни змісцезнаходженням у цій країні;
3) підприємства та організації — не юридичні особи, які створенівідповідно до законодавства країни, але знаходяться за її межами;
4) дипломатичні та іншіпредставництва країни за її межами;
5) закордонні філіали іпредставництва резидентів країни.
GIР = GNР- NЕ
GІР- валовий внутрішній продукт;
СNР- валовийнаціональний продукт;
NЕ - чистий експорт.
Наприклад,автомобілі американської компанії «Форд», що вироблені у Великобританії,враховуються у ВНП США, але вилучаються з ВВП США. Чи розумієте, чому ціавтомобілі враховуються у ВВП Британії, однак не входять у її ВНП?
Підсумуємо:чистий національний продукт (ЧНП) дорівнює сумі кінцевих продуктів, що виробленікраїною за рік, коли обсяг продукту включає чисті інвестиції або валовіінвестиції мінус амортизація: ЧНП = ВНП — амортизація
Тепер можна дати розширене означення компонентівВНП:
• ВНП як потік товарів є сумоючотирьох основних компонентів:
1. Особисті споживчівидатки на товари і послуги (С).
2. Валові приватні внутрішні інвестиції (І).
3. Урядові видатки на товари і послуги (У).
4. Чистий експорт (X), або експорт мінус імпорт.
• ВНП як потік доходів є сумоютаких компонентів:
1. Заробітна плата,процент, рента і прибуток (завжди з виключенням за допомогою методу доданоївартості подвійного рахунку проміжних товарів, куплених у інших фірм).
2. Непрямі податки.
3. Амортизація.
• Двіміри розрахунку ВНП дають рівнозначні результати за визначенням (тобтодотримуючись правил визначення доданої вартості і прибутку як надлишку).
• Чистий національний продукт(ЧНП) дорівнює ВНП мінус амортизація.
Розглянувшивимірювання національного обсягу виробництва і проаналізувавши недоліки ВНП,які можна зробити висновки про достатність національних рахунків як показниківекономічного добробуту?
Найкращою відповіддю на цезапитання будуть слова А.Оукена:
«Процвітаннякраїни ще не гарантує щасливого суспільства, як не гарантує особистий успіхсімейного щастя. Ніяке зростання ВНП не може нейтралізувати напруження, якевиникає від непопулярної та невдалої війни, тривалої запізнілої внутрішньоїконфронтації з совістю у зв'язку з расовою дискримінацією, вибухом сексуальноїреволюції й безпрецедентним обстоюванням молоддю самостійності. Процвітання… все щеє лише передумовою успіху в досягненні багатьох наших прагнень»
Висновок:
1.Валовий національний продукт (ВНП) — ценайобширніший показник національного виробництва товарів і послуг. Він охоплюєвеличину споживання (С), валові приватні внутрішні інвестиції (І), урядовіпокупки товарів і послуг (У) і чистий експорт (X).
ВНП = С + Ї + У + X.
Цю формулу можнаспростити, подавши внутрішні інвестиції і чистий експорт як сукупні національнівалові інвестиції (1н):
ВНП = С + 1н + У.
Завдання 2.
Для граничної норми споживання 0,85мультиплікатор зміни продукту за витратами буде становити
1/1-0,85=6,7.
Гранична схильність доспоживання – це величина додаткового споживання, що його спричиняє одиндодатковий долар доходу, або та додаткова сума, яку люди споживають, коли одержують додаткову одиницю використовуваного доходу.
Коли гранична схильність доспоживання зростає – зростає і мультіплікатор.
Література:
1)І.Ф.Радіонова«Макроекономіка та економічна політика».
2) В.Д.Камаев « Экономическаятеория».
3)П.А.Семюелсон, В.Д.Нордгауз« Макроекономіка”.
4) К.Р.Макконел,С.Л.Брю “Экономика».
5) В.Д.Базилевич, Л.О.Баластрик«Макроекономіка”(конспектлекцій).