Реферат: Теория спроса на деньги и подтверждение их украинской действительностью

Зміст.

1.Означенняпопиту.                                                                  4

2.Попит нагроші.                                                                       4

3.Попит нагроші в кількісній теорії.                                       6

4.Кейнсіанськійпідхід до грошового попиту.                        8

5.Сучаснакейнсіанська теорія попиту на гроші.                   11

6.Лаг –особливість попиту на гроші.                                     13

8.Попит нагроші в умовах перехідної економіки.                14

10.Формуваннягрошового попиту в Україні.                        16

11.Висновки.                                                                             22      

Означенняпопиту.

Навіщо суспільству гроші? За словами М.Фрідмена, “головнапричина в тому, що вони є засобом обігу благ або тимчасовим вмістилищемкупівельної спроможності”. З іншого боку, “гроші задовольняють бажання матирезерв, як страховку від можливих в майбутньому несподіванок, причому в реальномусвіті гроші є лише одним з можливих активів, які здатні виконувати цю функцію”.

Поняття попиту є фундаментальним для всіх розділівекономіки. Згідно з загальними положеннями  закону попиту (за інших рівнихумов), люди демонструють великий попит на товар  відповідно до того, як падаєціна на цей товар.

Очевидно, що існує попит на гроші. Але як застосовуватизакон попиту   ( в контексті сказаного вище) до такого специфічного поняття якгроші? Наприклад, як розуміти “ціну” грошей? Як ми повинні вимірювати величинупопиту на гроші? Як формується попит на гроші в Україні? Які чинники впливаютьна його утворення?

Попит нагроші.

Неможливо уявити функціонування сучасної економіки безгрошей. В уявній бартерній економіці, де немає грошей, кожна операція має бутипов”язана з обміном товарів і послуг з обох боків. Традиційно виділяють чотирифункції грошей:

;засіб обігу;

;засіб заощадження (активи, які з часом зберігаютьсвою вартість);

;одиниця обрахунку  (одиниця, через яку визначаютьсяціни і ведеться облік);

;засіб платежу.

Володіючибагатством, людина в умовах ринкової економіки може зберігати його в різнихформах: у вигляді грошей, цінних паперів, земельних ділянок, нерухомості,предметів споживання тривалого користування. Цінність одних видів багатстваросте, інших падає. Кожен прагне збільшити своє багатство і вирішує, в якійформі його найдоцільніше зберігати.

Визнання грошей однією з форм багатства дає ключ дорозуміння  сучасної теорії попиту на гроші. Економісти використовуютьконцептуальне поняття портфеля для позначення сукупності активів,що складають багатство окремого індивіда. Питання попиту на гроші таким чиномтрансформується в наступне: яку частину своїх портфелів люди хочуть зберігати вліквідній формі, а не в інших видах активів, таких як акціїї, облігації,нерухомість, виробниче  обладнання, споживчі товари тривалого користування.Отже, ми повинні розглядати попит на гроші як попит на запас грошей, вимірянийв певний фіксований момент часу, а не попит на потік, що вимірюється як обертза період.

Скільки грошей бажають мати люди? Перефразовуємо питання:“яку частину своїх портфелів люди хочуть зберегти в ліквідній формі, а не вінших видах активів?”

Потреба в грошах – це попит на гроші. Він відносностабільний, оскільки людей цікавить реальна величина їхніх грошових залишків.Існує вирішальна відмінність між реальними і номінальними змінними величинами.Номінальний попит на гроші – це попит окремої особи на певну кількість грошовиходиниць (гривень, доларів тощо). Реальний попит на гроші – це попит на гроші вперерахунку на кількість товарів та послуг,  які за них можна купити, ідорівнює номінальному попиту, поділеному на рівень цін.

Реальні залишки грошей, коротко – реальні залишки –це номінальна сума грошей, поділена на рівень цін, а реальний попит на грошіназивають попитом на реальні залишки.

Реальне фінансове багатство – це, зрозуміло, простономінальне багатство WN, поділенена рівень цін Р:

L + DB = WN/P,

 де L – попит на реальні залишки,DB – попит на реальні залишки облігацій.[1]

Попит на грошів кількісній теорії.

Кількісна теорія стверджує, що існує прямий зв”язок міжкількістю грошей і рівнем цін, що ціни визначаються кількістю грошей, якізнаходяться в обігу, а купівельна спроможність грошей обумовлюється рівнем цін.Збільшення грошової маси веде до росту цін, і навпаки, скорочення грошовоїмаси  зумовлює зниження цін, тобто за інших рівних умов товарні ціни змінюютьсяпропорційно кількості грошей.

Тотожність, що відображає відповідність між платіжними засобами татоварно- грошовими операціями називається рівнянням Фішера:

MV = PY                               

М – кількість грошей в обігу, V – швидкість обігу грошей у русі доходів,     P -- абсолютний рівень цін, Y—реальний обсяг виробництва.

Згідно ефекту Фішера, у випадку збільшення грошової маси попит на гроші падає  і відсоткова ставка  знижується. Але в зв”язку з ростомцін попит на гроші знову росте і рівень ставки підвищується. Подібні коливанняприводять  в кінцевому рахунку до природної норми відсоткової ставки.

Але формула Фішера дещо спрощує картину. Вона не враховуєтого, що на ціни впливають й інші змінні – рівень доходу, очікування, змінизайнятості, технологічні зсуви.

Представники неокласичної школи модифікували рівнянняФішера:[2]

M = kPY,  

 де k – коефіцієнт, що відображає пропорцію міжномінальним доходом і часткою доходу, що зберігається в грошовій формі.Показник k  -- величина, оберненадо V, тобто швидкість обертаннягрошей залежить від того, яка кількість грошей зберігається у вигляді грошовихзалишків, грошового запасу, що призначений для укладення угод. Якщо грошовийзапас невеликий, то швидкість обертання грошей росте.

Замінимо М на параметр MD – величину попиту на гроші, тобто кількість грошей, потрібну юридичнимта фізичним особам, яку вони хочуть зберегти як частину своїх портфелівактивів.[3]

Ця заміна дає:

MD = kPY =PY/ V

З цього рівняння випливає, що величина попиту на грошізалежить від  трьох факторів:

1)  абсолютного рівня цін (більш високий рівень цінвимагатиме більше грошей);

2)  реального обсягу виробництва (підвищення рівнявиробництва підвищить і реальні доходи, а тоді  (за інших рівних умов)споживачам треба більше грошей, оскільки наявність більш високих реальнихдоходів передбачає більший обсяг угод);

3)  швидкості обертання грошей в руху доходів(кількість обертів в рік, яку в середньому здійснює кожна грошова одиниця ззагальної грошової маси на придбання товарів і послуг, що складають реальнийВВП. Відповідно всі параметри, що впливають на швидкість обертання грошей,будуть впливати і на  попит на гроші).

Згідно з деякими дещо усередненими підрахунками грошоваготівка, яка забезпечує обіг, складає приблизно 10 обертів на рік (так,швидкість грошового обігу в Росії на кінець 1993 року склала 0,85 об/міс або 10 об/рік).[4]

Представники класичної школи схиляються до думки, щошвидкість обертання грошей постійна і визначається такими інституційнимифакторами, як кількість щорічних виплат заробітної плати.

Кейнсіанськійпідхід до грошового попиту.

В своїй книзі “ Загальна теорія зайнятості, відсотка тагрошей” Д.М.Кейнс відкинув класичну кількісну теорію попиту на гроші. В йоговласній теорії головну роль грає поняття норми відсотка. Кейнс розглядав грошіяк один із типів багатства і стверджував, що та частина портфелів активів, якугосподарські агенти бажають зберегти в формі грошей, залежить від тогонаскільки висока цінність властивості ліквідності. (Активи володіютьліквідністю, якщо їх можна використовувати як засіб платежу, а їх власниквпевнений, що номінальна віртість таких активів не зміниться). Казати, що людивіддають перевагу відносно діквідному портфелю – те ж саме, що казати провідносно великий попит на грошй з їх сторони. Саме з цієї причии Кейнс назвавсвою теорію попиту на гроші теорією переваги ліквідності.

Кейнс вважав, що три причини примушують людей зберігатипринаймні частину багатства у формі ліквідних грошових активів (таких якготівка, поточні рахунки до запитання), а не  менш ліквідних, але тих, щоприносять  доход ( як облігації):

1)  транзакційий мотив – люди зберігають деяку частинусвоїх активів у формі грошей для використання їх як засобу платежу. Щобвирішити, скільки грошей тримати для транзакційних операційних цілей, особа маєзважити, у що обходиться тримання на руках невеликих сум грошей і скількивідсоткового доходу можна одержати, якщо покласти гроші під відсоток.

2)  мотив обережності  або застережний мотив –зберігання частини портфеля активів у формі грошей може зумовлюватися бажаннямзабезпечити в майбутньому можливість розпоряджатися певною частиною своїхресурсів у формі готівки. Кейнс вважав, що кількість грошей, необхіднихіндивіду для здійснення угод купівлі – продажу і відкладена (виходячи з мотивуобережності) приблизно пропорційна його доходу. Чим більше готівки людинатримає, тим більша ймовірність втрат, спричинених неліквідністю (тобто бракомгрошей на певний момент). Та чим більше людина тримає на руках, тим відбільшого відсоткового доходу вона відмовляється. Оптимальна величиназастережних залишків грошей на руках має бути між такими малими застережнимизалишками готівки, що особі, майже без сумніву, доведеться відмовитися віддеяких покупок, і такими великими залишками готівки на руках, що при потребімайже завжди можна буде заплатити. Оптимальна величина передбачає балансуванняміж втратою процентного доходу і можливістю не бути заскоченим без грошей,неліквідним.

Розгляд трансакційного мотиву і мотиву обережності роблятькейнсіанську теорію переваги дуже схожою на класичну кількісну теорію. АлеКейнс вважав, що господарські агенти будуть тримати частину портфеля своїх активіву ліквідній формі, якщо вони вважають, що володіння активами в іншій форміпов”язане зі значним ризиком.

3)  спекулятивний мотив – виникає від бажання уникнутивтрат капіталу, що зумовлені зберіганням активів у формі облігацій (наприклад,у періоди очікуваного підвищення норм позичкового відсотка). Цей мотив формуєзв”язок між величиною попиту на гроші і нормою позичкового процента.

Отже, Кейнс розглядав попит на гроші як функцію двохзмінних величин. За інших рівних умов збільшення номінального доходу викликаєзбільшення попиту на гроші, зумовлене існуванням транзакційного  мотиву імотиву обережності. Також, знову за інших рівних умов, зниження нормипозичкового відсотка збільшує попит на гроші, обумовлений існуваннямспекуляційного мотиву.

Попит на реальні залишки можна відповідно записати так:[5]

L = kY – hi,       k, h> 0,

де k, h показують чутливістьвеличини попиту на реальні залишки до зміни рівня доходу і відсоткової ставки.Функція попиту на реальні залишки: за даного рівня доходу величина попиту – цеспадна функція від рівня відсоткової ставки. Таку криву попиту показано длярівня доходу Y1(мал.1):

/>

Мал.1

Чим вищий рівень доходу, тим вищий попит на реальнізалишки. Крива попиту L2відповідає вищому рівню реального доходу.

Як  вже зазначалося вище, інтерес для людини становитьреальна величина їхніх грошових залишків. Тобто :

1) Реальний попит на гроші не змінюється зі зростанням  рівняцін                  ( йдеться, звичайно, не про галопуючу інфляцію), і всіінші реальні змінні – відсоткова ставка, реальний дохід і реальна величинабагатства – лишаються незмінними .

2) Номінальний попит на гроші зростає пропорційно підвищенню рівня цінза незмінності згаданих вище реальних величин.  

Існує спеціальна назва поведінки. на яку не впливають зміницін, якщо всі реальні величини змінних не змінюються. Людина позбавлена грошовоїілюзії, коли зміна рівня цін (за умови незмінності реальних величинзмінних) лишає реальну поведінку людини, а також реальний попит на грошінезмінними. І навпаки, якщо на реальну поведінку людини впливають зміни рівняцін, коли всі реальні змінні величини не змінюються, про таку людину кажуть, щовона страждає на грошову ілюзію.[6]

Сучаснакейнсіанська теорія попиту на гроші.

Сучасна теорія попиту на гроші відрізняється від  теоріїліквідності Кейнса   цілим рядом особливостей:

1)  Кейнс розглядав лише безвідсоткове  зберігання грошей і довгостроковіоблігації. Сучасна теорія попиту на гроші розглядає значно ширший діапазонактивів. Так, є чотири основні грошові агрегати: готівкові гроші, М1, М2, М3.

 Складові агрегату М1:  готівка в розпорядженнідомогосподарств, фірми чи урядового органу плюс безстрокові вклади (банківськірахунки, що повертаються вкладникам на вимогу, часто називають депозитами довимоги).

Ключовою характеристикою М1 є те, що його здебільшогоприймають як знаряддя платежу. Деякі країни включають в М1 дорожні чеки. хочавизначення цього агрегату досить відносне: куди віднести, наприклад, іноземнувалюту, яку в більшості держав Східної Європи (в тому числі і в Україні)використовують нарівні з національною валютою?

М2 включає в себе М1 плюс строкові (або заощаджувальні)вклади в банках з необмеженим доступом.

М3 містить М2 плюс більші вклади з фіксованими строкамиплюс рахунки в небанківських інститутах. Загальна відмінність: ці активи меншліквідні (їх важче і дорожче перетворювати в готівку або чекові рахунки).

Все, що впливає на перевагу володіння яким-небудь  звищеназваних активів, може вплинути на попит на гроші.

2)  Сучасна теорія відкидає поділ попиту на основімотивів обережності, транзакційного та спекуляційного мотивів. Тобто,відсоткова ставка все ж впливає на попит на гроші, обумовлений наявністюспекуляційного мотиву, але лише внаслідок того, що норма відсотка являє собоюальтернативну вартість зберігання  грошей.

3)  Сучасна теорія розглядає багатство як один звизначних факторів попиту на гроші. При збільшенні багатства індивіда, він,швидше за все, захоче збільшення кожного з типів власного багатства, включаючий гроші.

4)  Сучасна теорія враховує наявність інфляції. Цятеорія чітко розмежовує реальний та номінальний доход, реальну та номінальнунорму відсотка, реальні та номінальні величини грошової маси.

Ріст номінального національного доходу може відображати всобі наступні зміни  в структурі економіки: ріст рівня цін при фіксованомуреальному національному доході, ріст реального національного доходу принезмнному рівні цін або певне поєднання цих двох явищ.  У будь-якому випадку зміни в номінальному національному доході вплинуть на величину попиту на гроші.

 Якщо спостерігається ріст реального національного доходуза незмінного рівня цін, то збільшується обсяг угод, що викликає додатковийпопит на гроші для обслуговування цих операцій.

Збільшення рівня цін без зміни рівня реальної економічноїактивності в свою чергу теж збільшує кількість грошей, необхідну для здійсненняпланованих актів  купівлі-продажу при новому, вищому рівні цін. Зновупідвищується попит на гроші. Це відображає прагнення господарських агентівзалишати постійну реальну кількість грошей у своєму портфелі за умовифіксованого реального обсягу угод, але того, що відповідає зміні рівня цін.(мал.2). Але за умов дуже високої  очікуваної інфляції попит на гроші порівняноз доходом різко скорочується.

/> /> /> /> /> /> /> />

М/Р

  /> /> <td/>

М

  /> /> /> />

/>/>/>

Р

  />                 /> /> /> /> /> /> /> /> />

Р/Р> 0

  /> /> /> /> /> /> /> /> <td/>

час

 

Мал.2.

Лаг –особливість попиту на гроші.

Попит на гроші реагує на зміни доходу і відсоткових ставокз лагом. Коли  змінюється рівень доходу або відсоткова ставка, величина попитуна гроші спочатку змінюється незначно. З часом попит на гроші зростає,поступово досягаючи свого нового рівня  в довгостроковому плані. Причини такоголага досі повністю не з”ясовані. Відставання можливе через те, що змінивеличини грошових залишків пов”язані з певними витратами або через повільнузміну сподівань у власників грошей. Якщо люди вважають, що зміна відсотковоїставки тимчасова – вони не мінятимуть структуру своїх грошових вкладівкардинально. Лише через певний час, коли стає очевидним, що зміна відсотковоїставки не тимчасова, власники грошей вноситимуть зміни в інвестиційні портфелі.Якщо очікується інфляція, купівельна спроможність грошей падає, від “палаючих”грошей намагатимуться позбутися. Якщо очікується зниження цін, то попит нагроші ростиме. Попит на гроші падатиме при підвищенні відсоткової ставки. Взагалікажучи, відсоткова ставка  є своєрідним регулятором, за допомогою якогодосягається оптимальна пропорція між грошима як засобом збереження і ціннимипаперами, що приносять доход у вигляді відсотків.

Попит на грошів умовах перехідної економіки.

Розглянуті вище теорії характеризують специфіку утворенняіндивідуального попиту на гроші і відповідно до нього поведінку особи(домашнього господарства чи фірми) в умовах високої зрілості банківської тагрошово – фінансової системи, ринку грошей та товарів. В умовах ж перехідноїекономіки (якою є й українська), яка характеризується високим рівнем товарногодефіциту та інфляційних процесів, обмеженою структурою функціональних грошовихформ і ринку цінних паперів та іншим аналогічним чинникам, дія розглянутих вищемотивів та факторів значною мірою обмежується, а в деяких випадках ідеформується. Тому при розгляді специфічних особливостей формування попиту нагроші в умовах перехідної економіки треба враховувати низку додатковихчинників:

1)  Структура особистого споживання характеризуєтьсявідносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового використання, такі на дорогі послуги. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів(окремих категорій населення) розподіл грошей між транзакційними витратами таїх збереженням зміщується в бік зростання частки транзакційних витрат зарахунок збільшення попиту на згадані цінності.

2)  Відсутність достатньо розвиненої інфраструктуригрошового й фінансового ринків призводить до того, що фізичні та юридичні особифізично не можуть зберігати гроші безпосередньо у формі спекулятивних залишків(фінансових активів) – акцій, облігацій, інших видів цінних паперів. Тутспрацьовує ефект заміщення багатства: гроші розміщуються у високоліквіднітовари ювелірні і мистецькі вироби, нерухомість, інші цінності, що виконуютьфункцію гарантованого резерву багатства і в разі необхідності легкореалізуються. стимулом формування такого резерву є й інфляційне знеціненнягрошових збережень. Таку ж природу має нагромадження коштів в іноземній валюті,якав даному випадку заміщує національні  грошові одиниці насамперед у їхнійфункції засобу нагромадження.

3)  В умовах інтенсивного розвитку інфляційних процесівістотно послаблюється не лише функція нагромадження грошей, а й еластичність їхпопиту до змін ставки банківського відсотка, а також відсотка на вкладинаселення в ощадний банк. За цих умов збереження грошей для використання зтранзакційною метою та їх відповідний тиск на попит товарів також  зростає.

Власник грошей, вирішуючи питання про формування портфеля,намагається забезпечити собі максимальну вигоду через альтернативний вибір міжрізними формами багатства, до числа яких належить і грошовий компонент (МD).  Згідно портфельних теорій, потреба в грошах визначається відносноюпривабливістю різних видів активів. Вона залежить від ступеня ризику і рівнядоходу, пов”язаних з кожним з цих видів накопичення, а також від загальної сумиактивів. Наприклад, функцію попиту на гроші можна представити так:

(M/P)d = f(rb, rc,P, h, Y),

де(M/P)d – сума реальних залишків;  rb– очікувана норма доходу (відсотка) від облігацій;  rc –очікувана норма доходу (дивіденду) від акцій;  Р – очікувана динаміка цін;  h –очікувані результати інвестицій у “людський капітал” (витрати на освіту,кваліфікацію тощо);  У – фізична величина кінцевого продукту або ревальнийдоход.[7]

Необхідно зважати і на динамізм економічного життя –приватизацію днржавних підприємств, їх корпоратизацію, приватизацію землі таінші процеси, що розвиваються протягом останнього часу в Україні. Їх поглибленнясприяє повнішій реалізації загальновизначених для ринкової економіки принципівгрошових відносин, в тому числі й формуванню гошового попиту.

Формуваннягрошового попиту в Україні.

Маємо такі дані за 1990-1996 рр. (кількісні показникиподано у пострадянських карбованцях через брак даних у гривнях):

Табл.1.

Рік

Номінальний

ВВП,

млрд.пострад.

 рубл

ІСЦ, % зміни

(1990 р = 1)

Грошова маса,

млрд.пострад.

 рубл

% ставка

рефінансування

НБУ

1990 167,1 - 130 - 1991 299,4 3 238 - 1992 5032 31 2522 80 1993 748495 1696 48150 213 1994 1203769 16809 321570 232 1995 5293310 80137 692996 119 1996 7919000 144432 936400 60

Проаналізуємо формування попиту на гроші в Україні(1990-1996р) за допомогою багатофакторної регресійної моделі. Функція попиту нагроші має вигляд:

Мt/Рt = b0 RtbYtb<sup/>(M-1/P-1)bee,

де Мt  -- бажанийабо довгостроковий попит на гроші, Rt – процентнаставка рефінансування, встановлена НБУ,  Уt –номінальний ВНП,  Рt –рівень цін.

Для статистичної оцінки даної моделі перейдемо дологарифмічної моделі:[8]

ln(Мt/Рt) = ln b+b1lnYt+ b2ln (M-1/P-1)+b3lnRt +et.

За даними табл.1 отримали такі результати:

ln(Мt/Рt) =  — 3,6654 +1,3lnYt + 0,5383ln (M-1/P-1)– 0,1972lnRt +et.

Значення коефіцієнта  детермінації R2 = 0.665, тому однозначного висновку про адекватність моделі дійсності робитине можна. Скристаємось критерієм Фішера. Табличне значення Fкр = 9,28 (прирівні значимості a = 5%), розраховане значення F = 27,64, тобто можна стверджувати, що коефіцієнти bі (і = 1,3) статистично значимі. Отримані дані свідчать про прямузалежність попиту на гроші від доходу та про обернену залежність від ставкивідсотка, що підтведжує кейнсіанську теорію доходу та відсотка.

Впровадження у вересні 1996 р нової національної валюти– гривні створило умови для  посилення в механізмі стабілізаційної монетарноїполітики тих її складових, що забезпечують стимулюючий вплив грошей на розвитокекономіки.

Табл.2. Грошова маса, інфляція та рівень монетизації ВВПв Україні.[9]

Показники 1996 р. 1997 р. 1998 р.

І-ІІІ

кварт.

ІУ

 кварт.

І

 кварт.

ІІ

кварт.

ІІІ

кварт.

ІУ

кварт.

І

кварт.

Грошова маса

(М3)

104,0 121,0 104,0 114,0 111,0 101,5 103,3 Інфляція 110,5 103,6 103,5 101,8 101,3 103,2 101,7

Рівень

монетизації

37,5 35,0 50,7 53,4 53,6 42,6 63 /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Як випливає з наведених даних, уже в ІУ кварталі 1996 рокуна грошовому ринку відбулися якісні зміни. Протягом перших трьох кварталів1996р. зростання грошової маси за агрегатом М3 в середньому становило 104,0% заквартал, а зростання цін на споживчому ринку – 110,5%, тобто інфляція у 2,5раза випереджала зростання грошової маси. В ІУ кварталі 1996 рокуспіввідношення динаміки цих процесів уперше за 1992 –1996 рр. істотно змінилося: грошова маса зросла на 21,0%, а рівень цін – лише на 3,6%, або майже у 6разів менше.[10]Така зміна динаміки грошової маси та інфляції свідчить про те, що переважначастина додатково випущених грошей одразу після грошової реформи сталаспрямовуватися на не на збільшення попиту на товарних ринках, а на формуваннязаощаджень, на зростання попиту на фінансових ринках.

Повернення після грошової реформи на рівень так званої“докритичної точки інфляції”, завдяки чому темпи зростання грошової маси сталивипереджати рівень інфляції, позитивно вплинуло на динаміку монетизації ВВП.Уже в І кварталі 1997 р. її рівень підвищився порівняно з ІУ кварталом 1996 р.майже на 45% і продовжував повільно зростати  протягом наступних кварталів.

В цілому за 1997 р. рівень монетизації ВВП сягнув 13,9% ізріс порівняно з 1996 р. на 12,1%.

 На краще змінювались й інші складові монетарної політики –знижувалась ціна коштів на грошовому ринку, полегшувався доступ до кредитнихресурсів, стабілізувався валютний курс гривні, активізувалася капіталізаціядоходів населення, зростали централізовані валютні резерви тощо.(Табл. 3)[11]

Таблиця 3. Динаміка окремих складових монетарної політики вУкраїни.

Показники

1996 р.

ІV

 кварт.

1997 р.

1998 р.

I

кварт.

I

 кварт.

II

 кварт.

III

 кварт.

IV

кварт.

1.Облікова ставка

НБУ, % річних

40,0 27,3 21,0 16,0 35,0 41,0

2.Процентні ставки

комерційних банків, %:

-     за кредитами

-     за депозитами

61,4

24,2

53,2

20,6

50,3

17,8

41,6

14,8

42,7

18,9

48,9

18,7

3.Нормативи

обов”зкового

резервування,

%

15,0 15,0 11,0 11,0 15,0 15,0

4.Вклади населення в

комерційних банках, %

відносно попереднього

періоду

130,0 118,0 114,0 109,0 116,3 110,3

5.Індекс зміни офіційного

курсу гривні щодо долара

США, разів відносно

попереднього періоду

1,07 0,98 1,0 1,01 1,03 1,07 /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />

Намітилася стійка тенденція до уповільнення процесузростання вкладів населення у комерційних банках – зі 130,0% у ІУ кварталі 1996р. до 110,3 у І кварталі 1998 р. Ця тенденція негативно впливає на розвитокекономіки, оскільки послаблює основне внутрішнє  інвестиційне джерело –заощадження населення. Певну роль у скороченні заощаджень населення у банках тав цінних паперах відіграє недостатнє зростання, а то й зменшення обсягівномінальних та реальних доходів населення. Проте ключовою його причиною є подальше розчарування у спроможності держави забезпечити реальну економічнустабільність, перебороти економічну та фінансову кризу, довго утримуватисталість національних грошей і достатню стабільність банківської системи. Ціфактори підживлюють інфляційні очікування, недовіру до кредитних ( в томучислі банківських) установ, спонукають спрямовувати заощадження  у національнуготівку, а потім – у вільно конвертовану іноземну валюту.

На тлі тривалого скорочення заощаджень та вкладень у цінніпапери відбувалося інтенсивне накопичення залишків наявних грошей у населення.У 1997 р. приріст їх збільшився порівняно з 1996 р. на 55,5%. Переважна частинацього приросту припадає на перші три квартали. У ІУ  кварталі обсяг його бувнезначним – у 12.4  раза меншим, ніж у ІІІ кварталі 1997 р. А в І кварталі 1998р. залишок наявних грошей у населення навіть дещо зменшився. Однією з причинтакого зменшення наявних грошей у населення є падіння загального обсягу доходівнаселення. У такій ситуації посилюються інфляційні очікування та процес “втечі”заощаджень в іноземну валюту.[12]

Продовжує зменшуватись рівень відсоткових ставок закредитами, наданими клієнтам – із 75,1 у середині жовтня 1998 року до 46,8 % напочаток січня 1999 року та на міжбанківському ринку – з 92,3 у другій декадіжовтня до 25,1 % річних на початок 1995 р. Знизились процентні ставки за депозитамина міжбанківському ринку – з 88,1 до 28,3 % річних на початок 1999 р. [13]

Останнім часом спостерігається зменшення попиту на гроші якзасіб платежу при одночасному зростанні попиту на гроші як засіб заощаджень,тобто формується важлива антиінфляційна тенденція ( широкі гроші (М3) уреальному вимірі зростають). Розглянемо динаміку грошової маси за агрегатом М3:

Табл.1. Динаміка грошової маси (М3) (1.01.1998 = 100%).[14]

Станом

 на:

1.04

1998

1.05

1998

1.06

1998

1.07

1998

1.08

1998

1.09

1998

1.10

1998

1.11

1998

1.12

1998

1.01

1999

Грошова

маса (М3)

103,3 103,4 106,1 107,3 110,7 109,7 114,2 114,9 118,4 125,3

Широкі можливості для збільшення попиту на національнігроші відкриються з розвитком малого та середнього бізнесу. Зростаннявиробництва товарів та послуг у сфері малого та середнього бізнесу зумовитьдодаткову потребу в касових залишках грошей. Ця потреба зростатиме й тому, щорозвиток малого бізнесу активізує фінанси сімейних господарств, — вонивідчують зацікавленість і сенс у нарощуванні сімейних заощаджень. А процесиформування заощаджень та інвестування у межах окремих підприємств малогобізнесу тісно переплітаються, що надає їм високої ефективності та дієвості. Цеістотно розширить  економічне підгрунтя для додаткової емісії грошейЦентральним  банком та зростання емісійного доходу держави без інфляційнихнаслідків.[15]

Висновки.

Отже, згідно з монетаристською теорією попит нагроші                            (MD = kPY =PY/ V) величинапопиту на гроші залежить від  трьох факторів: абсолютного рівня цін, реальногообсягу виробництва та швидкості обертання грошей. Кейнсіанці розглядають попитна гроші як функцію двох змінних величин. За інших рівних умов збільшенняномінального доходу викликає збільшення попиту на гроші, зумовлене існуваннямтранзакційного  мотиву і мотиву обережності. Також, знову за інших рівних умов, зниження норми позичкового відсотка збільшує попит на гроші, обумовленийіснуванням спекуляційного мотиву. Можна стверджувати, що наша регресійна модельза емпіричними даними для України підтвердила цей підхід.

За даними бюлетня Тacis  швидкість обігу грошей  вУкраїні скоротилась з 12-14%  у 1996 до 7- 8% у 1997. За цей час обсяг грошовоїмаси зріс  більш ніж на 50%. Тобто рівень монетизації значно збільшився, алене як наслідок додаткової емісії, а як наслідок  зменшення інфляційнихочікувань і швидкості обігу грошей. Ці події українськоїекономіки знаходять своє підтвердження у монетаристській теорії.

Список використаної літератури:

1.   Гальчинський А. Теорія грошей.- К.-1996 р.-С.356.

2.   Фішер Ф, Дорнбуш Д. Макроекономіка.- К.- 1996р – С.337..

3.   Долан Д.Дж. Деньги, банки и денежно –кредитная политика.- М.- 1992р.- С.232

4.   Бартенев С.А  Экономические теории и школы.,- М.,- 1996.[1] Черняк О., Корнієнко Є. Модифікація макроекономічної моделі Morishima-Saito для економіки України.// ВісникНБУ.- 1998 р.- № 5.-С.6.

5.   Савлук М. Грошово –кредитна політика Національного банку України та оцінка її ефективності.- 1998р.-№1.-С. 5-6.[1]  Ющенко В. Здобутки і втратиминулого року.// Вісник НБУ.-1999 р.-№ 2.- С.3 –5.

6.   Савлук М.Про деякі процеси вмонетарній сфері України після грошової реформи.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 7.-С.36.

7.   Черняк О., Корнієнко Є. Модифікаціямакроекономічної моделі Morishima-Saito для економіки України.// Вісник НБУ.- 1998 р.- № 5.-С.6.