Реферат: Аналіз активів підприємства
МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КРЕМЕНЧУЦЬКИЙДЕРЖАВНИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.М. ОСТРОГРАДСЬКОГО
«кафедраекономіки»
Шифрзалікової книжки 049079
КУРСОВАРОБОТА
Здисципліни «Фінансовий аналіз»
Тема:Аналіз активів підприємства
Студентки групи ЕПс-09-1з
Скляр К.В
КРЕМЕНЧУК2010р.
1.Структурнийаналіз активів
Метаструктурного аналізу — вивчення структури і динаміки засобів підприємства і джерелїх формування для ознайомлення із загальним станом фінансового стану.Структурний аналіз має попередній характер, бо у результаті його проведення щене можна дати кінцеву оцінки якості фінансового стану, для одержання якоїнеобхідним є розрахунок спеціальнихпоказників.
Структурномуаналізу передує загальне оцінювання динаміки активів організації, якездійснюють способом зіставлення темпів приросту активів з темпами фінансовихрезультатів (наприклад, виручки або валового прибутку від реалізації товарів,продукції, робіт, послуг).
Якщо темпиприросту виручки і валового прибутку більші за темпи приросту активів, то узвітному періоді використання активів підприємства було ефективнішим, ніж упопередньому періоді. Якщо темпи приросту прибутку більші за темпів приростуактивів, а темпів приросту виручки — менші, то підвищення ефективностівикористання активів відбувалося лише за рахунок зростання цін на продукцію,товари, роботи, послуги. Якщо темпи приросту фінансових результатів (виручки іприбутку) менші за темпи приросту активів, то це свідчить про зниженняефективності діяльності підприємства. Зміна активів підприємства, розглянутабез зіставлення зі зміною фінансових результатів, сама по собі ємалоінформативною. При використанні підприємством фінансових схем роботи, заякими регулярно проводять взаєморозрахунки з постійними контрагентами здебіторської і кредиторської заборгованості на значні суми (що становлятьзначну частину загальної величини активів), зниження підсумку балансу зарахунок взаємозаліків може перевищувати його збільшення через інші причини.
Тому короткотермінове (наприклад, у межах кварталу) зменшення величини активівне завжди свідчить про погіршення стану підприємства, особливо якщо цьомусприяє позитивна динаміка фінансових результатів.
Активипідприємства складаються з необоротних та оборотних активів. Тому найточнішезагальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних інеоборотних активів, який обчислюють за формулою:
оборотні активи/необоротні активи
Значення даногопоказника більшою мірою зумовлено галузевими особливостями кругообігу коштіваналізованого підприємства. Під час внутрішнього аналізу структури активівварто з'ясувати причини різкої зміни коефіцієнта (якщо це було) за звітнийперіод.
Висока питомавага нематеріальних активів у складі необоротних активів і високий рівеньприросту нематеріальних активів у зміні загальної величини необоротних активівза звітний період свідчать про інноваційний характер стратегії організації(тобто наявна орієнтація на вкладення в інтелектуальну власність).
Аналогічнівисокі показники за довготерміновими фінансовими вкладеннями відображаютьфінансово-інвестиційну стратегію розвитку.
Ситуація, колинайбільша частина необоротних активів представлена виробничими основнимизасобами і незавершеним будівництвом, характеризує орієнтацію на створенняматеріальних умов розширення основної діяльності підприємства. Визначаючи типстратегії, необхідно зважити на переоцінювання основних засобів.
Оцінюванняпозитивної і негативної динаміки запасів, дебіторської заборгованості,фінансових інвестицій, грошових коштів потрібно проводити на основі зіставленняз динамікою фінансових результатів. При різній ефективності використанняоборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінене яксвідчення про розширення обсягів діяльності, а в іншому — як свідчення прозниження ділової активності і відповідного збільшення періоду обігу коштів.
Важливухарактеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничогопризначення, що дорівнює співвідношенню суми вартостей основних засобів танезавершеного будівництва, а також виробничих запасів і незавершеногобудівництва до загальної вартості всіх активів підприємства. Об'єктивним дляпромислових підприємств вважають таке обмеження показника:
У випадкузниження показника нижче критичної межі доцільним є поповнення власногокапіталу (наприклад, збільшення за допомогою зростання статутного капіталу) абозалучення довготермінових позичених коштів для майна виробничого призначення
2 Аналіз окремихелементів
Підприємстварізних форм власності, різних сфер діяльності мають у своєму розпорядженніпевну суму фінансово-господарських засобів, які забезпечують здійсненнягосподарського обороту. Правильність вкладення фінансових засобів в активи єоднією з найважливіших ознак стійкості фінансового стану підприємства.
До активіввідносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності івикористовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів якджерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активамибудь-якого підприємства.
Згідно з П(С)БО2 “Баланс”, п. 4:
Активи— це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій,використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод умайбутньому.
Активипідприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:
— залежно відоб’єкту фінансового управління;
— залежно відречової форми об’єкту інвестування;
— залежно відстроку отримання грошового потоку;
— за формоюотримання;
— зарегулярністю отримання доходу;
— залежно відступеня ризику;
— залежно відоборотності;
— залежно відступеня ліквідності.
Вертикальнийаналіз показує структуру майна підприємства та йогоджерел.
Горизонтальнийаналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, вякій абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання чи зниження.
На практиціоб’єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичнітаблиці 1, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динамікуйого окремих показників.
Оcновнимирисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного урозрізі активу балансу є:
— збільшеннявалюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку.
— зростаннятемпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;
Для порівнянняданих балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу запопередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою тагрупуванням розділів і статей балансу на кінець року.Крім того, для порівнянняданих на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції.Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростаннюактивності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскількигроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливаєна весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансовогостану підприємства. Баланс, складений за звітний період без урахування впливуінфляції, буде джерелом необ’єктивної інформації і користувачі можуть прийнятирішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачаютьсвою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторськазаборгованість в зв’язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняютьзбитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І,навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість,матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельноюспроможністю. Тому об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна,тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.
Здійснившигоризонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільнимпроведення аналізу складу та структури майна підприємтсва. Так виділяютьдекілька етапів цього аналізу.
1 етап — загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин за даними,які наведено у таблиці
Коефіцієнтприросту майна (Кпм):
Кпм = А1– А0/ А0 (1)
Де, А1,А0– середня вартість активів (майна) відповідно за звітний табазисний період.
Кпм = 1281,7 –1252,5 / 1252,5 = 0,023
2 етап- аналізвиробничого потенціалу підприємства.
До виробничогопотенціалу (активів) належать:
— основнізасоби;
— виробничізапаси;
— незавершеневиробництво;
— витратимайбутніх періодів.
Дляхарактеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:
1) наявність,динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;
2) наявність,динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна таефективність їх використання;
3) коефіцієнтзносу основних засобів;
4) середня нормаамортизації;
5) наявність,динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовимивкладеннями.
Збільшеннявиробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальнійсумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничихможливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу дляпорівняння беруть галузеві стандартні показники.
Показник питомоїваги вартості основних фондів ( Кпвв03 ) у загальній вартості коштівпідприємства розраховують
Кпвв03= ОЗ/А, (2)
Такий розрахунокздійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показникипорівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також зпоказниками високорентабельних підприємств.
Зношенняосновних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним.Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.
Міриломфізичного зношення є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів:
Коефіцієнтфізичного зносу = Сума зносу за період експлуатації / первісну вартістьосновних фондів
Фізичне зношенняу відсотках можна обчислити за формулою:
Кф.зн. = (Тф/Тн)* 100% (3)
де Тф, Тн –відповідно фактичний та нормативний строк служби основних фондів, роки.
Моральнийзношення – це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленнямвідтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобівпраці.
Міриломморального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):
Кмор.зн. = (Вп –Вв)/Вв (4)
де Вп – первіснавартість основних фондів;
Вв – відновна(переоцінена) вартість основних фондів.
Загальнийкоефіцієнт зношення основних фондів (К заг. зн.) визначається за формулою:
Краг.зн. = 1 –(1-Кф.зн) х (1-Кмор.зн) (5)
Про ступіньфінансування основних засобів за рахунок зносу свідчить коефіцієнт накопиченнязносу, який визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів накапітальні вкладення:
Кн.з= Зн/В1 (6)
Зн – нарахованасума зносу.
Крім розрахункукоефіцієнту зносу дається і якісна характеристика його змін. Для оцінкиінтенсивності накопичення зносу основних засобів використовується показниксередньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційнихвідрахувань за звітний період до первісної вартості основних відрахувань. Цейпоказник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннямиданого показника.
Виробничийпотенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладеньі довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгостроковіфінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизитивиробничі можливості підприємства.
3 етап — аналізскладу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.
Вивчаєтьсяспіввідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільностівсього майна підприємства і оборотних активів.
Дляхарактеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, якийрозраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансовихвкладень) до вартості оборотних активів.
К моб: напочаток 120/861,5 = 0,1393 на кінець 190/766,7 = 0,2478
Збільшеннякоефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденціюприскорення оборотності майнових засобів підприємства.
Важливимпоказником майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна,який показує яку часту у вартості майна становлять засоби виробництва:
КВМ = (Оз.з + Вз+ Нв) / А (7)
де Озз – основнізасоби за залишковою вартістю;
Вз — виробничізапаси;
Нв – незавершеневиробництво;
А – вартістьактивів підприємства.
Цей показниквизначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничогопроцесу засобами виробництва.
Загальноприйнято, що якщо значення даного показника нижче 0,5, то на підприємстві єнегативним.
На основіаналізу структури оборотних активів вивчають зміни, що відбулися в складіоборотних активів у цілому, а після цього – в розрізі окремих статей.
Причинами зміниоборотних активів можуть бути:
1) приріствласних засобів;
2) збільшеннязаборгованості за кредитами і позиками;
3) збільшеннязобов’язань з кредиторської заборгованості.
Причинизменшення оборотних коштів:
1) витрати зарахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;
2) капітальнівкладення;
3) довгостроковіфінансові вкладення;
4) зменшеннякредиторської заборгованості.
Окремопроводиться аналіз складу та структури дебіторської заборгованості. Дебіторськазаборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отриманняпідприємством майбутніх економічних вигід та може бути достовірно визначена їїсума. Розрізняють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість.Довгострокова дебіторська заборгованість – це сума дебіторської заборгованості,яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12місяців з дати балансу.
Поточнадебіторська заборгованість обернена до довгострокової ДЗ. Поточна дебіторськазаборгованість за продукцію, товари, роботи та послуги оцінюється за первісноювартістю, а в валюту балансу включається за чистою реалізаційною вартістю. Длявизначення чистої реалізаційної вартості визначають суму сумнівного боргу,тобто поточну заборгованість за продукцію щодо якої існує непевність їїпогашення боржником. Величина резерву сумнівних боргів визначається виходячи зплатоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторськоїзаборгованості. Така класифікація здійснюється шляхом групування дебіторськоїзаборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнтасумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюєтьсяпідприємством, виходячи з фактичної суми безнадійності дебіторськоїзаборгованості за продукцію, за попередні звітні періоди. Даний коефіцієнтзростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточноїдебіторської заборгованості на продукцію відповідної групи та коефіцієнтасумнівності відповідної групи.
Аналізефективності використання поточних активів підприємства
Економічна ефективністьвикористання оборотних засобів виражається в корисному результаті, одержуваномупідприємством у процесі здійснення своєї діяльності. Вона визначаєтьсяпоказниками оборотності. Під оборотністю оборотних засобіврозуміється рухоборотних засобів у процесі виробництва та реалізації виробленої продукції,тобто тривалість одного повного кругообігу засобів від придбання виробничихзапасів та виплати заробітної плати до реалізації готової продукції інадходження грошей на поточний рахунок підприємства.
Оборотністьоборотних активів (в т.ч. дебіторської заборгованості) характеризується за допомогоютаких показників:
Коефіцієнтоборотності (Коб), який визначається за формулою:
Коб = ЧД / ОА(ДЗ), (8)
де ЧД – чистийдохід від реалізації продукції за певний період (рік, квартал)
ОА (ДЗ) –середня вартість оборотних активів (дебіторської заборгованості) за певнийперіод (рік, квартал)
Чим вищим є цейпоказник, тим ефективнішим є використання підприємством у своїй господарськійдіяльності оборотних засобів.
Оберненавеличина коефіцієнту оборотності називається коефіцієнтом завантаження(закріплення) (Кз), тобто :
Кз = ОА (ДЗ) /ЧД (9)
Показник єоднотипним показнику фондомісткості, що розрахована до оборотних засобів. Вінвідображає те, скільки оборотних засобів приходиться на гривню реалізації.
Діяльністьпідприємства може призвести до прискорення чи уповільнення оборотностіоборотних засобів, якавизначається шляхом зіставлення фактичних показниківоборотності з плановими чи відповідними даними за минулі періоди.
Ефективністьвикористання основних фондів підприємства характеризується рядом показників,які поділяються на загальні та часткові.
Основним іззагальних показників використання основних фондів є фондовіддача.
Слід зазначити,що сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є йогопоточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість праввласників підприємства.
Разом з тим,власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльностібудь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливішихпоказників, оскільки виконує такі функції:
довгостроковогофінансування господарської діяльності – знаходиться у розпорядженніпідприємства необмежено довго;
відповідальностіта захисту прав кредиторів – відображений в балансі підприємства власнийкапітал є для зовнішніх користувачів мірилом відносин відповідальності напідприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;
компенсаціїпонесених збитків – тимчасові збитки мають погашатись за рахунок власногокапіталу;
кредитоспроможності– при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам зменшою кредиторською заборгованістю та більшим власним капіталом;
фінансуванняризику – власний капітал використовується для фінансування ризикованихінвестицій, на що можуть не погодитись кредитори;
самостійності тавлади – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності (автономності)та впливу його власників на підприємство;
розподілудоходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподіліфінансового результату та майна при ліквідації підприємства.
Збереження свогокапіталу підприємство може забезпечити тільки при отриманні прибутку.
Власний капіталутворюється двома шляхами:
внесеннямвласниками підприємства грошей та інших активів;
накопиченнямсуми доходу, що залишається на підприємстві.
Сума власногокапіталу може збільшуватись внаслідок прибуткової господарської діяльності, атакож збільшення вартості активів, непов’язаного із підвищенням заборгованостіперед кредиторами (дооцінка (індексація) необоротних активів, переоцінка оборотнихактивів тощо).
Власний капітал– це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строкуповернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними напідприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяєтьсяна дві категорії:
інвестований(вкладений або сплачений капітал);
прибуток.
За рівнемвідповідальності власний капітал поділяється на:
статутнийкапітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягаєобов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;
додатковийкапітал (нереєстрований) – це додатково вкладений та індексований капітал,резервний капітал, спеціальні фонди і нерозподілений прибуток.
Статутний ідодатковий капітал виконують різні функції. Так, ста-тутний капітал – цепервісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну віддодаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управлінняпідприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавствомсуму.
Активи підприємстваможуть формуватися за рахунок прирівняних до власного капіталу джерел –забезпечення наступних витрат і платежів, величина яких на календарну дату можебути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишківкоштів цільового фінансування та цільових надходжень, які отримані з бюджету таінших джерел.
Забезпечення –зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можутьстворюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплатувідпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійнихзобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактівтощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються длявідшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені.
Забезпеченнястворюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашенняякого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічнівигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняєтьсястворювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльностіпідприємства.
Для здійсненнягосподарської діяльності всі суб’єкти підприємництва, як правило, залучаютьмайно через зобов’язання.
Зобов’язання –це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашенняякої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють усобі економічні вигоди. Зобов’язання це обов’язок чи відповідальність діятипевним чином. Воно виникає тільки тоді, коли актив отримано, або колипідприємство укладає невідмовну угоду придбати актив.
Зобов’язанняможуть бути монетарними і немонетарними. Монетарні зобов’язання відображаютьсуму грошових коштів, що підлягають сплаті кредиторам, а немонетарні –зобов’язання поставити товари або надати послуги визначеної кількості таякості.
Зобов’язанняпідприємства поділяються на: довгострокові, поточні, забезпечення,непередбачені зобов’язання.
Додовгострокових зобов’язань належать:
довгостроковікредити банків;
іншідовгострокові фінансові зобов’язання;
відстроченіподаткові зобов’язання;
іншідовгострокові зобов’язання.
Поточнізобов'язання включають:
короткостроковікредити банків;
поточнузаборгованість за довгостроковими зобов'язаннями;
короткостроковівекселі видані;
кредиторськузаборгованість за товари, роботи, послуги;
поточнузаборгованість за розрахунками з одержаних авансів, за розрахунками з бюджетом,за розрахунками з позабюджетних платежів, за розрахунками зі страхування, зарозрахунками з оплати праці, за розрахунками з учасниками, за розрахунками ізвнутрішніх розрахунків;
інші поточнізобов’язання.
Непередбаченезобов'язання – це:
1) зобов’язання,що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтвердженолише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначенихмайбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або
2) теперішнєзобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскількималоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використатиресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язанняне можна достовірно визначити.