Реферат: Аналіз фінансової сталості та її забеспечення
/>Аналіз фінансової сталості та її забезпечення
Вступ… 2
Розділ І. Основні фінансові показники діяльності. 5
підприємств. 5
1.1. Значення та аналіз фінансовоїусталеності. 5
1.2. Аналіз ліквідності. Поняттяліквідності 9
1.3. Ліквідність балансу. Характеристикапоказників ліквідності. 11
1.4. Характеристика показниківрентабельності 14
Розділ ІІ. Аналіз фінансових результатів діяльностіпідприємства… 16
2.1. Формування та розподіл фінансовихрезультатів підприємства… 16
2.2. Аналіз рівнів, динаміки таструктури фінансових результатів діяльності підприємства. 18
Висновки… 19
Література… 22
ВступНеодмінноюскладовою переходу України до ринкових відносин є створення новихпідприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовивеволюцію відносин власності і типів суб’єктів господарювання в напрямкузабезпечення їх розмаїття[1].Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідженнятеоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищенняефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектораекономіки України.
Важливуроль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствахвідіграє фінансовий аналіз, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретаціюфінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняттяінвестиційних та фінансових рішень. І хоча сам термін «фінанси» за останні10–15 років пройшов через певні зміни та суттєво ускладнився, фінансовіаналітики у країнах з розвинутою ринковою економікою традиційно займаютьсярозрахунком коефіцієнтів, статистичним аналізом, складанням трендів для прогнозування.[2]
Думкапро те, що розвиток методів фінансового аналізу проходив переважно в США таЗахідній Європі не може викликати особливих заперечень: фінансовий аналізпокликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток таускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню йогометодів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботиналежить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучаснихфінансів та менеджерського обліку.
Однакекономічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, маютьпевну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію фінансовогоаналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні єпосилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічнізміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічноїінформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємствахарактеризуються також безперервними нововведеннями в податковомузаконодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкимиколиваннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цихфакторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з фінансового аналізу,використаних при написанні цієї роботи.
Методифінансового аналізу постійно вдосконалюються по мірі настання змін векономічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері впершу чергу доходять до користувачів періодичних економічних видань, які такожвикористовувались під час підготовки кваліфікаційної роботи.
Ефективневиробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовийстан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції,ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахункипідприємства, в наслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевиднимтакож є і зворотній зв'язок, який полягає у тому, що відсутність коштів можепризвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і увиробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємствчасто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуваєфінансові ускладнення, пов'язані з недостатньо раціональним розміщенням івикористанням наявних фінансових ресурсів. В цих умовах перед менеджерамипідприємств постає велика кількість питань, головними з яких є наступні:
· Як раціонально організуватифінансову діяльність підприємства для його подальшого розвитку?
· Яким чином можна покращитиуправління фінансовими ресурсами?
· Яким чином визначитипоказники господарської діяльності, що забезпечують стійкий фінансовий станпідприємства?
Наці та інші важливі питання дає відповідь об'єктивний фінансовий аналіз, якийдозволяє найбільш раціонально розподілити матеріальні, трудові і фінансовіресурси. Ще з курсу мікроекономіки нам відомо, що кількість будь-яких ресурсівє обмеженою, і в цих умовах домогтися максимального економічного ефекту можнане лише за рахунок регулювання обсягу виробництва, але й шляхом оптимальногоспіввідношення різних ресурсів. Фінансові ресурси мають першорядне значення зусіх видів, оскільки це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформуєтьсябезпосередньо і з мінімальними витратами часу у будь-який інший вид.
Метоюданої роботи є дослідження сучасних методів аналізу фінансової сталості напідприємствах України. Перший розділ роботи присвячено аналізу усталеностіфінансового стану підприємств, який дозволяє відповісти на запитання: наскількиправильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягомдосліджуваного періоду. У другому розділі розглядаються методи розрахункупоказників фінансової ліквідності та рентабельності підприємств. Показникирентабельності є надзвичайно важливими для визначення ступеня інвестиційноїпривабливості та кредитоспроможності підприємств і посідають важливе місце уплануванні прибутку, як це буде показано на прикладі аналітичного плануваннядіяльності митної фірми. Окремі показники бухгалтерської звітності можуть бутивикористані для побудови моделей формування та розподілу фінансових результатівпідприємства, а також при аналізі динаміки та структури цих результатів, про щомова йтиме в останньому розділі роботи.
/>/>Розділ І. Основні фінансові показники діяльності/>/>підприємств./>/>1.1. Значення та аналіз/>фінансовоїусталеності.Запорукоюстабільності стану підприємства є його фінансова усталеність. На усталеністьпідприємств впливають різноманітні чинники: положення підприємства натоварному ринку; випуск дешевої продукції, що користується попитом; йогопотенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніхкредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективністьгосподарських і фінансових операцій та інше.
Розрізняютьвнутрішню та зовнішню усталеність.
Внутрішня усталеність – це такий загальний стан підприємства, при якомузабезпечується високий результат його функціонування. У основі її досягненнялежить принцип активного реагування на зміни внутрішніх і зовнішніх чинників.
Зовнішня усталеність підприємства обумовлена стабільністю економічногосередовища, у рамках якого здійснюється його діяльність. Вона досягаєтьсявідповідною системою управління економікою в масштабах держави.
Фінансова усталеність є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами,забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їхвикористання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.Тому фінансова усталеність формується в процесі усієї виробничо-господарськоїдіяльності і є головним компонентом загальної усталеності підприємства. Зовнішнімпроявом фінансової усталеності виступає його платоспроможність.
Платоспроможність – це спроможність своєчасно цілком виконати свої платіжнізобов'язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжногохарактеру.1
Розрахунокплатоспроможності проводиться на конкретну дату. Ця оцінка суб'єктивна і можебути виконана з різноманітним ступенем точності.
Дляпідтвердження платоспроможності перевіряють: наявність коштів на розрахунковихрахунках, валютних рахунках, короткострокові фінансові вкладення.
Вищоюформою усталеності підприємства є його спроможність розвиватися в умовахвнутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно матигнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливістьзалучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним єпідприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту іспроможності своєчасно повернути узяту позичку зі сплатою належних відсотків зарахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.
Зарахунок прибутку підприємство не стільки погашає свої зобов'язання передбанками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але йінвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової усталеностіважливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і її рівня щодовкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.
Таким чином фінансова усталеність є комплексним поняттям.
Фінансоваусталеність підприємства – це такий стан його фінансових ресурсів, їхнійрозподіл і використання, який забезпечує розвиток підприємства на основізростання прибутку і капіталу при зберіганні платоспроможності ікредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Дляхарактеристики джерел формування запасів визначають три основних показники.
1.Наявність власних обігових коштів (ВОК), як різниця між капіталом і резервами(I розділ пасиву балансу) і позаобіговими активами (I розділ активу балансу).Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно зпопереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. Уформалізованому виді наявність обігових коштів можна записати:
ВОК =ІрП–1рА (1),
де ІрП – I розділ пасиву балансу;
1рА– I розділ активу балансу.
2.Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат(ВД) визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на сумудовгострокових пасивів (ІІрП – ІІ розділ пасиву баланса):
ВД=ВОК+ ІІрП (2).
3.Загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначаєтьсяшляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичковихкоштів (КПК):
ОД = ВД + КПК (3 ).
Ційтрійці показників наявності джерел формування запасів відповідають трипоказники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:
1.Надлишок (+) або нестача (–) власних обігових коштів (D ВОК):
D ВОК = ВОК – 3 (4),
де3 – запаси.
2.Надлишок (+) або нестача (–) власних та довгострокових джерел формуваннязапасів (D ВД):
D ВД = ВД – 3 (5 ).
3.Надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел формуваннязапасів (D ОД):
D ОД = ОД – 3 (6).
Дляхарактеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансовоїусталеності:
І – абсолютна усталеність фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економікиУкраїни зустрічається доволі рідко, задається умовою:
3 < ВОК + К (7 ).
К– кредити банку під товарно-матеріальні цінності з кредитів під товари відвантаженіі частини кредиторської заборгованості, враховані банком при кредитуванні.
ІІ – нормальна усталеність фінансового стану підприємства, яка гарантує йогоплатоспроможність, відповідає наступній умові:
3=ВОК+К (8 ).
ІІІ – нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якомузберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерелвласних коштів і збільшення ВОК:
3= ВОК + К + ДПФН (9 ),
ДПФН– джерела, що послабляють фінансову напруженість.
IV –кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межібанкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторськазаборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості іпрострочених позик:
3 > ВОК+К (10).
Такимчином, показниками фінансової усталеності є показники, що характеризуютьступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами їхній формування. Для оцінкистану запасів і витрат використовують дані групи статей «Запаси» II розділуактиву балансу. Аналіз усталеності фінансового стану на ту або іншу датудозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство управлялофінансовими ресурсами протягом періоду, що передує цій даті. Таким чиномсутність фінансової усталеності визначається ефективним формуванням, розподіломі використанням фінансових ресурсів, а платоспроможність виступає її зовнішнімпроявом.
/>/>1.2. Аналіз ліквідності. Поняття ліквідностіЛіквідністьфірми – це спроможність фірми перетворювати свої активи в гроші для покриттявсіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну[3]. Фірма, оборотнийкапітал якої складається переважно з коштів і короткострокової дебіторськоїзаборгованості, як правило вважається більш ліквідною, порівняно з фірмою,оборотний капітал якої складається переважно з запасів.
Всіактиви фірми в залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкостіперетворення в кошти, можна умовно підрозділити на такі груп:
1. Найбільш ліквідні активи (А1) – суми по всіх статтях коштів, щоможуть бути використані для виконання поточних розрахунків негайно. У цю групувключають також короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
2. Швидкореалізовані активи (А2) – активи, для обертання яких унаявні кошти потрібен певний час. У цю групу можна включити дебіторськузаборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітноїдати), інші оборотні активи.
Ліквідністьцих активів може бути різною і залежить від суб'єктивних та об’єктивнихчинників: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин із платниками іїхньої платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організаціївексельного обігу.
3. Повільнореалізовані активи (А3) – найменш ліквідні активи – цезапаси, дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через12 місяців після звітної дати), податок на додану вартість по придбанимцінностям.
Бажано,використавши дані аналітичного обліку, зменшити податок на додану вартість насуму відшкодування з прибутку фірми. Товарні запаси не можуть бути продані дотих пір, поки не знайдено покупця. Запаси сировини, матеріалів, незавершеноїпродукції можуть потребувати попередньої обробки, перед тим, як їх можна будепродати і перетворити на явні кошти.
4. Важкореалізовані активи (А4) – активи, що призначені для використання вгосподарській діяльності протягом тривалого періоду часу. У цю групу можнавключити статті I розділу активу балансу «Позаобігові активи».
Першітри групи активів протягом всього господарського періоду можуть постійнозмінюватися і відносяться поточних активів фірми. Поточні активи більшліквідні, ніж інші активи інше майно фірми.
Пасивибалансу по мірі зростання строків погашення зобов’язань групуються наступнимчином:
1. Найбільш термінові зобов'язання (П1) – кредиторська заборгованість,розрахунки по дивідендах, інші короткострокові зобов’язання, а також позички,не погашені в термін (за даними додатків до бухгалтерського балансу).
2. Короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити банків таінші позички, які підлягають погашенню на протязі 12 місяців після звітноїдати.
3. Довгострокові пасиви (Пз) – довгострокові кредиті та інші довгострокові пасиви –статті ІІ розділу пасиву балансу «Довгострокові зобов’язання».
4. Постійні пасиви (П4) – статті I розділу балансу «Капітал, фонди і резерви».
Короткостроковіі довгострокові зобов'язання, разом узяті, називають зовнішнімизобов'язаннями.
Фірмавважається ліквідною, якщо її поточні активи перевищують її короткостроковізобов'язання. Для оцінки реального ступеня ліквідності фірми необхідно провестианаліз ліквідності балансу.
/>/>1.3. Ліквідність балансу. Характеристикапоказників ліквідності.Ліквідністьбалансу визначається як ступінь покриття зобов'язань фірми її активами, термінперетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань.
Длявизначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активіві пасивів.
Балансвважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
А1>П1;
А2>П2;
А3>П3;
А4<П4.
Якщовиконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішнізобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що маєглибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів;дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.
Невиконанняякоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тоїчи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по однійгрупі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація можебути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації меншліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.
Зіставленнянайбільш ліквідних коштів і швидкореалізованих активів з найбільш терміновимизобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточнуліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настількивелика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайвікошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками йіншими контрагентами.
Показникиліквідності застосовуються для оцінки спроможності фірми виконувати своїкороткострокові зобов'язання. Вони дають уявлення не тільки проплатоспроможність фірми на даний момент, але й у випадку надзвичайних подій.
Загальнуоцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературітакож називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загальногопокриття.
Коефіцієнтпокриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов'язань івизначається в такий спосіб:
А1+А2+А3
/> Кп= (1).
П1+П2
Коефіцієнтпокриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточнікредиторські зобов'язання забезпечуються поточними активами, тобто скількигрошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточнихзобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов'язанняперевищують поточні активи.
Встановленийнорматив цього показника, рівний 2, для оцінки платоспроможності і задовільноїструктури балансу. Доцільно цей показник порівнювати з середніми значеннями погрупах аналогічних підприємств.
Коефіцієнтпокриття, проте, є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому невідображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Томуу практиці фінансового аналізу на українських підприємствах використовуютьтакож інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.
Коефіцієнтшвидкої ліквідності (суворої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтомпокриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів ідебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш ніж через 12місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Вінрозраховується за формулою:
А1+А2
/> Кш= (2).
П1+П2
Дляпідприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається умежах від 0,8 до 1,0, однак вона може бути надзвичайно високою черезневиправдане зростання дебіторської заборгованості.
Уроздрібній торгівлі цей коефіцієнт може знижуватися до 0,4 – 0,5.
Коефіцієнтабсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів допоточних зобов'язань і розраховується за формулою:
А1
/> Каб.лік.= (3).
П1+П2
Цейкоефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, якучастку короткострокової заборгованості фірма може погасити найближчим часом.Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.
Показникиліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівниківпідприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації:коефіцієнт абсолютної ліквідності – для постачальників сировини і матеріалів,коефіцієнт швидкої ліквідності – для банків; коефіцієнт покриття – для покупціві власників акцій і облігацій підприємства.
/>/>1.4. Характеристика показників рентабельностіРезультативністьі економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тількиабсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є системапоказників рентабельності.
Уширокому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність.Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції(робіт, послуг) покривають витрати виробництва (обігу) і утворюють сумуприбутку, достатню для нормального функціонування підприємства.
Економічнасутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системипоказників. Загальний їхній зміст – визначення суми прибутку з однієї гривнівкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники – вони практично непідпадають під вплив інфляції.
Основнимипоказниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні,є наступні:
1.Рентабельність активів (майна) Ра показує, який прибуток одержує підприємство зкожної гривні, вкладеної в активи:
Пч
/> Ра= (1).
А
деА – середній розмір активів;
Пч– прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток).
2.Рентабельність поточних активів Рпа показує, скільки прибутку одержуєпідприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:
Пч
/> Рпа= (2),
Ап
деАп – середній розмір поточних активів.
3.Рентабельність інвестицій Рі – показник, що відбиває ефективність використаннязасобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку«майстерності» керування інвестиціями.
П
/> Рпа= (3)
ВК+ДЗ
деП – загальна сума прибутку за період;
ВК– середній розмір власного капіталу;
ДЗ– середній розмір довгострокових зобов'язань.
Показникрентабельності виробництва знаходиться в прямій залежності від рентабельностіпродукції й оберненій залежності від зміни фондоємкості продукції.
Підвищеннярентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартостіодиниці продукції. Чим краще використовуються основні виробничі фонди, тимнижче фондоємкість, вище фондовіддача і в наслідок цього відбувається зростанняпоказника рентабельності виробництва. При поліпшенні використання матеріальнихобігових коштів знижується їхній розмір, що припадає на 1 гривню реалізованоїпродукції. Отже, чинники прискорення оборотності матеріальних оборотних коштівє одночасно чинниками росту рентабельності виробництва.
/> Розділ ІІ. Аналіз фінансовихрезультатів діяльності підприємства/>/>2.1. Формування та розподіл фінансовихрезультатів підприємстваПоказникифінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарюванняпідприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовахринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростанняприбутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва,розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудовихколективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язаньпідприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями.Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої тафінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його діловоїактивності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівеньвіддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.
Кінцевийфінансовий результат діяльності підприємства – це його балансовий прибуток абозбитки, що являє собою алгебраїчну суму результату від реалізації продукції(робіт, послуг); результату від іншої реалізації; сальдо доходів та витрат відпозареалізаційних операцій. Формалізований розрахунок балансового прибуткуможна подати у вигляді формули:
Pб=Pр±Pін±Pпз
Де:
Pб – балансовий прибуток або збитки;
Pр –результат (прибуток або збитки) від реалізації продукції (робіт, послуг);
Pін –результат від іншої реалізації: прибуток (збитки від реалізації основних фондівта іншого майна підприємства;
Pпз –сальдо доходів та витрат від позареалізаційних операцій.
Результатвід реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за наступним розрахунком:
Pр=Np–Sp–Pпдв–PА
Де:
Np– виручка від реалізації продукції (робіт, послуг);
Sp– витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг);
Pпдв– податок на додану вартість (ПДВ);
PА– акцизи, спеціальний податок та експортні збори.
Основнимизавданнями аналізу фінансових результатів діяльності є оцінка динамікипоказників прибутку, ґрунтовності утворення та розподілення їх фактичноївеличини; виявлення та вимірювання дії різних факторів на прибуток; оцінкаможливих резервів подальшого росту прибутку на основі оптимізації обсягіввиробництва та накладних витрат.1
Теоретичноюбазою економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства єусталена для всіх підприємств незалежно від форми власності єдина модельгосподарчого механізму підприємства, заснована на оподаткуванні прибутку вумовах ринкової економіки, яка по суті є моделлю формування та розподілуфінансових результатів.
/>/>2.2. Аналіз рівнів, динаміки та структурифінансових результатів діяльності підприємства.Великакількість показників, що характеризують фінансові результати діяльностіпідприємства, створює методичні ускладнення їх системного розгляду. Різниця упризначенні показників ускладнює вибір з них кожним учасником товарного обмінутих з них, що в найбільшій мірі задовольняють його потреби в інформації прореальний стан даного підприємства. Адміністрацію підприємства, наприклад,цікавить величина отриманого прибутку та його структура, а також фактори, щовпливають на її величину. Податкові інстанції зацікавлені в отриманнідостовірної інформації про всі складові балансового прибутку: прибутку відреалізації продукції, прибутку від реалізації майна, позареалізаційнихрезультатах діяльності підприємства та ін. Аналіз кожної складової прибуткупідприємства має конкретний характер, тому він дозволяє установникам таакціонерам вибирати напрямки активізації діяльності підприємства. Іншимучасникам ринкових відносин аналіз прибутку дозволяє виробити необхіднустратегію поведінки, спрямовану на мінімізацію втрат та фінансового ризику відінвестування у дане підприємство.
/>/>ВисновкиСучасніметоди фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств,компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування.Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективністьвиробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств задопомогою системи показників.
Метоюфінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на підставівиявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовийстан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткамдо нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачіваналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить:
Øоцінкафінансових результатів;
Øоцінкамайнового стану;
Øаналізфінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;
Øдослідженнястану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;
Øаналізефективності вкладеного капіталу.
Методикафінансового аналізу являє собою дослідження цих показників з метою прийняттянайбільш виправданих рішень в ринкових умовах.
Безфінансового аналізу сьогодні стає неможливими функціонування будь-якогосуб’єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин непереслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання єдобровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність –обов’язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов’язані аналізувати своюфінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органамиДержавної податкової адміністрації.
Головнимджерелом фінансового аналізу є інформація бухгалтерської звітності підприємств,відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. Увиробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв’язаний з двома головними функціямиуправління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжноюланкою – бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничихцілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. Приплануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішньогопоходження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) тавитрати. Однак в сучасних умовах джерела фінансового аналізу діяльностівеликих підприємств не обмежуються внутрішньою інформацією. При плануванніобсягів виробництва до уваги часто беруться статистичні показники стану ринку,економічної ситуації в країні, демографічні характеристики населення окремихрегіонів (як скажімо при будівництві мережі супермаркетів) тощо. Фінансовийаналіз є інструментом контролю ефективності використання розподілених або інвестованихкоштів. Перед вкладанням коштів у виробництво інвестори проводять оцінкувартості як матеріальних, так і нематеріальних активів. На основі фінансовоїоцінки будується ціна цих активів. Фінансовий стан характеризується системоютаких показників, як поточна і перспективна платоспроможність, оборотність,наявність власних і позичкових засобів, ефективності їхнього використання таін. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового станупідприємства.
Можливимирекомендаціями з приводу вдосконалення методики фінансового аналізу в Україні,до висловлення яких дійшов автор під час написання цієї роботи, є наступні:
Припобудові порівняльного аналітичного балансу велику роль відіграє вибірчасового інтервалу для вимірювання змін в статтях бухгалтерського балансу.Використання квартального інтервалу має свої переваги, головною з яких єможливість використання даних фінансової звітності підприємства перед органамиподаткової адміністрації. Однак величина прибутку підприємства з високими темпамиобіговості коштів у короткостроковому періоді більшої міри підпадає під впливтаких факторів, як сезонні коливання попиту на продукцію, непередбачуваністьтемпів інфляції, зміна цін на енергоносії, нововведення в податковомузаконодавстві тощо. Для таких підприємств більш доцільним, на мою думку, євибір місячного інтервалу у порівняльному аналізі статей балансу. Крім більшогоступеня інформативності відносних показників балансу, менша довжина інтервалуробить досліджувані дані більш придатними для статистичного аналізу тапрогнозування. Фінансові відділи підприємств можуть здійснювати подвійнийаналіз беручи за основу в окремих випадках місячний або квартальний інтервалдля аналізу результатів фінансової діяльності підприємства у короткостроковомута довгостроковому періодах.
Можливості статистичного аналізу поки що, на жаль, далеко не повністювикористовуються під час фінансового аналізу на вітчизняних підприємствах. Безстатистичних методів неможливо кількісно розрахувати та мінімізувати економічнийризик, який супроводжує підприємства в їхній діяльності. Можливим варіантомвикористання статистичних методів обчислення та мінімізації ризиків може бутизастосування окремих елементів теорії портфеля, як це було експериментальнопоказано в другому розділі роботи.
Сьогодні нас відділяє вже немало часу відтоді, як Україна стала на шляхринкових перетворень. Цей шлях і досі залишається складним та заплутаним, ачасом навіть незбагненним пересічному громадянину, що давно звик чути прореформування економіки, не помічаючи реальних змін на краще. На думку багатьохзахідних економістів, з якими автор цієї роботи мав змогу спілкуватись під часминулорічних Зборів ЄБРД у Києві, проблема української промисловості полягає втому, що керівники багатьох підприємств є вихованцями староїкомандно-адміністративної системи господарювання, в якій, при відсутностіфункціонуючого ринкового механізму та дефіцитності ресурсів, споживчій попитсприймався як небажане явище або, навіть гальмо економічного розвитку. Відмінністьринкової економіки в цьому відношенні полягає в тому, що споживчій попит вбудь-якій формі розуміється виробником як стимул до збільшення обсягіввиробництва.
Література1. Білик М. Державніпідприємства як об’єкт фінансового управління в умовах переходу до ринковоїекономіки // Український журнал «Економіст». – 1999. – №1
2. Anand G. Shetty andothers. Finance. An Integrated Global Approach. N.Y. Richard D. Irwin, Inc., 1995.
3. Ковалев В.В. Финансовый анализ:Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – Москва: Финансы и статистика, 1996.
4. Артеменко В.Г., Беллендир М.В.Финансовый анализ. – Москва: ДИС. — 1997.
5. Бріхем Є. Основи фінансового менеджменту. – Київ: Молодь, 1994.
6. Бланк И.А. Основы финансовогоменеджмента.– Київ: НИКА-ЦЕНТР, 1999.
7. Родионова В.М., Федотова М.А.Финансовая устойчивость предприятия в условиях инфляции. – Москва: Финасы и статистика, — 1993.
8. Geoffrey R. Loftus andElizabeth F. Loftus. Essence of Statistics. N.Y. Alfred A. Knoff, Inc., 1994.