Реферат: Загальна характеристика інвестиційних ризиків
Міністерствоосвіти і науки України
Національнийуніверситет харчових технологій
Кафедраменеджменту зовнішньоекономічної діяльності
Контрольнаробота
здисципліни: “Міжнародний фінансово – інвестиційний менеджмент”
Виконала:
студентка 6 курсу
(з.ф.н.) спеціальність МЗЕД
Казакова Ірина
Перевірив:
Викладач
Стахурська Світлана Валеріївна
Київ– 2009
Зміст
1. Визначення інвестиційних ризиків
2. Світовий ринок позикових капіталів: інституційнаструктура
3. Задача 1 варіант № 3
4. Задача 2 варіант № 3
Список використаної літератури
1. Визначення інвестиційних ризиків
Як зазначає Б. М. Щукін, “інвестиції завждиорієнтовані на майбутнє і тому пов’язані зі значною невизначеністю економічноїситуації та поведінки людей. Від цього походить високий рівень ймовірностіневиконання інвестиційних планів з об’єктивних чи суб’єктивних причин.”
Інвестиційний ризик уявляє собою можливістьнездійснення запланованих цілей інвестування (таких, як прибуток або соціальнийефект) і отримання грошових збитків. Цей ризик необхідно оцінювати,обчислювати, описувати та планувати, розробляючи інвестиційний проект.
Розрізняють загальноекономічний ризик, щопоходить від несприятливих умов в усіх сферах економіки, та індивідуальнийризик, пов’язаний з умовами даного проекту.
Залежно від чинників виділяють такі видиінвестиційного ризику :
політичний ризик;
загальноекономічний ризик;
правовий ризик;
технічний ризик;
ризик учасників проекту;
фінансовий ризик;
маркетинговий ризик;
екологічний ризик.
Політичний, правовий та загальноекономічнийризики можуть бути викликані зовнішніми умовами реалізації інвестицій. Іншівиди ризиків спричинюються можливими помилками планування та організаціїконкретних проектів.
Технічний ризик зумовлюється великоюкількістю хиб та помилок широкого спектру сторін інвестування, як-отпов’язаними з якістю проектування, технічною базою, обраною технологією,управлінням проектом, перевищенням кошторису.
Фінансовий ризик випливає з нездійсненняочікуваних подій з фінансового боку проекту. Це можуть бути незапланованізменшення або зникнення джерел та обсягів фінансування, незадовільнийфінансовий стан партнерів, зриви надходжень коштів від реалізації виробленихтоварів чи послуг, несплатоспроможність покупців продукції та власні підвищенівитрати.
Маркетинговий ризик виникає з прорахунківпід час оцінки ринкових умов дії проекту, наприклад ринків збуту чи постачаннясировини і матеріалів, організації реклами чи збутової мережі, обсягу ринку,часу виходу на ринок, цінової політики, внаслідок низької якості продукції.
Екологічний ризик пов’язаний з питаннямивпливу на довкілля, можливої аварійності, стосунків з місцевою владою танаселенням.
Нарешті, ризик учасників проекту може бутипов’язаний з усіма неочікуваними подіями в управлінні та фінансовому станіпідприємств-партнерів.
О. Л. Устенко пропонує дещо інакшу класифікаціюінвестиційних ризиків. Він поділяє їх на три групи, залежно від сфери вкладеннякапіталу :
інвестиційні ризики від вкладення коштів увиробничу та невиробничу сфери економіки;
інвестиційні ризики від діяльності фірми нафінансовому ринку;
кредитні ризики.
Перша з вищезгаданих груп ризиків уявляєсобою сукупність всіх тих ризиків, які діють на фірму під час проведення неюгосподарської діяльності, за винятком тієї її частини, яка пов’язана здіяльністю на фінансовому ринку.
Інвестиційні ризики, пов’язані з діяльністюна фінансовому ринку, у свою чергу поділяють на три групи :
ризики втраченого зиску;
ризики зниження доходності;
відсоткові ризики.
Група ризиків втраченої можливості “…маєсвоїм джерелом імовірність наставання непрямих (побічних) фінансових втрат, яківиявляються в недоотриманні прибутку в результаті нездійснення фірмою якогосьзаходу, який би дозволив їй одержати цей прибуток (наприклад, відсутністьстраховки на судно, що перевозило вантажі даної фірми і згодом затонуло).Окремим випадком цього ризику є ризик внаслідок падіння загальноринкових цін,який найчастіше пов’язаний з падінням цін на всі цінні папери, що обігають наринку, одночасно (наприклад, у результаті зниження загальної інвестиційноїактивності)”.
Найчастіше ризики втраченої можливості єнесистемними. Їх можна запобігти завдяки проведенню спеціальних заходів.
Іншою групою інвестиційних ризиків є ризикизниження доходності. Існування цих ризиків є наслідком імовірності зниженнярозміру відсотків і дивідендів по портфельних інвестиціях, а також по внесках ікредитах.
Портфельними інвестиціями називаютьвкладення коштів у цінні папери довгострокового характеру, які, за звичай, непередбачають швидкого одержання доходу. Найчастіше це інвестиції великихпромислових програм.
Ризики зниження доходності мають дварізновиди:
відсоткові ризики;
кредитні ризики.
Відсоткові ризики – це ризики активнихоперацій, які проводять фірми (в більшості випадків банки). Можливі такіджерела їхнього виникнення:
будь-які зміни в облікових ставках Національногобанку;
зміни маржі комерційних банків з кредитів,що надаються, і депозитних рахунків;
зміна в розмірах обов’язкових длярезервування фондів комерційних банків у Національному банку. Наприклад,збільшення розміру резервного фонду в Національному банку означатиме длякомерційних банків недовикористання частини їхніх пасивів, отже існує високаступінь імовірності підвищення ними відсоткових ставок по кредитах, щонадаються, з одночасним зниженням відсотку по депозитних рахунках своїхклієнтів;
зміни в системі оподаткування всіхсуб’єктів господарювання і фінансових інститутів, зокрема;
будь-які зміни в портфелі інвестицій, якиймає фірма, а також зміни в доходності самих інвестицій;
імовірність змін у структурі пасивів(співвідношення власних і позичених коштів, термінових і ощадних депозитів,депозитів до запитання тощо);
за зростання банківського відсотку можерозпочатися масове “скидання” акцій, внаслідок чого їхня вартість зменшується;
в разі вкладання коштів інвестором усередньострокові та довгострокові цінні папери (особливо в ту їхню частину, щомає фіксований відсоток) за поточного підвищення середньоринкового відсоткупорівняно з фіксованим рівнем. Це означає, що інвестор міг би збільшити доходи,але не може вивільнити свої кошти через зазначені умови;
якщо емітент випустив в обіг цінні папери зфіксованим відсотком, то існує ймовірність настання для нього відсотковогоризику при поточному зниженні середньоринкового відсотку у порівнянні звизначеним їм фіксованим рівнем.
Кредитні ризики тісно пов’язані звідсотковими, причини їхнього виникнення здебільшого однакові. Головнавідмінність між цими двома групами ризиків зниження доходності полягає в тому,що відсоткові ризики розглядаються з позицій кредитора, а кредитні – з позиційпозичальника. При цьому виділяють декілька суто кредитних ризиків:
біржові ризики, сутність яких полягає внаявності ймовірності виникнення втрат у результаті укладення фірмою біржовихугод (наприклад, ризик неплатежу комісійної винагороди, ризик неплатежу взагалітощо);
селективні ризики (ризики вибору), якіполягають у невірному виборі видів вкладення капіталу, видів цінних паперів приформуванні інвестиційного портфеля, виборі позичальника тощо;
ризики ліквідності, які пов’язані зможливістю втрат при реалізації цінних паперів або інших товарів внаслідокзміни їхньої якості, споживчої вартості тощо;
ризики банкрутства, які виникають урезультаті невірного вибору способів вкладення капіталу і закінчуються повноювтратою підприємцем власного капіталу і спроможності розрахуватися по взятих насебе зобов’язаннях.
Визначення інвестиційних та фінансовихризиків [1]
Фінансово-інвестиційна діяльність завждиризикована. Причини:
невизначеність та мінливість економічноїситуації;
поява нових фінансових інструментів таемітентів;
розширена пропозиція об’єктів інвестуванняв зв’язку з приватизацією тощо.
Інвестиційний ризик – це ймовірністьвиникнення непередбачуваних фінансових втрат: прибуток, дохід, втрата капіталу(часткова або повна) – при невизначеності умов фінансово-інвестиційноїдіяльності.
Види ризиків:
За сферами прояву:
економічний – пов’язаний зі зміноюекономічних факторів;
політичний – адміністративні обмеженняінвестиційної діяльності, пов’язані зі зміною державного політичного курсу;
соціальний – ризик страйків, незапланованихсоціальних програм тощо;
екологічний – катастрофи, стихійні лиха;
кримінальний.
За формою інвестування:
ризик реального інвестування (проблеми збудівельними матеріалами, обладнанням, недобросовісний підрядчик, невдалийвибір місця будівництва тощо);
ризик фінансового інвестування (невдалийпідбір фінансових інструментів, банкрутство деяких емітентів, прямий обманінвесторів).
За джерелами виникнення:
систематичний (ринковий) ризик – пов’язанийіз зміною стадій економічного циклу розвитку країни;
несистематичний (специфічний) ризик –характерний для конкретного об’єкту інвестування, може бути пов’язаний знекваліфікованим керівництвом, нераціональною структурою інвестиційних коштів.Такі ризики можна передбачити і запобігти ним.
За кількісною оцінкою рівня ризику:
безризикові – короткотермінові державніоблігації (в зарубіжній практиці);
інвестиції з припустимим ризиком – можливістьвтратити усю суму розрахованого прибутку;
інвестиції з критичним рівнем ризику –можливість втратити не лише прибуток, але й всю суму доходу по проекту;
інвестиції з катастрофічним рівнем ризику –можливість втрати усіх активів інвестора в результаті банкрутства тощо.
Критерії прийнятності здійсненняінвестиційного проекту в залежності від рівня ризику:
для інвестицій з припустимим ризиком: 0,1;
для інвестицій з критичним рівнем ризику:0,01;
для інвестицій з катастрофічним рівнемризику: 0,001.
Це означає, що проект повинен бутивідхилений, якщо в одному випадку з десяти по ньому може бути втрачений весьприбуток, якщо в одному випадку із 100 може бути втрачений весь доход, якщо водному випадку із 1000 можуть бути втрачені всі активи.
Рівень ризику при його оцінці визначаєтьсяяк відхилення очікуваних інвестиційних доходів від середньої або розрахунковоївеличини. Тому оцінка інвестиційних ризиків передбачає:
оцінку очікуваних доходів;
оцінку можливих втрат.
Оцінка ризиків здійснюється на основівизначення:
абсолютного розміру втрат;
відносного розміру втрат.
Методи оцінки ризику:
1) економіко-статистичні
математичне сподівання;
дисперсія;
середньоквадратичне (стандартне)відхилення;
коефіцієнт варіації;
бета-коефіцієнт;
2) експертні;
3) аналогові.
Формування необхідного рівня доходності зурахуванням ризику. «Премія за ризик».
Оскільки інвестиційна діяльність завжди єризикованою, то рівень ризику має бути певним чином компенсований. Інвесторбажає отримати так звану «премію за ризик».
«Премія за ризик» – це додатковийдохід, який інвестор хоче мати понад той рівень, що можуть дати безризиковіінвестиції і який повинен бути пропорційний до рівня ризику. Тоді загальна сумадоходу (Д) становитиме:
Д = Дб + Пр,
де Дб – дохід по безризикових інвестиціях;
Пр – «премія за ризик»,відповідає можливій втраті доходу за сукупністю ризиків.
Цю залежність графічно відображає так звана«лінія надійності ринку» (див. рис. 1).
/>
Рівень доходу
/>/>/>/> «Лініянадійності ринку» «Премія
за ризик»
Загальний доход
/>/>Рівень доходу
по безризикових
проектах
/>Рівеньсистематичного ризику
Рис. 1. Графік «лінії надійностіринку»
2. Світовий ринок позикових капіталів:інституційна структура
Інституційна структура світового ринкупозикових капіталів.
Вона відображає відносини між професійнимифінансовими посередниками, позичальниками та кредиторами різних країн іпередбачає виділення суб’єктів світового ринку позикових капіталів.
Суб’єкти світового ринку позиковихкапіталів:
1. Професійні посередники –транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, кредитно-фінансовіустанови.
2. Позичальники і кредитори – офіційніінвестори (центральні банки, державні установи, міжнародні організації),приватні фірми та банки, страхові компанії, пенсійні фонди, транснаціональнікомпанії.
Основні тенденції розвитку інституційноїструктури світового ринку позикових капіталів: підвищення ролі держави векспорті капіталу, зниження ролі банків, підвищення ролі міжнароднихекономічних та валютно-фінансових організацій.
Міжнародні фінансові інститути поділяютьсяна дві групи: всесвітні та регіональні. До всесвітніх відносяться Міжнароднийвалютний фонд (МВФ), група Світового банку та Банк міжнародних розрахунків.Регіональні створюються за континентальною ознакою: Європейський банкреконструкції та розвитку; Азіатський банк розвитку: Африканський банкрозвитку; Міжамериканський банк розвитку та ін.
Міжнародний валютний фонд е провіднимсвітовим фінансовим інститутом, який мас статус спеціалізованої установи ООН.Він був заснований на міжнародні й конференції в Бреттон-Вудсі в 1944 р., апочав функціонувати у 1947 р. Основними цілями діяльності МВФ є сприяннярозвитку міжнародної торгівлі й співробітництва у сфері валютного регулюваннята надання кредитів у іноземній валюті для вирівнювання платіжних балансівкраїн-членів Фонду.
Капітал МВФ утворений за рахунок внесківкраїн-членів фонду. Розмір внеску визначається рівнем економічного розвиткукраїни та її місцем у світовій економіці й міжнародній торгівлі. Станом на01.01.1999 членами МВФ була 181 країна, в т.ч. з вересня 1996 р. Україна.Внесок України становить 997,3 млн. SDR. Внесок кожної країни є її квотою.Чверть внеску проводиться у вільноконвертованій валюті, решта в національній.Кількість голосів у Фонді визначається таким чином: 250 голоси незалежно відрозмірів квот плюс один голос на кожні 100 тисяч SDR квоти. При цьому СтатутМВФ передбачає періодичний (не менше одного разу на п'ять років» загальнийперегляд квот. Це пов'язане з тим, що змінюється як рівень розвитку окремихкраїн, так і їх місце у світовій торгівлі. При необхідності, крім власногокапіталу МВФ може використовувати позикові кошти. За статутом він може отримуватикошти в будь-якій валюті як від офіційних органів, так і на приватному ринкупозикових капіталів.
Досі позики отримувались від казначейств тацентральних банків країн-членів Фонду, а також від Швейцарії та Банкуміжнародних розрахунків. На приватному ринку кошти не залучались.
Діяльність МВФ охоплює три основні напрями:кредитування, регулювання міжнародних валютних відносин, постійний нагляд засвітовою економікою. Кредитування здійснюється з різними цілями у різних формахта на різних умовах. Воно включає кредитування для потреб вирівнюванняплатіжного балансу, компенсаційне фінансування та допомогу найбіднішим країнам.Фінансові операції, які є основним напрямом діяльності, МВФ здійснює тільки зофіційними органами країн-членів Фонду. Виділення кредитів залежить від трьохосновних чинників: потреби в ресурсах для вирівнювання платіжного балансу,квоти країни та виконання вимог Фонду. Механізм кредитування полягає в тому, щоМВФ продає необхідну країні валюту за її національну валюту. Обсяги кредитуваннянасамперед залежать від резервної і кредитної часток та кредитної політики.
Резервна частка становить 25% квоти даноїкраїни, тобто ту частину, що внесена в іноземній валюті. У межах цієї часткикредити видаються на першу вимогу країни без сплати процентів і комісійних.Кредитна частка становить повну величину квоти даної країни. Ця сума ділитьсяна чотири рівні частини, які становлять окремі транші. Прохання стосовновиділення кредитів у рамках кредитної частки розглядаються Виконавчою РадоюФонду. Надання кредитів обумовлюється виконанням країною певних політичних таекономічних вимог. У тих випадках, коли потреби в іноземній валюті перевищують" резервну і кредиту частки даної країни (тобто 125% її квоти), можутьвикористовуватись системи розширеного та додаткового фінансування і збільшеногодоступу. Система розширеного фінансування, що почала діяти з 1974 р.,передбачає надання кредитів з метою покриття дефіцитів платіжних балансів набільш тривалі терміни (як правило, до трьох років) і в більших розмірах, ніжті, що забезпечені резервною і кредитною частками. Система додатковогофінансування (1977—1981 рр.), а пізніше збільшеного доступу націлена на наданняфінансової допомоги при значних і затяжних дефіцитах платіжних балансів в тихвипадках, коли вичерпані ліміти звичайних кредитів.
Поряд із наданням звичайних кредитів існуєсистема компенсаційного кредитування, яка повинна вирівнювати відхилення вплатіжному балансі, що виникають з незалежних від даної країни причин. Сюдиналежать кредити на компенсацію втрат від скорочення виручки від експортувнаслідок падіння цін на світовому ринку, від збільшення вартості імпортузерна, від непередбачених втрат, фінансування створення резервних запасів.Важливу роль відіграє фінансова допомога найбіднішим країнам, що здійснюєтьсяна пільгових умовах, насамперед на структурну перебудову економіки. Другимосновним напрямом діяльності МВФ є регулювання валютних взаємовідносин. Усучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль Фондуполягає в узгодженні валютної політики країн-членів Фонду. Насамперед кожнакраїна повинна відповідно до статуту МВФ, співробітничати з Фондом та з іншимикраїнами з метою забезпечення і підтримки стабільних валютних курсів. Їїекономічна та фінансова політика має спрямовуватись на забезпеченняекономічного зростання при розумній стабільності цін. Неприпустимими є валютніманіпулювання з метою отримання певних переваг у міжнародній торгівлі. Прицьому МВФ установлює певні валютні обмеження. Так, країни-члени Фонду не можутьбез його згоди вводити обмеження за платежами і переказами з поточнихміжнародних операцій, використовувати дискримінаційні валютні засоби,застосовувати систему кількох видів валютних курсів.
Виступаючи провідним міжнародним фінансовимінститутом. МВФ здійснює постійний нагляд і спостереження за світовоюекономікою. Він формує значний масив інформації як в цілому по світовійекономіці, так і в розрізі окремих країн. Щомісячний збірник фінансовоїстатистики, що видається МВФ, включає дані про динаміку економічного зростанняі цін, грошовий обіг, експорт та імпорт, стан платіжного балансу, величинуофіційного золотого запасу, рівень валютних резервів, розміри зарубіжнихінвестицій, динаміку валютних курсів та ін. Країни-члени Фонду зобов'язані безперешкод надавати всю необхідну інформацію.
Нагляд за макроекономічною та валютноюполітикою країн здійснюється насамперед за допомогою консультування. МВФдетально аналізує податкову, грошово-кредитну і валютну політику та станплатіжних балансів країн. На основі аналізу готується доповідь, що подаєтьсякраїні, в якій формулюються певні рекомендації щодо вироблення та коригуванняекономічної, фінансової та валютної політики. Важливою формою нагляду є такожпублікація та всебічне обговорення доповіді «світовий економічний огляд». Напідставі аналізу наявної інформації розробляються середньострокові економічніпрогнози, які дають можливість координувати макроекономічні політикикраїн-членів Фонду.
Другою за значенням у системі міжнароднихфінансів є група Світового банку, яка включає до свого складу чотири міжнародніфінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР);Міжнародну асоціацію розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію та Агентство згарантування багатосторонніх інвестицій.
Серцевиною групи виступає МБРР, який бувзаснований разом з МВФ в 1945 р., і почав функціонувати в 1446 р. Учасникамибанку можуть бути лише країни-члени МВФ. Основною метою діяльності банкувиступає сприяння розвитку економіки країн-членів МБРР шляхом надання довгостроковихкредитів та гарантування приватних інвестицій. Спочатку ця діяльність буласпрямована на країни, що потерпіли внаслідок другої світової війни. Ниніголовним напрямом діяльності є країни, що розвиваються. Джерелами ресурсівбанку виступають:
— статутний капітал;
— залучення коштів шляхом випуску облігаційнихпозик;
— резервний фонд.
Статутний капітал сформовано за рахуноквнесків країн-членів. Внески здійснюються шляхом підписки на акції в межахвстановлених квот. Квоти кожної країни визначаються відповідно до їїекономічного потенціалу. Резервний фонд утворюється за рахунок банку.
Основними напрямами кредитування виступаютьгалузі інфраструктури (енергетика, транспорт, зв'язок), а також сільськегосподарство, охорона здоров'я та освіта. Кредити видаються на термін до 20років під гарантії урядів. МБРР може виступати також гарантом за аналогічнимидовгостроковими кредитами комерційних банків. Виділення кредитів обумовлюєтьсянаданням інформації про фінансовий стан країни, що позичає кошти та про об'єктикредитування. Кредити надаються на основі дольової участі банку у фінансуванніпевних об'єктів — до 30% їх вартості.
Міжнародна асоціація розвитку надає кредититерміном до 50 років на пільгових умовах — 0,75 %.
Міжнародна фінансова корпорація надає кредитивисокорентабельним приватним підприємствам країн, що розвиваються, без гарантіїуряду.
Агентство з гарантування багатосторонніхінвестицій проводить страхування капіталовкладень у країнах, що розвиваються,на випадок політичних ризиків: від експропріації, воєн, заворушень, зривівконтрактів та ін., чим сприяє розвитку діяльності інститутів Світовою банку.
Банк міжнародних розрахунків є першим вісторії міжнародним фінансовим інститутом. Він був створений у 1930 р. Основнезавдання банку полягає у налагодженні співробітництва між центральними банкамипровідних країн світу та здійснення розрахунків між ними. Банк забезпечує такожздійснення розрахунків між країнами, що входять до Європейської валютноїсистеми. Він виконує депозитно-кредитні функції, здійснює валютні операції таоперації на фондовому ринку.
У цілому всесвітні міжнародні фінансовіінститути відіграють, як видно з їх функцій, важливу роль у світовій економіці,забезпечують надійний рух міжнародних грошових потоків. Тим самим вони сприяютьі надійному функціонуванню національних фінансових систем. Крім того, їхкредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються.
У Європі к рамках ЄС функціонуютьЄвропейський інвестиційний банк. Європейський фонд валютного співробітництва ІЄвропейський банк реконструкції та розвитку.
ЄБРР, який був створений у 1990 р. івідкритий у 199 І р… аналогічно МБРР, діяльність якого спрямована на країни,що розвиваються, здійснює діяльність у країнах Східної і Центральної Європи,які проводять ринкові реформи. Засновниками банку є країни Європи та провіднікраїни світу. Україна є членом ЄБРР з 1992 р. Не менше 60% кредитів ЄБРР маєспрямовуватись у приватний сектор економіки і не більше 40% у державнуінфраструктуру.
Завданням Європейського інвестиційного банку,який був створений в 1958 р., є фінансування проектів, що мають регіональне,галузеве та загальноєвропейське значення. Кредити надаються терміном від 20 до25 років. У галузевому плані пріоритетними є такі галузі інфраструктури, якенергетика, транспорт, телекомунікації, а також проекти, що зв'язані з охороноюнавколишнього природного середовища. Кредити банку видаються на ринковихумовах. Пільги встановлюються лише в тих випадках, коли передбачається боніфікаціяза рахунок бюджету ЄС.
Європейський банк валютногоспівробітництва, що створений у 1973 р. в рамках Європейської валютної системи,виконує функції, аналогічні МВФ — надає кредити на покриття дефіциту платіжногобалансу.
ОСНОВНІ УЧАСНИКИ РИНКУ ПОЗИКОВИХ КАПІТАЛІВ:
— первинні інвестори, тобто власникивільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковийкапітал;
— спеціалізовані посередники — кредитно-фінансові організації, які здійснюють безпосереднє залучення(акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасовупередачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;
— позичальники — юридичні і фізичні особи,а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатитиспеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.
Особливість цього ринку сьогодні в Україні- централізоване регулювання кредитних відносин в економіці з боку державичерез НБУ. Це сприяє формуванню повноцінної системи безготівкового грошовогообігу, а також розширенню переліку послуг і операцій комерційних банків.
Кредитні важелі використовуються як один ізнайефективніших регуляторів ринкової економіки:
— середньострокові позики — на цілі яквиробничого, так і чисто комерційного характеру. Найбільше поширення вониодержали в аграрному секторі, а також при кредитуванні інноваційних проектів ізсередніми обсягами необхідних інвестицій;
— довгострокові позики — в інвестиційнихцілях. Для них характерний великий обсяг переданих ресурсів. Особливий розвитоквони одержали в капітальному будівництві, паливно-енергетично-му комплексі,сировинних галузях економіки. Такі позики видаються на термін від 3 до 5 років.У нашій країні вони використовуються не дуже широко через загальнунестабільність економіки і меншу прибутковість у порівнянні з короткостроковимикредитними операціями.
БАНКИ, ЯК ОСНОВНІ УЧАСНИКИ РИНКУ КАПІТАЛІВ
Банк є однією із сторін відносин, яка впевній угоді на ринку капіталів виступає або як кредитор, або як позичальник.
У банку сконцентровані й проходять потокитільки в грошовій формі. Банк утворився як наслідок розвитку кредиту, який, усвою чергу, є фундаментом цієї установи.
Банк є головною ланкою кредитної системи ізабезпечує широкий комплекс різноманітних банківських послуг. Ця кредитнаустанова приймає і розміщує грошові внески громадян та юридичних осіб, надаєрізні види позик, здійснює розрахунки за дорученням клієнтів та їхнє касовеобслуговування; випускає чеки, акредитиви, акції, облігації тощо; купує,зберігає та продає цінні папери; здійснює валютні операції; надаєконсультаційні послуги.
Залежно від економічного змісту всі видидіяльності комерційних банків поділяють на дві групи:
пасивні операції — забезпечують формуванняресурсів банку, необхідних йому, крім власного капіталу, для забезпеченнянормальної діяльності, забезпечення ліквідності й одержання запланованогодоходу.
До пасивних операцій належать:
— залучення коштів на депозитні рахунки(поточні, строкові,
ощадні та інші):
— недепозитне залучення коштів (одержанняпозик на міжбанківському ринку, позик Центрального банку, випуск банківськихоблігацій, векселів та інших зобов'язань).
Основний вид пасивних операцій — залученнякоштів на банківські рахунки всіх видів. Ці кошти називаються депозитами, аоперації — депозитними. Депозити слугують важливим джерелом коштів, за рахунокяких банк формує переважну частину своїх дохідних активів. Недепозитні коштизалучають, як правило, для підтримки ліквідності банків, тобто в надзвичайнихситуаціях, оскільки ці кошти дорожчі та більш короткострокові, ніж депозитні.
активні операції — пов'язані з розміщеннямбанком власних та залучених коштів для одержання доходу і забезпечення своєїліквідності.
До активних операцій належать:
— операції з надання кредитів (кредитніоперації);
— вкладення у цінні папери;
— формування касових залишків та резервів;
— формування інших активів (формуванняосновних засобів -будівель, обладнання тощо).
Ключовий вид активних операцій — кредитні,які забезпечують переважну частину доходів багатьох банків. Це важливе джерелокоштів для економіки.
3. Задача 1, варіант № 3
Таблиця 1.
Вихідні дані для розв’язання задачі
Показники Одиниця вимірювання Значення 1. Ціна устаткування, що підлягає впровадженню, без ПДВ грн 34550 2. Транспортні витрати* % до ціни 4 3. Заготівельно-складські витрати* % до ціни 1,9 4. Монтаж обладнання* % до ціни 12 5. Обсяг виробництва: в базисному році тонн 100 в проектному році тонн 120 6. Ціна 1 тонни продукції грн 9180 7. Початкова вартість устаткування, що підлягає демонтажу грн 30180 8. Витрати на демонтаж (від п. 7) % від пункту 7 3 9. Маса устаткування, що здаватиметься як металобрухт тонн 7 10. Ціна 1 тонни металобрухту грн 1000 11. Реалізація демонтованого обладнання (залишкова вартість) грн 10750 12. Обігові кошти підприємства (за базисний рік) грн 6900000 13. Обсяг виробництва підприємства (за базисний рік) грн 92550000* Послуги здійснюють сторонні організації,розмір витрат вказаний без урахування ПДВ.
Інвестиційні витрати визначаються заформулою:
/> (11)
де /> – загальна сума інвестиційнихвитрат ;
/> – нові капіталовкладення(вартість нових основних засобів) з урахуванням їх придбання, транспортування,монтажу, науково-дослідних, проектних, складських та будь-яких інших витрат,включаючи податок на додану вартість (ПДВ);
/>– витрати на демонтаж старогообладнання, що знімається з балансу;
/>– кошти, які будуть отримані врезультаті реалізації демонтованого обладнання;
/>– балансова (залишкова)вартість основних засобів, які демонтуються і знімаються з балансу;
/>– збільшення (зменшення) вартостіоборотних активів у зв'язку зі змінами обсягів виробництва (реалізації)продукції, що очікуються.
Розрахуємо вартість нового обладнання.
Таблиця 2.
Розрахунок вартості нового обладнання
Показники Значення Ціна нового устаткування без ПДВ, грн. 34550 Транспортні витрати, % 4 Заготівельно-складські витрати, % 1,9 Монтаж, % 12 Сума, % 17,9 Сума, грн. 6184,45 Вартість обладнання без ПДВ, грн. 40734,5 Вартість обладнання з ПДВ, грн. (помножити на 1,2) 48881,3 Вартість обладнання з ПДВ, тис. грн. 48,88132. Розрахуємо необхідні інвестиції напоповнення обігових коштів, оскільки передбачається збільшення обсягу продукціїз 80 до 110 тонн.
Вважаємо, що сума обігових коштівпідприємства повинна збільшуватись пропорційно до збільшення обсягувиробництва. За даними балансу обігові кошти складали 6900000 грн. За звітністюобсяги виробництва склали 92550000 грн. За проектом очікується приріст обсягіввиробництва в натуральному виразі 120-100=20 тонн за базисною ціною 9180 грн./т. Цей обсяг становитиме:
Приріст обсягу виробництва у вартісномувиразі за базисною ціною = 9180 * 20 = 183600 (грн)
Визначимо приріст обігових коштів:
Складаємо пропорцію:
92550000 грн (ОВ за звітністю) – 6900000(обігові кошти)
183600 (приріст обсягу виробництва) – />.
Приріст обігових коштів пропорційноприросту обсягу виробництва = 183600 * 6900000 / 92550000 = 13688,16 (грн)
3. Витрати на демонтаж – 3 % від початковоївартості обладнання, яке буде демонтуватись:
Д = 30180 * 0,03 = 905,4 грн.
4. Комплекс обладнання, яке демонтуєтьсяможна реалізувати:
а) частину як металобрухт: 7 тонн за ціною 1000грн. /т. В результаті підприємство поверне собі кошти (за вирахуванням ПДВ = 20% та податку на прибуток підприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізаціїдемонтованого обладнання як металобрухт = 7*1000 *0,75 / 1,2 = 4375 грн.
б) іншу частину обладнання реалізуємоіншому підприємству за ціною, що відповідає залишковій вартості. В результатіпідприємство отримає (за вирахуванням ПДВ = 20 % та податку на прибутокпідприємств = 25 %):
Чистий прибуток від реалізації придатної доексплуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству = 10750 *0,75 / 1,2 = 6718,75 грн.
Загальна сума надходжень від ліквідаціїобладнання становитиме 4375+6718,75=11093,75 грн.
5. Визначимо загальну суму інвестиційнихвитрат:
Інвестиційні витрати = 10750+48881,3+13688,16+905,4-11093,75=63131,16(грн).
Таблиця 3.
Зведена таблиця із результатами розрахунку
Показники Одиниця виміру Числове значення Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) без ПДВ грн 40734,45 Вартість нового обладнання (нові капіталовкладення) з ПДВ грн 48881,34 Необхідні витрати на демонтаж грн 905,4 Приріст обсягу виробництва у натуральному виразі тонн 20 Приріст обсягу виробництва у вартісному виразі за базисною ціною грн 183600 Приріст обігових коштів пропорційно приросту обсягу виробництва грн 13688,17 Чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання як металобрухт грн 4375 Чистий прибуток від реалізації придатної до експлуатації частини демонтованого обладнання іншому підприємству грн 6718,75 Загальний чистий прибуток від реалізації демонтованого обладнання грн 11093,75 Інвестиційні витрати грн 63131,16Відповідь: нові капіталовкладення з ПДВстановлять 48881,34 грн., інвестиційні витрати – 63131,16 грн.
4. Задача 2, варіант № 3
Оцінку ефективності інвестиційного проектуздійснюють за показниками:
чистий приведений доход;
індекс (коефіцієнт) доходності;
індекс (коефіцієнт) рентабельності;
період окупності (недисконтований тадисконтований).
Нижче наведені основні формули длярозрахунку показників.
Чистий приведений дохід (чиста теперішнявартість) при одноразовому вкладанні інвестиційних витрат (ЧПДо) визначаєтьсятак:
/>,
де />– сума чистого грошового потоку заокремі інтервали загального періоду експлуатації проекту. Розраховується заформулою:
/>,
де /> – сума чистого додатковогоприбутку, що очікується, грн.;
/>– приріст амортизації (зміназагальної суми амортизації) у зв'язку зі зміною вартості основних засобів;
t – період життєвого циклу проекту;
n – кількість періодів в загальномурозрахунковому періоді t ;
р – ставка дисконту (в частках одиниці).
Критеріальне значення ЧПД/>
Індекс (коефіцієнт) доходності приодномоментних інвестиційних витратах по реальному проекту розраховується занаступною формулою:
/>,
де ІДо – індекс (коефіцієнт) доходності поінвестиційному проекту при одномоментному здійсненні інвестиційних витрат.
Критеріальне значення ІД/>
Період окупності може розраховуватись задвома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.
Недисконтований показник періоду окупності(ПОн) визначається статичним методом і розраховується за наступною формулою:
/>,
де />– середньорічна сума чистогогрошового потоку за період експлуатації проекту.
Дисконтований показник періоду окупності(ПОд) визначається за наступною формулою:
/> .
Таблиця 4.
Вихідні дані для розрахунку
Показники Одиниця вимірювання Значення 1. Повні витрати 1 т продукції: базисний варіант грн. 7640 проектний варіант грн. 7006 2. Оптово-відпускна ціна продукції: базисний варіант грн. /т 9120 проектний варіант грн. /т 9080 3. Обсяги виробництва: базисний варіант т/рік 90 проектний варіант т/рік 110 4. Інвестиційні витрати грн. 65400 5. Амортизаційні відрахування у витратах на 1т продукції: базисний варіант грн. 33,8 проектний варіант грн. 87,7 6. Ставка дисконту % 23 ставка дисконту коефіціент 0,23 6а. Коефіціент дисконтування коефіціент 1,23 7. Життєвий цикл проекту років 5 8. Додатковий прибуток за рік грн. 94940 Додатковий чистий прибуток за рік грн. 71205 9. Приріст амортизації за рік грн. 6605 10. Чистий грошовий потік за рік грн. 778101. Розраховуємо чистий грошовий потік.
Додатковий прибуток за рік становитиме:
ΔП = Ппроект – Пбазис = (Цпроект –ПВпроект) * ОВпроект – (Цбазис – ПВбазис) * ОВбазис == (9080-7006)*110-(9120-7640)*90=94940(грн)
ΔПч = 94940 * 0,75 = 71205 (грн)
ΔА = Апроект – Абазис = 87,7 * 110 –33,8 * 90 = 6605 (грн)
ЧГП = 71205+6605=77810 (грн)
Вважаємо, що обсяги виробництва будутьщорічно однакові, а, отже, відповідно рівними будуть щорічно чисті грошовіпотоки.
На основі отриманих розрахунків оцінимодоцільність інвестиційного проекту.
2. Оцінка ефективності (доцільності)проекту.
Чистий приведений доход (ЧПД)
Для розрахунку цього показника на практицівикористовують коефіцієнт дисконтування – αt = 1/(1+р)t, тоді ЧПДрозраховується за формулою:
/>.
Розрахунок зведемо в таблицю.
Таблиця 5.
Розрахунок чистого приведеного доходу (угрн)
Показники Роки Всього 1 2 3 4 5 1. Інвестиції 65400 65400 2. Чистий грошовий потік 77810 77810 77810 77810 77810 389050 3. Коефіціент дисконтування 1 0,8130 0,6610 0,5374 0,4369 0,3552 не вирахо-вується 4. ЧГП дисконтований 63260,16 51431,03 41813,84 33994,99 27638,21 218138,2 5. Кумулятивний потік -65400 -2139,84 49291,19 91105,03 125100,03 152738,23 не вирахо-вуєтьсяЧПД = 152738,23 грн. ЧПД більший від 0 –проект можна рекомендувати до впровадження.
Таблиця 6.
Розрахунок показників ефективностівпровадження проекту
Показники Значення Чистий приведений дохід 152738 Індекс (коефіціент) доходності 3,3354 Середній чистий грошовий потік за рік недисконтований 77810 Період окупності недисконтований 0,8405 Середній чистий грошовий потік за рік дисконтований 43628 Період окупності дисконтований 1,4990Індекс (коефіцієнт) доходності
27638,21 / 65400 = 3,3354 (грн/грн)
Тобто з 1 грн. інвестицій ми отримаємо 3,3354грн. дисконтованого чистого грошового потоку за весь період життєвого циклупроекту. ІД більший одиниці. Інвестування є доцільним.
Період окупності
а) недисконтований:
65400 / 77810 = 0,8405 (років);
б) дисконтований:
65400 / 43628 = 1,4990 (років)
Отже, недисконтований період окупності складає0,8405 року, а дисконтований період окупності – 1,4990 року. І 0,8405, і 1,4990менше 5 років. Отже, період окупності в межах життєвого циклу проекту.
Висновок: за показниками чистогоприведеного доходу, періоду окупності та індексу доходності проект можнарекомендувати до впровадження.
Список використаної літератури
1. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент:Конспект лекцій для студ. спец. 7.050206, 8.050206 «Менеджментзовнішньоекономічної діяльності», 8.050206.01 «Менеджмент митноїсистеми» всіх форм навчання. – К.: НУХТ, 2009. – 83 с.
2. Міжнародний фінансово-інвестиційний менеджмент:Метод. вказівки до вивч. дисципліни та викон. контрол. роботи для студ.спеціальності 7.050206, 8.050206 “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності“та спеціалізації 8.050206.01 «Менеджмент митної системи» напряму 0502«Менеджмент» усіх форм навчання / Уклад.: С.В. Стахурська. – К.:НУХТ, 2009. – 31 с.
3. http://www.grinchuk.lviv.ua/book/54/2106.htmlнаукова електронна бібліотека Гринчука