Реферат: Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхи їх подолання

Міністерство освіти і науки України

Одеський державний економічний університет

Доповідь

з дисципліни „Господарське законодавство”

на тему:

„Інвестиційний клімат України: проблеми та шляхиїх подолання.”

Виконали студентки

37 групи ФЕУВ

Каманіч О.Д.

Пасюк К.В

Омелянчук О.С.

Викладач: Тесля Л.В.

Одеса

2005

АКТИВІЗАЦІЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ВРАМКАХ ПРОЕКТУ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

ІНВЕСТИЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Досягнення стабільного соціально — еко­номічногорозвитку в Україні потребує нарощування інвестиційних ресурсів, послі­довногозбільшення частки капітальних вк­ладень у ВВП, поліпшення структури інвес­тиційнихджерел та оптимізації напрямів їх вкладення.

З цією метою Уряд має забезпечити стимулюванняпроцесів нагромадження й ефективного використання інвестиційних ресурсіввідповідно до визначених пріорите­тів економічного зростання, зокрема перспе­ктивінноваційного розвитку. Передумовою для цього має стати макроекономічна стабі­льність,що сприятиме акумулюванню внут­рішніх і зовнішніх ресурсів через підвищен­нядовіри інвесторів до економічної політи­ки та зменшення рівня ризикуінвестування.

Інвестиційний клімат в Україні знаходи­ться упрямій залежності і з виправленням деформацій у відносинах власності, забезпе­ченнямнадійного державного захисту приватної власності, інтересів ділових парт­нерів,інвесторів та кредиторів, стимулюван­ням приватної ініціативи. Водночас ми має­мопостійно дбати про зміцнення позицій національного капіталу (фінансового, банків­ського,промислового), його концентрацію та централізацію. Потрібно виходити з того, щолише великий національний капітал у союзі з малим та середнім бізнесом можутьстати основою реальної суверенності національної економіки,її базовоюконструкцією.

На сучасному етапі розвитку економіки України потреба взалученні іноземних інве­стицій обумовлена низкою причин, зокрема, вони маютьпоповнити обмежені внутрішні заощадження та забезпечувати фінансуван­ня як окремихпідприємств, так і галузей національного виробництвам також необхід­ністюімпорту капітального обладнання для модернізації і реструктуризації економіки,що сприятиме майбутньому економічному зростанню та розвитку. Крім того, вони ма­ютьвикористовуватись для фінансування дефіциту поточного рахунку платіжногобалансу, який характерний для країн з пере­хідною економікою.

Тобто, Україна розглядає прямі іноземніінвестиції як засоби для забезпечення необ­хідних розмірів фінансових ресурсівіз ме­тою здійснення великих інвестиційних прое­ктів, а також, як засоби, що дозволяютькомпенсувати нестачу внутрішніх джерел для покриття необхідних витрат, і тим са­мимприскорити процес перетворення еко­номіки країни.

Залучення прямих іноземних інвестицій дозволяє підприємствамУкраїни поліпшити своє положення на технічному і технологіч­ному рівнях та зобов'язуєїх застосовувати нові і прогресивні методи роботи і управлін­ня виробництвом,що сприяє збільшенню продуктивності і стимулюванню інновацій­них процесів.

Крім того, співробітництво з іноземнимикомпаніями надає можливість українським виробникам мати нові ринки збуту своєїпродукції за межами митної території України. У свою чергу, розвиток експортнихоперацій дозволяє розширювати виробницт­во й одержувати максимальні прибуткивід господарської діяльності.

Незважаючи на те, що Україна з перших днівнезалежності реалізує послідовну від­криту політику, направлену на входження усвітове співтовариство, обсяг іноземних інвестицій, залучених в економікуУкраїци залишається одним із найнижчих серед країн з «перехідною»економікою.

За даними Держкомстату на 1 січня 2000 року векономіку України іноземними інвес­торами було внесено 3,248 млрд. долл. СШАпрямих інвестицій. За даними Європейсь­кого банку реконструкції і розвитку врозрахунку на одного громадянина України в 1999 році припадало 65 доларівпрямих інвестицій (у США — 1000 долл. США на душу населення, Чехії • 400,Естонії • 320, Польщі • 110). Серед 26 країн із перехідною економікою посукупних об'ємах прямих інвестицій Україна займає 24 місце.

Отже, іноземні інвестори поки що не дуже зацікавлені вдовгостроковому вкладені коштів та співпраці з Україною. Основні причини, щообумовлюють таке ставлення іноземних інвесторів до інвестицій в Укра­їну, можнаоб'єднати в дві групи на макро-та мікрорівні.

На макрорівні: стан економіки, законо­давство тапринципи його регулювання, по­літична та економічна нестабільність, відсут­ністьсистеми поширення інформації, яка була б легкодоступною для вітчизняних ізакордонних підприємців та охоплювала широкий спектр питань щодо можливостіінвестування в Україну.

На мікрорівні: характер взаємовідносин міжвітчизняними підприємцями та їх закордонними партнерами, а також із державнимиорганізаціями, відсутність дос­віду роботи з іноземними партнерами, відповіднихнорм та стандартів, бюрокра­тична процедура вирішення практично всіх питань.

Зокрема, аж ніяк не сприяє підвищеннюінвестиційної привабливості України чинна законодавча база з її постійнимизмінами. Із більше як 300 нормативних актів, прийня­тих різними органамизаконодавчої та ви­конавчої влади у галузі інвестиційної діяльності, немаєжодного, який би не зазнав змін та доповнень.

Багато часу в іноземних інвесторів від­бирає іпроцедура реєстрації інвестицій, оскільки їх потрібно зареєструвати в міськійадміністрації, в Мінекономіки, в Мінфіні за наявності великої кількостідокументів.

Серед показників, що використовуються длярозрахунку рейтингу інвестиційної при­вабливості країни є також кількість вве­денихподатків і зборів, обсяги фактичних надходжень до бюджету, заборгованість пла­тниківпо податках і зборах тощо. Адже традиційно визначальним чинником у про­цесіприйняття рішень інвестором вважає­ться рівень розвитку інфраструктури краї­ни,і, у тому числі,її фінансова складова.

Рівень інвестиційної привабливості Укра­їни зарезультатами досліджень спеціалізо­ваних інститутів є надто низьким. Так,швейцарський Міжнародний інститут Роз­витку Менеджменту щорічно публікує звітпро міжнародну конкурентоспроможність 47 країн світу. Перша трійка країн вигля­далатак: США, Сінгапур і Фінляндія. 47 місце серед цих країн займає Росія. Що жстосується України, то вона навіть не потра­пила в перелік цих 47 країн.

За результатами досліджень інвестицій­ногоклімату 60-ти національних економік міжнародною організацією Economist Int.(Лондон) кращою країноюдля ведення бізнесу в 2000-2004 роках визнана Голландія. Україна при цьомузайняла 56-е місце, пропустивши вперед на три сходинки Російську Федерацію.

Разом з цим, хоча наша країна залиша­ється регіономвисокого ризику, вона потен­ційно приваблива для іноземних інвесторів, їхнєбажання вкладати капітал в нашу економіку зумовлено метою закріпитися наперспективному ринку збуту України; прагненням отримувати прибутки на довго­строковійоснові; доступом до порівняно дешевих джерел сировини та ресурсів, що підвищуєконкурентоспроможність продук­ції за рахунок економії витрат виробництва інаближеності до джерел сировини; викори­стання відносно дешевої ікваліфікованої робочої сили, як важливого фактору зниження витрат виробництваі, відповідно, собівартості продукції.

Тому основними напрямками поліпшенняінвестиційного клімату країни повинно бути:

— формування сприятливого інвестицій­ного іміджучерез організацію та участь в міжнародних виставках, ярмарках, інвести­ційнихпроектах, публікації в міжнародних друкованих виданнях відповідного профілю;

— сприяння розвитку інвестиційної інфра­структури(інвестиційних фондів, аудиторсь­ких та страхових компаній);

• покращання інформаційного забезпечен­ня іноземнихінвесторів про потенційні мо­жливості інвестування;

— розробка та подання пропозицій у вищі органидержавної влади України щодо вдос­коналення державного регулювання сфериіноземного інвестування;

— підтримка малого підприємництва, оскі­лькималий та середній бізнес дозволяють використовувати інвестиційний потенціалтериторій, створювати конкурентне ринкове середовище, швидко реагувати наспоживчі потреби і кон'юнктуру ринку, розширюють мережу видів діяльності,орієнтуються на регіональну і місцеву специфіку;

• сприяння розвитку фондового ринку з метоюактивізації участі іноземних інвесто­рів у процесах приватизації, зокрема шля­хомздійснення портфельних інвестицій.

Створення сприятливого середовища для розвиткувітчизняного підприємництва, по­жвавлення ділової активності та поліпшен­няІнвестиційного клімату в державі повин­ні вирішуватись також і за допомогоюпода­ткової політики.

Існуюче податкове навантаження на виро­бників вУкраїні значно вище того рівня, який застосовується в провідних зарубіж­нихкраїнах і тому назріло питання його зниження.

Звідси винятково важливе значення для формуванняінвестиційної привабливості країни має її податкова система.

Головною метою податкової системи будь-якоїдержави є об'єднання воєдино інтере­сів держави, виробників і громадян. Державаміцна не високим податками, а процвітаючими підприємствами. Тому, розмірподаткових вилучень повинен бути таким, щоб підприємець не втратив бажанняпрацювати, щоб податок не набув регресивного характеру.

Тому, основна увага на даному етапі зосередженана забезпеченні зниження податкового навантаження, розширення базиоподаткування, вдосконалення практики податкового адміністрування та стимулю­ванняінноваційно • інвестиційної діяльно­сті.

Вдосконалення податкового законодавст­ва, передбаченепроектом Податкового коде­ксу України, має на меті створення умов дляподальшого інтегрування України до світо­вої спільноти, адаптації податковогозаконо­давства України до законодавства Європей­ського Союзу.

Це документ, у якому передбачені страте­гія ташляхи реформування податкової сис­теми України і який являє собою комплексрадикальних заходів, спрямованих насампе­ред на стимулювання економічного ростуУкраїни.

З метою зниження податкового наванта­ження наплатників податків у проекті Податкового кодексу запропоновано знизити з 30 до 25 процентів ставкуподатку на прибуток підприємств.

Замість діючих п'яти ставок оподаткуван­нядоходів громадян — 10,15,20,30 і 40 про­центів передбачається введення лишетрьох ставок — 10, 15 і 25 процентів. Гранична ставка пропонується на рівніставки оподат­кування прибутку підприємств • 25 проце­нтів. При цьому помітнорозширено діапа­зон шкали доходів для оподаткування за мі­німальною ставкою 10процентів.

Розмір ставки податку на додану вартістьпропонується знизити з 20 до 17 процентів.

Таким чином, проект Податкового кодек­су, якийготується до третього читання, усьо­го передбачає 21 вид податків і зборів (безобов'язкових відрахувань у державні соціа­льні фонди), проти 39, передбаченихнині діючою системою оподатковування.

Зниження податкових ставок і, зокрема, ставкиподатку на прибуток підприємств, буде безпосередньо сприяти залученню векономіку інвестицій як вітчизняних так і іноземних інвесторів. Крім того, упроекті Кодексу не передбачене будь-яке вилучення амортизаційних відрахуваньсуб'єктів під­приємницької діяльності.

Одним із важелів, спрямованим на акти­візаціюінвестиційної діяльності, є створення спеціальних (вільних) економічних зон різ­нихфункціональних типів: вільні митні зони і порти, технологічні парки, технополіси,комплексні виробничі та туристсько-рекреаційні зони тощо. Тому, проектомПодаткового кодексу збережена можливість

застосування спеціальних пільгових режи­мівоподатковування для суб'єктів підпри­ємницької діяльності вільних економічнихзон. Це сприятиме активізації спільно з іно­земними інвесторами підприємницькоїдія­льності для нарощування експорту товарів, постачань на внутрішній риноквисокоякіс­ної продукції і послуг, упровадженню нових технологій, ринковихметодів господарюван­ня, розвитку інфраструктури ринку, поліп­шеннювикористання природних і трудових ресурсів, прискоренню соціально-економіч­ногорозвитку України.

У Кодексі передбачені також сприятливі умови длязалучення міжнародної технічної допомоги, стимулювання розвитку транзит­нихпослуг, розробки і видобутку корисних копалин та ін.

Істотним стимулом для залучення інозе­мнихінвестиційних ресурсів є передбачена в проекті Кодексу норма, яка дозволяєвідно­сити на валові витрати платника витрати по страхуванню:

— ризику втрати врожаїв;

— транспортування продукції;

• цивільної відповідальності, пов'язаної зексплуатацією транспортних засобів, що знаходяться в складі основних фондівплат­ника податку;

— кредитних і інших комерційних ризиків платникаподатку.

У разі його прийняття, в нашій держав: будезапроваджено оптимальну, чітку, прозо­ру систему оподаткування, зробить стабіль­нимподаткове законодавство, а це в свою чергу сприятиме діяльності української ле­гальноїекономіки, зробить її привабли­вішою для вітчизняних та іноземних інвес­торів.

Безумовно сприятиме підвищенню інвес­тиційноїдіяльності і прийнятий нещодавно Закон України від 04.07.2002 >6 40 — IV «Проінноваційну діяльність», яким перед­бачено пільгове оподаткування об'єктівін­новаційної діяльності, пов'язаних з виконан­ням інноваційних проектів.

МОНІТОРИНГ ІНВЕСТИЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА В УКРАЇНІ

В Україні відбуваються всебічні економічніперетворення, що потребує залучення довгострокового капіталу стратегічних іно­земнихінвесторів. Однак іноземні інвестиції потрібно розглядати як стимуляторекономічного розвитку та політичної стабілізації за умов, якщо основні напрямиінвестиційних процесів знаходяться в руслі загальної економічної стратегіїдержави.

Однією з проблем становлення інвестиційногосередовища є його стабілізація, що набуває особливого значення. Іноземні інвес­тиціїздатні позитивно впливати на платіжний баланс країни, рівень зайнятостінаселення, структурну перебудов)' економіки, впровад­ження новітніх технологійта ін.

Отже обов'язкова і об'єктивно необхідна умовавиходу України з економічної кризи — це наявність коштів, потрібних дляуникнення бюджетного дефіциту та для активної інвестиційної діяльності у сфе­рівиробництва. Активізація цієї діяльності в Україні — вкрай важли­ве завдання,розв'язання якого в умовах, що склалися, неможливе без ефективного державноговтручання. Саме держава відповідає за створення сприятливого інвестиційногосередовища, тому подальший розвиток загальноекономічної ситуації в Українізначною мірою залежатиме від результативності державної інвестиційної політикиі від ступеня зміни на краще несприятливих тенденцій, накопичених у сферіінвестування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій відомихнауков­ців — В. Іейця, Б. Кваснюка, А. Яценко, О. Завгородньої, В. Тарасович[1-6] та інших визначає низку заходів, які передусім потрібні для по­доланнявзаємної недовіри між іноземними інвесторами, місцевими підприємцями та урядом.Серед основних факторів, що заважають цьому, можна зазначити такі

• орієнтація українського уряду на залученняфінансових ресурсів переважно від міжнародних фінансових організацій (МВФ,МБРР), що призводить до недооцінки необхідності стимулювання дій приватнихіноземних інвесторів;

• домінування урядової політики в Україні тавплив на неї політико-економічних угруповань, орієнтованих на отримання нееконо­мічного прибутку, а рентних доходів, що стимулює закритість та викликаєнегативне ставлення до «чужинців»: як національних, так і іноземнихпотенційних інвесторів;

• в урядових структурах та на регіональному рівніуправління збері­гається поділ інвесторів на «своїх» (вітчизняних) таіноземних; од­наче зрозуміло, що сьогодні від бюрократичного свавілля потер­паютьяк перші, так і другі.

Іноземні інвестори лобіюють активізаціютрансформаційних процесів, розраховуючи на те, що в більш знайомому середовищіїм буде легше працювати. Почасти це відповідає дійсності, адже підпри­ємства зпрямими іноземними інвестиціями (ПП) не потерпають від дефіциту фінансовихресурсів та оборотного капіталу, мають доско­наліший порівняно з українськимирівень поточного та стратегічно­го аспектів менеджменту.

Проте останнім часом почали складатися умови, заяких віт­чизняний стратегічний та іноземний інвестори можуть стати потен­ційнимисоюзниками у питанні формування нового бізнес-середовища, сприятливого длявідтворення ка­піталу.

Іноземці, що прагнуть інвестувати свій капітал вукраїнську економіку з мс­тою здобуття конкурентних переваг у світовомупросторі, переважно зацікав­лені в створенні сприятливих умов для розвитку національноготоваровиробництва, оскільки їхні технологічні про­цеси, як правило,передбачають міцну співпрацю з українськими підприємства­ми різних галузейекономіки. Водночас реалізація їхньої продукції відбувати­меться здебільшого насвітовому ринку, тож українські підприємства навряд чи розглядатимуться цимиінвесторами як конкурентні [4].

Сьогодні іноземні інвестори як ле­гальні платникиподатків намагаються вступити у відкритий діалог із владою та | переконати її унеобхідності перегляду всього комплексу питань, який стосуєть­ся інвестиційноїактивності та ведення бізнесу в Україні.

Мета статті. Таким чином, існує нагальна потребав стратеги, що має бути спрямованою на суттєві зрушення у стосун­ках зпотенційними та діючими інвесто­рами, які нарешті забезпечили б підпо­рядкуванняіноземних інвестицій потре­бам структурної перебудови вітчизняної економіки таприскореного економічного зростання

Проте активізацію іноземного інвес­тування можнарозглядати лише як наслі­док пожвавлення економіки, але не як його причину.Відповідно для залучення іноземних інвестицій необхідно перш за все вирішити проблемимакроекономічної стабілізації та активізувати дію всіх важелів економічногостимулювання ін­вестиційної діяльності безвідносно до національної належностіінвестицій.

Необхідно зазначити, що обсяг іно­земнихінвестицій в українську економі­ку зумовлений з одного боку позитивни­мифакторами, що збільшують потік інве­стицій, з іншого — факторами, що стри­муютьцей потік, До перших можна від­нести такі, що роблять Україну прива­бливою вочах іноземних інвесторів:

• дешева та висококваліфікована робоча сила;

• вигідне географічне розташування країни,

• місткий ринок високоякісної й віднос­нонедорогої сировини та високоякісних сільськогосподарських ресурсів;

• просторий і фактично конкурентно необмеженийдля імпортерів ринок товарів, послуг, технологій тощо;

• значні промисловий та аграрний по­тенціали;

• відсутність усталеної ринкової конку­ренціїсеред національних товарови­робників;

До другої, більш чисельної групи факторів, якістримують приплив інвес­тицій, належать такі соціально-політичні фактори:

• відносна політична нестабільність, пов'язана зізначним розшаруванням населення України та недостатньою політичноюструктурованістю суспіль­ства;

• сильні бюрократичні традиції, що не тількизалишилися Україні в спадок і гальмують реалізацію інвестиційних проектів, алей набули нового поштов­ху під час розбудови української дер­жавності;

• корумпованість органів влади, в тому числі івідповідальних за прийняття рі­шень у галузі іноземного інвестування тапричетних до їх практичної реалі­зації;

• надзвичайно високий рівень економіч­ної злочинностіта загальної криміналізації суспільства;

• організаційні, з яких найвагоміші — фактичнавідсутність спільної із захід­ними країнами системи подання і об­грунтуванняділових пропозицій, біз­нес-планів, інвестиційних програм, їх практичнаневідповідність загально­прийнятим світовим стандартам, як за формою, так і зазмістом та ін.;

• недостатня відпрацьованість в Українімеханізмів обслуговування іноземних інвестицій та їх ув'язки з процесамиприватизації, а також системи моніто­рингу інвестиційного клімату в країні танедостатня розгалуженість інфра­структури за регіонами і низька відно­сносвітового рівня кваліфікація кон­кретних виконавців;

• економічні — відсутність високоефек­тивного таавтономного недержавного сектору економіки (наприклад, Євро­пейський банкреконструкції і розвитку не менш як 60% інвестицій, призначених для конкретної'країни, спрямовує ви­нятково в недержавний сектор);

• неплатоспроможністьвеликої кількості українських підприємств, низький рівень відповідальності щододотри­мання договірних умов тощо;

• невисока купівельна спроможність більшостінаселення України.

Україна сьогодні переживає інве­стиційну кризуприплив іноземного ка-піталу в її економіку за світовими мірка­ми дуженезначний і не відповідає потре­бам країни в інвестиціях. Аналіз стану ін­вестиційногопроцесу дає змогу зазначи­ти ряд його характерних особливостей:

• багато виробничих потужностей не можуть бутивикористаними: значна частина основних виробничих фондів зношена і потребуєзаміни найближ­чим часом; для випуску конкурентос­проможної продукції потрібноство­рення нових потужностей. Для реального процесу інвестування необхіднастабілізація багатьох пара­метрів (обмеження інфляції, стабіліза­ція цін івалютних курсів, зменшення інвестиційних ризиків, зміцнення ін­ститутівдержавної влади, створення ефективної інфраструктури ринку цін­них паперівтощо);

• держава повинна стимулювати тран­сформаціюнакопичень в інвестиції, спрямування коштів із сфери фінансо­вих спекуляцій наінвестиції у вироб­ничі галузі економіки;

• ефективне залучення інвестицій потребуєстворення досконалих правових засад і ефективної ринкової інфраструктури.

Головні, з погляду автор», особли­востіінвестиційного середовища, що об­межують надходження іноземних інве­стицій вукраїнську економіку, полягають в наступному. Основні причини гальму­ванняінвестиційних процесів — це еко­номічні і соціально-політичні обстави­ни, щосклалися. Іноземні інвестори сприймають Україну як країну з виключно високимиризиками. Причому усі групи інвестиційних ризиків (соціально-полі­тичні,внутрішньо-1 зовнішньоекономіч­ні) и уяві зарубіжних інвесторів постійнопогіршуються)(5).

Соціально-політична нестабільність — один зосновних факторів, який гальмує інвестиційну діяльність. Суперництво різ­нихзацікавлених груп і політичних сил навколо економічної реформи (її масшта­бів,темпів, черговості тощо) не сприяє створенню необхідних умов для функціо­нуваннянадійної системи регулювання цієї діяльності

До того ж відсутні адекват­на структурна політикав інвестиційній сфері, довгострокові і стабільні «правила гри» (щодо податків,митного режиму, реінвестування, репатріації прибутків тощо).

Для активного залучення інозем­них інвестиційнеобхідно досягти стабі­лізації економічного середовища і перш за все —комплексу законодавчих актів, які регулюють підприємницьку діяльність, утомучислі із залученням іноземного ка­піталу Зараз більшість інвесторів (дію­чих іпотенційних) головним чином — дрібні капіталовкладники, які шукають швидкогоприбутку. Солідні інвестори, котрих потребує Україна і могла б потен­ційнозалучати, чекають суттєвого поліп­шення інвестиційного оточення.

В цьому питанні вирішальна роль належитьВерховній Раді України, авто­ритет якої в очах іноземних політиків ібізнесменів зростатиме після прийняття низки відповідних законів. Однак требамати на увазі, що теперішня законодавча база регулювання ринкової економіки, втому числі і інвестиційної політики в Ук­раїні, перебуває в процесі розвитку[6).

Отже заохочення іноземних інве­сторів має статиорганічною складовою інвестиційної політики. Держава повин­на передбачити низкуузгоджених рі­шень уряду щодо реформування держав­ної економічної політики,спрямованої на економічне зростання та досягнення необхідного рівняінвестиційної діяль­ності всіх підприємницьких структур, а також реалізаціїтаких дій;

• вжиття дієвих заходів з розширення попиту на продукціювітчизняного товаровиробництва як запоруки ефек­тивності здійснення інвестиційнихпроектів; розвиток внутрішнього рин­ку та його інфраструктури має призве­сти досуттєвого зменшення стимулів спекулятивної діяльності;

• проведення амністії некримінальних«тіньових» капіталів, яка позбавить під­приємців необхідностіздійснювати «псевдоімпорт капіталу», а державу — створювати для цьогододаткові пільги;

• повне або значне звільнення від подат­ків наприбуток, що реінвестується;

• запровадження митних пільг та пільг щодо сплатиПДВ на конкретний обме­жений перелік товарів, які мають суто виробничепризначення або передба­чені інвестиційним проектом • сприяння розвиткові малихпідпри­ємств, утому числі — на засадах інозем­них інвестицій, у галузях,визначених як пріоритетні, для полегшення виходу на ринок, здобуття досвіду,необхідно­го для масштабнішого інвестування;

• стимулювання розвитку фондового ринку,кредитних, інвестиційних фон­дів та інших фінансових інститутів, що повиннізабезпечити можливість кор­поративного (спільного) фінансуван­ня інвестиційнихпроектів вітчизняни­ми та зарубіжними інвесторами:

• забезпечення послідовності та прозоро­стідержавної стратегії і тактики еконо­мічної політики, формування інститу­тівгласного впливу підприємницьких структур на процес прийняття рішень;

• безумовне скасування пільг, які стосу­ютьсязасобів нстарифного регулю­вання внутрішнього ринку, зокрема — системистандартизації та сертифіка­ції, відповідності і безпеки продукції; це з одногобоку сприятиме підвищен­ню безпеки підприємницької діяльно­сті, а з іншого —дасть змогу ретельні­ше контролювати рух товарів через митні кордони Українинавіть за наяв­ності пільг зі сплати мита та акцизів.

Слід пам'ятати, що вивозячи капітал занаціональні кордони, його власники керуються такими мотивами:

• зниженням собівартості та підвищен­нямконкурентоспроможності продук­ції внаслідок диверсифікації вироб­ництва,підвищення ефективності кор­порації та економії на масштабах; раціоналізацієюокремих операцій, змен­шенням податкового навантаження;

• отриманням доступу до природних чи людськихресурсів для надійного за­безпечення власного виробництва;

• подоланням Імпортних бар'єрів та за­воюваннямнових ринків збуту своєї продукції, встановленням контролю над цими ринками,диверсифікацією форм конкурентної боротьби на них;

• міркуваннями геостратегічного характе­ру:посідання перспективно вигідної по­зиції відносно джерел ресурсів, ринківзбуту, ресурсних потоків тощо, в тому числі — з метою створення підґрунтя дляздійснення політичного впливу на країну-реципієнта на державному рівні;

• прагненням економічного знищення ре­альних абопотенційних конкурентів.

Для проведення адекватної політики щодорегулювання діяльності іноземних інвесторів в Україні слід насамперед виз­начитиспіввідношення інтересів конкрет­ного інвестора та країни його базування іінтересів краши-рецилієнта та її суб'єктів господарювання, визначити категорію«добросовісної інвестииції, за якої ці інте­реси набувають взаємногоузгодження

Відповідно, інвестиційні проекти із залученняміноземних інвестицій, для ре­алізації яких інвестори претендують на одержаннядодаткових пільг та гарантій, мають бути представленими лише „доб­росовісними“інвесторами і належати до встановлених державною пріоритетних сферсоціально-економічного розвитку, а саме мати довгострокове спрямування, бутиорієнтованими на високий рівень реінвестування прибутку; сприяти ство­реннюнових робочих місць на підприєм­ствах, які здійснюють інвестиції, і в еконо­міціУкраїни загалом; передбачати висо­кий ступінь використання сировини, ком­плектуючих,обладнання українського ви­робництва, раціональне використання сировинної базиУкраїни і зниження імпортозалежносгі; сприяти розвиткові ек­спортногопотенціалу; технологічному та інноваційному аспектам розвитку країни,впровадженню сучасних ресурсозбері­гаючих та екологічно безпечних техноло­гійрозвиткові українських торговельних марок і технологій; пом'якшувати міжга­лузевіта міжрегіональні диспропорції внутрішніх ринків України.

Спеціальні заходи щодо стимулю­вання припливуіноземних інвестицій мають передбачати:

• зниження рівня оподаткування підпри­ємств зіноземними інвестиціями за пе­ревищення певного розміру інвести­цій, збільшеннязайнятості;

• введення жорсткішого регулювання процесурепатріації капіталу, обмежен­ня тієї його частки, яку дозволено длярепатріації;

• розвиток практики надання гарантій під іноземнікредити та страхування ризиків комерційними банками та їх­німи об'єднаннямишляхом створення відповідної інфраструктури;

• розробкудійових механізмів публічно­го контролю над наслідками діяльності іноземнихінвестицій, вкладених на пільгових умовах, дотримання інвести­ційнихзобов'язань; варто запровадити персональну відповідальність урядов­ців затерміни і напрями використання іноземних інвестицій, з яких надано пільги, атакож широке інформування про цс громадськості:

• запровадження обов'язкового контро­люпоходження інвестиції, вивчення надійності інвестора, введення обме­жень натермін діяльності фірми-інвестора та інші показники її надійності щодоінвестицій, які претендують на пільгові умови;

• докладання постійних зусиль для по­кращанняміжнародного іміджу країни, широке розповсюдження інформації про її виробничий,технологічний, ре­сурсний потенціали та інвестиційні перспективним співпраці звітчизняними підприємства­ми, та здійснювала 6 повний правовий супровід в Україні.Висновки. З метою поліпшення економічної ситуації та створення сприятливогоінвестиційного клімату бу­ло б доцільно створити в Україні єдину спеціалізованудержавну структуру, в якій було б зосереджено базу даних щодо всіх підприємств(включаючи сферу середнього та малого бізнесу), яка б надавала конкретнуінформацію про можливості інвестування в Україні разом з пропози­ціямиконкретних проектів і пошуком потенційних партнерів

Сьогодні країнами, що розвивають­ся, нагромадженозначний досвід еконо­мічного впливу на діяльність Іноземного капіталу. Йдетьсяпро законодавство сто­совно іноземних капіталовкладень, меха­нізми митного іподаткового регулюван­ня, антимонопольної політики, держав­ного контролю цін тазахисту споживача, передачі технологій, захисту інтелекту­альної власностітощо. Загалом в Україні необхідно сформувати національну мо­дель інвестиційногозаконодавства на зразок Кодексу іноземних інвестицій, який існує в багатьохкраїнах Однак успіх таких ініціатив залежить не лише від підтримки з бокуукраїнських чиновників та урядовців, але й від можливості українського капіталудолу­читися до „просування“ економічних вимог іноземних стратегічнихінвесторів.

Наступним дійовим кроком у спів­праці вітчизнянихта іноземних інвесто­рів могла б стати спільна програма ство­рення умов дляповернення вивезеного з України капіталу та його легального інве­стування вреальний сектор української економіки. Створення та реалізація такої програмимають призвести до посилен­ня позицій стратегічних інвесторів у діа­лозі зукраїнським урядом та парламен­том стосовно створення в країні сприят­ливогобізнес-клімату та підвищення конкурентоспроможності України на міжнародномуринку інвестицій.

Мають сприяти встановленню парт­нерськихстосунків України із зарубіжни­ми інвесторами, переходу цих стосунків у сферуекономічного прагматизму та ус­відомленої взаємоповаги економічних інтересів,цінностей та пріоритетів [7].

Висновки. З метою поліпшення економічної ситуаціїта створення сприятливого інвестиційного клімату бу­ло б доцільно створити вУкраїні єдину спеціалізовану державну структуру, в якій було б зосереджено базуданих щодо всіх підприємств (включаючи сферу середнього та малого бізнесу), якаб надавала конкретну інформацію про можливості інвестування в Україні разом зпропози­ціями конкретних проектів і пошуком потенційних партнер

ЛІТЕРАТУРА

1. Економіка України. Підсумки перетворень та перспективизростання / За ред акад. НАН України В>і Іесця. — Хар­ків: Форт. 2004. — 392с

2. Економіка України: стратегія і політика довгостроковогорозвитку / За ред акад НАН України ВК ЇЬєця. — Ю Ін-т економічногопрогнозування: Фенікс, 2004 — 1008 с

4. Макроекономічне моделювання та короткострокове прогнозування /За ред кандсяжлаук Д В Срючковоі — Хар­ків: Форт, 2005. — 336с

5. Яценко А Передумови та особливості формування інвестиційногоклімату в Україні // Економіка, фінанси, права -2005. -М>3.-С 15-17. 6 Завгородня0.0. Тарасович ВМ. Фіскальні ресурси держави та їх роль в активізаціїінвестиційних процесів // Фінан­си України. — 2004. — №3. — С 18-25.

7. Послання Президента України до Верховної Ради України провнутрішнє та зовнішнє становище України в 2003 ро­ці — К. Інформаційно-видавничийцентр Держкомстату України. 2004 р. — 472 с