Реферат: Капітал і виробничі фонди підприємства
Міністерствофінансів України
Академіяфінансового управління
Кафедра«Економічної теорії»
Реферат
Здисципліни «Економіка підприємства»
Тема«Капітал івиробничі фонди підприємства»
Студента1курсу групи
СкуратоваОлексія Сергійовича
Київ2007
Зміст
Вступ
Капітал
Виробничі фонди
Основні виробничі засоби
Оборотні фонди та фонди обігу
Відтворення виробничих фондів підприємства
Фізичний та моральний знос
Амортизація
Методи амортизації
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Необхідною умовою реалізації основної мети підприємництва — отриманняприбутку на авансований капітал — є планування відтворення капіталу, якеохоплює стадії інвестування, виробництва, реалізації (обміну) і споживання.
Формування і використання різних грошових фондів для відшкодування витраткапіталу, його накопичення і споживання складає суть механізму фінансовогоуправління на підприємстві.
Незалежно від того, чи розділяється капітал підприємства на власний,позиковий, основний або оборотний, він знаходиться в процесі безперервногоруху, приймаючи лише різні форми залежно від конкретної стадії кругообігу.
Бізнес як система функціонує і розвивається в результаті попередніхвкладень капіталу і, перш за все, в основні засоби. Отримання прибутку сьогодніце результат правильних рішень про пропорції вкладення капіталу в основні іоборотні кошти, прийнятих ще до початку операційної діяльності підприємства.Тому ефективне управління капіталом припускає ясне уявлення про специфіку їхфункціонування і відтворення.
Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізаціїпродукції кожна фірма повинна мати одночасно і основні фонди і оборотні фонди.
У даній роботі розглянемо, що з себе представляють основний і оборотнийкапітали та приведемо окрему різницю між загальним капіталом фірми та йоговиробничою частиною.
Капітал
На тепер західніекономісти у тлумаченні капіталу єдині у тому, що розглядають його як певнуцінність, благо, що приносить його власнику дохід в продовж тривалого часу.Поділяють на основний, і оборотний по наступним ознакам:
1) термінвикористання;
2) чи зберігаютьсвою матеріальну форму за один виробничий цикл;
3) характерперенесення вартості фондів на собівартість продукції.
Основний капітал включає основні засоби, а також незавершенідовгострокові інвестиції, нематеріальні активи і нові довгострокові фінансовіінвестиції (вкладення).
Основні засоби, орендовані з правом подальшого викупу або в кінці орендиза умовами договору, які переходять у власність орендаря, враховуються таксамо, як власні основні засоби.
До складу капіталу також включаються витрати на незавершені капітальнівкладення в основні засоби і на придбання устаткування. Ця частина витрат напридбання і будівництво основних засобів, яка ще не перетворилася на основнізасоби, не може брати участь в процесі господарської діяльності, а тому неповинна піддаватися амортизації. У основний капітал ці витрати включаються зтієї причини, що вони вже вилучені з оборотного капіталу.
Довгострокові фінансові інвестиції є витрати на пайову участь встатутному капіталі в інших підприємствах, на придбання акцій і облігацій надовготривалій основі.
До фінансових інвестицій відносяться:
— довгострокові позики, видані іншим підприємством під борговізобов'язання;
— вартість майна, переданого в довгострокову оренду на праві фінансовоголізингу (тобто з правом викупу або передачі власності на майно після закінченнятерміну оренди).
Виробничі фонди
Виробничі фонди –сукупність засобів і предметів праці, необхідних дляведення виробництва, виражена у грошовій формі.
Виробничі фонди поділяють на фонди сфер матеріального і не матеріальноговиробництва (сфера послуг), сфер виробництва та обігу, на основні і оборотніфонди тощо.
Поділ на основні і оборотні фонди здійснюється залежно від перенесеннязасобами праці своєї вартості на створений продукт. Одні і ті самі засоби праціберуть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машинаможуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди — кілька десятківроків), тому вони переносять свою вартість на новостворений продукт не доразу,а деякі (наприклад ГСМ, сорт, бумага) переносять свою вартість на новостворенийпродукт одразу, за один цикл виробництва.
Основні виробничі фонди
Основні виробничі фонди – частина продуктивного капіталу, яка повністюбере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість нановостворений продукт частинами в міру їх зношування, тобто – це капітал,вкладений в сукупність матеріально-речовинних цінностей, що відносяться дозасобів праці. Основні засоби і довгострокові інвестиції в основні засобироблять багатоплановий і різносторонній вплив на фінансовий стан і результатидіяльності фірми.
За наказом міністерства фінансів України від 18.11.2005. Основні засоби цематеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати як засобипраці чи при поставці товару, надання послуг, надання в оренду чи виконуватиадміністративні і соціально культурні функції, очікуваний строк використанняяких більше ніж один рік, тобто основні виробничі фонди — це будівлі та спорудивиробничого призначення, передавальне обладнання, силові та робочі машини таустаткування, транспортні засоби тощо.
Оборотні фонди та фонди обігу
Оборотний виробничий капітал (оборотні фонди) — це частина капіталу фірми(підприємства), яка повністю бере участь у процесі виробництва, витрачається заодин виробничий цикл; вартість її при цьому повністю переноситься нановостворений продукт і після реалізації продукції повертається до підприємствау грошовий формі. За матеріально-речовинною ознакою до складу оборотного капіталувключаються: предмети праці (сировина, матеріали, паливо і т. д.), готовапродукція на складах, товари для перепродажу, грошові кошти і кошти врозрахунках. Характерною особливістю оборотних коштів є швидкість їх обороту.Функціональна роль оборотних коштів в процесі виробництва в коренівідрізняється від основного капіталу. Оборотні кошти забезпечуютьбезперервність процесу виробництва, тобто оборотні виробничі фонди це частинавиробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці елементи якої споживаютьсяу кожному виробничому циклі, змінюють або повністю втрачають свою форму іпереносять всю свою вартість на вартість продукції або послуг, термінвикористання яких не перевищує один рік.
Фонди обігу – це сукупність всіх засобів, які обслуговують сферу обігу.Вони включають: готову продукцію на складах підприємства, товари відвантажені,грошові кошти у касі, банку, на рахунках, а також ресурси, які необхідні дляреалізації готової продукції, її зберігання, доведення до якості, якавідповідає вимогам споживачів, інші ресурси, які використовуються дляобслуговування постачання і продажу готової продукції.
Оборотні фонди і фонди обігу, виражені у грошах, — це оборотні засоби. Заджерелами формувань їх розрізняють таким чином:
- власнівиробничі засоби;
- позикові(залучені) оборотні засоби.
Основні фонди й оборотні засоби утворюють статутний фонд підприємства,рух якого знаходить відображення у самостійному балансі.
Відтворення виробничихфондів підприємства
Відтворенняфондів – це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторенняпроцесу виробництва. У ході відтворення фондів вони відновлюються ірозвиваються, як за натуральною формою так і за вартістю. Змінюється структурафондів, відбувається відновлення та розвиток їх економічної структури.
Витрати капіталу навідтворення основних засобів мають довгостроковий характер і здійснюються увигляді довгострокових інвестицій на нове будівництво, на розширення іреконструкцію виробництва, на технічне переозброєння і на підтримку потужностейпідприємств, що діють.
До джерел власних коштів фірм для фінансування відтворення основнихзасобів відносяться:
— амортизація;
— знос нематеріальних активів;
— прибуток, що залишається у розпорядженні фірми.
Достатність джерел коштів для відтворення основного капіталу маєвирішальне значення для фінансового стану фірми.
До позикових джерел відносяться:
— кредити банків;
— позикові кошти інших фірм;
— пайова участь в будівництві;
— фінансування з бюджету;
— фінансування з позабюджетних фондів.
Питання про вибір джерел фінансування капітальних вкладень повинновирішуватися з урахуванням багатьох чинників: вартості капіталу, щопривертається; ефективності віддачі від нього, співвідношення власного іпозикового капіталів, економічних інтересів інвесторів і кредиторів.
Питання про джерела формування оборотного капіталу дуже важливе.Кон'юнктура ринку постійно міняється, тому потреби фірми в оборотних коштах нестабільні. Покрити ці потреби тільки за рахунок власних джерел стає практичнонеможливо. Привабливість роботи за рахунок власних джерел йде на другий план.Досвід показує, що в більшості випадків ефективність використання позиковихзасобів виявляється вищою, ніж власних.
Структура джерел формування оборотного капіталу охоплює:
— власні джерела;
— позикові джерела;
— додатково привернуті джерела.
Як правило, мінімальна потреба фірми в оборотному капіталі покриваєтьсяза рахунок власних джерел: прибутку, статутного капіталу, резервного капіталу,фонду накопичення і цільового фінансування. Проте через низку обставин у фірмивиникають тимчасові додаткові потреби в оборотному капіталі. В цьому випадкуфінансове забезпечення супроводжується залученням позикових джерел: банківськихі комерційних кредитів, позик, інвестиційного внеску працівників фірми,облігаційних позик.
Механізм формування і використання оборотного капіталу має активний впливна хід виробництва, виконання поточних виробничих і фінансових планів.
Оборотні кошти повинні забезпечувати безперервність процесу виробництва.Тому склад і розмір потреб фірми в оборотних коштах визначається не тількипотребами виробництва, але і потребами обертання. Для цього необхідно веститочний розрахунок потреб фірми в оборотному капіталі з розрахунку часуперебування оборотних коштів у сфері виробництва і у сфері обертання.
Фізичний та моральний знос
Амортизація — це планомірний процес перенесення вартості засобів праці поміру їх зносу на вироблюваний з їх допомогою продукт. Амортизація є грошовимвиразом фізичного і морального зносу основних засобів. Сума нарахованої за часфункціонування основних засобів амортизації повинна бути рівна їх первинній(відновної) вартості.
Фізичний знос — це матеріальне зношення основних фондів, що як діють, такі не діють. Викликається з двох причин: інтенсивністю використання їх в процесівиробництва і впливом природних сил природи. Фізичний знос зменшує первинну абовідновну вартість основних фондів. Знос може бути повним або частковим. Приповному зносі ліквідовані основні фонди замінюються новими, при частковому вонивідновлюються шляхом капітального ремонту і модернізації. Фізичний знос Іфорієнтовно визначають по формулі:
Іф = (Сф / Сн) * 100
Де Сф і Сн — фактичний і нормативний (амортизаційний період) термінислужби основних фондів.
Моральний знос — процес поступового перенесення вартості основних фондівна вироблену продукцію по мірі втрати нею споживчої вартості. Моральний зносзасобів праці означає, що фізично вони придатні, а економічно себе невиправдовують. Моральний знос, отже, виявляється в двох формах. Перша з нихполягає в зниженні вартості відтворення засобів праці, що викликаєтьсязростанням продуктивності праці в галузях, що їх проводять. Причина другоїформи морального зносу — поява нових, продуктивніших машин і устаткування,застосування яких веде до економії витрат упредметненої і живої праці,вивільнення робочої сили, полегшення праці і поліпшення його умов. Моральнийзнос першої форми визначається при переоцінці основних фондів шляхомзіставлення їх повної первинної і відновної вартості, а моральний знос другоїформи — зіставленням продуктивності (потужності) і інших технічниххарактеристик сучасних (нових) і морально застарілих машин і устаткування.
Оцінка фізичного і морального зносу основних фондів необхідна длявизначення відновної вартості, ступеня зносу, термінів служби засобів праці поїх видах і на цій основі встановлення норм амортизаційних відрахувань.
Амортизаційні відрахування по основних фондах нараховуються з першогочисла місяця, наступного за місяцем постановки їх на облік. Нарахуванняамортизації проводиться до повного погашення їх вартості або їх списання узв'язку з припиненням права власності або виходу їх з ладу.
Важливе значення при розрахунку амортизаційних відрахувань має термінвикористання. Це період часу, в перебігу якого використання основних фондів маєприносити дохід і служити засобом досягнення мети підприємства. Для окремихгруп основних фондів термін використання визначається виходячи з об'ємупродукції або іншого натурального показника об'єму робіт, очікуваного доотримання в результаті їх використання. Термін використання основних фондіврозраховується підприємством у момент ухвалення їх на облік.
Напрям амортизації на розширене відтворення основних фондів обумовленоспецифікою її нарахування і витрачання: нараховується вона протягом всьогонормативного терміну служби основних фондів, а необхідність в її витрачаннінаступає лише після фактичного їх вибуття. Тому до моменту заміни вибулих зексплуатації основних фондів нарахована амортизація є тимчасово вільною і можевикористовуватися як додаткове джерело розширеного виробництва. Крім того,використанню амортизації на розширене відтворення сприяє науково-технічнийпрогрес, в результаті якого деякі види основних фондів можуть здешевлюватися, вдію вводяться більш досконалі і продуктивніші машини і устаткування.
Амортизаційні відрахування проводяться підприємствами щомісячно по нормахбалансової вартості основних фондів або інвентарних об'єктах. Протягом рокущомісячну суму амортизації визначають так: до нарахованої за попередній місяцьсуми додають амортизаційні відрахування по об'єктах, що поступили, і віднімаютьсуму амортизації по колишніх об'єктах в попередньому місяці. Одночасно величинапроведених минулого місяця амортизаційних відрахувань коректується у зв'язку іззакінченням цього місяця термінів служби повністю амортизованих основнихзасобів. Нарахування амортизації припиняється в період реконструкції аботехнічного переозброєння основних засобів з їх повною зупинкою. На цей часпродовжується нормативний термін їх служби. Амортизаційні відрахування також непроводяться у разі переказу основних коштів на консервацію.
Так само велике значення мають економічно обґрунтовані норми амортизації,що представляють відношення річної суми амортизації до первинної вартостіякого-небудь засобу праці, виражене у відсотках і висловлене у формулі:
Фб-фл
На = — * 100%;
Фб*Тн
де Фб — балансова вартість, Фл — ліквідаційна вартість
Тн — нормативний термін служби засобів праці.
Рівень амортизації залежить від кожної складової цієї формули, алеголовною величиною є нормативний термін служби засобів праці. Нижньою межеюпраці не є термін зносу засобів праці, при якій подальший капітальний ремонтстає не потрібний. Верхня межа не обумовлена найменшим терміном служби основнихфондів, при якому економічний ефект заміни фондів, що діють, новими підвищуєефективність їх модернізації і ремонту.
Амортизація
Щоб забезпечити своєчасне й повне оновленняосновних виробничих фондів, запроваджуються норми амортизації, що враховуютьфізичний і моральний знос.Амортизація — це процес поступового перенесення вартостізасобів праці у міру зносу їх на вироблений продукт І використання цієївартості для наступного відтворення (заміщення, відновлення) засобів праці. Вартісне зношування є грошовим виразомфізичного і морального зносу.
Перенесена вартість являє собою частинусобівартості продукції, яка після реалізації надходить підприємству у виглядічастини виручки, що зараховується на спеціальний грошовий фонд(амортизаційнийфонд).Амортизаційний фонд — це фонд грошових ресурсів, щоутворюється за рахунок амортизаційних відрахувань і призначається для повноговідновлення (реновації) основних фондів. За натуральною формою відшкодуваннязношування основних фондів здійснюють у процесі нового капітального будівництвата капітального ремонту основних фондів.
Слід зазначити, що амортизаціявідшкодовує зношування фондів лише у процесі виробництва. За рахунокамортизації не відшкодовуються основні фонди, зруйновані під час стихійноголиха, війни, невстановлене устаткування, а також основні фонди, які тривалийчас перебувають у капітальному ремонті. Амортизація нараховується при введеннів дію нових цехів, дільниць, відділків.
З метою створення економічних передумовдля оновлення основних Фондівустановлюєтьсянорма амортизації. Це— відношення річного обсягуамортизаційних відрахувань десередньорічноївартості основних фондів, виражене у відсотках.Норми амортизації визначаються на основі строків служби фондів, які залежать від їх довговічності,фізичного й морального зносу, фактичного віку засобів праці, затрат накапітальний ремонт, модернізацію. Водночас на підприємствах деяких галузей,специфічні умови яких не дають можливості визначати амортизаційні відрахуванняу відсотках за вартістю основних фондів, норма амортизації встановлюється доіншої бази. Наприклад, у вугільній,гірничодобувній, нафтодобувній промисловості норма амортизації визначається угрошах на тонну видобутого продукту.
Норма амортизації складається з двохчастин: норми нареновацію (повневідновлення) і норми на капітальний ремонт. Ц: частинивзаємозв'язані і взаємозалежні Так, чим коротший строк служби засобів праці,тим за інших рівних умов менша потребау ремонті, а отже, йнижча частка амортизаційних відрахувань на капітальний ремонт.
Де А — річна норма амортизації,визначена у відсотках; Фон — балансова вартість основних фондів; Ркр — витрати на капітальний ремонт і модернізацію; Лф —виручка (ліквідаційна вартість) від продажу вибулих засобів праці і лому металевогоз відрахуванням затрат на демонтаж; Т — тривалість (кількість років)функціонування основних фондів.
Норма амортизації впливає насобівартість продукції, а відповідно й навеличину чистого доходу. Тому норми амортизації повинні бути науково обґрунтованими.Це дає змогу точнішеобчислити собівартістьі ціни напродукцію.
Методиамортизації
При формуванні амортизаційноїполітики підприємство повинно вибрати методи начислення амортизації для групнеоборотних активів. На сьогодні найпоширеніший метод це прямолінійний, а такожметоди і норми передбачені Законом про прибуток, однак їх вживати не завждидоцільно. Розглянемо най поширені методи.
1. Прямолінійнийметод
При його вживаннірічну суму амортизації вираховують діленням амортизаційної суми на строквикористання об’єкта, на приклад( приклад 1) підприємство купило верстат: його начальна вартість 10 тис. грн., очікуваний строк використання -5 років,ліквідаційна вартість-1 тис. грн., Розрахунок суми амортизації в таблиці 1
Таблиця 1
Строк використанняРічна сума
амортизації
Сума зносу Остаточна вартість Дата покупки 10000 1 рік (10000-1000)/5=1800 1800 8200 2 рік (10000-1000)/5=1800 3600 6400 3 рік (10000-1000)/5=1800 5400 4600 4 рік (10000-1000)/5=1800 7200 2800 5 рік (10000-1000)/5=1800 9000 10002. Методзменшення остаточної вартості
Згідно ньому річну суму амортизації розраховують як добуток залишковоївартості об'єкту на початок звітного року або первинної вартості на датупочатку нарахування амортизації (на перше число місяця, наступного за місяцем,в якому об'єкт ввели в експлуатацію) і річної норми амортизації. Річну нормуамортизації обчислюють (у відсотках) по формулі:
Nрічна=[1-√Лв∕Пв]*100%
Де: n --кількість років корисноговикористання об'єкту;
Лв-- ліквідаційна вартість;
Пв-- первинна вартість.
Підставимо дані у формулу з прикладу 1:
Nрічна=[1-√1000∕10000]*100%=36,9%;
Таблиця 3 Розрахунок сум амортизації Метод зменшення залишкової вартості
Період використання Річна сума амортизації Сума зносу Залишкова вартість Дата придбання — — 10000 1 рік 10000*36,9%=3690 3690 6310 2 роки 6310*36,9%≈2328 6018 3982 3 роки 3982*36,9%≈1470 7488 2512 4 роки 2512*36,9%≈927 8415 1585 5 років 1585*36,9%≈585 9000 1000Якщо ви віддасте перевагу цьому методу, у вас в перші роки до складувитрат потрапляє більша сума амортизації, чим в подальших. Врешті-решт,застосовувати чи ні зменшення залишкової вартості — справа самого підприємства.Але відмітимо: описаний метод не дуже популярний ні в Україні, ні в світі.
3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості
Тут річна сума амортизації рівна добутку залишкової вартості об'єкту напочаток звітного року або первинної вартості на початкову дату нарахуванняамортизації і річної норми амортизації. Останню обчислюють виходячи з термінукорисного використання об'єкту і подвоюють. У формулі це виглядатиме так:
Nрічна = Залишкова вартість * ((100%: Термін використання)*2)
Тепер пригадаємо наш приклад 1 і приведемо суми нарахованоїамортизації за 5 років в таблиці 4. Важливо: в останній рік експлуатаціїоб'єкту суму річної амортизації визначають як різницю між його залишковою іліквідаційною вартістю, оскільки останню не приймають до уваги при підрахункусуми зносу перших чотирьох років.
Розрахунок суми амортизації при методі прискореного зменшення залишковоївартості
Період використання Річна сума амортизації Сума зносу Залишкова вартість Дата придбання — — 10000 1 рік (100% :5*2)*10000=4000 4000 6000 2 роки (100% :5*2)*6000=2400 6400 3600 3 роки (100% :5*2)*3600=1440 7840 2160 4 роки (100% :5*2)*2160=864 8704 1296 5 років 1296-1000=296 9000 1000
4. Кумулятивний метод
Він також відноситься до групи прискорених. Його ще називають методомсуми цифр кількості років експлуатації. При його використанні протягом першихроків експлуатації накопичується велика частка амортизаційних відрахувань, а вподальших звітних періодах сума знижується. По кумулятивному методу річну сумуамортизації враховують як добуток вартості, що амортизується, і кумулятивногокоефіцієнта. У свою чергу, коефіцієнт визначають, розділивши кількість років,які залишаються до кінця очікуваного терміну використання об'єкту ОС, назагальну суму числа років його використання:
Кк = Кількість років використання, що залишилася :
: Суму порядкових номерів років використання
Отже, дільника дробу знаходять так. Якщо термін корисного використання ОЗ3 року, знаменник рівний 6 (1+2+3), а якщо 5 років — 15 (1+2+3+4+5).
Ось формула нарахування амортизації по кумулятивному методу:
Nрічна =(Первинна вартість — Ліквідаційна вартість)* Кк
Щорічну суму нарахованої амортизації побачите в таблиці 5
Приклад 1
Розрахунок суми амортизації при кумулятивному методі
Період використання Річна сума амортизації Сума зносу Залишкова вартість Дата придбання — — 10000 1 рік (9000*5/15)=3000 3000 7000 2 роки (9000*4/15)=2400 5400 4600 3 роки (9000*3/15)=1800 7200 2800 4 роки (9000*2/15)=1200 8400 1600 5 років (9000*1/15)=600 9000 1000
Як бачите, тут є незручність — для кожного року експлуатації необхіднообчислювати окремо кумулятивний коефіцієнт.
Вкажемо: по всіх названих методах — прямолінійному, зменшення залишковоївартості, прискореного зменшення вартості і кумулятивному — визначають річнусуму амортизації. А по П(С) БУ їїнараховують щомісячно. Саме тому знайдений річний показник слід розділити на12.
5. Виробничий метод
Його особливість в тому, що він базується на очікуваних об'ємахвиробництва, а термін корисного використання об'єкту взагалі не враховують.
По виробничому методу місячну суму амортизації визначають як добутокфактичного місячного об'єму продукції (робіт, послуг) і виробничої ставкиамортизації. Останню знаходять, поділивши амортизаційну вартість на загальнийоб'єм продукції, який підприємство планує зробити на даному об'єкті:
Св=(Первинна вартість — Ліквідаційна вартість)
:: Плановий об'єм продукції
Тобто місячну норму амортизації можна представити:
Nмісячна = Об'єм продукції за місяць х Св
Приклад 2
Умовимося, що первинна вартість придбаного підприємством автомобіля — 10тис. грн. Його ліквідаційна вартість — 1 тис. грн. Запланований пробігтранспортного засобу — 90 тис. км. Отже, виробнича ставка — 0,1((1000-100):90000). Щомісячну суму нарахованої амортизації відобразимо в таблиці6.
Розрахунок суми амортизації при виробничому методі
Період використання Річна сума амортизації Сума зносу Залишкова вартість Дата придбання — — 10000 1 рік 3000 3000*0,1=300 9700 2 роки 2000 2000*0,1=200 9500 3 роки 5000 5000*0,1=500 9000 4 роки 4000 4000*0,1=400 8600 5 років 1000 1000*0,1=100 8500 … N місяць n року 3000 3000*0,1=300 1000Зрозуміло, у виробничому методі сума амортизації, залежить відінтенсивності використання об'єкту ОЗ. Тобто тут сума нарахованої амортизаціїпрямо пропорційна об'єму зробленої продукції (виконаних робіт) і відноситься дозмінних витрат. Застосовують такий метод тільки тоді, коли виробничу віддачутого або іншого об'єкту можна встановити достовірно. Доречно буде звернутися доданого методу при амортизації транспортних засобів і виробничого устаткування,яке експлуатують нерівномірно.
6. Податковий метод
Він передбачає нарахування бухгалтерській амортизації згідно пп.8.6.1Закону про прибуток. Але це зовсім не означає, що для цього підходять всі безвиключення положення ст.8. Податковий метод базується тільки на амортизаційнихнормах Закону про прибуток.
Тому радимо вам звертатися до податкових норм амортизації тільки на малихпідприємствах або тих, де на балансі невелика кількість ОЗ.
Висновок
Для нормального функціонування підприємства необхідно постійноконтролювати витрати. Теоретичні знання законив ринку і правил функціонуванняфірми, дають нам змогу більш коректно впроваджувати закони обліку, длядоцільного використання капіталу зарученого у підприємство.
На жаль, не дивлячись на можливість вибору економічно обґрунтованогометоду амортизації, більшість підприємств вдаються до податкових ставок.Негативні сторони тут очевидні.
По-перше, використання норм із закону про прибуток у жодному випадку незнижує трудовитрат, як помилково вважають деякі. Адже податкова і бухгалтерськавартість одних і тих же об'єктів найчастіше не однакова, і виходить, будутьрізними амортизаційні суми.
По-друге, застосування податкових ставок приводить до спотвореннядостовірності суми витрат амортизації і залишкової вартості ОЗ. Річ у тому, що мета бух обліку неспівпадає з метою податкового. Кожний з них ґрунтується на різних нормативних,законодавчих актах. Перенесення окремих ставок з податкового обліку в бух облікпозбавляє останній цілісного підходу.
Дуже часто, ухвалюючи рішення зупинитися на податковому методі,керівництво ігнорує моральне і фізичне старіння ОЗ, терміни реальноїексплуатації. Зрозуміло, це не відображає дійсної собівартості готовоїпродукції і реального фінансового положення підприємства.
Також для нормального функціонування кожного підприємства необхідні
оборотні кошти, що є грошовими коштами, використовуваними підприємствомдля придбання оборотних фондів і фондів звернення.
Раціональне і економне використання оборотних фондів — першочерговезавдання підприємств, оскільки матеріальні витрати складають найбільшу частину собівартостіпродукції. Зниження матеріаломісткості продукції може бути досягнуте різнимиспособами: впровадженням нових технологій, техніка, вдосконалення організаціївиробництва і праці.
Аналіз ефективності використання оборотних коштів повинен допомогтивиявити додаткові резерви і сприяти поліпшенню основних економічних показниківроботи підприємства.
Забезпеченість власними оборотними коштами і їх збереження, станнормованих запасів матеріальних цінностей, ефективність використаннябанківського кредиту і його матеріальне забезпечення, оцінка стійкостіплатоспроможності підприємства, є основними показниками, що характеризуютьфінансовий стан фірми.
Списоквикористаної літератури:
1. Все о бухгалтерском учете №31(1185) от 28 марта 2006 года;
2. Все о бухгалтерском учете №55(11332) от 14 июня 2007 года;
3. Ю.В.Ніколенко «Основиекономічної теорії» Київ «Либідь» 1998 р.;
4. С.В.Мочерний« Економічна теорія » Київ «Академія» 2003р.
5. И.К.Бирюкова «Бухгалтерский учет в Украине» Киев «Знання» 1998 г..