Реферат: Конкуренція в ринковій экономіці

ВСТУП

У повсякденномужитті ми все частіше зустрічаємо слова: «конкуренція»,«конкурентоспроможність», «конкурентна боротьба»,«конкурентний ринок». Цим термінам інколи надаються різні значення,але всі вони можуть бути зведені до двох понять — «конкурентнаборотьба» й «конкурентний ринок». Перше стосується способівповедінки окремих фірм на ринку, друге — ринкових структур і охоплює всіаспекти ринку будь-яких товарів, які впливають на поведінку й діяльність фірм(кількість фірм на ринку, технологію виробництва, типи товарів, що продаються іт.д.).

Конкурентністьринку визначається тими межами, в рамках яких окремі фірми здатні впливати наринок, тобто на умови реалізації своєї продукції, насамперед на ціни. Чим меншеокремі фірми впливають на ринок, де вони реалізують свою продукцію тим більшконкурентним вважається ринок. Найвищий ступінь конкурентності ринкудосягається тоді, коли окрема фірма на нього не впливає зовсім. Це можливо лишев разі, коли на ринку товарів діє так багато фірм, що кожна з них зокрема ніякне може вплинути на ціну товару, й сприймає її як таку, що визначаєтьсяринковим попитом і пропозицією. Такий ринок називається досконало конкурентним.А фірми, що діють в умовах досконало конкурентного ринку, не ведуть між собоюконкурентної боротьби. Якщо ж окремі фірми мають можливість впливати на умовиреалізації своєї продукції (в першу чергу на ціни), то вони ведуть між собоюконкурентну боротьбу, але ринок, де ця можливість реалізується, досконалоконкурентним уже не вважається.

Отже, конкуренція- категорія явно суперечлива. З одного боку існує твердження, що безконкуренції ринку не буває, а з іншого, — цілком конкурентним є той ринок, наякому учасники (фірми) не ведуть між собою конкурентної боротьби. І далі, якщоконкурентна боротьба існує, такий ринок не вважається досконало конкурентним.Більш того, чим сильніша конкуренція, тим повніше формуються умови для їїобмеження. Але ринок рухається вже не до цілком конкурентного, а домонопольного. Ця суперечливість конкуренції виступає передумовоюнайпротилежніших оцінок її ролі в економіці. Одні економісти стверджують, щоконкуренція — це велике благо (між іншим, ця точка зору є характерною длясучасних українських реформаторів), інші наполягають на тому, що конкуренція,протиставляючи суб'єктів ринку і породжуючи монополію, — велике зло дляекономіки.

Метадослідження – дослідження сутності конкуренції як категорії ринкової економіки.

Завданняроботи:

–         Вивчитирізновиди, форми, економічні закони та умови виникнення конкуренції.

–         Особливостіконкурентних процесів в сучасних умовах.

Методи дослідження - синтез, аналіз, індукція,дедукція, історичний метод.

Об`єктдослідження – конкуренція та її види.

Актуальністьроботи – сучаснаринкова економіка являє собою складний організм, що складається з різноманітнихвиробничих, комерційних, фінансових та інформаційних структур, які взаємодіютьна тлі розгалуженої системи правових норм, і об’єднуються єдиним поняттям — ринок. Створення конкурентного середовища й подолання монополізму у наш час єодним з найважливіших напрямів економічної реформи в Україні.

1.1 Конкуренція:сутність, функції, види

Конкуренціяміж виробниками являє собою тип взаємовідносин між виробниками з приводувстановлення цін і обсягів пропозиції товарів на ринку. Аналогично можнавизначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводуформування цін і обсягу попиту на ринку.[2,43].

Слово “сoncurrentia” вперекладі з латинської мови означає “змагання, суперництво”. ” Як економічнакатегорія конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за найвигідніші умовивиробництва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків”[5,182]. Конкуренція виконує роль регулятора темпів і обсягів виробництва,спонукаючи виробника запроваджувати науково-технічні досягнення, підвищуватипродуктивність праці, вдосконалювати технологію, організацію праці тощо.

Конкуренція є визначальним факторомвпорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництвонових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництванеефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, забопігаєдиктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виконує вринковій економіці наступні функції:

ü функція регулювання;

ü функція мотивації;

ü функція розподілу;

ü функція контролю.

Функція регулювання. Длятого, щоби утриматися в боротьбі, підприємець має пропонувати вироби, якимвіддає перевагу споживач. Отже і фактори виробництва під впливом ціниспрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба.

Функція мотивації. Дляпідприємця конкуренція означає шанс та ризик одночасно:

ü підприємства, які пропонують ліпшу заякістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримуютьвинагороду в вигляді прибутку (позитивні санкції). Це стимулює технічнийпрогрес;

ü підприємства, які не реагують напобажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками наринку, отримують покарання в вигляді збитків або витісняються з ринку(негативні санкції).

Функція розподілу. Конкуренціяне тільки включає стимули до вищої продуктивності, але і дозволяє розподілятидоход серед підприємств і домашніх господарств у відповідності з їхнімефективним внеском. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципувознаграждения за результатами.

Функція контролю. Конкуренціяобмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства. Наприклад, якщомонополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцевіможливість вибору серед декільох продавців. Чим досконаліше конкуренція, тимсправедливіше ціна.

Политика держави вобласті конкуренції спрямована на те, щоби конкуренція могла виконувати своїфункції. Керівний принцип «оптимальної інтенсивності конкуренції» вякості цілей політики в області конкуренції передбачає, що:

ü технічний прогрес швидко поширюєтьсящодо виробництва (інновація під тиском конкуренції);

ü підприємства гнучко адаптуються до зміниумов, наприклад, до потреб споживачів (адаптація під тиском конкуренції).

Масштаб інтенсивностіконкуренції визначається тим, наскільки швидко переваги в прибутку втрачаютьсяв результаті успішного відтворення інновацій конкурентами. В першу чергу цезалежить від того, наскільки швидко конкуренти реагують на ривок впередпідприємства-піонера і наскільки динамічним є попит.

У відповідності зкерівним принципом оптимальної інтенсивної конкуренції сприятливі умови длянормального функціонування суперництва з`являються тоді, коли в економіці існує«широка» олігополія з «помірною» індивідуалізацієюпродукції. «Вузька» олігополія із сильною індивидуалізацієюпродукції, навпаки, зменшує інтенсивність конкуренції.

В кожній ринковійекономіці існує небезпека того, що учасники конкурентної боротьби спробуютьухилитися від обов`язкових норм і ризику, пов`язаних з вільною конкуренцією,вдаючись, наприклад, до змови про ціни чи до імітації товарних знаків. Томудержава повинна видавати нормативні документи, які регламентирують правилаконкурентної боротьби. За Смітом сутність конкурентної поведінки виробниківстановило «чесне» — без змови – суперництво виробників завдяки, якправило, ціновому тиску на конкуренті. Не суперництво у встановленні ціни, авідсутність можливості впливати на ціну є найважливішим моментом у сучаснійтрактовці поняття конкуренції.

Визнаннясуті конкуренції як важливого інструменту ринку, найбільш впливового засобузниження цін і задоволення споживчого попиту вимагає з'ясування форм її прояву.Крім того, слідпам'ятати, що ринкова економіка за тривалі роки свого існування накопичила певніриси, що призвело до істотних змін у дії конкурентних механізмів. На змінуринковій економіці епохи вільної конкуренції прийшла сучасна економіка.

Дляринкової економіки епохи вільної конкуренції дії кожного підприємця мотивуютьсяйого особистими інтересами. Він намагається максимізувати свій дохід на основііндивідуального прийняття рішень. Роль держави у такій системі господарюваннязводиться до захисту приватної власності, або, за висловом відомогошотландського економіста XVI1Істоліття А. Сміта, до функції «нічної варти». По суті, відсутні формиекономічного регулювання конкуренції з боку держави.

Навідміну від попереднього стану конкуренції, сучасна ринкова економікарозвинутих країн відбиває ті глибокі зміни, що відбуваються в процесівідтворення економічної системи. Індивідуальна приватна власність, що панувалараніше, поступається місцем корпоративній організації власності і капіталу.Збагачуються форми господарювання, посилюються зв'язки між ними. Дедатірізноманітнішими стають види конкуренції, про що дає певне уявлення рис. 1.6.

Внутрігалузеваконкуренція являє собою суперництво підприємств однієї галузі, що випускаютьоднакову продукцію: взуття, тканини, продукти харчування тощо. Вона спричинюєвиникнення ринкової вартості товару.

Міжгалузеваконкуренція складніша: охоплює суперництво за сфери більш вигідногозастосування капіталу. Внаслідок постійних переливів капіталу зі сфер меншприбуткових до сфер більш прибуткових, формуються ціни виробництва, які відбиваютьці умови.

Вихідпродукції великих корпорацій на міжнародні ринки є свідченням міжнародноїконкуренції. Цей вид суперництва пов'язаний з глобалізацією світової економіки,пануванням транснаціональних об'єднань.

/>

Рис.1.6. Види конкуренції

Досконалаабо чиста конкуренція зустрічається в закінченому вигляді досить рідко. Церинкова ситуація, за якої велика кількість підприємців виробляють і продаютьоднакову продукцію. Ознаки досконалої конкуренції такі:

— ринкова структура характеризуєтьсязначною кількістю

продавціві покупців товару;

— спостерігається однорідність,стандартизованість продукції;

— відбувається мобільний рух ресурсів,відсутні перепони для входження в галузь і вихід з неї;

— жоден з учасників конкурентноїборотьби не має влади над цінами й можливості контролювати їх;

— повна інформованість учасників проціни та умови виробництва.

Монополістичнаконкуренція уособлює ситуацію, за якої на ринку панує відносно велика кількістьвиробників. Вони створюють різновиди товарів, що задовольняють в принципі однуі ту саму потребу. Кожен з учасників цієї конкуренції має обмежений контрольнад ринковою ціною. Суперники можуть використовувати як цінові, так і неціновіметоди конкуренції. Це пов'язано з диференціацією продукту, можливостямиудосконалення якості товарів, умов їх продажу, дизайну, реклами тощо.

Олігополіяозначає панування на ринку декількох фірм, що пропонують стандартизовані абосхожі товари й послуги. Це можуть бути, зокрема, комп'ютери, автомобілі, засобизв'язку, сучасна побутова техніка. Підприємства-олігополісти ведуть виробництвов значних масштабах. На ринках, де вони займають панівне становище,спостерігається складність входження в галузь нових підприємств, наявністьстимулів до злиття, домовленостей на усунення конкурентів.

Інарешті, існують так звані, чисті або абсолютні монополії. Це така ринковаситуація, за якої є тільки один продавець товару, який практично здійснюєконтроль над цінами.

Своєрідноюмодифікацією чистої монополії є так звана природна монополія. Вона має місце втих сферах господарської діяльності, в яких конкуренція небажана або несприйнятливаформа економічних відносин. Прикладом природної монополії є транспортуваннянафти, газу та інших речовин трубопровідним транспортом, передача та розподілелектричної енергії, користування залізничними коліями, управління повітрянимрухом, централізоване водопостачання.

Наведена характеристикарізних видів конкуренції дає підставу стверджувати, що гонитва підприємців заприбутком, намагання посилити свої позиції на ринку може не тільки викликатипозитивні зрушення, а й призвести до домовленостей, злиття фірм із метоюусунення обмежень, зумовлених конкуренцією. Нечесні дії, або дії, щоспричиняють збитки, пригнічують конкуренцію, утворюють недобросовісну конкуренцію,її засобами можуть бути цінова дискримінація, фальшива реклама, різні видипрямого втручання. Саме тому головною конструкцією сучасної ринкової системигосподарювання стає перехід від примітивної до культивованої конкуренції, тобтотакої, що свідомо підтримується державою.

1.2Місце та роль конкуренції в ринковійекономіці

Важливу роль в ринковій економіці відіграє конкуренція. Вона являє собоюекономічну боротьбу, суперництво між відособленими виробниками матеріальнихблаг та послуг з метою панування на ринку та одержання сталого прибутку.

Конкуренція має негативній позитивні риси. До негативних відносяться: витиснення дрібних виробниківвеликим капіталом, розорення одних і збагачення інших, посилення соціальноїнесправедливості, значне зростання майнової диференціації населення,загострення безробіття, інфляції тощо.

Водночас конкуренція маєпозитивні риси. Вона є рушійною силою ринкової економіки, оскільки стимулюєекономію матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, примушує постійнопоновлювати асортимент, пильно стежити за науково-технічними новинками іактивно впроваджувати їх у виробництво.

Для виникненняконкуренції потрібні певні умови. Серед них найважливіші такі: наявність наринку великого числа незалежно діючих виробників одного і того ж продукту чипослуги, свобода вибору господарської діяльності виробників, відповідність міжпопитом і пропозицією, наявність ринку засобів виробництва, який дає можливістьвільного вибору господарської діяльності.

В залежності відзастосовуваних методів розрізняють цінову, нецінову і нечесну конкуренцію.Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів єціна. У такій боротьбі Перемагає той, хто досягає індивідуальної вартості,нижчої, ніж ринкова ціна. Це по суті боротьба за скорочення витрат виробництвазавдяки використанню досягнень науково-технічного прогресу, науковоїорганізації праці, підвищення продуктивності живої праці тощо. На Конкурентномуринку нездатність деяких фірм до зазначеної діяльності в кінцевому підсумкуозначає усунення їх іншими фірмами.

Нецінова конкуренція можездійснюватися шляхом підвищення якості продукції, використання реклами, наданнябезплатних консультацій щодо використання купленого товару, забезпеченнягарантійного ремонту, надання запасних частин тощо.

Нечесна конкуренція являєсобою діяльність господарського суб'єкта, що спрямована на одержаннякомерційної вигоди і забезпечення панування на ринку шляхом обману споживача,партнерів, інших господарських суб'єктів і державних органів. Основнимиспособами такої конкуренції є: дезінформація з боку виробника споживачів ігосподарських суб'єктів про товар і послуги; використання товарного чифірмового найменування без дозволу господарського суб'єкта, на ім'я якого вонизареєстровані; поширення компрометуючої інформації про товари своїхконкурентів; здійснення тиску на постачальників ресурсів і банки, щоб вонивідмовляли конкурентам у постачанні сировини, матеріалів тау наданні кредитів;встановлення більш високих окладів і різних пільг з метою з метою переманенняпровідних спеціалістів фірм-конкурентів тощо.

Прийнято розрізняти такіформи конкуренції: міжгалузева, внутрішньогалузева, чиста, олігополістична тамонополістична.

Міжгалузева конкуренціяявляє собою суперництво виробників різних галузей господарства за більшприбуткове застосування капіталу. Вона ведеться шляхом переливання капіталу зоднієї галузі в іншу, з менш прибуткової у більш прибуткову. Міжгалузеваконкуренція сприяє утворенню середньої норми прибутку, формуванню пропорційсуспільного виробництва, розвитку нових галузей, а також виникненнюсуперечності між виробниками різних галузей і виникненню економічних криз.

Внутрішньогалузеваконкуренція становить собою суперництво виробників всередині кожної галузі заодержання прибутку. Вона сприяє формуванню суспільно необхідних затрат навиробництво товару, зниженню затрат виробництва і збільшенню прибутку, розвиткуНТП, збільшенню обсягів виробництва і насиченню ринку товарів, утворенню ізниженню ринкової вартості товару, диференціації товаровиробників, виникненнюекономічних криз.

Чиста (досконала)конкуренція має місце тоді, колина ринку велика кількість продавців і покупців, на цьому ринку є одноріднийтовар, продавці та покупці не мають будь-яких персональних переваг, володіютьповною інформацією про ринкові ціни та обсяги випущеної продукції і маютьможливість вільного доступу до ринку та виходу з нього. Прикладів такого ринкув практиці дуже мало (валютна біржа, товарна біржа та інші біржі), томупереважає недосконала (обмежена) конкуренція, шли далеко не всі продавці можутьзапропонувати певний товар за діючою ціною

Олігополістичнаконкуренція має місце тоді, коли на ринку панує декілька великих фірм — небільше шести. Олігополія виникає тому, що конкуруючим фірмам дуже важко вийтина ринок через обмеженість ресурсів, насиченість попиту на цей товар,захищеність товару патентом тощо.

Монополістичнаконкуренція означає панування на ринку однієї фірми і можливість останньоївпливати на встановлення цін.

Отже, ринковий механізмяк механізм урівнюванню попиту та пропозиції у певні історичні періоди набуваєрізних форм. Його розвиток визначається взаємодією конкуренції та монополії.

Конкуренція в ринковійекономіці виконує цілий ряд функцій. По-перше, вона здійснює вплив на процесціноутворення. Причому цей вплив на процес, як буде показано нижче, кожна формаконкуренції здійснює по-різному.

Друга економічна функціяконкуренції — стимулювання науково-технічного прогресу. Цю функцію, знову жтаки, по-різному виконує кожна з вищеназваних форм конкуренції. Великіпідприємства, наприклад, вкрай суперечливо впливають на розвиток науки ітехніки. Досягнувши монопольного положення на ринку, велика господарськаодиниця повільно реагує на зміни науково-технічного прогресу до того часу, покине відчує загрози втрати монопольного права на ринку збуту.

Третя економічна функціяконкуренції полягає в тому, що в умовах ринкової економіки вона є регуляторомсуспільного процесу відтворення.

Сучасна конкуренція маєкілька рівнів. На рівні великих корпорацій характерна тенденція доолігополістичної конкуренції. У відносинах великих корпорацій з дрібними тасередніми фірмами верх бере тенденція до монополістичної конкуренції. Увідносинах між дрібними та середніми підприємствами конкуренція проявляєтьсязначною мірою як досконала.

В сучасних умовахконкуренція товарних форм капіталу доповнюється або замінюється конкуренцієюпродуктивного і грошового капіталу.

Висновки дорозділу 1

— Конкуренція між виробниками являєсобою тип взаємовідносин між виробниками з приводу встановлення цін і обсягівпропозиції товарів на ринку. Аналогічноможна визначити конкуренцію між споживачами як їхні взаємовідносини з приводуформування цін і обсягу попиту на ринку.

— Конкуренція виконує в ринковійекономіці наступні функції:

ü функція регулювання;

ü функція мотивації;

ü функція розподілу;

ü функція контролю.

— Головною конструкцією сучасноїринкової системи господарювання стає перехід від примітивної до культивованоїконкуренції, тобто такої, що свідомо підтримується державою.

— Для виникнення конкуренції потрібніпевні умови. Серед них найважливіші такі: наявність на ринку великого числанезалежно діючих виробників одного і того ж продукту чи послуги, свобода виборугосподарської діяльності виробників, відповідність між попитом і пропозицією,наявність ринку засобів виробництва, який дає можливість вільного виборугосподарської діяльності.

Розділ 2.Напрямки і проблеми формування конкурентного середовища в умовах становленняринкової економіки України

2.1 Проблемиформування конкурентного середовища в умовах сучасної України

У нашій країніначебто є всі необхідні передумови для формування ефективного конкурентногосередовища: крім загальних вимог Конституції України, прийнято ряд важливихзаконів України та створено відповідні державні органи, що мають опікуватисяцими проблемами.

Водночас поки що не можнастверджувати, що завдання, накреслені Конституцією,нині виконуються повною мірою. У сфері конкуренції залишається дуже багатоневирішених проблем, які,у свою чергу, є причиноюбільшості гострих кризових явищ в економіці.

Насампередзагальнополітичною проблемою в Україні є недотриманнявимог законодавства практично в усіх сферах суспільного виробництва. Переважнакількість наших законів відповідає європейському рівню, алемало хто дотримується їх вимог Свідомо чичерез незнання їх не дотримуються підприємці, недостатню увагу цьому питанню приділяють державні органи, а суди, якіповинні бути на варті дотримання законодавства, насправді дуже часто самі ж їх і порушують. Слід підкреслити,що й закони далеко незавжди є досконалими. З точки зору конкуренції вони маютьстворювати потенційно рівні умови для всіхучасників виробництва. Однак цей принцип частоне дотримується. Уже на законодавчому рівні різні групи учасників ринку мають і різні умови. Це стосується, зокрема, процедур банкрутства, системи оподаткування, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності,ліцензування, протекціоністської, митної, експортно-імпортноїполітики тощо. Так, наприклад, законодавство про банкрутство містить положення,що можуть розцінюватись як дискримінаційні, оскільки не всі підприємницькіорганзації можуть визнаватися банкрутами. Крім того, ці положення сприяють створенню умов, завдяки яким черезпроцедури банкрутства підприємці здатніусувати своїх конкурентів .

Загалом під часобговорення та прийняттязаконів чинникконкуренції повинен обов'язково враховуватися.Раніше цим питанням активно опікувавсяАнтимонопольний комітет. У перші рокийого діяльності, коли в інших сферах також інтенсивно формувалася законодавчабаза, АМК постійно намагався впливати на цей процес, щоб до нових законіввносилися конкурентні вимоги. З цією метою здійснювалася тісна співпраця з комітетами Верховної Ради, урядовими комітетами Кабінету Міністрів України,Міністерством юстиції України та юристами СекретаріатуПрезидента України. Нині ця робота дещопослабилася, тому в деяких законах конкурентні вимоги залишилися неврахованими, а іноді до них свідомо вносять навіть антиконкурентні вимоги. Важливу роль у формуванні конкурентного середовища можуть відігравати Попереджувальні заходи держави, особливо заходи, спрямовані напопередження порушення законів, на створенняоптимальних умов функціонування суспільноговиробництва. На жаль, і тут також спостерігаютьсясуттєві проблеми. Недостатня увага держави допитань формування конкурентного середовища та захисту конкуренції призводить досистематичних збоїв нормального ритму функціонування економіки. В результаті зроку в рік маємо такі негативні явища як, наприклад, регулярні змови на ринкахпаливно-мастильних матеріалів у період посівної та під час збирання врожаю. З цієї самої причини у період пікових навантажень постачальники підвищують ціни на цукор та інші продукти харчування. Водночас під часмасової заготівлі сільськогосподарської продукції ціни на неї стрімко падають; згодом це призводить до скорочення виробництва. Проблемиконкуренції в Україні спричиняють непомірно високі ціни на послуги зв'язку, а тарифи на послуги житлово-комунального господарства абсолютнонеадекватні з їх якістю.

Останнім часомнадзвичайно актуальною є загальна проблема монополізації торгівлі. Безліч проблем, які набувають тривалого, затяжного характеру, і у сфері природних монополій. Держава докладає чимало зусиль щодо усунення цих негативнихявищ. На різних рівнях влади проводяться гучні наради,присвячені виявленню причин прорахунків та пошуку винуватців. На заходи щодонейтралізації диспропорцій та їх наслідків витрачаються (а іноді й просто викрадаються) величезні кошти. Однак нічого позитивного від такої діяльності майже немає. Проблеми постійно поновлюються. Це відбувається через те, що шляхом адміністративногорегулювання здійснюється лише боротьба знаслідками криз, а насправді потрібно створювати об'єктивні регулятори суспільно-економічнихпроцесів. Таким об'єктивним регулятором і єконкурентне середовище, що може бути створене як завдяки демонополізаціїокремих суб'єктів господарювання, так ішляхом усунення бар'єрів доступу на проблемні ринки.

Для прикладу можнанавести ситуацію у житлово-комунальній сфері. Практично в усіх регіонах країнижиття періодично паралізується різкимзбільшенням тарифів на послуги цієї сфери. Особливо активно це питанняобговорювалося в кінці 2006 — на початку 2007 pp.Існує загальноприйнята думка, що без підвищення тарифів неможливо оновити давно застарілі комунікації Насправді ж причиною подорожчання послуг є відсутність бодай бажання запроваджувати конкурентнівідносини у цій такій соціально-важливій сфері,хоча альтернатив сучасному комунальному господарствуіснує багато Навпаки, докладають усіх зусиль, аби встановити бар'єри на шляху її демонополізації. Припиняється будь-яке намагання запровадження альтернативних шляхів задоволення суспільних потреб у послугах тепло — іводопостачання, вивезення та утилізації сміття,надання послуг з обслуговування житлових приміщень. Спостерігається постійненамагання законсервувати монополію раніше державних, а тепер — все частіше приватних підприємств. Попри катастрофічний дефіциткоштів у зазначеній сфері спритні ділки, які приватизували відповідні об'єкти,вивозять до офшорних зон величезні суми прибутків.

Проблема демонополізації була надзвичайно актуальною длядержави ще на початку ринкових перетворень. Відповідноюпрограмою, затвердженою Верховною Радою Українив 1993 p., було визначено мету і завданнядемонополізації, основні її поняття, принципи тапріоритети.

Найболючішими булипитання демонополізації переробної промисловості АПК. Хочастаном на 1995 рік цукор-пісок виробляли понад190 цукрових заводів, олію — 17 підприємств, спирт — 70, кондитерські вироби — 230, пиво — 80, однак усі ці підприємства, як правило, об'єднувались у так звані добровільні об'єднання типу Головм'ясопром і не конкурували між собою. Крім 17 загальнодержавних об'єднань, до переліків монополістів було включено 120 регіональних об'єднань. Кожне з них налічувало значну кількістьсамостійних підприємств і технологічно незалежнихструктурних підрозділів. Наприклад, наринку хлібобулочних виробів функціонувало 25об'єднань, у складі яких налічувалось 353 підприємства,на ринку молочної продукції – 21 об'єднання,у складі якого — 298 підприємств. Внаслідокпроведення демонополізації було створено десяткитисяч самостійних суб'єктів господарювання,що спричинило зниження рівня монополізаціїбагатьох ринків та формування конкурентногосередовища. Насамперед це стосувалося ринків хліба, м'яса та молочноїпродукції. Суттєво знизився рівень монополізації і в галузях машинобудування, хімічної та нафтохімічної промисловості,чорної та кольорової металургії. Відтак найвищими темпами стали розвиватися саме ті галузі, де рівень конкуренції був особливо високим. Заходиз демонополізації активно здійснювалисядо 1999 p., коли було проголошено про змінуакцентів з державної економічної політики щодо здійснення заходів здемонополізації на забезпечення розвитку конкурентногосередовища. Державна політика у сфері обмеження монополізму та захистуконкуренції остаточно набула рис політики конкурентної. Указом ПрезидентаУкраїни від 26.02.99 р. № 219/99 було визначеноосновні завдання державних органів, спрямованихна забезпечення реалізації цієї політики в усіх галузях і сферах економіки. Водночас переважна частинаринків усе ще залишається монополізованою. Це, зокрема, загальнодержавні ринкимашинобудування, металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості, де процесдемонополізації ускладнюється значною фондомісткістю й обмеженістю ресурсів. Разом з тим і на загальнодержавному,і на багатьох регіональних ринках є сфери, де проведення демонополізації, на наш погляд, є не лише можливим, але йцілком доцільним. Це стосується багатьох ринківтранспорту та зв'язку, водо- і теплопостачання, експлуатації і поточногоремонту житлового фонду, технічногообслуговування та ремонту засобів обліку води, газу,тепла й електроенергії. Те саме можна стверджувати і про ринки послуг, пов'язаних із здійсненням функцій держави та місцевого самоврядування, зокрема. оформлення та реєстрація документів, аналіз і підготовка висновків та проведення експертиз для оформлення різних дозволів та ліцензій. Крім того, існують 103потенційно конкурентні ринки, демонополізація яких офіційно вважаєтьсянезавершеною, зокрема, ринки хліба та хлібобулочних виробів, борошна,нафтопродуктів. Обмеженняконкуренції на багатьох ринках пояснюється збереженнямнеринкових організаційних структур та розподільчих систем. Це, зокрема, ринкипослуг роздрібної торгівлі у сільській місцевості, де у регіонах частозберігається монопольне становище спожив кооперації, а також ринки послуг будівництва, ремонту та утримання доріг загального користування. Існує офіційна думка, щоможливості подальшої демонополізації багатьох із цих сфер практично вичерпано,й основним завданням нового етапу конкурентної політики є захист уже створеного конкурентного середовища. Однак,на нашу думку, тут багато ще можназробити. Про припинення демонополізаціїстверджувати поки що рано, оскільки цілий ряд сфергосподарської діяльності все ще потребує їїпродовження. Крім того, процес монополізаціївітчизняної економіки, на жаль, ще не припинено. Для попередження виникнення нових монополій у державі запроваджено контрольза процесами економічної концентрації, який має ефективно протидіяти будь-яким спробам монополізації ринків. Хоча цяпроцедура надзвичайно складна й обтяжлива, однак вона далеко не завжди створює перешкоди для монополізації ринків. Незважаючи на суттєві витрати коштів і часу підприємців на проходження такого контролю, вінвсе-таки залишається малоефективним зпогляду інтересів суспільства. Реалії життя свідчать,що насправді багато галузей економіки у насфактично монополізовані, оскільки контролюються окремими особами, як правило,наближеними до влади.

Процеси монополізаціїринків не припинено, більше того, з благословеннячиновників найвищих рангів вони тривають. Так, у січні 2006 р. за згодою не лише Кабінету Міністрів України, а й Антимонопольного комітету, відомства, що має попереджувати створення таких монополій, П А К Нафтогаз України та РосУкрЕнерго було створено спільне підприємство Укргаз-Енерго, яке тепер є монополістомна ринку постачання та реалізації в Україні природногогазу На той час голова А М К запевнювавгромадськість, що створення цієї структури непризведе до суттєвого обмеження конкуренції на ринку газу України. Нині ж конкурентне відомство вже розглядає питання про зловживання монопольним становищем у вигляді обмеження окремих споживачів успоживанні газу. Ще одним прикладом неспроможностідержави щодо попередження монополізації ринків є нинішня ситуація в торгівлі, яка, в свою чергу, суттєво впливає наефективність загального ринкового середовища в країні. Усучасних умовах сфера торгівлі характеризується надзвичайно динамічнимрозвитком. Завдяки порівняно изькійкапіталомісткості та швидкій окупності вонає доволі привабливою для інвесторів. Тому доцієї сфери останніми роками спрямовується великакількість капітальних вкладень. Зокрема, вонає надто привабливою для іноземних інвесторів. Водночас, як не дивно, новінадходження капіталів не лише не збільшуютьконкуренції, а навпаки — монополізують цю сферу.Останнім часом торгівля концентрується або увеличезних супермаркетах, або на ринках. Зокрема, в Києві наразі працює понад 100 супермаркетів. Водночас немає жодного спеціалізованогоовочевого магазину, хоча у 1995 році їхналічувалося 295. Це стосується не лише овочевихмагазинів. Нині майже не залишилося невеликихмагазинів поряд з житловими будинками, де раніше без проблем можна було купити найнеобхідніші продукти. Так, протягом 2000- 2005 pp. у центрі Києва було закрито 48 продуктових крамниць.Замість великої кількостімагазинчиків створюєтьсяєдиний на весь мікрорайон супермаркет, а у приміщеннях колишніх крамничок відкриваються прибутковіші заклади — салонигральних автоматів, бутіки, кафе, ресторани,банки, перукарні, аптеки тощо. Слід також зазначити,що власники багатьох супермаркетів нерідко перебувають міжсобою у родинних чи партнерських зв'язках,що дає їм можливість домовлятися про своюмаркетингову політику. Це призводить до монополізації сфери торгівлі, а наслідки такої монополізації негативно впливають і на споживачів, і натоваропостачальників. Споживачі відчувають на собі постійне підвищення цін, що не могло б відбуватися в умовахжорсткої конкуренції. А товаровиробники, які намагаються скористатися послугамисупермаркетів для просування своїх товарівдо споживача, спостерігають прояви монопольної поведінки власників закладівторгівлі.

Аби самим шукати товаридля наповнення торговельних залів, останні вимагають від товаровиробниківвеликих сум коштів за розміщення їхніхтоварів на полицях та в складських приміщеннях. Причому здійснюється ценеофіційно, що свідчить про незаконність такихпоборів: оформлюються угоди під надання послугз проведення маркетингових досліджень, які насправді не проводяться. Або жпросто вимагаються гроші без усіляких підстав і документального оформлення. У торговельних залах супермаркетів практично відсутняконкуренція товарів різних виробників. На полицях розміщується продукція за високими цінами і лише окремих найвпливовіших та заможнихфірм. Така ситуація, зрозуміло, не сприяє розвитку підприємництва. Це повиннібули б узяти до уваги відповідні державні органи,але, на жаль, адекватної реакції чиновників, які мають захищати конкуренцію, неспостерігається.

Наведемо такий приклад.Наші сусіди — росіяни, вивчивши досвід інших країн, розробили державну програму щодо захисту вітчизняних операторів торговельного ринку. Зокрема, торговельнімайданчики для іноземних інвесторів пропонуються за третім кільцем м. Москви, а в центрі міста розташовуються лише російські компанії. У Києві такі рішення не приймалися.Тому українські мережеві оператори з острахом очікують приходу потужнихзахідних операторів, прогнозують подальше поглинання невеликих компаній тавитіснення їх з найпривабливіших ринків. У контексті проблем монополізаціїторгівлі слід також відзначити суттєві негативи діяльності посередників, які забезцінь скуповують товари виробництва, а потім перепродують їх за набагатовищою ціною. Особливо болючою ця проблема є в агропромисловому комплексі.Обурює те, що перекупники отримують надприбутки, а безпосередні товаровиробникинерідко ледь-ледь зводять кінці з кінцями: вони змушені вирізати продуктивнухудобу, розпродавати майно, зменшувати посівні площі, тобто, по сутібанкрутувати на фоні безпідставного збагачення посередників. Але проблема не лише в цьому. Головне- монополізується процес реалізації вироблених товарів, усувається конкуренціятоваровиробників, що призводить до зростання цін.

Крім демонополізації тавдосконалення процедури контролю за економічною концентрацією, важливим чинником формування конкурентного середовища є сприяння розвитку малого та середнього підприємництва. В умовахсуттєвого розшарування населення на занадто багатих і занадто бідних,сподівання лише на великий бізнес означає орієнтування на подальшу монополізацію суспільного виробництва. Великий бізнес маєрозвиватися з малого та середнього, а не формуватися на привілеях наближених довлади осіб. А без створення такого прошарку малого бізнесу не може бути іншого шляху появи великого бізнесу, аніж надання йому таких привілеїв.

Оскільки потребисуспільства суттєво змінюються, а в межах старої структури виробничих потужностей їх задовольнити практично неможливо, наперехідному етапі розвитку економіки конченеобхідно створювати нові підприємства, орієнтованіна нові потреби, тобто умови для розвиткумалого підприємства. Іншими словами, держава має зробити все необхідне длярозвитку малого бізнесу й формування сприятливого режиму для іноземнихінвестицій, для того, щоб максимально швидко створитиконкурентне середовище. Безумовно, протягом останніх 15 років усі ці заходи намагалися активно запроваджувати.Було затверджено низку законодавчих актів щодо сприяння іноземним інвестиціям,дозволено створювати різні кооперативи, активнорозвиваються орендні відносини та мала приватизація,вживаються заходи щодо спрощення системи реєстрації суб'єктів підприємницькоїдіяльності. Таким чином, ринкові відносини вУкраїні насамперед стали розвиватися у маломубізнесі. Однак пріоритети надавалися не вналежних пропорціях. У будь-якому разі проблеми підтримки малого бізнесу й сьогодні залишаються надзвичайно гострими.Наприклад, понад половинивалового продуктувиробляється у малому бізнесі на Заході, у якому зайнято 70 відсотківнаселення. А в Україні підприємці малого бізнесу виробляють лише 10 процентів ВВП. Статистика свідчить, що через великі ризики всього третина українців бажає відкрити власну справу, оскільки існують надто високі шанси банкрутства, необгрунтований тискз боку державних контролерів, а податковезаконодавство недосконале. Останнім часом непоодинокі випадки, коли влада, ігноруючи навіть вимоги Конституції про недоторканністьприватної власності, демонтує кіоски та офіси, не забезпечує належним чином захист від рейдерських атак .

Слід зазначити, щообмежена діяльність посадових осіб органів влади — це окрема надзвичайно болючапроблема. На нашу думку, антнконкурентні дії органів влади нині є головною перешкодою для формування в Україні ефективного ринковогосередовища. Центральні та місцеві органи влади повинні всіляко сприятиформуванню конкурентного середовища, створенню рівних умов для всіх підприємців. Натомість, шляхом ухвалення письмових чи усних рішень вони стають на заваді для утворення нових підприємств,установлюють обмеження на здійснення окремих видів діяльності, змушують підприємців вступати до різних об'єднань, до здійснення узгоджених дій, вимагають від них пріоритетного укладення договорів чи першочерговогопостачання дефіцитної продукції. У міру своїхповноважень посадовці створюють дискримінаційні умови для діяльності суб'єктівгосподарювання. Вони надають незаконні пільги для окремих підприємців, спрямовують зусилля на централізований розподіл товарів і ринків, установлюють заборони таобмеження, не передбачені законодавством. Особливо масового характеру набуло встановленнязаборон щодо реалізації товарів з одного регіону в інший, а це суперечить ст132 Конституції України, відповідно до якої територіальний устрій країни маєґрунтуватися на засадах єдності й цілісності державної території. Законодавство України не передбачаєвстановлення кордонів чи будь-якихзавад для вільного переміщення товарів із регіону в регіон. Однак ці вимоги дуже часто порушуються. Практично кожен р ік у період збирання врожаю місцеві адміністрації встановлюютьзаборони на вивезення зерна за межі підпорядкованої їм території, примушуючи при цьому зернотрейдерів допостачання своєї продукції у першу чергупідприємствам, відповідальним за формування та використання зазначенихрегіональних ресурсів. Органи А М К регулярноведуть з цим непримиренну боротьбу, надаючиобов'язкові для розгляду рекомендації, щовимагають скасувати всі бар'єри на вивезення зерна. Однак поки ці загрозливірішення готуються та приймаються, їх актуальністьавтоматично втрачається. Коли оскаржувані вказівки чиновників нарешті скасовуються напередодні новорічних свят, зерна вже давно немає. Ці порушення органів влади могли б не виникнути, якби дотримувалисявимоги ст. 20 Закону ≪Про Антимонопольний комітет України щодо необхідності погодження з А М К рішень, що можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції.Коли орган влади приймаєрішення, що можевплинути на конкуренцію, він повинен надіслатийого до АМК, де фахівці, проаналізувавши його на предмет створення перешкод уконкуренції, запрпонують внести зміни, заборонятьчи дозволять його прийняття. На жаль, далеконе всі органи влади виконують ці вимоги закону.Особливо це стосується сільських, селищних, районних, міських владних структур, тобто органів влади місцевого рівня. Масовий характер фактів дискримінації підприємців органами владисвідчить, що на розгляд АМК потрапляють далеко не всі рішення зазначенихорганів, які спотворюють конкуренцію. Перелік проблем в економіці держави, які призводять до порушення вимог конкуренції, можна наводити безліч. На жаль, далеко не всі усвідомлюють реальні причини цих проблем. Замість того, щоб їхпопередити та заздалегідь створити дійсно конкурентні умови у різних секторахсуспільного виробництва, щороку витрачаються величезні і часто марні зусилля наборотьбу з наслідками різноманітних кризових явищ. З метою формування в Україніефективного ринкового середовища і на загальнодержавному рівні, і на рівніокремих регіонів слід приділити серйозну увагу питанням захисту конкуренції упідприємницькій діяльності. і опікуватися цим повинен не лише Антимонопольнийкомітет, а й інші державні органи, які також покликані захищати конкуренцію вУкраїні.

2.2 Шляхизабезпечення і передумови створення конкурентного середовища в Україні

ХХІ сторіччя – епохаінформації та інновацій, що вимагає створення нового підходу до визначенняпріоритетів державного регулювання з метою підвищення конкурентоспроможностіпродукції. Для країн зрозвинутою економікою конкурентне середовищеє обов’язковою умовою і сутнісною рисою існування. Для трансформаційних економік постсоціалістичного типу створення конкурентногомеханізму функціонування є позачерговимзавданням. За цих умов основними чинниками прогресу ринкових механізмів називаються розвиток конкуренції та поглиблення лібералізаціївсіх сфер економічної діяльності.

Ефективна інтеграціявітчизняної економіки у світову можлива лише за умови досягнення високого рівня загальної конкурентоспроможностікраїни, її господарюючихсуб’єктів, а такожпродукції та послуг, що виробляються на національному та світовому ринках. Основою сучасноїконкурентоспроможності є інновації — техніко-технологічні, організаційні,структурні, інституціональні. Саме вони створюють конкурентні переваги і дозволяють країнам, що ними володіють, займати гідне місце в суспільномурозвитку цивілізації. Отже, ключовим завданнямекономічної політики України є підвищення її конкурентоспроможностіна інноваційних засадах і створення для цього відповідних умов.

Серед чинників досягненняцієї мети — здійснення конкурентної політики, адекватної рівню розвитку економіки держави, що стимулюватиме прогрес усфері інновацій. Процесирозробки і впровадженнябудь-якого виду розробок тісно взаємопов’язані, взаємозалежні та не можуть здійснюватись автономно. Наприклад, відсутністьвідповідних організаційних чи інституціональнихінновацій не сприятиме впровадженню техніко-технологічних і структурних розробок, і, навпаки, відсутність останніх робитьперші два види неефективними. До сьогоднізастосування інновацій як одного з головних чинників здійснення конкурентної політики в Україні системно невпроваджувалося. Основний акцент робивсяздебільшого на організаційне та інституціональне реформування. У провідних країнах системність інноваційного розвитку булазабезпечена максимальним сприянням органічномупоєднанню усіх складових інновацій [1].

В Україні в основувизначення напрямів конкурентної політики та антимонопольного законодавства покладено класичну ліберальну концепціюідеальної конкуренції, сформульовану економістами-теоретикамичасів раннього капіталізму (друга половина XIX — початок XX ст.).

Наслідком цієї політикистала руйнація потужних виробничих, науково-технічних комплексів та утворення натомість розрізнених дрібних господарюючихсуб’єктів.Сукупний негативний ефект від розриву технологічних і господарських зв’язківперевершив очікуваний гіпотетичний ефект від такого способу демонополізації,оскільки призвів до значного зростання трансакційних витрат і відповідногозростання собівартості продукції та збитковості виробництва. А це стимулювалоінфляційні процеси, подорожчання фінансовихресурсів, погіршення співвідношенняміж реальним, фінансовим і торговельно-посередницьким секторами через зменшенняприбутковості першого і відповідного збільшення прибутковості останніх.

Українськаекономіка вважається однією з найбільш відкритих. Так, якщо у 2004 році експорт товарів і послуг становив 55,6% ВВП, а імпорт —45,6%, то у 2005 році обсяг експорту тількитоварів збільшився на 5,6%, а імпорту — на 24,6% [4]. А тому немає достатніх підстав говорити про монополізоване виробництво імонопольні ринки для більшості товарів і послуг (завинятком продукції та послуг природних монополій, яких, 114 до речі, демонополізація ірозукрупнення практично не торкнулися), оскільки для вітчизняних виробників дедалі серйознішу конкуренціюстановлять зарубіжні компанії.

На фоні підвищення рівняконкуренції в країні, не змінився і залишається стабільно низьким рівень її конкурентоспроможності у міжнароднихрейтингах. Частка найманих працівників намалих підприємствах у їх загальній кількості на усіх підприємствах з 2000 по 2006 рік зросла з 15,1 до 20,2% (п’ята частина усіхзайнятих), або в 1,3 раза [8].При цьому їх частка в загальному обсязіреалізованої продукції зменшилася з 8 до 5,3% (двадцята частина всього обсягу), або в 1,5 раза. Інакше кажучи, цілкомочевидним є значне зниження продуктивностіпраці у господарюючих суб’єктів (своєрідний «ефект анти масштабу»), що жодним чином не могло сприяти підвищенню загальноїконкурентоспроможності. «Звіт про глобальну конкурентоспроможність 2006-2007», оприлюдненийВсесвітнім економічним форумом (ВЕФ) 26 вересня 2006 року, на жаль, не принісУкраїні ні приємних звісток, ні радісних емоцій. Від часу публікації попереднього звіту (в жовтніпозаминулого року) наша країна втратила усвітовому рейтингу конкурентоспроможності національної економік аж десять позицій. Україна посідала 84-те місце зі117 ранжируваних країн, але в перерахунку нановий «Індекс глобалізації конкурентоспроможності» це відповідає лише 78-ій позиції. [9]. Індекс конкурентоспроможності 2006 року грунтується надев’яти показниках, які подано у динаміці за 2005 та 2006роки для України на рис. 1.

/>

Рис.1. Показник глобальногоіндексу конкурентоспроможності України

З вищенаведених данихможна зробити висновок, що в Україні спостерігається зниження конкурентоспроможності за останній рік, зростанняекономіки прогресувало кілька років, проте дляпідтримки такого стану необхідно вдатись до більш жорсткої політики для покращання перспектив державних фінансів, сповільненняінфляції та створення розширеного просторуз метою вдосконалення інфраструктури країни. Ще важливішим є впровадження низки реформ, що дозволить вдосконалити економіко-правовесередовище та інвестиційний клімат. Порівняноз 2004 роком країна покращила свої показники, конкурентоспроможності, але цього недостатньо для попередження її. загалом низькогорівня (рис. 2).

/>

Рис.2. Показникконкурентоспроможності в Україні за 2006 рік порівняно з 2004

Отже, у цілому можнаконстатувати, що конкурентна політика в Україні вимагає серйозного коригування з метою уникнення її протидії світовимеволюційним процесам. Проведена демонополізація економіки України була своєрідноюорганізаційною та інституціональною антиінновацією, яка практично унеможливиларозробку і впровадження у виробництво технологічних розробок, що вимагаютьвеликих витрат, а тому не під силу дрібним підприємствам. Ця обставинапідсилюється тим, що сфера вітчизняної науки залишилася майже не реформованою,тому розрив між нею та виробництвом внаслідок такоїполітики лише збільшився[3].

Спрощений підхіддо антимонопольного регулювання шляхом нав’язування форм конкуренціїперешкоджатиме розбудові національної економіки, не зможе забезпечити ефективневикористання обмежених фінансових і матеріальних ресурсів та їх концентрацію наінноваційно-технологічних пріоритетах і виробництвах, що сьогодні є запорукоювисокої конкурентоспроможності розвинутих країн.

Аргументом накористь концентрації виробництва в Україні є дефіцит фінансових ресурсів, якірозпорошені серед дрібних суб’єктів, і відсутність обмеженої кількостіпріоритетів їх спрямованості, що дозволили б спрямувати їх на реалізаціювеликомасштабних проектів. Створення конкурентного середовища в Україні маєформуватися з урахуванням впливу потенціальної конкуренції з боку яквітчизняних, так й іноземних компаній, оскільки її тиск обмежуватиме монопольнувладу окремих суб’єктів, вимагаючи від них здійснення заходів, які бвідповідали конкурентній поведінці. З метою збільшення дієвості впливу чинникапотенційної конкуренції антимонопольні заходи слід спрямувати на усуненняекономічних та адміністративних перешкод для вільного переміщення товарів,послуг. капіталів, а також створення сприятливих фінансово-економічних,організаційних і правових умов входження на ринки нових суб’єктів.

Таким чином,концентрація виробництва, сприяння великому бізнесу, врахування чинникапотенційної конкуренції, регулювання діяльності ТНК в Україні мають статиневід’ємною складовою цілісної системи конкурентної політики держави івраховуватися при розробці інструментарію макрорегулювання, програмсоціально-економічного розвитку, при реформуванні деяких галузей і регіонів тазабезпеченні завдань структурної перебудови. Доцільно вивчити досвід тих країн,які очолюють рейтинг глобальної конкурентоспроможності, що є переконливимаргументом на користь того, що конкурентоспроможність країн досягається зарахунок високого рівня розвитку соціальних 116 інститутів і компетентногоуправління в поєднанні з освітою світового рівня та економічного розвитку, щогрунтується на високих технологіях та інноваціях. В Україні є потенціал для створенняконкурентоспроможної економіки.

Висновки доРозділу 2

-          Переважнакількість наших законів відповідає європейському рівню, але мало хтодотримується їх вимог Свідомо чи через незнання їх не дотримуються підприємці,недостатню увагу цьому питанню приділяють державні органи, а суди, які повиннібути на варті дотримання законодавства, насправді дуже часто самі ж їх іпорушують. Слід підкреслити, що й закони далеко незавжди є досконалими. З точки зору конкуренції вони маютьстворювати потенційно рівні умови для всіхучасників виробництва. Однак цей принцип частоне дотримується. Уже на законодавчому рівні різні групи учасників ринку мають і різні умови. Це стосується, зокрема, процедур банкрутства, системи оподаткування, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності,ліцензування, протекціоністської, митної, експортно-імпортноїполітики тощо.

-          Крімдемонополізації та вдосконалення процедури контролю за економічноюконцентрацією, важливим чинником формуванняконкурентного середовища є сприяння розвитку малогота середнього підприємництва.

-          З метоюформування в Україні ефективного ринкового середовища і на загальнодержавномурівні, і на рівні окремих регіонів слід приділити серйозну увагу питаннямзахисту конкуренції у підприємницькій діяльності. і опікуватися цим повинен нелише Антимонопольний комітет, а й інші державні органи, які також покликанізахищати конкуренцію в Україні.ї

-          Ефективнаінтеграція вітчизняної економіки у світову можлива лише за умови досягненнявисокого рівня загальної конкурентоспроможності країни, її господарюючихсуб’єктів, а також продукції та послуг, що виробляються на національному тасвітовому ринках.

ВИСНОВОК

Конкуренція означає суперництво міжсуб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва, продажуі купівлі товарів. Такий вид економічних відносин функціонує тоді, коливиробники товарів виступають як самостійні і ні від кого не залежні суб'єктигосподарської системи. У такому самому становищі повинні бути і покупцітоварів.

Конкурентнаборотьба за економічне процвітання і виживання є економічним законом ринковогогосподарства.

Пронизуючи всюсистему виробництва й споживання товарів і послуг, конкуренція здійснюється вбагатьох формах, які з розвитком суспільства стають дедалі різноманітнішими.

Конкуренція можебути внутрігалузева, міжгалузева, міжнародна.

У сучаснійекономічній науці розглядаються дві основні форми конкуренції: чиста або«досконала» та обмежена або «недосконала».

Конкуренція єнеобхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки.Але як будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних чортів можнавіднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту,висока якість продукції, високу продуктивність праці, мінімум витрат, реалізаціюпринципом оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з бокудержави. До негативних наслідків — «перемога» одних і«поразка» інших, розходження в умовах діяльності, що веде до нечеснихприйомів, надмірна експлуатація природних ресурсів, екологічні порушення й ін.

Як було показанонадмірна монополізація, поява конкурентної боротьби між монополіями, безвідповідного контролю з боку держави може призвести до створення так би мовити«держави в державі». Монополізм призводить до уповільнення науково-технічногопрогресу, консервує низьку якість продукції, робить цю продукціюнеконкурентноздатною на світовому ринку, втрачаються стимули перебування більшефективних рішень функціонування в економіці й ін.

Говорячи пронегативні методи ведення конкурентної боротьби необхідно відзначити, щовсе-таки поки є конкуренція, буде існувати і промислове шпигунство, тобто цідва явища пов'язані між собою, не можна, звичайно, заперечити ефективністьпромислового шпигунства, наприклад він значно впливає на розвитоквійськово-промислового комплексу. І усе ж, незважаючи на ефективністьпромислового шпигунства, він не може замінити розвиток ні в галузевих,державних і глобальних масштабах, не може замінити науково-дослідні роботи,відкриття, тому що якщо увесь час користуватися чужим, викраденим, то при цьомугубиться деякий власний потенціал розвитку, що в результаті веде до регресу.

Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвитих країн.

У цілому ж,конкуренція несе менше негативних моментів, ніж позитивних; конкуренція — значно менше зло, чим монополія, що зловживає своїм положенням в економіці.

Конкуренція — визначальна умова підтримки динамізму в економіці, і в умовах конкуренціїстворюється більше національне багатство при меншій вартості кожного видупродукції в порівнянні з монополією і плановою економікою.

Списоквикористаних джерел

1. Гончарук Т.І. Конкуренція: сучаснаекономічна характеристика та особливості // Актуальніпроблеми економіки. — 2006. — №2. — С. 130-145

2. Зайдель. Х,Теммен.Р Основы учения об экономике. М.: Дело ЛТД,1994

3. Паламарчук Г.М.Конкурентна політика в перехідній економіці //Актуальні проблеми економіки. — 2005. — №3-4. — С. 20-25.

4. Офіційний web-сайтДержкомстату України: www.ukrstat.gov.ua, рубрика — «Соціально-економічне становищеУкраїни».—Соціально-економічне становище Україниза 2005 рік.

5. Основи економічної теорії/С.В.Мочерний, С.А.Єрохін, Л.О.Каніщенко та ін. За ред. С.В.Мочерного. – К.: ВЦ“Академія”, 1997.

6. Офіційний web-сайт Держкомстату України: www.ukrstat.gov.ua, рубрика Статистична інформація», розділ «Структурні зміни в економіці».Основні показники розвитку малих підприємств.

7. Загоруйко Ю. Втрачаємо навіть те,що не маємо // Дзеркало тижня. — 2006, — №38 (617).— С. 1-5.

8. Офіційнийweb-сайт Світового економічного форуму www.weforum.org, рубрика«Initiatives», розділ «Global Competitiveness Report 2006-2007»

9. Офіційний web-сайт Центру соціально-економічнихдосліджень САSE Україна www.case-ukraine.kiev.ua, рубрика «Новини та анонси»,розділ «Звіт про світову конкурентоспроможність».

10. Горобчик Т.Т. Мікроекономіка:Навчально-методичний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 236 с.

11. Задоя А.О. Мікроекономіка: Курслекцій: Навч. посібник. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 176 с.

12. Економічна теорія: У 2 кн. Навч.Посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. – К.: Заповіт, 1997. –280 с.

 13. Політекономія: Підручник. Зазагальною редакцією Ю.В. Ніколенка… – Київ: ЦУЛ, 2003. – 412 с.

14. Калина А.В., Осокіна В.В.Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – 2-ге вид. – К.:МАУП, 1998. – 215 с.

15. Ковальчук В.М. Загальна теоріяекономіки (теоретична економіка): Навчальний посібник – Тернопіль: ТАНГ –“Астон”, 1998. – 368 с.

16. Костусєв О.О. Захист економічноїконкуренції в Україні: стан і проблеми // // Економіка України. – 2003. — № 8.– С. 13-19.

17. Костусєв О.О. Захист економічноїконкуренції в Україні: стан і проблеми // // Економіка України. – 2003. — № 7.– С. 4-11.

18. Костусєв О.О. Методологічнізасади формування ефективного конкурентного середовища в економіці України:Автореф. дис… д-ра екон. наук: 08.02.03 / Одеський держ. економічний ун-т. —О., 2004. — 27с.

19. Лісовий А.В. Мікроекономіка:Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 208 с.

20. Лозова Г.М. Формуванняконкурентного середовища в транзитивній економіці: Автореф. дис… канд. екон.наук: 08.01.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2003. —20с.

21. Москвіна А.О. Національніконкурентні переваги та особливості їх реалізації в транзитивній економіці:Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.01.01 / Харківський національний ун-т ім.В.Н. Каразіна. — Х., 2004. — 20с.

22. Мочерний С.В. Економічна теорія:Посібник. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 656 с.

23. Мочерний С.В., Устинко О.А.,Чоботар С.Т. Основи підприємницької діяльності: Посібник. – К.: Видавничийцентр “Академія”, 2001. – 280с.

24. Основи економічної теорії:політекономічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. – 4-те вид.,перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – 615 с. 25. Основи економічноїтеорії: Частина 1 / За загальною редакцією А.А. Чухно. – К., 1994. – 456 с.

26. Павловська О.Д.Конкурентоспроможність національних економік в умовах інвестиційноїглобалізації: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.05.01 / Київськийнаціональний економічний ун-т. — К., 2004. — 18с.: рис.

27. Політекономія: Підручник / Зазаг. ред. Ю.В. Ніколенка. – К.: ЦУЛ, 2003. – 412 с.

28. Прусова Л.Г. Экономика.Тренинг-курс: Учебно-метод. пособие. – К.: Основы, 1999. – 468 с.

29. Радченко Ю.М. Управлінняконкурентоспроможністю вітчизняних товаровиробників на макро- та мікрорівнях вперехідній економіці: Автореф. дис… канд. екон. наук: 08.02.03 / Харківськийнаціональний ун-т ім. В.Н.Каразіна. — Х., 2003. — 19с.: рис.