Реферат: Криза в умовах ринкової економіки та основні чинники її виникнення
Министерствонауки и образования Украины
УниверситетЭкономики и Управления
Реферат
На тему: «Кризав умовахринкової економіки та основні чинники їївиникнення. Класична антикризова модель»
Выполнила:
студентка 422группы
Валеева Дарья
Симферополь,2009
Поняття «криза» має багато рівнів і трактувань. Вираження«криза» походить від грецького слова «crisis», що означає«вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації».Також може означати «вихід, рішення конфлікту». Але сучасне значенняслова найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа й лікарів: і кризаозначає вирішальну фазу розвитку хвороби. У цьому змісті мова заходить про«crisis» тоді, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить віншу хворобу або взагалі закінчується смертю.
В 17-18 сторіччях поняття криза стала застосовуватися й у відношення допроцесів у суспільстві, як військові, політичні кризи, при цьомувикористовувалося майже не змінене значення кризи взяте з медицини.
І нарешті в 19. столітті значення перейшло в економіку.«Класичне» економічне поняття кризи, що сформувалося в той час,означає не бажану й драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, щохарактеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.
Кожна криза дозріває у фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкогорозширення виробництва. У цей період збільшуються доходи населення й ростесукупний споживчий попит. Ріст споживчого попиту спонукує підприємціврозширювати виробничі потужності й збільшувати капіталовкладення. Отже, ростепопит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починаєвипереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіги індивідуальнихкапіталів протікають безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби.Тому зменшуються стимули нових впроваджень, відновлення виробництва.Відтворення протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток триваєдоти, поки темпи зростання виробництва не починають випереджати темпи росту платоспроможногопопиту. Коли це відбувається, то наступає надвиробництво товарів, а разом з нимі економічна криза. Економічна криза виявляє перенагромадження капіталу, щовиступає в трьох формах: надвиробництво товарного капіталу (ріст нереалізованоїпродукції), перенагромадження продуктивного капіталу (збільшення недовантаженнявиробничих потужностей, ріст безробіття), перенагромадження грошового капіталу(збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальнимрезультатом перенагромадження капіталу стає ріст витрат виробництва, падінняцін і, отже, прибутку.
Але економічна криза виявляє не тільки межа, але й імпульс у розвиткуекономіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникаютьспонукальні мотиви до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку,підсилюється конкуренція. Економічна криза приводить до морального зношуваннязасобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу.Він же створює стимули для поновлення капіталу на новій технічній основі. Томукриза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. З ним кінчаєтьсяпопередній період розвитку й починається наступний. Криза — найважливішийелемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Таким чином, циклічністьяк форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром криза, у якомувиявляються й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральнезношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій,причому на новому технічному рівні.
Але перехід до розширення виробництва й до його відновлення не можевідбутися в один момент. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії. У кризістворюються умови для інтенсифікації економіки. У ході депресії ці умовизакріплюються й починається період інтенсивного розвитку, що охоплює всюнаступну фазу — пожвавлення. Наприкінці фази пожвавлення стимули відновленнявичерпують себе. І наступна фаза циклу — підйом — знову починає екстенсивнийрозвиток.
Таким чином, причина циклічного характеру розвитку економіки криється в конфліктіумов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне дорозширення, і не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту. Істотнізміни в сукупній пропозиції та сукупному попиті виявляються в економічнійКризі, що є не тільки порушенням пропорційності суспільного виробництва, але йпоштовхом до рівноваги й збалансованості економіки. Механізмом циклічного рухувиступає падіння цін (відповідно знецінення основного капіталу й зниженнязаробітної плати).
На тривалість і глибину економічної кризи істотно впливає коливанняінвестицій. Криза утворить вихідний момент для нових масових капіталовкладень.Це пов'язане з тим, що, по-перше, криза знецінює основний капітал і тим самимстворює умови для відновлення виробничого апарата. По-друге, криза примушує довідновлення основного капіталу на новій технічній базі, що викликає зниженнявитрат виробництва й відновлення докризового рівня прибутку. Масове моральнезношування основного капіталу, викликаний кризою, змушує всіх підприємців застосовуватинову техніку. Отже, криза розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючиекономіці перейти в іншу фазу. Тому відновлення основного капіталу єматеріальною основою періодичності.
Необхідний поділ кризового процесу на різні стадії зв'язана в першу чергудля того, щоб визначити крапку й час застосування заходів щодо надання впливуна кризу, недопущенню й подоланню кризи.
Характеристика стадій кризового процесу з погляду можливостей, потенціалуподолання кризи й раннього оповіщення про нього.
1. Стадія: потенційна криза
Криза підприємства як процес знаходить свій початок у фазі потенційного,тобто тільки можливого але ще не реальної кризи підприємства. І черезвідсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємствахарактеризується як нормальний, тобто практично як стан у якому постійноперебуває підприємство, і воно дає час або крапку відліку виникнення кризи напідприємстві.
2. Стадія: латентна або схована криза
Ця фаза кризового процесу характеризується схованим уже наявним або звеликою ймовірністю незабаром, що починається кризою, впливу якого необумовлені наявним у наявності в підприємства стандартним інструментарієм. Алезастосування спеціальних методик раннього розпізнавання дозволяє на цій стадіїзробити активний вплив на латентну кризу за допомогою попереджуючих заходів.
У загальному на даній стадії наявний у наявності в підприємства потенціалподолання кризи як правило не використовується в повному обсязі. Основний упортут лежить у застосуванні систем раннього оповіщення або розпізнавання.
3. Стадія: гостра переборна криза
На цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством вихіднівід кризи негативного впливу. Разом із цим підсилюється інтенсивність реальних,проти підприємства спрямованих деструктивних впливів, що викликає різкунедостачу, тиск часу, терміновість і невідкладність прийняття рішень. Приподальшому зменшенні альтернативних варіантів дій через вичерпання часу, що є внаявності підвищуються вимоги по знаходженню діючих шляхів рішень проблем(факторів подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібнамобілізація все більших чинностей підприємства й вичерпуються повністю наявні внаявність резерви по подоланню кризи. На даній стадії ще є можливість подолання(приборкання) гострої кризи, тому що наявність, що є в наявності подоланнякризи достатній для того щоб упоратися із кризою. Підвищуються до межі вимогидо подолання кризи, і заходу щодо подолання кризи повинні виявити свою дію наполіпшення ситуації за дуже незначний проміжок часу, наявний у розпорядженні.
4. Стадія: гостра не переборна криза
Якщо не вдається приборкати гостра криза, то підприємство вступає востанню стадію розвитку кризового процесу, що закінчується ліквідацієюпідприємства. На цьому етапі вимоги для подолання кризи значно перевищуютьнаявний потенціал. Подолання кризового процесу не можливо, особливо черезвідсутність або невдалі заходи, дії, через сильний тиск часу й черезінтенсивність, що підсилюється спрямованими проти підприємства деструктивнимивпливами.
Криза підприємства являє собою переломний момент у послідовності процесівподій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з її, або целіквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.
Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. Зоднієї сторони є тривалі, слабко прискорювані кризові процеси, з іншої сторониіснують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності й з короткимстроком розвитку. Криза може абсолютно зненацька виявитися під час гармонічногорозвитку підприємства й носити характер непереборної катастрофи або виникнутивідповідно до припущень і розрахунками. Але в рідких випадках криза з'являєтьсязненацька, тобто без якого-небудь попередження для фахівців підприємства.
При кризі панує недостача часу й рішень. Оцінка обмеженого часу дляприйняття рішень залежить від стану кризи й визначає цим недостачу часу аботерміновість рішення проблем.
При кризі важливим є проблема керування. Висока комплексність керування вумовах кризи дозволяє з однієї сторони впливати на розвиток автономних процесіві охоплює з іншої сторони специфічну проблематику керівництва: необхідністьйого високої якості й наявність тільки двох варіантів кінцевого результату дійменеджменту, тобто можливо або банкрутство, або успішне подолання кризи.
Все різноманіття криз можна класифікувати по трьох різних підставах:
1. По масштабах порушення рівноваги в господарських системах: Загальнікризи охоплюють все національне господарство. Часткові поширюються наяку-небудь одну сферу або галузь економіки.
2. По фінансовій сфері:
Фінансова криза — глибокий розлад державних фінансів. Воно проявляється впостійних бюджетних дефіцитах. Крайнім проявом фінансової кризи єнеплатоспроможність держави по іноземним. Грошово-кредитна криза — потрясіннягрошово-кредитної системи. Відбувається різке скорочення комерційного йбанківського кредиту, масове вилучення внесків і крах банків, погоня населенняй підприємців за готівкою, падіння курсів акцій і облігацій, а також нормибанківського відсотка. Валютна криза виражається в ліквідації золотогостандарту в обігу на світовому ринку й знеціненні валюти окремих країн(недостача іноземних «твердих» валют, виснаження валютних резервів у банках,падіння валютних курсів). Біржова криза — різке зниження курсів цінних паперів,значне скорочення їхніх емісій, глибокі спади в діяльності фондової біржі.
3. По регулярності порушення рівноваги в економіці: Періодичні кризиповторюються регулярно через якісь проміжки часу (інша назва — циклічнікризи).Проміжні не дають початку повного ділового циклу й перериваються наякійсь фазі; є менш глибокими й менш тривалими. Нерегулярні кризи мають своїособливі причини виникнення.
4. По характері порушення пропорцій відтворення:
Криза надвиробництва товарів — випуск зайвої кількості корисних речей, щоне знаходять збуту. Криза недовироблення товарів — гостра їхня недостача длязадоволення платоспроможного попиту населення.
Але незважаючи на вид і характер кризи, ясно одне — він завжди вимагаєвтручання держави. Державне регулювання спрямоване на зм'якшення циклічнихколивань, тому воно носить антициклічний характер. Найважливішими методами, задопомогою яких держава впливає на економічний цикл, виступають кредитно-грошовій бюджетно-податкові важелі. Під час кризи державні міри спрямовані настимулювання виробництва, а під час підйому — на його стримування. Так, з метоюослаблення «перегріву» економіки держава у фазі підйому сприяє подальшомуподорожчанню кредиту, уводить нові податки й підвищує старі, скасовує прискоренуамортизацію й податкові пільги на нові інвестиції. В умовах кризи, навпаки,державні міри спрямовані на здешевлення кредиту, скорочення податків, наприскорену амортизацію й податкові знижки на нові інвестиції.
Держава відіграє значну роль у регулюванні економічного росту й варторозглянути, які міри державного регулювання щонайкраще можуть стимулювати цейпроцес. Для цього держава може застосовувати так звану класичну антикризовумодель. Дана модель укладається в здійсненні різних мір антикризового керування.
Антикризовекерування припускає високий рівень знань економічних законів розвиткусуспільних процесів всіма членами суспільства, їх висока виконавча дисципліна йвідповідальність, наявність професіоналів — керівників у всіх сферах діяльностісуспільства й на всіх рівнях керування суспільством, що вирішується йогосильною цілеспрямованою кадровою політикою, найвищий ступінь інформування проситуацію й навколо її, цілеспрямованість і самовіддача суспільства й кожногойого члена.
Антикризовекерування використовує наступні підходи:
1. Процесний,керування розглядається як серія безперервних взаємозалежних процесів.
2. Системний,керування розглядається як сукупність взаємозалежних елементів системи.
3. Ситуаційний,керування розглядається як підхід до конкретної ситуації.
Якість керуваннязалежить від застосування саме тих підходів, принципів і методів, які на даниймомент часу й у даній конкретній ситуації найбільш ефективні.
Антикризовекерування передбачає заходи щодо попередження кризової ситуації й заходу щодоліквідації кризи у випадку його виникнення. Воно вивчає й аналізує можливостівнутрішнього середовища або внутрішній стан системи (суспільства, держави) івивчає й прогнозує можливі фактори впливу зовнішнього середовища (міжнародніфактори).
Антикризовекерування — це керування в що наближається або вже наявної ситуації, коли часуна її вивчення й ухвалення рішення або дуже мало, або зовсім немає. Виникаючінестандартні ситуації змінюються в процесі динамічного розвитку, обростають, яксніжний кому, всі новими й новими проблемами, факторами внутрішнього середовища(втеча капіталу із країни, ріст інфляційних процесів, пов'язаних з очікуваннямкризи, згортання й закриття виробництв, скорочення робочих місць) і факторамизовнішнього середовища (скорочення міжнародної торгівлі й фінансових відносин).Все це вимагає знань, наявності необхідних кадрів, інформованості, організаціїй організованості в прийнятті й реалізації складних і відповідальних рішень імер.
До завдань антикризовогокерування ставляться:
1. Постійнийоблік фактору невизначеності;
2. Постійнийоблік фактору часу;
3. Постійнаоцінка й переоцінка виникаючих проблем залежно від зміни зовнішньогосередовища;
4. Постійнийаналіз економічної ситуації й внутрішніх можливостей країни;
5. Мінімізаціячасу реагування на виникаючі проблеми;
6. Адаптаціяструктури керування до умов, що змінюються, і цілям для підвищення ефективностікерування;
7. Використанняситуаційного й комплексного підходів до рішення проблеми;
8. Зацікавленістьі мотивація суспільства;
9. Мобілізація йвикористання всіх наявних фінансових, трудових і матеріальних ресурсів,досягнень у науці й техніку.
Для рішеннязавдань по попередженню кризової ситуації й ліквідації кризи у випадку йоговиникнення необхідні спеціальні міри й підходи.
Попередженнякризової ситуації складається з наступних етапів:
1. Утворенняантикризової групи. Виконавець-Керівник країни.
Аналіз подій,фактів, обробка інформації з питань, що цікавлять, і прогнозування подальшогорозвитку подій. Виконавець — антикризова група.
2. Вибір іприйняття рішень по можливих виникненнях кризових ситуацій. Виконавець — керівник країни.
3. Комплекснийпідхід до реалізації ухваленого рішення щодо попередження кризових ситуацій.
При реалізаціїетапів, що попереджають, хоча і є час, але його необхідно використовуватиощадливо, з метою й користю.
Етапи подоланнякризи трохи відрізняються від етапів попередження кризової ситуації:
1. Утворенняантикризової групи.
2. Аналіз іоцінка подій, фактів, обробка інформації в гранично стислий термін.
3. Вибір іоперативне прийняття рішень в ув'язуванні з короткостроковими йсередньостроковими цілями.
4. Реалізація мерпо зменшенню ймовірних втрат і зм'якшенню ваги наслідків кризи.
5. Реалізація мерпо відновленню положення, що існувало до виникнення кризи.
І етапипопередження, і етапи подолання кризової ситуації повинні контролюватися, цепровадиться антикризовою групою висококваліфікованих фахівців під керівництвомкерівника країни. Кожний наступний етап залежить від якості виконання попереднього,тому найпершим і найголовнішим завданням є формування антикризової групи і їїкадровий склад. У цю групу повинні входити кращі із кращих професіоналів, людиз найвищим рівнем знань, що вміють оцінювати, аналізувати й передбачати.Антикризова група також розробляє мети, завдання й заходи щодо запобігання йліквідації криз.
При виникненнікризової ситуації, часу на її подолання дуже мало. Очікування й не реагуванняведуть до збільшення й різкого розвитку кризи, при цьому розростання кризовихситуацій передається на всі сфери суспільства. Підхід до рішення виникаючихпроблем повинен бути ситуаційним і комплексним одночасно, з урахуваннямтимчасового періоду. Часовий період характеризує мети й завдання за рішеннямпроблем у конкретний час і їхню зміну із часом, що припускає й веде дорізноманіття в прийнятті управлінських рішень і їхнього вибору. Заходи щодоліквідації передкризової або кризової ситуації ведуть до методів регулюванняекономікою в масштабах суспільства — тверде керування, оперативне й стратегічнепланування; тверде регулювання виробництва товарів і послуг з метою недопущеннянадвиробництва й падіння цін, регулювання імпорту й стимулювання експорту,різке скорочення всіх видів державних видатків і збільшення інвестицій у наукуй виробництво нових технологій, товарів і послуг, перепрофілювання аборозпродаж збиткових державних підприємств і неефективних виробництв, активнаантиінфляційна й грошово-кредитна політика. Різноманіття мер і їхнє комплексневикористання висувають високі вимоги до кваліфікації управлінських кадрів.Невдачі в дозволі кризових ситуацій — результат обмежених і низького рівнязнань. Шлях до успіху лежить через знання й застосування їх на практиці.
Антикризовекерування на різних стадіях розвитку кризової ситуації проявляється в різномуступені. Воно найбільш ефективно в передкризовій ситуації й при легких кризах.При збільшенні кризи ефективність керування знижується, тобто знижуютьсяможливості антикризового керування, при цьому витрати держави на подоланнякризи досягають свого піка.
З вищевикладеноготреба, що чим важче кризова ситуація, тим менше можливості держави самостійноліквідувати її наслідку й тем більше ймовірність втручання зовнішніх джерел. Цяситуація приведе до зниження й втрати впливу державних інститутів влади наекономіку країни й пропорційна передача керування економікою й, відповідно,влади зовнішнім джерелам.
Література:
1. Абалкина И.Л.Теория и практика кризисных коммуникаций // США-Канада: экономика, политика,культура. — 2006. — N 1. — С.78-93.
2. Айвазян З.Антикризисное управление: принятие решений на краю пропасти / З.Айвазян,В.Кириченко // Пробл. теории и практики упр. — 1999. — N 4. — С.94-100.
3. Антикризисноеуправление: [учеб. для вузов по экон. спец.] / [Э.М.Коротков, А.А.Беляев, Д.В.Валовойи др.]; Под ред. Э.М.Короткова. — М.: Инфра-М, 2002. — 431с.
4. Антикризисноеуправление // Эпиграф. — 2000. — Июнь (N 25). — С.V. — (Налоги и право).
5. Антикризисноеуправление. Общие вопросы и особенности России: учеб. пособие / под ред. И.К.Ларионова.- М., 2001. — 248с.
6. Антикризисноеуправление корпорацией: проблемы и решения: Сб. науч. тр. / Рос. акад. наук.Сиб. отд-ние. Ин-т экономики и орг. пром. пр-ва; Под ред. Титова В.В., МарковойВ.Д. — Новосибирск, 2001. — 247с.
7. Антикризисное управлениепредприятиями и банками: учеб.-практ. пособие. — М., 2001. — 840с.