Реферат: Макроекономіка

1. Об’єкт,предмет та функції макроекономіки. Взаємозв’язок нормативного та позитиві.аналізу макроекон. процесів

 

Макроекономіка досліджує сутність,результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народногогосподарства.Об'єктом макроекономіки є не просто національна економікавзагалі, а її відповідний тип, тобто історично визначена економічна система.Предметмакроекономіки обумовлений її об'єктом. І оскільки об'єктом є економічнасистема, тцо трансформує природні ресурси у придатні до споживання суспільствомматеріальні блага за певних виробничих відносин, то це означає, щомакроекономіка повинна насамперед відповісти на запитання: як функціонує національнаекономіка, за допомогою яких механізмів вона набуває здатності вирішуватиголовну проблему суспільства. Все це означає, І що предметом макроекономікиє механізм функціонування — економічної системи. Макроекономіка як наукавиконує такі функції: 1) теоретико-пізнавальну; 2) практичну; 3)світоглядно-виховну; 4) методологічну.Теоретико-пізнавальна функціямакроекономіки спрямована на виявлення та пояснення закономірностей розвиткунаціональної економіки, процесів та явищ економічного життя суспільства. Сутьпрактичної функції полягає в тому, що макроекономіка розробляє рекомендації дляпроведення економічної політики держави. Окрім цього, практична функція полягаєв тому, що макроекономічний аналіз може бути безпосередньо використанийокремими господарськими суб’єктами: банками, найбільшими виробниками в данійкраїні, компаніями пов’язаними з металургійним, енергетичним сектором тощо. Змістом світоглядно-виховної функції макроекономікиє формування економічного мислення, економічної психології та економічноїкультури людей/Макроекономіка виконує методологічну функцію. Сформульовані неюнаукові уявлення про механізм функціонування національної економіки тапоняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки: фінанси,теорія фінансових ринків, міжнародна економіка.Макроекономіка оперує фактами,теоріями та методами. Вона включає в себе елементи позитивної та нормативноїекономіки.Позитивна має справу з фактами і не допускає якісних оцінок. Їїзадача – сформулювати наукові уявлення про економічну поведінку. Позитивнийаналіз має справу лише з фактичним станом економіки. Така основана на фактахоцінка є винятково важливою для якісного аналізу політики.Нормативна економікапередбачає якісні оцінки того яка повинна бути економіка або які саме методинеобхідно рекомендувати, щоб вона стала саме такою як треба. Нормативний аналізоцінює бажаність окремих аспектів економіки. Вона лежить в основі методів,призваних реалізувати певну економічну політику.Позитивна економіка вивчає те,що є, а нормативна економіка виражає суб’єктивну думку про те, якою має бутиекономіка.

Позитивніпроблеми пов’язані з аналізом та прогнозуванням, нормативні — з плануванням.

 

2. Обсяг національного виробництва та методи його виміру. Система націоналирахунків. ВВП, Націонали дохід та додана вартість. Номінальний та реальний ВВП.Індекс цін

 

 Щобоцінити стан національної економіки в цілому, необхідна система національногорахівництва. Інформація, яку дають національні рахунки, є основою длярозроблення і реалізації заходів держави, спрямованих на поліпшенняфункціонування вітчизняної економіки. Без таких рахунків економічна політикадержави грунтувалася б на здогадках.У країнах з ринковою економікою обчисленнямакроекономічних показників грунтується на Системі національних рахунків (СНР),яка містить упорядковану інформацію про всі господарські суб'єкти, які берутьучасть в економічному процесі — юридичні особи та домогосподарства, про всіекономічні операції, пов'язані з виробництвом та розподілом доходів,нагромадженням активів та іншими складовими економічного процесу; про всіекономічні активи і зобов'язання, що становлять національне багатство. ВзагаліСНР нарах. Велику к-сть показників: ВНП, ВВП, ЧНП, НД, ОД(особист), Д. СНР маєтаке знач. в економіці як бух. Звіт на п-ві(саме вона візнач витрати, прибутк іпричини, що вплив. на збільш або зменш. Витрат).ВНП-найважливіша, ринк.Вартість обсягу кінцевого в-ва всіх товарів та послуг в економіці за рік. Прирозрахунку ВНП не врахов.всі невиробничі угоди(ті, що пов’язані з перепродажемпродукції, невраховуюються, ті що підлягають подальшій переробці чи перепродажута діяльність тіньової економіки, проти закон. дії пов’язані зприбутками/наркотики, проституція, зброя/ВНП можна розрахувати: 1)за методомвитрат, являє суму сукупніх витрат всіма суб’єктами макроекон.д-сті дляпридбання жит.благ.: ВНПв=С+І+G+X, де С-споживчий сектор, І-валовівнутр.інвестиції(чисті інвестиції+амортизац.), G-державні закупівлі, Х-чистийекспорт(Ех-Імп.).2)За доходом=сума всих грош.прибутків отриманих в результатів-ва пр-ії: ВНПд=W+P+R+r+A+Tн, де W-ЗП, отримувана найманимипрацівниками, Р-прибуток п-в, R-рента, r –грош.дохід від орендованої нерухомості%, А-амортизація, Тн-непрямі податки. ВВП визначається за територіальноюознакою, і =ВНП-Х.ВВП-це ринкова вартість всіх товарів та послуг виготовлених вмежах однієї країнипротягомпевного перiоду часу, — як правило, року… НД=ЧНП-Тн (ЧНП=ВНП-А), ОД=НД-Т(прямі податки). Валовийвнутрiшнiй продукт, обчислений у поточних ринкових цiнах, назаваетьсяномiнальним ВВП. Номiнальний ВВП одночасно вiддзеркалюс як кiлькiстъ виробленихтоварiв i послуг, так i рiвень хнiх цiн. Iнакше кажучи, на динамiкуномiнального ВВП впливають як зміни у фiзичному обсязi виробленої продукцii,так i змiни рiвня цiн. Часто бувас так, що фiзичний обсяг ВВП скорочусться, ано мiнальний ВВП збiльшусться за рахунок зростання цiн. Проте рiвень житгялюдей насамперед залежить вiд кiлькостi вироблених i спожитих товарiв тапослуг. Тому макроекономiка дослiджус дина мiку фiзичного обсягу ВВП, тобто змiнив кiлъкостi виготовленої вiтчизняною економiкою продукцi. З цiсю метоюобчислюютъ реальний ВВП.Індекс цін=ВВПномінал/ВВПреал(%).

 

3.Економічні цикли, їх види, причини таіндикатори

Економічний цикл — це послідовність піднесень і спадів економічної активностіпротягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одногокризового явища до іншого, який постійно повторюється.Кожний цикл являє собоюпевну послідовність яка складається з альтернативних фаз, які повторюються одназа одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність довідтворення наступних. Крім цього, кожному економічному циклу притаманнарегулярність його проходження. Все це дає змогу відзначити принциповуспільність структури економічних циклів у ринковій економіці, а такожбільш-менш чітко виражену послідовність фаз. Отже, економіка ніколи неперебуває у стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою)основнимиознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість, а також йогорушійні сили, які зумовлюють механізм його проходження. З цього погляду всі економічніцикли поділяються таким :1) цикли Кондратьева, або довгохвильові цикли,тривалість яких дорівнює сорок- шістдесят років, їхня головна рушійна сила — радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурнаперебудова;2) цикли Кузнеца — їхня тривалість складає двадцять років, арушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва;3) циклиДжаглера з періодичністю сім — одинадцять років як підсумок взаємодії багатьохгрошово-кредитних факторів;4) цикли Китчина з тривалістю три — п'ять років, щообумовлюються динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальнихцінностей на підприємствах;5) приватні господарські цикли, що охоплюють періодвід одного до дванадцяти років та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційноїактивності. Є й сезонні коливання ділової активності (наприклад, купівельний«бум» перед новим роком сільське господарство, будівництво, автомобільнийтранспорт).Все, що стосується вироблення і відшкодування інвестиційних(капітальних) товарів, товарів тривалого користування, вдосконалення техніки ітехнологій, зростання доходу і споживання, пов'язане з внутрішніми факторами,які впливають на виникнення економічних циклів. Деякі дослідники вважаютьтакож, що причинами економічних циклів є фактори, які перебувають за межамиекономічної системи: війни, революції, політичні перевороти, високі темпизростання населення та його міграції. Суть принципу акселерації полягаєв тому, що коли продаж товарів, які випускає підприємство, зростає на кількавідсотків, то виробництво машин і устаткування для випуску цих товарівзбільшується у декілька разів. Це і є ефект прискорюваного (акселеративного)впливу змін у споживанні на рівень інвестицій. Він означає, що невеликийприріст продажу споживчих товарів зумовлює великий приріст інвестиційнихвитрат. Але тепер, щоб не зменшилися інвестиції, слід підтримувати зростаючеспоживання. Якщо його зростання припиниться або встановиться на якомусь рівні,то чисті інвестиції впадуть до нуля, а валові інвестиції суттєво скоротяться.Акселератор — це коефіцієнт, що характеризує зв'язок між зміною доходу(споживання) і чистими інвестиціями. Отже депресія може виникнути саме черезте, що скоротилися темпи зростання споживання, навіть якщо його абсолютнавеличина не зменшилась, а лише встановилася на високому рівні.

 

4. Основнімакроекономічні проблеми. Закон Оукена. Крива Лоренца

 

Кінцевою метоюфункціонування суспільного виробництва є створення умов для життєдіяльностілюдей та досягнення певного рівня їхнього життя. Рівень життя суспільства маєконкретний зміст і означає забезпеченість населення необхідними для життяматеріальними та духовними благами, тобто певний рівень задоволення потреблюдей у цих благах. Набір необхідних для життєдіяльності благ та послуг повинензадовольняти різноманітні потреби, що стосуються умов праці, освіти, охорониздоров'я, якості харчування, житла, довкілля тощо. Ступінь задоволення потреблюдей залежить насамперед від індивідуальних і сімейних доходів, які отримуютьчлени суспільства та їхні родини.

Перехіддо ринкової економіки пов'язаний з виникненням проблеми розподілу доходу всуспільстві. Головним аргументом на користь рівного розподілу доходу є те, щовін необхідний для максимізації задоволення потреб споживачів, тобто граничноїкорисності. Головним аргументом на користь нерівності доходів є необхідністьзбереження стимулів до праці, виробництва продукції та зростання

Длявизначення ступеня нерівності доходів у макроекономічній науці використовуютькриву Лоренця. Теоретична можливість абсолютної рівності розподілудоходів представлена на графіку у вигляді бісектриси, причому координати їїточок вказують на те, що певний відсоток сімей одержує відповідний відсотокдоходу, тобто 20 % сімей отримують 20 % доходу, 40 %- 40 %.

Якщонанести на графік підраховані дані за рік про розподіл доходів, то одержимокриву Лоренця, яка показує фактичний розподіл доходу в країні. Ділянка міжлінією, що позначає абсолютну рівність розподілу доходів, і кривою Лоренцявідображає ступінь нерівності доходів. Чим більша ця ділянка, тим більшийступінь нерівності доходів. Коли б фактичний розподіл доходів був абсолютнорівним, то крива Лоренця і бісектриса збіглися б і розрив зникнув би. Аналізтенденцій нерівності доходів показує, що економічне зростання зумовилозбільшення доходу в цілому в багатьох країнах, але це не викликало зміни тієїчи іншої частки сукупного особистого доходу, яку одержує певна група чикатегорія сімей, тобто по суті не вплинуло на ступінь нерівності.

Нарівень доходів впливає багато факторів: розбіжності в рівні заробітної плати; вскладі сімей; доходи від приросту капіталу (акцій, облігацій, нерухомості);допомога від держави. Причинами нерівності доходів є також відмінності у фіз тарозумових здібностях людей, освіті й професійній підготовці. Особлива роль узагостренні проблеми економічної нерівності належить фактору володіннявласністю — землею, основними фондами, житлом, акціями чи іншими ЦП.

Заумов диференціації доходів та рівня життя виникає гостра соціальна проблемабідності. Бідність — це той рівень життя, який не може забезпечити нормальніумови для відтворення населення. Кількісно цей рівень виражається показником«прожитковий мінімум», або «поріг бідності». Прожитковий змінюється з розвиткомсоціально-економічного життя суспільства. Але світова практика показує, щопоріг бідності значно підвищується у зв'язку із зростанням цін (інфляції), втімце не означає збільшення рівня споживання і підвищення рівня життя людей. Всеце свідчить, що проблеми бідності потребують від будь-якої цивілізованоїдержави проведення політики соціального захисту певних груп населення.

Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не маєможливості використати свою робочу силу.Фрикційне безробіття. Воностосується тих осіб, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи.Складовою частиною фрикційного безробіття є так зване інституціональнебезробіття, яке пов'язане з тим, деяка частина працездатного населення непоспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій наринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицієюробочої сили за професією, кваліфікацією, географічними та іншими ознаками.Циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва іє результатом зниження сукупного попиту на робочу силу. Коли сукупний попит натовари та послуга зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіттязростає. З цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям,пов'язаним з Дефіцитом попиту.

Рівень безробіттяобчислюється = чисельність безробітних, чол./чисельність робочої сили * 100

Американськийекономіст А. Оукен на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку,згідно з яким: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіттяна 1%, то втрати ВВП складають 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена.

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічнунестабільність. Інфляція – зростання цін на товари і послуги в результаті чогозменшується їх купівельна спроможність. Вона вимірюється за допомогою індексуцін. Підвищення Індексу цін у указує на інфляцію, а зменшення індексу цін — надефляцію. Однією із закономірностей інфляції є постійне зростання цін тазнецінення грошей.

Взалежності від темпу приросту інфляції:

-“повзуча”– темп зростання не перевищує 10% річного зростання цін;

галопуюча– темп зростання цін сягає 10-100% на рік;

гіперінфляція– річні темпи приросту цін перевищують 100%.

Узалежності від характеру кінцевих причин, які викликають інфляцію:

— інфляція попиту виникаєтоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попитустосовно сукупної пропозиції. Таке зростання сукупного попиту може бутивикликане збільшенням пропозиції грошей.

-інфляція витратспостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витратна виробництво одиниці продукції, супроводжується падінням виробництва. Такеявище дістало назву стагфляція. Отже, стагфляція виникає тоді, коли одночаснозростають ціни і скорочується виробництво.

Узалежності від можливості передбачити зростання цін:

— очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в економіці або заходами,запланованими державою. Тому вона очікується і може бути врахована заздалегідь.

— неочікувана інфляція єрезультатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникненнянезапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції.

Протиінфляційнізаходи: фінансова реформа, податкова реформа, вдосконалення структуривідтворення, інвестиційна політика.

 

5. Споживання та заощадження як функції доходу та їх графічні моделіСередня та гранична схильність до споживання і заощадження

 

Головнимкомпонентом сукупних витрат є споживчі витрати (СВ). Споживчі витрати, абоспоживання, — це витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів іоплату послуг для задоволення особистих потреб. Структура у споживанні різна,але можливо виділити найбільш спільні групи витрат в залежності від їхбажаності для сім'ї: харчування, одяг, житло, освіта, медичне обслуговування,транспорт. При цьому треба враховувати, що багато залежить від доходів сім'ї,платності або безплатності тих чи інших послуг. На величину споживчих витратвпливає багато факторів. Серед них головним є безподатковий доход (БД), абодоход, що залишається у домашніх господарств після сплати податків, яким вониможуть вільно розпоряджатися. Але не весь безподатковий доход витрачається наспоживання. Певна його частина заощаджується (3)заощадження — це тачастка особистого безподаткового доходу, яка не споживається, тобто: З =безподатковий дохід – споживчі витрати.

Безподатковийдоход є визначальним фактором споживання і заощадження. Споживання тазаощадження безпосередньо впливають на рівень національного виробництва, цінита зайнятість.

Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами ібезподатковим доходом як в статиці, так і в динаміці. Функція споживання, якабула запроваджена Кейнсом, грунтується на припущенні, що існує стабільнийемпіричний взаємозв'язок між споживанням та доходом.

Якби споживчі витратиповністю дорівнювали доходу, то графік функції споживання прийняв би формубісектриси. В будь-якій точці бісектриси споживання повністю дорівнює доходу.Точка Б означає нульове заощадження, повне споживання доходу. Праворуч від точки Б — зона чистого заощадження,яка обмежується кривою споживання та бісектрисою.

Величина чистих заощаджень завжди вимірюєтьсявертикальним відрізком між кривою функції споживання та бісектрисою. Обсягспоживання визначається відстанню від осі доходів до кривої функції споживання.Ліворуч від точки Б відрізок АБ означає перевищення споживання над доходами,тобто життя в борг або за рахунок попередніх заощаджень.

Перевищення споживання над доходом є «чистимвід'ємним заощадженням», Аналогічно розглядається функція заощадження, яка єдзеркальним відображенням функції споживання. Функція заощадження графічнозображена на рис.

Графічнофункцію заощадження зображують віднімаючи по вертикалі функцію споживання відлінії бісектриси. Обсяг заощаджень визначається відстанню від лінії доходу докривої функції заощадження. Ця відстань повністю збігається з відстанню відкривої споживання до бісектриси на попередньому графіку. Точка Б на графіку таксамо показує нульове заощадження. На відрізку АБ заощадження домашніхгосподарств від'ємні — функція заощадження лежить нижче від нульовоїгоризонтальної лінії.

Знаведених графіків функцій споживання і заощадження видно, що і споживання, ізаощадження прямо залежать від доходу, зростаючи зі збільшенням доходу ізменшуючись при його скороченні.

Розрізняютьсередню та граничну схильність до споживання та заощадження.Середньоюсхильністю до споживання (ССС) називають частку безподаткового доходу, щоспрямовується на споживання (у відсотках) = споживчі витрати/безподатковийдохід*100%Середньою схильністю до заощадження (ССЗ) називають часткубезподаткового доходу, що спрямовується на заощадження (у відсотках) =заощадження/ безподаткового доходу*100%, оскільки БД = СВ+3, то: ССС + ССЗ =100% або 0,1Закономірним є перевищення середньої схильності до споживаннясередньої схильності до заощаджень, тобто: ССС > ССЗТермін «гранична» використовуєтьсяв економічній теорії в розумінні “додаткова”. Таким чином, гранична схильністьдо споживання або заощадження характеризує тенденцію в зміні величиниспоживання або заощадження в міру того як змінюється рівень доходу. Гранчинасхильність до споживання (ГСС) показує, яка частка додаткового доходуспрямовується на додаткове споживання = />СВ//>БД*100%Аналогічно граничнасхильність до заощадження (ГСЗ) вказує на співвідношення між додатковимизаощадженнями та додатковим доходом, який спричинив ці заощадження = />З//>БД*100%Сума граничнихсхильностей до споживання і заощадження за умов будь-якої зміни у безподатковомудоході завжди дорівнює 100 % або одиниці: ГСС + ГСЗ = 1,0 або 100 %.Світовастатистика свідчить, що із зростанням доходу зростають також споживання ізаощадження, але при цьому гранична схильність до споживання має тенденцію дозниження, а гранична схильність до заощадження — до зростання. Проте багатоекономістів вважають, що для економіки в цілому граничні схильності доспоживання заощадження відносно постійні.

6. Інвестиції як ф-ї доходу та ставки відсотку. Класифікація інвестицій.Графічні моделі ін-й за неокласичною та кейнсіанською лінією

 

 Інвестиції– другий компонент чистих витрат. Їхній рівень визначається двома основнимифакторами: 1) очікувана норма чистого прибутку, який підприємці розраховуютьотримати від витрат на інвестиції; 2) ставка відсотку (t).

Принаймні частинаінвестицій здійснюється через позики: i ­ Þ I ¯, і навпаки, i¯ Þ I ­ Þ зменшення рентабельності. Вт.А0 рентабельність висока, в т.А1 доходність зменшується, але зростає ставкавідсотку (і), а от в т.А2 інвестувати не варто.

В мікроекономіціми маємо справу із альтернативними витратами, що мають характер упущеноївигоди. В макроекономіці при інвестуванні в ту чи ін. сферу діяльностіпідприємці будуть ще й втрачати дохід в розмірі номінальної ставки відсотку наданий доход. Чим вища номінальна ставка відсотку, тим більша така упущенавигода, тим менше буде зацікавленості робити інвестиції.

і – ціна якуфірма повинна заплатити, щоб позичити грошовий капітал для придбання реальногокапіталу.

Слід відмітити,що саме реальна ставка відсотку, а не номінальна ставка відсотку грає суттєвуроль при прийнятті інвестиційного рішення. Так як номінальна ставка відсоткувиражається в поточних цінах, а реальна – в постійних чи скоригованих зврахуванням інфляції, цінах, тобто r(реальна ставка відсотку) це номінальнаставка відсотку за вирахуванням рівня інфляції: r = і-П.

Між кількістюінвестиційних проектів та їх доходністю існує обернена залежність: високодохіднихпроектів в країні менше, а менш прибуткових більше.

Це пояснюєтьсязаконом спадної віддачі. Але коли підприємець з урахуванням альтернативнихвитрат робить інвестицію, необхідно щоб норма чистого прибутку була не меншою,ніж ставка відсотку.

В т.А2утворюються рівновага, де і(ставка відсотку) дорівнює прибутку без інвестицій.

Крива Івідображає обернену залежність між ставкою відсотку і величиною інвестицій.

Фактори, щовпливають на криву інвестиційного попиту:

1.динаміка ставкивідсотку, як основного фактора, що визначає інвестиції, за даною нормоюприбутку для різних величин інвестицій. (рух по кривій) 2.будь-який фактор,що викличе приріст доходності інвестицій, змістить криву вправо, і навпаки.Так, підприємці виходять з очікуваної норми прибутку, а ця величина коливаєтьсяпід впливом таких чинників: а) вплив податків. При прийнятті рішень проінвестиції власники розраховують на прибуток після сплати податків, отже ­ податків Þ I ¯, і крива І рухається вниз інавпаки. Зміна податків буде мати вплив на інвестиції, але це не буде миттєвопри зменшенні податків, і навпаки, при збільшенні податків інвестори миттєвоприпинять свою діяльність; б) обсяг ненавантаженого обладнання і величинавільних виробничих потужностей. Чим більше їх обсяг, тим величина інвестиційбуде меншою. В) НТП. Розробка нової та удосконалення існуючої продукції,створення нової техніки – основний стимул для інвестування. Прискорення НТПзміщує криву інвестиційного попиту вправо, і навпаки, рівень оптимізмупідприємців. Якщо вони будуть налаштовані оптимістично, то крива попиту наінвестиції зрушить вправо, і навпаки.

Оскільки основоюпроектів є очікування прибутків, основний капітал знаходиться в довгостроковомувикористанні, а отже доходність капіталовкладень буде залежати від прогнозівмайбутніх продаж і майбутньої рентабельності продукції.

Д) витрати напридбання, експлуатацію, обслуговування обладнання. Збільшення витрат Þ до зменшення інвестицій, інавпаки.

Класична криваінвестиційного попиту.

Єнизькоеластичною. Якщо і ¯до 0, обсяг інвестицій не буде нескінченновисоким. Так як при при інвестуванні підприємці враховують ставку відсотку танорму прибутку, але існує і ризик не відшкодувати свої інвестиції, іпідприємцям треба мати ненульову норму прибутку, тому інвестиції не будуть нескінченновисоким.

Див ПО времені:

З кейнсіанськоїт.з.

Крива заощадженьі пропозиції є нееластичною, бо заощадження є залишком від доходу;

Вирішальнимфактором при визначенні обсягу заощаджень не є ставка відсотку, а доход.Припускається, що існує від’ємний зв’язок між доходом і ставкою відсотку – цеспостерігається, коли сім’я матиме цільове заощадження. В цьому випадку при ­і цільова сума накопичуватиметьсяшвидко Þ відплив заощаджень з позичкового ринку. З класичної т.з. векономіці діє гнучкий механізм ставок відсотку, з/п, цін. З кейнсіанської т.з.ціни, ставка відсотку швидше зростають, ніж зменшуються. З класичної т.з. векономіці діє механізм саморегулювання, в кейнсіанській теорії він є не доситьефективним. Кейнсіанці звертають увагу на те, що ціна заощаджень населення іціна заощаджень на фінансовому ринку – це різні величини, що ґрунтуються на :1.Кожній людині необхідна сума грошей для повсякденних трат; 2. Банківськасистема в даний період часу може пропонувати більше грошей на фінансовомуринку, ніж заощадження, що роблять д/господарства.

Чинникизрушення кривих: 1. ­ чи ¯ доходу; 2. Скорочення податків; 3. ­ чи ¯ грошової маси; 4.Очікування.

Умоварівноваги товарного ринку:

1)        УAD = YAS. якщо AE= УAD, сукупні витрати це інша характеристика УAD. У = YAS, доход –інша характеристика сукупної пропозиції.

2)        ТодіАЕ=У.

А) якщо до АЕвключити валові інвестиції, то АЕ=С+Іg+G+Хн, де Іg= Іn, то під величиною Урозуміють валовий продукт.

Б) якщо до АЕвключити чисті інвестиції, то АЕ=С+Іn+G+Хn, під величиною У розуміютьнаціональний доход.

Сукупні витрати =національний доход

3)в розгорнутомувигляді: У=С+Іn+G+Хn. Нехай G=Хn=0, У= С+Іn, У-С= Іn S= У-С= Іn (умоварівноваги позичкового ринку).

Припустимо, що всилу деяких причин інвестиційний попит впав: ­ І0 ÞІ1. Спочатку і не встиглавідреагувати, що призводить до надлишку заощаджень, тобто заощаджень більше ніжінвестицій в т.Е’, але і¯, І­, S¯ і встановлюється рівновага вт.Е1 — з т.з класиків це відбудеться швидко і кризи не буде, адже якщо векономіці відбувається криза, то ¯ доходи, що призведе до зміщеннякривої S вліво, але крива пропозиції заощаджень не рухається.

Проте криза є,адже в т.Е1 заощадження менші, ніж були, якщо згадати, що І= S+С, І-const, а S¯, то С­. доход теж впав, томуд/господарства С­. Висновок: підприємці зменшують інвестування, а д/господарствазбільшують споживання.

У=С+Іn+G, а Хn=0,тобто чистий експорт має не інвестиційний характер (це припущення). У-С- G=Іn=S, де G-екзогенний фактор. Припустимо, що G­Þ S¯ÞІ.

Суть ефектувитіснення: збільшення державних закупок призводить до зменшення приватнихінвестицій. Це витікає з того, що в графічній моделі це виглядатиме як зрушеннякривої пропозиції заощаджень вліво при незмінній кривій інвестиційного попиту,що призведе до ­і, та ¯І.

Інвестиції – це усі видатки, якісприяють збільшенню обсягу капіталу в економіці країни. Інвестиції є одним ізнайважливіших і найбільш мінливих компонентів ВВП.

Виокремлюють тритипи інвестиційних витрат.

1. Інвестиції восновні засоби підприємств – це будівлі, спорудження та устаткування, які купуютьсяпідприємствами для використання в своїй виробничій діяльності.

2. Інвестиції вжитлове будівництво – включають в себе витрати на купівлю домів для проживання в них, атакож домів, які купуються домовласниками для наступної здачі в оренду.

3. Інвестиції втоварно-матеріальні запаси – включають в себе ті товари, які відкладаються фірмами длязбереження, включаючи сировину та матеріали, незавершене виробництво і готовупродукцію.

10.Типимакроекономічних велечин (едо. екзогенні, номін. реальні, запаси та потоки,фактичні заплановані та очікувані). У макроекономiчних моделяхвикористовують два види змiнних — ендогенні та екзогенні. Ендогеннi —це зміннi, якi модель намагається пояснити (обсяг національного виробництва,рівень зайнятості, рівень інфляції тощо). Екзогенні — це змінні, якимодель бере як дані (ставки оподаткування, державні видатки, величинапропозиції грошей тощо). Метою моделі є з’ясування того, як екзогенні зміннівпливають на ендогенні. Макроекономічнi показники поділяють на натуральні,які вимірюють у різних фізичних одиницях, та вартiснi (грошові). Вартісніпоказники можуть визначатися у постійних (ціна базового року) або поточнихцінах. Є абсолютні (натуральні та вартісні) і відносні показники. Особливоважливе значення у макроекономіці має Поділ показників на запасові (вимірюютькількість чого-небудь у певний момент часу) й потокові (вимірюють кількістьчого-небудь за одиницю часу, здебільшого рік) та номінальні (виражають угрошах) й реальні (виміряні у фізичних одиницях: кількісні змінні – н-д,реальний ВВП; відносні ціни – реальна з/п, н-д). Запас дорівнює нагромадженимза певний період часу потокам. Потік дорівнює різниці між запасами на початокта кінець періоду.

На підставістатистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала обернену залежністьміж темпами зростання з/п та рівнем безробіття. Цю залежність назвали кривоюФіліпа. По вертикалі – темпи зростання номіналь.з/п, по горизонталі –рівень безробіття. Точці, в якій крива перетинає вісь абсцис, відповідає рівеньбезробіття, за якого рівень цін на ринку праці незмінний. Ця крива неперетинає вісь ординат, бо досягти абсолютного рівня зайнятості, тобтовідсутності безробіття, практично неможливо.Що спричиняє обернений зв'язокміж інфляцією та безробіттям? Із наближенням економіки до рівня повноїзайнятості на ринку праці виникаютьслабини та структурні проблеми. Націрналь.ринок праці міститьвелику кількість індивідуальних ринку праці, які відрізняються один від одного.У фазі піднесення повна зайнятість не досягається одночасно на кожному з ринківпраці. В одних регіонах рівень безробіття перевищує природний, тоді як в іншихпопит на окремі види праці не задовольняється. Це спричинює тут підвищення з/п,що генерує зростання цін і витрат. Отже, ціни починають зростати ще до того, якекономіка досягає повної зайнятості.

Із підвищення з/пта цін починають очікувати вищої інфляції. Короткострокова крива Філіпапереміщується вгору, показуючи вищий очікуваний темп інфляції. В т.С рівеньбезробіття той самий, що й в т.В, але темп інфляції більший.

Нехай обсяг в-ваповертається до природного, а рівень безробіття – до його природної норми. Тепмінфляції знижується (рух від С до Е). Тепер за природного рівня безробіття темпінфляції у т.Е вищий, ніж у т.А, яка також відповідає природному рівнюбезробіття.

Для цьогонеобхідно проводити політику стимулювання сукупного попиту. Але через деякийчас в країні буде інфляція. Г/суб’єкти збільшують попит, тому збільшуєтьсяпропозиція. Якщо ж інфляція є очікуваною, то на поведінку виробників це ніяк невпливає. Наступає такий період, коли, щоб зберегти рівень зайнятості, необхідноще збільшити сукупний попит. Але далі населення не хоче миритись згіперінфляцією. До влади приходить нова партія, що проводить політику,спрямовану на скорочення інфляції. Проте інфляція продовжує прискорюватись в результатіінфляційних очікувань, безробіття з’являється. В наступному році вдаєтьсяскоротити темпи інфляції. Ця партія в результаті досягне відправного рівняінфляції, проте це буде супроводжуватись значним економічним спадом. Нанаступних виборах знову обирають попередню партію. Вона скористаєтьсяінфляційними очікуваннями, тому далі виробництво розшириться, ціни зростутьмінімально, а зайнятість зросте. Реляційний період скінчиться і економікавступить знову в період свого циклічного підйому.

Ек.цикли. У ринковий економiцi обсягреального ВВП, реальна доходи та зайнятість то вростають, то спадають. Таказміни в національному обсязі виробництва, зайнятості й доходах називають економічнимиколиваннями. Вони пов’язана з неоднаковим рівнем ділової активності в рiзнi періоди.Тому для характеристики економічних коливань уживають поняття діловий цикл ”,яке вiдбиває рівень ділової активності впродовж кількох чи кільканадцяти років.Але цей термін має певні недоліки. Він передбачає, що економічні коливання відбуваютьсярегулярно i їх можна прогнозувати. Насправді вони с нерегулярними, i їхпрактично не можна передша чи ти з високим ступенем точності.

Економічнийцикл — цеперіод часу, який характеризується зміною економічної активності суб’єктівгосподарювання і включає в себе декілька фаз: 1)криза, 2)депресія, 3)піднесення(зростання), 4)бум (процвітання) – мал.43.Економіка ніколи не перебуває у станіспокою. Піднесення змінюється спадом (кризою)… Спад — домогосподарствакупують менше споживчих товарів, особливо тривалого користування. Як наслідок, вростаютьзапаси цих товарів на складах. Бізнес реагує скороченням виробництва назгортання закупівель i збільшення запасів. Тому реальний ВВП починає вменшуватися.Скорочуються iнвестицiї в будівництво, малини та устаткування. Одночасно спадас попит на робочу силу. Спочатку скорочується середня тривалість робочого дня,частину працівників відправляють у примусовівідпустки, а надала й зовсім звільняють,збiльшується безробiття. У фаза спаду заробітна плата може знижуватися,зменшуються прибутки ділових підприємств.

Піднесенняє дзеркальним відображеннямспаду. Кожна з названих ознак спаду виявляться у протилежний форма: відбуваєтьсязростання ВВП i прибутків, зменшується чисельність безробітних тощо.

Некласична модель була розроблена Солоху1960 р і отримав нобелівську премію. В цій моделі основним фактором є праця ікапітал. Модель показує, що в довгостроковому періоді рівень заощадженнявизначає обсяг її капіталу, а отже і обсяг виробництва. В моделі Солоу пропозиціятоварів описується за допомогою виробничої функції: Обсяг національногопродукту залежить від обсягу капіталу та чисельності робочої сили. Ця модельпередбачає, що виробничій функції притаманна постійна віддача від масштабу.

Із цього рівняння випливає, що обсяг продукції на одного працівника єфункцією капіталу на одного працівника. у = У/L — обсяг продукції на одногопрацівника, або продуктивність праці, а k = К/L — капітал, що припадає наодного працівника, або капіталоозброєність праці. Тепер виробничу функцію можназаписати як у = f(к), де f(k) = F(к,1). Використання виробничої функції, щозіставляє продуктивність праці з капіталоозброєністю, значно спрощує аналіз(див. рис. 5.1). Це виробнича функція для одного працівника, яка не переміщуєтьсязі зміною чисельності населення.

Виробнича функція для одного працівника

Нахил виробничої функції для працівника показує, який додатковий обсягпродукції можна отримати від застосування додаткової одиниці капіталу напрацівника. Цей обсяг є граничним продуктом капіталу — МРК. Із рисунка 5.1видно, що в міру зростання капіталоозброєності крива виробничої функції стаєположистою. Така функція характеризується спадним граничним продуктом: кожнадодаткова одиниця капіталу виготовляє менше продукту, ніж попередня. Коли обсягкапіталу на працівника невеликий, кожна його додаткова одиниця забезпечуєзначний додатковий обсяг продукції. За високого рівня капіталоозброєностідодаткова одиниця капіталу менш ефективна і дає менше додаткової продукції.

Модель Солоху передбачає, що споживання залежить лише від доходу. Якщо s— рівень заощаджень, то функція споживання дорівнює: с = (1 — s)у. Щорічночастка (1-s) доходу споживається, а частка s заощаджується. Тепер замість спідставимо (1 — s)у і отримаємо:

Після перетворення маємо: і = s*у. З цієї рівності випливає, щоінвестиції, як і споживання, пропорційні доходові. Оскільки в національнійекономіці сукупні інвестиції дорівнюють сукупним заощадженням, то рівеньзаощаджень (s) показує, яка частка створеного продукту спрямовується накапіталовкладення.

Щорічно певний відсоток капіталу зношується. Позначимо через к нормуамортизації. Величина капіталу на працівника, яка щорічно зношується, становитькк. Зі збільшенням обсягу капіталу пропорційно збільшується і величина амортизації.Тому вплив зношення на обсяг капіталу на працівника графічно можна зобразити увигляді прямої, що виходить із початку координат (рис. 5.3).

Вплив інвестицій та амортизації на обсяг капіталу на працівника можназаписати:

∆k = і — hк. де ∆к — зміна обсягу капіталу на працівника зарік.Із рисунка 5.3 випливає, що існує єдиний обсяг капіталу на працівника (к*),за якого величина інвестицій дорівнює величині амортизації.

Обсяг капіталуна працівника, за якого інвестиції та амортизація = одне одному НАК. стадіон.обсягом капіталу. Обсяг капіталу, який максимізує рівноважнеспоживання називається золотим правилом нагромадження. Якщо заощадженняперевищує рівень золотого правила, то подальше зменшення заощадження призводитьдо зростання споживання протягом всього перехідного періоду поки не врівноважитеіз золотим правилом.

Модель показує,що темпи зростання кількості населення це ще один показник рівня життянаселення у довгостроковому періоді.

«Золоте»правило нагромаджень» — вибір такої норми пропозиції, за якої формується стійкакапіталоозброєність за максимізації споживання: МРК = h, МРК – граничнапродуктивність капіталу.

Досі кількістьробочої сили була постійною. Але населення зростає із швидкістю n. ↑ n →↓k

Пороговіінвестиції

Порогові Іпотрібні для збереження постійного k.

Золоте правиломодифікується:

МРК = h + n –k*h.

 

7. Макроекономічнийкругообіг, вилучення та ін’єкції грошей з кругообігу. Основна макроекономічнатотожність та її аналіз. Платіжний баланс країни

 

В основі макроекономічногоаналізу лежить модель кругообігу, яка відображає взаємоповязаний і безперервнийрух ресурсів, виготовлених продуктів і доходів між економічними субєктами.Укожнiй нацiональнiй економiцi є три основнi економiчнi суб’скти — домогосподарства,фiрми та держава. Якщо економiка країни вiдкрита, тобто пов’язана зекономiками iнших країн через експорт-iмпорт, то iснує ще й четвертий суб’єктекономiчного життя країни — решта свiту.Модель макроекономічної рівновагипобудована з врахуванням припущень:

•    всі домогосподарствавитрачають весь свій дохід на придбання споживчих товарів, а фірми реалізуютьсвій товар;

•    відсутнєДРЕ і звязки із зовнішнім світом.

На верхнійчастині показано ринок ресурсів. Тут домогосподарства, якi володіють усімаресурсами, постачають ці ресурси п-вам. Платежі фірм домогосподарствам заресурси називають доходами (з/п, ренти, процента і прибутку). Водночас платежіфірм за ці ресурси є їх витратами. Ця схема кругопотоку містить два кола. Внутрішнєколо відображає рух ресурсів, товарів. Зовнішнє коло віддзеркалюєгрошовий потік доходів, витрат, споживчих видатків.У нижній частині схемипоказано ринок продуктів. Дохід, який домогосподарства отримують відпродажу ресурсів, вони спрямовують на купівлю товарів та послуг. Фірмивикористовують ресурси, які вони придбали, для виробництва. Видатки на товари –це виторг для фірм від продажу товарiв.Із двосекторної моделi випливає, щовиторг фiрм дорiвнюе величинi доходiв домогосподарств.Проте у реальнiйдiйсностi домогосподарства певний % свого доходу заощаджують. Водночас фiрми нелише виготовляють продукти, а й купують капітальні блага. У ринковiй системiвиникають фiнансовi посередники — комерцiйнi банки, кредитнi спiлки тощо, якіспрямовують заощадження вiд домогосподарств до фiрм-iнвесторiв.

У сучаснiйекономiцi держава тiсно взасмодiє з домогосподарствами та фiрмами. Тому досхеми уведемо державний сектор. Основними каналами зв’язку державного сектора зiншими економiчними суб’сктами с податки, державнi трансфери, державнiзакупiвлi товарiв i послуг, державнi запозичення.

Податки — цечастина грошових коштiв, яку держава вилучас у домогосподарств та дiловихпiдприсмств (потоки 6 i 8). Водночас держава надас трансфернi платежi (потiк 7)домогосподарствам (на приклад, допомога з безробiтгя, стипендiї тощо) тасубсидiї (потiк 9) виробникам (наприклад, податковi пiльги, позики пщ низькийпроцент i т.д.). Рiзницю мiж податковими надходженнями та трансфернимиплатежами називають чистим податками. Економiка бiльшостi краiн свiту євiдкритою. Це означас, що частину нацiонального продукту купують iноземцi. Томув схемi кругопотоку треба врахувати експортно-iмпортнi операції. Потiк показусгрошовi надходження вiд решти свiту за вiтчизнянi товари й послуги, якi проданiза кордоном. Платежi за iмпорт зображено стрiлкою, що спрямована з нацiоналъноїекономiки за кордон.

Основнамакроекономічна тотожність, яка відображається в моделі макроекономічного кругообігуполягає у рівності двох потоків національного доходу та витрат на створеннянаціонального продукту (Y=C+I+G+NX).Економічна рівновага це є рівновагаміж сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічної рівноваги є 2моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест), 2.вилучення ін’єкції. Цімоделі використовуються для визначення рівноваги товарного ринку. Виходять з припущень:ціни – постійна величина, валові інвестиції не змінні, не змінна ставкавідсотку і норми очікувань прибутку. Предметом аналізу є реальний ВВП.

Модель –вилучення ін’єкції – під вилученням мається на увазі заощадження, податки, імпорт. Підін’єкцією мається на увазі інвестиції, держ.витрати та експорт.

Якщо заощадження(S) = Інвестиціям (І) то рівноважний ВВП = фактичному ВВП. Якщо S>І тосукупні витрати, які визначають рівноважний ВВП < фактичного ВВП. ЯкщоS<І то сукупні витрати > фактичного ВВП, тобто рівноважний ВВП > зафактичний ВВП. (Мал.5). Якщо інвестиції більше за пряму І, тоце означає, що невистачає грошей на інвестиції. Ін — Незаплановані інвестиції – це інвестиції взапаси, які будуть збільшуватися або зменшуватися.

Платіжнийбаланс – цестатистичний документ, в якому відображаються зовнішньоекономічні операціїкраїни; це документ, в якому відображається рух валюти в країну та за її межі. Всі оцінки вПБ дають з т.з. іноземної валюти.Платіжний баланс відображає не тількитоварні, але й всі грошові операції країни із закордонними партнерами.Платіжний баланс включає: торговий баланс (який відображаєспіввідношення між грошовими видатками та надходженнями по всім торговимопераціям); платежі та надходження по послугам (поштові, інженерні, страхові);розрахунки щодо утримання дипломатичних служб, по закордонному туризму,грошовим переказам, пенсіям; грошові потоки, пов’язані з рухом капіталів такредитів (інвестиції, вкладення, відсотки, прибуток).

Як же визначаютьсязнаки платіжних балансів. В рахунку поточних операцій виділимо лише балансторгових операцій (зовнішньо торгівельний баланс). Якщо операція забезпечуєприплив іноземної валюти, то враховується вона із “+”: експорт товарів – “+”, імпорт– “-”. Він може бути активним, якщо сальдо додатня величина, і, навпаки. Якщоекспорт більше за імпорт, то країна має позитивний ПБ. Якщо країна експортуєкапітал, то він відображається із “-”. Імпорт означає, що країна продає своїакції чи облігації, т.ч., імпорт відображають із “+”, адже іноземна валютанадходить в країну. Якщо сальдо по обох рахунках додатнє, то країна маєактивний ПБ, що означає: країна більше отримує іноземної валюти, ніж їївитрачає. Надлишок іноземної валюти збільшує офіційні валютні резерви, резервиНБ. Їх збільшення відображається в ПБ з “-”. В результаті сальдо ПБ дорівнює 0з врахуванням 1го та 2го рахунків та зміни офіційних валютних резервів.

 

8. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогоюмоделі позичкового ринку. Ефект витіснення. Реальна та номінальна ставка відсотку

 

Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. В закритій економіцірівновага позичкового ринку визначається як рівність заощаджень та внутрішніхінвестицій. S=I. В умовах відкритої економіки (країна має безпосередні зв’язкиз іншими країнами через торгівлю, рух капіталів, ресурсів) базове рівнянняпозичкового ринку має вигляд:

S = NFI+I,

 де S – національні заощадження, I – внутрішні інвестиції, NFI – чистііноземні інвестиції, тобто різниця між вартістю іноземних фінансових активів,придбаних резидентами країни, та вартістю національних фінансових активів,придбаних резидентами інших країн. (Мал.6) – ДІ – крива інвест.попиту (І+NFI).Якщо ставка відсотку висока – вигідніше інвестувати всередині країни, навпаки –за кордон.

Зменшення ставки відсотку зменшує чисті іноземні інвестиції, що веде доскорочення пропозиції національної валюти і збільшення валютного курсу.Політична нестабільність веде до збільшення чистих іноземних інвестицій, щоведе до „бігства” капіталу. Збільшення чистих іноземних інвестицій будевідображатися зміщенням кривої NFI (мал.8), е – валютний курс. Політичнанестабільність веде до зменшення валютного курсу.

Суть ефектувитіснення:збільшення державних закупок призводить до зменшення приватних інвестицій. Цевитікає з того, що в графічній моделі це виглядатиме як зрушення кривоїпропозиції заощаджень вліво при незмінній кривій інвестиційного попиту, щопризведе до ­і, та ¯І.

Процентнаставка – цеплата за користування грошовими коштами, Процентна ставка залежить відфакторів: термін вкладення, ризик повернення кредиту, податковий режим,адміністративні витрати. Номінальна процентна ставка – це альтернативнавартість нагромадження грошей.

Реальна процентна ставка –номінальна процентна ставка за мінусом темпів інфляції. Взаємозв’язок міжномінальною і реальною виражається за допомогою рівняння Фішера і = r+П деі – номінальна процентна ставка, r – реальна, П – темпи інфляції.

 

9. Аналіз механізму досягнення довгострокової рівноваги за допомогоюмоделі валютного ринку. Реальний і номінальний валютний курс

 

Економічна рівновага це є рівновага між сукупними витратами і створенимВВП.Основне рівняння: NFI = NХ де NFI – чисті іноземні інвестиції, NХ – чистийекспорт. Якщо вартість експортних товарів більша – всі доходи з експортунаправлені на придбання акцій іноземних підприємств. Чистий експорт – цевизначальна величина на ринку зовнішньої торгівлі. Якщо країна експортує в іншукраїну, то розрахунки відбуваються у валюті тієї країни, куди експортують.Чистий експорт забезпечує попит на національну валюту на валютному ринку, ачисті іноземні інвестиції забезпечують пропозицію національної валюти. Ціна валюти– валютний курс (е). S – пропозиція валюти залежить від ставки відсотку. (мал.9). Крива попиту є спадною, попит визначається чистим експортом.

Валютний курс – це ціна будь-якої валюти, виражена через певну кількість іншої валюти.Валюта – це платіжний засіб, що використовується в міжнароднихрозрахунках. Валютний курс встановлюється у двох формах: пряма котировка– одиниця іноземної валюти виражена через певну кількість національної валюти;обернена котировка – одиниця національної валюти виражена через певну кількістьіноземної валюти. Номінальний валютний курс – це фактично існуючий. Реальнийвалютний курс – розраховується з урахуванням рівня цін в обох країнах по відношеннюдо базового року. Реальний: En – номінальний валютний курс;Pd – внутрішній індексцін; Pf – індекс цін іншої країни. Згідно з паритетом купівельноїспроможності валют курс національної валюти при прямій котировцівизначається виходячи з вартості ринкових кошиків в обох країнах. Pd – вартістьринкового кошику в даній країні, Pf – в іншій країні. Реальний валютний курсвідповідає приорітету купівельної спроможності валют в довгостроковому періоді.

Співвідношення, за яким вітчизняні товари обмінюємо на іноземні, залежитьвід цін товарів у національних валютах і від курсу, за яким обмінюються цівалюти.

Реальний обмінний курс між двома валютами обчислюють на підставіномінального обмінного курсу і рівня цін у двох країнах. Якщо реальний обміннийкурс високий, іноземні товари відносно дешеві, а вітчизняні товари відноснодорогі. Якщо реальний обмінний курс низький, іноземні товари відносно дорогі, авітчизняні товари — відносно дешеві.

Реальний обмінний курс і торговельний баланс

М – обсяг національноївалюти, який продається або купується на валютному ринку. Аналіз же будепроводитись з т.з. національної валюти.

Рис. 28.1. е-номінальний валютний курс в непрямій котировці: х$ за 1 грн. Крива попиту нанаціональну валюту по рахунку поточних операцій: з т.з. зовнішньоекономічнихоперацій гривня потрібна на валютному ринку іноземцям-імпортерам вітчизнянихтоварів. Весь аналіз проводиться з т.з. імпортерів.

Отже, іноземнафірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, взв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс національної валютизнизився.

При незміннихцінах в гривнях це призведе до зменшення витрат іноземних покупців. Призменшенні курсу національної валюти попитт імпортерів на вітчизняну валюту будезростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з. валютного ринку це крива попиту.

З т.з. платіжногобалансу імпортери пред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Кривапопиту відображає обсяг експорту вітчизняних товарів в національній валюті.

 

1. Модель „сукупний попит-сукупнапропозиція” (AD-AS). Крива сукупного попиту коротко- та довгострокові кривісукупної пропозиції, їх екзогенні чинники. Гіпотеза адаптивних очікувань

 

Кейнсіанськумодель сукупного попиту та сукупної пропозиції (мал.45 де Р* — рівноважнийрівень цін, Q* — рівноважний обсяг виробництва) використовують для аналізукороткострокових коливань в економіці. Вона грунтується на таких припущеннях:неповна зайнятість в економіці; жорсткість номінальної заробітної плати та цінна товари. При збільшенні сукупного попиту обсяг сукупної пропозиції вкороткостроковому періоді може перевищувати потенційний випуск, при зменшенні –бути меншим за потенційний. Рівень цін впливає на обсяг виробництва, а обсягвиробництва в свою чергу – на рівень цін.

Класична модельрозглядає економіку в довгостроковому періоді (мал.46). Обсяг продукції в довгостроковомуперіоді залежить від неявних в економіці величин праці, капіталу і технології.Обсяг пропозиції не залежить від загального рівня цін і тому довгостроковакрива сукупної пропозиції є вертикальною у точці потенційного ВВП.

Короткостроковарівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнюєтій кількості, яку підприємці мають намір виробити. Якщо падіння сукупногопопиту знизить ціну, то ціна примусить підприємців зменшити обсяг виробництвадо рівня сукупного попиту. Якщо зменшення сукупної пропозиції підвищить ціну,то ціна викличе зменшення обсягів бажаних закупок до нового рівня сукупноїпропозиції.

Довгостроковарівновага означає, що кількість товару, яку покупці бажають придбати, дорівнюєпотенційним можливостям економіки За таких умов будь-яке подальше збільшеннясукупного попиту викликає лише зростання цін, а випуск реального ВВПзалишається незмінним. Виключення може мати місце лише за умов економічногобуму, коли підприємці вдаються до надмірного використання робочої сили, абезробіття сягає нижче природної норми. Сукупний попит(АД) – це модель,що має вигляд кривої і відображає реальний обсяг виробництва, який готовікупувати споживачі, фірми, держава і іноземні споживачі за певного рівня цін.Сукупний попит = сукупним витратам. АД = С + І+ Д + Х де С – споживчі витрати,І – інвестиції, Д – державні закупки, Х – чистий експорт. Спадний характеркривої АД (АД – крива сукупного попиту. мал.10, де Q – обсягвиробництва, Р – загальний рівень цін) пояснюється дією трьох факторів:

ефект –процентні ставки. При підвищенні загального рівня цін збільшується попит на гроші,це веде до збільшення ціни на гроші (ціна грошей

— це ставкавідсотку, плата за користування грошима);

— ефект багатства: при підвищенні загальногорівня цін населення біднішає, зменшується величина споживчих витрат,зменшується сукупний попит;

-ефектімпортних закупівель – коли рівень цін в одній країні збільшується – товари дляіноземних споживачів стають дорожчими, це веде до скорочення споживання вітчизнянихтоварів іноземними споживачами.

Неціновіфактори сукупного попиту:

— зміни успоживчих витратах, які зумовлюються: добробутом і очікуваннями споживачів,заборгованістю, податками;

— зміни вінвестиційних витратах зумовлені: ставкою відсотку, нормою очікування прибутку,податками з підприємств, рівнем технології виробництва, надлишковимипотужностями;

— зміни вдержавних витратах, зумовлені: економічним становищем країни, політичноюситуацією, економічною політикою, яку здійснює уряд;

— зміни у витратахна чистий експорт: валютним курсом, рівнем національного доходу іноземнихкраїн.

Нецінові факторивикликають зміщення кривої АД вверх івниз.(мал.11)

Сукупнапропозиція (АS) – це модель, яка показує рівень наявного рівня виробництва при кожномуможливому рівні цін. Розрізняють короткострокову і довгострокову криву АS.Короткострокова на мал.12. 1 відрізок – наз.горизонтальний(кейнсіанський) цей відрізок відображає ситуацію коли економіка перебуває устані спаду, значна частка виробничих потужностей не використовується,пропозиція ресурсів перевищує обсяг на них, тому залучення в економіці не використовуєресурсів не генерує зростання цін. 2

відрізок – проміжний період;характеризується тим, що розширення виробництва супроводжується зростанням цін,відчувається дифіцит ресурсів. Щоб виробництво залишилося прибутковим фірмизмушені підвищити ціни. 3 відрізок – класичний період; економіка досягаєсвоєї максимальної потужності, подальше зростання номіналного ВВП є неможливим,відчувається тотальний дифіцит ресурсів, зростання витрат на одиницю продукції,як наслідок зростають споживчі ціни проте обсяг виробництва при цьому незмінюється. 3 відрізок відоповідає довгостроковій кривій сук.пропозиції, лишеу довгостроковому періоді досягається потенційний рівень виробництва (мал.13 N– довгострокова крива сук.пропозиції). Нецінові фактори, які впливаютьна короткостр.криву сук.пропозиції: зміна цін на ресурси, яка визначаєтьсянаявністю внутрішніх ресурсів, цінами на імпортні товари, плануванням на ринку;зміни у продуктивності; зміни правових норм. І зміщують її вгору або вниз.

У 60-70рр.Зростає розуміння того, що регулюючого впливу держави недостатньо длязабезпечення збалансованого та стабільного економічного зростання, оскількитакий вплив не враховує дії чинників, що не підлягають кількісному оцінюванню,наприклад, інформації і прогнозів. Один з підходів оцінки очікувань – адаптивніочікування – спираються на колишній досвід: знання наслідків певнихекономічних дій, урахування колишніх помилок. На підставі „адаптивнихочікувань” фірми пристосовуються до економічної ситуації, виробляють стратегіюповедінки.

 

11. Механізм відновлення довгостроковоїрівноваги на товарному ринку в умовах інфляції попиту та витрат виробництва

 

Інфляціяпопиту – цезбільшення загального рівня цін внаслідок підвищення сукупного попиту.Збільшення сук.попиту з АД1 до АД2 (напр.внаслідок зменшення податків) показанена мал.14. Наслідками інфляції попиту в довгостроковому періоді буде підвищенняцін доР3 і постійний рівень виробництва (Qf). Висновок: в короткостроковомуперіоді інфляція, викликана надлишковим попитом, викличе ріст рівня цін ізбільшення реального випуску; в довгостроковому періоді відбудеться лише рістрівня цін. В довгостроковому періоді приріст сукупного попиту може лише зрушитиекономіку вздовж кривої сукупної пропозиції.

Інфляціявитрат виробництва (мал.15) збільшення цін внаслідок підвищення витрат виробництвапродукції. Нехай за рахунок профспілок відбулося підвищення рівня заробітноїплати понад рівень, який відповідає продуктивності праці в цій галузі. Цепризводить до того, що рівень витрат збільшується у цій галузі і відповіднозбільшується ціна виробництва. Це збільшення виражається зміщенням АS1 у АS2.Рівновага з т. Е1 зміщується у т.Е2. Уряд може збільшити сукупний попит до АД2,тоді нова рівновага зміщується у т.Е3, загальний рівень цін збільшиться,потенціальний рівень виробництва буде відновлено. Таке стимулювання попитупризводить до утв.інфляційної спіралі. Але існує і інший варіант. Колирівновага встановлюється у т.Е2, уряд може залишитися на цьому рівні, економікаввійде у кризовий стан.

В умовахпідвищення безробіття роботодавці будуть наймати безробітних з більш низькоюзаробітною платою. Сильний спад з/п зможе вчасно зрушити сукупну пропозицію здо початкової. Отже, ціни повернуться до рівня Р1, а потенційний рівень випускувідновиться на рівні довгострокової сукупної пропозиції.

 

12. Кейнсіанська модель«доходи-витрати»(Y-AE). Крива планових видатків РЕ та її екзогеннічинники

 

Кейнс висловивприпущення, що у короткостроковому періоді сукупний дохід в економіцівизначають переважно видатки домогосподарств, фірм та уряду. Чим більше людиготові витрачати, тим більший обсяг товарів і послуг фірми можуть продати. Чимбільше фірми можуть продати, тим більше обсяг продукції вони вироблятимуть ібільшу кількість робітників найматимуть. Економічна рівновага це єрівновага між сукупними витратами і створеним ВВП. Для аналізу економічноїрівноваги є 2 моделі: 1.витрати-випуск (Кейнсіанський хрест),2.вилучення ін’єкції. Ці моделі використовуються для визначення рівновагитоварного ринку. Виходять з припущень: ціни – постійна величина, валовіінвестиції не змінні, не змінна ставка відсотку і норми очікувань прибутку.Предметом аналізу є реальний ВВП. 1.)Можливі 3 варіанти моделі витрати –випуск: сукупні витрати (АЕ) = створеному ВВП(У); сукупні витрати <ВВП,тобто АЕ<У; АЕ>У. Кейнсіанський хрест на мал.16.(АЕf=У – крива фактичнихвитрат; АЕр – крива планових витрат) Де –І – чисті від’ємні незапланованіінвестиції; + І – приріст незапланованих інвестицій, У* — рівноважний ВВП.Незаплановані інвестиції – це інвестиції в запаси, які будуть збільшуватися абозменшуватися.

Сукупні витратина бісектрисі АЕ = У. Кожна точка на бісектрисі характеризує стан рівноваги на товарномуринку. Це є крива фактичних видатків. Рівноважний обсяг виробництва – це такийобсяг виробництва, який забезпечує загальні витрати, достатні для закупкиданого обсягу продукції. Саме в т.Е в економіці витрачатиметься стільки,скільки й споживатиметься.

Сукупний попит АДпредставлений плановими витратами – сумою, яку домогосподарства та фірми маютьнамір витратити на купівлю товарів та оплату послуг:

АЕр = АД = С+І

Сукупнапропозиція АS представлена фактичними витратами

AEf = AS =Y

Фактичні витративідрізняються від планових тим, що фірми змушені здійснювати незапланованіінвестиції в товарно-матеріальні запаси. Якщо сукупні витрати менші за дохід(AEp<AEf), то відбувається непланове зростання інвестицій у товарні запаси івиробництво матиме тенденцію до спаду, оскільки економіка постійно прагне досягтирівноваги. Якщо сукупні витрати більші за дохід (AEp>AEf), то відбуваєтьсянепланове зменшення інвестицій у товарні запаси і виробництво виявлятиметенденцію до зростання. Якщо сукупні витрати дорівнюють доходу ((AEp>AEf),то непланові інвестиції дорівнюють нулю.

 

13. Аналіз короткострокової економічноїрівноваги за допомогою моделі „доходи-видатки”. Методи „видатки-випуск” та„вилучення-інєкції”. Інфляційний та рецесійний розриви

 

Витікання — це будь-яке витрачаннядоходу не для купівлі вироблених у країні кінцевих товарів і послуг. Витіканняз потоку «видатки — доходи» відбуваються через заощадження, податкита імпорт. Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчихвидатків на купівлю продукції, вироблену всередині країни. Ін'єкціями єінвестиції, державні закупівлі товарів і послуг та експорт. Заплановані іфактичні інвестиції та заощадження рівні між собою лише у стані економічноїрівноваги. Жодних змін у інвестиціях у запаси у цьому разі не відбувається, які збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Збільшення або зменшенняінвестицій у запаси ілюструє вертикальний відрізок, щодо якого лінія Sвиявляється відповідно вищою або нижчою лінії I. Процес установленняекономічної рівноваги у національній економіці відбувається таким чином.1.Незбіг заощаджень та запланованих інвестицій зумовлює відмінність між планамивиробництва та планами видатків у національній економіці.2. Відмінності міжпланами видатків і планами виробництва спричиняють непередбачені зміни вінвестиціях у запаси.3. Непередбачені зміни в інвестиціях у запаси спонукаютьпідприємства переглядати плани виробництва в напрямі їх зменшення, коли запасизростають, та в напрямі збільшення, коли запаси скорочуються. В результатіреальний ВВП країни зменшується або збільшується. Обидва процеси сприяютьурівноваженню фактичних заощаджень та інвестицій.

4. Тільки колизаплановані інвестиції та заощадження рівні між собою, а зміни інвестицій узапаси відсутні, рівень ВВП буде рівноважним, тобто встановиться економічнарівновага.

Рівноважний ВВПможе коливатися щодо його природного рівня зі зміною величини будь-якогокомпонента сукупних видатків — споживання, інвестицій, державних видатків тачистого експорту. Збільшення якогось із цих складових переміщує лінію сукупнихвидатків угору, що збільшує рівноважний обсяг виробництва, і навпаки.Відхилення рівноважного обсягу національного виробництва від його природногорівня спричиняє так звані інфляційні та рецесійні розриви. Ці розрививідображають невідповідність між фактичними видатками та видатками за повноїзайнятості. З іншого боку, рецесійний розрив виникає у національній економіці,коли сумарні ін'єкції до потоку «видатки — доходи менші, ніж витікання зцього потоку. Навпаки, інфляційний розрив формується тоді, коли ін'єкції допотоку „видатки — доходи“ перевищують витікання із цього потоку. Якщосукупні видатки дорівнюють тим, які достатні для купівлі ВВП, виробленого заповної зайнятості, лінія сукупних видатків перетинає лінію 45° у точці, якавідповідає природному обсягові виробництва. Це означає, що рівноважним дляекономіки є природний ВВП. Унаслідок рецесійного або інфляційного розривів, аотже, невідповідності фактичних видатків видаткам за повної зайнятості лініясукупних видатків переміщується, і водночас змінюється рівноважний ВВП.Припустімо, що рівноважний ВВП за повної зайнятості досягається у точці Е0,в якій лінія сукупних видатків (С + І + G + Х)0перетинає лінію 45°(рис.). Нехай фактичний рівноважний ВВП менший за природний, бо сукупні видатки— лінія (С + І + G + Х)1 — недостатні для забезпечення повноїзайнятості ресурсів. Виникає рецесійний розрив (рис.).

Рецесійний розрив— це величина, на яку мають зрости сукупні видатки, аби підвищити рівень ВВП дорівноважного за повної зайнятості. Графічно рецесійний розрив є вертикальнимвідрізком, на який має переміститися угору лінія сукупних видатків, щобрівноважний ВВП підвищився до рівня природного. Інфляційний розрив – цевеличина, на яку мають скоротитися сукупні видатки, щоб зменшити рівноважнийВВП до рівня повної зайнятості.

 

14. Мультиплікативний вплив сукупнихвитрат на ВВП. Простий мультиплікатор витрат. Мультиплікатор з урахуваннямприбуткового податку

 

Насправдіфактичний ВНП рідко буває стабільним (рівноважним). Одним х найбільш мінливихфакторів, який викликає нестабільність ВНП, є інвестиції як складова витрат.Емпіричний аналіз свідчить, що зростанню інвестиційних витрат на певну величинувідповідає помножена величина зростання ВНП. Зазначений характер залежності міжІ та ВНП називається ефектом мультиплікатора. Іншими словами мультиплікатор– це числовий коефіцієнт, який показує у скільки разів зростає (скорочується)ВНП за певного ↑ (↓ ) інвестицій:

М = ∆ВНП / ∆ І

 

Мультиплікатор наз-ся простим,бо враховує лише 1 канал вилучень (заощадження).

Нехай, знаючиефект мультиплікативного впливу, заходами державної політики будуть збільшенісукупні витрати в економіці. Оскільки це збільшення приводить до аналогічногозбільшення сукупних витрат в економіці, вважається, що мультиплікатор державнихвитрат визначається, як М=1/MPS. Причому ∆PE<∆Y, тому щопочаткова зміна у будь-якому компоненті сукупних видатків спричиняє ланцюговийхарактер змін у потоці „видатки-доходи”. Інакше кажучи, будь-які видаткистворюють доходи аналогічної величини, які розподіляються між споживанням ізаощадженням. Споживання, яке випливає з доходів, отриманих у кожномупопередньому циклі здійснення ділових операцій, перетворюється на видатки длянаступного циклу. Величина цих видатків постійно зменшується в міру віддаленнякожного нового циклу від початкового. Простий мультиплікатор витрат маєвигляд: де MPC – гранична схильність до споживання, MPS – гранична схильністьдо заощаджень.

В закритійекономіці (з участю держави) є лише такі канали вилучень – заощадження іподатки, тобто утворюється складний мультиплікатор (мультиплікатор зурахуванням прибуткового податку) />деt – граничний коефіцієнт податків, який показує яку частину доходу сплачують увигляді податків. Повний мультиплікатор враховує такі канали вилучень:заощадження, податки, імпорт. де МРМ – гранична схильність до імпорту, якапоказує яка частина доходу витрачається на придбання імпорту. Загальна формула.

 

15. Загальна характеристикабанківської системи та її алгебраїчна модель. Схеми балансів Національного такомерційного банків. Депозитний, кредитний та грошовий мультиплікатори

 

Банківська система в країнах з ринковою економікою складається з двохрівнів. Вищий рівень посідає Національний(Центральний) банк країни. Нижчийрівень-Комерційні банки (універсальні та спеціальні). Банк – це фінансоваустанова, що здійснює операції, віднесені законодавством до банківськоїдіяльності (прийом плати від населення – депозитна діяльність; надання позикклієнтам – кредитна діяльність; РКО).Національний банк є єдиним емісійнимцентром країни. його функції: здійснення макроекономічноїгрошово-кредитної політики; забезпечення стабільності національної валюти табанківської системи; емісія грошових знаків; функція банку банків; управліннязолотовалютним резервом; нагляд і контроль за банківською діяльністю. Згіднозаконодавства національний банк має право встановлювати економічні нормативидля комерційних банків. Одним із таких нормативів є норма обов'язковихрезервів. Вона визначає частку депозитів, яку комерційні банки зобов'язанітримати у вигляді вкладів у національному банку. Це необхідно для забезпеченнявідповідальності банків перед своїми клієнтами. Розглянемо спрощені балансикомерційного і національного банків:

Комерційний банкне має права використовувати обов’язкові резерви для здійсненняоперацій(зокрема, кредитних та фондових). Він виконує функції обслуговуванняучасників грошового обігу.

Розглянемонайпростішу алгебраїчну модель банківської системи: MR= rr*D, де MR-обов’язковірезерви комерційних банків, rr- норма обов’язкових резервів, D-сума депозитів укомерційних банках. Звідси:

∆D= /> * ∆MR, m= /> -

банківський мультиплікатор.

Отже, банківськиймультиплікатор показує, на яку величину збільшується загальна сума депозитів вусій банківській системі, як депозити в одному із банків зростають на 1одиницю.

У більш загальніймоделі банківської системи визначають не один, а тримультиплікатори-депозитний, кредитний та грошовий, які показують збільшеннявідповідно депозитів, кредитів та грошової маси, якщо грошова база збільшуєтьсяна 1 одиницю.

Депозитниймультиплікатор – коефіцієнт, який показує на скільки ↑ грошова пропозиція при ↑депозитів на 1 од. Ще наз. Кредитний мультиплікатор:

Мд = 1 / Rе, ∆ М = М * ∆депозитів.

Грошовиймультиплікатор – складний – враховує 2 канали вилучень (резерви і готівку).

Коефіцієнтготівки: Кг = готівкові гроші

Депозитні

 

Мг =__1 +Кг___ , ∆М = ∆Грошової бази* Мг

Rе + Кг

Грошовиймультиплікатор – коефіцієнт, який показує на скільки грош.одиниць змінитьсягрошова маса із зміною грошової бази на 1 од.(грошова база – сумаготівкових грошей і банківських резервів

Кредитниймультиплікатор показує на яку величину збільшують загальний обсяг депозитів в усійбанківській системі, якщо грошова база збільш. на 1 одиницю

/>

 

16. Пропозиція грошей (MS). Зв’язок міжцілями Національного банку та формами кривих пропозиції грошей

 

Вся грошовамаса складається з 4 агрегатів: М0 – гроші поза банком, готівка; М1 –складається з М0+гроші на поточних рахунках банку; М2 – скл.з М1+строковізаощаджувальні та депозитні вклади; М3 – М2+кошти клієнтів, яківикористовуються за трастовими операціями банку. Трастові операції – банкінвестує у певний проект з метою отримання прибутку. Ліквідність – це одна знайважливіших хар-к грошей. Це можливість грошей бути використаними для оплатипевних угод, операцій. Агрегат М0 має найбільшу ліквідність. М1 – теж доситьвисоколіквідні. М2, М3 – низька ліквідність. Інша характеристика грошей – їхдоходність М2, М3 – забезпечують значний дохід. По мірі того, як ліквідністьпадає, доходність збільшується.

Пропозиціягрошей – цеє така маса грошей, яка початково імітується Центр.банком.Крива пропозиціїгрошей (мал.19, де М-маса грошей, і – номінальна ставка відсотку) Тритактичні (короткострокові) цілі Нац.банку:

1.) вертикальнакрива пропозиції грошей мал.20 – ця ціль є антиінтеграційною і використовуєтьсяколи економіка знаходиться на фазі піднесення, щоб не допустити кризи.

2.)горизонтальнакрива пропозиції грошей мал.21 – утримується низька відсоткова ставка длястимулювання інвестицій у виробництво. Якщо економіка знаходиться у стадіїкризи, то використання даного інструменту призведе до інфляції.

3.) похила кривапропозиції грошей мал.22 – одночасно зростає і маса грошей і ставка відсотку.Ціль є нейтральною, поєднує 2 перші.

 

17. Попит на гроші та його мотиви.Спекулятивний і трансакційний попит на гроші. Формула дисконтованої вартості тарівняння обміну. Крива попиту на гроші та її екзогенні чинники

 

Грошовий попитскладається з попиту на гроші для угод і наз-ся трансакційний попит на грошіDt і попиту на гроші як активи – спекулятивний попит н гроші Dа. Кривапопиту на гроші

Трансакційнийпопит на гроші – це використання грошей для купівлі-продажу товарів і послуг ізалежить від номінального ВВП. Обернено трансакційний попит залежить відшвидкості обертання грошей. Величина транс акційного попиту визначаються з рівнянняФішера:

 

MV=PQ M = P*Q/ V = Dt

де М – пропозиціягрошей, V- швидкість обороту грошей в обігу доходів, Р- рівень цін, Q- фізичнийобсяг вироблених товарів та послуг. Ліва частина рівняння представляє собоюзагальну кількість витрат покупців на придбання товарів, а права – загальнувиручку продавців цих товарів.

Спекулятивний попит на грошізумовлює їх функцію засобу нагромадження або збереження вартості. Грошізберігаються готівкою (висока ліквідність, нульовий дохід) та у формі ціннихпаперів (низька ліквідність, високий дохід).Вибір форми заощаджень залежить відставки % (чим ↑ ставка, тим ↓Dm і ↑ попит на інші фін.активи).

Екзогеннавелечина – ставка відсотку. Якщо крива МД не зрушується то РУ=константа. Зкейнсіанської точки зору крива МД має горизонтальну частину з права. Економічно– це означає, що при дуже низькій ставці відсотку попит на гроші стає доситьвисоким і відповідно така ситуація в економіці називається ліквідною пасткою.

 

18. Монетарна політика та їїінструменти. «Дорогі» і «дешеві» гроші. Циклічна асиметрія. Монетарне правило

 

Монетарна(грошово-кредитна) політика – 1 з основних інструментів державного регулюванняекономіки. Інструменти монетарної політики:

1.        Операціїна відкритому ринку.

2.        Змінирівня норми обов’язкових резервів.

3.        Змінаоблікової ставки.

1) Операції навідкритому ринку – найважливіший метод регулювання пропозиції грошей. Полягає укупівлі-продажу НБУ урядових цінних паперів на вторинному ринку. Якщо НБУпродає цінні папери, це викликає ↓ банківських надлишкових резервів і їхздатності до кредитування. Отже, ↓ пропозиція грошей → ↑ставки % → ↓ інвестиційного D. Це наз-ся політикою дорогихгрошей (рестриктивна пол… держави).

Здійснюючиполітику експансії, НБУ скуповує урядові цін.папери → ↑ здатностібанків до кредитування. Ріст Sm → ↓ ставки % і ↑інвестиційного D. Це наз-ся політикою дешевих грошей.

2) Зміна рівнямінімальної резервної норми Re. Змінюючи Re, НБУ впливає на кредитні можливості КБ: ↑Re →↓ Sm і ↑ i. Гроші стають дорогими. (рестриктивна політика– на ↓ обсягу в-ва). І навпаки, ↓ Re → НБУ проводить політикудешевих грошей в межах експансіоністської політики. Зміна Re маємультиплікативний вплив на пропозицію грошей. Цей інструмент має велику силу ізастосовується тільки в крайніх випадках.

3) Змінаоблікової ставки. Облікова ставка — %, під який НБУ надає кредити КБ. ↓ облік.ставки→ ↑ надлишкових резервів у КБ = ↑ Sm і ↓i. І навпаки, ↑облік.ставки → ↓ надлишкових резервів КБ, ↓ Sm і ↑i.

Набір політичнихрішень, спрямований на здешевлення кредиту, тобто↓ i з метою ↑АD та зайнятості наз-ся політикою дешевих грошей.

Набір політичнихрішень, спрямований на подорожчання кредиту (↑i ) з метою ↓АD та інфляції наз-ся політикою дорогих грошей.

Циклічнаасиметріявиникає при політиці дешевих грошей, сприяє утворенню надлишкових резервівбанків потрібних для надання позик, але їх поява ще не означає, що банки дійснозбільшать кредитування і пропозиція грошей зросте. Крім того, населення може небрати кредити або використовувати додаткові гроші, виручені від продажуоблігацій для погашення боргів. Така циклічна асиметрія може створити труднощіу проведенні монетарної політики особливо у фазі спаду.

Монетарнеправило: пропозиція грошей повинна щорічно збільшуватись однаковими темпами, щовідповідає природному темпу зростання ВВП; пропозиція грошей має стабільнозростати темпами від 3% до 5% за рік.

19. Аналіз наслідків монетарноїполітики за допомогою моделі грошового ринку (МД-МS). Ліквідна пастка

 

Монетарнуполітику можна поділити на стимулюючу або експансіоністську та рестрективну аборецесійну, спрямовану на зменшення інфляції.В короткостроковому періоді експансіоністськамонетарна політика викликає (мал.25 – грошовий ринок, крива інвестиційногопопиту, мал.26 – модель АД-АS, або товарний ринок.У-це ВВП, р-рівнеь цін)

Центральний банкзбільшує пропозицію грошей з SМ1 до SМ2, що веде до збільшення ставки відсотку.Це стимулює збільшення інвестицій і веде до збільшення сукупного попиту АД. АД1буде зміщуватись до АД2. Зі збільшенням обсягів виробництва У1 зміщується доУ2. ВВП збільшується і відповідно збільшується потреба у грошах і попит нагроші збільшується з ДМ1 до ДМ2. Наслідками такої монетарної політики є: рістВВП, ріст рівня цін, і зменшення ставки відсотку. Наслідками рецесійноїмонет.політики в короткостроковому періоді є: ставка відсотку зросте, зменшенняВВП, зменшення рівня цін. Довгостроковий період. Експансіоністська монетарнаполітика буде мати наслідки: (мал.27 – грошовий ринок, крива інвестиційногопопиту, мал.28 – модель АД-АS, або товарний ринок.У-це ВВП, р-рівень цін).

Збільшення масигрошей в довгостроковому періоді, яке мало наслідком початково становленнярівноваги у т.В, так як зріс рівень цін з т.Р1 до Р2, що означає збільшенняодночасно рівня витрат, то крива крива короткострокової сукупної пропозиціїзміщується ліворуч вгору і відповідно забезпечує ще більший ріст цін Р3, обсягвиробництва скорочується до попереднього рівня У1, але збільшується номінальнийобсяг виробництва. Це означає, що збільшуються потреби в грошах і попит нагроші зростає. Нова рівновага встановлюється у т.С, що відповідає початковомурівню відсоткової ставки. Інвестиції зменшуватимуться. Наслідки експанс. Монетполітики: рівень цін зростає пропорційно початковому приросту маси грошей;рівень рівноважного виробництва залишиться без змін; відновиться попереднійрівень ставки відсотку. Всі ці наслідки виражають принцип нейтральності грошей.В довгостроковому періоді гроші є нейтральними, тобто не впливають навиробництво. Розглянемо Модель IS-LM. Ця модель поєднує рівноважнуставку відсотку і рівноважний ВВП. Крива IS відображає всі комбінаціїставки відсотку, яка зазнає впливу позичкового ринку та ВВП, при яких товарнийринок перебуває у стані рівноваги. Крива LM це лінія, яка показує різнікомбінації У та і коли остання зазнає впливу грошового ринку. Криві IS, LM наодному графіку (мал.31) демонструють одночасну рівновагу товарного і грошовогоринку.

Крива ISпредставляє товарний, LM – грошовий ринок. Ут.Е – рівновага одночасна,загальна. З кейнсіанської т.з. в економіці може виникнути ситуація “ліквідноїпастки”, коли інвестиційний попит є нееластичним. Горизонтальний відрізоккривої LM ілюструє ситуацію “ліквідної пастки”; він відповідаєгоризонтальному вірізку кривої попиту на гроші. Припустімо, що проведенаекспансіоністська монетарна політика, в результаті якої IS­. В ситуації “ліквідноїпастки” НД мало збільшується, ставка відсотку мало зменшується. Алеефективність фіскальної політики в цій ситуації буде високою: зрушення вправокривої IS відразу призведе до зростання НД при тому, що ставка відсотку зростене сильно.

 

2. Механізм досягнення подвійноїрівноваги на товарному та грошовому ринку. Криві «інвестиції-заощадження» (IS)та «ліквідність-гроші»(LM), їх екзогенні чинники. Модель IS-LM

 

Нехай />, тоді обсяг інвестиційзросте і />. Крива /> зрушується вгору іекономіка потрапляє в точку />.Спроектуємо ці точки в нову систему координат. Проведемо через спроектованіточки /> і /> Криву /> - криву „інвестиції –заощадження”:

Кожна точкакривої /> є точкою рівновагитоварного ринку(/>). Ця залежність від’ємна,тобто зі збільшенням ставки відсотку(/>)рівноважний обсяг виробництва зменшується. Ця крива показує, як рівноважнийобсяг виробництва залежить від ставки відсотку.

Крива розбиваєплощину на дві півплощини:

Poзглянемоекзогенні чинники цієї кривої:

1автономніподатки(/>);2державні закупки(/>); 3рівень цін(/>). Якщо />, то автономні видаткизменшуються незалежно від ставки відсотку і крива рухається вліво.Аналогічно:якщо гранична норма чистих податків зростає(/>),то крмва рухається вліво; Якщо />, то /> і крива рухається вправо; Якщо/>, то /> і крива рухається вліво.

Крива“ліквідність-гроші”

Нехай реальнийобсяг виробництва зростає, тоді трансакційний попит на гроші збільшується, ікрива попиту на гроші рухається праворуч. Рівноважна ставка відсоткузростає.Спроектуємо ці точки в нову систему координат. В результаті отримаємокриву «ліквідність — гроші». Кожна точка на цій кривій є точкою рівновагигрошового ринку. Ця крива є графіком функції, що показує залежність рівноважноїставки відсотку від обсягу виробництва. Вона поділяє площину на 2 частини:зверху пропозиція грошей більше ніж попит, а праворуч навпаки.

Розглянемоекзогенні чинники цієї кривої. Вона рухається, якщо змінюються реальні касовізалишки (відношення грошової маси до рівня цін). Якщо реальні касові залишкизростають незалежно від обсягу виробництва, то рівноважна ставка відсоткузнижується і крива рухається вниз.

Механізмдосягнень подвійної рівноваги в закритій економіці. Модель подвійної рівноваги(ІS-LM)

Розглянемоспочатку закриту економіку. Точка Е – точка подвійної рівноваги по товарномута грошовому ринках. За допомогою цієї моделі можна розглядати взаємодіюфіскальної і монетарної політики. Розглянемо ситуацію, коли ці дві політики мають стимулювальний характер.Це політика експансії ( монетарна експансія –політика збільшенняпропозиції грошей, фіскальна експансія — політика збільшення державнихвидатків).

G↑ і M↑,крива ІS рухається вправо. Точка Е – точка подвійної рівноваги обсягвиробництва збільшується, але ставка відсотку може зрости або впасти, або незмінюватися. Це залежить від того, який державний орган буде більш активнопроводити свою політику: уряд чи НБ. Якщо буде переважати фіскальна експансія,то ставка відсотку зросте (і↑), а якщо монетарна, то спаде (і↓). Розглянемовипадок, коли державні видатки зростатимуть, а грошова маса зменшиться.

Ставка відсоткузбільшиться, а обсяг виробництва може або зменшитись, або не змінитись. Цезалежить від того, хто більш активно проводить свою політику: уряд чи НБ. Якщоуряд, то обсяг виробництва зростатиме, якщо НБ, то зменшиться.

З кейнсіанськоїточки зору крива ін вест. попиту є низькою за ставку відсотку.

Відповідно ікрива інвестицій заощадження (IS) також низько еластична за ставку відсотка. Цеозначає, що при низькій ставці відсотку можливе зростання цієї ставки призведедо знецінення цінних паперів. У таких умовах інвестори будуть боятися витратитикапітал і більшу частину своїх активів будуть тримати в грошовій формі.Відповідно крива “ліквідність-гроші” (LM) також буде мати горизонтальнуділянку, то кажуть, що вона потрапляє у ліквідну пастку ”. У цих умовахмонетарна політика стає неефективною. Економіка потрапляє у «ліквідну пастку».Всі ці випадки ми розглядали за умови сталого рівня цін. Сформулюємо принципнейтральності грошей: однократна зміна кількості грошей не впливає нареальний обсяг виробництва, реальні інвестиції та рівень зайнятості удовгостроковому періоді. Монетарна політика є нейтральною.

За довгостроковийперіод ставка відсотку повертається до попереднього рівня. При цьомувідбуваються такі процеси: зростає пропозиція грошей, ставка відсоткузнижується:

MS ↑ →і ↓ → AD ↑ → P↑ →Y↑→ P↑→Y↓→ MD↑→ і↑

Деякі економістиформулюють принцип супер нейтральності грошей: зміна темпу зростання грошовоїмаси не змінює реальний обсяг виробництва та реальну ставку відсотку удовгостроковому періоді.

Що стосуєтьсяфіскальної політики, то вона у довгостроковому періоді не є нейтральною, а самезбільшення державних видатків за довгий проміжок часу призводить до поверненняприродного обсягу виробництва, яке при цьому співвідношенні між інвестиціями тадержавними закупками змінюється. Відбувається ефект витіснення, в результатіякого ставка відсотку зростає. Це означає, що фіскальна політика не єнейтральною і ставка відсотку не відновлюється.

 

21. Дискреційна та автоматичнафіскальна політика. Податки як функція національного доходу. Крива Лаффера.Мультиплікатори державних закупок, чистих податків та збалансованого бюджету

 

Фіскальнаполітика – це заходи уряду, спрямовані на зниження безробіття чи інфляції тадосягнення природного рівня виробництва через зміну державних видатків, рівняоподаткування або через одночасне поєднання обох заходів. Виділяютьстримувальну та стимулювальну (збільшення державних видатків, зменшенняподатків). Дискреційна – це система заходів, що передбачає цілеспрямовані змінив рівні державних видатків і податків для впливу на обсяг національноговиробництва і зайнятість, для контролю над інфляцією та сприяння економічномузростанню. Недискреційна – це будь-який механізм національної економіки, щозбільшує бюджетний дефіцит під час спаду та індукує надлишок у роки інфляції тане потребує додаткових заходів з боку держави.

У національнійекономіці є кілька механізмів, що автоматично, без додаткових дискреційних дійуряду, дають змогу певним чином стабілізувати економічні процеси і впливати навідносні рівні державних видатків і податків. Ця „вмонтованастабільність“ спрацьовує в більшості країн з ринковою економікоюголовно завдяки побудові податкових систем таким чином, що зі зростанням ВВПподаткові надходження також зростають. Інакше кажучи, податковінадходження змінюються пропорційно довеличини ВВП.

Проаналізуємо здопомогою рисунка 12.5, як податкова система створює вмонтовану стабільність.Припустімо, що державні видатки С не залежать від рівня ВВП і є незмінними.Податкові надходження змінюються пропорційно до рівня фактичного ВВП. Уряд неможе визначати обсяг податкових надходжень, але він має змогу встановлюватиподаткові ставки, відповідно до яких стягуються податки. Якщо податковінадходження різко змінюються зі зміною ВВП, то лінія податкових надходжень Тматиме значний нахил, і віддаль по вертикалі між лініями G і Т, що характеризуєнадлишки і дефіцити державного бюджету, буде значною. За невеликих змінподаткових надходжень при зміні ВВП нахил буде малий, а вмонтована стабільність— незначною. Нахил лінії податкових надходжень Т на рисунку 12.5 залежить відступеня прогресивності податкової системи. За прогресивної системи оподаткуваннялінія Т буде крутішою, ніж за пропорційної.

Трансферніплатежі впливають на стабільність економіки подібно до податків. Проте їхнійвплив діаметрально протилежний. У фазі спаду трансферні платежі (допомога збезробіття, виплати малозабезпеченим тощо) збільшуються, що створюєстимулювальний дефіцит державного бюджету. І навпаки, у фазі піднесеннятрансферні платежі зменшуються, що скорочує дефіцит і створює надлишок бюджету.

Однак автоматичністабілізатори не можуть змінити циклічного розвитку ринкової економіки,вони лише скорочують амплітуду економічних коливань. Тому для подолання проявівмакроекономічної нестабільності — безробіття та інфляції — уряд маєзастосовувати і заходи дискреційної фіскальної політики.

Оскількизбільшення оподаткування однаково знижує і рівень заощаджень, і рівеньспоживання, то дія мультиплікатора буде меншою на одиницю. Звідсимультиплікатор чистих податків = МРС/(1-МРС). Державний бюджет збалансований,якщо G= T. Отже, мультиплікатор збалансованого бюджету:

 

/>

 

Криву Лаферапояснюють так. За нульових податкових ставок жодних податкових надходжень небуде, як і при 100% ставках, коли держава привласнюватиме всі результати працігромадян, бо вся національна економіка стане тіньовою. Якщо податкові ставкизростають від нуля, то податкові надходження збільшуються. Тоді за певногорівня ставок податків (чимало економістів вважають, що він становить 40%) людипочинають менше працювати в офіційній економіці та спрямовують свою активністьу тіньову економіку. Відтак державні податкові надходження фактичнозменшуватимуться, навіть якщо податкові ставки збільшуватимуться. Хоча багатоекономістів скептично оцінюють криву Лафера, все ж підвищення податків як методзбалансування державного бюджету, вочевидь, є обмеженим.

/>

22. Проблема дефіциту держ.бюджету,джерела його фінансування та способи подолання. Держ-й борг. Зв'язок станудержавного бюджету зі станом економіки. Графічна модель державного бюджету

 

У національнійекономіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу і дефіцитубюджету.

З одного боку,дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого – зростання державногоборгу потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшуєдефіцит бюджету.

Дефіцитдержавного бюджету визначають як різницю між державними надходженнями ідержавними видатками. Чимало економістів вважають, що сучасна методикавимірювання дефіциту бюджету не зовсім точно відображає реальний стан речей усфері державних фінансів. На їхню думку, наявна методика, по-перше, не враховуєвпливу інфляції на дефіцит бюджету. По-друге, наявна методика оцінки дефіцитуне враховує державних активів і пасивів. Багато економістів вважають, що воцінках дефіциту бюджету й державного боргу потрібно враховувати державніактиви.

Уряд можефінансувати дефіцит бюджету створенням грошей та отриманням позик.

Якщо урядфінансує дефіцит бюджету через випуск державних цінних паперів,то збільшення попиту на гроші може призвести до підвищення процентної ставки.Вищі процентні ставки витісняють, тобто зменшують інвестиційні видатки діловихпідприємств та чутливі до процентної ставки споживчі видатки. Фінансуваннядефіциту бюджету за рахунок створення грошей дає змогу уникнути витісненнюприватних видатків.

Фінансуваннядефіциту державного бюджету за допомогою запозичень веде довиникнення державного боргу. Державний борг – це загальна суманагромадженої заборгованості уряду власникам державних цінних паперів, якадорівнює сумі всіх дефіцитів за вирахуванням надлишку бюджету. Абсолютнийрозмір державного боргу не є показовим макроекономічним показником. Томудля оцінки величини боргу використовують відносні показники заборгованості: 1)державний борг як відсоток ВВП; 2) відношення суми обслуговування боргу до ВВП.Обслуговування боргу пов’язане з поступовою оплатою основної суми боргу іщорічною виплатою процентів.

Державний боргскладається з 2 частин: внутрішнього боргу і зовнішнього. Внутрішній борг – цезаборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни. Зовнішній борг– заборгованість держави іноземним громадянам, фірмам, урядам, міжнароднимфінансовим організаціям.

Вплив боргу тадефіциту на національну економіку: 1) короткострокові наслідки – це наслідкидефіциту, відомі як проблема витіснення; 2) довгострокові наслідки – ценаслідки боргу, відомі як тягар боргу.

/>

 

23.Аналізвзаємодії фіскальної та монетарної політики за допомогою моделей IS-LM, AD-AS –пит.11, MD-MS – пит.20, Y-AE – пит.13

Модель IS-LMвикористовується для аналізу впливу короткострокових коливань мікроекономічноїполітики на рівноважний рівень доходу в економіці. Криві IS, LM на одномуграфіку (мал.31) демонструють одночасну рівновагу товарного і грошового ринку.Крива IS представляє товарний, LM – грошовий ринок. Ут.Е – рівновага одночасна,загальна. Ця модель використовується для аналізу економічної політики узакритій економіці. Зміни у фіскальній політиці впливають і визначаютьрозміщення кривої IS, зміни в монетарній (грошово-кредитній) політиці визначаєположення кривої LM.

Якщо державаздійснює стимулюючу бюджетно-податкову політику, то зі зростаннямдерж.витрат на величину ∆G рівень доходу зростає на ∆У = ∆G/(1-МРС);зі зменшенням податків на ∆Т рівень доходу зростає на ∆У=∆Т*МРС/(1-МРС);збільшення доходу сприяє зростанню попиту на гроші; підвищення попиту на грошіпри фіксованій пропозиції грошей викликає зростання відсоткової ставки;зростання відсоткової ставки зменшує рівень планових інвестицій та споживання,а це частково зменшує рівень доходу. У результаті проведення стимулюючоїфіскальної політики крива IS1 переміщується праворуч вгору у криву IS2. Прицьому зростає відсоткова ставка і дохід. Гальмом впливу стимулюючої фіскальноїполітики є зменшення планових інвестицій після зростання відсоткової ставки.Цей ефект наз.ефектом витіснення. У результаті проведення стримуючоїфіск.політики крива IS зсувається вниз ліворуч.

Стимулюючамонетарна політика – зі зростанням пропозиції грошей і за фіксованого рівня цін реальнігрошові запами М/Р зростають. Зменшується відсоткова ставка. Крива LM1зсувається праворуч вниз у LM2. Зі зменшенням відсоткових ставок зростаютьінвестиції і дохід. У результаті проведення стримуючої монет.політики крива LMзсувається ліворуч вгору.

 

24. Класичнаконцепція макроекономічного регулювання. Кейнсіанська теорія макроекономічногорегулювання. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теоріїраціональних очікувань та економіки пропозиції

 

Відповідно до класичноїтеорії ринковий механізм регулювання економіки складається з таких елементів.Перший—процес виробництва товарів є лише іншим виразом процесу їх споживання.Це означає, що кожний підприємець формує на ринку свій попит на чужі товаритакої ж величини, як і та пропозиція, яку він створив своїм товаром, тобто йогодоходи від реалізації власного товару дорівнюють вартості товарів, на які вінпред'являє попит

Сутьдругого елемента ринкового механізму регулювання ^кономіки полягає в тому, щочастина доходів, яка спрямовується на заощадження, знову повертається в потік«доходи-витрати» через грошовий рийок у вигляді інвестиційних витрат. Томувеличина сукупних витрат через деякий час вирівнюється до своєї норми зарахунок збільшення інвестиційних витрат, що повертає економіку в стан повноїзайнятості. Необхідною умовою для здійснення таких змін є рівність міжзаощадженнями та інвестуванням.

Навідміну від класиків кейнсіанці відстоюють думку, що ринковий механізмсамостійно не може гарантувати повну зайнятість. Вони стверджують, що економікаможе бути збалансованою, тобто забезпечуватиметься рівновага між сукупнимпопитом та сукупною пропозицією, але одночасно може існувати й вимушенебезробіття та високий рівень інфляції.

Кейнсіанці вважають помилковим класичне положення про те, що єдинимджерелом інвестицій є поточні заощадження. На їхню думку, крім них, нагрошовому ринку існують два інші джерела інвестицій: 1) готівкові заощадженнядомогосподарств, тобто населення зберігає гроші не тільки в банках у безготівковійформі, а й у готівковій формі на руках; 2) кредитні установи, які збільшуютьпропозицію грошей у результаті надання позик, тобто вони мають здатність ізгрошей робити нові гроші, розмір яких Обчислюється як добуток надлишковихрезервів на грошовий мультиплікатор. Під впливом цих чинників інвестиційнапропозиція грошей може бути більша або менша, ніж заощадження.

Другийаргумент — кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про еластичністьцін і заробітної плати в напрямі зниження останньої при зменшенні сукупногопопиту.Кейнсіанська теорія тривалий час домінувала в теорії та практицімакроек. регулюван. Але в кінці 70х років в багатьох країнах з розвинутимринком з’явились негативні явища в економіці: падіння темпів зростанняпродуктивності праці, збільшення безробіття та високий рівень інфляції. Цевикликало недовіру до теорії Дж. Кейнса і привело до виникнення альтернативнихтеорій: теорії раціональних очікувань, теорії економіки пропозиції.

Теорія раціональних очікувань стала досить поширеною 3 середини 70-хроків, коли в економіці деяких країн почали спостерігатися одночасно такіявища, як безробіття та інфляція. Зазначена теорія виходить з того, що людиспроможні діяти раціонально. Вони, аналізуючи економічну інформацію, здатнівизначити очікувані наслідки та приймати рішення, які враховують ці очікування.На думку прихильників цієї теорії, всі люди, тобто підприємці, робітники,споживачі, не тільки прогнозують майбутнє з урахуванням досвіду в минулому, а йздатні передбачити можливі зміни в економічній політиці держави. Теоріяраціональних очікувань має два найбільш уразливі елементи. Перший —спроможність усіх людей досить правильно передбачити майбутні зміни в економіціта державній економічній політиці викликає великі сумніви. Практика свідчитьпро те, що в галузі економічного прогнозування допускають великі помилки навітькерівні діячі та спеціалісти. Другий елемент — у реальній дійсності переважнабільшість ринків не є чисто конкурентними. Монополії та профспілки значноюмірою стримують зниження цін і заробітної плати. Тому ринки не володіютьздатністю миттєво пристосовуватися до зміни ринкової ситуації та через цінитакож миттєво впливати на обсяг виробництва в необхідних напрямах.

Прихильникитеорії економіки пропозиції переконані в тому, що заходами фіскальної політикиможна впливати не лише на попит, а й на пропозицію. На їхню думку, впливфіскальної політики на сукупну пропозицію досягається через податки.

Логікаприхильників теорії економіки пропозиції виглядає таким чином:

-зниженняособистих податків збільшить величину безподаткового доходу. У зв'язку з цимзбільшаться заощадження домогосподарств, які перетворюються в інвестиції.

-зменшенняподатку на прибуток підприємств підвищить чисту прибутковість інвестицій, щозаданої відсоткової ставки викличе зростання інвестицій,  попиту. В кінцевомупідсумку це підвищить норму нагромадження капіталу й створить передумови длязростання виробництва.

Водночасзниження особистих та продуктових податків збільшить реальну заробітну плату ітаким чином посилить стимули до праці. Так, тимчасово безробітні збільшатьпропозицію на ринку праці, а уже зайняті робітники отримають стимули працюватибільш інтенсивно і якісно, що позитивно вплине на продуктивність праці.

Згідноз уявленнями прихильників теорії економіки пропозиції зниження податківвикликає набагато більший стабілізаційний ефект, ніж це випливає ізкейнсіанської теорії. Але незважаючи на це, зазначена теорія не є переконливою.До основних її недоліків можна віднести слідуючі:-вона не забезпечує практикуінструментарієм, за допомогою якого можна вимірювати еластичність ВВП стосовноподатків у тій частині, в якій його приріст здійснюється за рахунок збільшеннясукупної пропозиції. До цього слід додати ще й фактор часу. Якщо зниженняподатків позитивно впливає на ВВП, то як цей позитивний ефект розподіляється вчасі: він з'являється через рік чи через десять років. Без вирішення питаньнеможливо бути впевненим у тому, що зниження додатків дійсно викликає більшийприріст ВВП, ніж це випливає із фіскальної політики, спрямованої лише на попит.

-більшістьопонентів даної теорії вважає, що зниження податків справить набагато більшийвплив на попит, ніж на пропозицію. Внаслідок цього дефляційний ефект відсукупної пропозиції буде маловідчутним.

-опонентицієї теорії вказують на той факт, що в короткостроковому періоді зниженняподатків негативно впливає на державний бюджет. Тому доцільність їх суттєвогозниження може мати місце лише за умов адекватного скорочення державних витрат.Якщо розумних резервів для цього в державному бюджеті немає, то неминучимнаслідком їхнього зниження є виникнення бюджетного дефіциту. Це створюєдержавний борг або викликає необхідність проведення грошово-кредитної емісії,яка породжує інфляцію.

Переліченіальтернативні теорії не знижують знач. Кейнсіанс. теорії, а доповн. її,поглиблюють уявлен. про механізм ДРЕ.

 

25. ЗЕД країни. Теоріяпорівняльних переваг. Криві виробничих та торгівельних можливостей країни.Міжнародний обмінний коефіцієнт

 

Зовнішньоекономічна діяльність – діяльність суб’єктів господарськоїдіяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, якапобудована на взаємовідносинах між ними та має місце як на теріторії України,так і за її межами. Види ЗЕД, здійснювані на Україні: 1. експорті імпорт товарів (продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності,капіталів, робочої сили); 2. наукова, науково-технічна, науково-виробнича,виробнича, навчальна й інша кооперація з іноземними суб'єктами господарськоїдіяльності, навчання і підготовка фахівців на комерційній основі; 3. міжнародніфінансові операції й операції з цінними паперами у випадках, передбаченихзаконами України; 4. спільна підприємницька діяльність між суб'єктамигосподарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різнихвидів і форм, проведення спільних господарських операцій і спільне володіннямайном на території України і за її межами тощо. Існують тарифні та нетарифніметоди регулювання зовнішньої торгівлі.

Побудова цієї кривої виробничихможливостей визначається тим фактом, що обмеженість ресурсів суспільстваобмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшеннявиробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництвоіншого виду. На рис. 12.1 точки А і Г показують дві нереалістичні ситуації,коли всі економічні ресурси витрачалися б на виробництво або предметівспоживання, або інвестиційних товарів. У дійсності економіка знаходить баланс урозподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів.Це показують точки Б і В на кривій виробничих можливостей.

Будь-яка точка накривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всіресурси, тобто економіка досягла своїх потенційних значень. Якщо економіка знаходиться вположенні точки Д, то це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих таінвестиційних товарів, але використовує свої ресурси неефективно, її потенційніможливості далеко не вичерпані. Стрілками від точки Д на рис. 12.1 показані триможливих варіанти переходу економіки до стану потенційного виробництва. Якщо векономіці відбуваються кількісні та якісні зміни в її ресурсах, тобто діютьфактори економічного зростання, то це ілюструється зміщенням кривої виробничихможливостей вправо (рис. 12.2).

Крива торговельних можливостей показує варіанти спеціалізації країни навиробництві одного продукту з наступним його обміном для отримання іншогопродукту.

Теорія абсолютних переваг А.Сміта: країні вигідно спеціалізуватися навиробництві та експортуванні того продукту, що має нижчі витрати навиробництво, ніж в інших країнах.

Теоріяпорівняльних переваг Д.Рікардо: між країнами завжди є вигідною торгівля,оскільки обов’язково знайдеться 2 чи більше товарів, що мають для країн різнуальтернативну вартість через різницю цін на сировину та готову продукцію.

26. Модель короткострокової рівновагивалютного ринку. Криві попиту на національну валюту та її пропозиції зарахунком поточних операцій. Криві чистого попиту за рахунком руху капіталів

 

Величину попитута пропозиції на валютному ринку формують українські та зарубіжні економічнісуб’єкти. Попит на національну валюту формують іноземці, які хочуть придбатиукраїнські товари. Оскільки попит на українські товари буде тим більшим, чимдешевшою є гривня, тобто крива попиту на національну валютуза рахункомпоточних операцій матиме від’ємний нахил.

Якщо в країнах,що здійснюють торгівлю з даною країною, відбувається економічне піднесення, їхгосподарські суб’єкти збільшують попит на імпортні товари. Внаслідок цьогокрива D рухається вправо.

Пропозиція національної валюти формує бажання українських резидентівкупувати імпортні товари. Якщо попит українців на імпортні товари еластичний(зміна ціни на 1% викликає зміну попиту на величину, більшу 1%), тоді кривапропозиції національної валюти за рахунком поточних операцій матиме додатнійнахил, у протилежному випадку – від’ємний.

а)Високоеластичний попит на імпортні товари

Б)Низькоеластичний попит на імпортні товари

Крива Sзрушується вправо внаслідок економічного піднесення в даній країні.

Крива чистогопопиту за рахунком руху капіталів значною мірою залежить від очікуваного умайбутньому валютного курсу.

Нульова відміткана горизонтальній вісі розташована в центрі діаграми, оскільки чистий попит навалюту по рахунку руху капіталу може бути додатнім (+) і це є чистенадходження, і від’ємним (-) і це є чистий відтік капіталу. Якщо %ставки в обох країнах однакові, тоді крива попиту на валюту перетне вісікоординат в точці їх перетину. Крива чистого попиту за рахунком капіталів маєвід’ємний нахил, оскільки для інвесторів привабливішими є активи деноміновані увалютах, курс яких є нижчим за очікуваний. Навпаки, інвестори намагаютьсяпозбавлятися активів, курс валют яких вищий за очікуваний. Якщо Dn>0, країнає нетто-імпортером капіталу, якщо Dn<0 – нетто-експортером.

Нехай в країні прискорилися інфляційні процеси, тоді курс національноївалюти буде знижуватися. Буде зростати обсяг експорту, а отже, і чистогоекспорту. А активний платіжний баланс сприятиме підвищенню валютного курсу.

 

27. Механізм відновленнякороткострокової рівноваги на валютному ринку в умовах економічного зростаннята зміни реальної ставки відсотку

 

Отже, іноземнафірма, що буде купувати товари в Україні, буде розраховуватись гривнями, взв’язку з чим пред’являти попит на гривну. Припустимо курс нац, валютизнизився. При незмінних цінах в гривнях це призведе до зменшення витратіноземних покупців. При зменшенні курсу нац. валюти попит імпортерів навітчизняну валюту буде зростати, т.ч. крива матиме від’ємний нахил. З т.з.валютного ринку це крива попиту. З т.з. платіжного балансу імпортерипред’являють попит на гривну купуючи наші товари. Крива попиту відображає обсягекспорту вітчизняних товарів в національній валюті.Крива пропозиціїнаціональної валюти по рахунку поточних операцій має таки економічний зміст: навалютному ринку національну валюту будуть пропонувати вітчизняні імпортериіноземних товарів; т.ч. крива пропозиції національної валюти характеризуєімпорт товарів в гривнях.

Розглянемо 2випадки. 1) коефіцієнт еластичності попиту на імпортні товари за ціною більше1. Коефіцієнт показує, на скільки % зміниться обсяг попиту, якщо ціна змінитьсяна 1 %. В даному випадку обсяг попиту сильно відреагує на зміну ціни. Нехайкурс національної валюти зріс. При цьому ціни на іноземні товари в іноземнійвалюті залишились незмінними. Тоді при зростанні курсу національної валютиіноземні товари стануть дешевшими для вітчизняних покупців. Тому ціни наіноземні товари в національній валюті знизяться, в результаті чого попит наіноземні товари зросте. Обсяг пропозиції національної валюти буде дорівнюватидобутку цін імпортних товарів та обсягу імпорту в фізичному вимірі: Qs = Рі.т.¯ ´ Qі.т.­ Þ витрати на імпорт внаціональній валюті = пропозиції гривні. Оскільки коефіцієнт еластичностіпопиту на імпортні товари за ціною більше 1, то PQ ­ — витрати імпортерів вгривнах будуть зростати. Отже, в цьому випадку крива пропозиції буде матидодатній нахил. 2) розглянемо протилежний випадок – низькоеластичний попит наімпортні товари. Нехай курс національної валюти зменшився, при цьому ціни наіноземні товари в іноземній валюті залишились незмінними, ціни на іноземнітовари в національній валюті зросли. Але ж коефіцієнт еластичності менше за 1,тому витрати імпортерів скоротяться і крива пропозиції матиме від’ємний нахил.

Крива D можезрушуватись. Крива попиту на національну валюту буде рухатись при змініекономічних умов в інших країнах. Якщо в інших країнах спостерігаєтьсяпіднесення, то крива рухається вправо, і навпаки. При економічному піднесенні вданій країні крива пропозиції національної валюти рухається вправо.Рис. 28.4.Крива чистого попиту по рахунку руху капіталів.

В цій моделінемає окремо кривої попиту і пропозиції, а є лише крива попиту по рахунку рухукапіталів, тобто це є сальдо. Т.Ео – т. очікуваного валютного курсу вмайбутньому. Припустимо, що в даний момент курс національної валюти менший заочікуваний. В цій ситуації інвесторам вигідно інвестувати свій капітал внаціональну активи, тобто купувати національні акції. Це пояснюється тим, щоколи настане момент погашення цих ц/п або сплати по них доходів, курс валютизросте і інвестори зможуть конвертувати в більшу суму іноземної валюти. Т.ч.,треба купувати активи в такій валюті, курс якої в майбутньому зросте.Якщоочікують зниження курсу нац. валюти, то слід купувати активи в іноземнійвалюті. Країна буде чистим експортером капіталу. Крива Dn рухається при змінівідношення реальних ставок % в різних країнах, і саме якщо реальна ставка % вданій країні вище, ніж в іноземних, капітал буде рухатись в дану країну і криваDn рухається вправо. Зведемо криві D, Dn, S в одну модель.

Аналіз залежитьвід еластичності попиту на імпортні товари. Крива пропозиції національноївалюти по рахунку поточних операцій, крива попиту на національну валюту порахунку поточних операцій, крива TD (сукупного попиту) по 2 рахунках.

TD= D+Dn.

Т.Ео – т. довгостроковоїрівноваги валютного ринку. СА – величина чистого експорту, Xn>0, е0- очікуваний курс. е1<е0, тоді країна будеімпортувати капітал. АВ – сальдо по рахунку руху капіталів, Dn>0. Тоді і TD>D.

Спочатку крива LM*переміщуватиметься вправо, а курс національної валюти внутрішня процентнаставка знижуватимуться (рис. 8). Зі зниженням ринкового курсу національноївалюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обмінюєнаціональну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малійвідкритій економіці зменшується, крива LM* повертається до свого попередньогоположення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс незмінюються. Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика усвоєму звичному розумінні не дає результатів. Зниження рівня фіксованогообмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією,а підвищення обмінного курсу – ревальвацією. Якщо стимулювальні заходицентрального банку доповнити девальвацією, то зворотного переміщення кривої LM*не відбудеться. Унаслідок проведеної девальвації зросте чистий експорт. Впливдевальвації практично той самий, що й від збільшення пропозиції грошей заплаваючого валютного курсу. Ревальвація валюти переміщує криву LM* вліво,зменшує чистий експорт і знижує сукупний дохід.