Реферат: Науково-технічний прогрес – рушійна сила розвитку продуктивних сил країни й регіонів
Реферат з теми:
Науково-технічний прогрес –рушійна сила розвитку продуктивних сил країни й регіонів
Продуктивні силисуспільства, як система суб'єктивних (людина), речових та інформаційнихелементів, за допомогою яких у складному, взаємопроникаючому процесі взаємодіїлюдини й природи забезпечується суспільне виробництво, існують у часі тапросторі. Таким чином, основними, глобальними ознаками продуктивних сил єдинамізм існування та просторове розміщення. Розвиток і розміщення продуктивнихсил в цьому аспекті можна розглядати як безперервний процес активної взаємодіїлюдства та природного середовища, довкілля, (або, точніше — середовищафункціонування продуктивних сил) за допомогою інформаційних та черезпосередництво речових елементів продуктивних сил, якими є засоби виробництва тазасоби споживання.
Характерною рисою цьогопроцесу с безперервне вдосконалення всіх трьох складових продуктивних сил, якеможна розглядати, як прогрес (від латинського «progressus» — рух уперед,успіх). У загальноприйнятому розумінні прогресом є такий тип розвитку, ознакоюякого є перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого до більшдосконалого. Отож, стосовно продуктивних сил можна говорити про прогрес кожноїз трьох основних складових продуктивних сил — як суб'єктивної (людини — людський або соціальний прогрес), так і речової та інформаційної(науково-технічний прогрес). Звідси можна визначити науково-технічний прогресяк процес вдосконалення речової форми існування продуктивних сил черезнакопичення та розвиток форми інформаційної.
В останньому випадкунеобхідно підкреслити постійно зростаючу роль науки як особливої складовоїлюдської діяльності, що на основі інформації об'єктивно відображає, пояснює та пізнаєдійсність з метою її освоєння. Наука, таким чином, виступає рушійною силоювдосконалення інших елементів продуктивних сил загалом, у тому числі — самої людини як головноговиробника та споживача матеріальних й духовних благ. Вдосконалення речовихелементів продуктивних сил також досягається через втілення наукових досягненьу створення нових та покращання існуючих видів техніки та зростаннятехнологічного рівня виробництв. При цьому особливу роль відіграє технологія як«втілена» або «уречевлена» інформація, базою для якої єнаукові знання, а конкретним результатом впровадження — вдосконалені засобивиробництва та споживання. До речі, характерна для останніх часівфункціонування господарського комплексу країни недооцінка ролі виробничихтехнологій, як важливішої ланки системи «наука — виробництво»,призводила до того, що гідні світового рівня наукові розробки у кінцевомувпровадженні не давали бажаного ефекту.
Таким чином,науково-технічний прогрес характеризується комплексним, взаємообумовленим,поступовим розвитком науки, технології та техніки, метою якого є все більшезадоволення зростаючих потреб людини в матеріальних та духовних благах ізабезпечення суспільного відтворення. При цьому саме науково-технічний прогрес(НТП) є базовою основою для прогресу соціального, для людського розвитку.Тобто, соціальним змістом НТП є матеріалізація наукових знань в окремихелементах продуктивних сил.
НТП як економічна категоріямає певний економічний зміст. Загалом, процес НТП можна описати математичними(економетричними) методами, зокрема — через метод виробничих функцій. Згідно з ним, результат НТПоцінюється через вимірювання за певні проміжки часу результатів виробництва іспіввідношення між частками ресурсів живої праці та виробничих фондів (міжпостійним та змінним капіталом). При цьому фактором, що безпосередньо відображаєНТП, є фактор часу. В сучасному суспільстві, враховуючи обмежені можливостілюдського організму щодо підвищення продуктивності праці, високий рівеньрозвитку ергономіки та порівняну захищеність прав робітників стійке та помітнезростання за короткий проміжок часу частки основного капіталу при відповідномузменшенні частки живої праці за високих темпів зростання суспільноговиробництва свідчить про інтенсивне впровадження у виробничий процес досягненьнауково-технічного прогресу. Спрощено, в загальному вигляді результат НТП можнаохарактеризувати як певне заміщення живої праці виробничими фондами, аекономічний зміст НТП відображається зменшенням частки змінного капіталу. Так,класичним прикладом економії живої праці як досягнення НТП є те, що 2% населення США, зайняті в сільськомугосподарстві, не тільки годують всю країну, але й створюють помітний експортнийпотенціал.
Граничними випадками успіввідношенні ресурсів живої праці та вартості виробничих фондів є два:перший, коли вартість виробничих фондів наближується до нуля, а практично весьпродукт створюється живою працею. Таке становище було характерним дляпочаткової стадії розвитку продуктивних сил — первісного ладу до виникнення скотарства та землеробства. Інший,також ідеальний випадок — це повне заміщення живої праці виробничими фондами. В такомувипадку людство мало б перетворитись на суспільство «тотальногоспоживання», що у глибині протирічить самій активній, утворюючій природілюдини — працівника.
Як видно з поняттянауково-технічного прогресу, воно нерозривно пов'язано з поняттям комплексногорозвитку, а сам науково-технічний прогрес — з комплексним розвитком продуктивних сил, який являє собоюнайбільш повний, всеохоплюючий, пропорційний, економічно та екологічновиправданий розвиток всіх компонентів продуктивних сил згідно соціально-економічнихта природно-економічних його передумов. В сучасному суспільстві саме НТП єзасобом комплексного розвитку продуктивних сил. Звідси можна визначити щодоцього основні завдання (цільові функції) НТП:
1. Головна цільова функція — задоволення потреб людини в матеріальних та духовних благах,покращання умов її існування.
2. Заміщення живої праці, особливо важкої фізичної, малопродуктивної«рутинної» розумової, в небезпечних умовах й т.п., підвищення продуктивностілюдської праці, скорочення суспільне не обхідного робочого часу, робочого днятощо.
3. Забезпечення всеохоплюючого та гармонійного й пропорційногорозвитку всіх елементів територіальних соціально-економічних систем:природно-ресурсної, виробничої та соціальної підсистем тощо.
4. Забезпечення комплексного, пропорційного соціально-економічногорозвитку територій з різними природно-географічними, природноекономічними тасоціально-економічними передумовами господарювання.
5. Створення можливостей для гармонізації відносин«природа» «суспільство» шляхом подальшого екологоорієнтованого освоєння природного середовища на основі ресурсозбереження тапідвищення екологічного рівня виробництв.
Виходячи з багатогранногохарактеру вказаних цільових функцій НТП, треба зазначити, що з точки зорусучасної науки саме поняття «науково-технічний прогрес», якесформувалося як економічна категорія на межі ХІХ-ХХ сторіч, не зовсім точновідображає, особливо на останньому етапі, процес розвитку речової та інформаційноїскладових продуктивних сил. Так, воно по-перше, не включає в себе важливийаспект технологічного удосконалення виробництва (наприклад — біотехнології в сільськомугосподарстві), по-друге, не відображає роль інформації, до речі, все більшзростаючу, як складової продуктивних сил, а по-третє, звужуючи кругвпровадження наукових досягнень лише технікою, не висвітлює провідний всучасному суспільстві тісний зв'язок науки й виробництва (не тільки втехнічному аспекті) та науки й соціального комплексу разом. На наш погляд, зурахуванням цього, в певних випадках доречним є вживання поряд з поняттям«науково-технічний прогрес» й такого більш широкоохоплюючого терміну,як «науково-виробничий прогрес», або уточнюючих, більш вузьких понять- «науково-інформаційний», «науково-технологічний»,«техноекологічний», «соціотехнічний» та«виробничо-технологічний прогрес» тощо.
В сучасному світіпродуктивні сили існують у вигляді територіальних соціально-економічних систем(ТСЕС). Точніше можна визначити ТСЕС як комплексні територіально-господарськісуспільно-виробничі економіко-екологічні системи, які об'єднують в себе нетільки компоненти продуктивних сил, але й елементи навколишнього середовища,яке набуває при цьому значення середовища функціонування продуктивних сил. Всікомпоненти ТСЕС знаходяться у зв'язку й взаємодії одне з одним. Основнимиланками цієї системи в порядку участі в економічному циклі є наступні:середовище функціонування продуктивних сил; людина-працівник; засобивиробництва та предмети праці; інфраструктура; людина-споживач; навколишнєсередовище. Таким чином, складовими ТСЕС в загальному вигляді є сукупністьелементів продуктивних сил та елементів навколишнього середовища й відповіднийкомплекс взаємозв'язків між ними. ТСЕС включають в себе ряд функціональних підсистем,які відповідно визначеним ланкам за основними ознаками поділяються на наступнікомпоненти:
1. Природно-ресурсну підсистему (цілісну сукупність при родних умовта господарських об'єктів природно-ресурсного при значення).
2. Виробничу підсистему (цілісну сукупність господарських об'єктіввиробничого призначення).
3. Соціальну підсистему (цілісну сукупність людей — виробників та споживачівматеріальних та духовних благ, а також об'єктів соціального призначення).
Враховуючи те. що ТСЕС єієрархічними, тобто ТС ЕС нижчих рангів належать, як складова множини до ТСЕС вищого рангу,можна визначити, що продуктивні сили суспільства функціонують в часі тапросторі у вигляді комплексних трьохкомпонентних динамічних імовірнісних системієрархічної структури. При цьому елементами просторової організаціїпродуктивних сил зверху донизу є наступні: світова ТСЕС. міждержавні ТСЕС,загальнодержавні ТСЕС, ТСЕС економічних районів. ТСЕС територіально-господарськихпідрайонів, місцеві та первинні ТСЕС міст, сіл та селищ.
Між комплексом компонентівТСЕС також існує певна підпорядкованість взаємозалежності. Так.природно-ресурсна підсистема в загальному вигляді певним чином визначаєособливості функціонування виробничої підсистеми, яка в свою чергу багато вчому обумовлює функціонування підсистеми соціальної. Звідси, комплекснийрозвиток ТСЕС можна визначити, як відповідний особливостям природно-ресурсногопотенціалу розвиток суспільного виробництва, спрямований на максимізаціюсоціальних досягнень.
В цьому особливу роль відіграєНТП, розвиток якого проявляється в багатьох аспектах функціонування ТСЕС.Основними наслідками НТП в цьому контексті є по-перше, комплексне освоєнняприродно-ресурсної бази, як розширення видів ресурсів, що використовуються увиробництві, гак і поглиблення рівня їх використання. НТП також обумовлюєможливості ресурсозбереження та природоохоронну діяльність, що відкриваєджерела оптимізації середовища функціонування продуктивних сил. Екологічнийефект від впровадження досягнень НТП є особливо важливим при близькому домаксимального рівня антропогенного та техногенного навантаження на навколишнєсередовище, характерному для сучасного етапу розвитку продуктивних сил.
Другим наслідком НТП єпрогресуюче нарощування потужностей виробничої бази суспільства, що забезпечуєзростання обсягів суспільного виробництва через багаторазове підвищенняпродуктивності праці людини. Загалом, саме у виробничій підсистемі ТСЕСнаслідки НТП виявляються найзначнішим чином, а потреби виробничої підсистемибагато в чому обумовлюють напрями та темпи розвитку самого НТП. Необхіднопідкреслити роль НТП не тільки в удосконаленні матеріальної виробничої бази,але й у формуванні та оптимізації взаємозв'язків між виробничими об'єктами,особами-виробниками та елементами природного середовища.
Третім наслідком НТП с прискорений розвитоксоціальної підсистеми. НТП відкриває можливості для забезпечення умовприскореного та ефективного відтворення робочої сили людиною-споживачемсуспільних благ. Це досягається через створення комфортних умов життєдіяльності,забезпечення оптимізації соціально-демографічних процесів та прискореннялюдського розвитку взагалі. Й тут вимальовується залежність між потребамилюдини та НТП. З одного боку, НТП певним чином обумовлюється «соціальнимзамовленням», а з іншого боку, й потреби людини все більш значним чиномформуються досягненнями НТП, а зростання цих потреб знаходиться в прямійзалежності від чергової «висоти», взятої науково-технічним прогресом.
Треба також вказати, щоокреме виділення людини-виробника та людини-споживача є умовним, оскільки нарізних етапах економічного циклу людина виступає то як виробник, то як споживачматеріальних та духовних благ. Вона стає, таким чином, об'єктом діалектичногопротиріччя, оскільки фізично обмежені можливості людини щодо виробництвавступають у протиріччя з її постійно зростаючими потребами. Вихід з цьогопротиріччя й дає саме науково-технічний прогрес, що наповнює це поняття певноюмірою економіко-філософським змістом.
Загалом, у вказанихнаслідках НТП проявляється так званий емерджентний характер НТП. Тобто,загальний ефект від впливу НТП на комплекс елементів ТСЕС в цілому перевищуєсуму ефектів від впливу НТП на кожен з елементів територіальноїсоціально-економічної системи.
Сучасний етап розвиткупродуктивних сил характеризується певними особливостями функціонування ТСЕС,викликаними в тому числі розвитком НТП. Так, певні особливості проявляються утериторіальній організації продуктивних сил. Як наслідок науково-технічноїреволюції, зростання рівня територіальної концентрації продуктивних силпризводить до появи нових типів ТСКС, не характерних для попередніх етапіврозвитку продуктивних сил. В першу чергу, це розвиток на базі місцевих ТСЕС таТСЕС територіально-господарських підрайонів комплексних територіально-виробничихоб'єднань (ТВО).з максимально високою концентрацією виробництва та акумуляцієюна одній території науково-дослідних та виробничих об'єктів. Новою формоютериторіально-виробничого об'єднання стає техно- та агрополіс. Враховуючивисокий рівень розвитку інфраструктури та порівняно низький рівень залежностісучасного виробництва від наближення до сировинної бази, на базі ТСЕС містутворюються багатофункціональні комплексні ТВО — мегаполіси та міські суперагломерації(«промисловий вузол»), з широкою спеціалізацією, які здатніадсорбувати в собі продуктивні сили, що дорівнюють потужності цілих економічнихрайонів та набувають ознак цілісних економічних відтворювальних систем.Ймовірною стає поява зовсім нових типів та форм територіальної організаціїпродуктивних сил. у тому числі так званих «мобільних територіально-виробничихоб'єктів» у вигляді морських платформ зі значною робочою площею,суден-суперлайнерів — об'єктів ринкової та соціальної інфраструктури,благоустроєних «тимчасових» населених пунктів в особливихприродно-географічних умовах.
Другою ознакоютериторіальної організації продуктивних сил в епоху НТР є ущільнення мережіТСЕС не стільки внаслідок появи нових об'єктів господарської діяльності,скільки за рахунок випереджаючого розвитку економічних та інших зв'язків міжелементами господарської діяльності. При цьому виробнича інфраструктура, зарахунок впровадження досягнень НТП, із «допоміжної» сфериобслуговування базових галузей виробництва перетворюється на структуроформуючу.Вона вбирає в себе значну кількість вивільнених за рахунок впровадженнядосягнень НТП у виробництво працівників, стає сферою спеціалізації не тількиокремих локальних та місцевих ТСЕС, але й певних економічних районів. Ознакоюостаннього часу є поява цілих країн, які спеціалізуються на функціонуваннігалузей та сфер інфраструктури.
Третьою характерною дляперіоду НТР рисою територіальної організації продуктивних сил є якісно новийрівень взаємовідношень між природно-ресурсною та іншими (соціальною тавиробничою) підсистемами стосовно розміщення об'єктів господарської діяльності.В епоху НТР фактором, обмежуючим та стримуючим розвиток ТСЕС є вже не стількиприродно-ресурсний потенціал території, скільки її потенціал екологічний, якийвідображає резистентність середовища функціонування продуктивних сил доантропогенного та техногенного впливу, його «місткість» щодоконцентрації виробництва. Характерним прикладом в цьому контексті єЧорнобильська аварія, в результаті якої екологічний потенціал зараженоїрадіонуклідами території зони відчуження можна вважати практично нульовим, азвідси — й господарювання на цій території неможливим.
Певні загальні зрушення єхарактерними й для галузевої структури ТСЕС в контексті наслідків НТР. В першучергу — це зростання в структурівиробництва частки наукомістких галузей при неухильному зменшенні виробництва всировинних та ресурсномістких (в т.ч. металоємних) галузях. Паритетний розвиток промисловості йсільського господарства проявляється у формуванні АПК, як агрегованоготериторіально-виробничого комплексу, тенденцією розвитку якого стає зростаннячастки переробних галузей, подальша інтеграція промислового ісільськогосподарського виробництва на основі впровадження досягнень НТП.
Другою тенденцією єзростання питомої ваги галузей інфраструктури у виробництві, причому на першийплан виходить інфраструктура соціальна, як гарант та ефективний засібпримноження людського капіталу. У внутрігалузевій структурі виробництва послугпріоритетну роль починають відігравати такі наукомісткі сфери, як інформатиката інформаційне обслуговування, інвестиційно-будівельна діяльність,високоефективні види транспорту. Характерною рисою НТР є широке випровадженнядосягнень НТП у функціонування ринкової інфраструктури, за рахунок чогостворюються нові форми ринкового обслуговування у формі електроннихрозрахункових карток, банкоматного обслуговування тощо.
Загалом, суцільнимитенденціями стають зростаючий динамізм розвитку територіальних соціально-економічнихсистем як наслідок НТР та все тісніша інтеграція науки, виробництва іпідприємництва як в регіональних масштабах, так і на рівні світовогоекономічного простору.
Розвитокприродно-ресурсної підсистеми. Рольприродно-ресурсної підсистеми є провідною, оскільки природно-ресурснийпотенціал є визначальним фактором розвитку і розміщення продуктивних сил.Завданням НТП щодо природно-ресурсної підсистеми (ПРП) в цілому є забезпеченнянайбільш повного, економічно й екологічно ефективного та одночасно економногоресурсокористування. Для відновлюваних ресурсів (водних, лісових, земельних,природно-рекреаційних та фауністичних)завданням є також прискоренересурсовідновлення.
Щодо мінерально-сировинногоресурсного потенціалу, НТП на сучасному етапі має забезпечити перш за всенарощування запасів копалин, забезпечення їх добування новими методами, зурахуванням вичерпання значною мірою доступних родовищ, зменшення втратресурсів при їх видобутку та комплексне, по можливості — безвідходне та маловідходневикористання сировини з більш повним вилученням корисних компонентів, а також залученнядо господарювання техногенних родовищ зі складу відходів.
Для водних ресурсів головнимзавданням НТП є раціоналізація водокористування з подальшим переходом відбезповоротного до поворотного водокористування, зменшенням безповоротних втратводи, забезпеченням високого ступеня очистки вод від наслідків антропогенногота техногенного забруднення та дотримання екологічної чистоти водних басейнів здоведенням екологічних показників питної води до природних норм.
Для земельних ресурсів НТПмає забезпечити докорінне покращання екологічного стану та відновленняродючості ґрунтів, повернення екологічної рівноваги на землях меліоративногофонду, захист ґрунтів від антропогенної деградації та ерозії. Застосування екологоорієнтованих технологій обробки ґрунтів та меліоративних систем двосторонньоїдії може дозволити залучити до ефективного господарського обігу частинунеугідь.
Для лісових ресурсівпровідною с роль НТП в прискореному розширеному відновленні лісистості території,доведенні стану лісового фонду до раціональних норм. НТП має забезпечитиінтенсифікацію лісокористування поряд зі збереженням та покращанням структурилісових насаджень. Це може бути забезпечено за рахунок застосуванняплантаційного лісовирощування, технологічного забезпечення повного використаннявсієї біомаси дерева, комплексної переробки рослинної сировини, залучення догосподарського обігу недеревних ресурсів лісу.
Для природно-рекреаційнихресурсів пріоритетами НТП є розширення ресурсної бази за рахунок комплексноговикористання гідромінеральних і бальнеологічних ресурсів, примноженнярекреаційних можливостей та підвищення екологічних характеристиккультурно-ландшафтних й туристично-курортних об'єктів, а також підвищенняякості й розширення асортименту послуг курортного та лікувально-оздоровчогообслуговування.
Для фауністичного(мисливсько-рибальського) ресурсного комплексу провідним завданням НТП єзбереження біорозмаїття та охорона рідкісних біологічних видів поряд ізприскореним відновленням та нарощуванням мисливсько-рибальских ресурсів, у томучислі на основі штучного відновлення популяцій промислових видів біотипів.
Розвиток виробничоїпідсистеми, підґрунтям якого єфункціонування природно-ресурсної підсистеми, знаходиться в прямій залежностівід досягнень НТП. Стратегічним завданням НТП у матеріальному виробництві стехніко-технологічне переоснащення виробничого апарату шляхом комплексноїавтоматизації та механізації виробничих процесів на базі досягненьфундаментальної та прикладної науки з метою підвищення продуктивності праці,зниження матеріало- та енергоємності продукції, підвищення екологічного рівнявиробництв та отримання продукції з якісно новими властивостями.
У промисловості НТП маєзабезпечувати зниження трудозатрат, створення регіональних комплексівміжгалузевих виробництв, зниження середньої вартості на одиницю корисногоефекту, економію натуральних ресурсів, скорочення обсягів використання ручноїпраці. Через впровадження автоматичних ліній, гнучких виробничих систем таавтоманіпуляційних (робототехнічних) комплексів з розвинутими системамиконтролю технологічного циклу можливим є вихід на новий рівень якості продукціїза рахунок гарантії якості збереженням параметрів контрольованого технологічногониклу. Прогресивні зрушення в ресурсокористуванні у промисловості можуть бутизабезпечені впровадженням нових хвилевих, променевих та електротермічних видівотримання та обробки матеріалів, заміни традиційних конструкційних матеріалів,у т.ч. металів за рахунок впровадження композитів, полімерних матеріалівз заданими властивостями та хімічних покрить. Через розвиток та вдосконаленняструктури енергетики з особливим наголосом на подальшому розширеннівикористання ядерного палива, впровадження прогресивних технологій виробництвасинтетичного рідкого палива, розширення використання відновлюваних танетрадиційних джерел енергії можливими є суттєві зрушення в перетворенні тавикористанні енергії зі збереженням всіх видів кінцевої енергії, енергоносіївта органічного палива.
В аграрно-промисловомукомплексі провідною є роль НТП в докорінному підвищенні ефективностіфункціонування сільського господарства за рахунок техніко-технологічноговдосконалення виробництва. Основою його є селекція та створення високоурожайнихсортів рослин та біотехнологічних культур з прогресивними властивостями,високопродуктивних порід тварин одночасно зі здійсненням структурної перебудовий удосконаленням спеціалізації агропромислового виробництва через встановленняоптимальних площ вирощування енергомістких культур, розширення виробництвакультур з високим вмістом білку, поширення сучасних технологій ягідництва ісадівництва. Прогресивним напрямом є подальше залучення в господарський обігбіоресурсів морських акваторій. Широке застосування диференційованих технологіймеліорації, обробки ґрунту та землеробства стосовно грунтово-кліматичних умов ігенетичних особливостей сільгоспкультур забезпечить збереження й покращанняагровиробничих властивостей земель, дасть значну економіюматеріально-технічних, фінансових і енергетичних ресурсів… Втілення концепціїреабілітації й використання порушених внаслідок техногенного та антропогенноговпливу земель сприятиме їх поверненню в повноцінне господарське використання.
Докорінне покращання стануінфраструктури АПК за рахунок впровадження ефективних технологій зберігання йтранспортування продукції, нових видів тари й пакувальних матеріалів дозволяєсуттєво зменшити втрати готової продукції. Впровадження прогресивних видіввисокопродуктивної сільськогосподарської техніки, у тому числі адаптованої допевних форм господарювання одночасно з раціоналізацією виробничої таремонтно-обслуговуючої бази АПК помітно підвищує ефективністьсільськогосподарського виробництва. На сучасному етапі основні досягнення НТП впереробних галузях АПК дозволяють значно збільшити (іноді — в десятки чи навітьу сотні разів) строки використання готової продукції, на основі комплексноїпереробки сировини збільшити обсяги та багаторазово розширити номенклатурувиробництва.
В галузях виробничоїінфраструктури докорінними зрушеннями внаслідок впровадження НТП є нарощуваннящільності мережі виробничих зв'язків, збільшення товарних, інформаційних таенергетичних потоків, вдосконалення структури, техніки та технологійтранспорту, зв'язку та енергомереж. Тенденцією є інтеграція галузейінфраструктури в єдину світову мережу. З усіх галузей виробництва саме вінфраструктурі, точніше — в інформаційному забезпеченні та зв'язку на межі XX — XXI сторіч зрушення, викликані розвитком НТП, проявляються найбільшдинамічно, що складає основу для подальшого більш глибинного проникненняінформаційних технологій в якості засобів автоматизованого управління увиробничі процеси.
Розвиток соціальноїпідсистеми, згідно головній цільовійфункції НТП, є його кінцевою метою. Загалом, розвиток соціальної підсистемиТСЕС, що включає в себе соціально-демографічну та соціально-інфраструктурнускладові є й основною метою функціонування продуктивних сил. Концепція«виробництва заради виробництва» не витримала випробування часом. Наданому етапі розвитку продуктивних сил НТП є одним з основних важелів — регуляторів пропорції«виробництво — споживання». Причому, НТП виступає, з одного боку,стимулятором, каталізатором суспільного виробництва, спрямованого назадоволення потреб, а з іншого — багато в чому формує самі потреби людини.Комплексний взаємозв'язок розвитку соціально-демографічної тасоціально-інфраструктурної складової проявляється в тому, що за рахунокдосягнень НТП постійно вдосконалюється середовище існування головноїпродуктивної сили — людини, що створює новий, інтенсивний тип відтвореннянаселення. Цей тип відрізняється перш за все покращанням якісних характеристикнаселення і трудових ресурсів, зростанням їх освітнього та професійного рівня,безперервним підвищенням від покоління до покоління фізичних та духовнихздібностей за умов одночасного скорочення кількісного приросту населення.Останнє явище спостерігається за рахунок випереджаючого зростання витрат навідтворення нових поколінь у порівнянні зі збільшенням фонду засобів навідтворення робочої сили.
Таким чином, з одного бокуНТП за рахунок інтенсивного розвитку соціальної інфраструктури створює умовидля прискореного та досконалого людського розвитку, а з іншого — формує інтереси (усвідомленіпотреби) людини, які певним чином випереджають можливості задоволення цих потреб.За рахунок цього створюються мотиви активної економічної діяльності людини,забезпечується процес суспільно-економічного відтворення
Особливістю сучасного етапурозвитку соціальної інфраструктури є активне, цілеспрямоване формування запитівспоживачів. Досягнення НТП стають «маяком», на який орієнтуєтьсявиробництво послуг населенню та товарів широкого вжитку. Причому, в розвинутихкраїнах у забезпеченні населення товарами та послугами превалюючи роль починаєвідігравати єдина інформаційно-торговельна мережа, основу якої складаєкомп'ютерна мережа "Інтернет".
Висновки
Ми живемо за часи перехідногоперіоду до нової системи комплексної оптово-роздрібної торгівлі типу«електронний магазин». За неї споживач замість відвідуванняпідприємств роздрібної торгівлі чи побуту замовляє «з доставкою»товари й послуги через електронні каталоги торгівельних підприємств укомп'ютерних мережах. Це забезпечується через інтеграцію в інформаційнісистемні мережі відповідних об'єктів ринкової інфраструктури — банків, біржтощо.
За прогнозамивчених-футурологів саме майбутня єдина світова інфраструктурна мережа має статипідґрунтям виникнення нового способу виробництва, який вдало названо В.І.Вернадським «ноосферним розвитком» — епохи гармонійних відносинприроди і суспільства.
Література
1.Л.Г. Чернюк, Д.В. Клиновий. Розміщення продуктивних силУкраїни. Навчальний посібник. – Київ.: ЦУЛ, — 382 с.2.КлиновийД.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка УкраїниК.: Центр навчальної літератури 2006 . – 728с.
3.ІщукС.І. Розміщення продуктивних сил. – К.: Європ. ун-т фінансів, інформ. систем,менеджм. і бізнесу. – 216 с.