Реферат: Підприємство як суб’єкт господарювання
Рефератна тему:
«Підприємствояк суб’єкт господарювання»
План
1. Предмет,задачі, і методи дослідження науки «економіка підприємства»
2. Поняття,цілі і напрями діяльності підприємства
3. Класифікація підприємств
4. Зовнішнєсередовище діяльності підприємства
1.Предмет, задачі і методи дослідження науки “Економіка підприємства”
Термін«економіка» походить від 2-х грецьких слів: «oikos» — будинок, домашнє господарство і «nomos» — закон.
Таким чином,дослівно термін «економіка» переводиться як уміння вести домашнє господарствозгідно норм, правил, законів.
Вперше цей термінввів в науковий оборот найбільш відомий мислитель Аристотель. Цим терміном вінпозначив своє вчення про ведення домашнього господарства.
Але з тих пірпройшло 2 з гаком тисячоліття і цей термін до цього часу зберігся. Тим часом,у наш час він позначає 2 різні поняття:
— господарствобудь-якої країни, підприємства регіону або всього світу;
— науковудисципліну, яка залежно від об’єкту дослідження підрозділяється на наступніосновні частини:
— мікроекономіка;
— макроекономіку;
— економікупідприємства;
— економікуокремих галузей (промисловості, транспорту, сільського господарства і т.д.)
Макро імікроекономіка дозволяють одержати цілісне уявлення про економічне життясуспільства.
Економікапідприємства розглядає механізм функціонування самого підприємства яккомерційної організації, його ресурси (оборотні кошти, робоча сила, інвестиції)і шляхи поліпшення їх використовування, форми організації виробництва,планування, фінанси підприємства.
Іншими словами,«економіка підприємства» покликана розкрити у всій повноті систему економічнихвідносин як у середині підприємства, так і між ними з урахуванням формуванняринкового середовища. Відповідно, предметом науки економіка с/хпідприємства є дослідження економічних відносин між людьми і трудовимиколективами в процесі виробництва продукції і між підприємствами з приводу їїрозподілу, обміну і споживання, а також механізму дії економічних законів іформ їх прояву з урахуванням специфіки сільського господарства.
Найважливішазадача сільського господарства – забезпечення країни продовольством. В умовахформування ринкової економіки ця задача може бути вирішена тільки на основіпідвищення економічної ефективності галузі. Отже, можна сказати, що метою наукиє розробка економічних основ ефективної господарської діяльності підприємства,що дозволяє йому виробляти конкуренто здатну продукцію.
Оскількигосподарська діяльність підприємства досить багатопланова задачі, що стоятьперед наукою економіка с/х підприємства також дуже різноманітні. Зокрема воназаймається розробкою і економічним обґрунтуванням:
- організаційно-правовихформ господарювання, з урахуванням природних, економічних і демографічних умов;
- методівефективного використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів;
- оптимальнихспіввідношень між складовими частинами виробництва;
- ефективнихформ організації і оплати праці;
- оптимальнихрозмірів сільськогосподарських підприємств з урахуванням природно-кліматичнихумов;
- пріоритетнихнапрямів капітальних вкладень в сільське господарство;
- ефективноїсистеми управління підприємством і т. д.
Для виконаннясвоїх задач економічна наука використовує наступні методи дослідження:
- науковоїабстракції, який полягає у виявленні суті, основи будь-якого явища, категорії
- Індукції- від конкретного до загального;
- Дедукції– від загального до конкретного;
- Порівняльногоаналізу полягає в зіставленні економічних показників з метою виявленнянайкращих результатів;
- Експериментальний;
- Монографічний;
- Статистико-економічнийметод. _групування, кореляційно-регресійний, графічний і ін..)
2Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства
Поняттядіяльності і її мета.
Будь-якесуспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснюєбезліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації,які спільно виконують ту або іншу програму і діють на основі певних правил іпроцедур. Проте цілі і характер діяльності таких численних організацій різні.По цій ознаці їх можна розділити на дві групи:
- підприємницькі(комерційні), існування яких забезпечується за рахунок власних засобів;
- непідприємницькі(некомерційні), які функціонують і розвиваються завдяки бюджетному фінансуваннюдержави.
Організації зпідприємницьким характером діяльності прийнято називати підприємствами.
Підприємство –цеорганізаційно виділена і економічно самостійна первинна ланка або одиницявиробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію.
В економічнійлітературі поняття «підприємство» і «фірма» часто використовуються якідентичні. Слід зазначити, що між цими поняттями існує певна відмінність.
Фірма – (як і підприємство) – цеюридично самостійна підприємницька одиниця.
Нею може бутивеликий концерн, так і невелика компанія. До складу фірми входить декількапідприємств, які не є самостійно юридичними структурами. Якщо ж фірмаскладається з одного підприємства, то обидва поняття співпадають.
Щоб вважатисяпідприємством (фірмою), економічна структура повинна мати декілька істотнихознак:
1. бутиюридичною особою;
2. матизамкнуту систему обліку і звітності;
3. самостійнийбаланс;
4. розрахунковийрахунок в банку;
5. друк звласним найменуванням;
6. товарнийзнак ( марку) у вигляді певного терміну, символу, малюнка або комбінації таких.
Для ефективногогосподарювання істотним є визначення цілей створення і функціонуванняпідприємства (фірми). Головну мету підприємства в світовій економіці прийнятоназивати місією.
В більшостівипадків місією сучасного підприємства вважається виробництво продукції(послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимально можливогоприбутку.
На основізагальної місії підприємства формулюють і встановлюють загально фірмові цілі,які повинні відповідати певним вимогам:
1) ціліпідприємства повинні бути конкретними і піддаватися вимірюванню.
2) Ціліпідприємства повинні бути орієнтовані в часі, тобто мати конкретні горизонтипрогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжкичасу. Довгострокова мета має горизонти прогнозування, рівний п’яти рокам (іноді7-10 років) для передових в технічному відношенні фірм; короткострокова — вмежах одного року.;
3) Цілі підприємстваповинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;
4) З позиційдинаміки ефективності виробництва усі цілі підприємства повинні бути взаємнопідтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не можутьперешкоджати реалізації інших цілей.
Напрямидіяльності.
В практицігосподарювання кожне підприємство (фірма) як складна виробного-економічнасистема здійснює багато конкретних видів діяльності, які, виходячи з критеріюспорідненості, можна об’єднати в окремі основні напрями.
1. Відповідно дологіки і послідовності процесу відтворювання визначальним напрямом діяльностікожного підприємства є вивчення ринку товарів, або ситуаційний аналіз.Такий аналіз повинен передбачати:
— комплекснедослідження ринку;
— рівняконкурентоспроможності і цін на продукцію;
— інших вимогпокупців товарів;
— методівформування попиту і каналів товарообігу;
— зовнішнього івнутрішнього середовища підприємства.
2. результатививчення ринку товарів служать базою для обґрунтування конкретних шляхіввдосконалення і розвитку інноваційної діяльності підприємства (фірми) наперспективний період.
Інноваційнадіяльність охоплює:
- Науково-технічнірозробки;
- Технологічнуі конструкторську підготовку виробництва;
- Упровадженнятехнічних, організаційних і інших нововведень;
- Формуванняінвестиційної політики на найближчі роки;
- Визначенняоб’єму необхідних інвестицій і т. п.
3. наступнимнапрямом, причому найскладнішим за об’ємом організаційно — технічних задач, є виробничадіяльність підприємства, її організація і оперативне регулювання у просторіі часі.
Зі всієїсукупності постійно здійснюваних заходів, що становлять виробничу діяльність,найважливішими потрібно вважати:
- обґрунтуванняоб’єму, асортименту і якості виготовленої продукції відповідно до потреб ринку;
- формуваннямаркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їхоптимізацію щодо виробничих можливостей підприємства;
- збалансуваннявиробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожнийподальший рік прогнозного періоду;
- забезпеченнявиробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами;
- розробкуі дотримання злагоджених в часі оперативно-календарних графіків випускупродукції.
4. Ефективністьінноваційно-виробничих процесів, постійно здійснюваних на кожному підприємстві,визначається рівнем комерційної діяльності підприємства, значущістьякої в умовах ринку істотно зростає.
Необхідною умовоюдосягнення бажаного успіху комерційної діяльності є:
— дієва реклама ібезпосередня організація збуту своєї продукції
— розвитоксистеми товарних бірж
— належнестимулювання покупців.
5. Ще однимважливим напрямом діяльності підприємства, яке завершує послідовний циклвідтворювального процесу, слід вважати після продажний сервіс багатьохвидів товарів – машин і устаткування, автомобілів, побутової техніки, іншихвиробів виробничо-технічного і споживацького призначення.
Після продажнийсервіс охоплює:
- пусконалагоджувальніроботи у сфері експлуатації
- їхгарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну
- забезпеченнянеобхідними запасними частинами, проведення ремонтів під час нормативноготерміну служби і т. п.
6. Доінтегрованого напряму, що охоплює багато конкретних видів, належить економічнадіяльність підприємства (фірми)
Зокрема, вонавключає:
— стратегічне іпоточне планування;
— облік ізвітність;
— ціноутворення;
— систему оплатипраці;
— ресурснезабезпечення виробництва;
— зовнішньоекономічну і фінансову діяльність і ін..
Цей напрям євизначаючим для оцінки і регулювання всіх елементів системи господарювання напідприємстві.
7. Особливезначення має соціальна діяльність, оскільки вона істотно впливає наефективність всіх інших напрямів і конкретних видів діяльності,результативність яких безпосередньо залежить від рівня професійної підготовкиі компетентності всіх категорій працівників, дієвості вживаного мотиваційногомеханізму, постійно підтримуваних на належному рівні умов праці і життятрудового колективу.
3. Класифікаціяпідприємств
1. Мета і характер діяльності:
-комерційні,
— некомерційні
2. За формоювласності:
— приватні;
— колективні;
— державні;
3.Національнаприналежність капіталу:
— національні;
— іноземні;
— змішаніпідприємства
4. По правовомустатусу і формі господарювання.
— одноосібніпідприємства;
— господарськітовариства – це підприємства де власником є дві або більше осіб.
Товаристваподіляються на:
1.Товариство зобмеженою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб іякі за результати своєї діяльності несуть відповідальність тільки розміромсвого внеску.
2. Товариство зповною відповідальністю — – це підприємство де власником є дві і більше осіб іякі за результати своєї діяльності несуть відповідальність як своїм внескомтак і власним майном.
3. Товариство здодатковою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осібі які за результати своєї діяльності несуть відповідальність своїм внеском ічастиною власного майна яке оговорено в статуті підприємства.
4. Командитнетовариство – це коли один із засновників несе повну відповідальність а іншийобмежену.
5. Різновидомтовариств є акціонерні товариства де розмежовуються право власності і правоуправління.
. Кооперативи –це добровільні об’єднання громадян з метою сумісного ведення господарювання.
Кооперативибувають:
- споживчі
- збутові
- виробничі.
5. Галузевийі функціональний вид діяльності
- сільськегосподарство;
- транспортні
- промислові
- банківські.
6. Ступіньпідлеглості
- материнські(головні підприємства)
- дочірні –юридично самостійне підприємство яке має власний баланс, але підкоряєтьсяматеринській фірмі оскільки вона має контрольний пакет акцій даногопідприємства.
- Асоційованіпідприємства – самостійні підприємства, але вже з будь-яких причин відчиняєтьсяматеринському (філіал)
7. Розмір тачисельність працівників:
- малі
- середні
- великі.
В промисловості ібудівництві до малих відносять підприємства наявність працівників до 200-хпрацівників, інші галузі виробничої сфери до 50. Наука і наукове обслуговування– 100 чол. Торгівля до 15 чоловік. Невиробнича сфера до 25.
Добровільніоб’єднання
Картель –об’єднання як правило однієї галузі, які зберігають власність на засобивиробництва і результати праці.
Синдикат – цеоб’єднання підприємств однієї галузі, які зберігають власність на засобивиробництва, але втрачають її на результати праці.
Трест –об’єднання підприємств однієї галузі, які втрачають власність як на засобивиробництва так і на результати праці.
Концерн –добровільне об’єднання підприємств декількох галузей, які втрачають повнувласність на засоби виробництва і результати праці.
Консорціум – цеоб’єднання підприємств промисловості та банків які відповідно також втрачаютьвласність на засоби виробництва і засоби праці.
Фінансова група– це об’єднання підприємств декількох галузей (промисловості, банків), але навідміну від концерну на чолі фінансової групи стоять один або два банки.
Холдинг – цеоб’єднання капіталів, а не виробництва, тобто холдинги скуповують контрольніпакети акцій інших підприємстві повністю їх контролюють.
4.Зовнішнє середовище діяльності підприємства
Зовнішнєсередовище діяльності підприємства поділяється на чинники макро-, тамікросередовища. Чинники макросередовища – це чинники на які підприємство неможе впливати, але повинно враховувати при діяльності підприємства. Чинникимікросередовища – це чинники на які підприємство має вплив, а відповідно можеїх змінювати.
Чинникимакросередовища
1. економічнічинники (зміни в грошових і натуральних доходах населення, розмір заробітноїплати, пенсії, інфляція, стан і розвиток вітчизняного виробництва, розвитокміжнародних економічних відносин.
2. Політичнічинники – політична стабільність в державі та регіоні, напрями розвиткуполітичної системи.
3. Правовічинники – вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, методидержавного регулювання діяльності підприємств, відношення держави до малогобізнесу стабільність законодавчої бази
4. Демографічнічинники – характеризуються загальною чисельністю населення його чоловіковоюгрупою та темпами зміни чисельності населення в цілому.
5. природнічинники – екологічний стан держави, регіону, області.
6.Соціально-культурні чинники – рівень народного добробуту і рівень задоволенняфізіологічних і раціональних норм споживання.
Чинникимікросередовища
1. Споживачі –стан і розвиток потреб попиту на товари, і розвиток ринку.
2. Постачальники - привабливість постачальників, доцільність договірної політики.
3. Конкуренти –чисельність конкурентів їх активність та стан конкуренції цілому.
4. Посередники (товарнібіржі, торгові дома)