Реферат: Політична економія

МІНІСТЕРСТВООСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Таврійськийнаціональний університет ім. В.І.Вернадського

Економіко-гуманітарнийфакультет в м.Мелітополі

Кафедраменеджменту ЗЕД

ОПОРНІКОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ

ПО КУРСУПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ

викладачаВ’юник Н.К.

Мелітополь,2006

ЗМІСТ

№

п/п    ТЕМА

1       Політична економія як наука        

2       Економічні системи: поняття,структура, типи.       

3       Виробнича система, їїструктура, типи виробничих систем       9

4       Виробнича система:трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничих можливостей   

5       Конкурентна ринкова система      

6       Попит, фактори йогоформування, закон попиту    

7       Пропозиція, фактори їїформування, закон пропозиції   

8       Ринкова рівновага попиту іпропозиції 

9       Монополістична ринковасистема

10     Змішана ринкова система    

11     Державний сектор      

12     Приватний сектор       

13     Інвестиції такапіталоутворення.  

14     Грошова система країни      

15     Інтеграційні процеси іформування світової економічної системи       43

Тема 1. “Політична економія як наука”

1.Виникнення і розвитокПЕ.

2.Предмет та об’єкт ПЕ.

3.Функції ПЕ.

4.Методи економічногодослідження.

Методичні поради

Ця тема є першою увивченні курсу, тому вона потребує відповідної конкретної підготовчої бази, якуповинні мати студенти. Крім того, вказана тема характеризується певнимискладнощами, оскільки вона дає установку на вивчення всього курсу і охоплюєтакі проблеми, які будуть конкретизуватися і детально вивчатися у майбутньому.Тому виникає необхідність виділити найосновніші проблеми, які дали биможливість студентам зрозуміти суть цієї науки і познайомитися з тимизавданнями, що потрібно буде вирішувати уже при вивченні самого курсу. Отже,виділяємо такі проблеми, як: історичні етапи розвитку політичної економії;предмет та об'єкт політичної економії; структура і функції політичної економії;методи економічного дослідження.

Кожна наукахарактеризується своїм історичним шляхом розвитку, має свій предметдослідження, свою структуру, виконує певні функції. Це стосується і політичноїекономії, однак вона є базовою наукою і використовує у своїх економічнихдослідженнях систему методів, за допомогою яких стають зрозумілими економічніпроцеси, що відбуваються у суспільстві.

Політична економіяпройшла тривалий шлях свого становлення і

сформувалася яксамостійна наука у ХУІІ-ХУШ ст., подаючи цілісне пояснення суті економічногожиття. Вона допомагає зрозуміти розвиток суспільства, допомагає описати,пояснити і спрогнозувати економічну поведінку.

Сформувавшись як наука,політична економія постійно розвивається

разом з економічнимисистемами суспільства. При цьому вона пройшла ряд етапів, що пов'язано іззміною існуючих економічних систем на нові, більш прогресивніші.

Сучасна політична економіяне протиставляє себе ідеям економістів

попередніх поколінь, апродовжує, розвиває, доповняє їх по різних напрямках, спектр яких значнорозширився і суперництво між якими значно загострилось.

Політична економія, як ікожна наука, має свій предмет. Це суспільна наука,

вона досліджує виробничівідносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживанняматеріальних благ та послуг у світі обмежених ресурсів. Політична економіявивчає економічні закони, що діють в економічній системі, допомагає їх пізнатиі використати ці знання в практичній діяльності людей.

Об'єктом дослідження вполітичній економії є економічна система, яка

функціонує на основіпевних виробничих відносин. В цій якості економічні системи мають своїособливості, слід розглядати їх історичний, практичний і суспільний характер.їм властива певна внутрішня структура. Прийнято

структурувати економічнісистеми з позицій: фаз руху виготовленого продукту; функціонування рівнівекономіки; характеру регулювання економіки, характеру власності на ресурси.

Політична економіявиконує ряд функцій, через які відображається її роль в розвитку суспільства ів розвитку людського пізнання. З'ясовуючи внутрішні зв'язки економічних явищ,досліджуючи дію економічних законів, політична економія розробляє рекомендаціїщодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава з метоюпідвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високогорівня життя людей.

Кожна наука використовуєпевні методи дослідження Політичній економії

Важливою є самостійнаробота студентів над засвоєнням теми «Політична економія як наука».Рекомендовано такі проблеми для самостійного вивчення:

1.      Основнітеоретичні напрями на сучасному етапі розвитку політичної економії.

2.      Економічнісистеми як об'єкт політичної економії.

3.      Теорія перехіднихекономічних систем.

4.      Внесоквітчизняних вчених у розвиток політичної економії.

5.      Альтернативнавартість в системі категорій політичної економії.

6.      Обмеженістьресурсів як фактор впливу на теорії господарювання в ринковій економіці.

Словник нових термінів іпонять

Економічний аналіз — виведення економічних принципів і закономірностей із відповідних фактівекономічної дійсності.

Економічні ресурси — земля, праця, капітал та підприємницькі здібності, що використовуються увиробництві товарів та послуг.

Економічна система — сукупність механізмів чи інститутів функціонування і розвитку національноїекономіки.

Ефективний розподілресурсів — розподіл ресурсів в економіці між вироб¬ництвом різних товарів іпослуг, який максимізує задоволення потреб споживачів.

Економічна модель — спрощена картина реальної дійсності, абстрактне узагальнення.

Кейнсіанська аналітичнаекономія — макроекономічні концепції, які ведуть до висновку, що в ринковійекономіці ресурси не завжди використовуються повністю і що за допомогоювідповідної фіскальної і монетарної політики можна досягти повної зайнятості.

Макрорівень — рівеньагрегативного розгляду економічної системи в масштабах світового господарства,національного господарства країни, секторів економіки.

Мікрорівень — рівеньрозгляду економічної системи в масштабах її окремої ланки, сегмента.

Неокласична аналітичнаекономія — теорія, згідно з якою непередбачені зміни рівня цін можутьспричиняти макроекономічну нестабільність в короткостроковому періоді, однак вдовгостроковому періоді за повного обсягу виробництва економіка стабільнавнаслідок гнучкості цін і зарплати.

Підприємницькі здібності- здатність людини організовувати певне поєднання інших ресурсів длявиробництва продукту, ухвалювати послідовні неординарні рішення, здійснюватиінновації та йти на ризик.

Ринкова економіка — економіка, в якій рішення самих споживачів, постачальників ресурсів і фірмвизначають розподіл ресурсів.

Ринкова система — усіринки продуктів і ресурсів та зв'язки між: ними; механізм, що дозволяє цінам,які складаються на цих ринках, розподіляти обмежені економічні ресурси таузгоджувати і координувати рішення, які ухвалюють споживачі, фірми тапостачальники ресурсів.

 Рідкісність(обмеженість) ресурсів — нестача (обмеженість) землі, капіталу, праці іпідприємницького таланту для задоволення безмежних матеріальних потреб людей.

Основна література: № 6,9, 10, 13.

Додаткова література: №2.

Тема 2 “Економічнісистеми: поняття, структура, типи ”

1. Поняття економічноїсистеми та її структура

1.1. Поняття економічноїсистеми

1.2. Виробничі економічнісистеми

1.3. Ринкові економічнісистеми

1.4. Цінові економічнісистеми

1.5. Грошові економічнісистеми

1.6. Фінансові економічнісистеми

1.7. Фіскальні економічнісистеми

2.Функціонально-історичні типи економічних систем     

2.1. Конкурентна ринковасистема

2.2. Монополістичнаринкова економічна система 

2.3. Адміністративнаекономічна система

2.4. Змішана економічнасистема

2.5. Традиційнаекономічна система

3. Перехідні економічнісистеми

3.1. Поняття перехідноїекономічної систем

3.2. Типологізаціяперехідних економічних систем

3.3. Особливостіфункціонування перехідної економічної системи України

Методичні поради

Економічна теорія вивчаємотиви, поведінку та діяльність індивідів та інституцій, що зводяться донайраціональнішого комбінування обме-женими, рідкісними факторами виробництва зметою отримання якнай-більшої, максимальної кількості споживчих благ і послуг.Економічна теорія вивчає ще відносини між індивідами, інституціями, у певнихви-падках і державою, з приводу виробництва, обміну, розподілу і спожи-ванняматеріальних і духовних благ. Уся організована сукупність зв'язків у відносинахміж суб'єктами економіки з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживанняв економічній науці визначається як економічна система.

Економічна система єключовим поняттям, об 'єктом економічної теорії, вона охоплює усі аспектигосподарського життя країни: від діяльності окремої маленької фірми дофункціонування потужних галузей. Економічна система включає в себе всі рівнімікро- та макроекономіки.

У запропонованій лекціїми ставимо перед собою завдання розкрити поняття економічної системи,розглянути її внутрішню структуру, про-стежити, як протягом історії національнігосподарства змінювали фор¬ми свого функціонування.

Економічна система якєдність елементів підсистем, що у своїй взаємодії наповнюють змістом цепоняття, має свою структуру, куди входять: виробнича підсистема економічноїсистеми, ринкова, цінова, грошова, фінансова, фіскальна (податкова) підсистеми,підсистеми роз-поділу та регулювання. Далі ми розглянемо принципифункціонування кожної з підсистем. Економічні системи різняться між собоюспецифі-кою регулювання економіки: у цих системах має місце механізм ринко-вогорегулювання, в інших — адміністративне державне планування і розподіл. Узапропонованій темі буде здійснено типологізацію національних економічнихсистем за способом організації регулювання на: адміністративні, монополістичні,змішані, перехідні та традиційні еко¬номічні системи з короткою характеристикоюїх основних властивос¬тей. Ми також розглянемо види економічних систем зпозицій історич¬ного розвитку. В основу історичної класифікації економічнихсистем нами покладено визначальний у певний історичний період інститутвласності на ресурси та механізм організації економіки. Нами будепроаналізова¬но докапіталістичні, капіталістичні, соціалістичні,посткапіталістичні та постсоціалістичні типи економічних систем.

Дослідження економічноїсистем, в першу чергу їх порівняльний аналіз — це відносно новий напрямекономічної науки, започаткований на За¬ході у 60-х роках XX ст. Вагомий вкладу цій царині економічних знань належить українським вченим, зокрема,економістам з діаспори Всево¬лоду Голубничому і Богдану Гаврилишину. Теоріяекономічних си¬стем, проблеми їх типологізації та структуризації, порівняльнийаналіз національних економік висвітлено у наукових монографіях, навчальнихпосібниках, публікаціях матеріалів наукових конференцій тощо. Так, аме¬риканськівчені Кемпбелл Макконнелл і Стенлі Брю здійснюють класи¬фікацію і аналізекономічних систем за домінуючим механізмом регу¬лювання економічних процесівта за формою власності на економічні ресурси, виділяючи при цьому: чистийкапіталізм командну економіку, змішані системи та традиційну економіку.Німецький економіст Вальтер Оукен, в свою чергу, виділяє два чистих різновидиекономічних систем, які існують швидше теоретично, ніж реально — адміністра¬тивні та конкурентні. Ці два типи економічних систем співвідносять¬сяміж собою так, як дві протилежні точки на відрізку, а всі економічні системиміж цими крайніми точками характеризуються Оукеном як змішані і відрізняютьсяміж собою переважанням або ринкового, або адміністративного механізмурегулювання економічних процесів. До речі, Оукен не бере до уваги формувласності на ресурси у своїй теорії класифікації економічних систем.Французький економіст Раймон Барр виділяє такі основні типи економічних системв їх історичному розрізі: систему замкнутого докапіталістичного господарства,систему реміс¬ничого простого капіталістичного господарства, системукапіталістич¬ної економіки, систему колективної економіки, системукорпоративної економіки і змішані економічні системи.

Кожна національнаекономічна система являє собою складний конг-ломерат людських відносин у сферігосподарського життя. Кількісний та якісний стан цих відносин постійнозмінюється, економічна система, наче живий організм, завжди перебуває в русі.Якщо в національній еко-номіці кардинально змінюється природа економічнихвідносин, відбу-вається посилений рух від малоефективних до прогресивніших формгосподарювання — то такі економічні системи в економічній науці виз-начаютьсяяк перехідні. До перехідних економік належить і економічна система України. Узапропонованій лекції ми визначимо особливості перехідної економічної системиУкраїни, напрями еволюції її інституцій, функціонування підсистем виробництва,обміну, регулювання у струк¬турі національної економіки України.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Інтеграціяекономічних систем в різних школах економічної теорії.

2.      Сучасна еволюціяформ власності у соціоекономічних системах.

3.      Інформація якважливий ресурс розвитку у сучасних постіндустріальних системах.

4.      Негативнезначення функціонування кримінального сектора в перехідній економічній системіУкраїни.

Під економічною системоюрозуміють спосіб організації господарювання,

або сукупність механізмівта інститутів становлення та регулювання практики господарювання.

Кожна національнаекономічна система має свою внутрішню функціональну

структуру як організовануєдність підсистем: виробничої, ринкової, цінової, грошової, фінансової,фіскального регулювання, розподілу та споживання.

За способом організаціїгосподарювання виділяють такі історичні типи

економічних систем:адміністративні, конкурентні, монополістичні, змішані, традиційні, перехіднітощо.

Перехідною вважають такуекономічну систему, яка перебуває у стадії

трансформації з одногоякісного стану в інший. Має місце реорганізація кооперативів діяльності таінститутів власності, розподілу та регулювання ресурсів, продуктів та доходу.

Національну економічнусистему України можна визначити як перехідну,

постсоціалістичну,індустріальну, постадміністративну, квазіринкову.

Словник нових термінів іпонять

Адміністративнаекономічна система базується на державній, або так званій суспільній власностіна засоби і результати виробництва, для неї  притаманні виключно державніметоди регулювання економіки.

Грошова економічна система- це конгломерат органів, установ, інституцій формування, руху і використаннягрошей і грошових потоків.

Фінансова економічнасистема — це сукупність механізмів, інститутів, установ по формуванню, руху івикористанню грошових фондів суб'єктів економіки: держави, корпорацій,домогосподарств.

Економічна система — цесукупність організованих елементів, підсистем виробництва, обміну, споживання ірегулювання та зв'язків між ними, об 'єднаних спільною метою.

Laissez faire — такзваний чистий капіталізм епохи вільної конкуренції (в перекладі означає«хай тече як тече»). Ця економічна система характеризується приватноювласністю на ресурси та використанням

системи ринків та цін длякоординації економічної діяльності та управління нею.

Змішана економічна система(ринково-державна або державно-ринкова) базується на поєднанні державної іприватної власності, та державні та ринкові механізми регулювання.

Традиційна економічнасистема характерна для слаборозвинених країн (Афганістан, Нікарагуа, Іран, Заїрта ін.) заснована на звичаях. Тут техніка виробництва, обмін, розподіл доходівґрунтується на давніх звичаях; спадковість і касти диктують економічні ролііндивідам, що зумовлює чітко виражений соціально-економічний застій; технічнийпрогрес і впровадження інновацій різко обмежені оскільки вони суперечатьтрадиціям і загрожують стабільності суспільного ладу.

Перехідна економічнасистема — це різновид змішаної в період трансформації економічної системи зодного в інший функціональний чи функціонально-історичний тип.

Фіскальна економічнасистема — це сукупність механізмів стягування державою податків у населення іприватного бізнесу, а також: іноземних агентів національної економіки.

Цінова економічна система- це сукупність механізмів формування цін, основний вимірювальний економічнийінструмент, основна форма функціонування національних мікро- тамакроекономічпих систем.

Основна література: № 6,9, 10, 13.

Додаткова література: №2.

Тема 3. “Виробничасистема, її структура, типи виробничих систем”

1. Поняття і структуравиробничої системи

2. Економічні потреби таекономічні блага

3. Економічні ресурси

4. Типи виробничих систем

Методичні поради

В цій темі ми розглядаємоодну з найважливіших складових націо-нальної економіки — виробничої системи(ВС).

З одного боку, ВС єцілісною системою з властивою їй специфічною природою, оригінальною структурою,особливими закономірностями функціонування і розвитку, а з іншого, єфункціональною підсистемою єдиної національної економіки.

ВС визначається яксукупність певних механізмів, способів і методів трансформації економічнихресурсів в економічні блага.

Вагоме місце удослідженні ВС посідає вивчення її структури або внутрішньої організації.Структуру ВС можна розглядати у різних ас-пектах-компонентному, функціональномуі територіальному. Відповід¬но розрізняють компонентну, функціональну ітериторіальну структури. Також поділяють ВС на мікро-, мезо- і макрорівнях.

Виробничі системизмінюються в процесі історичного розвитку сус-пільства. Це пов'язано зеволюцією трудової діяльності, вдосконалення знарядь праці і форм суспільноїорганізації виробництва, змінами систе-ми соціально-економічних відносин.Залежно від розвитку технічної і технологічної основи ВС поділяються на тритипи: доіндустріальні, індустріальні і постіндустріальні. Ці типи ВС описуютьсяза тех¬нічною, трудовою, матеріальною, енергетичною, капітальною і людсь¬коюосновою.

Основою ВС є процесвиробництва, в ході якого створюються еко-номічні блага. Економічне благо — церіч, яка здатна задовольнити будь-яку людську потребу і може знаходитися урозпорядженні людини для цієї цілі. Необхідно визначити умови виникненняекономічних благ, а та¬кож пояснити різницю між економічними і вільнимиблагами.

Спонукальним мотивомвиробничої діяльності людей є потреби. У реальному житті існує безліч людськихпотреб. Вони постійно зміню-ються і зростають. В курсі політичної економії мидосліджуємо економічні потреби, які задовольняють за допомогою товарів іпослуг. Далі наводиться класифікація товарів і послуг. За способом використаннявони поділяються на товари індивідуального вжитку і суспільні блага, або товаригромадського вжитку; за напрямом використання — на споживчі товари і капітальніблага; за ступенем нагальності потреб — на товари першої необхідності іпредмети розкоші; за терміном вико¬ристання — на товари короткострокового ідовгострокового викорис¬тання.

Необхідно розглянутирізницю між послугами (нематеріальними бла-гами) і товарами (матеріальнимиблагами). Послуги відрізняються від товарів тим, що їх виробництво і споживаннявідбувається одночасно, і їх не можна отримати у спадок і не можнанакопичувати. Незважаючи на цю різницю, послуги відносяться до сферивиробництва, оскільки по¬слуги задовольняють наші потреби так, само, як іматеріальні блага.

В своїй сукупності економічніпотреби є безмежні, тобто повністю задовольнити їх неможливо. Однак, щодо цьогоположення може ви-никнути логічна помилка у міркуваннях. Потреби в деякомуконкрет-ному товарі або послузі протягом короткого періоду задовольнити неможна. В цьому випадку економічний аналіз потреб ґрунтується на І законіХ.Х.Госсена — законі насичення потреб, згідно з яким величина корисності приспоживанні кожної додаткової одиниці товару зменшуєть¬ся, доки не досягне нуляв точці певного насичення, і за точкою наси¬чення бажання спожити будь-щоперетворюється у відразу. Стосовно товарів і послуг загалом ми не отримуємо їху достатній кількості. Не встигаємо ми задовольнити одну потребу, як виникаєінша.

Основою виробничоїсистеми є процес виробництва, кінцевою метою якого є створення товарів і послугдля задоволення економічних потреб. Економічні потреби людей безмежні, тобтоповністю задовольнити їх неможливо.

Товари і послугикласифікують за способом використання, за напрямом

використання, за ступенемнагальності потреб, за строком використання.

Економічні ресурсиподіляються на матеріальні (земля, капітал) і людські

(праця, підприємницькіздібності). їх спільною рисою є те, що вони рідкісні.

Виробничі системизмінюються в процесі історичного розвитку суспільства.

Основні типи виробничихсистем пов'язані з еволюцією трудової діяльності, вдосконаленням знарядь праціі форм суспільної організації виробництва, змінами системисоціально-економічних відносин і цілей розвитку суспільства.

Виробничі системиподіляються на доіндустріальні, індустріальні,

постіндустріальні.

Словник нових термінів іпонять

Виробнича система — цесукупність певних механізмів і методів трансформації економічних ресурсів векономічні блага.

Виробництво — це людськадіяльність, спрямована на створення економічних благ.

Економічне благо — церіч, яка здатна задовольнити будь-яку людську потребу і яка може бути урозпорядженні людини для цих цілей.

Економічні потреби — цебажання споживачів придбати і використати різні товари і послуги, які приносятьїм корисність

Економічні ресурси — цеусі природні, людські і виготовлені людиною ресурси, які використовуються длявиробництва товарів і послуг.

Земля — це усі даровіприродні ресурси, які застосовуються у процесі виробництва у натуральномувигляді, без обробки.

Капітал — це усі створенілюдиною виробничі знаряддя, які використовуються у виробництві товарів і послугта доставленій їх до кінцевого споживача.

Корисність — цесуб'єктивна (індивідуальна) цінність, яку споживач надає певному товару абопослузі.

Перший закон Х.Х. Госсена(закон насичення потреб): величина корисності при споживанні кожної додатковоїодиниці товару зменшується, доки не досягне нуля в точці певного насичення. Заточкою насичення бажання спожити будь-що перетворюється у відразу.

Праця — це свідомадіяльність людини, за допомогою якої вона веде боротьбу з обмеженістю і прагнезбільшити кількість товарів, необхідних для задоволення власних потреб.

Основна література: № 14.

Додаткова література: №2.

Тема 4. “Виробничасистема: трансформація постійних ресурсів в продукти. Крива виробничихможливостей.”

1.      Повна зайнятістьі повний обсяг виробництва

2.      Крива виробничихможливостей

3.      Закон зростанняальтернативної вартості

Методичні поради

Головне завдання цієїтеми полягає у тому, щоб розкрити суть про-блеми рідкісності економічнихресурсів, з яких виробляють економічні блага.

Оскільки обсяг ресурсів єобмеженим, суспільство не здатне вироб-ляти і споживати той обсяг товарів іпослуг, який воно хотіло б отрима-ти. Тому суспільство прагне ефективновикористовувати обмежені ре-сурси для максимального задоволення потреб.Ефективне вико¬ристання ресурсів досягається в умовах зайнятості і повногообсягу виробництва. Повний обсяг виробництва передбачає наявність двох видівефективності — розподільної і виробничої. Необхідно дати визначення такихпонять як ефективність, розподільна і виробнича ефективність, повна зайнятість,повний обсяг виробництва.

В умовах обмеженостіресурсів виникає проблема вибору, які товари і послуги виробляти, а від якихвідмовлятися. Зазначена проблема роз-глядається за допомогою таблиці і кривоївиробничих можливостей (КВМ). Для їх розгляду робимо декілька припущень:

•        економікафункціонує в умовах повної зайнятості і досягає виробничої ефективності;

•        кількість іякість економічних ресурсів є незмінною;

•        технологіявиробничого процесу є постійна;

Для спрощення припустимо,що наша економіка виробляє всього два продукти — промислові роботи і булочки.Перші відносяться до капі-тальних благ, інші — до споживчих благ. Для кращогоуявлення цього матеріалу наводимо таблицю альтернативних можливостейвиробницт-ва булочок і роботів. Дані з таблиці зображуємо графічно у виглядікри-вої виробничих можливостей. На одній осі відкладаємо кількість було-чок, ана іншій — кількість роботів. КВМ відображає різноманітні ком-бінації двохтоварів або послуг, які можуть бути вироблені в умовах повної зайнятості іповного обсягу обсягом ресурсів і незмінною технологією.

Розглядаючи різніальтернативні комбінації виробництва булочок і роботів помічаємо, що економікаповної зайнятості і повного обсягу ви-робництва повинна жертвувати частиноюодного виду продукту, щоб отримати більше іншого продукту. З цим пов'язаневажливе поняття альтернативної вартості виробництва певного продукту.Альтернатив¬на вартість певного продукту — це кількість інших продуктів, відякої доводиться відмовлятися, щоб отримати деяку кількість цього продук¬ту.

КВМ має опуклу форму. Цепояснюється дією закону зростання альтернативної вартості: щоб отримати кожнудодаткову одиницю потрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалібільшої кількості іншого продукту.

Економічний сенс законуполягає у тому, що економічні ресурси не-придатні для повного використання увиробництві альтернативних про-дуктів. Між різноманітними ресурсами не існуєповної взаємозамінності.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає більш досконалим при глибоко¬му розумінні таких економічних категорійі понять: Сповна зайнятість, повний обсяг виробництва, розподільнаефективність, дефек¬тивність у виробництві, крива виробничих можливостей,аль¬тернативна вартість,  закон зростання альтернативної вар¬тості.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Ефективність:поняття, види, показники виміру.

2.      Проблемиефективного використання економічних ресурсів в пе-рехідній економіці України.

3.      Закон спадноївіддачі.

         Внаслідокрідкісності економічних ресурсів суспільство намагається використати їхефективно, що передбачає повну зайнятість і повний обсяг

виробництва.

В економіці повноїзайнятості і повного обсягу виробництва завжди існує проблема, які товари та послуги виробляти, а від якихвідмовлятися. Ця проблема представлена кривою виробничих можливостей.

Збільшення виробництваодних продуктів вимагає зменшення виробництва інших. Кількість інших продуктів, від якої доводиться відмовлятися, щоботримати деяку кількість певного продукту, називається альтернативною вартістюцього продукту.

Внаслідок відсутностіповної взаємозамінності економічних ресурсів для виробництва кожної додаткової одиниці потрібного продукту мивідмовляємося від дедалі більшої кількості іншого продукту. У цьомупроявляється закон зростання альтернативної вартості.

Словник нових термінів іпонять

Повна зайнятість — цевикористання всіх наявних для виробництва ресурсів.

Повний обсяг виробництваозначає, що ресурси слід використовувати найефективніше, розподіляти їх такимчином, щоб вони приносили найбільшу користь.

Розподільна ефективністьозначає, що ресурси скеровуються на виробництво тих товарів та послуг і втакому їх співвідношенні, яке найбажаніше для суспільства.

Ефективність увиробництві — це така ситуація, у якій за існуючого обсягу економічних ресурсівнеможливо виробити більшу кількість одного товару, не зменшуючи кількістьіншого товару.

Крива виробничихможливостей відображає різноманітні комбінації двох товарів або послуг, якіможуть бути вироблені в умовах повної зайнятості і повного обсягу виробництва векономіці з постійним обсягом ресурсів і незмінною технологією.

Альтернативна вартістьпевного продукту — це кількість інших продуктів, від якої доводитьсявідмовлятися, щоб отримати деяку кількість певного продукту.

Закон зростанняальтернативної вартості: щоб отримати кожну

додаткову одиницюпотрібного продукту, ми повинні відмовлятися від дедалі більшої кількостііншого продукту.

Основна література: №10,12.

Додаткова література: №1,3.

Тема 5. “Конкурентнаринкова система: поняття, принципи, функції, ефективність”

1.      Поняття тапринципи функціонування конкурентної ринкової системи

2.      Функціїконкурентної ринкової системи

3.      Економічніфункції

4.      Організаційніфункції

5.      Схема кругообігуресурсів, продуктів і доходу в конкурентній економічній ринковій системі

6.      Ефективністьфункціонування ринку чистої конкуренції 

7.      Ознаки ринкучистої конкуренції

8.      Ефективністьчистої конкуренції

Методичні поради

Досвід країн з розвиненоюринковою економікою свідчить про необхідність вивчення та запровадження впрактику перехідних систем і в Україні одного з найважливіших елементівринкового механізму -конкуренції.

Завдання цієї темиполягає в тому, щоби подати загальну характе-ристику сучасної конкурентноїринкової системи, яка, за визначенням П. Самуельсона, є змішаною системоюдержавного і приватного підпри-ємництва, монополії та конкуренції, розглянутипитання ефективності її функціонування як в цілому, так і окремих її ринковихструктур.

Основною проблемою теми євизначення поняття та принципів функціонування конкурентних ринкових систем.Конкурентний ринок, як механізм взаємодії продавців і покупців економічних благта послуг, повинен знайти відповідь на ключові питання економіки: які блага тав якій кількості виробляти; з яких ресурсів і за допомогою яких техно-логій;для кого? Для вирішення цих питань ринок виконує ряд функцій, які визначаютьсязавданнями, що поставлені перед ними. Класифікація і визначення цих функцій даєможливість відповісти на поставлені питання.

Загальну уяву профункціонування конкурентної ринкової системи, де діє безліч фірм,домогосподарств на різноманітних ринкових структурах дає абсолютна схемакругообігу ресурсів, продукту і доходу, яка демонструє два важливих потоки«доходи-витрати» та «ресурси-продукція».

У наступних темах нашогопосібника питання ефективності функціонування конкретних ринкових систем будутьрозглянуті детальніше, а деякі будуть присвячені їм цілком, адже визначеннятеоретичних питань ефективності конкуренції у країнах з розвиненою ринковоюекономікою буде сприяти практиці реформування вітчизняного ринку.

В системі основнихкатегорій ринкової економіки важливі місця зай-мають «конкуренція»!«ефективність». Ці категорії є центральними, взаємозалежними тавзаємообумовленими не тільки у цій темі, але й в економічний теорії взагалі,тому на визначення їх суті треба звернути особливу увагу.

Оскільки цією темоюрозпочинається вивчення конкурентної ринкової системи, доцільно додатковосамостійно вивчити проблеми, пов'язані з економічними системами та їх суттю,ринковими відносинами і механізмом функціонування ринкової економіки,ефективністю виробництва та проблемами ринкового реформування економікиУкраїни.

Засвоєнню суті даної темисприяє глибоке розуміння таких еконо-мічних категорій та понять: граничнийдоход, граничні витрати, економічна ефективність, еластичність попиту,анормальний прибуток.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають проблеми, пов'язані з типами конкуренції, етапами історичноїеволюції конкурентної ринкової системи, економічною та соціальною ефективністю,ефектами та дефектами функціонування конкурентної ринкової системи.

Вивчення особливостейфункціонування конкурентної ринкової системи

дозволяє виявити слабкіта сильні сторони виробників, які діють на різних ринках товарів:конкурентному, монопольному, монополістичної конкуренції та олігополістичному.

Перевага конкурентноїринкової системи полягає в тому, що вона розподіляє

обмежені ресурси залежновід економічних аргументів конкурентів, коли перемогу забезпечувати можна,пропонуючи матеріальні ресурси та товари більш високої якості або за нижчимицінами.

Роль конкуренції полягаєв забезпеченні на ринку визначеного порядку,

гарантує виробництводостатньої кількості якісних благ, які реалізуються за рівноважними цінами.

Таким чином, створенняефективно функціонуючого конкурентного

ринкового середовища єодним з першочергових завдань реформування в перехідних економіках і, зокрема,в Україні.

Словник нових термінів іпонять

Валовий дохід — загальнавиручка від реалізації продукції.

Граничний дохід — приріствалового доходу від реалізації кожної додаткової одиниці продукції.

Граничні витрати — додаткові витрати, пов'язані з виробництвом

додаткової продукції.

Економічна ефективність — отримання максимуму благ при повному використанні обмежених ресурсів.

Економічний кругообіг — різниця між: валовою виручкою і усіма витратами фірми.

Економічний прибуток — модель взаємопов'язаного руху ресурсів, продуктів і доходу в масштабі країни якєдиного народногосподарського циклу.

Еластичність попиту — показник відсоткової зміни обсягу попиту при зміні на 1% ціни товару.

Конкуренція — суперництвоміж: учасниками ринку за кращі умови виробництва і реалізації продукції.

Нормальний прибуток —прибуток, рівний зобов'язаним витратам, які покладені у виробництво власникомфірми.

Перехідна економіка — економіка, в якій взаємодія елементів старої та нової систем призводить довитискування перших і утвердження останніх в якості пануючих.

Середні валові витрати — витрати виробництва одиниці продукції.

Середній дохід — дохід урозрахунку на одиницю продукції.

Цінова дискримінація — практика встановлення різних груп покупців.

Чиста (досконала) конкуренція- тип ринку, який характеризується наявністю безлічі продавців, товарстандартизований, впливу на ціну якого індивідуальний продавець не має; вступна ринок вільний.

Основна література: №10,12,14.

Додаткова література: №1,3.

Тема 6. “Попит, факторийого формування, закон попиту”

1.      Попит, факториформування попиту, закон попиту

2.      Індивідуальний таринковий попит

3.      Нецінові факторизміни попиту

Методичні поради

Ця тема присвячена теоріїпопиту. Ми з'ясуємо що таке попит і які фактори впливають на нього, в чомуполягає суть закону попиту.

Перш за все почнемо звизначення попиту і факторів, які його визна-чають. Попит показує кількістьпродукту, які споживачі бажають і спро-можні купити за кожну ціну із низкиможливих цін за деякий проміжок часу.

Необхідно звернути увагуна те, що ми говоримо «бажає і спро-можний», оскільки одного бажанняна ринку не достатньо.

Для кращого розуміннятеорії попиту у таблиці наводимо гіпотетичну шкалу попиту одного споживача наяловичину. Ця таблиця відображає залежність між ціною яловичини та їїкількістю, яку споживач бажає і спроможний купити за кожну з цих цін.Зазначимо, що величина попиту повинна відноситися до певного відрізку часу — дня, місяця, року.

Графічне зображення шкалипопиту називають кривою попиту. За даними таблиці будує цю криву. Повертикальній осі відкладаємо ціну, а по горизонтальній — величину попиту.Негативний нахил кривої попиту відображає закон попиту: на будь-якому ринку занезмінних всіх інших чинників зниження ціни збільшує величину попиту, інавпаки.

Чому існує зворотнязалежність між ціною і величиною попиту? Таку залежність можна пояснити дієютаких факторів:

1)      ціна — це бар'єр,який утримує споживачів від купівлі. Чим вищий

цей бар'єр, тим меншепродукту вони купують";

2)      споживач потрапляєпід дію принципу спадної граничної корисності, за яким споживання наступних одиниць певного продукту приносить щораз менше задоволення. Тому споживачі купуватимутьдодаткові оди¬ниці продукту лише тоді, коли його ціна знижується;

3)      при нижчій ціні успоживача виникає стимул придбати дешевший

товар замість аналогічнихдорожчих товарів, тобто діє ефект заміщення;

4) зниження ціни напродукт збільшує купівельну спроможність гро-шового доходу споживача, що даєйому змогу купувати більше певно¬го продукту, ніж раніше, і навпаки. В цьомувипадку діє ефект доходу.

Вище ми проаналізувалипопит з пропозиції окремого споживача. Якщо підсумувати величини попиту кожногоспоживача за різних мож-ливих цін, ми отримаємо ринковий попит. Для ілюстраціїпроцесу підра¬хунку ринкового попиту використовуємо таблицю з цифровимиматеріа¬лами і графіками.

Отже, найважливішимфактором, який визначає величину попиту є ціна.

При побудові кривоїпопиту ми зробили припущення, що інші фактори (нецінові), які визначаютьвеличину попиту, є незмінними. Тепер важли¬во розглянути, що відбудеться зкривою попиту, коли будь-який з цих факторів змінюється. Крива попитузміщується праворуч (якщо попит зростає) і ліворуч (якщо попит зменшується).

Основними національнимифакторами зміни ринкового попиту є:

1)      смаки іуподобання споживачів;

2)      кількістьспоживачів на ринку;

3)      грошові доходиспоживачів;

4)      ціни на суміжнітовари;

5)      сподіванняспоживачів щодо майбутніх цін і доходів.

Важливо розглянути впливкожного з цих факторів на попит.

Важливо пам'ятати про те,що «зміна попиту» відрізняється від «зміни

величини попиту».Зміна величини попиту означає переміщення з однієї точки до іншої точки напостійній кривій попиту внаслідок зміни ціни продукту.

Зміна попиту виражаєтьсяу переміщені всієї кривої попиту ліворуч або праворуч внаслідок зміни неціновихчинників попиту.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій і понять:попит, крива попиту, за¬кон попиту, дефект доходу, дефект заміщення, товаривищого ґатунку, товари нижчої споживчої цінності, замінник, взає¬модоповнюванийтовар.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Корисність якфактор формування ринкового попиту.

2.      Вплив ефектівдоходу і заміщення на криву попиту.

Попит — це кількістьпродукту, яку споживачі бажають і спроможні купити

за кожну ціну із низкиможливих цін за деякий проміжок часу.

Між величиною попиту іціною існує зворотна залежність. На будь-якому

ринку за незмінних всіхінших чинників зниження ціни збільшує величину попиту.

Таку зворотну залежністьекономісти називають законом попиту. В основі закону попиту лежатьпсихологічний фактор, принципи спадної граничної корисності, ефект доходу таефект заміщення.

Графічне зображеннязворотної залежності між величиною попиту і ціною

називають кривою попиту.Для її зображення по горизонталі відкладаємо величину попиту, а по вертикалі — ціну. Крива попиту має спадний характер.

На купівлю будь-якогопродукту впливають нецінові фактори: смаки і

уподобання споживачів,кількість споживачів на ринку, грошові доходи споживачів, ціни на суміснітовари, сподівання споживачів щодо майбутніх цін і доходів. Зміна одного абодекількох нецінових факторів спричиняє зсув кривої попиту. її переміщенняправоруч означає збільшення попиту, а переміщення ліворуч — зменшення попиту.

 «Зміну попиту»необхідно відрізняти від «зміни величини попиту». «Змінапопиту» виражається у переміщенні кривої попиту внаслідок зміни неціновихфакторів. «Зміна величини попиту» означає переміщення з однієї точкидо іншої: на постійній кривій попиту внаслідок зміни ціни продукту.

Словник нових термінів іпонять

Взаємодоповнюваний товар(або комплімент) — це товар, що використо¬вується у поєднанні з іншим товаром.

Ефект доходу вказує нате, що за нижчу ціну можна дозволити собі купити більше деякого продукту, невідмовляючись від інших товарів Ефект заміщення виражається у тому, що принижчій ціпі у споживача виникає стимул придбати дешевший товар замістьаналогічних товарів, які дорожчі.

Закон попиту — зворотназалежність між: ціною і величиною попиту на товар протягом певного періоду.

Замінник (або субститут)- це товар, який можна використовувати замість іншого товару.

Крива попиту — крива, якапоказує кількість товару або послуги, яку хочуть придбати покупці за різнимицінами протягом певного проміжку часу.

Товари вищого ґатунку,або нормальні товари, — це товари, попит на які перебуває у прямій залежностівід зміни грошового доходу.

Товари нижчої споживноїцінності — це товари, попит на які змінюється у протилежному напрямі від змінигрошового доходу, тобто попит

збільшується при зниженнігрошового доходу.

Попит — бажання іздатність людей купувати товари або послуги.

Основна література: №13,15

Додаткова література:  1.

Тема 7. “Пропозиція,фактори її формування, закон пропозиції”

1.      Пропозиція,фактори формування пропозиції, закон пропозиції      

2.      Нецінові факторизміни пропозиції

Методичні поради

Для подальшогодослідження ринку необхідно звернути увагу на про-позиції. В цій темі миз'ясуємо, що таке пропозиція, які фактори вплива-ють на її формування, а які назміну.

В таблиці наводимогіпотетичну шкалу пропозиції яловичини для інди¬відуального виробництва.Аналізуючи дані таблиці, можна зробити вис¬новок, що між ціною і кількістюпропонованого продукту існує пряма залежність. Тому залежність називаютьзаконом пропозиції.

Що лежить в основі законупропозиції? По-перше, вища ціна на про-дукт означає більший прибуток, івідповідно, є стимулом для збільшен¬ня величини пропозиції. По-друге, при розширенівиробництва витрати виробництва кожної наступної одиниці продукції зростають.Для ком-пенсації зростаючих витрат виробник повинен отримувати вищу ціну.

Як і у випадку з попитом,ми розраховуємо ринкову пропозицію і бу-дуємо її графік. На відміну від кривоїпопиту, крива пропозиції має висх¬ідний характер.

Аналізуючи вищепропозицію, ми зробили припущення, що інші (нецінові) чинники, які визначаютьвеличину пропозиції, не міняються. Те¬пер важливо розглянути, що буде з кривоюпропозиції, якщо хоча б один цих чинників зміниться. Зміна одного або декількохнецінових чинників призводить до зміни пропозиції, внаслідок крива пропозиціїзсуваєть¬ся ліворуч або праворуч. До нецінових чинників зміни пропозиціїпро¬дукту належать: ціни на ресурси; технологія виробництва; податки ісубсидії; ціни інших товарів; сподівання зміни цін; кількість продавців наринку. Докладно розглядаємо вплив, зміни кожного з факторів на пропозицію.Важливо пам'ятати про відмінність між «зміною пропозиції» і«зміною величини пропозиції». Зміна вели¬чини пропозиції означаєпереміщення з однієї точки до іншої по кривій пропозиції внаслідок зміни ціни.Зміна пропозиції вира¬жається у переміщенні кривої пропозиції внаслідок змінинеціно¬вих факторів.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає більш досконалим при глибоко-му розумінні таких економічних категорійі понять: пропозиція, кри¬ва пропозиції,  закон пропозиції, закон спадноївіддачі.

Самостійного поглибленоговивчення вимагає наступна проблема: закон спадної віддачі та його вплив на формуванняпропозиції.

Пропозиція — це кількістьпродукту, яку виробник бажає виробляти і

постачати для продажу наринку за кожну ціну із низки можливих цін за деякий проміжок часу.

Між величиною пропозиціїі ціною існує пряма залежність. Виробники

вироблятимуть іпропонуватимуть для продажу більшу кількість свого продукту за високу ціну, ніжза низьку. Таку залежність називають законом пропозиції.

Графічне зображенняпрямої залежності між величиною пропозиції і ціною називають кривою пропозиції.По вертикалі відкладаємо ціну, а по горизонталі — величину пропозиції. Кривапропозиції має висхідний характер.

Пропозиція будь-якогопродукту залежить від нецінових факторів, до яких належать ціна на ресурси,технологія виробництва, податки і субсидії, ціни інших товарів, сподівання змінцін, кількість продавців на ринку. Зміна будь-якого з цих факторів спричиняєзсув кривої пропозиції, її переміщення праворуч означає збільшення пропозиції,а переміщення ліворуч — зменшення пропозиції.

«Змінипропозиції» не можна плутати із «зміною величини пропозиції».

«Змінапропозиції» відбувається внаслідок зміни нецінових факторів і виражаєтьсяу переміщенні кривої пропозиції. «Зміна величини пропозиції» означаєпереміщення з однієї точки до іншої на постійній кривій пропозиції внаслідокзміни ціни на продукт.

Словник нових термінів іпонять

Закон пропозиції — прямазалежність між: ціною і величиною пропозиції товару протягом певного періоду.

Закон спадної віддачі — передбачає, що додатковий обсяг виробництва від послідовного збільшення одногофактора виробництва зменшується, коли інші фактори залишаються без змін.

Крива пропозиції — крива,яка показує кількість товару або послуги, яку продавці пропонують за різнимицінами протягом певного проміжку часу.

Пропозиція — бажання іздатність продавців постачати на ринок товари

або послуги для продажу.

Основна література: № 13.

Додаткова література: № 5.

 Тема 8.  “Ринковарівновага попиту і пропозиції”

1.      Попит іпропозиція: ринкова рівновага.

2.      Зміна попиту іпропозиції та їх вплив на ціну і кількість продукції.

Методичні поради

У цій темі ми з'ясуємо,яким чином взаємодія попиту і пропозиції встановлює ринкову ціну товару абопослуги. Щоб визначити конкурен¬тну ринкову ціну, необхідно поєднати аналізпопиту з аналізом пропо¬зиції. Поєднуємо разом таблиці, в яких наведеногіпотетичні шкали рин¬кових попиту і пропозиції. Яка ж з п'яти можливих цін наяловичину буде ринковою?

Аналізуючи різні ціни мибачимо, що рівноважна ринкова ціна має місце там, де кількість товару, якубажають подати виробники, співпа-дає з кількістю товару, яку хочуть купитиспоживачі. За будь-якої ціни, вищої від рівноважної, виникає перевагапропозиції над попитом. За ціни, нижчої від рівноважної, виникає дефіцитпродукту. Графічний аналіз по¬питу і пропозиції призводить до аналогічнихвисновків.

Точка перетину кривоїпопиту з кривою пропозиції є рівноважною.

Вище ми визначили, щопопит і пропозиція можуть змінюватись. Тому важливо розглянути, яким чином такізміни впливають на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту. Аналізпочинаємо з простіших ви¬падків. Зростання попиту за незмінної пропозиціїприводять до зростан¬ня рівноважних ціни і кількості. Зменшення попиту занезмінної пропо¬зиції має протилежні наслідки.

Зростання пропозиції занезмінного попиту призводить до змен¬шення рівноважної ціни і збільшеннярівноважної кількості. Зменшення пропозиції за незмінного попиту приводить допротилежних результатів.

Однак, на ринку можутьвиникнути багато складних випадків, коли одночасно змінюються і попит, і пропозиція.Наслідки впливу таких змін на точку рівноваги ми вводимо у таблицю.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає досконалішим при глибокому ро-зумінні таких економічних категорій іпонять: рівноважна ціна, рівноважна кількість, надлишок, дефіцит.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Прикладипрактичного застосування аналізу попиту і пропозиції

1.      Втручання державив дію ринкового механізму

2.      Миттєва,короткострокова і тривала рівновага.

На конкурентному ринкусили попиту і пропозиції вступають у взаємодію

для встановленнярівноважної ціни, або ринкової рівноваги. Рівноважною є ціна, за якою величинапопиту і величина пропозиції зрівноважуються.

За ціни, вищої відрівноважної, на ринку виникає надлишок товарів,

оскільки виробникибажають постачати більшу кількість товарів, ніж покупці купувати. Це спричиняєпадіння ціни до рівноважної.

Ціна, що нижча відрівноважної, призводить до дефіциту товарів. Ціна

підвищується, доки недосягне рівноважної.

Зміна будь-якогонецінового фактора, що викликає зсув кривої попиту

або пропозиції,призводить до зміни рівноважної ціни і рівноважної кількості на ринку.

Словник нових термінів іпонять

Дефіцит (або нестача) — кількість, на яку величина попиту продукту перевищує величину пропозиції запевної ціни, що є нижчою від рівноважної.

Надлишок — кількість, наяку величина пропозиції продукту перевищує величину попиту за певної ціни, що євищою від рівноважної.

Рівноважна кількість — обсяг попиту і пропозиції за рівноважної ціни на ринку товарів або послуг.

Рівноважна ціна — ціна наконкурентному ринку, за якої величина попиту і величина пропозиціїзрівноважується. За такої ціни на ринку немає ні надлишку, ні дефіциту товарівабо послуг.

Основна література: №2,5,9.

Додаткова література: 2.

Тема 9.  “Монополістичнаринкова система”

1.      Поняттямонополістичної ринкової системи та причини її виникнення.

2.      Основні типимонополістичної системи 

3.      Господарськиймонополізм та причини його виникнення

4.      Основні формимонопольних утворень

5.      Ринковімонопольні утворення

6.      Ефективністьфункціонування монопольних ринкових систем

7.      Негативнісоціально-економічні наслідки монополізації

8.      економіки

9.      Антимонопольнезаконодавство та антимонопольна практика.

Обмеження монополізму в Україні

10.    Світовеантимонопольне законодавство

11.    Антимонопольнадіяльність в Україні

Методичні поради

Тема присвячена розглядумонополістичних тенденцій та монополь¬ної практики, що мають місце в ринковійекономіці. Монопольні утво¬рення стали органічною складовою сучасної змішаноїекономічної системи. Без з'ясування їх сутності та дії неможливо зрозумітифунк¬ціонування сучасного господарського механізму. Проблема монополіз¬му єоднією із найскладніших соціально-економічних проблем. Відомий німецькийекономіст В. Ойкен вважає, що «напруженість, яка існує між зростаючоюконкуренцією та активним супротивом їй, є основополож¬ним фактом новітньоїісторії економічних відносин». Аналіз монополі¬стичної ринковоїекономічної системи доцільно проводити в такій логічній послідовності:

•        історіявиникнення монополізму;

•        причинивиникнення монополізму;

•        сутністьмонополізму;

•        основні проявимонополізму;

•        соціально-економічнінаслідки монополізації господарства;

•        форми державногорегулювання монопольних утворень;

•        монополізм в Україні;

•        демонополізаціяукраїнської економіки.

Центральною проблемоютеми є з'ясування причин та обставин виникнення монопольних утворень і їх впливна соціально-економічний розвиток країни. Слід звернути особливу увагу насучасні процеси мо¬нополізації господарства, оцінку ролі монополій з огляду напосилення господарської глобалізації. Адже позиції країни на світовійекономічній арені в значній, якщо не сказати у вирішальній степені визначаютьсясилою ТНК. Та й всередині країни протистояти іноземним монополіям здатні лишепотужні національні підприємства.

Під кутом зору цієїцентральної проблеми слід розглядати основні форми монопольних утворень, атакож політику держави щодо них. Слід звернути увагу на те, що ця політикаспрямована не проти моно-полій, а на недопущення зловживання ними своїммонопольним становищем всередині країни. На «вазі доцільності»зважуються позитив діяль¬ності монопольного підприємства, зокрема наміжнародних ринках, і збитки, заподіяні такою діяльністю країні. І лише післяцього приймається рішення щодо монополіста.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

•        Співвідношенняконкуренції та монополій в ринковій економіці;

•        Практикамонопольного ціноутворення;

•        Політика урядущодо природних монополій;

Процес демонополізаціїекономіки та конкурентна політика в Ук¬раїні;

1. Монополізм єоб'єктивним явищем господарського життя і притаманний майже усім економічнимсистемам. Особливо швидкого розвитку він набуває в ринковій економічнійсистемі, починаючи з кінця XIX ст. Сучасна ринкова економіка є по суті є сумішшю і переплетенням конкурентного імонопольного начал. Економічний розвиток відбувається таким чином, що самаконкуренція породжує монопольні тенденції, провокує появу монопольних утворень.Прагнення позбутися «незручностей» (небезпек) конкуренції штовхаєпідприємців до завоювання (захоплення) домінуючих позицій ринку. Останні, хочаі не гарантують «тихого життя», все ж суттєво зменшують ризикипідприємництва та забезпечують значне зростання прибутковості.

2. Монополізм маєчисленні та різноманітні прояви, починаючи від «скромної» за вигодоюмонополістичної конкуренції  закінчуючи абсолютною (чистою) монополією, коли наринку панує одна-єдина фірма. Він несе значну загрозу конкуренції тасуспільному добробуту. Монопольні процеси обумовили модифікацію господарськогомеханізму, посиливши в ньому свідоме регулювання. Завдяки спеціальнійантимонопольній діяльності та антимонопольному законодавству державі вдалосяпоставити під контроль процеси монополізації та посилити конкуренцію.Дослідження проведені в СІЛА показали, що головним чином завдяки застосуваннюантимонопольних заходів частка ефективних конкурентних ринків у країні зросла з56 до 75%.

Словник нових термінів іпонять

Адміністративна монополія- монополія, що створена державою, або виникла з державного дозволу.

Антимонопольна політика — політика, спрямована на обмеження та регулювання монопольних утворень.

Антимонопольнезаконодавство — юридичні закони, що визначають поведінку монопольних утворень,норми їх державного регулювання, санкції щодо порушників.

Домінуюче становище наринку — можливість підприємця самостійно або разом з іншими підприємцямиобмежувати конкуренцію на ринку певного товару.

Монополізм — наявністьмонопольних утворень, використання ними монопольної влади.

Монополістичнаконкуренція — ринкова ситуація, коли в галузі існують багато фірм, щовиробляють диференційовану продукцію, внаслідок чого володіють певноюмонопольною владою.

Монопольні утворення — великі підприємства, об'єднання підприємств, які посідають домінуюче становищена ринку.

Монополія — окремі великіпідприємства або об'єднання кількох підприємств, які виробляють абсолютнукількість продукції певного виду і тому впливають на процес ціноутворення,привласнюють монопольні прибутки.

Природна монополія —монополія, що існує в галузях, які найкраще  функціонують за умови існуванняодного підприємства.

Основна література: №2,5,9.

Додаткова література: 2.

Тема 10.  “Змішанаринкова система”

1.      Соціально-економічнаоснова змішаної економічної системи

2.      Ринково-державнізмішані економічні системи

3.      Державно-ринковізмішані економічні системи       

4.      Проблемаформування змішаної економічної системи України

5.      Державний іприватний сектори змішаної економічної системи         

6.      Формування структуризмішаної економічної системи України

7.      Змішанаекономічна система і соціально-політична система суспільства

Методичні поради

У цій темі ми розглянемопоняття змішаної економічної системи, виз-начимо основні типи змішаних систем,структуру кожного типу, просте¬жимо співвідношення змішаної економічної системита соціально-пол¬ітичної систем суспільства.

У розгляді структуридержавно-ринкової та ринково-державної зміша-ної економічної системи миакцентуємо увагу на взаємодії державного та приватного секторів кожного типуданих систем. Детальніший аналіз особливостей функціонування державного таприватного секторів зміша¬ної економічної системи ми висвітлимо у наступнійтемі.

Змішана економічнасистема визначає характер соціально-політич¬ної системи суспільства, оскількилежить в основі останньої. Якщо уза-гальнити, то змішані економічні системиможна звести до двох комп-лексних видів: капіталізм з елементами соціалізаціїчи соціалізм з еле-ментами капіталізації. Нами буде подано характеристикукожного виду, а також наголосимо на тенденціях трансформації змішанихекономіч¬них систем у монополістичні, адміністративні, конкурентні такримінальні економічні системи. Визначимо етапи становлення і напрямиподаль¬шої еволюції змішаної економічної системи в Україні та іншихпостсоціалістичних країн Східної Європи.

Інформаційною базою длянас слугуватимуть навчальні посібники, наукові монографії, публікації відомихвчених у наукових журналах, тощо. Проблеми функціонування змішаних економічнихсистем, особливо пе¬рехідних економік, необхідність та особливості державногорегулюван¬ня економіки на сучасному етапі активно досліджують як зарубіжні, такі вітчизняні вчені. Це, зокрема, американські вчені Макконнелл К, Брю С, ШніцерМ., Фішер О., Стігліц Дж. Є., Аткінсон Є. Б., ук¬раїнські вчені ЧухноА.,Башнянин Г., Злупко С, Грабинський І. та ін.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає більш досконалим при глибоко¬му розумінні таких економічних категорійі понять: змішана економ¬ічна система, державний сектор змішаної економічноїсисте¬ми,  приватний сектор змішаної економічної системи, підпри¬ємства, домогосподарства, постсоціалістичні змішані еконо¬мічні системи,посткапіталістичні змішані економічні системи.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Світовий досвідрегулювання економічних процесів у сучасних

постіндустріальнихзмішаних економічних системах;

2.      Місце і рольдержавного сектора у структурі національної змішаної

перехідної економічноїсистеми України;

3.      Інституційнізрушення в економіці України за час переходу до

ринкових відносин.

1.      Змішаноювважається функціональний тип економічних систем, у якому приватні та державнірішення впливають на структуру виробництва, обміну та розподілу ресурсів,продуктів та доходів між суб'єктами економіки. Домінування адміністративного чиринкового механізму регулювання зумовлює типологізацію змішаних економічнихсистем на ринково-державні та державно-ринкові.

Визначальною рисоюринково-державних змішаних економічних систем є активне державне регулюванняринкових відносин, а для державно-ринкових властиве становлення ринковихвідносин та поступове усунення централізованих.

2. Структура змішаноїекономічної системи охоплює державний та приватний сектори. У державномусекторі здійснюється виробництво суспільних і квазісуспільних благ і послуг,держава закуповує товари та послуги та проводить трансфертні платежі. Приватнийсектор змішаної економічної системи складається з домогосподарств тапідприємстві Домогосподарства забезпечують приватні фірми необхідними длявиробництва економічними ресурсами, а підприємства, в свою чергу, пропонуютьдомогосподарствам споживчі блага і послуги індивідуального порядку. Актомобміну у першому випадку виступає ринок ресурсів, а в другому   ринокпродуктів.

3.      Змішана економічнасистема є основою соціально-політичної системи.

Поєднання існуючихінститутів власності на ресурси та механізмів регулювання дає можливостіпо-різному класифікувати такі соціально-політичні системи: змішаний капіталізм,соціальна ринкова економіка, ринковий соціалізм тощо. Загалом виділяють дватипи змішаних економічних систем: капіталізм з

елементами соціалізаціїта соціалізм з елементами капіталізації. До другого типу можна віднести іперехідну економічну систему України.

4.      Національнуекономічну систему України на сучасному етапі трансформації можна визначити якперехідну від адміністративної до змішаної державно-ринкової з послабленнямімперативного планування і становлення натомість децентралізованих елементівіндикативного планування,  а також як перехідну від соціалістичної до такзваної соціально орієнтованої і ринкової капіталістичної економічної системи,заснованої на системі державного регулювання, яка приносить у ринкові стихійнісили спонукання до економічної активності, якості, системності,цілеспрямованості та гуманності.

Словник нових термінів іпонять

Державно-ринкова змішанаекономічна система — це змішана економічна система, яка формується внаслідокпевної трансформації адміністративних економічних систем.

Змішана ринково-державнаекономічна система — це сукупність інститутів механізмів функціонування,розвитку та регулювання практики госпо¬дарювання, що характеризуєтьсяпоєднанням різних форм власності та державними і ринковими механізмамирегулювання економічних процесів в національній економіці.

Змішаний капіталізм:переважає приватна власність, ринковий механізм виробництва і розподілумодифікований втручанням держави. Приклади охоплюють США, Японію, Канаду, атакож більшість країн Західної Європи.

Ринковий та позаринковийсектори економіки. У ринковому секторі економіки виробляються ті продукти,реалізація яких приносить дохід, що покриває всі видатки, включно з нормальнимприбутком. Продукція ж, виробництво якої не приносить нормального прибутку, невиробляється. Позаринковий сектор економіки представлений державним сектором,що складається з суспільного та квазісуспільного підсекторів, девиготовля¬ються, реалізуються і споживаються суспільні та квазісуспільні благаі послуги, та може здійснюватися державна підприємницька діяльність.

Ринкове, ціноверегулювання економічних процесів — це цінова координація економічної діяльностіта управління, а саме: формування економічних пропорцій відбувається підвпливом динаміки цін та конкуренції, а ціноутворення — під впливом попиту іпропозиції.

Ринково-державна змішанаекономічна система — це змішана економічна система, яка виникає на основітрансформації конкурентного ринку у напрямку його одержавлення.

Ринковий соціалізм — цеформа організації господарювання, де засоби виробництва належать державі аботрудовим колективам, а виробництво і розподіл регулюються ринковим механізмом.Прикладами слугують колишня Югославія та Угорщина другої половини 80-х рр.

Соціальна ринковаекономіка — це метод соціальної політики, який поєднує у собі принцип свободина ринку з принципом соціального урівнювання.

Перехідні економічнісистеми — це такі національні економічні системи, які перебувають наперехідному етапі від одного якісного стану до іншого. За своїй характером, ціекономічні системи слід трактувати як змішані, оскільки вони у своїй внутрішнійструктурі ще зберігають значний вміст механізмів та інституцій староїекономічної системи, але поступово набирають рис та ознак тієї нової системи,до повної трансформації у яку просувається перехідна економічна система.Перехідними на сьогодні можна вважати економіки країн СНД та Східної Європи, втому числі Україну.

Централізований(адміністративний, державно-монополістичний) механізм регулювання економічнихпроцесів — це наказова економіка, де втручання держави пряме і детальне, а їїприписи — імперативні. Держава діє тоталітарно: визначає завдання економіки,засоби і строки їх виконання. Ринки існують номінально, розподіл регулюєтьсядержавою.

Основна література: № 9,12.

Додаткова література: №1, 2.

Тема 11.  “Державнийсектор”

1.      Роль держави узмішаних економічних системах

2.      Захисна функціядержави

3.      Модифікуюча істимулююча функція держави

4.      Стабілізуючафункція держави

5.      Методидемонополізації економіки

6.      Державнийперерозподіл доходів у змішаних економічних системах.

7.      Проблемидержавного перерозподілу ресурсів у змішаній

економічній системіУкраїни

Методичні поради

З попередньої теми намвже відомо, що змішана економічна система — це такий спосіб організаціїнаціонального господарювання, коли при-ватні економічні рішення доповнюютьсякоригуванням з боку держави, а поруч з інститутом приватної власності можеіснувати також суспіль¬на чи державна форми. Якщо у конкурентній ринковійекономіці роль держави зводиться лише до правового захисту приватної власностіта присікання тенденцій монопольного переродження конкурентного рин-ку, то узмішаній економічній системі держава виступає активним суб'єктом економіки,вступаючи у відносини з приватним сектором з приводу виробництва, обміну,розподілу та споживання результатів ви-робництва. Держава здійснює перерозподілдоходів між різними сусп-ільними групами з метою ліквідації надто разючоїмайнової нерівності. Через податкову систему, через регулювання цін ітрансфертні платежі держава вирівнює доходи, забезпечуючи матеріальне існуваннятих верств суспільства, які в силу певних обставин не в змозі себезабезпе-чити. У змішаній економіці держава також здійснює перерозподілре-сурсів із галузей з їх надлишковим використанням у галузі з їх недо-статнімвикористанням. Це такі галузі народного господарства, які не приносять доходиприватному бізнесу, але є вкрай необхідні для сусп-ільства загалом. Державастабілізує функціонування конкурентного рин-ку через податки та закупівлютоварів і послуг. У деяких змішаних еко-номіках держава має свою часткувласності на ресурси і державні підприємства вступають у конкурентні відносиниз приватним бізнесом.

У цій темі будевисвітлено принципи функціонування державного сек¬тора змішаної економічноїсистеми: буде класифіковано функції держа¬ви, обґрунтовано необхідністьдержавного перерозподілу ресурсів та доходів, окреслено методи державноїстабілізації конкурентного ринку, методи демонополізації економіки тощо.

Ми закцентуємо увагу наосновних проблемах державного перероз-поділу ресурсів у змішаній економічнійсистемі України, котра на сьо-годні кваліфікується як змішана і перехідна.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій тапонять:  змішана ринкова система, державний сектор змішаної економічноїсистеми, економічні

функції держави,монополія, перерозподіл доходів, перерозподіл ресурсів,  приватний секторекономіки, вигоди переливу,       витрати переливу.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Досвідвисокорозвинених країн у регулюванні економіки.

2.      Роль і значеннясуспільного сектора економіки у змішаній перехідній економічній системі України.

Державна політикаперерозподілу ресурсів для підвищення зайнятості в Україні.

Структура змішаноїекономічної системи містить державний і приватний сектори. Держава активно втручається в економічне життя, зокрема,здійснює захисну, модифікуючи, стимулюючу та стабілізуючу функції. Державіналежить провідна роль у процесах демонополізації економіки.

У змішаних економічнихсистемах держава здійснює перерозподіл ресурсів та доходів. Перерозподілдоходів відбувається через податкову систему, цінову систему та черезтрансфертні платежі. Завданням української держави є перерозподіл доходів ізкримінального у суспільний та приватний сектори економіки.

Держава регулюєперерозподіл ресурсів між галузями приватного сектора

економіки з позиційзагальнонаціональних інтересів. Уряд перерозподіляє уряд потоки ресурсів міжприватним та суспільним секторами національної економічної системи, а такожслідкує за переливанням ресурсів із галузей з їх надлишковим використанням угалузі з їх недостатнім використанням.

У змішаній економічнійсистемі України для рівномірних потоків ресурсів

у різні галузінаціонального господарства життєво важливим є становлення сфери дрібного ісереднього підприємництва, реформування фінансової та податкової системи тадекриміналізація і дебюрократизація економіки, а також наявність інвестицій.

Словник нових термінів тапонять

Державне регулюванняекономіки — це система державних заходів, спрямованихна забезпечення нормального процесу суспільного відтворення, сприятливих умовдля функціонування народного господарства.

Інструменти державногорегулювання — регулювання податкових ставок, процентних ставок по кредитахкомерційних банків, інвестицій у виробничу і соціальну інфраструктуру,держав)іі закупівлі, регулювання грошової маси, державне програмуванняекономіки, державне регулювання інтеграційних процесів.

Захисна функція держави — сукупність правових та адміністративних заходів держави з метою недопущенняпереродження конкурентного ринку в монополістичний.

Модифікуюча і стимулюючафункції держави — фіксація урядом верхньої межі ринкових цін з метою підвищитидоходи окремих груп населення.

Стабілізуюча функціядержави — діяльність з метою забезпечення повної зайнятості та стабільногорівня цін.

Трансфертні платежі — передача державою грошових сум з одних рук в інші з метою вирівнювання грошовихдоходів тих груп громадян, що суттєво відрізняються за майновим статусом тарівнем доходів.

Витрати переливання — частина економічних витрат виробництва, яку виробники певної галузі не саміздійснюють, а перекладають на третіх осіб — інших виробників, або насуспільство загалом.

Вигоди переливання — вигода, яка не відображається грошовим попитом споживачів і не акумулюється вгрошовому доході виробника.

Основна література: № 1,5.

Додаткова література: №1.

Тема 12.  “Приватнийсектор”

1.      Поняття іструктура приватного сектора змішаної економічної системи

2.      Економічніфункції домогосподарств

3.      Формуваннягрошових доходів домогосподарств

4.      Формуваннягрошових витрат домогосподарств

5.      Проблемиформування грошових доходів і витрат домогосподарств в Україні

6.      Фірми якпідсистема приватного сектора змішаної економічної системи

7.      Види діловихпідприємств

8.      Особливостіформування фінансових ресурсів підприємств

9.      Проблеми розвиткуі функціонування фірм та галузей в Україні

Методичні поради

Із попередньої теми намвже відомо, що змішана економічна систе¬ма за своєю структурою є двосекторною,вміщуючи державний та при¬ватний сектори, котрі перебувають у тіснійфункціональній взаємоза¬лежності. Ми розглянули роль та функції держави з метоюзахисту, ста¬білізації та стимулювання розвитку галузей національногогосподарства.

У цій темі нами будевисвітлено природу тих економічних інституцій, з якими активно взаємодієдержава. Сукупність тих інституцій та ме-ханізмів має назву приватний секторзмішаної ринкової економічної си-стеми.

Отже, приватний сектор узмішаній економіці представлений двома інституціями: домогосподарствами таприватними підприємствами. Механізмом взаємодії цих інституцій виступаєна-ціональний ринок (ринок ресурсів і ринок продуктів). На ринку ресурсівпідприємства закупляють у домогосподарств фактори виробництва, а на ринкупродуктів, відповідно, домогосподарства купують у фірм пред-мети споживання.

Окрім цього, розглянемофункціональну структуру змішаної економі-чної системи. Ми простежимо, як узмішаній економіці відбувається круговорот ресурсів, продуктів і доходів міждомогосподарствами, підприємствами і державою. Нами буде розглянуто економічнуроль домогосподарств і фірм як підсистем приватного сектора змішаноїекономічної системи. Визначимо принципи формування грошових до-ходів і витратдомогосподарств. Здійснимо класифікацію ділових підприємств, дамохарактеристику поняттю галузі. В абстрактній схемі кругообігу ресурсів,продуктів і доходу в змішаній економічній системі визначимо місце і рольдержави у формуванні доходно-витратного по-току. Ми також будемо постійноакцентувати увагу на особливостях функціонування структурних компонентівнаціональної економічної сис¬теми України, котра на сьогодні кваліфікується якзмішана і перехідна.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає кращим при глибокому розумінні таких економічних категорій і понять:домогосподарство, доходи домогосподарств, витрати домогосподарств,підприємство, види ділових підприємств, фінансові ресурси,  модель круго¬обігуресурсів,  продукти і доходи у змішаних економічних систе¬мах.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Рольдомогосподарств в інвестиційних процесах в умовах змішаної перехідноїекономічної системи України.

2.      Проблемистановлення підприємництва в Україні.

3.      Роль корпорацій уфункціонуванні приватного сектора змішаної економічної системи.

4.      Вплив держави наформування ресурсно-продуктових та доходно-витратних потоків у національнійекономічній системі України.

Підсумовуючи вищесказане,зазначимо ще раз, що домогосподарства і

підприємства становлятьсобою структуру приватного сектора змішаної економічної системи. Економічнароль домогосподарств полягає в тому, що вони виступають джерелом економічнихресурсів для фірм і держави з одного боку, а також основним споживачемрезультатів національного виробництва — з іншого. Заробітна плата, процент,рента і прибуток корпорацій є основними

формами грошового доходудомогосподарств, а особисті податки, витрати на особисте споживання і особистізаощадження — це основні форми грошових витрат домогосподарств.

Словник нових термінів тапонять

Заробітна плата, процент,рента і прибуток корпорації — основні форми грошового доходу домогосподарств.

Особисті податки, витратина особисте споживання і заощадження — основні форми грошових витратдомогосподарств.

Одноосібне підприємство — правова форма підприємства, у якій власник капіталу, власник робочої сили іменеджер — одна особа.

Корпорація — правоваформа організації підприємства, у якій власність на фактори виробництвабудуються на акціонерній основі, де власники відмежовані від управліннябізнесом.

Модель кругообігуресурсів, продуктів і доходу в змішаних економічних системах — абстрактнасхема, що ілюструє, як державні витрати, податки і трансфертні платежівпливають на розподіл доходу, перерозподіл ресурсів та на рівень економічноїактивності у національній економічній системі.

Партнерство — правоваформа підприємства, у якій декілька власників узгоджують рішення про володіннята управління бізнесом.

Підприємство — самостійна, ініціативна, системна діяльність по випуску продукції, наданнюпослуг, торгівлі з метою отримання прибутку.

Приватне підприємство — форма підприємницької діяльності, де суб'єктом виступає одна фізична особа, яканесе повну відповідальність перед кредиторами і самостійно управляє всімастадіями виробничої та комерційної діяльності.

Основна література: № 10,11,13.

Додаткова література: №1, 4.

Тема 13.  “Інвестиції такапіталоутворення”

1.      Поняття капіталута його форми

2.      Структуракапіталу та його оборот

3.      Круговороткапіталу

4.      Структура капітал

5.      Продуктивністькапіталу. Дисконтування його вартості

6.      Інвестиції такапіталоутворення

Методичні поради

Ця тема присвячена одномуз найскладніших розділів політичної еко-номії. В одній з попередніх тем мирозглянули капітал як один з еле-ментів базової класифікації економічнихресурсів. Тепер ми розглянемо поняття капіталу глибше.

Протягом розвиткуекономічної думки погляди вчених на сутність капіталу мінялися. Сьогодні підкапіталом розуміють будь-який еле¬мент багатства, який надає його власниковірегулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначається з апринципом дискон-тування.

Таке визначення єзагальною основою для різноманітних видів капі-талу: технічного продуктивногокапіталу, юридичного капіталу, грошо-вого капіталу, людського(інтелектуального) капіталу. Необхідно звер-нути увагу на те, що поняттягрошового і юридичного капіталу на пер-ше місце висувають відповідність ізвласником прав. Якщо технічний капітал існує в будь-якій економічній системі,то юридичний капітал лише в економіках, в яких існує приватна власність назасоби виробництва.

Необхідно чітко уявляти,що капітал постійно знаходиться в русі. Він здійснює кругові рухи. Круговороткапіталу ~ це один цикл цього руху, який охоплює процес виробництва і обігустворених товарів і за-вершується поверненням капіталу у його початкову грошовуформу.

Слід звернути увагу напоняття обороту капіталу. Безперервний круговий рух капіталу утворює йогооборот. Тривалість цього обороту визначається як проміжок між початком руху авансованоїкапітальної вартості і моментом її повернення у грошовій формі, але збільшеноїна величину прибутку. Чим швидше гроші вкладені в бізнес, повертаються зприбутком, тим швидше зростає власність підприємця.

Поняття технічногокапіталу дає можливість глибше зрозуміти суть категорії «капітал».Технічний капітал поділяється на основний і обо-ротний. Критерієм поділу єтехнічна і економічна трансформація това¬ру; основний капітал приймає участь удекількох циклах виробництва, не трансформуючи при цьому свою технічнуструктуру, і оборотний капітал приймає участь лише один раз у виробничомуциклі. Виходячи з цього у витрати виробництва входить уся вартість оборотногокапіта¬лу, але від основного капіталу лише частина його вартості, якарозрахо-вується за терміном служби цього капіталу.

Оскільки основний капіталслужить протягом багатьох років, він зно-шується, тому проблема зношуваннякапіталу набуває важливого зна-чення. Знос поділяється на фізичний і моральний.Доцільно з'ясувати, у чому полягає різниця між цими процесами.

Підприємець постійноповинен відтворювати основний капітал. Тому важливо розглянути такі поняття, якамортизація, амортизаційні відра-хування, норма амортизації.

Процес поступовоговідшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, що відповідає йогозносу, називається амортизацією. А відрахування називаються амортизаційними.

Основний і оборотнийкапітал можна охарактеризувати за допомо¬гою показників мобільності іліквідності.

Чому люди перетворюютьтакі фактори виробництва, як праця і зем¬ля у капітальні блага?

Для відповіді на цепитання можна використати приклад про дві еко-номіки, одна з яких надаєперевагу виробництву споживчих благ, а інша — виробництву капітальних благ.

Використання капіталу впроцесі виробництва дозволяє отримати додаткову кількість продукції, яказалишається після всіх відрахувань в амортизаційний фонд. Капіталу властивачиста продуктивність. Вона виражається в формі процента, обчисленого за рік іназивається нормою чистого прибутку.

Ціна на капітальні благавстановлюється на ринку за їх капіта-лізованою (дисконтованою) вартістю.

Розгляд цього питанняпочинається з найпростішого випадку — роз-рахунку капітальної вартості активів,які надають безперервно сплачу-ваний дохід. Необхідно зазначити, що чим пізнішеу майбутньому буде отримана сума грошового доходу, тим менше вона коштуватимесьо-годні. Потім ми додаємо разом всі окремі значення поточних дисконтованихвартостей і отримуємо капіталізовану вартість певного активу. Щоб кращезасвоїти поняття норм чистого прибутку і дисконтованої вартості доцільнорозглянути їх підрахування на цифрових прикладах.

Значну роль векономічному житті відіграють інвестиції, оскільки вони є одним із основнихфакторів економічного зростання.

Приймаючи інвестиційнірішення підприємець співставляє вигоди від інвестицій і втрати. Вище буловизначено, що вигодою від інвестицій є норма чистого прибутку, яку сподіваєтьсяотримати підприємець. Витратами є процентна ставка, яку підприємець сплачує завзятий у позику грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу.Процентна ставка поділяється на номінальну і реальну. Різницю між нимивизначаємо на цифровому прикладі.

Від інвестиційних рішеньокремих фірм ми переходимо до аналізу сукупного попиту на інвестиції всьогопідприємницького сектора. Крива сукупного попиту будується шляхом розташуванняусіх інвестиційних проектів за низхідною залежністю від очікуваної нормичистого при¬бутку. Інвестиції здійснюються до того моменту, коли ставкапроценту зрівноважується з очікуваною нормою чистого прибутку.

Існують різноманітні видиінвестицій: валові і чисті; державні і приватні; стимульовані і автономні,зовнішні і внутрішні.

В кінці теми мирозглядаємо особливості розвитку інвестиційних про-цесів в Україні, оскількидля успішного здійснення економічних реформ в країні потрібні значнікапіталовкладення.

Засвоєння суті визначеноїтеми стає більш удосконаленим при глибо-кому розумінні таких економічнихкатегорій і понять: капітал, ос¬новний і оборотний капітал, круговороткапіталу, норма чи¬стого прибутку, процентна ставка, інвестиції.

Самостійного поглибленоговивчення вимагають наступні проблеми:

1.      Інвестиції влюдський капітал.

2.      Інвестиційніпроцеси в перехідній економіці України.

3.      Процентна ставка:поняття, структура, функції.

4.      Джерелафінансування інвестицій.

Капітал — це будь-якийелемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягом тривалого періоду, а його вартість визначаєтьсяза принципом дисконтування. Капіталподіляється на технічний, грошовий, юридичний,людський.

Капітал здійснює круговірухи. Круговорот капіталу — це один цикл цьогоруху, який охоплює процес виробництва і обігу створення товарів і завершуєтьсяповерненням капіталу в його початкову грошову форму.

Технічний капітал — поділяється на основний і оборотний. Основний капітал приймає участь удекількох виробничих циклах, не трансформуючи при цьому своєї технічноїструктури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово іповертається до підприємця у грошовій формі по частинах.

Оборотний капітал приймаєучасть лише один раз у виробничому циклі. Його вартість переноситься настворений продукт і повертається до підприємця у грошовій формі протягом одноговиробничого циклу.

Люди перетворюють такіфактори виробництва як праця і земля у капітал,

оскільки йому властивачиста продуктивність. Це виражений у процентах річний дохід, який можнаотримати, якщо вкласти у певний проект гроші.

Інвестиції — збільшенняобсягу функціонуючого в економіці капіталу.

Інвестиції поділяються навалові і чисті, зовнішні і внутрішні, державні і приватні.

Безпосередніми факторами,які визначають обсяг інвестицій, є сподівана нормачистого прибутку і реальна процентна ставка. Інвестиції будуть вигідні тоді,коли сподівана норма чистого прибутку перевищує реальну процентну ставку.

Реальна процентна ставка- це скоригована з врахуванням інфляції ціна, яку фірма сплачує за використання грошей.

Словник нових термінів іпонять

Амортизація ~ процеспоступового відшкодування вартості основного капіталу у грошовій формі, щовідповідає його зносу.

Капітал — це будь-якийелемент багатства, який надає його власникові регулярний дохід протягомтривалого періоду, а його вартість визначається за принципом дисконтування.

Технічний капітал являєсобою сукупність матеріальних засобів, які використовуються у різних фазахвиробництва і збільшують продуктивність людської праці: верстат, комбайн,машина тощо.

Грошовий капітал — цесукупність грошових засобів призначених для виробничих вкладень. Грошовийкапітал виникає внаслідок відмови мільйонів осіб від споживання.

Юридичний капітал — цесума прав розпорядження деякими цінностями, причому ці права надають їхвласникам дохід не докладаючи відповідної праці.

Людський капітал — цеміра втіленої в людині здатності приносити дохід.

Основний капітал приймаєучасть у декількох виробничих циклах, не тансформуючи при цьому своєї технічноїструктури. Він переносить свою вартість на готові продукти поступово іповертається до підприємця у грошовій формі по частинах. Це фабричні будівлі,машини, устаткування тощо.

Оборотний капітал приймаєучасть лише один раз у виробничому циклі, або круговороті. Його вартістьповністю переноситься на створений продукт і повертається до підприємця угрошовій формі протягом одного круговороту. У витрати виробництва входить усявартість оборотного капіталу.

Норма чистого прибутку — відношення прибутку на капітал до обсягу вкладеного капіталу, виражена упроцентах.

Реальна процентна ставка- це номінальна процента ставка за вирахуванням темпу інфляції.

Номінальна процентнаставка — це процента ставка не скоригована на інфляцію.

Інвестиції(капіталовкладення) — затрати на виробництво і накопичення обсягу капітальнихблаг в економіці.

Процентна ставка — цеціна, яку фірма сплачує за взятий у позику грошовий капітал, потрібний дляпридбання реального капіталу.

Круговорот капіталу — цеодин цикл руху капіталу, який охоплює процес виробництва і обігу створенихтоварів і завершується поверненням капіталу у його початкову грошову форму.

Основна література: № 10,11.

Додаткова література: №1.

Тема 14.  “Грошовасистема”

1.      Гроші, природагрошей

2.      Функції грошей

3.      Грошова система,типи грошових систем

4.      Номінальна тареальна вартість грошей

Методичні поради

Сучасні ринкові відносинибазуються на принципах функціонування сучасних грошей, тому проблема грошейзнаходиться на одному з ос-новних місць в політичній економії. Детальнийрозгляд цієї теми потре-бує вияснення таких питань, які стосуються самоїприроди грошей, їхніх функцій з тим, щоб логічно перейти до характеристики самоїгрошової системи. Важливою є також в теперішніх умовах проблема виділенняномінальної та реальної вартості грошей, що пов'язано із відносноюста-більністю грошової одиниці.

При виясненні суті грошейслід врахувати наявність багатьох виз-начень грошей. Однак їх можнасистематизувати, якщо звернутися до позиції представників трудової теоріївартості і позиції представників інших теорій. Зауважимо, що в процесі розвиткуекономічних систем, їх змін економічні категорії приймають нові характеристики,це стосуєть¬ся і категорії грошей. Відбулася модифікація грошей, що спричиниловиникнення принципово різних підходів до пояснення їх суті. Разом з тимвідмітимо, що як би не змінювалися поверхневі форми, глибинна сутність можезалишатися тією ж.

Логічно після поясненнятого, що означає категорія «гроші», необхід¬но зупинитися на функціяхгрошей, показати, що конкретно гроші вико-нують, будучи в такій своїй якості.Оскільки існують різні точки зору щодо визначення суті грошей, то зрозуміло, щоє розходження і у виділенні функцій грошей та їх характеристиці. На це слідзвернути відпо¬відну увагу.

Логічним продовженнямвикладу матеріалу є розгляд грошової сис-теми, оскільки в кожній державі існуєнаціональна грошова система і потрібно розуміти її структуру та окреміособливості. У цьому пи¬танні слід знову ж таки зберегти історичний підхід іпростежити еволю¬цію цієї категорії; особливо що стосовно XX ст. Гроші, щохарактеризу¬ють сучасні національні системи, прийняли нові риси, вонимодифікувалися і стали кредитними. В цілому грошова система під впливом змін угрошовому обігу теж змінилася, їй властивим є ряд особливос¬тей.

Дуже важливо при аналізіекономічних процесів виділяти питання но¬мінальної і реальної вартості грошей,тим більше, що інфляція, як явище, в ринковій економіці не зникає. Вона можетільки зменшитись, якщо задіяти систему методів державного регулювання. Длядержави є суттєвим наскільки її грошова одиниця може характеризуватись яквідносно стабільна. При швидкому знеціненні грошей грошова одиниця можеприпинити своє функціонування як засіб обміну.

В результаті вивченнятеми стає зрозумілою ціла система економіч-них категорій, які взаємопов'язані зіншими категоріями економічної теорії. Тема пояснює такі категорії:  вартість,форми вартості (проста або випадкова, розгорнута, загальна, грошова), віднос¬наформа вартості,  еквівалентна форма вартості, гроші, функції грошей, грошовасистема, кредитні гроші, номі¬нальна вартість грошей, реальна вартість грошей,товар, товарне виробництво.

Частина проблем по темі«Природа та функції грошей, грошова си-стема» виносяться насамостійне вивчення, що сприятиме поглиблено¬му засвоєнню матеріалу. Длясамостійного вивчення пропонуються такі проблеми:

1.      Товарневиробництво і гроші.

2.      Історія розвиткугрошового еквівалента.

3.      Функціонуваннягрошей в сучасній ринковій економіці.

4.      Гроші вперехідній економічній системі.

5.      Інфляція таантиінфляційна політика.

Існують різні підходи довизначення суті і функцій грошей, тому є багато

визначень грошей. Значнарізниця у трактуванні суті грошей є між представниками трудової теорії вартостіі представниками інших теорій.

Згідно із трудовоютеорією вартості, гроші виникли як результат

товарного обміну, тобтогроші мають товарну природу і є загальною формою, в якій виражаються вартостівсіх товарів. Представники інших теорій по-іншому трактують суть грошей.Причому існує декілька принципово різних підходів, наприклад, грошівизначаються як будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, розрахунковаодиниця і засіб збереження.

Оскільки в сучаснійекономічній теорії є різні підходи до визначення суті грошей, то і функції грошей трактуються по-різному. Так,представники трудової теорії вартості виділяють п'ять функцій грошей (гроші якміра вартості, гроші як засіб обігу, гроші як засіб нагромадження, гроші якзасіб платежу, гроші як світові гроші), представникиінших теорій зупиняються на характеристиці лише трьох функцій грошей (гроші якзасіб обігу, гроші як міра вартості, гроші як засіб збереження).

Кожна економічна система,що властива тій чи іншій країні, характеризується відповідною грошовою системою, яка включає ряд основних елементів.Грошові системи змінювались, відбувалась їх еволюція. Сучасна грошова системамає свої особливості, що пов'язано з особливостями функціональних сучаснихгрошей, а також із змінами в характеристиці самої економічної системи.

Для ефективногофункціонування національної економічної системи важливо наскільки стабільною є її грошова одиниця. Економіка можеефективно використовувати грошову одиницю як міру вартості тоді, колі їїкупівельна спроможність відносно стабільна. Прийнято виділяти два поняттявартості грошей: номінальну і реальну. Якщо номінальна вартість грошейвідповідає номіналу, вказаному на грошовихзнаках, то реальна — це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошовуодиницю. Якщо реальна вартість грошей падає, то гроші швидко втрачають своїфункції.

Словник нових термінів іпонять

Банківські гроші — гроші,що створені банками, зокрема поточними рахунками (частина 1). Ці гроші генеруютьсябагаторазовим розширенням банківських резервів.

Білонні гроші — гроші змалою власною внутрішньою вартістю. Тривалий час як гроші використовувалимонети з благородних металів, що мали високу власну вартість. У другій половиніXX ст. в усіх країнах використовувались виключно білонні гроші — паперові грошіі монети з неблагородних металів. Номінальна вартість монет вища за внутрішнюреальну вартість металу.

Вартість грошей — кількість товарів і послуг, які можна обміняти на одиницю грошей; купівельнаспроможність одиниці грошей; величина, що зворотно пропорційна до рівня цін.

Внутрішня вартість(грошей) — вартість матеріалу, з якого зроблені гроші (наприклад, ринкова цінаміді, яка вміщена в мідній монеті) Гроші — особливий товар, який є загальнимеквівалентом (рівноцінністю) при обміні товарів, їхньою формою вартості.

Гроші кредитні — формагрошей, які є знаком (символом) вартості й виникають з розвитком кредитнихвідносин. Історично кредитні гроші з'являютьсяна базі металевого обігу і виступають спочатку як знак золота і знак кредиту.

Грошовий капітал — гроші,що наявні для купівлі капітальних благ.

Грошові«голоси» — «голоси», які споживачі та підприємці фактичновіддають за виробництво різних споживчих благ та інвестиційних товарів, купуючиїх на ринку.

Готівка, валюта — монетиі паперові гроші.

Девальвація — зменшенняофіційної ціни грошової одиниці країни у грошових одиницях інших країн.

Законний платіжний засіб- всі засоби, які, згідно з постановою уряду, повинні прийматися в оплату заборг.

Засіб обміну або обігу — функція грошей; гроші як зручний засіб обміну товарами і послугами, що виключаєбартер; те, що продавці звичайно приймають, а покупці звичайно віддають воплату за товар або послугу.

Нерозмінні паперові гроші- гроші, які не мають своєї внутрішньої вартості, але декретуються державою, якзаконний платіжний засіб. Нерозмінні паперові гроші приймаються як платіжнийзасіб, доки люди мають довіру, що ці гроші будуть прийматися.

Паперові гроші — паперовізнаки, що використовуються як засіб обміну.

Швидкість обігу грошей — кількість разів у рік, за які грошова одиниця, що перебуває в обігу,витрачається на купівлю товарів і послуг.

Основна література: № 10,12.

Додаткова література: №1.

Тема 15. “Інтеграційніпроцеси і формування світової економічної  системи”

1.      Зовнішньоекономічнізв’язки та їх форми

2.      Сутністьінтеграції, її види

3.      Процесиінтеграції у Європі

4.      Перспективиреформування економіки України і її інтеграція у світову економічну систему

Методичні поради

Сучасне світове господарствохарактеризується різними видами зв'язків, здійснюється об'єктивний процес йогоінтернаціоналізації. Виникає необхідність дослідження такого явища, якформування світо-вої економічної системи, актуальною стає проблема вивченнязовнішньоекономічних зв'язків, оскільки перед кожною державою стоїть зав¬данняпрагнути до максимальної їх вигоди. Тому досліджувана тема логічно вписується вкурс дисципліни і потребує приділення їй глибокої уваги.

Вивчення самої сутізовнішньо-господарських зв'язків, їх форм при-водить до розуміння того, що вониє результатами розвитку і вдоскона-лення національних економічних систем,виходом їх на новий рівень, коли став утверджуватися міжнародний поділ праці, авигода від нього стала досить зримою у практичній діяльності. Щоб усвідомитирізноманітність форм зовнішньоекономічних зв'язків, слід проаналізуватифактори, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність.

В результаті здійсненнятакої діяльності відбувається економія суспільної праці, оскільки виробництво іобмін між країнами результатами виробництва стає більш раціональним. Слід такожвизнати, що націо¬нальні економічні системи все більшою мірою приймаютьхарактерис¬тики ринкових економічних систем, особливо це стосується країнсередньо — чи малорозвинених, для яких цей процес є позитивним в цілому, хоч ісуперечливим, тому що обов'язково потрібно враховувати націо¬нальні особливостіі діяти у відповідності з національними інтереса¬ми.

Логічним продовженнямвисвітлення суті теми є розгляд інтеграц¬ійних процесів, які характеризуютьсучасну світову економічну систе¬му. Взаємозалежність економік різних країнстала зростати на мікро — і на макрорівнях, розвивається інтернаціоналізаціягосподарського життя, відбувається формування світової економічної системи.Міжна¬родна економічна інтеграція приймає практичне втілення і визначає прицьому1 перспективи подальшого господарського прогресу. Тому важли-вим є глибокерозуміння суті самого цього явища, що міжнародна еко-номічна інтеграціявизначається як об'єктивний процес і метою її є нарощування об'єму товарів тапослуг в результаті забезпечення ефек-тивної господарської діяльності уміжнародних масштабах.

Зауважимо, що прививченні зазначеної проблеми, необхідно виділити таку її рису, якрегіональність, тобто, інтеграційні об'єднання мають регіональний характер ірозрізняються за глибиною процесів, що відбу¬ваються. Заслуговує уваги аналізекономічної інтеграції у Європі, де в групі промислово розвинених країн вонадосягла найвищого ступеня зрілості. Саме тут успішно функціонує ЄвропейськийСоюз, який по¬ступово набуває рис єдиної державності, що спостерігається векономіці, політиці і соціальній сфері.

При розгляді зазначеноїтеми слід також проаналізувати можливості входження і нашої країни, України, усвітову економічну систему. Це є здійсненним лише за умов глибокогореформування національної еконо¬міки, перехідної економічної системи з метоюпоступового її транс¬формування в ринкову економічну систему. Важливимпріоритетом еко¬номічних перетворень має стати значне поглибленнядемократизації усіх сфер суспільного життя, у т.ч. економічної діяльності.Знайомлячись із реаліями сучасного стану української економіки, розуміємо, щоінтегра¬ція України у світову економічну систему є досить складною, однак шляхцей, хоч і непростий, зате перспективний і заслуговує того, щоб ним прямувати ідалі.

При вивченні теми слідзосередити свою увагу на засвоєнні таких категорій та понять:зовнішньоекономічні зв'язки, спеціалізація, інтернаціоналізація,співробітництво, спільне підприємниц¬тво, світове господарство, глобалізаціясвітової економіки, економічна інтеграція, міжнародний бізнес, міжнароднаеко¬номічна система, міжнародні економічні відносини, Європейсь¬кий Союз,економічна взаємозалежність країн.

Наголошуємо, що прививченні зазначеної теми ряд проблем може бути винесений на самостійнедослідження. Це такі теми:

1.      Міжнароднаторгівля як форма зовнішньоекономічних зв'язків.

2.      Спільнепідприємництво, його вплив на зростання ефективності

національної економіки.

3.      Вільний рухкапіталів в межах Європейського Союзу.

4.      Валюта та валютнівідносини в Європейському Союзі.

Сучасні зовнішньоекономічні зв'язки характеризуються новим рівнем

розвитку. Вони охоплюютьміжнародні господарські, торговельні, науково-технічні та інші відносини. Це різноманітнігосподарські зв'язки між економічними системами різних країн, що ґрунтуються наміжнародному поділі праці.

Світові економічнівідносини виникають і розвиваються за відповідних

умов, вони знаходять своєвираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношеннях якихнеоднакове для різних країн і різних регіонів  світу.

Виділяють такі основніфактори розвитку зовнішньо економічних зв'язків: нерівномірність економічногорозвитку різних країн світу, різниця у трудових, сировинних та фінансовихресурсах; відповідний характер політичних відносин; різний рівеньнауково-технічного розвитку; особливості географічного розміщення, природних ікліматичних умов.

Основними формамизовнішньо економічних зв'язків є: міжнародна торгівля,

причому міжнародний обмінтоварами вигідний з економічної точки зору тоді, коли завдяки ввозу товаріввдається зекономити на їх виробництві і отримати прибуток; спільнепідприємництво, що ґрунтується на спільній формі власності; надання послуг зшироким використанням комп'ютерних мереж; наукове, технічне, економічнеспівробітництво.

Зростанняінтернаціоналізації господарського життя сприяло виникненню

міжнародної економічноїінтеграції, яка визначає зараз перспективи подальшого господарського прогресу ізнаходиться в основі формування світової економічної системи. Інтеграційніоб'єднання мають регіональний характер, в теперішніх умовах виникаєнеобхідність налагоджування ефективної і масштабної міжрегіональної взаємодії.

Прийнято виділяти такіосновні види інтеграційних об'єднань: зона вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок; економічний союз;валютно-економічний союз.

Найвищого ступенязрілості міжнародна економічна інтеграція досягла в країнах Західної Європи, де функціонує Європейський Союз. Вінє єдиним поки що об'єднанням країн, розвиток інтеграційних процесів у якому,послідовно пройшовши чотири попередні фази (зона торгівлі, митний союз,спільний ринок, економічний союз), вступив у нову фазу — створення валютногосоюзу, що свідчить про міжнародну економічну інтеграцію найвищого ступеня.

Україна, ставшинезалежною державою, проводить курс на поступове зближення з Європейським тасвітовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринковоготипу. Однак українська економіка недостатньо готова до високоефективних формзовнішньо економічного співробітництва, існує необхідність глибоких змін вдіючій економічній системі, що сприятиме ефективному її співробітництву зіншими державами.

Словник нових термінів іпонять

Глобалізація світовоїекономіки — процес посилення взаємозалежності економічних агентів до такогоступеня, коли дії одного з них впливають на інтереси всіх інших, тобтоприймають глобальний характер і одночасно впливають на процеси і явища в іншихсферах. Логічне продовження інтернаціоналізму.

Економічнавзаємозалежність країн — стійкий господарський взаємозв'язок країн на основіміжнародних економічних відносин і взаємодії національних економік.

Економічна інтеграція — процес зближення і поступового об'єднання національних економічних систем,сучасна найрозвиненіша форма інтернаціоналізації господарського життя.

Інтеграція — поступовезближення та об'єднання економічних суб'єктів у процесі їх взаємодії(взаємовпливу, взаємопроникнення, взаємозбагачення та ін.).

Інтелектуалізаціясвітогосподарського обміну — зростання в міжнародному обміні долі об'єктівінтелектуальної власності (НДДКР, ліцензій, ноу-хау, інжиніринга та ін.).

Інтернаціоналізаціягосподарського життя — розвиток стійких економічних зв'язків між: країнами інародами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів.Зумовлена розвитком продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці.Знаходиться в основі посилення економічної взаємозалежності країн, якавиражається у міжнародному усуспільненні самого процесу виробництва ірозширенні ринку.

Міжнародний бізнес (МБ) — бізнес, підприємницька діяльність, переважною сферою якої є — «міжнародніекономічні відносини, світове господарство, економіка. В якості сегментів МБвиділяють: глобальний бізнес, сумісне підприємництво, бізнес за кордоном,іноземний бізнес.

Міжнародна економічнасистема — сукупність основних підсистем (мегасистем) та елементів світовоїекономіки з властивими їм рисами і особливостями, у процесі взаємодії якихвиникають інтегративні властивості та якості, закони й закономірності розвиткуі функціонування цієї системи.

Міжнародні економічнівідносини — одна із сфер системи міжнародних відносин, виникли як результатпоступової економічної інтернаціоналізації й транснаціопалізації виробництва,формування єдиної економічної основи цивілізації. Водночас на них відчутновпливає становлення й розвиток націй і суверенних держав. Господарське життя єскладною сукупністю національних, міжнаціональних і міжнародних процесів.

Міжнародні економічніорганізації — сукупність міжнародних, міжурядових та неурядових установ таорганізацій, створених для налагодження і розвитку економічного і політичногоспівробітництва, регулювання світогосподарських зв'язків, стабільного розвиткусвітової економіки на основі руху капіталів та дотримання принципівміжнародного права (00Н, МВФ, МБРР, СОТ та ін.).

Світове господарство(світова економіка) — сукупність державно-оформлених національних господарств інедержавних утворень, що економічно взаємодіють в різних формах на мікро- і мікрорівнях.

Основна література: № 10,13.

Додаткова література: №1.

 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1.      Авдокушин Е.Ф. Международныеэкономические отнощения. – М.: Юрист, 2001.

2.      Башнянин Г.І., Лазур П.Ю.,Медведев В.С. Політична економія (підручник) – Киів, 2005

3.      Богатин В.Ю. Производствоприбыли: Учебное пособие длч вузов. – Москва, 1998.

4.      Богомолов О.Т. Реформв взеркале международных сравнений. – Москва, 1998.

5.      Экономическая историязарубежных стран (Под ред.проф. В.И.Голубовича) – Минск, 2000.

6.      Економічна історія України ісвіту. Підручник (за ред.Б.Д.Лановика) – Київ 2002.

7.      Экономическая история:исследования, историография, полемика. – Москва., 1992.

8.      Экономическая история:проблемы и исследования. — Москва, 1987.

9.      Экономика: Учебник, 2-е изд.(под ред. А.С.Булатова. – Москва «БЕКМ» 1999.

10.    Экономическая статистика:Учебник. – Москва, ИНФРА-М, 1998.

11.    Юданов А.Ю. Конкуренция:Теория и практи: Учебно-практическое пособие. – Москва, 1998.

Додаткова література

1.Истоки. Вопросы истории народногохозяйства и экономической мыслы. Вып. 1-2. – Москва 1989-1990.

2.Крупнейшие промышленно-торговыемонополии: Экон.стат.справ. – Москва, 1986.

3.Экономическая история.Проблемы, исследования, дискусии. Москва, 1993.

4.Экономическая история зарубежныхстран: Капиталтстические и развивающиеся страны. М., 1990.