Реферат: Теорія прикладної статистики
Основні поняття та категорії прикладноїстатистики
Статистика – наука, яка вивчає методикількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів.Збирання інформації про них сягає найдавніших часів. Вона мала спершу наскрізьпрактичний характер; з 19 ст. статистика поступово здобуває солідну науковуоснову, коли почалося впорядкування і вдосконалення статистичних методів. З нихрозвинулися дві основні: описова (дескриптивна) — збирання інформацій,перевірка їхньої якості, їхня інтерпретація, зображення статистичногоматеріалу; та індуктивна — застосування теорії ймовірності, закону великихчисел. Статистика поділяється за своїм змістом на демографічну, економічну,соціальну, санітарну, судову, біологічну, технічну тощо; математична статистикавивчає математичні методи систематизації, обробки й використання статистичнихданих для наукових і практичних висновків.
Статистика як суспільна наука вивчає стан ірозвиток людського суспільства, включаючи матеріальні умови його життя, тобтосуспільне виробництво. Але суспільство і суспільне виробництво є об'єктомвивчення багатьох наук: історичного матеріалізму, політичної економії,економічної географії, суспільствознавства, права, економіки галузей народногогосподарства і інш. Всі ці дисципліни, незважаючи на тісний зв'язок між собою,не повторюють одна одну, а мають свій зміст і свої методи. Що ж представляєсобою специфічний предмет статистики?
Предметом статистики як суспільної науки єособливі об'єктивні ознаки стану і розвитку суспільства і матеріальних умовйого життя. Такі ознаки одержали назву об'єктивних статистичних показників. Навідміну від звичайних ознак, які означають лише якісну подібність чивідмінність, статистичні показники, що дають міру масовим явищам, представляютьсобою ознаки більш складного складу. Об'єктивні статистичні показники якособливі об'єктивні ознаки характеризуються такими якостями.
Метод статистики
Виявити та охарактеризувати розміри, зміниі кількісні співвідношення певних масових суспільних явищ можна, здійснюючипослідовно три основні стадії економіко-статистичного дослідження:
статистичне спостереження;
статистичне зведення і групування первиннихданих;
аналіз статистичної інформації.
На цих стадіях статистичного дослідженнязастосовуються комплекс специфічних, властивих лише статистиці методів, якийутворює статистичну методологію і зумовлений специфікою предмета статистики.
Статистичне спостереження. Основним завданнямпершої стадії дослідження є отримання певних значень досліджуваних ознак відкожної одиниці статистичної сукупності шляхом реєстрації (обліку) їх напідставі ретельно розробленої програми. Причому статистичне спостереження маєнабути масового характеру. Вимога масовості одиниць спостереження зумовлюєтьсятим, що вивчення статистичної закономірності проявляється у достатньо великомумасиві даних на підставі дії закону великих чисел, суть якого полягає в тому,що в зведених статистичних характеристиках вплив елементів випадковості взаємопогашається, хоча вони й можуть проявлятися в окремих одиницях статистичноїсукупності. Так, в умовах ринкових відносин кожний покупець добирає в магазинітой товар, який йому потрібен у даний момент. У цілому по магазину можнадостатньо точно передбачити як загальний обсяг, так і структуру попиту за рік,окремі сезони і навіть дні тижня.
Статистичне зведення і групування первиннихданих має завдання всебічно систематизувати матеріали статистичногоспостереження. Суть другої стадії статистичного спостереження зводиться доперевірки даних, їх групування за певними ознаками, підбиття групових ізагальних підсумків, розрахунку різних показників, проектування таблиць івнесення в них даних. Результати зведеної обробки статистичних матеріалів, щостановлять сукупність взаємопов’язаних цифрових характеристик суспільних явищ іпроцесів, зображують у вигляді системи таблиць та графічних ілюстрацій. Методгрупувань дає змогу виділити в досліджуваній сукупності соціально — економічні типиявищ, охарактеризувати їхню структуру, виявити взаємозв’язки і взаємозалежностіміж показниками.
Аналіз статистичної інформації передбачаєпроведення аналізу даних на основі обчислення узагальнюючих показників:абсолютних, відносних і середніх величин, статистичних коефіцієнтів показниківваріації ознак і динаміки явищ, індексів та показників, що характеризуютьщільність зв’язку між явищами тощо. Третя стадія статистичного дослідження даєзмогу розкрити причинні зв’язки досліджуваних явищ, визначити вплив і взаємодіюрізних чинників, оцінити ефективність прийнятих управлінських рішень та можливіекономічні і соціальні наслідки ситуації, що склалася на підприємстві.Порівнюючи узагальнюючі статистичні показники досліджуваних явищ, визначаютькількісні оцінки їх поширення в просторі та розвиток у часі, виявляютьхарактеристики зв’язку і взаємозалежності, формують наукові й практичнівисновки.
Перелічені етапи статистичного дослідження,як правило, відокремлені між собою в часі і реалізуються різним колом виконавців.Водночас вони щільно зв’язані між собою. Ще на стадії підготовки і проведеннястатистичного спостереження враховують завдання аналізу досліджуваного об’єкта,цьому підпорядкована обробка первинних даних, під час якої певним чиномздійснюється їх аналіз.
Під час вивчення соціально-економічних явищстатистика спирається на положення матеріалістичної діалектики про перехідкількісних змін в якісні. Це має важливе значення при вивченні кількісних зміну масових соціально — економічних явищах для пізнання глибоких якісних змін.Положення статистики виходять з діалектичних категорій випадкового йнеобхідного, одиничного і масового, індивідуального й загального.
Статистичне спостереження – перша стадіястатистичного дослідження. Організаційні форми статистичного спостереження
Будь-яке статистичне дослідженняскладається з трьох стадій (етапів). Статистичне спостереження проводитьсяорганами державної статистики через збирання статистичної звітності, здійсненняодноразових обліків, переписів (опитувань), вибіркових та інших обстежень.
Статистичне спостереження – перша стадіястатистичного дослідження, від якої в значній мірі залежить якість проведеннявсього дослідження.
Статистичне спостереження – планомірний,науково організований процес збирання даних щодо масових явищ та процесів, яківідбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та їїрегіонів, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основістатистичної методології.
Основним завданням статистичного спостереженняє одержання об'єктивної, достовірної та повної інформації, яка характеризуєкожну одиницю досліджуваної сукупності. Державні статистичні спостереженняпроводяться органами державної статистики відповідно до затвердженого КабінетуМіністрів України плану державних статистичних спостережень, або за окремимирішеннями КМ України.
У статистичній практиці багатьох країн, втому числі і в Україні використовується дві основні форми організаціїспостереження — звітність та спеціально організовані спостереження.
Основним джерелом первинної інформації єстатистична звітність, яка охоплює підприємства, організації та установи всіхформ власності, згідно з класифікатором видів економічної діяльності та ЄДРПОУ.
Статистичний звіт — це документ, якийвміщує систему показників діяльності суб’єктів господарювання. Зміст звіту,форма та термін подання в органи державної статистики затверджуютьсяДержкомстатом України.
Крім загально державної статистичноїзвітності існує відомча звітність, яка розробляється міністерствами тавідомствами для внутрішніх управлінських потреб.
Кожна форма статистичної звітності повиннамати такі реквізити:
найменування форми звітності;
номер та дата затвердження Держкомстатом;
на яку дату або за який період наводятьсядані;
юридична назва та адреса суб’єктагосподарювання;
відомча підлеглість або форма власності;
кому подається статистичний звіт (назва таадреса);
підписи осіб, які відповідають за якістьстатистичної звітності.
Види статистичної звітності:
а) типова, яка має єдину форму та зміст длявсіх суб'єктів господарювання.
б) спеціалізована, яка стосується окремихгалузей економіки або виробництва.
За періодичність подання звітністьподіляється на: щоденну, щотижневу, щомісячну, квартальну та річну. За способомподання статистична звітність буває: поштовою, телефонною, телеграфною таелектронною.
Спеціально організовані статистичніспостереження проводяться згідно з планом державних спостережень для одержанняпервинних даних, які не охоплюються статистичною звітністю. До цих спостереженьвідносяться різноманітні переписи, одноразові обліки, опитування тощо.
Поняття, категорії й показники статистики
Для вивчення кількісного аспекту масовихсуспільно-економічних явищ і процесів статистика використовує цілу низку понятьі категорій: 1) ознака; 2) варіація; 3) статистична сукупність; 4) показник; 5)система показників.
Ознакою в статистиці називають відмітнурису, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць, об’єктів(явищ). Так, ознаками промислового підприємства можуть бути: обсягивиробництва, розмір основних виробничих фондів, чисельність промислово –виробничого персоналу та деякі інші. Демографічними і соціально — економічнимиознаками людини можуть бути вік, рівень освіти, професія, стать тощо.
Систему ознак широко використовують дляскладання програми статистичного спостереження та подальшого групуваннязібраних матеріалів.
У статистиці ознаки умовно поділяються наякісні (атрибутивні) та кількісні.
До якісних (атрибутивних) ознак належать тіознаки, варіанти яких, характеризуючи особливості окремих одиниць, не маютькількісного вираження. Наприклад, у разі вивчення складу атрибутивними ознакамиможуть бути: стать людини — жінка, чоловік; професія — механік, електрик,водій, комбайнер тощо. Якщо якісні ознаки набувають лише одне з двохпротилежних значень, їх називають альтернативними.
Кількісні ознаки мають числове вираження.Наприклад, стаж роботи працівника, врожайність певної культури, вага певноговиробу — це кількісні ознаки.
Розрізняють ознаки основні і другорядні.
Основні ознаки розкривають головну сутьдосліджуваних явищ і процесів.
Другорядні ознаки не пов’язанібезпосередньо зі змістом явищ.
Статистика веде спостереження і реєстраціюпереважно основних ознак, оскільки в її завдання входить вивчення головних рисдосліджуваних явищ. Тому при складанні переліку ознак важливо відокремлюватиосновні ознаки від другорядних.
Крім того, ознаки поділяються на варіаційніі постійні.
Варіаційні ознаки набувають різні значенняв окремих одиниць досліджуваного явища. Так, у разі вивчення підприємницькоїдіяльності обсяг виробленої чи реалізованої продукції є ознакою варіаційною,оскільки в окремих підприємств він, як правило, різний.
Постійні ознаки мають незмінні значенняусіх одиниць досліджуваного явища.
Окремі значення ознаки називають варіантами(варіацією).
Важливою особливістю статистики є те, щовона, вивчаючи свій предмет, утворює статистичні сукупності (колективи).
Статистична сукупність — це великакількість одиниць, об’єктів, явищ, об’єднаних будь — якими загальними властивостями(ознаками), які підлягають статистичному вивченню (наприклад, сукупністьпромислових підприємств України).
Окремі об’єкти, явища, що складаютьстатистичну сукупність, називають одиницями сукупності.
Всі соціально-економічні явища і процесистатистика вивчає за допомогою статистичних показників, і в такий спосібстворюється, передається і зберігається статистична інформація.
Під статистичним показником розуміютьузагальнену кількісну характеристику соціально — економічних явищ і процесів уїх якісній визначеності щодо конкретних умов місця й часу. Так, за статистичніпоказники можуть правити: чисельність населення, товарна й нормативно — чистапродукція промислового підприємства, рівень продуктивності праці, рівеньрентабельності тощо.
Сукупність показників, які всебічнохарактеризують розвиток суспільства, утворює систему показників.
Складний комплекс економічних явищ описуютьзведені економічні показники, їх інколи називають синтетичними. Наприклад,національне багатство, національний дохід держави, валовий національнийпродукт.
Значення показника є результатомвимірювання об’єктів (елементів) і змінюється залежно від методологічнихособливостей його побудови, зумовлених, у свою чергу, ступенем охопленнядосліджуваних процесів. Показники називають натуральними, якщо їх виражено уфізичних одиницях (штуках, метрах, тоннах тощо), та вартісними, якщо вонивідповідають грошовій оцінці економічних об’єктів.
Часто статистичні показники умовноподіляють на об’ємні та якісні. До першого типу належать ті, за допомогою якихвимірюють обсяг сукупності об’єктів (елементів), наприклад, виробленоїпродукції, чисельність працівників на підприємстві чи галузі тощо; до другого — ті, що характеризують рівень розвитку явища, наприклад, собівартість одиниціпродукції, рівень рентабельності роботи підприємства, рівень продуктивностіпраці тощо.
Для статистики важливо правильно визначитизміст статистичних показників та методи їх побудови. На перший погляд,знаходження розміру основних фондів промислових підприємств не створюєтруднощів. Однак для цього необхідно визначити, які підприємства належать допромисловості, що треба розуміти під основними виробничими фондами, в якиходиницях і цінах їх обліковувати, як працювати з фондами, котрі невикористовують, тощо. З’ясувати ці питання можна на підставі економічноїтеорії, яка розкриває економічну сутність явища.
Суть, організація і техніка статистичногозведення
Другим етапом статистичного дослідження єзведення і групування даних спостереження.
Статистичне спостереження дає багатоінформації про кожну одиницю досліджуваної сукупності. Наприклад, за переписомдістають відомості про кожну людину: стать, вік, освіту тощо. Ці відомостістатистика використовує для визначення узагальнюючих показників, щохарактеризують сукупність у цілому її окремі частини (чисельність усьогонаселення, в тому числі чоловіків і жінок; чисельність працівників, у томучислі робітників, ІТП, службовців тощо). Зібрані відомості про явища требанауково опрацювати, привести до певної системи, підсумувати, узагальнити.
Систематизація та підсумування даних зметою отримання узагальненої характеристики досліджуваного явища за деякимиістотними ознаками називають статистичним зведенням.
Отже, статистичне зведення — цесистематизація одиничних фактів, яка дає змогу знайти узагальнюючі показники,що описують всю досліджувану сукупність та її окремі частини, здійснити аналізта прогнозування досліджуваних явищ і процесів.
Застосування відповідних способівстатистичного зведення зумовлене характером і формами розвитку розглядуванихявищ. З їх зміненням мають видозмінюватися і способи статистичного зведення.Перехід до ринкових відносин об’єктивно змінює принципові підходи достатистичного зведення і групування.
Статистичні зведення розрізняють за цілоюнизкою ознак.
За складністю побудови зведення поділяютьна прості і групові.
Просте підсумкове зведення не передбачаєпопереднього розподілу на групи одержаних відомостей. В цьому разі лишевизначають загальний підсумок усіх одиниць сукупності або загальний обсяг досліджуваногопоказника. Наприклад, аби знайти загальну чисельність студентів в Україні,достатньо скласти дані про чисельність студентів у всіх вищих закладах освіти.
Просте зведення застосовують не часто,оскільки досліджувані статистикою масові явища і процеси суспільного життяскладні, багато гральні та суперечливі. Наприклад, у разі загальних відноснодобрих підсумків господарської діяльності всіх промислових підприємств із полязору випадають ті, що досягли значних успіхів, і ті, що ледве функціонують, рентабельній збиткові тощо. За підсумки простого зведення цього не видно. Для того щобвиявити кращі й гірші підприємства, потрібно підрахувати підсумки в розрізіокремих груп підприємств, використовуючи групове зведення.
Групове зведення передбачає попереднійрозподіл одиниць на групи (наприклад рентабельні і збиткові підприємства). Цедає змогу підрахувати кількість одиниць сукупності та обсяг досліджуваноїознаки в кожній групі. Здебільшого матеріал спостереження групують за певнимиознаками, після чого зводять. Отже, статистичне зведення в широкому розумінні — це складна операція наукової обробки первинних статистичних даних, яка охоплюєгрупування матеріалів, розробку системи показників для характеристики типовихгруп і підгруп, підбиття підсумків у розрізі груп і в цілому за всієюсукупністю та зображення групованих матеріалів у вигляді таблиць.
Виділення однорідних груп є основоюстатистичного зведення вихідної інформації неодмінною умовою його науковоїобробки і практичного використання і підприємницькій діяльності.
Зведення статистичних матеріалівздійснюється на підставі науково розробленої програми.
Вся багатогранна і складна робота,пов’язана із статистичним зведенням вихідної інформації, поділяється на такіетапи:
1) Визначення завдання статистичногозведення;
2) Вибір групованої ознаки, кількості групта інтервалу, формування груп і підгруп;
3) Перевірка повноти і якості матеріалівспостереження, підбиття підсумків, обчислення необхідних показників дляхарактеристики всієї сукупності та її окремих частин.
За способом здійснення статистичне зведенняподіляється на централізоване і децентралізоване.
У разі централізованого зведення весьпервинний матеріал спостереження зосереджується, систематизується таузагальнюється в центральному органі державної статистики — Комітет статистикиУкраїни.
Децентралізоване зведення передбачаєузагальнення матеріалу внизу дороги за ієрархічними сходинками управління звідповідною обробкою на кожній із них. Отже, під час децентралізованогозведення матеріалів послідовно розробляють відповідні ланки по інстанції заєдиною програмою.
Основною перевагою централізованогозведення є можливість його автоматизації, застосування єдиної методологіїрозробки даних, додавши групування та обчислення похідних показників. Проте прицентралізованому зведенні важче зрівняти первинні дані, збільшуються витрати найого організацію, створюється великий розрив у часі між збиранням даних ірезультатами їх обробки. Децентралізоване зведення порівняно з централізованимоперативніше і дешевше.
В умовах зміни форм господарювання,реальних ринкових відносин принципово змінюються способи статистичноїінформації:
? Скорочується загальнодержавна і галузевазвітність водночас при збільшенні обсягу та розширенні різних даних, пов’язанихз підприємницькою діяльністю. Впорядковуються способи отримання інформації, їїзведення та ефективного використання;
? Розвиваються такі джерела даних, яквибіркове обстеження, одноразові обліки та інші способи одержання відомостей,необхідних для управління діяльністю підприємств;
? Поліпшується координація і регулюванняпропорційного територіально — галузевого розвитку суспільства, вдосконалюєтьсязміст централізованої форми зведення;
? Змінюються методи і форми організаціїстатистичної звітності як одного з видів зведення, пропонується диференціаціярізних соціальних типів підприємств (державних, у тому числі орендних,акціонерних, кооперативних тощо) з метою одержання реальної оцінки становленнябагатоукладності економіки, соціальної структури народного господарства.
В сучасних умовах у зв’язку зі зміноюспособу збирання, обробки та передачі інформації, які здійснюються на базістворення автоматизованих робочих місць із використанням сучасної комп’ютерноїтехніки, співвідношення у способах зведення змінюється на користьдецентралізованого.
Методологічні аспекти статистичнихгрупувань
Серед методів, які перетворюють статистикуна одне з наймогутніших знарядь соціального пізнання, групування є одним знайефективнішим. Його значення і роль у статистичному дослідженні випливає зхарактеру об’єкта статистики. Всі явища суспільного життя, що вивчаєстатистика, вирізняються багатогранністю форм і стадій розвитку, складаються звідмінних частин, які мають специфічні властивості.
При кількісному вивченні масових суспільнихявищ у нерозривному зв’язку з їх якісними особливостями статистика характеризуєсукупність явищ у диференціації, в різноманітності їх типів, розглядаєвзаємозв’язок і співвідношення між ними.
Спираючись на діалектичну єдність синтезу іаналізу як взаємодоповнюючих один одного способів пізнання та допускаючи певнийступінь абстракції, статистика поділяє одиниці досліджуваної сукупності навідмінні між собою, але внутрішньо однорідні частини, поєднуючи їх у типовігрупи за певною переважною ознакою. Саме за такого підходу до вивченнясоціально економічних явищ групування стає важливим методом статистичногодослідження, який дає змогу простежити перехід кількісних змін в якісні,виявити закономірності їхнього розвитку.
Методологічна сутність групування:
Групування – це процес утворення одноріднихгруп на підставі розподілу всієї сукупності досліджуваного явища на окремігрупи (частини) за найістотнішими ознаками.
Отже, залежно від змісту і формдосліджуваних ознак статистичне групування здійснюється або за допомогоюрозподілу сукупності на окремі частини, які характеризуються внутрішньоюоднорідністю і відрізняються низкою ознак, або завдяки об’єднанню окремиходиниць сукупності в групи за типовими ознаками. Наслідком такого двоєдиногопроцесу є розподіл об’єкта спостереження на групи.
На підставі даних про сукупністьпідприємств можна зробити групування за однією або кількома ознаками: зарозміром основних фондів, обсягом виробництва, чисельністю працівників тощо.
Ознаки, за якими здійснюється розподілодиниць певної сукупності на групи, називаються групувальними ознаками абоосновою групування. Групувальну ознаку добирають на підставі наукового аналізузаконів розвитку явищ і процесів, за ознаками яких утворюють різні групи.
Особливим видом групування є класифікації,які широко використовують у статистиці. Потреба в розробці класифікаційзумовлена різноманітністю атрибутивних ознак при вивчені багатьох явищ іпроцесів (класифікація витрат, основних фондів тощо), які створюють певнітруднощі при віднесенні одиниць сукупності до певної групи. За допомогоюкласифікацій суспільних явищ варіація їхніх ознак фіксується в певномусистемному вигляді. Вона править за своєрідний статистичний стандарт. Збагатьох таких номенклатур як приклад можна навести кілька нині діючих класифікацій:виробленої продукції, товарів народного споживання, витрат виробництва, обігу,класифікації за професіями тощо.
У зв’язку з переходом до ринкової економікисьогодні виникає потреба внесення відповідних змін у нині діючі класифікації тастворення нових, які відповідали б завданням підприємницької діяльності.Насамперед до них можна віднести класифікації декларацій доходів окремих осібчи їх груп, що працюють у різних галузях народного господарства, розширенняноменклатури продукції промисловості, класифікації типів покупців за характеромпопиту, родом занять, розміром і складом сім’ї, сегментації ринку тощо.
В умовах ринку істотно зростає потреба увідповідній систематизації і групуванні інформації для характеристикидоговірних зв’язків між виробниками товарів і підприємствами торгівлі прививченні місткості й насиченості ринку окремих регіонів конкретними виробами(швейними та пральними машинами, телевізорами, холодильниками, автомобілямитощо), при вивченні інтенсивності вантажопотоків на транспорті тощо.
Значення статистичних групувань полягає втому, що вони дають змогу виявити об’єктивний стан речей, властивостідосліджуваних явищ, здобути інформацію про розміри окремих груп, їхспіввідношення в загальній сукупності та про зв’язки між досліджуванимипоказниками.
Основні види і завдання статистичнихгрупувань
За допомогою методу групувань статистикавирішує різні завдання. Однак у підсумку всі вони мають на меті впорядковуватипервинний статистичний матеріал, розподіляти його на окремі групи за істотнимиваріюючи ми ознаками. Групування як перша сходинка статистичного аналізу єважливою підготовчою стадією для глибшого аналізу статистичних матеріалів. Уцьому — його основне призначення в зведенні первинного статистичного матеріалу.
Найголовніші завдання, які вирішуються задопомогою статистичних групувань:
Поділ усієї сукупності на якісно одноріднігрупи, тобто виділення соціально економічних типів явищ;
Вивчення складу досліджуваних явищ іструктурних змін;
Дослідження взаємозв’язку і залежності міжознаками суспільних явищ.
Відповідно до цих завдань виділяють таківиди групувань: типологічні, структурні і аналітичні. Слід зауважити, щонаведена класифікація статистичних групувань за типами завдань, які вирішуютьсяними, дещо умовну, оскільки в практиці статистичної роботи їх застосовують укомплексі. Це зумовлене багатогранністю процесів, які відбуваються усуспільному житті.
Типологічне групування призначене виділятисоціально-економічні типи явищ, визначати істотні відмінності між ними таознаки, що є спільними для всіх груп. Необхідність проведення типологічногогрупування зумовлена насамперед потребою теоретичного узагальнення первинноїстатистичної інформації та подальшого одержання узагальнених статистичнихпоказників. Типологічні групування застосовують при вивченні розподілупідприємств за формами власності та суспільного виробництва за економічнимпризначенням продукції, групування населення за суспільними групами тощо.Прикладом типологічного групування є поділ держав за рівнем затрат праці навиробництво 1ц сільськогосподарської продукції (табл… 3.1).
Одним з найважливіших і найскладнішихпитань типологічного групування є вибір групувальної ознаки чи ознак, суттєвихдля формування типів. Це мають бути ознаки, що найповніше виражають сутність,якісні характеристики будь — якого типу явищ. Складність у виборі істотнихознак часто пов’язана з тим, що економічні, соціальні, політичні, технічні таінші категорії потрібно перетворити на лічильні. Наприклад, для ефективногоуправління динамікою виробництва важливе значення має групування підприємств напередові, середні та відсталі. Враховуючи переваги великих підприємств передмалими, прийнято розрізняти підприємства: великі, середні й малі. Але для тогощоб так групувати, необхідно відібрати такі статистичні ознаки, які достатньоточно відображали б соціально — економічну сутність зазначених та іншихподібних категорій і виразити їх статистично.
Слід зауважити, що типологічні групуваннявідрізняються від структурних лише метою дослідження, за формою ж вони цілкомзбігаються.
Структурне групування характеризує розподілякісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою. Цей вид групуваньвикористовують для пізнання явищ суспільного життя, виявлення закономірностейрозподілу одиниць сукупності за варіюючи ми значеннями досліджуваної ознаки,для вивчення складу сукупності та структурних зрушень, а також в разі вивченняпідприємств за галузями виробництва, розміром основних виробничих фондів,рівнем механізації виробництва, кількістю працівників, обсягом продукції, длядослідження складу населення — за статтю, віком, національністю, освітою тощо.
Структурні групування, як і типологічні,можна здійснювати за атрибутивними і кількісними ознаками.
Групування за атрибутивною ознакоюпередбачає, що групи різняться між собою не розміром, а характером ознаки.Кількість груп, на які поділяється досліджувана сукупність, часто визначаютькількістю різновидів атрибутивної ознаки. Так, групування працівників за статтюприпускає дві групи, а групування працівників за професіями — стільки груп,скільки є професій.
У разі структурних групувань на підставікількісних ознак потрібно визначити оптимальну кількість груп та простежити,щоб не зникли особливості досліджуваного явища.
Аналітичне групування допомагає виявити івизначити зв’язок між показниками. Структурні групування є описовими, за їхдопомогою не можна пояснити причини закономірностей та їхньої зміни в часі тапросторі. Ці завдання статистика вирішує іншими методами, поміж яких основнимвважають метод аналітичних групувань.
Всі явища суспільного життя та їхні ознакищільно пов’язані між собою і залежать один від одного. У підприємницькійдіяльності трапляються різноманітні взаємозв’язки між ознаками, які можутьправити за причину або наслідок явища. З них можна виділити такі:
Фактор – кількісна ознака, а наслідок –якісна (стаж роботи і кваліфікація робітника, тривалість договірних зв’язків зпостачальниками матеріальних ресурсів та їхньою якістю);
Фактор – якісна ознака, а результат –кількісна (наприклад, кваліфікація робітників і продуктивність їх праці);
Фактор і результат – якісні ознаки(наприклад, категорії працівників та їхня освіта);
Фактор і результат – кількісні показники(наприклад, продуктивність праці і середня заробітна плата).
Характерна особливість аналітичнихгрупувань – кожна група факторної ознаки характеризується середніми значеннямирезультативної ознаки.
Ступінь впливу факторної ознаки нарезультативну оцінюється за допомогою дисперсійного аналізу.
Принципи вибору групувальної ознаки
Усі соціально — економічні явища і процесирізнять між собою формами розвитку, тому в разі потреби групування требавибрати ту ознаку, якій адекватна мета дослідження і характер вихідноїінформації. Зважаючи на теоретичні положення економічної науки та враховуючизавдання дослідження, для проведення групування потрібно з багатьох ознаквибрати визначальні, тобто такі, що найбільш повно і точно характеризуютьдосліджуваний об’єкт, дають змогу вибрати його типові риси та властивості.Наприклад, розмір промислового підприємства може характеризуватися різнимиознаками, кожна з яких має певне значення. Серед них найістотнішою, основноюознакою є вартість основних виробничих фондів, які виражають потенційніможливості, його потужність.
У разі вибору групувальної ознаки важливиммоментом є дотримання умови місця і часу. Всі ознаки, за якими можназдійснювати статистичні групування, класифікують таким чином.
Групувальні ознаки:
За формою вираження:
атрибутивні, які характеризуютьвластивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освітатощо);
кількісні (варіаційні), які набувають різнекількісне вираження у певних одиницях досліджувальної сукупності (кількістьпрацівників, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів):
дискретні (переривні), що описуються цілимичислами, без проміжних значень (наприклад, розряд працівників);
безперервні, які можуть набувати різногозначення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими(так, рівень оплати праці можна показати не лише в гривнях, а й у гривнях зкопійками). Коли групування здійснюють за ознаками, що мають кількісний вираз,потрібно правильно визначати не лише кількість групи, а й інтервал групування;
За характером коливності:
альтернативні — коли одним одиницямвластиві певні якісні параметри, а іншим — ні (наприклад, випущена продукціяможе бути якісною або неякісною);
варіаційні, які мають багато кількіснихзначень (наприклад, вартість основних виробничих фондів, чисельністьпрацівників);
За роллю ознаки у взаємозв’язкудосліджуваних явищ:
факторні, що впливають на інші ознаки;
результатні, розмір і динаміка якихформуються під впливом інших ознак.
Залежно від об’єктивних умов і метидослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. Деколи вони можуть бутифакторними, деколи — результативними. Так, продуктивність праці, з одного боку,залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого — є основнимчинником збільшення обсягів виробництва, зниження собівартості одиниціпродукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці править зарезультативну ознаку, в другому — за факторну.
Після визначення групувальної ознакиважливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. Для цього требавизначити кількість утворювальних груп та розмір інтервалу. Ці два моментипов’язані: чим менший інтервал, тим більша кількість груп і навпаки. Важливоювимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і значенняінтервалу, які б давали змогу більш-менш рівномірно розподілити всі одиницісукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.
Питання про кількість груп і розмірінтервалу потрібно вирішувати з урахуванням багатьох обставин, насамперед –мети дослідження, значення досліджуваної ознаки, обсягу одиниць сукупностітощо.
Кількість груп здебільшого залежить відтого, яку ознаку покладено в основу групування. Часто атрибутивні групувальніознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, застаттю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яказмінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників зарозрядами, сімей — за кількістю їхніх членів).
Інтервали груп використовують лише в разізначної коливності дискретної ознаки, при безперервному змінені кількісноїознаки (наприклад, розмір середньої заробітної плати, основних виробничихфондів тощо).
Залежно від ступіня коливності групувальноїознаки, характеру розподілу статистичної сукупності застосовують рівні абонерівні інтервали. Коли варіація ознаки проявляється у порівняно вузьких межахі розподіл більш — менш рівномірний, використовують однакові інтервали.
Вторинне групування
Під час статистичного дослідження інколивиникає потреба в проведенні вторинного групування, тобто в перегрупуванністатистичних матеріалів, раніше зведених у групи. Вторинне групуваннязастосовують тоді, коли проведене групування не задовольняє дослідника. Йогоздійснюють шляхом зменшення або збільшення кількості раніше утворених груп дляотримання порівняльних даних у часі і просторі.
Розрізняють два способи вторинногогрупування:
Просте укрупнення інтервалів;
Перегрупування за часткою окремих груп узагальному їх підсумку.
Застосовуючи метод вторинного групування,виходять з припущення про рівномірний розподіл ознаки в середині інтервалу(табл. 3.5).
Статистичні таблиці
Статистичними таблицями називають спосібраціонального, наочного, систематизованого викладу та аналізу цифровиххарактеристик суспільних явищ і процесів.
Статистичні таблиці дають змогу найбільшстисло, компактно, без будь-яких зайвих пояснень викласти зведену обробкустатистичних матеріалів. За рахунок того, що об’єкти та їхні показникирозташовують за певною системою, яка дає змогу внести їх назви у виглядізаголовків, досягають переваги наочності.
Значення статистичних таблиць полягає втому, що вони дають змогу охопити матеріали статистичного зведення в цілому тасуттєво полегшити їх аналіз, без додаткових розрахунків зіставляти різніпоказники, виявляти ті чи інші особливості досліджуваних явищ (подібність чивідмінність явищ, взаємозв’язок тощо).
Складену, але не заповнену цифрами таблицюназивають макетом таблиці.
У будь-якій статистичній таблиці можнавиділити статистичний підмет і статистичний присудок.
Статистичним підметом називають те, про щойдеться в таблиці.
Статистичним присудком називають числовіпідсумки, які характеризують статистичний підмет.
Складові елементи досліджуваного об’єкта,які утворюють статистичний підмет, розташовують у лівій частині таблиці, апоказники, що формують статистичний присудок, — у правій. Однак трапляютьсявипадки, коли статистичний підмет частково або повністю переноситься на місцестатистичного присудка. В складеній і оформленій статистичній таблиці маютьбути загальний, бічні та верхні заголовки.
Загальний заголовок розміщується над таблицеюі виражає стисло її зміст. Розташовані зліва бічні заголовки розкривають змістрядків підмета, а верхні – зміст граф (статистичного присудка).
У підприємницькій діяльності використовуютьрізні таблиці, які, залежно від побудови статистичного підмета, поділяються напрості, групові та комбіновані.
У простих статистичних таблицях підмет неподіляється на окремі групи, а становить перелік будь — яких об’єктів читериторіальних одиниць.
За характером матеріалу прості статистичнітаблиці поділяються на переліковані, територіальні та хронологічні. У підметіпростої статистичної таблиці подається перелік одиниць досліджуваноїсукупності, наприклад, як у табл., 3.9.
Частот застосовуютьтериторіально-хронологічні таблиці, в яких присудок містить показники в розрізіроків чи кварталів тощо, а підмет – перелік районів чи областей. Таке поєднанняв побудові простих таблиць підсилює їх інформаційні можливості. Та все-таки цейвид таблиць є переважно описовим, роль їх у висвітленні підприємницькоїдіяльності досить значна.
У групових статистичних таблицях підметподіляється на окремі групи за однією з істотних ознак.
З групових статистичних таблиць дістаютьбільше інформаційного матеріалу порівняльно з текстом для аналізу досліджуванихявищ, що зумовлено утворенням у їхньому підметі груп за певною істотноюознакою. До найпростішого виду групових таблиць можна віднести табл… 3.10, атакож таблиці у вигляді рядів розподілу.
В комбінаційних статистичних таблицяхстатистичний підмет поділяється на окремі групи за двома і більше ознаками,взятими в комбінації.
Наприклад, найпростішою комбінаційноютаблицею є така, що містить розподіл населення водночас за місцем проживання істаттю.
Якщо прості таблиці здебільшого маютьописовий характер досліджуваних явищ, дають інформацію, потрібну для здійсненнястатистикою контрольно — організаційної функції, то групові і комбінаційніпризначені переважно в науково — пізнавальних цілях — для виділення типів тавиявлення зв’язків між ознаками явищ.
Для статистичних таблиць найвідповіднішим моментомє розробка присудків, окреслення його змісту, виявлення зв’язків міжгрупувальними ознаками та показниками, що їх характеризують. Лише такийорганізаційний зв’язок цих двох складових робить таблиці єдиним цілим, що даєзмогу виконати цілу низку завдань у статистичному дослідженні. Статистичнийприсудок, об’єктивно перебуваючи в діалектичному взаємозв’язку із статистичнимпідметом таблиці, має бути представлений таким чином, аби за допомогою системийого показників можна було б одержати повну характеристику виділених груп,охарактеризувати їхні істотні особливості.
Показники в присудку розташовують улогічній послідовності. Присудок таблиці має бути не набором випадкових цифр, апевною системою думок, висловлених мовою цифр.
Правила складання статистичних таблиць:
? Для того щоб таблиці були наочними івиразними, їх не треба робити громіздкими та перевантажувати деталями. Інколидоцільніше замість однієї великої таблиці побудувати кілька пов’язаних, логічнопослідовно таблиць.
? Загальний заголовок таблиці маєрозкривати зміст таблиці у стислій, виразній формі, містити відомості про те,якої території і періоду стосуються наведені в ній дані, одиниці виміру, якщовони єдині для всієї сукупності. Заголовок (назви) рядків і граф також требаформулювати стисло і виразно. Слова в таблиці пишуться повністю, без скорочень.У разі відсутності загальної одиниці виміру в кожній графі проставляютьвідповідну.
? У таблиці мають бути всі необхідніпідсумки: групові і загальні.
? Якщо таблиця складається з багатьох граф,то їх слід нумерувати.
? До таблиці потрібно давати пояснення увигляді посилання, примітки в тих випадках, якщо наведені в ній данівирізняються певними особливостями, наприклад, є попередніми, стосуються лишечастини певної території, не охоплюють усіх одиниць сукупності тощо.
? Відсутність значень ознаки у певниходиниць позначають знаком тире, а відсутність відомостей — трьома крапками.
Аналіз статистичних таблиць доречнішепочинати із загальних підсумків, які дають змогу скласти загальну характеристикусукупності, після чого можна переходити до вивчення даних окремих рядків таграф.
Статистичні графіки і правила їх побудови
Унаслідок опрацювання даних різних видівспостережень дістають багато цифрового матеріалу, який розміщують у таблицях.Застосування табличного методу суттєво полегшує орієнтування в зібраному тазгрупованому матеріалі. Проте здебільшого статистичні дослідження необмежуються лише таблицями.
Таблична форма викладу кількісногоматеріалу не завжди дає змогу достатньо наочно і чітко відобразити загальнукартину стану чи розвитку якого-небудь явища, розкрити закономірності зв’язкустатистичних показників або їхнього розподілу. А тому для розв’язання цих таінших завдань поряд із статистичними таблицями широко застосовують графічний спосібзображення статистичних величин.
Статистичний графік – це спосіб наочногозображення й узагальнення статистичних даних про соціально-економічні явища іпроцеси за допомогою геометричних образів, малюнків або схематичнихгеографічних карт.
Графіки застосовують здебільшого дляхарактеристики (порівняння) розвитку показників у часі й просторі, вивченняструктури та структурних зрушень, контролю за виконанням планових завдань,характеристики розміщення і поширення явищ у просторі, а також для аналізу зв’язківі залежностей між різними показниками або між значеннями варіаційної ознаки ічастотами чи частками. Для побудови статистичного графіка потрібно знати, зякою метою складається графік, вивчити вихідний матеріал та оволодіти методикоюграфічних зображень.
Основні елементи графіка: поле графіка,графічні образи, масштабні орієнтири та експлікація графіка. Кожний елемент маєсвоє призначення і виконує відповідну роль у побудові й інтерпретації графіка.
Поле графіка – це простір, на якомурозташовуються геометричні та інші знаки, тобто графічне зображення. Цейпростір має певний розмір і обмежується або аркушем чистого паперу, абогеографічною чи контурною картою.
Розмір поля залежить від призначенняграфіка. В статистичних дослідженнях найчастіше застосовують графіки у виглядіпрямокутників з нерівними сторонами по вертикалі і горизонталі, а також іграфіки у вигляді квадратів. Співвідношення нерівних сторін полів графіказвичайно беруть від 1: 1,33 до 1: 1,50, якщо вертикальну сторону прийняти за1.
Просторові орієнтири задають у виглядіпрямокутної системи координат, тобто координатної сітки. В картограмах засобамипросторової орієнтації є географічні карти.
Графічний образ – це сукупністьрізноманітних геометричних та графічних знаків, за допомогою яких відображуютьстатистичні величини. У статистичних графіках використовують такі геометричнізнаки, як крапки, відрізки прямих ліній, квадрати, прямокутники, кола, півкола,сектори, а також негеометричні знаки — символи у вигляді силуетів або малюнків.Це і є основою графіка, його мовою.
Масштабові орієнтири статистичних графіків– це масштаб, масштабні шкали і масштабні знаки, які використовуються длявизначення розмірів геометричних та інших графічних знаків.
Масштаб – це умовна міра переведеннячислового значення статистичного явища в графічне і навпаки. Тобто це довжинавідрізка шкали, прийнята за числову одиницю. Наприклад, 1 см на графікувідповідає 1000 одиницям виробленої продукції, або 1 см2 дорівнює 100 км2 надосліджуваній території.
При побудові графіка масштаб має бутитаким, аби ясно і чітко проявлялися відмінності зображення статистичних величині можна було їх легко порівнювати між собою. Найпоширенішою для статистичнихграфіків є система прямокутних координат. Найкраще співвідношення масштабу поосі абсцис і ординат становить 1,41: 1, відоме під назвою „золотого перетину”.На осі ординат графіка мас бути нульова точка. У випадках, коли мінімальнезначення ознаки набагато вище нуля, доцільно робити розрив вертикальної шкали.
Масштабна шкала – це лінія, поділена навідрізки точками відповідно до прийнятого масштабу. Носієм шкали звичайно єпряма або крива лінії. Залежно від цього масштабні шкали поділяють напрямолінійні і кругові.
Довжину відрізків між сусіднім поділкамишкали називають графічним інтервалом, а різницю між числовим значеннями цихподілок – числовим інтервалом. Обидва інтервали можуть бути рівними інерівними.
Шкалу, в якій рівним графічним інтерваломвідповідають рівні числові інтервали, називають рівномірною, або арифметичною.
Якщо рівним графічним інтерваламвідповідають нерівні числові інтервали, шкалу називають нерівномірною, абофункціональною. Для побудови статистичних графіків з функціональною шкалоюнайчастіше застосовують логарифмічну функцію у=lg x.
Масштабні знаки – це еталони, якізображують на графіку статистичні величини у вигляді квадратів, кругів,силуетів тощо. Ними користуються для визначення розмірів і співвідношеньстатистичних величин, зображених на графіку. Тобто для порівняння графічнихзнаків зі знаком — еталоном.
Експлікація графіка – це пояснення, щорозкривають його зміст і основні елементи: заголовок (назва) графіка, одиницівиміру, умовні позначення.
Назва графіка має зрозуміло, чітко і стислорозкривати основний його зміст і відповідати на три запитання: — „що?”,„коли?”, „де?”.
На кожній масштабній шкалі графіка вказуютьвідповідні статистичні величини та одиниці їх вимірювання.
Пояснювальні написи до окремих елементівграфічного образи можуть лежати в полі графіка або виносить як умовніпозначення за його межі.
Класифікація статистичних графіків даєможливість визначити їхні загальні риси, аналітичні можливості та методпобудови. Графіки класифікуються за функціонально — цільовим призначенням,видами, формами і типами основних елементів:
За загальним призначенням:
аналітичні, ілюстративні та інформаційні;
За функціонально-цільовим призначенням:графіки групувань і рядів розподілу, динаміки, взаємозв’язку і порівняння;
За формою графічних образів; крапкові,лінійні, площинні, просторові і фігурні;
За типом системи координат: графіки упрямокутній і полярній системі координат;
За масштабними шкалами: графіки зрівномірними, функціональними і мішаними шкалами.
Класифікація графіків за виглядом Ії полядає змогу виділити дві великі групи графіків: діаграми і статистичні карти.
З огляду на розв’язувані завданнярозрізняють статистичні графіки:
1) порівняння статистичних величин;
2) структур і структурних зрушень;
3) зображення динаміки статистичнихпоказників;
4) контролю виконання плану;
5) розташування і поширення в просторі;
6) варіаційних рядів ( їх буде розглянутодалі, в гл. 7)
7) взаємозв’язку і взаємозалежності (гл. 9).
Графіки, які застосовують для зображеннястатистичних даних, надзвичайно різноманітні. Розглянемо ті, що найчастішетрапляються в статистичній практиці.
Графіки порівняння статистичних величин
Здебільшого для графічного порівняннявеличин статистичного показника, які характеризують його зміну в просторі,застосовують діаграми.
Діаграми – це вид графіків, в яких цифровим(кількісним) даним відповідають різні геометричні фігури і лінії. Діаграмибувають стовпчикові, стрічкові, секторні, лінійні та деякі інші.
Стовпчикові діаграми найбільш простий,наочний і поширений вид графіків в одному вимірі. В них статистичні данізображують у вигляді стовпчиків – прямокутників однакової ширини, розташованихвертикально на осі абсцис і будь-якої висоти. Кожний окремий стовпчикхарактеризує окремий об’єкт. Загальне число стовпчиків дорівнює кількостіпорівнювальних об’єктів. Відстань між стовпчиками однакова, але інколистовпчики розташовують упритул один до одного.
Якщо стовпчики — прямокутники, якізображують числа, розташовувати не по вертикалі, а по горизонталі, тоді це –стрічкова діаграма.
Стовпчикові і стрічкові діаграмивзаємозамінні, оскільки в обох випадках використовують один вимір — висотустовпчика або довжину стрічки.
Зображення діаграм у вигляді стрічокзручніше, ніж у вигляді стовпчиків, оскільки біля кожного прямокутника можнавказати відповідну назву, записавши її горизонтально (рис. 4.2).
Стрічки на даній діаграмі розташованіщільно одна до одної.
Для порівняння кількох абсолютних значеньвикористовують також квадратні діаграми. Для того щоб визначити сторониквадрата, потрібно добути корінь квадратний із абсолютного значення, що характеризуєявище, в даному випадку — з обсягу виробництва телевізорів кольоровогозображення.
Кругові діаграми зображують порівняльнірозміри досліджуваних явищ площами кругів, радіуси яких пропорційні коренюквадратному значень порівнювальних показників. Отже, щоб знайти радіус,потрібно добути корінь квадратний із абсолютних значень.
Прямокутні діаграми застосовують у тихвипадках, коли потрібно порівняти три взаємопов’язані показники, один з якихдорівнює добутку двох інших та показати роль кожного з них у формуванні першоївеличини. Цей вид діаграм уперше запропонував російський статистик В.Є. Варвар(1851-1940) і тому його називають ще знаком Варвара.
У разі прямокутних діаграм установлюють двамасштаби: один — для множника, який приймають за основу, а другий — длямножника, який беруть за висоту. В наведеному прикладі (табл… 4.1) основоюпрямокутника є кількість телевізорів, висотою — середня ціна одного телевізора,площею прямокутника — вартість всіх виготовлених телевізорів. Добираємо масштабдля основи прямокутника (10 тис. шт. = 1 см) і висоти (200 грн = 1 см) (рис.4.5).
Збільшити наочність зображення статистичнихявищ можна, замінивши абстрактні геометричні фігури малюнками. Такий виддіаграм називають фігурними діаграмами.
Фігурні діаграми будують двома способами:
? Малюють фігури, розмір яких пропорційнийрозміру зображуваного явища;
? Встановлюють певний масштаб для фігур.
Фігури діаграми привертають увагу,достатньо зрозумілі й дохідливі, а тому їх часто використовують як агітаційнийінструмент.
Графічне зображення динаміки статистичнихпоказників
Зміну статистичних явищ у часі ілюструютьдинамічні графіки. Динаміку явищ також часто описують стовпчикові, стрічкові,квадратні та фігурні діаграми, в яких кожний стовпчик, стрічка, квадрат і тощозображують обсяг статистичного явища на певну дату або за відповідний періодчасу.
Крім значення, часто застосовують і лінійніграфіки.
Лінійні графіки характеризують зміни явищ учасі, виявляють залежності між двома показниками тощо. Їх будують за допомогоюпрямокутної системи координат, на осі абсцис якої розташовують шкалухарактеристик часу, а на осі ординат — рівні динаміки явища.
У лінійній діаграмі (графіку) динамікишкала на осі ординат має починатися з нуля, інакше діаграма неправильновідображатиме характер розвитку явища.
Оскільки в разі великих значень рівнідинамічного ряду діаграма з початковим нульовим рівнем ординат є невиразною інекомпактною, то вісь ординат доречно розірвати (рис. 4.12). Для базисниххарактеристик швидкості зміни досліджуваного явища початковий рівень ординатиможна починати, наприклад, зі ста.
Лінійні діаграми дають можливість наочновизначити період часу, коли явища зростали (зменшувалися) більш чи меншінтенсивно або лишалися без змін.
Для аналізу темпів динаміки явища у статистичнійпрактиці використовують лінійні графіки на напівлогарифмічній сітці, коли наосі абсцис нанесено звичайний масштаб, а на осі ординат — логарифмічний.Перевага напівлогарифмічної сітки для аналізу динаміки явища полягає в тому, щовона дає конкретнішу уяву про темпи розвитку. Діаграму на напівлогарифмічнійсітці називають ще діаграмою темпів.
В разі лінійного графіка знапівлогарифмічною шкалою на осі ординат замість звичайної шкали відкладаютьлогарифмічну з рівними інтервалами. Далі за таблицею логарифмів знаходятьлогарифми цілих чисел, які проставляють праворуч осі ординат, аби поліпшитинаочність. За масштабом логарифмічної шкали знаходять відповідні точки, яківідкладають на графіку і сполучають лініями.
Різновидом лінійних діаграм є радіальнідіаграми, які відображують процеси і явища, періодично повторювані в часі(переважно сезонні коливання).
За вісь ординат у полярних координатахприймають радіуси, а за вісь абсцис — коло. За точку відліку править центр колаабо власне коло. Радіальні діаграми бувають двох видів — замкнені і спіральні.
Замкнені радіальні діаграми відображуютьувесь внутрішній цикл зміни явища за певний період, наприклад один рік.
Спіральні радіальні діаграми використовуютьу тому разі, коли є дані по місяцях за кілька років. Принцип побудови такийсамий, що й замкнених діаграм, однак різниця лише в тому, що в спіральнихдіаграмах точка, що позначає грудень одного року, сполучається з точкою січняне даного року, а наступного, внаслідок чого утворюється крива, що має вигляд спіралі.
Контрольно-планові графіки
Графічний метод широко використовується дляпоточного контролю за виконанням плану. Форми графічного зображення дляпорівняння планових і фактичних показників досить різноманітні. Розглянемо дваосновних види графіків:
Лінійні графіки виконання плану;
Обліково — планові графіки.
Лінійні графіки виконання плану є зручнимзасобом контролю виконання плану за одним будь — яким об’єктом або показником.Для аналізу на графіку доцільно показати наростаючим підсумком не тільки плановій фактичні показники за звітній період, а й фактичні — за минулий рік (табл…4.6).
У тому разі, коли потрібно організуватинаочний контроль виконання плану водночас на кількох об’єктах, доречними стаютьобліково — планові графіки.
Графіки просторового розміщення явищ
Для вивчення розташування, рівня розвитку іступеня поширення будь — якого явища в просторі використовують три видиграфіків: картограму, картодіаграму та центрограму.
Картограма – це схематична географічнакарта, на якій розподіл зображуваних явищ по території подається за допомогоювідповідних графічних і тонових символів (штриховки, крапки тощо). Залежно відвикористання символів розрізняють: фонові, ізоліній ні і крапкові картограми.
Фонові картограми зображують карту в межахдосліджуваної території, на якій чітко позначено контури меж адміністративногоподілу країни, області, району.
Географічний ряд, призначений длякартографування, потрібно оптимально розбити на групи (райони), що дає змогупростежити закономірності розташування зображуваного явища. Кожній групі(району) відповідає певний тип штриховки або колір, що наносять на карту.
Іноді як умовний знак замість штриховкизастосовують колір, добирають його в такий спосіб, аби витримати зростаючуінтенсивність у міру переходу від нижчих груп до вищих.
У деяких випадках розподіл заадміністративними районами не має великого значення, тому можна виділити райониз однаковими показниками досліджуваного явища за допомогою ізоліній нихкартограм. Такі картограми використовують у метеорології і геодезії.
В економіці ізоліній ні картограмизастосовують для визначення часу виконання основних сільськогосподарських робіт(ізотопи), для зображення регіонів з однаковими цінами (ізопрайси) тощо. Наізоліній них картограмах замкненими лініями позначають контури приблизнооднакового статистичного показника.
Недоліком штрихового способу зображення єте, що певний географічний регіон заштриховується однаково, з однаковоюгустотою штрихів, хоча в дійсності розподіл будь — якої ознаки на місцевості незавжди рівномірний. А тому замість позначення кольором і штриховою вкартограмах застосовують крапки.
У крапкових картограмах графічним символомстатистичних даних є крапки строгого визначеного розміру, розміщені в заданихмежах. Кожна крапка відповідає певному числовому значенню і є носієм елементуобліку. Крапки на картограмі надають обліку наочності та природності.
Крапкові картограми розподілу територіїУкраїни за густотою населення міст і селищ міського типу зображують чіткухарактеристику їх розміщення в географічному розрізі (рис. 4.20). Вони добреілюструють ступінь концентрації об’єктів промисловості і сільськогогосподарства в різних районах і можуть бути корисними в багатьох галузяхстатистики.
Крапки на розрахунковій картограмірозташовують на контурах території з урахуванням їхнього фактичного розподілупо окремих ділянках цієї території. Це дає змогу порівнювати щільністьрозміщення досліджуваних об’єктів на різних ділянках території за густотоюкрапок. Виразність такого виду діаграми залежить від розміру крапки. Якщозменшити розмір крапки, тоді на цій самій площі можна розмістити їх набагатобільше та усунути нашарування крапок однієї на одну (рис. 4.21).
Крапкові діаграми за своєю суттю близькі дофонових. Однак фонові картограми, як правило, використовують для зображеннясередніх і відносних показників. Крапкові ж картограми використовуються дляоб’ємних (кількісних) показників, а також в разі, коли сума часток частинногорозподілу показників по районах має економічний зміст. У фонових діаграмах сумачасток економічного змісту немає.
Після нанесення штриховки, кольору чикрапок на відповідні ділянки карти виявляється певна закономірністьгеографічного розподілу по території однакового зображуваного показника і можнасудити про залежність даного показника від географічного чинника. Якщо ж райониз однаковим зображенням розміщені на карті хаотично, то це свідчить провідсутність певної просторової закономірності даного показника.
Картодіаграма – це поєднання схематичноїгеографічної карти із діаграмою. Основне завдання картодіаграм – показатигеографічний досліджуваного статистичного явища. Головна їх особливість полягаєв тому, що ці явища відображують на контурній географічній карті за допомогоюспеціальних знаків — символів у вигляді стовпчиків, квадратів, кругів тощо.Розмір геометричного знаку відповідає обсягу даного явища в розглядуваномурайоні. Знаки і символи на картограмі розташовують не в простій лінійнійпослідовності, а орієнтують географічно.
Основна перевага картограм перед звичайнимидіаграмами — це точна географічна орієнтація статистичних величин, їх взаємнавідповідальність і просторовий розподіл.
Основним видом знаків — символів прискладанні картодіаграм є кругові і секторні діаграми. За допомогою цих символівна картодіаграмі зображують водночас як обсяг, так і структуру (склад)статистичного явища з урахуванням розташування.
Якщо на картограмі ілюструють лишеструктуру досліджуваного явища, не зважаючи на його обсяг, тоді круги маютьоднаковий радіус.
Для зображення розподілу за територієюабсолютних значень на карту наносять прямокутники у вигляді стовпчиків абострічок. Їх можна використовувати також для графічного зображення структуриявища.
В економічних дослідженнях доводиться інодіпоєднувати картодіаграми з картограмами. Діаграми ніби накладаються накартограми. Картограми в поєднанні з картодіаграмами, якщо їх вміло скласти, єважливим засобом наочності та аналізу суспільно — економічних явищ і процесів.Наприклад, такий графік дає можливість поєднати показники населення:територіальний розподіл міст за чисельністю та густоту розселення в селах.Міста за чисельністю жителів на карті зображують за допомогою кругових діаграм,а щільність сільського населення — певною штриховою відповідних територій.Наочність соціально-економічного районування на географічній карті досягаєтьсятакож поєднанням цих двох графіків. Обсяг і структуру промисловості на картіілюструють секторними діаграмами, а напрями сільськогосподарського виробництва- штриховою відповідних регіонів. Покажемо це на практиці соціально — економічного районування (рис. 4.23).
Центрограма – це контурна карта, на якійрозміщують короткі цифрові таблиці з інформацією про історико — географічнийрозвиток і розташування досліджуваного явища чи процесу. Центрограми ще називаютьісторико — географічними картами, бо вони дають змогу наносити цілі статистико- географічні списки для різних територій у вигляді цифрових (кількісних) рядівна карті і в такий спосіб наочно простежити окремі аспекти динамікидосліджуваного процесу.
Центрограми дають можливість визначитипитому вагу певних регіонів, а також тенденцію переміщення центра розвитку врозташуванні окремих явищ.
Центрограми широко використовують прививченні міграції народонаселення. Такі дослідження здійснюють центрографічнимметодом в багатьох країнах світу. Цей метод також застосовують для вивченняпереміщення центрів виробництва різних галузей народного господарства.