Реферат: Фінансова стратегія підприємства
План :Вступ.1. Економічна сутністьфінансової стратегії діяльності підприємства.2. Поняття стратегії вплануванні розвитку підприємства: шляхи реалізації цілей підприємства.2.2. Фінансова стратегія,її цілі, завдання.3. Методи фінансовоїстратегії діяльності підприємства.4. Механізм реалізаціїрозвитку підприємства.Висновок.Вступ.Перспективне фінансове планування визначає найважливішіпоказни-ки, пропорції та темпи розширенного відтворення, є основною формою реалізаціїголовних цілей підприємства.Перспективне планування вк-лючає розробкуфінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності.За умов ринкової економіки, самостійність підприємств, їхньоївідпові-дальності за результати діяльності виникає об¢єктивна необхідність визначення тенденцій розвитку фінансовогостану та перспективних фінансових можливостей. На вирішення таких питань іспрямовано фінансову стратегію підприємства. Розробка фінансової стратегії –цегалузь фінансового планування. Як складова частина загальної стратегіїекономічного розвитку, вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої. У свою чергу, фінансовастратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегіюпідприємства. Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняєкоригування як фінансової так і загальної стратегії розвиткупідприємства.Теорія фінансової стратегії, досліджуючи об¢єктивні економічні законо-мірності ринкових відносин, розробляєформи та способи виживання й розвитку за нових умов. Фінансова стратегіявключає методи та прак-тику формування фінансових ресурсів, їх планування тазабезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умовгосподарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльностіпідприємства: оптимізацію основних та оборотних засобів, формування та розподілприбутку, грошові розрахунки та інвестиційну політику.Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств, об¢єктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів, фінансовастра-тегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостейпідприємства умовам, які склалися на ринку товарів. Фінансова стратегіяпередбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибірнайефективніших способів їх досягнення.Цілі фінансової стратегії маютьпідпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватисяна максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємства. За розробкифінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів, теденційрозвитку вітчизняних фінансових ринків, можливостей диверсифікації діяльності підприємства.На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємстваза основними напрямками фінансової діяльності: податкова, цінова, амортизаційна,дивідендна, інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особливаувага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції, мобілізації внутрішніхресурсів, максимальному зниженню собівартості продукції, формуванню тарозподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства, тощо. Важливезначення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику. Фінансова стратегія розробляється зурахуванням ризику неплатежів, інфляційнихколивань, фінансової кризи. В умовах ринку підприємства, організації,фірми стикаються з різними фінансовимипроблемами, тобто з цього з¢являється необхідність передбачення майбутнього станупідприємства, а це можливо тільки привикористанні фінансової стратегії діяльності підприємства.
1.Економічнасутність фінансової стратегії діяльності підприємства. 1.1.Поняттястратегії в плануванні.Стратегіяекономічної організації –це сукупність її головних цілей та основних засобівдосягнення даних цілей. Розробляти стратегічні дії підприємства –це значитьвизначати загальний напрямок її діяльності. Стратегія –це не просто функціячасу, а також функція напрямку. Вона включає в себе сукупність глобальних ідейрозвитку підприємства. Відповідальність за розробку стратегії несе керівництвоекономічної організації. Сучасний темп збільшення обсягу знань настількивеликий, що стратегічне планування –єдиний спосіб прогнозування майбутнійможливостей. Воно забезпечує керівними органами країни можливості розробкиплану на тривалий період. Стратегічне планування є також основою для прийняттярішень. Знання того, що необхідно досягти в майбутньому допомагає уточнитинайбільш доцільні шляхи дій.
Також требазвернути увагу на розгляді тактичних і стратегічних методах макроекономічногопланування. Необхідно зразу відзначити, що одні і ті ж рішення одному здаютьсястратегічними, іншому –тактичними. Різниця між тактичним і стратегічнимплануванням має такі аспекти :
1.Стратегічнепланування пов¢язане з рішеннями, наслідки яких проявляються протягомтривалого часу та які важко відмітити або виправити. Як правило стратегічнепланування пов¢язане з довгостроковими періодами, а тактичне – з короткими. Слідвідзначити, що в господарській діяльності доводиться користуватися двома цимиметодами. Вони доповнюють один одного, як два боки однієї медалі.
2.Стратегічнепланування характеризується широтою розмаху, а тактичне –певною вузкістю, хочаширота та вузкість –поняття відносні.
3.Тактичнепланування займається вибором засобів для виконання намічених цілей. Цілізвичайно задаються на вищому рівні управління. Стратегічне плануваннязаймається визначення цілей вибором засобів для їх реалізації.
Стратегічнепланування –довгострокове, комплексне, зорієнтоване на кінцеві результати. Аледля досягнення найбільшого успіху необхідне й тактичне, і стратегічнепланування.
Своєрідність стратегічногопланування як системи управління визначається його принципами, першим з яких єселективність при орієнтації на цілі глобального характеру. Поставивши питанняпро визначення генеральної мети діяльності, велика організація аналізує своєфункціональне призначення в системі світового господарства й міжнародногорозподілу праці незалежно від національних, регіональних кордонів.
Виробничо-господарськамісія – набір певних параметрів, які описують характер зовнішнього для організаціїсередовища, що дає змогу визначити певні стратегічні зони господарювання, окремісегменти, достатні для проведення операцій. Аналіз поточних значень параметріві їх прогноз дають можливість сформулювати ¢¢стратегічнийфокус¢¢-пріоритетний напрям, на який необхідно сконцентрувати увагу та ресурси.Сфера пріоритетівмає бути обмеженою, оскільки одночасна реалізація кількох стратегічних цілейреально нездійсненна.
Другимважливим принципом стратегічного планування є багатоваріантність плановихрозрахунків. Невідповідність між бажаною стратегічною метою та поточним станоморганізації визначається великою кількістю шляхів досягнення мети. Беручи доуваги фактори ризику та невизначеність розвитку зовнішнього середовища, вибратиєдину стратегію розвитку практично неможливо.Наступний принцип– комплексність розробки стратегії. Він визначає, що кожний альтернативнийваріант передбачає аналіз усіх без винятку питань його фінансової, ресурсної йорганізаційної забезпеченості визначення та погодження часових та кількіснихпараметрів. Виділення ресурсів для досягнення тільки конкретної цілі гарантуєстабільність реалізації стратегії, хоча обмежує можливість маневрування.
Вищезгаданіпринципи створюють основу специфічної для планування системи ¢¢портфельного планування¢¢, яка використовуєтьсяпрактично, коли з великої кількості альтернативних стратегій вибрана базова, арешта залишається в портфелі.
Розробкастратегії здійснюється по етапах, які включають усі необхідні елементи циклуприйняття управлінського рішення. Специфіка принципів стратегічного плануваннявисуває на особливо важливе місце етап аналізу. Він включає: сукупністьмаркетингових досліджень –виявлення тенденцій розвитку ринків та їх сегментів, тестування,аналіз пробних продаж, визначення напрямків соціально-політичного та макроекономічногорозвитку.
1.2.Фінансовастратегія, її цілі, завдання.
В умовах ринковихвідносин, самостійності, відповідальності підприємств за результатами своєїдіяльності виникає об¢єктивна необхідність визначення тенденційфінансового стану, орієнтації і фінансових можливостей та перспективної оцінки фінансовогостану інших господарюючих суб¢єктів. Підприємства зацікавлені в виробленняфінансовоїстратегії.Фінансова стратегія – це генеральний план дій по забезпече- ннюпідприємства грошовими засобами. Вона охоплює питання теорії та практикиформування фінансів, їхпланування,вирішує задачі, які забезпечують фінансову стабільність підприємства в ринковихумовах господаювання.Теорія фінансової стратегії досліджує об¢єктивнізакономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і формивиживання в нових умовах, підготовки та ведення фінансових операцій.
Фінансова стратегія підприємства включає в себе:●аналізфінансового стану;
●оптимізаціюосновних та оборотних засобів;
●розподіл прибутку.
Фінансовастратегія підприємства згідно зі своєю стратегічною ціллю забезпечує :
●формуваннята ефективне використання фінансових ресурсів;
●виявленнянайефективніших напрямків інвестування та зосередження фінансових ресурсів нацих напрямках;
●відповідність фінансових дій економічному стану таматеріальним можливостям підприємства;●визначення головної загрози з боку конкурентів, правильнийвибір напрямків фінансових дій та маневрування для досягнення вирішаль- ноїпереваги над конкурентами;●створеннята підготовка стратегічних резервів;
●ранжуваннята поетапне досягнення цілей;
Таким чином успіхфінансової стратегії підприємства гарантується при взаєморівновазі теорії іпрактики фінансової стратегії, при співпаданні стратегічних цілей з реальнимекономічним та фінансовим можливос- тям через жорстку централізовану фінансовустратегію.
Завданнямифінансової стратегії є:
●визначенняспособів проведення успішної фінансової стратегії та ви-
користанняфінансових можливостей;
2.Методи фінансової стратегії. Процеситрансформації економічної системи зумовлюють складність її поведінки, а з цього–невизначеність значень характеристик майбут- нього стану ринкового середовищадля окремого підприємства. В цих умовах підприємства всіх форм власності можутьзабезпечити перспективу свого існування тільки на основі стратегічногопланування, одним з важливих компонентів якого являються процеси формування іреалізації фінансової стратегії розвитку підприємства.
фінансовогоменеджмента повинні нести в собі механізми і інструменти формування і реалізаціїфінансової стратегії.
Під зовнішнимимеханізмами та інструментами можна враховувати регулятори взаємовідносин, якіпредставляють собою зміни і доповнення к правилам взаємодії, формуючих намакроекономічному рівні. Ці корективи к правилам взаємодії становлятьсяінструментами фінансового управління в тому випадку, коли підприємство ініціюєїх і являється ексклюзивним користувачем з¢являючих при цьому пільг івиділених ресурсів.
Механізмиадаптації планів підприємства до зовнішніх умов доцільно будувати на основіситуаційних планів. Традиційно ситуаційні плани розглядались як методичнийприйом забезпечення гнучкості загаль-нокорпоративної стратегії. Ситуаційнийплан являється в деякому смислі антиподом стратегічного плану. В ситуаційномуплані передбачається, що ті чи інші передбачення, прогнози в стратегічномуплані не враховуються.
Ситуаційнийплан може бути ефективно використовуватися як механізм підтримки реалізаціїфінансової стратегії. Виходячи з цього ситуаційний план повинен визначити тіможливі або необхідні зміни, які повинні бути здійснені по відношенню дозагальної стратегії, цілям і фінансовим субстратегіям підприємства.
3.Механізми реалізації стратегії розвитку підприємства.
Розглянемодеякі механізми формування та реалізації фінансової стратегії розвиткупідприємства, створені і використані в умовах тра-нсформування економіки.
Механізмфінансової підтримки стратегії диверсифікації.
Всучасних умовах трансформування економіки України однією з най-більшефективнішою стратегією реалізації розвитку для великих підп-риємств являєтьсястратегія диверсифікації. Суть цієї стратегії полягаєв тому, що діяльністьрізноманітних підрозділів підприємства організовується в різних галузях. Прицьому підсилюються конкурентні позиції підприємства в галузях, де має місцеуспіх, розширення сфери функціонування підприємства. Входження підприємства вньому галузь пов¢язана з необхідністю витрат, до складуяких входять: інвестиції в виробничі підприємства, додаткові інвестиції, пов¢язані зподоланням вхідних бар¢єрів(патентуваннятехнологій), вартість опору інших фірм, які вже находяться в галузі.
Вданому випадку фактор ¢¢видатки освоювання ринку¢¢ може прийма-тизначення детермінанта, таким чином, для реалізації стратегії дивер-сифікаціїпотрібен механізм, який дозволить надати детермінанту таку динаміку, при якійвін потрапить в межі порогу прийнятності.
Цеймеханізм базується на ідеї переміщення ресурсів по ринковій ситуації дляпідтримки нових ідей та розробки нових товарів. Склад механізму представляє собоюбагатокрокову процедуру :
1.Забазис формування потоку внутрішніх інвестицій підприємство вибирає один-дваконтракти по основній продукції.
2.Нововведеннярангується за ступенем ліквідації виготовлюваної на їх основі продукції.
3.Вплани включають інноваційний процес, пов¢язаний знововведення-ми, які мають найбільший ранг(N1).
4.Організуєтьсясистема управлінчого обліку для N1, по методу диф-ференційного обліку.
5.Використаннядифференційного обліку знижує видатки по новведе-нню N1,і дозволяє здійснитистратегію цінового проникнення при русіпродукції, пов¢язаної з цимнововведенням.
6.Схемабюджетування N1і динамікафінансових потоків по нововве-денню представляються у вигляді бізнес-плану.
7.Наявністьу підприємства вільних потужностей позволяє створити умови для запускумеханізмів інтенсивного капіталостворення.
8.Отримуючийвільний прибуток від реалізації продукту по нововведенню N1 використовується приформуванні інноваційного фонду для запуску інноваційного процесу понововведенню N2.
9.Принакопиченні засобів для покриття видаткової компоненти для нововведення N2 запускається процес поцьому нововведенню.
10.Помірі виходу кожного нововведення Ni в фазу зрілості вимикається механізм інтенсивногокапіталостворення, а також здійснюється перехід к обліку повних видатків поцентрам відповідальності.
Віртуальнафінансово промислова група. Діяльність підприємств, працюючих за контрактом іззакордонними фірмами і виробляючих високотехнологічну продукцію,характеризується рядом особливостей.
●виробляємапродукція відноситься до класу складних технічних сис-тем. Це обов¢язково призведе кнеобхідності залучення в виробничий процес підприємств-суміжників для виробництвокремих деталей і вузлів;
●відсутністьоборотних засобів практично у всіх підприємств України, призводить до практичнонекерованого росту загальновиробничого і фінансового ризику діяльності базовогопідприємства;
●конкуренціяна світовому ринку торкає і фінансову стратегію підп-риємства. Так на тендерахпо заключенню договорів на складну технічну продукцію західні конкуренти переносятьборотьбу в область фінансової стратегії, тобто вони пропонують лізингову формупоставки продукції. В той же час вітчизняні підприємства не зможуть дозволити собітакої форми фінансування робіт;
Такимчином з¢являються загальні напрямки подоланняпроблем:
●прискоритирух фінансових ресурсів від базового підприємства до пі-дприємств-суміжників;
●притриматинадхожувальні к підприємствам-суміжникам грошові за-соби в їх виробничомуциклі;
●зконцентруватив межах одного банку необхідні обсяги грошових за-собів, за допомогою якихможливо буда задовольнити необхідність ба-зового підприємства в поповненніоборотних засобів за рахунок кредитних ресурсів;
Подолатипроблеми дозволяє використання спеціального механізму, який реалізує максимальнозамкнуту систему руху фінансових ресурсів по визначеному контракту. Такиймеханізм будується, як ¢¢віртуальнафінансово-промислова група¢¢, яка формуєтьсяпри співдії з Національним банком України. Ініціатором і організатором процесустворення цього механізму виступає базове підприємство.
Дляпідприємств-контрагентів(перший переділ) базового підприємст-
вавідкривають рахунки в банку базового підприємства з спеціальною
відзнакою–це дозволяє розпоряджатися грошовими коштами, які поступають на рахунок тількипідприємству –власнику рахунку.
Цеймеханізм дозволяє вирішити вище згадані проблеми, бо різко прис-
корюєтьсяшвидкість проходження грошових засобів від базового підприємства доконтрагентів; оскільки грошові засоби залишаються в
межаходного банку, то він може акумулювати їх для кредитування ба-
зовогопідприємства, тощо.
Висновки.
Розробкафінансової стратегії грає неабияку роль в розвитку діяль-ності підприємства.Проаналізувавши в цілому вищезгаданий мате-ріал, можна зробити деякі висновки.
Різноманіттяфінансових механізмів та інструментів, традиційно використовуваних в країнах зринковою економікою, потребують адаптації до умов економіки України.
Підприємства,особливо працюючі в стратегічноважливих для економіки країни галузях, повинніформувати власні фінансові механізми та інструменти, виходячи з особливостей яккожного контракту, так і конкретних умов ринкового середовища –законодавчоїбази, кон′юктури ринку та інших факторів. Для цього в складі економічнихструктур підприємства повинні створюватися підрозділи фінансової інженерії, якіпризвані самим тісним чином взаємодіяти з службами стратегічного планування іуправління підприємством.
Розробленіта реалізовані механізми фінансової стратегії, які наведені в курсовійзабезпечують синергічний ефект –сформовані в результаті пільги та преференціїдля підприємства ведуть в кінцевому рахунку до більшого сумарного результатудля економіки держави в цілому (платежі до бюджету на всіх рівнях, занятістьпрацівників підприємства розвиток потенціалу підприємства).
Багатофінансових механізмів, у тому числі, які забезпечують діяльність підприємства вмасштабах світового фінансового ринку, могли б бути запущені та приноситизначні результати вже зараз в випадку легалізації фінансових ресурсів ′′тіньовоїекономіки′′.
Література.
1.А.В.Калина, М.Т.Пашута¢¢Прогнозуваннята макроекономічне пла-нування¢¢; Навчальний посібник, К: МАУП,98р., стр.34-36.
2.А.М.Ковалева¢¢Финансы¢¢, Научноепособие, М:97, стр.322
3.А.М.Поддерьогін ¢¢Фінансипідприємств¢¢, стр.288
4.БонкИ.А. ¢¢Стратегияи тактика управления финансами¢¢, К,1996, с.21
5.БизнесИнформ;ж,№5-6,1999, стр.86—92.
6.ПортерМ.¢¢Стратегіяконкуренції: методика аналізу галузей і діяльно-сті конкурентів¢¢, К,1998., стр.342,416.
7.¢¢Стратегическоепланирование¢¢, Под ред. УткинаЭ.А., М:98
8.Тян Р.Б.¢¢Планированиедеятельности предприятия¢¢, Научноепосо-бие; К: МАУП,1998г.
9.¢¢Формуваннядержавної системи економічного прогнозування та планування¢¢, ж.Банківськасправа №2 ,96р., стр.11-20.
10.Ю.В.Николенко, М.М.Діденко, А.В.Шегда¢¢Основи економічної теорії¢¢, Підручник: У 2кн.Кн.2: Підприємництво, маркетинг, менеджмент.Ві-дтворення в національному тасвітовому господарстві, К: Либідь,1998р,
272с., стр 180.
Додатки
Блок-схема№1.Процеспланування
/>