Реферат: Фіскальна політика як засіб регулювання економіки
Міністерствоосвіти і науки України
Курсоваробота
З курсу,, Економічна теорія”
Натему №124 ,, Фіскальна політика як засіб регулювання економіки ”
Вінниця2007
ЗМІСТ
Вступ
1.Суть і механізм фіскальної політики.
2.Мультиплікатор фіскальної політики.
3.Зміст державного бюджету та проблеми йогоформування.
4.Державний бюджет України та проблемидержавного боргу.
Висновки та пропозиції
Список використаних джерел
Додатки
Вступ
На даному етапістановлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника,інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієїкраїни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхіднодотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування ізвичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати,що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального іморального становища її мешканців. Тому в даній курсовій роботі я б хотівописати деякі аспекти формування фіскальної політики в Україні, недоліки тапереваги. Та особливо зробити висновки для створення загальної теоріїформування податкового механізму та його функціонування. В умовах ринковихвідносин та насамперед в перехідний до ринку період податкова система є одним знайважливіших економічних регуляторів, основою фінансово-кредитного механізмудержавного регулювання економіки.
Тема моєїкурсової роботи, (Фіскальна політика як засіб регулювання економіки) на даномуетапі розвитку нашої країни є актуальною, тому що саме від регулюванняекономіки країни напряму залежить її благополуччя, розвиток, відносини з іншимикраїнами та ще багато іншого.
Мета даноїкурсової роботи зробити аналіз фіскальної політики як засобу регулювання економіки.Завдання розкрити всі пункти плану та зробити висновки з викладеної інформації.
Моя курсоваробота складається з чотирьох питань, вступу, списку використаних джерел тадодатку. Все це має загальний обсяг 45 сторінок.
1.Суть і механізмфіскальної політики. У першому пункті я висвітлив загальні відомості тапоняття, що стосуються фіскальної політики.
2.Мультиплікаторфіскальної політики. Другий пункт стосується мультиплікаторафіскальної політики. В ньому я розкрив суть мультиплікатора Кейнса та впливмультиплікатора на регулювання економіки та на економіку в цілому.
3.Змістдержавного бюджету та проблеми його формування. Це питання є досить актуальнимна сьогоднішній день. В ньому я висвітлив відомості про державний бюджет, пройого формування та про державний бюджет України.
4.Державнийбюджет України та проблеми державного боргу.
Для Українипитання про державний борг є вкрай важливим. Він формується під впливом якоб’єктивних, так і суб’єктивних факторів. До перших з них можна віднестинесприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний склад виробництва ізвуження на цій основі податкової бази, від’ємне сальдо торговельного балансу,переважання застарілої технологічної бази із значною мірою морального старінняі фізичного спрацювання основного капіталу, уповільнені темпи виробничоговідтворення.
Суб’єктивніфактори пов’язані з ситуативними прорахунками у тактиці впровадження реформ іфактичною відсутністю стратегії щодо розвитку фінансового ринку. Логікаконкретних макроекономічних і фінансових рішень може бути продиктована якполітичним міркуваннями, так і вибором на користь суспільного добробуту. Вбудь-якому випадку борговими перспективами визначається фінансове здоров’якраїни.
Незбалансованістьдержавного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняттядержавою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрайзагострили проблему державного боргу у нашій країні.
1. Суть імеханізм фіскальної політики
Цілі економічноїполітики можуть узгоджуватися демократично, пошуками компромісу в процесізіткнення і поєднання інтересів різних суспільних груп. Але для такогоузгодження необхідно мати розвинені інститути демократії. Іншим способомузгодження інтересів є авторитарне прийняття рішень щодо цілей економічноїполітики. Здавалось би, демократичне прийняття рішень — це завжди добре, аавторитарне — погано.
Проте,виявляється демократичний спосіб нерідко має суттєвий недолік: він хибує на такзваний «перерозподільний ефект», коли в результаті намаганнязадовольнити одночасно всіх втрачається практична значущість певних кроків,заходів економічної політики. Окрім того, якщо демократичні рішення приймаютьсябільшістю голосів, то інтереси меншості часто-густо взагалі не враховуються.
І, в цьому разі,стирається відмінність між демократичними і авторитарними: адже і в першому, ів другому випадках інтереси певних суспільних груп при формуванні економічнихцілей можуть виявитись проігнорованими. [6, c.181].
Фіскальнаполітика — це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державнихвитрат.
Основні функціїфіскальної політики:
1) Вплив на стангосподарської кон’юнктури.
2) Перерозподілнаціонального доходу.
3) Нагромадженнянеобхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.
Основні джереладоходів:
1) Податки.
2) Власні доходидержави від виробничої та інших форм діяльності.
3) Платежі заресурси, які згідно з діючим законодавством належать державі.
4) Позики у формідержавних облігацій.
До фіскальної політикивідносяться тільки такі маніпуляції державним бюджетом, які не змінюютькількості грошей в обігу.
Податки.
Основним джереломдоходів держави в цивілізованому суспільстві є податки. Податки за економічнимзмістом це фінансові відносини між державою та платником податків з метоюстворення загальнодержавного централізованогофонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Функції податків:
1.Розподільча:
перерозподілвартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами.
2.Фіскальна:
централізація частиниВНП у бюджеті на загальносуспільні потреби.
3.Регулююча:
вплив податків нарізні сторони діяльності їхніх платників.
Принципи побудовиподаткової системи.
1.Загальністьохоплення податками всіх економічних суб'єктів, які отримують доходи незалежновід організаційно-правової форми.
2. Стабільність:
високий рівеньгарантій того, що передбачені Законом про бюджет доходи будуть отримані уповному обсязі.
3.Обов'язковість:
примусовістьподатку, неминучість його сплати, самостійність суб'єкта в його обчисленні тасплаті.
4.Соціальнасправедливість:
встановленняподаткових ставок і податкових пільг, які ставлять всіх суб'єктів у приблизно рівніумови і які пом'якшують податковий тягар на низько доходні підприємства тагрупи населення.
Проблеми бюджетно-податковоїполітики у тому чи іншому зв'язку ми вже торкалися при розгляді«кейнсіанського хреста», моделі IS-LM, моделі Манделла-Флемінга. Алеу всіх попередніх випадках вона цікавила нас не як така, а в ролі чинника, якийвпливає на макроекономічну рівновагу. Тепер же об'єктом нашої уваги є самабюджетно-податкова політика. [7, c.81].
Бюджетно-податковаполітика, фіскальна політика — це політика використання державних податків тавитрат (видатків) з метою впливу на макроекономічний кругообіг. Зобразимо цейвплив схематично (див.рис.1.1)
А
/>/>/>/>
/>
Податки
Доходи
/> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />Підприємства
<td/>Держава
<td/>Домогосподарства
/> /> <td/> /> /> <td/> <td/> /> />
Д С
Рисунок1.1 Доход у розпорядженні
Пояснення дорисунка 1.1:
1. На рисунку зображенокругообіг доходів (верхня частина схеми) і витрат (нижня частина схеми), що здійснюєтьсяміж підприємствами і домогосподарствами.
2. Доходи, щонадходять у розпорядження домогосподарств, є платою їм як власникам ресурсів,за винятком податків. Сукупні витрати (попит), згідно зі схемою, формуються трьома потоками: споживаннямдомогосподарств, інвестиціями (що є перетвореною формою заощаджень) тадержавними витратами.
3. Фіскальнаполітика безпосередньо торкається кругообігу в точках А та Д, тобто колидержава вилучає податки і коли вона збільшує попит на величину державнихвитрат. Для відновлення макрорівноваги необхідно, щоб величина того, щотимчасово вилучено з кругообігу, дорівнювала величині того, повернулося у нього.До фіскальної політики мають відношення податки та державні витрати.
Отже, уфіскальної політики є дві сторони: податкова та видаткова. Наша мета зрозуміти,на які макроекономічні показники може ефективно впливати і як використовується напрактиці фіскальна політика. Однак попередньо розглянемо структуру державнихвидатків та податків, щоб у подальшому диференціювати вплив різних елементів намакроекономічні показники. У сукупності державних витрат слід розрізняти три елементи:закупки товарів та послуг, соціальні трансферти та проценти по боргах. Державнівитрати. Закупівля товарів та послуг може бути пов'язана з національноюобороною, утриманням транспортної системи, освітою, енергетикою, наукою,системою правосуддя та виконанням службових обов'язків іншими гілками влади, охороноюздоров'я, житловим будівництвом тощо.
Для того щоб товариі послуги, пов'язані з переліченими видами діяльності, були створені, урядповинен виступити суб'єктом відносин на ринку факторів виробництва. Так, ним «наймаються»працівники державних освітніх закладів, купується обладнання для державнихпідприємств. Частково держава виступає суб'єктом відносин на ринку товарів тапослуг, коли наприклад, у приватних фірм купуються створені на державнезамовлення будівлі або результати науково-технічних розробок.
Соціальні трансфертиокремим особам охоплюють допомогу непрацездатним, пенсіонерам, безробітним, малозабезпеченимтощо.
Процентні платежіпов'язані з позичками (боргом) держави.
У зв'язку зперевищенням в попередньому періоді витрат над надходженнями. Як і будь-якийінший борг, він має повертатися кредиторам з процентом. Їх збільшення або зменшенняможе одночасно впливати на макроекономічні змінні різними шляхами:
а)безпосередньо — на загальний рівень доходів (через соціальні трансферти);
б)опосередковано (через ринок товарів та послуг) — на загальний обсяг продажу,скорочення запасів і збільшення випуску;
в)опосередковано (через ринок факторів виробництва) при залученні більшого обсягуресурсів — на доходи власників ресурсів.
Існуючі податкиможна класифікувати за різними принципами: об'єктом (податки на доход, прибуток,власність), суб'єктами оподакування, платниками (індивідуальні та корпоративніподатки), характером стягування податку (прямі, непрямі).
У даному разі насцікавить конкретне питання: позитивний ефект і втрати від застосування певних податківз макроекономічної точки зору. Для цього розглянемо ту класифікацію податків,яка розрізняє прямі податки (на доходи) і непрямі (на споживання).
Прямі податкиістотно впливають на ринок ресурсу праці. Адже бажання пропонувати працюбезпосередньо залежить від величини доходу, що залишається після оподаткування.
2. Мультиплікаторфіскальної політики
На одному етапіаналізу ми не ставимо питання, звідки беруться кошти для державних витрат. Ми ігноруємотакож ту обставину, що державні витрати можуть «витісняти» приватнізаощадження та інвестиції. До речі, до таких абстракцій вдався і сам Дж.М. Кейнс.Отже, ми припускаємо, що державні витрати не зменшують інших компонентівсукупних витрат. Повернемось до нашого завдання: розрахувати, якими мають бутидержавні витрати, щоб забезпечити повну зайнятість. При цьому ми виходимо іззалежності ΔG та ΔY. Між засобом ΔG та метою ΔY«знаходиться» мультиплікатор (примножувач ефекту засобу ΔG).Ефект мультиплікатора в даному разі пояснюється так: державні витрати збільшуютьобсяг продажу товару та послуг, це спричиняє додатковий попит на факторивиробництва, зростання реалізації факторів виробництва означає збільшеннядоходів і споживання, що, у свою чергу зумовлює збільшення обсягу випуску продукції.Відрізок КЕ1 (величина G) нашого графіка менший, ніж відрізок YuYf (величинаприросту продукту).
ΔY = My/GΔG. (2.1)
Для визначенняΔG скористаємось спрощеним мультиплікатором My/G = 1/1-c'. Нагадаємо, що упопередній темі був запропонований трохи складніший мультиплікатор:
My/G=1/1-c'(1-t).(2.2)
Для розрахункузадамо, що с'= 0.8 і пам'ятаймо, що необхідний нам приріст продукту становить(4000 — 3200 = 800) одиниць. Отже, ΔG = 800/1/(1-0/8) = 160 одиниць.Альтернативним до державних витрат засобом фіскальної політики є інший засібтієї ж таки політики, а саме: більш ліберальне оподаткування. Для врахування діїцього фактора слід розрізняти сукупний попит і доход, що залишається у розпорядженніспоживачів після оподаткування (Y -T). Зрозуміло, що завдяки податкам успоживачів залишається менший доход, а отже, скорочуються і їхні споживчі витрати.Тобто за будь — якого обсягу ВНП збільшення податків спричиняє зменшенняспоживання.
Зобразимо цейзв'язок графічно, виходячи з того, що нам необхідно запобігти безробіттю шляхомзменшення податків. При цьому має відбутись зростання випуску з 3200 до 4000 одиниць(див.рис.2.1).
/> <td/>C+I+G до скоро-
чення податків
/>/>
/> AD E1
/>/> Витрати C+I+G
/> E
/> /> /> /> /> /> /> /> /> />K
/> /> /> /> /> /> /> /> <td/>C після скороче-
ння податків
3200 4000
/>
Yu Yf y
Рисунок2.1 Вплив податків на дохід споживача
Пояснення до рисунка2.1:
1. На графікувідображено зв'язок між рівнем загальних витрат (С+І+G) та споживчими витратамидо і після оподаткування.
2. При зменшенні оподаткуваннядоходів лінія С зсувається вгору; відповідно відбувається зсув лінії сукупних витрат.
Визначимо,наскільки треба скоротити податки, щоб забезпечити повну зайнятість шляхом зростанняспоживчих витрат.
Для цьогоскористаємось мультиплікатором впливу податків на загальний випуск, а саме:
Му/Τ = — c'/1-c' = ΔY/ΔT (2.3)
Є підставизробити висновок: збільшення обсягів виробництва і повної зайнятості відноснолегше досягти шляхом збільшення державних закупівель, ніж шляхом зменшенняподатків.
Нам уже відомо,що в межах фіскальної політики держава може вдатись до ще одного засобу:державних трансфертів. Допомога у вигляді трансфертів, безумовно, впливатиме наспоживання.
Адже трансферизбільшують доход, що лишається в розпорядженні домогосподарств. На перший поглядздається, що кожна одиниця державних витрат на соціальні трансферти збільшуєспоживання саме на одиницю. Але необхідно враховувати, що домогосподарстварозподіляють надходження у вигляді соціальних трансфертів на споживання і заощадження.
Отже, трансфертизбільшують доход домогосподарств, але те, як вони вплинуть на розмірспоживання, залежить від граничної схильності до споживання. Формалізуємо цетвердження у такий спосіб:
Y = c'(Y +GΤ) + I + Gs (2.4)
де GΤ — соціальні трансферти;
/> - незмінна величина;
Gs — витрати державина товари та послуги.
Продиференціювавширівняння отримаємо мультиплікатор впливу соціальних трансфертів на продукт:
Мy/Gr = c'/1-c'= ΔY/ΔGΤ (2.5)
Нехай с'= 0.8; тодідля повної зайнятості, тобто збільшення обсягів виробництв на 800 одиниць,треба збільшити соціальні трансферти на 200 одиниць (за умови, що інша частинадержавних витрат — закупівлі товарів та послуг — залишиться на попередньомурівні. [7, c.41].
Державні витрати,податки, інфляція.
Завищені державнівитрати, як занижені податки, можуть ставати причиною цінової нестабільно. В цьомуразі сенс фіскальної політики полягатиме у зменшенні сукупних витрат. Зобразимомеханізм виникнення так званого "інфляційного розриву" на рисунку2.1.
/>
/>/> K E2
/>/> C+I+G
Інфляційний розрив
E1/>
C+I E
/> /> /> /> /> <td/> /> /> /> />Yu Yf Yi y
Рисунок 2.1Механізм виникнення інфляційного розриву.
Пояснення до рисунка2.1.
1. На рисункупоказано, що певні витрати домогосподарств і інвестиції підприємців незабезпечують виробництва на рівні повної зайнятості, а лише на рівні Yu.
2. Державнівитрати спричинили появу інфляційного розриву (відрізок КЕ1), тобто зростанняцін.
Відповідно донашого рисунка, повне використання ресурсів передбачає створення продукту вобсязі Yf. Продукт Yi за наявних у суспільстві ресурсів створений бути не може.
Отже, витрати нарівні продукту Yi не можуть мати товарного забезпечення і втіляться у зростанніцін. Якщо причиною перевищення державних витрат стали надмірні закупівлітоварів та послуг, то для відповіді на питання, на скільки одиниць слідзменшити останні, треба скористатися мультиплікатором
Мy/c = 1/(1-c').(2.6)
Отже, в даномувипадку подолання інфляційного розриву вимагає скорочення державних закупівельна 80 одиниць. Якщо ж надмірні державні витрати втілились у соціальнихтрансфертах, то для аналогічних розрахунків користуються іншиммультиплікатором:
/> (2.7)
Отже, для скороченняінфляційного розриву соціальні трансферти треба скоротити на 100 одиниць.Порівняння впливу двох елементів державних витрат засвідчує, що впливсоціальних трансфертів є слабшим. Звідси висновок: більш ефективним засобомобмеження інфляції є скорочення державних закупівель. Іншим фіскальнимзасобомобмеження інфляції є збільшення податків. При цьому споживаннязменшується на ту саму величину, на яку збільшуються податки. Обгрунтованим є припущення,що під впливом зростання податків люди намагаються зберегти попередні рівніспоживання за рахунок скорочення заощаджень.
Отже, граничнасхильність до споживання повинна зрости. Наприклад, нехай вона збільшиться з0.8 до 0.85. Щоб відповісти на питання, як треба збільшити податки, щобскоротити виробництво на 400 одиниць, доцільно застосувати мультиплікаторподатків з новим значенням граничної схильності до споживання:
/>(2.8)
Результатирозрахунку дають підстави для висновку про досить значний вплив на подоланняінфляції такого фіскального засобу, як збільшення податків.
Світовій економічнійнауці відома система мультиплікаторів, які, як уже зазначалося, поєднуютьцілі та засоби (інструменти регулювання). Без урахування мультиплікаторів нерозробляється жодна державна програма.
Наведемо прикладидеяких мультиплікаторів.
Мультиплікатордержавних витрат дає можливість оцінити вплив витрат держави на величину ВНП.Для виведення його скористаємося формулою макрорівноваги:
Y = C + I + G (2.9)
Врахуємо, що С =с'(1 — t)Y,
де с' — граничнасхильність до споживання;
t — часткаподатків у сукупних доходах.
Тоді
Y = c'(1 — t) Y +I + G (2.10)
/> — незмінна величина
Продиференцюємоотримане рівняння по G:
/> (2.11)
Тут My/g показує,як зміниться Y при зміні G на одиницю. Надамо змінним с' та t таких значень: с'=0.8, t =0.2, підставимо їх у формулу мультиплікатора і отримаємо:
My/g = 2.8.(2.12)
Мультиплікаторпоказує, що при збільшенні державних витрат на одиницю, ВНП збільшується на 2.8одиниць.
Мультиплікаторподатків оцінює вплив розміру податків на обсяг ВНП. Для виведення його знову скористаємосяформулою макрорівноваги, але будемо виходити з того, що
С = с'(Y — T), (2.13)
де Т — загальнавеличинаподаткових надходжень;
(Y — T) — доходпісля оподаткування.
Матимемо:
Y = c'(Y — T) + I+ G (2.14)
Зробивши простіперетворення і продиференціювавши рівняння по Т, дістанемо:
/> (2.15)
Тут Мy/t показує,як зміниться Y при зміні T на одиницю. Надамо с' значення 0.8. Матимемо: My/t =- 4.
Отриманиймультиплікатор показує, що при збільшенні загальної величини податків наодиницю, ВНП зменшується на 4 одиниці.
Мультиплікаторпроцентної ставки оцінює вплив процентної ставки на величину ВНП. Виведення мультиплікаторатеж розпочнемо з формули макрорівноваги, але тепер врахуємо дві обставини:
С = с'(1 — t) Y,(2.16)
I = eY — ki,
де е — частказаощаджень у ВНП;
і — ставкапроцента;
k — коефіцієнтщільності зв'язку між інвестиціями та ставкою процента. Знак " — " передк означає, що зв'язок обернений:
Тепер формула Y =C + I + G набуде такого вигляду:
Y = c'(1 — t) Y +eY — ki + G (2.17)
Здійснивши перетворенняі продиференціювавши по і, матимемо:
/> (2.18)
Тут My/i показує,як зміниться Y при зміні і на одиницю.
Мультиплікаторпоказує, що при збільшенні ставки процента на одиницю Y зменшується на 1.15одиниць.
Грошовиймультиплікатор відображає залежність грошової пропозиції від грошової бази.[22, c.74].
Для виведення мультиплікатораскористаємося основними залежностями сфери грошового обігу. Грошова пропозиція складаєтьсяз готівки та депозитів:
M = C + D, (2.19)
де С — готівка;
D — депозити.
Грошова база — цеготівка на руках у населення та у банківськихрезервах:
B = C+ R, (2.20)
де В — грошова база,
С — готівка,
R — банківські резерви.
Для перетвореннянаведених формул скористаємося відносними показниками (коефіцієнтами):
/>, (2.21)
де d — коефіцієнтрозподілу доходів населення на готівку та депозити;
/>, (2.22)
де r — нормабанківських резервів, тобто частина депозитів, що зберігається у резервах.
Тоді C = d * D, R = r * D. (2.23)
/> (2.24)
Мультиплікаторпоказує, що при збільшенні грошової бази на одиницю, грошова пропозиція зростена 3.7 одиниць. Після розгляду чотирьох мультиплікаторів можна зробити деякіузагальнення:
1. розрахунки мультиплікаторівґрунтуються на фундаментальних макроекономічних залежностях. У трьох першихприкладах була використана загальна формула балансування ВНП та суми основнихелементів сукупних витрат, у четвертому — формули грошової рівноваги.
2. Як цілі тазасоби їх досягнення можуть розглядатись різні величини. У перших трьохприкладах ціллю виступав ВНП, а засобом впливу були G, T та iнше.
У четвертомуприкладі як ціль аналізувалася пропозиція грошей Ms, а засобом слугувалагрошова база В.
3. Оскільки коженіз мультиплікаторів дає певні кількісні залежності, то він може бутивикористаний для прогнозування.
Третій висновокзаслуговує особливої уваги. Оскільки для розрахунку самих мультиплікаторів використовуютьсязначення інших змінних, то прогнози щодо впливу кожного із засобів на мету будутьнастільки точними, наскільки правильними є уявлення про перелічені змінні. А ціуявлення в більшості випадків формуються на підставі результатів обробки статистичноїінформації. Із переліченихзмінних лише показник r (норма банківських резервів)не потребує такої обробки, оскільки він визначається центральним банком країнидля всіх іншихбанків. Інші змінні:
с' – граничнасхильність до споживання,
t — часткаподатків в доходах,
е — частказаощаджень,
к — коефіцієнтщільності зв'язку між інвестиціями та ставкою процента,
d — коефіціент розподілудоходів на готівку та депозит одержуються статистичним шляхом.
Саме наявністьреальних статистичних даних щодо перелічених та інших змінних перетворюємакроекономічну модель на макроеконометричну.
Макроеконометричноюназивається модель, що відображає економіку не лише якісно, а й кількісно.
3.Змістдержавного бюджету та проблеми його формування
Фінансово-бюджетнерегулювання є основою фіскальної політики — кейнсіанського методу досягнення макроекономічноїрівноваги.
Під фінансамирозуміють систему економічних відносин, що склались у суспільстві щодоформування і використання грошових ресурсів. У більш вузькому розумінні,фінанси — це грошові фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальніресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснення державою своїхфункцій. Суть фінансів більш повно виявляється у виконуваних ними функціях:розподільчої, регулюючої і контрольної.
Фінансова системабудь-якої країни складається із трьох тісно переплетених сфер: фінанси держави,фінанси фірм і фінанси домашніх господарств.
Фінанси домашніхгосподарств (населення) — це грошові фонди, що формуються з доходів домашніхгосподарств. За допомогою фінансів фірм (підприємств) створюється національнийпродукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів населення і держави.Проте у виконанні згаданих функцій фінансів основна роль належить фінансамдержави.
Отже, державніфінанси — це сукупність грошових засобів, зосереджених у руках держави іпризначених для забезпечення властивих їй функцій, а також сукупність форм іметодів, через які ці функції реалізуються. П.Самуельсон коротко сформулювавосновні функції держави, які вона реалізує через свої фінансові засоби — ефективність,справедливість і стабільність.
Ефективністьозначає, що держава через податкову систему та пільги, регулюючи грошовий обігі кредитування, сприяє переливанню капіталів, підвищенню ділової активності, найбільшдоцільному використанню виробничих ресурсів. Справедливість полягає увідповідній податковій політиці, яка забезпечує формування фондів держави дляфінансування соціальних програм, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищенихчленів суспільства за рахунок найзаможніших.
Стабільність — це спрямованість фінансової і кредитної політики на досягнення макроекономічноїрівноваги. Використання державних фінансів, таким чином, лежить в основіфінансового макроекономічного регулювання. Державні фінанси зосереджуються убюджетні держави і бюджетах місцевих органів влади.
Державний бюджет- це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягомроку; це баланс доходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів.[10, c.101].
Державний бюджет(місцеві бюджети) завжди складаються з двох частин- доходної і витратної.Доходна частина показує обсяги і джерела надходження доходів бюджету, авитратна — бюджетні видатки та їх обсяги.
Доходи бюджетускладаються насамперед з різноманітних податків з фірм і центрального і 70%місцевого бюджетів формується за рахунок податків), а також митних зборів,процентних платежів державі і державної позики. домашніх господарств.
Витрати бюджетумають таке спрямування: на виконання соціальних програм, оборону. утриманняапарату державного управління, державні інвестиції і закупівлі, а також виплатупроцентів по державному боргу.
Основу доходівбюджету складають податки. Усі податки поділяються на чотири групи:
— прямі (оподаткуванняособистого доходу і прибутку фірм);
— непрямі (акцизиабо податок з продаж, податок з обороту, з доданої вартості);
— податки навласність (з майна, землі, спадщини);
— платежі насоціальне страхування (страхові внески з заробітної плати, прибутку корпораційпо старості, медичному обслуговуванню, безробіттю).
Роль податків якрегулятора економіки зростає. Держава, маніпулюючи податковими ставками івидами податків, має змогу стимулювати чи обмежувати розвиток окремих галузей абосфер економіки, підприємств чи монополістичних об'єднань.
Наприклад,звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технічний розвиток виробництва(на іновацію і модернізацію), держава сприяє НТП. Не оподатковуютьсяінвестиційні, страхові і соціальні фонди тощо. Так держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.
Особливе значеннямають прямі податки, які утворюють більшу частину державного бюджету. Світовий досвідпереконливо свідчить, що найвищими темпами розвивається економіка (10 — 15% нарік) при мінімальному оподаткуванні прибутку (ставка 10 — 12%). При ставціподатку нижче від 10% нагромадження капіталу відбувається швидше, ніжстворюються умови для його ефективного використання. Тому податкові пільги неповинні бути значними і тривалими.
Водночас рівеньподатків на прибуток і доходи визначає майбутній обсяг державних витрат, якіспрямовуються на розв'язання гострих соціальних проблем, регулювання«ефективного попиту». Тому при встановленні податкових ставок держававраховує дві обставини: з одного боку, надмірний податковий тиск а підприємствастворює структуру цін, веде до згортання виробництва, а з іншого — зменшення податковихставок сприяє пожвавленню виробництва і економічному зростанню, а в кінцевомурахунку веде до зростання доходів підприємств, населення, держави і нації вцілому.
Держава так повиннабудувати свою систему оподаткування, щоб охопити податками різні види доходів іефективно впливати на їх формування. При цьому слід застосувати принцип:однакові доходи обкладаються однаковими податками. Це дає змогу реалізуватиодин із аспектів соціальної справедливості: хто більше одержує доходів, той більшевіддає на фінансування суспільних потреб. Тому держава застосовує такий принципоподаткування, як прогресивний податок.
Прогресивнимназивають податок, який зростає швидше від оподаткованого доходу. Прогресивнимоподаткуванням обкла даються доходи громадян і прибутки фірм, майнова власністьпри спадщині чи дарінні.
Регресивнийподаток, який зростає повільніше від оподаткованого доходу, — це податковівідрахування соціального страхування на випадок безробіття і акцизні збори.
Регресія полягаєу тому, що заможнішому сплатити ці податки легше, адже вони охоплюють меншучастку в його доході.
Пропорційнийподаток передбачає незмінність податкових ставок незалежно від доходу. Основнимподатком у державний бюджет є прогресивний податок.
Бюджет — цегрошове вираження збалансованого кошторису доходів та видатків за певнийперіод.
Фактичний бюджетвідображає реальні видатки, надходження і дефіцити за певний період.
Структурнийбюджет відображає, якими мають бути урядові видатки, надходження і дефіцити,якщо економіка функціонує за потенційного обсягу виробництва (визначаються дієюдискреційних програм, що запроваджені законодавчо).
Циклічний бюджетпоказує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень ідефіцитів, які виникають через те, що економіка не працює за потенційногообсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення або спаду (визначається дієюавтоматичних стабілізаторів). Циклічний бюджет є різницею між фактичним іструктурним бюджетами.
Доходи:
Податок наприбуток корпорацій.
Податок зпродажу.
Місцеві податки.
Доходи відзовнішньоекономічної діяльності.
Рентні платежі.
Неподатковідоходи.
Прибутковийподаток.
Інші статтідоходів.
Витрати:
Фінансуванняекономіки.
Соціально-культурніпрограми і НТ програми.
Оборона.
Управління.
Цільові програми.
Кредити ідопомога іншим державам.
Виплати здержбюджету:
Асигнування –видача грошових засобів із держбюджету на утримання підприємств і установ.
Субсидії – виддержавної грошової допомоги, яка надається організаціям і установам.
Субвенції – виддержавної грошової допомоги місцевим органам влади або окремим галузевимгосподарським органам для розвитку.
Дотації – виддержавної грошової допомоги організаціям, підприємствам для покриття збитків зметою підтримки.
/>/>Фінансові пільги
/> /> /> /> /> /> <td/> /> />Стан держбюджету:
Нормальний, коливитратна частина держбюджету дорівнює доходній.
Дефіцитний, коливитрати перевищують доходи.
Дефіцитдержбюджету не є небезпечний для економіки в цілому, якщо він знаходиться нарівні 2-3%ВНП. У противному випадку він негативно відбивається нафункціонуванні грошової, кредитної систем і всієї економіки вцілому.
Державне бюджетнеобмеження:
B = B + rB + T –Tr – (G + I) (3.1)
Де B — чисті фінансові активи в n-муроці;
B — чистіфінансові активи держави в (n-1)-му році;
r — проценти почистим фінансовим активам В попе-
реднього року;
T — податки вn-му році;
Tr – трансферти вn-му році;
G — державніспоживчі витрати в n-му році;
I — державніінвестиційні витрати в n-му році.
/> /> /> /> /> /> />Валові фінансові активи держави
<td/>Чисті фінансові активи
<td/>Резерв іноземної валюти, золото
/>= + (3.2)
= +
Бюджетнеобмеження можна записати в термінах чистого державного боргу (D), де D = -В
D = D+ rD + G + I – T (3.3)
де D – D — бюджетний дефіцит (DEF)
Вплив фіскальноїполітики на економіку здійснюється через державний бюджет. Між фіскальноюполітикою і держбюджетом існує пряма і зворотна залежність — з одного боку,державний бюджет визначає можливості фіскальноїполітики, з іншого – фіскальна політика впливає на стан державногобюджету. Роль держбюджету у фіскальній політиці визначається не лише його величиною. Важливе значення має також йогоструктура та співвідношення між державними заходами і витратами(видатками). [26, c.69].
Основну часткубюджетних доходів складають податки (51,8%) і внески у державні цільові фонди(22,3%). Серед видатків найбільш вагомими є такі статті: фінансуваннясоціально-культурних заходів та соціального захисту населення (19,2%), іншівидатки (17,4%), виплати із державних цільових фондів (15,0%), витрати нанаціональну оборотну та безпеку держави (13,6%), фінансування народногогосподарства (13,3%).
Головною метоюфіскальної політики є стабілізація економіки. Цій меті підпорядковується і державний бюджет. Регулюючи структуру іспіввідношення між окремими частинами державного бюджету, фіскальна політикавпливає одночасно на економічний розвиток і стан державного бюджету. Отже,фіскальна політика виконує дві взаємопов’язані функції: стабілізаційну ібюджетну.
У залежності відфази економічного циклу фіскальна політика викликає неоднакові бюджетнінаслідки. Так, під час падіння виробництва доцільною (ефективною) слід вважатистимулюючу політику, яка має збільшувати державні закупки і знижувати чистіподатки, або застосовувати перелічені заходи одночасно. Неминучим наслідкомтакої політики є виникнення бюджетного дефіциту або його збільшення. Припустимо,що навпаки, в економіці спостерігається інфляційне зростання, викликане надмірнимпопитом. За цих умов ефективною слід вважати стримуючу політику, яка повинназменшувати державні закупки і підвищувати чисті податки, або застосовуватизазначені заходи одночасно. Неминучим результатом такої політики будескорочення бюджетного дефіциту або виникнення бюджету з надлишком.
Відзначимо, щостан державного бюджету залежить не тільки від дискреційних заходів фіскальноїполітики, але й від циклічних коливань. Так, під час спаду виробництва стандержавного бюджету погіршується, тобто виникає або збільшується бюджетнийдефіцит. Під час піднесення економіки виникають протилежні наслідки.
З метоюрозмежування впливу на стан державного бюджету дискреційних фіскальних заходіві циклічних коливань слід розрізняти фактичне і потенційне бюджетне сальдо. Взагальному контексті формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:
БС=ЧП-ДЗ(3.4)
Відмінність міжфактичним і потенційним бюджетним сальдо полягає в тому, що вони обумовлюютьсярізною величиною ВВП як доходу, від якого залежить величина чистих податків.
Фактичне бюджетнесальдо (БСф) – це величина, яка забезпечується в умовах фактичного рівнязайнятості, тобто фактичного ВВП:
БСф=(ВВПф*СКП)-ДЗ(3.5)
де СКП – середнійкоефіцієнт чистих податків, який
відбиває їхнєвідношення до ВВП, (ВВПф*СКП) – чисті податки.
Потенційнебюджетне сальдо (БСп) – це величина, яка забезпечується в умовах повноїзайнятості. Вона показує, яка могла бути різниця між доходами і витратамидержавного бюджету за умов, коли б економіка виробляла потенційний ВВП:
БСп=(ВВПп*СКП)-ДЗ.(3.6)
Порівнюючи міжсобою фактичне і потенційне бюджетне сальдо, можна зробити два висновки: Перший– циклічне падіння виробництва викликає певну втрату доходів для державногобюджету. Такі втрати відображаються через циклічне бюджетне сальдо (БСц). Вонообчислюється як різниця між фактичним і потенційним бюджетним сальдо:
БСц=БСф-БСп.(3.7)
Другий – оскількипотенційне бюджетне сальдо виключає вплив циклічного падіння на державнийбюджет, то завдяки цьому воно дістає здатність відбивати ефективність бюджетноїдіяльності держави. Так, в умовах неповної зайнятості фіскальна політика маєбути стимулюючою, а потенційне бюджетне сальдо – повинне збільшуватися відємно.Це свідчить про ефективну бюджетну діяльність держави. Якщо воно збільшується позитивно,то бюджетна діяльність держави є неефективною, тобто дискреційна фіскальнаполітика не виконує стабілізаційну функцію: держзакупки занижені або чистіподатки завищені.
В умовах повноїзайнятості фіскальна політика має бути стримуючою, а потенційне бюджетне сальдоповинне позитивно збільшуватись. Це ознака ефективної бюджетної діяльності.Якщо воно збільшується від’ємно, то бюджетна діяльність держави є неефективною,тобто дискреційна фіскальна політика не виконує стабілізаційної функції:державні закупки завищені або чисті податки занижені.
Отже, динамікафактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну відповідь пробюджетну ефективність фіскальної політики. На це питання може відповісти лишединаміка потенційного бюджетного сальдо.
Дискреційнафіскальна політика, яка претендує на ефективне використання державного бюджету,завжди вирішує складну альтернативу: стабілізація економіки чи збалансуваннядержавного бюджету. Особливо гострою стає ця альтернатива за умов падіннявиробництва, викликаного дефіцитом сукупного попиту. З одного боку, щобзупинити падіння виробництва, потрібно застосовувати стимулюючу фіскальнуполітику. З іншого – це викличе від’ємне зменшення бюджетного сальдо, тобтоспрямовує бюджет до дефіциту.
Слід розглянутитри концепції регулювання державного бюджету.
Перша –збалансування бюджету на щорічній основі. Це означає, що державні витратиповинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Але така концепціявступає в суперечливість зі стабілізаційною функцією фіскальної політики. Друга– збалансування бюджету на циклічній основі. Бюджет повинен балансуватися нещорічно, а в межах економічного циклу.
Третя – концепціяфункціональних фінансів, згідно з якою бюджетна функція фіскальної політикиповинна бути підпорядкована стабілізаційній. Таке співвідношення міжстабілізаційною і бюджетною функціями обумовлено тим, що макроекономічнастабілізація є метою фіскальної політики, а державний бюджет – це інструмент їїдосягнення. Спираючись на концепцію функціональних фінансів, сучасна фіскальнаполітика припускає можливість застосування незбалансованого бюджету. Насампередце стосується дефіцитного бюджету. Якщо бюджетний дефіцит є необхідною умовоюдля стабілізації економіки, то, з одного боку, держава свідомо йде на його створення;з іншого – вона передбачає певні джерела його фінансування.
Існує три джереладефіцитного фінансування:
1. Внутрішніпозички. Уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позички,тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізаціїотримує необхідні кошти в борг.
2. Зовнішніпозички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації,іноземні уряди та приватні іноземні фірми.
Державні позички,які з часом накопичуються, створюють державний борг.
3.Грошово-кредитна емісія. Нацбанк випускає нові гроші, які не забезпеченізростанням товарної маси, і за допомогою певного кредитного механізму фінансуєуряд.
Вибірраціонального співвідношення між окремими джерелами фінансування – гострапроблема фіскальної політики. Загальновизнаним є те, що найбільшою загрозою дляекономіки є грошово-кредитна емісія. Її застосування як джерела фінансуваннябюджетних дефіцитів породжує неконтрольовану інфляцію, підриває стимули додовгострокових інвестицій, знецінює заощадження домогосподарств, відтворюєбюджетний дефіцит.
4. Державнийбютжет України та проблеми державного боргу.
Відповідно доБюджетного кодексу України від 21 червня 2001 р. Закон про Державний бюджетУкраїни – це закон, який затверджує повноваження органам державної владиздійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду(п. 20 ст. 2). Крім цього, п. 3 ст. 4 цього ж Кодексу визначено, що Закон проДержавний бюджет України є одним з актів, який регулює бюджетні відносини в України.Варто підкреслити – саме бюджетні відносини, а не податкові, господарські чиінші.
Зміст Закону проДержавний бюджет України у концептуальному розрізі визначається Бюджетнимкодексом України (ст. 38), Правилами оформлення проекту закону України проДержавний бюджет України та Регламентом Верховної Ради України. Закон проДержавний бюджет розглядається деякими теоретиками як закон за формою, а не зазмістом. У ньому містяться правові приписи, які мають конкретно-адресний зміст.Включені конкретні показники й цифри по доходах і видатках визначають праваорганів державної влади та осіб, яким делеговано повноваження з витрачаннябюджетних ресурсів, а також обов'язки державних органів зі збирання коштів длямобілізації запланованих доходів бюджету. Водночас закони про Державний бюджет,як і рішення про місцеві бюджети, містять приписи, якими затверджуються розміривідрахувань від територіальних надходжень загальнодержавних податків і зборівдо бюджетів нижчих рівнів, розміри міжбюджетних трансфертів тощо. Такі правовінорми розраховані на багаторазове застосування. [4, c.21].
Відповідно до ст.94 Конституції України Закон про Державний бюджет України підписує ГоловаВерховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України.Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписуєйого, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зісвоїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради Українидля повторного розгляду. Якщо Президент України протягом встановленого строкуне повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленимПрезидентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.
Якщо під часповторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не меншяк двома третинами від її конституційного складу, Президент Українизобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.
Закон проДержавний бюджет України набирає чинності через десять днів з дня йогоофіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не ранішедня його опублікування.
Законом України“Про Державний бюджет на 2007 рік” передбачене подальше збільшення мінімальноїзаробітної плати з 1 липня до 420 грн., а з 1 грудня – до 450 грн., тобтосередньорічне її зростання становитиме 14,6 відсотка.
Динаміказбільшення мінімальної заробітної плати за 2002-2007Таб.4.1
Показники 2002 2003 2004 2005 2006 2007 Середньомісячна мінімальна заробітна плата, грн. 152,6 186,7 215,7 300,3 364,6 420,01 Темпи зростання середньомісячної мінімальної заробітної плати, % 129,3 122,3 115,6 139,2 121,4 115,1 Темпи росту реального ВВП, % 105,2 109,6 112,1 102,6 106,5-107,0 106,5Збільшуютьсятакож розміри інших соціальних виплат, зокрема, ветеранам війни,дітям-інвалідам та інші.
Останнім часомздійснюється активне реформування системи оплати праці, спрямоване назбільшення рівня мінімальної заробітної плати, методичного обґрунтування їїрозміру, зниження рівня “тінізації” у цій сфері.
Так, з 1 січня 2006року набув чинності Закон України від 18.11.04 № 2190 “Про внесення змін додеяких законодавчих актів України, яким змінено основні умови функціонуваннясистеми оплати праці. У цілому зміни спрямовані на підвищення заробітної платипрацівників. Досягнення вказаної мети забезпечується наступним.
По-перше,передбачено, що до мінімальної заробітної плати не включаються доплати,надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати (тобто мінімальна заробітнаплата забезпечується лише тарифною частиною), що забезпечить певне підвищеннясереднього заробітку. По-друге, тарифна ставка робітника першого розряду маєперевищувати законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати.По-третє, формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основітарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, щоперевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, таміжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок(посадових окладів), що означатиме перегляд усіх ставок та окладів при кожномузбільшенні мінімальної заробітної плати. [2, c.5].
Проблемаприйняття державного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводитьсярозв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічноюнеобхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженнямзаконодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламенткраїни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердженнязазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансовоїполітики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетноїсистеми України.
Норми, що маютьперіодичний характер, містяться у щорічних актах про бюджет, які затверджуютьпредставницькі органи, та в нормативно-правових актах, що їх приймають органивиконавчої влади на їх забезпечення. Оскільки акти про бюджет (Закон проДержавний бюджет України та рішення місцевих рад) діють лише протягомбюджетного періоду, тобто з 1 січня по 31 грудня, бюджетні правовідносини такожобмежують свою дію виключно зазначеними межами. Враховуючи постійний характердержавних видатків, Кабінет Міністрів України наділяється правом здійснювативитрати, обов'язково враховуючи такі особливості: 1) витрати Державного бюджетуУкраїни можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у Законі про Державнийбюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проектізакону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданомуКабінетом Міністрів України до Верховної Ради України;
2) щомісячнівидатки Державного бюджету України не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків,визначених Законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період,крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 (витрати на погашення зобов'язань ізборгу, що здійснюються відповідно до кредитних угод, а такожнормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання таборгові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування,незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету в Законі про Державнийбюджет України або рішенні про місцевий бюджет) та ч. 4 ст. 23 БКУ (витратиспеціального фонду бюджету, які мають постійне бюджетне призначення, що даєправо провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень доспеціального фонду згідно з законодавством, якщо Законом про Державний бюджетУкраїни (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше);
3) до прийняттяЗакону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадитикапітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введеннямвоєнного чи надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонаминадзвичайної екологічної ситуації.
Саме Основнінапрями бюджетної політики на наступний бюджетний період є підґрунтям дляформування проекту закону про Державний бюджет України. Цей документ розробляєМіністерство фінансів України виходячи з прогнозних макропоказникахекономічного і соціального розвитку країни на наступний бюджетний період. ПроектОсновних напрямів бюджетної політики має містити пропозиції Кабміну щодо:
1) граничногорозміру дефіциту (профіциту) Державного бюджету України у відсотках допрогнозного річного обсягу ВВП;
2) часткипрогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджетУкраїни;
3) граничногообсягу державного боргу та його структури;
4) питомої вагиобсягу міжбюджетних трансфертів у видатках Державного бюджету України ікоефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів;
5) питомої вагикапітальних вкладень у видатках Державного бюджету України та пріоритетнихнапрямів їх використання;
6) взаємовідносинДержавного бюджету України з місцевими бюджетами в наступному бюджетномуперіоді;
7) змін дозаконодавства, прийняття яких є необхідним для реалізації бюджетної політикидержави;
8) перелікуголовних розпорядників коштів Державного бюджету України;
9) захищенихстатей видатків бюджету;
10) обґрунтуваннянеобхідності поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди.
Проект Основнихнапрямів бюджетної політики обговорюється на пленарному засіданні ВерховноїРади не пізніше 1 червня поточного року. Його затвердження дає старт розробціпроекту закону про Державний бюджет України, а отже формуванню бюджетногомеханізму на наступний бюджетний період.
За допомогоюбюджетного механізму можна практично використовувати бюджет в якостіінструмента державного регулювання економіки, стимулювання виробничих тасоціальних процесів. Завдяки бюджетному перерозподілу національного доходу,маємо можливість вдосконалювати структуру суспільного виробництва.
Бюджетна класифікація- єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (в тому числікредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознакамиекономічної сутності, функціональної діяльності, урахуванням організаційногоустрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнароднихстандартів.
Бюджетнакласифікація має такі складові частини:
Класифікаціядоходів бюджету;
Класифікаціявидатків бюджету (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення);
Класифікаціяфінансування бюджету;
Класифікаціяборгу.
Через бюджетніпоказники можна слідкувати за течією економічних та соціальних процесів,розцінюючи відхилення фактичних даних від запланованих як певні сигнали дляприйняття оперативних урядових рішень.
Бюджет держави — це основний фінансовий план щодо створення централізованого фонду коштів. Якплан, він тісно пов’язаний з системою інших планів, які укладаються в державі.
Бюджетскладається у формі балансу доходів та видатків.
Доходи та видаткибюджету — це об’єктивно обумовлені категорії, кожна з яких має специфічнесуспільне значення:
· доходи слугуютьфінансовою базою діяльності держави;
· видатки — длязадоволення суспільних потреб [5, c.81].
Державний борг –це загальний розмір, накопиченої заборгованості уряду власникам державнихцінних паперів, який дорівнює сумі минулих бюджетних дефіцитів за вилученнямбюджетних надлишків. Державний борг складається з внутрішнього та зовнішньогоборгу держави. Внутрішній державний борг – заборгованість держави домогосподарствамі фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом.
Зовнішнійдержавний борг – це заборгованість держави перед іноземними громадянами,фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.
Державний боргформується під впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. До перших зних можна віднести несприятливий інвестиційний клімат, трансформаційний складвиробництва і звуження на цій основі податкової бази, від'ємне сальдоторговельного балансу, переважання застарілої технологічної бази із значноюмірою морального старіння і фізичного зношування основного капіталу,уповільнені темпи виробничого відтворення. Суб'єктивні фактори пов'язані зситуативними прорахунками у тактиці проведення реформ і фактичною відсутністюстратегії щодо розвитку фінансового ринку.
Для залученнядержавою додаткових фінансових ресурсів існують певні фінансові механізми.Характер і умови таких зобов'язань у кожному конкретному випадку визначає УрядУкраїни за погодженням з Національним банком України. В першу чергу йдеться прозобов'язання з випуску державних цінних паперів.
Державні цінніпапери є перш за все інструментом оперативного реагування на дисбалансинадходжень і витрат бюджету, що виникають і не можуть виконувати функцію«затуляння дірок» у бюджеті і які мають структурну правову природу.Збалансована структура фінансового ринку, безумовно, забезпечила б повневикористання фінансових ресурсів, стимулювала б і прискорювала розвиток галузейі регіонів, гарантувала б подальше економічне зростання країни. Випускдержавних цінних паперів для фінансування державних видатків у перехіднийперіод є привабливішим порівняно зі збільшенням грошової маси за рахунок емісіїабо кредитів центрального банку, оскільки розміщення цінних паперів даєможливість урядові фінансувати свої видатки без збільшення сукупної грошовоїмаси; продаж цінних паперів часто є дешевшим способом (порівняно із зростаннямподаткового тягаря або грошової маси) фінансування державних видатків.
Закон України«Про цінні папери і фондову біржу» передбачає функціонування такихцінних паперів, як облігації державних і місцевих позик, казначейськізобов'язання, які за своєю суттю є формами реалізації державних позик. Длявиникнення конкретних фінансових правовідносин необхідним є індивідуальний акт,який по суті є юридичним фактом виникнення фінансових правовідносин. Підставоюдля розміщення державних облігацій завжди є постанова Кабінету МіністрівУкраїни відповідного року. В кожному окремому випадку позика випускаєтьсязгідно з такою постановою. В ній, як правило, визначаються основні умовивипуску позики, надані Міністерством фінансів України, а саме: загальний обсягемісії, номінальна вартість державної облігації, термін, спосіб їх погашення,вид прибутку тощо. Останню групу становлять прийняті на основі вищезазначенихдокументів нормативні акти, що безпосередньо визначають процедуру, механізм тапорядок розміщення, реалізації, сплати процентів і погашення державнихоблігацій.
Найпоширенішимспособом реалізації державного кредиту є державна внутрішня позика, щооформляється в облігаціях внутрішніх державних і місцевих позик.
Чиннезаконодавство визначає облігацію як цінний папір, що засвідчує внесення їївласником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йомуномінальну вартість цього цінного папера в передбачений в ньому строк звиплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян надобровільних засадах.
Випускаютьсяоблігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігаціїпідприємств.
Емітентомоблігацій зовнішніх державних позик України є держава в особі Міністерствафінансів України. Кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніх державнихпозик України, спрямовуються виключно до Державного бюджету України. Рішенняпро випуск облігацій зовнішніх державних позик України в межах передбаченихЗаконом про Державний бюджет України на відповідний рік зовнішніх джерелфінансування дефіциту Державного бюджету України приймає Кабінет МіністрівУкраїни щодо кожного випуску. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державнихпозик України оформляється постановою Кабінету Міністрів України, якоюзатверджуються умови випуску. Умовами випуску облігацій зовнішніх Державнихпозик України є загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації,валюта, в якій деномінуються облігації, строк виплати та розмір доходу, строкпогашення тощо. Рішення про випуск облігацій зовнішніх державних позик Українипоза межами передбачених Законом про Державний бюджет України на відповіднийрік зовнішніх джерел фінансування дефіциту Державного бюджету України маєвизначати мету випуску, джерело погашення та підлягає затвердженню ВерховноюРадою України і набирає чинності після такого затвердження.
Первиннерозміщення, обслуговування та погашення облігацій зовнішніх державних позикУкраїни здійснює Міністерство фінансів України. З цією метою Мінфін Україниможе залучати банки, інвестиційні компанії тощо.
Відносини міжМінфіном України і такими організаціями регулюються відповідними угодами згідноіз законодавством України. Витрати на підготовку випуску, випуск, погашенняоблігацій зовнішніх державних позик України, виплату доходу та інші необхіднівитрати здійснюються відповідно до умов випуску облігацій за рахунок коштівДержавного бюджету України, передбачених на ці цілі. Виплата доходів іпогашення облігацій зовнішніх державних позик України здійснюються виключно закошти або за інші облігації державних позик за добровільною згодою сторін.Однією з форм оформлення державного кредиту виступають казначейськізобов'язання. Казначейські зобов'язання України це вид цінних паперів напред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення,засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право наодержання фінансового доходу. [11, c.35].
Національний банкУкраїни — виконує обов'язки генерального агента з обслуговування випуску тапогашення державних облігацій, забезпечує організаційну сторону функціонуванняринку державних цінних паперів, у тому числі проводить аукціони, погашення,підготовку необхідних документів та інше. Він бере активну участь у роботіринку як дилер. Ця функція дає йому змогу, по-перше, проводити операціїкупівлі-продажу облігацій від свого імені і за свій рахунок з метою здійсненнягрошово-кредитної політики і, по-друге, концентрувати попит і пропозиціюінвесторів по всій Україні через свої територіальні установи.
Незважаючи напроголошений урядом намір поліпшити протягом 2001 — 2004 рр. структурудержавного боргу шляхом збільшення питомої ваги його внутрішньої складової,фактично вона лишається майже незмінною — із значним переважанням зовнішньоїскладової (див. додаток А).
Щодо витратдержавного бюджету України з обслуговування та погашення державного боргу, товони за період із 1996 по 2002 рік перевищили 53 млрд. гривень. Ця сумаспівставна з розміром усіх видатків держбюджету країни на 2003 рік.
Зауважимо, щореструктуризації боргових зобов'язань, проведені урядом протягом 1999 — 2002років, мали обмежений, тимчасовий вплив на розв'язання боргової проблеми і непривели до зменшення боргового навантаження на економіку країни. Навпаки, вононавіть дещо зростає. Так, у 2000 р. відношення витрат з обслуговування тапогашення державного боргу до номінального ВВП становило 4,2%, у 2003 р.зазначений показник, як прогнозується, збільшиться до 4,9%. Це може негативновплинути на перспективи зростання обсягів виробництва та ВВП, а також наплатіжний баланс країни.
Темпи збільшеннявитрат із обслуговування та погашення державного боргу значно випереджаютьтемпи зростання економіки країни, що свідчить про системні прорахунки урядовоїфінансової політики щодо продовження фінансування державного бюджету шляхом дороговартіснихвнутрішніх та зовнішніх запозичень, а також про подальше загострення борговоїпроблеми.
Особливезанепокоєння викликає загрозлива динаміка зовнішніх боргових платежів та їхзначна питома вага, яка переважає частку платежів із внутрішніх борговихзобов'язань що також підтверджує наявність зазначених вище системнихпрорахунків.
Така девальваціягривні щодо євро вже нині відчутно впливає на зростання витрат ізобслуговування та погашення зовнішніх боргових зобов'язань, деномінованих уєвро. Так, якщо у 2002 році гривня девальвувала відносно долара США лише на0,6%, то відносно євро — на 18,5 відсотка.
За підрахунками,видатки з обслуговування облігацій зовнішньої державної позики 2000 року докінця їх дії (2007 рік) становитимуть понад 450 млн. дол. США, що у 10 разівперевищує економію від дострокового погашення позик МВФ.
За станом на 30квітня 2005 року державний прямий та гарантований борг України становив80’512’811,78 тис. грн. або 15’943’131,03 тис. дол. США, в тому числі:державний прямий та гарантований зовнішній борг – 57’793’102,04 тис. грн.(71,8% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або11’444’178,62 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг –22’719’709,74 тис. грн. (28,2%) або 4’498’952,41 тис. дол. США.
Державний прямийборг України становив 64’425’851,43 тис. грн. (80,0%) або 12’757’594,33 тис. дол.США. Державний прямий зовнішній борг становив 41’707’107,94 тис. грн. (51,8%)або 8’258’833,26 тис. дол. США. Державний прямий внутрішній борг становив22’718’743,49 тис. грн. (28,2%) або 4’498’761,07 тис. дол. США.
Гарантований боргУкраїни становив 16’086’960,35 тис. грн. (20,0%) або 3’185’536,70 тис. дол. США,в тому числі: гарантований зовнішній борг – 16’085’994,10 тис. грн. (20,0%) або3’185’345,36 тис. дол. США; гарантований внутрішній борг – 966,25 тис. грн. або191,34 тис. дол. США.
Протягомсічня-квітня 2005 року сума державного прямого та гарантованого боргу Українизменшилась у гривневому еквіваленті на 4’888’324,42 тис. грн. (5,7%) на153’890,16 тис. дол. США .
Характеристикидержавного боргу країн
Таб.4.2.
Показники / Країна Японія Німеччина СШАКраїни ЄС
(25 країн)
Як свідчать даніз таблиці 4.2, (за станом на 31.12.2005 р.) для економічно розвинутихкраїн звичним є відношення державного боргу до ВВП на рівні понад 60% , ав Японії державний борг більш як у 1.5 раза перевищує ВВП. В Україні жофіційний державний борг становить близько 15% від ВВП при законодавчомуобмеженні у 60% від ВВП. Однак є ознаки того, що при обчисленні державногоборгу український уряд, на відміну від урядів економічно розвинутих країн,відносить до державного боргу не всі державні боргові зобов'язання. [30,c.121].
При цьому,державний прямий зовнішній борг зменшився на 5’021’909,84 тис. грн. (10,7%) абона 548’988,55 тис. дол. США. Зменшення державного прямого зовнішнього боргу засічень-квітень 2005 року спричинене в основному перевищенням виплат з погашенняборгу над сумою запозичень (найбільші виплати з погашення державного прямогозовнішнього боргу було здійснено за ОЗДП 2000 року) та зниженням курсів євро тадол. США по відношенню до грн., а також проведенням в березні взаємозалікузаборгованості з Російською Федерацією на суму 97’750,00 тис. дол. США.Державний прямий внутрішній борг збільшився на 1’765’436,37 тис. грн. (8,4%)або на 549’330,86 тис. дол. США. Збільшення частки державного прямоговнутрішнього боргу спричинене перевищенням залучення коштів від випуску ОВДПнад погашенням боргу. Зважаючи на зростання інтересу до запозичень унаціональній валюті України в міжнародних масштабах та підвищення інвестиційноїпривабливості держави серед іноземних інвесторів за січень-квітень 2005 рокуМіністерством фінансів України було розміщено середньострокових облігаційвнутрішньої державної позики загальною номінальною вартістю 5’880,3 млн. грн.,при цьому, протягом квітня на номінальну суму 3’124,3 млн. грн. було проведенооперації дострокового погашення та заміни більш дешевими позиками частини боргуза процентними облігаціями внутрішньої державної позики 2000 року, щознаходяться у портфелі Національного банку.
За станом на 31березня 2006 року державний прямий та гарантований борг України становив75’313’644,82 тис. грн. або 14’913’593,04 тис. дол. США, в тому числі:державний прямий та гарантований зовнішній борг – 56’370’249,86 тис. грн.(74,85% від загальної суми державного прямого та гарантованого боргу) або11’162’425,73 тис. дол. США; державний прямий та гарантований внутрішній борг –18’943’394,96 тис.грн. (25,15%) або 3’751’167,31 тис. дол. США.
Протягом січня2007 року сума державного прямого та гарантованого боргу України зменшилась угривневому еквіваленті на 1.101.853,38 тис. грн. (1,37%) або на 218.188,80 тис.дол. США в доларовому еквіваленті.
Державний прямийвнутрішній борг зменшився на 400.000,00 тис. грн. (2,41%) або на 79.207,92 тис.дол. США. Зменшення частки державного прямого внутрішнього боргу спричинене йогопогашенням без проведення аукціонів з розміщення облігацій внутрішньоїдержавної позики в січні 2007 року. За станом на 31 січня 2007 року державнийпрямий та гарантований борг України становив 79.446.668,21 тис. грн. або15.732.013,49 тис.дол. США, в тому числі: державний прямий та гарантованийзовнішній борг – 63.237.989,84 тис. грн. (79,6% від загальної суми державногопрямого та гарантованого боргу) або 12.522.374,21 тис. дол. США; державнийпрямий та гарантований внутрішній борг – 16.208.678,37 тис. грн. (20,4%) або3.209.639,28.
Висновки тапропозиції
Економічнаполітика являє собою сукупність макроекономічних цілей та засобів їхдосягнення. Єдність цілей та засобів з урахуванням ринкових змін відображаєтьсяцільовою функцією.
Засобиекономічної політики впливають на цілі опосередковано. Способом виразу цьогоопосередкування є економічні мультиплікатори.
Стосовно цілейекономічної політики відмічено дві головні закономірності:
а) кількістьодночасно сформульованих цілей є об'єктивно обмеженою;
б) цілі маютьузгоджуватися, координувати для запобігання виникненню між ними суперечностей.
Цілі економічноїполітики часто відображають інтереси різних соціальних груп суспільства, і томукоординація цілей зводиться до узгодження цих інтересів.
Один із варіантівузгодження цілей та інтересів відображений у критерії Паретро, зміст якогозводиться до того, що в результаті прийняття рішень має покращуватися добробутхоча б одного суб'єкта відносин за умови, що не погіршується добробут жодногоіншого.
Засоби економічноїполітики поділяються на економічні та адміністративні. Політика будь-якогонапряму — бюджетно-податкова, грошово-кредитна, соціальна, зовнішньоекономічна- має специфічні засоби (інструменти регулювання)
Міра впливу засобу на мету відображається в економічних мультиплікаторах. Кожен мультиплікатордає можливість оцінити, як зміниться величина, що уособлює мету, при змінівеличини засобу на одиницю. Для визначення мультиплікатора необхідно матистатистично отримані дані про певні змінні. Точність прогнозів на підставірозрахунку мультиплікаторів визначається точністю даних про змінні.
Існують двапогляди на ефективність економічної політики: стратегія активізму та дотриманняусереднених правил реалізації економічної політики.
Фіскальнаполітика опосередковує рух доходів та витрат, впливаючи на нього вилученнямподатків та державними витратами.
Важливимиелементами державних витрат є закупівля товарів і послуг та соціальні трансферти. Кожен з них по-різному впливаєна макроекономічний кругообіг. Так само по-різному впливають намакроекономічну рівновагу прямі(на доходи) та непрямі(на споживання) податки.Податки на доходи змінюють попит на ресурси. Податки на споживання збільшуютьзагальний рівень цін і скорочують випуск.
Пряме і непрямеоподаткування дає суспільству вигоди у вигляді певної суми податковихнадходжень до бюджету, що використовуються в інтересах суспільства. Втратами відпрямого оподаткування є зменшення пропозиції виробничих ресурсів, від непрямого- зростання цін для покупців і зменшення виручки від реалізації для продавців.
Незбалансованістьдержавного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняттядержавою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрайзагострили проблему державного боргу.
З викладеноїінформації я можу зробити висновок, що податковий механізм в Україні потребуєдеякої корекції і змін. На теперішній час, враховуючи специфічні особливостіекономіки та традицій, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу,створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічнудіяльність, а захищала б інтереси держави – це не тільки захист бюджету, але йзахист інтересів підприємств.
Для цього, на моюдумку, треба налагодити, в першу чергу, економічну систему – щоб вона була “прозорою”, тобто, щоб не було ніяких можливостей зловживань (на рівні державногобюджету) та “перекачування ” капіталу за межі країни. В інакшому разі, зміцненнюекономіки не допоможе навіть і податкова реформа. Поступлення в бюджет тількизменшується, бо підприємства, навіть при низьких ставках податку, не будутьвиходити з тіньової економіки через недовіру непостійному та незрозумілому податковомузаконодавству. Треба діяти таким чином, щоб викликати довіру у людей. А люди, всвою чергу, вкладали б капітал в українську, а не зарубіжну економіку, іфіскальна політика України стане основним джерелом наповнення бюджету.
На даному етапістановлення нашої країни необхідна підтримка вітчизняного виробника,інвесторів, які прагнуть допомогти Україні, фізичних осіб, які є жителями цієїкраїни. Як ми знаємо з економічної теорії для функціонування держави необхіднодотримуватися кілька умов. Це виробництво, торгівля, мирне співіснування ізвичайно ж зняття податків з своїх громадян і підприємців. Та треба пам’ятати,що великі податки приводять до занепаду економіки, погіршення матеріального іморального становища її мешканців.
Якщо за цих умовнамагатися збалансувати бюджет фіскальними заходами, то потрібно підвищитиподатки або скоротити державні витрати. Звичайно, ці заходи зможутьзбалансувати річний бюджет, але за характером свого впливу на економіку вони єстримуючими, тобто викличуть ще більше падіння виробництва.
Тому з одногобоку, дана політика є ефективним інструментом в стабілізації економіки, Усуненнябезробіття та стриманя інфляції, а з іншого – вона може викликати бюджетний дефіциті породжувати державну заборгованість та інфляцію. Тому вважаю, що розглянута сфераекономіки держави повинна бути строго регульована і здійснювати своєфункціонування в розрахунку пропорційного співвідношення до загальногосуспільного середньосоціального рівня життя населення.
Список використанихджерел
1. Закон України „Про Державнийбюджет України на 2005 рік ”Фінанси України, — Київ, 2005р.
2. Закон України «Про Державнийбюджет на 2005 рік»,- Київ, 2005р.
3. Закон України „Про державнийбюджет на 2006 рік”, -Київ, 2006р.
4. „Бюджетний кодекс України”,–Київ, 2001р.
5. Базилевич В.Д., БаластрикЛ.О. „Економіка”,- Київ, 2003р.
6. Базилевич В.Д., „Економічнатеорія”,-Київ,2006р.
7. Базилевич В.Д., БаластрикЛ.О. „Макроекономіка ”, – Київ,2005р.
8. Вініченко І.І., ГончаренкоО.В, Дацій Н.В, С.О.Корецька С.О. „Макроекономіка ”,– Київ, 2006р.
9. Воробйов Є.М., „Економічнатеорія”,-Харків,2003р.
10. ДзюбикС.Д., Риволь О.Е., Яцкевич Е.Я., „Основи економічної теорії”,- Київ, 2006р.
11. Д’яконоваІ.І. „Бюджетний дефіцит та методи його оптимізації”, Фінанси України, — Київ,2002р.
12. Д’яконоваІ.І. „Причини та фактори бюджетного дефіциту”, Банківська справа, -Київ, 2002р.
13. ЄпіфановА.О., Сало І.В. Д’яконова І.І. „Бюджет і фінансова політика України”,- Київ,2002р.
14. КопиловВ.А., „Проект Держбюджету на 2007 рік як складова стратегії економічногозростання”. ІІ Фінанси України, – 2006р.
15. КосікА.Ф., Гронтофська Г.Е. „Макроекономіка”,- Київ, 2004р.
16. КулішовВ.В., „Макроекономіка. Основи теорії і практикум”,- Львів, 2004р.
17. КушнірВ.С., „Мікро- та макроекономіка”-Київ 2006р.
18. МельникЛ.Ю., Корецький М.Х., В.М.Огаренко, та інші. „ Основи економічної теорії”,- Київ,2005р.
19. МельничукС. „ Державному бюджету економічне обґрунтування”, Фінанси України, -Київ, 2003р.
20. ОпарінВ.М. „Передумови та чинники розбудови ефективної бюджетної системи вУкраїні”, Фінанси України,- Київ, 2003р.
21. ПавлюкК.В. „Проблеми формування бюджету розвитку”, Фінанси України- Київ, 2000р.
22. ПанчишинС. „Макроекономіка”,- Київ, 2005р.
23. ПередборськийВ.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д., „Економічна теорія”,- Київ, 2003р.
24. Сочко К.„Принципи бюджетної політики ”,- Ужгород, 2004р
25. ТарасевичВ.М., „Економічна теорія ”, — Київ, 2005р.
26. УразовА.І., Маслюк П.В., Саух І.В., „Основи економічної теорії ”, -Київ, 2003р.
27. ШаблистаЛ. М. „Податки як засіб Структурної перебудови економіки”,-
28. Київ, 2004р.
29. Юрій С.І.Бюджетна система України,– Київ, 2002р.
30. Статистичнийщорічник України за 2005 рік. Київ, 2005р.
ДОДАТКИ
ДодатокА
Характеристикадинаміки зовнішнього та внутрішнього боргів за 1999-2005р.Таб. 4.1.
Показники Роки 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 І. Основні макроекономічні показники Темп інфляції (% у середньому за рік) 22,7 23 21 18 16 16 15 ВВП у поточних цінах (млрд.грн.) 127 154,5 191,7 230,7 274,3 327,8 390,1 Валютний курс (середньорічний) (грн./дол.) 4,3 6,3 8,1 9,4 10,5 11,7 12,9 Доходи Зведеного бюджету (% ВВП) 25,6 25 25 25 25 25 25 Доходи Державного бюджету (% ВВП) 15,5 15,0 14,3 13,8 13,8 13,8 13,8 Первинне сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) 0,9 3,6 3,6 3,6 3,5 3,5 3,4 Сальдо Зведеного бюджету (% ВВП) -1,5 0,4 1,2 1,2 1,2 1,2 1,2 Процентні ставки за державним боргом (% у валюті позики): — внутрішні державні позики 27,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 — зовнішні державні позики 9,6 9,5 9 9 9 9 9 Сеньйораж (% ВВП) 1,7 1,7 1,7 1,7 1,7 1,7 ІІ. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу: — виплата процентів за внутрішніми державними позиками (млрд.грн.) 1,3 0,4 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 — виплата процентів зовнішнім кредиторам (млрд. грн.) 1,8 4,5 4,5 4,9 5,2 5,4 5,4 Видатки бюджету по виплаті процентів за державним боргом (% ВВП) 2,4 3,2 2,3 2,1 1,9 1,6 1,4 Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Зведеного бюджету) 9,4 12,7 9,3 8,5 7,6 6,6 5,6 Видатки бюджету по виплаті процентів (% доходів Державного бюджету) 15,5 21,1 16,4 15,5 13,9 11,9 10,1 ІІІ. Державний борг (на кінець року): — за внутрішніми позиками (млрд. грн.) 11,4 0,69 0,58 0,0 0,0 0,0 0,0 — зовнішній державний борг (млрд. дол.) 12,4 11,4 10,6 9,9 9,0 8,1 7,1 Державний борг (усього) (% ВВП) 60,0 54,8 49,2 42,7 36,4 30,4 24,7 ІV. Видатки бюджету, не пов’язані з сплатою процентів (%) 24,7 21,4 21,5 21,7 21,9 22,2 22,4