Реферат: Методи проектування трудових процесів

ТЕМА: МЕТОДИ ПРОЕКТУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ

1. Класифікація трудових процесів

В умовах ринку й конкуренції велике значення для кожногопідприємства має зниження витрат виробництва, і одержання за рахунок цьогобільшого прибутку. Важливим напрямком зниження витрат на виробництво євдосконалювання трудових процесів.

При виготовленні продукції сировина, матеріали йнапівфабрикати перетворюються в готовий виріб. У кожному виробничому процесізавжди беруть участь три елементи: знаряддя виробництва, предмет праці й робочасила. Сукупність взаємозалежних трудових і природних процесів, спрямованих навиготовлення продукції, називається виробничим процесом. Будь-який виробничийпроцес складається з однорідних і закінчених у технологічному від носіннічасткових процесів (стадії, фази). Наприклад, у машинобудуванні такими фазами єзаготівля, обробка, складання, контроль якості й випробування продукції.Відповідно до цих фаз утворяться цехи й ділянки на підприємстві. Отже,виробничий процес включає: технологічний процес, природний, транспортний,процес контролю й випробування готового виробу.

Будь-який виробничий процес можна розглядати як би із двохсторін. З одного боку, це зміни предмета праці (технологічний процес), а зіншого боку — сукупність дій робітника, необхідних для здійснення цих змін(трудовий процес). Тривалість виробничого процесу залежить як від рівня технологічногопроцесу, так і від рівня вдосконалювання трудового процесу. При цьому основнимифакторами, що впливають на тривалість виробничого процесу, а отже, і навеличину витрат виробництва й прибутку, є застосування досягненьнауково-технічного прогресу й рівень організації праці. Тому аналіз трудовогопроцесу — один з найважливіших шляхів скорочення витрат на виробництво готовоїпродукції.

З метою дослідження різноманітні трудові процеси необхіднокласифікувати, тобто об'єднати в однорідні групи (табл. 1)

Таблиця 1

Класифікація трудових процесів

№ п/п Ознаки класифікації Групи процесів ] Характер застосовуваної сировини Металообробні, деревообробні, хімічні, текстильні й ін 2 Призначення й характер виготовленої продукції (послуг) Основні, обслуговуючі й управлінські 3 Тип виробництва Індивідуальні, дрібносерійні, серійні, крупносерійні й масові 4 Періодичність і тривалість процесів Перервні, безперервні й періодичні 5 Характер і зміст процесів Добувні, обробні, термічні, теплові, під високим і низьким тиском і ін. 6 Організація праці Індивідуальні, групові й предметнозамкнуті 7 Участь працівників у впливі на предмет праці Ручні, ручний-ручні-машинно-ручні, машинні, автоматичні, апаратурні /> /> /> /> />

З метою зменшення витрат на виготовлення продукції йзниження витрат виробництва необхідно вміти правильно організувати трудовийпроцес. Для цього треба встановити взаємозв'язок елементів трудового процесу, атакож їхню раціональну послідовність і регламент виконання.

Оскільки в будь-якому трудовому процесі беруть участьзавжди три елементи — знаряддя праці, предмет праці й виконавець, — раціональнайого організація здійснюється з обліком технічних, організаційних іпсихофізіологічних факторів. Склад і технологічна послідовність виконання трудовогопроцесу визначаються рівнем його технічної оснащеності, тобто чи виконуєтьсявін вручну або із застосуванням механізмів. Звичайно, від цього залежить івеличина витрат праці. Немаловажне значення для зниження тривалості трудовогопроцесу мають і організаційні фактори — рівномірність завантаження працівника,кількість і розмаїтість операцій, а також ступінь самостійності працівника привстановленні послідовності виконання операцій.

У будь-якому трудовому процесі бере участь робоча силалюдини. Для раціонального її використання необхідно заздалегідь передбачитичергування м'язових і нервових навантажень на робітника, зміну видів йогодіяльності, зручність виконання роботи і як можна менший вплив на організмлюдини виробничої обстановки. Всі ці фактори враховуються при встановленнінеобхідних витрат часу на виконання трудового процесу, тобто норми праці.

Зміна технічного рівня виробництва і його організаційсупроводжується прагненням знизити витрати виробництва, а це вимагає подальшоговдосконалювання трудового процесу.

Удосконалюванню або раціоналізації трудового процесуповинен передувати аналіз його складу, структури елементів і послідовностіїхнього виконання. Аналіз показує, які елементи трудового процесу необхідні, аякі є зайвими і їх можна скоротити або об'єднати з іншими елементами. Урезультаті аналізу виявляються елементи, виконувані вручну, і визначаєтьсянеобхідність їхньої механізації. При аналізі варто звернути увагу на методивиконання елементів трудового процесу різними працівниками, траєкторії рухуїхніх рук і ніг.

На основі матеріалів аналізу проектується більше зробленийтрудовий процес і встановлюється необхідний час на його виконання з урахуваннямнормальної інтенсивності праці й ступеня завантаженості працівника. Новийтрудовий процес апробується. У результаті виконуються найбільш трудомісткі йогоелементи, вносяться можливі, при даному рівні технічного розвитку, зміни йустановлюються необхідні витрати часу. Потім можна більше прийнятний трудовийпроцес уводити у виробництво, створивши для цього всі необхідні умови, інавчити працівників правильно виконувати його елементи.

При проектуванні й раціоналізації колективних трудовихпроцесів необхідно враховувати взаємозв'язки між працівниками й установлюватинайбільш доцільні шляхи руху предметів праці, послідовність виконанняелементів, розширення профілю роботи й сполучення функцій.

2. Виробнича операція як основнийелемент процесу праці

Основним елементом трудового процесу при його організації йнормуванні прийнято вважати виробничу операцію.

Під виробничою операцією розуміється частина трудовогопроцесу, виконувана над предметом праці одним або групою робітників на томусамому робітнику місці. Той самий трудовий процес можна розділити на різнукількість операцій. Склад операцій у трудовому процесі залежить від рівнязастосовуваної техніки, технології, організації праці, типу виробництва, відобсягу випуску продукції і її трудомісткості.

При сучасному рівні техніки в металообробці, наприклад,звичайно виділяють такі укрупнені операції, як обточування, фрезерування,шліфування й ін. Відповідно до цього в цеху утворяться ділянки виробництва йробітники місця, оснащені спеціалізованим устаткуванням. Якщо застосовуєтьсяскладне встаткування із числовим програмним керуванням, то багато операцій виконуютьсяна одному робочому місці одним виконавцем.

У крупносерійному і масовому виробництві трудовий процеспідрозділяється на більше дрібні операції. Їхнє виконання закріплюється запевним робочим місцем. В умовах дрібносерійного й індивідуального виробництвавиділяються укрупнені операції. Наприклад, чорнове, чистове обточування валикай нарізування різьблення вважається однією укрупненою операцією, якщовиконується тим самим робітником на одному робочому місці. Якщо такі видиобробки виконуються на різних робочих місцях з різними виконавцями, то вонивраховуються як три операції.

Роботи з ремонту встаткування складаються з наступнихоперацій: підготовка до ремонту, розбирання на вузли, на деталі, промивання йочищення деталей, їхнє розбраковування, складання дефектної відомості,підготовка нових деталей і частин для заміни, складання вузлів, складаннямашини, її випробування.

Залежно від трудомісткості, організаційно-технічних умоввиробництва, його типу, обсягу продукції й інших факторів будь-який технологічнийпроцес можна розділити на різну кількість операцій. Відповідно до такого поділуобсяг роботи розподіляється між виконавцями, установлюються строки їївиконання, організуються робочі місця, ураховуються результати праці.

Різні трудові процеси, як правило, складаються з різнихоперацій. При машинному трудовому процесі, наприклад металообробному, установкай зняття деталі, припасування виробів і інших операцій виконуються вручну абоза допомогою інструмента.

Операція є основою встановлення необхідних витрат навиконання трудового процесу (норми праці). У більшості виробництвзастосовується оперативне нормування. Норми праці встановлюються на кожнуоперацію, а з операцій у різному їхньому сполученні конструюється той або іншийтрудовий процес. Із застосуванням нового складного обладнання, на якомувиконується кілька операцій, створюється можливість визначити норми на трудовийпроцес у цілому.

При аналізі операції її розглядають із поглядутехнологічної й трудовий. Такий аналіз дозволяє встановити, які втехнологічному відношенні видозміни відбуваються із предметом праці і які прицьому дії виконує працівник.

У технологічному відношенні операція підрозділяється напереходи й проходи. Переходом називається частина операції, що характеризуєтьсяоднорідністю технологічних змін предмета, сталістю обсягу роботи, режиму роботий інструмента. Прохід — це закінчена частина технологічного переходу, щоскладає з однократного переміщення інструмента щодо заготівлі, при якомувідбувається зміна форми, розмірів, чистоти поверхні або властивостей предметапраці. Причому проходи — це повторювані частини одного й того ж переходу.Наприклад, у машинобудуванні — дворазова обробка деталі при знятті припуску; ушвейній промисловості — обробка одягу При апаратурних трудових процесахобробляється відразу вся маса завантаженої сировини при постійній технології. Утаких умовах трудовий процес складається як би з однієї операції, а переходивиконуються в певній послідовності. В апаратурних процесах переходи не можнавідокремити друг від друга.

Щоб визначити витрати праці на операцію, треба знати, якимиспособами й при яких умовах працівник виконує технологічні елементи й всюоперацію в цілому. Із цією метою операцію треба розчленувати й у трудовомувідношенні, тобто встановити, що робить працівник. Виходить, що операціяаналізується із двох сторін — з боку застосовуваної технології, що дозволяєз'ясувати, які видозміни відбуваються із предметом праці, і з боку додаткапраці самого виконавця. У трудовому відношенні операція розчленовується наприйоми, трудові дії й рухи. Такий підрозділ операції, а потім і її дослідженнядозволяють виявити зайві й нераціональні дії або рухи при виконанні прийомів іоперацій, установити доцільну послідовність їхнього виконання й визначитинеобхідні витрати праці.

Трудовий рух — це будь-який однократний рух рук, ніг, пальців, корпусапрацівника, виконуване їм у процесі трудової діяльності (простягнути руку,опустити її, захопити деталь або інструмент і т.д.). У процесі роботи рухуплавно переходять одне в інше. Протягом зміни працівник робить 15-20 тис.рухів, тому при проектуванні й удосконалюванні трудового процесу, насампередтреба враховувати необхідну кількість трудових рухів, раціональність іпослідовність їхнього виконання.

Під трудовою дією розуміється комплекс трудових рухів,виконуваних безупинно й зв'язаних єдністю приватної мети (взяти деталь,запустити верстат, зупинити машину й ін.). Будь-який трудовий процеспредставляє сукупність простих робочих дій, які у свою чергу складаються здекількох рухів.

Трудовий прийом — це технологічно завершеначастина операції, що складає із сукупності трудових дій, що мають певне цільовепризначення й виконуємих при незмінних предметах праці й устаткуванні(установити деталь, нарізати різьблення, підрізати торець і ін.). При складаннів результаті дій працівника виходить складальна пара.

Подробиця вивчення операції залежить від типу виробництва.У крупносерійному і масовому виробництвах операція підрозділяється на робочірухи; у серійному виробництві — на прості робочі дії й прийоми; удрібносерійному й одиничному виробництві — на прийоми й комплекси прийомів.

Комплекси трудових прийомів — це їхнясукупність, створена при об'єднанні декількох прийомів. Тривалість виконанняприйомів залежить від різних факторів. У будь-якій операції зустрічаютьсяприйоми, на які впливає той самий фактор. Наприклад, тривалість виконанняприйомів по установці деталі і її зняттю залежить від декількох факторів, алеосновним з них є маса деталі. Тому всі прийоми, але установці, вивірці й зняттюдеталі доцільно об'єднати в розрахунковий комплекс «установка й зняття деталі».У нормативах по праці на цей комплекс установлюються витрати часу.

Будь-яка людина зацікавлена у виконанні роботи з меншимивитратами праці й життєвої енергії людини. Щоб відшукати резерви зниження такихвитрат, треба вміти визначати необхідні витрати при даному рівні техніки,технології й організації праці.

Для вирахування необхідних витрат часу на виконанняякої-небудь операції треба насамперед розділити її на елементи, визначити їхнюнеобхідну кількість і доцільну послідовність виконання.

Аналізуючи операцію, треба, насамперед, визначити місце йнеобхідність кожного її елемента, а також можливість сполучення елементів.Потім треба встановити доцільність механізації окремих елементів і раціональнупослідовність їхнього виконання. Останнім етапом аналізу є дослідження факторівтривалості виконання елементів операції, визначення їхнього оптимальногосполучення з метою зниження витрат часу на операцію й у результаті підвищенняпродуктивності праці.

3. Проектування трудового процесу

Детальне вивчення трудового процесу вимагає усе більшеглибокого його розчленовування (диференціації) і аналізу умов виконання кожногоелемента в часі й просторі.

Метод хронометражного вивчення дає можливістьвикористовувати графічний метод проектування трудового процесу але віннедостатньо точний, тому що може допускати погрішності суб'єктивного характеру(вибір виконавця й ступінь кваліфікації спостерігача) і не дозволяєвстановлювати найбільш раціональний процес виконання роботи на проектовані, щене впроваджені у виробництво операції. Цим вимогам більш повно відповідає методдослідження й проектування трудових операцій по мікроелементах, розроблений ізапропонований в 1932 р. проф. В.М. Иоффе.

Істота мікроелементного дослідження й проектуваннязводиться до того, що самі складному й різноманітні по характері трудовіоперації, в остаточному підсумку, являють собою різні комбінації й сполученняпевної кількості простих елементів операції (простягнути руку, взяти,перемістити, повернути й т.д.). Ці найпростіші первинні елементи трудовоїоперації названі мікроелементами.

Якщо виділити й вивчити мікроелементи операції, установитидля них нормативи часу залежно від найбільш важливих факторів, що впливають натривалість їхнього виконання, то представляється можливість створити такусистему елементів, за допомогою якої можна моделювати будь-які ручні прийомидля найрізноманітніших трудових процесів. Створюється можливість проектувати йглибоко аналізувати трудові операції до впровадження їх у виробництво.

Аналізуючи виконання ручних робіт, В.М. Иоффе зробиввисновок про те, що будь-який елемент ручної роботи складається зі сполученнядвох мікроелементів: а) взяти (схопити, узятися) і б) перемістити (зрушити,вставити, вийняти). Кожний мікроелемент складається з окремих рухів, тобторухів частин тіла (пальці, руки, корпус) самих по собі або із предметом. Ціелементи можуть бути: рішучими, тобто безконтрольними рухами, що не вимагаютьуваги й акуратності,— короткими,— і приноровлювальні, тобто контрольованої,потребуючої акуратності, уваги й точності,— уповільненими. Наприклад,приноровлювальний елемент «взяти й перемістити» складається із протягання руки,захоплення предмета в певнім положенні й переміщення його таким чином, щобнаприкінці руху предмет прийняв задане положення.

Тривалість приноровлювальних рухів залежить від зусилля,точності, навички, ступеня волі.

На підставі нормативів на окремі рухи може бути розробленамодель будь-якої ручної операції й визначена тривалість її виконання.

Розвиваючи метод мікроелементного аналізу й нормуваннятрудових процесів, радянські вчені внесли деякі уточнення й доповнення всистему встановлення нормативів на мікроелементи й порядок їхньогозастосування. Додатково враховані виробничі умови виконання руху (проф. А.А.Труханів), розроблені корективи до мікроелементних нормативів стосовно доприладобудування (інженери Ю.Д. Лигский і Н.Д. Севастьянов) 1.

За рубежем першу систему мікроелементного аналізу йнормування трудового процесу розробили відомий американський інженер Ф. Гілбреті його дружина психолог Л. Гілбрет. Запропонована ними система мікроелементнихнормативів містить 18 типових універсальних мікроелементів, з яких складаєтьсябудь-яка трудова операція. Ці мікроелементи вони назвали терблігами (анограмапрізвища), кожному з них привласнили свій символ і колір

Тербліги розбиті на три логічні групи: I-I- мікроруху вбудь-якій повторюваній роботі; вони повинні бути зведені до мінімуму шляхомполіпшення трудового процесу; II — мікрорухи, що становлять суть трудовоїоперації; вони повинні піддаватися аналізу й удосконалюванню; III — елементи,що не є у власному змісті мікрорухами, це, скоріше, можливі резерви підвищенняпродуктивності праці; наявність їх указує на більші можливості вдосконалюваннятрудового процесу.

Незважаючи на універсальність і гадану простоту ідейГілбрета, у цій системі дослідження трудових процесів є значна складність,пов'язана із забезпеченням правильності розкладання (диференціації) процесу намікроелементи й визначенням всіх факторів, що впливають на їхню тривалість.

На базі цієї системи створено багато різновидів системмікроелементів, що застосовуються в різних галузях виробництва за рубежем(системи МТМ, МТА, УФ і ін.). Найбільше поширення одержала система МТМ,розроблена американськими вченими на чолі з Г. Мейнардом. Вона має 19мікроелементів,для кожного з яких нормативи тривалості диференційовані залежно від довжинипереміщення, маси деталі, точності руху й ін. Одиницею часу в цій системі є0,00001 год, або 0,036 с.

В 1966-1968 р. австралійським дослідником Хейде розробленасистема нормування праці по нормативах рухів, що одержала назву «Модаптс, тобтомодульна система нормативів трудових рухів. Система передбачає всього 21норматив. Нормативи часу виражені в особливих одиницях — модулях: 1 мод=0,129з, що відповідає середній тривалості руху пальця при добре освоєній роботі. Уцих одиницях виражені нормативи всіх інших рухів і кожне оцінене числом мод від1 до 5. Наприклад, рух пальця — 1 мод, пальців і кисті — 2 мода, те ж за участюпередпліччя — 3 мода й т.д. Руху «взяти», «перемістити» є кінцевими фазамипереміщувальних рухів рук. Вони нормуються окремо. Ця система виключає впливвідстані (довжини) руху, тому що чим ширше рух, тим більшим числом мод вонооцінюється. Ураховуються також додатково до нормативів переміщувальних рухів ізусилля залежно від ваги деталей від 1 до 3 мод. Норми, розраховані по системі«Модаптс», менш тверді, чим по системі МТМ. Переваги системи нормативів — швидкістьрозрахунків, достатня точність і простота.

Недоліки системи МТМ і MODAPTS:

1. Не враховані фактори, вплив яких істотно в реальномувиробництві умовах (розмір, предмет праці, спосіб установки);

2. Ряд факторів важко виміряти, як, наприклад, довжину траєкторії;

3. Системи не забезпечують однозначного віднесенняелементів реальних трудових процесів до тих або інших мікроелементів;

4. Відсутнє психофізіологічне обґрунтування темпу роботи;

5. Структура мікроелементних нормативів не враховує вимоги,пропоновані розрахунком норм на ЕОМ і ПК.

Таким чином, жодна система не могла бути рекомендована дляширокого застосування в нашій країні. У зв'язку із цим з'явилася необхідністьрозробки базової системи мікроелементних нормативів, що могла б увібрати в себевсе краще, що властиво закордонним і вітчизняним системам мікроелементнихнормативів. Поряд із цим, темп роботи, закладений у систему, необхідно булообґрунтувати. Після створення системи була здійснена її експериментальнаперевірка. Для перевірки були відібрані 80 операцій різних видів робіт,виконуваних у різних галузях промисловості.

Операції розчленовувалися на прийоми й мікроелементи. Булопроаналізовано понад 500 прийомів, порядку 4300 мікроелементів.

По кожному мікроелементі визначалися фактичні значеннячасу, час по МТМ-1 і по БСМ.

Значення часу підсумувалися, і розраховувався час наприйом. Час на прийоми визначалося по загальномашинобудівних нормативах.Результати перевірки оцінювалися шляхом зіставлення часу, розрахованого помікроелементних нормативах, з фактичними витратами часу, значеннями по системіМТМ, а також по діючих міжгалузевих нормативах.

Було встановлено, що відхилення нормативного часу,установленого по БСМ, від фактичних витрат кваліфікованих робітників незначні(не більше ±1,5%).

Отже, мікроелементні нормативи часу є прогресивними.

Зіставлення нормативних значень часу виконання окремихмікроелементів по БСМ і МТМ-1 показало, що для умов приладобудування,електротехнічної промисловості відхилення незначні.