Реферат: Оцінка вартості нематеріальних активів

Зміст

Вступ

Розділ1. Економічна сутність нематеріальних ресурсів й активів та основні підходищодо їх оцінки на підприємстві

1.1 Характеристика поняття та визначеннянематеріальних ресурсів й активів підприємства, їх класифікація

1.2 Методи оцінки ринкової вартостінематеріальних активів в різних ситуаціях

1.3 Оцінка вартості нематеріальнихактивів дохідним підходом

1.4 Оцінка об'єктів промисловоївласності

Розділ2.Оцінка вартості нематеріальних активів компанії ТОВ «МЕТА — ГРУП»

2.1 Загальнахарактеристика підприємства ТОВ « Мета — Груп»

2.2 Оцінкавартості бази даних «БД БІРЖА» витратним підходом методом вартості заміщення

2.3 Оцінка вартостіправ на використання товарного знаку «Преміум» компанією ТОВ «Мета — Груп»дохідним підходом методом звільнення від роялті

2.4 Вартісна оцінкагудвілу компанії ТОВ «Мета — Груп» на основі формули податкового управління США

Розділ3.Проблеми в оцінюванні нематеріальних активів та поради щодооптимізації методики

3.1 Проблемиоцінки інтелектуального внеску до статутного капіталу

3.2 Удосконаленняметодики оцінки нематеріальних активів підприємства

Висновки

Списоквикористаних джерел

Вступ

Індивідуальні переваги та лідерство компанії в сучаснійекономіці все більшою мірою стають наслідком ефективного використанняунікальних за своєю природою факторів нематеріального характеру, які включаютьв себе об’єкти інтелектуальної власності. Для успішної комерційної діяльностіпідприємств необхідне введення об’єктів інтелектуальної власності вгосподарський обіг, створення для них цивілізованого ринку.

Одним з ключових моментів для перетворення нематеріальнихактивів на товар є їх оцінка, тобто системний і добре обґрунтований підхід довизначення вартості різних категорій нематеріальних активів: інтелектуальноївласності (патентів і торгових марок), ділової репутації та клієнтськихвзаємин, а також вартості укладених договорів і контрактів.

Під інтелектуальною власністю (ІВ)розуміють права на результати інтелектуальної діяльності і засобиіндивідуалізації учасників господарчого обороту, товарів та послуг, що маютьправову охорону відповідно до законодавства України. Умовно ІВ поділяються натри групи: права на об'єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі,промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо); авторські і суміжні права(твори науки, літератури і мистецтва, аудіо та відеопродукція, програми та базиданих для ЕОМ тощо); нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності (сортирослин, топографії інтегральних мікросхем, комерційна таємниця).

Актуальність дослідження проблемоцінки нематеріальних активів підтверджується наявністю чисельних науковихрозробок на тему. Зокрема у цьому напрямку працюють: Бутнік-Сіверський О. Б.,Гавриленко О. П., Герасименко О., Довгий С. О., Дроб'язко В. С., Жаров В. О., КапіцаЮ.М., Клявлін В. В., Козирєв А.Н., Святоцький О.Д., Чеботарьов В та інші.

Вартість прав на об'єктиінтелектуальної власності може бути дуже значною. Так, вартість продажу фірми«Ролс-Ройс» фірмі БМВ, яка відбулася у квітні 1998 року, дорівнюєодному мільярду п'яти мільйонам доларів США, з них 560 мільйонів складаєвартість права на об'єкт інтелектуальної власності -фірмового знаку «Ролс-Ройс».

Таким чином, якби вдалося залучити ІВдо господарського обороту це б призвело до суттєвих позитивних наслідків дляекономіки країни. По-перше, права на персоніфіковані об'єкти інтелектуальноївласності (ОІВ), такі як винаходи, знаки для товарів і послуг (товарні марки)тощо можуть бути повністю або частково передаватися іншим особам за відповіднувинагороду, тобто приносити суттєвий прибуток власнику прав. По-друге, вони єскладовою нематеріальних активів цілісного майнового комплексу. Якщо поставитиОІВ на баланс підприємства, то пропорційно збільшаться амортизаційнівідрахування, що у відповідності до Закону України «Про оподаткуванняприбутку підприємств» приведе до зменшення бази оподаткування. Інакшекажучи, частина прибутку залишаться у розпорядженні підприємства і може бутиспрямована на розвиток та придбання нових ОІВ, тобто на вдосконаленнятехнології. При цьому з'являється законне джерело внутрішніх інвестицій,дефіцит яких так гостро відчувається в державі.

Однак, щоб зробити ОІВ товаром абовключити їх до складу нематеріальних активів підприємства, необхідно визначитиїх вартість. Нажаль, сьогодні ми не можемо оцінити ОІВ і тим самим ввести їх догосподарського обороту, оскільки недостатньо розроблена нормативна база дляоцінки прав ІВ, а також недосконалою є інфраструктура, що має координуватипитання пов'язані з оцінкою прав ОІВ. Єдиним діючим нормативним актом є«Порядок експертної оцінки нематеріальних активів», якийзареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.1995р. за №292/828. Але, цейПорядок має дуже обмежене значення, оскільки передбачає тільки експертну оцінкувартості неврахованих нематеріальних активів під час приватизації, а наведена вньому формула для розрахунку вартості нематеріальних активів не витримуєкритики.

Проблема комерційного використаннярезультатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці це —комплексна, багатогранна проблематика, що включає правові, технологічні,економічні, виробничі, соціальні та психологічні питання. Проблема як теоретична,так і прикладна: нематеріальні активи можуть і повинні продаватися, а отже,повинні мати вартісну оцінку

У зв’язку з цим тема дипломної роботи, у якійвирішуються зазначені вище проблеми, є актуальною.

Мета роботи полягає в науковому обґрунтуванні теоретичних основ і практичнихрекомендацій із вирішенням питань щодо оцінки вартості нематеріальних активів.

Об’єктомдослідження в роботі євартісна оцінка нематеріальних активівторгово-посередницької фірми.

Предмет дослідження в роботі – торгово-посередницька фірми. ТзОВ«Торговий дім Мета-Груп».

Теоретико-методологічну основу роботи складаєсукупність загальнонаукових і спеціальних методів та прийомів науковогодослідження. У роботі було використано такі підходи щодо оцінки вартостінематеріальних активів: дохідний, витратний та порівняльний .

Інформаційною базою дослідження є законодавчі танормативно-правові акти України, матеріали досліджень вітчизняних і зарубіжнихвчених, опубліковані у періодичних виданнях та розміщені у мережі Інтернет.

1.1 Характеристика поняття та визначеннянематеріальних ресурсів й активів підприємства, їх класифікація

Нематеріальні активи це частина активів підприємства, якімають вартість, але не мають матеріального змісту. Вони використовуються вгосподарському обороті і здатні приносити дохід. У залежності від призначення івиконуваних функцій нематеріальні активи можна поділити на три основні групи:інтелектуальна власність, майнові права і відкладені (капіталізовані) витрати.

Як правило, оцінка нематеріальних активів потрібно привирішенні певної конкретної задачі, пов'язаної з використанням майнових прав надані нематеріальні активи і обумовлена метою цього використання.

За своєю економічною сутністю, нематеріальні активи прийнятоділити на три основні розділи:

1) промислову власність — патенти на винаходи, патенти населекційні досягнення, патенти на промислові зразки, свідоцтва на товарнізнаки, свідоцтва на знаки обслуговування;

2) об'єкти авторського права і суміжних прав — твори науки,літератури, музики, живопису та інших видів мистецтва, програми для ЕОМ, базиданих і топології мікросхем;

3) інформація, яка становить комерційну таємницю — ноу-хау — тобто знання технічного, фінансового або адміністративно-управлінськогохарактеру, що приносять або можуть приносити дохід або іншу користь, результатинауково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, що не охороняєтьсяпатентами проектна, конструкторська і технологічна документація.

Оцінка нематеріальних активів найчастіше проводиться узв'язку з: угодами купівлі-продажу прав на об'єкти інтелектуальної власності;наданням ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності;визначенням збитку від порушення прав інтелектуальної власності; внеском достатутного капіталу; постановкою на баланс нематеріальних активів; оцінкоюбізнесу; приватизацією підприємства; реорганізацією підприємства; внесеннямзмін у фінансову звітність.

Інтелектуальна власність — це юридична категорія длявизначення і закріплення результатів творчої праці людини, яка застосовуєтьсядля:

—визначеннятаких результатів творчої праці людини як твори науки, техніки, мистецтва таінших видів діяльності;

—позначенняналежності таких результатів творчої праці відповідним суб'єктам творчоїдіяльності;

—закріпленняза відповідними суб'єктами творчої діяльності особистих немайнових і майновихправ, пов'язаних із розробкою та використанням створених ними інтелектуальнихпродуктів.

На рис. 1.1 показано загальновизнанідля практичного використання на підприємстві можливі об'єкти інтелектуальноївласності [6].

Рис. 1.1 Об'єкти інтелектуальної власності підприємства

—речовина — це індивідуальні хімічнісполуки, композиції, продукти ядерного перетворення, які характеризуютьсяякісними й кількісними ознаками;

—штами мікроорганізмів, культураклітин рослин і тварин.

До способів, як об'єктіввинаходу, належать процеси виконання дій над матеріальними об'єктами задопомогою інших матеріальних об'єктів.

Корисна модель — це нова за виглядом,формою, просторовим розміщенням елементів, конструкція виробу, яка єрезультатом творчої діяльності людини. Корисна модель є тільки конструктивнимвирішенням пристрою.

Згідно ЗУ«Про охорону прав на знакидля товарів і послуг» від 23.12.93 р. ст. 16 використанням знака визнається: нанесення його на будь-якийтовар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар,вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений дотовару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метоюпропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт(ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування танадання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його вділовій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменнихіменах.

Знак визнається використаним, якщойого застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, щовідрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це незмінює в цілому відмітності знака.

Свідоцтвонадає його власнику виключнеправо забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше непередбачено цим Законом: зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтвітоварів і послуг; зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених знаведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оманущодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже іззареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщовнаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати; позначення,схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених знаведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оманущодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знакможна сплутати.

Промисловим зразком є результат творчоїдіяльності людини в галузі художнього конструювання, об'єктом котрої може бутиформа, малюнок, кольори або їх поєднання, що визначають зовнішній виглядпромислового виробу і слугують для задоволення естетичних потреб [1,2].

Товарний знак—це оригінальні позначення, здопомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товаріві послуг інших осіб. Головна ознака товарного знака полягає в ідентифікаціїтовару та його виробника на ринку завдяки одночасному рекламуванню та гарантуванніякості цього товару. Використання товарних знаків потрібно споживачам дляшвидкого ідентифікування потрібного їм товару або послуг. Власник товарногознаку несе юридичну відповідальність за якість своїх виробів у процесіреалізації та споживання товару. Елементами товарного знаку є: слова, слогани,зображення, об'ємні композиції або інші комбінації.

Фірмове найменування — це стале позначенняпідприємства або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або іншадіяльність.

Згідно ЗУ «Про охорону прав напромислові зразки» від 23.12.93 р. № 3770-ХП (витяг) ст. 5 визначає, що об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чирозфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промисловоговиробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб;

Право власності на промисловий зразок засвідчуєтьсяпатентом. Строк дії патентуна промисловий зразок становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою заклопотанням власника патенту, але не більш як на п'ять років.

Порівняльна характеристика товарногознака і промислового зразка наведена у табл. 1.1 [10].

Об'єктами, що охороняються авторськимправом є оприлюднені і не оприлюднені твори в галузі науки, літератури імистецтва незалежно від їхнього призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети.

Комп'ютерна програма — це об'єктивна форма поданнясукупних даних та команд, призначених для забезпечення функціонуванняелектронних обчислювальних машин. Зазначимо, що правовій охороні не підлягаютьідеї, принципи, організація інтерфейсу, алгоритми, умови програмування, на якихпобудовано комп'ютерні програми.

База даних — це сукупність даних, матеріалів аботворів, систематизованих у формі, яку може розпізнати (читати) ПК.

Таблиця1.1

Характеристика товарного знака іпромислового зразка

Критерій

Товарний знак, що засвідчується свідоцтвом

Промисловий зразок, що засвідчується патентом

Новизна, або оригінальність Цей образ може вже існувати, головне щоб він не охоронявся в даний час іншим свідоцтвом, патентом, міжнародним договором Досить високі вимоги

Реєстрація За один раз можна подати на реєстрацію лише один знак За один раз можна подати заяву на реєстрацію промислового зразка в багатьох варіантах, охоплених єдністю, що зручно для серії товарів (послуг)

Коло замовників Не обмежено Одержати патент можуть лише автор, його роботодавець-замовник або їх правонаступник

Охорона права володаря Свідоцтво на знак можна продовжувати кожні десять років. Права володаря на користування товарним знаком стають недоторканними з моменту подання заявки Охорона патенту починається з дня публікації про його видачу і триває десять років з дати представлення заявки, та додатково 5 років за додатковим піклуванням

Сплата зборів Коли необхідно продовжувати термін свідоцтва на товарний знак Сплачується річний збір, який зменшується в 2 рази, якщо надати бажаючим можливість використовувати зразок

Дострокове припинення У зв'язку з недостатнім використанням без поважних причин У судовому порядку володар продає зацікавленій особі дозвіл на використання промислового зразка

Технологія інтегральної мікросхеми — це зафіксоване наматеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементівінтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Суміжні права — це права, які є похіднимивід авторського права.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення уформі пропозиції, яке є новим і корисним для підприємства. З економічної точкизору раціоналізаторська пропозиція підвищує техніко-технологічний рівеньвиробництва на підприємстві через модернізацію діючого устаткування тавдосконалення технологічних процесів.

«Ноу-хау» — це не захищені охороннимидокументами та не оприлюднені знання чи досвід технічного, виробничого,управлінського, комерційного, фінансового або іншого професійного характеру, щоможуть бути практично використані, а також забезпечувати певні переваги їхньомувласникові.

Під нематеріальними активамипідприємстварозуміють нематеріальні активи, які не мають матеріальноїформи, можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метоювикористання протягом періоду більше від одного року, або одного операційногоциклу, якщо він перевищує термін в один рік, для виробництва, торгівлі, вадміністративних цілях чи для надання в оренду іншим особам [6, 12, 13].

Нематеріальні активи — це довгострокові вкладеннякоштів підприємства в об'єкти прав і власне права інтелектуальної і промисловоївласності.

Нематеріальні активи— це юридична категорія, якавиникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або наобмежені ресурси, та їхнього використання в господарській діяльності зотриманням доходу. Принцип юридичного захисту об'єктів інтелектуальноївласності полягає у забороні використання нематеріальних активів без дозволуїхнього власника, або забороні підробок. До нематеріальних активів такожвідносяться патенти, які підтверджують право його власника навідповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона товарних знаківздійснюється на підставі їхньої державної реєстрації. На зареєстрований знакдля товарів і послуг видається свідоцтво установленого зразка. Таке свідоцтвозабезпечує його власнику виключне право користування та розпорядження знаком насвій розсуд або право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака на підставіліцензійного договору, тобто видати ліцензію.

Реалізація права власності на всінематеріальні ресурси можлива самим підприємством або наданням права іншійзаінтересованій стороні у формі ліцензійної угоди.

Ліцензія — це дозвіл на використання нематеріальногоресурсу або технічного досягнення протягом певного строку за винагороду, існуєкілька видів ліцензій (рис. 1.2)

Рис.1.2 Класифікація видів ліцензій

Ліцензійна угода — це договір власниканематеріального активу передачі іншій заінтересованій стороні (ліцензіату)ліцензії на використання цього активу в певними обмеженнями.

За комерційне використання об'єкталіцензійної угоди ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. Найбільшпоширеними на практиці є періодичні відрахування протягом дії ліцензійноїугоди, або одноразові виплати, краще наперед на весь строк дії ліцензії.

Паушальною виплатою називається одноразовавиплата за право користування об'єктом ліцензійної угоди, яка по суті є ціноюліцензії.

Раціоналізаторські пропозиції,«ноу-хау» і гудвіл не мають спеціального захисту від держави, тому порядокїхнього захисту встановлюється самим підприємством завдяки положенню про комерційнутаємницю.

Повна характеристика нематеріальнихактивів міститься в Наказі Фонду державного майна України, Державного комітетуз питань науки і технологій «Про затвердження порядку експертної оцінкинематеріальних активів» від 27.7.1995 р. № 969197, а «Положення (стандарт)бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» від 18.10.1999 р. № 242 (даліП(С)БО 8) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському облікуінформації про нематеріальні активи і незавершені капітальні інвестиції в нематеріальніактиви та розкриття інформації про них у фінансовій звітності підприємства.

Аналітичний облік нематеріальнихактивів ведеться за окремими групами. Групою є сукупність однотипних запризначенням та умовами їхнього використання нематеріальних активів. ЗгідноП(С)БО 8, кожній групі нематеріальних активів відповідають окремі субрахунки, адо окремих груп належать такі:

1. Права користування природнимиресурсами:

— права користування надрами, утому числі на розроблення родовищ корисних копалин;

—права на користування геологічною,геоморфологічною та іншою інформацією про стан та можливості господарськоговикористання природного середовища в цілому або його елементів у звітах, картахта інших матеріалах;

—права на використання водних,біологічних та інших ресурсів, яке будь-яким чином впливає на рівеньекологічної безпеки життєдіяльності підприємства, населеного пункту, регіонутощо.

2. Права користування майном:

—права покупця на подальшегосподарювання або інше використання земельної ділянки;

—права покупця на подальшегосподарське використання будівель або інших необоротних матеріальних активів;

—права на оренду землі, приміщень абоінших необоротних матеріальних активів.

При цьому не слід ототожнювати платуза права на оренду майна з самими орендними платежами.

3.Права на знаки для товарів і послуг —відображаються засвідчені права на позначення, за якими товари і послуги однихосіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб (торгові марки,товарні знаки, фірмові назви тощо).

4.Права на об'єкти промисловоївласності:

— винахід (корисну модель) —результат творчої діяльності людини у будь-якій галузі технології (пристрій,речовина, штам мікроорганізму, культура, клімат, рослини, спосіб тощо);

— промисловийзразок — результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання(форма, рисунок, забарвлення або сполучення, що визначають зовнішній виглядпромислового вибору та призначені для задоволення естетичних і ергономічнихпотреб);

— породу тварин;

— с орт рослин ;

— «ноу-хау»або секрет виробництва — знання та відомості, що стосуються певної діяльностіта дозволяють отримати економічні вигоди);

— іншіоб'єкти промислової власності (захист від недобросовісної конкуренції,топології інтегральних мікросхем тощо).

5. Авторські та суміжні з нимиправа — ведеться облік прав на обнародувані та необнародувані твори в галузінауки, літератури і мистецтва, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншійформах, а саме:

—літературні письмові творибелетристичного, наукового, технічного або практичного характеру (книги,брошури, статті, комп'ютерні програми тощо);

—виступи, лекції, промови, проповідіта інші усні твори;

—музичні твори з текстом і без тексту;

—драматичні, пантоміми, хореографічніта музично-драматичні твори та інші, які створені для сценічного показу;

—аудіовізуальні твори;

—скульптури, картини, малюнки,гравюри, літографії та інші твори образотворчого мистецтва;

—твори архітектури;

—фотографії;

—твори прикладного мистецтва, якщовони не охороняються спеціальним законом про промислову власність;

—ілюстрації, карти, плани, ескізи,пластичні твори, що стосуються географії, геології, топології, архітектури таінших галузей науки;

—сценічні обробки творів і обробкифольклору, придатні для сценічного показу;

—переклади, адаптації, аранжування,інші перероблення творів і обробки фольклору без заподіяння шкоди охороніоригінальних творів, на основі яких створено похідні твори;

—збірники творів, збірники обробокфольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, вміщуючи базиданих, інші складові за умови, що вони є результатом творчої праці з добору,координації або впорядкування змісту без заподіяння шкоди охороні творів, щовходять до них;

—інші твори.

6.Гудвіл, або ділова репутація—умовнавартість іміджу, репутації, ділових зв'язків підприємства (фірми). Гудвілвизначається різницею між оцінкою компанії на фондовій біржі і сумою чистих(нетто) активів. Якщо компанія має гарну репутацію на ринку, то гудвілвиражається позитивним значенням, при поганому іміджі гудвіл — негативний.Гудвіл є невловимим основним капіталом, допомагаючи давати додаткові дивіденди,зокрема, за рахунок можливості продавати товар за більш високими цінами, ніжціни конкурентів.

7.Інші нематеріальні активи —враховуються об'єкти права користування економічними, організаційними та іншимивигодами, зокрема:

—права на місце на товарній, фондовій,валютній біржі;

—права на здійснення певноїдіяльності, в тому числі витрати на отримання ліцензій та інших спеціальнихдозволів;

—права на економічні вигоди відкористування монопольним становищем на ринку;

—права на користування податковими,господарськими та іншими привілеями.

1.2 Методиоцінки ринкової вартості нематеріальних активів в різних ситуаціях

Слід зазначити, що до нематеріальних активів не завждиповною мірою можна застосувати стандарт ринкової вартості. Справа в тому, щоринкова вартість — це найбільш ймовірна ціна, за якою об'єкт може бутивідчужений на відкритому ринку в умовах конкуренції. Але для рядунематеріальних активів не доводиться говорити про найбільш імовірною цінуугоди, оскільки ринок таких об'єктів розвинений слабо або практично відсутній.Деякі дослідники відзначають, що для ряду нематеріальних активів можна говоритилише про так званий arm 's-length standard (стандарт вартості «з рук в руки»).Цей стандарт не вимагає наявності ринку, припускаючи лише незалежністьучасників угоди і відсутність тиску на здійснюючу операцію з боку.

У цілому для оцінки НМА застосовуються три основні підходи,що застосовуються для оцінки в цілому: це витратний, дохідний і порівняльнийпідходи. Разом з тим по відношенню до НМА використання цих підходів несе своюспецифіку, оскільки нематеріальний актив є досить нестандартним об'єктом дляоцінки.

Так, величина вартості в рамках витратного підходубазується на витратах, які необхідно понести, щоб відтворити об'єкт оцінки.Наскільки ці витрати відображають ринкову вартість, наприклад, товарного знака?Якщо мова йде про оцінку новоствореного, не — розкрученого товарного знака, то,ймовірно, таке ототожнення може бути справедливим, особливо якщо всі витратиздійснені нещодавно. Якщо ж мова йде про оцінку вже розкрученого бренду, топонесені витрати найчастіше мають досить віддалене відношення до його ринкової вартості,будь то витрати на рекламу (ефективність якої, як відомо, може бути різною) аботим більше витрати на реєстрацію.

Не завжди застосуємо до нематеріальних активів порівняльнийпідхід. Справа в тому, що нематеріальні активи найчастіше продаються в складібізнесу, окремо ж продаж об'єктів НМА трапляється досить рідко. Крім того,існує ряд об'єктів, наприклад, патенти або права на твори мистецтва, до якихдуже складно підібрати аналоги в повному розумінні цього слова. Звичайно,відомі випадки, коли той чи інший бізнес купується ради торгової марки або,наприклад, що належить підприємству технології, але найчастіше буває непростовиділити вартісну частку покупки, що припадає на нематеріальний актив.

Тому основним підходом при оцінці нематеріальних активівнайчастіше є прибутковий підхід. Цей підхід заснований на доходах, які очікуєотримати власник об'єкта оцінки (у нашому випадку — нематеріального активу).Оцінюючи нематеріальний актив в рамках дохідного підходу, аналітик шукає спосібвиділити дохід, що відноситься до оцінюваного нематеріального активу, щобвизначити вартість НМА за допомогою звичайних методів дохідного підходу(капіталізації або дисконтування).

В цілому зручність застосування того чи іншого підходузалежить від того, який саме нематеріальний актив оцінюється.

Нижче ми розглянемо найбільш поширені методи оцінкинематеріальних активів. Але перш ніж переходити до опису цих методів, необхіднозробити кілька зауважень. Оцінка нематеріального активу, використання якогопов'язане з отриманням доходу для його власника, найчастіше проводиться одним зметодів, що відносяться до дохідного підходу (метод звільнення від роялті,метод переваги у прибутку, метод виграшу в собівартості, правило 25% та інші).Всі ці методи об'єднує те, що для отримання вартості активу в їх рамкахспочатку виділяється грошовий потік, який припадає на нематеріальний актив(причому кожний з перерахованих методів підходить до визначення величини потокупо — своєму).

Для отримання величини вартості нематеріального активу необхідно,перш за все, отриману величину доходу, пов'язаного з використанням оцінюваногоНМА, скорегувати на величину витрат, пов'язаних з обслуговуванням івикористанням НМА (це можуть бути, наприклад, різні організаційні, економічнівитрати, витрати на підтримку патенту, на маркетинг та інші). Далі, якщопередбачається, що грошовий потік від активу буде змінюватися з часомвикористання обумовлений накопиченим зносом об'єкта нерухомості. Але при цьому,наприклад, власник патенту має набагато менше підстав розраховувати напостійний прибуток у майбутньому: наприклад, подібні технології можутьз'явитися у конкурентів, крім того, патентується технологія може застаріти.Конкурентні переваги, пов'язані з товарними знаками, також мають тенденцію«розмиватися»: це може бути пов'язано, наприклад, з появою сильних товарнихзнаків у конкурентів.

При цьому якщо в якості ставки дисконтування rвикористовується ставка дисконтування для підприємства в цілому, то додатковіризики, пов'язані з використанням нематеріального активу, повинні бутивраховані при розрахунку величини грошових потоків CFi: наприклад, грошовіпотоки повинні бути скориговані з урахуванням «розмивання» нематеріальногоактиву з часом. Якщо ж ці ризики не враховано при побудові величини грошовихпотоків CFi, то вони повинні бути враховані при розрахунку ставки дисконтуваннядля таких активів, при цьому ставка дисконтування для нематеріальних активівбуде більше, ніж ставка дисконтування для підприємства в цілому.

Для оцінки новостворених нематеріальних активів, наприклад,зареєстрованих (але ще не розкручених) товарних знаків, патентів, якізареєстровані, але ще не використовуються у виробництві і т. д., у рядівипадків застосуємо метод вартості створення, що відносяться до витратногопідходу. Оцінка вартості об'єкта НМА в рамках даного методу представляє собоюоцінку витрат, необхідних для створення оцінюваного активу, при цьому повиннібути враховані прибуток підприємця і накопичений знос (нематеріальні активисхильні до двох типів зносу — функціонального зносу і зовнішнього зносу).

На практиці цей метод можна використовувати лише увипадках, коли немає можливості застосувати інші методи оцінки об'єкта НМА. По- перше, понесені витрати не гарантують відмінну від нуля величину вартостінематеріального активу: наприклад, патент або технологія може не приноситипідприємству економічних вигод і внаслідок цього мати нульову вартість. По — друге, якщо, навпаки, нематеріальний дохід бере участь в отриманні йоговласником прибутку, величина цього прибутку в багатьох випадках прямо непов'язана з величиною витрат на створення нематеріального активу.

Метод угод є основним методом порівняльного підходу. Урамках цього методу вартість НМА аналізується на основі ринкових угод, щовідбулися з аналогічними нематеріальними активами. У цілому застосування цьогометоду можна розбити на наступні етапи:

по — перше, аналізуються переваги та недоліки об'єктів — аналогів в порівнянні з оцінюваним об'єктом НМА;

далі, встановлюються коригуючі коефіцієнти, пов'язані звідмінностями між об'єктами — аналогами і оцінюваним нематеріальним активом;

нарешті, проводиться розрахунок мультиплікаторів та їхзастосування до параметрів оцінюваного нематеріального активу для розрахункувартості цього об'єкта.

Які параметри нематеріального активу можуть бутивикористані для розрахунку мультиплікаторів? По — перше, це фінансовіпоказники, пов'язані з використанням активу: наприклад, виручка від продажупродукції, випущеної з використанням товарного знаку, за ліцензією, звикористанням патенту. По — друге, це може бути, наприклад, кількістьвідвідувань сайту, число абонентів компанії і т. д.

Якщо ринок об'єктів, аналогічних об'єкту оцінки, існує, тоданий метод є найбільш простим і прямим методом оцінки нематеріальних активів.На жаль, як ми вже згадували, на практиці найчастіше має місце зворотнаситуація: ринок аналогічних об'єктів вкрай малий або відсутній.

Наявність сильного нематеріального активу, наприклад,товарного знака, приводить до конкурентних переваг. Компанія — власникпізнаваного бренду може продавати брендовий товар за цінами вищими, ніж ціни нааналогічну продукцію конкурентів, що не володіють сильними брендами. До перевагв прибутку призводить і наявність нематеріальних активів, не пов'язаних змаркетингом, наприклад, ліцензій, патентів, технологій і т. д. Чим більшвисокотехнологічної є галузь промисловості, в якій використовується даний НМА,тим до більшого переважно у прибутку може призводити наявність подібних НМА.

Для застосування методу переваги у прибутку необхідновстановити величину додаткової чистого прибутку до оподаткування, щоотримується використовують даний НМА підприємством, у порівнянні зпідприємствами, що випускають аналогічну продукцію без використання такогооб'єкта НМА. Також, наприклад, може бути взята за основу додатковий прибуток,отримана підприємством після застосування якого — або вдосконалення.

На практиці для отримання величини додаткового прибуткуможе бути використана різниця в ціні продукції, виробленої з використаннямоцінюваного НМА і аналогічної за своїми якостями продукції, виробленої без йоговикористання, наприклад, конкуруючими підприємствами. Вказана різниця в ціні,помножена на обсяг випуску, ототожнюється з додатковим прибутком власника НМА.

Деякою складністю цього методу є те, що на практиці частонелегко встановити, наскільки продукція, яка використовується як аналога,дійсно має характеристики, аналогічні тій, для виробництва якоївикористовується оцінюваний НМА; крім того, різниця в цінах, на якій базуєтьсявесь розрахунок, нерідко носить досить мінливий характер, що створює труднощідля обгрунтування вартості НМА.

Спорідненим попереднього методу є так званий метод виграшув собівартості. Часто виявляється, що нематеріальний актив, наприклад,використання запатентованої технології, корисної моделі і т. д. призводить доскорочення витрат підприємства, що її використовує. Наприклад, до скороченнявитрат може приводити використання запатентованої технології, ноу — хау і т. д.Також до скорочення витрат може призводити, наприклад, наявність у фірмикваліфікованих співробітників, професійні якості яких дозволяють вестигосподарську діяльність з меншими витратами.

Розрахована величина виграшу в собівартості ототожнюється врамках методу з доходом, припадає на нематеріальний актив. Згідно з тим, щобуло сказано раніше, цей дохід може бути приведений до поточного моменту задопомогою ставки капіталізації або капіталізований в залежності від того, чипередбачаються ці доходи постійними в часі.

В основі методу звільнення від роялті лежить припущення проте, що оцінюється нематеріальний актив (наприклад, товарний знак, запатентованатехнологія і т. д.) Не належить його поточному власникові, а наданий йому наліцензійній основі третьою стороною. Відповідно, у цьому випадку нинішньоговласника довелося б виплачувати періодичні платежі за право використанняактиву, так звані «роялті». Найчастіше розмір роялті прив'язаний до виручки відреалізації продукції, виробленої з використанням нематеріального активу, іявляє собою, наприклад, відсоток від цієї виручки.

Зручність методу звільнення від роялті полягає в тому, щотипова величина ставок роялті може бути порівняно легко визначена виходячи заналізу ринку. Так, наприклад, у різних джерелах наводиться інформація простандартні ставки роялті в залежності від виду діяльності компанії абопродукту, що випускається. Найбільшого значення величини роялті досягають унайбільш технологічних галузях промисловості — так, для авіаційноїпромисловості стандартні показники роялті становлять 6-10%. Цей факт досить простозрозумілий: саме в таких галузях нематеріальні активи мають найбільшузначимість, а тому за їх використання доводиться платити більше. У той же часдля галузей промисловості, які не є високотехнологічними, ставки роялтізазвичай знаходяться в діапазоні 1-6%.

Крім того, ставки роялті іноді поділяються відповіднотворчим рівнем результату інтелектуальної діяльності, що лежить в основіоб'єкту інтелектуальної власності. У відповідності з цією класифікацією,революційний рівень задовольняє давно відчутну потребу, або створює нову галузьпромисловості. Головне удосконалення дає значну перевагу у виробництвііснуючого продукту або обслуговуванні. Незначна перевага створює деяку перевагуу виробництві існуючого продукту або обслуговуванні.

Таким чином, метод звільнення від роялті оцінювача даєможливість виділити з загальної виручки підприємства грошові потоки, щоприпадають на нематеріальний актив. Розмір роялті може бути прив'язаний допоточної величиною виручки підприємства, в цьому випадку отримана величинаплатежу роялті повинна бути капіталізована; отримана величина вартостіототожнюється з вартістю нематеріального активу. Якщо ж є підстави вважати, щовеличина виручки буде змінюватися з часом (наприклад, для продуктів, що тількивиходять на ринок, для продуктів, виробництво яких припиняється і т. д.),необхідно скласти прогноз виторгу від продажу продукції з використанням даногоНМА, причому отримані платежі повинні бути приведені до поточної вартості задопомогою ставки дисконтування, і з вартістю оцінюваного НМА в даному випадкуототожнюється дисконтована сума платежів роялті.

Правило 25%

Це правило, зване в ряді джерел «правилом бігунка» або«правилом великого пальця», є спорідненим методу звільнення від роялті, але навідміну від останнього воно не вимагає проведення аналізу ринку. У його основітакож лежить припущення про те, що об'єкт НМА не належить власнику, а наданиййому на ліцензійній основі, але на відміну від методу звільнення від роялті якпоказника доходу зазвичай використовується не виручка, а прибуток до сплатиподатків. Згідно з «правилом бігунка» вигода від використання нематеріальногоактиву розподіляється наступним чином: 25% — власникові об'єкта ІС, 75% — покупцеві ліцензії. Такий розподіл досить добре підтверджується досвідом ліцензування.

Розрахувавши величину гіпотетичних платежів третій особі наоснові прогнозу значення прибутку компанії від діяльності з використаннямоцінюваного нематеріального активу, необхідно привести ці платежі до поточноївартості за допомогою ставки дисконтування.

Оскільки оцінка нематеріальних активів є відносно новимнапрямком оціночної діяльності, то не дивно, що існує чимало типових помилок,пов'язаних з нею. Ще 20 років тому в нашій країні не існувало навітьбухгалтерського поняття «нематеріальний актив», не кажучи вже про поняттянематеріального активу як об'єкта оцінки. І в даний час, незважаючи нанаявність достатньої кількості монографій і статей з НМА, накопиченаросійськими компаніями практика оцінки НМА залишається досить скромною.Практично відсутній і досвід продажу великих нематеріальних активів окремо віддіючого підприємства, внаслідок чого можна говорити про те, що ринок багатьохтипів нематеріальних активів фактично не сформований. У такій ситуаціїоцінювача нелегко перевірити, наскільки зроблена ним оцінка відповідаєдійсності.

Все вищесказане призводить до того, що існує чималопомилок, пов'язаних з оцінкою НМА.

Серед таких помилок можна відзначити часто зустрічається впрактиці оцінки ототожнення, які припадають на нематеріальний актив грошовимипотоками доходів, що насправді з цим активом не пов'язані. Як приклад, можнанавести товарний знак організації — монополіста або організації, чиї перевагиперед конкурентами досягнуті за допомогою адміністративного ресурсу: будь-якийз методів оцінки, пов'язаний з виділенням доходу, що припадає на товарний знак,дасть неправильну оцінку цього НМА в силу того, що відповідні вигоди досягнутоне внаслідок використання оцінюваного товарного знака, а внаслідок іншихпричин, не пов'язаних з цим нематеріальним активом.

Іншим типовим випадком спотворень оцінки НМА є випадок,коли компанія має в своєму розпорядженні кількома сильними НМА, наприклад,фірмовим найменуванням і товарними знаками. Якщо компанія з відомим фірмовимнайменуванням виробляє продукцію під новоствореним товарним знаком,несправедливо ототожнювати, наприклад, гіпотетичний платіж роялті з доходом,який припадає на товарний знак, оскільки переваги продукції, що випускаєтьсяпов'язані більшою мірою з фірмовим найменуванням, а не з товарним знаком. Такщо оцінювач перш за все повинен упевнитися, що дохід, який ототожнюється зоцінюваних НМА, пов'язаний саме з цим активом, а не з іншим, як у наведеномуприкладі.

1.3Оцінка вартості нематеріальних активів дохідним підходом

В оцінці нематеріальних активів і, особливо, інтелектуальноївласності доходному підходу належить особливе місце як підходу, що найбільшевірогідно відображає дійсну цінність нематеріальних активів. Вартість об’єктівінтелектуальної власності в цьому підході визначається кількістю, якістю ітривалістю надходження майбутніх вигод від їх використання.

Під майбутніми вигодами від застосування інтелектуальноївласності варто розуміти майбутні надходження чистого прибутку, створюваноюбезпосередньо цією власністю. Її варто розглядати як грошовий потік, щоутвориться від використання нематеріального активу.

Визначення ринкової вартості інтелектуальної власності ззастосуванням доходного підходу повинне виходити з результатів її поточноговикористання. Тільки при такій постановці оцінки можна говорити про їїоднозначність. Жоден з активів підприємства сам по собі не може створюватирегулярних грошових потоків. Оцінюваний актив за станом на дату оцінки повиннийутворювати в нерозривному зв'язку з іншими активами підприємства єдинийекономічний організм, що генерує чисті грошові потоки (принцип залежності).Лише при такій умові можна говорити про існування ринкової вартості,обумовленої через доходний підхід.

Головна проблема оцінки об’єктів інтелектуальної власностіполягає в необхідності виділення з грошового потоку, що утвориться в бізнесі,тієї його частини, яку можна обґрунтовано вважати результатом використання самецього об'єкта оцінки. Застосування доходного підходу починається з цієїнайбільш відповідальної операції.

Розглянемо на конкретних прикладах два найбільш застосовуваніметоди доходного підходу: метод прямої капіталізації та метод звільнення відроялті з дисконтуванням прибутку

Дохідний підхід має чотири методи розрахунку, якіназиваються методом: надлишкових прибутків; дисконтованих грошових потоків;звільнення від роялті та переваги в прибутках. Розглянемо кожний з цих методівзастосуванням на практиці.

Метод надлишкових прибутків заснований напередумові того, що надлишкові прибутки приносять підприємству не відбиті вбалансі нематеріальні активи, що забезпечують прибутковість активів і власногокапіталу вище середньогалузевого рівня. Цим методом оцінюють переважно гудвіл. Алгоритм розрахунку вартостінематеріальних активів дохідним підходом методом надлишкових прибутківпредставлений у табл. 1.2

Основні етапи методу надлишкових прибутків:

1.Визначають ринковувартість всіх активів.

2.Нормалізуютьприбуток підприємства, що оцінюється.

3.Визначають середньогалузеву прибутковість на активи або
на власний капітал.

4.Розраховують очікуваний прибуток на основі множення
середнього по галузі доходу на величину активів (або на власний
капітал, п. 1 на п. 3, табл. 1.2)

5.Визначають надлишковий прибуток (п. 2 — п. 3, табл. 1.2).Для цього від нормалізованого прибутку віднімають очікуваний прибуток.

6. Розраховують вартість гудвілу шляхом розподілунадлишкового прибутку на коефіцієнт капіталізації.

Припустимо, ринкова вартість активів підприємстваоцінюється в 40 000 дол., нормалізований чистий прибуток — 16 000 дол. Середнійдохід на активи дорівнює 15%. Ставка капіталізації — 20%. Необхідно оцінитивартість гудвілу. Алгоритм розрахунку має такий вигляд.

Таблиця 1.2

Алгоритмрозрахунку вартості нематеріальних активів дохідним підходом методомнадлишкових прибутків

№ п.п. Статті калькуляції Розрахунок (долари) 1 Ринкова вартість активів

40 000 2 Нормалізований чистий прибуток

16 000 3 Очікуваний прибуток

(40 000 /> 0,15)

6 000 4 Надлишковий прибуток

10000 5 Вартість надлишкового прибутку [10000/0.20] 50000 6 Вартість надлишкового прибутку і ринкової вартості активів (40000+50000)

90 000

Варто врахувати, що оцінювач повинний відняти не операційнідоходи з фактичного чистого прибутку підприємства.

Деякі оцінювачі використовують для розрахунку надлишковогоприбутку середню величину активів і середній прибуток за визначений період,зазвичай за п'ять років. Але даний підхід виправданий, якщо дані обраногоперіоду відбивають обґрунтовані майбутні чекання, більш того, «аномальні роки»з рівнем прибутку значно вище або нижче середнього повинні бути виключені зрозгляду. Використання ж простої середньої або середньозваженої величиниприбутку за кілька останніх років без урахування того, наскільки ретроспективнаінформація відбиває можливий майбутній прибуток, призведе до недооцінки абопереоцінки підприємства.

Найважливішою проблемою при використанні методу,надлишкових прибутків є правильність вибору ставки капіталізації для розрахункувартості гудвілу. Зазвичай інвестори оплачують майбутній прибуток якийочікується, та який отриманий від гудвілу протягом періоду, що не перевищуєп'яти років. При таких допущеннях ставка капіталізації розраховується яквеличина, зворотна кількості років, що приносять надлишковий прибуток, за якіінвестор готовий заплатити. Наприклад, якщо інвестор готовий заплатити суму,еквівалентну п'ятирічному надлишковому прибутку, то ставка капіталізаціїдорівнює 20%.

Метод дисконтованих грошових потоків. При дисконтуванні грошових потоків проводяться такі роботи:

1.Визначаєтьсяочікуваний термін корисного життя, що залишився, тобто період, впродовж якогопрогнозовані доходи необхідно дисконтувати.

2.Прогнозуютьсягрошовий потік, прибуток, який приносять нематеріальні активи.

3.Визначаєтьсяставка дисконтування.

4. Розраховуєтьсясумарна поточна вартість майбутніх доходів.

5.Визначаєтьсяпоточна вартість доходів від нематеріального активу в пост прогнозний період(якщо в цьому є необхідність).

6.Визначається сума всіх вартостей доходів у прогнозний і пост прогнознийперіоди.

Особливу увагу потрібнозвернути на вибір ставки дисконту, яка розраховується за формулою 1.1. Ставкадисконту складається з без ризикової ставкиrбр і премії за ризик rр<sub/>:

1.1

Коли оцінюються об'єктиінтелектуальної власності, премія за ризик вибирається підвищеною, оскількивкладення в ці об'єкти відрізняються великим ризиком

Метод звільнення від роялті. Цей метод використовується для оцінки вартості патентів іліцензії (табл. 1.3). Власник патенту надає іншій особі право на використанняоб'єкта інтелектуальної власності за визначену винагороду (роялті). Роялтівиражається у відсотках від загального виторгу, отриманого від продажу товарів,зроблених з використанням патентованого засобу.

Відповідно до даного методу вартість інтелектуальноївласності являє собою поточну вартість потоку майбутніх платежів по роялтіпротягом економічного терміну служби патенту або ліцензії. Розмір роялтівизначається на підставі аналізу ринку.

Цей метод несе риси як дохідного, так і порівняльногопідходу.

Основні етапи методу:

1.Складається прогноз обсягу продажів, по яких очікуються
виплати роялті.

Визначати обсяг виготовленої продукції по ліцензії слід покожному року з урахуванням того, що в перші роки її освоєння випуску може і небути, потім відбувається нарощування обсягів, далі — спад у зв'язку з моральнимстарінням нововведення.

2.Визначаєтьсяставка роялті. Дані беруться з таблиці стандартних розмірів роялті.

3.Визначаєтьсяекономічний термін служби патенту або ліцензії. Юридичний і економічний термінислужби можуть не збігатися, тому варто зробити реалістичний прогноз щодотривалості платежу.

4.Розраховуютьсяочікувані виплати по роялті шляхом розрахунку відсоткових відрахувань відпрогнозованого обсягу продажів.

5.Зочікуваних виплат по роялті віднімають усі витрати, пов'язані з забезпеченнямпатенту або ліцензії (юридичні, організаційні, адміністративні витрати).

6.Розраховуютьсядисконтовані потоки прибутку від виплат по роялті.

7.Визначаєтьсясума поточних вартостей потоків прибутку від виплат по роялті.

Таблиця1.3

Вартістьліцензії методом звільнення від роялті

№ з/п Показники 1-й рік 2-й рік 3-й рік N-й рік 1 Розрахунковий обсяг продажів, грн. 2 Ставка роялті, % 3 Очікувані виплати по роялті (стр.1*стр.2), грн. 4 Витрати, грн. 5 Прибуток від виплат по роялті (стр.3 — стор.4), грн. 6 Фактор поточної вартості 7 Поточна вартість прибутку від виплат по роялті (стр.5*стр.6), грн. 8 Сума поточних вартостей прибутків від виплат по роялті, грн.

Такимчином, ціна ліцензії на базі роялті має такийвигляд, формула 1.2

1.2

де: /> —обсяг обумовленого випуску продукції по ліцензії в i-муроці (шт., кг, м3);

/> —розмір роялті в i-муроці, %;

/>—продажнаціна продукції по ліцензії в і-му році, грн.;

Т— терміндії ліцензійного договору, років;

i —порядковий номер розглянутого року дії ліцензійного договору;

Кд — коефіцієнт дисконтування

Методпереваги в прибутках. Часто цим методом оцінюється вартістьвинаходів. Вона визначається тією перевагою в прибутку, яку очікується одержативід їхнього використання.

Під перевагоюв прибутку розуміється додатковий прибуток, обумовлений нематеріальним активом,який оцінюється. Вона дорівнює різниці між прибутком, отриманим привикористанні винаходів, і тим прибутком, що виробник одержує від реалізаціїпродукції без використання винаходу. Ця щорічна перевага в прибуткудисконтується з урахуванням передбачуваного періоду його отримання.

Загальнеобчислення по цьому методі виглядає в такий спосіб, формула 1.3:

1.3

де: ПП — додатковий прибуток до оподатковування, отриманий підприємством у результатіреалізації товару або надання послуг, у порівнянні з підприємствами, що роблятьаналогічну продукцію або роблять аналогічні послуги, але не володіють об'єктомоцінки;

/> - цінаодиниці нової високотехнологічної продукції в i-муроці;

/> - цінаодиниці порівнюваної продукції в i -муроці;

/> ,/> - обсягивідповідного реалізованого товару або зроблених послуг у i -муроці.

Додатковийприбуток що очікується повинний бути приведений до моменту оцінки заформулою1.4:

1.4

Проведенняоцінки нематеріальних активів з використанням методу переваги в прибуткахможливе лише в тому випадку, коли об'єкт оцінки може бути використаний дляотримання додаткового прибутку після дати проведення оцінки.

1.4 Оцінка об'єктів промислової власності

По статті «Нематеріальні активи» показуються «витратипідприємства на нематеріальні об'єкти, які використовуються протягомдовгострокового періоду в господарській діяльності і приносять дохід: права навикористання природних ресурсів, будинків, устаткування, земельних ділянок,патентів, ліцензій, ноу-хау, програмних продуктів, монопольних прав іпривілеїв, включаючи ліцензії на визначені види діяльності, інші майнові права(у тому числі на інтелектуальну власність), організаційні витрати (включаючиплату за державну реєстрацію підприємства, брокерське місце і т.ін.),торговельні марки і товарні знаки і т.ін.

Нематеріальні активи можуть бути внесені засновниками(власниками) підприємства в рахунок вкладів у статутний фонд підприємства, атакож придбані підприємством у процесі його діяльності».

Таким чином, сума вартостей матеріальних і нематеріальнихактивів складає статутний капітал, визначення розміру якого обов'язкова умоваприватизації державної і комунальної власності в приватну власність, проведенняаукціонів і конкурсів при акціонуванні підприємств.

Якщо розрахунок вартості статутного капіталу, утвореногоосновними оборотними коштами, досить розроблений, то розрахунок вартості часткистатутного капіталу, утвореного промисловою й іншою інтелектуальною власністю,- явище нове й офіційних методик здійснення таких розрахунків немає.

Розглядаючи питання про визначення частки статутногокапіталу, утвореної нематеріальними активами, слід чітко визначитися в тому, щовартість нематеріальних активів не рівнозначна розмірові частки статутногокапіталу, утвореного нематеріальними активами, як тими, що безпосередньо неберуть участь у виробничому процесі. Власне кажучи, частка статутного капіталу,утвореного нематеріальними активами, — це не їхня матеріальна вартість, авартість права на використання об'єкта промислової й іншої інтелектуальноївласності.

Отже, для переходу від вартості нематеріальних активів довизначення частки статутного капіталу, утвореного цими нематеріальнимиактивами, необхідно встановити залежність між цими величинами.

З викладеного виходить, що визначення розміру статутногокапіталу, утвореного промисловим й іншим видами інтелектуальної власності,складається з послідовного рішення двох задач:

по-перше, розрахункувартості об'єктів промислової й іншої інтелектуальної власності;

по-друге, виходячи звеличини вартості нематеріальних об'єктів, визначення розміру статутногокапіталу як частини вартості цих активів.

У принципі розрахунок вартості об'єктів промислової абоіншої інтелектуальної власності полягає в оцінці прибутку, який створенооб'єктом такої власності, або фактично зроблених витрат на створення об'єктавласності. Прибуток розраховується при наявності вихідних даних, а при їхнійвідсутності визначається за експертними оцінками.

У загальному випадку вартість об'єкта промислового й іншоговидів інтелектуальної власності, обумовлена по прибутку З, може бутирозрахована за формулою1.5:

1.5

де: П — річний прибуток, грн.;

Д — частка прибутку,що приходиться на об'єкт промислової власності;

Т- час, за якийпроводиться розрахунок прибутку.

Величина Д залежить від рівня техніки, її правового захисту,економічних факторів, наявності ноу-хау тощо і в умовах ринку практично необмежена.

Визначення вартості винаходу як об'єкта промисловоївласності по прибутку.

Оскільки використання винаходу можливо тільки на основіліцензійного договору, то вартість винаходу правомірно визначати по вартостіліцензії. Одним із загальноприйнятих випадків визначення ціни ліцензії є оцінкаїї вартості по прибутку, який отримано покупцем (ліцензіатом).

Передбачуваний прибуток П, що одержить покупець(ліцензіат), розраховується у такий спосіб (формула1.6)

1.6

де: Q — середній річний обсяг очікуваного випуску продукції (при відсутностідостовірних даних можуть бути використані паспортні дані про продуктивністьустаткування);

Ц — ціна одиниці продукції, щовиготовляється по ліцензії (переважно світова);

Вд — термін дії ліцензійноїугоди (зазвичай 5-10 років);

/> - період освоєння предмета ліцензії (зазвичай 1 — 3 роки);

Н — норма прибутку в тій або іншій галузіпромисловості (зазвичай 0,1-0,2).

Вартість (ціна) ліцензії Слвизначається за формулою 1.7 як частка Д від прибутку, який отриманий покупцем:

Сл= Д/> П

1.7

Визначення вартості винаходу як об'єктапромислової власності за ціною ліцензії, розрахованої на базі роялті,визначається за формулою1.8

1.8

де: Р- розмір роялті(поточних відрахувань з одиниці продукції по ліцензії), залежить головним чиномвід обсягу виробництва, вартості продукції і коливається від 1 до 12%.

Розмір роялті в угодах на передачуноу-хау зазвичай знижується на 20-60% у залежності від характеру угоди,наприклад:

- переданий об'єктне захищений патентами, — знижується на 20-40%;

- переданий об'єктвідомий, але для освоєння необхідні додаткові дослідження і значнікапіталовкладення — знижується на 20-40%;

- ноу-хаупередається на об'єкт, відомий на ринку, але все-таки представляє інтерес дляліцензіата, — знижується на 40-60%.

Визначеннявартості товарного знаку як об'єкта промислової власності по прибутку.

Вартість товарного знаку /> розраховується як частина прибутку відреалізації продукції, захищеної товарним знаком, за формулою 1.9

/> =/>,

1.9

де: /> - вартість товарного знаку, грн.;

К — коефіцієнт, щовраховує характер виробництва продукції, захищеної товарним знаком,визначається по наступній шкалі: ДО = до 0,1 — індивідуальне виробництво, ДО =0,1-0,2 — дрібносерійневиробництво, ДО = 0,2-0,3 — серійне виробництво, ДО =0,3-0,4 — крупносерійневиробництво, ДО = 0,4-0,5 — масове виробництво;

/> - прибуток від реалізованої продукції,захищеної товарним знаком, який розраховується за формулою 1.10

1.1

де: Н — норма прибутку;

Q- обсягреалізованої продукції за основний термін дії товарного знаку:

Ц — ймовірнаціна одиниці продукції, захищеної товарним знаком, грн.

Увипадку неможливості точного визначення характеру виробництва продукції,захищеної товарним знаком, коефіцієнт ДО визначається за формулою 1.11експертним шляхом:

1.11

де:/> - додатковий прибуток, якийстворений товарним знаком.

Розрахунок вартості об'єктів промисловоївласності, що мають правовий захист (винаходів, корисних моделей, промисловихзразків, товарних знаків), по оцінці фактично зроблених витрат.

Вартістьоб'єкта промислової власності «З» узагальному випадку визначається за формулою 1.12:

1.12

де: Зс — сума усіх витрат, пов'язаних зі створенням і охороною об'єктапромислової власності, грн.;

Kмc — коефіцієнт,що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності;

Kм — коефіцієнттехніко-економічної значущості об'єкта промислової власності.

Усвою чергу, /> визначаєтьсяза формулою 1.13

1.13

де: /> -вартість розробки об'єкта промислової власності (грн.) є сумою фактично зробленихвитрат на виконання НДР у повному обсязі (від пошуку до звіту) і розробку всіхстадій конструкторсько-технічної, технологічної і проектної документації(наприклад, від ескізного до робочого проекту), розрахованих з урахуваннямрентабельності. У тих випадках, коли НДР або конструкторсько-технічна,технологічна і проектна документація виконується частково або створення самогооб'єкта промислової власності випереджує проведення тільки НДР або розробкатехнічної документації, то розрахунок вартості об'єкта промислової власностіпроводиться по витратах на фактично виконані роботи, для промислових зразків ітоварних знаків — по витратах на дизайн;

/> - витратина правову охорону об'єкта промислової власності (грн.) (оформлення заявочнихматеріалів на одержання патенту, оплата податків за подачу заявки, проведенняекспертизи, одержання патенту і підтримка патенту в силі). У випадкупатентування за кордоном варто враховувати і валютні витрати.

Усвою чергу, /> визначається за формулою1.14

1.14

де: />— витратина проведення НДР, пов'язані зі створенням об'єкта промислової власності, грн.;

/> — витратина розробку конструкторсько-технічної, технологічної і/або проектноїдокументації, пов'язані зі створенням об'єкта промислової власності, грн.;

/> - рентабельність,%.

Витратина проведення НДР визначаються за формулою 1.15

/>,

1.15

де: /> - витратина пошукові роботи, включаючи попередню розробку проблеми, маркетинг та ін.,зазвичай 10-15% від сумарних витрат на НДР;

/> - теоретичнідослідження, 20-25%;

/> - витратина проведення експериментів, 40-60%;

/> -витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15%;

/> — витратина складання, розгляд і затвердження звіту 5-10%;

/> — витратина проведення іспитів, 10-15%;

/> -інші витрати.

Витратина розробку конструкторсько-технічної, технологічної, проектної документаціївизначаються за формулою 1.16

1.16

де: /> - витратина виконання ескізного проекту, звичайно 20-25% від сумарних витрат наконструкторсько-технічну документацію;

/> -витрати на виконання технічного проекту, 25-30%;

/> - витратина виконання робочого проекту, 35-40%;

/> - витратина виконання розрахунків, 5-10%;

/> -витрати на проведення іспитів, 5-10%;

/> -витрати на послуги сторонніх організацій, 10-15%;

/> -витрати на проведення авторського нагляду, консультацій та ін. 5-10%;

/> -витрати на дизайн, 40-50%.

Витратина роботи, які виконані безпосереднім виконавцем, у залежності від виду робіт,включають витрати на матеріали, зарплату, електроенергію, водопостачання,опалення, амортизацію обладнання, експлуатацію виробничих приміщень або орендуй інші витрати.

Коефіцієнт,що враховує ступінь морального старіння об'єкта промислової власності, />, визначається за формулою1.17

1.17

де: /> - номінальнийтермін дії охоронного документа;

/> —термін дії охоронного документа за станом на розрахунковий рік. Розмір статутного капіталу, утвореногооб'єктом промислової й іншими видами інтелектуальної власності (нематеріальнимиактивами), розраховується за формулою 1.18

1.18

де: /> - розмірстатутного капіталу;

30 — розрахована вартість об'єкта нематеріального активу;

Кс — коефіцієнт, що визначає частку статутного капіталу відрозрахованої вартості об'єкта нематеріального активу.

Необхідно врахувати, що в силу специфіки об'єкта оцінкиіснують значні обмеження на застосування порівняльного підходу при оцінцінематеріальних активів.

Розділ 2. Оцінка нематеріальних активів компанії

ТОВ «Мета — Груп»

2.1 Загальна характеристикапідприємства ТОВ «Мета — Груп»

Об’єктом дослідження являється підприємство ТОВ «Мета-Груп»,яке було зареєстроване 6 квітня 2001 року в Єдиному державному реєстріпідприємств та організацій України (ЄДРПОУ) код 33440592, та розпочало своюдіяльність з 16 квітня 2001 року. Підприємство є платником ПДВ та податку наприбуток на загальних підставах. Очолює підприємство Директор, який єодноосібним власником даного підприємства. Статутний капітал становить1 00 000,00 грн.

Основними напрямками діяльності компанії є розробкаінтелектуальних продуктів та надання послуг у таких сферах:

· маркетингові дослідження

· проведення семінарів з питаньоптимізації сплати податків

· обслуговування комп’ютерних програм дляведення бухгалтерського обліку

· оцінка об’єктів промислової та інтелектуальноївласності

· допомога бухгалтерам початківцям поосвоєнню комп’ютерних бухгалтерських програм

· та інші види інтелектуальних послуг

ТОВ «Мета-Груп» має лінійну організаційну структурууправління. Для даного підприємства використання лінійної організаційноїструктури є досить оптимальним варіантом, оскільки ТОВ «Мета-Груп»класифікується як мале підприємство з нескладним видом операційної діяльності.Лінійна структура управління підприємством забезпечує директора ТОВ «Мета-Груп»високим рівнем централізації управління, швидкістю доведення наказів тарозпоряджень до підлеглих та відповідною швидкістю зворотного зв’язку з чітковизначеною відповідальністю. На підприємстві працює 20 осіб, з них програмісти10 осіб, у відділі обслуговування комп’ютерних програм 6 осіб, проведеннямтренінгів 4 особи.

За часи свого існування компанія завоювала міцні позиції наринку та здобула довіру з боку споживачів за рахунок надання якісних послуг.Товариство самостійно здійснює економічну діяльність згідно з чиннимзаконодавством та за напрямками, передбаченими Статутом. Компанія позиціонує наринку як така що надає якісні послуги за порівняно з іншими подібними фірмамине високу плату. Саме завдяки такому підходу до споживачів фірма досить швидкозакріпила за собою лідируюче місце на ринку.

На сьогоднішній день компанія має не досить добре фінансовестановище, але все ж таки спостерігається поступове зростання коефіцієнтуфінансової автономії, про що свідчать показники фінансової стійкостіпідприємства з табл. 2.1

Таблиця 2.1

Показники фінансової стійкості ТОВ « Мета-Груп» за 2007 –2008 роки

Показники

2007 рік

2008 рік

І кв.

ІІ кв.

ІІІ кв.

ІV кв.

І кв.

ІІ кв.

ІІІ кв.

ІV кв.

Коефіцієнт фінансової автономії 0,121 0,125 0,132 0,136 0,14 0,23 0,28 0,355 Коефіцієнт забезпечення оборотних коштів власними оборотними коштами 0,28 0,32 0,4 0,46 0,47 0,475 0,53 0,54 Коефіцієнт маневреності 0,201 0,276 0,298 0,332 0,345 0,365 0,371 0,402 Коефіцієнт співвідношення власних і залучених джерел коштів 0,111 0,124 0,13 0,145 0,17 0,173 0,181 0,34

Фінансова стійкість підприємства визначається йогоспроможністю фінансувати формування своїх запасів і витрат за рахунокстабільних джерел коштів.

Коефіцієнтфінансової автономії показує, наскільки підприємство незалежне від зовнішніхджерел фінансування. У ТОВ « Мета-Груп» цей показник за даніперіоди досить низький. За досліджувані періоди коефіцієнт автономії змінивсяне суттєво, але все ж таки збільшився на 20%. Найзначніший ріст показникавідбувся лише у 2008 році, у 2007 році поквартальне збільшення коефіцієнта булонезначним, з 0,121 у І кварталі до 0,136 у ІV кварталі. У ІV кварталі 2008 рокукоефіцієнт фінансової автономії дорівнює вже 0,355.

Коефіцієнт забезпеченняоборотних коштів власними оборотними коштами ТОВ «Мета-Груп» знаходиться надостатньому рівні. За періоди І квартал 2007 — ІV квартал 2008 років показникзбільшився з 0,28 до 0,54. У ІІІ кварталі 2008 році забезпеченість оборотних коштіввласними оборотними коштами досягнула 53%, що є дуже позитивним показником ісвідчить про перевагу власних коштів підприємства над позиченими у забезпеченніоборотних коштів.

2.2 Оцінка вартості бази даних «БДБІРЖА» витратним підходом методом вартості заміщення

У січні 2009року працівниками компанії «Мета – Груп» було завершено розробку бази даних «БДБіржа» призначену для полегшення і прискорення пошуку необхідної інформації наринку продовольчих ресурсів України. Для того, щоб включити права на нематеріальнийактив бази даних «БД БІРЖА» до статутного капіталу підприємства необхіднорозрахувати його вартість.

У цьому випадку для розрахунку вартості нематеріальногоактиву досить вдалим буде метод вартості заміщення. Вартістю заміщення називається вартістьстворення нового активу, еквівалентного об'єкту оцінки по функціональнихможливостях і варіантам його використання.

Даний метод припускає, що для оцінки використовується аналогданого активу з аналогічними споживчими властивостями. Відповідно до цьогометоду ринкова вартість інтелектуальної власності визначається, виходячи змінімальної ціни, яку варто заплатити при покупці інтелектуальної власностіаналогічної корисності чи аналогічної споживчої вартості. Ця вартість називається ринковоювартістю оцінюваного активу, тому що актив-аналог є еквівалентним пофункціональних можливостях і варіантам його використання. Витрати на розробку такогонематеріального активу складаються з наступних основних статей: заробітна платапрограміста (з відрахуваннями в бюджет), плата за оренду приміщення, плата заамортизацію устаткування, накладні витрати і прибуток підприємця.

Заробітна плата досвідченогопрограміста в залежності від його кваліфікації складає від 300 до 5000 USD намісяць. Плата за оренду офісних приміщень знаходиться на рівні від 120 до 400USD у рік за 1 кв. м. Професійні програмісти працюють з комплексом устаткування(комп'ютер, принтер, сканер і т.д.) вартістю від 2000 до 4000 USD з терміномефективного використання 3-5 років.

Для оцінки нематеріального активуметодом вартості заміщення необхідно скласти кошторис витрат у припущенні, щонематеріальний актив створюється в даний момент в умовах успішно функціонуючоїорганізації.

Існують дві думки експертів:

— база даних може бути створенапрограмістом середньої кваліфікації за 9 місяців;

— цей програмний продукт може бутирозроблений фахівцем високої кваліфікації протягом 6 місяців.

Відповідно будуються два варіантикошторису витрат (див. табл. 2.2).

Таблиця 2.2

Визначення вартості заміщення бази даних«БД БІРЖА»

Статті витрат (у дол. США) I варіант II варіант

Заробітна плата (без нарахувань)

300 500 — один місяць (з нарахуваннями) 510 850 — 6 місяців - 5100 — 9 місяців 4590 - Разом: 4590 5100

Оренда приміщення (площа — 10 кв.м)

— ставка орендної плати (USD за кв.м у рік) 120 400 — плата за 1 місяць 120 333 — плата за 6 місяців - 2000 — плата за 9 місяців 1080 - Разом: 1080 2000

Амортизація обчислювальної техніки

— вартість типового набору (комп'ютер,

сканер, принтер частково)

2000 3600 — термін ефективного використання 3 роки 3 роки — амортизаційні нарахування за 6 місяців - 600 — амортизаційні нарахування за 9 місяців 500 - Разом: 500 600 Разом по трьох статтях 6170 7700 Накладні витрати 20% 1234 1540 Разом з накладними витратами 7404 9240 Прибуток підприємця 30% 2221,2 2772 Усього, USD 9625,2 12012 Усього в гривнях за курсом, що діє на 01.01. 2009 р. 51302 64024

Таким чином, отримані два можливізначення вартості заміщення оцінюваної бази даних 51302 грн. і 64024 грн.

Оскільки даний продукт був створенийу 3 кварталі 2003 року (напередодні дати оцінки), можна вважати, що зниженняйого вартості за рахунок старіння не відбулося.

Так як немає жодних підстав надаватипереваги будь-якому з результатів, підсумкову вартість об'єкта оцінки вартовизнати вказавши її середнє арифметичне значення:

PV = (51302 + 64024): 2 = 115326грн.: 2 = 57663 грн. = 57,7 тис. грн.

Порівняльнийпідхід заснований на принципі ефективнофункціонуючого ринку, на якому інвестори купують і продають активи аналогічноготипу, приймаючи при цьому незалежні індивідуальні рішення. Дані по аналогічнихугодах порівнюються з тими, що оцінюються. Переваги і недоліки активів, якіоцінюються, у порівнянні з обраними аналогами враховуються за допомогоювведення відповідних поправок.

Даний метод застосовується для відносно точного встановленняринкової вартості в тих випадках, коли грошові надходження від використанняоцінюваного активу і пов'язані з ним виплати (наприклад, мито) прогнозовані здостатньою точністю, причому різниці надходжень і виплат істотно розрізняютьсяв різні роки розглянутого періоду.

Метод розрахунку може бути розбитий на наступні сім етапів:

1. Складається прогноз обсягів продажу, по яких очікуютьсявиплати роялті. Прогноз складається в натуральних і вартісних показниках зрозбивкою по роках чи більш коротким інтервалам.

2. Визначається ставка роялті. Якщо немає досвіду продажуліцензій аналогічного типу, то дані беруться з таблиць стандартних розмірівроялті. Такі таблиці публікуються.

3. Визначається економічний термін служби патенту чиліцензії, що може бути істотно коротше юридичного, якщо винахід застаріваєраніше закінчення терміну дії патенту.

4. Розраховуються очікувані виплати у вигляді роялті. Якправило, роялті нараховуються від обсягів продажу у вартісному вираженні по тимперіодам, на які розбитий весь економічний термін дії патенту чи ліцензії. Алезастосовуються також роялті, що розраховуються по кількості одиницьвиготовленої продукції.

5. З очікуваних виплат у вигляді роялті віднімаються усівитрати, пов'язані з підтримкою патенту в силі і т.п. (якщо вони порівнювані зрозмірами очікуваних роялті);

6. Розраховуються дисконтовані потоки прибутку, одержуваноговід виплат у вигляді роялті. Коефіцієнти дисконтування визначаються взалежності від області застосування ОІВ, галузевих і індивідуальних ризиків

7. Визначається приведена вартість потоків прибутку за весьперіод. Для цього дисконтовані потоки прибутку додаються.

До компанії ТОВ «Мета – Груп» звернулася фірма по виробництвумолочної продукції під відомим товарним знаком «Преміум» з проханням розрахувативартість прав на використання товарного знаку «Преміум» компанія працює наринку більше п’яти років під зазначеним товарним знаком. Протягом наступних 5років планується випуск молочної продукції (масла) з використанням товарногознаку «Преміум», у наступних обсягах та за ціною табл.2.3. Для визначеннявартості прав були проведені наступні розрахунки.

Потік прибутку поточного року враховується з коефіцієнтомодиниця. Вважається, що він складається з тих засобів, що надходять, чинавпаки, повинні бути сплачені негайно. Для кожного наступного року коефіцієнтдисконтування виходить множенням коефіцієнта для попереднього року на величинуформула 2.1

1/(1+r)=100/(100+ r)

2.1

деr– ставка дисконту, виражена вчастках (вона дорівнює частці від розподілу ставки дисконту у відсотках на100). Отримана сума називається приведеною вартістю (позначається як PV).Її можна виразити формулою 2.2

PV= CF0, CF1,CF2,… CFT

2.2

де: — PV– приведена вартість кінцевоїпослідовності потоків CF0, CF1, CF2,… CFT,

— індексвідповідає поточному року,

— індекс T – відповідає останньому року використанняоцінюваного активу.

Таблиця 2.3

Запланований випуск продукціїціна/обсяг з за рахунок використання товарного знаку «Преміум»/> 2009р. 2010р. 2011р. 2012р. 2013р. Обсяг випуску, кг. 360000 400000 480000 600000 720000 Ціна, грн./кг 18 17 16 15 15

Роялті, %

3 3 2 2 1

Товарний знак уже використовується протягом 5 років. Ставкадисконтування сягає 20% Розрахунок вартості прав на використання товарногознаку «Преміум» приведений у таблиці 2.4.

Таблиця2.4 Розрахунок вартості прав на використаннятоварного знаку «Преміум»

/> 2009р. 2010р. 2011р. 2012р. 2013р. Обсяг випуску, кг 360000 400000 480000 600000 720000 Ціна, грн. / кг 18 17 16 15 15 Виручка, тис. грн. 6480 6800 7680 9000 10800

Роялті, %

3 3 2 2 1 Доход від роялті, тис. грн. 194,4 204 153,6 180 108 Витрати по продовженню терміну дії свідоцтва, тис. грн. - - - - 0,5 Чисті доходи від товарного знаку, тис. грн. 194,4 204 153,6 180 107,5 Фактор поточної вартості 18% 0,833 0,694 0,579 0,482 0,402 Поточні доходи від товарного знаку, тис. грн. 161,9 141,6 88,9 86,8 43,2 Вартість, тис. грн. 522,4

Таким чином, вартість прав від використання товарного знаку«Преміум», який охороняється Свідоцтвом на знак для товарів і послуг України №98567, визначена методом звільнення від роялті, складає 522,4 тис. грн.

Завершуючи проведенедослідження зауважимо, що описані методи становлять основу методики оцінкиоб’єктів інтелектуальної власності, але не є вичерпним переліком всіх можливих варіантівоцінки. Існує ряд інших методів, які прийнятні для застосування до окремихоб’єктів інтелектуальної власності і не можуть бути застосовані щодо інших. Всясукупність існуючих методів досить значна і кожен метод може бути предметомокремого розгляду. Варто лише зазначити, що, як показує практика, жоден окремийметод оцінки не є досить ефективний в порівнянні з комплексним застосуваннямрізних методів. Загалом обрання методики оцінки інтелектуальної власності єрезультатом виключно професійного судження експерта, яке в першу чергу маєґрунтуватися на його безпосередньому досвіді оціночної діяльності.

2.4Вартісна оцінка гудвілу компанії ТОВ «Мета — Груп»

Оскількивартісна оцінка гудвілу є важливою складовою оцінки бізнесу в цілому, анормативна база для такої оцінки в Україні відсутня, пропонуємо метод вартісноїоцінки гудвілу, оснований на формулі податкового управління США.

Згідноз цим методом гудвіл визначається після відрахування податків за формулою 2.2

Г=/>

2.2

Де:Д- середньорічний приведений доход підприємства після відрахування податків;

/> -середньорічний прибуток на ринкову вартість матеріальних активів післявилучення пасивів (на основі обраного стандартного прибутку для галузі);

К– коефіцієнт капіталізації прибутку: К= 0,15, 0,20.

Розрахунокпроводиться у такому порядку:

1. Визначається середній дохід зарозрахунковий період (не менше 5 років).

2. Визначається середня вартістьматеріальних активів за той самий період;

3. Визначається прибуток, що припадає наматеріальні активи за формулою 2.3

2.3

Де:/> -середня вартість матеріальних активів;

/> -норма прибутку у середньому по галузі;

4. Визначається надлишковий прибуток(доход) за формулою 2.4

2.4

5. Визначається вартість гудвілу заформулою 2.5

2.5

Розрахуємовартість гудвілу Компанії ТОВ «Мета — Груп»

1. Розрахунок середнього доходу, грн.таблиця 2.5

Таблиця 2.5

Фінансовий рік Дохід після оподаткування Правка Приведений доход 2005 71479 - 71479 2006 57616 5692 51924 2007 66540 743 65797 2008 72920 10791 62129 2009 58720 9405 49315 Всього за 5 років 300644 Середнє за 5 років 60129

2. Розрахунок середньої вартостіматеріальних активів, грн. таблиця 2.6

Таблиця2.6

Фінансовий рік Вартість всіх активів Вартість нематеріальних активів Пасиви Вартість матеріальних активів 2005р. 477869 37512 74992 365365 2006р. 497257 45165 86721 365371 2007р. 513470 52711 86343 374416 2008р. 640144 61362 190597 388185 2009р. 665152 79605 207560 327987 Всього за 5 років 1871324 Середнє за 5 років 374265

3. Розрахунок прибутку на нематеріальніактиви (з нормою 10%) відбувається із застосуванням формули 2.3

/>37426грн

4. Розрахунок надлишкового прибуткурозраховується за формулою 2.4

/> 60129– 37426 = 22703 грн

5. Розрахунок вартості гудвілу (зкоефіцієнтом капіталізації 0.20), застосовуємо формулу 2.5

/>=113515грн.

Ясно,що цей метод є однобічним, оскільки допускає визначення вартості гудвілу черезсукупний дохід, отриманий за рахунок усієї маси нематеріальних активів. Та якщопідприємство немає на своєму балансі нематеріальних активів, то така оцінкагудвілу може бути досить ефективною. У тому випадку, коли питомий внесокнематеріальних активів, які знаходяться на балансі підприємства, у прибуток невеликий,то такий метод оцінки є дуже економічним.

Розділ 3. Проблеми в оцінюваннінематеріальних активів

3.1Проблеми оцінки інтелектуального внеску до статутного капіталу

Статутний капітал підприємницького товариства формується зарахунок вкладів учасників. Склад, оцінка та порядок внесення вкладів маєважливе значення не лише для формування майнової бази товариства, а й длявиникнення корпоративних прав учасників. В сучасній економіці інтелектуальнийкапітал виходить на передній план, оскільки він один із основних факторів, щовизначають конкурентоздатність підприємства. Вірна оцінка інтелектуальногокапіталу при внесенні його до статуту є запорукою підвищення економічного станута ефективності виробництва підприємства. Значимість та важливість даногопитання полягає в тому, що власник інтелектуального внеску, оцінивши йогозанадто дорого, в результаті може отримати необґрунтовано високі корпоративніправа.

Згідно з ч. 2 ст. 115 ЦК України вкладом учасника можуть бутигроші, цінні папери, інші речі або майнові та інші відчужувані права, що маютьгрошову оцінку, якщо інше не встановлене законом [2]. Словосполучення«якщо інше не встановлено законом» стосується не грошової оцінкивнеску, а можливих обмежень щодо майна, яке може бути вкладом до статутного капіталу.Ця норма міститься у законі, котрий прийнятий пізніше, тому на даний час слідкеруватися нею. Отже, фактично будь-яке майно може бути предметом внеску задвох умов: 1) воно може бути відчужене; 2) має грошову оцінку.

Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить увласність цього товариства. Винятком є внески у вигляді права користування.Право власності переходить в момент передачі речі (сплати грошей), тобто узагальному порядку. В разі відсудження майна, внесеного учасником як вклад,товариство або інші його учасники вправі вимагати відшкодування завданихзбитків або заміни вкладу.

Відповідно до ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності — цеправо особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на іншийоб’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншимзаконом.

У ст. 420 ЦК наведено перелік об'єктів права інтелектуальноївласності: літературні та художні твори; комп’ютерні програми; компіляції даних(бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організаціймовлення; наукові відкриття; винаходи, корисні моделі, промислові зразки;компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторськіпропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування,торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;комерційні таємниці [2].

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайновіправа цієї власності та (або) майнові права інтелектуальної власності. Оскількиособисті немайнові права інтелектуальної власності є невідчужуваними (ч. 4 ст.423 ЦК), то вони не можуть бути предметом вкладу до статутного капіталуюридичної особи. Отже, може йтися, лише про одну складову прав інтелектуальноївлacнocтi — майнові права. Основними майновими правами інтелектуальноївласності є: 1) право на використання об'єкта права інтелектуальної власності;2) виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальноївласності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єктаправа інтелектуальної власності, у тому числі забороняти таке використання.

Найбільш витребуваними об'єктами інтелектуальної власності,права щодо яких можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, єоб'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки,торговельні марки. Інколи юридичні особи створюються саме заради реалізації тихчи інших винаходів. Для того, щоб максимально захистити товариство від можливихнедобросовісних дій власника прав на об'єкт промислової власності, товариствувигідно одержати ці права у повному обсязі (виключну ліцензію) як вклад достатутного капіталу. Вказане може бути вигідно і для автора винаходу, оскількивін вкладає лише "інтелект", у той час як інші — гроші. Грошоваоцінка винаходів може бути дуже високою. Слід також враховувати, що однаковихвинаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу немає з чим. Це можебути використано недобросовісними учасниками, котрі малоефективний винахідоцінюють невиправдано високо.

Щодо оцінки об'єктів інтелектуальної власності, якіпередаються до статутного капіталу, конструктивні ідеї містить листДержкомпідприємництва від 15 листопада 2002 р. № 4-451-2030/6118: документом,що може підтверджувати наявність вкладу засновника (учасника) господарськоготовариства до статутного фонду, внесеного ним у вигляді права на використання«ноу-хау», може бути акт оцінки майнових прав, ліцензійний договір навикористання «ноу-хау», договір купівлі-продажу«ноу-хау»[3]. Право на використання «ноу-хау» можевиступати як внесок до статутного фонду товариства, чинним законодавством непередбачено, який caмe документ повинен подаватися до органу реєстрації якпідтвердження внеску учасниками (засновниками) товариства вкладів до статутногофонду та його оцінки в разі, якщо вкладами є майнові права на інтелектуальнувлacнicть, крім випадків, коли внеском є державна або комунальна частка майна;для оцінки рекомендовано керуватись нормами Закону «Про оцінку майна,майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 12 якоговизначено, що документом, котрий містить висновки про вартість майна тапідтверджує виконані процедури з його оцінки, є акт оцінки майна. Спосібекспертної оцінки вартості нематеріальних активів, що є об’єктами прававласності, наведені в розділі 1 Порядку експертної оцінки нематеріальнихактивів, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Державногокомітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 р. №969/97 [4].

Ускладнює внесення до статутного капіталу вкладу у виглядіоб'єктів інтелектуальної власності передбачена законом спеціальна формарозпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Відповідно до ст.1107 ЦК вказане може бути зроблено виключно за письмовим договором (звинятками, які прямо передбачені законом). У разі недодержання письмової формидоговору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такийдоговір є недійсним. На погляд Міністерства освіти і науки України, внесок«ноу-хау» до статутного фонду товариства повинен бути оформленийліцензійним договором на використання «ноу-хау» або договором пропередачу прав на винахід. Оцінка вартості винаходу має проводитися здотриманням норм Закону «Про оцінку майна, майнових прав та оціночнудіяльність в Україні». На нашу думку, знання та досвід можуть стативкладом до статутного капіталу лише за умови їх формалізації, тобтооб'єктування у вигляді інформації [1].

Отже, основними способами вирішення спірних питань повартості інтелектуальної власності при внесенні її до статутного капіталупідприємства є здійснення обов’язкової експертної оцінки про вартість даноговнеску, складання договору про передачу права власності на винахід. Данінововведення вирішать питання завищеної оцінки інтелектуального власності привнесенні її до статуту.

3.2Удосконалення методики оцінки нематеріальних активів підприємства

Кожне підприємство унікально, кожен керівник прагне до того,щоб воно стала найкращім. Важливо те, щоб при оцінці потенціалу була бможливість порівнювати різні підприємства. Метою даної роботи є удосконаленняметодики для пристосування до конкретних умов будь-якого підприємства і задопомогою якої в той же час можна одержувати показники, що дозволяють зіставитийого роботу з роботою конкурентів. І найголовніше, щоб методика виявиласякорисною і допомогла керівникам одержати інформацію, яка дозволить їмвикористовувати прихований потенціал своїх нематеріальних ресурсів.

На сучасних підприємствах чималі засоби витрачаються напридбання нового устаткування, комп'ютерів, програмного забезпечення тощо, алекерівник підприємства не може бути упевненим, що цей напрям інвестицій вибранийправильно. Позитивні показники господарської діяльності у минулому зовсім негарантують успіху в майбутньому, тому потрібно дивитися вперед, а не назад.Проте більшість методик оцінки економічного потенціалу підприємства дуже малодають для того, щоб керівник міг передбачити, як компанія стане працювати вмайбутньому. Який би новий напрям діяльності підприємство не обрало, цепотребує великого вливання коштів. Немає впевненості у тому, що банк захочевидати кредит, маючи в своєму розпорядженні тільки традиційні показникифінансової звітності. Керівнику важко переконати банкірів надати підприємствусолідний кредит на підставі однієї лише фінансової звітності. Як правило, банкивимагають додаткової інформації: про положення підприємства на ринку,клієнтську базу, потенціал. Ці завдання рано чи пізно встають перед керівникомбудь-якої компанії. Тому необхідно визначити таку вартість свого підприємства,яка відображала б його дійсний потенціал, а не тільки матеріальні активи.

Традиційна практика бухгалтерського обліку завжди припускаларух від минулого до сьогодення. Дані, які є у розпорядженні керівниківпідприємства, — це історія минулої діяльності. Сьогодні зрозуміло, що дійснавартість підприємства виходить далеко за рамки цифр її балансу, тому керівникивимушені використовувати цю інформацію для стратегічного планування діяльностісвоєї фірми. Проте від такої інформації небагато користі, якщо потрібнорозрахувати дійсну вартість підприємства, — а сьогодні це означає її ринкову, азовсім не балансову вартість. Між двома цими показниками є величезна різниця.

У книзі ^Intellectual Capital» зазначено, що підприємствокоштує рівно стільки, скільки воно коштує на думку ринку [1], тобто ринковавартість підприємства дорівнює добутку ціни акції на загальне число акцій вобігу. Простіший, але гірший спосіб зміряти інтелектуальний капітал -церозрахувати різницю між ринковою вартістю і балансовою вартістю. Існує різницяміж тією вартістю, яку уявляє собі керівник підприємства, і тією, яку бачитьринок.

Керівнику важливо бачити своє підприємство зсередини. Йомупотрібно знати все, що в ній відбувається. Він звик дивитися на вартістьматеріальних активів під такою точкою зору і тому виходить з того, що вартістьнематеріальних (рівно як і матеріальних) активів не залежить від того, якпідприємство працюватиме надалі. Якщо поглянути на підприємство зсередини,різниця між її ринковою і балансовою вартістю може здатися рівній вартості їїнематеріальних активів. Абсолютно з інших позицій оцінюють підприємство ті, хтознаходяться за її межами. Для цих учасників ринку перспективи підприємства намайбутнє мають при його оцінці набагато більше значення, ніж тільки його минуліпоказники. Їм набагато важливіше вирішити, чи володіє підприємство економічнимпотенціалом, достатнім, щоб зберегти хороші показники в довгостроковійперспективі. І якщо подивитися на різницю між ринковою і балансовою вартістюпідприємства з цієї зовнішньої точки зору, то вона визначається очікуванимдоходом від виробництва продукції, яку підприємство вже випускає або ще тількизбирається випускати, і можливостями, якими підприємство, на думку інвесторів,володіє для проникнення на нові сектори ринку.

Сьогодні спостерігається така тенденція, що ринкова вартістьпідприємства встановлюється тільки тими, хто дивиться на неї ззовні. Розглядминулих даних не допоможе керівнику зрозуміти, якої думки про вартість йогопідприємства дотримується ринок. Щоб одержати реальне уявлення про економічнийпотенціал і вартість свого підприємства, керівнику потрібно застосуватиекономічний підхід, при якому економічна цінність підприємства визначаєтьсямайбутньою вартістю його поточного об'єму виробництва, вартістю новоїпродукції, випуск якої повинен початися, а також новими можливостями, якіз'являться у нього вмайбутньому. Рішення, що стосуються майбутнього, керівникбудь-якої фірми повинен приймати, спираючись на дані про минуле.

Сьогодні потрібна така методика, завдяки якій кожен керівникзможе сам розрахувати дійсну вартість свого підприємства, замість того щоб занього це робили зовнішні по відношенню до підприємства ринкові сили. Ha даниймомент існує декілька практичних методик. Все їх можна підрозділити на двівеликі категорії: методики вимірювання і методики оцінки. Mетоди вимірюванняпропонують показники, які могли б дати керівникам повніше уявлення пронематеріальні активи своїх підприємств. Mетa методів оцінки — оцінитинематеріальні активи компанії в грошовому виразі.

Haйвaжливiшi з методів вимірювання інтелектуального капіталу:«Skandia Navigator» і «Mонiтоp нематеріальних активів Celemi». Головними зметодів оцінки є метод обліку людських ресурсів, метод обліку людських активіві метод KEMA [2].

Розробляючи новий ефективний метод оцінки економічногопотенціалу підприємства необхідно передбачати, що він повинен ґрунтуватися намайбутньому прибутку, тому що це — джерело життєвої сили компанії. Mетод нетільки повинен бути придатний для проведення кількісних порівнянь аборозрахунку індексів, але і повинен давати конкретне значення шуканогопоказника. Одержані показники не повинні відображати вплив яких-небудьзовнішніх ринкових чинників тимчасового характеру. Вони не повинні залежати відпсихології ринку, чуток, динаміки курсів акцій і інших чинників, на якікерівники компаній або зовсім не здатні впливати, або впливають дуже мало.Hепpaвильним було б розглядати кожен вид нематеріальних активів ізольовано.Необхідно визнати, що дійсна величина економічного потенціалу підприємстваполягає в синергії всіх матеріальних і нематеріальних активів у всьому їхрізноманітті, і будь-який метод оцінки повинен враховувати цю синергію. Такожслід розуміти, що знання як такі взагалі не мають вартості. Сьогодні дужебагато підприємств почали активно накопичувати знання, сподіваючись, що ніжбільше знань у них буде, тим успішніше вони працюватимуть. Aле знання можутьстати могутньою зброєю підприємства, тільки якщо зуміти з їх допомогоюпідвищувати цінність своєї продукції для споживача. Тому знанням необхідні іншівиди нематеріальних і матеріальних активів, такі як процеси управління,загальні моральні цінності і норми, імідж, створення брендів.

ОБЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇВЛАСНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

рис 1.1

ВИДИ ЛІЦЕНЗІЙ

рис 1.2

Характеристика товарного знака іпромислового зразка табл. 1.1

Критерій

Товарний знак, що засвідчується свідоцтвом

Промисловий зразок, що засвідчується патентом

Визначення вартості бази даних «БДБІРЖА» методом заміщення табл. 1.2

Статті витрат (у дол. США) I варіант II варіант

Заробітна плата (без нарахувань)

300 500 — один місяць (з нарахуваннями) 510 850 — 6 місяців - 5100 — 9 місяців 4590 - Разом: 4590 5100

Оренда приміщення (площа — 10 кв.м)

Амортизація обчислювальної техніки

— вартість типового набору (комп'ютер,

сканер, принтер частково)

PV = (51302 + 64024): 2 = 115326грн.: 2 = 57663 грн. = 57,7 тис. грн.

Розрахунок вартості прав навикористання товарного знаку «Преміум» табл. 1.3

Роялті, %

Розрахунок вартісної оцінки гудвілу табл. 1.4

Розрахуноксереднього доходу, грн.

Розрахуноксередньої вартості матеріальних активів, грн. табл. 1.5

Розрахунокприбутку на нематеріальні активи (з нормою 10%) відбувається із застосуваннямформулою

/> -середньорічний прибуток на ринкову вартість матеріальних активів післявилучення пасивів (на основі обраного стандартного прибутку для галузі)

/> -середня вартість матеріальних активів;

/> -норма прибутку у середньому по галузі;

/>37426грн

Розрахунокнадлишкового прибутку розраховується за формулою

Де:Д- середньорічний приведений доход підприємства після відрахування податків;

60129– 37426 = 22703 грн

/>22703грн

Розрахуноквартості гудвілу (з коефіцієнтом капіталізації 0.20), застосовуємо формулу :

Г=/>

/>=113515грн.

Примерные ставки роялтитабл. 1.6 от объема продаж лицензионной продукции

Отрасли промышленности

( сферы деятельности )

Ставка

[ % ]

Автоматика

2-5

Автомобильная промышленность

1¸3

Аэрокосмическая промышленность

5-10

Биотехнология (процессы) – неисключительная лицензия 0,25-1,5 Биотехнология (процессы) – исключительная лицензия 1-2

Железные дороги, оборудование

3-5

Компьютеры

2-5

Машиностроение

1-6

Медицина: диагностика на новом оборудовании 4-5 Медицина: диагностика, новые методы на старом оборудовании 2-4

Металлургическая промышленность

5-8

Мультимедиа

10-15

Оборонная промышленность (вооружение)

5-10

Пищевая промышленность

1-5

Полиграфия

2-6

Потребительские товары

2-5

Программное обеспечение 5-15 Производство материалов, товарная продукция 0,1-1 Производство материалов, технологические процессы

0,2-2

Производство потребительских товаров длительного пользования

Производство потребительских товаров с малым сроком использования

0,2¸1,5

Станкостроение

4,5¸7,5

Строительный комплекс

1-5

Судостроение, суда и судовое оборудование

3-5

Текстильная промышленность

3-6

Телекоммуникации

10-15

Фармацевтика, композиции материалов 5-10 Фармацевтика, композиции материалов с их клиническими испытаниями 12-20

Фармацевтическая промышленность

2-5

Франчайзинг: рестораны быстрого питания

6-8

Франчайзинг: универсамы (продукты питания)

2,5-4

Химическая промышленность

1,5

Химия

2-5

Экология

Электроника

2-5

Электронная промышленность

4¸10

Электротехническая промышленность

1¸5

Энергетика

2-5

Список використаних джерел

1. ЗаконУкраїни «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 23.12.93р. №2771-ХІІ.

2. Закон України «Про охорону прав напромислові зразки» від 23.12.93 р. № 3770-ХІІ.

3. Закон України «Про авторське право ісуміжні права» від 23.12.93 р. № 3793-ХІІ.

4. Закон України «Про охорону прав навинаходи і корисні моделі» від 23.12.93 р. № 3769-ХІІ.

5.Закон України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночнудіяльність в Україні” від 12.07.2001 № 2658-III

6. ЦивільнийКодекс України, Глава 76 Комерційна концесія, ст.1115-1129

7.ЦивільнийКодекс України Книга IVПравоінтелектуальної власності, Закон України від 16.01.2003№ 435-IV

8. Положення (стандарти)бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджено НаказомМіністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242.

9. Економіка підприємства: Підручник /За заг. ред. д-ра екон. наук, проф. С.Ф. Покропивного. — К.: КНЕУ, 2003. — 608с. — Рос. мовою.

10. Економіка підприємства: Навч. посіб./ За заг. ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Ро-зенплентера.—К.: ІВЦ «Видавництво«Політехніка», 2003. — 246 с.

11. Економіка підприємства: Навч. посіб.для ВНЗ. — 2-ге вид. —Рекомендовано МОН / За ред. А.В. Шегди. — К.:Знання-Прес, 2002. — 335 с.

12.КрушП.В., Поліщук С.В. Оцінка бізнесу: Навчальнийпосібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2004. — 264 с.

13. Бухгалтерський фінансовий облік.Практикум. Навчальне видання. / За ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця та доц. Л.В.Чижевської; 3-є вид., допов. і перероб. —Житомир: ЖІТІ, 2001. —512 с.

14.Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навч.посіб. — К.: Атіка, 2002. — 480 с.

15. МельникЛ.Г., КарінцеваО.І. Економіка підприємства:Конспект лекцій / Навч. посіб.— Суми: ВДТ «Університетська книга», 2003.— 412с.

16 Зкономика предприятия: Конспектлекций / МельникЛ.Г., КаринцеваА.И. — Сумы: Универсальная книга, 2003.— 400 с.

17. Економіка підприємства: Збірникзадач і тестів; Навч. посіб. для ВНЗ, Рекомендовано МОН, 2-е видання / ХарівП.С. — К.: Знання-Прес, 2003. — 301 с.

18. Економіка підприємства: (навч.посіб. для студ. вищих навч. закладів) / (П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М.Сердюк та ін..); за аг. ред. П.В.Круша, В.І. Подвігіної, Б.М. Сердюка.– (2-ге вид., стереотип.). – К.: Ельга-Н, КНТ, 2009.-780с.

19. Башкинскас В.Ю., Николаева С.А., Скапенкер М.Ю.Нематериальные активы. — М.: Аналитика-Пресс, 1998. — 112 с.

20. Евдокимова В.Н. Передача технологий: правовое регулированиеи правоприменительная практика. — М.: ИНИЦ Роспатента, 2001. — 168 с.

21.Коваленко О.М. Оцінка власності. — Х.: Експертне бюро, 2005.

22.Оценка бизнеса // Грязнова А.Г., Федотова М.А., Ленская С.А.и др. Под ред. А.Г. Грязновой и М.А. Федотовой. — М.: Финансы и статистика,2000.

23. Гражданский Кодекс РФ, статья 138

24. Налоговый Кодекс РФ, статья 257,пункт 3.

25. Закон «О товарных знаках, знакахобслуживания и наименованиях мест происхождения товаров»

26. Закон об оценочной деятельности,статья 8

27. ПБУ-14 (бухгалтерский учётнематериальных активов)

28. А.Н. Козырев, В.Л. Макаров «Оценкастоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности», Москва2003.

29. Энни Брукинг «Интеллектуальныйкапитал», Изд-во «Питер», 2001.

30. Лейф Эдвинссон, «Корпоративнаядолгота. Навигация в экономике, основанной на знаниях», Изд-во «МоскваИнфра-М», 2005.

31. Н.В. Шумянкова «Особенностикоммерциализации результатов научно-технической деятельности в экономическихсистемах», Москва 2004.

32. Пингл Х, Томсон М. «Энергия торговоймарки», Изд-во «Питер», 2001.

33. Чернозуб Олег Леонидович «Стоимостьбренда: реальность превосходит мифы». «Маркетинг и маркетинговые исследования»,№1-2 (43-44) 2003

34. «7 принципов новой экономики дляРоссии (от индустриального к информационному сообществу)», iBusiness, № 1-2,2000 г.

35. Владимирова И.Г., «Глобализациямировой экономики: проблемы и последствия», «Менеджмент в России и за рубежом»№3 / 2001

36. Г.А. Родина «Новая экономика» какпродукт и вектор трансформации постомодернового общества».

37. Елена Зверева, «Законодательная охрана товарных знаков»,«Право и экономика», №1, 2005,

38.Ефремов В.С. «Бизнес-системыпостиндустриального общества»

39. Третьяк Ольга Анатольевна,«Бренд-капитал: содержание, денежная оценка и управление», с сайта www.bi-marketing.ru.

40. Ресурсы сайта www.businessuchet.ru. Рубрика «Бизнес и финансы»

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Оцінка економічної ефективності підприємств ВАТ "Укр", ЗАТ "Машина" і ЗАТ "Черкасимаш".

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Оцінка економічної ефективності підприємства готельно-ресторанного бізнесу

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Оцінка інвестиційної привабливості виробництва

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Оцінка кредитоспроможності позичальника

1 Сентября 2013