Реферат: Інвестиції в економіці України

Iнвестиціїв економіці України

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади залучення прямихіноземних інвестицій в економіку України

1.1 Сутнісна характеристика прямих іноземнихінвестицій та їх роль в економічному зростанні національної економіки

1.2 Напрями інвестиційної політики України впосткризовий період

1.3 Оцінка інвестиційного клімату в Україні

Розділ 2. Аналіз залучення прямихіноземних інвестицій в економіку України

2.1 Сучасний стан іноземногоінвестування в Україні

2.2 Регіональні аспекти залучення прямихіноземних інвестицій

2.3 Програма залучення інвестицій таполіпшення інвестиційного клімату в Київській області

Розділ 3.Напрями удосконалення політикизалучення прямих іноземних інвестицій (на прикладі Київської області)

3.1 Створення сприятливих умов длярозвитку інвестиційно-інноваційної діяльності в Київській області

3.2 Основні альтернативні шляхивдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій

3.3 Стратегічні орієнтири підвищеннярівня інвестиційної привабливості Київської області

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Інвестиції відіграють ключовуроль у процесах економічного зростання національної економіки. Завдякиінвестиціям (як зовнішнім, так і внутрішнім) можливий розвиток господарюючихсуб’єктів на всіх ієрархічних рівнях та, відповідно, зростання національногоприбутку. Отриманий приріст національного прибутку частково зновунакопичується, призводить до подальшого збільшення виробництва – процесповторюється безперервно, а інвестиції, що таким чином утворюються за рахунокнаціонального прибутку, в результаті його розподілу, самі обумовлюють йогоріст, розширене відтворення. Причому, чим ефективнішим є інвестування, тимбільшим буде зростання національного прибутку, абсолютних розмірів накопичення,які можуть бути знову вкладеними у виробництво. Саме такою схемою можна податипозитивний ефект інвестицій на економіку.

Актуальність теми. У сучасних умовах трансформаційні економіки таекономіки, що розвиваються, потребують значних інвестиційних вкладень векономічне зростання, причому власних інвестиційних ресурсів катастрофічно невистачає. Зазначене зумовлює необхідність залучення іноземних інвестицій векономіку України з метою забезпечення ефективного розвитку у середньо- тадовгостроковій перспективі.

Широке коло питань, пов'язаних з дослідженнями в галузі розвиткуінвестиційної діяльності та залучення іноземних інвестицій, знайшливідображення в роботах вітчизняних і закордонних учених-економістів,зокрема:О. Барановського, І. Бланка, Л. Борщ, В. Волошина, О. Гаврилюка, П.Гайдуцького, В. Гейця, Б. Губського, Б. Данилишина, М. Денисенка, В.Загорського, Г. Захарчин, В. Кузнєцова, Д. Лук’яненка, А. Мерзляка, В.Осецького, А. Пересади, А. Поручника, С. Реверчука, О. Рогача, А. Румянцева, А.Степаненка, Н. Свірідової, І. Ткачук, М. Туріянської, В. Федоренка, А.Філіпенка, М. Чумаченка, Е. Берлоу, Є. Брігхем, Р. Вернон, О. Вільямсон, Д.Гофман, Дж. Данінг, М. Кесон, К. Кодзім, Р. Коуз, Т. Озава, М. Портер, А.Ругман, П. Семюелсон, П. Фішер, С. Хаймер, У. Шарп та інші. Однакдеякі теоретичні та практичні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій внаціональну економіки розроблені недостатньо повно та потребують уточнення іподальшого розвитку в сучасних умовах.

Мета і завдання роботи.Метою дипломної роботи є аналіз теоретичних основ і розробка практичнихрекомендацій, спрямованих на удосконалення організаційно-економічного механізмузалучення прямих іноземних інвестицій в економіку України та визначенняосновних стратегічних цілей для підвищення рівня інвестиційної привабливостіукраїнських підприємств.

Досягненнязазначеної мети потребує вирішення комплексу таких завдань:

дослідитиекономічну сутність поняття «прямі іноземні інвестиції»;

визначити основні напрямидержавної політики у сфері залученняіноземних інвестицій;

дослідитисучасний стан іноземного інвестування в Україні;

проаналізуватирегіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій;

запропонуватинапрями удосконалення політики залучення прямих іноземних інвестицій задляпокращення інвестиційного іміджу країни.

Об’єктомдослідження роботи є прямі іноземні інвестиції в економіку України.

Предметомдослідження є теоретичні основи залучення прямих іноземних інвестицій векономіку України та практичні аспекти покращення стану інвестиційноїпривабливості регіонів (на прикладі Київської області)

Інформаційноюбазою дослідження при написанні роботи були науковідоробки вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавчі й нормативно-правові акти,що регулюють інвестиційну діяльність, матеріали Міністерства економіки України,Міністерства фінансів України, статистичні матеріали Державного комітетустатистики України, звітні дані Національного банку України, розпорядчі танормативні документи Головного управління промисловості, транспорту та зв’язкуКиївської обласної державної адміністрації. Широко опрацьовано даністатистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів та оглядів,довідкової літератури, періодичних і монографічних видань, матеріалиміжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференцій.

Розділ1. Теоретичні засади залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

1.1. Сутнісна характеристика прямих іноземнихінвестицій та їх роль в економічному зростанні національної економіки

Ефективнереформування економіки будь-якої країни, її структурні перетворення, відновленнявиробництва, створення дієвої та ефективної ринкової та соціальноїінфраструктури, формування конкурентоспроможного середовища є неможливим безвідповідних інвестицій. Закріплення позитивних тенденцій розвитку економікиУкраїни та підвищення життєвого рівня населення не в останню чергу залежить відзбільшення джерел формування інвестиційних ресурсів, зокрема іноземних, тарозширення шляхів доступу до них.

Аналізвизначень прямих іноземних інвестицій (далі — ПІІ) ілюструє кілька дещовідмінних підходів. Але всі вони окреслюють ту саму сутність феномену ПІІ.

Основневизначення прямих іноземних інвестицій сформулювали експерти Міжнародноговалютного фонду (МВФ) та Організація економічного співробітництва та розвитку(ОЕСР): "інвестиції вважаються прямими, якщо здійснюються за межаминаціональних кордонів з метою розширення виробництва товарів і послуг,закупівлі товарів для імпорту в країну базування або експорту в треті країни. Їххарактерними рисами є те, що інвесторові належитьуправлінський контроль над підприємствами, і вони виступаютьу формі акціонерного капіталу і коротко- та довготерміновихміжфірмовихпозик"[1; с.23].

Завизначенням Міжнародного валютного фонду, іноземні інвестицій є прямими в томувипадку, коли іноземний власник володіє не менше ніж 25 % статутного капіталуакціонерного товариства[1; с.25].

ДержкомстатУкраїни зараховує до прямих іноземних інвестицій ті, що дають інвестору правона участь в управлінні підприємством і мають обсяг не менше ніж 10 % у власномукапіталі підприємства, враховуючи внески до статутних фондів спільнихпідприємств.[2]

Відповіднодо класифікації ЮНКТАД, до прямих іноземних інвестицій належить придбанняіноземним інвестором пакета акцій підприємства, у яке він вкладає свій капітал,у розмірі не менше ніж 10-20 % від сумарної вартості акціонерного капіталу[3; с.15].

Вукраїнському законодавстві визначення іноземних інвесторів дає Закон України«Про режим іноземного інвестування»[4; с.2].Кількісний критерій у визначенні прямихіноземних інвестицій у Законі запозичений із господарсько-правової практикирозвинених країн. Подібне визначення (10 % від статутного капіталу) цілкомвідповідає економічній дійсності індустріальних державз добре розвиненим фондовим ринком. Відповідно до західних стандартів розподілуакціонерного капіталу в публічних акціонерних товариствах десятивідсотковийпакетакційздебільшого є або контрольним, або близьким до нього, що дає йоговласникуреальні можливості впливу на процес прийняття рішень у рамкахтакоготовариства.

Однак,відповідно до Закону України «Про господарські товариства», реальноюможливістю одержати контроль над підприємством (чи право блокувати певнірішення) мають тільки ті інвестори, що володіють більше ніж 25 % акцій[5; с.5].

Засуб'єктами інвестування виділяють такі найпоширеніші групи прямих іноземнихінвесторів:

●приватні інвестори-підприємці;

●транснаціональні корпорації (ТНК);

●інституційні інвестори (зокрема, міжнародні фінансові організації, такі, як Європейськийбанк реконструкції та розвитку (ЄБРР) і Міжнародна фінансова корпорація(МФК))[6; с. 34].

Інвестори-підприємці(приблизно 15 % від загального обсягу) –у виборі суб'єктів інвестування надаютьперевагу малим і середнім підприємствам, діяльність яких легко контролювати.Головною метою цих інвесторів є отримання швидких і ризикових прибутків.Близько 80 % від загальної кількості інвестицій, зроблених приватнимиінвесторами-підприємцями, становлять інвестиції у негрошовій формі. Цей типінвесторів імпортує у країну своє обладнання і технології виробництва, віддаючиперевагу створенню нового підприємства, а не купівлі вже наявного[7; с. 24].

Транснаціональнікорпорації є довготерміновими інвесторами, які мають свої власні технології. Здійснюючиінвестування в країни,вониставлять за мету своєї діяльності здобути новий ринок для своєї продукції,отримати доступ до ресурсів, досягти більшої ефективності виробництва.

ТНКвіддає перевагу інвестуванню довготермінових проектів із залученнямвеликогонауково-дослідного потенціалу[8; с.19].

Інституційніінвестори є фінансовими посередниками, які залучають

коштипереважно через продаж акцій в інвестиційних фондах і вкладають цікоштив диверсифікований портфель цінних паперів. До складу інститу-ційнихінвесторів відносять фонди прямого інвестування, які переважно

здійснюютьсередньотермінові капіталовкладення (5-7 років), купуючи великі пакети акційкомпаній. Цей вид інвесторів досягає вищих рівнів прибутковості. Середінституційних інвесторів виділяють такі, як ЄБРР та МФК, якіфінансуютьуряди різних країн (приблизно 3-4 %). Ці інвестори мають іншуінвестиційнустратегію і критерії інвестування. На відміну від ТНК, їхні цілінабагатоширші, ніж максимізація прибутку. Вони сприяють реструктуризації підприємств,прискоренню трансформаційних процесів в економіці[9; с.43].

Схемущодо залучення інвестиційних коштів у підприємство, показано в ДодаткуА

Можливиминедоліками ПІІ з погляду на економіку країни-об'єкта інвестування є:

1.усуненняз ринку вітчизняних виробників і постачальників;

2.сувораексплуатація місцевих сировинних ресурсів;

3.збільшеннязалежності країни від іноземного капіталу;

4.постачання(збут) неякісних, недосконалих і морально застарілих ресурсів і активів;

5.підвищеннярівня конкуренції на ринку

6.трансфертчастини прибутків за кордон[10; с.21-22].

Іншимпроблемним питанням, яке часто непокоїть громадськість, є питання рівняекологічної безпеки іноземних інвестиційних проектів. Наприклад, в Україні вжестала стереотипною думка, що іноземці розташовують на українській територіїлише екологічно брудні підприємства, функціонування яких виснажує природніресурси та завдає збитків довкіллю і здоров'ю громадян. Проте, на основідосвіду багатьох держав світу доведено, що окрім негативних тенденцій, іноземніінвестиції мають ще й ряд переваг, такі як:

1.зниженнярівня залежності від імпорту;

2.підвищеннярівня зайнятості та кваліфікації робочої сили;

3.збільшеннярівня комплексного використання сировинних ресурсів;

4.упровадженнясучасних тенденцій, ноу-хау;

5.стимулюваннярозвитку експортного потенціалу;

6.поліпшенняадаптації суб’єктів господарювання за умов конкурентного середовища;

7.використаннязарубіжного організаційного та управлінського досвіду;

8.прискореннятемпів структурної перебудови економіки та впровадження ринкових реформ;

9.поліпшенняплатіжного балансу;

10.створеннястратегічних альянсів між Україною та іноземними підприємствами;

11.привнесенняв економіку країни елементів приватної власності в чистому вигляді [11;с.23-24].

Підсумовуючивикладене вище, можна зробити висновок, що для України стратегічною метоюзовнішньоекономічної політики має стати максимальне використання позитивнихефектів від залучення прямого іноземного капіталу.

1.2Напрями інвестиційної політики України в посткризовий період

Інвестицiйнаполiтикадержави — це визначення структурних та кiлькiснихпотреб в iнвестицiйнихресурсах, збiльшення джерел фiнансування,вибiрпрiоритетнихнапрямкiвфiнансуваннята формування ефективної пропозицiїдля залучення інвестицій. Крім того, до даного переліку слід включити такожстворення відповідних умов: прийнятна iнфраструктура,iнвестицiйнийклiмату державi,наявнiстьпотенцiйнопривабливих проектів, забезпечення можливостiвизначити чіткі перспективи їх реалiзацiїта отримання прибутку. Iнвестицiї потребують до себе бiльшвимогливiшого ставлення: вони не здiйснюватимуться там, де немає вiдповiднихінституційних структур, чiтких i зрозумiлих правил, серйозних гарантiй дляінвесторiв. Це слід враховувати, адже позитивна динамiка iнвестицiйних процесiвсвiдчить якщо не про «здоров’я” економiчної системи, то бодай про окремiознаки ї „одужання“[12;с. 26].

Основні напрямиінвестиційної політики в Україні можна узагальнено подати наступним чином:

— зниженнясоціальної напруги, досягнення остаточного підходу у виділенні коштів напотреби соціальної сфери;

— скороченняфонду виробничого будівництва за рахунок державних коштів і формування надійнихінвестиційних джерел, в першу чергу з власних коштів підприємств;

— скороченняцентралізованих державних капіталовкладень, що виділяються безповоротно;

— прискоренняу кілька разів темпів вибуття застарілого обладнання;

— перегляднадання державних кредитів на вигідних умовах з дефіцитними ставками наконкурсній основі, включаючи державне замовлення;

— залученняіноземних інвестицій, отримання іноземних кредитів, створення спільнихпідприємств з іноземним капіталом за такими напрямами, як розвиток переробноїпромисловості АПК, активізація приватизації, конверсії, а також галузей, яківизначають науково-технічний прогрес;

— створенняефективних форм і механізмів управління інвестиційною діяльністю;

— розвитокпаливно-енергетичного комплексу, ресурсозберігаючих технологій, конверсія ВПК,забезпечення населення товарами народного споживання вітчизняного виробництва,розвиток медицини і фармацевтичної промисловості[13; с.31].

Усі ці напрямиінвестиційної діяльності в Україні вже зараз починають розвиватися в умовах остаточногоформування ринкового механізму в Україні. Для ефективнішого їх виконання сліддотримуватися і ряду принципів:

- орієнтація на інноваційний шлях розвиткуекономіки України;

- визначеннядержавних пріоритетів інвестиційного розвитку України;

- формуваннянормативно-правової бази у сфері інвестиційної діяльності;

- створенняумов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного таінноваційного потенціалу;

- забезпеченнявзаємодії науки, освіти, виробництва, фінансово-кредитної сфери у розвиткуінвестиційної діяльності;

- ефективневикористання ринкових механізмів для сприяння інвестиційної діяльності,підтримки підприємництва у науково-виробничій сфері;

- здійсненнязаходів на підтримку міжнародної науково-технічної кооперації, трансфертутехнологій, захисту вітчизняної продукції на внутрішньому ринку та їїпросування на зовнішній ринок;

- фінансовапідтримка, здійснення сприятливої кредитної, податкової і митної політики ісфері інвестиційної діяльності;

- сприяннярозвиткові інвестиційної інфраструктури;

- інформаційнезабезпечення суб’єктів інвестиційної діяльності;

- підготовкакадрів у сфері інвестиційної діяльності.

Потенційно нашакраїна, володіючи значним внутрішнім ринком, розгалуженим промисловим ісільськогосподарським потенціалом, багатими та різноманітними природнимиресурсами, а також вигідним геополітичним розташуванням, може стати одним ізпровідних європейських реципієнтів інвестицій. Україноюуспадкована потужна інфраструктура виводу добутої сировини, металів, хімічнихдобрив та зернових на світові ринки. Це нафто- і газопроводи, портовегосподарство, залізниця тощо. Водночас в Україні поки що невисока порівняно зрозвиненими країнами частка оплати праці у ВВП. Країназдатна абсорбувати додатковий капітал, маючи, по-перше, людські ресурси(трудові, управлінські, адміністративні), що володіють навичками, необхіднимидля перетворення інвестиційних засобів (заощаджень) у реальні інвестиції,по-друге — ефективний платоспроможний попит напродукцію, вироблену в результаті інвестицій [14;с. 59].

Насьогодні в Україні вже створено сприятливе правове поле для здійсненняінвестиційної діяльності. Зокрема, ця сферарегулюється Законами України: «Про режим іноземного інвестування», «Про захистіноземних інвестицій на Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуваннісуб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштіввітчизняного походження», тощо, якими передбачено:

державнігарантії захисту інвестицій, незалежно від форм власності;

застосуваннянаціонального режиму валютного регулювання та справляння податків на територіїУкраїни до суб`єктів підприємницької діяльності або інших юридичних осіб,створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форм та часу їхвнесення;

відшкодуваннязбитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій,бездіяльності або не належного виконання державними органами України чипосадовими особами передбачених законодавством обов`язків щодо іноземногоінвестора;

поверненняінвестиції іноземному інвестору в натуральній формі або у валюті інвестуваннябез сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формів разі припинення інвестиційної діяльності[15; с.5].

Водночасактуальним є питання удосконалення правової та організаційної базидля підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційногоклімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможностівітчизняної економіки.

Зметою забезпечення стійкого росту надходження інвестицій в економіку країни тареалізації інноваційно-інвестиційної моделі економічного розвитку Мінекономікипостійно ведеться робота щодо удосконалення правового поля у сферіінвестиційної діяльності.

Інвестиційнаполітика держави потребує публічної підтримки з боку інвесторів,а необхідність прискорення очікуваних змін у сфері регуляторного законодавствавимагає, щоб інвестори займали активну позицію, пропонуючи Кабінету МіністрівУкраїни професійно підготовлені, у співпраці з центральними органами виконавчоївлади, проекти актів законодавства, що містять чіткі і виважені механізмирозв’язання конкретних проблем в інвестиційній сфері.

Дієвиммеханізмом у налагодженні активного діалогу з підприємцями, представникамивітчизняних та іноземних інвесторів є Рада інвесторів при Кабінеті МіністрівУкраїни[16; c. 2].

Проблеми,які на даний час найбільш негативно впливають на інвестиційні процеси в Україніта потребують першочергового розв’язання, сконцентровані у сфері діяльності:

судовоїгілки влади;

корпоративногоуправління;

земельнихвідносин;

функціонуванняаграрного ринку;

фондовогоринку;

банківськоїсистеми;

сферитехнічного регулювання;

податковоїсистеми, зокрема адміністрування податків, валютного регулювання, звітності іконтролю у цій сфері.

РішеннямРади інвесторів при Кабінеті Міністрів України утворено 13 робочих груп Радиінвесторів[17].

Радаінвесторів активно долучилась до діяльності Мінекономіки та інших органівцентральної виконавчої влади з метою поліпшення місця України у щорічномурейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації, група Світовогобанку (далі – МФК) «Ведення бізнесу». Рейтинг «Ведення бізнесу» є інтегральнимпоказником, що складається із 10 індикаторів, які впливають на його формування.

МісцеУкраїни у рейтинговому дослідженні Міжнародної фінансової корпорації «Веденнябізнесу – 2010» у розрізі окремих показників, показано в таблиці 1.1[18]:

Таблиця1.1

«Веденнябізнесу 2010»-показники України

№ з/п

Показник

Ведення бізнесу 2010, рейтинг України

Ведення бізнесу 2009, рейтинг України

Зміна рейтингу

Ведення бізнесу

142

146

1 Започаткування бізнесу 134 126 -8 2 Дозвільна система у будівництві 181 181 3 Найом робочої сили 83 90 +7 4 Реєстрація власності 141 144 +3 5 Доступ до кредитів 30 27 -3 6 Захист прав інвесторів 109 143 +34 7 Система оподаткування 181 182 +1 8 Міжнародна торгівля 139 139 9 Забезпечення виконання контрактів 43 46 +3 10 Ліквідація підприємств 145 145

Врезультаті роботи з опрацювання матеріалів МФК робочими групами Ради інвесторівбули виокремлені проекти нормативно-правових актів, прийняття яких сприятимепокращенню місця України у рейтинговому дослідженні МФК. Серед них проектиЗаконів України вже зареєстровані у Верховній Раді України, проекти Законів тапідзаконних актів, які знаходяться на опрацюванні в центральних органахвиконавчої влади та спрямовані на:

1)стимулювання розвитку підприємництва в Україні як важливого фактора соціальноїта економічної стабільності держави в умовах фінансово-економічної кризи;

2)удосконалення державної регуляторної політики, державної реєстрації,ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

3)зниження податкового тиску на економіку та забезпечення його рівномірності.

Доказомпозитивної діяльності у цьому напрямі стало оприлюднення 09.09.2009р.Міжнародною фінансовою корпорацією результатів проведеного рейтинговогодослідження «Ведення бізнесу – 2010», у якому серед 183 країн, щодосліджувалися, Україна посіла 142 місце, покращивши минулорічний результат начотири позиції.

Слідзазначити, що такого результату досягнутоза рахунок покращення показника «захист прав інвесторів»,за яким Україна у дослідженні МФК «Ведення бізнесу – 2010» посіла 109 місце (уминулому році займала 143 місце), покращивши свою позицію на 34 пункти. Напозитивну зміну показника вплинуло прийняття Закону України від 17.09.2008 № 514-VI«Про акціонерні товариства», який визначив порядок створення, діяльності,припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права таобов’язки акціонерів, тощо.

Таким чином,цілеспрямована інвестиційна політика повинна забезпечувати вигідні умови длярозвитку всіх сфер діяльності країни. Врешті-решт,інвестиційна політика покликана сформувати у державі сприятливий інвестиційнийклімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи наУкраїні.

1.3 Оцінкаінвестиційного клімату в Україні

Інвестиційнийклімат відіграє визначальну роль у прийнятті рішень іноземними інвесторами.Відкритість економіки і створення рівних умов у конкуренції з вітчизнянимиінвесторами стимулює приплив іноземного капіталу. По оцінці глобального ризику,що включає політичні, макроекономічні, зовнішні і комерційні ризики, фахівцівідносять Словенію, Чехію, Польщу й Угорщину до країн з низьким інвестиційнимризиком; інвестиційне середовище в Україні оцінене як саме ризиковане.Указується на те, що світова фінансова криза не вплинула на інвестиційнупривабливість країн Центральної і Східної Європи; по інвестиційних можливостяхУкраїна посідає 137 місце серед 175 країн світу.

Серед причиннизької інвестиційної привабливості України можна назвати відсутністьнеобхідних ринкових інституцій, що покликані забезпечити стабільнефункціонування правової системи, що гарантує права власності, дотриманняконтрактних зобов'язань, дієвість антимонопольного законодавства й ін.Відсутність історичних традицій, що визначають правила і норми поводженняекономічних суб'єктів, також перешкоджає прийняттю інвестиційних рішень.Стримує підвищення інвестиційної привабливості нашої економіки і нерозвиненістьринкової інфраструктури (банківська, фінансова системи, сучаснітелекомунікаційні засоби, транспортні комунікації й ін.)[19; с. 84].

Формуванняінституціональної інфраструктури в Україні включає створення законодавчої інормативної бази, забезпечення рівних економічних можливостей для вітчизняних ізакордонних інвесторів, утворення спеціальних органів, що координували бінвестиційну інфраструктуру на всіх рівнях, від регіонального до міждержавного,Консультативної ради іноземних інвестицій, Ради незалежних експертів з питаньіноземних інвестицій, Агентства інвестиційного сприяння. Робота цих органів повиннапідвищити привабливість української економіки для іноземних інвесторів,прискорити просування інвестиційних проектів з моменту їхнього розгляду і дореалізації[20; с.10].

Середпершочергових заходів для поліпшення економічної ситуації в Україні можна назватинаступні: розвиток ринкових відносин; проведення приватизації; забезпеченнявипереджального росту інвестицій; інтенсивне відновлення основного капіталу;скорочення частки тіньового сектора; забезпечення відкритості економіки;поліпшення інвестиційного клімату. Пріоритетною задачею поточного етапу єстворення правових і економічних умов функціонування ринкового механізму;лібералізація законодавства по прямих іноземних інвестиціях буде стимулюватиприплив приватних вкладень у прибуткові галузі економіки і ріст ефективностівиробництва. Створення правових, економічних інститутів, розвиток банківської,фінансової інфраструктури, формування середнього класу і прихід новогопокоління підприємців обумовлять становлення в Україні інституціональноїсистеми ринкового типу[21; c.33].

Правовесередовище є одним з найважливіших факторів формування інвестиційного клімату.З досвіду багатьох країн стало очевидним, що збалансованого бюджету, сучаснихтехнологій та сильного Національного банку недостатньо щоб гарантуватинормальну інвестиційну діяльність. Повинні бути також ефективні суди,контракти, що мають правову силу, справедливі закони, захист прав власності,передбачувані правила та процедури [22; c.7].

Країни, дезаконність не є основою життя, залишаються „країнами з великимпотенціалом“ і не більше. Сприяння розвиткові законності у цьому напрямкутакож є ключем до успішної боротьби з корупцією. Підприємці в усіх країнахмають труднощі з податками, митними процедурами, стандартами та іншимивимогами. Однак, привабливий інвестиційний клімат пропонує підприємцям певніправа і гарантії: право на отримання попереднього повідомлення прозапропоновані зміни у правилах, нормативах, стандартах та законах, що регулюютьекономічну і комерційну діяльність, право публічних коментарів та відкритихдебатів, право вимагати підзвітністності і подавати апеляції[23; c.31].

У цій сфері»ясність" є ключовим словом. Кожна країна створює власну правовусистему, і всі вони досить складні. Але юрист зобов’язаний пояснити інвесторуна простих прикладах ризики, з якими він зустрінеться. Якщо не вдасться, то цеозначатиме або помилку юриста, або недосконалість законів, які поганосформульовані через політичні компроміси чи брак часу.

Для інвестораважлива наявність:

цивільного,контрактного і корпоративного права як основи правил гри (в Україні особливонедосконале корпоративне право);

права власностіна землю і нерухомість, оскільки ніхто не захоче вкладати інвестиції, якщо ціправа у будь-який момент можуть бути заперечені;

надійної системиземельної реєстрації;

права навикористання землі як додаткового забезпечення (застави) під кредит, який надаєбанк або кредитор дебітору;

гарантії навипадок неспроможності дебітора, наприклад, щоб кредитор зміг за боргивідсудити у дебітора приміщення у власність. У разі необхідності суд маєвинести належний вирок з цього питання, а уряд забезпечити виконання рішеннясуду. Все це дуже хитке в Україні.[24; с.24]

Створенняклімату, сприятливого для розвитку бізнесу, та відповідного іміджу, посиленнязаконності, збільшення прозорості — це вирішальні чинники для того, абиукраїнці отримали більші економічні можливості.

Розділ2.Аналіз залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України

2.1 Сучаснийстан іноземного інвестування в Україні

Вумовах сучасної фінансово-економічної кризи та посткризового відновленняекономіки Україні не вистачає коштів Державного бюджету, внутрішніхінвестиційних ресурсів, тому є необхідним залучення іноземних інвестицій.Основною метою цього процесу є насичення інвестиційними потоками пріоритетнихнапрямів розвитку економіки держави для повного її функціонування.

Іноземніінвестиції є сьогодні тим ресурсом, який найбільше сприяє підвищеннюефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповіднихтериторій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян [25; с. 6].

Забезпеченнязростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-перше,від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Зокрема це:розвиток фінансового становища держави, включаючи скорочення дефіциту бюджету,зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносинвласності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільностіз подальшим зростанням темпів ВВП.

По-друге,зростання обсягів іноземних інвестицій визначається здійсненням заходівекономічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційногомеханізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільніумови для інвесторів [26; с.24].

Важливимкроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економікуУкраїни, вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємствстратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належатьтранснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини та ін.).

Загальніобсяги ПІІ в економіку України на 2010 рік показані на рис.2.1.

Рис.2.1.Обсяги прямих іноземних інвестицій в економіку України за станом на 01.04.2010

Отже,можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку Україниприпадає на Кіпр(22,8% загального обсягу інвестицій)[27].

Щостосується галузевого розподілу інвестицій, тона підприємствах промисловості зосереджено 13135,3 млн. дол. США(32,8%загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної –11745,9 млн. дол. США та добувної – 1089,6 млн. дол. США. Серед галузейпереробної промисловості у

металургійневиробництво та виробництво готових металевих виробів внесено 5612,3 млн. дол.прямих інвестицій, у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів– 1788,7 млн. дол., машинобудування – 1118,2 млн. дол., хімічну та нафтохімічнупромисловість – 1116,9 млн. дол., виробництво іншої неметалевої мінеральноїпродукції – 777,8 млн. дол. У фінансових установах акумульовано 12637,5 млн. дол.(31,6%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів,побутових виробів і предметів особистого вжитку – 4323,3 млн. дол. (10,8%), ворганізаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг танадання послуг підприємцям, – 4221,1 млн. дол. (10,6%).

Якщож порівнювати наведені показники з показниками попередніх років, можнапрослідкувати позитивну динаміку збільшення ПІІ, які залучаються в економікуУкраїни (рис.2.2).

Рис.2.2.Динаміка прямих іноземних інвестицій в Україну за 1996-2010 роки (за станом напочаток року).

Зрис. 2.2 чітко видно, що протягом останніх років обсяг ПІІ в Україну збільшився.До того ж залучилися нові інвестори, такі як Італія та Швеція, розміривкладених інвестицій яких з кожним роком зростають.

Таблиця2.3

Обсягипрямих іноземних інвестицій в економіку України 2008р.- І квартал 2010р.

Країна-інвестор

За станом на початок року, млн. дол. США

01.04.2010

у % до підсум-ку

01.01.2010

у % до підсумку

01.01.2009

у % до підсум-ку

01.01.2008

у % до підсумку

Усього

40007,4

100,0

40026,8

100,0

35723,4

100,0

29489,4

100,0

у тому числі

Кіпр 9105,1 22,8 8593,2 21,5 7682,9 21,5 5941,8 20,1 Німеччина 6644,4 16,6 6613,0 16,5 6393,8 17,9 5917,9 20,1 Нідерланди 3841,0 9,6 4002,0 10,0 3180,8 8,9 2511,2 8,5 Російська Федерація 2661,0 6,7 2674,6 6,7 2445,6 6,8 2075,2 7,0 Австрія 2569,8 6,4 2604,1 6,5 2273,5 6,4 1968,8 6,7 Сполучене Королівство 2229,3 5,6 2375,9 5,9 1851,6 5,2 1462,2 5,0 Франція 1698,9 4,2 1640,1 4,1 1471,5 4,1 1436,8 4,9 Вiрґiнськi Острови, Британські 1333,8 3,3 1387,1 3,5 1316,1 3,7 1046,2 3,5 Швеція 1275,1 3,2 1371,0 3,4 1263,0 3,5 1045,7 3,5 Сполучені Штати Америки 1244,2 3,1 1272,3 3,2 1226,1 3,4 1006,6 3,4 Італія 980,1 2,4 992,2 2,5 914,3 2,6 670,5 2,3 Польща 888,0 2,2 864,9 2,2 715,6 2,0 583,8 2,0 Швейцарія 799,4 2,0 805,5 2,0 694,7 1,9 400,9 1,4 Інші країни 4737,3 11,9 675,1 1,7 595,5 1,7 3421,8 11,6

Сьогодніз’явилися загальні тенденції до поліпшення економічної ситуації. Окрімтого, інвестиційний потенціал України зростає, зважаючи на підготовку доЄвро-2012. Не слід забувати, що в країні вже затвердженоновупрограмупідготовки до чемпіонату, в якій збільшено загальну сумуфінансування з 15 млрд. 790,67 млн. грн. до 142 млрд. 448,4 млн. грн. Прицьому, якщо раніше на 2010 рік передбачалося виділити Кабміном 32 млрд. грн. напідготовку до Євро-2012, то згідно нової програми ця сума становить 49 млрд.45,91 млн. грн[28]. Тобто урядом створюються всі умови, які необхідні дляпроведення чемпіонату на високому європейському рівні.

Протепрогнози щодо майбутнього дуже обережні, бо економічна невизначеністьзберігається. Існує значна розбіжність у думках експертів щодо змінінвестиційного клімату України.

Деяківчені вважають, що у 2010 роцівласникиресурсів залишать обсяги вкладень на рівні 2009-го року. Попит припинився збоку інвесторів майже в усіх країнах — ів розвинутих, і в країнах з перехідною економікою. Ті країни, що в минуломубули найпривабливішими зараз тежпотерпають від зменшення інвестиційного попиту. Це пов’язано із тим, що ринок вцілому і світ інвесторів зокрема взяли перерву, щоб переоцінити і ще развизначити свої пріоритети.

Алезагалом прогнозуючі організації припускають вирішення у 2010 році проблембанківської сфери як в середині країни, так і на зовнішніх ринках. Покращитьсядоступ до кредитних ресурсів та посилиться довіра до банківської системи з бокунаселення і бізнесу, що позитивно відобразиться навідновленні виробничої діяльності корпоративного сектору. В той же час,зростанню обсягів залучених кредитних ресурсів сприятиме їх помірне здешевлення– прогнозується зниження ставок банків за кредитними операціями. Поряд з цим,поступово зростатиме притік іноземного капіталу як у вигляді прямих іноземнихінвестицій, так і портфельних інвестицій [30].

Щодо2011 року, то більшість експертів вважають, що обсяг прямих іноземних інвестиційзбільшиться. А також передбачають зростання економіки України вмежах від 3,5% до 6,3%. В основному передбачається, що основним важелемекономічного зростання буде розширення інвестиційного попиту: усередненезначення реального приросту інвестицій 10,7%, яке перевищує реальний прирістприватного споживання (5,8%) [31].

Загалом,на мою думку, Україна досягла відчутних досягнень у справі залучення іноземнихінвестицій, але необхідно констатувати, що іноземний капітал не поспішаєосвоювати український інвестиційний ринок. Існує ряд перешкод, які недозволяють інвесторам збільшити обсяг інвестицій в нашу державу, але Україна взмозі це подолати і в 2010 році обсяг іноземних інвестицій зросте.

2.2Регіональні аспекти залучення прямих іноземних інвестицій

В умовахринкової трансформації економіки України загальний обсяг залучених інвестиційне завжди характеризується рівномірним розподілом, спостерігаєтьсядиференційоване накопичення іноземних активів в окремих регіонах.

У зв’язку з цимвиникає необхідність аналізу сучасного стану залучення іноземних інвестицій врегіони України, причини диференціації та розробки шляхів вирішення даноїпроблеми.

З чогоскладається інвестиційна привабливість регіону? Для аналізу інвестиційноїпривабливості регіонів застосовуються такі узагальнюючі показники: рівеньзагальноекономічного розвитку регіону; рівень розвитку інвестиційноїінфраструктури; демографічна характеристика регіону; рівень розвитку ринковихвідносин і комерційної інфраструктури; рівень криміногенних, економічних таінших ризиків[32; c.85].

Значні прямііноземні інвестиції у конкретну галузь у регіоні найчастіше пов`язані зупровадженням довгострокового інвестиційного проекту. Також на надходженняпрямих іноземних інвестицій у конкретний регіон впливає його географічнерозташування. Обсяг притоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України(2006–2010 рр.) відображено у табл. 2.3 [2].

Таблиця 2.3

Обсягпритоку прямих іноземних інвестицій до регіонів України за 2006–початок 2010рр.(млн. дол. США)

Рік 2006 2007 2008 2009 І квартал 2010 АР Крим 577 726,2 637,6 622,1 718,4 Вінницька 108,3 152,6 161,3 161,3 176,5 Волинська 272,4 392,4 388,7 269,2 328,9 Дніпропетровська 2361,3 2934,3 2667,3 2670,1 2813,6 Донецька 905,9 1355,2 1508,8 1512,9 1649,6 Житомирська 122,9 173,6 181,3 177,4 215,4 Закарпатська 295 345,3 355,8 356,4 355,0 Запорізька 606,5 761,4 835,6 840,6 872,1 Івано-Франківська 183,5 385,2 480,8 480,8 615,9 Київська 871,4 1083,6 1301,2 1310,5 1507,4 Кіровоградська 52,3 55,3 63 63,8 66,0 Луганська 284,3 309,1 336,1 335,9 577,9 Львівська 515 771,5 930,7 891,0 1111,9 Миколаївська 113 136,8 151,8 161,8 172,9 Одеська 718,7 880,8 991,5 970,2 1043,2 Полтавська 315,8 367,9 511,5 515,4 445,5 Рівненська 112,6 233,1 272,1 272,1 275,5 Сумська 156,7 180,5 159,1 158,0 225,6 Тернопільська 45 51 58,7 58,6 66,5 Харківська 983,6 1278,7 1599,4 1609,8 2054,7 Херсонська 109,7 156,2 171,4 175,0 180,5 Хмельницька 92,2 129 137,3 137,3 219,7 Черкаська 116,3 175 177,2 168,1 222,5 Чернівецька 36,8 51,2 60,1 60,1 61,9 Чернігівська 81,5 86,6 94,4 94,4 87,4 м. Київ 5881,9 9681,7 13321,5 13464,5 15756,1 м. Севастополь 126,3 147,2 141,8 141,8 145,1

Розподіл прямихіноземних інвестицій за регіонами України є нерівномірним, що зумовлено їхрізною інвестиційною привабливістю. Аналізуючи наведені дані, можна зробитивисновок, що іноземні інвестори охоче вкладають кошти у промислові регіони,оскільки більшість їх «цікавить» металообробка, харчова і хімічнапромисловість, будівництво, транспорт. Однак з табл. 2.3 видно, що саме у 2008 р.приток іноземних інвестицій зменшився в усі регіони країни, а з таких областей,як Дніпропетровська, Сумська, АР Крим та м. Севастополь відбувся відтіккапіталу, що становив майже 500 млн. дол. США.

В 2010 роцічільні місця за обсягом прямих іноземних інвестицій посіли підприємства Києва –39,4% до загального обсягу, Дніпропетровської – 7,0%, Київської – 3,8%,Запорізької – 2,2%, Донецької – 4,1%, Одеської – 2,6%, Харківської області –5,1%, а також Автономної Республіки Крим – 1,8%. Слід відмітити значнунерівномірність економічного розвитку регіонів України. Відповідно пріоритетнийрозвиток одних областей веде до відсталості інших. Це безпосередньовідбивається на обсягах інвестицій, що надходять до різних регіонів.

З наведенихданих випливає, що найбільш привабливими є декілька регіонів України, в томучислі м. Київ. Розглядаючи інвестиційну привабливість окремих регіонів країни незавжди зрозуміло, чому іноземний капітал віддає перевагу одним, а не іншимрегіонам. З економічних позицій високий рівень вкладення іноземного капіталуповинен спостерігатися в таких регіонах країни, як Автономна Республіка Крим, вобластях Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській, Одеській, Харківській.Однак поряд з економічним потенціалом в цих регіонах і дуже багато проблемсоціального та екологічного характеру. У багатьох регіонах України спочаткунеобхідно вкласти значні обсяги капіталу, щоб підняти на необхідний рівеньпотенціал більшості діючих підприємств.

Однак,привабливість регіонів країни має тенденцію змінюватися кожного року. На цевпливають різні чинники, в останній час – це світова фінансова криза. Слідзазначити, що інтерес іноземних інвесторів до м. Київ незмінний, оскільки він єстолицею європейської держави. Тут обертається значна готівкова маса країни,активно розвивається ринкова інфраструктура, досягнуто помітного зростанняпромислового виробництва, з кожним роком поліпшується тенденції будівництва ірозвитку транспорту. У м. Київ іноземні інвестиції зосереджені у фінансовому,кредитному і страховому секторах економіки[33; c.43].

Зновуж таки, у зв'язку з проведенням Євро-2012 обсяги прямих іноземних інвестиційзростатимуть: в 2010 році до 1700 млн. дол., в 2012 році − до 2650 млн.дол..

Кількістьінноваційно-активних підприємств зросте з 34 у 2009 році до 77 в 2010 році тадо 91 в 2012 році, що суттєво збільшить їх частку у загальній кількостіпромислових підприємств регіону. Треба зазначити, що подібний прогноз є надтооптимістичним. У цілому можна підсумувати, що в 2010-2012 роках збережетьсяпозитивна динаміка інвестиційної діяльності в Київській області(табл.2.4) [34].

Однак,інвестиції в основний капітал на придбання машин та устаткування, можна вважатинегативною тенденцією, оскільки зменшення витрат на переобладнання та купівлю новихтехнологій гальмує процес появи нових видів продукції та зменшення витрат навідновлення народногосподарського комплексу Київської області.

Таблиця 2.5

Результатипрогнозування інвестиційної діяльності в Київській області на 2010-2012 р. р.(млн. грн.)

Показники 2010(прогноз) 2012(прогноз) Капітальні інвестиції 10596,14 13795,9 Інвестиції в основний капітал 9006,72 11726,53 Інвестиції в основний капітал на придбання машин та устаткування 2877,8 2482,3 Питома вага інвестицій в основний капітал на придбання машин та устаткування в інвестиціях в основний капітал 32 % 21,1%

Отже,нерівномірний розподіл іноземного капіталу за регіонами України спричиняєтьсянизькою привабливістю регіонів, внаслідок фінансової, політичної, економічноїнестабільності.

Регіональнавлада в процесі залучення інвестицій повинна зводитися до виконання такихфункцій:

· Формування привабливого для інвестораіміджу територіальної громади;

· Створення сприятливих умов длянадходжень та ефективної реалізації інвестицій;

· Конденсування та створення ефективнихканалів для поширення інформації про інвестиційний потенціал відповідноїтериторії;

· Посередництво в налагодженні контактівта співпраці між представниками місцевого бізнесу і потенційними інвесторами[35;c. 32].

Як зазначалосяна початку, залучення інвестицій на регіональний рівень є показникомстабільності й успішності соціально-економічного розвитку певної територіальноїгромади.

В Україні ж,через переважно низький рівень розвитку місцевого бізнес-середовища та недалекоглядністьі консервативність регіональної влади, обсяги залучення залишаються незначнимидля українських регіонів та ще й з високою диференціацією їх розподілу.

Часткововиправити цю ситуацію можна завдяки реалізації таких заходів:

· поширення діючих програм з бізнес – таменеджмент-освіти на рівень регіонів;

· розробка локальних інформаційнихстратегій щодо залучення інвестицій;

· впровадження місцевими компаніямипринципів прогнозування та стратегічного планування;

· проведення реструктуризації та оптимізаціїмалоефективних місцевих підприємств;

· лібералізація відносин «влада – бізнес»на регіональному рівні[36; c.42].

Саме такістратегічні плани поряд з розвитком регіональної інфраструктури тазагальнодержавним сприянням можуть забезпечити рівномірний приплив інвестицій урегіони України.

2.3 Програмазалучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату в Київській області

Оскільки Київ єнайбільш привабливим регіоном України для іноземних інвесторів, хотілося ббільш детально розглянути основні пріоритетні завдання області на шляхузалучення інвестицій.

На сьогодніКиївщина належить до десятки найбільш індустріально розвинених областейУкраїни. Основу промислового потенціалу області становлять близько 400 великихта середніх підприємств.

Головним напрямомінвестиційної політики в Київській області є створення сприятливих умов длярозвитку підприємництва, подальше поліпшення інвестиційного клімату, допомогасуб’єктам господарювання в реалізації економічно і соціально важливихінвестиційних проектів із залученням усіх джерел фінансових ресурсів.

Одним зактуальних завдань в області є активізація інвестиційної діяльності та значненарощування обсягів інвестицій. Саме збільшення притоку іноземних коштів єпріоритетним напрямом діяльності. Обласна державна адміністрація виходить ізтого, що поєднання інтересів інвестора з інтересами області може стати основоюдля плідного взаємовигідного співробітництва.

Так, булорозроблено Програму залучення інвестицій та поліпшення інвестиційного клімату вКиївській області на 2010-2012 роки, яка спрямована на вирішення проблемиактивізації інвестиційного забезпечення економіки та визначає заходи,спрямовані на створення сприятливих організаційних та економічних умов длязбільшення надходжень інвестицій в економіку області, для більш ефективноговикористання індустріального, аграрно-технологічного, наукового таінтелектуального її потенціалу.[37]

Головнамета Програми передбачає формування сприятливих умов для поліпшенняінвестиційного клімату, активізацію інвестиційних процесів для залученнявітчизняних та іноземних інвестиційних ресурсів у розвиток економіки тасоціальної сфери області.

Об’єктомреалізації Програми є весь соціально-економічний комплекс області, об’єкти виробничоїсфери, агропромисловий комплекс, комунальне господарство, об’єктигосподарювання інших форм власності, що знаходяться на її території.

Ця Програма єосновою довгострокової політики області у сфері залучення і реалізаціїінвестицій. План заходів щодо її реалізації також опрацьований на перспективу,однак може щорічно коригуватись і наповнюватись новим змістом у залежності відзмін внутрішніх і зовнішніх умов реалізації іноземних інвестицій та привиникненні нових завдань.[37]

Враховуючи те,що область має дефіцит фінансових ресурсів, але разом з тим володіє промисловимпотенціалом, відносно розвиненою інфраструктурою, має висококваліфіковануробочу силу та вигідне географічне положення, залучення інвестицій для розвиткуїї економіки є дуже важливим і виконання комплексу заходів дасть можливість досягнутипоставленої мети.

Основнимзавданням Програми є забезпечення виконання заходів щодо її реалізації, якіспрямовані на:

- поліпшення інвестиційної привабливостіта іміджу області;

- стимулювання розробки і реалізаціїпроектів, спрямованих на активізацію підприємницької діяльності та вирішеннясоціальних проблем області;

- вивчення пропозицій та аналізінвестиційних проектів;

- створення системи координації взаємодіїмісцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування зпідприємствами, діловими та фінансовими структурами, консалтинговими таінвестиційними фондами;

- проведення інформаційної пропагандипотенційних можливостей підприємств області серед вітчизняних та іноземнихінвесторів з метою залучення інвестиційних капіталів;

- підтримку власного товаровиробника;

- розвиток агропромислового комплексу;

- реконструкцію та реформуванняжитлово-комунального господарства;

- розробку інвестиційних пропозицій тапроектів;

- розвиток інфраструктури туризму вобласті;

- створення нових конкурентоспроможнихвидів продукції з впровадженням передових технологій і виробництво.

Саме до данихзаходів буде здійснюватися інвестиційна політика в області.(Додаток Б)

РеалізаціяПрограми передбачає зростання загального обсягу іноземних інвестицій в економікуобласті до 2,8 млрд. дол. США, обсягів виробництва продукції, створення 10 000нових робочих місць, підвищення випуску експортно-орієнтованої продукції тавиконання соціальних програм.

В ходіреалізації Програми має бути забезпечено створення інвестиційного паспортуКиївської області, каталогу інвестиційних пропозицій підприємств області;розширення і зміцнення кооперативних зв’язків між підприємствами області таінших регіонів України; розширення міжнародних двосторонніх зв’язків іззарубіжними інвесторами; створення позитивного іміджу Київської області;залучення інвесторів до реалізації інвестиційних проектів інноваційноїспрямованості; забезпечення підвищення рівня професійної підготовки працівниківмісцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сферііноземного інвестування.

Розділ3. Напрями удосконалення політики залучення прямих іноземних інвестицій (наприкладі Київської області)

3.1 Створеннясприятливих умов для розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності

Реалізація напрямівудосконалення політики залучення ПІІ буде реалізовуватись в розрізі Програми позалученню інвестицій в економіку Київської області.

З метоюефективного розміщення промислових об’єктіву 2010-2012 роках, буде продовжуватись робота по створенню в районахпромислових зон різних форм власності (державні, муніципальні, приватні). Урезультаті — інвестори отримають готові промислові земельні ділянки в оренду,або шляхом викупу, зі створеною інфраструктурою, що спрощує впровадженняінвестиційного проекту.

Для створеннясприятливого клімату у сфері інноваційної діяльності та з метою стимулюваннязалучення високотехнологічних інвестиційних проектів, передбачається створенняпромислово-технологічних парків або технологічних центрів.Промислово-технологічний парк – це концентрування малих інноваційнихпідприємств та бізнес-інкубаторів із пільговими умовами функціонування. Головнамета промислово – технологічного парку – розробка та впровадження інноваційнихідей та створення механізму впровадження інновацій у виробництво, створенняцентру наукових досліджень та впровадження наукомістких технологій. Він можебути створений на базі наукових або університетських центрів. Для підтримкитехнологічних ініціатив на першій стадії розвитку при технологічних центрахбудуть створюватись інноваційні бізнес-інкубатори[38; c.4].

З метоюзапровадження світового досвіду щодо розвитку новітніх технологій,передбачається створення кластерних об’єднань, що дозволять використатиможливості основних галузей для прискорення розвитку економіки та забезпечатьможливість випуску конкурентоздатної продукції.

Для виконанняцього розділу заходів пропонується здійснити наступні кроки:

- для підтримки ініціатив щодоінвестиційної діяльності в області, створити обласний інвестиційний фонд, згідноз чинним законодавством;

- запровадити механізм наданняконсультативної та фінансової допомоги за рахунок обласного інвестиційногофонду щодо стимулювання створення інноваційних центрів, інвестиційнихбізнес-інкубаторів, технологічних парків за спеціалізацією, для спрямуванняінвестиційних пропозицій;

- запровадити механізм надання грошовихгрантів, за рахунок обласного інвестиційного фонду, для стимулюванняінвесторів, щоб створити нові робочі місця в районах та містах області ізвисоким рівнем безробіття;

- розвиток інститутів спільногоінвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) щодо створення умовдля більш широкої участі венчурних фондів у фінансуванні інноваційноїдіяльності;

- удосконалити порядок проведенняреєстрації іноземних інвестицій у процесі здійснення інвестиційної діяльності,у тому числі при реінвестуванні та поверненні інвестицій.

Також важливимзавданням держави та каталізатором прискорення притоку капіталу є створеннясистеми страхування, забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки,залучення великих страхових компаній на регіональний ринок області, з метоюстрахування та перестрахування інвестиційних ризиків комерційного інекомерційного характеру. Для цього необхідно забезпечити підготовкувідповідних висококваліфікованих кадрів.

Крім того,однією з важливих складових процесу залучення інвестицій є створеннясприятливого інвестиційного іміджу області в засобах масової інформації. Образдинамічної, з добре розвинутим потенціалом економіки області, інформація прозалучені інвестиції, розробка та реалізація інвестиційних проектів, участь уних провідних міжнародних фінансових організацій – все це принесе відповідніекономічні результати позитивного характеру. Співпраця із ЗМІ, інформаційнимиагентствами сформує позитивний образ області, її економічний потенціал таперспективи. При цьому, головну роль у формуванні іміджу відкритої областівідіграє інформація про інвестиційну привабливість області (інвестиційнийпаспорт), перелік інвестиційних пропозицій обласних підприємств та організацій,обласного бюджету у мережі Інтернет, підтримка та просування сайту Київськоїобласті www.invest-koda.org.ua,створення та розповсюдження фільму про інвестиційний потенціал області.

3.2 Основніальтернативні шляхи вдосконалення механізму залучення прямих іноземнихінвестицій

Як показановище, непривабливий інвестиційний клімат негативно впливає на можливостіактивізації процесу залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни.Також серед основних факторів, які погіршують процес залучення інвестицій можнавиділити:

- залучення іноземних інвестиційвідбувається в період кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність натериторії України, висловлюючи свою невпевненість і подальшому співробітництві,подаючи запити щодо економічної політики уряду;

- нестабільне законодавство, відсутністьнадійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

- темпи інфляції залишаються на значновищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

- низька купівельна спроможність значноїчастини населення зменшує можливість реалізації на внутрішньому ринкупродукції, що могла б вироблятися на новостворених або реконструйованих здопомогою іноземного капіталу підприємствах.

Самі жінвестори, в наданні консультацій щодо розвитку інвестиційного потенціалуУкраїни визначають, що залученню ПІІ сприятимуть процеси формуванняінституційного середовища. Тобто наша країна, з одного боку, поступововключається в діяльність міжнародних економічних структур, а з другого – доситьінтенсивно розвиває внутрішні ринкові організаційні структури та інститути.

Оскільки наданий час метою політики у сфері іноземного інвестування є створення сучасноїполітичної системи регулювання, яка б підвищила інвестиційну привабливістьекономіки та забезпечила потужні мотивації нерезидентів щодо вкладення коштів,то ефективним важелем успішного вирішення цього завдання може стати податковаполітика щодо іноземних інвестицій. Влада має впроваджувати найпривабливіші дляіноземних інвесторів податкові стимули в такий спосіб, щоб не втратити бюджетнінадходження.

Таким чином,можна запропонувати три основні альтернативні шляхи щодо розв’язанняпроблеми:

1. Податкові канікули

2. Низькі податкові ставки

3. Прискорена амортизація основних фондів,зменшення оподатковуваного прибутку на суму інвестицій чи використанняподаткового інвестиційного кредиту

Під часподаткових канікул прибутки підприємств оподатковуються за зниженими ставкамичи не оподатковуються взагалі. Запровадження канікул вимагає уважного нагляду збоку податкової інспекції за підприємствами з іноземними інвестиціями, оскількиіснує заборона щодо трансформації у нову компанію для продовження податковихканікул.

Вадою такоїальтернативи, з точки зору уряду, є зменшення бюджетних надходжень і те, щоканікули є ефективнішими у залучені капіталу до мобільних виробництв, ніж догалузей, що впливатимуть на економіку країни протягом тривалого часу. Такожслід зазначити, що податкові канікули заохочують утворення нових компаній, а неінвестиції в нові виробничі потужності. Україні ж потрібне саме останнє.

Іншим варіантомзаохочення прямих іноземних інвестицій є загальне зменшення податкової ставки.При такому підході значно спрощується процес розрахунку податків, крім того,інвесторів приваблюють країни з низькими ставками оподаткування, що дозволяєзалишити їм більшу частину прибутку.

Однак, існують інедоліки такого підходу: міжнародні зв’язки здатні звести нанівець зусиллякраїни у формуванні нейтральної податкової системи. Фактично країна зподатковою системою, яка суттєво відрізняється від систем інших країн, можемінімізувати ринкові викривлення, запровадити менш нейтральну податковусистему. Коли база оподаткування не є уніфікованою, то ТНК можуть скористатисявідмінностями в податкових законодавствах різних країн. Наприклад, ТНК можеотримати позику в країні з високими податками для фінансування інвестицій вкраїні з низькими податками. Це збільшить прибутки ТНК, тоді як місцевий бізнесне матиме таких можливостей.

Альтернативоюпопереднім податковим стимулам є прискорене списання інвестицій у формі:

— прискореноїамортизації

— зменшенняоподатковуваного прибутку на певний процент інвестиційних витрат

— податковогоінвестиційного кредиту, що дозволяє компаніям зменшувати податки на встановленийпроцент інвестиційних витрат

Перевагамитакої альтернативи є:

1.Інвестиційнівідрахування коштують урядові менше, ніж податкові канікули чи загальнезменшення податкових ставок

2.Інвестиційніподаткові відрахування для капіталу з тривалим строком використання (споруди,машини, обладнання) заохочують інвестиції, що можуть бути прибутковим протягомбагатьох років. Тобто відрахування стимулюють довгострокове інвестиційнепланування.

3.Зінвестиційними податковими відрахуваннями компанія одержує доходи від зниженняподаткових ставок в результаті інвестицій. Податковий стимул має чіткеспрямування – заохочувати інвестиції, а не створювати нові компанії.

Однак існує іряд певних недоліків:

1.Якщоінвестиційні податкові відрахування не відшкодовуються, то існуючі компаніїдістають вигоди у повному розмірі, тоді як нові фірми мають спочатку отриматидостатній прибуток перед використанням відрахувань. Проекти з тривалим періодомрозгортання потрапляють у невигідне становище порівняно з тими, що швидко починаютьотримувати доходи.

2.До певнихтипів капіталу, зокрема – до запасів, відрахування не застосовуються, то галузів яких інтенсивно використовуються запаси, потрапляють у невигідне становище.

На мою думку,найефективнішим підходом до податкового стимулювання іноземних інвестицій векономіку нашої держави, слід віднести прискорене списання інвестицій у формі:прискореної амортизації, зменшення оподатковуваного прибутку на певний процентінвестиційних витрат та податкового інвестиційного кредиту.

Ця альтернативає найбільш прийнятною на сьогодні завдяки її чіткому спрямуванню на певний виддіяльності, а саме: нарощування виробничих потужностей. Крім того, відрахуваннястимулюють довгострокове інвестиційне планування. Не менш важливим є те, щоінвестиційні відрахування коштують урядові менше, ніж податкові канікули чизагальне зменшення податкових ставок. Цільове використання відрахувань зменшуєвідплив капіталу, а також заохочує нові інвестиції замість надання несподіванихприбутків власникам наявного капіталу, як це відбувається при зниженні ставокоподаткування.

3.3 Стратегічні орієнтири підвищенняінвестиційної привабливості Київської області

Важливу роль узабезпеченні соціально-економічного розвитку регіону відіграє рівень йогоінвестиційного потенціалу, що залежить від обсягів інвестиційної діяльності таїї результатів. Незадовільний стан фінансового забезпечення області потребуєпошуку та залучення фінансових ресурсів із-за кордону, які дозволять покритидефіцит у внутрішніх ресурсах, сприятимуть прискоренню євро інтеграційнихпроцесів та підвищенню зовнішньоекономічної активності. Основною метою прицьому буде визначення стратегічних орієнтирів щодо діяльності області з метоюпокращення рівня її інвестиційної привабливості.

Тобто, япропоную основні напрями діяльності Київщини, які б дозволили чіткосформулювати основні пріоритетні напрямки роботи на шляху збільшення обсягівіноземних інвестицій.

1.Забезпечитиекономічну безпеку регіону. Цей напрям полягає у захисті вітчизнянихтоваровиробників та недопущенні іноземних інвесторів до керівництваконкурентоспроможними виробництвами. Основними заходами в рамках даноїстратегії є залучення в інвестиційний процес внутрішніх джерел формуванняінвестиційних ресурсів, а надходження зовнішніх повинно бути зорієнтованепереважно на розвиток підприємств тих сфер економіки, що є недостатньорозвинені в регіоні через відсутність сировини, яку необхідно імпортувати. Вкладенняіноземного капіталу в регіон забезпечить доступність до іноземної сировини таполегшить процес її надходження.

2.Стати ринковимлідером. Це передбачає завоювання значної частки внутрішнього та зовнішньогоринку товарів і послуг, дасть усі можливості забезпечення конкурентних перевагі досягнення високих результатів у напрямку поставки продукції на національнийта іноземні ринки, що дозволяє формувати привабливий інвестиційний клімат дляіноземних інвесторів з позицій швидкої окупності вкладених ресурсів. Основнимизаходами є: збільшення виробництв, які б використовували наявні в області ресурсиз метою досягнення їх конкурентних переваг та збільшення обсягів реалізаціїпродукції, робіт і послуг.

3.Максимізувативигоди від надходження іноземного капіталу. Тобто, здійснення інвестицій убудь-якому із напрямів повинно максимально сприяти економічному, соціальному таекологічному розвитку області, зниженню рівня безробіття та зростанню доходівнаселення. Слід зауважити, що вкладення іноземного капіталу у підприємства, щоне створюють нових робочих місць, а їх діяльність не забезпечує доходів до місцевихбюджетів або загрожує екологічній безпеці регіону, не є привабливим дляінвесторів.

4. Мінімізуватиризики. Тобто, необхідна підтримка підприємств з боку органів місцевої влади,податкових та фінансових органів, що дозволить зменшити ризики, пов’язані знедоотриманням прибутків, і сприятиме виведенню частини доходів із тіньовогосектора бізнесу. Основними заходами є: у випадках фінансової нестабільностісуб’єкта господарювання необхідно надавати фінансову допомогу за рахунокбюджетних коштів, що зосереджуються у спеціальних фондах, або створювати окреміфонди грошових коштів, джерелом формування яких є доходи місцевого бюджету. Упроцесі залучення іноземного капіталу є необхідною допомога в оформленнідокументів та під час нарахування і сплати мита, проведення роз’яснювальноїроботи щодо податкового законодавства в країні тощо.

5.Важливим такожмає бути розподіл наявних ресурсів у ті сфери економіки, що можуть забезпечитивисокий рівень рентабельності місцевих суб’єктів господарювання. Необхідносприяти росту підприємств роздрібної (супермаркетів), оптової торгівлі, щодадуть змогу швидше реалізовувати інвестиційні продукти, а це в свою чергузабезпечуватиме збільшення доходів виробничих підприємств та ріст їхінвестиційних можливостей. Необхідно забезпечувати розвитокринку товарів та послуг з метою росту попиту на робочу силу, що зменшить їївідплив за кордон. Розвиток підприємств роздрібної та оптової торгівлі зумовитьтакожрістпопиту на продукцію, а це сприятиме розвитку виробничих підприємств, які їїпоставляють, та стимулюватиме іноземних інвесторів здійснювати інвестиції у тівиди діяльності, які розвиваються на низькому рівні.

6.Необхідноінтенсивно використовувати ресурси (фінансові, трудові) з метою спрямування їхна інвестиційні цілі та розвиток промислових підприємств. Основними заходами є:розвиток фінансово-кредитних інститутів, які б змогли залучати вільні коштинаселення і акумулювати в інвестиційні ресурси; забезпечувати спрямуванняприбутків підприємств на фінансування інвестиційної діяльності та зниження їхчастки, що споживається, у вигляді дивідендів; сприяти зниженню рівня міграціїнаселення через забезпечення їх робочими місцями; модернізація виробничихпотужностей, що дасть змогу збільшити рентабельність місцевих підприємств ісприятиме росту конкурентних переваг продукції, а це в свою чергузабезпечуватиме нарощення експортного та фінансового потенціалів вітчизнянихпідприємств, що є вагомим у процесі розвитку та становлення на ринку.Інтенсивне використання внутрішніх ресурсів забезпечить ріст рівняінвестиційної привабливості області та стимулюватиме іноземних інвесторіввкладати кошти.

7.Використовувати робочусилу як основнийчинник інвестування. Тобто, необхіднимє сприяння підвищення кваліфікації працівників, збільшення частки населення звищою освітою, зменшення темпів міграції населення.Основний акцент треба зробити на розвитку трудомістких виробництв, що єпривабливим для іноземних інвесторів, які мають бажання вкладати кошти увиробництва, функціонування яких залежить від наявності трудових ресурсів.

8. Нарощуватиекономічний потенціал: створення нових підприємств у регіоні, модернізаціявиробничих потужностей існуючих суб’єктів господарювання, що дозволитьнаростити матеріально-технічні ресурси області, забезпечити ріст трудовогопотенціалу. Це сприятиме покращенню інвестиційного клімату тазалучення іноземних коштів у необхідних розмірах.

9. Органаммісцевої влади треба розробити комплекс заходів, які дозволятимуть зацікавитиінвестора у регіональних об’єктах інвестування та отриманню ним віддачі навкладенні фінансові ресурси. Важливим є надання дозволів на використанняприродних ресурсів у досягненні інвестиційних цілей, знижок у сплаті завикористання паливно-енергетичних ресурсів у перші роки функціонуванняпідприємств, розвиток яких сприятиме росту економічних показників регіону. Збоку існуючих в регіоні підприємств необхідно розробляти інвестиційні проекти знаперед обумовленим терміном їх окупності та визначеними показникамиефективності використання інвестиційних ресурсів.

Наведені вищезаходи пропонується використати у галузях Київської області, які мають важливезначення для забезпечення життєдіяльності економіки. До них відносяться:промисловість будівельних матеріалів, машинобудування, металообробка,приладобудування, електронна, електроенергетична, хімічна, нафтохімічна галузі,а також порівняно нові для області виробництва – мікробіологічне такартонно-паперове. Це дозволить покращити рівень інвестиційної привабливостіданих виробництв, збільшить обсяги продукції, що випускається, кількістьробочих місць. Отже, можназробити висновок, що для забезпечення інвестиційного розвитку Київськоїобласті, для підвищення рівня її інвестиційної привабливості, важливо провестиряд стимулюючих та відтворювальних процесів, які б забезпечили зацікавленістьінвестора у фінансуванні коштів в підприємства області. Запропоновані заходидопоможуть сформувати інвестиційну привабливість регіону щодо вкладенняіноземних інвестиційних ресурсів, дадуть змогу визначати необхідність залученняіноземного капіталу в контексті його впливу на забезпечення обранихстратегічних орієнтирів інвестиційного розвитку, також сприятимуть швидкимтемпам досягнення цілей за наперед обумовленими орієнтирами.

Висновки

При написаннівипускної кваліфікаційної роботи мною були досліджені прямі іноземніінвестиції, які залучаються в економіку України, напрями інвестиційноїдіяльності держави, стан інвестиційного клімату як країни в цілому, так іокремих її регіонів.

Привизначенні теоретичних засад залучення інвестиційних коштів, було з’ясовано, щона даному етапі інвестиційна політика держави перебуває у стані активноговпровадження. Однак, існує ряд негативних факторів, які впливають наприскорення цього процесу – це недосконалість судової гілки влади, корпоративногоуправління, земельних відносин, функціонування аграрного ринку, фондового ринку,банківської системи.

Тобто, державамає забезпечити цілеспрямовану інвестиційну політику длярозвитку всіх сфер діяльності країни. Врешті-решт,інвестиційна політика покликана сформувати у державі сприятливий інвестиційнийклімат, який є необхідним елементом стабілізації економіки в найближчі часи наУкраїні.

На сьогодні вумовах світової фінансової кризи внутрішніх інвестиційних ресурсівкатастрофічно не вистачає. Тому галузі держави в певній мірі потребуютьзалучення іноземних коштів. Однак, обсяги іноземних інвестицій не відповідаютьтій нормі, яка забезпечує нормальне функціонування держави (за підрахункамиекспертів, річний обсяг інвестицій до країни протягом року має дорівнювати 20млрд. дол. США, при тому, що в Україні такий обсяг за останні три роки становитьлише 4 млрд. дол.). Однак, з кожним роком спостерігається позитивна тенденція збоку збільшення кількості коштів, які залучаються до України. Крім того,проведення фінальної частини чемпіонату світу з футболу «Євро-2012» підвищуєрівень інвестиційної привабливості держави, що дає надію на покращенняекономічної ситуації.

Що стосуєтьсярегіонів, то тут ситуація досить суперечлива. Рівні інвестиційноїпривабливості, а отже, і обсяги інвестицій розподіляються досить нерівномірно.Так, найпривабливішим регіоном залишається Київ, оскільки він є столицеюЄвропейської держави. Тут обертається значна готівкова маса країни, активнорозвивається ринкова інфраструктура, досягнуто помітного зростання промисловоговиробництва, з кожним роком поліпшується тенденції будівництва і розвиткутранспорту.

Тому основнуувагу у дипломній роботі присвячено саме Києву та Київській області – основнимнапрямам політики, які мають забезпечити покращення рівня інвестиційноїпривабливості столиці.

Так, Головнимуправлінням промисловості, транспорту та зв’язку було складено програмуінвестиційного розвитку регіону на 2010-2012 роки, головним завданням якої єформування сприятливих умов для поліпшення інвестиційного клімату, активізаціюінвестиційних процесів для залучення вітчизняних та іноземних інвестиційнихресурсів у розвиток економіки та соціальної сфери області.

Враховуючи те,що область має дефіцит фінансових ресурсів, але разом з тим володіє промисловимпотенціалом, відносно розвиненою інфраструктурою, має висококваліфіковануробочу силу та вигідне географічне положення, залучення інвестицій для розвиткуїї економіки є дуже важливим і виконання комплексу заходів дасть можливістьдосягнути поставленої мети.

Також булозапропоновано альтернативні шляхи вдосконалення механізму залучення інвестицій:податкові канікули, низькі податкові ставки, прискорена амортизація основнихфондів, зменшення оподатковуваного прибутку на суму інвестицій чи використанняподаткового інвестиційного кредиту.

Однак, на моюдумку, найефективнішим підходом до податкового стимулювання іноземнихінвестицій в економіку нашої держави, слід віднести прискорене списанняінвестицій у формі: прискореної амортизації, зменшення оподатковуваногоприбутку на певний процент інвестиційних витрат та податкового інвестиційногокредиту.

Також мною булисформульовані основні стратегічні орієнтири підвищення рівня інвестиційноїпривабливості Київської області:

1.Забезпечитиекономічну безпеку регіону

2.Стати ринковимлідером.

3.Максимізувативигоди від надходження іноземного капіталу.

4. Мінімізуватиризики.

5.Важливим такожмає бути розподіл наявних ресурсів у ті сфери економіки, що можуть забезпечитивисокий рівень рентабельності місцевих суб’єктів господарювання.

6. Інтенсивновикористовувати ресурси (фінансові, трудові) з метою

7.Використовувати робочусилу як основнийчинник інвестування.

8. Нарощуватиекономічний потенціал

Запропонованізаходи допоможуть сформувати інвестиційну привабливість регіону щодо вкладенняіноземних інвестиційних ресурсів, дадуть змогу визначати необхідність залученняіноземного капіталу в контексті його впливу на забезпечення обранихстратегічних орієнтирів інвестиційного розвитку, також сприятимуть швидкимтемпам досягнення цілей за наперед обумовленими орієнтирами.

На мій погляд,реалізація зазначених концептуальних положень повинна сприяти встановленнюпартнерських стосунків української держави із зарубіжними інвесторами таусвідомленої взаємоповаги економічних інтересів, цінностей та пріоритетів.

Списоквикористаної літератури

1. Інвестологія:наука про інвестування: навч. посібник / за ред. д-ра екон. наук, проф.С.К.Реверчука. – К.: Атака, 2007.– 264 с.

2. Державний комітет статистики України.[Електроннийресурс]Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

3. ФедоренкоВ.Г., Проценко Т.О., Солдатенко В.В., Степанов Д.В. Економічніта організаційно-правові аспекти іноземних інвестицій в Україні: монографія. –Ірпінь: Національна академія ДПС України, 2004. – 398 с.

4. Закон України «Про режим іноземногоінвестування». Відомості Верховної Ради України, №19,1996 р.

5. Закон України «Про господарськітовариства». Відомості Верховної Ради України. № 1576-ХІІ, 1991 р.

6. Батура О.В., Комарова К.В.Іноземніінвестиції: монографія. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 179 с.

7. ДенисенкоМ.П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник для студентів вищих навчальнихзакладів. – К.: Алеута, 2003. – 338 с.

8. МакогонЮ. В., Орехова Т. В. Транснациональные корпорации. –Донецк: ДонНУ, 2003.

9. РомашкоО. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,2000.

10. ШвайкаЛ.А. державне регулювання економіки: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 435 с.

11. Солдатенко В.В. Моніторинг інвестиційнихможливостей прямих іноземних інвестицій в Україні// Інвестиції: практика тадосвід: Аналіз.Прогнози.Коментар.-№10.-2005.-с.22-30

12. Пирог О.В. Іноземні інвестиції як факторекономічного зростання України//Економіка промисловості.-2005.-№1.-с.87-91

13. Розробка державної політики. Аналітичнізаписки//Вдосконалення механізму залучення прямих іноземних інвестицій векономіку України, О.Шараєнко-2009р.

14. Музиченко А.С. Державне регулюванняінвестиційної діяльності.-К.: Наук, світ,2006.-345с.

15. Закон України «Про захист іноземнихінвестицій в Україні». Відомості ВРУ. №1540а-ХІІ, 1991, ст.616

16. Указ Президента «Питання Палатинезалежних експертів з питань іноземних інвестицій».№1071/2001 від 13.11.2001р.

17. Рада інвесторів при Кабінеті МіністрівУкраїни. [Електронний ресурс].Режим доступу www.eba.com.ua/ua/services/lobbying/info/inv_council

18. Дані рейтингового дослідження «Бізнес2010». Режим доступу: www.doingbusiness.org

19. Детюк Т.Г. Інвестиційний клімат вУкраїні// Економіка і держава-2009-№1-с.31-34

20. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат таекономічна мотивація іноземного інвестування в Україні//ФінансиУкраїни.-2007.-№4-с.82-88

21. Матвієнко П.В. Покращенняінвестиційного клімату – пріоритетне завдання державного управління//Інвестиції: практика та досвід. – 2007. – № 1. – С. 10.

22. Інвестиційнаполітика в Україні на регіональному рівні / І. Баранецький, П.Вдович, Ю. Григоренко.— К.: Інститут Реформ. — 2003. — 88 с.

23. Галасюк В.Інвестиційний потенціалУкраїни: погляд у майбутнє [Електроннийресурс].-Режимдоступу: www.day.kiev.ua/

24. Волинець В.В.Іноземніінвестування в умовах інтеграції у світову економіку// Актуальні проблемиекономіки. 2006 р., № 8.

25. ПравикЮ.М. Стратегічні напрями залучення і використанняіноземних інвестицій // Інвестиції: практика та досвід. – 2006. – № 18. – С. 26.

26. Губський Б. В. Проблеми міжнародногоінвестування в Україні.//Економіка України.- 2008 — №1, с.22-28

27. Міністерство економіки України. [Електроннийресурс].Режим доступу www.me.gov.ua

28. Нова програма підготовки до фінальноїчастини чемпіонату світу з футболу «Євро-2012».Режимдоступу www.zaxid.net

29. Прогнозні показники надходження прямихіноземних інвестицій в Україну.[Електронний ресурс].Режим доступу www.rbc.ua/ukr/news

30. Український погляд. [Електроннийресурс].Режим доступу: www.ukrpohliad.org/news.php/news/3498

31. Мамуль Л.О., Чернявська Т.А. Новіметодичні підходи до аналізу інвестиційної привабливості регіонів // Вісникекономічної науки України. – 2007. – №1 (7). – С. 83–89.

32. Карпінський Б. Інвестиційна привабливість та ризик регіону: методиоцінки // Вісник Тернопільської академії народного господарства. — 2000. — № 8.

33. Міністерство Фінансів України// Україна:перспективи розвитку-2009-№20-с.15

34. Конкурентні переваги територій уборотьбі за інвестиції//Інститут реформ.-2004.-Випуск 4.-42с.

35. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність:Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 376с.

36. Програма залучення інвестицій таполіпшення інвестиційного клімату в Київській області на 2010-2012 роки. ДаніГоловного управління промисловості, транспорту та зв’язку Київськоїоблдержадміністрації

37. Пригожина А.П. // Ділова Україна-2009-№9

38. Данилишин Б. Другої хвилі кризи небуде// «День»-2009-№136

39. Урядовий портал органів виконавчої владиУкраїни. Кабінет Міністрів України. Електронний ресурс. Режим доступу www.kmu.gov.ua

40. Самофалов В.Що стримує залученняіноземних інвестицій//Урядовий кур’єр.-2006.-травень-№85.-с

еще рефераты

Еще работы по экономике

Реферат по экономике

Оценка стоимости предприятия (бизнеса)

1 Сентября 2013

Реферат по экономике

Национальная экономика и измерение ее результатов

1 Сентября 2013