Реферат: Цінова стратегія підприємства і сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
Київська академія міжнародної економіки
і міжнародних відносин
Контрольна робота
з дисципліни:„Ціноутворення"
студентки 4 курсу КАМЕМВ
заочноговідділення
економічногофакультету
Подкур Олени Петрівни
Перевірив: к.е.н., доцент, О.І. Відоменко
Київ-2010
План
1. Цінова стратегія підприємства
2. Сучасний стан,тенденції розвитку та цінова політика на ринку продовольчих товарів
1. Цінова стратегія підприємства
Складовою частиною політики цін є розроблення цінової стратегіїпідприємства. Стратегія ціноутворення — це основні напрями, заходи та методи, за допомогою яких може бути досягнута визначенамета цінової політики. Проблема визначення ціни має особливе значення, колирозпочинається випуск принципово нової продукції, коли обставини вимушуютьзмінювати ціни внаслідок надходження на ринок дешевших товарів і т. д. Фахівцівважають, що встановлення ціни це не разовий акт, а процес, який триваєпротягом усього ринкового життя товару. Тому підприємство з метою прийняттяправильного рішення щодо встановлення ціни на свою продукцію, має розроблятистратегію ціноутворення. три групи:
Існує багато цінових стратегій, які можна об’єднати в три групи:
— стратегія низьких цін;
— стратегія високих цін;
— стратегія нейтральних(середніх) цін.
Кожна з перелічених груп об’єднує різні види конкретних стратегій.Типовими видами першої групи є стратегія виживання та стратегія ціновогопрориву. Стратегія виживання стає основною метою для підприємства, коли ринокйого товару перенасичений і на ньому панують сильніші конкуренти за обсягамивиробництва, витратами та якістю продукції. У таких умовах, для забезпеченняреалізації і на цій основі, як мінімум, відшкодування своїх витрат,підприємство має спиратись на низькі ціни в надії на позитивну реакціюпокупців. Іншими словами, щоб вижити, необхідно йти на цінові знижки івідповідно на зменшення величини прибутку.
Але така стратегія не може бути довгостроковою. Для того, щобвідійти від неї, необхідно зміцнити своє становище на ринку, але досягти цьоготільки за допомогою цін неможливо. Тому підприємству необхідно проводитиактивну інвестиційну політику, яка спрямована на технічне переозброєннявиробництва і розроблення нових конкурентоспроможних варіантів продукції. Укінцевому підсумку така стратегія не виключає можливість часткового або повногоперепрофілювання підприємства з метою виходу на сприятливіші ринки.
Стратегію цінового прориву (проникнення) вибирає підприємство,коли в нього з’явилися можливості до значного зменшення витрат і підвищенняякості продукції. Спираючись на низькі ціни, підприємство має можливістьсуттєво збільшити обсяг реалізації і тим самим витиснути з ринку слабшихконкурентів.
Ефективність стратегії низьких цін залежить від трьох чинників.По-перше, віделастичностіпопиту. Чим вище його еластичність, тим у більшій мірінегативний ефект від зниження ціни буде компенсуватися позитивним впливомефекту масштабу. Іншими словами, успішна реалізація стратегії низьких цінзалежить від наявності значної кількості потенційних покупців, які згоднікупити товар за нижчою ціною.
По-друге, відструктури витрат на виробництво та реалізаціюпродукції. Стратегія низьких цін найдоцільніша за умов, коли в ціні товаручастка змінних витрат незначна, а її основу складає маржинальних дохід. Завдякизначній величині питомого маржинального доходу, для компенсації втрат доходувід зменшення ціни потрібен відносно незначний приріст обсягу продажу. Дляобґрунтування цього положення формулу запишемо дещо по-іншому:
/>
а потім абсолютні величини замінимо їхніми відносними значеннями:
/>
де D ЦВ — зміна ціни виробу, %.
Далі припустимо, що в ціні нашого виробу (40 грн) часткамаржинального доходу становить 80 %, а змінних витрат — відпо-відно 20 %. Тодідля компенсації втрат доходу від зменшення ціни, наприклад, на 10 % потрібнозбільшити кількість проданих товарів лише на 14,3 %
/>
або на 2,1 тис. шт. (рис. 1.1)
/>
Рис. 1.1 Наслідки підвищення ціни на 10 % за умови, що часткамаржинального доходу в її складі дорівнює 80 %.
Іншими словами, якщо зменшення ціни на 10 % призведе до збільшенняклієнтури фірми більш ніж на 14,3 %, то дохід від такої зміни ціни навітьзросте.
На основі визначення беззбитковості обсягів продажу при різнихчастках маржинального доходу в ціні за умови її зниження на 10 % побудуємовідповідний графік (рис.).
Як свідчить графік, чим більша частка питомого маржинальногодоходу в ціні, тим менший приріст продажу необхідний, щоб виправдати зменшенняціни на ту ж саму величину.
По-третє, ефективністьстратегії низьких цін залежить від рівня конкуренції.Успішність стратегії низьких цін може бути забезпечена лише, коли конкуренти зпевних причин не зможуть відповісти аналогічним зменшенням ціни на своюпродукцію. До таких причин можна віднести:
значну перевагу лідера в можливостях зменшення ціни, що стримуєконкурентів вступати з ним у «цінову війну»;
небажання конкурентів реагувати на зменшення ціни, унаслідокнезначних розмірів сегмента ринку, де діє така ціна;
відсутність на ринку значної конкуренції.
/>
Рис. 1.2 Досягнення беззбитковості при зменшенні ціни на 10 %
Крім того, позитивною стороною стратегії є те, що низькі цінинепривабливі для існуючих та потенційних конкурентів.
Водночас проведення стратегії, що спрямована на завоювання ринку,пов’язане з певною небезпекою. Вона виникає в тому випадку, коли попит на новийтовар, що з’явився на ринку, значно перевищує виробничі можливостіпідприємства. У цьому разі воно не зможе повністю задовольнити попит, щовикличе появу на ринку аналогічних товарів конкуруючих фірм навіть за меншуціну.
Найпоширенішими видами стратегії високих цін є стратегія «зніманнявершків» та стратегія лідерства за якістю товару.
Сутність стратегії «знімання вершків» полягає в тому, що спочаткуна продукцію встановлюється максимально можлива ціна, за якою вона продаєтьсяна певному сегменті ринку. Після того, як збут за даною ціною почнескорочуватись, підприємство поступово зменшує ціну з метою приваблення нових клієнтів.Це дає змогу в кожному сегменті ринку отримати максимальну величину прибутку.
Стратегію лідерства за якістю товару може використовуватипідприємство, коли воно має сприятливі умови для впровадження досягненьнауково-технічного прогресу. Це дає можливість йому випереджати конкурентів увиробництві нової високоякісної продукції. У таких умовах встановленняпідприємством високих цін на свої товари зумовлюється необхідністювідшкодування значних витрат, які пов’язані з проведенням науково-дослідних іконструкторських розробок.
Ефективність стратегії високих цін також залежить від трьохчинників: еластичності попиту, структури витрат та рівня конкуренції.
Дана стратегія ефективна, якщо товар орієнтований на такий ринок,де, як правило, попит нееластичний. Це ринок багатих покупців, котрих більшецікавить унікальність та якість продукції, ніж її ціна. Тому вони згоднізаплатити за товар ціну, яка більша, ніж ринкова.
Другий чинник — це витрати. Стратегіявисоких ціннайефективніша відносно товарів, у цінах якихосновну частку складають змінні витрати. У цьому випадку навіть незначнепідвищення ціни веде до істотного збільшення маржинального доходу, який будекомпенсувати втрати доходу від падіння обсягів продажу. Так, якщо в ціні товару(40 грн) частка змінних витрат становить 80 %, а маржинального доходу — 20%, то підвищення ціни лише на 10 % (ефект ціни) зможе компенсувати втратидоходу від зменшення обсягів продажу (ефект масштабу) на одну третину.Беззбитковість падіння обсягів реалізації в цьому випадку дорівнює 33,3 %
/>
або 5,0 тис. шт. (рис. 1.3).
/>
Рис. 1.3 Наслідки підвищення ціни на 10 % за умови, що часткамаржинального доходу в її складі дорівнює 20 %
Це означає, що якщо при підвищенні ціни на 10 % фірма зможе зберегти більш ніж 66,7 % своїх попередніх клієнтів, то вона навіть виграє від такого зростання ціни.
За вказаних умов графік залежності беззбиткового обсягу продажувід частки маржинального доходу в ціні при її підвищенні на 10 % має такийвигляд (рис. 1.4).
/>
Рис. 1.4 Досягнення беззбитковостіпри збільшенні ціни на 10 %
З графіка видно, що чим менша частка питомого маржинального доходув ціні, тим більшим буде падіння обсягів продажу, що компенсується збільшеннямціни на ту ж саму величину.
Третьою умовою ефективності стратегії високих цін є наявність упідприємства певних захисних бар’єрів, які не дають змогу конкурентампроникнути на його сегмент ринку. До основних стримуючих бар’єрів належать:
— захист товарів патентами;
— обмеженість можливостей у конкурентів для розроблення таосвоєння аналогічної продукції;
— висока репутація фірми;
— володіння ефективнішими каналами збуту.
Установлення високого первісного рівня цін має також дляпідприємства дві важливі переваги. По-перше, у випадках допущення помилок урозрахунках завжди можна зменшити завищену ціну, по-друге, стратегія високихцін створює в покупців образ товару високого ґатунку.
До третьої групи цінових стратегій належить стратегія нейтральногоціноутворення, за якої ціни встановлюються на середньому рівні, що склався наринку. У цьому випадку значення ціни як інструменту цінової політикипідприємства не має великого значення. Вибір такої стратегії зумовлюється тим,що підприємство не має можливостей установити на продукцію високу ціну, тому щовона не вирізняється високими споживчими властивостями або на ринку відсутніпокупці, які б змогли заплатити за товар найвищу ціну. З іншого боку, якщопідприємство новачок і тільки вийшло на певний ринок, то воно не завжди можезастосувати стратегію цінового прориву. Реалізація продукції незнайомої фірмиза низькою ціною, з одного боку, може бути сприйнята покупцями як свідченняневисокої якості товару, а з іншого, неодмінно викличе негативні діїконкурентів проти неї. Таким чином, нейтральне ціноутворення є вимушеноюстратегією для підприємства, яке працює на ринку, де попит істотно залежить відрівня цін, а конкуренти готові застосувати проти нього засоби «цінової війни».
Деякі особливості існують при розробленні цінової стратегії напевні асортиментні групи виробів, які можна поділити на взаємозамінні тавзаємодоповнюючі. Взаємозамінні товари, як правило, входять до параметричногоряду, тобто конструктивно однорідних виробів, які мають однакове функціональнепризначення, але різняться між собою рівнем споживчих властивостей (наприклад,фотоапарати, телевізори, холодильники тощо). При встановленні цін на такітовари виникають дві проблеми. Перша — це необхідність диференційованоговизначення цін на однорідні вироби, що відрізняються між собою якимисьдодатковими властивостями, а друга — урахування впливу зміни ціни будь-якоїпродукції параметричного ряду на інші товари даної асортиментної групи.
Для встановлення цін на групу однорідної продукції певного рівняякості доцільно використовувати цінові лінії, які дають змогу визначитидіапазон цін, а також конкретні значення цін у межах цього діапазону.Розглянемо ситуацію, коли потрібно визначити ціни на фотоапарати, яківідрізняються між собою певними якісними характеристиками (якістю оптики,автоматикою перемотування плівки, дизайном і т. д.). Припустимо, що є10 тис. фотоапаратів, які можна продати по 25 грн за штуку незалежно відрівня їхніх споживчих властивостей. Якщо підняти ціну до 27 грн, то для групикамер невисокої якості вона буде надто значною, що призведе до зниження попиту,наприклад, наполовину. Це означає, що 5 тис. фотоапаратів найнижчої якостіможна продати за ціною 25 грн за штуку, а на якісніші вироби її можнапідвищити. Вивчаючи реакцію покупців на збільшення ціни, встановлюємо, що їїпідвищення до 40 грн вони сприйматимуть спокійно і не зменшать попит. Цепояснюється тим, що споживачі вважають: якщо вже підвищили ціну до 27 грн,то можна її підняти і до 40 грн, тобто вони не бачать різниці між такимицінами. Тому точка ціни фотоапаратів більш високої якості має дорівнювати 40грн, оскільки ця ціна забезпечує той самий обсяг продажу, що і ціни в межах27—40 грн. Таким чином ми визначили першу сходинку для найнизькоякіснішихфотоапаратів, яка показує різницю в цінах між ними та виробами з більш високимиспоживчими властивостями (рис. 5).
/>
Рис. 1.5 Цінові лінії для фотоапаратів
Подальше підвищення ціни на фотокамери до 42 грн сприйматиметьсяпокупцями як надто значне і, відповідно, призведе до зменшення обсягів їхньоїреалізації. Але ціни в межах від 42 до 60 грн на фотоапарати вищої якостіспоживачі будуть уважати як приблизно однакові. Це дасть змогу встановити точкуціни на такі фотоапарати на рівні 60 грн, тому що вона забезпечує той самийобсяг продажу, що і будь-яка ціна в цьому діапазоні. У результаті визначенадруга цінова сходинка з обсягом продажу, припустимо, у 3 тис. штук.
Визначення цінових ліній з точками ціни дає змогу підприємствумаксимізувати загальний дохід від реалізації всього асортименту продукції. Так,при реалізації 2 тис. фотоапаратів за ціною 60 грн, 3 тис. за ціною 40 грн і 5тис. за ціною 25 грн, загальний обсяг продажу сягатиме 365 тис. грн. Реалізаціяцієї продукції за початковою ціною в розмірі 25 грн забезпечила б одержаннязагальної виручки в сумі 250 тис. грн.
Розробляючи цінові лінії треба враховувати, що між цінами окремихтоварів асортиментної групи має бути достатній розрив. Інакше покупці не будутьусвідомлювати якісної різниці між виробами і вважатимуть, що між ними немаєрізниці. При цьому у верхньому діапазоні цін такий розрив може бути більшим,оскільки еластичність попиту тут менша.
Проблема визначення правильного співвідношення цін навзаємозамінні товари виникає і тоді, коли необхідно змінити ціну того чи іншоговиду продукції асортиментного ряду. Унаслідок зміни ціни покупці можутьпереключити свій попит на інші вироби цієї ж групи товарів, тобто виникне ефектзаміщення, результати якого можуть істотно вплинути на обсяг реалізації.
Як приклад розглянемо ситуацію зміни ціни на фотоплівку.Припустимо, що спеціалізований магазин продає кольорову фотоплівку фірм «Фуджі»та «Коніка», яка має однакову світлочутливість та кількість кадрів. Ціна однієїплівки «Фуджі» встановлена на рівні 12,5 грн, плівки «Коніка» — 10 грн, апитомий маржинальних дохід у їхньому складі відповідно дорівнює 3,0 і 2,5 грн.З настанням літнього сезону магазин планує підвищити ціну плівки «Фуджі» на 8%, а ціну плівки «Коніка» залишити незмінною. За умови, що ці товари не були бвзаємозамінними, і що частка питомого маржинального доходу в ціні плівки«Фуджі» становить 24 %, та спираючись на формулу (6.8), беззбиткове скороченняобсягу її продажу внаслідок зростання ціни дорівнювало б:
/>
Звідси можна було б зробити висновок, що магазин отримаєдодатковий дохід від підвищення ціни, якщо попит впаде менше ніж на 25 %. Аленасправді такий висновок буде хибним, тому що частина покупців переключиться напридбання плівки «Коніка», завдяки чому певна частка втрат від підвищення ціниплівки «Фуджі» буде компенсована приростом доходу від продажу дешевшоїпродукції. Таким чином, щоб визначити економічні на-слідки ефекту заміщення,необхідно встановити дійсну величину маржинального доходу від реалізації однієїплівки фірми «Фуджі». Складність розв’язання цієї задачі полягає в тому, щодосить важко встановити очікуваний приріст продажу плівки «Коніка». Він можебути визначений або шляхом проведення експерименту, або на основі експертнихоцінок фахівців із продажу аналогічної продукції.
Припустимо, що експерти прогнозують збільшення продажу плівки«Коніка» на 20 %. Тоді реальні втрати питомого маржинального доходу відпідвищення ціни плівки «Фуджі» будуть не 3 грн, а менші на величину прироступитомого доходу внаслідок збільшення продажу плівки «Коніка», який дорівнює 0,5грн (2,5 x 0,2). Звідси реальна величина питомого маржинального доходу плівки«Фуджі» становить 2,5 грн, а його частка в ціні буде вже дорівнювати 20 %.
За цих умов визначимо беззбиткове скорочення попиту на плівкуфірми «Фуджі»:
/>
Таким чином, дохід магазина від 8 % підвищення ціни на фотоплівку«Фуджі» навіть зросте, якщо падіння попиту на неї буде в межах до 28,6 %.
Поряд із взаємозамінними товарами при розробці цінової стратегіїпідприємства необхідно враховувати і наявність взаємодоповнюючих виробів.Прикладами таких товарів може бути комп’ютер і принтер, тенісна ракетка і м’яч.При обґрунтуванні цінових рішень щодо зміни ціни на такі вироби можнавикористати попередню логіку розрахунків, у яких при визначенні реальноївеличини маржинального доходу, показники потрібно не віднімати, апідсумовувати.
Існує деяка особливість установлення цін на взаємодоповнюючітовари, які не можуть використовуватись окремо, наприклад, магнітофон тааудіокасети, фотоапарат і плівка, станок для гоління і лезо. У цьому випадкустратегія ціноутворення основних товарів (наприклад, фотоапаратів, станків длягоління) полягає у встановленні на них, як правило, низьких цін, а надоповнюючі речі (фотоплівка, лезо) — високих. Реалізуючі основний товар заневисокими цінами, підприємство збільшує свої доходи за рахунок продажудоповнюючих речей, що в ряді випадків дає змогу успішно протидіяти конкуренції.Так, якщо конкуренти виробляють лише основний товар, наприклад, фотоапарати, іне виготовляють власну плівку, то вони змушені для одержання тієї ж величинидоходу встановлювати на свою продукцію вищі ціни, що ускладнює її реалізацію.
Ціновастратегія підприємства не може бути сталою.Підприємство має контролювати ринкову ситуацію, оцінювати міцність своїхпозицій і при необхідності вносити зміни в стратегію формування цін.
2. Сучасний стан, тенденції розвитку та цінова політика на ринкупродовольчих товарів
Більшістьвітчизняних вчених-економістів, дослідників припускають, що стрижнемінституційної моделі Спільної аграрної політики ЄЕС є ступінь зближення процесуціноутворення на сільськогосподарську продукцію і продовольство національнихекономік з метою стабілізації спільного ринку. Таке припущення обґрунтовуєтьсярядом причин, серед яких:
· 1) на мікрорівні ціна виконує облікову, розподільчу, стимулюючу таінші не менш важливі функції, а процес ціноутворення є тією кінцевою ланкою вланцюгу економічних відносин між виробниками сільськогосподарської продукції,переробними підприємствами, торгівлею, споживачами та іншими суб'єктамиаграрного ринку, що, зрештою, і визначає доцільність виробництва того чи іншоговиду продукції. Звідси цінові сигнали в системі ринкових координат мають істотнийвплив на прийняття конкретних господарських рішень;
· 2) наміждержавному рівні цінова політика — фундамент усієї системи обмінуагропродовольчою продукцією в межах спільного ринку, оскільки інтегруютьсяекономіки з різним рівнем цін виробників на однакові або взаємозаміннісільськогосподарські товари, що є похідними від концентрації і структуривиробництва, грунтово-кліматичних умов, стану ринкової і соціальноїінфраструктури, платоспроможного попиту споживачів та інших національнихособливостей.
Сфераціноутворення — потенційно конфліктна, бо тут зосереджена дія ринкових законів,регуляторні ініціативи державних органів, інтереси компаній та міжнароднихторговельних організацій. Від комбінації або співвідношення впливів цихінституцій на ринкову ситуацію залежить формування того чи іншого типу аграрноїполітики. Ціноутворення на продуктихарчування — одне з найактуальніших і найболючіших питань сьогодення, аджеторкається кожного громадянина нашої держави. При розрахунку ІСЦ (індексуспоживчих цін) продукти харчування та безалкогольні напої складають у ваговійструктурі 53,1% (станом на 09.07.2008р.), що свідчить про значну питому вагу, аотже, дана проблема потребує детального аналізу. Особливо важливим є співвідношення продуктівхарчування, що виробляються домогосподарствами для власного споживання, допродуктів, що купляються на ринку. Домогосподарство вважається чистим покупцемпродовольства, якщо вартість вироблених ним основних продуктів харчування меншавартості спожитих ним харчових продуктів. Бідні домогосподарства зазвичай єчистими покупцями продовольства, навіть у сільській місцевості, де сільськегосподарство і виробництво основних продовольчих продуктів є основними засобамиіснування для багатьох людей. За даними ФАО близько 70% сільськихдомогосподарств і 97% міських є чистими покупцями продуктів харчування(дослідження за 9 країнами, що розвиваються) [2].
Про темпизмін цін на продукти харчування у 2007-2008 роках свідчать дані рис. 2.1.
/>
Рис. 2.1Темпи приросту (зниження) цін на продукти харчування у 2007-2008 роках, %(грудень до грудня попереднього року)
Як бачимо, у2007 році ціни зросли на всі основні продовольчі продукти, причому найбільшийприріст відбувся у ціні на олію (70,4%), фрукти та яйця (60,3 та 54,4%),найменшого зростання зазнали ціни на цукор та рибу і рибопродукти (1,2 та 9,3%відповідно). Нічим не кращою, у порівнянні з 2007 роком, була ситуація уостанньому звітному 2008 році, адже найбільший приріст цін відбувся на таківажливі продовольчі товари, як м'ясо та м'ясопродукти — на 34%, фрукти, яйця іхлібобулочні вироби — 37,8;28,8 та 25,1% відповідно, незначне зниження цін спостерігаємо на олію (1,3%) таовочі (0,4%). Негативнимфактом залишається досить значна питома вага витрат на продовольчі товари уструктурі споживчих витрат домогосподарств, яка в середньому по Україні за 9місяців 2008 року склала 50,6%, хоча в динаміці цей показник має тенденцію дозменшення. Стабільність цін завжди була й залишається в центрі грошово-кредитноїполітики більшості розвинених країн світу. Зменшення рівнів інфляції вонирозглядають як важливий інструмент забезпечення стабільності цін. Зокрема,Великобританія, Канада, Фінляндія, Нова Зеландія та Швеція чітко визначаютьконкретні показники інфляції як цілі поточної грошово-кредитної політики, аНова Зеландія законодавчо фіксує необхідність подолання інфляції задлястабілізації цін як окремого напрямку діяльності свого центрального банку.
Табл. 2.1 — Індексиспоживчих цін у окремих країнах Європи (до попереднього року, %).
Країна 2002 р. 2003 р. 2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р. Україна 100,8 105,2 109,0 113,5 109,1 112,8 Австрія 101,8 101,4 102,0 102,3 101,4 102,2 Бельгія 101,6 101,6 102,1 102,8 101,8 101,8 Великобританія 101,6 102,9 103,0 102,8 103,2 102,3 Греція 103,6 103,5 102,9 103,6 103,2 103,0 Данія 102,4 102,1 101,2 101,8 101,9 101,7 Естонія 103,6 101,3 103,0 104,1 104,4 106,7 Іспанія 103,1 103,0 103,0 103,4 103,5 102,8 Італія 102,5 102,7 102,2 102,0 102,1 102,0 Німеччина 101,4 101,0 101,7 102,0 101,7 102,3 Польща 101,9 100,8 103,6 102,1 101,1 102,6 Португалія 103,5 103,3 102,4 102,3 102,7 102,4 Франція 101,9 102,1 102,1 101,7 101,7 101,6 Швеція 102,2 101,9 100,4 100,4 101,4 101,7Як свідчатьдані табл. 2.1, починаючи з 2004 року рівень інфляції в Україні є найвищимсеред усіх європейських країн, а отже, про стабільність цін в нашій державіговорити поки що не доводиться.
Асортиментпродуктів харчування, що пропонується останнім часом споживачам роздрібними,оптовими та посередницькими структурами, вітчизняними та імпортнимивиробниками, вражає різноманітністю, з якою вони виготовлені, та діапазономцін. Аналізданих статистичних спостережень свідчить про певні зміни, які відбуваються вструктурі витрат населення на продукти харчування у роздрібній мережі юридичнихосіб. Так, витрати населення на придбання продуктів харчування в торговіймережі юридичних осіб за 9 місяців 2008 року, в порівнянні з відповіднимперіодом минулого року, ціни на 6% зросли. Питома вага їх в загальному обсязіреалізованих товарів зменшилась за цей час з 23,9% до 22,2%, а в складіпродовольчої групи навпаки — збільшилась з 70,9% до 72,0%.
Значно зріскупівельний попит населення: на картоплю — в 1,8 раз, цукор — в 1,7 раз,консерви м'ясні — в 1,5 рази, яйця, консерви овочеві, консерви рибні, сир ібринзу, масло тваринне, цукрові кондитерські вироби, макаронні вироби (26,3% — 3,0%). Скоротився продаж морозива, маргарину, борошна, круп і бобових,консервів фруктово-ягідних, хліба і хлібобулочних виробів, плодів, ягід,винограду, горіхів, молока та молочної продукції (34% — 0,5%). Найбільшу часткув товарообороті продовольчої групи складають: цукрові кондитерські вироби -10%,м'ясо солоне копчене та ковбасні вироби — 8,2%, м'ясо та птиця свіжі тазаморожені — 7,4%. Взагальному обсязі роздрібного продажу продовольчих товарів переважає продукціявітчизняних виробників. За 9 місяців через торгову мережу підприємствреалізовано 67,8% продуктів харчування виробництва України. Продовольчапродукція українських товаровиробників на 94-98% забезпечує продаж переважноїбільшості продуктів харчування. Всі підприємства роздрібної торгівлі, щореалізують хлібобулочні вироби, м'ясо та птицю, масло тваринне, яйця таяйцепродукти, борошно, крупи, бобові, сіль на 99-100% забезпечені вітчизняноюпродукцією.
Доситьпоказовим є порівняння темпів змін споживчих цін, заробітної плати та доходівнаселення. За період 2002-2007 років індекси реальної зарплати та реальнихнаявних доходів населення в цілому перевищували індекси споживчих цін, щопозитивно характеризувало тенденції динаміки соціально-економічного розвиткуУкраїни. Між тим економічне зростання не супроводжувалося цілеспрямованоюдержавною політикою щодо подолання суттєвих структурних диспропорцій, якінегативно відбиваються на конкурентоспроможності національної економіки. У 2008р. реальний наявний дохід населення зріс на 10,3%, реальна заробітна плата — на6,3%, а індекс споживчих цін — на 22,3 відсотки. Отже, в Україні загостриласянизка суттєвих системних макроекономічних суперечностей, що засвідчуєнеобхідність змін у моделі соціально-економічного розвитку країни тавідповідної модифікації соціальної та економічної політики держави.
Напідґрунті випереджаючого зростання грошової пропозиції, стрімкого збільшеннясоціальних видатків та доходів населення, у тому числі накопичених у попередніроки, макрофінансових дисбалансів (передусім цінових та структурних),політичної нестабільності, зовнішніх дестабілізуючих впливів у 2007-2008 рокахвідбулася активізація інфляційних процесів — за підсумками року прирістспоживчих цін склав 16,6% у 2007 та 22,3% у 2008 році (грудень до грудняпопереднього року). Як наслідок, відбулось зниження соціального ефекту економічногозростання— у реальному вимірі приріст наявних доходів населення склавза 2007 рік 12,8%, за 2008 — 10,3%, що є найнижчим показником з 2003 року(16,1% у 2006 р.).
Випереджаючезростання цін на продукти харчування (24,5% за 2008 рік), яке продовжилося і в2009 році, суттєво посилило негативний соціальний ефект від інфляції, оскількизавдало головного удару по домогосподарствах з низьким рівнем доходів, в якихчастка витрат на продовольство є значною, відтак обумовило невідворотну потребув антиінфляційних заходах, які за своєю природою об'єктивно здійснюютьдестимулюючий вплив на економічне зростання.
Держававідповідальна за створення соціально-економічних умов, за яких людина можезадовольнити свої потреби у повноцінному харчуванні, а також забезпеченняфункціонування дієвої системи контролю і нагляду за якістю та безпекоюпродовольчої сировини і харчових продуктів.
Длядосягнення поставленої мети, згідно Концепції поліпшення продовольчогозабезпечення та якості харчування населення (затвердженої КМУ 26.05.2004р.),необхідно створити відповідні соціально-економічні умови, зокрема:/>забезпечити доступність харчових продуктів у достатній кількості і в широкомуасортименті для всіх верств населення; />забезпечитифункціонування ефективної державної системи контролю за якістю та безпекоюхарчових продуктів і продовольчої сировини;/> здійснюватисистематичне вивчення стану харчування дитячого і дорослого населення;/>/> збільшити обсяги використання у вітчизняномувиробництві харчової продукції високоякісної сировини і мінімізувативикористання з цією метою генетично модифікованої сировини.
Таким чином,харчування населення є глобальною соціально-економічною проблемою, розв'язанняякої потребує консолідації зусиль на світовому, національному та регіональномурівнях. Стратегічними завданнями щодо реалізації пріоритетів ціноутворення напродовольчі продукти мають стати:
· - вироблення дієвих економічних механізмів державної підтримкирозвитку аграрного виробництва в ціньовій, кредитній, податковій політиці,згідно з нормами та правилами СОТ, формування відповідного інституційногозабезпечення;
· - впровадження ринкових механізмів регулювання цін на аграрнихринках, скорочення числа посередницьких ланок між сільгоспвиробником і кінцевимспоживачем його продукції;
· -заохочення, у тому числі — з використанням змішаного інвестування, розвиткуінфраструктурних елементів аграрного ринку: постачальницько-збутових систем,транспортування сільгосппродукції, засобів нагромадження та зберіганнясільгоспсировини, концентрація на цих напрямках цільової державної допомогисільгосппідприємствам;
· -посилення антимонопольного контролю за цінами на матеріально-технічні ресурси,енергоносії та послуги, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам, зметою оптимізації їхніх витрат;
· - усфері забезпечення доступності харчових продуктів у достатній кількості/> — поступове зростання розміру мінімальної заробітної плати,стипендій, пенсій та купівельної спроможності населення;/>/>/>/>
· -розроблення систем економічного стимулювання вітчизняного виробництвапродовольчої сировини та харчових продуктів (насамперед для дітей) звикористанням прогресивних механізмів кредитування, ціноутворення, тарифногорегулювання, удосконалення податкового законодавства/>.
Список використанихджерел:
1. Аграрний секторУкраїни на шляху до Євроінтеграції: Монографія / Авт. кол.: Бетлій М. та ін.;За ред. О.М.Бородіної. — Ужгород: ІВА, 2006. — с. 56-57.
2. Состояниепродовольственной необеспеченности в мире 2008. Доклад ФАО [Електронний ресурс.Джерело доступу: www.fao.org/db/msg/207757.htm].
3. Ціни та цінова політика — Тормоса Ю.Г.
4. Ценообразование и рынок /Под ред. Е.И. Пунина — М.: Прогресс, 1992. — 318 с.
5. Цены и ценообразование: Учебникдля вузов / Под ред. И.К. Салимжанова. — М.: Финстатинформ, 1999. — 304 с.
6. Цены и ценообразование: Учебникдля вузов / Под ред. В.Е. Есипова. — СПб.: Интер, 1999. — 464 с.
7.Чубаков Г.Н. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия. —М.: ИНФРА-М, 1995. — 224 с.
8.Шим Дж., Сигел Дж. Методы управления стоимостью и анализа затрат. — М.: Филинъ, 1996. — 344 с.
9.Шуляк П.Н. Ценообразование: Учеб.-практ. пособие.- М.: Маркетинг, 1998. —152 с.
10. Економіка України:потенціал, реформи, перспективи. У 5-ти Т., Т. 5. Ціни, ціноутворення ігрошовий обіг за ринкової трансформації економіки / За заг. ред. В.Ф. Беседіната ін. — К.: НДЕІ, 1998. — 422 с.